Методика визначення стану розвитку мовлення у дітей дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення в ігровій діяльності

Виклад основного матеріалу

Діагностика рівня сформованості лексичної складової мовлення в ігровій діяльності передбачала виявлення наявності у словнику дітей із загальним недорозвитком мовлення слів-назв предметів, слів на позначення дій предмета та діяльності людей, слів на позначення ознак предмета, узагальнюючих слів, синонімів, антонімів, паронімів.

Експериментальне дослідження проводилося упродовж 2021-2022 рр. з 55 дітьми з третім рівнем мовленнєвого розвитку, які є вихованцями Дубівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок» та комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (ЕГ).

Для порівняльного аналізу ці ж діагностичні проби проводилися з 55 дітьми Дубівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Дзвіночок», що мають звичайний мовленнєвий розвиток (КГ).

Метою констатувального психолого-педагогічного експерименту було визначення особливостей використання ігрових технологій у корекційно-розвивальному процесі з дітьми із ЗНМ та із звичайним мовленнєвим розвитком.

Для розв'язання поставленої мети передбачено реалізацію таких завдань:

1) визначення та аналіз ігрових технологій у корекційно-розвивальному процесі з дітьми із ЗНМ;

2) вивчення рівня сформованості лексичної складової мовленнєвої діяльності дітей із ЗНМ в ігровій діяльності;

3) виявлення та характеристика закономірностей використання ігрових прийомів у корекційно-розвивальному процесі з дітьми із ЗНМ.

Основним методом, що використовувався, був констатувальний експеримент, але паралельно нами застосовувалися такі методи: а) теоретичний аналіз спеціальної літератури; б) вивчення анамнестичної документації; в) спостереження за процесом комунікації у процесі ігрової, пізнавальної діяльності, режимних моментів; г) бесіди з батьками та педагогами.

Констатувальний експеримент передбачав:

1. Визначення алгоритму процесу обстеження.

2. Проведення діагностики рівня сформованості лексичної складової мовленнєвої діяльності дітей із ЗНМ в ігровій діяльності.

3. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів, прогнозування шляхів педагогічного моделювання формування лексичної складової мовленнєвої діяльності дітей із ЗНМ в ігровій діяльності.

Добір мовленнєвого матеріалу для діагностичних проб здійснювався з урахуванням рівня мовленнєвого розвитку, мовленнєвого досвіду дітей, чинних програм корекційної роботи з дітьми із загальним недорозвитком мовлення, загальнодидактичних принципів науковості, системності, послідовності, перспективності, доступності та індивідуалізації. Мовленнєвий матеріал добирався українською мовою. Основними критеріями доцільності вибору слугували доступність, зрозумілість слів відповідно рівню мовленнєвого розвитку дітей з третім рівнем ЗНМ, активна практика попереднього їх застосування. Це дало можливість забезпечити мінімальну похибку при обробці результатів, виключивши помилки, пов'язані з нерозумінням або недостатнім засвоєнням мовленнєвого матеріалу.

Методика проведення діагностичних проб передбачала повідомлення дитині конкретного завдання, інструкції щодо його виконання, наявність стимульного матеріалу, варіанти допомоги дорослого, критерії оцінювання результату роботи. Діагностичні завдання пропонувалися дітям дозовано, з урахуванням реального стану показників мовленнєвого розвитку, у максимально зрозумілій формі. Зверталася увага на те, як дитина виконує запропоноване завдання - діє цілеспрямовано, звертається за допомогою чи намагається самостійно долати труднощі. Аналізувався характер комунікативної взаємодії дитини з педагогом в процесі виконання завдання: розгорнутістю звертань, коментарів, їх змістове наповнення, логічність побудови висловлювання.

Бралося до уваги, що мовленнєва взаємодія дітей дошкільного віку має яскраво виражений емоційний підтекст: прихильність дорослого або ровесника є стимулом до наслідування його мовленнєвої поведінки (Кондукова, Базима, 2015). В разі необхідності дітям надавалися пояснення, вказівка, повторення інструкції, наводилися аналогічні приклади, наочні зразки дій. Також оцінювалася поведінка - посидючість, стійкість інтересу, вміння зосередитись, швидкість відповідей, реакція на ускладнення (сором'язливість, негативізм, байдужість, ейфоричність, знервованість, швидка втомлюваність, виснажуваність).

У ході експериментального дослідження було використано яскраву доцільну наочність, іграшки природних кольорів,виготовлені зрізних матеріалів. Добираючи конфліктні зображення або предмети для проведення проб, ми дотримувалися принципу схожості за ознаками до обстежуваних об'єктів.

Виявлення загальних рис і закономірностей у формуванні лексичної складової мовленнєвої діяльності, а також наявних механізмів порушення відбувалося на основі кількісного та якісного аналізу отриманого емпіричного матеріалу. Якісний аналіз експериментальних даних здійснювався шляхом зіставлення результатів виконання ігрових завдань дітьми із ЗНМ і дітьми дошкільного віку з нормотиповим мовленнєвим розвитком (НМР).

Визначити рівень сформованості лексичної складової мовленнєвої діяльності дітей із ЗНМ можна завдяки використанню критеріального підходу, який дасть можливість визначити та обґрунтувати критерії та рівні його сформованості.

Загалом критерієм є «підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило. Критерієм правильності теоретичних висновків, як відомо, є практика». Для більш повної характеристики цього поняття ми погоджуємось та використаємо у своїх дослідженнях визначення Н. Баловсяк (Баловсяк, 2006): критерії -- це якості, властивості, ознаки об'єкта, що вивчається, які дають можливість зробити висновки про стан і рівень його сформованості та розвитку; показники -- це кількісні та якісні характеристики сформованості кожної якості, властивості, ознаки об'єкту, котрий вивчається, тобто міра (ступінь) сформованості того чи іншого критерію.

