Вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ПРИВАЛОВА Світлана Павлівна

УДК 373.5.016:821.161.2.09

ВИВЧЕННЯ МОВИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СТАРШИХ КЛАСАХ

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська література)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

Волошина Ніла Йосипівна,

Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Жила Світлана Олексіївна,

Чернігівський інститут післядипломної педагогічної освіти, професор кафедри української мови і літератури;

кандидат педагогічних наук

Овдійчук Лілія Миколаївна,

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука, доцент кафедри української мови та методик викладання.

Захист відбудеться "27" січня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В.О. Сухомлинського (за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано "25" грудня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Основним завданням сучасної шкільної освіти, спрямованої на гуманізацію і гуманітаризацію навчання, є розвиток самостійності, творчості учня, його неповторної індивідуальності. У державних стандартах загальної середньої освіти, зокрема у "Концепції літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі", "Державній національній програмі "Освіта": Україна XXI століття", "Національній доктрині розвитку освіти" та ін. зазначено про оновлення завдань і функцій шкільної освіти.

Сучасний урок української літератури в старших класах - це заняття, на якому практикується поглиблений різноаспектний аналіз літературного твору як явища словесного мистецтва, що передбачає системне комплексне дослідження тексту твору і поєднує у собі лінгвістичні, літературознавчі й загальнокультурні знання, здобуті учнями під час вивчення рідної мови й літератури. Вивчення творів української літератури у старшій школі передбачає аналіз їх мови, усіх засобів і словесних форм, що беруть участь у створенні образності та в художньому відображенні дійсності, побачити повний зміст, закладений митцем, збагнути ідейно-естетичний виховний та емоційний вплив тексту, запрограмований автором.

Теоретичне обґрунтування досліджуваної нами проблеми допомогли здійснити праці мовознавців, літературознавців, методистів.

Питання мови художньої літератури вивчали зарубіжні і вітчизняні лінгвісти А. Бєлий, О. Білецький, І. Білодід, В. Виноградов, Г. Винокур, М. Гіршман, В. Григор'єв, В. Одинцов, О.Пєшковський, О. Потебня, Г.Степанов, А. Федоров та ін. Проблему лінгвістичного аналізу художнього твору досліджували Л. Щерба, М. Шанський, А. Кожин, Л. Максимов, Л. Новіков, Л. Рожило, Л. Ставицька, Г. Студнєва, Г. Фетисова та ін.

Теоретичне підґрунтя досліджуване питання знаходить й у літературознавчих працях. Проблема вивчення мови художнього твору певною мірою відтворена у роботах О. Бушміна, О.Веселовського, О.Галича, В. Гофмана, І. Качуровського, Л. Тимофєєва, Ю. Тинянова, А.Ткаченка, Б. Томашевського, В. Шкловського, Р. Якобсона та ін. Цілісний філологічний аналіз літературних творів, заснований на єдності лінгвістичного, літературознавчого і культурологічного підходів, досліджували вчені В.Виноградов, Б. Ейхенбаум, В. Жирмунський, Л.Щерба та ін.

Психолого-педагогічні засади дослідження спираються на особливості сприймання учнями художньої літератури, які заклали психологи (Л.Виготський, І. Гальперін, В. Давидов, Д. Ельконін, І. Кон, Г. Костюк, О.Леонтьєв, І. Павлов, С. Раппопорт, С. Рубінштейн, І. Синиця, П. Якобсон та ін.), педагоги (Л. Жабицька, Є. Квятковський, М. Коган, О. Никифорова, В.Сухомлинський, Н.Рождественська та ін.).

Проблема вивчення мови художніх творів привертала увагу методистів Т.Бугайко, М.Кудряшова, О. Мазуркевича, Н. Молдавської, Н. Сафонової, К.Сторчака, М.Рибникової, О.Бандури, Є. Пасічника, О. Богданової, Н.Волошиної, В. Пахаренка, Т. Крайнікової та ін. Різні аспекти технології аналізу художнього твору є предметом досліджень А. Ситченка, застосування мистецьких аналогій під час вивчення творів художньої літератури - С.Жили, компаративного вивчення творів української літератури - А. Градовського, методології та методики системного аналізу поетики твору - Г. Клочека, екзистенційно-діалогічного навчання літератури - Г.Токмань, формування естетичних почуттів старшокласників на основі взаємодії мистецтв у процесі вивчення літератури - Л. Овдійчук та ін.

Відвідування уроків учителів української літератури, анкетування словесників, аналіз методичних праць, опублікованих у фахових виданнях, засвідчує, що у шкільній практиці здебільшого традиційними в застосуванні є пообразний, за розвитком дії, проблемно-тематичний шляхи аналізу художнього твору. Мовно-стилістичний (мовно-стильовий) аналіз художнього твору на уроках української літератури в старших класах практикується нечасто.

У дисертаційній роботі мовний аналіз художнього твору розглядається як один із видів роботи на сучасному уроці української літератури в старших класах, який передбачає визначення авторської концепції через словесну тканину твору. Аналіз мови художнього твору разом з іншими компонентами (темою, ідеєю, сюжетом, композицією, образною системою) забезпечує повноту шкільного аналізу твору, глибоке розкриття його ідейного змісту, особливостей індивідуальної творчої манери письма митця.

Теоретичний аналіз проблеми вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах засвідчив, що більшість учених вважають актуальним питання вивчення художньої мови. Однак проблема вивчення мови художніх творів на уроках літератури недостатньо опрацьована. Немає спеціальних досліджень, присвячених вивченню мови художніх творів на уроках української літератури в старших класах школи.

