Теорія і практика формування професійної готовності майбутніх фахівців у галузі туризму до екологічного виховання учнів

У процесі конструювання змісту авторської педагогічної системи провідними принципами визначено такі: принцип системності, інтеграції й диференціації, науковості, культурологічний, гуманізації, обов'язковості введення етичного компонента, стійкого розвитку суспільства, екологізації, поліцентричного підходу в осягненні світу, оптимізму, професіоналізації.

Сформульовано й охарактеризовано найважливіші вимоги до змісту туристичної підготовки студентів до екологічного виховання школярів, до яких віднесено: геоекологізацію туристичної освіти; набуття досвіду екологічно-туристської роботи з дітьми шкільного віку; гнучкість, динамічність і здатність до трансформацій.

Визначено, що зміст підготовки туристичних кадрів містить: 1) необхідні знання для здійснення зазначеного виду діяльності, об'єднані в блоки: екологічні знання, туристично-екологічні знання, екологічно-туристично-краєзнавчі знання, знання з методики екологічного виховання школярів, що забезпечують формування науково-теоретичної готовності; 2) комплекс сформованих екологічних умінь та вмінь здійснювати екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності - практична готовність; 3) сформованість особистісних якостей майбутніх туристських кадрів, які є професійно важливими для здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей - психофізіологічна готовність; 4) сформованість у майбутніх фахівців спрямованості на екологічно безпечну діяльність, на здійснення туристської роботи з дітьми шкільного віку, на їхнє екологічне виховання, а також потребу в самовдосконаленні туристської діяльності - психологічна готовність.

У процесі теоретико-методичної розробки педагогічних технологій як компонента педагогічної системи було проаналізовано різноманітні підходи до визначення понять „технологія”, „освітня технологія”, „педагогічна технологія”, „технологія навчання”, „технологія виховання”, що існують у сучасній педагогічній науці (Л. Буркова, Н. Грудініна, І. Зязюн, М. Кларін, В. Кукушин, І. Лернер, І. Моісєєва, А. Нісімчук, О. Пєхота, Г. Селевко, В. Сластьонін та ін.). На основі цього аналізу відібрано й трансформовано крізь призму підготовки туристських кадрів до здійснення екологічного виховання педагогічні технології, які суттєво впливатимуть на якість підготовки фахівців з туризму.

Для цього методично адаптовано лекції, семінарські та практичні заняття як елемент педагогічних технологій навчання майбутніх працівників туристичної галузі. У дослідженні запропоновано проблемні лекції, лекції із вбудованими паузами (Н. Наумова), інтерактивні лекції із застосуванням мультимедійних технологій, семінари-дискусії, доведено ефективність застосування технологій мозкового штурму й ділової гри в процесі проведення семінарів і практичних занять. Представлено класифікацію ігрових технологій, описано методику проведення ділової гри „Компетентність”. Обґрунтовано доцільність застосування кейс-методу як однієї з ефективних технологій підвищення успішності студентів, формування інтересу до екологічного виховання школярів у процесі туристської діяльності. Виявлено значення активних форм навчання для підвищення якості професійної підготовки туристських кадрів, описано переваги використання їх у процесі проведення практичних робіт. Відібрано найбільш ефективні форми й методи самостійної й науково-дослідницької роботи.

Запропоновано актуальний для туристичних спеціальностей напрям науково-дослідницької роботи - створення туристично-краєзнавчих клубів (ТКК) при кафедрах туризму. Основні завдання ТКК полягають в організації спільних з учнями туристичних подорожей, взаємодії майбутніх фахівців туристичної галузі зі школярами на засадах шефської допомоги, здійсненні інвентаризації наявних туристичних об'єктів і виявленні нових, створенні їх повного каталогу з детальною характеристикою, оцінюванні їхнього екологічного стану, активній популяризації, у тісному співробітництві зі школами в плані еколого-туристської діяльності. Ця робота має науковий та прикладний характер і може бути базою для написання студентами наукових робіт різного рівня.

Розроблено авторську технологію організації геотурів, яку доцільно використовувати в процесі спільних зі школярами подорожей. Обґрунтовано необхідність проведення геотурів на територіях з багатим геологічним минулим, сформульовано принципи розробки геотурів, із яких випливає, що вони мають бути ретельно продуманими, екологічними, доступними, змістовними, комплексними, привабливими для різного контингенту школярів, безпечними, багатоцільовими. Сформульовано педагогічні умови, дотримання яких забезпечить екологічне виховання школярів у процесі їх організації й проведення, зокрема: екологічна культура інструктора; застосування ефективних засобів, форм і методів екологічного виховання; систематичне використання завдань краєзнавчого й екологічного характеру; використання різноманітних форм екологічної роботи зі школярами (тренінги, екологічні ігри, моделювання екологічних ситуацій та ін.).

У четвертому розділі - „Експериментальне впровадження педагогічної системи професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів у практику університетської освіти” - створено модель упровадження педагогічної системи професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів у практику університетської освіти та експериментально перевірено ефективність розробленої педагогічної системи.

У дослідженні запропоновано модель упровадження розробленої педагогічної системи, яка передбачає п'ять етапів.

Основне завдання першого етапу - оволодіння майбутніми фахівцями системою екологічних, еколого-туристичних знань, умінь і навичок. Для реалізації цієї мети для студентів першого курсу туристичних спеціальностей розроблено спецкурс „Екологічна підготовка фахівців з туризму”. Метою спецкурсу є формування наукового світог-ляду студентів, поглиблення екологічних знань у контексті туристичної проблематики, розвиток мислення та інтелектуального потенціалу, підготовка майбутніх фахівців до здійснення екологічного виховання дітей шкільного віку та екологічно безпечної туристської діяльності.

