Теорія і практика формування професійної готовності майбутніх фахівців у галузі туризму до екологічного виховання учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

"ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

СОРОКІНА Галина Олександрівна

Луганськ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

екологічний професійний туризм фаховий

Актуальність теми дослідження. У сучасному соціалізованому світі людина стикається з багатьма складними проблемами, від вирішення яких залежить не лише якість сучасного життя, але й сама можливість існування людства в майбутньому. Однією із значущих проблем сучасного суспільства є пошук ефективних шляхів формування нової ціннісної сфери особистості стосовно самої людини та природного середовища в системі „природа - людина - суспільство”. Це актуальна педагогічна проблема, у процесі вирішення якої можливо забезпечити умови ефективної підготовки молодого покоління до життя в майбутньому на принципах екологічної гармонізації суспільства й природи.

Сучасний туризм має значні ресурси для формування в молоді екологічного світогляду та екологічної культури. У процесі туристичних подорожей є можливості для розвитку в школярів ціннісного ставлення до навколишнього середовища з одночасним отриманням знань у різних галузях: екології, географії, краєзнавстві, біології та історії.

У міжнародних документах останнього десятиліття, присвячених екологічним проблемам, значну увагу приділено формуванню екологічної культури особистості, ознайомленню з концептуальними підходами щодо збереження біосфери й цивілізації. Усе більш актуальною стає екологізація науки, екологізація технологій усіх сфер діяльності, зокрема туризму й туристичної освіти. Відзначимо, що екологічна освіта як частина загальної освіти є сьогодні чинником стійкого розвитку соціоприродних систем і важливим компонентом професійної підготовки. На сучасному етапі екологічна освіта повинна охоплювати студентів туристичних спеціальностей на всіх щаблях навчання й бути важливим елементом професійної підготовки. Вона має залучати майбутніх фахівців галузі туризму до активного процесу вирішення екологічних і природоохоронних проблем у конкретних обставинах; заохочувати ініціативу, розвивати почуття відповідальності й прагнення покращити екологічну ситуацію, що склалася, утверджуючи при цьому пріоритет глобального підходу до аналізу екологічних проблем.

На нашу думку, підготовка майбутніх туристських кадрів до екологічно безпечної діяльності та екологічного виховання юних туристів є найважливішою умовою їхньої освіти й виховання. У процесі такої підготовки підвищується рівень екологічного світогляду студентів, поповнюється комплекс базових екологічних знань, формується здатність оцінювати наслідки впливу власної професійної діяльності на природний стан, уміння планувати заходи щодо зниження екологічного ризику. Усе це зумовлює необхідність підготовки фахівців галузі туризму до екологічної освіти й виховання учнів.

Теоретичним підґрунтям розв'язання проблем нашого дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених і педагогів, присвячені: теоретико-методологічним засадам взаємодії людини й навколишнього середовища (В. Вернадський, С. Глазачев, М. Кисельов, М. Моісєєв та ін.); проблемам неперервної екологічної освіти (Н. Андрєєва, С. Глазачев, А. Захлєбний, І. Звєрєв, Г. Пустовіт, С. Совгіра, І. Суравегіна та ін.); проблемам формування екологічної культури (В. Іванов, В. Ігнатова, О. Король, В. Крисаченко, С. Лебедь, Н. Лисенко, І. Павленко, І. Плеханов, Г. Пустовіт, Г. Тарасенко, О. Чернікова, С. Шмалей, Н. Ясінська та ін.); ідеям загальної теорії систем та їх застосування в психолого-педагогічних дослідженнях (А. Авер'янов, Ю. Бабанський, Т. Ільїна, Ф. Корольов, Н. Кузьміна В. Садовський, Е. Юдін); дидактичним засадам змісту освіти, зокрема екологічної (Г. Білявський, С. Гончаренко, А. Захлєбний, І. Звєрєв, В. Краєвський, В. Ледньов, І. Лернер, О. Плахотнік, М. Скаткін, І. Суравегіна, В. Червонецький, С. Шалей та ін.); проблемам формування професійної готовності (І. Гавриш, К. Дурай-Новакова, І. Зимня, І. Зязюн, Л. Кандибович, Н. Кузьміна, М. Матвієнко, П. Підкасистий, К. Платонов, В. Сластьонін, В. Шадріков, Д. Узнадзе та ін.); питанням професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі (А. Алексюк, В. Бондар, О. Глузман, М. Євтух, В. Подзолков, С. Сисоєва, Т. Шамова та ін.); теоретичним основам неперервної туристичної освіти (І. Зорін, В. Квартальнов, В. Федорченко та ін.).

Серед дисертацій, які є близькими до досліджуваної проблеми, слід виділити роботи, присвячені: теорії та практиці підготовки фахівців галузі туризму в розвинутих країнах світу (Л. Сакун); теоретичним і методичним засадам професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах (А. Конох); змісту й методиці навчання студентів туристичного ВНЗ, екологічній освіті в туристичному ВНЗ (Н. Наумова); диверсифікації професійної туристичної освіти (О. Сеселкін); теоретичним і методичним засадам підготовки фахівців для галузі туризму (В. Федорченко).

