Методика контекстно-культурологічного навчання зарубіжній літературі. Аналіз діяльності на уроках літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Актуальність проблеми навчання ЗЛ у КК

- Гуманізація та "людиноцентризм" суч. нац. освіти.

- Культуро орієнтованість суч. освіти.

- Літературна складова культури

- Перенавантаження шкільних літературних курсів.

2. Специфіка навчального предмета

Вагомою є думка щодо специфіки зарубіжної літератури як навчального предмета, що передбачає вихід на значно вищий (порівняно з вивченням лише рідної літератури) рівень культурологічної підготовки школярів, їхнього всебічного розвитку. Це вимагає більш ґрунтовного, різноманітного залучення до уроків зарубіжної літератури культурологічного контексту, яке повинно мати системний характер . Враховуючи значення культурологічного контексту для забезпечення ефективного вивчення зарубіжної літератури й кожного літературного твору, В. Гладишев серед основних факторів цього виокремлює такі: «специфіка художньої літератури як виду мистецтва; літературний твір і культурологічний контекст, у якому він виникає; роль, місце і можливості культурологічного контексту в процесі вивчення учнями літературного твору». Концепція культурологічного контексту методиста безпосередньо має зв'язок із питаннями виховання культурного читача, компетентного як у літературознавчому аспекті, так і в розумінні та поясненні національних і загальнолюдських цінностей.

Під час вивчення художнього твору з погляду ціннісного потенціалу зважаємо на його аксіологічну (оцінну) функцію, яку літературознавці пояснюють тим, що кожен твір перейнятий авторським почуттям, містить у собі систему художніх тверджень і заперечень, оцінок зображеного.



3. "Людина культури"

"Людина культури" - полікультурна особистість, з особливим діалогічним складом мислення. Можливості курсу:-уможливлює пізнання феномену ЗЛ як унікального явища культури, "живого організму", що являє собою цілісну та відкриту систему, яка розвивається за загальними законами іст. -культурного розвитку;-створює умови для розуміння нац. специфіки культур різних країн, їхнього відображення у худ. творі, кращого пізнання нац. (УКР. ) культури;-допомагає в осягненні спільниї закономірностей розвитку різних видів мистецтва та сучасних тенденцій в нац. і світовій культурі;-виховує "людину культури".

4. Структура КК навчання ЗЛ у школі

1. Окремі аспекти дух. культури: сусп. -іст., науковий, філософсько-реліг., міфолог., лінгв., мистецький, етнокультуролог. 2. Іст. типи худ. свідомості: культура Давнього Сходу, античності, середньовіччя, класицизму, романтизму, реалізму, діалогічна свідомість людини ХХ ст. 3. Специфіка рецепції інокультурного явища у вітчизняному (укр. ) просторі (переклад, інокульт. природа). 4. Вікові та індивідуальні особливості сприйняття сучасними школярами інокульт. явища.

5. Властивості КК навчання ЗЛ у школі

- відкритість

- діалогічність

- індивідуальність сприйняття

- структурність

- динамічність

- множинність внтерпритацій

- іст. мінливість та іст. стабільність.

6. Напрямки навчання ЗЛ у КК

- знання етапів історії світ. культ., їх своєрідності та значення для дух. розвитку людства;- врахування зв'язків філософії з видами мистецтва, зокрема з літ-рою;- з'ясування значення міфології для розвитку літ-ри й мистецтва, ролі міфологізму в творчості митців;- розкриття впливу реліг. традицій на літ-ру;- визначення типу худ. свідомості та її відображення у творах певних епох;- вивчення діалогу культур, його впливу на літ. процес та мистецтво;- розуміння специфіки різних видів мистецтва та взаємозв'язків між ними;- дослідження зв'язків літ. напрямів, течій, стилів з естетичними пошуками і інших видах мистецтв;- розуміння нац. специфіки культур різних країн та їх відображення у худ. творах;- розкриття значення окремих мистецтв в історії культури, їх ролі в культ. поступі та людства.

7. Думка Кирилюк

У системі принципів вивчення світової літератури культурологічний є визначальним. Кожен художній твір є явищем певної національної культури і несе в собі характерні ознаки одного з етапів її розвитку. Уявлення про головні особливості типу культури готує учня до сприйняття конкретного твору як явища певної системи, основні риси якої відомі і повніше розкриваються при розгляді твору. Мистецтво кожної епохи і країни створює свою картину світу. Кожен історичний етап розвитку висуває свій погляд на світ. Формується нове світобачення, в основі якого лежить ідея протиборства добра і зла, світла й пітьми, неба й землі. Це позначилось на концепції людини, визначило типологічні риси літературного героя. Формування культури нового часу характеризується поверненням до класичної спадщини античності. У наступні епохи складаються нові суспільні умови, створюються нові естетичні системи. Кожна епоха і народ на основі загальноприйнятої системи вічних цінностей виробляє свої ціннісні орієнтири. Певну роль у формуванні ціннісних норм відіграють різні морально-етичні, соціальні, ідеологічні фактори. Повноцінний діалог читача і автора - своєрідний діалог культур - можливий лише за умови осмислення особливостей епохи автора та її відмінностей від епохи читача. Це дає можливість учню в своїй інтерпретації відобразити розуміння авторського задуму, висловити власну точку зору і розкрити своє розуміння причин розбіжностей в оцінці подій і образів.

Оволодіння системним підходом до вивчення літератури підготує учня до самостійної роботи з твором. Засвоївши принцип розгляду одного твору певної епохи з допомогою вчителя, він зможе самостійно осмислювати інші твори тієї ж епохи. Культуру можна розглядати як форму одночасного буття і спілкування людей різних часів, епох. У культурі людина заново відкриває світ, знаходить його особисто для себе. Знаходження цього світу здійснюється в тексті, творі, у спілкуванні автора й читача.

Отже, культура - це сфера духовної, ціннісної, комунікативної організації суспільства, що визначає норми поведінки, мислення, засіб творення людиною самої себе як духовної істоти.