На другому етапі реалізації педагогічної системи формування готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів було доповнено екологічним складником, а також знаннями з методики екологічного виховання школярів, змісту програми практики зі спортивно-оздоровчого туризму темами та завданнями, спрямованими на формування практичної готовності майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів.

Третій етап полягав у частковій трансформації курсу „Екологічний туризм”, який вивчають на третьому курсі, шляхом посилення його краєзнавчого складника та знань з проблеми екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей.

Четвертий етап передбачав розробку й упровадження в навчальний процес для студентів четвертого курсу двох спецкурсів - „Геосайтологія” та „Екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності”. Розробку спецкурсу „Геосайтологія” зумовлено необхідністю ввести спеціальні дисципліни, у процесі вивчення яких студенти зможуть отримати глибокі знання про туристичні ресурси конкретної території. Доцільним було би вивчення, перш за все, унікальних або видатних туристичних пам'яток. На Луганщині такими є геосайти, пов'язані з унікальною геологічною будовою регіону. Мета спецкурсу полягає в розвитку у студентів туристичних спеціальностей навичок глобального й творчого мислення. Ознайомлення студентів з гео-сайтами Луганщини сприяло формуванню вміння аналізувати їхній еко-логічний стан, моделюванню екологічно безпечної діяльності; навчанню студентів організації геотурів територією Луганщини, здійсненню фахів-цями з туризму екологічного виховання юних туристів у процесі геотурів.

Розроблений спецкурс „Екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності”, спираючись на екологічні, туристичні й загальнопедагогічні знання, спрямований на усвідомлення студентами необхідності здійснювати екологічно безпечну діяльність та екологічне виховання школярів. Розроблена дисципліна, не претендуючи на абсолютну новизну в контексті пропонованих форм і методів роботи зі студентами, розкриває для майбутніх фахівців з туризму нові можливості щодо здійснення екологічного виховання школярів. У рамках вивчення цього спецкурсу в студентів формується здатність до ефективної організації екологічно-виховної діяльності.

П'ятий етап передбачав створення при кафедрах туризму ВНЗ базового закладу з метою співробітництва для реалізації регіонального компонента в туристичній освіті.

Провідним чинником, що забезпечував ефективність упровадження педагогічної системи формування готовності майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів, була пролонгована екологізація дисциплін, які вивчають студенти туристичних спеціальностей, а також організація й проведення комплексу виховних заходів екологічного характеру: діагностика екологічного стану туристичних об'єктів і заходи щодо їх збереження; упорядкування територій парків, скверів; ліквідування несанкціонованих звалищ і покращення санітарного стану конкретних територій спільно з учнями; виконання творчих робіт з екологічної тематики, написання творів, есе, розробка проектів природоохоронного характеру; проведення разом з учнями інформаційно-просвітницьких заходів з метою підвищення екологічної свідомості учнів; організація туристичних подорожей зі школярами та ін. Спільна робота майбутніх фахівців зі школярами становить невід'ємну частину формування професійної готовності майбутніх фахівців з туризму до екологічного виховання школярів.

Ефективній реалізації розробленої педагогічної системи сприяла екологічна просвіта викладачів, які працюють зі студентами туристичних спеціальностей, проведення комплексу заходів, спрямованих на усвідомлення педагогами ідеї суспільної необхідності становлення екологічної культури студентів.

Педагогічний експеримент було проведено в чотири етапи. Перший - аналітико-констатувальний, у процесі якого було проаналізовано літературу з теми дослідження, визначено напрями наукового пошуку, розроблено його програму й методику, конкретизовано об'єкт, предмет мету й завдання дослідження, розроблено його гіпотезу та концепцію, уточнено понятійний апарат дослідження; систематизовано емпіричний матеріал. Другий - аналітико-пошуковий, у рамках якого було сформульовано критерії оцінювання професійної готовності студентів до екологічного виховання учнів, проведено констатувальний експеримент, узагальнено й систематизовано отримані емпіричні дані; обґрунтовано й розроблено педагогічну систему формування професійної готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів, охарактеризовано її основні компоненти, розроблено методику проведення формувального експерименту; розпочато експериментальне навчання. Третій етап - формувальний - був спрямований на здійснення дослідно-експериментальної перевірки сформульованої гіпотези на основі використання експерименту, методів опитування, спостереження, анкетування, оцінювання, самооцінки тощо, апробацію розробленої педагогічної системи, статистичне оброблення експериментальних даних. На четвертому етапі - узагальнювальному - було систематизовано й узагальнено отримані результати та викладено дослідницькі матеріали в тексті дисертації, монографії, навчально-методичних виданнях, розроблених для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх туристських кадрів до екологічного виховання учнів.

Для перевірки ефективності розробленої педагогічної системи в дослідженні проведено формувальний експеримент. Для цього було проаналізовано ступень оволодіння студентами необхідними знаннями з екологічної проблематики відповідно до критерію екологічної когнітивності. Статистичне порівняння отриманих даних із застосуванням t-критерію Стьюдента свідчить, що до здійснення педагогічного експерименту розходження в рівні знань у студентів контрольної та експериментальної груп є незначними. Після експерименту результати зазнали суттєвих змін.

