Формування державної політики зайнятості та соціального захисту населення від безробіття

В той же час, як показує досвід, останніми роками відбулася певна інтеграція служб зайнятості та соціального захисту безробітних, а також сформувався сучасний вигляд цих служб (досить однорідний щодо організаційної структури) в усіх промислово розвинутих західних країнах. Незважаючи на незначні відмінності в організаційній структурі служб зайнятості окремих західних країн, практично всі вони побудовані за принципом вертикальної ієрархії, але форма державного контролю за їх діяльністю в окремих країнах різна. Наприклад, в Австралії, Нідерландах, Фінляндії i Японії служби зайнятості, по суті, є робочими органами Міністерств праці i здійснюють свою діяльність під їх безпосереднім контролем. А в Бельгії, Великобританії, Німеччині, Іспанії Канаді, Франції i Швеції служби зайнятості є окремими інституціями з певною мірою самостійності. Контроль над ними здійснює міністерство праці через свого відповідального представника. І, нарешті, у таких країнах, як США i Швейцарія, служба зайнятості контролюється головним чином місцевими органами влади за наявності федерального (конфедерального) координуючого органа. Таким чином, у світовій практиці склалися три форми організації спеціальної діяльності із здійснення політики зайнятості та державного контролю в цій сфері [ 52; 54 ].

Важливим питанням є також фінансування служб зайнятості. Можна виділити два основних види фінансування. В одних країнах, головним чином у Західній Європі, служби зайнятості фінансуються з державного бюджету, у деяких інших (наприклад, у країнах Північної Америки, Азії) фінансування цих служб відбувається з різних джерел: з фондів соціального страхування від безробіття i з державного бюджету. В останньому випадку фонди страхування від безробіття використовуються для покриття адміністративних витрат, а кошти державного бюджету йдуть головним чином на реалізацію соціальних програм забезпечення зайнятості населення [ 52; 54]. Для служб зайнятості майже всіх розвинутих країн характерною рисою є їх велика децентралізація, що, як це не парадоксально, не суперечить твердженню про жорстку вертикальну структуру цих служб.

Оскільки безробіття є постійною проблемою більшості західних країн, то за діяльністю служб зайнятості здійснюється досить серйозний контроль. Уряди цих країн розуміють, що чим чіткіше й надійніше функціонують ці служби, тим нижча соціальна напруженість, пов'язана iз безробіттям. Так, у 1981 р. межа чисельності персоналу служби зайнятості США була визначена на рівні 30 тисяч співробітників, однак останніми роками кількість працівників істотно скоротилася за рахунок комп'ютеризації їхньої діяльності. У 1982 р. до законодавства були внесені доповнення стосовно діяльності служби зайнятості для того, щоб уряди штатів могли гнучкіше регулювати її кадровий потенціал. Згідно з новим законодавством службі зайнятості США, як i раніше, відводилася роль головного посередника на ринку праці. В той же час так звана «вертикаль» зберігалася, оскільки діяльність служб зайнятості всіх рівнів підпадала під дію законів США про співробітництво у підготовці до роботи, про повну зайнятість i професійну підготовку i ряд інших [ 53; 54 ].

Службу зайнятості Канади відносять до числа тих, що відіграють досить активну роль на ринку праці i робочої сили, але порівняно зі службою зайнятості США вона має певні відмінності. Функції служби зайнятості Канади виконує Комісія у справах зайнятості та міграції, серцевиною діяльності якої є працевлаштування, посередництво, консультація та інформація щодо вакансій на ринку праці. Вона має у своєму складі більш як 550 місцевих структур, що здійснюють програми зайнятості i працевлаштування. Регіональні й місцеві менеджери цих структур мають можливість гнучко реагувати на зміну умов місцевого ринку робочої сили [ 48; 54 ].

Служба зайнятості Великобританії з квітня 1990 р. організаційно існує у формі окремої виконавчої агенції, персонал якої налічує 35 тисяч працівників, що входять до складу 1500 місцевих офісів з працевлаштування. Основною функцією служби зайнятості Великобританії є посередництво у пошуках роботи, а головним методом обслуговування клієнтів - ознайомлення їх з інформацією про вакансії, що виведена на екран дисплея у місцевих офісах, сприяння безробітним в оформленні направлень на роботу, а також у виборі компанії відповідно до запитів претендентів на робочі місця. Крім того, ще одна важлива функція служби зайнятості Великобританії - розробка i здійснення соціальних програм, що стосуються діяльності ринку праці, у поєднанні з консультуванням шукачів роботи i реалізацією різного роду програм адаптації робочої сили до вимог ринку праці У даний час службою зайнятості Великобританії реалізується близько десятка різноманітних технологій, зокрема «Нові заходи щодо консультування клієнтів», «Назад на роботу», «Нові консультації для нових безробітних» тощо [ 48; 54 ].

Служба зайнятості Німеччини організаційно сформована як Федеральний інститут праці i розглядається як сучасний механізм сприяння професійній кар'єрі i трудовій зайнятості населення. Федеральний інститут праці має значну автономію на всіх рівнях суспільної організації німецького суспільства. Його правління, яке складається із представників державних органів, підприємницьких та профспілкових організацій, інших громадських структур, проводить державну політику в рамках закону про сприяння зайнятості, інших нормативно-правових актів. Робота цього інституту здійснюється під наглядом міністерства праці та соціальних справ за чіткого дотримання юридичних та конституційних норм. Поряд із цим служба зайнятості Німеччини юридично зобов'язана здійснювати програму дослідження ринку праці i професійної підготовки, кон'юнктуру зайнятості населення, а також забезпечувати державні органи систематичними даними та надавати їм звіти про результати своєї роботи. Функції працевлаштування у службі зайнятості Німеччини розподілені відповідно до класифікації професій з урахуванням особливостей місцевих ринків робочої сили, а головна процедура власне працевлаштування заснована на співбесіді з претендентом на робоче місце, котра використовується як додаткова можливість консультування безробітного [ 41; 48; 55].

