Автоматизація Державного земельного кадастру міста Чигирин Черкаської області
Поняття державного земельного кадастру. Земельний фонд міста Чигирин. Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місця розташування земельної ділянки. Створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.05.2010 |
| Размер файла | 184,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ВСТУП
В економічно розвинених країнах кадастр земель та іншої нерухомості пройшов етапи становлення і розвитку протягом останніх сотень років. В даний час ці держави мають юридично повноцінний, організаційно оформлений інструмент обліку і ведення оподаткування, що є найважливішій становлячи економічній і соціальній стабільності держави.
Враховуючи сучасні технічні можливості по збору, обробці, зберіганню і видачі даних про кадастр, його зростаюче значення, зміни, що відбуваються в суспільному перевлаштуванні України, досвід провідних європейських країн, США і Канади, доцільно сформувати сучасний підхід до структури кадастрів України, і міського кадастру зокрема, вирішити правові і юридичні питання створення, ведення і моніторингу кадастру. Це торкається не тільки окремих видів кадастру, але і системи Державного кадастру України, для успішного втілення якого необхідно підготувати і прийняти відповідні законодавчі і нормативно-технічні акти і щонайшвидше розробити стандарти на терміни і визначення. Це вимагає створення державної автоматизованої системи земельного кадастру і в Україні, головною метою якої є формування інформаційної інфраструктури, яка забезпечує органи державної влади і громадян країни інформацією про замелю і нерухомість та захищає права власників землі і землекористувачів на передані у власність і надані у користування землі.
Кінцевим продуктом при веденні державного земельного кадастру повинен бути банк кадастрової інформації.
Для того, щоб ефективно можливості банків даних використовувалися органами управління, необхідне дотримання трьох умов:
Ш Будь-який банк кадастрових даних повинен містити достовірну і повну інформацію про земельний кадастр.
Ш Доступ зацікавлених служб до кадастрової інформації, що зберігається в банках даних, повинен бути миттєвим, що досяжне завдяки термінальному зв'язку між банками даних і відповідними службами.
Ш Формати і класифікатори банків даних всіх об'єктів кадастрової інформації повинні бути єдиними.
В даний час наголошується незадовільне положення в області обліку природних і муніципальних об'єктів, що приводить до значних економічних втрат, зниженню доходів місцевого бюджетів і іншим негативним результатам. Державні кадастри, створені в умовах галузевого управління економікою, відрізняються відомчою роз'єднаністю, несумісністю інформації, що міститься в них, а тому не можуть служити для комплексної оцінки об'єктів і ресурсів
До складу Єдиної системи державних кадастрів повинні увійти наступні основні групи державних кадастрів :
- кадастри природних ресурсів (земельний, водний, корисних копалин, екологічний, рослинного і тваринного світу і ін.);
- кадастри нерухомості (інженерних мереж і комунікацій, житлових і нежилих будов, транспортних магістралей, вулично-дорожніх мереж і ін.);
- регістри (населення, підприємств, адміністративно-територіальних утворень).
Створення і ведення всіх видів кадастру залишається однією з найважливіших проблем управління територіями на сучасному етапі. Дані кадастрів необхідні для інформаційного забезпечення господарської діяльності в регіонах і містах, екологічного моніторингу і раціонального використовування природних ресурсів.
Об'єктом проектування виступає державний земельний кадастр Чигиринської міської ради.
Мета проекту полягає в аналізі законодавчих та нормативно-правових актів, вивченні матеріалів щодо ведення ДЗК та його автоматизації в місті Чигирині та використанні геоінформаційних технологій.
Практична значимість проекту полягає у можливості запровадження запропонованих моделей автоматизації ДЗК на базовому рівні.
1.ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
1.1. Поняття державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр -- це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. У відповідності до статті 193 Земельного Кодексу України, державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей документів про правовий режиму земель, розподіл їх серед власників і користувачів, в тому числі фермерів, за категоріями, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є особливим національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. З метою забезпечення раціонального використання і охорони земель чинний ЗК України покладає на органи державної влади та місцевого самоврядування обов'язки щодо ведення державного земельного кадастру. Тому в земельному праві державний земельний кадастр розглядається як одна з функцій державного і самоврядного управління у сфері раціонального використання та охорони земель, а також регулювання земельних відносин. Правова природа державного земельного кадастру полягає в тому, що такий кадастр має здійснюватися лише державою в особі її органів чи органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому законодавством України. Це означає, що для практики правового регулювання земельних відносин юридичне значення можуть мати лише дані державного земельного кадастру.
Поняття земельно-кадастрової діяльності це сукупність дій, спрямованих на одержання, використання, поширення та зберігання інформації про об'єкти кадастрового обліку (кадастрові облікові одиниці) з метою задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у кадастровій деформації.
Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр має включати в себе систематизоване зведення документованих відомостей про місце розташування і правовий режим цих земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. У державному земельному кадастрі міститься також інформація про суб'єктів права на земельні ділянки. Суб'єктами земельно-кадастрових інформаційних правовідносин є центральні та місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування, до компетенції яких належить визначення правових засад ведення державного земельного кадастру, проведення земельно-кадастрових робіт, збір і використання даних державного земельного кадастру для регулювання земельних відносин. Крім того, суб'єктами зазначених правовідносин є також фізичні та юридичні особи, які беруть участь у формуванні кадастрової інформації, її обробці і використанні.
Призначення державного земельного кадастру
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ та організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносив, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;
в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
За Статтею 195 ЗК України [2] визначено три основні завдання, які виконуються суб'єктами земельно-кадастрових інформаційних відносин у процесі одержання, використання, поширення та зберігання документованих відомостей про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Дані державного земельного кадастру є відкритими. орган, який здійснює ведення державного земельного кадастру, зобов'язаний надавати дані про об'єкти обліку, які містяться в державному земельному кадастрі, будь-якій особі за пред'явленням посвідчення і письмової заяви (юридичній особі документа, що підтверджує реєстрацію даної юридичної особи і повноваження його представника), у вигляді завірених виписок з державного земельного кадастру, копій документів, які зберігаються в кадастровій справі, і копій планів (карт), реєстрів обліку. Виняток складають дані, які містять державну таємницю, визначені законодавством України.
