Професійні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної роботи з ними

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра загальної, вікової та педагогічної психології

Курсова робота

на тему: "Професійні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної роботи з ними"

м. Житомир - 2015 рік

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми професійних інтересів старшокласників та профорієнтаційної роботи з ними

1.1 Історичний розвиток професійної орієнтації

1.2 Професійне самовизначення старшокласників як пошук сенсу в майбутній трудовій діяльності

1.3 Роль школи у формуванні професійної компетентності старшокласників

Розділ II. Методичні засади експериментального дослідження

Розділ III. Аналіз результатів емпіричного дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Актуальність дослідження. Проблема професійних інтересів старшокласників, їх професійного самовизначення є досить актуальною. Тому що кожен старшокласник рано чи пізно задає собі питання: Що я буду робити в майбутньому? Яку професію краще обрати? Куди піти навчатися? тощо. Світ професій великий і різноманітний, і тому старшокласників манять десятки професій. А зробити остаточний вибір, що відповідав би їх інтересам, прагненням та наявному рівню знань, умінь і навичок - завдання не з легких.

Досить часто, шкільні психологи не підходять до вивчення професійних інтересів старшокласників та до профорієнтаційної роботи з ними серйозно, вважаючи її пустою витратою часу, тому що впевнені, що учні все одно не будуть особливо враховувати їх порад, і оберуть собі ті спеціальності, до яких в них є здібності або зацікавленість, або куди батьки змогли їх прилаштувати. Але ж закінчуючи школу, учні повинні бути психологічно готовими до дорослого життя.

У наукових дослідженнях розвиток інтересу до певного виду діяльності розглядається як динамічний багатоплановий процес, що стало причиною виникнення найрізноманітніших підходів до його трактування. На сьогодні, проводяться дослідження професійних інтересів старшокласників у 2-х основних напрямках. По-перше, досліджується мислення, пам'ять, увага, активність та ін., які мають значний вплив на розумову працездатність особистості. Другим напрямом є дослідження зовнішніх факторів: середовища праці, температури, освітлення тощо, що мають значний вплив на розумову діяльність.

Таким чином, у вітчизняній психології, Л.І. Божович, Є,О,Клімов та ін. розглядають професійне становлення особистості як складову частину її загального розвитку, а М.М. Захаров, Б.О. Федоришин як форма життєвого, особистісного самовизначення.

Що ж до проблеми формування в особистості інтересу до професії, то такі дослідження проводилися в 70-80 -х роках ХХ ст. А на сучасному етапі, цій проблемі приділяється мало уваги. О. Ваценкова, П. Костенкова, О. Тополі проводять дослідження на сучасному етапі. На їх думку, зміни економічного і соціального характеру, що виникають у суспільстві мають значний вплив на формування інтересу старшокласників до професії.

Дослідженнями профорієнтаційної роботи займалися такі науковці, як В.В. Синявський, С.Н. Чистякова, М.П. Тименко та ін. Вони вважають, актуальність профорієнтаційної роботи полягає в тому, щоб здійснювати значний вплив на правильний розподіл трудових ресурсів, вибір молодими людьми свого професійного шляху та адаптацію їх до професії.

Недостатність приділеної уваги даним проблемам у сучасній науці, стало причиною вибору даної теми.

Об'єкт дослідження. Професійна сфера особистості.

Предмет дослідження. Професійні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної роботи з ними.

Мета дослідження. З'ясувати професійні інтереси старшокласників; визначити, що впливає на професійне самовизначення та які проблеми профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в загальноосвітній школі на сучасному етапі.

Завдання дослідження.

1. Здійснити огляд наукової літератури з даної проблеми;

2. Визначити фактори, що забезпечують професійне самовизначення старшокласників на сучасному етапі;

3. Дослідити особливості профорієнтаційної роботи зі старшокласниками в умовах загальноосвітньої школи;

4. Провести експериментальне дослідження зі старшокласниками;

5. Здійснити якісний та кількісний аналіз експериментального дослідження;

6. Формування висновків.

Методи дослідження. В роботі було використано теоретичні методи дослідження (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), методи збору емпіричної інформації (спостереження, опитування, тестування) та методи обробки одержаних даних (кількісні і якісні).

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися репрезентативністю вибірки (6 осіб), використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, релевантних об'єкту, предмету, меті, завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних емпіричних даних.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні та поглибленні поглядів на проблему професійних інтересів старшокласників та профорієнтаційної роботи з ними.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали курсового дослідження можуть використовуватися вчителями, психологами, батьками в навчально-виховному процесі середньої ланки шкільної освіти.

Апробація робіт. Виступ на студентській науково-практичній конференції, підготовка публікації.



Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми професійних інтересів старшокласників та профорієнтаційної роботи з ними

1.1 Історичний розвиток професійної орієнтації

Для того, щоб зрозуміти, що ж являє собою профорієнтаційна робота, корисно відповісти на питання: коли і де вона виникла.

Ще задовго до появи педагогічних теорій у багатовіковій практиці виховання молоді у Давній Русі трудовому вихованню, підготовці до праці відводилась особлива роль. Однією із задач трудового виховання була передача молоді професійних навичок та умінь. Вже в VI-X ст. у східних слов'ян виникли майстерні та цілі поселення ремісників. Створювалися спільноти, які об'єднували людей однієї професії. Тут готували молодь до певного ремесла, що часто поєднувалось з навчанням читанню, письму та лічбі. [10, С. 15]

Слід сказати, що навіть в умовах рабовласницького ладу, окремі мислителі позитивно оцінювали працю в житті суспільства та у вихованні людини. Так, деякі фрагменти творів філософа Демокрита (V- поч. IV ст. до н. е.) дозволяють припускати, що він приділяв праці велику увагу. "Будь - яка праця, - навчав Демокрит, - приємніша бездіяльності, якщо люди отримують або знають, заради чого вони працюють.", "Добровільна праця, - вважав філософ, - готує до того, щоб легше було переносити і вимушену."

