Психосемантичний аналіз ефективності засобів комунікативного впливу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України

УДК 008:159.923:343.1

ПСИХОСЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСОБІВ

КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ

Спеціальність 19.00.01 - загальна психологія,

історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Тепляков Микола Миколайович

Київ-2002

Анотація

Тепляков М.М. Психосемантичний аналіз ефективності комунікативного впливу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню ефективності комунікативного впливу (на матеріалі газетної публікації).

У роботі обгрунтовується новий підхід до ефективності впливу засобів масової комунікації на реципієнтів, в основі якого лежить трансформація глибинних структур свідомості особистості (особистісний смисл).

Встановлено, що ефективність комунікативного впливу зумовлюється: особливостями сприйняття реципієнтами самого комунікатора; характером аргументації, до якої той удається у своєму дискурсі, призначеному вплинути на отримувача інформації; тих соціальних чинників (соціальна реальність, психологічні особливості значущого соціального оточення), що пов'язують реципієнта з об'єктом критичного аналізу в конкретному комунікативному повідомленні. Трансформація моральної свідомості реципієнтів під комунікативним впливом носить швидше імовірнісний, аніж формально-логічний характер.

Ключові слова: комунікація, критерії ефективності, моральні норми та цінності, моральність, особистість, трансформація свідомості, особистісний смисл, психосемантика, факторний аналіз, семантичний простір, злочинність неповнолітніх.

Аннотация

Тепляков Н.Н. Психосемантический анализ эффективности коммуникативного воздействия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам эффективности коммуникативного воздействия (на материале газетной публикации).

Теоретический анализ подходов к проблеме эффективности воздействия средств массовой коммуникации (СМК) показал, что им была свойственна некоторая поверхностность, описательность, оставляя вне поля зрения (за пределами анализа) изначальные психологические образования, которые их обуславливают. Отождествляя понятия "эффект" и "эффективность" многие исследователи не обратили внимание на тот факт, что "эффект" - характеризует объективное свойство любого взаимодействия, в том числе и механического, а "эффективность" - напротив, несет на себе огромный груз социального (личностного, общественного, национального, этнического и др.) характера. Пересмотр существующих ранее парадигм общения (отказ от "субъект-объектной" и принятие "субъект-субъектной") позволил в качестве критерия эффективности коммуникативного воздействия взять личностный смысл (а точнее трансформации личностных смыслов различных содержательных сфер сознания личности).

Анализ подходов к сущности морали позволил выделить следующие методологические основания их изучения - религиозное, социально-экономическое и космическое. В экспериментальном исследовании были получены данные воздействия публицистической статьи Е.Лосото на моральное сознание субъекта. Испытуемым предлагали оценить по методу семантического дифференциала ряд специально отобранных образов и персонажей по 78 униполярным шкалам, отражающим нравственные качества и позиции, жизненные ценности и установки.

Выделенные в результате обработки факторы являлись осями семантических пространств, в плоскостях которых и размещались оцениваемые образы и персонажи.

В шести экспериментальных сериях были выявлены аспекты, определяющие эффективность коммуникативного воздействия публицистической статьи, поднимающей проблемы морали и нравственности, на сознание личности.

Было установлено, что характер изменений семантических трансформаций, которые происходят не глобально, а в субъективных семантических пространствах индивидуального сознания, не вписывается в рамки жестких линейных зависимостей, а носит вероятностный характер. Кроме этого, эффективность публицистического воздействия обуславливается характером аргументации, к которой прибегает коммуникатор.

Исследование такой переменной коммуникативного процесса, как сам коммуникатор (его авторитет, социальный статус) в нашей работе осуществлялось методом дестабилизации (разрушения) в негативную сторону первоначально созданного образа журналистки. Как выяснилось - величина и характер такой дестабилизации в сознании реципиентов определяются не только близостью разрушающей информации к содержательной стороне его аргументации, но и тем, насколько личностно значима эта разрушающая информация для реципиентов.

Дестабилизация образа коммуникатора в сознании реципиентов приводила к так называемому эффекту "отката" (возврату к первоначальным представлениям, исходным оценкам), который имел сложную, трудно прогнозируемую (иногда идущую вразрез с здравым смыслом) структуру и динамику.

Сравнение результатов пилотажного исследования современной молодежи с результатами их сверстников (полученных 15 лет назад) показало, что первым свойственна более низкая степень дифференциации оценочных парадигм (когнитивной сложности сознания), настораживающая тенденция в смещении жизненных ценностей из духовной, нравственной сферы в плоскость материально-предметной среды, а также низкая чувствительность к таким переменным коммуникативного воздействия, как образ коммуникатора и нравственные акценты содержательного плана коммуникативного воздействия.

Ключевые слова: коммуникация, эффективность, моральные нормы и ценности, нравственность, личность, трансформация сознания, личностный смысл, психосемантика, факторный анализ, семантическое пространство, преступность несовершеннолетних.

Summary

Teplyakov N. N. Psyhosemantic analysis of efficiency of communicative influence. - Manuscript.

The dissertation to gain a Candidate degree in psychological sciences. Specialty 19.00.01- general psychology, history of psychology. G.S.Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to questions of efficiency of communicative influence (on a material of the newspaper publication). The author develops a new approach to efficiency of influence of mass media on the recipients. This approach underlines the transformation of deep structures of consciousness. It is shown that the efficiency of communicative influence is caused: by features of the perception by recipients; by character of his ner argumentation; of the communicator by social factors, which connect the recipient to the object of critical analysis in the concrete communicator's message.

The transformation of recipient's moral consciousness as a result of communicative influence has rather probabilistic, than formal-logical character.

Key words: communications, efficiency, moral norms and values, person, transformation of consciousness, personal sense, psyhosemantics, factorial the analysis, semantic space, criminality among adolencese.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова

Науковий керівник:- доктор психологічних наук, професор Білявський Ілля Григорович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри загальної і соціальної психології

Офіційні опоненти:-доктор психологічних наук, професор Коваленко Алла Борисівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної психології

кандидат психологічних наук, доцент Скребець Василь Олексійович, доцент кафедри загальної та соціальної психології Чернігівського інституту удосконалення вчителів

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти та науки України, кафедра загальної психології

Захист відбудеться “ 19” лютого 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “15” січня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження визначається перетвореннями в політичній, економічній, національній, етичній, психологічній, релігійній та інших сферах, яких зазнає наше суспільство. Кардинальна переорієнтація в цих сферах, яка часто проходить стихійно і безконтрольно, залишає у свідомості людей невизначеність, заплутаність, безцільність.

