Становлення вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

УДК 378.1:379.85 (477)

СТАНОВЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

СОЛОВЕЙ ЛЮДМИЛА СЕРГІЇВНА

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному лінгвістичному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор СПІЦИН Євгеній Сергійович, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри психології і педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор НІКІТЧИНА Світлана Олександрівна, ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди,

професор кафедри управління освітою; кандидат педагогічних наук

Мірошниченко Ганна Володимирівна, Національний технічний університет України „КПІ”, асистент кафедри психології і педагогіки.

Захист відбудеться 7 грудня 2011 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 Інституту вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зала засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано 5 листопада 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Лесик



АНОТАЦІЇ

Соловей Л.С. Становлення вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму (друга половина ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти НАПН України, Київ, 2011.

У дисертації вивчено ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми, здійснено аналіз процесу становлення вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів, розглянуто еволюцію змісту та форм організації підготовки кадрів для туристичної сфери; визначено й обґрунтовано етапи цього процесу: 1-й період -передумови зародження та першовитоки вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів (кінець ХІХ ст. - 50-ті рр. ХХ ст.), 2-й період - формування системи підготовки фахівців туризму в радянський період (60 - 80-ті рр. ХХ ст.), 3-й період - становлення та розвиток системи професійної підготовки фахівців туристичної сфери в незалежній Україні (90-ті рр. ХХ ст. - дотепер).

У науковій роботі проаналізовано систему підготовки туристичних кадрів на сучасному етапі, організаційно-методичне забезпечення її функціонування; охарактеризовано складові неперервної туристичної освіти. На основі наукового узагальнення розроблено рекомендації щодо оптимізації вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму.

Ключові слова: система підготовки фахівців сфери туризму, етап становлення, туристичні кадри, туристична освіта, зміст та форми організації навчання, навчальна програма, навчальний план.



Соловей Л.С. Становление отечественной системы подготовки будущих специалистов сферы туризма (вторая половина ХХ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт высшего образования НАПН Украины, Киев, 2011.

В диссертации проведен анализ научной литературы по проблеме исследования, изучен процесс становления отечественной системы подготовки специалистов сферы туризма, определены и охарактеризованы три этапа: 1-й период - предпосылки зарождения отечественной системы подготовки туристских кадров (конец ХІХ в. - 50-е гг. ХХ в.), 2-й период - формирование системы подготовки специалистов туризма в советский период (60 - 80-е гг. ХХ в.), 3-й период - становление и развитие системы профессиональной подготовки специалистов туристской сферы в независимой Украине (90-е гг. ХХ в. - до наших дней). Конкретизированы базовые понятия диссертационного исследования: "система подготовки специалистов для сферы туризма", "туристское образование", "профессиональное образование".

Освещен процесс зарождения туристского образования в мире и возникновения первых профильных учебных заведений. Охарактеризованы социально-экономические условия зарождения отечественной системы подготовки туристских кадров, исследованы политические, экономические, социальные и культурные факторы, которые оказывали влияние на процесс становления отечественной системы подготовки специалистов туристской сферы. туристичний освіта кадр

Проанализированы содержание и формы организации подготовки туристских кадров для разных видов туризма (внутреннего, иностранного, спортивного, молодежного, детского и др.).

В результате исследования выявлено, что в конце 1980-х гг. функционировали все уровни профессиональной подготовки специалистов сферы туризма: профориентация (первичная туристская подготовка), профессионализация (получение профессии), последипломное образование (переподготовка и повышение квалификации).

Новейший этап становления отечественной системы подготовки специалистов сферы туризма (1990-е гг. - до наших дней) характеризуется зарождением и развитием высшего профессионального туристского образования, созданием специализированных высших учебных заведений туристского профиля, количественным увеличением учебных заведений, которые проводят подготовку кадров туристской сферы.

Анализ содержания образования (ОКХ, ОПП, учебные программы, планы) и форм организации подготовки туристских кадров на каждом этапе становления системы подготовки специалистов для сферы туризма свидетельствует об их качественной трансформации.

Изучено состояние современной системы подготовки туристских кадров в Украине, охарактеризованы уровни непрерывного туристского образования, рассмотрены отраслевые стандарты высшего образования и стандарты высшего образования вузов, которые готовят специалистов сферы туризма (на примере направления подготовки 030601 "Менеджмент"). На основе научного обобщения разработаны рекомендации для оптимизации отечественной системы подготовки специалистов сферы туризма, среди которых: модернизация законодательной и нормативно-инструктивной базы, которая регламентирует развитие туризма и системы профессиональной подготовки туристских кадров; оптимизация квалификационной структуры кадрового потенциала сферы туризма; популяризация туристских профессий; введение туристских дисциплин в учебные планы общеобразовательных и высших учебных заведений; создание модели специалиста по каждой квалификации сферы туризма; разработка отраслевых стандартов высшего образования и стандартов высших учебных заведений нового поколения; внедрение современных педагогических технологий в учебно-воспитательный процесс; усовершенствование системы контроля в условиях кредитно-модульной системы образования; активизация подготовки специалистов туристской сферы всех образовательно-квалификационных уровней и др.

В научный оборот введены малоизвестные и ранее неизвестные архивные материалы, исторические факты, связанные со становлением отечественной системы подготовки специалистов сферы туризма.

Достоверность результатов исследования обеспечивается теоретико-методологическим обоснованием основных исходных положений, использованием комплекса научных методов, адекватных цели и заданиям диссертационного исследования, количественным и качественным анализом значительного числа фактического материала по проблематике становления отечественной системы подготовки специалистов сферы туризма.

