Психофізіологічні основи попередження дезадаптації студентів перших років навчання

У сьомому розділі «Програма психокорекції та психопрофілактики психофізіологічної дезадаптації студентів» обґрунтовано та апробовано систему заходів первинної та вторинної психопрофілактики процесу дезадаптації студентів з урахуванням належності останніх до тієї чи іншої адаптивної „зони” та терміну навчання.

На підставі проведеного дослідження встановлено, що психофізіологічна адаптація студентів перших років навчання є системною реакцією на зміну соціального середовища та умов навчання. Показниками ефективності функціонування психофізіологічних механізмів, що забезпечують адаптацію, можуть служити, зокрема, рівень соціально-психологічної адаптації, ступінь напруження психофізіологічних процесів, рівень психічного і психологічного здоров'я особистості. На ефективність механізмів адаптації та показників успішності адаптаційного процесу впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники. Встановлено, що розвиток адаптаційного процесу за стадіями забезпечується послідовною зміною механізмів.

Визначено, що загальна поширеність явищ дезадаптації у студентів другого курсу більша ніж у студентів першого курсу. Дезадаптація характеризується симптоматично не оформленими порушеннями психічних функцій, зниженням самооцінки соматичного здоров'я, психофізіологічною дисфункцією, порушенням соціальних взаємозв'язків, міжособистісною та внутрішньоособистісною конфліктністю та суперечливістю.

В свою чергу, адаптивним станам відповідає адекватна психічна напруга, зміна психічної й особистісної активності в межах ситуаційної норми, оптимальне психофізіологічне та соціально-психологічне самопочуття. Отримані результати не перевищують нормативних значень.

До соціально-психологічних чинників, що зумовлюють прояви дезадаптації, ми відносимо мікросоціальні й соціально-побутові умови життя студентів: сімейний стан, житлові умови, регулярність і якість харчування, наявність шкідливих звичок, дотримання режиму дня, заняття спортом, а також індивідуально-психологічні особливості, наявність міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів.

Психофізіологічні прояви дезадаптації фіксувалися за допомогою кількісних та якісних показників стану розумової працездатності: точність і продуктивність розумової діяльності, розвиток втоми.

Психічні прояви дезадаптації визначались через оцінку психічного і соматичного стану: наявність зниження самооцінки соматичного здоров'я, психовегетативних реакцій, транзиторних порушень психічних функцій і передневротичних станів.

Проявом психічних станів студентів, які перебувають у стресовій ситуації початку навчання, що супроводжуються напругою функціональних систем організму, є адаптивні реакції (стани), які дозволяють забезпечувати оптимальне їх функціонування в межах ситуаційної норми. Проте поряд із адекватними адаптивними реакціями часто виникають дезадаптивні реакції, в основі генезу яких лежать механізми короткочасного перебігу адаптації з вибуховою активізацією "поверхневих" компенсаторних ресурсів організму; цим зумовлюється переважання в період строкової адаптації регресивних, онтогенетично більш ранніх форм реагування: сомато-вегетативних, психомоторних, елементарних афективних.

Водночас, захисна відповідь організму виявляється у дезінтеграції різного ступеня свідомості - від порівняно слабкого афектогенного звуження до розвитку глибоких дисоціативних станів. Виявлено, що основна відмінність дезадаптивних реакцій від адаптивних полягає в тому, що в разі дезадаптації порушується цілісне психофізіологічне функціонування організму, спостерігається уставлене зниження розумової працездатності, а також самооцінки соматичного здоров'я.

На тлі постійної нервово-психічної напруги у студентів спостерігається часте виникнення короткочасних реакцій страху, тривоги, внутрішньої напруженості, емоційно-стресових проявів, ситуаційно обумовлених відхилень в поведінці, що не досягають патологічного рівня в рамках не тільки нозоформи, але й синдрому.

Перебіг процесу адаптації до навчання у вузі полягає в підвищенні специфічної стійкості організму до впливу різноманітних стресорів, закріпленні нових поведінкових навичок і стереотипів, перебудова психологічних і психофізіологічних процесів спрямовується на довгострокове пристосування і зачіпає всі рівні ПФС особистості. Реакції студентів є адаптивними, мають активно пристосувальний характер, проте сукупність певних змін у різних функціональних системах обмежує компенсаторні ресурси і може бути причиною виникнення дезадаптації.

Первинну профілактику у формі спеціальних рекомендацій щодо збереження психічного здоров'я, підвищення стійкості до стресогенних чинників, розвитку адекватної самооцінки студентів, а також уміння раціонально планувати власну діяльність, тощо здійснювали у групах студентів із показниками, що не перевищували нормативних величин.

