Основні дидактичні цілі виробничого навчання під час вивчення учнями операцій

Роботи комплексного характеру як спосіб виробничого навчання учнів в навчальних майстернях. Форми організації навчально-виробничої діяльності. Методичні вимоги до структурних елементів уроку вивчення операційних тем. Види інструктажів та їх значення.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 03.06.2014
Размер файла 68,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Основні дидактичні цілі виробничого навчання під час вивчення учнями операцій

1.2 Поняття робіт комплексного характеру - як способу виробничого навчання учнів в навчальних майстернях

1.3 Види інструктажів та їх значення під час проведення уроку виробничого навчання комплексного характеру

1.4 Структура і методика поточного інструктування

1.5 Форми організації навчально-виробничої діяльності учнів у процесі професійної підготовки в навчальних майстернях

1.6 Урок виробничого навчання як основна форма організації навчально-виробничої діяльності учнів в майстерні та сучасні вимоги до нього

1.7 Методичні вимоги до структурних елементів уроку виробничого навчання

2. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Проектування і особливості побудови уроків виробничого навчання в навчальних майстернях

2.2 Особливості проведення уроків виробничого навчання при вивченні операційних тем програми

2.3 Методика проведення уроків виробничого навчання при виконанні комплексних робіт

2.4 Методика проведення контрольно-перевірочного уроку

3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.1 Розробка плану-конспекту уроку виробничого навчання по операційній темі програми

3.2 Охорона праці та безпека життєдіяльності в навчальних майстернях під час навчання учнів з професії «Електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Основні дидактичні цілі виробничого навчання при вивчені операції

При вивченні операцій виробниче навчання учнів проводиться в тісному зв'язку з теорією. У майстернях є повна можливість організувати навчання на основі виконання всіх вимог методики виробничого навчання.

Цілі навчання учнів в умовах майстерень наступні:

1) забезпечення тісного зв'язку теоретичного і виробничого навчання;

2) забезпечення високого теоретичного і практичного рівня виробничого навчання на основі сучасних досягнень науки і техніки та передового досвіду майстрів виробничого навчання;

3) виховання учнів у процесі виробничого навчання як високо кваліфікованих робітників;

4) організація навчання на основі суспільно корисної праці і випуску продукції необхідної народному господарству.

Навчання учнів у майстернях відбувається за періодами.

Періоди навчання учнів у навчальних майстернях.

1 період - початковий вступний період. Він присвячений ознайомленнюучнів з досліджуваною професією, базовим підприємством, навчальними майстернями, організацією робочого місця, обладнанням та правилами техніки безпеки.

В цей час починає формуватися учнівський колектив, закладаються основи навчально-виробничої дисципліни.

2 період - вивчення учнями початкових прийомів і операцій відповідно до навчальної програми, ознайомлення з нескладною технічною документацією (кресленнями, інструкційні і технологічними картами) та її застосування при виконанні навчально-виробничих завдань.

3 період - період закріплення і вдосконалення знань, навичок і розуміння. Учні набувають уміння планувати технологічні процеси і виробляють самостійність у роботі.

1.2 Поняття робіт комплексного характеру - як способу виробничого навчання учнів в навчальних майстернях

Форми навчання в виробничих майстернях

Основною формою організації виробничого навчання у навчальних майстернях є урок. І залежно від мети та змісту уроки виробничого навчання бувають наступних типів:

Типи й види уроків виробничого навчання

Уроки виробничого навчання доцільно класифікувати:

- відповідно до основної дидактичної мети (таблиця 1);

- по змісту виконуваних навчально-виробничих робіт

Таблиця 1

Класифікація уроків виробничого навчання відповідно до основній дидактичній меті

Тип уроку

Вид уроку

Основна дидактична мета

1

2

3

Урок формування первісних (первинних) умінь

Вправи; імітаційний тренінг; практичні роботи; бінарний урок тощо

Сприйняття й первинне осмислення нової інформації інструктивного характеру; показ нових операцій і прийомів професійної діяльності; формування первинних умінь правильного виконання певних операцій і прийомів з дотриманням охорони праці.

Урок формування складних умінь

Вправи; імітаційний тренінг;

Закріплення й розвиток умінь виконувати

самостійна,практична робота; аналіз конкретних виробничих ситуацій; вивчення передових методів роботи; бінарний урок і т.д.

певних прийомів і операцій з дотриманням якості в роботі; формування вмінь по об'єднанню декількох простих операцій в одну складну при раціональному використанню часу на уроці.

Урок удосконалення вмінь і формування навичок

Виконання комплексних робіт; самостійна, практична робота; урок-виробничий семінар; конкурс професійної майстерності; урок вивчення передових методів виробництва; ділові (рольові) ігри й т.д.

Удосконалення й систематизація вмінь застосовувати різні з'єднання прийомів і операцій типових для визначення професійних робіт, до автоматизму.

Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок при виконанні навчально-виробничих робіт

Аналіз конкретних виробничих ситуацій; урок-конкурс професійної майстерності; урок технічної творчості; ігрове проектування; ділові ігри (рольові) й т.д.

