Размещено на http://www.allbest.ru/

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки

КУРСОВА РОБОТА

З ПЕДАГОГІКИ

НА ТЕМУ: МЕТОД ПРОЕКТІВ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ: СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

Студента 3 курсу 3Т групи

напряму підготовки: технологічна освіта

6.010103

Фурси Дмитра Олександровича

м. Бердянськ - 2016

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ

1.1 Історія виникнення та становлення методу проектів

1.2 Метод проектів у сучасній школі

Висновки до розділу 1.

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

2.1 Проблема використання методу проектів на уроках трудового навчання

2.2 Особливості використання методу проектів на уроках трудового навчання в сучасній школі

Висновки до розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

На даному етапі розвитку всі розвинені країни світу усвідомили необхідність реформування своїх систем освіти з тим, щоб учень став центральною фігурою навчального процесу, щоб пізнавальна діяльність учнів перебувала в центрі уваги педагогів-дослідників. Багато хто вважає, що набуті знання піддаються змінам кожен рік, важливо, щоб молоді люди вміли самостійно мислити, вчитися, працювати з інформацією, самостійно вдосконалювати свої знання та вміння в різних областях, набуваючи, якщо виявиться необхідним, нові знання, професії, тому що цим доведеться займатися все свідоме життя.

Підготовка учнів до життя, праці і творчості закладається в загальноосвітній школі. Для цього процес навчання і організаційна методика уроку повинна бути побудована так, щоб широко залучати учнів в самостійну творчу діяльність по засвоєнню нових знань і успішному застосуванню їх в самостійному трудовому житті.

Реалізація головної мети Трудового навчання в школі передбачає обов'язкове використання, поряд з традиційними методами, методів навчання і в першу чергу методу проектів. Метод проектів становить основу проектного навчання, зміст якого полягає в створенні умов для самостійного освоєння школярами навчального матеріалу в процесі виконання проектів.

Проектна діяльність заснована на більш гнучкої організації процесу навчання учнів. В результаті проектної діяльності повніше забезпечує сучасні вимоги до розвитку особистості учнів, враховуються їх індивідуальні інтереси та здібності, виконуються і освоюються ними не тільки конкретні трудові дії, але і в системно вирішуються різноманітні конструкторсько-технологічні та технологічні завдання.

Усе вищезазначене і обґрунтовує актуальність обраної теми курсової роботи.

Мета роботи: дослідити та визначити сутність методу проектів, обґрунтувати доцільність застосування методу у сучасній школі.

Виходячи з мети, визначено такі завдання дослідження:

- дослідити та визначити сутність методу проектування;

- обґрунтувати доцільність використання методу проектів у сучасній школі на уроках трудового навчання;

- дослідити практику використання методу проектів у викладанні трудового навчання в сучасній школі і проаналізувати отримані результати.

Об'єктом дослідження є метод проектів у сучасній школі.

Предметом дослідження є методу проектів в процесі викладання трудового навчання.

Для досягнення поставленої мети використано такі методи педагогічного дослідження:

-метод педагогічного спостереження;

- метод бесіди

- робота з літературними джерелами;

- метод аналізу;

- метод індукції і дедукції

- метод узагальнення.

проект метод навчання трудовий

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ

1.1 Історія виникнення та становлення методу проектів

Демократизація освіти передбачає постійне вирішення проблем оновлення навчально-виховного процесу в напрямку виховання самостійності учнів, розвитку їхньої ініціативи і творчості, а це, у свою чергу, потребує підвищення якості існуючих методів навчання та пошуку нових, більш продуктивних шляхів.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще у 20-і роки минулого сторіччя в США. Метод ще мав назву методу проблем.

Метод проектів був запропонований і розроблений американським філософом Джоном Дьюї [4] та його учнем Вільямом Кілпатріком. Вони запропонували ідею побудови навчального процесу на активній основі, на цілеспрямованій діяльності учнів з урахуванням їх особистої зацікавленості в знаннях. Американці змогли конструктивно підійти до суті методології й усвідомити її переваги. У проектній технології раціонально поєднувалися теоретичні знання та їх практичне застосування. Саме тому з часу появи проектної технології й дотепер вона активно використовується у практиці американської школи.

У Росії ідеї проектного навчання виникли практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С.Т. Швацького в 1905 р. була організована група співробітників-однодумців, які намагалися активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

У США, Англії, Бельгії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї проектної технології знайшли широкий відгук і втілення. Елементи методу проектів широко використовуються в сучасних моделях навчання в деяких зарубіжних країнах.

Методом проектів було передбачено планування учнями своєї навчальної діяльності та засобів її виконання. Матеріали для навчання брали з повсякденного життя учнів. Вважалося, що програми - це сукупність взаємопов'язаних досвідів, які мали стати змістом навчально-виховної роботи. Самі проекти носили індивідуальний та груповий характер і мали враховувати усі сторони життя кожного учня (екскурсії, гру, виготовлення нескладних виробів тощо). Виконання проектів відбувалося у певній послідовності: обрання проекту, усвідомлення завдання, що повстало перед учнем щодо його виконання та обговорення наслідків результатів. Учитель мав сприяти виконанню роботи.

Метод проекту започатковував низку ідей:

· усвідомлення зв'язку школи з життям;

· намагання учнів брати участь у плануванні своєї діяльності;

· обрання засобів здійснення визначеної роботи;

· використання в процесі навчання набутого життєвого досвіду;

· використання індивідуальних і групових методів навчання;

· використання позакласних і позашкільних форм навчально-виховної роботи;

· уміння планувати свою роботу;

· уміння підбивати підсумки та оцінювати наслідки роботи.

