Психологічні особливості прояву творчих здібностей учнями молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

1.1 Поняття творчості та творчих здібностей

1.2 Особливості розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

1.3 Умови успішного розвитку творчих здібностей молодших школярів

Розділ 2. Емпіричне дослідження з формування творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

2.1 Організація та методика дослідження творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку

2.2 Результати дослідження творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

2.3 Основні напрями, завдання та методи роботи психолога з розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність курсової роботи. Проблема розвитку творчості і творчих здібностей учнів хвилювала в різні часи не тільки відомих педагогів, але й психологів, філософів, науковців. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття суб'єктивно нового для дитини вже є проявом творчості. Робота не за шаблоном, не за зразком є також показником розвинутих творчих здібностей. Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне -- актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.

Психологія творчого мислення є недостатньо вивченою та дослідженою проблемою, незважаючи на те, що здійснено значну кількість теоретичних та експериментальних досліджень як у загальній психології, так і в спеціальних її галузях, розроблено оригінальні методики експериментальних досліджень творчого мислення.

Увага до цієї проблеми не послаблювалась у психолого-педагогічній науці протягом усього періоду її розвитку. Їй були присвячені дослідження видатних вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів, зокрема Л.С.Виготського, П.П.Блонського, Н.О.Менчинської, Г.О.Люблінської, М.М.Шардакова, Л.В.Занкова, В.В.Давидова, Г.С.Костюка і ін.

Суттєвих результатів було досягнуто у фундаментальних дослідженнях проявів і розвитку дитячого творчого мислення стосовно розвитку і формування логічних структур інтелекту (А.Валлон, Ж.Піаже, Л.В.Занков).

Значного розвитку досягнула система дослідження творчого мислення як становлення і формування творчих розумових дій та операцій, які забезпечують можливості розв'язання творчих розумових завдань (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна). При цьому розвиток розумових дій обумовлений психологічними закономірностями інтеріоризації.

Особливо важливі положення щодо формування творчого інтелекту на основі фундаментальних закономірностей становлення мислення як системи логічних структур були розроблені та реалізовані в поширеній концепції високих рівнів узагальнення як основи розвитку творчого інтелекту дітей (В.В.Давидов).

Дослідження процесів творчого мислення, як розв'язання творчих проблем, виконані в системі гештальт-психології (М.Вертгеймер, К.Дункер та ін.), а також у вітчизняній психології (В.А.Брушлинський, Я.А.Пономарьов, К.А. Славська, О.А.Тихомиров та ін.), дозволили виявити психологічну структуру творчих проблем, також етапи і деякі психологічні закономірності пошуку та досягнення розв'язання.

На думку С. Л. Рубінштейна, творчість - діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, які, в свою чергу, мають суспільну значимість. Безумовно, продукти творчої діяльності молодших школярів не мають суспільної значимості, вони відзначаються лише певними елементами новизни і носять скоріше за все суб'єктивний характер. Звичайно, елементи новизни, які школяр вносить у свою діяльність, мають досить відносний характер, проте вони є передумовою динамічності тих знань, якими володіє дитина. З розширенням цих знань з'являється можливість більш високого рівня прояву новизни, оригінальності.

Творчі здібності дітей є сукупністю властивостей і якостей особистості, які сприяють саморозвитку та самореалізації особистості. До того ж, здібності до творчості - універсальна якість особистості, бо її компоненти, сформовані в будь-якому виді творчості ( художньому, технічному тощо) , можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності.

Як відомо, що вже в молодшому шкільному віці учні можуть виявляти елементи творчого мислення такі, як оригінальність, гнучкість, розробленість ідеї, швидкість знаходження нових варіантів вирішення задачі тощо.

Такі обдаровані, творчі учні мають досить високий інтелектуальний рівень розвитку, але часто не мають досить високого соціального статусу у взаєминах з однолітками, з іншими учнями взаємини майже відсутні і не розвиваються.

Як показали дослідження Коломінського Я.Л., Реан А.А., Симановського Л. Д., на розвиток кожної особистості школяра впливають міжособистісні стосунки, які в свою чергу впливають на розвиток не тільки особистісних якостей, але й творчого мислення учнів, їх творчої діяльності, творчих здібностей.

Тому розвиток творчості в учнів є важливим не лише тому, що завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, а й тому, що людина, яка вміє творчо мислити, в нестандартних ситуаціях завжди знайде вихід, такій людині буде легше адаптуватися в житті. Швидкі темпи розвитку суспільства, характерні для останніх років, необхідність пошуку шляхів виходу нашої економіки із занепаду, впровадження нових технологій - усе це потребує докорінних змін у системі управління виробництвом, використання виробничих ресурсів із врахуванням творчих можливостей особистості. Лише творча особистість, спроможна створювати, керувати, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Розвиток освіченої, творчої особистості є одним з першочергових стратегічних завдань системи освіти в нашій країні. Творчий підхід до навчання та виховання вимагає від педагогів та психологів не лише праці, заснованої на рекомендаціях нині діючих програм навчання та виховання, диференційованого та індивідуального підходу до дітей, але й грунтовних наукових знань з проблем теорії творчих здібностей та обдарованості, володіння новітніми методиками їх діагностики та формування, способами активізації творчої діяльності молодших школярів. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань як загальноосвітніх, так і позашкільних закладів.

Виходячи з усього вище сказаного нами було обрано таку тему курсового дослідження: «Розвиток творчого мислення учнів».

Об'єкт дослідження: творчі здібності школярів.

Предмет дослідження: психологічні особливості прояву творчих здібностей учнями молодшого шкільного віку.

Мета дослідження: обґрунтувати сутність творчих здібностей та виявити психологічні особливості прояву творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.