Аналіз зазначених робіт свідчить, що всі вони містять багатий теоретичний та емпіричний матеріал. Водночас, незважаючи на наявність різнопланових досліджень, не вирішеними залишилися завдання підготовки майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Аналіз потреби якнайповнішого розв'язання в теорії й практиці проблеми формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів дозволив виявити низку суперечностей між:

- гострою необхідністю підтримки екологічного балансу для збереження життя на нашій планеті та вкрай недостатнім усвідомленням значною частиною населення необхідності дбайливого ставлення до природного середовища;

- соціально обґрунтованим запитом освітньої галузі на фахівців у галузі туризму, професійно придатних до екологічного виховання учнів, та реальним рівнем підготовки майбутніх фахівців, недостатньою розробленістю теорії, методики й практики професійної освіти, що могли би забезпечити готовність майбутніх фахівців туристичної галузі до цієї діяльності;

- значним екологічним потенціалом туризму в екологічному вихованні молоді та вкрай недостатнім його використанням у практиці туризму.

Зазначені протиріччя дозволили сформулювати проблему дослідження, яка полягає у: створенні педагогічної системи формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів; системній реалізації теоретико-методологічних і методичних засад у професійній підготовці фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів; здійсненні предметно-структурного й змістовного аналізу екологічної підготовки майбутнього фахівця туристичної галузі у вищому навчальному закладі; модернізації змісту екологічної освіти студентів туристичних спеціальностей з огляду на їхню роботу зі школярами.

Актуальність, теоретична та практична значущість проблеми й водночас нерозробленість методологічних, теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів зумовили вибір теми нашого дослідження: „Теорія і практика формування професійної готовності майбутніх фахівців у галузі туризму до екологічного виховання учнів”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до комплексної теми науково-дослідної роботи Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” „Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0103U004993). Тему дисертації затверджено вченою радою Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 11 від 30.05.2008) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 17.06.2008).

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки фахівців галузі туризму.

Предмет дослідження - педагогічна система формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Мета дослідження: науково-теоретичне обґрунтування педагогічної системи формування професійної готовності майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів, її змістовна розробка та експериментальна перевірка в процесі фахової підготовки.

Відповідно до предмета, мети, концепції та гіпотези сформульовано такі завдання дослідження:

Охарактеризувати екологічне виховання молоді як психолого-педагогічну проблему.

Проаналізувати теоретичні аспекти проблеми формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності в університетській освіті.

Дослідити динаміку процесу екологізації навчання та виховання в сучасному освітньому просторі України.

Розкрити сутність і зміст екологічного виховання учнів як теоретичної основи формування професійної готовності майбутнього фахівця галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Виявити сутність фахової підготовки в галузі туризму в контексті екологічного виховання учнів та здійснити діагностику формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Обґрунтувати педагогічну систему формування професійної готовності майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Визначити мету й зміст професійної підготовки фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів як компонента педагогічної системи.

Розробити педагогічні технології формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Упровадити педагогічну систему формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів у практику університетської освіти та експериментально перевірити її ефективність.

Концепція дослідження. Мета роботи, її науково-теоретичні засади, складний інтегративний характер процесу професійної підготовки фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів - зумовили обґрунтування концептуальних положень, які визначають стратегію й тактику наукового дослідження проблеми.

Запропонована в дослідженні концепція формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів становить сукупність теоретичних положень, які ґрунтуються, по-перше, на вихідних суспільних передумовах розв'язання соціоекологічних проблем і, по-друге, на методологічних засадах наукового дослідження, що будуть визначальними в прийнятті науково обґрунтованих педагогічних рішень та ідей.

Перше концептуальне положення полягає в тому, що формування професійної готовності майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання ми розглядаємо як педагогічну систему. Це означає, що ефективних результатів у підготовці туристських кадрів можна досягти лише у випадку створення такої системи та забезпечення її оптимального функціонування.

Наступне концептуальне положення полягає в тому, що навчання студентів туристичних спеціальностей повинно бути спрямоване на саморозвиток особистості. Тобто, йдеться про підготовку фахівця зі сформованим екологічним світоглядом, активною екологічною позицією, який вільно орієнтується в екологічній проблематиці й здатен до туристично-екологічного й педагогічного співробітництва з дітьми різного шкільного віку.

Третя концептуальна ідея полягає в необхідності геоекологізації туристичної освіти у вищих навчальних закладах. Її ми розуміємо як новий підхід до професійної освіти фахівців з туризму, у процесі якого відбувається наповнення екологічним й географічним складником змісту туристичної освіти, інтеграція екологічного компонента у фахові навчальні дисципліни. Цей процес ми розглядаємо як необхідну умову для оптимізації й гармонізації відносин суспільства й природи в процесі туристичних подорожей, формування екологічної культури, екологічного світогляду в майбутніх фахівців з туризму.

Четверте концептуальне положення полягає в розробці системи заходів, що забезпечують організацію співробітництва студентів туристичних спеціальностей зі школярами, у процесі якого майбутні працівники туристичної галузі набудуть досвіду роботи з юними туристами. Спільну діяльність студентів та учнів може бути здійснено в рамках суспільно-виховної діяльності кафедр туризму, яка передбачає залучення майбутніх фахівців з туризму як інструкторів у різноманітних закладах освіти, взаємодію зі школярами на принципах шефської допомоги, добровільну допомогу майбутніх фахівців туристичної галузі як консультантів, розробку агітаційного матеріалу для туристичних підприємств (спільно зі школярами), а також у процесі організації туристичних подорожей з дітьми, спільних виховних заходів екологічної спрямованості, проведенні природоохоронних заходів, екологічних акцій тощо. У рамках цієї роботи студенти здобувають можливість здійснювати екологічне виховання учнів. Таке співробітництво є частиною екологічної політики, засобом екологічної підготовки туристських кадрів та екологічного виховання молодого покоління.