Слід також зазначити, що протягом навчально-виховного процесу учні знаходилися під пильним наглядом педагога й отримували його допомогу.

Елементи методу проектів використовувалися в експериментальних школах у 20-30-х роках минулого століття. Так, зокрема, прибічники "нової школи" А. Аейлеха (Англія) були прихильниками "абсолютної свободи учнів". Школа "Ермітаж" О. Декролі (Бельгія) максимально враховувала інтереси та вподобання дитини, навчальний матеріал тісно пов'язувався з оточуючим учнів життям, розвивалися творчі здібності дітей, були опрацьовані чіткі форми і методи оцінювання діяльності кожного.

У 30-х роках ХХ століття у Франції в експериментальному порядку було створено низку зразкових ліцеїв (ліцеї-пілоти), в яких використовувались у навчально-виховній роботі ідеї методу проектів: опрацьовувати шкільну програму з групами (командами) ліцеїстів, враховувати індивідуальні нахили учнів, навчати їх у тісному взаємозв'язку з оточуючим середовищем, учителем та іншими учнями.

У 60-х роках минулого століття у США виникла модель навчання під назвою "Індивідуальне навчання" (Пітсбургський університет), що охоплювала учнів початкової школи. Спільними ідеями індивідуального методу навчання та методу проектів є:

· подрібнення навчального матеріалу на відповідні розділи або невеличкі фрагменти;

· добір навчальної літератури і шкільних засобів;

· індивідуальна і групова робота учнів з виконання завдань;

· контроль педагога за наслідками роботи учня.

Іншою методикою дослідницького типу є "Запрошення до дослідження" американського біолога і педагога Дж. Шваба (середина 60-х років). У цій моделі були широко використані ідеї методу проектів, а саме: ознайомлення учнів з предметом дослідження, постановка проблеми, стимулювання учнів до пошуку відповідних рішень та знаходження шляхів їх вирішення.

У 60-70-х роках у США було створено нову модель навчання "Школа майбутнього", де також використовувався метод проектів: заняття за індивідуальними планами (під керівництвом учителя); учням надавалося право навчатись у класі або самостійно (Оклефський коледж, Пітсбург; коледж Ітон Ереа та ін.).

У 80-90-х роках минулого століття значну популярність в шкільній освіті набув проект спільного або кооперативного навчання (університети штатів Балтимора, Міннесота та Каліфорнія). Як і в методі проектів, тут виховувались такі якості учнів, як відповідальність за своє навчання і навчання інших членів групи, взаємодопомога, індивідуальна незалежність, соціальна взаємодопомога.

У 60-80-х роках ХХ століття у Великій Британії працювали навчально-виховні заклади, де поєднувались індивідуальні та групові заняття з учнями, зокрема у Коутессторп коледжі (графство Лесестершир). Роль учителя у процесі навчання полягала у максимальному сприянні учням при виконанні ними обраного змісту занять.

У методі проектів велика увага приділяється індивідуалізації навчання. Цю ідею широко використовували вчені-педагоги та практики Франції у 70-80-х роках минулого століття. Зокрема, ними було опрацьовано метод індивідуалізації навчання "у власному ритмі". Не заперечуючи класно-урочну систему, вони проводили дослідження щодо удосконалення розкладу уроків, розподілу класів на групи, навчального дня - на дві половини, відміни домашніх завдань тощо.

Метод проектів був частково використаний у навчально-виховній роботі в школі-інтернаті Є. Френ, де широко практикувалася самостійна робота учнів. Кожен учень, кожен клас мали свої індивідуальні програми на день, тиждень, місяць. Навчання у школі Є. Френа тісно пов'язувалося з життєвим досвідом учнів. Самостійна робота учнів ретельно контролювалася педагогом.

Широкого поширення у 60-80-х роках минулого століття на Заході набули так звані відкриті школи, навчально-виховна робота у яких передбачала тісний зв'язок з оточуючим середовищем, врахування різноманітних соціальних чинників та самоосвіта індивіда. Як і в методі проектів, навчально-виховний процес у ньому тісно пов'язаний з позакласною та позашкільною роботою.

У штаті Міннесота (США) одним із головних завдань педагогічного колективу було проголошено:

· перетворити навчання у радість;

· формувати індивідуальність дітей;

· розвивати активність, відповідальність, творчість, комунікабельність, самостійність.

За допомогою вчителя учень міг скласти індивідуальний план навчальної роботи, одержати оцінку вчителя. З учнями проводилися різноманітні екскурсії на виробництво, в сільські господарства, контори. Аналогічна робота проводилась і у громадських школах та "школах без стін".

На початку 70-х роках ХХ століття в Англії було створено експериментальні "відкриті школи", в яких (за ідеєю авторів методу проектів) не існувало чіткого розкладу уроків, традиційного навчального плану. Учитель і учні спільно планували теми занять і час їх виконання (інтегрований день). Створювалися також групи старших і молодших учнів, які сиділи на заняттях поруч; цим самим, на думку авторів, виховувалося довірливе ставлення і турбота старших учнів до молодших. Подібні навчальні заклади створювались у Німеччині, Франції та в інших країнах.