Курс світової літератури істотно відрізняється від літературних курсів минулого, коли протягом навчального року вивчалися твори одного століття (тобто однієї культурної епохи), створені за принципами однієї естетичної системи. Вивчення літератури, в якій поєднуються твори різних віків і народів, ускладнюється необхідністю враховувати національну своєрідність літератур, історичні зміни умов суспільного життя, а внаслідок цього і проблематики літературних творів, художніх систем.

Ми живемо у світі, де потрібен не тільки високий рівень освіченості, а й культурологічна обізнаність. Відповідно до «Державного стандарту базової повної загальної середньої освіти» у концепції курсу і в чинних програмах оприлюднені основні принципи курсу світової літератури: «Концепція програми ґрунтується на таких принципах: «…взаємозв'язку аксіологічного, естетичного і культурологічного підходів до вивчення художнього твору в школі»».

Наголошується завдання: «вчити школярів сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність, розглядати його в контексті розвитку культури».

У системі принципів вивчення світової літератури культурологічний є визначальним і для аксіологічного, і для естетичного. Доктор філологічних наук З. В. Кирилюк у статті «Проблеми культурологічного підходу у вивченні зарубіжної літератури» писав: «Кожен художній твір є явищем певної національної культури і несе в собі характерні ознаки одного з етапів її розвитку. Уявлення про головні особливості типу культури готує учня до сприйняття конкретного твору як явище певної системи, основні риси якої відомі і повніше розкриваються при розгляді твору. Мистецтво кожної епохи і країни створює свою картину світу».

З античних часів іде процес естетичного розвитку мистецтва слова. Кожна епоха мала свої критерії. Головним рушієм дії в античності був учинок, зароджувались ознаки використання портретної деталі, пейзажу, інтер'єру. «Поетикою» Арістотеля започатковане осмислення ролі теоретичних категорій.

З роками збагачується жанрова й оповідна система, психологічні характеристики. Утворюються відповідні характеру естетичні системи, як класицизм, романтизм, реалізм.

Сприйняття художнього твору вимагає від школярів розумових зусиль. Пізнання літературного твору відбувається через осмислення художніх засобів, з допомогою яких автор передає читачеві свої думки, емоції, домагаючись духовного зв'язку з читачем.

Література - унікальне явище мистецтва, яке непідвладне законам розвитку суспільства і повинне базуватися на прекрасному. Стосунки суспільства й мистецтва завжди були складними. Сьогодні суспільство неспроможне сприйняти мистецтво, а на низький попит суспільства і є субкультура, яка є одним із компонентів поточної культури. Поточна культура - це поняття, пов'язане з часом, оскільки вона є в кожному історичному періоді. До неї входять не тільки нові культурні досягнення, а і все краще, що людство виробило за всю попередню історію.

Художні твори на уроках світової літератури вивчаються з опорою на різні контексти.

Олена Слободянюк виділяє контекст біографії автора, контекст твору, соціально-історичний, культурний контекст доби. І вважає, якщо перші два доволі традиційні в історико-літературному підході до вивчення творчості окремих авторів, твори яких вписуються в історико-літературний контекст, то створення культурного контексту доби - сучасне і складне завдання. Культурологічний аспект виявляється при цьому у пошуку цінностей, закладених у різні естетичні площини: слово, музику, живопис, балет, театр. Таким чином, твір художньої літератури розглядатиметься як специфічна форма діалогу, що дозволяє усвідомити органічний зв'язок між духовною культурою автора і читача.

8. Педагогічні можливості навчання

- відкритість

- діалогічність

- індивідуальність сприйняття

- структурність

- динамічність

- множинність внтерпритацій

- іст. мінливість та іст. стабільність.



9. Витоки діалогізму

Мартін Бубер (1878-1965) - буття людини як нескінченний діалог людини з Богом.

Михайло Бахтін (1895-1975) Діалог-універсальне явище, яке проймає все мовлення людини, зв'язки і вияви людського життя, все що має смисл і значення.

Володимир Біблер (1918-2000)Культура-діалог культур.

Школа діалогу культур-виховання людина культури.

Літературна освіта на засадах діалогу культур передбачає вивчення художніх текстів з опорою на такі контексти:

твору,біографії автора,соц. -іст., культурний контекст епохи, контекст нац. культури,контекст укр. культури, контекст світової культури.

За Бахтіним,лежить пошук істин « Істина не народжується і не міститься в голові окремої людини,вона народжується поміж людьми,які спільно шукають істину в процесі їхнього діалогічного спілкування» Він зауважив що головне для діалогічних стосунків-згода. До співрозмовника треба ставитись як до особистості,намагатись відчути його внутрішній світ,побачити його з зсередини,вжитися у нього. Саме такий пережитий з зсередини стан іншого може спонукати до етичних вчинків: співчуття,допомогу,співпереживання,співпричетності. З останньою умовою тісно пов'язаний принцип персоналізації знань,який становить важливу складову концепції особистості зорієнтованої освіти,бо передбачає посилення суб'єктивності сприйняття літературного твору,осягнення його через персону-автора,літературного персонажа,читача .

10. Рівні діалогів у навчанні ЗЛ

1. навчальний (реалізується у рівнях: вчитель-учень, учень-учень, учень-група учнів). засновується на довірі та взаємоповазі. 2. літературознавчий (читач-худ. текст, текст-інший текст, худ. текст-літературознавча традиція, твір зар. письменника-твір укр. письменника). 3. культурологічний (діалог тексту з іст. епохою, діалог твору зі світовим мистецтвом, діалог між нац. культурами).

11. Вимоги при вивченні інокультурних творів

- урахування культурних дистонцій між культурами-комунікантами при плануванні навчальних с-цій спрямованих на засвоєння учнями фонової ін. .

