Соціальна підтримка молодого подружжя у період виношування дитини

Репродуктивна функція будь-якого суспільства полягає у народженні фізично та психічно здорового покоління. Науковцями доведено, що здоров'я і благополуччя майбутньої, ще не народженої дитини залежить від багатьох найрізноманітніших причин. Перш за все здоров'я майбутньої дитини залежить від того, наскільки правильно проходять процеси внутрішньоутробного розвитку, впливу будь-яких шкідливих факторів у цей період, що можуть зашкодити формуванню плоду (Додаток А).

Найбільш небезпечним для майбутньої дитини визначають такі шкідливі біологічні фактори: спадковість, перезрілі статеві клітини, порушення обміну речовин у матері, численні лікарські речовини, вірусні інфекції, кисневе голодування, температурні фактори, іонізуюча радіація, побутова наркоманія (алкоголь, паління) [53, с. 24].

До факторів, що викликають негативні зміни стану здоров'я плоду, порушення його розвитку, відносяться також численні хімічні сполуки, що використовуються у промисловості: свинець, ртуть, миш'як, анілін, органічні розчинники, продукти органічного синтезу і виробництва синтетичного каучуку, пластичних мас, сільськогосподарські отрутохімікати.

Цілий ряд хімічних промислових сполук при тривалій їх дії на організм до запліднення, викликають серйозні порушення функцій ендокринної системи майбутньої матері, зміни функцій статевих органів, нервової системи, серйозні зрушення у системах, що забезпечують компенсаторно-адаптивні процеси організму. Якщо на такому фоні відбувається запліднення і наступає вагітність, ембріон, а потім плід розвивається в умовах неадекватної регуляції і порушеної координації в системі мати-плід. Це може призвести до відчутних, часом грубих порушень стану плоду аж до вроджених аномалій розвитку.

При короткочасній дії хімічних сполук у періоді вагітності, особливо у критичні періоди, плід реагує на це підвищенням функціональної активності адаптивних систем. Це призводить до значної напруги морфофункціональннх систем плоду. А до моменту народження - навіть до перенапруги їх, що негативно позначиться і на процесах адаптації новонародженої дитини і як наслідок - зумовить підвищену її захворюваність.

Значну шкоду можуть нанести і деякі медикаменти, якщо приймати їх безконтрольно. Взагалі під час вагітності ризиковане вживання будь-якого фармацевтичного засобу. Це допускається тільки у виключних ситуаціях. Особливо небезпечними є ряд антибіотиків (тетрациклін у першу чергу), сульфаніламідні препарати, різні седативні й обезболюючі препарати тощо. Ці медикаментозні засоби легко проходять через плацентарний бар'єр і накопичуються в навколоплідних водах, зумовлюючи через них токсичну дію на тканини плоду, що може мати фатальний наслідок.

Значну небезпеку для плоду мають і інфекції матері, які можуть призвести до внутрішньоутробного ураження. Цьому сприяє той факт, що імунологічна компетентність плоду відрізняється від такої у дорослого і фактично є значно нижчою. Слід нагадати, що плацента не здатна затримати віруси, отже, вони легко проходять через неї і можуть викликати серйозні ураження плоду навіть у випадках, коли дана інфекція не проявила видимих симптомів в організмі матері. Важливо пам'ятати і враховувати й те, що плід нездатен реагувати на інфекцію таким захисним процесам, як запалення, котре забезпечує локалізацію вогнища. Найчастіше інфекція викликає генералізовані ураження плоду, а це дуже небезпечно.

Вірусні захворювання жінки під час вагітності можуть призвести до загибелі зародка на різних стадіях внутрішньоутробного розвитку або викликати появу різних уроджених вад розвитку, сумісних чи несумісних із життям. Після народження діти із внутрішньоутробною інфекцією мають ознаки функціональної незрілості ряду органів і систем, часто народжуються з проявами затримки внутрішньоутробного розвитку. Для них характерним є зниження адаптивних можливостей пристосування до шкідливих факторів зовнішнього середовища. Такі діти дуже часто "проблемні" і для сім'ї, і для медиків, вони постійно хворіють протягом першого року життя, навіть при бездоганному догляді і турботі. Вагітній жінці слід оберігатись від можливих інфекційних захворювань, зокрема уражень грипом та іншими гострими респіраторними захворюваннями, ангінами; їй потрібно ліквідувати хронічні вогнища (каріозні зуби, захворювання мигдаликів, хронічні запальні процеси).

Профілактика можливого внутрішньоутробного інфікування повинна включати підготовку дівчаток і дівчат до майбутнього материнства, дотримання гігієни, правильного харчування, психогігієни, санації хронічних вогнищ інфекції, запобігання стресів, різних перепадів температури (переохолоджень, перегрівань), дотримання правил запобігання СНІДу. Небезпечними для плоду інфекціями є вірусні ураження краснухою, вітряною віспою, герпесом, крем, паротитом, поліомієлітом, інфекційним гепатитом. Ці захворювання вагітної жінки, як правило, викликають дуже важкі перинатальні ускладнення, тобто порушення обміну речовин у зародка, що в свою чергу призводить до порушень процесів росту, диференціювання тканин і появи різного роду аномалій розвитку органів.

Такий же характер розвитку уражень спостерігається під впливом різкого коливання температури (переохолодження, перегрівання, при гіпертонічній хворобі, вадах серця, різних токсикозах, анемії).

Особливо слід відзначити шкідливий вплив на плід іонізуючої радіації. Дози радіації, які на організм дорослого не справляють помітного впливу, можуть легко викликати порушення розвитку і навіть загибель ембріону, який до дії іонізуючої радіації є дуже чутливим. З огляду на це вагітним жінкам не рекомендується проводити рентгенологічне обстеження.

Досвід свідчить, що після вибуху атомної бомби в Японії у багатьох вагітних спостерігалися мимовільні аборти, мертвонароджені діти, такі важкі вади розвитку у новонароджених, як мікроцефалія, гідроцефалія, вади розвитку лицевого черепу і кінцівок. На ранній стадії розвитку плоду уражуючими можуть бути і незначні дози радіації. У більш пізні строки чутливість плоду до радіації дещо знижується. В цей період найбільш частим проявом негативних впливів на плід є затримка його розвитку, зниження життєздатності [38, с. 6-8].

