Психофізіологічні основи попередження дезадаптації студентів перших років навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК 159.91:371.264

Психофізіологічні основи попередження дезадаптації студентів перших років навчання

19.00.02 - психофізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Соколова Ірина Михайлівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України

Захист відбудеться 30 вересня 2008 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Автореферат розіслано 28 серпня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Л. Зливков

АНОТАЦІЯ

Соколова І.М. Психофізіологічні основи попередження дезадаптації студентів перших років навчання - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.02 - психофізіологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі визначення психофізіологічних основ попередження дезадаптації студентів перших років навчання.

Здійснене з позицій системного підходу дослідження дозволило визначити зміст і характер структурно-функціональних взаємозв'язків різних рівнів ПФС студентів: психофізіологічного, психічного та соціально-психологічного.

Виявлено проявлені чинники ризику дезадаптації студентів різної статі та терміну навчання. На основі результатів дослідження динаміки проявів психофізіологічної дезадаптації студентів на різних рівнях ПФС встановлений перелік базових психологічних корелятів.

Запропоновано та обґрунтовано метод комплексної динамічної оцінки проявів дезадаптації студентів та характеру їх змін. Використання розробленого автором методу кількісного аналізу дозволяє визначити нормативні показники, вірогідність проявів дезадаптації серед студентів та визначити групи ризику та адаптивні „зони”.

Розроблено програму попередження дезадаптації студентів, що містить первинну та вторинну профілактику, апробовано систему психокорекційних прийомів, що передбачають поетапне введення відповідних методик залежно від психофізіологічних, психічних та соціально-психологічних особливостей перебігу дезадаптації студентів.

Ключові слова: психофізіологічні основи, психофізіологічна дезадаптація, психічна дезадаптація, соціально-психологічна дезадаптація, студенти, психокорекція, психопрофілактика.

психофізіологічний дезадаптація студент

АННОТАЦИЯ

Соколова И.М. Психофизиологические основы предупреждения дезадаптации студентов первых лет обучения - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора психологических наук по специальности 19.00.02 - психофизиология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертационное исследование посвящено актуальной научной проблеме определения психофизиологических основ предупреждения дезадаптации студентов в начале обучения.

Разработана концепция психофизиологических основ предупреждения процесса дезадаптации, которая интегрирует теоретико-методологическое обоснование, методические подходы, эмпирические данные и определяет стратегию психопрофилактики и психокоррекции дезадаптации студентов, находящихся в разных адаптивных зонах.

Проблема решена с позиций системного подхода, что позволило определить характер структурно-функциональных взаимосвязей разных уровней психофизиологического состояния (ПФС) студентов: психофизиологического, психического и социально-психологического.

Выявлены количественно-качественные показатели взаимодействия факторов риска дезадаптации студентов с учетом пола и периода обучения. Установлена динамика преимущественных проявлений психофизиологической дезадаптации разных уровней ПФС.

Раскрыт адаптивный и дезадаптивный характер взаимосвязей факторов риска дезадаптации студентов. К снижению пластичности адаптивных процессов приводит как увеличение количества взаимосвязей, так и усиление взаимосвязей, а их уменьшение и трансформация выступает в качестве компенсаторного фактора.

Предложен и обоснован экспериментальный метод комплексной динамической оценки проявлений дезадаптации студентов и характера их изменения. Использование предложенного алгоритма математической обработки результатов исследования позволяет определить нормативные значения, вероятность проявлений дезадаптации среди студентов и выделить группы риска и адаптивные «зоны».

Показана необходимость и принципиальная возможность разработки и систематизации критериев ранней диагностики проявлений дезадаптации у студентов с учетом пола и периода обучения.

Проявления психофизиологической дезадаптации характеризуются снижением эффективности умственной работоспособности и внимания, нарастанием утомления, снижением скорости переработки информации. Психофизиологическая дезадаптации сопровождается включением психовегетативной сферы в комплексе с эмоциональными нарушениями, снижением самооценки здоровья, функциональными нарушениями нервной и сердечно-сосудистой систем.

Проявления психической дезадаптации сопровождаются ухудшением психологического самочувствия, астенизацией, эмоциональными нарушениями, изменением активности в деятельности.

Проявления социально-психологической дезадаптации характеризуются нарушением межличностных отношений, усилением внутриличностной конфликтности, неудовлетворенностью выбранной профессией, трудностями в овладении программами обучения, эмоциональным дискомфортом, внутренней дисгармонией, эмоциональной лабильностью.

Разработана концепция предупреждения дезадаптации студентов, включающая первичную и вторичную профилактику, апробирована система психокоррекционных мероприятий, предусматривающая поэтапное введение соответствующих методик в зависимости от психофизиологических, психических и социально-психологических особенностей дезадаптации студентов.

Первичную профилактику в форме специальных рекомендаций по сохранению психического здоровья, повышения стойкости к стрессогенным факторам, развития адекватной самооценки студентов, а также умения рационально планировать собственную деятельность, проводили в группах студентов с показателями, которые не превышали нормативных величин.

Вторичную профилактику, которая включала комплекс собственно психокоррекционных мероприятий, проводили в группах студентов, показатели которых превышали нормативные значения.

Дифференцированный подход к программам предупреждения дезадаптации осуществлялся в зависимости от ее преимущественных проявлений на первом и втором курсе обучения. Цель коррекционных мероприятий состояла в изменении представлений студента о себе; коррекции дезадаптивных форм поведения и неосознаваемых установок; развитии компетентности в социальном поведении, повышении уровня самоуважения.

Ключевые слова: психофизиологические основы, психофизиологическая дезадаптация, психическая дезадаптация, социально-психологическая дезадаптация, студенты, психокоррекция, психопрофилактика.