Ряд дисертаційних досліджень розкривають мовні особливості художніх творів та особливості індивідуального стилю вітчизняних митців, наприклад: питання розвитку мови української художньої прози (І. Білодід), синтаксис віршового мовлення (С. Єрмоленко), проблеми художньої майстерності в українській романтиці (І. Семенчук), індивідуальний стиль, його феноменологія, статика (А. Ткаченко), мова ранніх творів В.Винниченка (Л.Науменко); вивчення мови творів зарубіжної літератури: методика застосування стилістичного аналізу в процесі вивчення творів зарубіжної літератури у 9-11 класах (К. Таранік-Ткачук), філологічний аналіз художнього тексту в старших класах середньої школи (на матеріалі творів зарубіжних письменників) (Ю. Горідько) та ін.

Критичний аналіз науково-методичної літератури дає підстави зробити висновки про відсутність узагальнених і систематизованих відомостей про мову художнього твору як лінгвістичне і літературознавче поняття. Незважаючи на значну кількість праць учених про мову художнього твору, належного розкриття не знайшли питання про можливі види мовного шкільного аналізу, послідовність аналізу мови художнього твору в старшій школі, застосування взаємозв'язків літературознавчого і мовного аналізу художнього твору в процесі вивчення української літератури старшокласниками, формування в учнів старших класів умінь аналізувати мову художніх творів.

Актуальність, недостатня теоретична і методична розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження - "Вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації пов'язана з планом науково-дослідної роботи Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка "Формування професійної компетенції вчителя й вихователя у процесі вузівського навчання". Обраний напрям дослідження також входить до тематичного плану лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України "Науково-методичне забезпечення вивчення української і зарубіжної літератур у 12-річній загальноосвітній школі" (реєстр №0103U000400).

Мета дослідження полягає у розробленні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної системи роботи з вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах школи.

Мета дослідження обумовила розв'язання таких завдань:

- з'ясувати стан досліджуваної проблеми у мовознавстві, літературознавстві, методиці викладання літератури, шкільній практиці;

- виявити психолого-педагогічні закономірності ефективного вивчення мови художнього твору в старших класах школи;

- розробити науково обґрунтовану методику вивчення мови художнього твору старшокласниками на уроці української літератури;

- експериментально перевірити доцільність та ефективність запропонованої методики на практиці.

Об'єкт дослідження - навчальний процес на уроках української літератури в старшій школі.

Предмет дослідження - методика вивчення мови художнього твору учнями 9-11 класів на уроках української літератури.

Методологічною основою дослідження є вчення про мову художнього твору, індивідуальний стиль, взаємозв'язок художньої мови та індивідуального стилю, психолого-педагогічні праці про важливість урахування психічного і літературного розвитку учнів, особливості навчальної діяльності старшокласників, їхніх творчих здібностей у процесі вивчення художнього тексту як явища словесного мистецтва, методичні дослідження про особливості вивчення мови художніх творів на уроках української літератури в старших класах.

Для розв'язання поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз мовознавчої, психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури для вивчення стану теоретичної розробки проблеми, аналіз та узагальнення педагогічного досвіду для визначення теоретико-методичних засад дослідження; теоретичне моделювання з метою визначення предмета, об'єкта дослідження;

емпіричні: анкетування, бесіди з учителями й учнями, педагогічні спостереження, самоспостереження й аналіз уроків літератури, аналіз творчих робіт, усних і письмових відповідей учнів для дослідження рівня сформованості вмінь аналізувати мову художніх творів; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для з'ясування ефективності розробленої методики та її впровадження; якісний і кількісний аналіз результатів експериментально-дослідного навчання.

Експериментальною базою дослідження стали ЗОШ I-III ступенів №№1, №2, 3, 6, спеціалізована школа-інтернат ім. М. І. Жужоми м. Глухова, Кучерівська ЗОШ I-III ступенів Глухівського району, Жихівський НВК Середино-Будського району, ЗОШ I-III ступенів №2 м.Дружби Сумської області; гімназія ім. О. П. Довженка м. Сосниці, Спаська, Волинківська ЗОШ I-III ступенів Сосницького району, ЗОШ I-III ступенів ім. Т. Г. Шевченка м. Мени, ЗОШ I-III ступенів №2, державна гімназія ім. К. Д.Ушинського м. Новгород-Сіверського, ЗОШ I-III ступенів м. Коропа, Жовтнева Коропського району Чернігівської області; ЗОШ I-III ступенів №№1, 3, 4, НВК "ЗОШ №2-гімназія" м. Бара, Довжківська Ямпільського району, Хрінівська Іллінецького району Вінницької області; ЗОШ I-III ступенів №1 ім. Т. Г. Шевченка, спеціалізована школа №15, НВК №4 м. Бердичева, Швайківська ЗОШ Бердичівського району Житомирської області; ЗОШ I-III ступенів №22 ім. М.О. Острякова м. Севастополя. На різних етапах експериментом було охоплено 739 учнів 9-11 класів. (З усіх шкіл наявні довідки про апробацію експериментальної методики).

Дисертаційне дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі (2004-2005) вивчено мовознавчу, психолого-педагогічну, літературознавчу і методичну літературу з проблеми дослідження, визначено вихідні теоретичні положення: мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження; проведено констатувальний зріз для виявлення рівня сформованості в учнів старших класів умінь аналізувати мову художніх творів.

На другому етапі (2005-2008) визначено теоретичні засади дослідження, розроблено й теоретично обґрунтовано методику вивчення мови художнього твору на уроках української літератури, проведено формувальний експеримент з метою перевірки запропонованої методики.

На третьому етапі (2008-2009) опрацьовано результати дослідження, систематизовано й узагальнено матеріали формувального експерименту.

Особистий внесок автора. Розроблено методику вивчення мови художнього твору в старшій школі на уроках української літератури, доведено ефективність проведення літературознавчого аналізу із застосуванням такого шляху, як мовно-стилістичний.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

1) уперше науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику вивчення мови художнього твору старшокласниками на уроках української літератури;

2) узагальнено і систематизовано на основі різних джерел відомості про мову художнього твору як складову літературознавчого і мовно-стилістичного аналізу;

3) обґрунтовано комплекс психолого-педагогічних і методичних умов ефективної роботи щодо аналізу мови художнього твору учнями 9-11 класів;

4) удосконалено методику літературознавчого аналізу художнього твору;

5) подальшого розвитку набула проблема аналізу мовно-стилістичних засобів у художньому творі.