Державну службу працевлаштування у Франції репрезентує Національна агенція зайнятості, яка є державною установою з власною юридичною відповідальністю. Вона працює під егідою міністерства праці, зайнятості і професійної підготовки. Основна функція служби зайнятості Франції - посередництво у наданні робочого місця - здійснюється на принципах самообслуговування, доповненого системою самореєстрації, що визнано досить ефективно в умовах цієї країни. Причому про вакантні робочі місця подається досить широка інформація в пресі, по радіо і телебаченню [ 48; 54 ].

Серед промислово розвинутих країн служба зайнятості Швеції виділяється високим рівнем контактів з функціонуючим ринком робочої сили. Крім діяльності із забезпечення робочими місцями клієнтів через роботодавців, служба зайнятості Швеції відповідальна також за здійснення всіх інших методів державного регулювання ринку праці, здійснюваного урядом і парламентом. Служба зайнятості Швеції, яка має назву Національна рада з питань ринку праці, здійснюючи державну політику і програми використання робочої сили, є представницьким органом, який фінансується державою, підзвітний уряду і представлений у парламенті міністром з питань ринку праці. Національна рада з питань ринку праці керує 24 регіональними і 79 окружними радами з питань ринку праці, що утворені на представницьких засадах типу загальнонаціонального органу, включаючи соціальних партнерів і осіб, які представляють місцеві інтереси [ 48; 54 ].

Незважаючи на різні модифікації організаційних структур і назв служб зайнятості розвинутих зарубіжних країн, усі вони тою чи іншою мірою застосовують принцип вертикалі, укладаючи всі модифікації у співвідношення - “центр - периферія”.

Іншою важливою проблемою в організації діяльності служб зайнятості багатьох розвинутих країн є нормативи завантаження працівників. Спеціальних нормативів завантаження персоналу в західних країнах немає. Вони найчастіше залежать від рівня безробіття в даний конкретний момент, ситуації на ринку праці, демографічної ситуації тощо. Відомо, наприклад, що в США у середині 90-х років ХХ ст. на кожного працівника служби зайнятості припадало 269 претендентів на робоче місце. При цьому треба врахувати й те, що працівник служби зайнятості не тільки працює з претендентом, але й “веде” його після прийняття на роботу протягом певного часу (іноді близько року), щоб служба зайнятості була впевнена, що ця людина вдало працевлаштована. Приблизно таке саме навантаження мають, працівники служби зайнятості у Великобританії, Іспанії, Японії, хоча тут все залежить від структури ринку праці, специфіки країни й інших особливостей [48; 54 ].

Таким чином, у світовій практиці не вироблено чітких нормативів завантаження персоналу служб зайнятості. Усе залежить від конкретних умов, а головне - від масштабів безробіття, що постійно змінюється. Кількість власне безробітних не перевищує 40-50 осіб на місяць на одного працівника, але при цьому він виконує ще й інші адміністративно-консультативні функції.

Важливим, як свідчить досвід, залишається й питання про те, хто ж, власне, звертається за допомогою до державних служб зайнятості в зарубіжних країнах. Скажімо, у США, активно діють не тільки державна служба зайнятості, а й численні приватні агенції того ж спрямування. За такої ситуації державній службі зайнятості відводиться відносно скромне місце, її зусилля спрямовуються на обслуговування невеликого спеціалізованого ринку робочої сили (для низькооплачуваних працівників, які досить часто використовуються на короткострокових роботах). Було встановлено, що майже 60% роботодавців не повідомляли державну службу зайнятості про наявність у них вакансій. До державної служби зайнятості надходять заявки головним чином про вакансії лаборантів, операторів і т.д. Частка роботодавців, що наймають через службу зайнятості управлінські кадри, становить лише 10%. Менше 25% роботодавців, яким потрібні фахівці, реєструють ці вакансії в службі зайнятості [ 48; 53; 54 ].

Виступаючи в ролі експертів з оцінки ефективності служби зайнятості США у підборі кадрів, роботодавці виділили три види професійних категорій, які найменш ефективно «поставлялися» службою зайнятості цієї країни - це кваліфіковані робітники, управлінські працівники (менеджери) i фахівці. А найбільшого успіху, на їхню думку, служба зайнятості досягла у наборі працівників для сфери обслуговування, лаборантів і операторів устаткування. Дослідження також показують, що ті, хто шукає роботу у сфері «білокомірцевої зайнятості», найчастіше звертаються до різного роду оголошень i реклами як методу пошуку роботи, ніж «сині комірці». Зменшення кількості робочих місць у «синєкомірцевій зайнятості» веде, по суті до зниження використання потенціалу державної служби зайнятості як до способу пошуку роботи. Наприклад, якщо в 1970 р. до державної служби зайнятості США звернулося більше 30% шукачів роботи, то в 1992 р. цей показник знизився до 22,6%. Однак якщо подивитися на процентне співвідношення тих, хто звертається до державної служби зайнятості США i до приватних служб працевлаштування, то стає очевидним, що державна служба зайнятості все ще має пріоритет у США [ 53; 54 ] Таким чином, аналіз організації діяльності державних служб зайнятості розвинутих зарубіжних країн дає змогу зробити такі висновки:

по-перше, майже в усіх західних країнах організаційна структура державних служб зайнятості є досить подібною (зокрема i в Україні), має вертикальну побудову;

по-друге, маючи певну самостійність i незалежність, служби зайнятості зарубіжних країн перебувають під сильним впливом i контролем з боку уряду;

по-третє, в зарубіжних країнах службам зайнятості все частіше доводиться конкурувати й координувати свою роботу з приватними агенціями, які займаються підбором кадрів, створюють інформаційні банки вакансій та здійснюють працевлаштування на роботу.