ANNOTATION

Sokolova I.M. Psychophysiological bases of prevention of desadaptation in first years students. Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Psychological sciences in speciality 19.00.02 - psychophysiology. - G.S.Kostjuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

Dissertation is devoted to the actual scientific problem of determination of psychophisiological bases of prevention of students' desadaptation. The problem is solved from the system approach positions that has allowed to define the character of structurally functional interrelations between various levels of psychophysiological states in students: psychophysiological, psychical and socially-psychological. The risk factors0 for desadaptation in students according to their sex and period of training were found. There were stated three based mechanisms of development of desadaptation, which are characterized by mainly psychophysiological, psychical and socially-psychological manifestations.

The experimental method of a complex dynamic estimation of risk factors of desadaptation and character of their changes in students is offered and proved. The use of offered mathematic algorithm allows investigate the normative values, probability of desadaptive manifestation in students and define the risk groups and adaptive “zones”.

The concept of prevention of students' desadaptation was developed. The system of correction measures which is provided phased entering of proper methods in accordance with psychophysiological, psychical and socially-psychological features of students and strictly profound part of methodical approach was approved.

Keywords: psychophysiological bases, psychophysiological desadaptation, psychical desadaptation, social-psychological desadaptation, students, psychocorrection, psychoprophylaxis.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується соціально-політичними та економічними змінами, підвищенням рівня психоемоційної напруги, що призводить до виникнення психологічних проблем у житті кожної людини та, без сумніву, негативно позначається на молоді студентського віку.

Актуальність дослідження психофізіологічних основ попередження дезадаптації студентів обумовлена тим, що перші роки навчання вважають особливо напруженими, процес навчання відбувається в умовах інформаційного та емоційного стресу, значного психічного та фізичного напруження. Погіршення фізичного та психічного здоров'я студентів, що констатується останнім часом зниження стресостійкості та когнітивних функцій стало предметом спеціальної уваги дослідників (О.В. Авілов, 1999; Б.Г. Ананьєв, 2001; І.Ф. Аршава, 2006; М.П. Будовський, Л.П. Рожане, 1979; В.Л. Гавенко, 1991; Л.Г. Дика, А.В. Махнач, 1996; Є.П. Ільїн, 2005; Ю.О. Олександровський, 1993; М.М. Пейсахов, 1977; Р.В. Рожанець, 1975; Б.В. Михайлов, 1996; О.Р. Малхазов, 2002; С.Д. Максименко, О.М. Пелех, 1994).

Спираючись на концепцію біопсихосоціальної єдності людини, що вимагає урахування ролі біологічних, психічних і соціальних факторів у розвитку особистості, наявна неузгодженість між програмними вимогами, психофізіологічними й індивідуально-психологічними особливостями студентів, спричиняє певні порушення процесу адаптації, зокрема через виникнення дисбалансу функціональних підсистем на всіх рівнях цілісної системи психофізіологічної організації індивіду (Б.Г. Ананьєв, 1974; Л.М. Балабанова, 1999, 2000; Г.О. Балл, 1989; С.А. Гапонова, 1994; Є.П. Ільїн, 1981, 2005; А.М. Карпухіна, 1990, 1994; А.І. Кіколов, 1985; В.В. Клименко, 2002; О.М. Кокун, 1997, 2002; М.С. Корольчук, 2002, 2003; С.Д. Максименко, 2003; В.І. Носков, 2002; В.А. Семиченко, 1996; О.Г. Солодухова, 1991; В.С. Швирков, 1978).

Дослідження механізму дезадаптації є однією з найменш висвітлених у психологічній літературі проблем, що потребує з'ясування внутрішнього змісту, сутнісних ознак дезадаптивних станів, визначення психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних проявів дезадаптації.

Потреба у розробленні нових підходів до діагностики і корекції проявів дезадаптації, необхідність застосування системного підходу до їх аналізу пояснюється тим, що стан дезадаптації охоплює не лише окремі ланки функціонування людини, а й успішність діяльності особистості в цілому. Здійснений аналіз дозволив констатувати, що ця проблема недостатньо розроблена, як в теоретичному, так і практичному аспектах (І.Ф. Аршава, 2004; Ю.П. Горго, 1999; Л.Г. Дика, 1996, 1999; Ю.М. Забродін, 1991; О.В. Карпенко, 1989; А.М. Карпухіна, 1994, 2003; О.М. Кокун, 2002; М.С. Корольчук, 2003; М.В. Макаренко, 1996; С.Д. Максименко, 1994; В.А. Семиченко, 1996; М.Л.- А. Чепа, 2003).

Ефективне застосування науково обґрунтованих підходів щодо попередження дезадаптації студентів унеможливлюється поза широких діагностичних досліджень. Такі дослідження мають бути спрямовані на виявлення факторів ризику і виявів дезадаптації на всіх рівнях психофізіологічного стану (ПФС): фізіологічному, психофізіологічному, психічному та соціально-психологічному (Л.М. Балабанова, 1999; В.І. Берзінь, 2002; В.Л. Гавенко, 1997; А.Н. Занковський, 1991; Є.П. Ільїн, 2005; В.П. Казначеєв, 1986; А.І. Кіколов, 1985; О.М. Кокун, 2004; В.І. Носков, 2007; В.В. Плотніков, 1985; Л.І. Щедров, 1999).

Таким чином, актуальність розроблення концепції психофізіологічних основ попередження процесу дезадаптації, яка б інтегрувала теоретико-методологічне обгрунтування, методичні підходи, емпіричні дані та визначала би стратегію профілактики та корекції дезадаптації студентів, які перебувають у різних адаптивних зонах, обумовлює мету даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського державного медичного університету «Вивчення механізмів стійкості до емоційного стресу (клініко-експериментальне дослідження)» (№ державної реєстрації 0198U002619) і «Вивчення системних механізмів неспецифічної стійкості організму» (№ державної реєстрації 0101U01910).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Харківського державного медичного університету (протокол № 12 від 21 грудня 2006 р.) та погоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні при АПН України (протокол № 5 від 22.05.2007 р.).

Об'єкт дослідження: процес адаптації людини до учнівської діяльності.

Предмет дослідження: психофізіологічні основи попередження дезадаптації студентів перших років навчання.

Мета дослідження. З'ясувати психофізіологічні засади попередження дезадаптації студентів перших років навчання, розробити та апробувати на цій основі концепцію психопрофілактики та психокорекції процесу дезадаптації.