Відповідно до мети вирішувались такі завдання дослідження:

1. Вивчити і проаналізувати питання творчості та творчих здібностей у психолого-педагогічній літературі.

2. Визначити особливості творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

3. Емпірично дослідити творчі здібності дітей молодшого шкільного віку та проаналізувати результати .

4. Визначити основні напрями, завдання та методики розвитку творчих здібностей в учнів молодших класів.

Для досягнення поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: теоретичні - аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, матеріалів педагогічної преси, емпіричні - анкетування, тестів (методика Торренса), спостереження.

Розділ 1. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження творчого мислення дітей молодшого шкільного віку

1.1 Поняття творчості та творчих здібностей

творчий здібність школяр психолог

Творчість визначається як діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значущістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього що ще не існуючого. Поняттю «творчість» також можна дати і ширше визначення. Філософи визначають творчість, як необхідну умову розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких змінюються і самі форми творчості.

Творчість -- це процес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності [1, с. 45].

Поняття природи творчості пов'язане з питанням про критерії творчої діяльності. Творчість можна розглядати в різних аспектах: продукт творчості - це створене; процес творчості - як створено; процес підготовки до творчості - як розвивати творчість.

Продукти творчості - це не лише матеріальні продукти - будівлі, машини і так далі, але і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не найти відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість- це створення нового в різних планах і масштабах[1, с. 51].

При характеристиці суті творчості важливо враховувати різноманітні чинники, ознаки, властиві процесу творення. З погляду психології і педагогіки особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвитку творчості. Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Вона вимагає розумової активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності.

Творчість характеризується як вища форма діяльності особи, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції і інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом усіх матеріальних і духовних благ.

У спільній структурі творчої діяльності, що розглядається, як система, можна виділити декілька основних підсистем. Це - процес творчої діяльності, продукт творчої діяльності, особа творця, середовище і умови, у яких протікає творчість. У свою чергу в кожній з названих підсистем можна виділити їх складові. Процес діяльності може мати такі основні складові, як формування задуму і його реалізація. Особа творця характеризується здібностями розуму, темпераментом, віком, характером. Середовище і умови є фізичним оточенням, колективом, стимуляторами і бар'єрами в творчій діяльності[10, с. 51].

Побудова спільної теорії творчості, тобто перехід від емпіричних до фундаментальних досліджень цього складного феномену привів до того, що всі наполегливо почали шукати спільні риси, властиві як науковій, так і художній творчості.

Складання багатьох схем дозволяють визначити, що творчий акт і звичайне вирішення проблем мають однакову психологічну структуру, яка виражається у вигляді етапів, що включають ланцюг розумових завдань.

Процес творчої діяльності можна розбити на етап знаходження принципу рішення і етап застосування рішення. Причому вважається, що найбільш вираженим предметом психологічного дослідження є події першого етапу. Детальніше можна виділити наступні етапи творчої діяльності:

1. Накопичення знань і навиків, необхідних для чіткого викладу і формування завдання, виникнення проблеми (постановка завдань).

2. Зосередження зусиль і пошуки додаткової інформації, підготовка до вирішення завдання.

3. Відхід від проблеми, переключення на інші заняття (період інкубації).

4. Осяяння або інсайт (геніальна ідея і проста здогадка скромних масштабів - тобто логічний прорив, стрибок у мисленні, отримання результату).

5. Перевірка і доопрацювання задуму, його втілення[10, с. 52].

Творчість -- не суцільний і безперервний рух. У нім чергуються підйоми, застої, спади. Вищою точкою творчості, його кульмінацією є натхнення, для якого характерний особливий емоційний підйом, ясність і виразність думки, відсутність суб'єктивного переживання, напруга. П.І.Чайковський писав про свій творчий стан: «... іншого разу є абсолютно нова самостійна музична думка. Звідки вона -- непроникна таємниця. Сьогодні, наприклад, з ранку я був охоплений тим незрозумілим вогнем натхнення, завдяки якому я знаю заздалегідь, що все написане мною сьогодні матиме властивість западати в серце і залишати у ньому враження, що невідомо звідки береться» [11, с.123].

У різних людей стан натхнення має різну тривалість, частоту настання. З'ясовано, що продуктивність творчої уяви залежить головним чином від вольових зусиль і є результатом постійної напруженої роботи[11, с. 127].

Очевидно, що поняття, яке ми розглядаємо, тісно пов'язане з "творчою діяльністю".Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове, - чи предмет зовнішнього світу або побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, або відчуття, що відображає нове відношення до дійсності[1, с. 54].

Якщо уважно розглядати поведінку людини, її діяльність у будь-якій області, то можна виділити два основні види вчинків. Одні дії людини можна назвати відтворюючими або репродуктивними. Такий вид діяльності тісно пов'язаний з нашою пам'яттю і його суть полягає в тому, що людина відтворює або повторює вже раніше створені і вироблені прийоми поведінки і дії.

Окрім репродуктивної діяльності в поведінці людини присутня творча діяльність, результатом якої є не відтворення вражень, що були у його досвіді або діях, а створення нових образів або дій. У основі цього виду діяльності лежать творчі здібності.

Творчі здібності є сплавом багатьох якостей. І питання про компоненти творчого потенціалу людини залишається до цих пір відкритим, хоча зараз існує декілька гіпотез, що стосуються цієї проблеми. Багато психологів зв'язують здатності до творчої діяльності, перш за все з особливостями мислення. Зокрема, відомий американський психолог Дж. Гілфорд, що займався проблемами людського інтелекту встановив, що творчим особам властиве так зване дивергентне мислення [15, с. 156]. Люди, що володіють таким типом мислення, при вирішенні якої-небудь проблеми не концентрують всі свої зусилля на знаходження єдино правильного рішення, а починають шукати рішення по всіх можливих напрямах з тим, щоб розгледіти якомога більше варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, які більшість людей знають і використовують тільки певним чином, або формувати зв'язки між двома елементами, що не мають на перший погляд нічого спільного. Дивергентний спосіб мислення лежить в основі творчого мислення, яке характеризується наступними основними особливостями:

1. Швидкість - здатність висловлювати максимальну кількість ідей (в даному випадку важлива не їх якість, а їх кількість).