У межах минулих традицій вивчення закономірностей цього процесу "завоювання" велось під ідеологічною завісою, а відтак визначались і критерії ефективності впливу засобів масової комунікації (ЗМК). Характерними для них виявились деяка штучність, поверховість, що породило у стилях і формах ЗМК стійкість штампів, кліше, сірість, урочисту помпезність.

Використання (а часом і зловживання) означеного арсеналу прийомів та форм у практиці ЗМК нерідко призводило до негативних явищ, артефактів, а часом і до своєрідних "перевертнів", суть яких виявлялася в отриманні результатів, абсолютно протилежних очікуваним, або непередбачуваних ефектів.

В умовах економічного спаду, політичної нестабільності, хворобливого переживання переходу на новий рівень суспільних відносин, гостро ставиться питання негативного розвитку, трансформування моральних норм і цінностей у молодіжному середовищі, яке вийшло з поля зору суспільних інституцій. Проблема управління цим процесом, спрямування його в позитивне русло, а також критичне осмислення результатів впливу ЗМК, отриманих в ідеологічно зашорених наукових дослідженнях, підштовхнуло до пошуку інших, глибших психологічно орієнтованих критеріїв ефективності тих самих засобів масової комунікації.

Цей напрямок досліджень особливостей трансформації свідомості особистості у виховному процесі є логічним продовженням методологічного принципу вивчення особистості, що його свого часу сформулював Г.С. Костюк: “вивчати особистість у її перетворенні”. Глибинний смисл, закладений у цьому принципі, орієнтує психолога-дослідника не на статичну констатацію тих чи тих властивостей та особливостей особистості, а на дослідження власне процесу, в якому відбувається “... формування образів, як діяльності живої істоти в єдності зовнішніх та внутрішніх проявів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Роботу виконано в межах проблемної теми кафедри психології Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова "Роль психологічної освіти у становленні та розвитку української ідеї у свідомості національних меншин України". Номер держреєстрації 0197U01/689. Становлення та розвиток української ідеї неможливий без засобів масової комунікації. Критичний аналіз існуючих, сформованих раніше критеріїв ефективності впливу засобів масової комунікації, пошук нових, більш глибоких критеріїв ефективності комунікативного впливу на свідомість реципієнтів, експериментальна перевірка та обгрунтування їх - все це має зробити новий позитивний внесок до процесу становлення та розвитку української ідеї у свідомості національних меншин.

Об'єктом дослідження виступив комунікативний процес, в ході якого здійснювався комунікативний вплив газетної публікації на свідомість особистості.

Предметом дослідження стали зміни та трансформація глибинних структур свідомості під впливом газетної публікації.

Мета дослідження: виявлення ефективності впливу засобів масової комунікації на трансформацію глибинних структур свідомості особистості (особистісного смислу).

Гіпотези дослідження. Передбачалось, що комунікативний вплив відбувається шляхом зміни семантичної структури свідомості особистості реципієнта, що, у свою чергу, визначає кінцеві акти його поведінки й активності.

Передбачалось, що характер змін семантичної структури свідомості реципієнтів визначається:

- змістовно-переконуючим аспектом комунікативного впливу;

- особливостями образу комунікатора, сформованого у свідомості реципієнтів.

Для досягнення поставленої мети і перевірки гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:

- провести соціально-психологічний і психолінгвістичний аналіз ефективності впливу засобів масової комунікації на свідомість особистості;

- відстежити особливості трансформації семантичних структур моральної свідомості особистості залежно від характеру комунікативного впливу газетної публікації;

- проаналізувати особливості трансформації моральної свідомості особистості залежно від характеру сприймання образу комунікатора;

- вивчити особливості трансформації моральної свідомості особистості в розрізі історичної психології.

Теоретико-методологiчну основу дослiдження склали: принцип системного аналiзу людської свiдомостi (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, О.Р.Лурiя, Б.Ф.Ломов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, О.М.Ткаченко та iншi) принцип упередженостi свiдомостi (В.Ф.Петренко, О.Тодорова), теорiя дiяльностi (О.М.Леонтьєв, С.Л. Рубiнштейн, О.Р. Лурiя, П.Я. Гальперiн, В.В.Давидов, В.В. Столiн та iншi), тезаурусно-цiльовий пiдхiд (А.П.Назаретян), теорiя лiнгвiстичної вiдносностi Сепіра-Уорфа, асимiляцiйно-контрастна теорiя комунiкацiї Шерифа-Ховланда, когнiтивна теорiя морального розвитку (Ж.Піаже), теорія "моралiзацiї" Л.Колберга, теорiя "ролей" (Ф.Зiмбардо, С.Ханi, С.Бенкс).

Методи дослідження. З огляду на те, що предметом нашого дослідження виступили зміни та трансформації глибинних структур свідомості особистості, для її реконструкції та фіксації міри її трансформації було використано метод семантичного диференціалу Ч.Осгуда. Трансформація глибинних структур свідомості, досліджуванних експериментально, досягалась створенням спеціальних соціально-психологічних умов, що передбачають: 1) пред'явлення критичної позиції комунікатора (комунікативного впливу) з приводу позицій та ціннісних орієнтацій школярки, образ якої до цього вже склався в глибинних структурах свідомості реципієнтів; 2) зміни образу комунікатора (автора статті), створеного спочатку в негативній площині (з наступним відновленням позитивності цього образу); 3) пред'явлення досліджуваним двох варіантів комунікативного впливу (двох варіантів статті), що мають різні авторські позиції відносно установок та ціннісних орієнтацій школярки.

Для опрацювання результатів дослідження застосовано факторний аналіз, що включає підпрограму обертання матриці засобом vari max.

Крім цього з деякими досліджуваними проводилась бесіда.

У ході тестування методом спостереження фіксувались: характер поведінки, вираз обличчя й інші невербальні індикатори поведінки.