Ключевые слова: система подготовки специалистов сферы туризма, этап становления, туристские кадры, туристское образование, содержание и формы организации подготовки, учебная программа, учебный план.



Solovey L.S. Formation of the National System of Preparation of the Future Specialists in the Sphere of Tourism (in the second half of the 20^th century). - Manuscript.

The Thesis is presented to defend the scientific degree of a Candidate of Pedagogical Sciences, Speciality 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Institute of Higher Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011.

The Thesis examines the level of study of the problem, analyses the process of formation of the national system of tourism personnel training, and shows the evolution of content and forms of training in the industry. The Thesis determines and substantiates stages of this process: the 1st period being "Preconditions for the Emergence and Origins of the National System of Training (late 19th -50's of the 20th century); the 2nd period being "Formation of the System of Training of Tourism Specialists in the Soviet Period (60 - 80's of the 20th century), the 3rd period being "Formation and Development of the System of Professional Training of the Specialists in the Sector of Tourism in the Independent Ukraine (90's of the 20th century till now) .

The paper analyses the effective system of training in Ukraine, the provisioning of the organizational and methodological support; characterizes the components of continuous tourism education. On the basis of scientific generalization, recommendations are suggested to optimize the national system of training of specialists in the sphere of tourism.

Key words: system of preparation of specialists in the sphere of tourism, stages of formation, tourism personnel, education in tourism, content and organizational forms of training, tourism curriculum and syllabus.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На початку ХХІ ст. туризм посів перше місце серед провідних галузей світової економіки. Він відіграє важливу роль у забезпеченні стійкого соціально-економічного розвитку багатьох країн світу, зростанні добробуту та культурно-освітнього рівня мільярдів людей на планеті. Це дає підстави науковцям визначати туризм як пріоритетну галузь світового суспільного виробництва.

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна сфера туризму. Упродовж останніх десятиліть ставлення до туризму в Україні почало змінюватися на краще як з боку державних владних структур, так і суспільства в цілому. Відходять у минуле часи, коли він ототожнювався тільки з відпочинком, розвагами, вважався легковажною та несерйозною справою. Натомість у туризмі починають вбачати дієвий засіб поповнення державного та місцевих бюджетів, забезпечення зайнятості населення, одну з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, оздоровлення людей, залучення широкого загалу українства до пізнання власної історії, зростання національної свідомості громадян. Законом України "Про туризм" однозначно визначено, що держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності.

Як свідчить світовий досвід, необхідною умовою успішного розвитку туризму є відповідне кадрове забезпечення. Не є винятком у цьому відношенні й вітчизняний туризм, що відчуває гостру потребу у кваліфікованому кадровому корпусі, спроможному забезпечити надання туристичних послуг на рівні міжнародних стандартів. На сьогодні логічним є перехід від спорадичної, безсистемної роботи з кадрами до виваженої кадрової політики у вітчизняній туристичній сфері. Її розробка та реалізація має стати в найближчій перспективі одним з пріоритетів діяльності новоствореного Державного агентства України з туризму та курортів.

Проблема підготовки кадрів для туризму виникла практично одночасно із зародженням цієї сфери людської діяльності й залишається актуальною впродовж усіх етапів її становлення та розвитку. Незважаючи на те, що питання підбору кадрів, їх підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації постійно перебували в полі зору туристичних функціонерів, завжди існувала суперечність між зростаючими потребами людей в якісних туристичних послугах і недостатністю професійних фахівців.

Необхідно визнати, що з плином часу ця суперечність не тільки не зникла, а ще більше загострилася, і є нагальною не тільки для туристичних реалій України, а й для розвинених у туристичному плані країн світу. Адже в усьому світі запити та вимоги туристів щодо стандартів обслуговування зростають випереджуючими темпами стосовно спроможності персоналу їх забезпечити. Тому в умовах сьогодення проблема підготовки висококваліфікованих туристичних кадрів є надзвичайно гострою для переважної більшості країн. Є всі підстави стверджувати, що це стосується й України.

Епоха глобалізації сприяє зростанню популярності туристичних професій, актуалізації професійної туристичної освіти. Зважаючи на глобальні трансформаційні процеси та інтенсивний технологічний розвиток світу, отримані фахівцями туризму знання, уміння та навички потребують постійного оновлення. Сучасний туризм оперативно реагує на інноваційні зміни у виробничих процесах і посилює вимоги до професійної підготовки фахівців передусім до змісту та форм організації туристичної освіти.

На зламі ХХ - ХХІ ст. проблема підготовки кадрів для вітчизняної туристичної сфери стала предметом активного наукового дослідження вчених багатьох галузей знань - географії, економіки, екології, історії, педагогіки, психології, соціології, правознавства та ін. Вагомий внесок у дослідження теорії та практики туристичної освіти в Україні здійснили такі вчені, як: О. Бейдик, І. Карташевська, А. Кнодель, А. Конох, Л. Лук'янова, О. Любіцева, Г. Науменко, Л. Поважна, В. Федорченко, Г. Цехмістрова та ін.

Однак, здійснений аналіз науково-педагогічних праць свідчить, що в численних і вагомих за теоретичним і прикладним надбанням наукових дослідженнях недостатньо вивченою залишається проблема становлення вітчизняної системи підготовки фахівців для сфери туризму. Зокрема, предметом системного вивчення не була еволюція змісту та форм організації підготовки туристичних кадрів. Отже, актуальність і доцільність дослідження полягає в необхідності проведення історико-педагогічного аналізу процесу становлення вітчизняної системи підготовки фахівців туристичної сфери, узагальнення набутого досвіду та напрацювання пропозицій і рекомендацій щодо її оптимізації. Зазначене зумовило вибір теми: "Становлення вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму (друга половина ХХ ст.)".

