Соціальна підтримка молодого подружжя у період виношування дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дипломна робота

Соціальна підтримка молодого подружжя у період виношування дитини

Зміст

Вступ

1. Соціальна підтримка молодого подружжя у період виношування дитини як напрям соціальної політики держави

1.1 Соціальна політика держави як гарант підтримки молодої сім'ї у період вагітності жінки

1.2 Теоретичне обґрунтування та нормативно-правова база соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини

1.3 Зарубіжний досвід соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини

2. Усвідомлене батьківство як запорука благополучного виношування та народження дитини

2.1 Вплив медико-соціальних факторів на плід у період вагітності жінки

2.2 Соціально-культурне середовище сім'ї у період виношування дитини

3. Специфіка здійснення соціально-психологічної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини

3.1 Основні аспекти формування готовності молодого подружжя до перебігу вагітності

3.2 Форми ефективної соціально-психологічної підтримки молодого подружжя в період виношування дитини

3.3 Соціально-психологічна робота з молодим подружжям під час виношування дитини на базі Міжнародного благодійного фонду "Дар життя" та результати експериментального дослідження

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. В усьому світі визнано, що сім'я, а особливо молода є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором формування демографічного потенціалу. З переходом України до ринкових економічних відносин змінилося співвідношення джерел забезпечення сім'ї, значно погіршилося її економічне становище. Сьогодні відповідальність за утримання і виховання дітей покладена на батьків значно більшою мірою, ніж на державу. Зростає роль сім'ї у життєзабезпеченні та вихованні дітей. Така переорієнтація відбивається і на функціонуванні та розвитку сім'ї, впливає на її репродуктивність.

Сім'я сьогодні змушена стримувати потреби особистості в материнстві і батьківстві. Дедалі більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей. Знижується народжуваність та зростає смертність населення, погіршується здоров'я дорослих і дітей, скорочується середня тривалість життя [2, с. 20]. Кількість народжених у 2007 році порівняно з 1996 рокам зменшилася з 691 тис. до 385 тис. чоловік. Смертність у 2 рази перевищує народжуваність. Занепокоєння викликає рівень смертності немовлят і матерів. Так, смертність дітей першого року життя становить 11,9 на 1000 народжених живими, а материнська смертність у 2 рази перевищує середньоєвропейський рівень і становить 24,7 на 100 тис. народжених живими. Високим залишається рівень дитячої захворюваності. Кожна третя дитина має відхилення у фізичному та психічному розвитку. Близько 70 % жінок народжують дітей з акушерськими ускладненнями [2, с. 22]. Здоров'я дітей безпосередньо пов'язане із станом здоров'я жінок, який має стійку тенденцію до погіршення, про що свідчить зростання за останні десять років захворюваності на анемію у вагітних жінок майже в 5 разів, захворювань сечостатевої системи - в 4, системи кровообігу - в 2 рази. Збільшується кількість безплідних шлюбів та новонароджених з вродженою патологією.

Але соціально-економічна сторона стримування рівня народжуваності не є першою проблемою. На жаль, сьогодні спостерігається низький рівень готовності молодого подружжя до народження і виховання дітей. Майбутні батьки не знають, що потрібно свідомо підійти до планування дитини, як потрібно поводитись у період вагітності та пологів дружині і чоловікові. Молоде покоління не отримує належної дошлюбної підготовки до вступу в шлюб, а особливо підготовки до зачаття, виношування, народження та виховання дітей. Розроблені науково-методичні програми щодо підготовки молоді до сімейного життя реалізуються на дуже примітивному рівні. Обмежується ефективність такої роботи і відсутністю належної державної програми соціальної підтримки молодої сім'ї, а також необхідної кількості закладів та установ, які б об'єднували та координували зусилля медичних, соціальних, молодіжних, юридичних та інших працівників у вирішенні питань підтримки молодої сім'ї у період її становлення, виношування і народження здорових дітей. Мабуть із цієї причини чимало молодих сімей часто шукають поради у батьків, друзів, але не у спеціалістів відповідного профілю, що негативно відбивається на кожній конкретній сім'ї та суспільстві зокрема. вагітність соціальний правовий

Сучасні дослідження соціологів, перенатологів, психологів доводять, що уже в період зачаття батьками закладається і програмується майбутнє дитини. З цього випливає, що існує пряма залежність майбутнього психофізіологічного розвитку новонародженої дитини від підготовленості батьків до її виношування. Тому важливо готувати молоде подружжя до важливого періоду їхнього сімейного життя - виношування дитини, адже обізнаність у цьому питанні дозволить молодим людям уникнути багатьох недоліків і проблем, пов'язаних із адаптацією до нових обставин подружнього життя, реалізацією чоловіком і жінкою ролі батька та матері, що в свою чергу створить необхідні умови для розвитку дитини, формування її особистості, а також укріпить подружню єдність молодих людей.

Вище вказане зумовило вибір теми дослідження: "Соціальна підтримка молодого подружжя у період виношування дитини".

Об'єктом дослідження є процес соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини.

Предметом - особливості та умови здійснення соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини.

Мета дослідження: вивчити і дослідити умови ефективної соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини.

В основу дослідження покладено припущення про те, що ефективніше вирішення завдань підтримки молодого подружжя у період виношування дитини може бути забезпечене шляхом розробки тренінгової програми соціально-психологічної підтримки.