У педагогічних традиціях Сирії, Палестина та Іудеї, кінця ІІІ. ст. до н.е. оволодіння професією вважалося обов'язковою складовою релігійного та морального виховання молодого покоління. [7, С. 8]

В епоху Середньовіччя, де давалася висока оцінка праці, вказувалося на необхідність трудового виховання і професійної підготовки підростаючих поколінь. В працях видатних діячів середньовічного Сходу Ібн Сіни (980-1037), Аль-Бируні (973-1050), Ібн - Хальдуна (1332-1406) та багатьох інших говориться про важливість трудового виховання усіх дітей незалежно від їх соціального походження.

У Західній Європі ідеї трудового виховання пробивали собі дорогу повільніше ніж на Сході. Найбільше зростання прогресивних ідей про трудове виховання і професійну підготовку дітей та молоді на Заході припадає на епоху Відродження у XIV - XVI ст.(Томас Мор, Томмазо Кампанелла, Ян Амос Коменський). Розбудова міст, економічні та соціальні реформи, обумовили потребу у вихованні нової людини, що, в свою чергу, підривало середньовічну монополію церкви у вихованні молодого покоління. Необхідністю було, крім трудового виховання дати молодим людям елементарні загальноосвітні та професійні знання, уміння та навички. Необхідні були освідченні, працелюбні люди, які добре зналися у різних ремеслах. [10, С. 17]

Початком підготовки фахівців широкого профілю стала школа математичних та навігаційних наук, створена за наказом Петра І, в 1701 році у Москві та заснована в 1751 р. з ініціативи М.В. Ломоносова Академія мистецтв. Ці заклади одними з перших в Європі давали трудову підготовку та професійну освіту.

Важливий етап у розробці проблем трудового виховання і професійної підготовки був пов'язаний з ідеями французького утопіста середини XVIII ст. Мореллі. Він вважав, що особливу увагу потрібно приділяти питанням професійної підготовки молодого покоління. А саме, з 5 до 10 років діти повинні реалізувати себе у відповідних для їх віку заняттях та іграх, які можуть розвивати їх фізично, готувати до праці. А вже з 10 до 15 років підлітки повинні навчатися у виробничих майстернях. Їх освіта має бути пов'язана з виробничою працею та підготовкою до конкретної професії.

Уже в XIX ст.. з'являються перші літературні джерела, які розкривають окремі питання професійної орієнтації молоді. Наприклад, у Франції виходить "Інструкція по вибору професії" (1849). [22, С. 3,5,7]

Промислова Америка у цьому не набагато відстала від Франції, оскільки, в 1883 р. з'являється праця професора Гарвардського університету Ф. Парсонса "Вибір професій", який і запровадив у науку термін "професійна орієнтація". У цьому ж році Ф. Гальтон запропонував використовувати тестові випробування з метою професійного відбору.

Зародження руху профорієнтації почалося на вимогу самого життя. Перші лабораторії по профорієнтації з'явились в 1903 році в м. Страсбург (Франція), але початком масової практичної профорієнтаційної роботи вважають 1908 рік, коли в м. Бостоні було відкрито перше бюро з професійної орієнтації молоді, яке повинно було надавати допомогу підліткам у визначенні свого життєвого шляху. Тут учні мали змогу порадитись у виборі професії, дізнатися про шляхи подальшої освіти і підготовки до майбутньої професії.

На початку XX ст.. у США, Англії, Германії вперше були організовані довідково-інформаційні бюро для молоді при біржах праці. В таких бюро учні могли порадитись щодо подальшої освіти і підготовку до майбутньої професії. Саме діяльність перших таких бюро прийнято вважати початком профорієнтаційного руху, який сприяв проведенню серйозної роботи з вивчення різних професій з технічної, психологічної, економічної, гігієнічної, соціальної точок зору. Дані заклади не обмежувалися лише окремими індивідуальними консультаціями. Вони проводили пропаганду розумного вибору професії за допомогою проведення лекцій, видання профорієнтаційних листівок і брошур. [1, с. 248-249]

В профорієнтаційних службах Нью-Йорку вивчалися вимоги, які ставлять професії перед людиною. (1910). Саме так склався перший досвід профорієнтації учнів, якій включав в себе попереднє вивчення професійних нахилів підлітків в школі, проведення бесід, заповнення анкет, бесіди з батьками та педагогами, консультації старшокласників. Така ж робота була розгорнута в Бельгії, Швеції, Швейцарії, Іспанії, Данії, Фінляндії. Профорієнтаційні заклади в цей час мали слабо розроблену методику вивчення учнів, що часто призводило до неправильного визначення придатності молодих людей до тієї чи іншої професії. Професійна орієнтація була порівняно новим напрямком в суспільній практиці, вона йшла незвіданими шляхами, а тому її становлення і розвиток супроводжувався багатьма труднощами.

Перша служба по пошуку роботи в Росії з'явилася в 1897 році. Але лише в роки Першої світової війни ці служби набуло державного статусу. Тому, фактично, це була ще не профорієнтація, а працевлаштування..

У відомому "Кающемся энциклопедисте" (1900) був розділ, присвячений вибору професії. В даному розділі виділялися 4 типові варіанти вибору професії: згідно з сімейними традиціями(що було на той час досить популярним); випадково, необдумано; за покликанням; за розрахунком. Уже в дореволюційній Росії видавалися журнали, в яких можна було знайти інформацію про профорієнтаційні заклади: "Студенческий альманах", "Адрес-календарь"… [7, С. 10,12]

Ще до офіційного відкриття профорієнтаційних служб в Санкт. -Петербурзі професор Н. Кірєєв безкоштовно допомагав молодим людям у виборі факультету і спеціалізації в університеті. Пізніше М.А. Рибникова та В.А. Рибніков перенесли цю ініціативу в деякі гімназії...

В цілому, в дореволюційній Росії профорієнтація, як самостійний науково-практичний напрямок ще не була сформована, але для цього створювалися всі необхідні умови.