Розвиток логічності, аналітичності й критичності мислення учнів у процесі комплексного застосування придбаних умінь і навичок

Контрольно-перевірочний урок

Конкурс професійної майстерності; ділові, ситуаційні, рольові ігри; контрольно-перевірочні роботи й т.д.

Виявлення гнучких знань, перевірка й оцінка придбаних умінь і навичок виконання окремих операцій, складних і комплексних робіт; виявлення недоліків у знаннях, уміннях і навичках і їхньої причини; одержання даних для атестації

1. Урок формування первісних (первинних) умінь, урок формування складних умінь, урок удосконалення вмінь і формування навичок - це уроки з вивчення трудових прийомів і операцій, мета яких дати учням виробничо-технічні знання, первинні навички та вміння виконання досліджуваних прийомів і операцій.

2. Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок при виконанні навчально-виробничих робіт - це уроки з виконання комплексних робіт, мета яких - ознайомити учнів з поступово ускладнюються навчально-виробничими роботами, організацією праці та плануванням технологічного процесу, вдосконалення і закріплення навиків і умінь, Виконання раніше вивчених операцій у різних поєднаннях (при цьому учні повинні виконувати учнівські норми).

3. Контрольно-перевірочний урок - це уроки з перевірки знань, навичок і вмінь учнів, мета яких - визначити ступінь підготовки учнів за певний період навчання (півріччя, рік або більш короткий період навчання)

Особливим видом занять у виробничому навчанні є лабораторно-практичні заняття, які проводяться при практичній підготовці робітників будь-якої професії.

На уроках виробничого навчання майстри виробляють інструктажі, в результаті яких в учнів формуються певні уявлення і поняття про засоби і умови виконання досліджуваних трудових дій.

1.3 Види інструктажів та їх значення під час проведення уроку виробничого навчання комплексного характеру

Інструктаж має велике значення в діяльності майстра виробничого навчання. У зв'язку з цим необхідно вирішити питання: відноситься інструктаж до методів навчання, правилам діяльності або до прийомів навчання? Ймовірно, не зовсім правильно було б віднести інструктаж до методів навчання. Як показує аналіз методик виробничого навчання, інструктаж проводиться за допомогою системи методів. Вони різні і залежать від функції інструктажу в процесі навчання. У зв'язку з тим, що інструктаж реалізується різними методами, його не можна віднести до правил навчання. Правильніше інструктаж віднести до прийомів навчання, так як він узагальнює цілу систему дій майстра. Однак на відміну від прийомів показу, розповіді, бесіди це комплексний прийом, що включає застосування найпростіших і складних дій, орієнтовних основ різних типів в певній системі.

Вкажемо функції інструктажу в процесі навчання

1. Роз'яснення мети і завдань майбутньої навчально-виробничої діяльності. Причому метою практичної діяльності можуть бути виготовлення якогось предмета, настройка апаратури, тобто матеріальний результат праці

2. Актуалізація теоретичних понять, службовців основою формування професійних умінь

3. Аналіз конструкції пристроїв, що застосовуються у ході практичних дій

4. Вивчення структури дій, рухів, необхідних для виконання навчально-виробничого завдання

5. Пояснення послідовності виконання прийомів і операцій

6. Пояснення умов техніки безпеки і правил організації робочого місця

7. Управління практичною діяльністю учнів. Це дозволяє вчасно скоригувати дії учнів, уникнути помилок і запобігти брак у роботі

Методика інструктажу представлена в різних посібниках, методичних рекомендаціях. У них описуються різні види інструктажу, які можна класифікувати за кількома підставами.

За місцем в процесі навчання:

- Вступний;

- Поточний;

- Заключний.

Вступний інструктаж, ціль, зміст, структура і порядок його проведення

Вступний інструктаж учнів на уроці виробничого навчання проводиться спочатку уроку. Майстер повідомляє тему і мету уроку виробничого навчання, потім перевіряє знання учнів за матеріалом вивчених на попередніх уроках виробничого навчання і пов'язаного з темою даного уроку. Далі майстер виробничого навчання пояснює призначення майбутніх на уроці вправ або самостійних робіт учнів.

Вступний інструктаж супроводжується розглядом креслень, схем, технічних вимог, демонстрацією етапів навчально-виробничих робіт. Під час інструктажу учні знайомляться з матеріалами, пристосуваннями, які будуть застосовуватися на уроці. Майстер виробничого навчання показує і пояснює найбільш раціональні прийоми і послідовність виконання навчально-виробничого завдання. Звертаючи увагу учнів на вимогу до якості виконання навчальних робіт, повідомляється про типові помилки під час виконання робіт та вказуються способи попередження цих помилок.

Важливою частиною вступного інструктажу слід вважати виклад правил безпеки праці під час виконання даного навчально-виробничого завдання.

Майстер розкриває учням значення даного уроку для успішного отримання професії показує виробничу цінність виконуваних робіт. Це налаштовує учнів на відповідальний підхід до виконуваного завдання.