Практичне значення дослідження полягає в підвищенні ефективності літературної освіти старшокласників, упровадженні в навчально-виховний процес, зокрема в практику роботи вчителів-словесників, науково обґрунтованої й експериментально перевіреної методики вивчення мови художнього твору старшокласниками на уроках української літератури.

Розв'язання цієї проблеми сприятиме підвищенню ефективності літературної освіти старшокласників, зокрема проведенню літературознавчого аналізу у єдності змісту і форми, формуванню всебічно розвиненої, творчої особистості.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на науково-практичних конференціях: міжнародній - "Інноваційний розвиток суспільства за умови крос-культурних взаємодій" (Суми, 2008), всеукраїнських - "Теоретико-методологічні і методичні засади професійної підготовки майбутнього вчителя-словесника" (Глухів, 2005), "Психолого-педагогічні аспекти розвитку педагогічної майстерності викладачів в умовах євроінтеграції" (Глухів, 2007), "Українська культуромовна особистість учителя: реалії та перспективи" (Глухів, 2008); всеукраїнських семінарах: "Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи" (Глухів, 2005), "Формування професійної компетентності майбутніх учителів-словесників у процесі неперервної педагогічної практики" (Глухів, 2008); всеукраїнських Довженківських читаннях "Олександр Довженко - видатний культурний діяч XX століття" (Глухів - Сосниця, 2005, 2009); звітних науково-практичних конференціях викладачів Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (2005 - 2009), науково-методичних семінарах викладачів кафедри української мови і літератури філологічного факультету Глухівського університету та учителів-словесників Глухівського міського методичного об'єднання (2005 - 2009).

Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 17 наукових і науково-методичних працях: 1 навчально-методичному посібнику, 16 статтях (3 - у співавторстві), надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, поставленими завданнями і складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 270 сторінок, 198 - основного тексту, 36 сторінок - додатків. Список використаних джерел містить 344 найменування і подано на 30 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження результатів експериментально-дослідного навчання.

У першому розділі - "Теоретичні засади вивчення мови художніх творів на уроках української літератури в старших класах" - розкрито погляди вітчизняних і зарубіжних мовознавців, літературознавців, методистів на проблему вивчення мови художніх творів на уроках української літератури; виокремлено поняття "мова художньої літератури (поетична мова)", "літературна мова", "індивідуальний стиль"; схарактеризовано основні зображувально-виражальні засоби художнього твору; розкрито психолого-педагогічні підходи до розвитку творчих здібностей старшокласників у процесі вивчення мови художніх творів; проаналізовано методичні посібники, програми і підручники з української літератури для виявлення стану дослідження проблеми в методиці викладання української літератури і в шкільній практиці.

Вивчення мови художньої літератури є галуззю, у якій переплітаються погляди мовознавців і літературознавців. Лінгвістика і літературознавство передбачають дослідження різних аспектів тексту художнього твору. Лінгвістика досліджує мову, її функції, універсальні характеристики; літературознавство вивчає літературу різних народів і виявляє закономірності її розвитку. Нашу увагу привернули праці О. Пєшковського, В. Виноградова, Л. Щерби, Б. Ейхенбаума, А. Бєлого, Ю. Тинянова, Б. Ларіна, М. Шанського, Д. Шмельова та ін., у яких художній текст розглядається як образна мовна форма, естетично організована, що реалізує його ідейно-художній зміст. Важливими також для дослідження є роботи А. Федорова, Б. Томашевського, Р. Будагова, Л.Тимофєєва, А. Ревякіна, А. Докусова, Ю. Бондарєва, Л. Ставицької та ін., у яких порушується питання вивчення індивідуального стилю письменника.

Аналіз мови художнього твору передбачає характеристику фонетичного, лексичного, синтаксичного рівнів. Значний внесок у розвиток лінгвістичного вивчення тексту на фонетичному рівні зробили О.Пєшковський, В. Жирмунський, В. Виноградов, І. Качуровський, Л.Тимофєєв, Ю.Тинянов та ін. Системне вивчення лексики представлено у працях з лексикології О. Потебні, В.Русанівського, Д. Шмельова, Л. Пустовіт, Л.Савченко, Л. Масенко та ін. Синтаксичні особливості тексту художнього твору ґрунтовно вивчали Р. Якобсон, Ю. Лотман, С. Єрмоленко та ін.

Образність як властивість естетично організованої мови обов'язкова для віршових і прозових творів. Дослідження особливостей віршованої мови художніх творів представлено у працях О. Потебні, О. Веселовського, І. Качуровського, В. Шкловського, Ю. Тинянова, Б. Томашевського, Б. Ейхенбаума, С. Єрмоленко та ін., прозової - у роботах О. Пєшковського, В. Виноградова, М. Шанського, О. Одінцова, І. Білодіда, М. Гіршмана та ін. Мову драматичних творів вивчали Г. Винокур, Я. Мамонтов, К. Сторчак, К. Ходосов, М. Черкезова, Н. Падалка, В. Цимбалюк та ін.

Вивчення в старшій школі художнього твору як явища словесного мистецтва передбачає дослідження зображувально-виражальних засобів тексту: евфонічних (звукові повтори, звуконаслідувальні слова), лексичних (тропи, лексичні категорії), поетичного синтаксису (повтори, фразеологізми, синтаксичні фігури). Для нашого дослідження цінними є висновки літературознавчої науки, що зображувально-виражальні засоби разом з різноманітними прийомами побудови твору, зображенням характерів, жанровими особливостями тощо є знаряддям втілення ідейного задуму письменника в художні образи, вираженням авторського задуму в мистецькій формі.