Відповідно до поставленої мети і гіпотези визначено такі завдання:

1. Охарактеризувати сутність, теоретичне обґрунтування та нормативно-правове забезпечення соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини.

2. Проаналізувати сучасний стан соціальної підтримки молодого подружжя та формування його готовності до вагітності жінки.

3. Визначити умови ефективної соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини.

4. Дослідити ефективність розробленої нами тренінгової програми соціально-психологічної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини.

5. Розробити проект комплексної програми соціально-психологічної роботи з молодим подружжям в період вагітності жінки.

У процесі виконання дипломної роботи ми використовували такі методи наукового дослідження: аналіз наукової літератури з проблем соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини, юридичних та психологічних джерел - для вирішення першого та третього завдань; спостереження, бесіди, опитування - для визначення стану готовності членів молодого подружжя до періоду виношування дитини; моделювання - для розробки питальника, тренінгової та комплексної соціально-психологічної програми соціальної підтримки членів подружжя у період виношування дитини; методи якісного та кількісного аналізу результатів дослідження.

1. Соціальна підтримка молодого подружжя у період виношування дитини як напрям соціальної політики держави

1.1 Соціальна політика держави як гарант підтримки молодої сім'ї у період вагітності жінки

Центральне місце в українській державній політиці посідає сім'я як потужне джерело соціального, економічного, культурного, морального та духовного оновлення суспільства і конкретної особистості, яка в умовах кризи стає чи не єдиною ланкою, здатною витримати психологічні, економічні, соціальні перевантаження, забезпечуючи при цьому етико-психологічну і духовну підтримку людини.

Сім'я - мала соціальна група, яку складають особи, що спільно проживають, мають взаємні права та обов'язки, здійснюють свою життєдіяльність на основі матеріально-економічного, житлово-побутового й матеріально-психологічного укладу, а також виховання дітей [42, с. 264].

Для самореалізації та стабільного розвитку суспільства, сім'я потребує соціальної підтримки з боку держави. Ця підтримка передбачає гармонізацію сімейних стосунків, формування гендерної рівності в сім'ї, запобігання сімейним конфліктам, просвіту з прав та обов'язків членів та молодої сім'ї в суспільстві, допомога у працевлаштуванні, плануванні сім'ї, виношуванні та вихованні майбутнього покоління [43, с. 103]. Одним із напрямків соціальної політики держави є соціальна підтримка молодого подружжя.

Соціальна підтримка являє собою систему заходів, зорієнтованих на допомогу окремим категоріям громадян, які тимчасово опинились в складній життєвій ситуації. Вони реалізуються шляхом навчання та надання необхідної інформації, фінансових засобів, кредитів та пільг, правового захисту [8, с. 386].

Виникає питання, чи можна вважати подружжя, яке очікує народження дитини, категорією громадян, що тимчасово опинились у складній життєвій ситуації. Науковці доводять, що перші роки подружнього життя і народження першої дитини є кризовими періодами будь-якої сім'ї. Соціальна підтримка носить тимчасовий характер. Тобто, різноспрямована соціальна робота здійснюється з сім'єю до тих пір, як проблема або поставлене завдання не будуть вирішені.

Соціальна підтримка є складовою напрямків соціальної роботи з сім'єю, а саме таких: соціальне, сімейне консультування, сімейна терапія, сімейна психопрофілактика, соціальне обслуговування сім'ї, соціальний супровід. А також соціальна підтримка виступає важливим елементом соціальної політики держави. Варто звернути увагу на кожен із аспектів соціальної підтримки сім'ї.

Соціальна робота з сім'єю реалізується у двох формах - індивідуальній та груповій. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям і психотерапевтичним бесідам із батьками, подружжям. Консультування та розповсюдження необхідної інформації здійснюється щодо: основ шлюбу та сім'ї, подружніх прав та обов'язків, планування сім'ї, формування батьківської культури, готовності членів подружжя до батьківства, особливостей впливу на перебіг вагітності соціально-психологічних та медичних факторів. А також розповсюдження інформації (юридичної, економічної, екологічної) щодо змін та розвитку суспільства [44, с. 29].

Сімейне консультування - соціальна робота, суть якої полягає в тому, що консультант разом із клієнтом (клієнтами) вивчає проблеми сім'ї для зміни рольової взаємодії в ній і забезпечення можливостей сімейного зростання.

Сімейна терапія - проведення бесіди серед членів сім'ї або декількох сімей із подібними проблемами. Усвідомлення реальної сімейної проблеми має діагностично-терапевтичне значення, при якому виявлене та усвідомлене утруднення змушує членів сім'ї переглянути свою поведінку, допомагає їм подолати бар'єр винятковості ситуації й виробити позитивне ставлення до проблеми, створює можливість для позитивного її вирішення.

Сімейна психопрофілактика - розробка й регулярне застосування засобів, що допомагають зняти психічне напруження, яке виникає в сім'ї. Тут основне навантаження лягає на подружжя, але допомога з боку сімейного соціального працівника їм необхідна. Між ним і подружжям (за обопільною згодою подружжя) може бути укладений договір (без офіційної реєстрації й у довільній формі про те, у якій формі подружжя готове піти назустріч одне одному, щоб розв'язати конфлікт у сім'ї. У разі потреби соціальний працівник удається до допомоги спеціалістів (сексолога, нарколога, психолога та інших фахівців).

