Розвиток гнучкості в дітей старшого дошкільного віку засобами гімнастичних вправ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з теорії та методики фізичного виховання

Розвиток гнучкості в дітей старшого дошкільного віку засобами гімнастичних вправ

Зміст

гнучкість діти дошкільний гімнастичний

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади проблеми розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку засобами гімнастичних вправ

1.1 Погляди на проблему розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку засобами гімнастичних вправ в науковій думці

1.2 Зміст, завдання та особливості розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку в умовах закладу дошкільної освіти

1.3 Гімнастичні вправи як засіб розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота щодо перевірки ефективності гімнастичних вправ як засобу розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

2.1 Вивчення рівнів розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

2.2 Впровадження комплексу спеціально дібраних гімнастичних вправ в процес фізичного виховання як засобу розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

2.3 Аналіз результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Збереження здоров'я нації - один із пріоритетних напрямків державної політики. Проблема збереження та зміцнення здоров'я дітей знайшла своє втілення в Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Державній національній програмі «Освіта», Національній програмі «Діти України», Базовому компоненті дошкільної освіти України. Особливо це актуально зараз, коли, за статистичними даними, до 80% дітей мають одне або декілька захворювань, зокрема, в структурі захворюваності дітей дошкільного та шкільного віку слід виділити хвороби серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. Незадовільний стан здоров'я дітей дошкільного віку роблять найбільш актуальною потребу в превентивних заходах шляхом розвитку фізичних якостей дітей дошкільного віку: сили, спритності, швидкості, витривалості та гнучкості.

Проблемою розвитку гнучкості, сили, витривалості, швидкості і спритності дітей дошкільного віку займалися багато вчених (В. Мазниченко, П. Будинська, Е. Вільчковський, Т. Дмитренко, Н. Лісневська та ін.), у дослідженнях яких відзначається, що виконання гімнастичних вправ, рухливі ігри - це природна біологічна необхідність, ступінь задоволення якої багато в чому визначає структурний та функціональний розвиток організму дітей дошкільного віку. Правильно організований процес розвитку гнучкості, рухова активність у дошкільному дитинстві створює передумови для нормальної життєдіяльності організму людини в дорослому віці.

Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на особливості методики розвитку гнучкості дітей дошкільного віку. Досить важливим моментом розвитку гнучкості є спрямованість даного процесу в умовах закладу дошкільної освіти на використання ефективних засобів розвитку гнучкості дітей старшого дошкільного віку, який передбачає використання різних підходів, засобів та методів і обумовлений численними соціальними, біологічними та природними факторами - режимом, станом здоров'я дитини, руховою підготовленістю тощо.

У дошкільному віці закладаються основи здоров'я, довголіття і гармонійного фізичного розвитку, і хоча цей розвиток є закономірним біологічним процесом, однак на нього можна впливати у потрібному напрямку, виходячи з анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дитини.

Використання гімнастичних вправ з метою розвитку гнучкості дітей старшого дошкільного віку повинне бути розвивальним, раціонально організованим, домірно насиченим й служити не лише фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розвитку гнучкості дитини, її оздоровлення та загального фізичного розвитку.

Актуальністю вищевикладеного обумовлений вибір теми курсової роботи: «Розвиток гнучкості у дітей старшого дошкільного віку засобами гімнастичних вправ».

Об'єкт дослідження: розвиток фізичних якостей у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: розвиток гнучкості засобом гімнастичних вправ.

Мета курсової роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності застосування гімнастичних вправ як засобу розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: процес розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку буде ефективним за умови використання, як засобу, комплексу спеціально дібраних гімнастичних вправ.

Завдання дослідження:

- проаналізувати погляди на досліджувану проблему в науковій думці;

- визначити зміст, завдання та особливості розвитку гнучкості дітей старшого дошкільного віку;

- схарактеризувати гімнастичні вправи як засіб розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку;

- експериментально дослідити ефективність використання комплексу спеціально дібраних гімнастичних вправ як засобу розвитку гнучкості дітей старшого дошкільного віку.

При написанні курсової роботи були використані наступні загальнонаукові методи і прийоми дослідження: системний аналіз, індукція, дедукція, теоретичне узагальнення, спостереження, тестування, опитування, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний), метод статистичної обробки даних та ін.

Структура курсової роботи складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1. Теоретичні засади проблеми розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку засобами гімнастичних вправ

1.1 Погляди на проблему розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку засобами гімнастичних вправ в науковій думці

Наука про фізичне виховання дітей дошкільного віку на сучасному етапі розвивається швидкими темпами і постійно поповнюється новими даними наукових досліджень, якими займаються філософи, соціологи, педагоги, психологи, біологи, медики та представники інших наук.

Пріоритетність оздоровчої функції закладів дошкільної освіти постійно утверджував В. Сухомлинський, зазначаючи, що «турбота про здоров'я - це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили» [26, c. 116].

Державна політика у галузі фізичного виховання дітей дошкільного віку здійснюється відповідно до таких принципів: безперервності і послідовності фізичного виховання різних вікових груп дітей на всіх етапах їх життєдіяльності; визначення відповідальності педагогів та батьків за здоров'я і фізичний стан дітей. Принципи системи фізичного виховання дітей дошкільного віку тісно взаємопов'язані. Саме цими положеннями керуються педагоги сучасних закладів дошкільної освіти під час організації і проведення занять з фізичної культури та заходів оздоровлення дітей [2, c. 238].

Саме в дошкільному віці у людини закладаються основи здоров'я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила, гнучкість, витривалість). Створення відповідних умов (раціонального режиму, харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення рухової активності протягом дня та інше сприяє фізичному розвитку дитини дошкільного віку [2, c. 317].

Видатний педагог Я. Коменський прикрасою гри вважав «рухливість тіла», життєрадісність, збереження правил, досягнення успіху, засуджуючи в дитячих іграх в'ялість, недоброзичливі відносини між гравцями [16, c. 18].