Наукова новизна отриманих результатів стосується ряду аспектів:

- більшої ефективності та системності процесу теоретичного аналізу існуючих критеріїв ефективності комунікативного впливу на особистість, що надало уточнення та розведення таких понять, як “ефект” та “ефективність”, де “ефективність” виступає як соціальна характеристика, що включає особистісні, суспільні, національні, етичні та інші моменти; а “ефект” - як об'єктивна властивість будь-якої взаємодії;

- теоретичного аналізу таких понять, як “мораль” і “моральність”, із позиції діяльнісного підходу до свідомості (як предмет загальної психології), що дозволило певною мірою уточнити їх;

- перегляду існуючих раніше парадигм комунікативного процесу та перенесення акценту із “суб'єкт-об'єктних” на “суб'єкт-суб'єктні”, де отримувача інформації (реципієнта) вже наділяли активною позицією, що впливає на сам процес породження та передачі інформації, дозволив теоретично обґрунтувати зміну абревіатури ЗМІ (засоби масової інформації) на ЗМК (засоби масової комунікації), давши їм суттєве уточнення;

- теоретичних та експериментальних досліджень психосемантики неповнолітніх правопорушників, які дозволили розкрити ряд принципових особливостей, які в процесі судочинства можуть відігравати вирішальне значення для класифікації конкретної протиправної дії в межах Карного кодексу.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в ньому отримав подальше експериментальне втілення сформульований Г.С.Костюком принцип “вивчати особистість у її перетворенні”, якого він свого часу послідовно дотримувався, продуктивно вирішуючи психолого-педагогічні проблеми навчання. Саме впливаючи на певну (моральну) структуру сфери свідомості особистості та фіксуючи ці перетворення психосемантичними методами (що дозволяють реконструювати глибинні складові цієї індивідуальної свідомості), ми отримуємо можливість вивчати особистість, обминаючи її вербалізовані, структуровані відповіді, себто досліджувати особистість ще до того, як вона усвідомить ті перетворення, що відбуваються в ній; теоретичний та експериментальний аналіз структурних складових сфер свідомості особистості показав, що саме вони, їх динаміка (міра якісних та кількісних трансформацій) можуть бути використані як критерії ефективності комунікативного впливу на свідомість особистості. психолінгвістичний комунікація газетний публікація

Практичне значення отриманих результатів. Виявленi у ході дослiдження чинники комунiкативного впливу на глибиннi структури свiдомостi можуть бути використанi в педагогiчнiй практицi при розробцi конкретних методiв виховання i перевиховання, особливо "важких" підлітків та малолітніх правопорушників. Журналістам, політологам, письменникам, художникам, режисерам, викладачам загальноосвітніх шкіл, інститутів гуманітарної спрямованості, загалом усім працівникам професій, пов'язаних із словотворчою працею, чиї продукти праці адресуються засобами масової комунікації широким масам, отримані результати в даній дисертаційній роботі дозволяють: розширити арсенал переконуючої аргументації своїх творів, виховного впливу, обгрунтування ідеї більш доцільно й ефективно впливати на аудиторію; обгрунтовано вносити корективи у власні дискурси й уявлення про стратифікації аудиторії, її ціннісні світоглядні установки та норми поведінки.

Впровадження результатів дослідження. Основні положення та висновки, що їх здобуто в результаті даного дисертаційного дослідження були використані при розробці вузівських курсів "Психологія важковиховуваного підлітка", "Психологія мотивації", "Психосемантика свідомості", розроблених та прочитаних для студентів факультету психології ОНУ ім. І.І.Мечникова. Окрім цього, результати дисертаційного дослідження були використані в керівництві педагогічною практикою студентів ОНУ ім. І.І.Мечникова.

Апробація роботи: матеріали дослідження висвітлювались на Всесоюзному симпозиумі "Психолінгвістика i теорія комунікації" (Москва,1985), на координаційній нараді АПН СРСР за темою: "Система виховної діяльності школи з морального розвитку особистості в умовах шкільної реформи" (Одеса,1986), на Всесоюзній конференції "Емоційна регуляція навчальної i трудової діяльності" (Одеса,1986), на науково-практичній конференції "Всебічний розвиток особистості в системі виховної діяльності загальноосвітньої i професійної школи" (Тирасполь,1986), на Всесоюзному симпозіумі "Діагностика та регуляція емоційних станів" (Одеса,1989), на конференції "Творча спадщина С.Л. Рубiнштейна в психології" (Одеса,1992), на науковій конференції кафедри загальної та соціальної психології ОНУ ім. І.І.Мечникова (Одеса,2000).

Публікації. Проблеми та результати дисертаційного дослідження відображені в 9 публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновку, списку використаної літератури, який нараховує 287 найменувань. Основну частину дисертації викладено на 217 сторінках машинописного тексту, повний обсяг - 240 сторінок. До неї також включено 16 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається предмет, гіпотеза дослідження, основні положення, які виносяться на захист, розкривається новизна праці, її практична значущість.

У першому розділі "Характеристика ЗМК i критерії ефективності їх впливу" розглядаються підходи до вивчення комунікативної діяльності, проводиться аналіз критеріїв ефективності у структурі комунікативного процесу, (тобто на рівні повідомлення комунiкатора - канал передачі інформації - реципієнт). Розглядаються інтегровані критерiї ефективностi комунiкативного впливу. Обгрунтується iдея пошуку критерiїв ефективності на рiвнi особистісного смислу інформації для людини.

У ході вивчення літературних даних з'ясовано, що ще античні фiлософи робили спроби системного осмислення спiлкування з великими масами людей. Пошук вiдповiді на питання про сутнiсть засобiв масової комунiкацiї дозволяє констатувати розбіжності в пiдходах та думках дослідників, що, як уважають В.Ю.Борєв i О.В.Коваленко, пояснюється не стiльки мірою узагальненостi сутності комунiкативного процесу, що мiститься в тiй чи тій дефінiцiї, скiльки самим пiдходом, тобто тiєю системою знань, у межах якої даний процес дослiджується. Це підтверджують такі дослiдники ЗМК, як В.В.Вержбицький, О.А.Феофанов, В.Г.Афанасьєв, Б.Н.Пшеничний, Я.Пруха, А.А.Волков, О.М.Маслова, А.Тимуша, Ю.А.Шрейдер, А.А.Брудний, О.М.Леонтьев, А.К.Уледов, Ю.А.Шерковiн, В.I.Степанський, В.Ф.Петренко, Е.Г.Багiров та iншi автори, що дослiджували явища ЗМК на мiждисциплiнарному рiвнi.