Серед групових форм роботи варто зазначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як із подружніми парами, так і окремо з чоловіками та жінками. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків і дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами, групи взаємодопомоги тощо.

Соціально-профілактична робота з сім'єю спрямована на запобігання неконструктивній взаємодії між членами сім'ї, різним формам насильства, помилкам у сімейному вихованні, формуванню різних видів хімічної залежності в членів сім'ї, на виявлення потенційно неблагополучних сімей. У переважній більшості групові та масові форми роботи є провідними в таких напрямах: зміцнення інституту сім'ї шляхом формування в населення розуміння сім'ї як базової цінності в житті людини; підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічне просвітництво подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків і сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна назвати лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо, телебаченні тощо.

Соціальний супровід сім'ї - це робота соціального працівника з сім'єю, яка спрямована на підтримку сім'ї в різних видах її життєдіяльності, формування здатності самостійно долати свої труднощі, надання допомоги сім'ї з метою розв'язання різних проблем. Соціальний супровід здійснюється шляхом надання сім'ї різних видів матеріальної та психологічної допомоги, соціальних послуг, консультування, захисту інтересів сім'ї в органах державної влади. Тривалість соціального супроводу окремої сім'ї залежить від гостроти проблем, які існують у ній, рівня розвитку адаптаційного потенціалу членів сім'ї, ступеня функціональної спроможності сім'ї щодо самостійного подолання труднощів, рівня розвитку зв'язків сім'ї з мікро- та макросередовищем [43, с. 114-116].

Практична реалізація державних соціальних програм здійснюється через механізм соціальної допомоги. Соціальна допомога - це інструмент політики, що застосовується для регулювання рівня життя населення і передбачає надання послуг та матеріальних ресурсів у різних формах, що фінансуються зазвичай із загальних доходів держави і надаються на основі перевірки потреб або засобів існування. Існують такі види соціальної допомоги:

матеріальна допомога, спрямована на підвищення рівня добробуту особи. Надається в таких формах: грошова (грошові виплати готівкою); безготівкова (зменшення фінансових зобов'язань особи - вартості товарів чи послуг у вигляді пільг на оплату вартості; зменшення податкових зобов'язань); близька до готівки (використання певних замінників грошей - спеціальних талонів, карток тощо, які дають право не отримання товару чи послуги безоплатно або за меншою вартістю) і натуральна;

соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Окрім того, держава забезпечує соціальний захист сім'ї та її соціальне обслуговування. Соціальний захист являє собою технології захисту індивідуальності у соціально-побутовій (сімейно-побутовій) сфері як системи прийомів забезпечення збереження здатності особистості відтворювати і вдосконалювати власне сімейно-побутове життя.

Соціальне обслуговування - це діяльність спеціалістів щодо задоволення широкого спектра соціальних потреб населення; система відповідних структур місцевих органів влади, діяльність яких спрямована на допомогу кожній конкретній людині (сім'ї) через надання адресної матеріальної, психологічної і соціальної підтримки [34, с. 45].

Окрім соціально-економічної та психологічної підтримки, державою прийняті програми щодо організації акушерсько-гінекологічної допомоги молодим сім'ям. Це зумовлено тим, що сучасна сім'я змушена стримувати потреби особистості в материнстві і батьківстві. Дедалі більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей. Знижується народжуваність та зростає смертність населення, погіршується здоров'я дорослих і дітей, скорочується середня тривалість життя. Ці програми реалізуються шляхом:

§ підвищення якості первинної медико-санітарної допомоги жінкам до і після вагітності та пологів;

§ сприяння розвитку сучасних лікувально-профілактичних закладів і

§ установ, перинатальних центрів, медико-генетичних консультацій, центрів планування сім'ї та репродукції;

§ запровадження нових форм надання медичної допомоги;

§ забезпечення безоплатної гарантованої медичної допомоги вагітним жінкам, породіллям та дітям у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

§ безоплатне забезпечення медикаментами вагітних жінок з метою

§ профілактики і лікування анемії;

§ забезпечення впровадження міжнародних стандартів щодо профілактики інфекцій, які передаються через кров;

§ створення сучасної системи моніторингу здоров'я вагітних жінок;

§ розроблення і впровадження стандартів якості надання медичної допомоги жінкам і дітям під час вагітності та пологів;

§ створення умов для раннього прикладання новонароджених до грудей матері та виключно грудного вигодовування протягом перших шести місяців;

§ впровадження сучасних перинатальних технологій, систем заходів підтримки грудного вигодовування немовлят;

§ забезпечення цілодобової готовності акушерських стаціонарів до надання безоплатної невідкладної медичної допомоги;забезпечення доступності акушерської допомоги для жінок, які проживають у сільській місцевості;

§ забезпечення акушерських стаціонарів одноразовими комплектами білизни, медичним інструментарієм, дезінфекційними засобами для дотримання умов, які запобігають інфікуванню породіль та новонароджених;

§ оснащення лікувально-профілактичних закладів сучасною медичною апаратурою з метою впровадження прогресивних медичних технологій;

§ розвитку мережі санаторіїв для вагітних жінок і спільного перебування матері та дитини;

§ розроблення спеціальних технологій для реабілітації дівчат-підлітків з порушеннями адаптаційних можливостей організму, в тому числі після пологів та абортів;

§ вивчення в регіонах сучасного стану репродуктивного здоров'я

§ населення різних вікових категорій, епідеміології хвороб, що передаються

§ статевим шляхом [48, с. 64].