Серйозною загрозою для плоду є і побутова наркоманія - алкоголізм та тютюнопаління. Алкоголь - найтоксичніша для плоду побутова отрута. Про негативний вплив на плід вживання вагітною жінкою етилового спирту було відомо з давніх-давен. Однак детально алкогольна ембріопатія була вперше описана П. Лемуен тільки у 1968 році. З різних країн світу надходять щорічні повідомлення, що свідчать про збільшення частоти уражень плоду, викликаних вживанням алкоголю вагітною жінкою. У Німеччині для прикладу, щорічно народжується 2000 дітей з ознаками відхилень у стані здоров'я, пов'язаних із цією шкідливою звичкою. У Франції частота народжень таких дітей 1 : 212, у Швейцарії - 1 : 700, у США -1 : 1000 [53, с. 26].

Алкогольна інтоксикація матері викликає стан дегенерації (переродження) зародкових клітин, їх некроліз, тобто руйнування. Це в свою чергу несе реальну загрозу дегенерації, виродження потомства. Найчутливішим до дій алкоголю є мозок. Етиловий спирт викликає порушення формування структур центральної нервової системи, викликає, крім того, неправильний розвиток або недорозвинення різних внутрішніх органів плоду.

Статистика стверджує, що близько 90 % дітей, які страждають тими чи іншими психічними і фізичними розладами, народжуються від батьків, які залюбки випивали, починаючи із шкільного віку. Діти, що були зачаті у стані сп'яніння, складають основний контингент спецшкіл, тобто шкіл для дітей з розумовою відсталістю. Звичайний потяг матері до алкоголю є дуже згубним для плоду і має важкі для нього наслідки. За статистичними даними, ускладнення вагітності спостерігаються майже у кожної третьої жінки, що вживає систематично (навіть у малих дозах) алкоголь; недоношеність спостерігається у 35 % таких жінок, а мертвих дітей народжує кожна четверта з цієї категорії. Згубна дія алкоголю позначається і на смертності новонароджених від таких матерів: 56 % народжених від матерів-алкоголіків помирають у ранньому дитячому віці, тобто до трьох років життя [52, с. 27].

Слід сказати, що зловживання алкоголем батька не менш згубно позначається на стані здоров'я дитини. Вченими досліджено, що діти, народжені від батьків, які вживали систематично алкоголь протягом 4-5 років до зачаття, мали серйозні порушення інтелектуальної діяльності, переважно дуже важко засвоювали шкільну програму, навіть кидали навчання [52, с. 27]..

Типовим проявом шкідливого впливу етилового спирту на плід є невідповідність росту і розвитку новонародженого його вікові у поєднанні із порушенням будови кісток черепа і обличчя, аномаліями кінцівок, серця, зовнішніх статевих органів, недорозвиненням (аплазією) легеневої артерії або надклапанним стенозом аорти, множинними гематомами тощо. Спостерігаються аномальні явища у розвитку різних органів і систем. У післяродовий період проявом алкогольного синдрому плоду є затримка психомоторного розвитку дитини. Діти у таких сім'ях страждають психічними хворобами, ростуть кволими, вередливими, неврівноваженими, злими, іноді жорстокими. Досить часто у них спостерігаються неврози, заїкуватість. Вони погано набирають вагу, затримується розвиток мови, пізніше починають ходити. Ці діти ущемлені і в фізичному, і у психічному стані здоров'я.

Не менш згубно на плід діє паління матері. Від нього слід повністю відмовитися на весь період вагітності та годування груддю, насамперед заради дитини. У жінок, що палять, частіше трапляються передчасні пологи, а немовлята народжуються кволі.

Безпосередньо на внутрішньоутробний розвиток дитини впливає фізіологічний стан жінки. Під час вагітності материнський організм зазнає відчутних змін, - створюються найсприятливіші умови для нової істоти, а це іноді викликає перевантаження вагітної жінки.

Перший період - близько 16 тижнів - це період формування вагітності. В цей час у жінки з'являється нудота, блювота (переважно вранці), відраза до деяких продуктів або непереборний потяг до інших. У декотрих вагітних спостерігаються певні розлади, зокрема психічні. Між 17-м та 28-м тижнями у вагітної настає період рівноваги; розлади вщухають чи й зникають зовсім; жінка стає спокійною, врівноваженою. Період перевантаження починається з 29-го тижня і триває до пологів. У жінки знижується фізична активність. Розміри плоду збільшилися, через що деякі органи жінки можуть бути стиснуті (сечовий, товста кишка). Велике навантаження припадає на хребет.

Вагітність викликає певні зміни в організмі жінки. Вони хоч і різноманітні за характером, але мають чітко визначені індивідуальні особливості. Збільшується розмір матки, міняються розміри грудних залоз, шкірна і жирова тканина також зазнають змін: спостерігається зміна забарвлення шкіри, поява рубців вагітності. Вага тіла при нормальній вагітності жінки збільшується пересічно на 10-12 кг, зростає загальна кількість рідини, приблизно на 7 літрів. Змінюються також життєво-важливі функції: кровообіг, дихання, зміни в крові, функції нирок.

"Природа подбала про те, щоб вагітність минала й завершувалася щасливо. І все ж кожна жінка завагітнівши, має стати на облік для сис- тематичного кваліфікованого спостереження, необхідних лабораторних та клінічних обстежень та компетентної допомоги під час пологів. Лікар, акушерка, патронажна сестра, родина, співробітники повинні створювати доброзичливу атмосферу, настроювати майбутню матір на спокій і оптимізм" [25, с. 227]. Особливої уваги заслуговують консультації лікаря-генетика, в обов'язки якого входить передбачення і запобігання спадкових захворювань і вад розвитку майбутньої дитини. Перш ніж піти до лікаря-генетика, молодому подружжю варто зайнятися складанням родоводу до останнього відомого їм коліна. Лікаря цікавлять усі випадки важких хвороб, що повторюються з покоління в покоління, шлюби між близькими родичами в родині. Обов'язково дізнаються про безпліддя, викидні, алкоголізм, наркозалежність. Тому, відправляючись на прийом до генетика, варто серйозно поговорити зі своїми батьками, родичами. Якщо виявляється небезпечне захворювання, то за складеним родоводом фахівець може визначити, яким чином воно передається і чи передається майбутнім дітям. Сьогодні відомо близько 5000 спадкових генних захворювань. У Європі і США існує діагностика близько 300 з них. В Україні визначають лише 20 [11, с. 8-10].