Аналіз психолого-педагогічних джерел засвідчив, що врахування психологічних (відповідність віковим особливостям і рівневі психічного, літературного розвитку учнів) та педагогічних чинників (обґрунтований підхід до вибору методів, застосування проблемного й особистісно зорієнтованого підходу до навчання) сприяють розвиткові творчих здібностей старшокласників у процесі вивчення художнього тексту як явища словесного мистецтва.

Методичні дослідження, досвід учителів-словесників і власний практичний досвід засвідчують, що питання вивчення мови художніх творів є актуальною проблемою шкільної практики. Учені Ц. Балталон, В. Водовозов, Д. Тихомиров, В. Острогорський, В. Стоюнін, Ф.Буслаєв, М. Рибникова, В. Голубков, Т. Бугайко, Ф. Бугайко, М. Кудряшов, Н. Молдавська та ін. доводили, що література - словесний вид мистецтва, визначили послідовність роботи під час аналізу мови художнього твору, орієнтовні запитання для проведення мовно-стилістичного аналізу. К. Сторчак, І.Синиця, В. Нікольський, Н. Сафонова, В. Марко, І. Семенчук та ін. у своїх роботах відзначали, що дослідження особливостей художньої мови сприяє творчому літературному розвитку учнів.

Подальшого обґрунтування проблема знайшла у працях учених Є.Пасічника, О. Бандури, Г.Бандури, Н. Волошиної та ін., які наголошували на необхідності проведення шкільного аналізу художнього тексту у єдності змісту і форми.

З метою вивчення методичного забезпечення досліджуваної проблеми здійснено аналіз чинних шкільних програм і підручників з української літератури для 9-11 класів. Авторами програм і підручників частково закладено вимоги до розгляду форми і змісту художнього твору, проте без певної системи; не знайшли тлумачення літературознавчі поняття, необхідні для проведення ґрунтовного аналізу мови художнього твору; запитання і завдання з окресленої проблеми носять епізодичний характер. У підручниках з української літератури для 9 класу гуманітарних гімназій, ліцеїв і шкіл з поглибленим вивченням предмета (автор О. Бандура), для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автори Г. Семенюк, М.Ткачук, О.Ковальчук) найбільш повно висвітлено питання аналізу художнього твору у єдності змісту і форми.

Проведені спостереження за досвідом учителів засвідчили, що в практиці роботи школи здебільшого застосовують цілісний, пообразний, проблемно-тематичний шляхи аналізу художнього твору. Методисти Т. Бугайко, Є. Пасічник, О. Бандура, Н. Волошина та ін. наголошують, що одним із шляхів аналізу художнього тексту в старших класах загальноосвітньої школи, що передбачає дослідження словесної тканини художнього твору, є мовно-стилістичний. Використання мовно-стилістичного аналізу забезпечує повноту вивчення художнього тексту, розвиток мовлення, самостійної роботи старшокласників, їхніх творчих літературних здібностей, розвиток інтелектуального й морального рівня, пізнавальних можливостей.

У другому розділі - "Методичне забезпечення й експериментальна науково-дослідна робота під час аналізу учнями старших класів мови художнього твору" - визначено теоретико-літературні знання, уміння учнів старшої школи щодо формування навичок аналізу художньої мови твору; розкрито мету, завдання, зміст і вихідні положення експериментально-дослідного навчання; подано експериментальну методику розвитку в учнів умінь аналізувати мову художнього твору, аналіз результатів навчання за пропонованою методикою; доведено ефективність експериментальної роботи. Дослідження проводилося на матеріалі таких творів: "Інститутка" Марка Вовчка, ліричної поезії, "Перехресні стежки" Івана Франка, "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного, "Жовтий князь" Василя Барки, "Зачарована Десна", "Україна в огні" Олександра Довженка та ін.

Під час експериментального навчання було застосовано різні методи і прийоми вивчення мови художнього твору: дослідницький, евристичний, проблемний, творчого читання, проблемний виклад, самостійна робота учнів, та ін., що дало змогу активізувати пізнавальну діяльність старшокласників, підвищити ефективність проведення літературознавчого аналізу.

Констатувальні зрізи проводилися поетапно. На I етапі з метою спостереження за реалізацією проблемного питання на уроці літератури здійснено аналіз шкільної навчальної документації, вивчення передового педагогічного досвіду, анкетування вчителів, студентів і магістрантів, учнів 9-11 класів, бесіди з учнями, учителями.

Для детальнішого вивчення стану досліджуваної проблеми нами було запропоновано анкету 162 учителям різних вікових і кваліфікаційних категорій. Аналіз емпіричного матеріалу показав, що більшість словесників виявляє зацікавленість до проблеми вивчення мови художніх творів на уроках української літератури, зокрема вважають дослідження особливостей художньої мови ефективним засобом ґрунтовного літературознавчого аналізу, мовленнєвого розвитку учнів.

Результати анкетування вчителів також засвідчили, що словесники мають недостатнє уявлення про мову художніх творів як засіб ґрунтовного вивчення творів на уроках літератури в старшій школі, відчувають труднощі методичного плану (недостатня кількість відповідної методичної літератури, зокрема методичних рекомендацій, указівок, розробок); робота щодо вивчення мови художніх творів на уроках літератури в старших класах не має системного характеру; уроки літератури в старших класах школи здебільшого відзначаються стереотипністю форм, методів і прийомів роботи; вивчення життєпису письменника на уроках літератури в старшій школі подається без урахування особливостей вивчення індивідуального стилю митця; шкільні підручники з української літератури містять недостатньо відповідного матеріалу.