Розділ 2 Управління сучасними системами зайнятості та соціального захисту населення від безробіття

2.1 Основні складові інноваційної моделі менеджменту зайнятості

Окрім усталених у теорії і практиці державного управління функціональних підходів, таких як планування, організація, мотивація, контроль, матеріальне та інформаційне забезпечення тощо, вагомий вплив на управління сучасними соціальними системами має запровадження інноваційних технологій управління.

Зауважимо, що таке соціально-економічне явище як безробіття, його тривалість та негативні наслідки загострюють відповідальність науковців та соціологів, які намагаються ці проблеми вирішити завдяки упорядкуванню відносин між представниками суспільства (зокрема, незайнятого населення) та інститутами державного управління (державною службою зайнятості). На це й була спрямована Єдина технологія обслуговування незайнятого населення громадян в центрах зайнятості України ( далі - ЄТОНН), яка затверджена Наказом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України №49 від 15.08.2000р. Вона є розробкою колективу авторів інституту підготовки кадрів державні служби зайнятості України. Минуло вже 6 років, як така технологія була запроваджена у діяльності Ленінського районного центру зайнятості. З серпня 2003 року, як інструмент інформаційного супроводу цієї технології, була застосована Єдина інформаційно-аналітична система “Служба зайнятості” (далі ЄІАС) [ 43 ].

Головна ідея створення та функціонування ЄТОНН - це впровадження активного менеджменту зайнятості, адаптованого до умов ринку праці, включаючи системи соціального захисту та самозахисту населення шляхом підвищення ефективності роботи державної служби зайнятості щодо надання соціальних послуг безробітним громадянам та роботодавцям, сприяння самозайнятості населення.

В основу ЄТОНН покладено дотримання певних принципів та критеріїв організації роботи персоналу: по-перше; спеціалізація і кооперування праці фахівців служб зайнятості, по-друге, синхронність у вирішенні проблем, по-третє безперервність діяльності самої служби [ 34 ]. Система ЄТОНН складається з набору стандартних уніфікованих умов праці та типізованих трудових процесів. Вона побудована на нормах чинного законодавства України. Зміст менеджменту зайнятості, побудований за системою ЄТОНН, спрямований на організацію забезпечення порядку і виконання процедур і операцій спеціалістами базового центру зайнятості. Відповідно до цього систему побудовано на засадах соціальної спрямованості та економічної ефективності. Це забезпечує стабільність складових механізмів системи ЄТОНН та її гнучкість відповідно до певних змін. Усі складові системи ЄТОНН спрямовані на оперативне та якісне надання послуг клієнтам, а їхня доцільність та корисність залежить від категорії центру зайнятості, його чисельності за спеціалістами та рівня матеріально-технічного забезпечення..

Завдяки ЄТОНН, порядок обслуговування незайнятих громадян в Ленінському районному центрі зайнятості спрямував діяльність фахівців щодо надання клієнтам ефективних соціальних послуг, передбачених законодавством.

Зазначимо, що основні засади ЄТОНН складаються з таких напрямів:

- сприяння активізації зусиль клієнтів щодо самостійного працевлаштування шляхом певної соціально-психологічної орієнтації та свідомості на підвищення їх відповідальності перед своєю сім'єю, суспільством;

- організація інформаційного забезпечення про вакантні місця в регіоні, для чого створена єдина регіональна інформаційна комп'ютерна система забезпечення доступу кожного клієнта до цієї інформації;

- створення в центрі зайнятості сектора самостійного пошуку вільних робочих місць (вакансій);

- сприяння безробітним щодо започаткування власної підприємницької справи;

- сприяння залученню незайнятих громадян до їх участі в оплачуваних громадських роботах;

- організація роботи функціонального сектора профінформування та профорієнтації незайнятого населення;

- використання механізму зворотного зв'язку клієнтів щодо пошуку робот зі спеціалістами районного центру зайнятості [ 34 ].

Ефективними засобами організаційної роботи Ленінського районного центру зайнятості є забезпечення постійної взаємодії з роботодавцями району та міста, а в окремих, випадках поза межами міста. Для цього:

- проводиться інформування роботодавців про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в центрі і поки не працевлаштовані;

- вивчаються структурні зміни в економіці міста, робочих місцях і потреби підприємств щодо комплектування їх персоналом та організовується необхідний професійний підбір кадрів на замовлення підприємств зі складу зареєстрованого незайнятого населення району;

- триває постійне забезпечення консультаціями з питань законодавства про працю, зайнятість, обов'язки роботодавців та права осіб, що працевлаштовуються;

- на замовлення роботодавців ведеться підбір працівників з проведенням атестування за психодіагностичними методиками у відповідності до вимог роботи;

- здійснюється постійний моніторинг локального та регіонального ринків праці та чинників, що впливають на його тенденції;

- підтримується забезпечення раціональних витрат з боку центру зайнятості коштів страхового фонду [ 34 ].

Досвід роботи Ленінського районного центру зайнятості за технологією ЄТОНН показав, що для цього необхідно забезпечити раціональний розподіл персоналу базового центру і ефективне використання робочого часу. З цією метою проведений розподіл персоналу з урахуванням його оптимального "навантаження", а саме - чисельності незайнятого населення, яке може обслужити один працівник центру:

- впровадження системи автоматизованого нарахування всіх видів допомоги;

- розділення технологічно-організаційних процедур на прості елементи;

- забезпечення умов зосередженої та уважної роботи фахівців, які працюють з клієнтами, впровадження автоматизації статистичного обліку та організації системи документообігу;

-впровадження посадових інструкцій для кожного спеціаліста [ 34 ].

З метою більш чіткої роботи Ленінського районного центру зайнятості впроваджено розподіл потоків клієнтів залежно від цілі відвідування. Для цього в центрі створено диспетчерсько-консультаційний сектор, робочі приміщення розміщено відповідно до технологічної схеми обслуговування різних категорій.