В СРСР проблеми праці, трудової підготовки, а в подальшому і профорієнтації були найважливішими темами марксистської ідеології. При Центральному інституті праці була створена лабораторія, що займалася питаннями профорієнтації. Проблеми профорієнтації стали розроблятися у Всеукраїнському інституті праці в Харкові.

Перше бюро професійної консультації в СРСР з'явилося в 1927 р. при Ленінградській біржі праці. Відразу ж заходилися готувати профконсультантів. У школах питаннями профорієнтації займалися педологи.

Влітку 1928 року в Україні були створені перші бюро професійної консультації. Директивою Наркомпраці УРСР передбачалася організація таких бюро у великих індустріальних центрах республіки: Києві, Харкові, Одесі, Львові.

Наукові засади профорієнтації в нашій країні розробляли А.В. Лучарський, С.Т. Шатський, П.П. Блонський, А.С. Макаренко. Вони допомагали створити психолого-педагогічну основу для подальшого розвитку шляхів здійснення професійної орієнтації школярів.

Тільки в кінці 50-х рр. стали з'являтися перші дисертації з проблем шкільної профорієнтації. У 60-ті рр. (в період хрущовської "відлиги") була організована група профорієнтації при Науково-Дослідному Інституті теорії та історії педагогіки Академіка Педагогічних Наук СРСР (керівник - А. Н. Волковський), відкрита лабораторія профорієнтації в Науково-Дослідному Інституті психології в Києві (керівник - Б.А. Федоришин. Таким чином, у період хрущовської "відлиги", відбувається явне відродження профорієнтації.

В роки брежнєвського правління (з середини 60-х рр. до середини 80-х рр.) профорієнтацію не забороняли, але рівень розробок ще більше знизився. Це був час, коли на офіційному рівні закликали: "Всім класом на ферму!", "... на завод!", "...на комсомольську будову!". У таких закликах на першому місці були не інтереси особистості, а інтереси народного господарства і обороноздатності держави. В результаті обмеження багатьох свобод в цей період профорієнтація стала деградувати. [9, С. 17-18]

З 80-х рр. ситуація докорінно змінюється. В 1984 році виходить постанова ЦК КПСС "Основні напрями реформування загальноосвітньої і професіональної школи". В ції постанові особливе місце відводилося розвитку трудового виховання і профорієнтації молоді. В період "перебудови" в розвитку профорієнтації була зроблена велика робота, а саме:

було створено більше 60 регіональних Центрів орієнтації молоді, а в районах-безліч пунктів професійної консультації;

почалася активна підготовка професійних консультантів;

в школах було введено курс "Основи виробництва. Вибір професії".

У підсумку виходить, що в 30-ті рр. профорієнтацію забороняли політичними способами, у 70-80-ті рр. - бюрократичними, а в 90-е рр. - економічними (майже не фінансують)... Все це дозволяє нам зробити висновок, що існує певна залежність періодів розквіту професійного самовизначення від рівня реальної свободи вибору для більшості населення даного суспільства... А це свідчить, що сама профорієнтація (і конкретні методи профорієнтаційної допомоги) повинні плануватися і здійснюватися з урахуванням цієї обставини. [10, С. 18-19]

Зазвичай, виділяються такі причини появи цих профорієнтаційних служб: бурхливий розвиток промисловості, міграція людей із сільської місцевості у міста, проблема пошуку роботи, проблема відбору найбільш кваліфікованих людей вже з боку роботодавців... Але все це, швидше, соціально-економічні причини... Але існують також і психологічні причини виникнення профорієнтації, які, насамперед, пов'язані зі зміною свідомості людей. Головна психологічна причина появи профорієнтації полягає в тому, що саме в цей період і саме в цих країнах, перед значною кількістю людей постає проблема свободи вибору, чого раніше не було (або було характерно лише для окремих людей, які не хотіли жити по заздалегідь заведеному порядку). [18, С. 8-9]

Таким чином ми бачимо, що профорієнтаційна робота бере свій початок ще з V-IV ст. до н е.. і протягом 2 -х тисячоліть вона розвивалась і вдосконалювалася. Найінтенсивніший її розвиток припадає на першу чверть ХХ ст. у більшості країн світу, що зумовлено великою увагою до неї з боку держави.

1.2 Професійне самовизначення старшокласників як пошук сенсу в майбутній трудовій діяльності

Професійне самовизначення найчастіше визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей. Це - цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення [8, С. 19-20]

Метою професійного самовизначення є поступове формування у школяра внутрішньої готовності до свідомої і самостійної побудови, корекції і реалізації перспектив власного розвитку (професійного, життєвого, особистісного), готовності розглядати себе особистістю, яка розвивається в часі і самостійно знаходить значущі смисли в конкретній професійній діяльності. [19, С. 11]

Проблемі професійного самовизначення присвячено багато досліджень. Ця тама широко розкривається у дослідженнях Л.І. Божовича, Є.О. Клімова, О.О. Міненка, М.С. Пряжникова тощо. У роботах дослідників цей термін часто ототожнюють з такими поняттями, як "професійне зростання" (Л.І. Божович, Є.О. Клімов, О.О. Міненко, Ю.П. Поваренков, М.С. Пряжніков) [18, С. 59, 63], "професійна самореалізація" (К. Роджерс, Д. Сьюпер), "професійна ідентифікація" (К.О. Абульханова-Славська, Л.М. Каллен, Ю.П. Поваренков, П.А. Шавір), "професіоналізація" (І.П. Андрійчук, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, В.П. Панок, Н.І. Пов'якель, Л.І. Уманець, Н.В. Чепелєва). [26, С. 43]

Проблема готовності старшокласників до професійного самовизначення розглядається в літературі з урахуванням педагогічного аспекту. Цьому присвячені дослідження Г. Баса, Д. Закатного, B.Мачуського, О. Мельника, М. Піддячого, В. Романчука, Т. Становської та інших, де докладно розкрито особливості формування готовності старшокласників до професійного самовизначення. Вони вважають, що професійне самовизначення -це процес, на розвиток якого впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До об'єктивних чинників відносяться такі, що не залежать від волі i намірів особи і підлягають свідомому обліку з боку школяра, обмежуючи свободу вибору професії. Це, насамперед, потреби країни, регіону, міста, села в фахівцях такої професії, вимоги, що ставить дана професія до людини, задатки та здібності індивіда, позицію і традиції сім'ї, вчителів. До суб'єктивних чинників професійного самовизначення можна віднести поінформованість учня про потреби країни, регіону, міста або села у конкретних фахівцях, його рівень знань про професії і вимоги, які ставить професія перед ним, рівень домагання школяра на суспільне визнання, особисті професійні плани; самооцінку, схильності, інтереси. Суб'єктивні чинники залежать також і від впливів на них з боку педагога або самого учня. [20, С. 83-85]

Старшокласники, здебільшого, не є готовими до самостійного вибору сфери діяльності, а тому потребують підтримки від батьків та професійної орієнтації спеціалістами.