У 1968 році у США були створені перші альтернативні школи. Автори цього типу шкіл, як і автори методу проектів, виступали проти класно-урочної системи, енциклопедизму навчальних програм, їх затеоретизованості, збільшення кількості уроків, навчальних завдань тощо. Найбільш поширеними формами навчання були бесіди, дискусії, розвиваючі ігри, вправи творчого характеру. Заняття проводилися в музеях, лабораторіях, бібліотеках, наукових центрах за індивідуальними планами. Широко використовувалося навчання парами і в групах, а також методика індивідуального навчання. Все це нагадує ідеї, закладені в методі проектів.

Серед альтернативних шкіл були й такі, як вільні школи, річні та не-градуйовані школи, "дикі" школи, дитячі центри тощо. Вони мало чим відрізнялися від альтернативних шкіл і були розраховані на початкове навчання. Учні цих шкіл багато часу проводили на свіжому повітрі, у дворах, скверах та парках. Значна увага в цих школах приділялася розвитку творчих здібностей учнів за їх інтересами.

Слід зазначити, практичний досвід показав, що намагання перетворити школу навчання у школу життя шляхом відміни класно-урочної системи та заміни її виконанням завдань-проектів виявилось невдалим. Всі інноваційні системи навчання, де проводились експерименти з ліквідації класно-урочної системи, були приречені на провал, а навчально-виховні заклади характеризувалися низьким рівнем знань учнів.

Проте пошуки нових форм і методів у галузі навчально-виховної роботи конче потрібні, оскільки вони є рушійною силою оновлення педагогічної науки і практики.

Метод проектів відіграв і відіграє значну роль у вирішенні проблеми оновлення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. Це, перш за все, стосується виховання в учнів самостійності, ініціативи, творчих здібностей, активізації продуктивних методів навчання.

У зарубіжній і вітчизняній педагогіці було створено чимало нових моделей навчання, започаткованих методом проектів, які з успіхом використовуються у практиці навчально-виховної роботи в загальноосвітній школі.



1.2 Метод проектів у сучасній школі

Сучасна школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу, які дозволили б:

· забезпечити високий інструментальний рівень знань випускників, уміння самостійно набувати і застосовувати їх на практиці;

· розвивати кожного учня як творчу особистість, здатну до практичної роботи;

· залучати кожного учня до активної пізнавальної діяльності;

· формувати навички пізнавальної і дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;

· формувати в учнів цілісну картину світу;

· спілкуватися з однолітками не тільки своєї школи, міста, але й інших міст і навіть країн;

· грамотно працювати з інформацією і т. д.

На превеликий жаль, навчально-виховний процес у сучасній загальноосвітній школі спрямований здебільшого на формування інтелекту як такого, що становить визначену суму знань. Це не сприяє саморозвитку особистості, особистісному становленню індивіда. Навчально-виховний процес здійснюється без конкретного адресата, не враховуються зміни, що відбуваються у розвитку сучасного школяра. Сьогодні всім відомий є факт, що учень нашої країни є більш освіченим, ніж його американський одноліток, але практично не готовий до життя у мінливому світі.

Ось уже більше століття суспільство закріплює за школою дві основні функції: розвивальну (становлення особистості) та соціальну або адаптивну (введення дитини з допомогою навчання у розгалужену структуру соціальних ролей). Наша школа, виконуючи перше завдання, забезпечує непоганий рівень освіти, хоча і ціною навантажень всіх учасників освітнього процесу, а ось адаптивна задача вирішується неефективно. Цьому є і об'єктивні причини: зараз система освіти разом із суспільством переживає зміну системи цінностей і стилю життя всіх соціальних груп. Відсутнє не тільки соціальне замовлення на відповідний тип освіти, але й найбільш загальне уявлення про напрям його розвитку. Проте освітній процес, на відміну від виробничого, неможливо зупинити. А тому школа, навіть в умовах кризи, працює, перебудовується на ходу, не зупиняючи пошук нових форм організації навчальної діяльності, освітніх моделей і т. п.

Перевірені практикою технології західної методичної науки використовуються нашою школою, переробляються і оформляються у вигляді нових технологій. Так, все більше вчителів у школах України цікавляться і використовують проектну діяльність учнів.

Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому. Вперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, який в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб'єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини. Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить складним, бо надзвичайно складними і багатоцінними є система проектування і сам педагогічний процес. Саме слово "проект" у перекладі з латинської мови означає "кинутий уперед, задум, план" тощо.

Проектування в загальному його розумінні - це науково обґрунтована побудова системи параметрів майбутнього об'єкта чи якісно нового стану існуючого проекту прототипу передбачуваного або можливого об'єкта стану чи процесу. Проектування - особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження.

Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, в якому обов'язково беруть участь розум, серце і руки ("Lernen mit Kopf, Herz und Hand"), тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.

Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:

· планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

· використовувати багато джерел інформації;

· самостійно збирати і накопичувати матеріал;

· аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;

· приймати рішення;

· установлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним);

· створювати "кінцевий продукт" - матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій);

· підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;

· представляти створене перед аудиторією;

· оцінювати себе та інших.

Метод проектів - педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти). Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі. Нижче звернемо увагу читача на видах дослідницьких проектів та їх організацію.

Дослідницький проект за змістом може бути:

· монопредметним (виконується на матеріалі одного предмета;

· міжпредметним (інтегрується суміжна тематика декількох предметів, наприклад географія, історія, іноземна мова, інформатика);

· підсумковим, коли за результатами його виконання оцінюється засвоєння учнями певного навчального матеріалу;

· поточним, коли на самоосвіту і практичну діяльність виноситься із навчального курсу лише частина змісту навчання.