- надання важливої ваги перевірці ступеня розуміння учнями перекладного тексту

- навчання читача інтерпретації тексту з позиції «входження» у світ іншої культури, звернення особливої уваги на специфічні прояви чужої культури

- використання різних видів коментарів відповідно до характеру наявних у тексті прогалин

12. Зміст, мета, осн. ознаки оглядових уроків

Мета: охарактеризувати той чи інший період літ. процесу, в іст. та культуролог. контекстах, встановити закономірності розвитку іст. -культ. епохи, підготувати учнів до вивчення монографічних тем. Ознаки:-концентрація значного за обсягом іст., іст. -культ., іст. -літературного та мистецтвознавчого матеріалу. -відсутність детального текстуального аналізу окремих творів. -опора на раніше вивчений або засвоєний самост. матеріал з іст., худ. культури.



13. Шляхи підвищення ефективності уроків-оглядів

1. Визначення центральної проблеми, провідної ідеї огляду літературного періоду.

2. Залучення широкого культурного контексту.

3. Чітке визначення принципів організації оглядового матеріалу:

- Співвідношення головних пояснень та матеріалу, що розриває, аргументує та ілюструє головні положення;

- Конкретизація основних положень конкретним матеріалом;

- Застосування видів робіт, що активізують навчальну діяльність учнів.

4. Встановлення зв'язків між оглядами та монографічними темами:

- Створення в оглядах фонового уявлення про епоху;

- Створення ситуації « вживання в епоху» особистісного бачення культури епохи, світосприйняття людини іншої епохи;

- встановлення проспективних і ретроспективних взаємодій між матеріалами оглядів;

- Визначення наскрізних «змістових ліній» в оглядах;

- Реалізація діалогу культур.

5. Взаємодія класної та позакласної роботи з предмета.

Роль культурологічного контексту у підвищенні ефективності уроків-оглядів: культурологічний контекст проходить так би мовити червоною ниткою через усі пункти підвищення ефективності уроків-оглядів. При залученні широкого культурного контексту ми безпосередньо звертаємося до культурного тла на якому формувалася література певного періоду, історико-культурні явища та течії. При виконанні робіт, що активізують навчальну діяльність учнів ми обираємо види робіт, що залучають культурологічний контекст, наприклад: створення «ситуації занурення в епоху», укладання словника епохи, коментоване читання і т. д. Створення в оглядах фонового уявлення про епоху можливе лише при огляді культурного тла.

14. Послідовність оглядового вивчення історико-культурного періоду

1. Визначення рубежів епохи та обгрунтування періодизації. 2. Іст. передумови, що визначили характер та особливості періоду. 3. Головні сусп. -політ. події періоду, що зумовили тематику і ідейну проблематику літератури цього періоду. 4. Заг. характеристика мистецтва та літ-ри епохи. 5. Детальний виклад матеріалу про окремих письменників та твори, що характерні для цього періоду. 6. Значення періоду для сучасності, внесок епохи в іст., нац. та світову літ-ру. 7. Особливості рецепції в укр. культурі.

АБО

Звернімось до лекції оглядової. Одним із головних завдань викладання ЗЛ в ст. . кл. є розкриття літературних явищ в їх історичному розвитку, у тісному зв'язку із суспільним життям, а також один з одним. В здійсненні цього завдання важлива роль належить оглядовим темам. У школі неможливо однаково вивчати всі теми, для текстуального аналізу відібрані найбільш цінні твори. Інші відомості - про основні особливості літ. Епохи, про журнали, про окремих письменників тощо - можуть бути повідомлено тільки оглядово. Саме в цих тема конкретно проглядається історико-літературна основа, і саме ці теми стають одним із засобів створення цієї основи.

Оглядові теми включають окремі твори в загальний процес розвитку літератури і дозволяють об'єднати окремі факти, що вивчаються в монографічних темах. Вивчення оглядових тем допомагає сприймати наступні монографічні теми, скеровує подальше їх вивчення.

Умовно можна виділити два тип оглядових тем: саме оглядові ті оглядове вивчення творчості письменника.

В оглядову тему в повному її обсязі входять історична та суспільно-політична х-ка періоду, дані про розвиток мистецтва та науки, про літ процес (літературні товариства, журналістика, літературні течії, основні проблеми, пануючі жанри тощо), х-ка творчості окремих письменників і аналіз деяких творів. Ця схема в процесі роботи змінюється в залежності від х-ру самого літ. матеріалу і від типу теми, які можуть мати самостійне значення, або йти після або перед монографічної теми.

Існує типова схема традиційно складенної послідовності вивчання оглядових тем:

1. Назва теми. Визначення її хронологічних меж.

2. Короткий історичний вступ.

3. Основні події в суспільно-політичному, культурному житті, що обумовили особливості літературного періоду.

4. Загальна х-ка літературного періоду:

· головні літ. течіїї, літ. журнали, об'єднання;

· основні теми та проблеми періоду;

· нові герої, зміни у відношенні до героїв попередніх епох;

· визначні митці, їх основні твори;

· літературний стиль епохи.

5. Більш детальне викладення матеріалу про окремих письменників та їх твори, найбільш характерні для періоду.

6. Підсумки: значення періоду для сучасності, внесок епохи в історію літератури.

Прийоми, що використовуються при вивченні оглядової теми: лекція, бесіда, самостійна робота, доповіді, позакласна робота (екскурсії, зустрічі, конференції).

15. Сутність методики «занурення в епоху»

“Занурення в епоху” - поширений прийом історичного методу, сенсом якого є створення загальної картини - панорами культурного життя у певний історичний період. Метою такої методики є - «занурення» в певну культурну епоху, діалог з нею, осягнення картини світу і людини в знаках, символах, образах, моделях буття. Метод занурення в епоху, в художній світ письменника допоможе учням краще зрозуміти художній світ митців, а вчителеві - організувати роботу на уроці більш продуктивно, на вищому науковому рівні.