Важливою є також санітарна освіта громадян. При медичних закладах діють курси для майбутніх матерів (у кабінетах планування сім'ї), де вони можуть одержати необхідні знання про анатомію та фізіологію органів розмноження, нормальний розвиток плоду та ускладнення вагітності. Це допомагає у майбутньому захистити як здоров'я матері, так і очікуваної дитини. Жінки, що відвідують ці курси, не так бояться пологів, їх готують до тієї ситуації, в якій вони незабаром опиняться. Допологові консультації повинні забезпечити:

- нормальний розвиток вагітності;

- розвиток здорового плоду;

- пологи та післяпологовий період без ускладнень.

Вагітну жінку мають обслуговувати: дільничний лікар, лікар-акушер, інші медики-фахівці, дільнична акушерка, а в останні місяці вагітності патронажна сестра. Успіх цієї медичної роботи значною мірою залежить від свідомої співпраці самої вагітної жінки, і подружжя зокрема. За умови нормальної вагітності порядок консультацій такий: щомісячно - з III по VI місяць; з VII по VIII - двічі на місяць; на IX місяці - раз на тиждень. Якщо у вагітної з'явилися бодай незначні відхилення від норми, консультації проводяться частіше. За кожною консультацією вагітної жінки в картці відмічається: вага тіла, артеріальний тиск, результати аналізів сечі, розміри матки.

Обговорення питань гігієни вагітності відбувається під час консультацій у медичній установі та відвідин вагітної жінки акушеркою чи патронажною сестрою вдома. Ці бесіди повинні торкатися таких питань: загальний режим поведінки вагітної, харчування, уникнення запорів, дотримання особистої гігієни, який слід носити одяг, статеве життя, психічна гігієна тощо [32, с. 86].

За бажанням подружжя у медичних закладах проводиться підготовка чоловіків до участі у процесі пологів. Спільні пологи стають все популярнішими серед подружніх пар. Науковці та медики досить схвально ставляться до цього процесу. Доцільність присутності та участі чоловіка у процесі пологів обумовлюється такими факторами:

1) зменшується тривога породіллі, стабілізується її настрій;

2) менш інтенсивними стають больові відчуття жінки. У присутності чоловіка вона чіткіше виконує всі необхідні дії. Зменшується кількість засобів, необхідних для знеболювання, що добре як для матері, так і для дитини. В передпологовій кімнаті батько стежить за диханням жінки, надає елементарну психотерапевтичну допомогу;

3) батько бачить дитину раніше, ніж мати, і цей первісний контакт батька і дитини має сильний вплив на обох, багаторазово посилюючи їх майбутню прив'язаність, прискорює процес формування батьківських почуттів;

4) спільні пологи полегшують роботу акушера, сприяють поглибленню взаєморозуміння, любові, ніжності між подружжям;

5) враження про світ, у якому буде жити людина, формується у неї за тією першою картиною, яку вона спостерігає в момент народження (імпрінтінг). Якщо людина в холодній палаті і навколо неї втомлені, роздратовані обличчя і металевий звук інструментів - це назавжди відіб'ється у її свідомості. Тоді вона буде розуміти світ холодним, агресивним, без любові і тепла [22, с. 472].

Варто звернути увагу на дотримання жінкою режиму харчування, що безперечно впливає на психофізичний розвиток дитини та майбутні пологи.

До свого народження дитина повністю залежить від харчування матері, тому режим харчування вагітної жінки відіграє надзвичайно важливу роль. Оскільки організм матері забезпечує насамперед живлення плоду, то жінка, котра погано харчується, не дає йому нормально розвиватися. Сама вона худне і втрачає здатність долати навантаження, викликані пологами, годуванням та доглядом дитини. Погане харчування однаковою мірою шкодить як матері, так і дитині.

Харчування вагітної жінки мало чим відрізняється від звичайного, але його слід зробити трохи багатшим. Воно має бути врівноваженим, містити всі поживні речовини: протеїни, глюциди, жири, вітаміни та мінеральні солі. Не слід переїдати, зловживати солодкими та борошняними стравами. Кожний зайвий кілограм ваги - це зайве навантаження на організм і майбутні пологи.

А) Протеїни (будівельний матеріал для всіх органів дитини) містяться у м'ясі, яйцях, у сирі та рибі. Їхня добова потреба визначається одним яйцем та 500 мл молока або молочних продуктів (кисляк, сир тощо). Корисні вагітним жінкам і протеїни рослинного походження, в природі вони поєднуються з вітамінами та мінеральними солями, що вкрай важливо для організму вагітної жінки. Хліб та повноцінні зернові продукти (а не булочки й тістечка), картопля, квасоля тощо.

Б) Жири. Уникати жирних смажених страв. Компенсувати потребу в жирах за рахунок тваринного масла, оливкової, соняшникової, соєвої олії.

В) Вуглеводи (глюциди). Сюди входять хліб та всі зернові продукти, картопля, солодощі. Слід обходитися без рафінованого цукру (краще мед), добре також споживати вуглеводи, які містяться у свіжих фруктах та овочах.

Г) Вітаміни. Під час вагітності потреба у вітамінах зростає, але різноманітний режим харчування, достатня кількість свіжих овочів і фруктів звичайно задовольняє цю потребу. При цьому слід дотримуватися правил:

· стежити, щоб під час кулінарної обробки не знищувалися вітаміни (зокрема вітамін С);

· вживати жири, що містять вітаміни (вершкове масло, наприклад);

· пильнувати, щоб кишечник працював нормально.

Ґ) Мінеральні солі посідають важливе місце в харчуванні вагітної жінки. Особливо цінні продукти, в яких є кальцій та фосфор (найкраще вживати молочні продукти, бо в них ці речовини перебувають у легкозасвоюваній формі). Для профілактики захворювання зубів деякі фахівці рекомендують, поряд із уживанням молока, одержувати такі вітаміни, як С та Б або препарати фтору. Для синтезу гемоглобіну в організмі потрібне залізо. В останні місяці вагітності потреба ця дуже зростає. Ось чому поряд із уживанням продуктів, що містять залізо (печінка, м'ясо, яйця, картопля, персики, салат, вівсяні пластівці), вагітній жінці слід приймати препарати заліза. Звичайно, якщо їх рекомендує лікар. Це лікування проходять здебільшого жінки, схильні до анемії або коли є загроза цієї хвороби внаслідок утрати крові.