Найскладнішим для впровадження у навчальний процес дослідницьких проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап.

Учитель при плануванні на навчальний рік має виділити провідну тему чи декілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі необхідно сформулювати відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Але вчителю слід мати на увазі, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат просто "витягується" із Інтернету.

Чіткість організації проектування визначається конкретністю постановки мети, визначенням запланованих результатів, виясненням вихідних даних. Дуже ефективним є використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де вказується необхідна і допоміжна література для самоосвіти, вимоги вчителя до якості проекту, форми і методи кількісної оцінки результатів, алгоритми проектування.

Необхідно організувати роботу таким чином, щоб учні навчалися:

· визначати основні і поточні (проміжні) мету і завдання;

· шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні;

· здійснювати і аргументувати вибір;

· передбачати наслідки вибору;

· діяти самостійно (без підказки);

· порівнювати отриманий результат з тим, що потребується;

· об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування.

Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об'єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню, формує соціалізовану особистість, працюючи у команді діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.

Досвід свідчить, що найскладніше самостійно розподіляти обов'язки. Важливо зазначити, що тут слід дотримуватися принципу "кожний робить те, що зможе зробити краще інших". Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.

Під час роботи з інформаційною частиною проекту деяким учням буде складно зорієнтуватися в інформаційному просторі.

Тому рекомендуємо розпочати навчання учнів із пошуку і відбору необхідних відомостей, передбачаючи для цього тренінгові форми занять у рамках майже всіх навчальних предметів. Певні труднощі для учнів пов'язані з аналітичною частиною проекту. Вони не вміють розставити логічні та емоційні акценти, оцінити явища в цілому. Не завжди легко для них оцінити форму презентації матеріалу. Вчителю необхідно скласти графік індивідуальних консультацій, коли учні подають у чорновому варіанті підсумки чергового етапу роботи над проектом, і коригувати у випадку необхідності. Завдяки спланованим діям, учитель досягає взаємодії дитячої душі і розуму, навчає мислити. Ця основа сприяє формуванню вільної творчої особистості.

Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

Що ж необхідно для ефективного впровадження методу проектів у сучасній школі? Впровадження методу проектів - це важка, але цікава робота. Для досягнення результатів потрібна значна кількість часу, а також серйозна самостійна робота кожного члена колективу.

Необхідність застосування цього методу зумовлена тим, що сьогоднішня освіта є сучасником процесу зародження нового світового простору. Ті, хто розпочав застосування цього методу, вважають його однією із складових освітньої політики майбутнього, тому що передбачає глобальну освіту особистості й глибоке педагогічне оновлення.

Одним із важливих етапів роботи педагогічного колективу над впровадженням методу проектів є початковий період, коли відбувається переорієнтація педагогічних, дидактичних, організаційних дій на ознайомлення з його основними цілями і завданнями. Щоб ця освітня технологія та різні її проекти діяли, необхідно, по-перше, бажання діяти, експериментувати, а по-друге, тільки при підтримці керівництва навчального закладу можливий подальший розвиток творчої ініціативи.

З метою досягнення позитивних результатів у запровадженні методу проектів кожен педагогічний колектив має пройти через багаторівневу систему підготовки педагогічних працівників:

· інформаційну (із теоретичною підготовкою);

· організаційно-практичну (із закріпленням та апробацією теоретичних знань на практиці);

· рефлексивну (із самостійною роботою учителів щодо осмислення і творчого аналізу результатів експериментальної роботи);

· корекційну (спрямовану на поповнення знань та практичних навичок учителів, необхідних для подолання труднощів, що виникли);

· методологічну (що передбачає підготовку педагогів-"тренерів", які можуть навчати інших, створювати свої майстер-класи).

Дуже сприяє впровадженню методу проектів створення групи "тренерів" і групи "авторів", з якими доцільно провести роботу у формі майстерень. "Тренери" зможуть ефективно поширити метод проектів шляхом проведення занять з учителями, а "автори" - зосередитися на підготовці методичних матеріалів.

Усі вчителі мають отримати повне уявлення про метод проектів. Ефективним є діалог учитель-учитель. Труднощі в підготовці тренерів компенсуються методистами і завідувачами кафедр навчальних закладів. Учителі отримують роздавальний матеріал, який сприяє впровадженню методу проектів в практику їх роботи.

Доцільно провести низку навчальних семінарів. Поступово вчителі-"тренери" зможуть активно здійснювати навчання методу проектів на курсах підвищення кваліфікації. Згодом можна створити на базі Міжрегіонального інституту удосконалення вчителів Республіканський методичний центр із впровадження та поширення методу проектів.

Практика свідчить, що в тих навчальних закладах, де використовують метод проектів, більшість учителів приймають його. Результати їх анкетування показують, що 70 % учителів застосовують метод проектів на практиці.

Сприяє впровадженню методу проектів організація методичних центрів безпосередньо у школах, де працюють кваліфіковані вчителі та зібрані відповідні матеріали, а саме: розробки уроків, робочі зошити, комплекти підручників, посібників. Тут можуть бути розроблені найкращі проекти для ознайомлення учителів, але при цьому слід пам'ятати, що копіювання навіть кращих проектів не може принести бажаних результатів -необхідна їх самостійна розробка.

Дуже позитивним був би виїзд групи вчителів до Росії з метою ознайомлення з досвідом колег, які впроваджують метод проектів.