В Україні створено систему інформаційного забезпечення населення з питань безпечного материнства, відповідального батьківства, здорового способу життя та удосконалення системи підготовки педагогічних і медичних кадрів, що передбачає:

· створення у вищих навчальних закладах педагогічного профілю

· кафедри медичних знань та охорони материнства і дитинства;

· підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, які викладають предмет "валеологія";

· включення до програм вищих навчальних закладів медичного

· профілю питання планування сім'ї, збереження репродуктивного здоров'я та

· статевого виховання населення;

· створення навчальних фільмів для лікарів про техніку проведення акушерсько-гінекологічних операцій;

· інформування населення з правових, соціально-економічних, медичних, педагогічних, психологічних питань безпечного материнства;

· формування громадської думки з питань безпечного материнства, відповідального батьківства та здорового способу життя, підвищення у батьків відповідальності за власне здоров'я та здоров'я новонародженого; залучення до розв'язання цієї проблеми громадських і релігійних організацій;

· створення системи психопрофілактичної підготовки вагітних жінок до пологів з орієнтацією на сім'ю;

· збільшення кількості циклів теле- і радіопередач, друкованих

· видань та інших інформаційних матеріалів з питань підготовки до шлюбу,

· сімейного життя, планування сім'ї, безпечного материнства, відповідального

· батьківства, виховання дітей, формування здорового способу життя;

· залучення міжнародної технічної допомоги для вирішення питань інформування лікарів про сучасні медичні технології [44, с. 70].

Отже, проаналізувавши вищесказане, можна зазначити, що соціальна підтримка молодому подружжю в сучасних умовах розвитку суспільства є необхідною. А особливо подружжю, яке перебуває в очікуванні народження своєї дитини. Суть соціальної підтримки у цей період розвитку сім'ї полягає у забезпеченні нормальних умов життя (проживання, харчування, забезпечення екологічних та санітарно-гігієнічних умов, економічна підтримка), а також соціально-психологічної допомоги з боку соціальних служб.

1.2 Теоретичне обґрунтування та нормативно-правова база соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини

Сім'я у суспільстві є відкритою, самоорганізуючою системою, перетворення якої залежить від неї самої, і яка перебуває у постійному взаємозв'язку із оточуючим середовищем. Сім'я - це явище культурно-історичне і соціально-психологічне. Існує безліч визначень сім'ї. Ми схиляємось до визначення сім'ї як соціальної системи, що дає А.Я. Варга: "Сімейна система - це група людей, пов'язана спільним місцем проживання, господарством, а, головне - взаєминами" [33, с. 116]. Системний підхід припускає визнання сім'ї як єдиного психологічного і біологічного організму, в якому наявні загальні сімейні взаємозв'язки.

Проблеми становлення сім'ї, в тому числі молодої, виконання нею основних функцій, причини розлучень, вплив сімейного мікроклімату на процес сімейного виховання та формування особистості дитини, формування педагогічної культури батьків, проблеми сімейної дисгармонії, сімейних конфліктів неодноразово досліджували вчені колишнього Радянського Союзу (А. Харчев, В. Алексєєва, Л. Алексєєва, І. Кон, А. Волков, Д. Чечот, З. Янкова, І. Радзинська, М. Мацківський, С. Голод, І. Гребінников, М. Буянов, М. Соловйов, І. Бестужев-Лада, В. Сисенко, І. Дементьєва, О. Сермягіна, Л. Філюкова та ін.), а також України (Л. Чуйко, В. Постовий, 3. Зайцева, Б. Херсонський, Т. Алєксєєнко, О. Докукіна, О. Хромова, Т. Говорун, М. Вітер).

Варто зазначити, що в останнє десятиліття вітчизняними вченими проведено чимало досліджень у сфері соціальної роботи з молодою сім'єю. Теоретичні основи соціальної та соціально-педагогічної роботи розкрито у працях І. Звєрєвої, Л. Коваль, А. Капської, Л. Міщик, С. Харченко. Особливостям соціалізації молоді в сучасних умовах присвячено роботи Н. Гавриш, Н. Лавриченко, Г. Лактіонової, С. Савченко.

Концептуальні засади соціально-психологічної роботи з сім'ями, підготовки підлітків до сімейного життя, усвідомленого батьківства висвітлено у працях В. Бондаревської, Л. Бупіної, В. Кравця, О. Бесоцької, І. Трубавіної.

В останні роки окрім теоретичних досліджень з даної проблеми велику увагу стали приділяти практичній роботі із подружжям у період виношування дитини. Зокрема, кандидат біологічних наук М.Е. Ланцбург підкреслює необхідність психологічного супроводу жінок на етапі вагітності, розробки методології психологічного супроводу жінок в період до і після народження дитини, а також підтримки молодих батьків у цей відповідальний період. Науковець пропагує створення психологічної служби підтримки вагітних жінок і молодих батьків, яка б реалізувала роботу забезпечуючи подружжя необхідною інформацією про фізіологічні можливості і психологічні потреби дитини, прогнозовані віддалені наслідки щодо тих чи інших дій жінки стосовно дитини; допомога жінці виробити оптимальні для неї, її сім'ї і дитини тактику і стратегію поведінки, і одне із важливих завдань служби надати емоційну підтримку подружжю та вагітній жінці [24, с. 88-93].