Вторинну профілактику, що містила комплекс власне психокорекційних засобів, проводили у групах студентів, показники яких перевищували нормативні величини.

Диференційований підхід до засобів попередження дезадаптації здійснювався залежно від її переважних ознак проявів на першому і другому курсі навчання. Мета корекційних засобів полягала у зміні уявлень студента про себе; корекції дезадаптивних форм поведінки та неусвідомлених настановлень; розвиткові компетентності в соціальній поведінці, підвищенні рівня самоповаги.

У розділі подаються результати аналізу розробленої нами програми психокорекції психофізіологічної адаптації. Ефективність застосування психокорекційних заходів оцінювалась за показниками самозвітів, а також за показниками порівняльного аналізу результатів впроваджених програм психокорекції дезадаптації в експериментальних та контрольних групах студентів адаптивної зони (120 осіб).

Для груп студентів першого курсу із переважними проявами соціально-психологічної дезадаптації використовувалися соціально-психологічні тренінги. Їх організація відповідала вимогам групової терапії. Тренінги проводилися в малих групах (10 - 15 осіб), тривалістю 2 місяці, 1 раз на тиждень. Загалом у соціально-психологічних тренінгах прийняло участь 42 студенти.

Так, на першому курсі переважна кількість опитаних (38 осіб) відмітили суттєве поліпшення соціально-психологічної адаптації, у чотирьох зміни не відбулися - не відмітили ніяких змін.

Основними засобами групової роботи слугували прийоми особистісно-орієнтованої корекції, спрямованої на розкриття та переробку неадекватних ставлень до особистісних проблем, обговорення за методикою „Дзеркало Лібіха”, що мало на меті усвідомлення досліджуваними зв'язку між дезадаптивними проявами та власними проблемами, розуміння ними значення неконструктивних способів поведінки у вирішенні тих чи інших проблем. Цикл групових тренінгів містив також елементи групової дискусії, психодрами, психопантоміму.

Для груп студентів з проявами психофізіологічної дезадаптації (35 осіб) використовували прийоми раціональної психорегуляції у варіанті Х.Клейнзорге. Ці прийоми спрямовані на посилення тонусу парасимпатичної нервової системи, нейтралізацію стресорного стану, послаблення активності лімбічної та гіпоталамічної областей, що супроводжується зниженням загальної тривожності, посиленням процесів саморегуляції та самоконтролю. Так поліпшення свого функціонального стану на першому курсі відмітили 33 студенти, 2 - не відмітили.

Для груп студентів із проявами психічної дезадаптації на першому курсі було використано прийоми раціональної психорегуляції спрямовані на усвідомлення ролі життєвих обставин, зовнішніх та внутрішніх чинників у виникненні станів дезадаптації, що мають психічний еквівалент. Так всі студенти першого курсу (53 особи),що самостійно використовували зазначені методи, відмітили їх позитивний вплив на поліпшення свого стану.

Для груп студентів другого курсу із переважними проявами соціально-психологічної дезадаптації використовувалися прийоми раціональної психорегуляції з елементами аутогенного тренування (варіант А.Н.Шогама), спрямовані на відновлення динамічної рівноваги системи гомеостатичних процесів. Загалом у прийомах раціональної психорегуляції прийняло участь 44 студента. Серед досліджуваних студентів 40 осіб відмітили поліпшення, лише у чотирьох випадках значних змін не спостерігалось.

Для груп студентів з проявами психофізіологічної дезадаптації (47 осіб) використовували прийоми раціональної психорегуляції. Поліпшення свого функціонального стану відмітили 42 студенти, а не відмітили 5.

Для груп студентів з проявами психічної дезадаптації були використані прийоми раціональної психорегуляції у поєднанні з елементами психотонічного тренування, що мають активуючий ефект та спрямовані на посилення тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Всі студенти другого курсу (51 особа), які самостійно використовували зазначені методи, відмітили їх позитивний вплив на поліпшення свого стану.

У таблиці наведено динаміку показників адаптації досліджуваних експериментальних груп після корекції.