Виходячи з мети дослідження, нами були поставлені такі завдання:

Обґрунтувати теоретико-методологічні основи попередження дезадаптації особистості.

Розробити концепцію попередження дезадаптації студентів перших років навчання.

Окреслити систему факторів ризику виникнення психофізіологічної дезадаптації студентів різної статі перших років навчання.

Визначити нормативний діапазон показників адаптації студентів, щодо характеристик адаптивної та дезадаптивної зони.

Систематизувати критерії оцінки психофізіологічної дезадаптації студентів перших років навчання.

Встановити динаміку проявів психофізіологічної дезадаптації студентів на різних рівнях ПФС, виокремити групи ризику дезадаптації на етапі первинної професіоналізації.

Розробити й верифікувати програму оптимізації психофізіологічної регуляції адаптаційних процесів студентів перших років навчання.

Методологічною основою дослідження склали основні концепції розвитку стресу (Г.Г. Аракелов, 1995; Ф.П. Ведяев, Т.М. Воробьева, 1983; П.Д. Горизонтов, 1988; Ф.З. Меєрсон, 1986; Ю.О. Олександровський, 1993; H. Selye, 1976), психічної та психофізіологічної дезадаптації людини, основні принципи системного підходу у психологічних та психофізіологічних дослідженнях (П.К. Анохін, 1975; Г.О. Балл, 1989; Ф.Б. Березін, 1988; А.М. Занковський, 1991; В.П. Казначеєв, 1986; Б.Ф. Ломов, 1984, 1989; С.Д. Максименко, 1999; В.В. Суворова, 1975; К.В. Судаков, 1998); методологічні принципи організації психологічних досліджень та критерії оцінки психофізіологічного стану людини (Л.Ф. Бурлачук, 1982, 1999; Л.Г. Дика, 1996, 1999; Є.П. Ільїн, 2005; А.М. Карпухіна, 1990, 1994; М.С. Корольчук, 2002, 2003; Б.Ф. Ломов, 1989; М.В. Макаренко,1996), концепція здоров'я, уявлення про спеціфіку діагнозу та корекцію психосоматичних розладів (Р.М. Баєвський, 1999; В.П. Казначеєв, 1987; С.Б. Семичов, 1984), основні принципи психологічної допомоги особистості (О.В. Авілов, 1999; М.М. Кабанов, 1983; Б.Д. Карвасарський, 2002; О.М. Кокун, 2005; Т.С. Яценко, 1996; А.Л. Гройсман, 1988; А.Б. Леонова, 1988).

Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження використовувалися такі методи:

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми (аналіз, порівняння, узагальнення), класифікація і систематизація даних, інтерпретація отриманих даних, структурно-функціональне моделювання;

Експериментальні методи: оцінка варіабельності серцевого ритму та частоти серцевих скорочень (ЧСС); дослідження електронегативності ядер букального епітелію; авторська модифікація методики «Коректурний тест»; опитувальник СБОО (Л.М. Собчик); «Опитувальник загального здоров'я»; опитувальник мікросоціальних умов життя і навчання студентів і самооцінки здоров'я; опитувальник оцінки скарг на загальне самопочуття, стан різних психічних сфер, вегетативних проявів; методика ТРАНС; методики «Спосіб оцінки суїцидального ризику» і «Спосіб оцінки самоусвідомлення смерті»; «Незакінчені речення».

З метою психокорекції проявів дезадаптації студентів безпосередньо використовувалися такі методи: аутогенне тренування, соціально-психологічний тренінг, прийоми раціональної психорегуляції.

Математичне оброблення результатів здійснювалося шляхом використання методів статистики та теорії вірогідності, кореляційного аналізу.

Зазначений комплекс методик був апробований і адаптований до умов масових досліджень на репрезентативній вибірці студентів (рацпропозиції ХДМУ № 186 (1), 197 (1) і №205 (9)).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому:

уперше застосовано та науково обгрунтовано системно-динамічну оцінку чинників ризику та проявів дезадаптації студентів різної статі; розроблені психофізіологічні критерії попередження проявів дезадаптації студентів перших років навчання;

розкрито особливості структурно-функціональних взаємозв'язків факторів ризику виникнення психофізіологічної дезадаптації у студентів різної статі та періоду навчання. Встановлено, що зниження пластичності адаптивних процесів призводить до збільшення і трансформації взаємозв'язків, які постають в якості компенсаторного фактора;

визначено нормативні показники проявів психофізіологічної, психічної та соціально-психологічної дезадаптації, встановлено кількісні характеристики процесу дезадаптації на різних рівнях ПФС, виділено групи студентів із таким рівнем дезадаптації, що характеризується переважно порушеннями: психофізіологічної, психічної, соціально-психологічної її складової;

розроблено статистичний алгоритм із використанням теорії вірогідності, що дозволяє прогнозувати можливі дезадаптації студентів.

Теоретична значимість дослідження полягає :

у подальшому розвитку системно-динамічної оцінки факторів ризику та проявів дезадаптації студентів на початковому етапі вузівського навчання;

у встановленні психофізіологічних основ попередження дезадаптації студентів перших років навчання, які включають такі етапи: теоретико-методологічний, методичний, емпіричний та профілактичний;

у розширенні та поглибленні знання про закономірності перебігу процесу адаптації та її поліпшення в процесі учнівської діяльності.

Практична значимість отриманих результатів:

отримані результати щодо закономірностей дезадаптації студентів можуть бути використані у психолого-педагогічній практиці у вигляді відповідних рекомендацій;

створено й апробовано алгоритм кількісної оцінки психофізіологічного та психічного стану, а також соціально-психологічних особливостей, визначені показники нормативних значень адаптації, що дозволяє здійснювати типологізацію за рівнем проявів дезадаптації;

запропоновано і використано новий для психологічних досліджень алгоритм визначення нормативних значень показників адаптації, а також засіб виокремлення груп виникнення дезадаптації студентів на початковому етапі їх навчання;

створено рекомендації підвищення ефективності попередження дезадаптації студентів у перші роки їх навчання;

розроблено систему методичних прийомів психокорекції дезадаптації, яка включає первинну та вторинну профілактику залежно від адаптивної „зони” та психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних особливостей особистості.