Цілком природною була поява праці Є.Г.Багiрова, де зроблено спробу систематизувати пiдходи i теорiї в дослiдженнях ЗМК, які розподілені на чотири напрямки: соцiологiчний, де предметом аналiзу є процес виробництва i споживання повiдомлень; культурологiчний, зайнятий переважно аналiзом самих повiдомлень; iсторичний i футурологiчний, де акцентується увага на прогностичному аналiзі.

На рiвнi аналiзу власне процесу ЗМК видiляються два пiдходи, зокрема природничо-науковий i технiчний. До першого належить підхід Г.Ласуелла, за яким виділено у структурi комунiкативного процесу п'ять елементiв: хто повідомляє? що повідомляє? на якому каналi? кому? з яким успiхом?

До технічного підходу варто віднести ставлення до структури комунiкативного процесу, сформованного під впливом кiбернетики (Б.В.Бiрюков, I.Б.Гутчин, А.П.Назаретян). Запропонований у кiбернетицi тезаурусно-цiльовий пiдхiд розглядає окремий акт комунiкацiї як перетворення даного тезаурусу при зiткненнi з iншим тезаурусом під впливом матерiального продукту (тексту). Сам же текст повiдомлення розглядається з позиції того змiсту, який визначає перетворення параметрiв тезаурусу та в якому напрямку його орiєнтовано, а також тим, якi параметри моделi свiту справді перетворено пiд впливом сприйнятого тексту.

Намагаючись упорядкувати запропоновані рiзними науками критерiї комунiкативного впливу, дослідники стали віддавати перевагу структурі комунiкативного процесу, запропонований Г.Ласуеллом. Кожен її елемент було досліджено на відповідність із тими чинниками, що пропонувалися як критерiї ефективностi. На рівні "комунiкатора" пропонувались такі критерії як: міра авторитету самого комунiкатора, його установок та їх відповідність установкам i нормам реципієнтів (Є.Ф.Телень); система мотивів реципієнтів та орієнтація на них комунiкатора (Є.Ф.Тарасов); система потреб реципієнтів та міра орієнтації комунiкатора на них (А.А.Брудний) та iншi.

На рiвнi другої ланки комунiкативного процесу "повiдомлення" вiдзначалися наступні критерiї: цiлiснiсть i зв'язанiсть тексту (комунiкативна чіткість) контексту, прихованого за текстом; моделi обробки дискурсу (тексту); органiзацiя тексту та його розумiння адресатом (Ю.М.Лотман, М.М.Бахтiн та iншi); органiзацiя аудиторiї текстом та його вiдтворення в мисленнi чи предметній дiяльностi (А.В.Шварц та iншi); міра подібності початкового тексту до тексту, закодованого iншими засобами тiєї самої мови (С.А. Васильєв, Ю.М.Лотман, Л.С.Виготський, Б.М.Зiнгерман, Вяч.Вс.Iванов, С.С.Гусєв, Р.I.Павiльонiс та iншi).

Якщо в попереднiх пiдходах дослiдники цiєї проблеми обмежувались тим, що зводили до єдиної дефініцiї текст, iнформацiю та повiдомлення, то за психологiчного розгляду робиться спроба їх розведення, розгортання, диференцiацiї.

А.У.Хараш (1978) пише, що текст постає перед нами не як проста реалізація повідомлення в засобах мови, а як складний механізм, що зберігає різноманітні коди, здатні трансформувати отримані повідомлення i породжувати нові, інформаційний генератор, що має риси інтелектуальної особистості. Повiдомлення, на думку А.У.Хараша, - це весь комплекс поведiнки комунiкатора (вербальна і невербальна), дiяльність комунiкатора, яку можна бачити й чути, що включає в себе i пред'явлення тексту, i самого себе. Таке змістове розмежування понять "текст" i "повiдомлення" примушує по-iншому розглядати процес комунiкацiї, в якому текст не тільки становить певну частину повiдомлення й виступає опосередковуючою ланкою у спiлкуваннi комунiкатора i реципiєнта. Комунiкатор вносить свiй особистісний чинник у текст - перетворює його на повiдомлення, а реципiєнт, сприймаючи текст i добудовуючи портрет комунікатора в цiлiсний образ (що визначає його мотиви, свiтогляд, цiнності тощо), також робить текст одухотвореним, себто також трансформує його в повідомлення. Аналiзуючи критерiї ефективностi комунiкативного впливу на рiвнi наступної ланки ласуелльської схеми "по якому каналу", можна вiдзначити плідність праць В.Ю.Борева i О.В.Коваленка, Ю.М.Забродiна i А.Н.Харитонова, М.Маклюена та iн. Збiльшення "потужностi" спiлкування, себто прискорення руху та збільшення відстані цього руху; збереження точностi повiдомлення; збереження або навіть підвищення стійкості до перешкод, здатнiсть до тиражування - ось далеко не повний перелiк характеристик каналу, на якому базується пошук критерiїв, що передбачає, як мiнiмум, два рiвня визначеності: технiчний (М.Маклюен) i психологiчний (Ю.М.Забродiн, А.Н.Харитонова). Однак, аналiз показав, що технократичний напрямок М.Маклюена вичерпав свої можливостi по пiдвищенню ефективностi комунікації, водночас психологiчний напрямок у цьому відношенні робить свої перші кроки, констатуючи лише зроблене, порушуючи питання i формулюючи проблеми.

На рiвнi наступної ланки структури комунiкативного процесу за Ласуеллом, - "кому повiдомляють" пропонувались такі ознаки ефективностi, як міра змiни тезаурусу реципієнта (Ю.А.Шрейдер), реальний чи потенцiально вимірюваний рiвень того, що вiдбулося у свідомості реципiєнтiв (Я.Щепанський), факт повторюваності змiсту повідомлення в розмовах населення (О.О.Волков); компетентна суспiльна думка (О.I.Яковлев); самооцiнка реципiєнта з приводу включеностi його в контекст iнформацiї, що сприймається (Г.С.Сухобська, I.О.Тамарченко); результат несподiваностi змiсту тексту порiвняно з передбачен-нями реципiєнтів стосовно цього змiсту (А.П.Назаретян) та iн.

У другому роздiлi: ”Мораль: сутнiсть, пiдходи, дiагностика” аналiзується сутність моралi, пiдходи до її вивчення, способи її дiагностики.