Аналіз рівня оволодіння студентами необхідними знаннями з екологічної проблематики відповідно до критерію екологічної когнітивності показав, що рівень засвоєння всіх, особливо найбільш складних для сприймання студентами знань, значно підвищився, а сфера застосування отриманих знань у студентів експериментальної групи виявилася набагато ширшою порівняно з контрольною групою. Уважаємо, це зумовлено тим, що розроблені спецкурси сприяли більш ефективному засвоєнню екологічних знань, а також тим, що використані педагогічні технології формування професійної готовності фахівців туристичної галузі позитивно вплинули на ефективність їх засвоєння.

Важливим етапом у з'ясуванні ефективності розробленої педагогічної системи було зіставлення отриманих даних відповідно до показників оволодіння екологічним інструментарієм як сукупності практичних умінь майбутніх фахівців туристичної галузі. Для цього було здійснено компонентний аналіз гностичних, проектувальних, конструктивних, організаційних, комунікативних умінь за рівнями та порівняльно-зіставний аналіз ступеня сформованості умінь студентів експериментальної й контрольної груп.

Аналіз динаміки формування зазначених умінь показав, що дані, які характеризують сформованість умінь у студентів контрольної й експериментальної груп до проведення експерименту та після нього, дозволяють визначити, що в першому випадку істотних розбіжностей між студентами обох груп не виявлено, тоді як у другому випадку, тобто після проведення експерименту, істотні розбіжності наявні за всіма компонентами (див. табл. 1).

Результати аналізу сформованості екологічної чутливості як критерію, що характеризує самосвідомість майбутніх туристських кадрів, ступінь сформованості системи їхніх емоційно-оцінних ставлень щодо значущості екологічної проблематики, зокрема до реалізації екологічного виховання в туристській діяльності, демонструє позитивну динаміку у відображенні ставлення студентів до здійснення екологічного виховання в професійній діяльності. Кількість студентів, які ставляться із значним інтересом до просування питань екологічного виховання учнів і вважають їх найважливішим аспектом роботи професійно компетентного фахівця з туризму, зросла з 30,1% у контрольній групі до 90,3% в експериментальній.

Таблиця 1

Динаміка формування умінь студентів контрольної

та експериментальної груп до та після експерименту

Резюмуючи вивчення ефективності проведеного дослідження за трьома запропонованими критеріями, ми звернулися до загального аналізу й порівняння рівнів підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів у туристській діяльності. У підрозділі 2.3 за кожним із трьох критеріїв було виділено три рівні (низький, середній, високий) і визначено їхні конкретні показники.

Відповідність майбутніх фахівців з туризму низькому (I), середньому (II) та високому рівням (III) є найважливішим самостійним показником ефективності створеної педагогічної системи формування професійної готовності майбутніх туристських кадрів до екологічного виховання учнів, оскільки визначальною ми вважаємо загальну підготовку майбутнього фахівця туристичної галузі за визначеними критеріями. Оцінка експертами рівня загальної підготовки до здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей виявила дані, проілюстровані на рис. 1.

Рис.1. Зіставлення студентів за загальним рівнем готовності

до екологічного виховання учнів у процесі туристської діяльності

Якісний аналіз результатів довів, що кількість студентів високого рівня за визначеними критеріями в експериментальній групі (62,3%) приблизно втричі перевищує таку кількість у контрольній групі (19,7%). До низького рівня експерти віднесли 3,2% студентів експериментальної групи та 7,9% контрольної групи. Кількість студентів середнього рівня в експериментальній групі становить 34,5%, тоді як у контрольній - 72,4%. Отримані результати дають можливість стверджувати, що саме створення авторської педагогічної системи значно впливає на підготовку майбутніх фахівців з туризму до здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей та забезпечує високий рівень їхньої професійної готовності до цього виду туристської діяльності.

ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз проблеми та одержані результати дослідно-експериментальної роботи дають підстави зробити такі висновки:

1. Вивчення екологічного виховання молоді як психолого-педагогічної проблеми вимагало ретельного розгляду еволюції ставлення педагогів різних епох до природи як до необхідного атрибуту виховання. Здійснений історичний екскурс показав, що воно було на різних стадіях розвитку суспільства доволі різноманітним і відображало ставлення людини до природи в процесі історичного розвитку. У сучасному світі споживацьке ставлення до природи проявляється все більше. Тому подальший розвиток суспільства наполегливо вимагає гармонізації відносин суспільства та природи за рахунок зменшення споживацького та зростання раціонального, посилення гуманістичного, етичного, естетичного до неї ставлення. Дослідження показало, що частково це завдання можливо реалізувати в рамках екологічного виховання молоді, на важливості якого наголошували педагоги всіх часів. Установлено, що на розвиток змісту, форм і методів сучасної екологічної освіти й виховання значно впливають фундаментальні філософські та психологічні праці, автори яких розглядають концептуальні підходи до визначення напрямів і стратегій розвитку цивілізаційних процесів, представляють можливі шляхи екологічно безпечного розвитку цивілізації, створюють прогностичні моделі стійкого розвитку соціоприродного середовища, аналізують екологічні концепції виходу цивілізації з екологічної кризи, розкривають концептуальні принципи екологічної етики, яка є основою формування екологічного світогляду й екологічної свідомості, розробляють філософсько-культурологічну модель сучасного екологічного знання.