Здійснюючи методичний аналіз дитячої гри як засобу фізичного виховання, К. Грум рекомендував «виробляти у дітей різні уміння в рухливих іграх, які будуть допомагати у навчанні складних рухів» [16, c. 25.

П. Лесгафт вважав, що на розвиток дитини безпосередньо впливає рухова активність, а рухлива гра є одним з важливих засобів розвитку гнучкості та інших фізичних якостей дитини [19, c. 92].

Як зазначають Б. Шиян, В. Папуша, Є. Приступа, у численних працях з проблем дошкільного виховання, практичних порадах С. Русова пропонувала для розвитку фізичних якостей «гімнастичні забави, руханки з піснями й танцями, конкретні види праці». Активна рухова діяльність для підростаючого організму має особливе значення як фактор, який сприяє розвитку та вихованню особистості дитини в цілому. На думку академіка К. Бикова, без м'язових рухів неможливо ні пізнання природи, ні, тим більш, переобладнання її в процесі праці, ні удосконалення самої людини в процесі виховання. Тільки в процесі розвитку фізичних якостей, оволодіння різноманітними руховими вміннями та навичками удосконалюються психомоторні та вегетативні функції, покращується якісна сторона рухової діяльності, розвиваються фізичні можливості дітей [29, c. 33].

Дослідженнями фізіолога І. Аршавського та його співробітників обґрунтовано «енергетичне правило скелетних м'язів», згідно з яким особливості розвитку та діяльності фізіологічних систем зростаючого організму перебувають у прямій залежності від функціонування м'язів. Будь-який вид м'язової активності стимулює розвиток центральних регуляторних механізмів внутрішніх органів у такій мірі, що його можна вважати більш за все відповідальним за перехід організму дитини з одного ступеня вікового розвитку до іншого [1, c. 8].

У спеціальних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених-психологів (Л. Виготський, О. Запорожець, Ж. Піаже та ін.) показана наявність тісного взаємозв'язку між кількістю та якістю рухової активності і проявленням сприйняття, пам'яті, мислення, емоцій у дітей дошкільного віку [13, c. 129].

Сучасні дослідження вчених (Е. Вільчковський, Т. Осокіна та ін.), довели, що рухова активність дітей обумовлена численними соціальними, біологічними та природними факторами (режимом, станом здоров'я дитини, руховою підготовленістю, кліматичними умовами та ін.) [23, c. 144].

Сучасна теорія і методика фізичного виховання поповнилася значним дослідницьким матеріалом конкретного характеру та системними узагальненнями наукових даних з проблеми розвитку у дітей дошкільного віку фізичних якостей, зокрема, гнучкості. Сучасні спеціалісти з теорії і методики фізичного виховання (Е. Вільчковський, В. Заціорський, О. Курок, В. Філін та ін.) надають важливого значення фізичному вихованню дітей дошкільного віку, їх фізичного розвитку, а саме формування у дітей фізичних якостей [6, c. 259].

Були підготовлені монографії, які всебічно висвітлюють загальні принципи, засоби, методи та форми фізичного виховання (Г. Кукушкін та ін.), його дидактичні основи (В. Белінович), основи розвитку фізичних якостей, вікові аспекти фізичного виховання (В. Заціорський та ін.), основи спортивного тренування (В. Філін та ін.) [28, c. 45].

Значна частина дослідників проблеми розвитку фізичних якостей дітей (М. Зімкін та ін.) ставлять швидкість формування рухових навичок в пряму залежність від рівня розвитку фізичних якостей дитини; чим вище рівень розвитку гнучкості, сили, спритності, витривалості, швидкості, тим легше і швидше формується та або інша навичка дитини. Загальні фізіологічні закономірності розвитку фізичних якостей під впливом гімнастичних, ігрових та інших видів вправ розглянуті в роботах Н. Зімкіна, О. Коробкова, В. Філіна та інших авторів, дослідженнями яких доведено, що фізіологічною основою розвитку фізичних якостей є морфологічні і функціональні зміни м'язової системи, а також в нервовій регуляції рухових і вегетативних функцій організму. Зокрема, для прояву цих якостей важливе значення мають координаційна діяльність нервових центрів щодо регуляції функції м'язового апарату та вегетативних органів [15, c. 55].

Як вважає І. Фомін, система засобів фізичного виховання передбачає реалізацію принципу всебічного розвитку особистості дитини, що являє собою різносторонню дію на різні сторони її рухової функції, включаючи комплексний розвиток всіх фізичних якостей: сили, швидкості, витривалості, спритності та гнучкості [27, c. 133].

Сучасний дослідник Б. Сермєєв та ін. вважають, що гармонійність фізичного розвитку людини багато в чому залежить від рухливості в суглобах і еластичності м'язово-зв'язкового апарату. Оптимальний рівень розвитку гнучкості забезпечує необхідну свободу рухів дитини у повсякденному житті [25, c. 68].

Пошуку загальних фізіологічних закономірностей розвитку гнучкості під впливом занять фізичними вправами присвятили свої дослідження ряд вчених (В. Заціорський, Н. Зімкін, А. Коробков, І. Фомін і В. Філін), довівши, що фізіологічною основою розвитку гнучкості та інших рухових якостей є морфологічні і функціональні зміни м'язової системи, а також нервова регуляція фізичних і вегетативних функцій організму та визначивши важливе значення координаційної діяльності нервових центрів з регуляції функції м'язового апарату і вегетативних органів для прояву цих якостей [14, с. 125].

Як вважає Р. Гранит, шляхом доцільного підбору гімнастичних та інших фізичних вправ можна впливати на біологічний хід розвитку різних фізичних якостей дітей; спеціальними дослідженнями встановлено, що під впливом активного рухового режиму відбувається значне зростання гнучкості та інших фізичних якостей [9, c. 34].

Розвиток гнучкості у дитини виникає, як вважають К. Губерт і М. Рисс, під впливом двох чинників: природно-вікових змін організму і режиму рухової активності. Процес розвитку гнучкості та інших рухових якостей у дошкільнят здійснюється з морфологічними і функціональними можливостями організму. У дітей старшого дошкільного віку є всі передумови для успішного розвитку гнучкості. Морфологічні особливості опорно-рухового апарату, зокрема висока еластичність м'язів, рухливість хребетного стовпа, сприяють підвищенню ефективності вправ для її розвитку [12, c. 67].