Д) Вода. Кількість рідини, що її вживає вагітна жінка, не повинна перевищувати її нормальний раціон до вагітності. Якщо в останні місяці вагітності з'являються набряки, слід скоротити вживання рідини до 600 --1000 мл на день і не поспішати тамувати спрагу. Чай і каву вживати можна, але слабкої заварки та в помірній кількості. Зі спиртних напоїв можна тільки високоякісне вино та свіже пиво в маленьких дозах.

Майбутня мати повинна наїдатися, але не їсти й пити "за двох". Голод і спрагу можна вдовольняти салатами та фруктами. Наслідком неправильного харчування у вагітної жінки можуть бути анемія, ожиріння, зубні карієси, зниження в організмі кальцію, втома, відсутність апетиту. Недостатнє харчування позначається насамперед на матері й лише в тяжких випадках торкається дитини, оскільки вона є по суті "першим споживачем".

Для періоду розвиненої вагітності одяг жінки має відповідати основним санітарно-гігієнічним вимогам. Добираючи одяг, варто брати до уваги перш за все його зручність, хоч і естетичного боку не слід відкидати. Перевагу треба віддавати одягу з такими швами чи шнурівками, що їх можна буде розширити за потреби. Вагітній жінці не можна носити тісний одяг. Найзручнішою буде широка сукня, вага якої лягає лише на плечі. Доречною буває в цьому випадку спідниця-сарафан з різноманітними блузками. Натільна білизна повинна бути вільною. Не можна носити пасків. Взуття потрібно носити тільки на низьких каблуках.

Майбутні мати та батько повинні пам'ятати про відповідальність за життя і здоров'я дитини, що народжується. Тому варто:

· уникати контактів з особами, що мають інфекційні захворювання. Деякі інфекції, що не викликають у матері особливих наслідків, можуть бути небезпечними для плоду. Надто в перші місяці вагітності не дозволяється відвідувати багатолюдних місць (ресторанів, театрів);

· не дозволяється робити рентгенологічних обстежень;

· спати треба по 8-9 годин уночі й хоч годину полежати вдень;

· уникати тяжкої роботи (підіймання важких предметів), не бігати, не підійматися швидко сходами, не стояти довго на ногах в одній позі;

· у тих випадках, коли вагітна жінка працює в шкідливих умовах, має нічні зміни, її слід перевести на легшу роботу;

· треба якнайдовше бувати на свіжому повітрі, але не на сонці;

· законну відпустку слід починати за 52 дні до пологів;

· вагітна жінка має регулярно відвідувати лікаря-акушера;

· в останні місяці вагітності треба налагодити зв'язок із патронажною

сестрою й починати готуватися до появи на світ своєї дитини [13, с. 355-359].

Не варто забувати і про такий важливий момент як гімнастика вагітної жінки. Трапляється, що жінки, які до вагітності займалися спортом, вважають, що гімнастика вагітних для них зайва. Проте досвід показує, що й у них пологи перебігають не легше, ніж у зовсім нетренованих жінок. Гімнастика для вагітних готує певні групи м'язів та зв'язок, що до звичайних спортивних занять не входять. Основними правилами гімнастики вважають такі:

- гімнастика не повинна втомлювати вагітної жінки;

- тривалість одного сеансу не повинна перевищувати 15 хвилин;

- під час гімнастики вікно має бути широко відчиненим;

- вправи слід виконувати на твердій поверхні, найкраще на підлозі.

Комплекси вправ слід обговорити із сімейним лікарем, щоб запобігти небажаним побічним ефектам [31, с. 42-45].

Здійснений нами аналіз дозволив виділити медичні фактори, що впливають на жінку у період виношування дитини. До них ми відносимо: вплив шкідливих біологічних факторів, фізіологічний стан вагітної жінки, дотримання режиму харчування, санітарно-гігієнічних вимог, виконання тонізуючих фізичних навантажень у період вагітності. Варто приділяти увагу рівню санітарної освіти громадян щодо перебігу вагітності, оскільки це допоможе захистити здоров'я матері та очікуваної дитини.

2.2 Соціально-культурне середовище сім'ї у період виношування дитини

На думку науковців, шлюб є особливою формою культурної реальності, за допомогою якої людина визначає себе як особу і особистість, визначає своє місце у цьому світі, відкриває для себе сутність оточуючої дійсності. Лише в шлюбі людина набуває повноти прояву власного "Я", власної сексуальності та еротичності. Кохання є передумовою будь-якого подружнього життя. Але життєвий шлях людини складається не тільки із почуттів, а й вчинків, що зазвичай визначають її зрілість як особистості.

Із цього випливає, що гармонія подружнього життя ґрунтується на розумінні партнерами феномену подружньої єдності. Кожен шукає в житті собі друга, партнера, того, хто здатний зрозуміти, розділити радощі та печалі. Але найголовнішою запорукою подружньої єдності вважають еротичне спілкування, що перетікає у повноті правдивого сенсу і вносить довершеність у стосунки між близькими людьми протилежної статі. Підтвердження, що цей аспект подружнього життя є найголовнішим віднаходимо у Біблії, де написано, що Бог: "Чоловіком та жінкою створив їх." І сказав: "Плодіться та розмножуйтеся, і наповнюйте землю" [50, с. 45]. Дане свідчення дає розуміння благословенності інтимних стосунків між чоловіком та жінкою.

Реальним прикладом цієї благословенності інтимних стосунків є народження у сім'ї бажаної дитини. Це завжди велика радість, але й велика відповідальність. Деякі молоді подружжя мають хибне уявлення про місце дитини в їхньому житті. Думка про те, що з народженням малюка все стане добре в їхньому житті, може не виправдати сподівань. У духовних читаннях "Християнська сім'я та шлюб" зазначено: "Досконала подружня пара народить і досконалу дитину, вона і надалі буде розвиватися за законами досконалості, але якщо між батьками існують непереможний розлад, протиріччя, то і дитина буде породженням цього протиріччя та продовжить його" [50, с. 59].

Таким чином, молоде подружжя до процесу виношування і народження дитини повинно підійти зважено, усвідомлено і головне у гармонії одне з одним. А для збереження гармонії в такій родині необхідні дві умови:

· любов та готовність до "самопожертви" одного з партнерів;

· глибоке розуміння, підтримка та вдячність з боку іншого.