“Занурення в епоху” - створення ілюзії присутності у минулому часовому відрізку. Ефективність даного методичного прийому залежить здебільшого від медіазабезпечння, адже використання фрагментів з фільмів значно прикрасить ваші уроки, але зловживання звичними для дітей активними та яскравими образами кіно та телебачення може створити негативні умови для подальшого сприйняття менш зрозумілих, більш статичних (після кінозразків) образів літератури. Доречнішою є інтерактивна екскурсійна форма «занурення» яка відбувається у реальному часі і потребує активних дій. Подібний методичний прийом має велике застосування в уроках вступно - інформативного типу (урок - лекція, урок - бесіда), коли потрібно створити уявлення про певний час, напрямок в мистецтві, загальне культурне явище глобального масштабу, або на уроках заключного типу, функція яких - підведення підсумків (урок - концерт, урок - міркування тощо). Слід зазначити, що подібний прийом може бути використаний для розкриття певних тем, що торкаються художніх напрямків, яки розповсюдилися по різним країнам.

Приклади прийомів та види робіт на уроці : (на прикладі уроку, присвяченому роману Уальда «Портрет Доріана Грея 10 кл)

Інтерактивні вправи «Чарівне коло»; бесіда, складання узагальнюючої таблиці, елементи інтер'єру, аксесуарів (квіти, пензлі, палітра, мольберт)

Задля того, щоб повніше зануритися в епоху Вікторіанської Англії, доцільно запропонувати учням одягти деякі аксесуари тієї доби: для юнаків - вільна сорочка з відкладним коміром, пов'язана бантом; яскравого кольору піджак із квіткою в петлиці тощо (за взірець можна взяти відомі портрети О. Уайльда); для дівчат - капелюшок, віяло, висока зачіска, якісь прикраси та ін. Приміщення бажано прикрасити витворами мистецтва.

У романі «Портрет Доріана Грея» письменник досить часто звертається до музичного мистецтва. Так, сам Доріан з захопленням говорить про творчість німецького композитора Шумана. Вчитель пропонує урок супроводжувати чарівною музикою (Ф. Шопена)

Вправа «Чарівне коло». Учні по колу зачитують свої приклади опису пейзажів, інтер'єрів, старовинних речей та ін. із тексту роману. Виграє той, хто наведе більше таких описів та чиї приклади будуть доречнішими.

16. Сутність методики укладання синхроністичних таблиць

СИНХРОНІСТИЧНА ТАБЛИЦЯ - таблиця, яка показує події, що відбувалися водночас (в один день, місяць, рік) в різних сферах життя, в різних країнах

Синхроністичні таблиці відбивають «горизонтальні» часові зв'язки між подіями і явищами, тобто фіксують події, що відбувались у різних місцях в один і той самий час.

Логічні схеми - графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприклад причинно-наслідкові або інші зв'язки між подіями, явищами чи поняттями.

Схеми можуть використовуватись у заповненому вигляді, наприклад для систематизації, узагальнення чи повторення інформації, або пропонуватись учням для самостійного заповнення. Варто пам'ятати, що учні або вчцтелі повинні, складаючи схему, намагатись максимально наблизити її форму до змісту навчального історичного матеріалу, який в ній відбито. Також важливо, щоб заповнення схеми йшло за правилами «читання»: зверху до низу і зліва направо.

Роботі з хронології сприяють синхроністичні таблиці. Вони відображають одночасність (синхронність) подій або явищ суспільного життя в історії.

Прийоми запам`ятовування головних фактів і пов`язаних з ними історичних дат базуються на смислових зв`язках і зв`язках з подіями, коли дата заучується чисто механічно з тим, щоб при повторенні, узагальненні і осмисленні вивченого викликати асоціацію з певною подією, допомогти учням усвідомити її роль і значення у загальному контексті історичних подій.

«Наскрізні дати» -- це синхроністична таблиця, яка відбиває одно¬часність (синхронність) подій з історії різних країн, чи явищ, що стосу¬ються різних моментів суспільного життя. Вона сприяє усвідомленню загальних закономірностей історичного процесу й деяких особливостей розвитку окремих країн.

17. Сутність методики укладання «словника епохи»

Словник епохи - це Термінологічний словник, який містить терміни певного Літературного періоду, або Літературної доби (епохи), які характеризують фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури,, котрі виразно відрізняють його від попереднього і наступного

Характеризують словник такі ознаки: літературні напрями і передовсім домінантний напрям того чи іншого Л. п. ( назва такого напряму, як правило, стає головною метою визначення найбільш характерних ознак); певне суспільне й культурне призначення літератури, панування певної літературної традиції; більш-менш однорідні форми літературного життя, певний тип літературної публіки й певний вид літературної культури. Л. п. можна обмежити і хронологічними рамками.

Словник епохи може складатися для кожного періоду окремо бо наприклад Відродження в Італії розпочалася на переломі XIII--XIV ст., у Польщі -- на початку XVI ст., в Україні -- у другій половині XVI -- першій половині XVII ст. Літ. Словник може бути поданий у вигляді щоденника чи схеми,ментальних карт,синхронізованих таблиць.



18. Етап підготовки

Мета застосування: через КК створити орієнтири та установки на сприйняття та розуміння твору як представника національної іст. -культурної епохи на певному етапі її розвитку, зацікавити виучуваним твором. Зміст: відомості про істо. -літ-ний та нац. -культурний процес, мистецьку добу, напрям, течію або школу, біографію письменника, іст. написання та перекладу твору, прояви нац. в культурі. Завдання:-висвітлити іст. передумови, що визначили характер та особливості даного періоду;-розглянути головні сусп. -політ. події, а також політ., філос., естетичні течії даної епохи, що зумовили тематику та ідейну проблематику літ-ри цього періоду;-виявити заг. закономірності у розвитку літ-ри та мистецтва даної культурно-іст. епохи;-розкрити особл. худ. свідомості певної епохи;-ознайомити з особл. етнопсихології народу, нац. особл. світосприйняття;-розкрити дух. світ особистості письменника у нерозривному зв'язку з істо. епохою та нац. культурою, що її породила;-презентувати іст. написання худ. твору як іст. контекст епохи. Методична реалізація: інтерактивна лекція; розповідь вчителя; складання опорних схем; створення колажів; підготовка учнями культурологічних довідок; читання культурологічно орієнтованої інформації у підручнику або у додатковій літературі; літературні екскурсії; залучення творів суміжних мистецтв, що ілюструють епоху, нац. колорит твору.