Особистий внесок автора. В опублікованих працях зі співавторами особистий внесок дисертантки складається в узагальненні й аналізі одержаних матеріалів за темою дослідження, розробці критеріїв оцінки рівнів працездатності, концентрації уваги, перебігу психофізіологічних станів. Розробки та ідеї співавторів у дисертації не використовувалися.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні результати роботи було повідомлено на конференеціях та з'їздах, зокрема: на Міжрегіональній Російській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми психотерапії, пограничної психіатрії і медичної (клінічної) психології» (Росія, Ставропіль, 2000); Науково-практичній конференції «Психологія життєвої кризи особистості: теорія і практика» (Київ, 2000); ІІІ Міжнародному з'їзді психологів України (Київ, 2000); Науково-практичній конференції «Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології у світлі концепції розвитку охорони здоров'я населення України» (Тернопіль, 2001); Науково-практичній конференції «Сучасний підліток» (Росія, Москва, 2001); ІV Республіканській конференції Національної ліги психотерапії, психосоматики та медичної психології України «Реабілітація хворих із психічними порушеннями» (Харків, 2001); I Міжнародній конференції пам'яті Б.В.Зейгарник «Клінічна психологія» (Росія, Москва, 2001); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні технології збереження та зміцнення здоров'я дітей, підлітків та молоді» (Вінниця, 2003); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія» (Харків, 2003); Науково-методичній конференції «Проблеми медичної та фармацевтичної освіти: шляхи підвищення якості підготовки лікарів і фармацевтів Україні» (Харків, 2003); Пленумі і конференції науково-практичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України «Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії та наркології» (Одеса-Харків, 2006); Науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів „Сучасні проблеми профілактики аутоагресивної поведінки” (Харків, 2007); Науково-практичній конференції „Превентивна медицина: проблеми та перспективи” (Харків, 2007); ІІІ Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 2007).

Основні теоретичні положення і результати дослідження доповідалися та були схвалені на засіданнях кафедри психіатрії, наркології і медичної психології ХДМУ і кафедри психології і педагогіки Університету внутрішніх справ. Результати дослідження використовуються в навчальному процесі в ХДМУ і при створенні медико-психологічної служби вузу.

Основні положення і результати експериментального дослідження використано в навчально-педагогічній та лікувальній роботі кафедри психіатрії, наркології і медичної психології ХДМУ, у роботі Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3, про що отримано 15 довідок про впровадження.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 47 наукових праць, у тому числі 2 монографії, 24 статті в наукових виданнях, затверджених ВАК України, 14 тез конференцій та отримано 4 Патенти України, 3 рацпропозиції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, семи розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 552 найменування, і додатків. Обсяг основного тексту дисертації складає 376 сторінок, 58 таблиць і 32 рисунки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету та завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи дослідження адаптації та дезадаптації особистості» присвячено аналізу сучасних підходів до вивчення питань психофізіологічної, психічної та соціально-психологічної дезадаптації.

Окреслено основні напрямки і засоби впровадження принципів системного підходу (Б.Ф. Ломов, 1984, 1989) та теорії функціональних систем (П.К. Анохін, 1975).

Показано важливість системного підходу в сучасній психологічній науці в цілому, зокрема, ефективність його використання у галузі психофізіологічних досліджень (В.О. Барабанщиков, БФ. Ломов, 2002; В.О. Ганзен, 1984; А.М. Карпухіна, 1994; О.М. Кокун, 2004; О.Р. Малхазов, 2002; К.В. Судаков, 1997, 1998).

На основі здійсненого аналізу понять адаптації та дезаптації зіставлені різні підходи до визначення психофізіологічних механізмів та закономірностей процесу адаптації. Встановлено, що феномен адаптації як динамічний процес тісно пов'язаний із функціональним станом організму, який відбиває особливості перебігу процесів гомеостазу та адаптації. Відповідно до цього, дезадаптація є негативною стадією адаптаційного процесу, що визначається функціональною недостатністю певних підсистем адаптаційного процесу.

Здійснений аналіз таких ключових характеристик стану, як психічний, функціональний та психофізіологічний стани, який дозволив констатувати, що інтегральним може слугувати уявлення про психофізіологічний стан як складну ієрархічну систему, що саморегулюється (Л.Г. Дика, 1991, 1999; Є.П. Ільїн, 1981, 2005; А.М. Карпухіна, 1990. 1994; О.М. Кокун, 1997, 2002).

Показано, що процес адаптації та дезадаптації розглядається на різноманітних рівнях: на рівні міжособистісних взаємин, індивідуальної поведінки, на психічному та психофізіологічному рівнях.

У підсумку здійсненого у розділі аналізу зроблено висновок про те, що встановлення основних шляхів і засобів попередження дезадаптації студентів в перші роки їх навчання є нагальною потребою, задоволення якої має вагоме теоретичне і практичне значення.

Психофізіологічну адаптацію розуміють як цілісну багатовимірну самокеровану функціональну систему, спрямовану на підтримку сталої взаємодії індивіда з навколишнім середовищем і з самим собою (П.К. Анохін, 1975; В.А. Абрамов, С.А. Пуцай, 1996, 1993; Ф.Б. Березин, 1988; В.Л. Гавенко, 1997; А.І. Долганов, 1996, 1998; А.І. Кіколов, 1985; В.С. Мерлін, 1986; В.А. Семиченко, 1996; Л.М. Юр'єва, 1998).

До провідних факторів ефективності адаптації віднесено різні рівні ПФС студентів, визначено зміст, структуру та функцію цього поняття. Особливо підкреслено необхідність урахування розумової працездатності як одного з критеріїв успішної адаптації студентів.