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ ст. Нижня межа визначається створенням у 1950 р. Українського туристично-екскурсійного управління, одним з головних завдань якого стала організація підготовки туристичних кадрів.

Верхня межа - кінець ХХ ст. - пов'язана з розбудовою національної системи освіти, зумовленою докорінними змінами в суспільно-політичному та соціально-економічному житті України і розглядається як певний рубіж у дослідженні проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри психології і педагогіки та є складовою держбюджетної теми "Розробка та реалізація системи професійно-педагогічної підготовки фахівців в умовах глобалізаційних освітніх процесів" Київського національного лінгвістичного університету (№ 0109U002314), у виконанні якої дисертантка брала активну участь. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол від 30 січня 2006 р., № 6) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол від 25 квітня 2006 р., № 4).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні еволюції змісту й форм організації підготовки майбутніх фахівців сфери туризму (друга половина ХХ ст.).

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

- здійснити ретроспективний аналіз історико-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми;

- уточнити сутність основних понять "система підготовки фахівців сфери туризму", "професійна освіта", "туризм", "туристична індустрія", "сфера туризму";

- визначити основні етапи становлення вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму;

- розкрити еволюцію змісту та форм організації підготовки туристичних кадрів в Україні у другій половині ХХ ст.;

- на основі наукового узагальнення розробити пропозиції та рекомендації, що сприятимуть оптимізації вітчизняної туристичної освіти.

Об'єкт дослідження - система професійної підготовки фахівців для туристичної сфери України.

Предмет дослідження - процес становлення вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму (друга половина ХХ ст.).

Джерельна база дослідження: законодавчі акти та нормативно-інструктивні документи центральних органів виконавчої влади, що регламентують розвиток освіти у сфері туризму та вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів; дисертації; монографії; матеріали міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференцій; збірники наукових праць; науково-педагогічна періодика з питань підготовки фахівців сфери туризму.

Надзвичайно важливим джерелом дослідження стали неопубліковані архівні документи, що зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ф. 1 - Всеукраїнський центральний виконавчий комітет, ф. 166 - Народний комісаріат освіти УСРР, ф. 2201 - Міністерство освіти Української держави, ф. 2581 - Народне міністерство освіти УНР, ф. 2605 - Українська республіканська Рада професійних спілок "Укрпрофрада", ф. 4672 - Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР, ф. 5079 - Українське республіканське туристично-екскурсійне управління ВЦРПС (Українська рада з туризму), ф. Р - 5079 - Українська республіканська Рада з туризму та екскурсій); Державного архіву м. Києва (ф. 55 - Справа канцелярії Київської жіночої гімназії. 1905 р., ф. 163 - Київська міська управа); у поточному архіві Інституту туризму Федерації професійних спілок України.

Методи дослідження. Для реалізації мети, виконання поставлених завдань використано комплекс методів наукового дослідження:

- пошуково-бібліографічний метод (вивчення архівних, бібліотечних каталогів, фондів, описів, бібліографічних видань);

- загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація та класифікація зібраного матеріалу й архівних джерел);

- ретроспективний і порівняльно-аналітичний (історико-педагогічний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури);

- статистичний (обробка архівних даних);

- хронологічно-системний і метод періодизації (для визначення основних етапів становлення вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму);

- структурний (аналіз навчальних програм, планів, статистичних звітів);

- метод порівняльно-історичного аналізу (дав змогу дослідити еволюцію змісту та форм організації підготовки туристичних кадрів);

- метод контент-аналізу (проведення аналізу навчальних програм і планів різних рівнів професійної підготовки фахівців);

- метод теоретичного узагальнення й прогнозування (підготовлено висновки та обґрунтовано практичні рекомендації).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше:

- відтворено ретроспективу становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму та досліджено соціально-економічні передумови зародження системи підготовки туристичних кадрів;

- розроблено авторську періодизацію становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму (І етап - кінець ХІХ - 50-ті рр. ХХ ст.; ІІ етап - 60 - 80-ті рр. ХХ ст.; ІІІ етап - 90-ті рр. ХХ ст. - дотепер) з урахуванням особливостей суспільно-політичного й соціально-економічного розвитку країни, еволюції мети, змісту та форм організації підготовки фахівців сфери туризму;

- розкрито систему підготовки туристичних кадрів для різних видів туризму (внутрішнього, іноземного, спортивного, молодіжного, дитячого та ін.) у період розвитку масового туризму;

- здійснено в історичному аспекті дослідження еволюції змісту та форм організації підготовки фахівців туристичної сфери;

- уведено до наукового обігу 48 архівних документів та матеріалів, що дозволяють створити цілісне уявлення про становлення вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів;

удосконалено:

- організаційно-кваліфікаційну структуру системи підготовки туристичних кадрів в Україні в частині визначення (уточнення) компетенцій первинних посад;

дістали подальшого розвитку:

- положення щодо організації професійної підготовки туристичних кадрів у ВНЗ України (постійне інноваційне оновлення навчальних програм, планів підготовки фахівців сфери туризму; використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі ВНЗ, що здійснюють підготовку кадрів туристичної сфери; оновлення науково-методичного забезпечення навчального процесу; організація проходження практики на туристичних підприємствах; вивчення та впровадження міжнародного досвіду, орієнтація теоретичної та практичної професійної підготовки на світовий досвід; участь студентів старших курсів у науково-дослідницькій діяльності та ін.).