19. Вимоги, яким мають відповідати твори суміжних мистецтв

Під час здійснення відбору живописних, графічних, скульптурних, фотографічних, театральних, кінематографічних, архітектурних, музичних зразків бажано враховувати такі вимоги (за С. Жилою):

1. Залучені тексти суміжних мистецтв мають вирішувати навчальні, розвивальні і виховні завдання.

2. Відповідати віковим особливостям учнів, рівню художнього розвитку, «глядацького і слухацького» досвіду школярів.

3. Бути різними за художніми системами і формами.

4. Повинні відзначатися високою художністю, великою силою впливу на глядача, слухача, допомагати глибше засвою вати літературні тексти і біографічні матеріали.

5. Сприяти здійсненню безпосереднього зв'язку літературного і мистецтвознавчого матеріалу, формуванню у школярів умінь і навичок самостійної роботи з творами мистецтва.

6. Залучені твори образотворчості мають належати до однієї культури, однієї епохи (твори різних культур і епох зіставляються лише тоді, коли цього вимагає сам текст, тобто коли у ньому є описи якихось шедеврів попередніх часів).

20. Можливості мелодекламації

Мелодекламація - художнє читання поетичних або прозових творів під музику.

Музика для мелодекламації має відповідати:

- тональності, настрою, атмосфері вірша;

- мелодиці, ритмічному малюнку вірша;

- рух мелодії (зав'язка, кульмінація, розв'язка) має співпадати з розвитком ліричного сюжету;

- мелодекламація може супроводжувати вірш у цілому, бути фоном тільки якоїсь його частини, може виступати своєрідним вступом або епілогом.

Із декламацією можна організувати такі види навчальної діяльності старшокласників:

- прослуховування мелодекламації, обмін враженнями;

- бесіда за мелодекламацією;

- коментування мелодекламації (відповідність музики тональності вірша, його мелодиці, ритму; -співвідношення мелодії і ліричного сюжету);

- змоделювати відеоряд до мелодекламації;

- дібрати власний музичний супровід до літературного твору (уривку), аргументувати свій вибір;

- підготовка усних і письмових творчих робіт «Моє сприйняття твору до і після мелодекламації», «Роль мелодекламації в осмисленні твору».

Учитель у своїй роботі може використовувати декламаторські роботи драматурга і мелодекламатора Павла Морозова. У його виконанні можна знайти вірші Пушкіна, Єсеніна, Маяковського, Блока, прозу Чехова.

21. Використання національно-забарвленої музики

Прослуховування зразків національної музики на етапі підготовки до декламації літературного твору для того, щоб відчути культурну атмосферу, в якій він народився (н-д, до прослуховування уривку з поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» можна запропонувати учням фонозапис грузинських народних пісень).

Використання національно-забарвленої музики можливе й під час мелодекламації (н-д, музичним фоном для виразного читання віршів з «Циганського романсеро» Ф. Гарсіа Лорки можуть бути записи фрагментів творів Ісаака Альбемніса (фортепіанна сюїта «Циганські наспіви»), п'єси для оркестру Пабло Сарасамте, «Іспанських увертюр» М. Глінки).

Особливу увагу варто звернути на читання жанрів і строфічних форм, нетрадиційних для рідної літератури (хайку, танка, давньогрецький епос). Принцип урахування національних традицій декламації (за Ж. Клименко).

З огляду на це школярів необхідно інформувати про національно-специфічні особливості декламації художніх творів. Це можуть бути читання статті підручника або додаткової літератури, слово вчителя, повідомлення заздалегідь підготовленого учня, робота з пам'ятками (н-д, «Як підготуватись до виразного читання хайку», «Правила читання китайської поезії»). Ефективним може бути й такий вид роботи, як ознайомлення з відгуками про кращі зразки виконання оригінальних і перекладних творів.

22. Класифікація і стисла характеристика культурологічного коментаря

Дослідниця Ж. Клименко звертає увагу на дотримання таких положень у роботі з коментарями:

- ширше використання коментарів порівняно з викладанням рідної літератури;

- урахування залежності обсягу коментарю від культурологічної дистанції між культурами-комунікантами;

- наданні великої ваги осмисленню коментарю перекладача та упорядника, оскільки він покликаний наблизити твір до іншомовного читача;

- відведення особливого місця коментуванню національно-специфічних елементів тексту;

- звернення уваги учнів на збереження коментарів, наявних в оригіналі, під час виданні перекладного твору.

Додамо, що важливого значення набувають коментарі до творів, що віддалені у часі.

Ж. Клименко виділяє дві групи коментарів за факторами, які впливають на розуміння інокультурного твору, - лінгвістичний (лексичний, граматичний, стилістичний) та екстралінгвістичний («поза» лінгвістичний), або культурологічний (етнографічний, історичний, психологічний, природничо-географічний, соціологічний тощо). У процесі вивчення перекладного твору особливої ваги слід надавати психологічному коментарю. Такого коментарю потребують твори літератур, які є найвіддаленішими від культури реципієнта. Одне із завдань учителя літератури - навчати учнів сприйняття своєрідності чужої культури, запобігати негативним проявам культурного шоку, упередженому ставленню до самобутності народу.

Систематичне ознайомлення учнів з основами коментування варто розпочинати з середніх класів. У старшій ланці необхідно теоретично узагальнювати напрацьоване, поглибити знання школярів. Важливо організувати навчальний процес таким чином, щоб у коментування постійно брали участь всі учні класу. Аби зацікавити такою роботою, крім пояснень учителя, слід використовувати різноманітні види навчальної діяльності. Зупинимось на основних з них, які можуть бути доцільними як в урочній так і в позаурочній роботі.