Цілісне розуміння адаптації передбачає наявність взаємозв'язку між психофізіологічними, психічними та соціально-психологічними рівнями ПФС, кожний з яких здійснює свій внесок у загальний адаптаційний механізм. Психофізіологічна дезадаптація супроводжується порушеннями функціональної системи в цілому, при цьому прорив адаптаційного бар'єру може відбуватися на різних рівнях.

У вітчизняній психології, з огляду на багатогранність та універсальність класу адаптивних явищ, існує кілька підходів до їх розуміння й дослідження.

Панівним є підхід, відповідно до якого процес адаптації розглядають як поведінку, обумовлену взаємозв'язком психофізіологічних, власне психічних і соціально-психологічних закономірностей (Ф.Б. Березин, 1974, 1988; Ю.Я. Голіков, Л.Г. Дика, 1999; А.М. Карпухіна, 1994; В.Д. Шадріков, 1983). При цьому метою психофізіологічної адаптації є оптимальне формування психофізіологічних співвідношень, збереження фізичного здоров'я та розумової працездатності особистості, власне психічної - підтримка психічної рівноваги та збереження психічного здоров'я, соціально-психологічної - утворення та збереження адекватної мікросоціальної взаємодії особистості та її оточення.

Розв'язання проблеми визначення станів дезадаптації передбачає дослідження не тільки з'ясування причин і чинників ризику, але й нормативних меж та структури дезадаптивних станів з метою якомога ранньої їх діагностики та розробки концепції її попередження.

Стани психічної дезадаптації виникають при комплексному впливі несприятливих зовнішніх чинників, таких як стресові ситуації, екстремальні умови праці й навчання, негативні психосоціальні впливи. Патогенетично значущою є обмежена можливість особистості активно протидіяти стресовій ситуації, уникати її чи коригувати.

Проаналізовано зміст основних видів дезадаптації, що виокремлюються різними дослідниками: фізіологічної (біологічної), психічної та психологічної, соціально-психологічної. Особливу увагу надається визначенню обсягу поняття психофізіологічної дезадаптації як інтегральному, яким пояснюється перебіг різних рівнів ПФС людини.

Здійснений у розділі аналіз відповідної літератури дозволив зробити висновок про те, що результати наявних на сьогодні досліджень є вельми строкатими й суперечливими, та теоретично недостатньо обґрунтованими. Таким чином першочерговою постає проблема розроблення психофізіологічних основ попередження дезадаптивних станів у студентів, встановлення чинників дезадаптації та їх наслідків.

У другому розділі «Загальна характеристика вибірки та методичний апарат дослідження» подається перелік методів, склад вибірки, етапи дослідження. У дослідженні взяли участь 654 особи - студенти першого і другого курсів навчання Харківського державного медичного університету (406 жінок і 248 чоловіків, віком - від 18 до 24 років). Дослідження проводилося на початку навчального процесу.

На основі аналізу наявних підходів до принципів вибору і застосування методів, визначений перелік прийомів, що були покладені в основу даного дослідження.

Дібраний комплекс методів дослідження психофізіологічної дезадаптації у студентів був призначений для встановлення рівнів ПФС, а саме: самооцінки психічного і соматичного здоров'я; індивідуально-психологічних особливостей; розумової працездатності, втоми і емоційного стану; емоційної стійкості та психологічного благополуччя в галузі навчальної і міжособистісної активності; мікросоціальних та побутових умов життя і навчання студентів.

Обґрунтовано необхідність застосування чотирьохпараметричної математичної моделі з використанням методів статистики та теорії вірогідності, що дозволяє уточнити нормативні значення показників адаптації для студентської молоді.

Аналіз кореляційних зв'язків, доповнений нами застосуванням коефіцієнту стабільності (а/) дозволив визначити особливості дезадаптації у студентів з різним значенням цього коефіцієнта, а також виявити ряд стійких закономірностей.

Порівняння даних теоретичних рівнів з експериментальними рівнями (верхньою та нижньою межею показників адаптації) дозволило визначати вірогідний характер та динаміку проявів дезадаптації студентів перших років навчання різної статевої належності.

Таким чином у розділі, відповідно до поставленої мети дослідження, нами була розроблена методична складова психофізіологічних основ попередження дезадаптації, що включає в себе комплекс методів дослідження та алгоритм математичної обробки отриманих результатів.

У третьому розділі «Організація та результати дослідження психофізіологічного стану студентів» подаються основні принципи організації дослідження ПФС студентів. Наведено зміст, характеристику етапів та методів дослідження, що складається з 2 етапів:

1) перший етап мав на меті добір найбільш інформативних методів, обґрунтування їх надійності та ефективності використання. Здійснення оцінки варіабельності серцевого ритму, ефективності розумової працездатності студентів, визначення самооцінки студентами ПФС;

2) процедура діагностики та отримані результати склали зміст другого етапу дослідження.

Здійснений аналіз результатів дослідження, підтвердив наявність достовірних взаємозв'язків між власне психофізіологічними методами дослідження та результатами, отриманими за допомогою комплексу опитувальників.

У розділі наведено результати циклічності функціонування психофізіологічних механізмів, що забезпечують адаптацію людини. Показано, що на кожному етапі відбувається свій цикл послідовної актуалізації психофізіологічних механізмів адаптації індивіду до ситуації.

У четвертому розділі «Психологічні детермінанти і показники дезадаптації студентів» подано результати аналізу ролі психофізіологічних, психічних та соціально-психологічних чинників ризику виникнення дезадаптації у студентів різної статі і етапу навчання. Розглянуто вплив дезадаптації на загальну самооцінку здоров'я, зміст скарг на нервову, серцево-судинну системи, стомлюваність і мозковий кровообіг (за критерієм Є.В. Шмідта).

Виявлено, що наявність і частота скарг на головний біль, запаморочення, тяжкість в голові, порушення пам'яті і зниження працездатності у студенток істотно вищі, ніж у студентів-чоловіків як на першому, так і на другому курсах, тобто система мозкового кровообігу у студенток більш чутлива до впливу несприятливих мікросоціальних чинників.