У дослідженні детально вивчено особливості екологічної освіти в школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах. Екологічні освіта й виховання в середніх спеціальних навчальних закладах мають більш широкі можливості, ніж у загальноосвітніх школах, їх здійснюють у нерозривному зв'язку з теорією і практикою, в єдності навчання та трудової діяльності. У процесі аналізу проблеми екологічної освіти й виховання студентів ВНЗ з'ясовано, що існує гостра необхідність в оновленні системи вищої освіти в аспекті формування екологічної грамотності майбутніх фахівців. Найважливішим завданням вишівської екологічної освіти є підготовка екологічно компетентних фахівців будь-якої галузі для задоволення потреби сучасного суспільства в екологічно безпечній професійній діяльності. Особливо це стосується фахівців з туризму, які повинні бути професійно готовими здійснювати екологічне виховання школярів у процесі туристичних подорожей.

2. Узагальнення результатів теоретичного аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень у галузі філософії, психології, педагогіки з питань формування професійної готовності особистості дозволило з'ясувати сутність і зміст поняття „професійна готовність фахівця туристичної галузі до екологічного виховання школярів”. Отже, професійну готовність фахівця туристичної галузі до екологічного виховання учнів ми розуміємо як найвищий рівень його професійної компетентності, що передбачає оволодіння студентом системою загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, наявність у нього екологічного світогляду й активної екологічної позиції, його здатність вирішувати творчі завдання, прогнозувати й моделювати екологічні ситуації, наявність гнучкого екологічного мислення й високого рівня екологічної культури. У дослідженні визначено й охарактеризовано науково-теоретичну, практичну, психологічну та психофізичну готовність як основні блоки професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів.

3. Результати дослідження дозволяють констатувати, що найважливішою тенденцією сучасної освіти й виховання є їх екологізація. Здійснений порівняльний аналіз різних підходів до трактування суті й цілей екологізації дав можливість установити спільні й відмінні риси в тлумаченні цього поняття представниками різних теоретичних шкіл і практиків, а також сформулювати авторське визначення цього поняття. На підставі аналізу наукових досліджень ми розглядаємо екологізацію як новий підхід до виховання й освіти, у процесі якого відбувається наповнення екологічним складником змісту освіти й виховання, інтеграція екологічної компоненти у фахові навчальні дисципліни. Цей підхід ми розцінюємо як необхідну умову для оптимізації й гармонізації взаємин суспільства й природи, формування екологічної культури, екологічного світогляду в усіх верств населення.

У процесі дослідження виділено основні компоненти екологізації, до яких віднесено: забезпечення студентів екологічними знаннями, уміннями й навичками в процесі навчання; формування екологічного світогляду за допомогою різноманітних форм і методів навчання й виховання; забезпечення майбутніх фахівців достовірною екологічною інформацією; застосування в навчально-виховному процесі новітніх педагогічних технологій у контексті екологічної освіти; інтеграцію екологічних знань у широке коло навчальних дисциплін; проникнення екологічного компонента у виховний процес майбутніх фахівців під час їхнього навчання. У процесі дослідження виділено основні цілі екологізації туристичної освіти та напрями ефективної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічно безпечної діяльності й екологічного виховання школярів.

4. З метою вивчення сутності екологічної освіти й виховання школярів розглянуто основні етапи розвитку екологічної освіти й виховання, проаналізовано їхні сутнісні характеристики. Установлено, що зміст екологічної освіти зазнавав змін, які відображають особливості взаємин суспільства й природи в той чи той період розвитку суспільства. Аналіз сутнісних характеристик екологічної освіти й виховання (визначення понять, цілей, завдань, принципів) дозволяє стверджувати, що результатом екологічної освіти й виховання є формування екологічної культури.

Установлено, що сучасна екологічна освіта в умовах школи лише частково реалізує еколого-освітню й виховну функції. Світоглядну й гуманістичну функції практично не реалізовано. Це спричинено тим, що для їх реалізації необхідне усвідомлення особистої причетності до вирішення екологічних проблем, хоча б на прикладі своєї місцевості, і наявність власного досвіду природоохоронної діяльності. Усього цього сучасні школярі не мають.

5. Вивчення фахової підготовки в галузі туризму в контексті екологічного виховання учнів потребувало ретельного аналізу навчальних планів туристичних спеціальностей різних ВНЗ України. З огляду на перелік пропонованих у різних навчальних закладах предметів припускаємо, що кожен ВНЗ має власну концепцію туристичної освіти. У процесі дослідження вивчено кілька концепцій і встановлено, що для формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів необхідна екологізація туристичної освіти. Виявлено предмети, у процесі вивчення яких розкривається зміст екологічного виховання учнів та дисципліни, які частково розкривають цю проблему, а також складено перелік навчальних курсів, які потенційно можуть бути екологізовані й за умовами вдосконалення (з погляду їх екологізованості) навчальних програм розкривати зміст екологічного виховання школярів. Вивчення практичної підготовки студентів різних ВНЗ дозволяє стверджувати, що в більшості з них немає можливостей для формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів у процесі проведення практик. Проаналізовано чотири рівні екологізаціїї в сучасній туристичній освіті: перший - прийняття всіма педагогами ідеї суспільної необхідності становлення екологічної культури студентів, другий - екологізація базисного навчального плану, третій - екологізація основних навчальних дисциплін, четвертий - рівень методичного забезпечення. На підставі аналізу навчально-виховного процесу на туристичних спеціальностях установлено, що жоден із рівнів екологізації туристичної освіти поки не реалізовано вповні.