Як відомо, чимало громадян звертаються до центру зайнятості з приводу одержання різних довідок. Тому це питання було виділено в окрему ланку. Для організації чіткої, майже безчергової роботи центру зайнятості було проведено розподіл приміщень на певні функціональні зони. Це дозволило створити просторові зони для зручності клієнтам, де вони можуть одержати декілька послуг. Крім того, покращилось інформаційне наповнення приміщень. У цих умовах клієнти самостійно можуть одержати корисну для них інформацію.

Найважливішою засадою практичної системи побудови ЄТОНН в Ленінському районному центрі зайнятості є розподіл клієнтів на певні категорії. Такий підхід обумовлений різницею в змісті технологічних процедур і операцій, що виконують конкретні фахівці базових центрів зайнятості при наданні тієї чи іншої послуги. При визначенні процедур щодо обслуговування конкретної категорії громадян, послідовності операцій у Ленінському районному центрі зайнятості враховуються різні обставини, які можуть виникати у клієнтів, обумовлювати багатоваріантність можливого розвитку подій та, впливати на зміст дій спеціалістів.

Отже, поділ клієнтів по категоріях, який дозволяє запроваджувати спрямовані дії спеціалістів центру зайнятості залежить від потреб клієнтів та ознак ситуації. Це допомагає також чітко визначити зміст операцій, їх послідовність розподілити функції та обов'язки між співробітниками центру, здійснити нормування часу на операції і процедури. Допомагає фахівцям надавати більш якісні послуги клієнтам.

У Ленінському районному центрі зайнятості створено сім функціональних секторів, а саме: довідково-консультаційний; самостійного пошуку вакансій; профінформаційний, реєстраційно-приймальний, активної підтримки безробітних, взаємодії з роботодавцями; адміністративно-господарський.

Кожен із секторів має технологію організації роботи, її мету, обладнання, фахівців. Наприклад, "довідково-консультаційний сектор" обладнаний стендами з інформацією про права та обов'язки безробітних, про перелік документів, які необхідні при реєстрації, покажчиком розподілу кабінетів та спеціалістів по секторах. У секторі працює спеціаліст, який виконує диспетчерсько-консультаційні функції.

Сектор самостійного пошуку роботи надає клієнтам можливості самостійно користуватись інформацію про вільні робочі місця і знаходити для себе найкращі варіанти працевлаштування.

Принциповим є те, що самостійний пошук роботи на стендах вакансій є обов'язковою процедурою під час кожного відвідування клієнтом центру зайнятості, а також передує будь-яким наступним технологічним операціям. У цьому секторі розташовані стенди з картками, на яких міститься інформація про вільні робочі місця, систематизована за ознаками груп професій та територій, а також тачскрин на екрані якого в електронному вигляді можна отримати інформацію про вакансії.

В інформаційному секторі районного центру розміщуються профінформаційні матеріали: інформаційна література з описами професій (спеціальностей); довідкові матеріали про навчальні заклади, що здійснюють професійне навчання; перелік професій, за якими організовує навчання центр зайнятості та іншу інформацію, що може зацікавити відвідувача базового центру зайнятості

У реєстраційно-приймальному секторі Ленінського районного центру зайнятості проводяться співбесіди під час реєстрації клієнтів, а також під час їхнього повторного відвідування центру зайнятості. Тут працюють три фахівця відділу надання соціальних послуг населенню.

Активізація зусиль клієнтів у пошуку роботи забезпечується планом самостійного пошуку роботи. У ньому вказуються спільні дії громадянина та спеціаліста центру зайнятості в цьому напрямку.

Принципове значення має організація узгодження з представником роботодавця, направлення до нього конкретного клієнта для співбесіди. Досвід показав, що відвідування клієнтом підприємства без попереднього узгодження може викликати певні ускладнення, а інколи образу як з боку громадянина, так і представника роботодавця, може завдати непоправної шкоди іміджу служби зайнятості.

Робота усіх функціональних секторів центру зайнятості наближає послуги до клієнта, тобто ще до початку співбесіди клієнта зі спеціалістом, який здійснює функції працевлаштування, клієнт отримує інші потрібні послуги: довідково-консультаційні, інформування про вільні робочі місця, профінформування. Це дозволяє надавати кожній особі пакет послуг з перших хвилин відвідування нею центру зайнятості.

З метою активізації власних зусиль клієнта та його мотивації щодо влаштування власного життя та підвищення конкурентоспроможності на ринку праці створений спеціальний самостійний сектор активної підтримки безробітних. У ньому розміщуються робочі місця спеціалістів, які здійснюють підтримку клієнтів шляхом залучення їх до громадських та інших тимчасових робіт, профорієнтації, профнавчання та самозайнятості, участі в семінарах з техніки пошуку роботи. Цим сектором керують 2 спеціаліста.

Обов'язковим елементом роботи Ленінського центру зайнятості є проведення семінарів з безробітними по опануванню ними методів самостійного пошуку роботи. Як свідчить вітчизняний та зарубіжний досвід, така форма роботи без вагомих додаткових витрат дозволяє значно підвищити ефективність працевлаштування безробітних.

Взаємодія з роботодавцями - найважливіша ділянка роботи служби зайнятості. Налагоджені взаємовідносини з роботодавцями допомагають розв'язанню основного завдання центру зайнятості - сприянню працевлаштуванню безробітних клієнтів, у тому числі тих, на кого поширюється 5-відсоткова квота робочих місць. Цим і займається сектор взаємодії з роботодавцями, який обслуговує начальник відділу та 4 спеціалісти центру.