З метою виявлення у старшокласників рівня сформованості вмінь аналізувати мову художніх творів нами було проведено анкетування серед школярів 9-11 класів. До проведення констатувального і формувального етапів експерименту було залучено 739 старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів м. Глухова, Глухівського району, м. Дружби, Середино-Будського району Сумської області, м. Сосниці, Сосницького району, м. Коропа, Коропського району Чернігівської області, м. Бара, Ямпільського району Вінницької області, м. Бердичева, Бердичівського району Житомирської області, м. Севастополя. Безпосередньо в анкетуванні взяли участь 379 учнів 9-11 класів міських і сільських загальноосвітніх шкіл, шкіл нового типу зазначених вище областей.

Як засвідчило анкетування, такі поняття, як "мова художньої літератури", "літературна мова", "поетична мова" та ін. під час вивчення художніх текстів на уроках української літератури залишаються поза увагою школи. Старшокласники усвідомлюють необхідність володіння понятійним апаратом, що сприятиме глибшому розумінню ними ідейного змісту твору, індивідуального стилю письменника.

Під час другого констатувального зрізу з метою виявлення рівня аналітичних здібностей, творчої активності, сформованості вмінь старшокласників аналізувати мову художніх творів, практично застосувати здобуті знання учням 9-11 класів міських і сільських шкіл було запропоновано виконати різнорівневі завдання протягом 45 хвилин. До цього виду діяльності було залучено 348 старшокласників. Аналіз результатів відповідей старшокласників подано у таблиці 1.

Таблиця 1. Кількісна репрезентація знань учнів

Школи	Загальна кількість учнів	Кількість учнів, що виявили розуміння
		Правильна, повна	Правильна, неповна	Частково правильна	Неправильна
		Уч.	%	Уч.	%	Уч.	%	Уч	%
Міські	191	20	10,5	31	16,2	64	33,5	76	39,8
Сільські	157	7	4,5	25	15,9	56	35,7	69	43,9

Зіставлення відповідей учнів дає змогу констатувати, що старшокласники міських і сільських шкіл виявили невисокі знання про мову художніх творів. Деякою мірою кращі показники знань виявили учні міських шкіл, що пояснюється дещо вищим рівнем викладання літератури у цих навчальних закладах.

Нами було визначено критерії, за якими з'ясовувався рівень теоретичних знань старшокласників про мову художніх творів і наявність умінь їх практичного застосування:

- оперувати поняттями "літературна мова", "мова художньої літератури", "поетична мова", "віршована мова", "прозова мова", "мова автора", "мова дійових осіб" та ін.;

- визначати фонетичні, лексичні, синтаксичні особливості мови художніх творів, їх роль у розкритті ідейно-художнього задуму автора (змісту, характеристиці дійових осіб);

- з'ясовувати особливості індивідуальної творчої манери митця;

- зіставляти особливості мови творів різних письменників.

Систематизовані результати дослідження подані у таблиці 2.

Таблиця 2. Рівні сприймання й осмислення учнями мови художнього твору

Класи	Загальна кільк. учнів	Початковий рівень	Середній рівень	Достатній рівень	Високий рівень
		уч.	%	уч.	%	уч.	%	уч.	%
9	96	54	56,3	26	27	9	9,4	7	7,3
10	151	93	61,6	41	27,1	9	6	8	5,3
11	117	48	41	42	35,9	16	13,7	11	9,4

Констатувальний зріз дав можливість зробити такі висновки про стан досліджуваної проблеми у практиці роботи сучасної школи: старшокласники недостатньо володіють понятійним апаратом, який стосується аналізу мови художнього твору; у них недостатньо сформовано сприймання і навички аналізу мови художніх творів; успішне формування вмінь старшокласників аналізувати мову художніх творів можливе за умови професійної підготовки вчителя-словесника та його методичного забезпечення; учителі літератури не мають науково обґрунтованої методики роботи вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах школи; у шкільних посібниках з української літератури достатньою мірою відсутній відповідний матеріал.

Мета експериментального дослідження полягає у створенні та науковому обґрунтуванні методики вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старшій школі. Завдання нашого дослідження - перевірити правильність пропонованої нами методики.

Аналіз результатів констатувальних зрізів дав змогу зробити висновок про те, що формування вмінь у старшокласників аналізувати художню мову залежить від теоретичних знань, здобутих ними на уроках української мови і літератури. Процес формування вмінь буде результативним за умови наявності ґрунтовних знань учнів. З метою формування у старшокласників аналітичних умінь аналізувати мову художніх творів у дослідженні визначено такі основні мовознавчі й теоретико-літературні поняття, які повинні засвоїти учні: "мова художніх творів", "поетична мова", "індивідуальний стиль", "мова автора", "мова дійових осіб", "віршована мова", "прозова мова" та ін. Учитель, формуючи вміння учнів, повинен систему наукових знань пов'язувати з особистим досвідом школярів.

Вивчення мови художнього твору в старшій школі передбачає аналіз усіх засобів, способів і словесних форм, що беруть участь у створенні образності і в художньому відображенні дійсності. Старшокласники повинні наочно побачити, як форма твору впливає на розкриття його ідейного змісту, який вплив на форму художнього тексту має зміст.

Розроблена нами методика спрямована на формування у старшокласників умінь аналізувати мову художніх творів. Структурними елементами пропонованої методики є діагностика наявних умінь щодо аналізу мови художніх творів, розроблення завдань, спрямованих на формування учнівських умінь, контроль і корекція здобутих результатів навчання.

В основу пропонованої методики ми взяли теоретичні положення вітчизняних і російських учених про необхідність аналізу художнього твору через характеристику образів-персонажів, ідеї, проблематику, художню мову (праці О. Бандури, Т. Браже, Т. Бугайко, Н. Волошиної, В.Голубкова, Г. Гуковського, М. Кудряшова, А. Лісовського, О. Мазуркевича, В. Неділька, Є.Пасічника, М.Рибникової, А. Ситченка, Б. Степанишина, Г. Токмань та ін.).