1.2 Об'єкт земельного кадастру
Об'єктом Державного земельного кадастру України є весь земельний фонд України. Державний земельний кадастр включає:
Ш кадастрове зонування;
Ш кадастрові зйомки;
Ш бонітування ґрунтів;
Ш економічну оцінку земель;
Ш грошову оцінку земельних ділянок;
Ш державну реєстрацію земельних ділянок;
Ш облік кількості та якості земель.
Всі ці складові частини державного земельного кадастру мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресурсами.
В статті 196 ЗК України визначено основні види земельно-кадастрової діяльності суб'єктів земельно-кадастрових правовідносин, спрямованої на створення відповідно до чинного законодавства України документованої кадастрової інформації.
До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові ), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність за власниками землі і землекористувачами, населеними пунктами, територіями сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, Автономної Республіки Крим та України в цілому.
Державний реєстр земель складається з двох частин:
Ш книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
Ш поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку;
Реєстрація права власності, права користування землею та договорів на оренду землі
Державна реєстрація земельних ділянок - це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, форми яких затверджені постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року. Вказані акти видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами. до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад віднесено реєстрацію суб'єктів власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі, видачу документів, що посвідчують право власності і право користування землею.
Облік кількості і якості земель
Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за складом угідь та Їх підвидами відповідно до прийнятої класифікації угідь. Облік кількості земель ведеться за власниками землі та землекористувачами у тому числі фермерами.
Земельно - обліковою одиницею є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.
Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель, які перебувають в оренді.
Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за генетичним типом ґрунту, гранулометричним складом та іншими природними властивостями, що впливають на його родючість (глибина гумусового горизонту, вміст гумусу об'ємна маса, вміст фосфору і калію, засоленість, кислотність, заболоченість, еродованість тощо), а також за ступенем забруднення ґрунтів важкими металами, отрутохімікатами та радіонуклідами.
Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок. З обліку кількості земель проводиться звітність в рамках програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої в 1993 р. Вона включає такі форми №:
Ш 6-зем-звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності;
Ш 6а-зем-звіт про зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями;
Ш 6б-зем-звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями;
Бонітування ґрунтів
Бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно - кліматичних умовах.
Бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь сільськогосподарських підприємств та організацій проведено в 1993 році. Отримані показники бонітування ґрунтів використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення. Значно ширше використання даних бонітування забезпечило б проведення внутрігосподарського бонітування ґрунтів, що дало б можливість оцінити кожну окрему земельну ділянку за об'єктивними сталими природними властивостями.
Аналогічно для земель міст віднесення земель до зон різного ступеня містобудівної цінності територій населених пунктів проводиться на основі даних про їх природні властивості та рівень облаштування, що істотно впливають на умови життя населення та функціонування об'єктів.
Економічна оцінка
Економічна оцінка сільськогосподарських угідь визначається за їх продуктивністю, окупністю затрат і диференціальним доходом.
Економічна оцінка земель населених пунктів проводиться за зонами економічної оцінки їх територій з урахуванням місцеположення ділянок відносно центрів громадського обслуговування, магістральних, інженерно-транспортних мереж, а також архітектурно-ландшафтного та історико-культурного значення територій, їх функціонального призначення.
Матеріали економічної оцінки земель населених пунктів використано при визначенні грошової оцінки земель населених пунктів.
Грошова оцінка земель
В основу грошової оцінки земель покладено рентний доход. Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та оренді, визначенні ставки земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, кооперативів. Грошову оцінку земель поділяють на:
- грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення;
- грошову оцінку земель населених пунктів; грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів).
Грошову оцінку земель сільськогосподарських угідь уже проведено, але вона потребує деяких уточнень.
Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення:
Ш місця розташування обмежень щодо використання земель;
Ш меж кадастрових зон та кварталів;
Ш меж оціночних районів та зон;
Ш кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
Відсутність законодавчого закріплення поняття кожної зі складових кадастрового зонування створює перешкоди у формуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру. Тому Держкомзем України 16 лютого 1998 р. видав Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, в яких визначається поняття, види та загальна характеристика кадастрової облікової одиниці.
Згідно з названими Методичними вказівками кадастрова облікова одиниця -- це земельна ділянка, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця.
Складовою частиною кадастрового зонування є встановлення меж кадастрових зон і кварталів. Відповідно до Методичних вказівок від 16 лютого 1998 р. Кадастрова зона -- це сукупність (об'єднання) земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів та території сільської (селищної) ради, або Об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.
Кадастровий квартал -- це компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, обмежене інженерними спорудами або природними межами.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» від 2 грудня 1997 р. в Україні запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок з метою забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами.
Результати кадастрового зонування мають відтворюватися у відповідних документах -- в індексній кадастровій карті та черговому кадастровому плані.
Індексна кадастрова карта -- це спеціальна карта (план) розміщення кадастрових облікових одиниць у межах адміністративно-територіальних утворень, яка містить межі облікових одиниць, їх нумерацію.
Кадастрова зйомка.
Кадастрові зйомки--це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає:
Ш геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
Ш погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
Ш відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
Ш встановлення меж частив земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
Ш виготовлення кадастрового плану .
Геодезичне встановлення меж земельної ділянки передбачає виконання у встановленому чинним законодавством порядку комплексу топографо-геодезичних і картографічних робіт, пов'язаних з визначенням меж такої ділянки відносно геодезичних пунктів, тобто закріплених точок земної поверхні, положення яких. визначено у загальній системі геодезичних координат і висот, прийнятої для України.
1.3 Зміст державного земельного кадастру в населених пунктах
Земля на території міста є переважно просторовим операційним базисом для розміщення об'єктів будівництва, хоч не виключено її використання як і головного засобу виробництва для потреб ведення сільського і лісового господарства. Тому її раціональне використання суттєво впливає на економічний стан господарювання юридичних і фізичних осіб на території міста, що має важливе значення в умовах ринкової економіки. Особливої актуальності набуває земельно-кадастрова інформація на нинішньому етапі, у зв'язку із введенням і справлянням плати за землю у вигляді земельного податку та орендної плати.