Інтерес до роботи в учнів різко зростає. Віддається більше значення зв'язку матеріалу майбутнього уроку з тим, що вже знають учні, тобто майстер спирається на отриманий досвід учнів з досліджуваної професії. Таким чином, встановлюється міцний зв'язок з уже вивченим навчальним матеріалом. Цей зв'язок встановлюється під час вступного інструктажу. Питання які ставляться учням, в своїй основі мають практичну спрямованість. Крім того, учні повинні вчитися пояснювати причини, робити порівняння і обґрунтування. Під час вступного інструктажу майстер виробничого навчання орієнтує учнів на самостійне читання креслень, розгляду технологічних карт, технічних умов, що визначають технічні вимоги і якості деталей та виробів в цілому, вчить застосовувати знання, отримані при вивченні спеціальної технології, Матеріалознавства і ряду загальноосвітніх предметів.

В основі вступного інструктажу лежить пояснення і показ прийомів і способів виконання навчально-виробничих завдань, із зазначенням послідовності виконання окремих операцій. Основною причиною помилок учнів при самостійній роботі на уроці слід вважати низький рівень інструктування.

Показ трудових прийомів - важлива частина вступного інструктажу в навчальних майстернях, готуючись до показу, майстер виробничого навчання ретельно відбирає те, що слід показати учням.

Трудові прийоми спочатку показуються в нормальному робочому темпі, далі в уповільненому темпі, з зупинкою в характерних моментах, з розчленуванням промови на моменти і окремі трудові рухи, зі свого досвіду майстер знає, які прийоми найбільш важкі для учнів. На показ яких прийомів звертається більша увага.

Вправи учнів під час проведення робіт комплексного характеру, поточне інструктування учнів

При виконанні учнями робіт комплексного характеру в розглянутий період виробничого навчання використовуються в основному ті ж методичні прийоми поточного інструктування, що й при проведенні вправ по відпрацьовуванню трудових прийомів і операцій, а саме: роз'яснення, повторні демонстрації складних прийомів і способів роботи; пропозиція учневі проаналізувати хід своєї роботи, коротко розповісти, що і як він збирається робити, якими шляхами має намір попередити можливі неполадки й помилки в роботі й інше.

Використання таких методичних прийомів привчає учнів продумано підходити до виконанню завдань, до самостійного рішення виникаючих у процесі роботи ситуацій, попереджає прояви звички діяти «навмання», а якщо вона вже існує - сприяти її викорінюванню. Особливо більшу практичну цінність такі методичні прийоми інструктування мають при керівництві виконанням робіт з керування автоматизованим устаткуванням, де на перший план виступає інтелектуальна діяльність учнів.

До кінця вивчення кожної теми, у міру нагромадження учнями виробничого досвіду, там, де це можливо за умовами роботи, майстер усе більше обмежується вказівкою учневі на недоліки в його роботі. Учень сам повинен знаходити, у чому полягають ці недоліки, визначати їхні причини, намічати й здійснювати конкретні міри усунення. У тому випадку, коли учень, незважаючи на всі його старання, не в змозі сам знайти недоліки в роботі, визначити їхньої причини й прийняти правильне рішення, майстер надає йому необхідну допомогу.

Вправи в плануванні технологічних процесів доцільно проводити наступним чином. Попередньо перед розробкою технологічних процесів учні докладно вивчають креслення деталей, за допомогою майстра намічають послідовність переходу і підбирають інструменти та пристосування, необхідні для виготовлення деталей. Потім учні самостійно розробляють технологічні процеси виготовлення деталей (бажано, щоб вони були з замовлень організацій та підприємств).

При цьому вправи рекомендується проводити в такому порядку: самостійна розробка по кресленнях технологічних процесів виготовлення деталей; підготовка та організація робочих місць та виготовлення деталей; підготовка і організація робочих місць та виготовлення деталей за складеними технологічним процесам; вдосконалення технологічних процесів на основі аналізу робіт учнів; складання інструкційно-технологічних карт на виготовлення деталей по більш раціональній технології.

Особливості виробничого навчання в процесі виконання учнями складних навчально-виробничих робіт. До моменту початку навчання учнів виконанню складних навчально-виробничих робіт вони вже мають певний досвід роботи із професії: вивчені всі трудові операції, трудові прийоми й способи їхнього виконання закріплені на виконанні простих (міжопераційних) робіт комплексного характеру, учні навчилися самостійно визначати послідовність виконання нескладних робіт, освоїли основи користування технічної й технологічної документацією. Поряд з подальшим відпрацьовуванням правильності виконання трудових прийомів і операцій, точності й швидкості в роботі, при виконанні складних робіт комплексного характеру на передній план виступають завдання формування в учнів виробничої самостійності, творчого підходу до навчально-виробничої діяльності, культури праці.

У цей період навчання учні освоюють основи продуктивної праці на госпрозрахункових початках, що вимагає чіткого виконання індивідуальних і бригадних денних (змінних) завдань, забезпечення високих якісних вимог до виконуваної роботи.

Учні включаються в загальний виробничий процес випуску продукції навчальним закладом, від них багато в чому залежить ритмічність його виробничої діяльності. Все це ураховує майстер, організувати навчально-виховний процес.