Читання авторських і видавничих коментарів. Ураховуючи специфіку предмета великої ваги слід надавати читанню коментарів перекладача, адже саме вони покликані полегшити сприйняття інокультурного твору. Яскравими прикладами перекладацьких коментарів є пояснення М. Рильського до поеми «Євгеній Онєгін», М. Лукаша (Лукамш) до трагедії «Фауст».

Визначення елементів тексту, які потребують коментарю (позначити у тексті місця, які залишились незрозумілими після читання).

Добір матеріалу для коментування тексту або його уривка (вчитель проводить інструктаж: вказує місця, які потребують коментарю, пропонує літературу).

Результатом залучення учнів до названих видів діяльності буде підготовка усного або письмового коментарю до тексту. Учням, які вивчають літературу поглиблено, можна запропонувати заповнити колонки коментатора в читацькому щоденнику.

Бесіда за матеріалом приміток, мета якої - з'ясувати такі питання: наскільки уважно учні прочитали примітки; які місця твору залишились незрозумілими; на які важливі для осмислення твору елементи тексту учні не звернули уваги; які коментарі викликали найбільший інтерес і чому.

Підготовка усних і письмових творчих робіт на теми «Роль приміток в осмисленні художнього твору», «Моє сприйняття твору до і після читання коментарів» тощо.

Отже, у процесі викладання зарубіжної літератури потрібно використовувати різноманітні види коментарю, а вибираючи конкретний вид, орієнтуватися на особливості твору та його видання, доступність для учнів коментарів, їхню актуальність, культурологічну дистанцію між культурами-комунікантами, збереження коментарю оригіналу, наявність перекладацьких коментарів тощо.

У процесі коментування художнього твору важливого значення набуває також демонстрація зразкового культурологічного коментаря до твору, ознайомлення учнів із різноманітними видами словників, навчання школярів правилам користування довідковою літературою, основ інформаційної культури. Ці та інші види робіт щодо коментування художнього твору доцільно використовувати на етапі підготовки до його аналізу.

23. Класифікація колажів

Колаж - в образотворчому мистецтві: наклеювання на якусь основу різних за фактурою і кольором матеріалів, а також твори, які виконані таким способом. Колаж використовується для отримання неочікуваного ефекту від поєднання різнорідних матеріалів, а також для емоційної насиченості та гостроти. Як твір мистецтва з'явився в авангардизмі. Представники кубізму, футуризму, дадаїзму активно використовували колаж у своїй творчості.

На уроках літератури колаж дозволяє візуалізувати навчальний матеріал (в тому числі і культурологічний контекст), виділити за допомогою таких засобів, як колір, розмір, композиція головне в навчальному матеріалі.

Розрізняють графічні, живописні, фотоколажі, відеоколажі, колажі зі слів (хмаринки слів), комбіновані. Колажі можна створювати за допомогою спеціальних комп'ютерних програм в мережі Інтернет.

Вчитель може використовувати колажі, створені професійними художниками. Наприклад, серія графічних колажів до роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» .

Колаж може створити і вчитель, і учні. Робота з колажем може бути як окремою навчальною ситуацією, так і супроводжувати, доповнювати розповідь вчителя, бесіду, читання статті підручника.

На уроці літератури колаж може візуалізувати та увиразнити:

- культурно-історичну епоху;

- національну культуру;

- літературний напрям, течію;

- життєвий і творчий шлях письменника;

- літературний твір в цілому або його окремі елементи (образи, тема, проблеми) та ін.

Види робіт з колажем на уроці літератури:

- розгляд колажів та обмін враженнями;

- бесіда за колажем;

- коментування окремих елементів колажу та роботи в цілому;

- підготовка повідомлень про художника - автора колажу, історію його створення;

- добір заголовку, епіграфа до колажів;

- добір та захист матеріалів до власних колажів (графіка, живопис, фотографії та ін. );

- моделювання і захист власних колажів.

24. Аналіз худ. твору

Предмет: окремі змістові та форм. складники такі, як худ. образ, мотиви, тематика й проблематика твору, способи творення худ. світу, засоби худ. виразності, з яскраво вираженою культуролог. спрямованістю. Мета: навчання учнів умінню досліджувати твір крізь призму КК, прищеплення навичок аналізу твору з урахуванням особливостей відображеного в ньому іст. типу худ. свідомості та нац. світосприйняття, виховання поваги до іншої культури. Послідовність:1. Визначення іст. типу худ. свідомості та провідного аспекту КК літературного твору. Добір додаткової інфи, що презентує визначені напрями КА. 2. Повторне читання окремих фрагментів твору з метою увиразнення КК. Використання прийому спостереження над текстом, на основі якого учні самост. або під керівництвом учителя виділ. необхідний матеріал. Прийом презентації культуролог. компоненту твору. 3. Аналіз елементів твору крізь призму визначеного КК (тематика і проблематика худ. твору, характеристика образів твору, визначення гол. думки твору, аналіз образу автора). 4. Синтез результатів аналізу (узагальнення знань про іст. тип худ. свідомості, цілісне осягнення прочитаного в контексті нац. та світової; аргументація належності тексту до певної іст. -літ. епохи, літ. напряму, нац. літ-ри). 5. Читацька рефлексія (осмислення впливу іст. типу худ. свідомості та нац. образу світу, відображених у творі на власний світогляд учнів; організація творчої діяльності учнів).

25. Підсумковий етап

Мета: засобом КК узагальнити вивчене, підбити підсумки, накреслити подальші перспективи у вивченні худ. твору і творчості письменника. Зміст: мистецькі інтерпретації літ. твору, відомості про рецепцію літ. твору зар. літ-ри в укр. культурі, культуролог. відомості. Методична реалізація: підготовка і презентація учнівських повідомлень, доповідей культуролог. спрямованості; прослуховування, перегляд й обговорення мистецьких інтерпретацій твору; аналіз та інтерпретація скульптурних зображень літ. тематики; укладання кластерів, узагальнюючих схем, таблиць; підготовка усних і письм. творчих робіт; організація дослідницької діяльності старшокласників.