У студентів першого курсу основними чинниками дезадаптації є несприятливі побутові умови, недостатнє та нерегулярне харчування. На другому курсі, порівняно із першим, у чоловіків спостерігається зниження впливу кількості несприятливих чинників, у жінок спостерігається зворотна картина: більша поширеність шкідливих звичок, порушення режиму харчування, незадоволеність побутовими умовами.

Здійснений у розділі аналіз самооцінки загального стану здоров'я показав: якщо на першому курсі кількість скарг на загальний стан здоров'я не залежить від статі, то на другому курсі у студенток цей показник достовірно зростає і є істотно вищим, ніж у студентів-чоловіків. Виявлено, що на другому курсі у жінок, порівняно з чоловіками, зростає питома вага мікросоціальних чинників ризику у виникненні дезадаптивних станів і поширеність психосоматичних скарг.

Визначено, що студентки на другому курсі, порівняно із першим, частіше, ніж чоловіки незадоволені чи частково задоволені вибором професії, до умов навчання адаптуються із значними труднощами, частіше відчувають труднощі у навчанні, які пов'язані з засвоєнням навчального матеріалу, незвичними побутовими умовами.

Виявлено, що на першому і другому курсах жінки значно частіше відзначають у себе неуважність, втому, підвищену сонливість, відчуття слабкості і мають більшу кількість скарг, які відбивають їхній психічний стан, ніж чоловіки.

На першому курсі середні значення показника психічної дезадаптації у жінок переважали аналогічні у чоловіків за всіма показниками, за винятком скарг на загальне самопочуття. Жінки частіше, ніж чоловіки відзначають у себе наявність відволікання, виснаження та концентрацію уваги на неприємних переживаннях.

Показано, що у студенток другого курсу є характерним різке погіршення загального самопочуття через появу скарг на емоційну, вольову сфери, збільшення вегетативних проявів, що виявляються у зниженні активності, неможливості змусити себе щось робити, невпевненості у собі, а також у наявності випадків вегетативних розладів - тремору пальців, тахікардії, почервоніння чи збліднення обличчя, прискорення пульсу під час хвилювання, наявність підвищеної емоційної чутливості, появі нав'язливих страхів і неадекватності емоційних реакцій (за типом короткочасних бурхливих реакцій чи байдужості до свого стану).

У студентів-чоловіків другого курсу аналогічних випадків погіршення не виявлено, проте можна відмітити той факт, що вони слабше диференціюють свій стан, схильні приховувати негаразди у психічному здоров'ї або не надавати їм значення.

Виявлено, що студентки висувають більшу кількість скарг на стан соматичного здоров'я, відзначають більшу кількість змін психічного стану порівняно зі студентами-чоловіками. Збільшення кількості симптомів у вегетативній сфері у студенток можна пояснити тим, що для них характерне більш глибоке вираження адаптаційного психомобілізаційного синдрому, який супроводжується вегетативними проявами.

У разі розумового навантаження жінки констатують у себе більш високу працездатність, активність, порівняно з чоловіками. Настрій, як відносно тривалий і стійкий психічний стан, як позитивний фон інтенсивніше виражений у жінок, ніж у чоловіків, а отже, і суб'єктивно жінки почуваються більш комфортно.

Виявлено, що внутрішньоособистісні конфлікти в системі відносин у студентів обох статей переважають на другому курсі, порівняно із першим, а необхідність зміни статево-рольових відносин між студентами, що істотно відрізняються від шкільних, зміни ставлення до статевого життя та осіб протилежної статі збільшує їх невпевненість.

У студентів-чоловіків мають місце найвищі середні значення за такими базовими шкалами СБОО: восьмою (індивідуалістичність і аутизація), дев'ятою (оптимізм і активність, заперечення тривоги, гіпоманіакальні тенденції) і сьомою (фіксація тривоги і обмежувальна поведінка). Це свідчить про загострення у студентів таких особистісних рис, як висока активність і прагнення до діяльності в поєднанні з підвищеною тривожністю. У разі неуспіху критичне ставлення до власних помилок знижене.

У жінок зафіксовано піки за такими шкалами: дев'ятій, четвертій (імпульсивність, реалізація емоційної напруженості у безпосередній поведінці) і восьмій (індивідуалістичність). У студенток, поряд із прагненням до активної діяльності має місце відреагована тривожність у безпосередній поведінці.

У студентів-чоловіків песимістичність та депресивні тенденції виражені мінімально, вони оптимістичні і задоволені собою. Чоловіки намагаються бути більш соціально пристосованими за рахунок витіснення чинників, що викликають тривогу, надконтролю і виявів соматизації тривоги, проте в разі прийняття важливого рішення коливаються і є невпевненими у собі, схильні до невротичних захисних реакцій.

Жінки, зі свого боку, пристосовуються до соціальних норм за рахунок імпульсивності і заперечення тривоги, добре переносять звичні труднощі.

Таким чином, в цьому розділі наведено кількісні та якісні розбіжності між чинниками, що визначають процес адаптації студентів. Установлено достовірну різницю між показниками чоловіків і жінок.

П'ятий розділ «Якісно-кількісні характеристики чинників дезадаптації студентів» присвячено виявленню й аналізу характеру структурно-функціональних взаємозв'язків чинників адаптації студентів різної статі та періоду навчання.

Визначено, що виразність проявів дезадаптації до процесу навчання на першому курсі у студенток пов'язана з проявом загальної втоми, наростанням ознак недостатності мозкового кровообігу, збільшенням скарг на стан серцево-судинної та нервової системи. У студентів-чоловіків цей чинник виражений менше і пов'язаний передусім із проявом загальної втоми і наростанням ознак недостатності мозкового кровообігу.

На погіршення загальної самооцінки здоров'я студенток впливає недостатність мозкового кровообігу та серцево-судинної системи, стомлення. У студентів-чоловіків процес адаптації пов'язаний із наростанням втоми і погіршенням соматичного стану.