Від умов, у яких живе дитина, запропонованого загального режиму, невід'ємною частиною якого є руховий режим, на думку К. Грантинь, залежать фізичний розвиток дитини, розвиток її фізичних якостей, стан її здоров'я та рухова підготовленість. До рухового режиму для дітей дошкільного віку автор відносить: комплекс організаційних форм фізичної культури (заняття, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки тощо), що використовуються в педагогічному процесі закладу дошкільної освіти, самостійна рухова діяльність дітей, а також використання гімнастичних вправ під час проведення більшості заходів дошкільного навчального закладу [10, c. 104].

Як вважає М. Гриньова, поряд із формуванням навичок з основних рухів розвиваються фізичні якості, рухи дитина має виконувати не тільки правильно, а й досить швидко або тривалий час (наприклад ходьбу, біг); для цього потрібний певний рівень розвитку тих або інших фізичних якостей, сформована правильна постава у дитини [11, c. 122].

Отже, аналіз поглядів на досліджувану проблему в науковій думці приводить до висновку щодо необхідності більш глибокого вивчення проблеми та перевірки ефективності гімнастичних вправ як засобу розвитку гнучкості у старших дошкільників.

1.2 Зміст, завдання та особливості розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку в умовах закладу дошкільної освіти

Гнучкість, за визначенням Е. Вільчковського, - це морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, що визначають ступінь рухомості його ланок. Іншими словами, гнучкість є здатністю людини виконувати рухи з великою амплітудою, вона характеризує ступінь рухливості в різних ланках опорно-рухового апарату людини і залежить від форми і будови суглобів, еластичності м'язів і зв'язок, а також від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату [5, c. 39].

Як вважають Е. Вільчковський і О. Курок, стан прояву гнучкості в той чи інший момент (оперативний стан) залежить від багатьох факторів: зовнішньої температури середовища (з підвищенням температури гнучкість збільшується); добової періодики (у ранкові години гнучкість значно нижча); втоми (показники активної гнучкості зменшується, а пасивної збільшується); емоційного стану. У дітей дошкільного віку гнучкість розвивається відносно легко і швидко, якщо заняття носять щоденний систематичний характер [6, c. 246].

На думку Т. Дмитренко, в методиці фізичного виховання дітей дошкільного віку повинні бути присутні засоби, методи і прийоми навчання рухам, розвитку фізичних якостей і здібностей, які ґрунтується на принципах свідомості і активності, наочності, доступності, обліку індивідуальних можливостей дітей, систематичності, поступовості, підвищення вимог. Специфікою методики фізичного виховання є те, що в основі всіх способів вживання фізичних вправ лежать регулювання навантаження, а також варіативність поєднання навантаження з відпочинком. В залежності від дії на організм навантаження може бути постійним і змінним, мати безперервний або переривистий характер [13, с. 130].

У фізичному вихованні дітей дошкільного віку як основні використовують наступні методи: метод вправ з чітко заданою програмою дій, порядком їх повторень, точним дозуванням навантаження і встановленими інтервалами відпочинку; ігровий метод; метод змагання. Широко, застосовується у фізичному вихованні дошкільників словесний метод і наочний. В роботі з дітьми молодшого дошкільного віку переважають прийоми опосередкованого навчання, пояснення, що супроводжується показом, виконання дітьми вправ разом з вихователем. Засоби, методи, і прийоми навчання, вправи, виховання, а також способи організації дітей на заняттях спираються на ведучу для кожного вікового періоду розвитку дітей діяльність. На думку В. Мазниченко, особливості методики фізичного виховання дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку обумовлені ступенем самостійності дитини, його свідомим відношенням до занять, до повторення засвоєного [21, с. 102].

Як вважає О. Кочерга, природне біологічне зростання організму дитини дошкільного віку супроводжується збільшенням її фізичних можливостей, при цьому розвиток моторики дитини зумовлюється соціальними умовами, а рухова функція організму виступає як компонент, на який спрямована педагогічна дія. Зростання тренованості організму дітей відбувається дещо повільніше, ніж оволодіння руховими навиками, зокрема в нескладних за технікою рухових дій. Надбання у психічному розвитку дитини старшого дошкільного віку пов'язані з прогресивними змінами вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій, що, як відомо, є необхідною умовою утворення нових тимчасових нервових зв'язків; у дитини дошкільного віку посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки, що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки дитини [17, c. 5].

На думку М. Бернштейна, функціональні зміни в роботі центральної нервової системи дитини пов'язані з дальшими морфологічними змінами в будові головного мозку, зростанням його ваги. Для кісткової системи організму дитини старшого дошкільного віку характерним є недостатнє окостеніння, хрящова будова її окремих ланок, значна гнучкість і еластичність хребта. Загальний розвиток опорно-рухового апарату старшого дошкільника виявляється у зростанні координації, вправності й точності рухів [3, c. 15].

Таким чином, морфологічні і функціональні зміни м'язової системи, а також зміни в нервовій регуляції рухових і вегетативних функцій організму старшого дошкільника є фізіологічною основою розвитку гнучкості. Як зазначає Т. Осокіна, розрізняють активну і пасивну гнучкість. Активна гнучкість проявляється за допомогою власних м'язових зусиль. Наприклад, піднімання прямої ноги вперед (вбік) і утримання її в цьому положенні. Активні рухи виконуються за рахунок роботи м'язових груп, які проходять через даний суглоб. Пасивна гнучкість проявляється шляхом прикладання до рухомої частини тулуба зовнішніх сил - зовнішнього обтяження; зусиль партнера та ін. Показники пасивної гнучкості у більшості випадків вищі від показників активної гнучкості. Різницю між показниками активної і пасивної гнучкості називають «запасом гнучкості» [23, c. 144].

У процесі системно побудованого фізичного виховання Н. Денисенко і Е. Вільчковський виділяють три періоди розвитку гнучкості:

а) період суглобної гімнастики;

б) період спеціалізованого розвитку рухомості в суглобах;

в) період дотримання рухомості в суглобах на досягнутому рівні.