Соціальна підтримка гарантується державою. Вітчизняне законодавство, ґрунтуючись на міжнародних аналогах, повинно сприяти економічному, соціальному і духовному розвитку суспільства, підвищення якості життя людей з урахуванням історичних і національних особливостей країни та характеру державної влади [43, с. 61].

Соціально-правовим першоджерелом національного законодавства України вважаються міжнародні документи, розроблені Організацією Об'єднаних Націй. Серед них: Загальна декларація прав людини (1948), Європейська Конвенція про захист прав та основних свобод людини (1950), Європейська соціальна хартія (1961), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966).

Сім'я - найменший соціальний осередок суспільства, який завжди є моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства і відбиває його моральні та духовні суперечності. Це проміжна ланка між особистістю і суспільством, і тому вона постійно відчуває на собі (безпосередньо або опосередковано) ті зміни, що відбуваються в суспільстві, і відповідно через своїх членів, впливає на його розвиток.

Відповідно до Конституції України від 28.06.1996 року, де зазначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, розроблено систему пріоритетних заходів, які забезпечують реалізацію цих конституційних положень [20, с. 45].

У Сімейному кодексі України (офіційний текст прийнятий Верховною Радою України 10.01.2002 року), терміном "сім'я" визначається мала соціальна група, яка заснована на шлюбі та (чи) кровній спорідненості й функціонує на основі соціального побуту, матеріальної і моральної взаємодії та взаємодопомоги. У Кодексі також зазначено засади створення і функціонування сім'ї: а) сім'я є первинним і основним осередком суспільства; б) сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; в) сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, та інших підстав, не заборонених законом [41, с. 3]. Варто зауважити, що Сімейний кодекс України ґрунтується на споконвічних традиціях нашого народу і містить низку статей, які визначають права та обов'язки подружжя не тільки перед суспільством, але одне перед одним. Наприклад:

Стаття 49-50. Право на материнство - Право на батьківство.

Стаття 51. Право дружини і чоловіка на повагу до своєї індивідуальності.

Стаття 54, визначає право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків і спільне вирішення питань життя сім'ї.

- Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї.

- Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності.

Стаття 55.Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю.

- Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про свободу сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

- Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати у сім'ї повагу до батька.

- Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній [41, с. 14-15].

Молода сім'я - у відповідності до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 05.02.1993 року - це подружжя, у якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років. Цей закон визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави. Основними напрямами реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді є:

- впровадження програм соціального становлення молоді - процесу різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства як системи;

- влаштування першого робочого місця для молоді - місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або

- альтернативної (невійськової) служби;

- розвиток молодіжних центрів праці - спеціалізовані державні установи, які створюються з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді;

- розвиток соціальних служб для молоді - спеціальних закладів, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді; розвиток молодіжних громадських організацій - об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.

Соціальне становлення та розвиток молоді базуюся на принципах:

- повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України;

- безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;

- врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;

- доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;

- відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;

- єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;

- відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції та законодавства України [48, с. 31].

Для практичної соціальної підтримки, становлення та розвитку молоді державою створена система відповідних соціальних служб. До неї входять соціальні служби і центри для сім'ї, дітей та молоді, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики і надавати соціальні послуги та соціальну допомогу молодим громадянам.

Держава забезпечує молоді рівні з іншими громадянами права, що регулюються законодавчими актами: у сфері освіти та культури - Законом України "Про освіту", у сфері праці та зайнятості - Законом України "Про зайнятість" від 01.08.2003 року. У сфері соціальних пільг, послуг та гарантій Законом України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 року. Охорона здоров'я, заняття фізичною культурою і спортом, передбачені Основами законодавства України про охорону здоров'я від 31.12.1992 року № 23-92. Гарантії екологічних прав молоді регулюються Екологічним кодексом України, Законом України "Про цивільну оборону".

Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року № 2811-XII встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Відповідно до цього Закону призначається державна допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини.

Для поліпшення демографічної ситуації, забезпечення реалізації сім'єю своїх функцій, а також створення правових, суспільно-політичних та соціально-економічних умов для поліпшення становища сім'ї та жінок, підвищення їх ролі у суспільстві, найповнішого розкриття їх інтелектуальних, духовних і творчих можливостей Постановою Верховної Ради України 5.03.1999 року № 475-ХІV затверджено "Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок".

Надаючи важливого значення створенню необхідних умов для раціонального поєднання жінкою професійної зайнятості з материнством, поліпшення становища сім'ї, охорони материнства і дитинства Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.07.1992 року № 431 "Про Довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства та дитинства".

Постановою Верховної Ради України - "Про Концепцію державної сімейної політики" від 17 вересня 1999 року № 1063-ХІV затверджена довгострокова програма, що розроблена із врахуванням потреб створення належних умов для життєдіяльності сім'ї в Україні. Вона передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя суспільства, кожної окремої сім'ї повноправним і ефективним. У Концепції визначені шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України - стабільного існування та розвитку сім'ї, поліпшення її життєвого рівня, створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого визначення, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку особистості, починаючи з дитячого віку. Вона ґрунтується на визнанні пріоритету сім'ї в житті демократичного суспільства, її ролі у гуманістичному вихованні підростаючого покоління. Державна сімейна політика, мета якої полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішою реалізацією сім'єю своїх функцій і поліпшення її житлового рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства має стати складовою всієї соціальної політики України. Основними напрямками державної сімейної політики згідно цієї Концепції є:

- формування у населення культури планування сім'ї, народження бажаної кількості дітей з урахуванням сучасного розвитку медицини, налагодження ефективної системи підготовки молоді для сімейного життя, пропагування авторитету шлюбу;

- всебічна соціально-економічна підтримка молодих сімей.