2. Гнучкість - здатність висловлювати широке різноманіття ідей.

3. Оригінальність - здатність породжувати нові нестандартні ідеї (це може виявлятися у відповідях, рішеннях, неспівпадаючих із загальноприйнятими).

4. Закінченість - здатність удосконалювати свій "продукт" або надавати йому закінченого вигляду[15, с. 158].

Відомий дослідник проблеми творчості А.Н.Лук, спираючись на біографії видатних учених, винахідників, художників і музикантів виділяє наступні творчі здібності :

1. Здатність бачити проблему там, де її не бачать інші.

2. Здатність згортати розумові операції, замінюючи декілька понять одним і використовуючи все більш ємні в інформаційному відношенні символи.

3. Здатність застосувати навички, придбані при вирішенні однієї задачі до вирішення інших.

4. Здатність сприймати дійсність цілком, не дроблячи її на частини.

5. Здатність легко асоціювати віддалені поняття.

6. Здатність пам'яті видавати потрібну інформацію в потрібну хвилину.

7. Гнучкість мислення.

8. Здатність вибирати одну з альтернатив вирішення проблеми до її перевірки.

9. Здатність включати знову сприйняті відомості у вже наявні системи знань.

10. Здатність бачити речі такими, якими вони є, виділяти спостережуване з того, що привноситься інтерпретацією.

11. Легкість генерування ідей.

12. Творча уява.

13. Здатність доопрацювання деталей, до вдосконалення первинного задуму [21, с. 38].

Кандидати психологічних наук В.Т. Кудрявцев и В.В. Синельников, грунтуючись на широкому історико-культурному матеріалі (історія філософії, соціальних наук, мистецтва, окремих сфер практики) виділили наступні універсальні креативні здібності, що склалися в процесі людської історії :

1. Реалізм уяви - образне схоплювання деякої істотної, спільної тенденції або закономірності розвитку цілісного об'єкту, до того, як людина має про неї чітке поняття і може вписати її в систему суворих логічних категорій.

2. Уміння бачити ціле раніше часток.

3. Надситуативний характер творчих рішень - здатність при вирішенні проблеми не просто вибирати з нав'язаних ззовні альтернатив, а самостійно створювати альтернативу.

4. Експериментування - здатність свідомо і цілеспрямовано створювати умови, в яких предмети найбільш опукло виявляють свою приховану в звичайних ситуаціях суть, а також здатність прослідити і проаналізувати особливості "поведінки" предметів в цих умовах [20, с. 67].

Таким чином, в найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає таким чином. Творчі здібності - це індивідуальні особливості людини, які визначають успішність виконання ним творчій діяльності різного роду.

1.2 Особливості розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

З психологічної точки зору молодший шкільний вік є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей тому, що в цьому віці дитина вперше усвідомлює відношення між ним і навколишніми, починає розбиратися в громадських мотивах поведінки, моральних оцінках, значущості конфліктних ситуацій, тобто в цьому віці формування особистості набуває свідому фазу. Якщо раніше провідною діяльністю була гра, то тепер стало навчання - еквівалент трудової діяльності, причому оцінка інших залежить і визначається шкільними успіхами.

У молодшому шкільному віці в перші відбувається поділ гри і праці, тобто діяльності, здійснюваної заради задоволення, яке отримає дитина в процесі самої діяльності та діяльності, спрямованої на досягнення об'єктивно значущого і соціально оцінюваного результату. Це розмежування гри і праці в тому числі і навчальної праці, є важливою особливістю шкільного віку[23, с. 18].

Рівень творчості дітей молодшого шкільного віку, як правило, залежить від тих навичок, яких дитина дошкільного віку набула в іграх, спілкуванні з оточуючими, продуктивних видах діяльності. Тому індивідуальні відмінності дітей, які спостерігає вчитель першого класу, вже досить значні. Кожний погляд на творчість дітей дошкільного віку, порівняно з шкільним, дає всі підстави твердити про значне згасання творчих можливостей школярів по відношенню до дошкільників[23, с. 20]. Дійсно, потрапивши до школи, дитина значною мірою втрачає ту свободу, яка дозволена, це по-перше, а по-друге, у школі дещо втрачається можливість для ігрової діяльності дітей, фантазування, особистого пізнання світу, тощо. Шкільне навчання обмежує й час. Більшу частину його дитина мусить витрачати на навчання. Отже, для більшості дітей творчість і творче мислення змінюються шаблонним вивченням навчальних предметів. Однак, указані обмеження не позбавляють дитину творчості, вони лише дещо її стримують. Творчість дітлахів у шкільному віці може набувати таких своїх проявів, що не завжди стають зрозумілими для вчителя: учні, які мають високий творчий потенціал, протистоять суворій дисципліні, конформізму, вони схильні до незалежності, мають підвищене почуття гумору і гостріше реагують на несправедливість. Такі діти не сприймають суворо регламентованих занять, які повторюються і навіюють нудьгу. Але водночас, вони напрочуд допитливі та інтелектуально активні [3, с. 6].

Дитина високої творчої спрямованості здатна з головою заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по-новому підійти до розв'язання певної проблеми. Творча дитина, як правило, енергійна, дотепна, відрізняється розвиненою пам'яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці.