Період «суглобної гімнастики» охоплює дитячий, підлітковий і завершується в основному в юнацькому віці. Головні завдання «суглобної гімнастики» для дітей старшого дошкільного віку - підвищення загального рівня розвитку активної і пасивної рухомості в суглобах, зміцнення суглобів; тренування м'язово-зв'язувального апарату з метою покращення еластичних властивостей і забезпечення міцності зв'язок і м'язів [7, с. 132].

На підставі проведених досліджень вчені (Г. Безверхня, М. Воробйов, Т. Круцевич) стверджують, що шляхом доцільного підбору гімнастичних вправ можна впливати на біологічний хід розвитку рухових якостей дітей -встановлено, що значне зростання гнучкості, сили, швидкості, витривалості відбувається під впливом активного рухового режиму [18, c. 80].

Як зазначає Н. Лісневська, ефективність педагогічного процесу у закладі дошкільної освіти спрямована на зміцнення здоров'я, всебічний фізичний розвиток та оптимальну рухову підготовленість дітей дошкільного віку, залежить від урахування біологічних закономірностей їх організму, пов'язаних із значною потребою дитини у різноманітних рухах. [20, c. 44].

Рухову активність дітей Е. Вільчковський пропонує умовно розподілити на цілеспрямовану та довільну (самостійну). Виконання фізичних вправ під керівництвом вихователя під час занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор тощо є цілеспрямованою руховою активністю. Обсяг її в основному обумовлено програмою та встановленими методичними вимогами до організаційних форм з фізичного виховання дітей кожної вікової групи. Вона повинна становити не менше 1,5-2 годин на добу з урахуванням раціонального розподілу їх у режимі закладу дошкільної освіти [5, c. 50].

Як зазначає Б. Сермєєв, гнучкість характеризує ступінь рухливості в різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми і будови суглобів, від еластичності м'язів і зв'язок, від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату. Рухливість в суглобах має певний вплив на функціональну діяльність дитини. З нею також пов'язані амплітуда, точність, швидкість його рухів [25, c. 98].

На думку Л. Пензулаєвої, завдання розвитку гнучкості спрямовані на різносторонній розвиток дітей (фізичний, музичний, естетичний, креативний тощо), формування у дітей інтересу і потреби до систематичних занять гімнастичними вправами, включення гімнастичних вправ до ранкової гімнастики, рухливих ігор та інших заходів. Тому розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку слід надавати певну увагу в процесі їх фізичного виховання в закладі дошкільної освіти і використовувати для цього різні засоби (Табл. 1) [24, c. 88].

Таблиця 1. Засоби розвитку гнучкості в системі фізичного виховання ЗДО

№	Засоби	Зміст
1	Гімнастичні вправи	Вправи на рівновагу, лазіння, перекиди, вправи на перенесення ваги з однієї частини тіла на іншу, а також вправи, сприяючі розвитку вибухової сили, наприклад стрибки. Необхідний інвентар: дерев'яні лави, куби.
2	Танці	Діти навчаються додавати рухам інтерпретуючий, виразний та комунікативний характер. У процесі танцю діти адекватно сприймають і оцінюють простір, час і силу; розвивається відчуття ритму. В процесі танцю дітьми використовуються різні рухи і їх поєднання, що сприяє розвитку гнучкості.
3	Заняття з фізичного виховання	Діти всіляко заохочуються до фізичної активності, гімнастичних вправ, рухливих ігор, спортивних вправ для розвитку гнучкості. Проводиться діагностика розвитку гнучкості.
4	Плавання та ігри на воді	В процесі плавання дітей учать долати страх перед водою за допомогою рухливих ігор на воді, навчають правилам безпеки на воді, а також основам плавання, які потребують виконання вправ для розвитку гнучкості.
5	Рухливі ігри, що містять гімнастичні та ритмічні вправи	Удосконаленню гнучкості сприяють рухливі ігри з використанням стрибків, метання, лазіння, танцювальних рухів під музичний супровід - ігри, які містять гімнастичні та ритмічні вправи. Необхідно враховувати, що рухливість суглобів, збільшується з підвищенням температури м'язів, тому перед проведенням таких рухливих ігор слід виконати рухи, які допомагають розігріти основні м'язові групи тулуба і кінцівок.

Для розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку, як основні, використовують наступні методи: метод вправ з чітко заданою програмою дій, порядком їх повторень, точним дозуванням навантаження і встановленими інтервалами відпочинку; ігровий метод; метод змагання. Засоби, методи, і прийоми навчання, вправи, виховання, а також способи організації дітей на заняттях спираються на провідну для кожного вікового періоду розвитку дітей діяльність [27, c. 136].

В процесі розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку повинні бути присутні засоби, методи і прийоми, які ґрунтується на принципах свідомості і активності, наочності, доступності, обліку індивідуальних можливостей дітей, систематичності, поступовості, підвищення вимог.

1.3 Гімнастичні вправи як засіб розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

Гімнастичні вправи в старших вікових групах відносяться до самих діючих і доступних засобів, які стимулюють розвиток гнучкості у дітей дошкільного віку. В процесі розвитку гнучкості виконання дітьми вправ, спрямованих на розвиток гнучкості, на думку О. Мугінової, необхідно поєднувати силові та гімнастичні вправи з метою сприяння гармонійному розвитку гнучкості та інших фізичних якостей. Розвиваючи гнучкість у старших дошкільнят, слід дотримуватися певної міри, чітко дозувати навантаження і не вдаватися до надмірного розтягання м'язів і зв'язок. Рухи на розтягання виконуються з поступовим збільшенням амплітуди так, щоб не викликати больових відчуттів [22, c. 86].