Ця Концепція ґрунтується на Конституції України, узгоджена з основними положеннями Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенцій ООН Про права дитини, Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та підсумковими документами IV Всесвітньої конференції із становища жінок, а також документами Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної організації праці, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших міжнародних організацій [35, с. 7-9].

Розпорядженням Верховної Ради України від 29.03.2002 року N 161-р реалізується "Концепція безпечного Материнства", метою якої є вирішення питань щодо забезпечення сприятливих умов для збереження здоров'я жінок і новонароджених, найповнішої реалізації батьківських функцій та підвищення ролі і місця сім'ї в суспільстві.

Проведений нами аналіз нормативно-правової бази соціальної підтримки молодої сім'ї дозволяє констатувати, що законодавство України з порушених питань відповідає потребам населення в частині підтримки сім'ї, жінки, зокрема у період вагітності.

1.3 Зарубіжний досвід соціальної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини

В Україні соціальна підтримка молодої сім'ї у період виношування дитини перебуває на етапі становлення. Рівень реалізації цього напрямку соціальної роботи значно поступається міжнародній практиці. Тому для вдосконалення вітчизняної соціальної політики важливо враховувати багатий досвід напрацювань найбільш розвинутих країн світу таких, як: США, Велика Британія. Заслуговує на увагу також досвід Росії. Розглянемо більш конкретно реалізацію соціально-орієнтованих програм у зазначених державах.

Сполучені Штати Америки. Відмінною рисою системи соціального захисту населення в США є децентралізація. Це проявляється у наявності і реалізації різних соціальних програм на різних рівнях: федеральному, на рівні штату та місцевому рівні. Переваги даної системи полягають в тому, що вона дозволяє повністю і оперативно реалізовувати соціальні потреби людей практично у кожному регіоні країни.

У США соціальна політика здійснюється по залишковому принципу, тобто держава витрачає на вирішення соціальних проблем населення незначну частину від загального прибутку. Тому робота у напрямку підтримки молодого подружжя і матерів тут переважно здійснюється неурядовими, релігійними організаціями у місцевих громадах [34, с. 348].

Незважаючи на проведення окремих заходів щодо корекції дошлюбної поведінки та підготовки молоді до шлюбу та батьківства, ефективність цих заходів та й усього статевого виховання можна оцінити як низьку. Побічно це підтверджується даними про кількість абортів та шлюбів серед неповнолітніх, а також позашлюбних зачать. Так, для шлюбів 18-19-річних типово, що приблизно половина дітей у них народжується у період до 8-ми місяців з моменту весілля. Соціологічні опитування свідчать, що саме ці шлюби е найменш стійкими й більша їх частина через декілька років розпадається.

У США, згідно з даними Національної дослідної Ради, у 18 років досвід статевих стосунків уже мали 67% юнаків і 44% дівчат. Тому серйозна робота проводиться з юними матерями. Вона спрямована на спонукання вагітних дівчат до штучного переривання вагітності (аборту) або згоду на різні форми усиновлення (відкрита, закрита, незалежне усиновлення рідними), але зовсім не на збереження біологічної сім'ї. Це пов'язане з тим, що США, як одна з двох країн світу, що не ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини, не керується пріоритетністю права дитини на зростання у рідній сім'ї. Профілактика небажаної вагітності здійснюється центрами планування сім'ї шляхом проведення інформаційних кампаній, інтерактивних занять, орієнтованих на формування у підлітків поведінки, яка передбачає утримання від дошлюбних сексуальних контактів. Серед інформаційних технологій, що широко використовуються у США в роботі із матерями, слід назвати такі:

- дистанційне навчання;

- спеціалізовані вебсайти;

- конференції у мережі Інтернет;

- отримання консультаційних послуг у режимі он-лайн.

Основними формами роботи у цих центрах є: консультації, тренінги, групи взаємодопомоги [4, с. 10].

В Америці також уже близько 20 років акушери, психіатри і психологи об'єднуються в Асоціації перинатального виховання. Вони займаються вивченням психічного життя плоду й намагаються знайти відповіді на питання щодо початку психічного життя плоду, впливу матері на психіку людини, що народжується, самого процесу вагітності, пологів у неонатальный період життя на психіку людини.

У США розроблена і впроваджена комплексна програма підготовки молодого подружжя "Відроджені пологи". У програмі робиться акцент на відомості про фізіологічні механізми вагітності й пологів. Заняття супроводжуються показом прекрасно виготовлених ілюстрацій, наочних матеріалів (планшети, муляжі, відеофільми). Метою програми є проведення фізичного й гігієнічного тренінгу. Здійснюється вона силами інструкторів фізичної культури, що пройшли спеціальні підготовчі курси. Така підготовка більшою мірою відповідає сучасним вимогам і має непогані результати. Однак дана програма, як вважають дослідники, має один істотний недолік - відсутність належної психологічної допомоги на рівні, що забезпечує формування батьківської культури. Дана комплексна програма підготовки сімейних пар до появи в них дитини, передбачає роботу із групою вагітних та їхніх чоловіків по трьох програмах: освітньої, виховної й оздоровчої. Результати реалізації програми свідчать про те, що фізичний і психічний розвиток дітей від батьків, що пройшли дородову підготовку по даній програмі має тенденцію до випередження. Вона дозволяє забезпечити стійкий психоемоційний стан жінок, підвищити частоту м'яких пологів, поліпшити якісні показники служби родової допомоги [34, с. 171-173].