Останнє, п'яте концептуальне положення, полягає в тому, що фахівці туристичної галузі як учасники процесу туристської діяльності є провідними суб'єктами в здійсненні екологічної роботи з учнями за умови їхньої професійної готовності до екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей.

Основні положення представленої концепції знайшли втілення в гіпотезі дослідження, яка полягає в припущенні, що формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів буде ефективним, якщо цей процес буде побудовано як педагогічну систему, у якої: мета акцентована на екологізацію туризму й туристичної освіти як домінанту професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі; зміст професійної підготовки фахівців туристичної галузі орієнтований на геоекологізацію туристичної освіти, здобуття студентами екологічних, туристичних, краєзнавчих, педагогічних, психологічних знань, які необхідні для здійснення ними екологічного виховання школярів; педагогічні технології враховують сукупність соціально-економічного, культурологічного й екологічного аспектів фахової підготовки з акцентом на творче й практично орієнтоване засвоєння професійної діяльності; студенти як майбутні суб'єкти в здійсненні екологічної роботи з учнями мають високий ступінь особистісно-професійної мотивації до цієї діяльності.

Методологічною основою дослідження є: ідеї цілісності, системного підходу до аналізу явищ і процесів; загальна теорія пізнання; філософські положення про єдність людини та природи, про виховну функцію природи; філософсько-культурологічне положення щодо біосоціальної природи особистості та її гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем; філософські, соціологічні, психолого-педагогічні ідеї та висновки щодо тенденцій модернізації вищої освіти в Україні; синергетичний, компетентнісний, особистісно-діяльнісний, професійно-особистісний підходи:

- системний підхід до вивчення проблеми формування професійної готовності фахівців туристичної галузі дав можливість дослідити її як складний об'єкт, що розвивається й має певну структуру. Це дало змогу, з одного боку, оцінити місце й роль компонентів професійної готовності в її розвитку, вивчити інтегративні зв'язки між ними; з іншого - поєднати чинники й умови формування професійної готовності та розробити педагогічну систему формування професійної готовності студентів туристичних спеціальностей до екологічного виховання учнів;

- особистісно-діяльнісний підхід реалізовується через особистісну орієнтацію та компетентнісну спрямованість змісту й форм організації науково-методичної роботи з майбутніми фахівцями туристичної галузі, ґрунтується на ідеї визнання індивідуальної самоцінності людини як суб'єкта діяльності;

- синергетичний припускає розгляд професійної підготовки туристичних кадрів як системи, здатної до самоорганізації;

- професійно-особистісний дає можливість забезпечити єдність процесів формування професійної готовності та професійно важливих особистісних якостей майбутніх фахівців;

- компетентнісний підхід до підготовки фахівців з туризму сприяв визначенню компонентів професійної готовності фахівця та опису їх характеристик.

У процесі виконання наукового дослідження було враховано положення законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Про туризм”, Концепцію екологічної освіти України.

Теоретичною основою дослідження є:

- принципи, методи й підходи до проблеми виховання молоді засобами природи (Я. Коменський, І. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинський, В. Сухомлинський);

- філософські положення теорії систем (А. Авер'янов, П. Анохін, В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Садовський, Б. Юдін);

- теоретичні положення розробки педагогічних систем (В. Беcпалько, О. Глузман, В. Докучаєва, А. Ковальов, Ф. Корольов, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, Я. Мамонтов);

- дослідження з дидактики професійної освіти (А. Алексюк, С. Архангельський, Г. Авдіянц, Ю. Бабанський, В. Бондар, С. Гончаренко, В. Козаков, І. Лернер, Н. Ничкало, П. Підкасистий, В. Подзолков);

- роботи, присвячені проблемам педагогіки вищої школи, організації навчально-виховного процесу, гуманізації та гуманітаризації педагогічної освіти (С. Архангельский, Ю. Бабанський, Н. Волкова, О. Глузман, А. Кузьмінський);

- наукові дослідження, що стосуються компетентнісного підходу (В. Байденко, І. Зимня, О. Овчарук, Дж. Равен, С. Шишов);

- авторські розробки щодо створення системи екологічної освіти в загальноосвітній школі (Л. Аванесян, С. Глазачев, А. Захлєбний, І. Звєрєв, І. Суравегіна);

- праці, автори яких розглядають методологічно-теоретичні підходи до розробки педагогічних технологій (В. Беcпалько, М. Кларін, І. Лернер, А. Нісімчук, І. Прокопенко );

- дослідження професійної туристичної освіти (О. Айгістова, М. Ахмедова, В. Баранова, І. Булигіна, О. Земськова, І. Зорін, Л. Івлєва, В. Квартальнов, А. Конох, Л. Сакун, В. Кожеваткін, В. Лишик, Л. Лук'янова, О. Любіцева, Н. Наумова, Я. Олійник, Л. Поважна, О. Сеселкін, М. Скрипнік, Л. Титова, І. Томілов, О. Фастовець, В. Федорченко, Н. Фоменко, Г. Цехмістрова, О. Чудновський та ін.).