При навчанні учнів виконанню складних комплексних робіт основна увага звертається на найбільш складні технологічні переходи, нові ще незнайомі учнем трудові прийоми й способи виконання робіт, особливо на способи й процеси вивірки, регулювання, налагодження. Ці прийоми й способи спрацьовуються шляхом організації спеціальних вправ. На жаль, у багатьох професійних закладах налагоджувальні й регулювальні роботи при випуску продукції підвищеної складності виконують або майстри, або виробничі робітники, але не учні. Це не можна визнати правильним. Від виконання складних налагоджувальних і фінішних технологічних операцій, незважаючи на їхню відповідальність, ні в якому випадку не потрібно відстороняти учнів, потрібно усвідомлено йти на певний (але виправданий) ризик. Адже інакше не навчити учнів брати на себе відповідальність.

Особливість виробничого навчання в цей період складається й у тім, що майстер усе більше активно залучає учнів до самостійного розбору робочих креслень, монтажних схем, технічних вимог і іншої виробничої документації, усе більш часто практикує видачу домашніх завдань на самостійну розробку технологій майбутніх робіт з наступним їхнім колективним розбором.

Предметом особливої уваги майстри в процесі виробничого навчання учнів, особливо при виконанні ними складних робіт комплексного характеру, є формування в звички, що вчиться, будь-яку роботу виконувати якісно й відповідально. Це найважливіша ознака оволодіння основами професійної майстерності учнями. Позиція майстра в питаннях формування в учнів цієї якості професіонала проявляється в тім, що він, в-перших, навчає учнів способам якісного виконання навчально-виробничих робіт, в-других, створює умови, що забезпечують якісне виконання роботи (підбор робіт, забезпечення справності встаткування, якісного інструмента, документації, заготівель, матеріалів і т.п.), в-третіх, створює й постійно підтримує в роботі групи «атмосферу якості», професійної відповідальності, не залишає без уваги жодного, навіть самого найменшого відхилення виконуваних учнями учбово-виробничих робіт від технічних вимог до їхньої якості, безвідповідального відношення до виконання роботи.

Певну специфіку має організація освоєння учнями сучасної техніки й технології. Найчастіше це у вирішальному ступені залежить від наявності такої техніки, застосування відповідної технології в навчальних майстернях навчального закладу. І тут теж повинне проявлятися педагогічна майстерність. Справа в тому, що найчастіше навчальні майстерні оснащуються сучасним устаткуванням в обмеженій кількості, на ньому виконуються, як правило, унікальні, високоточні роботи, застосовується нова, сучасна технологія. До роботи на такому устаткуванні й із застосуванням такої технології звичайно залучаються кращі учні. Це в певного ступеня виправдано у виробничому, але не в педагогічному плані. Завдання майстра - організувати навчальний процес так, щоб за графіком всі учні - «сильні», «середні» і «слабкі» - обов'язково попрацювали на сучасному верстаті, машині, агрегаті, установці тощо, щоб вони вчилися виконувати роботу підвищеної складності, по сучасних технологіях, на підвищених режимах.

Навчаючи учнів працювати на сучасному високоточному й високопродуктивному устаткуванні, установленому в навчальних майстернях, керуються наступними правилами-рекомендаціями:

1) Переводити учнів для навчання на складному встаткуванні треба тільки після того, як вони придбають необхідний досвід роботи із професії;

2) Перш ніж доручити учнем виконати роботу на новому, сучасному встаткуванні, необхідно провести декілька вправ по виконанню прийомів і способів по керуванню й налагодженню цього устаткування;

3) Для виконання на сучасному встаткуванні необхідно підбирати такі навчально-виробничі роботи, технологію й режими їхнього виконання, при яких максимально використовуються технічні можливості цього встаткування;

4) Особлива увага приділяти інструктуванню учнів з питань безпеки роботи на новому, складному встаткуванні;

5) Практикувати шефство учнів, що освоїли нове обладнання, над учнями, які його тільки ще освоюють.

Виробниче навчання учнів у процесі виконання складних навчально-виробничих робіт комплексного характеру - найбільш сприятливий період для формування в них умінь і навичок технічної діагностики. Особливо актуально це при підготовці кваліфікованих робітників і фахівців із професій, пов'язаним з обслуговуванням, ремонтом, налагодженням, монтажем різних технічних пристроїв.

Технічний діагноз включає: збір інформації про фактичний стан об'єкта або системи; порівняння отриманої інформації з параметрами справної роботи об'єкта; виявлення характеру відхилень від норми; висування припущень про ймовірну причину відхилень; перевірку цих припущень.

Діагностика не є самоціллю; у діяльності ремонтника або наладчика головне - усунути наявні відхилення, привести об'єкт, систему в норму. Однак відомо, що найчастіше легше виправити неполадку, чим правильно поставити технічний діагноз. Установлено, що до 70-80% часу, затрачуваного на ремонт, наприклад, електронного встаткування, іде на пошук несправностей.