Вік від 6 до 7 років вважається у віковій психології надзвичайно важливим у плані появи психологічних новоутворень, що дозволяють дитині перейти на новий етап вікового розвитку, тобто стати молодшим школярем, оволодіти новим видом провідної діяльності - навчанням [6, с. 30]. Пізнавальна діяльність мотивується допитливістю і бажанням спілкуватися з розумними людьми, тому основним завданням є формування пізнавального мотиву засобами предметів. Принцип систематичної роботи над розвитком усіх учнів стає особливо значущий при роботі з 6-річними дітьми.

Відмітна ознака творчої діяльності дітей молодшого шкільного віку - суб'єктивна новизна продукту діяльності [6, с. 22]. За своїм об'єктивним значенням «відкриття» дитини може бути і новим, незвичним, але, в той же час, виконуватися за вказівкою вчителя, за його задумом, з його допомогою, а тому не бути творчістю. І в той же час дитина може запропонувати таке рішення, яке вже відоме, використовувалося на практиці, але додумався він до нього самостійно, не копіюючи відоме. У цьому випадку ми маємо справу з творчим процесом, заснованим на здогаду, інтуїції, самостійному мисленні учня. Тут важливий сам психологічний механізм діяльності, в якій формується уміння вирішувати нешаблонний, нестандартні задачі. Успішне формування в молодших школярів творчого мислення можливе лише на основі врахування педагогом основних особливостей дитячої творчості та рішення центральних завдань у розвитку творчого мислення.

П.Б. Блонським були точно помічені основні відмінні риси дитячої творчості: дитячий вимисел нудний і дитина не критично ставиться до нього; дитина раб своєї бідної фантазії. Головним чинником, що визначає творче мислення дитини, є його досвід: творча діяльність уяви знаходиться в прямій залежності від багатства і різноманітності минулого досвіду людини.Звідси випливає і перша найважливіше завдання у формуванні творчого мислення молодших школярів. Для того щоб сформувати в учнів уміння творчо вирішувати поставлені перед ним завдання, необхідно перш за все подбати про розвиток у них широкого кругозору, про створення реальної почуттєвої основи для уяви. Розвиток творчих здібностей невіддільне від формування виконавських умінь і навичок. Чим різнобічне і досконаліше вміння і навички учнів, тим багатша їхня фантазія, реальніші їхні задуми, тим більш складні завдання виконують діти [19, с. 29].

Психологами встановлено, що розвиток мислення людини невіддільне від розвитку її мови. Тому найважливіше завдання в розвитку творчого мислення учнів - навчання їх вмінню словесно описувати способи вирішення завдань, розповідати про прийоми роботи, називати основні елементи задачі, зображувати й читати графічні зображення її. Засвоєння учнями необхідного словникового запасу дуже важливо для формування і розвитку в них внутрішнього плану дії. При будь-якому творчому процесі завдання вирішується спочатку в розумі, а потім переноситься в зовнішній план.

Значення уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідною здатністю людини [1, с. 45]. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо цей період уяву спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки і так далі.

Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх ігри - плід буйної роботи фантазії, вони з захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньою також є творча уява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике.

Однак, фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок розвиток. Вона повинна сприяти кращому пізнанню навколишнього світу саморозкриття і самовдосконалення особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, увагу, мови і в цілому творчості.

Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Воно дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активної уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують дитині новий, незвичний погляд на світ. Вони сприяють розвитку мислення, пам'яті, збагачують його індивідуальний життєвий досвід! За словами Л.С. Виготського, уява забезпечує таку діяльність дитини:

1. Побудова образу, кінцевого результату його діяльності,

2. Створення програми поведінки в ситуації невизначеності, створення образів, які заміняють діяльність,

3. Створення образів описуваних об'єктів [14, с. 15].

1.3 Умови успішного розвитку творчих здібностей молодших школярів

Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їх творчих здібностей.

Першим кроком до успішного розвитку творчих здібностей є ранній фізичний розвиток малюка: раннє плавання, гімнастика, раннє повзання та ходіння. Потім раннє читання, рахунок, раннє знайомство з різними інструментами та матеріалами.

Другою важливою умовою розвитку творчих здібностей дитини є створення обстановки, що випереджає розвиток дітей. Необхідно, наскільки це можливо заздалегідь оточити такий середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б його найрізноманітнішу творчу діяльність і поволі розвивали б в ньому саме те, що у відповідний момент здатне найбільш ефективно розвиватися. Наприклад, ще задовго до навчання читання однорічному дитині можна купити кубики з літерами, повісити абетку на стіні і під час ігор називати дитині букви. Це сприяє ранньому оволодінню читанням.

Третя, надзвичайно важлива, умова ефективного розвитку творчих здібностей випливає з самого характеру творчого процесу, який вимагає максимальної напруги сил. Така умова максимального напруження сил найлегше досягається, коли дитина вже повзає, але ще не вміє говорити. Процес пізнання світу в цей час йде дуже інтенсивно, але скористатися досвідом дорослих малюк не може, так як пояснити такому маленькому ще нічого не можна[1, с. 248].

Тому в цей період малі змушений більше, ніж коли-небудь, займатися творчістю, вирішувати безліч абсолютно нових для нього завдань самостійно і без попереднього навчання.

Четверта умова успішного розвитку творчих здібностей полягає в наданні дитині великої свободи у виборі діяльності, у чергуванні справ, в тривалості занять одним яким-небудь справою, у виборі способів і т.д. Тоді бажання дитини, її інтерес, емоційний підйом послужать надійною, гарантією того, що вже більше напруження розуму не призведе до перевтоми, і піде дитині на користь. Але надання дитині такої свободи не виключає, а, навпаки, передбачає ненав'язливу, розумну, доброзичливу допомогу дорослих - це і є п'ята умова успішного розвитку творчих здібностей. Найголовніше тут - не перетворювати свободу у вседозволеність, а допомога в підказку. На жаль, підказка - поширений серед батьків спосіб "допомоги" дітям, але вона тільки шкодить справі. Не можна робити що-небудь за дитину, якщо він може зробити сам. Не можна думати за нього, коли він сам може додуматися[12, с. 92].