- дослідження проблем формування професійної готовності (І. Зимня, І. Зязюн, Л. Кандибович, А. Войченко, О. Карпенко, Н. Кузьміна, М. Матвієнко, П. Підкасистий, К. Платонов, В. Сластьонін, І. Гавриш В. Шадриков, Д. Узнадзе та ін.).

З метою вивчення проблеми й проведення педагогічного експерименту було використано такі методи дослідження:

теоретичні: метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого було розроблено теоретичні підходи до визначення й обґрунтування концепції професійної підготовки майбутніх туристських кадрів до екологічного виховання учнів; узагальнення прогресивних ідей і виявлення недоліків у сучасній туристичній освіті для розробки педагогічної системи формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів; метод структурно-системного аналізу, за допомогою якого було визначено основні компоненти професійної готовності студентів, виявлено їхні закономірності та особливості їх функціонування; метод моделювання, який було застосовано в процесі розробки педагогічних технологій; праксиметричний метод для аналізу передового й масового педагогічного досвіду;

емпіричні: основним з яких був педагогічний експеримент, що дав можливість виявити ефективність створеної педагогічної системи; методи спостереження, тестування, опитування, бесіди; педагогічний моніторинг на кожному етапі експериментальної роботи для відстеження динаміки рівня формування професійної готовності майбутніх туристських кадрів;

методи математичної статистики, за допомогою яких було здійснено кількісний та якісний аналіз емпіричних даних.

Експериментальна база дослідження. Експериментальну роботу було проведено на базі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Луганського факультету менеджменту і бізнесу Київського університету культури, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. На різних етапах педагогічного експерименту в ньому брали участь 380 осіб, із них 345 студентів, 25 працівників туристичної галузі та 10 викладачів ВНЗ.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше:

- розроблено концепцію формування професійної готовності майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів, яка полягає в системному розгляді навчання студентів туристичних спеціальностей, спрямуванні його на саморозвиток особистості, геоекологізацію туристичної освіти та її практичну спрямованість;

- обґрунтовано педагогічну систему формування професійної готовності майбутніх фахівців з туризму до екологічного виховання учнів, що містить: мету, акцентовану на екологізацію туристичної освіти як домінанту професійної підготовки майбутніх фахівців; зміст, орієнтований на геоекологізацію туристичної освіти, здобуття студентами екологічних, туристичних, краєзнавчих, педагогічних, психологічних знань, необхідних для здійснення ними екологічного виховання школярів; педагогічні технології, які враховують сукупність соціально-економічного, культурологічного й екологічного аспектів фахової підготовки з акцентом на творче й практично-орієнтоване засвоєння професійної діяльності, екологічного виховання, що передбачає всебічне засвоєння сучасних екологічних стандартів;

- розроблено технологію проведення геотурів з метою пізнання геологічного минулого рідного краю;

подальшого розвитку набули наукові уявлення про туристичну освіту як необхідну умову екологічно безпечної діяльності; формування фахівців туристичної галузі як творчої особистості; критерії, показники та рівні оцінювання професійної готовності майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів; визначення провідної ролі туризму й фахівців туристичної галузі щодо виховання в молоді необхідності здійснювати екологічно безпечну туристську діяльність;

удосконалено форми і технології професійної підготовки фахівців туристичної галузі; форми й засоби екологічного виховання молоді в процесі туристської діяльності; методики діагностики сформованості професійних якостей фахівців туристичної галузі.

Практичне значення результатів дослідження полягає в їхній достатній готовності до впровадження в навчальний процес вищих навчальних закладів України, які здійснюють підготовку фахівців галузі туризму: упроваджено педагогічну систему формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів; розроблено й апробовано експериментальні навчальні програми, авторський навчальний посібник, які спрямовані на формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів, зокрема: програми дисципліни „Екологічний туризм” та програм спецкурсів „Екологічна підготовка туристичних кадрів”, „Геосайтологія”, „Екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності”, навчально-методичний посібник „Екологічний туризм”; організовано співробітництво кафедри туризму із загальноосвітніми школами та Державним геологічним підприємством „Схід ДРГП” з метою реалізації регіонального компонента туристичної освіти; створено при кафедрах туризму туристично-краєзнавчі клуби (ТКК) з метою реалізації краєзнавчого аспекту в туристичній освіті та вдосконалення науково-творчої діяльності студентів; розроблено для викладачів туристичних кафедр лекції й семінари еколого-педагогічного змісту, організовано та проведено для них круглі столи з обговоренням конкретних питань екологічного змісту, а також питань формування екологічної культури, екологічного виховання студентів.

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів з метою підготовки майбутніх туристських кадрів до екологічного виховання школярів; викладачами вищих навчальних закладів у створенні навчальних програм, навчально-методичних посібників і рекомендацій для студентів туристичних спеціальностей; працівниками туристичної галузі для розробки туристичних маршрутів екологічного спрямування, у процесі яких необхідно здійснювати екологічне виховання учнів; керівниками шкіл та позашкільних установ, а також представниками екологічних закладів для організації спільної туристської діяльності з майбутніми фахівцями з туризму та викладачами туристичних кафедр; студентами й магістрантами туристичних спеціальностей вищих навчальних закладів для підвищення їхнього професійного рівня й результативності здійснення екологічного виховання учнів у процесі туристської діяльності, а також у системі підвищення кваліфікації, самоосвітньої діяльності студентів.