26. До вивчення літературного твору можна залучати кілька суміжних мистецтв»

Головним завданням викладання літератури є літературна освіта, розвиток гуманітарної культури та творчих здібностей учнів, виховання у них світоглядних орієнтацій, формування вміння самостійно ознайомлюватись з творами мистецтва слова та свідомо сприймати втілені в них естетичні, духовні цінності.

Об'єктом вивчення літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність.

Головна мета роботи вчителя - навчити школярів сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність, особливості індивідуального стилю автора, розглядати його в контексті розвитку культури. Використовуючи різні форми і методи роботи, намагатись виховувати в учнів потребу в гарній книзі, прищеплювати інтерес до читання, формувати високу читацьку культуру.

Безпосередньо будь-який летературний твір автор створював в першу чергу на тлі якихось історичних подій, чи із сучасності чи з минулого своєї країни, чи країни про яку писав, це все дає про себе знати у творі. Коли ми говоримо про інокультурні твори, то звичайно ж ми маємо звязок із іншими видами мистецтва. Впершу чергу це відображається, коли діти вивчають олгядову тему, аби краще розуміти тло, на якому зароджувались певні твори, спершу необхідно звернутись до часу створеня, яка це була доба, якими були провідні теми та засади. А щоб краще зрозуміти епоху, тут ми уже звертаємось і до музичних творів, і до творів мистецтва, архітектури. Все це має скласти певну картину, як пазл. Досить ефективним є створення ситуації «занурення в епоху», при якому учні розглядають літературний твір не лише через призму літератури, а і як комплексну систему мистецтв.

вивчення зарубіжний література твір



27. Думка М. Бахтіна

Михайло Бахтін зумів точно підмітити наскільки це складне завдання зрозуміти твір, як розумів його автор. Прочитавши будь який твір, не аналізуючи і не дивлячись на епоху та історико-культурні явища, які зародилися в цей період читач починає робити свої висновки, додумувати свій сенс цього твору, який автор в нього, можливо, в нього зовсім і не вкладав. Це поверхове читання, висновки та оцінка твору формуються за допомогою додумування, фантазування, а не глибокого аналізу конкретних фактів, що вплинули на автора, його погляди, які він передав у певній книжці. Щоб дійсно зрозуміти певний твір автора, так як його розумів сам автор, не виходячи за межі цього розуміння треба залучити величезну кількість додаткового матеріалу. Що ж це за матеріал? Біографія автора, відомості про літературну епоху, історико-культурні явища, відомості про країну де зростав автор і т. д. Тобто ми вивчаємо середовище в якому сформувався характер, погляди, цінності, принципи людини, які він потім втілив у своєму творі. Можливо події відбуваються в іншій країні тоді слід проаналізувати культуру іншого народу та все те, що допоможе зрозуміти книжку, розкриє горизонти розуміння.

27. Думка З. Кирилюка: Повноцінний діалог читача і автора

Вивчення курсу в загальнокультурному аспекті передбачає вирішення цілого ряду завдань, серед яких слід виокремити: осмислення природи взаємодії різних культурних традицій; формування уявлень про історико-культурний контекст та закономірності розвитку літературного процесу; виокремлення закономірностей, які визначали еволюцію художнього світосприйняття певної доби; виявлення особливостей творчих парадигм окремих авторів та ступеню їх інтеграції в загальний культурологічний контекст, у національну та світову традиції; підвищення інтересу студентів до читання, розширення їхнього читацького досвіду.

Продуктивній культурній взаємодії сприятиме введення фонових знань. Передусім це історико-культурологічна інформація, яка розкриває специфіку національного світобачення, традиції та звичаї, особливості поведінки, спосіб життя населення певної країни.

Акцент на особливостях національної специфіки творів сприятиме розумінню своєрідності літератур. Тому при вивченні літературного матеріалу викладач має зосереджувати увагу на поясненні специфічних національно-культурних компонентів. Слід звернути увагу й на складнощі, які виникають у процесі сприйняття інонаціонального твору. Перешкодою для розуміння творів часто є наявність у текстах національно маркованої безеквівалентної лексики. У процесі визначення суті іншомовних безеквівалентних одиниць, читач-інофон встановлює зв'язок між різними національними культурами, усвідомлює їх подібність або відмінність. Плідними способами усвідомлення таких феноменів є заповнення лакун (шляхом роз'яснення) та їх компенсація (через звернення до подібних явищ рідної культури). Додаткового роз'яснення та коментування потребують національні символи, традиції, стереотипи та ін.

Кожен художній твір наповнений національними культурними кодами, сприйняття яких створює умови для усвідомлення розбіжностей між рідною та іноземною культурами, формування крос- культурної компетенції, налагодження міжкультурного діалогу. Практичному втіленню крос-культурного підходу при вивченні світової літератури сприяють введення фонових знань історико-культурологічного змісту, розкриття особливостей національної специфіки твору, роз'яснення та коментування національно маркованої безеквівалентної лексики, символіки, традицій, стереотипів.



Відповіді на практичні питання

1. Прослідкуйте реалізацію культурологічної лінії літературного компонента Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти у шкільних програмах зі світової літератури для старших класів.

Зокрема, до літературного компонента входять: українська, зарубіжна література.

Кожен з компонентів містять кілька наскрізних змістових ліній. Змістовими лініями мовного компонента є мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна (стратегічна).

Мовленнєва лінія забезпечує вироблення і вдосконалення вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письма); мовна - засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовних умінь і навичок; соціокультурна - засвоєння культурних і духовних цінностей свого та інших народів, норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяют естетичному і морально-етичному розвиткові; діяльнісна (стратегічна) - формування загально-навчальних умінь і навичок, опанування стратегій, що визначають мовленнєву діяльність, передусім спрямованих на розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Зазначені змістові лініїформують комунікативну мовленнєву, мовну, соціокультурну, діяльнісну (стратегічну) компетенцію особистості.

Головною змістовою лінією літературного компонента є аксіологічна.