Таблиця Динаміка показників адаптації студентів після програм корекції

Здійснений у розділі порівняльний аналіз показників ефективності впроваджених програм психокорекції дезадаптації експериментальних та контрольних груп студентів адаптивної зони встановив відсутність між ними суттєвих відмінностей (p<0,05), що свідчить про досягнення досліджуваними експериментальних груп рівня, що відповідає нормативному перебігу процесу адаптації.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати такі висновки:

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми розроблення психофізіологічних основ попередження дезадаптації студентів перших років навчання. Розв'язання вказаної проблеми здійснено на засадах системного підходу, що дозволило встановити характер і зміст структурно-функціональних взаємозв'язків психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних факторів ризику виникнення дезадаптації студентів різної статі і терміну навчання. Обґрунтовано необхідність розроблення інтеграційного підходу до діагностики і попередження проявів дезадаптації на всіх її рівнях. Обґрунтовано програму їх психопрофілактики та психокорекції.

На основі аналізу структурно-функціональних взаємозв'язків між факторами, що впливають на процес дезадаптації, визначено загальні механізми порушення адаптації. Встановлено, що у студентів-чоловіків такі порушення супроводжуються більш ригідною системою взаємозв'язків між факторами ризику і збільшенням їхньої кількості, а у студенток - переважно якісною перебудовою цих взаємозв'язків.

На основі розробленого та апробованого апарату кількісного аналізу визначено нормативні величини показників адаптації студентів перших років навчання на різних рівнях їх ПФС, виділено групи ризику дезадаптації серед студентів, а також визначено адаптивну та дезадаптивну „зони”.

Результати дослідження дозволили встановити особливості як перебігу, так і рівнів вияву дезадаптації студентів за показниками співвідношення індивідуальних адаптаційних можливостей особистості та сили впливу стресогенних факторів.

Доведено, що психофізіологічні прояви дезадаптації виявляються у зниженні розумової працездатності, порушенні уваги, зростанні втоми, зниження швидкості перероблення інформації. Виявлено, що кількість студенток та студентів із недостатністю психофізіологічних ресурсів збільшується на другому курсі. Психофізіологічна дезадаптація у студентів-чоловіків частіше, ніж у студенток, супроводжується залученням психовегетативної сфери в комплексі з емоційними, астенічними зрушеннями, зниженням самооцінки здоров'я, стомлюваністю і зниженням розумової працездатності, функціональними порушеннями нервової та серцево-судинної систем. Виразність психовегетативних реакцій зростає на другому курсі, це зростання є більшим у чоловіків.

Прояви психічної дезадаптації супроводжуються погіршенням психологічного самопочуття, зростанням астенизації, емоційними розладами, змінами активності в діяльності, збільшенням кількості скарг на самопочуття, зниженням самооцінки здоров'я, упевненості у собі і тужливим настроєм. На першому курсі значні порушення мають місце у жінок, а на другому - у чоловіків.

Прояви соціально-психологічної дезадаптації виявляються у вигляді порушень міжособистісних відносин, посилення внутрішньоособистісної конфліктності, незадоволеності обраною професією, труднощами в оволодінні програмами навчання, несприятливості побутових і соціальних умов життя. Зазначені прояви постають у якості провідних у більшості жінок на першому та на другому курсі. Зокрема у студенток першого курсу спостерігається виражений емоційний дискомфорт, внутрішня дисгармонія, високий рівень тривоги з можливою її соматизацією, емоційна лабільність. На другому курсі переважає емоційна напруга, складність у дотриманні наявних правил і соціальних норм, спонтанність поведінки, завищений рівень самооцінки, підвищений рівень мотивації досягнення, потреба у визнанні. Для студентів першого курсу характерним є витиснення тривоги, ригідність афективних реакцій, контрастність поглядів, недостатній рівень критичності, емоційна лабільність, а на другому курсі переважають психічна напруженість, високий рівень внутрішньої тривоги, невпевненість у власних силах, зниження тривоги відбувається за рахунок її витиснення й соматизації.

Уточнено та систематизовано критерії проявів психофізіологічної дезадаптації студентів, а саме: дезадаптація характеризується психофізіологічною дисфункцією, порушеннями психічних функцій, психовегетативними реакціями, зниженням самооцінки соматичного та психічного здоров'я, порушенням соціального функціонування, міжособистісною та внутрішньоособистісною конфліктністю і суперечливістю. Адаптивним станам відповідає адекватна психофізіологічна і психічна активність, перебіг психологічного й особистісного функціонування в межах норми.

Розроблена програма попередження дезадаптації студентів включає до себе первинну та вторинну профілактику. Первинна профілактика здійснюється із студентами, що потрапили в адаптивну „зону” у вигляді спеціальних рекомендацій, а вторинна - щодо студентів, які потрапили в дезадаптивну „зону” у вигляді системи психокорекційних заходів. Обґрунтовується необхідність безпосереднього використання одержаних результатів дослідження психологічною службою вищої школи.