Основні результати дослідження впроваджено в навчальний процес Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (довідка про впровадження № 1/148 від 18.01.2011 р.), Луганського факультету менеджменту і бізнесу Київського університету культури (довідка про впровадження № 17/99 від 11.01.2011 р.), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка про впровадження № 107.115-87/92 від 18.01.2011 р.), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 050 / 1108 - 30 від 03.03.2011 р.), Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка про впровадження № 7 від 09.02.2011 р.), Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 5 від 21.01.2011 р.).

Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві полягає в: розробці методів організації геологічних екскурсій з урахуванням геологічних особливостей Луганської області [5], розробці туристичних напрямків, відповідно до яких у подальшому було розроблено екологічні тури [35], описі туристичних маршрутів тери-торією Луганської області, характеристиці екологічних проблем цього регіону, створенні переліку найбільш яскравих туристичних об'єктів Луганщини [3], обґрунтуванні необхідності організації туристичних маршрутів з метою оздоровлення учнів, розробці принципів організації геотурів [48], конструюванні пішохідного екологічного маршруту [32].

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було висвітлено в доповідях на міжнародному форумі „Межрегиональные проблемы экологической безопасности” (Одеса, 2009) та міжнародному науково-практичному конгресі „Славянская педагогическая культура” (Бендери, 2010); на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних - „Міжнародний вектор туризму: сьогодення, майбуття”, (Луганськ, 2008), „Дністровський каньйон - унікальна територія туризму” (Тернопіль, 2009), „Методика викладання природничих дисциплін у вищій і середній школі” (Полтава, 2009), „Ресторанне господарство в стратегіях розвитку туризму” (Харків, 2009), „Ціннісні пріоритети освіти XXI століття: європейський вектор розвитку вищої школи” (Луганськ, 2009), „Наукові пошуки географічної громадськості: вчора, сьогодні, завтра” (Луганськ, 2009), „Перспективы развития высшей школы” (Гродно, 2010), „Педагогіка вищої школи у XXI столітті: сучасний стан і перспективи розвитку” (Одеса, 2010), „Освіта та наука в умовах глобальних викликів” (Сімферополь - Судак 2010), „Теория и практика изучения географии. Преемственность школьного и вузовского географического образования на основе требований ФГОС” (Волгоград, 2010), „Стратегия качества в промышленности и образовании” (Варна, Болгарія, 2010), „Актуальні проблеми фізичного виховання, реабілітації, спорту та туризму” (Запоріжжя, 2010), „Здоров'я і освіта: проблеми та перспективи” (Донецьк, 2010); всеукраїнських: „Природно-територіальні та суспільно-географічні комплекси регіонів: історія формування, стан проблеми, перспективи” (Луганськ, 2008), „Географія та екологія: наука і освіта” (Умань, 2010), „Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення” (Львів, 2010), „Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки і перспективи розвитку” (Кіровоград, 2010); міжвузівській науково-практичній конференції „Сучасні тенденції наукової парадигми географічної освіти України” (Донецьк, 2010); результати було обговорено на засіданнях кафедри педагогіки, соціальної педагогіки, туризму та готельного господарства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, де вони отримали позитивну оцінку.

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено в 57 публікаціях, із них 52 одноосібні, зокрема: 1 монографія, 1 навчальний посібник, 1 навчально-методичне видання, 1 методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи, 30 статей у наукових фахових виданнях, 4 статті в інших виданнях, 19 статей у збірниках науково-практичних конференцій, форумів та конгресів.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук на тему „Геосайти Луганської області: їх раціональне використання та охорона” зі спеціальності 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів захищено у 2006 р. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської не використано.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (643 найменування), 8 додатків на 153 сторінках. Робота містить 31 таблицю та 7 рисунків. Загальний обсяг дисертації - 621 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і стан дослідження обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження та сформульовано його концепцію й гіпотезу; розкрито методологічну й теоретичну основи дисертаційної роботи, її наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; подано інформацію про особистий внесок здобувача в працях, опублікованих у співавторстві; відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - „Методологічні аспекти дослідження проблеми підготовки фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів” - розглянуто екологічне виховання молоді як психолого-педагогічну проблему; проаналізовано теоретичні аспекти формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності в умовах університетської освіти; досліджено стан процесу екологізації навчання та виховання в сучасному освітньому просторі України.

На основі ретроспективного аналізу викладено погляди вітчизняних і зарубіжних учених минулого на питання виховання молодого покоління засобами природи. Стислий екскурс у минуле показав, що ставлення педагогів до ролі природи у вихованні молоді було на різних етапах розвитку суспільства різним і відображало ставлення людини до природи в процесі історичного розвитку. Відомі вчені (Я. Коменський, О. Гумбольдт, Ж.-Ж. Руссо, І. Песталоцці та ін.) започаткували концепції, провідними ідеями яких було визнання необхідності встановлення тісного взаємозв'язку між вихованням молоді та природою, невіддільність людини від природи, необхідність виховання людини прикладами природи, важливість подорожей для розвитку молодих людей, гуманного ставлення до природи. Такої само думки дотримувалися О. Герд, К. Ушинський, В. Сухомлинський, у роботах яких висвітлено різноманітні аспекти виховання школярів в умовах безпосереднього контакту з природним середовищем.