За авторською методикою в дослідженні здійснено діагностику формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів, результати якої дозволяють стверджувати, що рівень готовності студентів і працівників туристичної галузі до здійснення екологічного виховання учнів є недостатнім. Отримані результати забезпечили нас орієнтирами, що дозволили розробити педагогічну систему формування професійної готовності майбутніх фахівців туристичної галузі до здійснення екологічного виховання в процесі туристської діяльності.

6. Вивчення проблеми формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей базувалося на використанні системного підходу, оскільки він є провідним напрямом сучасного наукового пізнання. У дисертації відповідно до його мети адаптовано принципи реалізації системної методології, що є провідними для нашого дослідження. У процесі вивчення педагогічної методології виявлено специфіку педагогічних систем і на основі розробок дослідників, створено власну педагогічну систему формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів. Адаптовано критерії готовності туристських кадрів до екологічного виховання школярів, на які ми орієнтувалися під час її створення і які будемо використовувати для перевірки її ефективності. До них належать: цілісність, стабільність, відкритість, оглядовість.

Створено концепцію формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів, визначено компоненти педагогічної системи підготовки фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів: мету, зміст підготовки фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів, педагогічні технології, суб'єкт та об'єкт. Розглянуто ієрархію педагогічних систем у контексті аналізованої наукової проблеми, визначено, що для виділення системи будь-якого рівня й використання системного підходу як такого у вивченні проблеми формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей необхідним є наукове обґрунтування цього процесу, що спирається на такі положення: необхідність визначити потреби сучасного суспільства в підготовці фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів; опис процесу навчання професійної підготовки туристських кадрів до цього виду діяльності як педагогічного явища; представлення й опис професійної підготовки майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів як педагогічної системи.

Сформульовано принципи цілепокладання, до яких ми віднесли: принцип обумовленості цілей професійної туристичної освіти трансформаціями сучасного суспільства; принцип обумовленості цілей професійної туристичної освіти екологічною ситуацією у світі; принцип точності цілепокладання; принцип можливого прогнозування; принцип вирішального значення мети. На основі вказаних принципів сформульовано мету педагогічної системи підготовки туристських кадрів до здійснення екологічного виховання учнів.

7. Наукові підходи до визначення змісту підготовки туристських кадрів до екологічного виховання школярів у процесі туристської діяльності на основі сформульованих цілей створеної педагогічної системи як системоутворювального чинника базуються на загальнодидактичних уявленнях про зміст освіти й висунутих до нього вимогах.

Конструювання змісту педагогічної системи професійної підготовки фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів ґрунтується на наявних у педагогічній науці принципах: системності, інтеграції й диференціації, науковості, стійкого розвитку, екологізації професіоналізації, гуманізації, обов'язковості введення етичного компонента, поліцентричного підходу в осягненні світу, культурологічного, оптимізму.

Орієнтуючись на запити наявної практики до туристично-екологічної підготовки студентів, специфіку й можливості педагогічного процесу у ВНЗ і виявлені в роботі протиріччя, сформульовано вимоги до змісту освіти фахівців туристичної галузі, професійно готових до екологічного виховання школярів: геоекологізація туристичної освіти; набуття досвіду екологічно-туристської роботи з дітьми шкільного віку; гнучкість, динамічність і здатність до трансформацій. Зміст розробленої нами педагогічної системи містить сукупність знань (науково-теоретична готовність), умінь (практична готовність), сформованих якостей особистості майбутніх туристських кадрів (психофізіологічна готовність); сформовану в майбутніх фахівців спрямованість на екологічно безпечну діяльність, на здійснення туристської роботи з дітьми шкільного віку, на їхнє екологічне виховання, а також потребу в самовдосконаленні туристської діяльності (психологічна готовність).

8. У процесі дослідження відібрано й трансформовано крізь призму підготовки туристських кадрів до здійснення екологічного виховання педагогічні технології, які суттєво впливатимуть на якість підготовки фахівців з туризму. Здійснено теоретичну й методичну роботу з адаптації лекцій як елемента педагогічних технологій до навчання майбутніх працівників туристичної галузі, професійно придатних до екологічного виховання школярів. У дослідженні розроблено проблемні лекції, лекції із вбудованими паузами, інтерактивні лекції із застосуванням мультимедійних технологій з різних курсів. Адаптовано педагогічні технології, використовувані під час семінарських і практичних занять. Детально розглянуто семінари-дискусії, доведено ефективність застосування технологій мозкового штурму й ділової гри в процесі проведення семінарів і практичних занять. Розглянуто класифікацію ігрових технологій, описано методику проведення ділової гри „Компетентність”. Виявлено значення активних форм навчання для підвищення якості професійної підготовки туристських кадрів, описано переваги використання їх у процесі проведення практичних робіт. Запропоновано деякі рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів туристичних спеціальностей, професійно придатних до екологічного виховання.

Розроблено авторську технологію організації геотурів, яка може й повинна бути використана в процесі туристських подорожей, сформульовано принципи розробки геотурів. Сформульовано педагогічні умови, які забезпечують екологічне виховання школярів у процесі їх організації й проведення, виявлено чинники, які підвищують ефективність проведення туристичних практик.

У дослідженні запропоновано актуальний для туристичних спеціальностей напрям науково-дослідницької роботи - створення туристично-краєзнавчих клубів (ТКК) при кафедрах туризму.