Для подальшого вивчення проблеми вважаємо необхідним удосконалення критеріїв оцінки рівнів психофізіологічного стану студентів, поглиблене вивчення взаємозв'язків між різними рівнями ПФС студентів, розробку психокорекційних програм, спрямованих на покращення процесу адаптації студентів з урахуванням належності до адаптивної „зони”, а також розширення арсеналу методів її діагностики в інших вікових категоріях.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Соколова И.М. Методы исследования адаптации студентов: Монография. - Харьков: ХГМУ, 2001. - 276 с.

2. Соколова И.М. Психофизиологические механизмы адаптации студентов: Монография. - Харьков: ХГМУ, 2007. - 412 с.

Статті у наукових журналах, збірниках та окремих виданнях

3. Соколова И.М. Многопараметрическая модель статистических оценок, применяемых для психологического анализа адаптационных возможностей личности // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н.Каразина. - Серия “Психология”. -1999. - №452. - С.117-120.

4. Соколова И.М. Метод оценки напряжения адаптационных возможностей личности в учебной деятельности // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. - Серия “Психология”. - 1999. - №460. - С. 119-122.

5. Соколова И.М., Гавенко В.Л. Исследование динамики изменения психологического состояния студентов в процессе обучения // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. - Серия “Психология”. - 2000. - №483. - С. 28-31. (Соколова І.М. здійснила аналіз отриманих результатів, їх математичну обробку, зробила наукові висновки, написала статтю).

6. Соколова І.М. Використання статистичних оцінок при діагностиці розумової працездатності студентів // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. - Серія “Соціологія. Психологія. Педагогіка”. - 2000. - Вип. 9. - С. 67-69.

7. Соколова И.М. К вопросу психологического анализа адаптационных возможностей студентов первых лет обучения // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. - Серия “Психология”. - 2000. - №472. - С. 129-131.

8. Соколова І.М. Вірогіднісна модель для психологічного аналізу адаптаційних можливостей студентів // Зб. наукових праць Національного педагогічного ун-ту ім. М.П.Драгоманова. - К., 2000. - Вип. 2(9), ч. 2. - С.232-240.

9. Соколова І.М. Соціально-психологічні чинники ризику зриву адаптації у студентів перших років навчання // Зб. наукових праць. Національного пеагогічного. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. - К., 2000. - Вип. 3(10). - С.294-301.

10. Соколова И.М. Вероятностная оценка изменения психологического состояния студентов первых лет обучения // Наука и образование. - 2000. - №6. - С.63-66.

11. Соколова И.М. Исследование влияния психоэмоционального состояния на умственную работоспособность у студентов // Наука и образование.- 2001. - №3. - С.68-72.

12. Соколова І.М. Дослідження системи відношень студентів як показника психологічної адаптації до навчання в вузі // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - Київ, 2000. - Т.2, ч. 6. - С.305-308.

13. Гавенко В.Л., Синайко В.М., Соколова И.М. Опыт работы и перспективы развития психологической службы в вузе (на примере ХГМУ) // Практическая психология и социальная работа. - 2001. - №3. - С.19-20. (Соколова І.М. здійснила узагальнення та аналіз досвіду роботи психологічної служби в ХДМУ, написала статтю).

14. Соколова І.М. Рівень конфліктності та ступень емоційного напруження у студентів молодших курсів // Вісник Харківського державного педагогічного ун-ту ім. Г.С.Сковороди. - Серія «Психологія».- 2001. - Вип.5. - С.170-173.

15. Соколова И.М. Роль социально-психологических детерминант и особенности их взаимодействия в процессе адаптации студентов // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. - Серия “Психология”. - 2000. - № 498. - С.127-130.

16. Соколова І.М. Клінико-психологічна характеристика субєктивних скарг на стан різних психічних сфер у студентів // Зб. наукових праць Національного педагогічного ун-ту ім. М.П.Драгоманова. - Київ, 2000. - С. 86-90.

17. Соколова І.М. До питання про визначення нормативів концентрації уваги людини // Вісник Харківського державного педагогічного ун-ту ім. Г.С. Сковороди. - Серія „Психологія”. - 2001. - Вип. 6. - С.180-184.

18. Соколова И.М. Исследование психологических факторов риска аутодеструктивного поведения студентов // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. - Серия „Психология”. -2001. - № 517. - С. 173-175.

19. Соколова І.М. Соціальні та клініко-психологічні особливості порушення адаптації у студентів вузу // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - Київ, 2001. - Т. 3, ч. 5. - С. 281-284.