На сучасному етапі, на вибір майбутньої сфери професійної діяльності в більшості старшокласників впливають такі чинники:

* Недостатній рівень знань і поверхове уявлення про себе і світ професій;

* Вплив засобів мас-медіа, рекламних компаній, що не враховують принципи та підходи професійного самовизначення особистості;

* Поради оточуючих і фінансові можливості батьків; [17, С. 137]

Якщо порівнювати професійні інтереси підлітків і старшокласників, можна побачити, що підлітки до професій відносяться вибірково, бо це є вік мрій і фантазій. Вони ще не співвідносять себе та свої особисті дані з вимогами обраної професії, проте все більше уваги приділяють реальним обставинам. Якщо в підлітковому віці професійні мотиви підлітків розпливчаті, аморфні, мають характер мрій, то в старшій школі учень уже постає перед проблемою професійного самовизначення більш усвідомлено. Вони розуміють, що їхні підліткові романтичні уявлення про професії в дійсності реалізувати не можливо, тому виникає рефлективний самоаналіз: пошук власного "Я", застосування власних здібностей у подальшому житті. [18, 128 с]

Така психологічна зміна у процесі вибору професії пов'язана з розвитком і "дорослішанням" учня, а також зі зміною соціальної ситуації підлітка. У старшому шкільному віці проблема вибору майбутньої професії вже є дуже важливою, соціально значущою і актуальною. Це відбувається через те, що наближається закінчення школи, учень повинен визначитися зі своїм місцем у суспільстві, в трудовій діяльності. Із зміною соціальної ситуації в розвитку старших школярів пов'язані і психологічні зміни внутрішньої позиції учня: з'являються звернення в майбутнє (моделювання свого професійного майбутнього). Ступінь усвідомлення учнем може бути найрізноманітніший: від примітивних форм, до глибоких переконань. Bce це i стає у старшому шкільному віці першопричиною виникнення стійкого інтересу до самого себе, до виявлення своїх можливостей професійної діяльності. [24, с. 24,26]

Розкриваючи питання впливу ціннісних орієнтацій на професійне самовизначення особистості, хочеться наголосити, що на сучасному етапі розвитку нашої держави ціннісні орієнтації зазнали конструктивних змін, особливо це стосується значущості робітничих професій, зокрема самої праці. У минулому столітті професійні акценти ставилися на робітничі професії, передовика виробництва тощо.

Здобувати робітничу професію в сучасній Україні стало непрестижно. Відбувається зміна ціннісних орієнтацій щодо професійних преференцій - герої праці, прості робітничі професії змінились, а престижність професій здобули астрологи, гумористи, модні журналісти, ді-джеї, артисти секс-жанру, кінорежисери, поп-зірки та ін.

Відповідно зміни відбулися і в оплаті праці. Якщо у минулому столітті зарплатня середньостатистичних професій, котрі вважалися престижними була досить високою, то на сьогодні ми прослідковуємо значну різницю між тим, хто важко працює й отримує копійки, і тим, хто може отримувати "великі" гроші іншими шляхами. Аналізуючи таку несправедливість, підростаюче покоління фіксує відповідну модель ціннісних орієнтацій щодо професійного вибору. [1, С. 64-65]

Відомий соціолог В. Лісовський вважає, що на престижність багатьох професій у молодіжному середовищі впливає не лише популярність її в суспільстві, але й система цінностей, прийнята соціальними і професійними групами, сім'ями та самим індивідом. він переконаний, старшокласники, відповідно до свого юного віку ще не можуть ґрунтовно провести паралелі між ціннісними орієнтаціями та оцінкою реальної життєвої ситуації. Вчений поділив таких випускників на певні групи.

Першу групу складають учні, ціннісні орієнтації та вимоги яких не відповідають їхнім можливостям, перспективам і здібностям. Вони переживають розчарування і розмірковують про зміну свого статусу. Друга група - це ті, що зіткнулися з конфліктом цінностей і, не зумівши втілити свої задуми в життя, змирилися з цим. У них відбулося так зване "переосмислення (зниження) рівня ціннісних орієнтацій". Третю групу склали учні, які, зіткнувшись із конфліктною ситуацією, не змогли здійснити свої життєві замисли, проте перебудовують ціннісні орієнтації відповідно до ситуації, яка склалась. Четверта група - ті, хто, не зумівши досягти своїх життєвих планів, знаходять задоволення в соціальному пристосуванні, у пасивному ставленні до життя. До п'ятої групи увійшли ті, хто, не реалізувавши своїх життєвих планів, розчарувавшись, не хочуть займатися попередньо обраною діяльністю.

Аналізуючи дослідження вченого, зазначимо, що у представників четвертої та з певних причин можуть істотно змінюватися і ціннісні орієнтації. Однак при сприятливих ситуаціях такі ціннісні орієнтації стають більш еквівалентними (це стосується перших трьох груп), проте в обставинах, котрі не влаштовують молоду особу, ціннісні орієнтації змінюються і можуть мати протилежний - асоціальний характер.