Установлено, що розроблені технології, застосовувані в професійній туристичній освіті, мають свої позитивні аспекти, однак, для того щоб досягти найбільш високих результатів у навчанні студентів, педагог повинен використовувати їх у системі, у постійному взаємозв'язку, лише за такої умови можна досягти високого рівня знань студентів, вироблення професійних умінь і навичок, розвитку професійного мислення, формування інтересу до майбутньої професії.

9. З метою підвищення ефективності підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів було створено педагогічну систему та запропоновано технологічну модель її впровадження, яка передбачає п'ять етапів. На кожному етапі здійснюється формування головних компонентів професійної готовності майбутніх фахівців, зокрема: науково-теоретичної, практичної, психологічної та психофізіологічної готовності студентів до екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей. З цією метою: розроблено спецкурси „Екологічна підготовка фахівців з туризму”, „Екологічне виховання школярів у процесі туристської діяльності” та „Геосайтологія”; трансформовано курс „Екологічний туризм” крізь призму посилення його краєзнавчого складника та знань з проблеми екологічного виховання школярів у процесі туристичних подорожей; здійснено екологізацію дисциплін, які вивчають на туристичних спеціальностях; екологічний складник наповнено знаннями з методики екологічного виховання школярів у процесі туристської діяльності під час практик з туризму; при кафедрах туризму запропоновано створення базових закладів з метою реалізації регіонального компонента в туристичній освіті; організовано та проведено комплекс виховних заходів екологічного характеру для студентів туристичних спеціальностей.

З метою аналізу ефективності впровадження педагогічної системи професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів у практику університетської освіти було проведено формувальний експеримент. Результати експериментальних досліджень дозволяють переконливо стверджувати, що створена педагогічна система формування професійної готовності фахівців туристичної галузі є доволі ефективною. Цей факт підтверджено тим, що: рівень оволодіння студентами необхідними знаннями з екологічної проблематики відповідно до критерію екологічної когнітивності в студентів контрольної та експериментальної груп після проведення експерименту набув позитивної динаміки. Суттєво зросли показники оволодіння студентами екологічним інструментарієм як сукупністю практичних умінь майбутніх фахівців туристичної галузі. Результати аналізу дозволяють констатувати стійке зростання рівня сформованості гностичних, проектувальних, конструктивних, організаційних, комунікативних умінь у студентів експериментальної групі, що яскраво демонструє ефективність створеної педагогічної системи формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів. Водночас результати аналізу сформованості екологічної чутливості як показника, що характеризує самосвідомість майбутніх туристських кадрів, ступінь сформованості системи їхніх емоційно-оцінних ставлень до значущості екологічної проблематики, зокрема, до реалізації екологічного виховання в туристській діяльності також демонструє позитивну динаміку стосовно відображення ставлення студентів до здійснення екологічного виховання в професійній діяльності. Кількість студентів, які з інтересом ставляться до питань екологічного виховання учнів і вважають їх найважливішим аспектом роботи професійно компетентного фахівця з туризму, значно зросла - з 30,1% у контрольній групі до 90,3% в експериментальній. Результати експерименту показали, що суттєво змінилася кількість студентів з різними рівнями підготовки. Констатовано, що кількість студентів високого рівня за визначеними критеріями в експериментальній групі (62,3%) приблизно втричі перевищує таку кількість у контрольній групі (19,7%). До низького рівня експерти віднесли 3,2% студентів експериментальної групи та 7,9% контрольної групи. Кількість студентів середнього рівня в експериментальній групі становить 34,5%, тоді як у контрольній - 72,4%.

Отже, конструювання педагогічної системи з метою формування професійної готовності фахівців туристичної галузі до екологічного виховання учнів та впровадження її в навчально-виховний процес на туристичних спеціальностях різних ВНЗ на теоретичному, концептуальному, практичному рівнях підтвердило гіпотезу нашого дослідження. Представлена наукова робота не претендує на вичерпаність усіх аспектів аналізованої проблеми. Подальшої розробки потребують питання, пов'язані з корекцією наявних навчальних планів на туристичних спеціальностях в аспекті їх більшої екологізованості, з удосконаленням взаємозв'язків ВНЗ із середніми загальноосвітніми школами та позашкільними закладами щодо здійснення спільної екологічної діяльності, з відкриттям спеціальності „Фахівець з екологічного туризму”, на нашу думку, безперечно актуальної сьогодні; розробкою відповідних стандартів для неї та ін.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Монографія

1. Сорокіна Г. О. Формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів : монографія / Г. О. Сорокіна. - Луганськ : Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, 2010. - 348 с.

Навчально-методичні посібники, методичні рекомендації та програми:

2. Сорокіна Г. О. Організація екскурсійних послуг : метод. вказівки до практ. занять та самост. роботи студ. другого курсу природн.-геогр. ф-ту денної форми навчання спец. „Туризм” / Г. О. Сорокіна. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - 31 с.

3. Сорокина Г. А. Мой родной край - Луганщина : конспекты тем для учителей и учащихся. / Сорокина Г. А., Трегубенко Е. Н. - Луганск : СПД Резников, 2008. - 164 с.

4. Сорокіна Г. О. Екологічний туризм : навч. посіб. - Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. - 124 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

5. Сорокіна Г. О. Геологічні екскурсії як засіб реалізації принципу географічного краєзнавства в загальноосвітній школі / Г. О. Сорокіна, О. М. Трегубенко // Освіта Донбасу. - 2007. - №. 3. - С. 36 - 41.

6. Сорокина Г. Экологическое воспитание учащихся общеобразовательных школ в процессе туристских путешествий / Г. Сорокина // Гуманітар. вісн. ДЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” : наук.-теор. зб. - 2009. - Спец. вип. - С. 109 - 111.