Для, оптимізації гнучкості у дітей старшого дошкільного віку використовують вправи, які сприяють розтягненню м'язів і зв'язок опорно-рухового апарату і виконуються з великою амплітудою. Вправи дають максимальний ефект за умови систематичного виконання в комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинках, на заняттях фізичної культури. Найраціональнішими, на думку П. Будинської, є пружинисті (нахили і випрямляння тулуба, напівприсідання) і махові рухи (верхніми і нижніми кінцівками) з різноманітними початковими положеннями. Під час виконання цих вправ, дослідниця рекомендує надавати дітям цільову установку: доторкнуться м'ячиком або прапорцями підлоги, не згинаючи ніг в колінах, зробити мах ногою так, щоб доторкнутися носком витягнутої руки. Це підвищує активність дошкільнят всіх вікових груп, стимулює їх проявляти свої рухові здібності [4, с. 36].

Як зазначають Н. Гордєєва і В. Зинченко, при виконанні гімнастичних вправ для розвитку гнучкості амплітуда рухів доводиться до індивідуально граничної - такої, при якій м'язи і зв'язки розтягуються до можливого максимуму, не призводячи до пошкодження. Гімнастичні вправи такого типу називають «вправами на розтягування», добір яких дає можливість вибірково впливати на різні частини тіла дитини. В одних із них основними розтягувальними силами є напруження м'язів, у інших - зовнішні сили. Гімнастичні вправи на розтягування поділяються на активні і пасивні. Крім цього, є багато вправ на розтягування, ефект яких забезпечується як внутрішніми, так і зовнішніми силами без явної переваги тих або інших. Такі вправи отримали назву активно-пасивні (пружні рухи в глибокому випаді або шпагаті) [8, c. 75].

Оптимальний рівень розвитку гнучкості забезпечує необхідну свободу рухів дитини в повсякденному житті. Гімнастичні вправи у дошкільнят застосовуються в основному в активному руховому режимі. При цьому слід пам'ятати, що розвиток гнучкості не повинен приводити до порушення постави дітей: можливе розтягування зв'язок, а також недостатній розвиток окремих м'язових груп (спини, живота), які відносяться до «м'язового корсету». Як вважає Є. Шиян, специфікою методики фізичного виховання дітей дошкільного віку є те, що в основі застосування різних видів вправ в процесі розвитку гнучкості лежать регулювання навантаження і варіативність поєднання навантаження з відпочинком. В залежності від дії на організм навантаження може бути постійним і змінним, мати безперервний або переривистий характер [29, c. 62].

Основною методичною умовою, якої потрібно дотримуватися в роботі над розвитком рухливості в суглобах, В. Мазниченко вважає обов'язкову розминку перед виконанням вправ на розтягування. Вправи на розтягнення необхідно виконувати серіями в певній послідовності: вправи для суглобів верхніх кінцівок, тулуба і нижніх кінцівок; між серіями - вправи на розслаблення. Комплекс може складатися з 8-10 вправ пасивного або активного характеру. Перерви у вправах на гнучкість навіть в межах 2-3 тижнів негативно позначаються на рівні розвитку гнучкості [21, c. 103].

Активні гімнастичні вправи розрізняють за характером виконання: однофазні (нахил вперед) і пружні (подвійні, потрійні нахили вперед); махові і фіксовані (стоячи біля гімнастичної стінки махи ногами вперед, назад, в боки з фіксацією в найвищій точці маху); з обтяженням і без обтяження (нахили вперед з гантельками); статичні вправи.

Досліджуючи розвиток гнучкості у дітей старшого дошкільного віку засобами вправ, Т. Круцевич, М. Воробйов, Г. Безверхня рекомендують педагогам бути особливо обережними під час виконання дітьми гімнастичних вправ, спрямованих на збільшення рухливості хребетного стовпа та плечових суглобів, бо ці ланки опорно-рухового аппарату, при різних рухах з максимальною амплітудою в суглобах, можуть бути травмовані. Із всіх зчленувань опорно-рухового апарату найбільш легко в цей період витримують навантаження ті, які пов'язані з застосуванням розтягуючих сил - тазостегнові та гомілковостопні суглоби, ось чому насамперед потрібно розвивати рухливість цих суглобів [18, c. 169].

Для оптимального розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку використовують вправи, що сприяють розтягуванню м'язів і зв'язок опорно-рухового апарату, які виконуються з великою амплітудою, і максимальний ефект дають за умови систематичного застосування їх у комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинок, на заняттях з фізичної культури. З метою розвитку пасивної гнучкості Н. Гордеєва і В. Зинченко рекомендують використовувати наступні гімнастичні вправи: вправи з допомогою партнера (сидячи нахил вперед з натисканням руками партнера на лопатки); вправи з обтяженням власного тіла (провисання на турнику за допомогою педагога; вправи з використанням власної сили (сидячи, нахил вперед з підтягування тулуба до ніг із захватом руками за стопи) [8, c. 78].

Для досягнення позитивного ефекту від гімнастичних вправ на розтягування, на думку М. Зімкіна, в рамках кожного окремого заняття необхідно дотримуватись певних методичних положень:

- використання факторів розминки і розігрівання (перед виконанням гімнастичних вправ на розтягування слід добре «розігріти» організм, щоб уникнути травм; упродовж усього заняття з розвитку гнучкості необхідно підтримувати організм у «розігрітому» стані; вправи виконувати при температурі навколишнього середовища нижче за 18-20°);

- заняття необхідно проводити в теплому еластичному костюмі;

- серійність і поступове посилення розтягувальних імпульсів у процесі вправляння (м'язи і зв'язки відносно мало і зі зростаючим опором піддаються розтягуванню, для досягнення необхідної дієвості динамічних і комбінованих вправ у розтягуванні, їх виконують багаторазово);

- у будь-якому випадку розтягуючі рухи доцільно виконувати з максимальною кількістю повторень, але до моменту втоми);

- з метою посилення махових вправ на розтягування використовують прискорення заключної фази маху, але без збільшення темпу повторення вправи в цілому;

- раціональне розміщення і виконання комплексів гімнастичних вправ на розтягування в структурі заняття (вправи на розтягування можна включити у будь-яку частину заняття, попередньо провівши відповідну розминку) [15, c. 64].