Психологічна підтримка - дієва допомога безробітним громадянам, що шукають роботу, яку доцільно розглядати як комплекс заходів психологічного змісту, направлених на актуалізацію їх психологічного резерву і мобілізацію психологічного потенціалу з метою виключення чи пом'якшення можливих негативних переживань, обумовлених проблемами вибору професії, професійного навчання, наступного працевлаштування і адаптації на новому робочому місці. Основною метою психологічної підтримки безробітних і шукаючих роботу громадян як одного із напрямів роботи в системі Ленінського районного центру зайнятості є оптимізація за допомогою психологічних прийомів і методів психоемоційного стану безробітних на основі локалізації негативних переживань і підвищення рівня психологічної готовності до вирішення проблем, пов'язаних з професійним самовизначенням і соціальної професійної адаптації в умовах ринкової економіки.

Одним із напрямів удосконалення організації роботи Ленінського районного центру зайнятості є заповнення інформаційного простору в центрі зайнятості. Основними принципами надання інформаційної підтримки клієнтам мають стати: адресність, наочність, лаконічність, доступність розуміння, оперативність, достовірність та упорядкованість.

За період функціонування Ленінського районного центру зайнятості було зроблено великий крок у зменшення дистанції між службою зайнятості та людьми, яким необхідна допомога у працевлаштуванні. Безробітні і громадяни, які шукають роботу, не бояться звертатись за допомогою.

Позитивними наслідками впровадження системи ЄТОНН у Ленінському районному центрі зайнятості м. Харкова є збільшення чисельності працевлаштованих громадян у 2006 р. на 48,2%, направлених на професійне навчання в 1,3 рази ніж у 2000 р., скорочення частки незайнятих громадян та безробітних, які перебували на обліку у центрі зайнятості [ 43 ].

Застосування ЄТОНН дало позитивні результати - зникли черги, підвищилась якість обслуговування клієнтів, скоротились витрати часу на обслуговування шукачів та безробітних, більш професійним стало надання їм послуг. Але слід мати на увазі, що досвід впровадження системи ЄТОНН у повному обсязі ще не накопичений, тому вдосконалення інноваційного менеджменту зайнятості подовжується.

2.2 Соціальний захист незайнятого населення, як комплекс надання державно-соціальних послуг

Як що поглянути на системи зайнятості та соціального захисту населення з позицій державного управління, то можна зауважити, що держана служба зайнятості, яка безпосередньо здійснює організацію зайнятості та соціального захисту населення від безробіття, є складовою системи державної служби України - одного з найвагоміших інституціональних засобів вирішення державного управління. Вона, як організаційно-правовий інститут системи державної служби, тісно пов'язана з регулюванням ринку праці, що має велике значення в реалізації сталої інноваційної моделі соціально-економічного розвитку країни [ 58 ].

До соціальних функцій державного управління В.Я. Малиновський відносить організацію ринку праці, боротьбу з безробіттям, соціальний захист і соціальне забезпечення тимчасово незайнятого населення та ін [ 33 ].

Отже системи зайнятості та соціального захисту населення від безробіття, поряд з іншими системами, спрямованими на соціальний захист населення, є об'єктами державного управління, оскільки перебувають під організуючим впливом держави.

Як вже зазначадося раніше, правовою основою організації систем зайнятості та соціального захисту населення від безробіття є Конституція України. В розділі ІІ “Права, свободи та обов'язки громадянина” закріплено право людини на працю, рівні можливості вибору професії, соціальний захист у разі безробіття, право на освіту, тощо. Таким чином закріпивши основні норми, які визначають правове регулювання суспільних відносин у сферах зайнятості і соціального захисту, Конституція України встановлює основи та межі діяльності державних інституцій, зокрема в частині надання державних послуг.

Згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, заходи соціального захисту в разі безробіття розподіляються на види забезпечення та соціальні послуги. До останніх належить цілий комплекс соціальних послуг, що покликані сприяти ефективному використанню трудового потенціалу, підтримки потреби незайнятих громадян в самовираженні та самоствердженні через суспільно-корисний труд, підвищенню їх соціальної і професіональної мобільності, інтелектуальної та трудової незалежності, тощо [ 7 ]. Що ж таке соціальні послуги? Відповідно до Закону України “Про соціальні послуги” це - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [ 58 ].

Надають соціальні послуги державні та комунальні суб'єкти, недержавні суб'єкти та юридичні особи [ 58 ]. Таким чином можна зазначити, що Державна служба зайнятості, як державний суб'єкт у сфері соціального обслуговування населення , надає державно-соціальні послуги.

Спектр державно-соціальних послуг і матеріального забезпечення, які базові центри зайнятості пропанують громадянам, що втратили роботу досить широкий, а саме:

- інформаційно-консультаційні послуги з працевлаштування;

- пошук підходящої роботи і сприяння працевлаштуванню;

- професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації;

- професійна орієнтація в сучасному розмаїтті професій регіону, держави, а також у попиті на відповідних фахівців;

- організація і фінансування громадських робіт для безробітних;

- виплата допомоги по безробіттю;

- методичне сприяння у започаткуванні власної справи;

- одноразова виплата допомоги для організації безробітним власної підприємницької діяльності;

- виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації безробітного;

- виплата матеріальної допомоги безробітному (в тому числі й на непрацездатних членів сім'ї, що перебувають на його утриманні) та ін [ 4; 7; 9; 10; 34 ].

Треба зауважити, що одним з основних принципів надання державно-соціальних послуг службою зайнятості є безоплатність при сприянні у підборі підходящої роботи та працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб.

Чисельність не зайнятих трудовою діяльністю громадян, які перебували на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості з 1994 по 2006 рік значно збільшилось див. “Додаток А”. Якщо в 1995 р. користувачем цих послуг було - 799 осіб, то в 2005р. у 3,8 рази більше [ 43 ]. Згідно з офіційними статистичними даними за 13 років функціонування Ленінського районного центру зайнятості по теперішній час, послугами його скористалися більше ніж 27,9 тисяч незайнятих громадян [ 43 ]. Із них працевлаштовано 11 тис осіб, охоплено професійним навчанням 3,3 тис осіб, залучено до громадських робіт 4, 6 тис осіб [ 43 ]. Зокрема, зростання чисельності працевлаштованих громадян Ленінським районним центром зайнятості з 1994року по 2006рік див. “Додаток Б”.