Ураховуючи дослідження вчених про характер художнього сприймання (О. Никифорова, Л. Жабицька, І. Синиця, Н. Молдавська та ін.), методичні проблеми вивчення художнього твору (М. Кудряшов, Є. Пасічник, Н. Волошина, О. Бандура, А. Ситченко, В. Пахаренко та ін.), загальні вимоги до літературного розвитку учнів, визначених чинними шкільними програмами з української літератури, нами розроблено основні типи вмінь аналізувати мову художніх творів старшокласниками.

Перший тип - репродуктивний, другий - застосування вмінь і навичок, третій - трансформації, четвертий - творчий.

9 клас: перший тип - репродуктивний: уміння визначати й оперувати мовознавчими та літературознавчими поняттями та ін.

другий тип - застосування вмінь і навичок: визначати фонетичні, лексичні особливості тексту художнього твору, особливості у словотворенні, наголошуванні слів, повтори та їх види, види риторичних і синтаксичних фігур, крилаті вислови, фразеологізми;

третій тип - трансформації: під керівництвом учителя здійснювати частковий аналіз мови художнього твору, на основі мовних характеристик визначати авторське ставлення до зображеного;

четвертий тип - творчий: самостійно здійснювати частковий аналіз мови художнього твору, робити висновки щодо визначення індивідуальної манери письма митця.

10 клас: для десятикласників уміння першого і другого типів уже не є проблемою, зате вміння інших типів ускладнюються:

третій тип - трансформації: під непрямим керівництвом учителя пояснювати специфіку застосування авторських зображувально-виражальних засобів мови в художньому творі, визначати їх роль для розкриття ідейного змісту, на основі мовних характеристик визначати авторське ставлення до зображеного;

четвертий тип - творчий: самостійно здійснювати частковий аналіз мови художнього твору, під безпосереднім керівництвом учителя - повний аналіз мови художнього твору, робити висновки й узагальнення щодо визначення індивідуального стилю письменника.

11 клас: уміння першого і другого типів в учнів цих класів вже сформовані, уміння третього і четвертого типів значно ускладнюються:

третій тип - трансформації: самостійно пояснювати специфіку застосування зображувально-виражальних засобів мови в художньому тексті, визначати їх роль для розкриття ідейного змісту, на основі мовних характеристик визначати авторське ставлення до зображеного;

четвертий тип - творчий: самостійно здійснювати повний або частковий аналіз мови художнього твору, коментувати власні висновки й узагальнення щодо визначення індивідуального стилю митця, визначати місце і значення твору в художній літературі.

Спираючись на дослідження відомих психологів, методистів, а також на зазначені вище вміння, нами визначено етапи формування вмінь у старшокласників аналізувати мову художніх творів, а саме:

Перший етап (репродуктивний) характеризується аналітичною роботою учнів за поданим словесником зразком або детальним описом виконуваного завдання. Основним завданням учителя на першому етапі є вироблення в школярів бачення й усвідомлення структури розумових дій певного типу, що служить засобом відтворення знань і адекватних розумових дій.

Другий етап (реконструктивний) формування вмінь реалізується за умови, якщо розумові дії школярів виконуються за подібністю в схожій навчальній ситуації, під час якої виробляється звичка аналітичної роботи певного типу. Відбувається рефлексія й перетворення учнями наявних у них знань. Систематичне застосування завдань і вправ певного типу сприяє мимовільному запам'ятовуванню і схематизації правил, за якими виконуються розумові дії того чи іншого порядку. На цій основі відбувається перехід до конструктивної пізнавальної діяльності.

Третій етап (творчий) формування у старшокласників умінь аналізувати мову художніх творів передбачає конструктивну аналітичну роботу без прямої допомоги вчителя та опори на зовнішні вказівки щодо визначення послідовності. Активізується пошук учнями самостійного шляху здобуття знань і їх засвоєння.

Класифікація вмінь старшокласників аналізувати мову художнього твору дає змогу розробити відповідну систему навчальних завдань, яка передбачає здійснення шкільного аналізу художнього твору з урахуванням характеристики мовних особливостей. На основі запропонованої системи вмінь та етапів їх формування визначено такі види завдань: репродуктивного характеру, частково-пошукового і творчого характеру.

Завдання репродуктивного характеру спрямовані на відтворення визначення понять: "мова художнього твору"; "віршова і прозова мова", "мова дійових осіб", "мова автора", "зображувально-виражальні засоби", "тропи" та ін., змісту прочитаного художнього тексту із збереженням авторських зображувально-виражальних засобів за поданим учителем зразком на основі відтворювальної уяви, пам'яті (наприклад, 9 клас: дайте визначення: інверсія - … . Наведіть приклади інверсії; 10 клас: дайте визначення алітерація - …, асонанс - …, з'ясуйте їх роль у художньому творі; 11 клас: дайте визначення: оксиморон - … . Наведіть приклади оксиморону, з'ясуйте його роль у поетичній мові).

Завдання частково-пошукового характеру спрямовані на поглиблення роботи над мовою художніх творів на уроках літератури в старшій школі, розвиток уваги, образного мислення, творчої уяви (наприклад, 9 клас: підкресліть епітети: теплі промені сонця, ніжні промені сонця; золоте волосся, золоті слова, золоті каблучки; зелена трава, зелений місяць; прийти швидко, прийти додому; ніч-чарівниця, чарівна ніч; 10 клас: які з наведених нижче виразів є метафорами? Відповідь аргументуйте. Забули ясні зорі козацький хоровод; на білу гречку впали роси; розплелись, розсипались, розпались вересневі дні; долиною туман тече; 11 клас: доберіть перифрази до поданих нижче імен, прокоментуйте доцільність їх застосування у художніх текстах: Тарас Шевченко - …, Іван Франко - …, Леся Українка - …, Євген Маланюк - …, Улас Самчук - … ).