Для активного відпочинку найкращими, на думку Л. Пензулаєвої, є гімнастичні вправи на розслаблення - пасивні гімнастичні вправи на розтягування, найкращий ефект дають тоді, коли їх виконують на фоні часткової втоми і в кінці заняття. Коли немає необхідності стимулювати розвиток гнучкості і вправи на розтягування набувають підтримуючого характеру, доцільно в багатьох випадках розсіяти їх в структурі комплексного заняття, чергуючи з вправами іншого характеру переважно з силовими та швидкісно-силовими. При виконанні таких вправ дітям бажано давати (враховуючи їх вік і підготовленість) певну цільову установку: торкнутися м'ячем або паличками прапорців підлоги; не згинаючи ніг у колінах, зробити мах ногою так, щоб торкнутися носком долоні простягнутої руки тощо. Це підвищує активність дошкільників, стимулює їх свідоміше виявляти свої рухові здібності [24, c. 92].

Методичною умовою, якої потрібно дотримуватися в роботі над розвитком рухливості в суглобах, є обов'язкова розминка перед виконанням гімнастичних вправ на розтягування. Вправи на розтягування П. Будинська радить виконувати серіями в певній послідовності: вправи для суглобів верхніх кінцівок, тулуба і нижніх кінцівок; між серіями - вправи на розслаблення. Комплекс може складатися з 8-10 вправ пасивного або активного характеру. Перерви у вправах на гнучкість навіть в межах 2-3 тижнів негативно позначаються на рівні розвитку гнучкості [4, c. 70].

Особливості методики фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку обумовлені ступенем самостійності дитини, її свідомим відношенням до занять, до повторення засвоєного. Окрім гімнастичних вправ, удосконаленню гнучкості сприяють стрибки, метання, лазіння, танцювальні рухи під музичний супровід.

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота щодо перевірки ефективності гімнастичних вправ як засобу розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

2.1 Вивчення рівнів розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

Метою констатувального етапу дослідження є вивчення рівнів розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку.

Експериментальне дослідження ефективності здійснення розвитку гнучкості у старших дошкільників засобами гімнастичних вправ проводилось на базі старшої групи дітей дошкільного віку закладу освіти «Журавка» м. Глухів Сумської області протягом чотирьох місяців (вересень-грудень) 2020-2021 навчального року і містило III етапи: констатувальний, формувальний та контрольний.

Експериментом було охоплено 30 дітей 5-6 років - вихованців старшої групи ЗДО «Журавка; 2 вихователі однакової кваліфікації, інструктор з фізичного виховання, психолог і 56 батьків. Для проведення експерименту старшу групу було поділено на дві групи дітей дошкільного віку (№1 і №2) по 15 дітей - в кожній.

Тестування дітей з метою виявлення рівнів розвитку у них гнучкості складалося з 7-ми вправ і здійснювалося за методиками Е. Вільчковського і О. Курок [6] та ін.

Тестування дітей за методом визначення гнучкості здійснювалося таким чином.

Дитина виконує нахил тулуба вперед із замкнутої стійки, стоячи на лаві (висота 20 см); нахиляється максимально вперед, не згибаючи ніг у колінах і торкається лінійки пальцями обох рук.

Шкала лінійки градуюється, щоб «0» відповідав площині лави, сантиметри зі знаком «+» - нижче площині лави, а зі знаком «-» - вище площини лави. Оцінка нахилу визначається у сантиметрах.

Виконується три спроби.

Норматив для дітей старшого дошкільного віку: хлопчики: 9 (+); 8-4 (0); 3 (-); дівчатка: 11 (+); 10-5 (0); 4 (-).

За відповідності до нормативів виділено три рівні розвитку гнучкості: високий, середній, низький.

Результати тестування на початку дослідження зведено у таблиці Д1-Д2 (Додаток А). Кількісний аналіз проведеного тестування зведено у Табл. 2.

Таблиця 2. Кількісний аналіз результатів тестування дітей обох груп на початку дослідження

Рівні	Група №1	Група №2
	Кількість дітей	%	Кількість дітей	%
Високий	2	13,3	3	20
Середній	8	53,4	8	53,4
Низький	5	33, 3	4	26,6

Результати тестування продемонстрували в обох групах переважно низький та середній рівні розвитку гнучкості у дітей. На підставі даних кількісного аналізу результатів тестування дітей обох груп на констатувальному етапі дослідження група 1 була визначена експериментальною (діти цієї групи мають гірші показники розвитку гнучкості), а група № 2 - контрольною.

В експериментальній групі заняття протягом формувального етапу дослідження проводитиметься дослідно-експериментальна робота з перевірки ефективності впроваджуваного комплексу спеціально дібраних гімнастичних вправ для розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку в процес фізичного виховання (Додаток Б).

В контрольній групі процес розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку здійснюватиметься за заняття проводилися за традиційною методикою фізичного виховання у ЗДО.

2.2 Впровадження комплексу спеціально дібраних гімнастичних вправ в процес фізичного виховання як засобу розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку

Формувальний етап дослідження здійснювався протягом чотирьох місяців 2020-2021 навчального року, а саме: в експериментальній групі в процесі розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку на заняттях з фізичного виховання, під час проведення фізкультхвилинок, рухливих ігор, ранкової та коригуючої гімнастики, на прогулянці використовувалися спеціально підібрані гімнастичні вправи; апробовано різні техніки й прийоми їх виконання дітьми.

Побудова програми занять з використанням гімнастичних вправ здійснювалося за рахунок варіативної частини програми «Витоки». Зміст програми фізкультурних занять складається з комплексу гімнастичних вправ, спрямованих на розвиток гнучкості, а також динамічної і статичної рівноваги, здібності до ритмізації рухів, локомоторної спритності і орієнтування в просторі, який містить: комплекс гімнастичних вправ у парах; комплекс гімнастичних вправ «Спритні малята»; комплекс гімнастичних вправ зі скакалкою; комплекс гімнастичних вправ з обручом; комплекс вправ для розвитку рухливості і гнучкості хребта (Додаток Б).

Гімнастичні вправи, які виконувалися дітьми експериментальної групи з великою амплітудою давали максимальний ефект, умовами ефективності використання гімнастичних вправ є систематичне їх виконання в комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинках, на заняттях фізичної культури, прогулянці тощо.