Давно відомо, що для творчості необхідно комфортне психологічна обстановка і наявність вільного часу, тому шосте умова успішного розвитку творчих здібностей - тепла дружня атмосфера в сім'ї і дитячому колективі. Дорослі повинні створити безпечну психологічну базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів. Важливо постійно стимулювати дитину до творчості проявляти співчуття до його невдач, терпляче ставитися навіть до дивних ідей невластивим в реальному житті. Потрібно вилучити з ужитку зауваження та засудження.

Успішне здійснення тієї чи іншої діяльності навіть при наявності здібностей залежить від певного поєднання якостей особистості. Одні тільки здібності, що не поєднуються з відповідною спрямованістю особистості, її емоційно-вольовими властивостями, не можуть привести до високих досягнень. Перш за все здібності тісно пов'язані з активним позитивним ставленням до відповідної діяльності, інтересом до неї, схильністю займатися нею, переходить на високому рівні розвитку в пристрасну захопленість, в життєву потребу в цьому виді діяльності. Інтереси проявляються в прагненні до пізнання об'єкта, грунтовному вивченню його у всіх деталях. Схильність-прагнення виконувати відповідну діяльність. Інтереси і схильності особистості не завжди збігаються. Можна цікавитися музикою і не мати схильності до занять нею. Можна цікавитися спортом і залишатися тільки "вболівальником" і знавцем спорту, не роблячи навіть ранкової зарядки. Але у здатних до певної діяльності дітей і дорослих інтереси і схильності, як правило, поєднуються[12, с. 95].

Інтереси і схильності до певної діяльності розвиваються звичайно в єдності з розвитком здібностей до неї. Наприклад, інтерес і схильність учня до математики змушують його посилено займатися цим предметом, що в свою чергу розвиває математичні здібності. Розвиваються математичні здібності забезпечують певні досягнення, успіхи в галузі математики, які викликають в учня радісне відчуття задоволення. Це почуття викликає ще більш глибокий інтерес до предмета, схильність ще більше займатися ним.

Для успіху у діяльності, крім наявності здібностей, інтересів і схильностей, необхідний ряд рис характеру, перш за все працьовитість, організованість, зосередженість, цілеспрямованість, наполегливість. Без наявності цих якостей навіть видатні здібності не приведуть до надійних, значним досягненням. Багато хто вважає, що здатним людям все дається легко і просто, без особливих зусиль. Це не так. Для розвитку здібностей потрібен тривалий, наполегливий вчення і великий, напружену працю. Як правило, здатності завжди поєднуються з винятковою працездатністю і працьовитістю. Недарма всі талановиті люди підкреслюють, що талант - це праця, помножений на терпіння, це схильність до нескінченного праці. Один з найбільших вчених в історії людства - А. Ейнштейн одного разу заявив у жартівливій формі, що він домігся успіхів тільки тому, що його відрізняло "упертість мула і страшне цікавість" [10, с. 17].

У школі часом зустрічаються учні, які завдяки своїм здібностям все схоплюють на льоту, добре встигають, незважаючи на лінощі, неорганізованість. Але в житті вони зазвичай не виправдовують надій, і саме тому, що не звикли серйозно і організовано працювати, наполегливо долати перешкоди. Дуже важливі такі якості особистості, як самокритичність, вимогливість до себе. Ці якості народжують незадоволеність першими результатами праці і бажання зробити ще краще, досконаліше.

Дуже важлива і така риса характеру, як скромність. Впевненість у своїй винятковості, що живиться невпевненими похвалами і захопленнями, часто згубна для здібностей, тому що в цьому випадку формується зазнайство, самозахопленням і самолюбування, зневага до оточуючих. Людина перестає працювати над вдосконаленням продукту своєї праці, перешкоди викликають у нього роздратування і розчарування, а все це гальмує розвиток здібностей. Вихідною передумовою для розвитку здібностей служать ті вроджені задатки, з якими дитина з'являється на світ. Разом з тим біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. Мозок містить в собі не ті чи інші здібності, а лише здатність до їх формування. Будучи передумовою успішної діяльності людини, його здібності в тій чи іншій мірі і продукт його діяльності. Здібності включають у свою структуру вміння, отже, і знання та навички. Легкість, швидкість і якість формування кожного навички, уміння залежать від вже наявних здібностей.

При наявності задатків здібності можуть розвиватися дуже швидко навіть за несприятливих обставин. Однак прекрасні задатки самі по собі автоматично не забезпечують високих досягнень. З іншого боку, і при відсутності задатків людина може за певних умов домогтися значних успіхів у відповідній діяльності. Іншими словами, яким буде ставлення людини до дійсності, таким і результат.

Поняття «творча діяльність молодших школярів» можна визначити як продуктивну форму діяльності учнів початкової школи, спрямовану на оволодіння творчим досвідом пізнання, створення, перетворення, використання в новій якості об'єктів матеріальної і духовної культури в процесі освітньої діяльності.

Дослідження творчого мислення стали розширюватися в другій половині XX століття. Були складені перші діагностичні завдання, що виявляють рівень розвитку творчого мислення. Стали експериментально вивчатися процеси творчості дітей та підлітків. Розроблялися перші навчальні програми формування творчих здібностей. У цей час були виявлені психологічні складові творчої діяльності: гнучкість розуму; систематичність і послідовність мислення; готовність до ризику і відповідальності за прийняте рішення.

Гнучкість розуму включає здатність до виділення істотних ознак із безлічі випадкових і здатність швидко перебудовуватися з однієї ідеї на іншу. Люди з гнучким розумом зазвичай пропонують відразу багато варіантів рішень, комбінуючи і варіюючи окремі елементи проблемної ситуації.