Великобританія, одна із найбільш розвинених країн Європи, де соціальна політика реалізується на високому рівні.

Історично склалося так, що конституція у загальноприйнятому розумінні як єдиний законодавчий акт, який закріплює основи державного устрою, у Великобританії відсутня. У країні діє неписана конституція, складена з окремих законодавчих актів, які діють на протязі століть. Найважливішими з них - Велика хартія свобод 1215 р., Біль про права людини 1689 р., Закон про права людини 1998 р. та ін. Також у країні діють норми загального права та конституційні звичаї. У Великій Британії соціальна політика базується на моделі "загального добробуту", відповідно до якої держава забезпечує розподіл ресурсів таким чином, щоб забезпечити соціальний захист усіх верств населення. З огляду на це, соціальна робота із молодим подружжям і сім'ями здійснюється за рахунок потужної соціальної підтримки держави. Особливість цієї роботи з молодим подружжям і вагітними матерями тут полягає у її чіткій структурованості на макро-, мезо- та мікрорівні [42, с. 360].

Підтвердженням цього є національна стратегія з превенції та вирішення проблеми юного материнства, а ще функціонування спеціального відділу молодої сім'ї і юного материнства при Міністерстві охорони здоров'я та координаторів цього напряму роботи на регіональному рівні. Крім цього, широко практикується надання соціальними службами матеріальної допомоги вагітним у таких формах:

· сприяння у здобутті ними освіти, підвищенні професійної кваліфікації та працевлаштуванні;

· матеріальна допомога у формі різних виплат;

· одержання соціального житла.

У Великобританії існує розгалужена система сервісних центрів для юних матерів, що фінансується за рахунок держави. В основу соціальної підтримки молодого подружжя в цих центрах покладено міждисциплінарний підхід, що передбачає надання комплексу психологічних, медичних, юридичних, психотерапевтичних послуг. Основною метою діяльності цих закладів є збереження діади "мати-дитина", шляхом формування у дівчат навичок материнської компетентності та підготовки до самостійного життя з дитиною уже поза центром.

Провідною формою роботи із матерями і молодим подружжям є тренінги, які проводять соціальні працівники за участю залучених фахівців. Ці тренінги спрямовані на підготовку вагітних до пологів, формування навичок усвідомленого батьківства, виховання та догляду за дитиною, створення для неї безпечного середовища, планування сім'ї.

У регіонах Великої Британії, де зафіксовано значну кількість розлучень і одиноких матерів активно реалізується національна програма "Впевнений старт", яка має розгалужену регіональну систему і включає такі компоненти:

- групи підтримки для юних матерів та спеціальні курси з покращення батьківських навичок;

- курси для юних вагітних з підготовки до пологів та материнства;

- спеціальні програми продовження навчання у школі або ВНЗ;

- консультації спеціалістів: соціальних працівників, психологів, педагогів, спеціалістів з громадського здоров'я та практичного права;

- медичне обслуговування;

- використання інформаційних ресурсів;

- підтримка сім'ї на різних етапах виховання дитини;

- компанії із залучення чоловіків до виховання дітей;

- фостерна опіка неповнолітньої матері та дитини [4, с. 7].

Програма "Впевнений старт" фінансується державою та постійно залучає кошти громадських і приватних спонсорів, що робить її безкоштовною для користувачів.

Таким чином, заклади соціального обслуговування у Великій Британії орієнтують свою роботу на формування стійких взаємозв'язків між матір'ю та дитиною всередині молодого подружжя. Цього досягають шляхом розв'язання низки соціально-психологічних завдань, серед яких:

· формування у подружжя відповідального ставлення до материнства і батьківства, та необхідних навичок догляду за дитиною;

· надання допомоги у налагодженні взаємостосунків з біологічною сім'єю жінки, батьком дитини, чи його родиною, іншими рідними або близькими;

· сприяння матерям у здобутті освіти, професії, пошуку роботи як умови матеріального забезпечення після перебування у центрі [4, с. 11-12].

У Росії визначальне значення у забезпеченні життєдіяльності сім'ї має державна економічна й соціальна політика, від якої залежать зайнятість населення в сферах суспільної праці, добробут і доходи сімей. У цій державі на сьогодні сформувалися чотири основні форми державної допомоги молодим сім'ям, та сім'ям, які мають дітей.

Грошові виплати сім'ї на дітей та у зв'язку з народженням, змістом і вихованням дітей (допомоги й пенсії).

Трудові, податкові, житлові, кредитні, медичні та інші пільги сім'ям з дітьми, батькам і дітям.

Безкоштовні видачі сім'ям з дітьми (дитяче харчування, ліки, одяг і взуття, харчування вагітним жінкам й ін.).

Соціальне обслуговування сім'ї (надання конкретної психологічної, юридичної, педагогічної допомоги, консультування).