Значення, завдання і зміст містобудівного кадастру
Законом України "Про основи містобудування" передбачено створення містобудівного кадастру населених пунктів України, який міститиме систему даних про належність території до відповідних функціональних зон, їх сучасне і перспективне призначення, екологічну, інженерно-геологічну ситуації, стан забудови інженерного забезпечення, характеристику будинків і споруд на землях усіх форм власності і призначений для забезпечення в установленому порядку суб'єктів містобудування необхідною інформацією.
Містобудівний кадастр - це автоматизована інформаційна система, яка містить дані про міські території, об'єкти міського середовища. Основне завдання містобудівного кадастру - накопичення, обробка і видача інформації для:
Ш розробки генерального плану міста;
Ш управління і перспективного планування розвитку міста та його окремих районів,
Ш проектування об'єктів промислового і цивільного призначення на території міста;
Ш експлуатації об'єктів міського господарства (включаючи інженерні мережі), визначення обсягів і строків їх реконструкції;
Ш вдосконалення обліку та раціонального використання об'єктів нерухомості і природних ресурсів;
Ш забезпечення вихідною інформацією галузевих автоматизованих систем;
Ш виконання завдань земельної реформи, відведення земельних ділянок, землевпорядкування, охорони прав землекористувачів, орендарів і землевласників;
Ш проведення природоохоронних заходів.
Місто -- це великий населений пункт, який представляє собою певний, відмінний від села, тип соціально-економічної організації суспільства. Місту притаманна специфічна демографічна, професійна й організаційна структура. Поняття міста невіддільне від поняття територіального розподілу праці. Це, власне, і визначає виробничі функції міст у сфері промисловості, транспорту, обміну, а також створення послуг для прилеглих до міста територій.
Для міста характерна підвищена густота населення і компактність забудови. Віднесення населеного пункту до категорії міста оформляться в певному порядку і супроводжується встановленням його міської межі і міських земель.
Міські землі - це територія, яка є базою для житлового, культурно-по-бутового, промислового та іншого будівництва, а також для розміщення шляхів сполучення. При цьому під територією міста розуміють всі землі, які знаходяться в рамках межі міста. Остання виконує дві функції: по-перше, вона є границею, яка відділяє землі міста від інших категорій земель, по-друге, виконує роль адміністративної границі міста, тобто виконує ті ж функції, що й межа району, області тощо.
Землі, які фактично забудовані або призначені під забудову згідно з планом розвитку міста і використання його земель, надаються в користування (оренду) підприємствам, організаціям, відомствам, кооперативам і громадянам для громадського, індивідуального будівництва. Ці землі складають найважливішу частину міських земель. На них, по суті, розміщується саме місто, тобто житлові, адміністративні, промислові та інші будівлі і споруди.
Об'єкт і предмет містобудівного кадастру
Кожен із об'єктів містобудівного кадастру повинен характеризуватися реєстрами правового, метричного, технічного, вартісного, функціонального характеру, сукупність яких зосереджується у паспортах земельної ділянки, будівель і споруд кожного власника землі чи землекористувача, у паспортах об'єктів інженерно-транспортних мереж. Для територіальних зон міста паспорти не складаються, а відомості про них відображаються у вигляді картографічних матеріалів, на які наносяться межі і необхідні характеристики цих зон.
Первинним елементом містобудівною кадастру є земельні угіддя, тобто конкретна земельна ділянка, яка систематично використовується або придатна до використання для відповідних господарських потреб і відрізняється за природно-історичними ознаками.
З інформації містобудівного кадастру важливе значення мають дані грошової оцінки земель, будівель і споруд. Якщо оцінка будівель і споруд давно налагоджена і ведеться на належному рівні за їх балансовою вартістю, то оцінка міських земель ведеться порівняно недавно.
На теперішній час дані про власників землі, землекористувачів та їх площі зосереджені у відповідних звітних документах (форма 6-зем) та окремо на картографічних матеріалах. Для оперативного управління земельними ресурсами на території міста необхідне створення автоматизованої земельно-інформаційної системи (ЗІС), яка за допомогою комп'ютерної техніки поєднає всі дані в єдину базу даних для функціонування загальної інформаційної системи міста.
Щодо всіх земель міста, то у земельно-інформаційній системі повинні бути показники, що характеризують всі їхні види та особливості окремих видів. Загальними показниками у цій системі мають бути:
Ш порядковий номер;
Ш назва вулиці, площі;
Ш номер земельної ділянки всередині забудованого кварталу;
Ш власник землі, землекористувач;
Ш підстава для передачі землі у власність та надання у користування;
Ш обмеження у використанні земель (сервітути);
Ш загальна площа земельної ділянки, га або м2;
Ш дата і прізвище особи, яка засвідчила правильність запису в реєстрову книгу тощо.
Крім цих показників, кожна земельна ділянка має включати показники грошової оцінки (ціни) та ставки і розміри плати за землю.
Сучасні комп'ютерні технології дають можливість отримувати цифрові карти, незалежно від масштабу вихідних картографічних матеріалів. При формуванні цифрової карти території використовуються високоточні алгоритми шифрування, які забезпечують врахування можливої деформації та стику пластикових або паперових вихідних даних картографічних носіїв. Якість цифрової карти забезпечується використанням растроскануючих технологій, в яких відсутній суб'єктивний чинник, пов'язаний з ергономічними характеристиками технічного забезпечення та з фізичними можливостями людини (як при роботі з дигітайзером)
Отримана цифрова карта є основою картографічного аспекту геоінфор-маційної системи (ГІС).
Для забезпечення обміну інформацією в умовах широкого розповсюдження різних ГІС, для створення і використання картографічної продукції в різних видах кадастрів необхідно домогтися стандартизації складу, структури, типів даних і формату їх подання незалежно від методів і технологічних особливостей одержання та обробки інформації для створення цифрової карти.
У зв'язку зі створенням державного містобудівного кадастру однією з основних проблем є розробка його структури змісту і систем класифікації й кодування кадастрової інформації.