На основі наукового узагальнення розроблено рекомендації щодо оптимізації вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в можливості використання його результатів для розробки концепції кадрового забезпечення вітчизняної туристичної сфери, удосконалення змісту та форм організації професійної підготовки фахівців туризму, оптимізації моделі навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах України, що здійснюють підготовку туристичних кадрів. Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами у процесі підготовки навчальних курсів "Педагогіка туризму", "Історія світового та вітчизняного туризму", "Основи туризмознавства", "Основи екскурсознавства" та ін.; студентами - при написанні курсових і дипломних робіт.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Інституту туризму Федерації професійних спілок України (акт від 30 травня 2011 р., № 01-08-127), Київського національного університету культури і мистецтв (довідка від 01 червня 2011 р., № 935), Інституту туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт від 08 червня 2011 р., № 01 - 08/06-02/650), використано Державною службою туризму та курортів Міністерства культури і туризму України при створенні науково-методичної основи для проведення досліджень у сфері туризму (довідка від 31 травня 2011 р., № 11/08 -551), Управлінням туризму, готельного господарства та курортів Головного управління комунального господарства Київської міської державної адміністрації при підготовці методичних матеріалів з питань кадрового забезпечення вітчизняної туристичної сфери (довідка від 31 травня 2011 р., № 059/3-2-2649), Приватним акціонерним товариством "Укрпрофтур" при підготовці навчально-тематичних планів і навчально-методичного забезпечення підвищення кваліфікації різних категорій працівників соціального туризму (довідка від 30 травня 2011 р., № 350), Всеукраїнською громадською організацією "Асоціація екскурсоводів України" при підготовці та виданні друком науково-методичного посібника "Основні тематичні напрями туристично-екскурсійних маршрутів України" (довідка від 30 травня 2011 р., № 27).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження представлено в доповідях на наукових, науково-практичних конференціях:

міжнародних: "Викладач і студент: умови особистісного та професійного зростання" (Черкаси, 2009); "Україна і світ: діалог мов та культур" (Київ, 2011); форумі "Мовна освіта: шлях до євроінтеграції" (Київ, 2005);

всеукраїнських: "Мовна освіта в контексті Болонських реалій" (Київ, 2005); "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів" (Київ, 2007); "Через вивчення мов і культур - до культури миру і стабільності: проблеми і перспективи" (Київ, 2010); "Україна і світ: діалог мов та культур" (Київ, 2011); "Освітянське краєзнавство: досвід, проблеми, перспективи" (Івано-Франківськ, 2011).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 12 одноосібних публікаціях, з яких 6 статей опубліковано у фахових виданнях, 6 публікацій - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 18 додатків, списку використаних джерел (464 найменувань, з них іноземними мовами - 28, архівних справ - 68). Загальний обсяг дисертації - 258 сторінок, з них основного тексту - 182. Дисертація містить 16 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми та хронологічні межі дослідження, аргументовано його актуальність і доцільність, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, охарактеризовано джерельну базу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, доведено вірогідність отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження, подано інформацію про публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі - "Становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму як історико-педагогічна проблема" - здійснено аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, висвітлено процес зародження туристичної освіти у світі та Україні, виникнення перших профільних навчальних закладів, визначено й обґрунтовано історичні етапи становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму, окреслено й уточнено базову термінологію дослідження.

У дисертаційній роботі доведено, що науково-педагогічне осмислення проблеми підготовки туристичних кадрів в Україні має глибокі історичні корені. Аналіз наукових джерел свідчить про його тривалий еволюційний шлях від спорадичного опису найпростіших форм туристичного навчання до створення фундаментальної навчально-науково-методичної бази сучасної системи підготовки фахівців туризму.

Проаналізовано ґенезу туристичної освіти у світі та процес заснування перших навчальних закладів туристичного профілю. Зазначається, що першу готель-школу було відкрито в Австрії наприкінці ХІХ ст., згодом туристичні освітні заклади з'явилися у Швейцарії, Португалії, Франції, Німеччині, Бельгії та інших країнах. Нині у світі функціонують чотири основні системи професійної освіти: американська, британська, німецька і французька. Методологічне підґрунтя сучасної зарубіжної освіти складають праці таких науковців, як: Т. Баум, Д. Вестлейк, Г. Вільямс, Д. Джафарі, Д. Еарі, К. Купер, С. Медлік, В. Міддлтон, Л. Муллінс, А. Нельсон, Н. Нікерсон, А. Палок, Д. Річардсон, Д. Річі, К. Росс, Г. Сміт, Е. Файос-Сола, Р. Шеферд та ін.

Наголошується, що формування вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму відбувалося в контексті розвитку світової туристичної освіти. Проте, зважаючи на особливості політичного й соціально-економічного розвитку України та вітчизняного туризму, цей процес має певні відмінності.

Система підготовки туристичних кадрів в Україні є важливим сегментом сфери туризму. Дослідження феномену туризму особливо активізувалося з другої половини ХХ ст., коли його розвиток набув масових форм. Помітний внесок у справу вивчення туризму здійснили своїми працями такі російські й українські дослідники, як: О. Абуков, В. Азар, Г. Андреєва, М. Багров, О. Вацеба, Г. Гарбар, В. Дворниченко, Г. Долженко, Т. Дьорова, В. Євдокименко, Б. Ємельянов, В. Зінченко, В. Квартальнов, П. Коваль, О. Костюкова, М. Крачило, Л. Логінов, М. Мальська, П. Пасічний, М. Соколова, Т. Ткаченко, В. Федорченко, В. Цибух, П. Шищенко, Б. Яценко та ін.