У вчителів може виникнути реакція, що це вони вже знають і застосовували у своїй практичній діяльності. Проте якщо більш детально познайомитися з методом (шляхом занять на семінарах, тренінгах), учителі зрозуміють, наскільки великі можливості цієї ефективної технології (точніше методології), і що удосконалювати цей підхід можна протягом усього життя. За таким методом працювати цікаво як учителю, так і учню. Учнів можна не тільки навчати за методом проектів, але й проводити їх атестацію у формі захисту проектів.

Аналіз впровадження технології у навчальний процес низки країн світу свідчить, що методологія методу проектів стає домінуючою.

Висновки до розділу 1.

Робота над проектом -- практика особистісно-орієнтованого навчання у процесі конкретної діяльності учня, на основі його вибору, з урахуванням його інтересів. Навчальне проектування орієнтоване, перш за все, на самостійну роботу учнів, яку вони виконують упродовж визначеного відрізку часу.

Безумовно, будь-яка робота над темою чи просто групова робота не може називатися методом проектів. Технологія проектування передбачає вирішення учнем або групою учнів проблеми, що потребує використання різноманітних методів, засобів навчання, а також інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути «відчутними» якщо це теоретична проблема -- конкретне її вирішення, якщо практична -- конкретний результат, готовий до впровадження.

Таким чином, суть проектної технології -- стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає вирішення однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування набутих знань Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримую чи їх відповідний баланс на кож ному етапі.



РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

2.1 Проблема використання методу проектів на уроках трудового навчання

Сучасні дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених Росії, Польщі, Англії, США та інших країн вказують на пріоритетність особистісно-зорієнтованого навчання. Головним чинником у цьому має бути творчий характер освіти, що ґрунтується на ідеях вільного виховання особистості учня. Це пояснюється тим, що стрімкий розвиток науки й технологій за останні десятиріччя зумовлює необхідність вдосконалення змісту освіти, форм і методів навчання.

Розвиток автоматизації сучасних виробничих процесів потребує не лише підвищення рівня професійної підготовки фахівців різних галузей виробництва, а й, що найголовніше, їхнього творчого підходу до розв'язання виробничо-технічних завдань, творчого ставлення до обраної професії.

Проблеми розвитку технічної творчості й творчого мислення учнів як майбутніх працівників виробничої сфери завжди були актуальними, і, отже, такими, що цікавили дослідників -- психологів, педагогів, методистів, творчих учителів. Сьогодні досвід розвинених країн світу вказує на те, що найбільш високий потенціал суспільства закладено не стільки у виробничій сфері, скільки у сфері обслуговування. Тому проблема розвитку творчих здібностей у дітей стає необхідною передумовою життєвого та професійного успіху молодої людини незалежно від обраної професії.

Оскільки творчість дітей є закономірним продовженням творчості самої природи, то завдання вчителя полягає в тому, щоб підтримати її розвинути ці природні здібності дитини. У зв'язку з цим змінюються функції загальноосвітньої школи -- на часі проблема підготовки школярів до творчості, яка в майбутньому буде не лише перенесена у сферу їхньої професійної діяльності, а й стане одним із головних життєвих принципів майбутніх громадян України.

Головна вимога, яку можна визначити для майбутнього фахівця будь-якої галузі людської діяльності -- це уміння мислити творчо, ініціативно, самостійно діяти в нестандартних ситуаціях. У сучасних умовах потрібно готувати не просто професіонала, працівника у сфері виробництва матеріальної продукції чи послуг, а орієнтуватися на підготовку суб'єкта власної життєдіяльності. Саме тому сучасна парадигма освіти передбачає технологічне навчання учнів середньої школи, в основу якого покладено ознайомлення дітей з проектуванням, формування в них на цій основі проектно-технологічної культури у взаємодії з навколишнім середовищем.

У зв'язку з вищесказаним особливо складні завдання постають перед методикою трудового навчання. І причина не лише в тому, що трудове навчання сьогодні знецінюється як шкільний предмет -- його «авторитет» надзвичайно низький порівняно з іншими предметами шкільного компонента. Очевидно, що необхідно змінити ставлення до занять трудового навчання через залучення дітей до більш активної розумової діяльності.

Освітня галузь "Технологія" була введена в Базисний навчальний план загальноосвітніх установ для формування в учнів життєво важливих основ технологічних знань і вмінь, застосовувати їх у різних сферах практичної діяльності з урахуванням економічної, екологічної й підприємницької доцільності. Найбільш ефективно ці завдання можуть бути вирішені шляхом організації цілісного навчально-виховного процесу технологічної підготовки учнів, використання у викладанні сучасних педагогічних технологій і методів навчання, які розвивають особистість. Особливу значимість при цьому має метод проектів, що дозволяє школярам системно опанувати організацію практичної діяльності по всьому проектно-технологічному ланцюжку - від ідеї до її реалізації у виробі (послузі). Пріоритетним педагогічним завданням у процесі навчання є не репродуктивне, строго послідовне витримування етапів, а озброєння учнів цілісною культурою організації проектної діяльності, розвиток у них здатності до генерування ідей, їх аналізу, самостійному прийнятті. Рішення, формування своєї думки, позиції, взаємодії і діалогу в процесі вирішення спільних завдань.

Велику роль у цьому має відіграти виконання школярами творчих проектів.