Важлива роль у подружній єдності належить темпераменту партнерів, тобто прояви темпераментної відповідності у сімейних стосунках. Кожна людина поєднує в собі всі типи темпераментів, але один із них є домінуючим. Дослідження соціологів доводять, що подружні пари з темпераментною розбіжністю, максимально наближеною до 180 гр. за шкалою Айзенка, утворюють міцні гармонійні союзи. Найміцнішими є дуальні інтертипні стосунки, які забезпечують двом суб'єктам міні-простору максимальну психологічну комфортність. Саме в дуальних стосунках формується своєрідна захищеність обох партнерів, оскільки, слабкі функції сприймання одного є сильними, творчими в іншого. Тобто формується природне утворення єдиної системи (родини), звернутої до зовнішніх подразників лише сильними сторонами. Тому збереження внутрішньої енергії такої родини, становить могутній потенціал вивільнення надлишків цієї енергії у формі соціальної реалізації обох партнерів.

Крайні негативні прояви темпераментної невідповідності у сімейних стосунках негативно відбиваються як на житті і здоров'ї самого подружжя, так і на житті і здоров'ї виношуваної ними дитини. Відомий психолог, психотерапевт Гридковець Л.М. розглядає такі приклади негативних проявів темпераментної невідповідності:

/. Обидва холерики, прагнуть завжди перебувати в центрі уваги, потребують визнаного лідерства. Таке співвідношення в сім'ї з недостатньою підготовкою партнерів до подружнього життя приводить до постійного прагнення партнерів домінувати над іншим. Таке протистояння досить швидко позбавляє подружжя насолоди інтимних стосунків.

2. Обидва сангвініки. Постійне захоплення партнерів новими ідеями при незавершені справ, приводить до посилення у обох захисної реакції-проекції, тобто перекладання вини за невдачу на партнера. Ображена сторона часто починає шукати розраду у нових інтимних знайомствах.

3. Обидва меланхоліки. Така ситуація супроводжується втратою оптимізму у обох партнерів, та має два шляхи реалізації, що проявляються:

а) в спробі обох уникнути вирішення сімейних проблем;

б) в прагненні кожного довести свою самостійність та здатність вирішувати проблеми не тільки за себе, але й за свого партнера. Такий підхід зумовлює взаємні претензії та образи, призводить до накопичення подальших конфліктів, які призводять до погіршення фізичного та психічного здоров'я.

4. Обидва флегматики. Життя такого подружжя поступово перетворюється на спокійне "болітце", де все набридло своїм одноманіттям. Втрачається відчуття спраги життя, енергійної діяльності.

5. Холерик та сангвінік. Обидва невгамовні, прагнуть лідерства. Холерик діє агресивно, а сангвінік, захищаючись, переходить на відверто-зневажливе ставлення до партнера. В результаті потерпають обоє.

6. Холерик та меланхолік. Таке поєднання є надто хитким, бо формує патологічну залежність одного партнера від іншого. Холерик швидко запалюється, спричинюючи біль легкоранимому меланхоліку. Той реагує образою, слізьми, що спонукає холерика до переживання відчуття провини. У свою чергу меланхолік захоплюється постійними звинуваченнями партнера у причетності до своїх невдач, а це призводить до руйнації щирості та довіри.

7. Сангвінік та флегматик. В такому союзі існує велика загроза непорозумінь партнерів. Сангвінік робить багато рухів, справ, які, на думку флегматика, є зайвими. Спостерігається стійка картина непорозумінь та дорікань партнерів одне одному: з боку сангвініка - "неповороткістю", "бездіяльністю", "байдужістю"; з боку флегматика - "безтолковістю", "неспроможністю довести до кінця", "поверховістю" [10, с. 10-11].

Таким чином, відповідність темпераментів та уміння і готовність зрозуміти, підлаштуватись до особливостей темпераменту і характеру партнера допоможе зберегти гармонію в родині.

Ще однією запорукою гармонії у сім'ї є взаємоприйнятне ставлення партнерів одне до одного. Щоб ці стосунки були щирими, невимушеними та прогнозованими молодій парі варто ознайомитися із традиційними типами сімей, які відрізняються насамперед правами та обов'язками кожного із подружжя. Найпоширенішими вважають такі типи сімей:

- егалітарна сім'я;

- біархатна сім'я;

- нуклеарна сім'я.

Розглянемо особливості кожного із названих типів.

Егалітарна сім'я характеризується повагою до кожного її члена, взаємною любов'ю, розумінням, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємовідповідальності усіх членів родини. Саме такий тип стосунків притаманний переважній більшості українських родин, що пояснюється природною складовою української ментальності.

Егалітарний уклад характеризується тим, що всі рішення в родині приймаються спільно. У разі відсутності одного з членів родини, рішення прийняте партнером є рішенням всієї родини. Помилка у такому разі розцінюється як огріх спільного рішення. Егалітарне подружжя це подружжя-партнери в усьому [21, с. 139].

Біархатна родина - це родина, що побудована на взаємозамінності чоловічої та жіночої ролей у реалізації економічної, господарсько-побутової та виховної функцій. У сучасному суспільстві спостерігається тенденція до збільшення подібних родинних укладів. Насамперед це пояснюється економічною нестабільністю. Адже в умовах, коли постійно існує загроза щодо ймовірності втратити роботу, внутрішнє прийняття біархатного укладу може зберегти не лише нерви подружжя, але й родину в цілому.

Психологічна готовність подружжя у будь-який момент кардинально змінити свою роль, аж до ролі домогосподарки, застраховує подружжя від прийняття необдуманих рішень, коли людину захоплює найпростіше рішення - зібрати речі і піти. Але такий вибір не завжди приносить його ініціатору радість та щастя. Тому необхідно пам'ятати, що тільки разом, у парі, подружжя здатне подолати усі життєві випробування та забезпечити сприятливі передумови для щасливого сімейного життя своїх дітей.

Нуклеарна сім'я - це родина, що складається із кількох поколінь - батьків та дітей. Це може бути чудова, прекрасна родина, де кожна людина сприймається як неповторна особистість, де процвітає любов і ніжність, взаєморозуміння та повага. Зазвичай до такого типу родин належать повні родини, тобто такі, в яких, окрім дідуся чи бабусі, живуть чоловік, дружина та їхні діти [10, с. 34].