У фундаментальних філософських працях (М. Кисельов, М. Моісєєв, В. Крисаченко та ін.), присвячених вивченню концептуальних підходів до визначення напрямів і стратегій розвитку цивілізаційних процесів, представлено можливі шляхи екологічно безпечного розвитку цивілізації, створено прогностичні моделі стійкого розвитку соціоприродного середовища.

На основі опрацювання наукових джерел установлено, що в сучасній педагогічній науці найбільш дослідженими аспектами проблеми екологічної освіти й виховання молодого покоління є розробка змісту, форм та методів екологічної освіти в середніх загальноосвітніх закладах (А. Захлєбний, І. Звєрєв, І. Костицька, Л. Нємець, І. Суравегіна), у середніх спеціальних закладах і вищій школі (Т. Вайда Н. Лисенко Л. Лук'янова, В. Лутай, А. Некос С. Старовойт, С. Совгіра, Г. Пономарьова, Г. Тарасенко, Є. Флешар та ін.). Разом з тим залишається недостатньо дослідженим стратегічне питання екологічної освіти - взаємодія суспільства та природи як цілісної системи, що коеволюціонує.

Провідним завданням нашого дослідження було вивчення проблеми екологічної підготовки майбутніх фахівців для туристичної галузі. Сучасна педагогічна практика свідчить, що в останні десятиліття суттєво посилився інтерес до зазначеної проблеми, що зумовило появу численних наукових праць. Особливе значення для нас мають концептуальні роботи з професійної туристичної освіти І. Зоріна, В. Квартального, А. Коноха, Л. Лук'янової, О. Любіцевої, Н. Наумової, Л. Сакун, С. Старовойт, В. Федорченка, Н. Фоменко, Н. Хмілярчук, Г. Цехмістрової. З'ясовано, що такий важливий аспект, як екологічна підготовка майбутніх фахівців для туристичної галузі, висвітлено доволі стисло. Цілком присвячено вивченню екологічної підготовки майбутніх туристських кадрів дисертаційні роботи Н. Наумової та О. Фастовець.

Аналіз теоретичних аспектів формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності в умовах університетської освіти показав, що на сьогодні в педагогічній науці немає єдиного підходу до визначення поняття професійної готовності. Проаналізувавши наукові праці з проблеми дослідження готовності, готовності до діяльності, професійної готовності (І. Гавриш, К. Дурай-Новакова, М. Дьяченко, І. Зимня, І. Зязюн, Л. Кандибович, Н. Кузьміна, О. Кучерявий М. Мат-вієнко, П. Підкасистий, К. Платонов, В. Сластьонін, В. Шадріков та ін.), ми з'ясували, що автори розглядають готовність як комплекс різних влас-тивостей і відносин особистості та як інтегральне утворення. Уважаємо, це зумовлено складною природою самого досліджуваного феномену готовності та розмаїттям авторських підходів щодо його вивчення.

На підставі узагальнення наукового доробку вчених, які вивчають теоретичні аспекти проблеми професійної готовності та формування її у фахівців різних галузевих спрямувань, ми запропонували авторське визначення поняття „професійна готовність фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів”, яку розуміємо як найвищий рівень професійної компетентності майбутніх туристичних кадрів, що передбачає оволодіння студентами системою загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, наявність у них екологічного світогляду й активної екологічної позиції, їхню здатність вирішувати творчі завдання туристично-екологічного спрямування, прогнозувати й моделювати екологічні ситуації, наявність гнучкого екологічного мислення й високого рівня екологічної культури

Спираючись на наукові праці Н. Кузьміної, В. Сластьоніна та ін., ми дійшли висновку, що професійна готовність майбутнього фахівця з туризму, професійно придатного до екологічного виховання школярів, містить такі блоки: науково-теоретичну, практичну, психологічну та психофізіологічну готовність.

Науково-теоретична готовність передбачає наявність у студентів системи знань: екологічних; екологічно-туристичних; спеціальних; екологічно-туристично-краєзнавчих; знань з методики екологічного виховання школярів, що ґрунтуються на психологічних і педагогічних знаннях. Практична готовність полягає в комплексі сформованих умінь щодо здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристської діяльності (гностичних, проектувальних, конструктивних, організатор-ських, комунікативних). Психологічна готовність передбачає сформовану спрямованість у майбутніх фахівців на екологічно безпечну діяльність, здійснення туристичної роботи з дітьми шкільного віку, їхнє екологічне виховання, а також потребу в самовдосконаленні туристської діяльності. Психофізіологічна готовність означає наявність сформованих якостей особистості майбутніх туристичних кадрів, які є професійно важливими для здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей (екологічна активність, емпатія та ін.).