Аксіологічна лінія забезпечує опрацювання художнього твору у єдності його етичних та естетичних вимірів, спрямованість роботи над текстом на формування ціннісних орієнтацій і розвиток творчих здібностей особистості; літературознавча - засвоєння основних теоретико- та історико-літературних знань і розгляд твору у контексті літературного процесу; культурологічна - усвідомлення літератури як складової частини духовної культури українського та інших народів. Ці змістові лінії формують літературну компетенцію учнів.

Реалізацією культурологічної лінії літературного компонента в шкільній програмі є тексти різних жанрів та тематики;твори, які репрезентують різні культурно- історичні епохи, літературніт радиці їнародів України та зарубіжних країн. Популярні твори для дітей та юнацтва (літературні казки, детективні, пригодницькі та гумористичні твори, наукова фантастика). тексту, його обговорення з елементами аналізу, розуміння порушених у ньому етичних проблем та окремих художніх особливостей. Усне та письмове висловлювання власної оцінки щодо прочитаного, особистісно-творче його переосмислення.

2. Прослідкуйте реалізацію культурологічної лінії у сучасних підручниках зі світової літератури для старших класів (підручник і клас на вибір)

Культурологічний компонент включається в підручники літератури на основі наступних принципів: цілісність, варіативність, взаємозв'язок об'єктивних цінностей культури та ціннісних орієнтацій особистості.

В 9-ому класі учні відкривають культуру ХХ століття і включаються в діалог культур. Основна увага учнів приділяється розгляду мистецтва, як способу здійснення діалогу між людьми, культурами, епохами. ПІДРУЧНИК «Зарубіжна література» Ніна Міляновська 9 клас.

Вивчаючи різні типи культури як типи людської свідомості, учні отримують можливість простежити зміни, які відбуваються в культурах, оцінити базові цінності культури з точки зору сучасності, виявити динаміку ціннісних орієнтирів людини через його картину світу.

Принцип цілісності передбачає вибудовування такої структури навчального змісту, в основі якої лежить не логіка наукового знання про культуру, об'єктивно відчужена від учня, і не логіка історії культури, а логіка входження школяра в світ культури, яка узгоджується з логікою процесу пізнання. Відповідно до цієї логіки, по-перше, метою пізнання стає не історія культури, а розвиток особистості в історії. По-друге, послідовність освоєння навчального змісту будується від первісного цілісного розгляду через аналіз до синтезу. Практично це означає, що навчальний матеріал структурується на основі наскрізних культурологічних тем, в основі яких - проблема становлення внутрішнього світу людини. Відкриваючи особистість в літературному героєві, уважно вивчаючи історію її становлення, школяр свідомо чи інтуїтивно повертається до себе, до стану власної душі, замислюється про її достоїнства і недосконалості. Аналізуючи духовні, моральні проблеми людей різних культурно-історичних епох, підлітки по-новому починають сприймати власний внутрішній світ. Самоаналіз, зіставлення себе з іншими, стають основою формування етнокультурної ідентичності підлітка.

Принцип варіативності передбачає можливість для здійснення вибору навчального змісту і учнями, і вчителями у відповідності зі своїми потребами та цілями. Тому основоположним ми вважаємо не відбіравторів і текстів (кожен вчитель може вирішити цю проблему по-своєму), а навчання учня повноцінно сприймати будь-який текст, виробляти власну точку зору на нього і вступати у творчий діалог з автором. Відповідно до цього художні твори, вміщені в підручниках, умовноділяться на два кола читання: тексти, призначені для докладного текстуального вивчення, і для організації самостійного читання школярів. Вибір здійснює вчитель, виходячи з особливостей конкретної педагогічної ситуації і власних літературних уподобань. Основа такого вибору - рубрика "Погляд назад! Перевір себе", завершує кожну тему. Запитання і завдання даної рубрики припускають сформованість певних умінь учнів. Таким чином, вчитель отримує можливість вибрати методику роботи з конкретним художнім твором, орієнтуючись на результат навчання. Крім того, кожна тема підручника закінчується рубрикою "Твоя книжкова полиця", що містить списки творів, які можуть зацікавити дітей. Такий підхід допомагає заповнити домашнє читання школярів.

Принцип взаємозв'язку об'єктивних цінностей культури та ціннісних орієнтацій особистості виходить з того, що народження особистісного ставлення до знання, перетворення знання в "орган людської індивідуальності" можливо тільки в тому випадку, якщо досліджуваний матеріал пов'язаний з досвідом і проблемами учнів, звернений до ціннісно-смисловий сфері особистості.

3. Назвіть і прокоментуйте рубрики календарно-тематичного плану, які спрямовані на реалізацію контекстно-культурологічного навчання зарубіжної літератури у старших класах. Запропонуйте своє бачення рубрикації календарно-тематичного плану навчання зарубіжної літератури у культурологічному контексті.

Рубрики:

- тема

- обладнання

- очікувані результати

- домашнє завданння

На мою думку можна було б ще додати до цієї рубрикації рубрику під назвою «зв*язки з іншими видами мистецтв» та зв*язок з Україною», завдяки яким учні могли б переконатись у присутності інших видів мистецтв в кожному літературному творі та уважити роль України в світовій літературі.

Приклад 1:

Тема: Оноре де Бальзак (1799-1850). Факти біографії письменника, пов*язані з Україною. Особисті стосунки письменника з українцями. Епістолярна спадщина митця. Твір «Лист про Київ».

Обладнання: Портрет Оноре де Бальзака

Очікувані результати: Учень відзначає факти біографії Бальзака пов*язані з Україною, простежує географічні шляхи подорожей Бальзака з Україною, наводить приклади з епістолярної спадщини письменника щодо його вражень від перебування в Україні та в Києві зокрема, розкриває особливості перебування в чому, власне, і проявляється культурологічний шляхом пошуку зв*язків даного автора з нашою країною.

Домашнє завдання:з*ясувати які українські перекладачі займались перекладом данного твору