Отже, творчі здібності - це індивідуальні особливості, якості людини, що визначають успішність виконання нею різного роду творчої діяльності. В основі креативних здібностей людини лежать процеси мислення й уяви.

Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише при створенні визначених умов, що сприятимуть їх формуванню. Такими умовами є:

1) ранній фізичний та інтелектуальний розвиток дітей;

2) створення обстановки, що випереджає розвиток дитини;

3) самостійне вирішення дитиною задач, що вимагають максимальної напруги сил;

4) надання дитині волі у виборі діяльності, чергуванні справ, тривалості занять тощо;

5) доброзичлива допомога (не підказка) дорослих;

6) комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими дитячих прагнень до творчості.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високорозвиненими творчими здібностями. Необхідна цілеспрямована робота з розвитку творчого потенціалу дітей.

Розділ 2. Емпіричне дослідження з формування творчих здібностей учнів

2.1. Організація та методика дослідження творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку

В умовах фундаментальних перетворень виникла потреба соціального замовлення суспільства на творчу особистість, тобто людину, яка має потребу в саморозвитку, самовдосконаленні, здатна думати по-новому, самостійно ставити перед собою цілі, пропонувати нестандартні рішення, орієнтуватися насамперед на майбутнє. Особлива увага приділяється розробці концепції дитячої обдарованості та системи психолого-педагогічних методів роботи з обдарованими дітьми. Важливу роль у розробці цієї концепції відіграли праці А.В. Брушлинського, Д.Б. Богоявленської, Н.С. Лейтеса, В.О. Моляко, О.М. Матюшкіна, В.Е. Чудновського, В.С. Юркевич,М.А. Холодної [16, с. 4]. Для дослідження творчого мислення школярів молодшого шкільного віку найоптимальнішою є методика Торренса. Вчений виділяє для визначення рівня креативності та ступеня розвитку творчого мислення декілька методик. Однак, застосована на практиці є найбільш ефективною для дітей саме молодшого шкільного віку. Це зумовлено достатньо нескладними завданнями, які під силу виконати дитині 8-10 років.

Дослідження творчого мислення школярів молодшого шкільного віку необхідно проводити шкільним психологом з метою виявлення творчих здібностей учнів, їх спрямованості, обдарованості.

Діагностичне дослідження проводилась на базі ЗОШ І-ІІ ступенів №1 м. Ананьєва. На етапі констатування дослідження, було охоплено 15 дітей молодшого шкільного віку, зокрема учнів 3-го класу.

Для проведення дослідження було використано:

* Методика дослідження творчого компонента, адаптована для молодших школярів (автор методики П. Торренс) «Домалюй малюнок». Цей тест призначений для виявлення творчих здібностей дітей. На всі завдання відповіді даються у вигляді малюнків і підписів до них. За допомогою цієї методики можна визначити: «швидкість», «гнучкість», «оригінальність», «розробленість».

* Визначення пізнавальних здібностей та пізнавальної активності. За допомогою даної методики можна визначити: «Розмаїття інтересів», «Незалежність», «Гнучкість», «Пристосування», «Наполегливість», «Допитливість», «Відомості про сімейне оточення». Проведене емпіричне дослідження рівня розвитку здібностей молодших школярів дозволяє зробити наступні висновки [9, с. 6].

Методика Торренса

Мета: визначити рівень розвитку творчої уяви.

Необхідний матеріал: бланк з паралельними лініями, розміщеними у 2 ряди по 4 пари у кожному. Проміжок між цими рядами - 5,5 см, довжина ліній -5,5 см

Хід виконання завдання. Досліджуваним пропонують таку інструкцію: “До цих ліній слід домалювати що-небудь, щоб вийшов якийсь предмет або зображення. Ось, наприклад, свічка. А тепер ти намалюй щось інше. Назви те, що ти намалював”.

Обробка даних виконаного завдання здійснюється за такими критеріями:

1. Легкість на предмет їх повторення. Варіанти: до кожної пари паралельних ліній зроблені доповнення - отримані окремі предмети або сюжети, тобто одна пара ліній - один предмет - 1 б.; декілька пар ліній стали основою для одного малюнка. (Декілька вікон в будинку, намальовані на основі декількох пар паралельних ліній враховувати неможна).

Об'єднання декількох паралельних ліній в одне ціле тільки за допомогою слів (наприклад, намальовано багато дерев і дана назва ліс) оцінюється по легкості як одне зображення - 1 б.; пара паралельних ліній сприймаються дитиною як 2 окремі лінії і зображується 2 окремі предмета. Предмети можуть бути пов'язані один з одним за смислом, а можуть і не пов'язуватись. У першому випадку ставиться оцінка 1 бал, у другому - 0 балів.

Об'єднані в один малюнок три лінії. Оцінка виставляється за кожне зображення. Бувають випадки, коли дитина малює декілька предметів, які відносяться до одного класу явищ, виконують однакові функції. Якщо такі малюнки відрізняються один від одного не лише назвою, але і зображенням, то тоді такі відповіді слід оцінити і зарахувати їх у сумі за показником легкості. Але якщо різниця малюнків лише у назві, то одна з цих двох відповідей не зараховується. Максимальна оцінка за легкістю 15 балів.

2. Оригінальність - визначається тим, наскільки часто зустрічається зображення певних предметів чи сюжетів у межах вибірки. Чим рідше зустрічається певний предмет чи сюжет, тим він оригінальніший.

Оцінки від 0 до 3 балів. Найчастіше зустрічаються: літера, дерево, дім, дорога, паркан, олівець, картина, машина, вікно, ракета, ручка, літак, стіл, свічка, морозиво, гриб - 0 балів.

Менш часто: автобус, вагон, ваза, ялинка, книга, конверт, квітка, потяг, людина, робот, телевізор, шафа - 1 бал.