Професійне самовизначення це не одномоментний акт вибору професії. Він не закінчується із завершенням професійної підготовки за обраною спеціальністю. А тому професійне самовизначення повинно здійснюватися впродовж всього професійного життя: особистість постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самоутверджується у професії. [13, С. 26-27]

На думку В. Сидоренка, професійне самовизначення - складний, часом суперечливий процес, в основі якого лежить цілком виправдане прагнення молодої людини до самостійності, в то й час як вона ще не в змозі обійтися без кваліфікованої допомоги школи, сім'ї. Особистість школяра у процесі професійного самовизначення виступає, як фокус найрізноманітніших суперечностей. Це, насамперед, суперечність між професійними мріями і прагненнями молоді, в яких переважає орієнтація на престиж професії, і потребами держави у спеціалістах таких професій. Вищеназвана суперечність, а також суперечність між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи і зниження інтересу до навчання, яке останнім часом все більше поширюється серед значної кількості школярів. [22, С. 8-9]

Зовсім інша ситуація професійного самовизначення прослідковується в розумово відсталих дітей. Брак інтелекту-це важлива частина порушень механізму професійного самовизначення. Складнощі починаються в період формування основних компонентів професійного самовизначення - професійної орієнтації та професійного самосвідомості, коли перед розумово відсталими учнями постає проблема співвіднесення своїх інтересів, здібностей, уявлень зі своїми реальними можливостями.

Знання розумово відсталих учнів про професії обмежені. Такі учні не можуть чітко розподілити професії на промислові, сільськогосподарські, творчі і т. д. У старшокласників не має достатньо чітких, конкретних уявлень про ті галузі господарства, в яких вони мають працювати. Їм не відомі власні можливості і дані про професійну пригодність до того чи іншого виду праці. Наприклад, більшість учнів не проявляють стійкого інтересу до професій. У деяких учнів явно завищена професійна самооцінка і рівень домагань. Вони претендують на професії, пов'язані з інтелектуальною працею, що говорить про високий рівень домагань і сильно завищеній самооцінці. Внаслідок цьoгo професійні наміри розходяться з можливостями оволодіння професією. Дослідження К.М. Турчинської розкривають особливості професійних інтересів у розумово відсталих учнів.

Дослідження показують, що учні таких спеціальних школах більш успішно оволодівають загально практичними і трудовими навичками впродовж 8 років навчання. В цeй період вони вже починають задумуватися і обговорювати питання свого майбутнього. Уявлення про обрану професію в них носять, як правило, практичну направленість, що пов'язано з характером трудового виховання в школі і з уже набутими трудовими навичками і вміннями. Однак, при цьому, розумово відсталі учні мають інтерес та віддають перевагу тим спеціальностям, якими через свої вади не зможуть оволодіти, це, наприклад, водій і т. д. Лише до кінця навчання в школі вони починають віддавати перевагу доступним для них виробничим професіям (швачка, столяр, маляр і т. д.). Також, завищене самооцінка має тенденцію до об'єктивізації, в мірю дорослішання учнів. [28, С. 10-12]

Професійне самовизначення розумово відсталих старшокласників затруднене у зв'язку бідним життєвим досвідом, обмеженими знаннями, неточними поняттями, уявленнями, незрілістю почуттів, інтересів, неадекватністю самооцінки. Тому професійне самовизначення розумово відсталих дітей повинно здійснюватися під особливо пильним керівництвом школи, сім'ї, суспільства. Випускники спеціальної школи VIII виду, як правило, не досягають такого рівня професійного самопізнання, який дозволив би їм самостійно об'єктивно співвіднести свої уподобання зі своїми можливостями. Однак, при цьому, вони розуміють необхідність праці, висловлюють бажання працювати і прагнуть стати корисними членами суспільства. [15, С. 17,19]

Отже, аналіз дослідження показує, що у старшій школі більшість учнів мають стійкі уявлення про майбутню професію. Старшокласники вже розуміють, що вони стоять на порозі вибору свого майбутнього, і що саме від їхнього рішення на цьому етапі, буде залежати їх соціальна ситуація в майбутньому. професійне самовизначення компетентність спрямованість

Складніша ситуація виникає у дітей з розумовим відхиленням, адже, вони не зможуть повністю реалізувати свої професійні інтереси і наміри через наявний комплекс об'єктивних причин.

1.3 Роль школи у формуванні професійної компетентності старшокласників

Нині, коли в Україні створені об'єктивні передумови для реалізації в загальноосвітній школі ідей гуманістичної педагогіки, методи та методики професійного самовизначення особистості мають на меті формування освіченої, творчої, морально збагаченої, фізично здорової особистості, яка прагне до самовдосконалення.

В останні роки такі тенденції стали помітні і в галузі профорієнтації. Стратегічні напрями формування потенціалу професійного самовизначення старшокласників закріплені Національною доктриною розвитку освіти, Законом України "Про загальну середню освіту", Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. №1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання", Концепцією загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепцією профільного навчання в старшій загальноосвітній школі. Реалізація означених програм передбачає вдосконалення діючих і розробку нових педагогічних систем та психологічних підходів до розвитку особистості дитини, пошук нових методів підвищення якості навчально-виховного процесу.

Вищеназвані умови актуалізують необхідність розгортання досліджень, спрямованих на пошук високоефективних технологій профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Традиційно організований профорієнтаційний процес у якому особистість учня постає лише об'єктом організованого впливу, а виховна діяльність складалася з набору стандартних заходів інформаційного змісту в сучасних умовах не забезпечує повною мірою можливості для професійного самовизначення особистості, реалізації її актуальних і потенційних можливостей особистісного зростання. [12, С. 107,109]

Метою системи професійної орієнтації в загальноосвітній школі - сформувати в учнів уміння обирати сферу професійної діяльності, яка відповідала б їх власним інтересам і уподобанням та була б затребувана на ринку праці. А тому шкільній профорієнтації відведено завдання сформувати особистість працівника "нового типу", що забезпечить ефективне використання кадрового потенціалу й радикальне регулювання ринку праці. [3, с. 19]

Профорієнтаційна робота у загальноосвітньому навчальному закладі спрямована на вирішення наступних завдань:

- ознайомлення учнів зі світом професій;

- вивчення інтересів, здібностей, нахилів та мотивів діяльності;

- ознайомлення з правилами вибору професії;

- мотивація роздумів про своє професійне майбутнє [10, 192 с.]