Завдання творчого характеру спрямовані на самостійне їх виконання учнями, розвиток творчого мислення, уяви, базуються на попередньо набутих уміннях (наприклад, 9 клас: складіть поетичний опис вечора (у прозовій або віршованій формі), використавши епітети, порівняння, метафори; 10 клас: складіть опис річки (у прозовій або віршованій формі), використавши персоніфікацію, перифразу, порівняння, епітети, метафори; 11 клас: складіть поетичний опис лісу (у прозовій або віршованій формі), використавши гіперболу, літоту, метонімію, антитезу, епітети, порівняння, інверсію).

Послідовність виконання пропонованих нами завдань забезпечує методику роботи над мовою художнього твору, зокрема формування в учнів старшої школи відповідних теоретико-літературних понять, умінь від первинних до творчих, виховання уваги до художніх деталей, які містять оцінку автора, художнього слова, вдумливого ставлення до твору, авторської позиції, вивчення літературних творів як духовних і мистецьких цінностей.

Проведена експериментально-дослідна робота переконує, що ґрунтовний літературознавчий аналіз на уроках української літератури в старшій школі неможливий без системної роботи над мовою художнього твору. Ефективність запропонованої методики вивчення мови художніх творів перевірялася за допомогою анкет, бесід, письмових робіт на основі порівняльного аналізу результатів констатувального і формувального етапів експерименту.

Порівняльний аналіз було проведено для виявлення ефективності розробленої методики. Учні експериментальних і контрольних класів ставилися в однакові умови навчання, за винятком того, що вміння в учнів експериментальних класів аналізувати мову художніх творів формувалися за допомогою пропонованої методики роботи над текстом твору, у контрольних класах - за традиційною методикою і підручниками.

У процесі експериментально-дослідного навчання встановлено, що найбільший вплив на учнів мають твори, у яких мова художніх творів відзначається багатством, народністю, самобутністю, оригінальністю. Учням різних класів (КК і ЕК) пропонувались однакові запитання і завдання, які допомагали з'ясувати рівень сприйняття й усвідомлення мови художніх текстів. Узагальнення результатів усіх виконаних учнями завдань дало змогу визначити рівні сформованості вмінь аналізувати мову художніх творів в учнів експериментальних і контрольних класів, а саме: високий, достатній, середній, початковий.

В основу критеріїв перевірки ефективності пропонованої методики покладено ступінь засвоєння старшокласниками теоретичних знань про мову художніх творів, що виявляється у сформованих уміннях аналізувати мову художніх текстів на літературознавчій основі, зокрема:

- визначати й оперувати поняттями "літературна мова", "мова художньої літератури", "поетична мова", "віршована мова", "прозова мова", "мова автора", "мова дійових осіб";

- з'ясовувати фонетичні, лексичні, синтаксичні особливості мови художнього твору, визначати їх роль у розкритті ідейно-художнього задуму автора (змісту, характеристиці дійових осіб);

- розкривати особливості індивідуальної творчої манери письма митця;

- зіставляти особливості мови художніх творів різних письменників.

Високий рівень (творчий рівень) - учень самостійно розкриває сутність теоретичних відомостей про мову художніх творів, наводить приклади; самостійно визначає зображувально-виражальні засоби у художньому творі й аргументує доцільність використання їх автором для втілення ідейно-художнього задуму; подає ґрунтовну характеристику різних рівнів мови художнього твору; самостійно визначає особливості індивідуального стилю митця, наводить приклади з художніх текстів; порівнює, узагальнює і робить висновки про художню майстерність творів різних митців; встановлює типологічні зв'язки між особливостями мови художніх творів одного письменника і різних митців; складає самостійне зв'язне висловлювання, аргументує власні думки, наводить приклади.

Достатній рівень (рівень застосування знань) - учень оперує теоретичними відомостями про мову художнього тексту; визначає зображувально-виражальні засоби у художньому творі, з'ясовує їх роль у художньому тексті; характеризує різні рівні мови художнього твору, особливості індивідуального стилю письменника, посилаючись при цьому на художній текст; ідентифікує особливості творчої манери письма різних митців; самостійно складає зв'язне висловлювання, аргументує власні думки, наводить приклади, проте допускає неточності.

Середній рівень (рівень розуміння) - учень володіє окремими теоретико-літературними поняттями; за допомогою вчителя визначає основні фонетичні, лексичні, синтаксичні особливості мови художнього твору, їх роль у художньому тексті, особливості індивідуальної творчої манери письма митця; частково ідентифікує особливості індивідуального стилю різних письменників, проте допускає помилки; самостійно складає висловлювання у вигляді окремих речень.

Початковий рівень (рівень відтворення) - учень не оперує теоретичними відомостями про мову художніх творів; не визначає зображувально-виражальні засоби, їх роль у художньому тексті, особливості індивідуальної творчої манери письма митця; не ідентифікує особливості індивідуального стилю різних письменників; здебільшого висловлювання формулюються за допомогою вчителя і становлять окремі речення.

Результати порівняльного аналізу робіт учнів експериментальних і контрольних класів свідчать, що відповіді учнів, які навчалися за експериментальною методикою, характеризуються змістовністю, логічністю, аргументованістю. Результати зрізів показали, що учні експериментальних класів набагато краще виконали завдання, ніж учні контрольних класів. Це свідчить про рівні сформованості у старшокласників експериментальних класів умінь аналізувати мову художніх творів, висловлювати послідовні, логічні, аргументовані думки.

Подаємо дані про рівні сформованості в учнів експериментальних і контрольних класів умінь аналізувати мову художніх творів у таблиці 3.

Таблиця 3. Рівні сформованості в учнів старших класів умінь аналізувати мову художніх творів

Класи	Рівні Кільк. учнів	Високий	Достатній	Середній	Низький
		Учні	%	Учні	%	Учні	%	Учні	%
ЕК	361	97	26,9	163	45,1	61	16,9	40	11,1
КК	384	52	13,5	71	18,5	114	29,7	147	38,3

На основі проведених спостережень можна констатувати, що в у експериментальних класах переважає кількість робіт учнів достатнього (45,1%) і високого (26,9%) рівнів, тоді як у контрольних класах - низького (38,3%) й середнього (29,7%) рівнів.