Нарощується динаміка та збільшується кількість тих, хто отримує соціальні послуги служби зайнятості за роки роботи на страхових засадах: за шість років роботи на страхових засадах послугами ленінського районного центру зайнятості скористалися понад 16,7 тис. незайнятих громадян, близько 8,0 тис. із них працевлаштовано, понад 1,9 тис охоплено професійним навчанням та понад 3,2 тис. осіб були залучені до громадських робіт [ 43 ].

Аналіз статистичних даних свідчить про нарощування як темпів, так і обсягів послуг, що надаються. Якщо за 13 років роботи Ленінського районного центру зайнятості в середньому за рік послугами центрів зайнятості було охоплено близько 2,1 тис. осіб, то протягом останніх трьох років цей показник виріс майже до 3,0 тис. осіб [ 43 ].

У спектрі послуг, пропонованих незайнятому населенню, чільне місце посідають послуги з професійної орієнтації та інформаційні, спрямовані на швидку адаптацію безробітних на сучасному ринку праці. Профконсультаційне обслуговування, сприяння професійному конкурсному відбору на замовлення роботодавців та психологічна підтримка безробітних забезпечується різноманітними сучасними технологіями. Провідну роль тут відіграють семінари для безробітних з техніки самостійного пошуку роботи та працевлаштування, а також орієнтації на самозайнятість. Так за 2006рік більше ніж 25% зареєстрованих громадян у Ленінському центрі зайнятості, були охоплені профконсультаційними послугами та взяли участь у роботі семінарів: “Використання Інтернет для професійної реалізації”, “Особливості зайнятості жінок”, “Сучасні стратегії працевлаштування”, “Тренінг семінар для молоді - “Побудова кар'єри” [ 43 ].

У 2005 - 2006 роках у семінарах з техніки пошуку робот та орієнтації на підприємництво брали участь біля 490 безробітних [ 43 ].

Показовим є зростання безробітних з числа тих, хто започаткував власну справу. Лише за період роботи Ленінського районного центру зайнятості на страхових засадах власну справу започаткували 285 безробітних [ 43 ]. Цьому сприяло кілька чинників. Найважливішим є одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності. Так, якщо у 2001р. в Ленінськім районі таких безробітних було лише 37 осіб, то у 2004 р. - вже 72 особи [ 13 ].

Серед заходів дієвої підтримки безробітних, підвищення їх конкурентоспроможності та сприяння більшій мобільності на вітчизняному ринку праці є належна організація Ленінським районним центром зайнятості професійного навчання: підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. У нашій країні до послуг безробітних і роботодавців є понад 300 різних напрямів професійної підготовки, а в базових центрах на місцях напрями підготовки (хоч їх загальна кількість менша) враховують регіональну специфіку, місцеві потреби у фахівцях. Лише останнім часом Ленінський районний центр зайнятості охопив професійним навчанням на страхових засадах понад 680 громадян [ 43 ].

Питома вага безробітних, охоплених цією активною формою соціального захисту, зростає щороку і становить нині понад 26% [ 43 ]. Важливо щоб одночасно зростала й кількість тих, хто працевлаштовується за отриманою спеціальністю. Аналіз показує що не завжди Ленінський центр зайнятості доводить справу до логічного кінця, хоча цей показник є виміром ефективного використання коштів служби зайнятості. Досягненню даної мети мають бути підпорядковані нові форми та напрями роботи з безробітними - навчання за гнучкими модульними програмами, за індивідуальними навчальними програмами, на замовлення роботодавців, стажування безпосередньо на робочих місцях підприємств, тощо.

Практика останніх років свідчить, що надання дотацій роботодавцям для повного або часткового покриття витрат на заробітну плату осіб, прийнятих на роботу за направленням центрів служби зайнятості, є економічним стимулом до збільшення пропозицій робочих місць. Якщо у 2001 році шляхом надання дотацій роботодавцям було працевлаштовано 25 безробітних, то вже у 2004 році - у три рази більше [ 43 ]. Динаміку працевлаштування безробітних на дотаційні робочі місцяю

Працевлаштування безробітних завдяки дотаційним надходженням роботодавцям здійснюється, перш за все, на підприємствах промисловості, торгівлі, громадського харчування та у сфері послуг. Така форма співпраці з роботодавцями особливо стає в нагоді при соціальній допомозі центру зайнятості уразливим верствам населення.

Значно більше уваги приділяється останнім часом направленню безробітних на громадські роботи див. Такі роботи є загальнодоступним видом тимчасової зайнятості людей, вони не потребують спеціальної кваліфікації і виконуються на договірній основі та добровільних засадах. Практика залучення безробітних до суспільно корисної діяльності поширена за кордоном, вона виправдовує себе і на вітчизняних теренах. Сенс такої форми соціального захисту полягає і втому, що оплата за фактично виконану роботу не може бути меншою за мінімальний розмір зарплати, встановленої законодавством. На осіб, зайнятих на громадських роботах поширюються соціальні гарантії - право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Досить актуальним для цієї форми діяльності Ленінського центру зайнятості є розширення спектра громадських суспільно корисних робіт. Дуже важливим є той факт, що добре організовані громадські роботи, реальна участь у них безробітних сприяють підвищенню мотивації останніх до працевлаштування, а також корегування соціально-психологічного стану, відчуттю своєї причетності до корисних справ.

Проаналізувавши лише означені активні заходи соціального захисту незайнятого населення по Ленінському району на сучасному етапі, спробуємо запропонувати своє бачення проблеми, спираючись на те, що безробіття є багатофакторним явищем, яке неможливо швидко ліквідувати, але яке можна значно скоротити.