Необхідність теоретичного аналізу питань моралі і особистісної моральності в нашому дослідженні викликана тим, що стимульний матеріал, що використувався та стосувався сфери загальноморальних цінностей та особистісно-моральних аспектів міжособистісного спілкування, структури моральної свідомості.

Специфіка психологічного підходу до вивчення окремих сторін моралі поставила перед необхідністю розведення й уточнення семантичного значення таких основних етичних понять, як "мораль" і особистісна "моральність".

Теоретичний прорив у хаосі невизначеності поглядів на сутність моралі здійснили І.Кант та Г.В.Ф.Гегель. Мораль, на думку І.Канта, - це не спонтанне прагнення, що йде зсередини, а добровільне самопідкорення людини обов'язку (закону), де такі поняття як "свобода", "належне", "цінне" розкривають сутність "добровільного самопідкорення".

Заслугою Г.В.Ф.Гегеля можна вважати розв'язання ним двох глобальних проблем: виділення моралі з архаїчних звичаїв і традицій в історичному аспекті і поєднання сформованих до нього двох протилежних підходів до моралі - метафізичного та порівняльно-історичного. Вирішення другої проблеми Г.В.Ф.Гегелем здійснювалося шляхом розрізнення і зіставлення таких вузлових етичних понять, як мораль і особистісна моральністъ. Тут відбувається фундаментальна річ - "... закон, що раніше існував у вигляді буття (традицій), тепер переходить в особисту свідомість, але при цьому залишається загальною істиною " (Г.В.Ф.Гегель). Цю думку сучасною психологічною мовою можна сформулювати так: мораль - цє інтеріоризовані суспільні нормативи, осмислені, зрозумілі, які не завжди визначають вибір конкретного вчинку.

Підбиваючи підсумки сказаному, ми дотримуємося таких поглядів на мораль і моральність. Все, що існує до того моменту, коли та чи та норма, закон, традиції, що регламентують суспільні взаємовідносини людей, набувають у свідомості суб'єкта особистісного смислу, стають надбанням свідомості особистості, є мораллю.

Під особистісною моральністю (так само відповідні терміни "моральність", "моральні відношення", "моральні вчинки", "моральні переконання, оцінки") будемо розуміти надбання свідомістю суб'єкта суспільних моральних норм, що і визначають в основному (за винятком несвідомої сфери) вчинки і повсякденну поведінку людини.

Дослідники виділяють три методологічні основи в підходах до сутності моралі: соціально-економічну, релігійну, космічну.

В роботах І.Канта, С.Марешаля, Г.В.Ф.Гегеля, Л.Фейербаха, Ф.Нiцше, С.А.Токарєва, В.Н.Шердакова, О.Г.Дробницького, Л.В.Коновалової дослiдження релiгiйної основи моралi сягло найбільшої конкретностi, та все ж полеміка залишилась вiдкритою.

У межах соцiально-економiчного пiдходу до моралi було показано, що "мораль” існує в усiх галузях суспiльного життя - побуту й полiтиці, мiждержавних і мiжособистісних, класових і сiмейних стосунках.

Серед зарубіжних дослiдникiв значний внесок у вивчення цiєї проблеми внесли Ж.Пiаже, Л.Колберг, Ф.Зімбардо, С.Мiлгрем та iншi.

Пiд тиском загальнолюдських цiнностей, iснування та виживання людини на планетi Земля починають руйнуватися iснуючi етнiчнi, нацiональнi, культурологiчнi та iншi оболонки моральної свiдомостi. У працях А.А.Силiна, А.Печчеї, А.А.Гуссейнова, Ф.М.Бурлацького, В.I.Гур, В.Т.Ганжина із спiвавт., П'єра Тейяр де Шардена, Н.Ф.Федорова та iн. цiй проблемi приділяється особлива увага, порушуються питання суспільного становища людини, усвiдомлення її мiсця в природi, космосi, некерованості розвитку науково-технiчного прогресу, екологічної агресiї. Вирiшення цiєї проблеми необхiдно шукати в самiй людинi, у глибинних сферах її моральної свiдомостi, механiзми функцiонування якої й покликана дослiджувати психологiя.

У третiй частинi "Експериментальне дослiдження впливу публіцистичної статтi на моральну свiдомiсть особистості викладено аналiз отриманих даних впливу на свідомість особистості публіцистичної статті О.Лосото "У що рядиться чванство?" (газета "Комсомольская правда", 30 серпня 1983 р.)

Лист шiснадцятирiчної школярки Алiси, що надiйшов до редакцiї, відтворює позицiю надання пріоритетностi матерiальним цiнностям перед духовними, створювалась первиннiсть матерiального добробуту порівняно з духовною сферою особистостi. Це викликало обурення автора статтi О.Лосото, яка коментуючи лист Алiси, особливий акцент зробила на категорiї "iнтелiгентнiсть" i життєвих, моральних, естетичних, громадських та iнших цiнностях, що стояли за цим у рiзнi епохи. Вона протиставила шкалі цiнностей iнтелiгентної, культурної людини (альтруїзм, сумлiння перед суспiльством, ненависть до презирливого ставлення до людей, скромнiсть у поведiнцi та одязi, нетерпимiсть до егоїзму, егоцентризму тощо), шкалу "купецьких" цiнностей Алiси (шкiрянi пальто, японський магнiтофон, джинси тощо). Ця стаття за радянських часів викликала величезний громадський резонанс як серед молодi, так i серед людей старшого поколiння, що знайшло своє вiдображення у великiй кiлькостi листiв до редакцiї газети. З опублiкованих у газетi листiв було вiдiбрано сiм. За основу вiдбору було покладено критерiй "прийняття - вiдхилення" образiв Алiси i "сiренького мишеняти".

Перша серiя. Дослiджуваними були школярi 9-10 класiв загальноосвiтнiх шкiл та професiйно-технiчних училищ вiком 16-18 рокiв обох статей (дослiдження було проведено в 1985 роцi).

Матерiал i процедура. Дослiджуваним пропонувалося оцiнити за спецiально підiбраними 78 унiполярними шкалами (використовуючи семибальну систему оцiнок: +3, +2, +1, 0, -1, -2, -3) ряд персонажiв та образiв. Послiдовнiсть подання образiв була такою: мiй iдеал, я сам, Алiса (пiсля прочитання її листа, який був вилучений iз статтi як самостiйний завершений текст), сiреньке мишенятко, автор статтi О.Лосото (пiсля прочитання статтi "У що рядится чванство?"), знову образи Алiси i сiренького мишеняти, найкращий друг, автори семи листiв, учитель хороший, учитель поганий, мати, батько.