7. Сорокіна Г. О. Особливості підготовки фахівців сфери туризму до екологічного виховання учнів / Г. О. Сорокіна // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. - Вип. 38. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2009. - С. 137 - 141.

8. Сорокіна Г. О. Проблеми екологізації туристської освіти в Україні / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2009. - № 4. - С. 192 - 198.

9. Сорокіна Г. О. Екологізація навчання й виховання фахівців туристської галузі як нове явище в освіті / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2009. - № 7. - С. 54 - 60.

10. Сорокіна Г. О. Історико-педагогічний аналіз екологічної підготовки фахівців галузі туризму / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2009. - № 17. - С. 205 - 213.

11. Сорокіна Г. О. Екологічна освіта школярів як теоретична основа формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів / Г. О. Сорокіна // Освіта Донбасу. - 2009. - № 5. - С. 36 - 41.

12. Сорокіна Г. О. Розвиток екологічної освіти в умовах вищої школи / Г. О. Сорокіна // Наукові записки : зб. наук. ст. / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; укл. Л. Л. Макаренко. - Вип. LXXXI (81). - К. : Вид-во МПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. - С. 214 - 220. - (Сер. Педагогічні та історичні науки).

13. Сорокіна Г. О. Формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів як необхідна умова підготовки туристських кадрів / Г. О. Сорокіна // Педагогічні науки : теорія, історія, інноваційні технології. - Суми : СумДПУ ім. Макаренка, 2009. - С. 388 - 395.

14. Сорокіна Г. О. Теоретичні проблеми формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів / Г. О. Сорокіна. // Освіта Донбасу. - 2009. - № 6. - С. 47 - 53.

15. Сорокіна Г. О. Екологічне виховання школярів у процесі туристських подорожей як найважливіша умова формування ціннісного ставлення дітей до природного середовища / Г. О. Сорокіна // Зб. наук. пр. Педагогічні науки. - Вип. 54. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2009. - С. 229 - 233.

16. Сорокіна Г. О. Екологічна освіта школярів як необхідна умова формування їхньої екологічної культури / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2009. - № 23. - Ч. ІІ. - С. 112 - 120.

17. Сорокіна Г. О. Сутність і зміст екологічної освіти учнів як теоретична основа формування професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів / Сорокіна Г. О. // Наукова скарбниця освіти Донеччини : наук.-метод. журн. - 2009. - № 2. - С. 92 - 96.

18. Сорокіна Г. О. Критерії ефективності підготовки майбутніх фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів / Г. О. Сорокіна // Гуманітар. вісн. ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” . - 2009. - Вип. 18. - С. 199 - 203.

19. Сорокіна Г. О. Особливості екологічної освіти й виховання школярів під час урочної діяльності / Г. О. Сорокіна // Освіта Донбасу. - 2010. - № 1. - С. 12 - 19.

20. Сорокіна Г. О. Проблема підготовки фахівців туристської галузі в умовах вищої школи / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2010. - № 16. - С. 180 - 113.

21. Сорокіна Г. О. Формування екологічної культури школярів як найважливіша умова їхньої освіти й виховання / Г. О. Сорокіна // Освіта Донбасу. - 2010. - № 2. - С. 35 - 41.

22. Сорокіна Г. О. Використання ефективних форм та методів навчання й виховання в екологічній освіті школярів / Г. О. Сорокіна // Наук. скарбниця освіти Донеччини : наук.-метод. журн. - 2010. - № 1. - С. 50 - 55.

23. Сорокіна Г. О. Методика діагностики сформованості професійної готовності майбутніх фахівців туристської галузі до екологічного виховання учнів / Г. О. Сорокіна // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. - Херсон : РІПО, 2010. - Вип. 6. - С. 154 - 159.

24. Сорокіна Г. О. Проблема екологічної підготовки фахівців туристської галузі / Г. О. Сорокіна // Освіта Донбасу. - 2010. - №. 3. - С. 68 - 72.

25. Сорокіна Г. О. Мета професійної підготовки фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів як компонент педагогічної системи / Г. О. Сорокіна // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. - Херсон : РІПО, 2010. - Вип. 7. - С. 183 - 189.

26. Сорокіна Г. О. Технології навчання в туристській освіті / Г. О. Сорокіна // Наукові записки : зб. наук. ст. / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; укл. Л. Л. Макаренко. - К. : Вид-во МПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - Вип. XXXVII (87). - С. 171 - 178. - (Сер. Педагогічні та історичні науки).

27. Сорокіна Г. О. Підготовка фахівців галузі туризму до екологічного виховання школярів як педагогічна система / Г. О. Сорокіна // Наука і освіта : наук.-практ. журн. Півд. наук. Центру НАПН України. - Одеса, 2010. - Вип. 7/ LXXXXIV. - С. 235 - 239.

28. Сорокіна Г. О. Особливості практичної підготовки фахівців галузі туризму / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2010. - № 10. - Ч. I. - С. 65 - 72.

29. Сорокіна Г. О. Особливості організації самостійної та науково-дослідницької роботи студентів на туристських спеціальностях / Г. О. Сорокіна // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. - Херсон : РІПО, 2010. - Вип. 8. - С. 165 - 170.