У розвитку гнучкості розрізняють два етапи: 1) етап збільшення амплітуди рухів до оптимальної величини; 2) етап збереження рухливості у суглобах на досягнутому рівні. Перед початком роботи з удосконалення гнучкості ми визначили у дітей рівень розвитку активної і пасивної рухомості в суглобах. Чим більша між ними різниця, тим більше активна гнучкість буде залежати від сили м'язів. І чим менша ця різниця, тим більше активна гнучкість буде залежати від розтягнутості м'язів, зв'язок, сухожильна та довільного розслаблення м'язів. Виходячи з цього, ми обирали гімнастичні вправи для складання комплексу. Комплекс гімнастичних вправ на розтягування складалися з 8-10 вправ пасивного або активного характеру, оскільки перерви у вправах на гнучкість навіть в межах 2-3 тижнів негативно позначаються на рівні розвитку гнучкості.

Найраціональнішими з гімнастичних вправ для розвитку гнучкості у дітей є пружинисті (нахили і випрямляння тулуба, напівприсідання) і махові рухи (верхніми і нижніми кінцівками) з різноманітними початковими положеннями. Дослідження нами гнучкості у дошкільників при нахилі тулуба вперед (рухливість хребетного стовбура) свідчать, що на відміну від інших якостей цей показник не має чіткої тенденції до поступового збільшення у зв'язку з віком дітей - показники гнучкості під час нахилу тулуба вперед не мають чіткої тенденції до збільшення її з віком дитини. Це можна пояснити наслідками педагогічної роботи, яка проводилася з дітьми експериментальної групи у напрямку розвитку гнучкості, а також тим, що процеси росту організму та тканинної диференціації його органів та систем з моменту народження й до настання зрілості проходять у людини нерівномірно. Періоди активізації темпів приросту гнучкості при нахилах тулуба вперед змінюються періодами стабілізації, потім спостерігається спад, який, у свою чергу, переходить у період активного розвитку гнучкості (Додаток Б).

Під час виконання гімнастичних вправ в процесі їх розучування дітям давалася цільова установка: доторкнуться м'ячиком або прапорцями до підлоги, не згинаючи ніг в колінах, зробити мах ногою так, щоб доторкнутися носком витягнутої руки. Така установка підвищує активність дошкільнят, стимулює їх проявляти свої рухові здібності.

Основною методичною умовою, якої дотримувалися в роботі над розвитком рухливості в суглобах, є обов'язкова розминка перед виконанням вправ на розтягування. Вправи на розтягнення виконувалися серіями в певній послідовності: вправи для суглобів верхніх кінцівок, тулуба і нижніх кінцівок; між серіями - вправи на розслаблення.

Зрозуміло, що в руховій діяльності людина проявляє переважно активну гнучкість, але функціональною передумовою її розвитку є пасивна гнучкість, тому вдосконалення гнучкості завжди починають з пасивної, яка розвивається у 1,5-2 рази швидше, ніж активна.

На початку кожного заняття з розвитку гнучкості ми проводили підготовчі вправи для того, щоб добре розім'яти як організм загалом, так і м'язи, які будуть піддаватись розтягуванню, і вжити заходів, щоб протягом усього заняття підтримувати організм дитини у розігрітому стані. Вправи на розтягування виконувалися повторним і комбінованим методом. Розвиваючи гнучкість у дошкільників, слід дотримуватися певної міри, чітко дозували навантаження і не намагалися надмірного розтягування м'язів та зв'язок. Рухи на розтягування діти виконували з поступовим збільшенням амплітуди, так, щоб не викликати больових відчутті.

В процесі виконання дітьми вправ ми приділяли особливу увагу до виконання вправ, спрямованих на збільшення рухливості хребетного стовпа та плечових суглобів, бо ці ланки опорно-рухового апарата при різних рухах з максимальною амплітудою в суглобах можуть бути травмовані у дітей. Із всіх зчленувань опорно-рухового апарату найбільш легко в цей період витримують навантаження ті, які пов'язані з застосуванням розтягуючи сил - тазостегнові та гомілковостопні суглоби. Тому насамперед ми включали вправи, спрямовані на розвиток рухливості цих суглобів (Додаток Б).

Розвиваючи гнучкість у дошкільників, слід дотримуватися певної міри, чітко дозувати навантаження і не намагатися надмірного розтягування м'язів та зв'язок. Рухи на розтягування виконуються з поступовим збільшенням амплітуди, так, щоб не викликати больових відчутті.

У процесі розвитку гнучкості в дітей експериментальної групи було чітко дозовано навантаження й виконання рухів виконувалося з поступовим збільшенням амплітуди, щоб занадто не розтягувати в дітей м'язи та зв'язки, щоб не викликати в дітей болючих почуттів. Тренувальний ефект від занять гімнастичними вправами досягався при збільшенні ЧСС в кінці вступної частини на 20-25%, підготовчої - на 35-40%, після основних видів рухів - на 50-70%. В заключній частині заняття ЧСС знижується майже до початкового рівня і перевищує вихідний рівень на 5-10%.

Для розвитку в дітей експериментальної групи гнучкості використовувалися рухливі ігри, які містили в собі наступні рухи: стрибки у висоту та довжину з розбігу, в глибину з лави 35-40 см; стрибки на обох ногах, просуваючись вперед до 5-6 м; стрибки угору поштовхом обох ніг, намагаючись доторкнутись до предмету вище піднятої вгору руки дитини на 10-15 см. Особливо цікавими для дітей були ігри з елементами змагання. Так, під час гри «Біжи з м'ячом» ми застосовували нахили уперед, коли 5-6 дітей поштовхом двох рук котять м'яч у прямому напрямку і біжать за ним, оббігаючи м'яч змійкою; у грі «Не зачепи» застосовують стрибки та біг змійкою. Ці гімнастичні вправи спрямовані на розвиток гнучкості у дітей (Додаток В).