Основною обліковою одиницею кадастру є ділянка землекористування з характеристиками, необхідними і достатніми для оцінки відповідного використання і прийняття рішення про перспективне освоєння, яке базується на комплексній оцінці елементів міської території
Під землекористуванням (землеволодінням) розуміють ділянки території, які мають користувача (власника) - приватну особу або колектив, місто (муніципалітет), державу - і характеризуються відповідною вартістю і придатністю для різного функціонального використання.
2. ІСНУЮЧИЙ СТАН ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
2.1 Земельний фонд міста Чигирин
Характеристика об'єкту
В адміністративні межі Чигиринської міської ради входять місто Чигирин та село Чернече.
Місто Чигирин - центр Чигиринського адміністративного району та промисловий центр Черкаської області. Розташоване місто в межах заплави притоки Дніпра - річки Тясмин. Віддаль до обласного центру м. Черкаси 63 км, до вузлової залізничної станції Фундукліївка - 36 км, до пристані Адамівка - 8 км.
Найдавніші згадки про Чигирин належать до І половини XVI ст. як один з козацьких зимівників, який мав невелику фортецю. Зростання Чигирина і перетворення його на одну з фортець та один з найбільших на Україні ремісницьких центрів відбулося в 30-50 роки XVІI ст. коли він став резиденцією гетьмана Б.Хмельницького. На початку XІX ст. стає повітовим центром. В 30-х роках XX ст. в місті створено МТС, зросли потужності шкіряного та цегельного заводів а також деревообробного комбінату, оновився Чигиринський державний млин. З 1954 року - районний центр Черкаської області.
В місті діє поліклініка, стаціонарна лікарня та інші лікувальні та освітні заклади. На Кам'яній горі відкрито пам'ятник Б.Хмельницькому та створено історико - краєзнавчий музей. В м. Чигирин проживає ~ 9200 осіб.
Основною структурно-планувальною одиницею населених пунктів є квартали з одно- та двосторонньою забудовою та по периметру. Забудова малоповерхова, в основному садибного типу. Налічується 3300 садиб. В центральній частині міста розміщені 33 багатоповерхових кооперативних будинки (708 квартир), в яких проживає ~ 1600 осіб. Площа населеного пункту в існуючих межах складає 1127,9 га, в тому числі земель в місті Чигирин - 1070,3 га, в селі Чернече - 57,6 га.
Село Чернече, яке входить в адміністративні Чигиринської міської ради знаходиться на відстані 9 км від районного центру - м. Чигирин.
В селі нараховується 116 будинків, в яких проживає 188 осіб, з них 118 володіють і користуються землею.
За матеріалами економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році, територія, на якій розташована більша частина території міста відноситься до першого, а західна частина міста та с. Чернече до третього земельно-оціночного району.
Рельєф території західної частини міста та території с. Чернече вузько хвилястий, розчленований ярами і балками, північної та східної частини міста - переважно рівнинний з незначними підвищеннями та заболоченими пониженнями.
Ґрунтові води на більшій частині території міста та в с. Чернече залягають, як правило, на глибині понад 6,0 м, а в межах заплави р. Тясмин - на глибині до 3,0 метрів. Ґрунтоутворюючі породи представлені в основному давнім алювієм, сучасними алювіальними відкладами, сучасним делювієм та лесовидними породами. Понижена частина території може затоплюватись повеневими водами під час паводків річки Тясмин. Небезпечні геологічні процеси на території населених пунктів проявляються у вигляді глибинної донної ерозії (яри).
На території міста найбільш поширеними є чорноземи типові слабогумусовані легкосуглинкові вони займають найбільшу площу 136,8 га, трохи меншу площу займають сірі опідзолені слабо змиті легкосуглинкові ґрунти, їх площа становить 54,1га. Менш значну частину площі займають сірі опідзолені середньо змиті легкосуглинкові ґрунти 48,2 га. Структуру агровиробничих груп ґрунтів розглянемо на основі таблиці 2.1
2.2 Агровиробничі групи ґрунтів
|
Агровиробничі групи ґрунтів |
Площа с.-г. угідь, га |
||||||
|
шифр |
Назва |
в тому числі : |
|||||
|
всього |
рілля |
Багатор насадж. |
сіножаті |
пасовище |
|||
|
5 а |
Дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти |
21,4 |
20,1 |
1,1 |
0,1 |
0,1 |
|
|
5 б |
Дерново-слабопідзолисті глинисто-піщані ґрунти |
45,4 |
35,4 |
9,5 |
0,2 |
0,3 |
|
|
37 г |
Сірі опідзолені слабозмиті легкосуглинкові ґрунти |
54,1 |
40,2 |
10,1 |
3,8 |
||
|
38 г |
Сірі опідзолені середньозмиті легкосуглинкові ґрунти |
48,2 |
37,2 |
5,6 |
5,4 |
||
|
39 г |
Сірі опідзолені сильнозмиті легкосуглинкові ґрунти |
31,1 |
12,2 |
0,8 |
18,1 |
||
|
52 г |
Чорноземи типові слабогумусовані легкосуглинкові |
136,8 |
112,1 |
21,4 |
1,2 |
2,1 |
|
|
55 г |
Чорноземи типові слабозмиті легкосуглинкові |
15,3 |
11,1 |
0,7 |
3,5 |
||
|
56 г |
Чорноземи типові середньозмиті легкосуглинкові |
23,8 |
8,9 |
0,6 |
14,3 |
||
|
133 в |
Лучні супіщані ґрунти заплав |
22,5 |
12,8 |
0,8 |
8,5 |
0,4 |
|
|
133 г |
Лучні легкосуглинкові ґрунти заплав |
46,2 |
33,4 |
1,5 |
11,2 |
0,1 |
|
|
142 |
Лучно-болотні та торфувато-болотні осушені ґрунти |
3,4 |
2,7 |
0,2 |
0,5 |
||
|
175 б |
Дернові неглибокі глинисто-піщані ґрунти |
35,7 |
11,5 |
0,6 |
11,5 |
12,1 |
|
|
175 в |
Дернові неглибокі супіщані ґрунти |
28,7 |
15,3 |
1,0 |
6,8 |
5,6 |
|
|
208 г |
Намиті опідзолені легкосуглинкові ґрунти |
1,8 |
1,2 |
0,3 |
0,3 |
||
|
209 г |
Намиті чорноземно-лучні легкосуглинкові ґрунти |
3,1 |
0,7 |
2,4 |
|||
|
Всього |
517,5 |
354,8 |
53,9 |
39,8 |
69,0 |
2.3 Земельний фонд міста
|
№ |
Категорія земель |
Площа, га |
% |
|
|
1 |
Сільськогосподарські землі |
517,5 |
45,9 |
|
|
3 |
Забудовані землі |
507,9 |
45 |
|
|
4 |
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом |
69,8 |
6,3 |
|
|
5 |
Води |
30,5 |
2,7 |
|
|
6 |
Заболочені землі |
0,8 |
0,07 |
|
|
7 |
Під виробничими дворами і шляхами |
1,5 |
0,1 |
|
|
8 |
Всього |
1128,0 |
100 |
Графічно структуру земельного фонду м. Чигирин розглянемо на основі діаграми.