30. Сорокіна Г. О. Аналіз туристської освіти у ВНЗ України / Г. О. Сорокіна // Гуманітар. вісн. ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. - 2010. - Вип. 19. - С. 217 - 223

31. Сорокіна Г. О. Досвід проведення практичних занять і семінарів на туристичних спеціальностях / Г. О. Сорокіна // Педагогічні науки : теорія, історія, інноваційні технології. - Суми : СумДПУ ім. Макаренка, 2010. - Вип. 5. - С. 343 - 353.

32. Сорокіна Г. О. Оздоровлення школярів Луганщини за допомогою туристської діяльності / Г. О. Сорокіна, В. В. Морозова // Наук. Вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Педагогічні науки. - 2010. - № 23. - С. 253 - 257.

33. Сорокіна Г. О. Аналіз ступеня оволодіння студентами туристичних спеціальностей знаннями з екологічної проблематики / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2011. - № 5 - С. 96 - 101.

34. Сорокіна Г. О. Про результати експериментального впровадження педагогічної системи професійної готовності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів / Г. О. Сорокіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2011. - № 14. - С. 66 - 76.

Статті у збірниках наукових праць та матеріалів конференцій

35. Сорокина Г. А. О перспективах развития экологического туризма на Луганщине / В. Ф. Дрель, Г. А. Сорокина // Міжнародний вектор туризму : сьогодення, майбуття : матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. - Вип. 3. - Луганськ : Знання, 2008. - Ч. 1. - С 104 - 107.

36. Сорокина Г. А. Актуальные аспекты развития экологического туризма на Луганщине. / Г. А. Сорокина // Вісн. ДІТБ - ТОВ „Економіка, організація і управління підприємствами” (в туристичній сфері). - 2008. - Вип. 12. - С. 91 - 99.

37. Сорокина Г.А. Экологическое образование специалистов сферы туризма как составная часть их специальной подготовки / Г. А. Сорокина // Природно-територіальні та суспільно-географічні комплекси регіонів : історія формування, стан проблеми, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Луганськ : Альма-матер, 2008. - С. 184 - 185.

38. Сорокіна Г. О. Особливості розвитку туризму на Луганщині / Г. О. Сорокіна // Дністровський каньйон - унікальна територія туризму : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. - С. 84 - 88.

39. Сорокина Г. А. Особенности организации и проведения экскурсий на Луганщине / Г. А. Сорокина // Методика викладання природничих дисциплін у вищій і середній школі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. XVI Каришинські читання / за заг. ред. проф. М. В. Гриньової. - Полтава : Астрая, 2009. - С. 119 - 121.

40. Сорокина Г. А. Компетентностный подход в практике формирования профессиональной готовности специалистов сферы туризма к экологическому воспитанию школьников / Г. А. Сорокина // Ресторанне господарство в стратегіях розвитку туризму : міжнар. наук.-практ. конф. - Х. : ХДУХТ, 2009. - С. 52 - 53.

41. Сорокіна Г. О. Проблема формування професійної компетентності фахівців галузі туризму до екологічного виховання учнів / Г. О. Сорокіна // Печатное слово : информ.-метод. журн. изд-ва ХГУ. - 2009. - № 2/32. - С. 44 - 48.

42. Сорокіна Г. О. Технологія розробки й організації геотурів для школярів на території Луганщини / Г. О. Сорокіна // Вісн. Одес. держ. акад. будівництва та архітектури. - № 36. За матеріалами міжнар. форуму „Межрегиональные проблемы экологической безопасности”. - Одесса : ОДАБА, 2009. - С. 371 - 376.

43. Сорокіна Г. О. Організація і проведення геотурів як засіб для оздоровлення й екологічного виховання учнів загальноосвітніх шкіл / Г. О. Сорокіна // Наук. зап. каф. педагогіки Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна : зб. наук. пр. - Вип. ХХІІ. - Х. : Вид. центр ХНУ, 2009. - С. 147 - 154.

44. Сорокіна Г. О. Екологічне виховання школярів як актуальна педагогічна проблема / Г. О. Сорокіна // Наукові пошуки географічної громадськості : вчора, сьогодні, завтра : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2009. - С. 200 - 202.

45. Сорокіна Г. О. Екологічне виховання учнів у позакласній і позашкільній діяльності як необхідна умова формування їхньої екологічної культури / Г. О. Сорокіна // ПостМетодика. Удосконалення освіти. - 2009. - № 7. - С. 13 - 17.

46. Сорокіна Г. О. Особливості екологічної підготовки фахівців галузі туризму / Г. О. Сорокіна // Географія та екологія : наука і освіта : матеріали III всеукр. наук.-практ. конф. - Умань : Вид. „Сочинський”, 2010. - С. 266 - 268.

47. Сорокіна Г. Підготовка кадрів для здійснення екологічного виховання школярів у процесі туристської діяльності / Галина Сорокіна // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення : матеріали VII Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю. - Л. : ЛДУФК, 2010. - С. 375 - 378.

48. Сорокіна Г. Необхідність розвитку туризму на Луганщині як одна з умов оздоровлення школярів / Галина Сорокіна, Любов Краснянська // Валеологічна освіта в навчальних закладах України : стан, напрямки й перспективи розвитку : зб. наук. пр. Всеукр. наук.-практ. конф. - Кіровоград : РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2010. - Ч. 1. - С. 214 - 218.

49. Сорокина Г. А. Подготовка специалистов туристской сферы к осуществлению экологического воспитания учащихся / Г. А. Сорокина // Перспективы развития высшей школы : материалы III Междунар. науч.-метод. конф. / редкол. : В. К. Петис и др. - Гродно : ГГАУ, 2010. - С. 134 - 136.