Серйозними демографічними й соціальними наслідками загрожують збільшення числа неповних сімей, розширення масштабів соціального сирітства, злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції. У зв'язку із цим основними завданнями соціального захисту є:

Реалізація встановлених законом соціальних прав і мінімальних соціальних гарантій громадянам в галузі соціального обслуговування, матеріальної підтримки сімей з дітьми та ін.

Адаптація системи соціального захисту до соціально-економічних умов, що змінюються, включаючи розвиток мережі установ соціального обслуговування, розширення переліку представлених населенню соціальних послуг, підтримку недержавних форм соціальної допомоги.

Удосконалення організації соціального захисту на основі формування закінчених соціальних технологій, диференційованого підходу до різних категорій населення й типам сімей, адресної соціальної допомоги, безпосередньо пов'язаної з конкретними потребами одержувача.

Широке використання активних форм соціальної підтримки населення (соціальна й психологічна реабілітація й адаптація населення, сприяння самореалізації й самозабезпеченню, професійної орієнтації).

Основними принципами соціальної роботи з сім'єю є:

• пріоритет прав й інтересів дитини, всебічний розвиток і повага його людської гідності;

повага прав батьків, об'єктивна й компетентна оцінка ситуації в сім'ї з боку соціальних служб;

обґрунтоване використання влади й контролю;

облік несприятливих факторів у сім'ї [34, с. 320].

Конкретні практичні дії соціальних служб Росії при роботі з молодим подружжям у період виношування дитини, ґрунтуються на двох видах допомоги: медичній і психологічній, які характеризуються своїми особливостями. Завдання психологічної допомоги сім'ї полягають у наступному:

- виховання батьківської відповідальності;

- формування соціально-психологічних навичок надання підтримки в

сім'ї, регулювання відносин сім'ї із соціумом;

- підвищення психолого-педагогічної компетентності. Ознайомлення з інформацією про внутрішньоутробний розвиток дитини і значення процесу пологів для дитини, матері й батька;

- придбання навичок саморегуляції, оволодіння різними особистими техніками довільного регулювання функціонального стану організму й щиросердечного стану особистості.

Діагностика готовності до материнства й пологів може проводитися в групі або при індивідуальній зустрічі на підставі спеціальних тестів, малюнків, дослідженнях відношення до змін, що відбувається в період вагітності. Завдання медичної допомоги сім'ї полягають у:

- підвищенні батьківської компетентності в питаннях зміцнення здоров'я;

- профілактиці соматичних захворювань;

- діагностиці та корекції соматичного розвитку і здоров'я.

У Росії також велике значення в соціальному захисті сім'ї має вдосконалення відповідної нормативно-правової бази. Для вирішення конкретних завдань соціального захисту сім'ї ширше став застосовуватися програмно-цільовий метод. Зокрема, розроблена й прийнята до виконання федеральна програма "Діти Росії", у яку входять шість цільових програм: "Діти-інваліди", "Діти-сироти", "Діти Чорнобиля", "Діти Півночі", "Розвиток індустрії дитячого харчування", "Планування сім'ї" [7, с. 49].

У процесі аналізу зарубіжного досвіду надання соціальної підтримки молодому подружжю в період виношування дитини, ми з'ясували, що у кожній країні цей напрямок соціальної роботи базується на власній концептуальній моделі. Для України світовий досвід повинен стати одним із важливих джерел розвитку соціальної політики держави. Тому подальше удосконалення вітчизняної соціальної роботи має орієнтуватись на конструктивне злиття власного досвіду із досвідом світової практики, впровадження інноваційних моделей з урахуванням місцевих умов і можливостей.

Висновки до 1 розділу

Гарантом підтримки молодої сім'ї є соціальна політика держави. Вона реалізується за допомогою системи заходів соціальної підтримки та соціальної допомоги. Інструментами яких забезпечуються нормальні умови життя, а також здійснюється соціально-психологічна допомога та підтримка фахівцями різноманітних соціальних служб членів молодого подружжя які очікують народження дитини.

Нормативно-правова база соціальної підтримки молодої сім'ї в Україні ґрунтується на міжнародних документах, відповідає рівню законодавчого забезпечення розвинутих країн світу. Враховуючи важливі аспекти життя молодого подружжя, законодавство покликане сприяти економічному, соціальному, духовному розвитку, підвищенню якості життя з урахуванням історичних і національних особливостей країни.

Проблему становлення та розвитку молодої сім'ї вивчають науковці в галузі соціології, економіки, психології, педагогіки, медицини. Досліджено важливі проблеми сімейного життя, визначено причини і передумови їх виникнення. Ними вносяться пропозиції щодо покращення життєдіяльності сім'ї, створення мережі соціально-психологічних служб підтримки молодого подружжя у період виношування дитини.

Міжнародна практика надання соціальної підтримки молодій сім'ї перебуває на високому рівні розвитку. Це доводять багаторічні напрацювання розвинених країн світу. Даний напрямок соціальної роботи у кожній країні ґрунтується на власній концептуальній моделі. Для України світовий досвід повинен стати одним із важливих джерел розвитку соціальної політики держави. Тому подальше удосконалення вітчизняної соціальної роботи має орієнтуватись на конструктивне злиття власного досвіду із досвідом світової практики, впровадження інноваційних моделей з урахуванням місцевих умов і можливостей.

2. Усвідомлене батьківство як запорука благополучного виношування та народження дитини

2.1 Вплив медико-соціальних факторів на плід у період вагітності жінки