У ряді випадків ця робота проводиться шляхом виявлення причин несправностей за допомогою типових алгоритмів пошуку - специфічних документів письмового інструктування. Навчаючись по таких алгоритмах, учні засвоюють типові випадки несправностей і їхньої причини, що полегшує формування вмінь і навичок технічної діагностики в реальних виробничих умовах. У цих же цілях використовуються спеціальні таблиці (вони звичайно включаються в паспорти відповідного встаткування), у яких вказуються основні типові несправності і їх ознаки, причини й способи усунення. Такі таблиці широко застосовуються при навчанні наладчиків і ремонтників радіотехнічної, електронної й електротехнічної апаратури, двигунів внутрішнього згоряння й т.п.

Однак застосування готових алгоритмів і таблиць всіх питань навчання пошуку несправностей не вирішує. Навчаючи діагностиці несправностей, майстер основна увага повинен приділяти не стільки властиво пошуку конкретних неполадок, скільки принципу їхнього пошуку. Справа в тім, що далеко не всі виробничі ситуації, де потрібна діагностика відхилень, несправностей, розладнань тощо, піддаються алгоритмізації; крім того, навчання принципам пошуку допомагає учнем самостійно орієнтуватися в нових умовах, самостійно розкривати причинно-наслідкові зв'язки, а не одержувати їх у готовому вигляді.

1.4 Структура і методика поточного інструктування

Конкретний зміст вказівок, роз'яснень, рад майстра учнем визначається навчально-виробничими ситуаціями, що виникають на уроці, характером помилок і недоліків, що допускаються учнями в процесі роботи. Повторне інструктування - бесіди з учнями з аналізом помилок, їхніх причин, способів усунення; організація спеціальних тренувальних вправ у користуванні контрольно-вимірювальними засобами; організація взаємоконтролю й взаємонавчання учнів, недостатньо повне використання технічних можливостей устаткування; обговорення питання про використання технічних можливостей устаткування в якості черговий «пізнавального завдання» уроку; колективний інструктаж групи; недотримання технічних вимог до якості роботи; міжопераційний поточний контроль найбільш відповідальних технологічних переходів; проміжне поетапне приймання виконання складної роботи; організація взаємоконтролю учнів; нераціональне використання робочого часу; поточне невиконання норми часу (вироблення) по етапах роботи; строге вселяння й роз'яснення шляхів заощадження робітника часу; пропозиція перейти на розчленовану технологію виконання роботи, застосувати пристосування, сприятливої економії робочого часу; чітке визначення норм часу на технологічні переходи; невміння самостійно визначати помилки й недоліки в роботі; бесіди з учнями з аналізом помилок, їхніх причин, способів усунення й попередження; організація тренувальних вправ по діагностиці помилок і недоліків у роботі; організація взаємоконтролю учнів і тощо.

Зміст поточного інструктування учнів майстром при навчанні виконанню робіт комплексного характеру - типові помилки й недоліки учнів; зразковий зміст поточного інструктування учнів майстром; порушення рекомендованої технології виконання робіт; виявлення причин порушень і пропозиція пояснити їх; обґрунтування раціональності запропонованої технології; пропозиція повторно вивчити рекомендації технологічної карти, інструкції, алгоритму й випливати на них; неправильний вибір і застосування контрольно-вимірювальних засобів в реальних умовах виконання робіт.

Значення оцінки робіт учнів

Оцінка робіт учнів має велике значення для становлення майбутнього кваліфікованого робітника. Його оцінка повинна бути вища від уроку до уроку тому, що майстерність підвищується. Майстер повинен аргументувати виставлену оцінку по наступним парламентам: організація робочого місця, дотримання техніки безпеки, правильне ведення прийомів та операцій, дотримання технічних умов послідовності інструкційно-технологічної карти, якість роботи, норма часу на виготовлення виробу.

Самостійна робота учнів та поточний інструктаж організується також, як і при навчанні виконання окремих операцій. Але особливе значення слід надати інструктажу, що проводиться майстром при видачі та приймання виконаної кожним учнем роботи.

Вже зазначалося, що на вступному інструктажі учні отримують інструктаж про виготовлення тільки двох - трьох типових виробів. Виходячи з цього, видаючи учням нову роботу, майстер повинен підготувати їх саме до її виконання. Тому спочатку він дає учням необхідні вказівки і перевіряє їх засвоєння, потім пропонує самому розібратися в кресленні, продумати технологічний процес і розповісти, як потрібно виконувати роботу.

ри прийомі роботи необхідно оцінити виконання технічних вимог, норм часу, вказати на недоліки в окремих прийомах роботи та способах організації праці. Разом з учнями слід зіставити намічений технологічний план з фактичним виконанням, оцінити доцільність або помилковість що мали місце відступів, розібрати труднощі, які учні мали під час роботи, причини та способи їх усунення.

Заключний інструктаж під час виконання робіт комплексного характеру

Заключний інструктаж при навчанні комплексних роботах має велике значення тому, що при виконанні різних складних робіт у учнів, з одного боку виникають труднощі при використанні найбільш раціональних варіантів технологічних процесів, з іншого - мають місце випадки браку, втрат часу. Тому узагальнення досвіду роботи учнів тут представляє особливий навчальний процес і має важливе виховне значення.Обов'язковою структурним елементом уроку виробничого навчання є заключний інструктаж. Він зазвичай проводитися в кінці уроку. Основна дидактична мета заключного інструктажу - на основі аналізу успіхів і недоліків уроку показати учням, чому вони навчилися, наскільки просунулися в оволодінні професією, що і як потрібно робити, щоб не допускати недоліків і закріпити успіхи.