Безробіття поширюється через спад виробництва, порушення рівноваги між попитом на робочу силу та її пропозицією, низьку якість професійної підготовки, обмежену мобільність шукачів роботи, тощо.

І в такому разі істотного значення набуває робота базових центрів зайнятості. Вона сприяє підвищенню соціального захисту незайнятого населення, і хоча не може подолати безробіття, проте може пом'якшити його вплив.

Призначення служби зайнятості полягає саме в зниженні рівня безробіття й тим самим підтримці стабільного соціального порядку в державі.

Але ефективність діяльності державної служби зайнятості значною мірою зумовлюється загальнодержавною ситуацією.

Для реального зниження рівня безробіття й досягнення більшого впливу на вирішення проблем незайнятого населення необхідно проводити дієву державну політику, що передбачає відповідні заходи середньо - та довгострокового характеру.

Зростання попиту на ринку праці робочої сили можливе лише в разі економічного піднесення, розвитку сучасної інфраструктури, широкого спектру послуг. З цією метою, на наш погляд, потрібно:

по-перше, реалізація програм стимулювання інвестиційної діяльності. Капітальні вкладення були й залишаються першорядним чинником створення робочих місць, а отже забезпечення зайнятості;

по-друге, за діяння всіх важелів впливу на підвищення конкурентоспроможності широкого кола підприємств і навіть цілих галузей. Цього можна досягти, зокрема, за рахунок як скорочення невиправдано високих витрат, так і більш ефективного використання сучасного устаткування й обладнання шляхом застосування гнучкого графіка роботи. З огляду на порушення під час недавньої “прихватизації”, варто на державному рівні переглянути підсумки приватизації та віднайти ефективних власників відповідних підприємств. Це сприятиме й реалізації засад соціальної справедливості;

по-третє, формування на державному рівні (у контексті ринкових перетворень та сучасних потреб) належних політико-правових умов діяльності служби зайнятості - щодо підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та перенавчання працівників і фахівців різного рівня.

Слід також враховувати і зростання вимог до всіх структур та підрозділів служби зайнятості України. Адже кількість співробітників державної служби зайнятості, яка на початок 2005 року сягала понад 15тис., збільшилась за 2006 рік майже на 30%.[ 43 ]. Однак кількісний склад персоналу не може бути головним важелем покращення якості та збільшення обсягу послуг. Ефективність діяльності визначається віддачею кожного працівника, якісними характеристиками його роботи.

2.3 Формування механізму соціальних гарантій для найбільш вразливих верств населення

Об'єктивні процеси соціально-економічних перетворень позначаються, передовсім, на окремих категоріях соціально вразливих груп населення, що потребує постійного врахування змін умов життєдіяльності і своєчасного формування адекватної програми соціального захисту.

Проблему зайнятості та захисту соціально вразливих категорій населення визнано державою як одну з найважливіших. Питання зайнятості та соціального захисту малозахищених на ринку праці категорій населення є актуальним, але на думку фахівців недостатньо вивченим. А чинне законодавство з цих питань потребує корекції, тому держава сьогодні забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування таким категоріям громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в тому числі:

- молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних та вищих закладах освіти;

- особам, які звільнилася зі строкової військової (альтернативної ) служби і якій надається перше робоче місце,

- дітям-сиротам, які залишилися без піклування батьків;

- особам, котрим виповнилося п'ятнадцять років і які (за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює) можуть, як виняток, прийматись на роботу;

- жінкам, які мають дітей віком до шести років;

- одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

- інвалідам;

- особам передпенсійного віку;

- особам, звільненим після-відбуття покарання або примусового лікування [ 4; 9; 42 ].

Для цих категорій громадян відповідно до частини 2 статті 5 Закону України “Про зайнятість населення” місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту для бронювання на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць [ 9; 42 ].

На виконання вимог статті 5 Закону України “Про зайнятість населення” постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 року №578 затверджено Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту [ 9 ].

І хоча законодавством були визначені права й гарантії зайнятості для соціально вразливих верств населення, реальний досвід свідчить про існування певних обмежень в економічній та політичній діяльності жінок, молоді, інвалідів. Законодавство, що існує в Україні, створює лише певне правове середовище, передумови для рівноправності, але не забезпечує її, і саме тому для більшості соціально вразливих категорій населення адаптація до ринкових змін в економіці проходить надто важко [ 30 ]. І це зрозуміло, адже жінки, молодь, інваліди через складні й різноманітні соціальні функції, навантаження, що зумовлені для жінок материнством, об'єктивно є менш конкурентоздатною категорією на ринку праці. Сучасні реалії спричинили зменшення їх можливостей щодо зайнятості за наймом, підприємницької діяльності, професійного та кар'єрного зростання, обумовили посилення дискримінації в оплаті праці й умовах працевлаштування тощо.

Треба зауважити, що соціальний захист може існувати й існує поза державними інституціями. Першим, природним інститутом соціального захисту є сім'я. Відповідно сім'я, забезпечує соціальний захист своїх членів, керується перш за все моральними нормами й традиціями. Так само, як у суспільстві, всередині сім'ї мають місце трансферти (передача коштів), у грошовій та натуральній формі [ 31 ]. Тому економічні труднощі батьків щодо підтримки дітей, які навчаються, перехід до платної вищої освіти та підвищення оплати соціальних послуг призводять до того, що студенти та школярі теж прагнуть знайти собі роботу. Взагалі, проблема молодіжного безробіття стоїть нині надзвичайно гостро. Особливе занепокоєння викликає становище молоді на ринку праці, в тому числі тих, хто шукає собі перше робоче місце. В сучасних умовах значно ускладнюється процес первинного працевлаштування молоді, особливо дівчат. Окрім суто економічних факторів такого становища можна назвати також і недостатню профорієнтаційну роботу з молоддю, низький рівень її професійної підготовки та відсутність досвіду практичної роботи. З'являються нові професії, відмирання старих відбувається набагато повільніше, тому нині зростає роль спеціалістів (педагогів, психологів, профконсультантів та соціологів), які могли б сформувати та реалізувати певну систему надання профорієнтаційних послуг та соціально-психологічної допомоги людям, котрі втратили роботу або не можуть її знайти.