Виконання учнями творчих проектів на уроках трудового навчання в 5--9-х класах має стати домінантною технологією в навчально-виховній роботі сучасної школи. Такий підхід, з точки зору методики навчання, є новим, оскільки дотепер одним із головних недоліків трудового навчання як шкільного предмета був ремісничий характер діяльності. Діти виконували інструкції вчителя, тобто відтворювали те, що він показував. Відповідно, і методика формування вмінь і навичок була побудована переважно на демонстрації прийомів. Учитель демонстрував, учень повторював і в ході вправ засвоював певну трудову дію. Залежно від рівня її сформованості розрізняли вміння або навичку. Треба підкреслити, що, з точки зору особистісно-зорієнтованого навчання, недоліком традиційної методики є не стільки сам процес формування умінь або навичок, скільки безпосередньо методичні прийоми та засоби, якими досягалося формування таких умінь, рівень їх засвоєння та усвідомлення, здатність учня застосовувати їх на практиці.

Знання та вміння, які формувала школа, не знаходили свого застосування й подальшого вдосконалення в професійному розвитку молодої людини. Шкільний досвід роботи показує, що учень, який мав високий рівень сформованості теоретичних понять та відповідних умінь, як правило, був неспроможний використати цей «багаж» знань на практиці й досягти відповідного професійного визнання, що є необхідною умовою життєвого успіху людини. І навпаки, так звані «невстигаючі» учні, які нібито не мали такого рівня теоретичної та й практичної підготовки із загальноосвітніх предметів, досить часто реалізують себе і досягають значних професійних та життєвих успіхів. Як можна пояснити таке явище? Психологи та соціологи довели, що причиною є те, що учень, який «не встигає», після закінчення школи більш мотивований на досягнення успіху. Крім того, на відміну від років, проведених у школі, подальша його навчальна діяльність набуває всіх ознак особистісної орієнтації. І справді, у школі дітей привчають до того, що певний навчальний матеріал слід обов'язково засвоїти, і після цього заохочують або карають оцінкою, якщо учень відповідно виконав або ж не виконав завдання.

Підсумовуючи все сказане вище, варто зазначити, що сьогодні йдеться не про те, щоб відмовитися від формування та розвитку певних умінь та здібностей дитини, а про перенесення акцентів у цьому процесі на особистісно-зорієнтовану освіту. Мета цієї освіти полягає в тому, щоб закласти в дитині механізм самореалізації. Конкретним прикладом особистісно-зорієнтованої освіти для уроків трудового навчання може бути проектне навчання, виконання учнями навчальних, а згодом і творчих проектів. За своєю суттю саме проектна діяльність враховує особистісні інтереси та природні нахили дитини.

Раніше вчитель виконував креслення майбутнього виробу на дошці і в ході вступного інструктування пояснював зміст завдання, поетапно демонстрував технологію виготовлення виробу, то сьогодні його завдання - навчити самостійно обирати проблему, виріб, відповідно до його інтересів та здібностей, визначати шляхи їх розв'язку і на основі цього виконувати креслення, складати технічну документацію на виріб, обмірковувати або усвідомлювати технологію реалізації творчого задуму. Зрозуміло, що такий підхід не може бути реалізовано повною мірою для навчання учнів 5--6-х класів, оскільки він вимагає від п'ятикласників повної самостійності в мисленні та практичній роботі. Це, очевидно, лише приблизна схема спільної діяльності учнів та вчителя, яка має пройти ще тривалий шлях творчого пошуку та вдосконалення.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що великі надії в розв'язанні зазначених завдань покладаються на проектно-технологічну систему трудового навчання та виконання учнями творчих проектів.

Однією з перших особливостей проектної діяльності є те, що перед дітьми постають завдання, які мають не одне, а декілька правильних розв'язків. Учні вперше вирішують проблему за довільним розв 'язком, і при цьому еталон, на який можна було б дивитись, відсутній. Тому потрібно по-новому, з точки зору методики, переглянути питання про розумову діяльність дітей, зокрема про формування в них певних понять та узагальнених пізнавальних умінь. Оскільки загалом проектна діяльність формує як емпіричне, так і теоретичне узагальнення в розумовій діяльності учнів, бо об'єднує в собі використання нових знань та життєвого досвіду дитини, то вона тим самим створює ширші пізнавальні можливості учнів.

У традиційній методиці навчання й виховання дітей у шкільних майстернях значною проблемою є розвиток у дитини пізнавальної активності. Учитель намагався справитися з цією проблемою за допомогою спеціальних прийомів контролю, які мали підтримати довільні пізнавальні процеси в учнів (у ході вступного і поточного інструктажу вчитель звертав увагу дитини на ті ділянки роботи, які потребували особливої уваги тощо).

Останні психологічні дослідження переконливо доводять, що в проектуванні, на відміну від традиційної практичної діяльності, активніше формуються пізнавальні процеси. На думку вчених, це пояснюється тим, що дитина перебуває під певним «впливом» проектної діяльності. Так, наприклад, особиста відповідальність учня за виконання творчого проекту зумовлює появу довільності вищих психічних функцій. Зокрема, серед них такі як довільність пам'яті, уваги, цілеспрямоване сприйняття тощо. У цьому розумінні проектну діяльність можна розглядати як засіб розвитку в школярів пізнавальної сфери, формування позитивного ставлення до праці тощо. Проте не йдеться про скасування традиційних прийомів інструктування. Оволодіння новими, більш активними прийомами роботи в поєднанні з традиційними методами, як уже сьогодні показує практика проектного навчання, дає найвищий навчальний результат.

Під навчанням школярів проектної діяльності слід розуміти спеціально організований процес оволодіння учнями на змістовому та функціональному рівнях комплексом знань та вмінь, які з часом узагальнюються в проектно-технологічну культуру, тобто формування в них готовності до проектної взаємодії з навколишнім світом.