На заключний інструктаж зазвичай виносяться наступні питання:

- Повідомлення про досягнення мети уроку;

- Підведення підсумків та аналіз виконання навчально-виробничих завдань групою та учнями бригадами;

- Розбір типових помилок і характерних недоліків, розгляд шляхів їх попередження та усунення;

- Аналіз виконання учнями правил безпеки, організації праці і робочих місць, використання робочого часу;

- Підведення підсумків змагання між учнями та учнями бригадами, повідомлення оцінок;

- Повідомлення теми наступного уроку, видача домашнього завдання.

Для підвищення ефективності проведення заключного інструктажу слід дотримуватися наступних рекомендацій:

- На перший план завжди ставити підведення підсумків виконання навчальних завдань уроку;

- Намагатися надавати заключного інструктажу навчальний характер,тобто будувати його так, щоб учні отримували на ньому щось нове,закріплювали і розширювали свої пізнання і досвід;

- Залучати всіх учнів в активне обговорення підсумків минулого уроку; широко залучати їх до самостійного аналізу виконаних навчально-виробничих робіт;

- Уміло використовувати аналіз кращих навчально-виробничих робіт учнів з метою мобілізації всієї групи на кращі навчально-виробничі успіхи; широко практикувати порівняння робіт, виконаних учнями, із зразками-еталонами;

- Широко практикувати аналіз раціональних пропозицій учнів по удосконалення технології, інструментів, пристосувань, способів контролю роботи і т.п.;

- Аналіз підсумків уроку проводити всебічно і об'єктивно, виставляються помилки і недоліки, якщо їх причиною є недосвідченість.

Для виробничого навчання, як і для теоретичного характерна домашня навчальна робота учнів. Основна вимога до домашніх завдань у виробничому навчанні практична спрямованість, тісний зв'язок з навчально-виробничою діяльністю учнів. Найбільш типовим домашнім завданням, характерним для кожного уроку виробничого навчання, є повторення матеріалу спеціальних предметів (спецтехнології), пов'язаного з матеріалом майбутнього уроку виробничого навчання. З інших видів домашніх завдань необхідно виділити наступні: виконання і розбір креслень, схем, графіків, пов'язаних з матеріалом майбутнього уроку; виконання технічних розрахунків; вивчення інструкційних карт, технологічних карт, виробничих інструкцій; самостійна розробка технологічних процесів виконання майбутніх робіт; виконання міжпредметних завдань; конструювання пристосувань тощо. видаючи домашні завдання, майстер повинен обов'язково проінструктувати учнів про способи їх виконання. Такі основні питання організації та методики проведення уроку виробничого навчання, який є центральною ланкою всього навчально-виховного процесу.

1.5 Форми організації навчально-виробничої діяльності учнів у процесі професійної підготовки в навчальних майстернях

Під формою організації навчальної діяльності розуміють способи організаційної побудови навчального процесу та взаємодії учнів, що визначає характер управління з боку педагога, способи навчально-виробничої діяльності проведення занять, структуру, зміст, методи занять і спрямовані на оптимізацію навчального процесу.

В сучасній системі професійно-теоретичної підготовки найбільш широко застосовуються групова, ланкова, бригадна, парна й індивідуальна форми організації навчальної діяльності учнів.

Групова (фронтально-групова) форма - це заняття з учнями всієї навчальної групи одночасно, проведена за єдиним планом на основі єдиних дидактичних цілей.

Ланкова, парна та бригадна форми організації навчальної діяльності учнів у процесі теоретичного навчання можуть застосовуватися на лабораторно-практичних роботах, семінарах, практичних заняттях, ділових, рольових іграх. Поділ навчальної групи на ланки, бригади викладач повинен провести з урахуванням рівня теоретичної підготовленості учнів, їх вікових і комунікативних особливостей для забезпечення їх активної взаємодії при виконанні навчальних завдань. Парна робота найбільш ефективна при об'єднанні сильного і слабкого учнів. Робота ланок і бригад може включати однакові чи різні за змістом навчальні завдання, які мають різні дидактичні цілі, підпорядковані загальній меті уроку. Ці форми передбачають включення учнів у спільне планування навчальної діяльності, сприйняття і з'ясування інформації, обговорення та взаємоконтроль. Темп роботи буде залежати від складу групи.

Особливість індивідуальної діяльності учнів полягає в тому, що зміст виконуваних ними завдань повинен активізувати навчально-пізнавальну діяльність у найбільш важливому для них аспекті. Організація індивідуальної навчальної діяльності заснована на диференційованому, особистісно-орієнтовному підході до навчального процесу. Застосування цієї форми організації навчальної діяльності сприяє вирівнюванню рівнів знань, умінь і навичок у слабких і середніх учнів, інтенсифікації навчального процесу для найбільш здібних учнів, поглибленню знань і вмінь за найбільш значущими питаннями курсу, розвитку технічного і творчого мислення учнів тощо.