Відзначено, що оцінка загального стану здоров'я і процесу дезадаптації у студенток на першому курсі залежить від впливу більш значної кількості мікросоціальних чинників, ніж у студентів-чоловіків; на другому курсі спостерігається зворотна картина. У студентів-чоловіків на другому курсі достовірно зростає вплив мікросоціальних чинників з 26% до 91% (p?0,01), взаємозв'язки із скаргами на соматичний стан збільшуються з 33% до 75% (p?0,05) від загальної кількості випадків, у студенток вплив аналогічних чинників зростає з 33% до 64% (p?0,01) та з 60% до 64% (p?0,05) відповідно.

Процес адаптації чоловіків до навчання визначається більшим переліком впливів мікросоціальних чинників та більш виразним впливом на стан здоров'я, ніж у жінок, а також збільшенням імовірності ризику розвитку психічних і соматичних розладів.

Кореляційний аналіз показників психічного стану виявив, що прояв вірогідно взаємопов'язаних чинників від загальної кількості кореляцій у чоловіків зріс з 8% на першому курсі до 53% на другому курсі (p?0,05), у жінок відбувся лише перерозподіл взаємодіючих чинників і збільшення величини кореляційних зв'язків, в той час як відсоток їх зберігся на рівні 47%.

Виникнення дезадаптивних станів супроводжується збільшенням і посиленням взаємозв'язків між показниками психічного стану, а їх трансформація постає чинником, що послаблює дезадаптацію у студентів. У студентів-чоловіків зміни показників дезадаптації супроводжуються ускладненням взаємозв'язків між ними, у студенток - якісною реорганізацією структури взаємозв'язків.

Виявлено, що у чоловіків і жінок мають місце якісні та кількісні відмінності у взаємозв'язках між емоційним станом та показниками точності й продуктивності розумової роботи. Для студентів-чоловіків властива відсутність взаємозв'язку між точністю виконуваної роботи і показниками емоційного стану, в той час, як у жінок така картина не спостерігається. Точність здійснюваної розумової роботи залежить від самооцінки власної працездатності і самопочуття. Продуктивність, навпаки істотно залежить від показника активності і самопочуття у студенток, у студентів - від працездатності, активності, тривоги, настрою.

Отримані результати дозволили констатувати більшу адекватність самооцінки власного стану у студентів-чоловіків, на відміну від студенток. У жінок емоційний стан переважно впливає на показники точності виконання розумової роботи, у чоловіків - на показники продуктивності. У студенток існує складніша, опосередкована залежність між особистісними і функціональними показниками.

На другому курсі зафіксовано різноманітні страхи у студентів, передусім вони пов'язані зі власною особистістю, ставленням до себе, неоднозначним ставленням до осіб протилежної статі, однокурсників. В однокурсникові студенти вбачають особу своєї чи протилежної статі, яка вимагає до себе особливого ставлення. Ставлення до майбутнього взаємопов'язане із ставленням до сім'ї, створенням власної сім'ї та вирішенням сімейних проблем.

Визначено, що на першому і на другому курсах ставлення студентів до себе має нестійкий характер. Це пов'язано, на наш погляд, із незадоволенням своїм соціальним станом, складностями у ідентифікації із роллю студента, відсутністю певних навичок соціального спілкування і статево-рольовою незрілістю. Є цілком очевидним, що колишній випускник школи, як студент, мимовільно починає набувати навичок дорослого спілкування.

Встановлено, що виникнення песимістичності у студентів-чоловіків переважно залежить від страхів і побоювань, пов'язаних із майбутнім, у студенток - від ставлення до майбутнього, до однокурсників та до матері. Це свідчить про те, що чим вищий ступінь конфліктності та суперечливості в цих системах відносин, тим вище ймовірність виникнення депресивних реакцій.

Визначено, що кількість взаємокореляцій у студентів обох статей значно збільшується на другому курсі, що свідчить про очевидне погіршення стану психічного здоров'я.

Відсутність взаємозв'язку між шкалою оптимістичності та іншими шкалами свідчить, що такі психологічні якості особистості як заперечення тривоги, оптимізм, збуджуваність, висока мотивація досягнення, позитивна самооцінка і прагнення до активності не мають значущих зв'язків із жодною з оціночних шкал. Незалежність цієї ознаки відбиває її функціональну спеціалізацію і виокремлює її як стабілізуючий і найбільш сталий з чинників.

Визначено, що у студентів першого курсу найбільш виражені взаємозв'язки між показниками першої (надконтроль, соматизація тривоги) і третьої (емоційна лабільність, витіснення чинників, що викликають тривогу) шкалами, а також між третьою та сьомою шкалами (тривожність і фіксація тривоги). Це вказує на взаємну зумовленість особистісних якостей, таких як схильність до реакцій тривоги, її соматизація, витіснення чинників, що викликають тривогу, емоційна лабільність, сенситивність, невпевненість у собі.

Особливості і характер взаємозв'язків між зазначеними вище чинниками виявляються, зокрема, в тому, що, по-перше, у студентів-чоловіків має місце більш жорстка система структурно-функціональних взаємозв'язків між чинниками ризику дезадаптації, яка призводить до зниження пластичності адаптивних перебудов, а дезадаптивні прояви, які виникають, мають більш стійкий, «хронічний» характер, по-друге, у студенток відбувається пом'якшений перерозподіл таких взаємозв'язків.

У шостому розділі «Особливості динаміки процесу психофізіологічної дезадаптації студентів» подано та обґрунтовано метод оцінювання динаміки проявів психофізіологічної дезадаптації на різних рівнях ПФС студентів різної статі та періоду навчання.

Встановлені нами норми адаптації дозволили виокремити групи ризику із урахуванням можливості виникнення переважного типу дезадаптації.

Виявлено, що розроблений нами метод оброблення результатів дослідження дозволяє визначити нормативні значення показників адаптації, здійснити ймовірнісну оцінку виникнення психофізіологічної дезадаптації та її рівнів (психофізіологічному, психічному та соціально-психологічному).