Ефективність у розвитку гнучкості у дітей експериментальної групи досягався за рахунок застосування спеціально підібраних для розвитку гнучкості гімнастичних вправ, які, забезпечують поступове використання різної висоти опори та освоєння на ній нових рухів; поєднання їх з раніше вивченими, ускладнення вихідних положень на опорі; зміна швидкості, темпу і амплітуди рухів; використання музичного супроводу; дозування навантаження на певні групи м'язів; врахування індивідуального рухового досвіду, емоційного стану та рівня фізичної підготовленості дітей.

В результаті проведеного формувального етапу дослідження у дітей експериментальної групи виявлено значні покращення в показниках розвитку гнучкості.

2.3 Аналіз результатів дослідження

На контрольному етапі дослідження (кінець грудня 2020 року) було проведено контрольне тестування дітей обох груп з метою виявлення у них рівнів розвитку гнучкості, яке здійснювалося за тими ж методиками та критеріями, що й на початку дослідження.

Результати контрольного тестування дітей зведені у таблиці Д3-Д4 (Додаток А).

Дані кількісного аналізу результатів контрольного тестування дітей обох груп зведено у Табл. 3.

Таблиця 3. Кількісний аналіз результатів контрольного тестування дітей обох груп

Рівні	Експериментальна група	Контрольна група
	Кількість дітей	%	Кількість дітей	%
Високий	6	40	3	20
Середній	8	53,4	9	60
Низький	1	6, 6	3	20

Аналіз результатів контрольного тестування свідчить про таке: в експериментальній групі збільшилася кількість дітей з високим рівнем розвитку гнучкості у 3 рази (40% до 13,3%) й у 2 рази кількість дітей з високим рівнем більше кількості дітей з такими показниками в контрольній групі (40% до 20%); кількість дітей експериментальної групи, що належать до низького рівня зменшилася у 5 разів (33,3% до 6,6%) дітей й у 3 рази менше за кількість дітей з низьким рівнем в контрольній групі.

Діти експериментальної та контрольної групи показали різні результати: якщо у дітей експериментальної групи показники значно змінилися на краще, то у дітей контрольної групи показники майже не змінилися. Діти експериментальної групи охоче виконували гімнастичні вправи, використовували елементи гімнастичних вправ під час рухливих ігор, під час виконання інших завдань на заняттях з фізичного виховання.

За даними таблиці 3 побудовано порівняльну діаграму рівнів розвитку гнучкості у дітей експериментальної та контрольної групи наприкінці дослідження (Рис. 1); за даними таблиць 2 і 3 побудовано діаграму динаміки розвитку гнучкості у дітей експериментальної групи протягом дослідження (Рис. 2).

Аналіз кількісних даних дозволяє відзначити покращення результатів виділених показників розвитку гнучкості у дітей в експериментальній групі, побачити динаміку розвитку гнучкості у дітей експериментальної групи протягом дослідження.

Рис. 1. Порівняльна діаграма рівнів розвитку гнучкості у дітей обох груп на контрольному етапі дослідження



Рис. 2. Динаміка рівня розвитку гнучкості у дітей експериментальної групи протягом дослідження

Проаналізувавши результати кількісного та якісного аналізу показників розвитку гнучкості на контрольному етапі дослідження, можна стверджувати, що запропонований комплекс гімнастичних вправ, спеціально дібраних та спрямованих на розвиток гнучкості у дітей старшого дошкільного віку є результативним для виконання поставленого завдання й, крім того, цікавим для вихованців.

Таким чином, можна стверджувати, що проведена експериментально-дослідна робота демонструє переваги використання комплексу спеціально підібраних гімнастичних вправ в процесі розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку.

Отже, застосування гімнастичних вправ в процесі фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку є ефективним засобом розвитку гнучкості у дітей, що збігається з висунутою на початку дослідження гіпотезою.

Висновки

У дошкільному віці закладаються основи здоров'я, довголіття і гармонійного фізичного розвитку, і хоча цей розвиток є закономірним біологічним процесом, однак на нього можна впливати у потрібному напрямку, виходячи з анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дитини.

Розвиток фізичних якостей: гнучкості сили, витривалості, швидкості у дитини дошкільного віку виникає під впливом двох чинників: природно-вікових змін організму і режиму рухової активності. Процес розвитку фізичних якостей у дошкільнят здійснюється з морфологічними згідно і функціональними можливостями організму.

Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і функції всіх систем організму.

Гнучкість характеризує ступінь рухливості в різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми і будови суглобів, від еластичності м'язів і зв'язок, від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату.

Для, оптимізації гнучкості у дітей старшого дошкільного віку використовують гімнастичні вправи, які сприяють розтягненню м'язів і зв'язок опорно-рухового апарату. Вони виконуються з великою амплітудою і дають максимальний ефект за умови систематичного виконання в комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинках, на заняттях фізичної культури.

Для досягнення позитивного ефекту від гімнастичних вправ в процесі розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку в рамках кожного окремого заняття необхідно дотримуватись певних методичних положень: використання факторів розминки і розігрівання; заняття необхідно проводити в теплому еластичному костюмі; серійність і поступове посилення розтягувальних імпульсів у процесі вправляння; у будь-якому випадку розтягуючі рухи доцільно виконувати з максимальною кількістю повторень, але до моменту втоми; з метою посилення гімнастичних вправ на розтягування використовують прискорення заключної фази, але без збільшення темпу повторення вправи в цілому; раціональне розміщення і виконання комплексів гімнастичних вправ в структурі заняття.

Розвиваючи гнучкість у дошкільників, слід дотримуватися певної міри, чітко дозувати навантаження і не намагатися надмірного розтягування м'язів та зв'язок. Рухи на розтягування виконуються з поступовим збільшенням амплітуди, так, щоб не викликати больових відчуттів.

Використання гімнастичних вправ повинне бути розвивальним, раціонально організованим, домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розвитку фізичних якостей дитини, оздоровлення та загального фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Кількісний і якісний аналіз результатів проведеного дослідження продемонстрував ефективність використання гімнастичних вправ в процесі розвитку гнучкості у дітей старшого дошкільного віку, що доводить правильність висунутої на початку дослідження гіпотези.