До кожної діагностичної проби нами були розроблені оціночні критерії з метою визначення рівнів сформованості лексичної складової мовленнєвої діяльності. Це, зокрема:

- комунікативно-когнітивний критерій (наявність сформованої системи мовленнєво-пізнавальних знань; уміння аналізувати власні дії, переносити набутий досвід в аналогічні ситуації, комунікативно взаємодіяти);

- критерій пізнавальної самостійності (наявність самостійності при виконанні завдань, цілеспрямованість діяльності; характер отриманої педагогічної допомоги, її вплив на результативність);

- емоційно-поведінковий критерій (стійкість, активність та самостійність у виборі форм поведінки в ситуаціях комунікативної взаємодії; здатність керувати власними емоціями, рівень емпатії) ( Брушневська, 2017).

Розроблені критерії оцінювання дозволяють визначити рівні сформованості лексичної складової мовленнєвої діяльності, навичок ймовірного прогнозування, що лежать в основі комунікативного компонента мовленнєвої діяльності. На основі отриманих результатів буде розроблено зміст методичних рекомендацій щодо використання ігрових технологій у корекційно-розвивальному процесі з дітьми ЗНМ.

Розглянемо особливості стану сформованості різних складових лексичного запасу дітей зі звичайним мовленнєвим розвитком та загальним недорозвитком мовлення в ігровій діяльності.

Кількісний аналіз результатів діагностики наявності у словнику іменників, дієслів та прикметників (проби 1 - 4) дозволив виявити наступні показники:

- наявність слів-назв предметів (проба 1) зафіксовано на високому рівні у 12,0% дітей ЕГ, на достатньому - у 72,0%, на низькому - у 16,0% (в КГ у 76,0% дітей - високий рівень, у 24,0% - достатній);

- наявність слів на позначення дій предмета та діяльності людей (проби 2, 4) діагностовано на високому рівні у 4,0% дітей ЕГ, на достатньому рівні - у 66,0%, на низькому - у 30,0% (в КГ у 64,0% - високий рівень, у 36,0% - достатній);

- наявність слів на позначення ознак предмета (проба 3) зафіксовано на високому рівні у 16,0% дітей ЕГ, на достатньому - у 84,0% (в КГ у 64,0% - високий рівень, у 36,0% - достатній).

Отримані дані свідчать, що у дітей із третім рівнем мовленнєвого розвитку якісні і кількісні показники активного словника не відповідають віковій нормі. Особливих труднощів у них не виникало при називанні предметів, дій, ознак предметів, з якими вони мають досвід щоденної практичної взаємодії. Однак, зважаючи на те, що цей досвід є недостатнім, то і словник, особливо предикативний, є обмеженим і стереотипним.

Характерною особливістю більшості дітей ЕГ виявлено незнання правильних назв, що призводить до неточного вживання слів, заміни слів за семантичними ознаками (дах - будинок, сяпка - одягати, комірець - сойочка, червоний - помідой). При називанні людей за професійною ознакою назви замінювалися описом дій (той, со їсти ваїть - кухар). Зафіксовані заміни видових понять родовими і навпаки (іглашка - машинка, голобчик - ворона, муха - комар). При називанні дій тварин мали місце неточності, обумовленні невмінням виділити диференційні ознаки значення слова (іде - підходить, обходить, переходить, відходить; летить - відлітає, прилетіла, кружляє). Спостерігається сприйняття навколишньої дійсності переважно на чуттєвій основі, що призводить до утворення та використання синтагматичних асоціацій (мукає - корова, різати - ножик, сміятися - радість). Все це вказує на несформованість семантичних полів у дітей із ЗНМ.

При проведенні діагностичних проб у дітей ЕГ спостерігалась нестійкість уваги, хаотичність рухів, бажання відповідати без попереднього обдумування. В процесі називання слів-ознак предмета вони потребували допомоги педагога, оскільки здебільшого обмежувалися одним словом, яке попередньо найчастіше використовувалось. При акцентуванні уваги на інших ознаках (який їжак на дотик?) відповідали словосполученнями - описами (з коючками). Лише при наведенні уточнюючих запитань (якщо є колючки, то він який?), називали відповідне слово-ознаку.

Наведені результати експериментального дослідження свідчать про збідненість словника дітей із ЗНМ, несформованість процесу активного використання слів різних частин мови в експресивному мовленні, труднощі в актуалізації словника, стереотипність використання сталих лексичних форм, несформованість семантичних полів.

Виявлення рівня навиків використання узагальнюючих слів (проба 5) продемонструвало наявність значних труднощів у дітей із ЗНМ. Лише 36,0% дітей ЕГ показало достатній рівень виконання завдання, у 64,0% зафіксовано низький рівень (в КГ у 74,0% дітей - високий рівень, у 26,0% - достатній). Засвоєння абстрактного значення слова та його понятійної співвіднесеності залишається недостатньо сформованим у дітей даної вікової групи. Виявлено, що діти в деяких випадках розуміють значення очікуваного узагальнюючого слова (те, шо діти глаюца), виділяють загальні та найбільш істотні характеристики предметів, але саме слово в активному словнику відсутнє.

Зафіксовано, що діти із ЗНМ (36,0%) змогли з мінімальною допомогою педагога згрупувати предмети і назвати їх узагальнюючим словом на достатньому рівні (іграшки, птахи, квіти, тварини, овочі, фрукти). Однак при пред'явленні більш складних варіантів (посуд, продукти, взуття, меблі, інструменти, побутова техніка) не змогли підібрати відповідне слово.