У простiр визначених чинників були вписанi оцiнені О.Лосото образи Алiси та сiренького мишенятка. Повторна оцiнка Алiси й сiренького мишенятка дозволяла фiксувати змiни оцiнок цих образiв у свiдомостi реципiєнтiв пiсля комунiкативного впливу газетної публiкацiї.

Обробка результатiв. Отримана матриця загальних даних була пiддана процедурi факторного аналiзу, який мiстить пiдпрограму обертання факторних структур за методом vari max.

Обробка даних дозволила видiлити чотири ортогональнi фактори. Перший фактор (39,4 внесок у загальну дисперсiю) iнтерпретований нами як протиставний: "утриманська - альтруїстична позицiя".

Несподiваною виявилася позитивна зміна образу Алiси пiсля комунiкативного впливу статтi Лосото. Запропонована автором моральна площина аналiзу позицiй та життєвих цiнностей Алiси визначили специфiчну систему відліку (простiр відліку) оцiнних суджень та тих спрямовуючих обмежень, з якими відбувалась трансформацiя образу Алiси.

Трансформацiя образу сiренького мишеняти пiсля комунiкативної дiї призвела до створення у свiдомостi дослiджуваних такого собi кентавра, схожого й на подiбну до Алiси - Олену Попову з її гуманiстичними, альтруїстичними позицiями, що разом з тим несе в собi неповноцінність, приниженiсть, знедоленiсть "сiренького мишеняти".

Другий фактор (20,9 внесок у загальну дисперсiю) одержав умовну назву "вiдкрита, життєрадiсна - закрита, неповноцінна особистiсть".

Якщо трансформацiя образу Алiси пiсля комунiкативного впливу є зрозумілою та логiчно виводиться з нової системи цiнностей "iнтелiгентностi", запропонованої О.Лосото, що не тiльки зруйнувала, нiвелювала створений образ у площинi цього чинника, але й перевела його в протилежну якість, то трансформацiя образу "сiренького мишеняти" позбавлена такої лiнiйностi. Можна припустити, що оцiнюванi образи Алiси i "сiренького мишеняти" в площинi цього фактору набувають у свiдомостi дослiджуваних зовсiм iншого смислу, а саме - стають оцiнними бiполярними шкалами (як це трапилося з образами Гобсека, Дон Жуана, якi стали оцiнними мiрилами скупостi та пiдкорення жiночих сердець).

Третiй фактор (8,9 внесок у загальну дисперсiю) отримав умовну назву "розумна, iнтелiгентна iнiцiативнiсть - нерiшучiсть, затурканість". Видiлений чинник досить сильно резонує з обраною О. Лосото платформою комунiкативного впливу - "iнтелiгентнiсть".

Прес комунiкативного впливу статтi був настiльки потужним, що образ Алiси у свiдомостi наших реципiєнтiв не тiльки знiвелювався за полюсом третього фактора, але й значно спроекувався на полюс "нерiшучiсть - забитiсть", перевершивши проекцiї таких образiв як "сiреньке мишенятко", авторiв листiв пiд номерами два, три, чотири, сiм, вчителя поганого.

Четвертий фактор (3,7 внесок у загальну дисперсiю) одержав умовну назву "надiйнiсть - ненадiйнiсть". Видiлений фактор виявив, що диференцiацiя оцiнюваних образiв здiйснюється всупереч їх внутрiшнiй сутностi, заданої парадигмою образiв "Алiса - сiреньке мишенятко". Найбiльших трансформацiй у свiдомостi дослiджуваних зазнав образ Алiси, що змiнився вiд "надiйного, хорошого товариша" до "ненадiйного, хитрого". Розміщення оцінюваних персонажів у площинi четвертого фактора дозволило визначити значущисть для наших дослiджуваних таких оцiнних категорiй, як "принциповiсть" та "надiйнiсть". На довершення аналiзу необхiдно вiдзначити особливостi проекцiй образiв Алiси та сiренького мишеняти, сприйнятих i оцiнених автором статтi О.Лосото. На цiй підставі можна стверджувати, що iнтуїтивно автор статтi передбачив деякi значущi цiнностi своїх читачiв та їх динамiку залежно вiд обраного стилю та змiсту розмови з ними.

У просторі двох iнших видiлених факторiв такої закономiрностi не спостерiгається. Вочевидь, все означене вище пояснюється асинхроннiстю процесiв формування, розвитку моральних i життєвих цiнностей реципiєнтiв й усвiдомлення динамiки даного процесу комунiкатором. Зміна цінностей та їх динаміка в наших реципієнтів, імовірно значно випереджає усвідомлення цієї динаміки цінностей О.Лосото, яка належить до іншого покоління, а, значить i до іншої, відмінної від них системи цінностей. Це погіршується ще й тим, що процес соцiальної стратифiкацiї останнiм часом досяг значної швидкостi, у той час, як поколiння О.Лосото, якщо й вiдчувало його, то лише як несміливе, майже нерухоме явище, що знаходилося пiд могутнiм пресом громадського осуду й iдеологiчної пропаганди (М.С.Комаров). Ця ситуацiя затьмарюється ще й тим, що взаємовiдносини мiж старшим i молодим поколiнням мають ассиметричний характер (І.С.Кон).

Друга серiя. Для перевiрки впливу образу комунiкатора (його особистiсних позицiй, оцiнок, цiнностей) на ефективнiсть впливу газетної публiцистики, у процедуру експерименту були внесені доповнення. Після оцінки дослiджуваними образу автора статті О.Лосото, у свідомості реципієнтів цей образ девальвував у негативний бік, себто йому приписували аморальну поведінку, схильність до сварок, крадiжок, валютних операцiй та iншi негативнi елементи поведiнки.