Теоретичний аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми засвідчив, що найважливішою тенденцією сучасної освіти й виховання є їхня екологізація. Ґрунтуючись на виявлених теоретичних передумовах цього явища та з урахуванням різних підходів до трактування поняття „екологізація” (І. Блехцин, С. Глазачев, М. Жукова, В. Крисаченко, В. Лось, Л. Лук'янова, В. Мінєєв, Н. Реймерс), ми розглядаємо екологізацію як новий підхід до виховання й освіти, у процесі якого відбувається наповнення змісту освіти й виховання екологічним складником, інтеграція екологічної компоненти в широке коло навчальних дисциплін. Цей підхід ми вважаємо необхідною умовою оптимізації й гармонізації взаємин суспільства й природи, формування екологічної культури особистості, формування екологічного світогляду широких верств населення.

Проблему екологізації туристської діяльності та туристичної освіти принагідно розглянуто в працях О. Аріон, О. Мотузенка, Н. Наумової, Л. Новик, М. Падуна, О. Фастовець, В. Федорченка та ін. Ми трактуємо екологізацію туристичної освіти як найважливішу педагогічну проблему сучасності й розуміємо її як процес формування системи особистісних і професійних якостей фахівця галузі туризму з глибоким екологічним світоглядом, сформованою системою ціннісних орієнтацій щодо самої людини та природного середовища.

У другому розділі - „Теоретичні основи формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів” - розкрито сутність і зміст екологічного виховання учнів як теоретичної основи формування професійної готовності майбут-нього фахівця галузі туризму до екологічного виховання учнів; виявлено особливості фахової підготовки в галузі туризму в контексті екологічного виховання учнів; здійснено діагностику сформованості професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Аналіз літературних джерел (А. Захлєбний, І. Звєрєв, В. Лось, Г. Марченко, В. Червонецький) засвідчив, що зміст екологічної освіти змінювався відповідно до змін, що розкривають взаємини суспільства й природи, а для різних періодів становлення цих взаємин були характерні відповідні особливості екологічної освіти й виховання молодого покоління, специфіка у визначенні цілей, завдань і принципів екологічної освіти та виховання.

Теоретичні узагальнення результатів вивчення проблеми екологічної освіти й виховання в загальноосвітній школі дозволили встановити, що сучасна екологічна освіта частково реалізує еколого-освітню (знання про закони функціонування навколишнього природного середовища) та виховну (становлення соціальних якостей особистості на основі засвоєння суспільних відносин з навколишнім середовищем) функції, тоді як світоглядна (формування екологічного світогляду) і гуманістична (формування морально-етичного ставлення до природи) функції практично не реалізуються в навчально-виховному процесі. Причиною цього вважаємо те, що для реалізації світоглядної й гуманістичної функцій необхідне усвідомлення учнями особистої причетності до вирішення екологічних проблем, як на глобальному рівні так і на прикладі своєї місцевості, а також сформованість власного досвіду природоохоронної діяльності. Зазначимо, що можливостей для цього в школярів вкрай недостатньо.

У процесі дослідження проаналізовано роль позакласної роботи та позашкільної діяльності екологічного спрямування в екологічному вихованні школярів, розглянуто переваги цієї роботи в контексті реалізації еколого-освітньої, виховної, світоглядної й гуманістичної функцій. Установлено, що залучення дітей і підлітків у туристсько-краєзнавчу діяльність забезпечує формування в них позитивного ставлення до природи, усвідомлення необхідності дбати про неї. Проаналізовано форми й методи екологічного виховання учнів, подано їхню сутнісну характеристику. Визначено, що найбільш ефективними формами й методами екологічного виховання молоді, які доцільно використовувати в туристській діяльності, є: екологічні ігри, туристично-екологічні тренінги, організація екологічних стежок, екологічні вечори та ін. Це стало одним із вихідних положень для розробки педагогічних технологій формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів.

Вагомим теоретичним підґрунтям для розробки системи формування готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів стало з'ясування сутності туристичної освіти та визначення її провідних характеристик. Розкриття особливостей туристичної освіти в провідних ВНЗ України передбачало, по-перше, ознайомлення з навчальними планами туристичних спеціальностей та здійснення їхнього змістовного й структурно-порівняльного аналізу, за результатами якого було встановлено, що кожен ВНЗ має власну концепцію туристичної освіти. У процесі дослідження виявлено кілька таких концепцій, аналіз яких дав підстави для висновку про необхідність створити нову концепцію формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів, яку й запропоновано в нашому дослідженні.

По-друге, аналіз навчальних програм та змісту навчальних дисциплін дозволив установити номенклатуру навчальних курсів, у рамках яких цілісно або хоча б частково розкрито зміст екологічної освіти студентів. Такими дисциплінами є: „Основи екології”, „Організація екскурсійних послуг”, „Екологічний туризм”, „Дитячий туризм”, „Спортивний туризм”, „Безпека в туризмі” та ін. Виявлено також навчальні предмети, які мають значний потенціал для формування професійної готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів за умови доповнення їхнього змісту екологічним складником. Це такі навчальні дисципліни, як „Туристичні ресурси України”, „Туристичне краєзнавство”, „Рекреаційна географія”, „Основи менеджменту”, „Рекреалогія”, „Організація транспортних послуг”, „Рекреаційні комплекси” та ін.

По-третє, вивчення ролі практик з туризму для формування досліджуваного виду професійної готовності показало, що в більшості ВНЗ фактично не мають можливостей для формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів у процесі проведення практик, що спричинено відсутністю спеціальних програм практик і відповідного навчально-методичного забезпечення.