На сьогодні теоретичні дослідження не лише наших, а й зарубіжних учених визначають проектну діяльність як окрему, самостійну галузь людської діяльності, оволодіння якою може відбуватися цілеспрямовано, у процесі спеціально організованого навчання.

Вчені розглядають проектну технологію як особистісно-зорієнтовану модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дає змогу кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Проектно-технологічна діяльність є обгрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь Виконуючі творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати прогалини у своїх знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, який володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, у результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Проектно-технологічна діяльність, як будь-яка інша, має визначену структуру, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні й зовнішні умови, результат.

Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання формує навички самостійної орієнтації в науковій, навчально-методичній і довідковій літературі, учить добувати потрібну інформацію самостійно; активно розвиває основні види мислення; сприяє розвитку інтелектуальних здібностей, навчає мислити від абстрактного до конкретного; дозволяє учню усвідомлювати себе творцем своєї діяльності; підсилює позитивну мотивацію навчання, тому що виріб створюється з урахуванням власних інтересів, потреб і можливостей; формує творче системне мислення, технологічну культуру і технологічну етику; привчає школярів до цілеспрямованої діяльності, що є основним компонентом перетворення матеріалів, сировини,енергії й інформації; сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінь аргументовано захищати свої позиції, мислити оригінально й неординарно; розвиває уяву, що є могутнім стимулом народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їх аналізу і синтезу, що в майбутньому стане основою інноваційного мислення; формує внутрішній план дій і реалізує його на практиці.

Основним напрямом у вивченні предмета «Технологія» є виконання учнями творчих проектів. Така діяльність має забезпечити виконання двох головних завдань: розвинути в школярів інтелектуальні, соціальні та фізичні здібності й допомогти знайти роботу, ту галузь діяльності, у якій повною мірою будуть реалізовані їхні природні здібності. Учні повинні вміти визначати потреби й можливості виконання певних проектів, створювати ідеї проекту, планувати і виготовляти прилади та системи, оцінювати результати конструкторської і технологічної діяльності

Якщо проаналізувати програми трудового навчання за останні роки (2005-2011), то вони відрізняються від попередніх програм у першу чергу тим, що передбачають проектно-технологічну діяльність під час вивчення програмового матеріалу. Це стосується вивчення не лише обов'язкової, а й варіативної частини програм. Тобто, для використання методу проектів є можливості як під час вивчення інваріантної складової програми так і під час вивчення її варіативної частини.

Основна теза сучасного розуміння методу проектів - «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати».

Знання, які має і постійно їх розширює і поглиблює, учень може використати для того, щоб виготовити цінну річ чи послугу і їх практично застосувати. Звідси й випливає означення: що ж таке творчий проект? Проект треба розуміти як самостійну творчу роботу учня, яка виконується від задуму до його втілення в життя під контролем і постійним консультуванням учителя.

Метод проектів (від грец. - шлях, спосіб дослідження) - це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання завдань, які поступово ускладнюються, - проектів. Тобто, якщо учні виконують творчі проекти, то можна сказати, що вчитель працює за методом проектів.

Повна технологія проектування припускає опору на принципи, норми і правила проектування, сукупність яких дозволяє створити систему шкільного життя, що самоорганізовується, організувати діяльність школярів від ідеї до її практичного втілення.

Принцип абсолютної добровільності участі - надання можливості будь-якому суб'єктові освітнього процесу взяти участь в проектуванні.

Принцип особового розвитку - проекти повинні передбачати можливість для особового розвитку, самоконтролю і самореалізації. При цьому важливою частиною проектування стає перетворення самого суб'єкта проектування.

Принцип керованості - має на увазі чітку організацію, технологічність і підконтрольність процесу проектування, вимагає розуміння структури процесу проектування, виділення його етапів, простежування переходів з етапу на етап. Цей принцип дозволяє педагогові навчитися відрізняти міфи від реальності, виділяти сутнісні, об'єктивні сторони процесу проектування.

Принцип цілісності - встановлення міцного взаємозв'язку між компонентами методичної системи педагога і етапами проектування. Учбова техніка спрямовується не стільки на забезпечення способів трансляції знань, скільки на створення умов для самостійної роботи суб'єкта проектування. Гарантія реалізації проекту - володіння психолого-педагогічними знаннями про творчий характер людської індивідуальності, заборона на втручання в психіку, безпосередня зміна її природою заданих якостей. Жорстке управління тут недоречно і не ефективно. Набагато важливіше створити умови для прояву кожним пізнавальній і творчій активності на основі технічно забезпечених можливостей і саморегуляції діяльності, які запускають механізми самоосвіти і самовиховання.

Принцип культуровідповідності - проявляється через націленість навчальної техніки на задоволення гуманістичних, базових потреб людини в пізнанні, спілкуванні, самореалізації.

Принцип мультикультурності - проектування повинне містити можливості формування культури пізнання, дозвілля, винахідництва, експлуатації технічних засобів, поводження з інформацією.

Принцип поєднання дослідницької, проектувальної і педагогічної діяльності - має на увазі, що проектувальна і дослідницька діяльність єдині по відношенню до суб'єкта. Принцип ґрунтується на концепції Ю.П. Дубенського про єдність дослідження, проектування і організації педагогічного процесу. Потрібно узгодження дослідницької і проектної діяльності за усіма параметрами. Якість дослідницької діяльності по вивченню об'єкту значною мірою визначає якість проекту .