Пiсля проведення експерименту цей образ вiдновлювався до первiсного стану, себто дослiджуваним повiдомляли, що перед ними спецiально обмовили О.Лосото, наговорили гидот, бруду, що в життi вона дуже порядна людина, вiдповiдальний журналiст, надзвичайно чесна й принципова жiнка. Потiм школярiв просили знову оцiнити Алiсу i саму журналiстку О.Лосото. Таким же чином пропонувалися образи авторiв семи листiв, матерi, батька, учителя хорошого, учителя поганого, найкращого друга. Отримана спiльна групова матриця оброблялася факторним аналiзом iз застосуванням пiдпрограми обертання за методом vаri max.

В експерименті (проведеному в 1987 роцi) взяли участь 15 осіб вiком 16-19 рокiв. В результатi факторизацiй було видiлено чотири ортогональнi фактори.

Перший фактор (34,9 внесок у загальну дисперсiю) задається парадигмою "погана - хороша людина". Аналiз трансформацiї образу Алiси у площинi першого фактору показав таке. Відзначено певну закономiрнiсть: чим бiльше дестабiлiзується в парадигмi "погана-хороша людина" образ комунiкатора, який критикує особистiсть, що не вписується в громадськi етичнi стандарти, тим позитивнiше сприймається ця особистiсть реципiєнтами в цiй самiй парадигмi. Проте тенденцiї таких трансформацiй мають непропорцiйний характер, тобто змiни образу, який критикується, значно вiдстають вiд рiвня дестабiлiзацiї самого комунiкатора О.Лосото.

Другий фактор (14,1 внесок у загальну дисперсiю), що отримав назву "проста -складна рольова позицiя", показав таке. Даний фактор виявився дуже важливим для наших дослiджуваних, про що свiдчить висока міра диференцiацiї запропонованих для оцiнки образiв. Значним трансформацiям пiддався образ Алiси пiсля комунiкативного впливу, що не вiдзначалось у площинi першого фактора.

При значнiй дестабiлiзацiї образу О.Лосото образ Алiси у площинi фактору "проста - складна рольова позицiя" практично не змiнився. Третiй фактор (8,3 внесок у загальну дисперсiю) позначений нами як "активнiсть, яка зневажається - схвалюється”. Дестабiлiзацiя образу автора статтi у негативному планi, що мала у свiдомостi досліджуваних незначну величину, призвела до кардинальних змiн образу Алiси. Iншими словами, вектори трансформацiй образу Алiси у площинi третього фактора мають протилежну спрямованність, тобто, не тiльки повертає сприйняття Алiси до попереднiх оцiнок, але й вiдкидає його до протилежного полюсу фактора.

Четвертий фактор (3,5 внесок у загальну дисперсiю) одержав умовну назву "проста - складна тактика поведiнки". Комунiкативний вплив публiцистичної статтi привів до прагматичних оцiнок образу Алiси. Про якiсть вираженності такої трансформацiї можна судити за схожістю проекцiй на цей полюс образiв: "Хороший учитель" i Женi Маркової (автора другого листа), вiдверто протиставляючих себе Алiсi та їй подiбним.

Аналiз трансформацiй образу журналiстки в площинi першого i четвертого факторiв показав, що сприйнята спочатку як хороша, порядна людина, пiсля її навмисної дестабiлiзацiї, вона стала оцiнюватися як погана, хитра. У площинi цього фактора також відзначається нелінійність детермінуючих залежностей: на дуже значні зміни образу комунiкатора відзначаються незначнi за розмiрами, але iдентичнi за спрямуванням трансформацiї персонажа, що критикується.

Третя серія. Непередбачувані зміни образу О.Лосото у свідомості наших учасників дослідження після його навмисної дестабілізації мимоволі поставили питання про міру вираженості та якісні особливості цих трансформацій. Пошукові відповіді на це питання й була присвячена третя серія.

У ній групові матриці сприйняття О.Лосото-1 (тобто після прочитання її статті) та О.Лосото-2 (оцінка її після негативної характеристики, руйнації у свідомості досліджуваних першообразу) були піддані опрацюванню факторним аналізом із підпрограмою обертання матриць методом vari max.

У результаті факторизації групової матриці сприйняття О.Лосото-1 було виділено п'ять ортогональних факторів. До першого (внесок у загальну дисперсію - 10,5) увійшли шкали, що дозволили визначити його як "прямолінійна інтелігентна порядність - демонстративна, лицемірна підлість". До другого фактора (внесок у загальну дисперсію - 10,1) включені шкали, що дозволили визначити його як "життєрадісність - нудьга". Третій фактор (внесок у загальну дисперсію - 8,4) одержав умовну назву "прагматизм - альтруїзм". Включені шкали, що увійшли до четвертого фактора (внесок у загальну дисперсію - 8,2), дозволили визначити показники за умовною назвою "надійність - ненадійність". П'ятий фактор (внесок у загальну дисперсію - 7,2) було визначено як "визначенність - невизначенність".

Виділені фактори показали відносну простоту оцінних суджень, властиву необтяженій життєвими труднощами і багажем свідомості. Схематично виділені фактори становлять модель: "весело - нудно", "вигідно - невигідно", "свій у дошку - чужий"," гад - не гад" (вживаючи молодіжний сленг), "зрілий - незрілий".

Факторизація оцінок образу О.Лосото-2 (тобто сприйняття її після негативної дестабілізації) факторним аналізом дозволила виділити шість ортогональних факторів. Перший фактор (10,0 внесок у загальну дисперсію) - "розважлива активність - необразлива пасивность". Другий фактор (9,6 внесок у загальну дисперсію) - "діловитість - затурканість". Третій фактор (9,2 внесок у загальну дисперсію) - "принциповість - безпринципність". Четвертий фактор (9,2 - внесок у загальну дисперсію) - "людська гідність - нікчемність". П'ятий фактор (7,6 внесок у загальну дисперсію) - "відкритість - потайність". Позитивний полюс п'ятого фактора в змістовному плані має смисл, виражений в російському народному прислів'ї "У тихому болоті чорти водяться". Шостий фактор (7,0 внесок у загальну дисперсію) - "альтруїзм - прагматизм".

Порівняльний аналіз цих образів О.Лосото показав, що моральна дестабілізація людини, котра стоїть на високому моральному п'єдесталі і декларує високі моральні цінності, призводить до іншої оцінної системи, груп цінностей і життєвих позицій (чинників), змінюючи при цьому когнітивну складність свідомості реципієнтів. Деякі виділені фактори мали пряму залежність від того, які оцінні критерії імпліцитно спричинили дестабілізацію образу О.Лосото.