2.4 Структура земельного фонду м. Чигирин
Отже на основі діаграми 2.2 видно,що в структурі земельного фонду
м. Чигирин найбільш питому вагу займають сільськогосподарські землі і становлять 45,9%. Також значну частину займають забудовані землі - 45%.
На основі таблиці 2.3 розглянемо основних землекористувачів міста Чигирин.
2.5 Землекористувачі міста Чигирин
|
№ п/п |
Вид використання |
Площа, га |
% |
|
|
1 |
Колективні сільськогосподарські підприємства |
4,4 |
0,4 |
|
|
2 |
Землі, надані громадянам у власність і користування |
505,3 |
44,8 |
|
|
3 |
Заклади культури, освіти, громадські організації |
67,3 |
5,9 |
|
|
4 |
Промислові та інші підприємства |
30,4 |
2,7 |
|
|
5 |
Землі транспорту і зв'язку |
9,4 |
0,8 |
|
|
6 |
Частини, організації, установи оборони |
2,5 |
0,2 |
|
|
7 |
Організації,підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення |
28,6 |
2,5 |
|
|
8 |
Лісогосподарські підприємства |
4,3 |
0,4 |
|
|
9 |
Водогосподарські підприємства |
0,9 |
0,1 |
|
|
10 |
Землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування. |
475,2 |
42,2 |
|
|
11 |
Всього |
1128,0 |
100 |
Отже, проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що найбільш питому вагу серед землекористувачів міста Чигирин займають громадяни яким надано землі у власність та користування, а саме 44,8%.
2.6 Природно-кліматичні та ґрунтові умови
За природними умовами Чигирин знаходиться в Лісостеповій зоні і характеризується помірно - континентальним кліматом, з достатньою кількістю вологи. За даними метеостанції середньорічна температура становить 7 ?С, максимальна 38?С , а мінімальна - 34?С. Загальна кількість опадів - 504 мм. Відносна вологість повітря в холодний період року знаходиться в межах 70 - 80 %, в літні місяці - 55-57 %.
Середньорічна кількість опадів становить 550 мл., в т.ч. в вегетаційний період - 370 мл. Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний. Максимальна кількість опадів приходиться на вегетаційний період (квітень - жовтень) і дорівнює близько 70 % річної кількості опадів. Загальна кількість опадів, що випадає за рік і їх розподіл по місяцях при правильному зберіганні вологи в ґрунті, цілком достатня для нормального розвитку рослин. Незважаючи на це, не виключена можливість періодичних ґрунтових посух, обумовлених властивістю ґрунтів легкого механічного складу, які погано затримують і нагромаджують вологу.
Тривалість вегетаційного періоду 200 днів .
Тривалість без морозного періоду - 170 днів.
З кліматичних умов для території несприятливими є весняні та осінні заморозки, особливо для теплолюбних культур. Строки перших заморозків - 1 декада жовтня, а строки закінчення весняних приморозків - 2 декада квітня.
Середня висота снігового покриву становить 3 - 11 см.
Територія землекористування представляє собою слабо хвилясті рівнини з розвиненим мікрорельєфом. Водні ресурси - ставки. Глибина залягання ґрунтових вод становить 10 - 16 м, тому зволоження ґрунтів, в основному, йде за рахунок атмосферних опадів.
2.7 Земельно-оціночна структуризація території
2.7.1 Виділення оціночних районів
Процес ренто утворення в межах населених пунктів відбувається, як правило, на достатньо обширні та внутрішньо неоднорідній території. Головним при земельно-оціночній структуризації було встановлення відносної однорідності території за ренто утворюючими факторами, котрі впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу гарантувало врахування ренто утворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях: від населеного пункту в цілому до земельної ділянки.
Процедура економіко-планувального зонування передбачає:
Ш аналіз природно-планувальних особливостей території населеного пункту, як просторового базису;
Ш делімітацію земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно однорідними споживчими властивостями;
Ш по факторну та інтегральну оцінку ступеню цінності території населеного пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;
Ш об'єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.
Нормативна грошова оцінка міста передбачала визначення ступеня територіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування території населених пунктів.
Для проведення по факторної оцінки якості земель міста Чигирин здійснена земельно-оціночна структуризація території - виділення земельно-оціночних одиниць - оціночних районів - функціонально однорідних планувальних одиниць, в межах яких у подальшому здійснено збір, обробка та розрахунок окремих коефіцієнтів якості території.
Після аналізу існуючої ситуації в населених пунктів на основі вивчення та аналізу картографічних і ґрунтових матеріалів, а також натурного обстеження території міста було виділено 33 оціночних райони. Опис меж оціночних районів та основні їх характеристики наводяться в табл. 2.4.