В останні роки у світовій педагогіці широке поширення одержало навчання в співробітництві («технологія навчання в співробітництві» або «метод малих груп»), як альтернатива традиційному навчанню. Метою навчання в співробітництві є не тільки опанування знаннями, вміннями і навичками кожним учнем на запланованому рівні, але і формування соціально значущих і комунікативних умінь. Існує кілька різновидів навчання в співробітництві: навчання в команді, командно-ігрова діяльність, індивідуальна робота в команді, «пила» тощо. При використанні на уроках навчання в малих групах викладач повинен знати, що недостатньо сформувати групи і дати завдання, необхідно організувати самостійну діяльність учнів, дотримуючись таких вимог: одне завдання на групу, одне заохочення на групу, розподіл ролей.

Організацію роботи в малих групах викладач може реалізовувати на заняттях усіх типів: при вивченні нового матеріалу, закріпленні, удосконаленні, узагальненні знань і вмінь, контролі отриманих знань і вмінь. Ефективне застосування методу малих груп на окремих етапах занять: перевірці домашнього завдання, самостійної практичної роботи учнів із засвоєння нового навчального матеріалу тощо.

Ефективність застосування перелічених вище форм організації діяльності учнів залежить від таких чинників: рівня професійної компетентності викладача; знання викладачем індивідуальних особливостей учнів;специфіки професії, яку вивчають учні; цілей та задач заняття; творчого підходу до розробки сценарію заняття; дидактичного забезпечення навчального процесу тощо.

Переваги і недоліки окремих форм організації навчальної діяльності учнів приведені в табл.

Переваги і недоліки різних форм організації навчальної діяльності учнів

№ з/п

Форми організації навчальної діяльності

Переваги

Недоліки

1

2

3

4

1.

Групова

просто організувати;

заняття під контролем педагога;

економічна за дидактичним забезпеченням;

ефективна передача інформації.

навчальна інформація може не відповідати запитам всіх учнів;

пізнавальна активність учнів невисока;

учні не набувають особистий досвід;

- викладачу складно утримувати увагу всіх учнів.

2.

Мала група

учні набувають особистий досвід;

учні можуть працювати у своєму темпі.

учні, беручи участь у груповій роботі, одержують уявлення про характер навчальної діяльності, тому ефект новизни при роботі в малій групі невисокий.

3.

Малі групи з однаковими завданнями

просто планувати;

придбання особистого досвіду учнями;

просто оцінювати.

кожній групі потрібен ресурс;

важко ураховувати індивідуальні здібності учнів.

4.

Малі групи з різними тематичними завданнями

кожна група може докладно вивчити свою тему;

придбання особистого досвіду учнями;

розвиток навичок учіння в процесі виконання завдання;

немає необхідності у великих кількостях однакового ресурсу.

необхідно контролювати хід роботи кожної групи;

ускладнюється підготовка до такого заняття;

складно оцінити і зафіксувати успіхи кожного учня.

5.

Малі групи з різними тематичними завданнями ротація груп

придбання особистого досвіду учнів;

немає необхідності у великій кількості однакового ресурсу;

розвиток комунікативних якостей учнів.

необхідно контролювати хід роботи кожної групи;

обмеження за темпом виконання завдань кожною групою, оскільки їх ротація запланована;

ускладнюється підготовка до занять.

6.

Індивідуальна

можливість диференціювати складність завдань;

можливість працювати в індивідуальному темпі;

придбання особистого досвіду учнями;

висока пізнавальна активність та самостійність учнів.

ускладнюється контроль за ходом роботи кожного учня;

потрібен великий ресурс;

ускладнюється підготовка до заняття;

учні практично не спілкуються між собою.

При виробничому навчанні в майстернях училища при виборі форми організації навчальної діяльності учнів доцільно враховувати вид навчально-виробничих робіт.

Фронтально-групова форма організації навчання характеризується єдиним для всіх учнів групи навчальним матеріалом, формуванням у них одних і тих же умінь і навичок на основі виконання однакових завдань та використання ідентичних засобів навчання. Вступне і поточне інструктування, а також контроль проводяться майстром одночасно для всіх учнів. Така організація є характерною і доцільною для уроків з вивчення операційних тем, при формуванні та відпрацьовуванні первинних умінь та навичок. Учень виконує завдання від початку і до кінця, оволодіваючи всіма прийомами виконання даної операції. Позитивним в цій формі організації є те, що учень бачить результати своєї праці і може порівняти їх з результатами інших учнів. Але тривале виконання простих робіт у тренувальний період навчання знижує зацікавленість учнів. При цьому фронтальність може порушуватись, тому що деякі учні йдуть уперед, а інші відстають.

Бригадна форма організації навчання характеризується, в першу чергу, наявністю виокремлених зв'язків серед учнів групи, тобто формою кооперації, яка пов'язана кінцевим результатом. Якщо кінцевий результат - готова продукція - не може бути отриманий без розподілу бригади на більш дрібні групи, то доцільним є застосовування ланкової форми навчання.