У розділі зазначено, що становлення системи підготовки фахівців туризму відбувалося в нерозривному взаємозв'язку з розвитком системи освіти в Україні. Вона завжди була і є нині невід'ємною складовою вітчизняного освітнього процесу. Теоретичну основу дослідження складають: науково-педагогічні дослідження з історії вітчизняної освіти (В. Галузинський, Н. Дем'яненко, М. Євтух, В. Майборода, Г. Мірошниченко, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко); історико-педагогічні напрацювання з проблем професійної освіти (Л. Вовк, О. Коханко, І. Лікарчук, С. Нікітчина); теорії освітніх систем та їх розвитку (А. Алексюк, В. Безпалько, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, Т. Левченко, В. Луговий); концептуальні ідеї теорії неперервної професійної освіти (А. Лігоцький, Н. Ничкало, С. Сисоєва).

Її сучасні теоретико-методологічні засади та форми організації ґрунтуються на науковому доробку кількох генерацій вітчизняних учених-педагогів, передусім таких, як: А. Алексюк, В. Безпалько, П. Блонський, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, А. Кузьмінський, А. Лігоцький, В. Лозова, В. Луговий, В. Майборода, А. Макаренко, Ю. Мальований, Н. Ничкало, О. Огієнко, І. Підласий, І. Прокопенко, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко та ін.

З'ясовано, що проблеми взаємодії туризму й освіти, а також підготовки туристично-екскурсійних кадрів почали розроблятися науковцями з другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Передумови зародження та першовитоки вітчизняної туристичної освіти висвітлено в працях В. Артоболевського, В. Герда, С. Русової, О. Тисовського, П. Тутковського, М. Шарлеманя та ін.

Аналіз наукових публікацій та архівних документів засвідчив, що з метою кадрового забезпечення динамічно зростаючої сфери туристично-екскурсійного обслуговування у 1960 - 1980-х рр. розпочалося оперативне формування системи підготовки фахівців туризму. Її організаційно-методичному вдосконаленню сприяли навчальні посібники та методичні рекомендації М. Ананьєва, М. Ганопольського, І. Дрогова, Б. Ємельянова, І. Зоріна, В. Квартальнова, М. Крачила, Г. Науменка, М. Немоляєвої, Л. Ходоркова та ін.

Теоретико-методологічні засади становлення та функціонування системи підготовки туристичних кадрів у незалежній України закладено науковим доробком таких вітчизняних учених, педагогів, туризмознавців, як: В. Бабарицька, О. Бейдик, В. Герасименко, І. Карташевська, А. Конох, Г. Кузьменко, Л. Лук'янова, О. Любіцева, І. Мініч, В. Пазенок, С. Попович, Л. Сакун, М. Скрипник, Т. Сокол, О. Фастовець, В. Федорченко, Н. Фоменко, Г. Цехмістрова та ін.

Проблемам педагогіки туризму присвячено наукові публікації М. Горбенка, Р. Круля, Л. Поважної, В. Федорченка. Засади формування стандартів вищої освіти для підготовки фахівців туризму досліджували О. Кравець, Г. Михайліченко, Л. Нохріна, Б. Пангелов, О. Якубовський та ін.

Міжнародний досвід підготовки фахівців туризму узагальнено в наукових напрацюваннях Д. Єрмілової, В. Квартальнова, Л. Кнодель, А. Коноха, І. Петрунь, В. Федорченка, Л. Чорної та ін. Найповніше ці проблеми досліджено в докторській дисертації Л. Кнодель.

На основі вивчення науково визнаних періодизацій історичного розвитку освіти в Україні (В. Курило, В. Майборода, Г. Січкаренко, О. Сухомлинська) та вітчизняного туризму (В. Абрамов, Г. Андреєва, Т. Дьорова, П. Коваль, В. Остапчук, Л. Устименко, В. Федорченко) розроблено авторську періодизацію становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму. В її основу покладено характерні ознаки політичних і соціально-економічних процесів, що відбувалися в країні та суспільстві, а також принципи кількісних і якісних змін у системі професійної підготовки туристичних кадрів. Кількісними змінами вважається збільшення кількості освітніх інституцій, що здійснюють підготовку фахівців туризму та чисельність тих, хто навчається. Поява нових типів навчальних закладів, суттєві зміни у змісті навчально-виховного процесу, у завданнях і пріоритетах освіти, виникнення нових форм організації навчання, удосконалення навчально-методичного комплексу є ознаками якісних змін.

Запропоновано таку періодизацію основних етапів становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму:

1. Передумови зародження та першовитоки вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів (кінець ХІХ - 50-ті рр. ХХ ст.) - запровадження туристично-екскурсійних форм у навчально-виховний процес закладів освіти (ХVІІІ ст. - кінець ХIХ ст.); виникнення та діяльність перших курсів підготовки туристично-екскурсійних кадрів (кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст.); здійснення курсової та клубно-секційної підготовки фахівців туризму (30 - 50-ті рр. ХХ ст.).

2. Формування системи підготовки фахівців туризму в радянський період (60 - 80-ті рр. ХХ ст.) - створення соціально-економічних умов розвитку масового туризму; формування мережі курсової підготовки фахівців туризму; заснування всесоюзного Інституту підвищення кваліфікації працівників туристично-екскурсійних організацій та створення його філій, у тому числі в Україні; започаткування перших туристичних спеціалізацій у вищих навчальних закладах; оновлення змісту освіти (навчальних планів і програм, навчально-методичного забезпечення); формування відомчої (галузевої) системи підготовки фахівців туристичної сфери.