Свідченням цього твердження є наявність таких чинників, як "принципованість -безпринципність", "людська гідність - нікчемність", "скритність-відкритість".

Аналіз змін (трансформацій) образу Аліси показав наступне. Опрацювання загальногрупової матриці образу Аліси-1 дозволило виділити п'ять ортогональних факторів. Перший фактор (12,2 внесок у загальну дисперсію) - одержав умовну назву "лицемірна підлість - надійна порядність". Другий фактор (11,5 внесок у загальну дисперсію) - "сором'язливість - самовпевненість". Третій фактор (9,3 внесок у загальну дисперсію) - "сильна - слабка особистість". Четвертий фактор (8,4 внесок у загальну дисперсію) - "облудність - правдивість". П'ятий фактор (8,2 внесок у загальну дисперсію) - "боротьба за життя - природне життєве існування".

В результаті можна зробити висновок, що для наших досліджуваних оцінка образу Аліси, після знайомства з нею через її лист, виявилася в таких площинах: "підлість - порядність", "самовпевненість - сором'язливість", "сила - слабість", "облудність -правдивість", "активність - пасивність у боротьбі за місце під сонцем".

Факторний аналіз загальногрупової матриці оцінки Аліси-2 (після критики її моральних і життєвих позицій О.Лосото) дозволив виділити шість ортогональних факторів. Перший факторів (16,7, внесок у загальну дисперсію) - "підкреслена незалежність - облудний конформізм''. Другий фактор (8,8 внесок у загальну дисперсію) - "демонстративний кар'єризм - скромна діловитість". Третій фактор (8,0 внесок у загальну дисперсію) - "підлість - загальновизнана порядність". П'ятий фактор (7,5 внесок у - загальну дисперсію) - "прагматизм - безцеремонна простота". Шостий фактор (7,0 внесок у загальну дисперсію) - "свій - чужий".

Аналіз виділених факторів трансформації образу Аліси-2 після критичного розбору показав, що площини оцінок значною мірою визначалися змістовною стороною засуджуючої критики. Свідченням цього є наявність таких нових факторів, як: кар'єризм - діловитість; прагматизм - наївність; свій - чужий; конформізм - незалежність. Крім цього, відзначається збільшення когнітивної складності свідомості, тобто збільшується розмірність семантичного простору оцінюваної змістовної області.

Факторизація результатів спільногрупової матриці оцінки Аліси-3 (її сприйняття після негативної дестабілізації образу О.Лосото) дозволила виділити п'ять ортогональних факторів. Перший фактор (14,6 внесок у загальну дисперсію) - продемонстрував тенденцію досліджуваних убачати в головних персонажах - Аліси і сіренького мишеняти - не просто реальних людей, а оцінні стереотипи, типажі, номінальні імена. Саме тому цей фактор одержав умовну назву "Аліса- сіреньке мишеня". Другий фактор (12,6 внесок у загальну дисперсію) - "підлість - чеснота". Третій фактор (10,7 внесок у загальну дисперсію) - "сором'язливість -зарозумілість". Четвертий фактор (8,2 внесок у загальну дисперсію) - "легкодумство -мудрість". П'ятий фактор (7,5 внесок у загальну дисперсію) - "самостійність - залежність".

На відміну від попереднього сприйняття Аліси, тут з'явилися цілком нові площини (чинники) виміру навколишнього соціуму - "Аліса - сіреньке мишеня", самостійність - залежність", "легкодумство - мудрість".

Дестабілізація (навмисна руйнація) позитивно оціненого образу комунікатора О.Лосото викликає зміну структури сформованої в особистості системи моральних норм, установок, цінностей. При цьому створюється фундамент для нових вимірів (зароджуються нові парадигми) соціальних взаємовідносин людей.

Змістовний бік таких вимірів визначається характером комунікативного впливу і специфікою особистісних властивостей та якостей, що покладені в основу дестабілізації (негативної руйнації) образу - комунікатора.

Четверта серія. Метою цієї серії було виявлення ефективності комунікативного впливу (публіцистичної статті на моральну тему) на свідомість неповнолітніх правопорушників.

Практичний вихід такого роду психологічних досліджень, має високий соціальний попит у плані профілактичних заходів неповнолітньої злочинності.

Вивченню проблем профілактики неповнолітньої злочинності присвячені праці А.І.Долгова , Н.А.Носкової, Є.Г.Горбатовської, Г.М.Миньковського й А.П.Тузова, В.Е.Коновалової та ін. Праці шерегу психологів дозволили внести ясність у деякі фундаментальні психологічні категорії і поняття використовувані в юриспруденції. Їх адекватне трактування дозволило більш об'єктивно підійти до визначення міри провини правопорушників. Розкриття психологічних механізмів протиправної поведінки неповнолітніх правопорушників дозволило переосмислити існуючі критерії ефективності виховного впливу та визначити шляхи пошуку об'єктивних психологічних критеріїв ефективності. В експерименті (1995 р.) взяло участь 36 підлітків - неповнолітніх правопорушників Фонтанської школи-інтернату віком 13-15 років, котрим було запропоновано оцінити такі персонажі й образи: "мій ідеал"," Я сам", "найкращий друг", "учитель поганий", "учитель гарний", "Аліса-1","О.Лосото", "Аліса-2", "автори семи листів". Після опрацювання результатів факторним аналізом було виділено чотири ортогональних фактори. Перший з них (39,4 внесок у загальну дисперсію) - "надійна - підступна особистість". Другий (8,9 внесок у загальну дисперсію) - "розважлива діловитість - заздра безініціативність". Третій (6,2 внесок у загальну дисперсію) - "життєва незалежність - життєва пристосовуваність". Четвертий фактор (5,2 - внесок у загальну дисперсію) - "свій - чужий". При аналізі факторів упадає в очі семантична неоднорідність, розмитість, нечіткість, тобто багато шкал, що уклали фактор, семантично "дисонують" між собою, а іноді, і просто суперечать одне одному.

Відзначена тенденція свідчить про те, що в досліджуваних ще не до кінця склалася міцна, тривка структура понять, норм, цінностей значень і змістів міжособистісних відношень, що характеризують сферу моралi i міжособистісних відносин, правового і протиправного поводження. Межі змістів, оцінних суджень, понять не просто розмиті і слабо диференційовані, їх просто в окремих випадках не існує.