Ще менш часто: дзеркало, тролейбус, клітка, вулик, ліфт, трамвай, світлофор - 2 бали.

Рідко: алея, фарби, річка, склянка, риба та інші, що не увійшли в перераховані вище - 3 бали.

Якщо дитина поєднує в одне зображення декілька паралельних ліній, слід дивитись чи це простий малюнок - 0 балів, а якщо складний, наприклад, багатоповерховий будинок зі сходами, каркасом, з ліфтом, то оцінювати треба так: каркас - 0 балів, сходи - 1 бал, ліфт - 2 бала.

Максимальна оцінка за оригінальність - 45 балів.

3. Гнучкість - показує різнобічність, широту мислення. Визначається числом різних категорій відповідей. Чим більшу кількість категорій у відповідях дасть дитина, тим більше вона отримує балів за гнучкість.

Категорії:

- аксесуари, одяг, взуття, ґудзики, окуляри...

- водний транспорт

- зброя: бомба, шабля...

- повітряний транспорт: літак, космічний корабель

- геометричні об'єкти: гори, ріки, печери

- геометрична фігура: прямокутник, трикутник...

- дорога і дорожні системи: вулиця, міст, знаки

- тварини і частини тіл тварин: риба, слон...

- рідина: вода, молоко

- звуки і звукові системи: радіо, телевізор.

- іграшки

- ігри: шашки, шахи

- образотворче мистецтво: картини, портрет

- мистецтво: театр, кіно

- інструменти: граблі, пилка

- книги: газети, сторінки

- шкіряні вироби: гаманець, портфель

- контейнери: пляшка, ваза, сумка, ящик

- космос: космічний корабель

- меблі

- музика

- наземний транспорт: автобус

- наука: термометр

- небесні тіла: зірки, комети

- їжа

- предмети домашні: ваза, віник, дзеркало, ніж

- рослини: гриби, квіти

- символи і знаки: хрест, реклама, прапор, цифри

- спорт: м'яч, спортивні ворота

- стовпи, лінії електропередач

- будівлі: гараж, дім, гніздо

- будівлі, їх фрагменти і частини: двері, вікна

- будівельні матеріали: стовпи, труби

- телевізор

- вулиця: алея

- упаковка

- частини тіла людини

- годинник та інші прилади для вимірювання часу

- шкільне та канцелярське приладдя: олівець, ручка, лінійка...

У випадку об'єднання декількох паралельних ліній гнучкість оцінюється у кожному випадку окремо і залежить від структури зображення. Наприклад: будинок зі сходами, вікном - за гнучкістю - 1 бал. А якщо будинок із зображенням вазона з квіткою або кіт, що сидить у вікні - 2 бала Максимальна оцінка - 15 балів. Сирі бали переводяться в Т-шкалу, де середнє значення 5.0., а стандартне відхилення - 10. Середній показник за оригінальністю - 9 балів в “сирих” оцінках, за легкістю - 6 балів, за гнучкістю - 5 балів [24, с.13, 15].

Отже, адаптовану методику Торренса було обрано з метою дослідження творчих здібностей учнів; індивідуалізація навчання відповідно до потреб обдарованих дітей і його організація в особливих формах: експериментуванні, самостійних дослідженнях, дискусіях; оцінка ефективності програм і способів навчання, навчальних матеріалів та посібників. Тести дозволяють стежити за змінами самих здібностей, а не тільки за кінцевими результатами навчання та сприяють пошуку і виявленню дітей з прихованим творчим потенціалом.

2.2 Результати дослідження творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

Провівши дослідження на виявлення творчих здібностей молодших школярів ми визначили, що рівень розвитку творчості у дітей, які брали участь у дослідженні, достатній: 23% мають високий рівень розвитку, 65% - середній рівень і тільки 12% мають низький рівень розвитку.

Рис. 2. 1. Рівні розвитку творчості за методикою Торренса

Це говорить про те, що більшість досліджуваних учнів має середній рівень розвитку творчих здібностей. Але є і такі учні, у яких досить низький рівень розвитку творчості (1 хлопчик і 1 дівчинка), що потребує подальшої роботи психолога з цими учнями та їхніми батьками.

Визначення рівня розумового розвитку молодших школярів.

Аналіз результатів проводився по 4-х рівнях:

4-й рівень - (найвищий) 23 % учнів (2 дівчинки і 1 хлопчик). Він характеризується володінням як загальних здібностей (здібності до навчання, загальні розумові здібності. Вони спираються на загальні вміння, необхідні для нормальної життєдіяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, переборювати труднощі на шляху до мети. В таких дітей гарно розвинена уява), так і спеціальних ( до них зараховують здібності до практичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші).

3-й рівень (вище середнього) - 15% (2 дівчинки) - на цьому рівні учень упевнено володіє загальними здібностями, а щодо освоєння здібностей практичної діяльності, то було виявлено, що школярам на даному рівні розвитку важно орієнтуватися)

2-й рівень (середній) - 47% (5 дівчаток і 3 хлопчика) - він є найчисельнішим по своїм результатам, адже до нього відносяться 8 учнів з 15. Школярі, які по результатам дослідження відносяться до даного рівня характеризуються лише загальними здібностями, рівень володіння яких є задовільний. Аналізуючи такий результат, ми прийшли до висновку, що більша частина класу має низький рівень креативного мислення.

1-й рівень (найнижчий) - 15% (1 хлопчик і 1 дівчинка) - на низькому рівні розвитку творчих здібностей молодших школярів виникають труднощі з освоєнням загальних здібностей. Такі діти здатні виконувати нескладні, конкретні завдання, творчий потенціал дуже слабко розвивається.

Визначені результати відповідають рівню розвитку творчого мислення дитини у даний час, а це може свідчити про те, що за умови спеціально організованих занять як на уроках, так і в позаурочний час, число дітей з високим рівнем розвитку здібностей може збільшитись.