3. Становлення та розвиток системи професійної підготовки фахівців туристичної сфери в незалежній Україні (90-ті рр. ХХ ст. - дотепер) - заснування вищих навчальних закладів туристичного профілю; запровадження напряму підготовки "Менеджмент" (з відповідними туристичними спеціалізаціями) та "Туризм"; створення Асоціації навчальних закладів туристичного та готельного профілю, становлення та розвиток вітчизняної системи послідовної (ступеневої) та неперервної підготовки фахівців сфери туризму.

У розділі обґрунтовано вибір напряму та етапності дослідження, визначено й розкрито наукове завдання дослідження, пов'язане з вивченням процесу становлення вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму. Взявши за основу принципи історико-педагогічного дослідження (єдність теорії і практики, об'єктивність, конкретність, розвиток, закономірність), розроблено програму дослідження, яка визначила три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (2005 - 2007 рр.) здійснено аналіз наукової історико-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дисертаційної роботи, уточнено понятійний апарат дослідження.

На другому етапі (2007 - 2009 рр.) визначено етапи становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму, проаналізовано передумови зародження підготовки туристичних кадрів (кінець ХІХ ст. - 1950-ті рр.), вивчено формування системи підготовки фахівців туризму в радянський період (60 - 80-ті рр. ХХ ст.)

На третьому етапі (2009 - 2011 рр.) досліджено сучасну вітчизняну систему підготовки майбутніх фахівців сфери туризму, зміст і форми організацій навчання в навчальних закладах туристичного профілю, сформульовано рекомендації щодо оптимізації сучасної системи професійної туристичної освіти та загальні висновки дисертаційного дослідження.

Зазначена послідовність забезпечувала реалізацію принципу системності, оскільки здобутки попередніх етапів, ставали підґрунтям для узагальнення результатів і наукового обґрунтування шляхів досягнення мети дослідження.

На підставі аналізу науково-педагогічної та спеціальної туристичної літератури визначено базову термінологію дослідження, уточнено основні поняття, що стосуються туристичної сфери та професійної підготовки фахівців туризму. Зокрема, здійснено уточнення поняття "система підготовки фахівців сфери туризму". Запропоновано розглядати його в двох аспектах. По-перше, як мережу навчальних закладів, що здійснюють підготовку туристичних кадрів і забезпечують неперервний характер туристичної освіти. По-друге, як педагогічну систему, що має певні хронологічні рамки та структурні елементи: мету, завдання, зміст, форми організації, методи навчання та ін.

У другому розділі - "Становлення вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів, еволюція змісту та форм її організації" - проаналізовано етапи формування вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму з кінця ХІХ ст. до наших днів, досліджено політичні, економічні, соціальні чинники, що впливали на розвиток туризму та формування туристичної освіти, розглянуто найпоширеніші форми організації підготовки кадрів для внутрішнього, іноземного, спортивного, молодіжного, дитячого туризму, розкрито еволюцію змісту професійної підготовки фахівців туризму.

На підставі опрацювання наукових публікацій та значного масиву архівних документів встановлено, що на початкових етапах розвитку туризму набуття майбутніми фахівцями спеціальних знань відбувалося, як правило, у формі передачі досвіду, консультування, стажування та практичної діяльності. Системна підготовка туристичних кадрів розпочалася з появою організованих форм туризму та перетворенням його з аматорського заняття на прибутковий вид бізнесу, що потребував кваліфікованого контингенту фахівців для обслуговування зростаючого потоку туристів та екскурсантів.

Наголошено, що надзвичайно важливу роль у зародженні вітчизняної системи підготовки фахівців туристичної сфери відіграла взаємодія туризму й освіти, а саме запровадження туристично-екскурсійних методів навчання (екскурсій, походів, подорожей) у педагогічну практику тогочасних шкіл, гімназій, училищ, університетів. Теоретико-методологічне обґрунтування такого новаторського підходу до організації навчально-виховного процесу знайшло відображення в наукових працях видатних російських та українських педагогів, як-от: М. Анциферова, Г. Ващенка, О. Герда, Д. Кайгородова, П. Каптерєва, К. Ушинського. Саме вони розкрили могутній пізнавально-освітній потенціал туризму та екскурсій, наполягли на їх системному залученні в освітньому процесі. Водночас українські науковці та освітяни чітко усвідомлювали нагальну потребу в підготовці кадрів для туристично-екскурсійної діяльності й були ініціаторами та першими організаторами навчання фахівців туризму. Зокрема, біля витоків туристичної освіти в Україні стояли визначні вчені та педагоги В. Артоболевський, Ж. Покровський, С. Русова, П. Тутковський, М. Шарлемань, М. Шугаєвський та ін.

Узагальнено досвід підготовки туристично-екскурсійних кадрів Кримсько-Кавказьким гірським клубом. На зламі ХІХ - ХХ ст. це була найпотужніша туристична організація не тільки України, а й Російської імперії (заснована в 1890 р. в Одесі, вона мала відділення в Києві, Севастополі, Харкові, Херсоні, Феодосії, Ялті), що розгорнула цілеспрямовану підготовку екскурсоводів і провідників з числа науковців, викладачів, митців.

Відзначено, що знаковою подією в процесі зародження туристично-екскурсійних кадрів стала організація перших в Україні курсів підготовки керівників природничих екскурсій для дітей (Київ, 1915 р.). У наступні роки подібні курси з підготовки екскурсоводів і провідників було організовано і в інших містах України - Одесі, Харкові, Ялті.