2.8 Земельно-оціночна структуризація території м. Чигирин
|
Оціночні райони |
Зовнішні межі району |
Площа, га |
|
|
1 |
річка Тясмин-вул.Шмідта-вул.Радянська |
8,46 |
|
|
2 |
вул.Радянська-вул.Шмідта-вул.Шевченка-вул.Жовтневої Революції |
21,36 |
|
|
3 |
вул.Радянська-вул.Жовтневої Революції-вул.Комсьмольська-вул.Б.Хмельницького |
13,62 |
|
|
4 |
вул.Шевченка-вул.Парижської Комуни-вул.К.Маркса-вул.Жовтневої Революції |
16,20 |
|
|
5 |
річка Тясмин-північно-східна межа міста-вул.1 Травня-вул.Парижської Комуни-вул.Шмідта |
44,78 |
|
|
6 |
вул.К.Маркса-вул.Парижської Комуни-вул.Горького-вул.Жовтневої Революції |
24,25 |
|
|
7 |
вул.Комсомольська-вул.Жовтневої Революції-вул.Горького-вул.Кірова-вул.Привокзальна-вул.Б.Хмельницького |
18,67 |
|
|
8 |
вул.Горького-вул.Жовтневої Революції-вул.Пушкіна-вул.Кірова |
25,07 |
|
|
9 |
вул.Горького-вул.Парижської Комуни-вул.Пушкіна-вул.Жовтневої Революції |
23,10 |
|
|
10 |
вул.1 Травня-північно-східна межа міста-вул.Пушкіна-вул.Парижської Комуни |
36,22 |
|
|
11 |
вул.Пушкіна-північно-східна межа міста-вул.Червоноармійська-вул.Парижської Комуни |
31,98 |
|
|
12 |
вул.Пушкіна-вул.Жовтневої Революції-вул.Червоноармійська-вул.Кірова |
24,67 |
|
|
13 |
вул.Червоноармійська-північно-східна межа міста-вул.Чехова-вул.Р.Люксембург-вул.Кірова |
43,54 |
|
|
14 |
вул.Червоноармійська-вул.Кірова-вул.Р.Люксембург-ул.Чехова-південно-східна межа міста |
69,80 |
|
|
15 |
вул.Пушкіна-вул.Кірова-вул.Червоноармійська-вул.Чкалова |
26,10 |
|
|
16 |
вул.Пушкіна-вул.Чкалова-вул.Червоноармійська-південно-західна межа міста |
28,68 |
|
|
17 |
вул.Горького-вул.Кірова-вул.Пушкіна-вул.Чкалова |
35,91 |
|
|
18 |
пров.К.Маркса-вул.Привокзальна-вул.Чапаєва-вул.Горького-вул.Чкалова-вул.Пушкіна-західна межа міста |
25,51 |
|
|
19 |
вул.К.Маркса-вул.Привокзальна-вул.Горького-вул.Чапаєва-пров.К.Маркса |
20,53 |
|
|
20 |
вул.Радянська-вул.Б.Хмельницького-вул.К.Маркса-1 пер.Радянський-вул.Садова |
48,29 |
|
|
21 |
квартали в р-ні переулків Садовий, 1-й та 2-й Радянський |
37,04 |
|
|
22 |
західні квартали на південь від р.Тясмин (понад 3,0 км від центру міста) |
52,19 |
|
|
23 |
західні квартали на південь від р.Тясмин (понад 4,0 км від центру міста) |
65,70 |
|
|
24 |
західні квартали на південь від р.Тясмин (понад 5,0 км від центру міста) |
60,32 |
|
|
25 |
північно-західні квартали на північ від р.Тясмин (понад 6,0 км від центру міста) |
27,34 |
|
|
26 |
північно-західні квартали на північ від р.Тясмин (понад 5,0 км від центру міста) |
30,54 |
|
|
27 |
північно-західні квартали на північ від р.Тясмин (понад 4,0 км від центру міста) |
36,42 |
|
|
28 |
вул. Нова-вул. Заозерна-вул. Черкаська-вул. Торгова-р. Тясмин |
38,07 |
|
|
29 |
річка Тясмин |
8,67 |
|
|
30 |
північно-західна межа міста-провул. Піщаний-вул. Торгова-вул. Черкаська-вул. Заозерна-вул. Нова |
34,77 |
|
|
31 |
провул. Піщаний-вул. Піщана-вул. Короленка-східна межа міста-р. Тясмин-вул. Торгова |
29,41 |
|
|
32 |
північна межа міста-РШРБД-північно-східна межа міста-вул.Короленка-вул. Піщана-пров. Піщаний |
54,07 |
|
|
33 |
північна межа міста-РШРБД |
9,08 |
2.8.1 Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місце розташування земельної ділянки (Км2)
Для встановлення економічно-планувальних зон м. Чигирин був застосований експертний метод оцінки оціночних районів, який полягає в наступному:
Заповнені анкети експертної оцінки, які включають 19 факторів, що можуть вплинути на величину комплексного індексу цінності району Іі
Оцінка окремого фактору встановлювалась за 10-бальною шкалою, при цьому балом «10» оцінювалось найкраще значення фактору, а балом «1» його відсутність, або найгірше значення.
Визначена сума балів оцінки факторів.
Визначено середній бал по кожному району та середньозважений бал для населеного пункту.
Вирахувано комплексний індекс цінності для окремого оціночного району, як частка від ділення середнього балу по району та середньозваженого балу по місту.
Наступною стадією виконання оцінки земель є економіко-планувальне зонування території населених пунктів - об'єднання оціночних районів у економіко-планувальні зони. Здійснено це з метою узагальнення результатів оцінки окремої території, окремих оціночних районів та виділення однотипних споживчими якостями і функціональним використанням зон. При об'єднанні оціночних районів у економіко-планувальні зони враховувалась дія трьох факторів:
1. Суміжність районів.
2. Переважно однотипне функціональне використання.
3. Близькість значення індексу Іі (величина індексу окремих оціночних районів не повинні відрізнятися більше ніж на 25% ).
Враховуючи ці фактори оціночні райони м. Чигирин об'єднані в дев'ять економіко-планувальних зон. Значення зонального коефіцієнта Км2 для окремої економіко-планувальної зони визначено як середньозважене (за часткою площі районів) індексів Іі оціночних районів, які входять до цієї зони (табл. 2.5).