Таким чином, кількісний та якісний аналіз результатів формувального експерименту дає підстави для висновку про ефективність розробленої методики вивчення мови художнього твору старшокласниками на уроках української літератури.

Експериментальне дослідження підтвердило, що вивчення мови художнього твору є надзвичайно важливим під час літературознавчого аналізу на уроках української літератури в старшій школі. Взаємозв'язок знань і вмінь під час навчального процесу сприяє розвиткові літературно-творчих і мистецьких інтересів, нахилів, здібностей, посилює інтерес до глибокого осмисленого аналітичного читання, до літератури як мистецтва слова, особливостей вивчення індивідуального стилю письменника.

Результати проведеного дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1. З'ясовано, що засвоєння відповідних теоретичних знань з літературознавства і мовознавства, усвідомлене сприймання і розуміння старшокласниками понять "літературна мова", "мова художньої літератури", "поетична мова" та ін. сприяє формуванню у них умінь аналізувати мову художнього твору.

2. Визначено, що врахування вікових особливостей і рівня літературної освіти учнів дає змогу здійснити ґрунтовний літературознавчий аналіз художнього твору в єдності змісту і форми.

3. Результати дослідного навчання дають підстави стверджувати, що розроблена методика вивчення мови художнього твору в старших класах на уроках української літератури сприяє значному підвищенню рівня сформованості умінь і навичок старшокласників аналізувати мову художніх творів.

4. Пріоритетними визначено такі методи і прийоми: розповідь з елементами бесіди, самостійна робота учнів (написання повідомлень, рефератів, складання схем-опор, таблиць, кросвордів), бесіда (репродуктивна й евристична), проблемно-пошуковий метод (створення проблемних ситуацій, проблемно-пошукові завдання), творче читання й коментування, робота з епіграфом уроку та ін.

5. Експериментально доведено, що впровадження розробленої методики у практику роботи школи активізує самостійну роботу учнів з художнім текстом, сприяє розвитку їхніх літературних здібностей, зацікавленого ставлення до літератури як словесного виду мистецтва і одного із шляхів духовного збагачення.

6. Результати дослідження, одержані в експериментальних і контрольних класах, підтвердили ефективність розробленої методики вивчення мови художнього твору в старших класах на уроках української літератури: в ЕК роботи високого і достатнього рівнів (72%) значно переважають такі роботи в КК (32%).

7. Подальшого розвитку набула проблема аналізу мовно-стилістичних засобів у художньому творі.

Матеріали дослідження можуть бути науково-методичною основою для подальшого вдосконалення процесу вивчення української літератури в старшій школі. Основні положення дослідження можуть увійти до спецкурсу "Вивчення мови художнього твору в старшій школі" для студентів-філологів у вищих навчальних закладах, учителів-словесників в Інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах школи. Перспективи подальшої роботи вбачаються в екстраполюванні розробленої методики на вивчення мови художнього твору в старших класах в умовах профільного навчання. Нових підходів вимагає проблема системного вивчення особливостей мови художніх творів і в основній школі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

мова твір література учень

1. Привалова С. П. Вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах школи / С. П. Привалова. - Глухів : РВВ ГДПУ, 2008. - 121 с.

2. Привалова С. П. Безмежність материнської любові. До вивчення "Колискової" Лесі Українки. 5 клас / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №1. - С. 13-14.

3. Привалова С. П. Вивчення мови кіноповісті О.Довженка "Зачарована Десна" на уроці української літератури в 11 класі / С. П. Привалова // Українська мова і література в школі. - 2005. - №3. - С.21-24.

4. Привалова С. П. Педагогічне керування процесом вивчення мови художнього твору в старших класах. На матеріалі роману В. Барки "Жовтий князь" / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №4. - С.20-23.

5. Привалова С. П. Вивчення мови художнього твору. Роман П.Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №6. - С.41-45. (У співавторстві з І. А. Балюк).

6. Привалова С. П. Вивчення мови літературного твору. На матеріалі поезії "Гімн" І. Франка / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №8. - С.17-22.

7. Привалова С. П. Художня мова як засіб розкриття ідейного змісту твору (на прикладі повісті І. Багряного "Огненне коло") / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №12. - С.20-23.

8. Привалова С. П. Фразеологізми як лексико-семантичні особливості художньої мови твору (на матеріалі кіноповісті "Україна в огні" О.Довженка) / С. П. Привалова // Українська мова і література в школі. - 2006. - №1. - С.27-30.

9. Привалова С. П. Вивчення мови художнього твору на уроці літератури в старших класах. На матеріалі роману "Тигролови" І. Багряного / С.П.Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2006. - №5. - С.32-36.

10. Привалова С. П. Шкільний аналіз мови художнього твору / С.П.Привалова // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 7. - С.24-27.

11. Привалова С. П. Особливості поетичної мови інтимної лірики І.Франка (на матеріалі вірша "Чого являєшся мені у сні?") / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2007. - №5. - С.40-41.

12. Привалова С. П. Аналіз мови художнього твору (на прикладі вивчення повісті І. Франка "Перехресні стежки"), 10 клас / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2008. - №1. - С. 21-27. (У співавторстві з С. М. Нарожною).

13. Привалова С. П. Вивчення індивідуального і мовного стилю письменника / С. П. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2008. - №3. - С. 38-40.

14. Привалова С. П. Аналіз мови художнього твору / С. П. Привалова // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: Матеріали Міжнародної конференції. - Ч. 2. - Суми, 2008. - С. 77-80.

15. Привалова С. П. Лексичні засоби поетичної мови / С. П. Привалова // Українська мова і література в школі. - 2008. - № 5. - С. 39-44.