Серед незайнятих громадян, зареєстрованих у службі зайнятості Ленінського району м. Харкова у 2006 р., як і в попередні періоди більше половини (61%) становили жінки, майже половину (48,5%) -- молодь у віці до 35 років, кожен п'ятий (20,1%) - особи, що підпадають під п'ятивідсоткову квоту і потребують соціального захисту. Характерним для останніх років стало збільшення числа осіб, які потребують додаткових соціальних гарантій і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці [ 43 ].

Всього у 2006 р. в Ленінському районі м. Харкова перебувало на обліку 578 осіб. Розподіл осіб, які потребують додаткових соціальних гарантій за категоріями у порівнянні з 2005 роком. Із них майже 65 % -- це жінки, які мають дітей віком до 6 років, одинокі матері, у яких є діти віком до 14 років, жінки передпенсійного віку [ 43 ].

Соціальний захист інвалідів передбачає не тільки їхнє матеріальне забезпечення та медичне обслуговування, а й доступ до робочих місць, можливість отримати професійну підготовку, перепідготовку, підвищити кваліфікацію. Щодо зайнятості інвалідів, то в осанні роки, сталося певне зростання чисельності інвалідів, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до базових центрів зайнятості Харківського регіону від 364 осіб у 2000р. до 510 осіб у 2005 році, з яких працевлаштовано - 226 та 297 осіб відповідно. Ці дані вказують на формування тенденції зростання сприянню працевлаштування інвалідам, але громадян цієї категорії що потребують активних заходів сприяння зайнятості значно більше [ 13 ].

Бажання інвалідів допомагати собі і своїй родині шляхом зайнятості на певному етапі не оцінювалось належним чином. Інвалідність розглядалась як соціальний статус, який визначав належність до певної категорії, що надавало право користуватись тими чи іншими пільгами. Така практика створила уяву, ніби ці люди можуть виконувати лише просту роботу, як правило, в умовах захищеної зайнятості майже без надії на ефективне використання набутих знань і кваліфікації на загальному ринку праці.

Зміни до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів”, що передбачили стягнення з підприємств незалежно від форм власності та господарювання у випадках відсутності інвалідів серед їхніх працівників, безперечно покращили залучення до праці осіб з обмеженими фізичними можливостями.

До 2007 року згідно чинного законодавства України, інваліди що отримували пенсію по інвалідності, не вважалися не зайнятим населенням, та не забезпечувались допомогою по безробіттю [ 5; 7 ].

У зв'язку з набранням чинності з 18 березня 2006 року Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р. № 3483-ІУ, яким внесено ряд змін до законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» особам з обмеженими фізичними можливостями за їх особистою заявою став надаватися статус безробітного без призначення допомоги по безробіттю та інших видів матеріального забезпечення у випадку безробіття. А з 01.01.2007року відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість”, якими внесені зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, особам з обмеженими фізичними можливостями призначаються виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Треба зауважити, що на зайнятість інвалідів вплинула і структурна перебудова економіки країни. Численні підприємства, що традиційно використовували працю інвалідів, були закриті або звернули виробництво через введення бюджетних обмежень та припинення державних замовлень їхньої продукції. Крім того, адміністрація підприємств скорочує чисельність працюючих інвалідів через збільшення загальної пропозиції робочої сили з боку працездатного населення. Через збільшення безробіття велика кількість працюючих інвалідів опинилась в категорії "пенсіонерів по інвалідності" та позбавлена трудового заробітку, який раніше доповнював низький розмір державної пенсії.

Особливої уваги заслуговує ситуація на ринку праці з пенсіонерами та особами передпенсійного віку. За даними дослідження про надання направлення на достроковий вихід на пенсію, зокрема у Ленінському районному центрі зайнятості, за період 2004 -2006 рр., простежується чітка тенденція до зростання кількості призначень дострокових пенсій. Як що у 2003 році осіб що достроково отримали пенсію було - 33, у 2004р. - 39, у 2005р. - 65, у 2006р. - 68 [ 43 ].

Серед громадян, що віднесені до 5% квоти і які потребують додаткових гарантій соціального захисту, з року в рік зростає кількість осіб передпенсіного віку: у 2003 році - 21%; у 2004р. - 26%; у 2005р. - 32%; у 2006 - 44% [ 43 ]. Працевлаштування безробітних цієї категорії залишається дуже проблематичним із-за вікових обмежень, які висувають при прийомі на роботу роботодавці. Разом з тим, наголошуємо, що за ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками [ 1 ]. В Україні роботодавці при прийомі на роботу віддають перевагу особам до 40-45 років. Хоч подібного роду переваги можна віднести до розряду упереджених, вони мають цілком прагматичний характер. І державна служба зайнятості, на наш погляд, не повинна сприяти статевій чи віковій дискримінації безробітних на ринку праці, відображаючи у картках вакансій вікові та статеві обмеження.

В Україні розпочата пенсійна реформа, де серед напрямів визначено поступове підвищення пенсійного віку. Значно з віком у людини може погіршуватися стан здоров'я, що повинно підтверджуватися відповідними медичними висновками, ось таких осіб доцільно було б направляти на дострокову пенсію, а як що кваліфікований фахівець передпенсіного віку може та бажає працювати, його виробничий досвід станеться у нагоді молоді, тому з державної точки зору треба ефективніше використовувати цей потенціал.