Але подібна родина може бути дуже небезпечною і сприяти розвитку психічних захворювань у представників наймолодшого покоління. Так, дослідник дитячої психологічної патології А.І. Захаров у своїй книзі "Неврози у дітей та підлітків" пише: "Люблячі й чуйні бабуся і дідусь відіграють велику роль в емоційному та інтелектуальному розвитку дитини. Але нерідко надмірне втручання їх у взаємини між батьками і дітьми може мати негативні наслідки, попри всі найшляхетніші наміри. Тож батькам, які по-справжньому люблять своїх дітей, насамперед слід орієнтуватися на власну родину. Родину, що складається з чоловіка, жінки та дітей. Що ж стосується бабусі та дідуся, то слід усвідомити, що вони потребують їхньої поваги, любові, вони не можуть претендувати на роль батька (матері) для дітей молодої сім'ї [3, с. 30].

Кожна сім'я, як тільки створюється, починає виконувати свої функції, що існують об'єктивно і виконуються незалежно від бажання її членів. Функції сім'ї - це види її життєдіяльності, що задовольняють найважливіші потреби суспільства, загальносімейні (групові) потреби та індивідуальні, тобто кожного члена сім'ї [30, с. 56].

Серед найважливіших функцій сім'ї виділяють такі:

а) репродуктивна функція - функція дітонародження. Сім'я одночасно приймає участь у кількісному і якісному відтворені населення, що забезпечує неперервність поновлення поколінь. Крім задоволення почуття материнства і батьківства, народження дітей дарує подружжю радість і щастя, які неможливо чимось замінити. Адже відсутність дітей завжди гнітить подружжя, бо не виконується природне призначення людини.

б) господарсько-економічна функція - пов'язана із забезпеченням господарських та побутових умов для підтримання фізичного здоров'я членів сім'ї, догляду за дітьми, а також передбачає накопичення резерву матеріальних благ для задоволення нагальних та перспективних потреб. Її структура включає такі елементи: участь членів сім'ї у суспільному виробництві, ведення домашнього господарства, формування сімейного бюджету.

г) відновна функція сім'ї - це взаємна підтримка здоров'я, життєвого тонусу членів родини. Кожний член сім'ї має бути впевненим у спокійному, привітному, турботливому ставленні до нього рідних і близьких. Без взаємної уваги, праці і зусиль всіх членів сім'я не зможе виконувати відновну роль - бути оздоровчим, психотерапевтичним осередком, не зможе знімати напругу, давати кожному відчуття душевного комфорту.

Похідними виховної функції є: створення душевного клімату в сім'ї; підтримка здоров'я і життєвого тонусу; психологічна підтримка в сім'ї. Остання - це, перш за все, підтримка емоційна - здатність подружжя співчувати, співпереживати проблемам і труднощам один одного, сприяти їх усуненню. Психологічна підтримка включає в себе підтримку інтелектуальну, що допомагає вирішувати практичні проблеми, зберегти психологічне здоров'я, психологічну врівноваженість і стійкість подружжя та їх дітей, формує готовність до подолання різних життєвих негараздів.

д) комунікативна функція задовольняє потребу членів сім'ї в спілкуванні і взаєморозумінні. Моральне і психічне здоров'я людини перебувають у прямій залежності від характеру внутрішньо-сімейного спілкування. У комунікативній функції виділяють такі компоненти: організація внутрішньо сімейного спілкування, посередництво сім'ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом; вплив сім'ї на різноманітні зв'язки своїх членів з оточуючим природним середовищем і на характер його сприймання.

е) організація дозвілля і відпочинку. Соціальна роль дозвілля полягає в тому, що воно служить засобом відновлення фізичних і духовних сил. Ріст тривалості дозвілля - одна з закономірностей і один з показників суспільного прогресу, адже вільний час - одна з важливих соціальних цінностей, якою людина розпоряджається повністю на свій вибір і смак. У вільного часу дві основні функції: економічна і соціальна. З точки зору економіки - вільний час, це так званий період рекреації, необхідний людині на відновлення сил, затрачених на основну діяльність - роботу чи навчання. Друга функція дозвілля - соціальна. Вільний час не можна залишити на зберігання. Його можна використати лише в той момент, коли він є. Звичка відпочивати змістовно - найважливіша, яка набувається з перших днів подружнього життя. З самого початку подружжя повинно привчити себе ходити до театру, слухати музику, розвивати потребу читати, відвідувати художні виставки.

є) феліцітологічна функція (італійське "феліціте" - щастя). Важливим завданням цієї функції є формування спільних поглядів подружжя на сімейне щастя, відповідних їх почуттів, прагнень, переконань. Чоловік і дружина можуть дати один одному кохання і постійну емоційну підтримку. Жінка тільки в сім'ї, тільки з народженням дитини досягає вищого психічного розвитку і розквіту. У чоловіка, коли він стає сім'янином, стає батьком дитини від коханої жінки, розширюється почуття нестатевого кохання - любовна сфера. Сім'я рятує від психічної хвороби - самотності, підносить у людини стійкість до життєвих потрясінь. У сім'ї людина отримує те, до чого вона прагне в будь-якому віці: відчуття своєї необхідності для близьких, усвідомлення того, що коханий, що кохаєш сам, віру, що є на землі місце, де тебе чекають і люблять. У сім'ї людина отримує заряд любові і бадьорості, фізичних і духовних сил, без яких не може нормально працювати, підтримку в найважчі часи свого життя.

Варто також звернути увагу і на такі важливі моменти подружнього життя як конфлікти у молодій, щойно сформованій сім'ї, а також матеріальна та морально-духовна культура подружжя.

Конфлікт можна вважати звичайним явищем, що супроводжує людські взаємини. Конфлікт має велике значення у сімейному житті. Є думка, що конфлікт - це невід'ємний компонент сімейного життя, незалежно від того, наскільки щасливими відчувають себе у шлюбі подружжя, адже завжди існують зіткнення інтересів, бажань, протиставлень одне одному. Разом з тим, конфлікти в успішних і неуспішних шлюбах відрізняються: в успішних серйозні конфлікти виникають набагато рідше, тривають менше часу і призводять не до з'ясовування стосунків, а до розв'язання проблем [14, с. 26].

Морально-духовна культура залежать від розвинутості людських почуттів, від їхнього змісту, спрямованості, ціннісної орієнтації; від загальнолюдських моральних якостей: співчуття, любові; моральних категорій: совісті, сумління, які є основою духовного життя людини. Невід'ємними складовими культури людини є також: знання, розум, розсудливість, сила волі і низка духовних феноменів: віра, мрія, надія сподівання [9, с. 14].