Відповідно до законів розподілу Грама-Шарл'є у ролі меж, що поділяють області середніх, високих і низьких значень адаптації, було обрано значення Zв і Zн, які відповідають нормованому значенню щільності вірогідності, що дорівнює 0,5. Параметри експериментального розподілу містять, крім значень Zв і Zн, також значення Zм - для моди розподілу; окрім цих параметрів, визначено межі 80%-ої вірогідності появи величин за рівнями 10%-ої (Z(p=0,1)) і 90%_ої вірогідності (Z(p=0,9)).

У чоловіків ймовірність виникнення дезадаптації на першому курсі значно менше, ніж у жінок. Так, у чоловіків Zв дорівнює 0,882, а Z(р=0,9)=1,272; у жінок Zв дорівнює 1,218, а Z(р=0,9)=1,26. Різниця між Zв і Z(р=0,9) значно вища у чоловіків, ніж у жінок, отже, ймовірність погіршення адаптації до навчання надалі вище у чоловіків.

Цей факт підтверджується тим, що на другому курсі 28,2% студентів-чоловіків мали результати, значно вищі за верхню межу - “коридор норми”, тоді як на першому курсі - 26% студентів-чоловіків. У студенток аналогічні результати становили 26% на першому та 13% на другому курсах (p?0,05). Таким чином, у студенток напруження адаптації за цим показником не призводить до її зриву.

Визначено групи студентів з імовірнісним ризиком виникнення проявів дезадаптації. На другому курсі, зокрема, зростає кількість студенток, які мають скарги на загальний соматичний стан, в той час, як у чоловіків такі випадки значно нижчі, що свідчить про соматичні прояви дезадаптації переважно у жінок.

Встановлено також групи студентів, дезадаптація яких пов'язана переважно з порушенням міжособистісних стосунків, несприятливим впливом мікросоціальних чинників, проявом дисгармоній психологічних реакцій, посиленням внутрішньоособистісної конфліктності, незадоволеністю обраною професією. Соціально-психологічні прояви дезадаптивних станів є найбільш вираженими, порівняно із психічними та психофізіологічними, у 22% чоловіків і 28% жінок на першому курсі та у 21% чоловіків і 22% жінок на другому курсі (p?0,05).

Виявлено, що кількість жінок, що вважають свої побутові умови незадовільними, зросла з 20% на першому курсі до 24% на другому, а тих, які відзначають низьку фізичну активність - з 18% до 21% відповідно.

У чоловіків виявлено негативний вплив більшої кількості мікросоціальних чинників: недотримання розпорядку дня (21% студентів 1-го курсу і 24% студентів 2-го курсу), наявність шкідливих звичок (15% і 26% відповідно), недостатні заняття спортом (20% і 22% відповідно) (p?0,05).

У складі студенток збільшується група ризику з переважанням скарг на погіршення соматичного здоров'я: з 12% на першому курсі до 19% - на другому. У студентів-чоловіків виявлено зменшення групи ризику з 18% на першому курсі до 12% на другому при одночасному збереженні виразності негативного впливу мікросоціальних чинників на другому курсі.

Встановлено, що психічні прояви дезадаптації супроводжуються відчуттям психічного дискомфорту, погіршенням емоційного, соматичного станів, загального самопочуття, психовегетативними реакціями. Отримані дані свідчать про те, що у студентів 1-го курсу поширеність порушень у різних психічних сферах становить: у чоловіків 24%, у жінок 26%.

На 2-му курсі у чоловіків виявлено різке наростання цього показника до 31%, у жінок лише до 29%. Визначено, що на другому курсі достовірно збільшується кількість студенток, які належать до групи ризику: за погіршенням загального самопочуття - з 10% до 20%; за збільшенням змін у самосвідомості - з 42% до 50%; сприймання - з 24% до 34%; вегетативними порушеннями - з 14% до 21%.

Зафіксовано статеві відмінності серед студентів з явищами дезадаптації, що виявляється передусім у вигляді психофізіологічних порушень та перевантаження функціональних систем, порушенням уваги, зниженням розумової працездатності.

Виявлено, що кількість студенток з такими порушеннями збільшується з 14% на першому курсі до 18% на другому курсі, у студентів-чоловіків - відповідно з 10,5% до 16%. За показником точності розумової діяльності група ризику у жінок зростає з 17% до 22%, у чоловіків - вдвічі з 12% до 24%. У студенток також збільшується відсоток груп ризику за продуктивністю з 11% до 14% (p?0,05). Результати проведеного дослідження показують, що у чоловіків розумова працездатність вища, ніж у жінок, але на тлі розумового навантаження стомлення у останніх розвивається швидше.

Визначено, що у жінок спостерігається зниження груп ризику за всіма шкалами, за винятком шкали імпульсивності, яка демонструє значне збільшення на другому курсі з 16% до 31%, в той час, як у чоловіків на другому курсі виявлено збільшення груп ризику; зокрема, за шкалою надконтролю - з 17% до 28%; емоційної лабільності - з 21% до 24%; ригідності - з 13% до 22%.

У студентів-чоловіків на першому курсі характерно поєднання песимістичності (26%) та емоційної лабільності (21%). На другому курсі у студентів-чоловіків спостерігається поєднання надконтролю (28%) та емоційної лабільності (24%).

Психологічні прояви дезадаптивних станів у студенток на першому курсі характеризуються високим рівнем тривоги, астеноневротичними реакціями, емоційною лабільністю. На другому курсі превалюють риси імпульсивності, які виявляються у високій пошуковій активності, переважанні мотивації досягнення, зниженні контролю свідомості, нетерплячості, неможливості суворого дотримання наявних правил і норм, у спонтанності поведінкових реакцій, завищеній самооцінці, потреби у визнанні.

У студентів-чоловіків першого курсу мінімальна тривожність, ригідність афективних реакцій, контрастність поглядів, недостатня критичність при розв'язанні особистісних питань, емоційна лабільність, а у студентів другого курсу превалюють психічна напруженість, високий рівень внутрішньої тривоги та її мінімізація за рахунок витіснення та соматизації.

Отримані нормативні величини дозволили встановити групи ризику за критерієм переважних проявів психофізіологічної дезадаптації на різних рівнях ПФС, а також включити студентів до відповідної адаптивної „зони”.