Визначення зонального коефіцієнту Км2
|
Економіко планувальні зони |
Оціночні райони |
Площа, га |
Іі |
Км2 |
|
|
1 |
2 |
21,3600 |
1,39 |
1,39 |
|
|
3 |
13,6200 |
1,39 |
1,39 |
||
|
4 |
16,2000 |
1,38 |
1,39 |
||
|
2 |
6 |
24,2500 |
1,29 |
1,28 |
|
|
7 |
18,6700 |
1,28 |
1,28 |
||
|
3 |
1 |
8,4600 |
1,19 |
1,18 |
|
|
5 |
44,7800 |
1,18 |
1,18 |
||
|
20 |
48,2900 |
1,18 |
1,18 |
||
|
4 |
8 |
25,0700 |
1,17 |
1,16 |
|
|
9 |
23,1000 |
1,17 |
1,16 |
||
|
10 |
36,2200 |
1,15 |
1,16 |
||
|
18 |
25,5100 |
1,14 |
1,16 |
||
|
19 |
20,5300 |
1,15 |
1,16 |
||
|
28 |
38,0700 |
1,17 |
1,16 |
||
|
5 |
11 |
31,9800 |
1,03 |
1,02 |
|
|
12 |
24,6700 |
1,04 |
1,02 |
||
|
15 |
26,1000 |
1,00 |
1,02 |
||
|
17 |
35,9100 |
1,02 |
1,02 |
||
|
21 |
37,0400 |
1,03 |
1,02 |
||
|
30 |
34,7767 |
1,02 |
1,02 |
||
|
31 |
29,4100 |
1,04 |
1,02 |
||
|
6 |
13 |
43,5400 |
0,91 |
0,89 |
|
|
22 |
52,1900 |
0,88 |
0,89 |
||
|
27 |
36,4200 |
0,89 |
0,89 |
||
|
32 |
54,0700 |
0,89 |
0,89 |
||
|
7 |
14 |
69,8000 |
0,81 |
0,81 |
|
|
16 |
28,6800 |
0,81 |
0,81 |
||
|
23 |
65,7000 |
0,81 |
0,81 |
||
|
33 |
9,0800 |
0,83 |
0,81 |
||
|
8 |
24 |
60,3200 |
0,75 |
0,75 |
|
|
25 |
27,3400 |
0,72 |
0,75 |
||
|
26 |
30,5400 |
0,78 |
0,75 |
||
|
9 (р. Тясмин) |
29 |
8,6700 |
1,00 |
1,00 |
2.9 Стан ведення державного земельного кадастру
Практичне ведення державного земельного кадастру здійснюється у відповідності до "Положення про порядок ведення державного земельного кадастру" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 12 січня 1993 р. з внесеним постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997 р. №99 доповненням його структури ще однією складовою - "грошова оцінка земель".
Організацію ведення державного земельного кадастру покладено на державні органи земельних ресурсів. Практично цю роботу здійснюють Державний комітет України по земельних ресурсах, обласні управління земельних ресурсів, районні відділи земельних ресурсів, відділи (управління) міст, землевпорядники селищних та сільських рад, об'єднаних в єдину систему державних органів земельних ресурсів.
Вирішення любих землевпорядних робіт щодо прогнозування використання земель і перспективного розвитку міст можливе лише при наявності необхідної вихідної інформації про сучасний правовий, природний та господарський стан земель. Вивчення земельного фонду населених пунктів здійснюється на постійній основі за єдиною державною системою шляхом проведення топографо-геодезичних зйомок і картографічних робіт, геоботанічних, ґрунтових, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, обліком кількості і якості земель, бонітування, економічної і грошової оцінки земель, зонування території населених пунктів, реєстрацію прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки з врахуванням об'єктів нерухомості, які на них розташовані.
Державний земельний кадастр повинен забезпечити вивчення земельного фонду всіх населених пунктів - сіл, селищ міського типу і міст з метою задоволення різноманітних запитів населення, яке там проживає. Варто нагадати, що земля в населених пунктах виступає в основному просторовим операційним базисом і тільки відповідна її частина використовується як головний засіб виробництва для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва і тваринництва.
Важливою особливістю цих робіт було проведення великомасштабних зйомок в містах, проведення детального обміру та визначенню розмірів землекористувань, реєстрація землекористувань. По матеріалах інвентаризації розроблялись проекти впорядкування виявлених лишків землекористувань, а також розробляють пропозиції використання самовільно зайнятих земель які, як правило, вилучались і зводились в масиви для організації раціонального їх використання, а невеликі за розміром ділянки перерозподілялись з метою надання маломірних земельних ділянок (до 0,06 га) в тимчасове використання сім'ям, які потребували соціального захисту. Основним недоліком згаданих робіт є те, що землекористувачам не видавались на руки документи на право користування земельними ділянками.
Такий підхід ускладнював процес контролю за використанням земель у містах, а здійснення поточного внесення змін в реєстрацію землекористувачів повністю покладався на добросовісність чиновників житлово-комунальних служб, які питання регулювання земельних відносин, здійснення контролю за використанням земель та ведення реєстрації землекористувань відносили до другорядних справ. В результаті матеріали первинної реєстрації землекористувань через 5-10 років не відповідали фактичному стану.
За роки проведення земельної реформи кількість власників землі та землекористувачів по Україні зросла від 0.8 млн. до 23 млн.. Перед органами виконавчої влади місцевого самоврядування постало питання організації повного кількісного обліку земель по власниках і користувачах з метою справляння плати за землю, яка в останній період повністю поступає в місцеві бюджети. Крім того, у зв'язку з створенням ринку землі, в містах зокрема, земель несільськогосподарського призначення, для зайняття підприємницькою діяльністю у законодавчої влади виникла зацікавленість та необхідність у земельно-кадастровій інформації на весь земельний фонд населеного пункту. Аналогічна зацікавленість у кадастровій інформації виникає у власників і користувачів земельних ділянок, а також потенційних інвесторів. Тому першочергова увага приділяється детальній інформації на рівні конкретних земельних ділянок. По суті земельно-кадастрова інформація повинна задовольняти не тільки державні і суспільні потреби в цілому, а й відповідні потреби окремих осіб, зокрема, фактичних, а також потенційних власників і користувачів земельних ділянок, інвесторів тощо.
Аналіз стану ведення земельного кадастру в населених пунктах показує, що цим землям не приділяється належної уваги.