На основі аналізу наукових джерел зазначається, що з перших років радянської влади більшовицький уряд убачав у туризмі дієвий засіб політичної пропаганди та комуністичного виховання. Відповідно й підготовка туристично-екскурсійних кадрів була заідеологізованою, підпорядкованою завданням будівництва соціалістичної держави. Натомість українська інтелігенція пов'язувала розвиток туристично-екскурсійного руху з національно-культурним відродженням України. Певною мірою такі патріотичні прагнення було реалізовано на західноукраїнських теренах, де в 1920 - 1930-х рр. діяла низка молодіжних організацій ("Плай", "Пласт", "Луг", "Січ", "Сокіл", "Чорногора" та ін.). Зазначені організації займалися розвитком дитячого й молодіжного туризму, культурно-просвітницькою діяльністю, фізичним і духовним загартуванням підростаючого покоління, а також зробили помітний внесок у справу підготовки туристичних кадрів.

Обґрунтовано, що головним завданням підготовки туристичних кадрів в Україні наприкінці ХІХ - першій половині ХХ ст. було забезпечення реалізації просвітницько-виховної та оздоровчої функції туризму, а також участі туристично-екскурсійних організацій у процесі ідеологічно-організаційного формування радянського суспільства.

Охарактеризовано масовий туристично-екскурсійний рух в Україні в 60-х - 80-х рр. ХХ ст., обґрунтовано його потребу у відповідному кадровому забезпеченні. Доведено, що саме в цей історичний період відбувалося оперативне формування вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів. Висвітлено роль у цьому процесі таких державних органів і громадських організацій, як: Українська республіканська рада з туризму та екскурсій, Головінтурист УРСР, Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник", Міністерство освіти УРСР, Федерація туризму України, які опікувалися підготовкою кадрів відповідно для внутрішнього, іноземного, молодіжного, дитячого, спортивного туризму.

Зазначено, що в 1960 - 1980-х рр. масових форм набула первинна туристична підготовка учнівської молоді, курсова підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації туристично-екскурсійних кадрів і громадського туристичного активу. У 1977 р. у Київському, а у 1978 р. у Сімферопольському університетах вперше започатковано підготовку фахівців туризму з вищою освітою зі спеціальності "Географія" (спеціалізація "Краєзнавство, методика і організація екскурсійної справи"). Згодом у рамках спеціальності "Фізичне виховання. Спорт" було розпочато підготовку педагогів-організаторів фізично-оздоровчої роботи й туризму. З метою кадрового забезпечення такого важливого сегмента вітчизняного туризму, як готельне господарство у 1978 р. відкрито перший в Україні спеціалізований навчальний заклад туристичного профілю - Київський технікум готельного господарства. На створену в 1982 р. Українську філію Інституту підвищення кваліфікації працівників туристично-екскурсійних організацій було покладено завдання підготовки кваліфікованого кадрового корпусу внутрішнього туризму.

У результаті дослідження доведено, що наприкінці 1980-х рр. почали функціонувати всі ланки професійної підготовки фахівців туризму: профорієнтація (первинна туристична підготовка); професіоналізація (отримання професії); післядипломна освіта (перепідготовка та підвищення кваліфікації). Навчання туристичних кадрів мало послідовний (ступеневий) і неперервний характер, тобто кожен фахівець сфери туризму впродовж п'яти років мав пройти три зазначені вище ступені навчання. Це значною мірою дозволяло вирішити головне завдання - забезпечити розвиток масового туризму кваліфікованими кадрами.

Проте цей період розвитку вітчизняної освіти в цілому та туристичної зокрема гальмувався такими негативними чинниками, як: адміністративно-командний метод управління, ідейно-політичний тиск, нехтування національною культурою та традиціями, недосконалість навчально-методичного комплексу, зміст якого не відповідав потребам туризму і поступався відповідним аналогам зарубіжних навчальних закладів туристичного профілю. Згадані вище чинники значною мірою негативно впливали на якість підготовки фахівців сфери туризму.

З набуттям Україною незалежності почалася поступова переорієнтація вітчизняного туризму з частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР в окрему галузь національного суспільного виробництва. Відповідно й система підготовки туристичних кадрів в Україні, що була складовою загальносоюзного відомчого навчання, трансформується в окремий розвинений сегмент вітчизняної освіти. Її головним завданням на сучасному етапі є підготовка кадрів, спроможних забезпечити процес туристичного обслуговування на рівні міжнародних вимог.

Новітній етап становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму (1990-ті рр. - дотепер) ознаменувався зародженням і розвитком вищої професійної туристичної освіти, створенням спеціалізованих ВНЗ туристичного профілю, кількісним зростанням навчальних закладів, що здійснюють підготовку туристичних кадрів.

У процесі дослідження з'ясовано, що в 1994 р. до переліку напрямів підготовки фахівців туризму з вищою освітою введено ще один напрям підготовки - "Менеджмент" (з відповідними туристичними спеціалізаціями), який до початку 2000-х рр. став наймасовішим за чисельністю тих, хто навчається. Визначальною подією у становленні вітчизняної системи підготовки фахівців туристичної сфери стало започаткування в 2002 р. напряму підготовки "Туризм". Навчальні заклади почали готувати фахівців зі спеціальностей "Туризм" і "Готельне господарство" (освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр", "спеціаліст", "магістр") та "Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах" (освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст"). По суті, із упровадженням в освітній процес напряму підготовки "Туризм" відбулося остаточне становлення вітчизняної системи підготовки фахівців сфери туризму в цілому та вищої професійної туристичної освіти зокрема. Нині підготовку туристичних кадрів в Україні здійснюють понад 160 ВНЗ різних форм власності та рівнів акредитації.