Рівні успішності:

4 рівень - 3 учнів (23%) - найвищий;

3 рівень - 2 учнів (15%) - вищий середнього;

2 рівень - 8 учнів (47%) - середній;

1 рівень - 2 учнів (15% ) - найнижчий.

Дані рівні відображено на діаграмі (див. рис. 2).

З даних результатів ми бачимо, що нижчі рівні 1-2 ( найнижчий і середній) - 62 % переважають над 3-4 рівнями(найвищий і вище середнього) - 38%. Це свідчить, що загальна картина по опитуваній групі означає наявність у дітей задатків до розвитку творчого мислення, а також середній інтелектуальний розвиток.

Двоє учнів показали досить низькі результати, що може несприятливо позначитись на їх подальшому інтелектуальному розвитку. За умови спеціально організованих занять як на уроках, так і в позаурочний час можна збільшити їхній інтелектуальний розвиток.

Рис. 2.2 Рівні розвитку творчого мислення молодших школярів

З проведеного дослідження можна зробити висновок, що високий інтелект не завжди є запорукою високої творчості, і навпаки, висока творчість не є запорукою високого інтелекту.

Більшість дослідників вважають, що інтелект і творчість завжди взаємопов'язані, але в житті спостерігаються випадки, що ті учні, які в школі отримували низькі результати, в майбутньому гарно проявили себе в творчості (музика, живопис, танці та ін.) і здобули успіх, повагу, славу з боку оточуючих. Тобто бувають випадки, коли дитина з низьким рівнем знань має значні успіхи у творчості, це потрібно враховувати як вчителям, шкільному психологу так і батькам, і, в свою чергу, стимулювати та розвивати здібності дитини.

Процес соціалізації здібних учнів має бути зорієнтований, перш за все, на створення сприятливих можливостей для самовдосконалення, самореалізації, розвитку соціальної особистості та на створення повноцінного, гуманного середовища, де здійснюється інтелектуальне і творче спілкування цих обдарованих дітей.

2.3 Основні напрями, завдання та методи роботи психолога з розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

Як відомо, принцип індивідуалізації навчання визнаний одним із основних у педагогіці. Але його втілення у навчально-виховний процес не йде далі формального згадування вчителем факту наявності у дитини темпераменту, власних інтересів, здібностей. Однак якщо йдеться про розвиток творчої особистості, то слід зважити на складність її побудови, наявність системи загальних і специфічних якостей, які, до того ж, перебувають у постійному розвитку.. Головним у визначенні потенційних можливостей дитини є наявність певних знань, умінь і навичок у поєднанні з її інтересами, тобто виявлення того, що знає, що вміє і чим хоче займатися дитина.

Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їх творчих здібностей. На основі аналізу результатів дослідження ми виділили декілька основних умов успішного розвитку творчих здібностей дітей.

Першим кроком до успішного розвитку творчих здібностей є ранній фізичний розвиток дитини - відвідування спортивних секцій. Завчасне читання, рахунок, раннє знайомство з різними інструментами та матеріалами.

Другою важливою умовою розвитку творчих здібностей дитини є створення обстановки, що випереджає розвиток дітей. Необхідно, наскільки це можливо заздалегідь оточити такий середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б його найрізноманітнішу творчу діяльність і поволі розвивали б в ньому саме те, що у відповідний момент здатне найбільш ефективно розвиватися. Наприклад, ще задовго до вивчення історії молодшому школяру можна купити історичні атласи, календарі з гетьманами, і під час ігор розповідати дитині про історичні події. Це сприяє ранньому оволодінню історією.

Третя умова успішного розвитку творчих здібностей полягає в наданні учню свободи у виборі діяльності, у чергуванні справ, в тривалості занять якою-небудь справою, у виборі способів і т.д. Тоді бажання школяра, її інтерес, емоційний підйом послужать надійною, гарантією того, що вже більше напруження розуму не призведе до перевтоми, і піде на користь. Але надання дитині такої свободи не виключає, а, навпаки, передбачає ненав'язливу, розумну, доброзичливу допомогу дорослих - це і є четверта умова успішного розвитку творчих здібностей. Найголовніше тут - не перетворювати свободу у вседозволеність, а допомогу й підказку.

Давно відомо, що для творчості необхідно комфортне психологічна обстановка і наявність вільного часу, тому шосте умова успішного розвитку творчих здібностей - тепла дружня атмосфера в сім'ї і в класі. Дорослі повинні створити безпечну психологічну базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів. Важливо постійно стимулювати дитину до творчості проявляти співчуття до його невдач, терпляче ставитися навіть до дивних ідей невластивим в реальному житті. Потрібно вилучити з ужитку зауваження та засудження.

Успішне здійснення тієї чи іншої діяльності навіть при наявності здібностей залежить від певного поєднання якостей особистості. Одні тільки здібності, що не поєднуються з відповідною спрямованістю особистості, її емоційно-вольовими властивостями, не можуть привести до високих досягнень. Перш за все здібності тісно пов'язані з активним позитивним ставленням до відповідної діяльності, інтересом до неї, схильністю займатися нею, переходить на високому рівні розвитку в пристрасну захопленість, в життєву потребу в цьому виді діяльності. Інтереси проявляються в прагненні до пізнання об'єкта, грунтовному вивченню його у всіх деталях. Схильність-прагнення виконувати відповідну діяльність. Інтереси і схильності особистості не завжди збігаються. Можна цікавитися музикою і не мати схильності до занять нею. Можна цікавитися спортом і залишатися тільки "вболівальником" і знавцем спорту, не роблячи навіть ранкової зарядки. Але у здатних до певної діяльності дітей і дорослих інтереси і схильності, як правило, поєднуються.