Принцип продуктивності - має на увазі повноцінність участі що навчаються в усіх життєвих процесах, інтеграцію процесів оволодіння і застосування знань в усіх сферах життєдіяльності. Продуктивні проекти допомагають розкрити учням сучасну реальність і використати в ній соціокультурний досвід.

Принцип завершеності - доведення проекту до логічного завершення.

Принцип відкритості - розуміється як принципова незавершеність проекту, що становить простір для «до-» або «пере-» оформлення проекту(пропонованих об'єктів). Тут проявляється феноменологічна суть сучасної проектувальної процедури, коли проект виступає як «текст, картина, що вимагає розуміння, співпереживання Автора і його послідовників».

Методика організації проектування, запропонована С. Дворецьким відповідно до вищевикладених принципів, базується на обліку психологічних особливостей сучасної проектної діяльності. Вона передбачає:

1. Розділення процесу виконання навчального проекту на окремі етапи і націленість кожного з них на формування мотиваційного, когнітивного, операційного, емоційно-вольового і інформаційного компонентів готовності до проектної діяльності;

2. Виявлення психолого-педагогічних умов активізації учбово-пізнавальної діяльності учнів відповідно до цілей і особливостей кожного етапу проектування;

3. Визначення комплексу навчально-методичних і програмно-технічних засобів для проектування.

2.2 Особливості використання методу проектів на уроках трудового навчання в сучасній школі

Методи навчання, за допомогою яких організовують проектно-технологічну діяльність, - це такі способи спільної діяльності учнів та учителя, в ході яких активізується творче мислення дитини, можливість здійснювати вільне обговорення проблемної ситуації. Характерною ознакою таких методів є їх суб'єктивний характер, який випливає з того, що учень має діяти як суб'єкт навчального процесу, тобто бути безпосереднім учасником своєї освіти. Отже й методи, які запроваджуються на уроці мають також ним усвідомлюватись. Саме тому в зміст навчальної програми з трудового навчання включено ознайомлення дітей з методами фантазування (у 5-му класі), метод зразків (у 6-му класі), фокальних об'єктів і т.д., як засобами творчої діяльності конструктора. Отже, сьогодні, мова очевидно буде йти не лише про ті методи, які традиційно застосовував учитель, і якими володів лише учитель, але й про методи та прийоми активної та інтерактивної діяльності, якими мають також володіти учні. Методи, що застосовуються учителем у процесі навчання дітей проектуванню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традиційних відносять:

1) вербальні методи;

2) демонстрація;

3) спостереження;

4) метод вправ;

5) метод самостійної роботи;

До нетрадиційних ми відносимо:

6) метод творчих проектів;

7) метод фантазування;

8) морфологічний аналіз;

9) метод мозкової атаки; 

10) метод фокальних об'єктів;

11) метод алгоритмів;

12) метод зразків;

13) метод створення ідеального об'єкту;

14) основи теорії розв'язування винахідницьких задач;

15) конкурси творчих проектів та інші.

На думку сучасних дослідників проблем проектного навчання поєднання цих методів кардинально міняє методику трудового навчання. Вони пробуджують пізнавальну активність учнів, розвивають самостійне мислення, формують уміння виконувати проектну діяльність.

Очевидно, що методи навчання учнів проектній діяльності необхідно застосовувати комплексно. При цьому на кожному етапі виконання проекту ті або інші методи відіграють першочергову роль.

Провідним методом технологічного навчання є метод творчих проектів, який дозволяє включити школярів до проектної діяльності.

Розглянемо методичні аспекти цього процесу більш докладно.

Аналіз літератури дає можливість розуміти під навчальним творчим проектом самостійно розроблений і виготовлений виріб від ідеї до її реалізації в спільній діяльності учня з учителем.

Навчальний творчий проект виконується, як це вже зазначалось раніше, у чотири стани: організаційний, конструкторський, технологічний, заключний. На кожному з них у спільній діяльності учнів і вчителя розв'язуються певні завдання.

До виробу, який проектують ставлять наступні вимоги: технологічність, економічність, простота конструкції, естетичність, можливість практичного використання і т. д.

Під час вибору, аналізу і реалізації проекту необхідно вирішувати наступні проблеми:

1)як визначити сферу діяльності;

2)як вибрати тему проекту;

3)як вибрати модель, конструкцію виробу;

4)як розробити технологію виготовлення виробу;

5)як виконати економічний розрахунок виробу;

6)як оформити звіт за виконаним проектом.

Якщо раніше учитель сам оцінював роботу учня, то виконаний проект оцінює спочатку сам автор, а потім члени журі, головою якого є учитель.

В процесі виконання творчих проектів у комплексі розв'язуються завдання навчання, виховання і розвитку учнів.

Метод творчих проектів, як спосіб навчання школярів проектній діяльності - комплексне методичне утворення, що синтезує в собі як традиційні так і нетрадиційні прийоми навчання. На різних етапах учитель може здійснювати добір тих методів і прийомів роботи, які є необхідними на даний момент, і які збагачують навчальний процес.

Як вже зазначалось вище проектна діяльність здійснюється поетапно. На кожному етапі застосовують комплекс розглянутих методів навчання. При цьому слід зазначити, що учитель має сам, враховуючи індивідуальні особливості класу в цілому та кожного учня окремо, підібрати відповідний комплекс методів навчання, поєднуючи традиційні прийоми роботи з нетрадиційними.