Отже, проведений нами аналіз особливостей соціально-культурного подружнього життя дозволив виділити основні елементи подружньої єдності. До них відносяться:

· гармонія у подружньому житті;

· темпераментна спорідненість подружжя;

· взаємоприйнятне ставлення партнерів до традицій батьківських сімей, в яких вони виховувались;

· обов'язкове культивування морально-духовної культури подружжя;

· усвідомлена відповідальність за життя майбутньої дитини.

Таким чином, молоде подружжя перш ніж зачати дитину, повинне гармонізувати свої взаємини. Віднестись до цього процесу відповідально, зважено і усвідомлено, пророкуючи тим самим самоствердження своїй майбутній дитині, що в подальшому стане запорукою їхнього сімейного благополуччя.

Висновки до 2 розділу

1. Усвідомлене батьківство молодих людей, що очікують народження дитини, сприяє благополучному виношуванню та народженню здорової дитини. Фізичне та психічне здоров'я нового покоління залежить від свідомого налаштування на позитивний результат та належної поведінки батьків у період виношування дитини.

2. Перебіг вагітності жінки значною мірою залежить від рівня медико-гігієнічної культури подружжя. На вагітність та пологи впливають санітарна освіта громадян та медичні фактори. Зокрема, дія на організм жінки шкідливих біологічних факторів впливає на формування і розвиток плоду; від фізіологічного стану жінки, фізичних навантажень, режиму харчування, гігієни залежить процес виношування та народження дитини.

3. Науковці визначають три типи сімейного укладу: нуклеарна, біархатна та егалітарна сім'я. Ці типи визначають психологічний мікроклімат у родині. На розвиток дитини впливає характер подружніх стосунків. Плануючи народження дитини, подружжя повинно гармонізувати свої сімейні стосунки. Соціально-психологічний мікроклімат сім'ї залежить від темпераментної спорідненості чоловіка та дружини, традицій та особливостей виховання у батьківських сім'ях, якісного виконання сім'єю соціальних функцій, морально-духовної культури. Особливою має бути поведінка і відповідальне ставлення майбутніх батьків у період виношування, народження та виховання дитини.

4. Сім'я як соціальний інститут виконує ряд функцій: репродуктивну, господарсько-економічну, виховну, рекреаційну, комунікативну, феліцітологічну, що в свою чергу впливає на соціально-культурний розвиток суспільства. а розвиток дитини і становлення її особистості. Батьківська культура та готовність до материнства і батьківства формуються протягом усього життя людини, а також на основі досвіду, отриманого в дитинстві у батьківських сім'ях.

3. Специфіка здійснення соціально-психологічної підтримки молодого подружжя у період виношування дитини

3.1 Основні аспекти формування готовності молодого подружжя до перебігу вагітності

Молоді люди, готуючись створити сім'ю і народжувати дітей, повинні усвідомлено підійти до цього кроку, ознайомитись з усіма аспектами шлюбного життя, з процесами виношування і народження дітей. Уже період вагітності жінки вимагає від подружжя перебудови всієї системи сімейних стосунків. У результаті чого у молодого подружжя можуть виникати прояви страху, тривоги, депресії, почуття невпевненості, що відповідно, позначиться і на дитині. Тому доцільно проводити відвідну підготовку молодого подружжя з метою подолання хибних стереотипів і разом з тим безпечного виношування і народження здорової дитини.

Проаналізувавши вплив медичних, соціально-психологічних, фізіоло- гічних факторів, які мають місце у перебігу вагітності і пологів, для забезпечення нормального протікання вагітності ми бачимо необхідність у розкритті наступних аспектів соціальної підтримки подружжя:

- підготовка чоловіка і дружини до виношування і народження дитини;

- сприяння позитивному мікроклімату у сім'ї, яка чекає на дитину;

- інформування подружжя стосовно впливу на розвиток дитини соціально-психологічних і медичних факторів у період виношування;

- сприяння усвідомленню майбутніми батьками своїх материнських і батьківських функцій і обов'язків.

На основі соціально-психологічної програми підтримки молодих батьків у період виношування дитини визначено три напрямки роботи із подружжям під час вагітності та підготовки до пологів. Це:

§ соціально-психологічна робота з подружжям;

§ соціально-психологічна підтримка вагітних жінок;

§ психолого-педагогічна робота з чоловіками щодо протікання вагітності дружини.

Соціально-психологічна робота з подружжям - важливий етап підтримки молодої сім'ї, головним завданням якого є позитивне налаштування подружжя на виношування дитини, початок формування власної позитивної батьківської програми. Усвідомлене спільно прийняте рішення дозволить у майбутньому не зганяти батькам на дитині злість за їхні нереалізовані можливості. Для народження дитини потрібні такі умови психологічного характеру:

- дитина має бути бажаною;

- дитина має народжуватись від коханої людини;

- дитину можна мати лише тоді, коли сам твердо стоїш на ногах.

Батькам доцільно відверто і усвідомлено обговорювати своє сьогоднішнє і майбутнє сімейне життя, материнство та батьківство і з чим воно у них пов'язане. Зокрема, звернути увагу на:

поняття сімейного щастя;

ставлення одне до одного;

рівень готовності стати матір'ю (батьком);

місце дитини у сімейному майбутньому;

власні можливості матеріального забезпечення дитини;

6) можливості поєднання виховання дитини і власного праце- влаштування та вплив дитини на професійну кар'єру батьків [27, с. 23].

Роль підтримки батьків до народження і виховання дітей є доволі великою, і має певні особливості на різних періодах. Зокрема, у роботі з подружжям більше уваги варто звертати на формування нових ролей, пов'язаних з материнством і батьківством, ознайомлення їх з фізіологією зачаття, планування сім'ї, формування позитивного налаштування подружжя на вагітність і пологи. Молодим людям, які очікують дитину, потрібно надавати медичну, психолого-педагогічну, юридичну, просвітницьку допомогу, навчати їх мистецтву взаємодії з дитиною у період внутріутробного розвитку, зміцненню взаємостосунків між чоловіком і жінкою.