Усі члени педагогічного колективу мають свої функції у проведенні профорієнтаційної роботи серед учнів.

Велика роль у професійній роботі з учнями відведена класному керівникові. Він, за допомогою різних форм иа методів роботи активізує пізнавальну та творчу активність учнів, проводить профорієнтаційні бесіди, конференції, дебати. Класний керівник веде індивідуальну карту учня, куди записує результати психолого-педагогічних спостережень схильностей та інтересів учнів.

Для того, щоб допомогти учням визначитися з майбутньою спеціальність він організовує відвідування учнями днів відкритих дверей у вищих та середніх професійних навчальних закладах. Під його керівництвом учні здійснюють екскурсії на підприємства та виробництва. Серед головних функцій класного керівника у профорієнтаційній роботі належить допомога учням проектувати індивідуальну освітню траєкторію, моделювати варіанти профільного навчання та професійного становлення, здійснювати аналіз власних досягнень та складати власне портфоліо.

Так як на професійне самовизначення старшокласників вагомий вплив мають батьки, то класний керівник з метою профорієнтаційної роботи проводить батьківські збори з проблеми формування готовності учнів до профільного та професійного самовизначення. Для того, щоб учні могли дізнатися більше про спеціальності, на яких планують подальше навчання, то класний керівник організовує зустрічі учнів з колишніми випускниками школи, які є студентами або вже безпосередньо мають професію.

Вагомий вклад у профорієнтаційну роботу з учнями вносять вчителі-предметники. Вони повинні сприяти розвитку пізнавального інтересу учнів, творчої спрямованості особистості. Для цього вони повинні використовувати різні методи і засоби, а саме: проектну діяльність, семінари, круглі столи, предметні тижні, конференції, ділові ігри тощо.

Вчителі здійснюють спостереження за учнями з метою виявлення їх схильностей і здібностей, для того, щоб допомогти їм у професійному самовизначенні. Також, вчителі спостерігають за рівнем домагань учнів до своєї особистості, за тим, на скільки адекватно вони оцінюють себе і свої можливості та сприяють формуванню у школярів адекватної самооцінки.

Вони повинні формувати в учнів загальнотрудові і професійно важливі навички, за допомогою професійної спрямованості уроків. [23,10 с. ]

Саме у навчальних програмах з предметів, наприклад, природничо-математичного циклу закладено можливості розкриття природничих основ праці, формування практичних навичок (вимірювальних, обчислювальних, лабораторних, графічних), необхідних для роботи на сучасному механізованому та автоматизованому виробництві. На уроках трудового навчання учні на політехнічній основі оволодівають системою техніко-технологічних та економічних знань, набувають умінь і навичок самостійної роботи з різними матеріалами, використовуючи з практичною метою інструменти, пристосування і прилади, в них формується сумлінне ставлення до процесу праці та її результатів. Усі ці якості мають безпосереднє значення для подальшої професійної орієнтації.

Важливу роль відіграють також факультативні курси. Багато їх орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм певний обсяг знань, умінь і навичок. [21, с. 148]

Важлива роль у формуванні професійної компетентності старшокласників відведена бібліотекару. Головним його завданням є підбір літератури для вчителів і учнів, яка має допомогти учням у виборі професії та вчителям та шкільному психологу у профорієнтаційній роботі з ними.

Бібліотекар повинен знати читацькі інтереси учнів і рекомендувати їм ту літературу, що стане в нагоді при обранні професії. Для того, щоб поглибити знання учнів про світ професії, бібліотекар, повинен регулярно проводити виставки книг та періодичних видань профорієнтаційної спрямованості, влаштовувати виставки літератури за професійними сферами і галузями, організовувати читацькі диспути-конференції на тему вибору професії. Він повинен ознайомлювати учнів з професійними потребами регіону в фахівцях певного типу, систематизувати методичні матеріали, довідкові дані та інші допоміжні матеріали (фотографії, вирізки, схеми, проспекти, програми, описи професій). [29, С. 14]

Наступним, хто допомагає учням у професійному самовизначенні є соціальний педагог. Проводячи консультації з учнями, він надає їм педагогічну допомогу, що допоможе у професійному самовизначенні та сприяє формуванню в школярів адекватної самооцінки. Соціальний педагог тісно співпрацює з класним керівником. Разом вони аналізують та оцінюють чинники, які породжують проблеми у самовизначенні учнів.

До компетенції психолога у профорієнтаційній роботі з учнями належить, по-перше, вивчення їх професійних інтересів та здібностей. По-друге, проведення анкетування з учнями та батьками для визначення професійного самовизначення школярів, проведення консультацій, бесід, тренінгів з метою психологічного просвітництва у професійному самовизначенні. Шкільний психолог проводить заходи профорієнтаційної спрямованості, куди запрошуються батьки школярів, щоб презентувати учням свої професії. Психолог, під час роботи створює базу даних професійної діагностики учнів, яка допомагає йому та класному керівнику в аналізі інтересів і схильностей учнів до певної професії.