Інтегрування вітчизняної системи підготовки фахівців туризму у світовий туристично-освітній простір дозволило кардинально осучаснити зміст, форми організації та методи навчання, налагодити навчально-науково-методичну співпрацю з провідними зарубіжними навчальними закладами, що здійснюють підготовку туристичних кадрів. Усе це сприяло підвищенню якості підготовки вітчизняних фахівців туризму, зростанню їх професійної компетенції.

У третьому розділі - "Сучасний стан і перспективи розвитку туристичної освіти України" - проаналізовано систему підготовки туристичних кадрів в Україні на сучасному етапі, організаційно-методичне забезпечення її функціонування, охарактеризовано складові неперервної та послідовної туристичної освіти, розглянуто державні та галузеві стандарти підготовки фахівців туристичної сфери, вивчено основні напрями підготовки, за якими здійснюється підготовка кадрів туризму. Запропоновано рекомендації щодо оптимізації системи підготовки фахівців для вітчизняного туризму.

Аналіз новітнього періоду функціонування вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів свідчить, що вона розвивається в контексті загальної трансформації та реформування освіти в Україні й намагається оперативно реагувати на сучасні потреби сфери туризму. Зазначено, що динамічний розвиток туризму вимагає від туристичної освіти продукування та впровадження інноваційних форм навчання, надання фахівцям туризму випереджуючих знань, оптимізації кваліфікаційної структури кадрового потенціалу. Метою туристичної освіти має стати підготовка фахівців, спроможних оперативно адаптуватися до нових політичних, соціально-економічних, культурних, інформаційно-технологічних умов розвитку суспільства та туризму.

Дослідженням встановлено, що на сьогодні підготовка кадрів для вітчизняної туристичної сфери здійснюється в рамках системи неперервної та послідовної туристичної освіти за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: кваліфікований робітник (агент з організації туризму, провідник, покоївка, кухар, офіціант, бармен та ін.); молодший спеціаліст (організатор туристичної та готельної діяльності, організатор подорожей (екскурсій), інструктор оздоровчо-спортивного туризму (за видами туризму), інструктор-методист з туризму та ін.); бакалавр (фахівець з туристичного обслуговування, екскурсовод, інспектор з туризму, фахівець з розвитку сільського туризму, фахівець з туристичної безпеки та ін.); спеціаліст (менеджер (управитель) з туризму, менеджер (управитель) у готельному господарстві, завідувач туристичного агентства, туризмознавець, екскурсознавець та ін.); магістр (викладач, молодший науковий співробітник з туризмології, рекреалогії, екскурсознавства, музеєзнавства та ін.). Проведений аналіз функціонування системи підготовки кадрів для туристичної сфери на сучасному етапі засвідчив, що навчальні заклади України здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців усіх зазначених вище освітньо-кваліфікаційних рівнів.

В основу підготовки фахівців туризму покладено дидактично обґрунтовані й апробовані державні та галузеві стандарти вищої освіти, а також стандарти вищої освіти ВНЗ. На прикладі напряму підготовки 030601 "Менеджмент" (з відповідними туристичними спеціалізаціями) проаналізовано галузеві стандарти та стандарти вищої освіти ВНЗ підготовки фахівців туристичної сфери, а саме: освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, засоби діагностики якості вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем - "бакалавр", "спеціаліст", "магістр"; програми нормативних дисциплін. Відзначено, що набуття майбутніми фахівцями професійних знань, формування їх практичних умінь і навичок діяльності у сфері туризму відбувається, головним чином, завдяки вивченню дисциплін варіативної компоненти.

Доведено, що ефективність застосування компетентнісного підходу в професійній підготовці фахівця сфери туризму забезпечується: відображенням у змісті навчання професійно-спрямованої структурованої інформації проблемного характеру; професійно-обґрунтованим вибором мотивацій і завдань навчального процесу, виконанням реальних виробничих завдань і програм, спрямованих на підвищення якості туристичних послуг, забезпечення конкурентоспроможності турпродукту.

У процесі дослідження виявлено низку проблем, що гальмують подальший розвиток вітчизняної системи підготовки фахівців для сфери туризму, серед них: недосконалість державних і галузевих освітніх стандартів, невідповідність навчальних планів і програм сучасним вимогам і потребам туризму, нестача кваліфікованих викладацьких кадрів та ін. З'ясовано, що необґрунтована перевага ВНЗ ІІІ - ІV рівнів акредитації над навчальними закладами І - ІІ рівнів призвела до суттєвого дефіциту туристичних кадрів середньої та нижчої ланки (молодших спеціалістів і кваліфікованих робітників). Особливо гострою видається ця проблема у переддень проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 р.

У цілому здійснене дослідження дає підстави стверджувати, що в системі професійної підготовки туристичних кадрів на сучасному етапі продовжують відбуватися кількісні (розширення мережі навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців туризму, збільшення чисельності ліцензованого набору вступників) та якісні зміни (оптимізація навчально-виховного процесу ВНЗ: оновлення змісту, впровадження інноваційних педагогічних технологій, налагодження співпраці з провідними зарубіжними навчально-науковими закладами туризму, підвищення якості підготовки фахівців та ін.).

На підставі вивчення та узагальнення сучасних тенденцій розвитку вітчизняної системи підготовки туристичних кадрів напрацьовано пропозиції щодо її оптимізації.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й розв'язання наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні змісту та форм організації вітчизняної системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму. Реалізовані мета й завдання дослідження дають підстави зробити висновки та запропонувати рекомендації, які мають теоретичне і практичне значення для оптимізації системи туристичної освіти.