По-четверте, аналіз реалізації рівнів екологізаціїї (за Н. Наумовою) в сучасній туристичній освіті, сприйняття всіма педагогами ідеї суспільної необхідності становлення екологічної культури студентів шляхом екологізації навчального плану, екологізації основних навчальних дисциплін, збагачення екологічним змістом відповідного методичного забезпечення засвідчив, що жоден із рівнів екологізації в сучасній туристичній освіті поки що не реалізовано вповні.

З метою оцінки стану наявної практики підготовки студентів туристичних спеціальностей до здійснення екологічного виховання було проведено констатувальний експеримент, необхідною умовою якого стала розробка критеріальної бази дослідження. Такими критеріями та відповідними їм показниками визначено: екологічну когнітивність, екологічний інструментарій, екологічну чутливість.

Перший критерій екологічної когнітивності характеризує рівень оволодіння майбутніми фахівцями туристичної галузі теоретичною базою екологічних знань, відображає пізнавальний інтерес майбутнього фахівця до екологічної проблематики, загальну ерудицію студента, усвідомлення ним наявних норм і моделей поведінки в природі в процесі туристської діяльності.

Другий критерій - екологічний інструментарій - відображає ступінь оволодіння студентами екологічними вміннями й навичками, що передбачає вміння розпізнавати й описувати природні об'єкти та явища; виявляти природні взаємозв'язки; оцінювати вплив людини на природні об'єкти та процеси й прогнозувати їхні наслідки; приймати виважені, екологічно раціональні й екологічно конструктивні рішення; проводити спеціальні заходи щодо захисту й покращення природного середовища; дотримуватися правил поведінки при особистому спілкуванні з природою; пропагувати природоохоронні ідеї. Цей критерій відображає також ступінь володіння студентами вміннями й навичками з екологічного виховання учнів.

Третій критерій - екологічна чутливість - характеризує самосвідомість майбутніх фахівців туристичної галузі, ступінь сформова-ності системи емоційно-оцінних ставлень до значущості екологічної проблематики та важливості екологічного виховання школярів.

На підставі визначених критеріїв і показників розроблено та здійснено відповідне змістовне наповнення рівнів сформованості професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів: низький, достатній, високий.

Аналіз даних, отриманих у ході констатувального експерименту, дозволяє стверджувати таке: нейтрально-позитивне ставлення більшості студентів і працівників туристичної галузі до необхідності екологічно безпечного туризму та здійснення екологічного виховання молоді в процесі туристської діяльності; рівень знань з екологічної проблематики та з проблематики здійснення екологічного виховання як серед фахівців, так і серед студентів недостатній для здійснення екологічного виховання учнів у процесі туристської діяльності; невідповідність підготовки фахівців туристичної галузі у вищій школі реальній потребі в підготовці екологічно компетентних працівників, професійно готових до здійснення екологічного виховання молоді, та ін. Усю отриману інформацію було враховано при конструюванні педагогічної системи формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів.

У третьому розділі - „Обґрунтування педагогічної системи формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів” - обґрунтовано науково-теоретичні засади системного підходу до проблем формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів; визначено мету й зміст професійної підготовки фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів як компонента педагогічної системи; розроблено педагогічні технології формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів;

У розділі здійснено комплексний аналіз загальнонаукових концепцій та ідей системного підходу. На основі вивчення різноманітних підходів до трактування понять „система”, „педагогічна система” (А. Авер'янов, В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Беспалько, Ф. Корольов Н. Кузьміна, В. Садовський, О. Саранов, В.Сластьонін, О. Сидоркін та ін.) сформульовано поняття „педагогічна система формування професійної готовності до екологічного виховання учнів”, яке ми розуміємо як виділену на основі суттєвих ознак упорядковану множину взаємопов'язаних компонентів (мети, змісту, педагогічних технологій, викладачів (суб'єктів), студентів (об'єктів), об'єднаних спільною метою, що вступають у взаємодію із середовищем як цілісна єдність і спрямовані на конкретний педагогічний результат. Адаптовано принципи реалізації системної методології, на які ми спираємося в нашому дослідженні, крізь призму формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів. Розроблено концепцію формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного вихо-вання учнів. Визначено компоненти розробленої педагогічної системи, до яких віднесено: мету, зміст професійної підготовки фахівців з туризму до екологічного виховання учнів, педагогічні технології, суб'єкт та об'єкт.

Для визначення цільового компонента системи формування готовності фахівців з туризму до екологічного виховання школярів було з'ясовано й адаптовано принципи цілепокладання: принцип зумовленості цілей професійної туристичної освіти трансформаціями сучасного суспільства; принцип зумовленості цілей професійної туристичної освіти екологічною ситуацією у світі; принцип точності цілепокладання; принцип прогнозування; принцип вирішального значення мети.

З урахуванням зазначених вище принців сформульовано мету педагогічної системи підготовки туристських кадрів до здійснення екологічного виховання учнів, яка полягає у формуванні в студентів спрямованості на екологічно безпечну діяльність, здійснення туристської роботи з дітьми шкільного віку, їхнє екологічне виховання; створення умов для набуття екологічних, туристичних, психологічних і педагогічних знань, що забезпечують здійснення екологічного виховання; оволодіння майбутніми фахівцями з туризму вміннями в цій професійній діяльності; формування якостей особистості, необхідних для здійснення екологічного виховання учнів.