Шкільний психолог повинен орієнтуватися у сучасних потребах ринку праці, систематично вивчати пропозиції вищих навчальних закладів, та мати достатній рівень знань, умінь і навичок, щоб правильно проводити професійне консультування. Але й цього буває мало - в різних ситуаціях буває важливо підібрати необхідний підхід, який дасть оптимальний результат. Вибір підходу залежить від запиту учня чи батьків, ситуації профорієнтації, кількості людей і т. д. [18, С. 57]

У Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка навчається, Затвердженому спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства праці України і Міністерства у справах молоді і спорту України від 2 червня 1995 року № 159/30/1526 визначено такі етапи профорієнтаційної роботи зі школярами різного віку:

а) початковий (пропедевтичний) етап. На цьому етапі проходить ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової та професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості, формування початкових загальнотрудових умінь і навичок, здатності до взаємодії з іншими особами в процесі діяльності. Результатом цієї роботи має бути сформоване у молодших школярів ставлення до себе, суспільства і професійної діяльності;

б) пізнавально-пошуковий (5-7 класи) етап. Передбачає формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю, а також систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі. Не менш важливими є формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості, консультування щодо вибору профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки. Оптимальним результатом є вибір напряму (профілю) навчання, продовження освіти у 8-9 класах;

в) базовий (визначальний) (8-9, 8-11 класи) етап. Робота на цьому етапі полягає у вивченні наукових основ вибору професії, її класифікаційних ознак, вимог професій до людини, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії. Старшокласники мають оволодіти методиками самопізнання, самооцінки, розвивати індивідуальні професійно важливі якості, формувати вміння зіставляти необхідні для здобуття конкретної професії вимоги з власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці. Завданням школи є створення умов для випробування можливостей учнів у різних видах трудової діяльності (консультації щодо вибору професії та навчального закладу, професійний відбір). Про досягнення очікуваних результатів свідчать сформованість особистісно значущого сенсу вибору професії, певної професійної спрямованості, професійне самовизначення учнів, їх готовність до зміни професійної спрямованості, переорієнтації на суміжні професії, на інші види діяльності відповідно до своїх індивідуальних. [30]

Отже, роль школи у формуванні професійної компетентності старшокласників досить вагома. Основне завдання шкільної профорієнтації - допомогти учням реалізувати свої професійні наміри та інтереси у конкретній професії, або ж вчасно скорегувати їх плани, якщо прагнення учнів не відповідають їх реальним можливостям.



Розділ II. Методичні засади експериментального дослідження

Методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса (орієнтаційна анкета).

Мета: визначення спрямованості особистості.

Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповідей, ручка.

Хід роботи. Орієнтаційну анкету вперше опубліковану Б. Бассом у 1967 р. Анкета складається з 27 пунктів-суджень, для кожного з яких можливі три варіанти відповіді, що відповідають трьом видам спрямованості особистості. Респондент повинен обрати одну відповідь, що найбільше виражає його думку або відповідає реальності, і ще один, який, навпаки, найбільш далекий від його думки або ж найменш відповідає реальності. Відповідь "найбільше" одержує 2 бали, "найменше" - нуль. Необрана відповідь - 1 бал.

Інструкція: Опитувальник складається з 27 пунктів. Для кожного з них можливі три варіанти відповіді: А, Б, В.

1. З відповідей на кожен пункт оберіть той, який найкраще виражає Вашу позицію на питання. Можливо, що якісь із варіантів відповідей видадуться Вам рівноцінними. Проте ми просимо Вас відібрати з них тільки один, той, що найбільшою мірою відповідає Вашій думці і є найзначимішим для Вас. Букву, якою позначена відповідь (А, Б, В), напишіть на аркуші для запису відповідей поруч із номером відповідного пункту (1-27) під рубрикою "найбільше".

2. Потім з відповідей на кожен пункт оберіть ту, що найменше відповідає Вашій позиції. Букву, якою позначена відповідь, знову напишіть на аркуші для запису відповідей поруч із номером відповідного пункту, у стовпчику під рубрикою "найменше".

3. Отже, для відповіді на кожне питання Ви використаєте дві букви, які й запишіть у відповідні стовпчики: "найбільше" та "найменше" привабливий варіант. Інші відповіді ніде не записуються.

НАМАГАЙТЕСЯ БУТИ МАКСИМАЛЬНО ПРАВДИВИМ!

Серед варіантів відповідей немає "хороших" або "поганих", тому не намагайтеся відгадати, яка з відповідей є "правильною" або "кращою" для Вас. (Додаток А)

Обробка результатів. Бали, набрані за всіма 27 пунктами, підсумовують для кожного виду спрямованості окремо.

За допомогою методики виявляють такі види спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я) - орієнтація на пряму винагороду й задоволення безвідносно до роботи й співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.

2. Спрямованість на спілкування (С) - прагнення за будь-яких умов підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто на шкоду виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності й емоційних стосунках з людьми.

3. Спрямованість на роботу (Д) - зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділове співробітництво, здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, що корисно для досягнення спільної мети.

(Додаток B) КЛЮЧ.

Вивчення професійних намірів старшокласників.

Мета: визначити наявність готовності до вибору професії (Л.М. Фрідман, Т.А. Пушкіна, І.Я. Каплуновіч, 1988), що характеризує внутрішню усвідомленість самого факту вибору і визначеність професійних інтересів, обізнаність учня та оцінку своїх здібностей, знання про те, які фізичні та психологічні вимоги до людини ставить обрана ним професія.

Необхідний матеріал: бланк анкети, ручка.

Хід проведення (Додаток С).

Обробка отриманих даних. Якісний аналіз відповідей дасть педагогові відомості про: 1) загальні життєві плани учнів (питання I, 16. 17, 27), 2)захоплення і професійні наміри (запитання 2, 1, 12, 13, 20, 23, 24, 25, 26) 3), знання а обраної професії (питання 3, 4, 5, 11) 4) і оцінці своєї придатності до неї (запитання 7, 14), 5) про оцінку роботи педагогів і старшокласників з професійного самовизначення (питання 6, 8, 9, IО, 15, 18, 19, 21, 22).

Анкета "Ваша майбутня професія".

За кн.: Борвский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система методов профессиональной ориентации. Кн.2. Методики профориентационной работы (приложения): Учеб-метод. пособие. - К.: МЗУУП, 1993. - С. 27-32.

Мета: виявлення уявлень досліджуваних про характер та особливості роботи у обраній (освоюваній) ними професії.

Дані, отримані в результаті анкетування, допомагають виявляти повноту уявлень досліджуваного про майбутню професію, його спрямованість на певний характер трудової діяльності, виявляти внутрішні протиріччя в уявленні досліджуваних про майбутню роботу; встановити ступінь відповідності уявлення про майбутню роботу і професію, яку вони вибрали. Результати анкетування допомагають здійснювати корекційну профорієнтаційну роботу. Анкета може бути використана багаторазово для контролю ефективності профорієнтаційних впливів.