20. Соколова І.М. Механізми формування порушень адаптації у студентів перших років навчання //Зб. наукових праць Національного педагогічного ун-ту ім. М.П.Драгоманова. - Київ, 2001. - Вип. 13. - С. 392-396.

21. Соколова І.М. Роль мікросоціальних факторів у формуванні дезадаптивних реакцій та станів студентів // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - Київ, 2001. - Т. 3, ч. 7. - С. 198-201.

22. Соколова І.М. Фактори ризику суїцидальної активності у студентів // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - Київ, 2001. - Т.3, ч. 8. - С.209-213.

23. Соколова И.М. О соотношении уровня конфликтности и суицидальной активности у студентов // Наука и образование. - 2001. - №6. - С.61-63.

24. Соколова И.М. Метод вероятностной оценки напряжения адаптации студентов // Український вісник психоневрології. - 2001.- Т. 9, вип. 2 (27). - С. 46-48.

25. Соколова І.М., Сінайко В.М. Основні принципи діагностики психофізіологічного стану студентів під час масових досліджень // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2007. - Т.ІХ, ч.5. - С. 382-388 (Соколова І.М. здійснила узагальнення та аналіз результатів визначення психофізіологічного стану студентів).

26. Соколова И.М., Синайко В.М. Основные принципы и содержание системы психокоррекции состояний дезадаптации студентов //Експериментальна і клінічна медицина. - 2007. - №3. - С. 125-127 (Соколова І.М. сформулювала основні принципи системи психокорекції станів дезадаптації студентів).

27. Гавенко В.Л., Синайко В.М., Соколова И.М. Психологическая служба вуза: структура, содержание работы, перспективы // Современные проблемы психотерапии, пограничной психиатрии и медицинской (клинической) психологии: Материалы Межрегиональной Российской научно-практической конференции. - Ставрополь, 2000. - С.146-147. (Соколова І.М. здійснила узагальнення та аналіз досвіду роботи психологічної служби в ХДМУ, виклала матеріали дослідження у статті).

28. Соколова И.М. Социально-психологические факторы риска срыва адаптации студентов // Психология жизненных кризисов личности: теория и практика: Матеріали науково-практичної конференції. - Київ, 2000. - С.74.

29. Соколова И.М. Психологический анализ адаптационных возможностей студентов первых лет обучения // Матеріали 3 з'їзду Товариства психологів України. - Київ, 2000. - С. 172.

30. Синайко В.М., Соколова И.М., Фалько И.Н. Динамика психического состояния и уровня учебной адаптации учащихся // Современный подросток: Материалы конференции. - Москва, 2001. - С 298 - 301. (Соколова І.М. провела узагальнення та аналіз матеріалу дослідження).

31. Гавенко В.Л., Синайко В.М., Соколова И.М. Организация и опыт работы психологической службы в вузе // Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології у світлі концепції розвитку охорони здоров'я населення України: Матеріали пленуму. - Тернопіль, 2001. - С.40-44. (Соколова І.М. здійснила узагальнення та аналіз досвіду роботи психологічної служби в ХДМУ, написала статтю).

32. Гавенко В.Л., Фалько И.Н., Синайко В.М., Соколова И.М. Динамика психического состояния пользователей персональных компьютеров //Реабилитация больных с психическими нарушениями: Матеріали Четвертої республіканської конференції Національної ліги психотерапії, психосоматики та медичної психології України. - Медицинские исследования. - 2001. - Т.1, вип. 1. - С.115. (Соколова І.М. здійснила аналіз психологічних властивостей користувачів персональних комп'ютерів та узагальнення отриманого матеріалу).

33. Соколова И.М. Методы исследования адаптации студентов первых лет обучения // Клиническая психология: Материалы первой международной конференции памяти Б.В.Зейгарник. - Москва, 2001. - С. 254-255.

34. Гавенко В.Л., Синайко В.М., Соколова И.М. Основные направления работы психологической службы вуза // Наука и социальные проблемы общества: медицина, фармация, биотехнология: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції. - Харків, 2003. - С.37. (Соколова І.М. здійснила узагальнення та аналіз досвіду роботи психологічної служби в ХДМУ).

35. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Сінайко В.М., Соколова І.М. Соціально-психологічні фактори підвищення якості підготовки студентів у медичному ВНЗ // Проблеми медичної та фармацевтичної освіти шляхи підвищення якості підготовки лікарів і фармацевтів в Україні: Матеріали науково-методичної конференції. - Харків, 2003. - С.109. (Соколова І.М. здійснила узагальнення та аналіз досвіду роботи психологічної служби в ХДМУ написання статті).

Размещено на Allbest.ru