2.9.1 Облік кількості і якості земель
Облік земель і державна реєстрація земельних ділянок перебувають у тісному зв'язку з землевпорядкуванням і веденням державного земельного кадастру, оскільки правильне, раціональне і високопродуктивне використання землі залежить не лише від правильно проведеного землевпорядкування і належного ведення державного земельного кадастру, а й від налагодження однакового і суворого обліку землі й збереження точних даних про окремі земельні ділянки, що належать громадянам, юридичним особам, територіальним громадам і державі на праві власності або користування.
Обліку підлягають усі землі, що перебувають у власності зазначених вище суб'єктів, або ж у постійному чи тимчасовому користуванні, в тому числі на умовах оренди, а також землі запасу і державного лісового фонду.
Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15, облік кількості земель ведеться за власниками землі й землекористувачами, у тому числі орендарями.
При обліку кількості земель виділяються: землі у межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані й осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.
Кадастровий облік ведеться шляхом надання кадастрового номеру земельній ділянці, що реєструється в Державному реєстрі земель.
Кадастровий номер - це унікальний номер на всій території України, який присвоюється земельній ділянці при її формуванні і зберігається весь час її існування.
На базовому рівні кадастровий облік земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні громадян і юридичних осіб ведеться відповідно державним органом земельних ресурсів району (міста обласного значення) та міст Києва і Севастополя в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (села. селища, міста, району).
На регіональному рівні кадастровий облік земельних ділянок ведеться відповідно державним органом земельних ресурсів Автономної Республіки Крим та області по об'єктах земельної власності, що перебувають в управлінні уряду Автономної Республіки Крим та обласних державних адміністрацій.
На національному рівні кадастровий облік земельних ділянок ведеться Державним комітетом України по земельних ресурсах об'єктів земельної власності, що перебувають в управлінні Кабінету Міністрів України, Національної академії наук та інших самоврядних організацій
В місті Чигирин облік ведеться на базовому рівні. Всі дані про земельні ділянки подаються в обласне головне управління земельних ресурсів. Кожен рік подається звітність у формі 6-зем. в яку вносяться зміни щодо права власності або зміни площ земельних ділянок. На даному етапі облік якості земель не проводиться так як всі дані бонітування ґрунтів є застарілими, ще проводились в 80-х роках минулого століття. Як завжди не вистачає коштів.
Дані про кількісний та якісний стан і оцінку земель заносяться до земельно-кадастрової книги району (міста).
2.9.2 Стан земельно оціночних робіт
Всі форми власність на землю та розвиток ринку землі, потребують чіткого економічного механізму регулювання земельних відносин, обов`язковим елементом якого є оцінка землі.
Земля - унікальний об`єкт, стосовно вартості якого завжди буде існувати суперечність: між власником землі та місцевими органами влади - коли мова йдеться про оподаткування; між зацікавленими сторонами - коли здійснюються операції над земельними ділянками.
В населених пунктах, в тому числі в містах, співіснують два напрямки оцінки земель: нормативна грошова оцінка, яка здійснюється в рамках розрахункового ціноутворення на підставі уявлень про характер оптимального використання земель, та експертна грошова оцінка, яка базується на ринкових принципах. Застосування тієї чи іншої оцінки регламентовано нормативними документами та чинним законодавством:
Земельним кодексом України введеним 18.12.90 в редакції від 13.03.92 із змінами від 26.12.92;
Законом України "Про плату за землю" від 03.07.93 та із змінами див.;
Указом Президента "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності" від 12.07.95;
Подобные документы
Призначення державного земельного кадастру, особливості забезпечення його ведення. Загальні відомості про населений пункт, аналіз використання його земельного фонду. Земельно-оціночна структуризація території та проведення кадастрового зонування.
курсовая работа [70,6 K], добавлен 02.12.2010Загальні відомості і складові частини земельного кадастру. Сучасні методичні положення земельного кадастру і використання земель. Інформаційна система земельного кадастру. Кадастрове зонування. Реєстрація землі та нерухомості.
курсовая работа [34,6 K], добавлен 24.10.2006Законодавча та нормативна база земельного кадастру. Статистична обробка даних земельного кадастру. Методика проведення бонітування, економічної та грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земель водного, лісового фондів та земель запасу.
дипломная работа [168,0 K], добавлен 18.03.2012Принципи та порядок проведення грошової оцінки земель населених пунктів. Аналіз природно-економічних умов населених пунктів сільської Ради. Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місця розташування земельної ділянки.
дипломная работа [141,8 K], добавлен 17.11.2011Державна реєстрація землеволодінь і землекористувань. Державний облік земель. Облік кількості земель. Облік якості земель. Складання звіту про наявність і розподіл земель сільської ради. Державний земельний кадастр.
курсовая работа [18,1 K], добавлен 26.10.2002Розвиток ринкових земельних відносин. Організація міжнародної експертної групи з провідних спеціалістів Євросоюзу у земельній сфері для допомоги у завершенні земельної реформи. Оцінка законодавчої бази щодо створення Державного земельного банку в Україні.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 10.11.2014Основні положення землевпорядкування і земельного кадастру. Державний земельний кадастр, його основні завдання і складові. Землевпорядний проект, як основа створення нових форм організації території. Види робіт із землеустрою, які підлягають ліцензуванню.
дипломная работа [796,7 K], добавлен 26.06.2015Сутність та законодавча база ринку землі. Передумови для запровадження та функціонування цивілізованого земельного ринку. Інструменти для реєстрації земель та ведення кадастру. Тенденції розвитку ринку землі. Механізми управління земельними ресурсами.
контрольная работа [19,6 K], добавлен 28.11.2014- Проект планування території Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області
Особливості території Шевченківської сільської ради. Розподіл земельного фонду за формами власності: для ведення фермерського, приватного підсобного господарства та колективного садівництва. Знищення недоліків в межах утворених землекористувань.
курсовая работа [70,5 K], добавлен 20.05.2010 Сучасні підходи до управління земельними ресурсами. Аналіз зарубіжного досвіду в цієї галузі. Задачі і функції державного земельного управління. Основні перспективи використання землі в Черкаській області. Основні напрямки підвищення її ефективності.
курсовая работа [56,8 K], добавлен 14.01.2014