Необхідний матеріал: анкета.

Хід роботи. Досліджуваному дається та інструкція: "Вам пропонується перелік речень, які мають декілька варіантів закінчень. Виберіть, будь ласка, один з варіантів та позначте його в бланку відповідей. (Додаток D)

Аналіз результатів проводиться поетапно. (Додаток I). Перед усім оцінюється повнота відповідей досліджуваного (чи на всі питання було дано відповіді). Виявляються всі випадки, які могли б викликати труднощі при відповіді на анкету.

Потім за таблицею суперечливих зв'язків виявляється ступінь адекватності його уявлень про майбутню професійну діяльність. Це робиться наступним чином. В таблиці суперечливих зв'язків наведені всі можливі суперечливі поєднання відповідей. На бланку відповідей відмічаються пари суперечливих поєднань у відповідності з запропонованою таблицею. При цьому спочатку по вертикалі виявляється відповідь на перше питання і по горизонталі шукають всі пересічення з відповідями на решту питань, починаючи з другого. Потім визначається відповідь на друге питання та по горизонталі шукають аналогічні пересічення починаючи з третього питання і т. д. Знайдені протиріччя дозволяють судити про недостатню поінформованість досліджуваних в певній області. Цей матеріал дозволяє планувати зміст, виявляти форму корекційних впливів щодо даного досліджуваного.

І останній етап. На основі відповідей складається опис бажаної професії у співвідношенні з виучуваною і з тією, яку досліджуваний буде освоювати в майбутньому. Це дозволяє виявити ступінь усвідомленості вибору майбутньої професії.

Анкета "Я обираю професію".

Діагностичні можливості: анкета дозволяє отримати відомості про мотиваційні фактори, що спонукали учнів намітити ту чи іншу професію або область діяльності.

Аналіз результатів допомагає з'ясовати мотиваційні чинники, що спонукали учнів намітити ту чи іншу професію або область діяльності.

Матеріали: бланк для відповідей, ручка.

Процедура проведення: випробуваному пропонуються тестовий бланк, ручка його просять докласти відомості про себе у відповідності з вимогами анкети, ознайомитися з інструкцією і виконати запропоновані завдання. Дається час на виконання завдання.

Тривалість роботи з опитувальником в середньому 30 хв.

Прочитайте перераховані затвердження та підкресліть ті з них, з якими повністю згодні. (Додаток F)

Розділ III. Аналіз результатів емпіричного дослідження

Дослідження проводилося у 2015 році на базі загальноосвітньої середньої школи № 14 м. Житомира з учнями 9 - А класу. Даною експериментальною роботою було охоплено 6 осіб. З них 3 учнів чоловічої статі і 3 - жіночої статі.

Проаналізуємо результати, отримані за методикою Б. Басса.

Таблиця №1. Розподіл учнів за типом спрямованості особистості

Вид професійної спрямованості особистості	Кількість учнів	Загальні результати у відсотках
Спрямованість на себе (Я)	0	0 %
Спрямованість на спілкування (С)	4	66.6 %
Спрямованість на роботу (Д)		34.4 %

З отриманих результатів, можемо зробити висновок, що більшість учнів (66,6 %) характеризуються професійною спрямованістю на спілкування. Це означає, що про виконанні певного виду роботи, даних учнів буде цікавити не скільки кінцевий результат їх праці, а сам процес виконання завдання, який проходитиме у тісній емоційній взаємодії з членами колективу. Для таких учнів найважливіше буде, не фінансове схвалення результатів їх роботи, а соціальне визнання цієї роботи, а також прихильність членів колективу до них, як до особистості так і як до працівника. Але орієнтація на соціальне схвалення, породжує надмірну залежність таких членів колективу від групи.

За результатами дослідження наступною є спрямованість на роботу (Д). Для таких учнів найвищим задоволенням є виконати свою роботу на найвищому рівні. Найкраще вони почувають себе тоді, коли вони займаються улюбленою справою, знаходять нестандартні і творчі підходи до вирішення справ. Для даних учнів важлива спільна діяльність і співробітництво з членами колективу, але лише у чітко визначених ділових рамках, задля досягнення поставленої мети. Вони здатні відстоювати в інтересах справи власну думку, що корисно для досягнення спільної мети.

Згідно з результатами, були відсутні учні з спрямованістю на себе (Я). Це пов'язане з тим, що з віком, ближче до закінчення школи, в учнів відбувається переоцінка цінностей. Вони вже не розцінюють своїх однокласників, як суперників, через яких можна втратити свій статус, як конкурентів у навчальному процесі. Їхнє коло спілкування розширюється, а тому зростає орієнтація на спілкування і зменшується спрямованість на себе.

З метою вивчення професійних намірів старшокласників, проаналізуємо методику Л.М. Фрідмана, Т.А. Пушкіна, І.Я. Каплуновича, що дасть змогу проаналізувати внутрішню усвідомленість вибору професії, усвідомленість правильності цього вибору та оцінки своїх здібностей для даної професії.

Таблиця №2. Орієнтація при виборі професії

Орієнтація при виборі професії	Кількість учнів	Загальні результати у відсотках
а) принести користь суспільству	0	0 %
б) ця професія престижна	2	33,3 %
в) хороша зарплата	3	50 %
г) цікава і змістовна робота.	0	0 %
д) робота, відповідає моїм можливостям	1	16,7 %

З результатів стає зрозуміло, що в подальші життєві плани респондентів входить продовжити навчання у вищому навчальному закладі. Обираючи майбутню професію учні орієнтуються насамперед на те: що вони мають здібності до професії, що ця професія є престижною а також на високу оплату праці. Зважаючи на складне становище у державі, визначальними мотивами при виборі професії все ж таки залишається бажання бути забезпеченим і мати хороше матеріальне становище в подальшому.