Свідомо вирішивши поповнити сім'ю, подружжю потрібно нормально збалансувати свій емоційний і фізичний стан. І чоловік, і жінка повинні свідомо готуватись до народження дитини, пам'ятаючи про те, що дитя - це щоденна праця і турбота про своє фізичне і психічне здоров'я, душевну рівновагу і гармонію. Вагітність передбачає не тільки прийняття мір з метою попередження, лікування загальних процесів, уникання шкідливих звичок. Така поведінка свідчить лише про елементарну медико-гігієнічну культуру майбутніх батьків. Для народження і виховання щасливої і життєздатної дитини молодим людям необхідно мати усвідомлене бажання стати батьками.

Щоб дитина уникнула пологової травми, майбутні батьки повинні звільнитись від негативних думок і почати формувати власну позитивну батьківську програму. У батьків, які позитивно будують своє майбутнє, малюк буде підсвідомо копіювати їхні життєстверджуючі установки: "Я довіряю іншим", "Я люблю себе", "Я чудовий" [28, с. 18-27].

Перебіг вагітності залежить також від ціннісної значимості дитини та сім'ї для чоловіка, його досвід отриманий у батьківській сім'ї, і особливо досвід жінки, її прив'язаність до батьків, стосунки з ними, позитивні чи негативні спогади про своє дитинство.

Виношування та народження дитини залежить від чисельних умов і випадковостей. Серед них не лише будова тіла, темперамент батьків, але й їх соціальний стан, спосіб життя, поведінка, особистісні нюанси, звички, місце проживання, пори року і багато іншого. Варто створювати умови, дотримання яких максимально сприятиме народженню здорової дитини.

У період вагітності важливо розвивати навички ефективної взаємодії батьків з дитиною, яка перебуває в утробі матері, що передбачає озброєння батьків культурою тілесного спілкування. Відомо, що тактильний аналізатор починає функціонувати у дитини до кінця другого місяця вагітності. За його допомогою вона отримує інформацію про батьків, про те, що вона бажана і люба, про те, що з її тілом усе гаразд, про те, що батьки готові захищати її і задовольняти її потреби. 90% усіх рецепторів, а також біологічно активні точки розташовані у шкірі. Стимулюючи шкіру, матір сприяє розвиткові мозку дитини, покращенню роботи ї внутрішніх органів.

Важливо звернути увагу на особливості генетичних захворювань родин чоловіка та жінки. Подружжя, яке має певні генетичні проблеми перебуває під спостереженням фахівців медико-генетичної консультації, які враховують проблеми здоров'я чоловіка та жінки, вроджені спадкові захворювання.

Особливою у цей період є гігієна вагітності. Обов'язковим є дотримання правил особистої гігієни, відмова від шкідливих звичок (паління, алкоголізм), потрібно уникати людних місць, місць підвищеної небезпеки, радіаційного та хімічного забруднення, осередків інфекційних захворювань. Це стосується обох із подружжя.

Таким чином, подружжя, яке очікує дитину, повинно знати і виконувати основні заповіді здорової вагітності. Саме на це спрямована підготовка батьків до народження дитини. Робота з підготовки батьків до переживання періоду вагітності передбачає:

§ формування усвідомленої батьківської позиції та відповідальності, позитивне налаштування на процес вагітності;

§ надання фахівцями різного профілю просвітницької роботи з подружжям у період виношування дитини;

§ сприяння у досягненні душевної рівноваги і гармонії, балансу фізичного і психічного здоров'я;

§ розвиток навичок ефективної тілесно-емоційної взаємодії батьків та ще ненародженої дитини;

§ формування медико-гігієнічної культури батьків.

Соціально-психологічна підтримка та підготовка жінки до виношування і народження дитини є другим важливим напрямком роботи.

Найбільшу відповідальність за нове життя бере на себе жінка, тому їй потрібно якомога більше часу проводити у активному тонусі на свіжому повітрі, їсти корисну і збалансовану їжу, носити зручний одяг, при можливості відмовитись від вживання медикаментів, замінивши їх на вітамінні соки. Велику увагу слід приділяти будь-яким змінам організму і особливо гігієні психіки. Зокрема, у перші місяці вагітності внаслідок гормональних змін різко (іноді без всяких причин) змінюється настрій жінки: їй хочеться то плакати, то сміятись. Жінка частіше збуджена, нервується, втомлюється. Цю емоційну чутливість повинна розуміти вагітна та її близькі. Взагалі жінка повинна вміти використовувати будь-які засоби, щоб якось зробити своє життя у цей період приємним, навчитись знімати напруження і втому, не застосовувати ліки, особливо психотропні. Неоціненну допомогу тут може надати аутотренінг: вміння примусити себе заспокоїтись, розслабитись, отримати "порцію оптимізму". Це дозволить навчитися активно "переключати" настрій жінки: згадати смішний анекдот, послухати веселу музику, приготувати щось смачне, погуляти, тощо.

"Від поведінки жінки у період вагітності залежить дуже багато. Наприклад у матері, яка виношуючи немовля під серцем, читала книги з філософії, дитина з дитинства буде відрізнятись високою духовністю. А якщо жінка хоче, щоб її дитя добре розбиралось, скажімо в математиці чи фізиці, то саме цією наукою їй слід займатись під час вагітності. Тобто, виношуючи дитину, її можна багато чому навчити. Наприклад, майбутній мамі після ультразвукового обстеження сказали, народиться дівчинка. Весь період вагітності жінка під наглядом спеціалістів займалась йогою, приділяючи особливу увагу вправами для розвитку пластики рухів. Дівчинка народилась надзвичайно пластичною. З перших місяців життя батьки не пеленами їй руки, і вона, лежачи в колисочці, повторювала практично всі вправи, які виконувала мама, виношуючи її" [25, с. 306]. Дуже шкодить дитині будь-який вчинок матері, що суперечить моральним законам (наприклад, жінка протягом всієї вагітності працювала в науково-дослідній лабораторії, де проводились досліди на тваринах). Якщо професійна діяльність жінки пов'язана з чимось негативним, то краще під час вагітності залишити роботу. І взагалі, майбутній матері потрібно намагатись оберігати себе від будь-яких переживань.

Сьогодні майбутні матері стикаються з величезною кількістю стресових ситуацій, в тому числі з глобальними конфліктами, які загрожують самому існуванню нашої планети. Майбутні мами якомога рідше повинні вмикати телевізор, а робити це тільки тоді, коли будуть передачі естетичного циклу - про образотворче мистецтво, музику, природу, а також розважальні передачі і т.д. Дитина засвоїть інформацію про те, що мамі добре і світ, в який вона скоро увійде, не ворожий до неї.