Бригадна форма організації роботи учнів характерна при виконанні комплексних робіт. Під час виготовлення простих виробів всі члени бригади виконують однакову роботу. Диференційований підхід до учнів дозволяє майстру виробничого навчання задати кожній бригаді індивідуальний темп на основі побригадного нормування праці і добору навчально-виробничих робіт. Бригадир не обирається і не затверджується, тому що на даному етапі формування професійних знань, умінь та навичок недоцільно відволікати окремих учнів від їх основної навчальної діяльності. Керівництво бригадою здійснює майстер виробничого навчання.

При такій організації діяльності є можливість виконувати творчі роботи. Недоліки бригадної форми: не всі члени бригади працюють з однаковою напругою, у результаті чого отримують різну виробничу підготовку. Крім того, необхідно багато часу на інструктування кожної бригади.

На етапі підвищення складності навчально-виробничих робіт можуть створюватись спеціалізовані бригади із учнів, які мають однаковий рівень сформованості професійних знань, умінь і навичок за однією темою та працюють над однією операцією. Кількість таких бригад в групі повинна дорівнювати кількості операцій, які необхідні для виготовлення виробу. Майстер виробничого навчання призначає бригадира. При підведенні результатів діяльності бригади може бути використаний коефіцієнт трудової участі.

Коли майстер виробничого навчання переконається у сформованості в учнів умінь та навичок по операційним темам, він може створювати комплексні бригади. Вони комплектуються з учнів, які мають більш високу порівняно з іншими сформованість підготовки за однією операційною темою. Відбір навчально-виробничих робіт здійснюється таким чином: роботи повинні містити 3-4 операції з попередніх тем; кількість робіт повинна бути не меншою кількості операцій, щоб кожен член бригади брав участь у всіх операціях.

Індивідуальна форма організації праці на уроках виробничого навчання передбачає виконання учнями різних завдань, диференційованих за змістом, складністю, темпу виконання, ступенем вимог.

навчальний виробничий операційний інструктаж

1.6 Урок виробничого навчання як основна форма організації навчально-виробничої діяльності учнів в майстерні та сучасні вимоги до нього

Урок _ це динамічна фронтально-групова організаційна форма навчального процесу, обмежена визначеним відрізком часу, яка проводиться педагогом із групою учнів постійного складу і включає мету, зміст, форми, методи і засоби навчання для рішення задач навчання, розвитку і виховання. Урок, як форма навчання, має визначену структуру, обумовлену педагогом в залежності від дидактичних цілей і реальних умов навчального процесу. [34, 35]

Концепція сучасного уроку базується на особистісно-орієнтованих цінностях освіти, коли учень є центральною фігурою навчального процесу. При цьому педагог у більшій мірі виступає в ролі організатора самостійної, активної, пізнавальної діяльності учнів, компетентного консультанта і помічника. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не лише на контроль знань і умінь, але на проектування, діагностику і корегування дій учнів, щоб вчасно допомогти своїми кваліфікованими діями усунути утруднення в одержанні й застосуванні учнями необхідної інформації.

Відповідно з даною концепцією, урок _ це цілісна система, яка характеризується тісним взаємозв'язком усіх компонентів: комплексна мета уроку досягається за рахунок єдності й узгодження задач уроку, змісту навчального матеріалу, методів і засобів навчання, форм організації навчальної діяльності. Сучасна освітня парадигма характеризується принципово новими положеннями в порівнянні з традиційними в питаннях формування цілей, змісту, вибору методів і засобів навчання. Особлива увага при цьому приділяється формуванню навичок самоосвіти, економізації, інтеграції формуємих знань, впровадженню диференціації навчання; пріоритетним напрямком є комп'ютеризація. Провідними повинні стати дослідницькі, евристичні та проблемно-розвиваючі методи навчання, які дозволяють найбільш повно реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні.

Навчання не може уникнути репродуктивності, яка має бути оптимальною, а частка її використання повинна поступово зменшуватися на всіх ланках навчання. Основними елементами сучасного уроку є практична діяльність, аналіз практики, дослідження і пошук.

Сучасний і майбутній роботодавець у системі маркетингу зацікавлений в працівникові, який має наступні якості [23]:

уміння логічно мислити;

уміння вирішувати проблеми;

уміння приймати рішення; уміння одержувати і використовувати інформацію;

уміння планувати свою діяльність;

уміння вчитися;

багатокультурні навички;

комунікативні (уміння слухати і правильно інтерпретувати інформацію);

уміння співпрацювати, (робота в колективі і взаємонавчання).

Розвиток цих особистісних якостей сучасного працівника можливий, насамперед, шляхом удосконалення навчально-виробничого процесу за рахунок впровадження інноваційних особистісно-орієнтованих технологій навчання, які передбачають диференційований підхід до навчання з урахуванням інтелектуального розвитку учня, його підготовленості до навчання і навченості, індивідуальних здібностей.

Сучасний зміст освіти та закономірності процесу навчання визначають ряд неодмінних вимог до сучасного уроку [30]:

· урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу, відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності педагога і учнів;

· урок повинен передбачати не тільки виклад нової навчальної інформації, а й завдання для її практичного застосування, причому частина знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач;

· наявність науковості змісту, неодмінною умовою проявлення якої є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки;

· реалізація індивідуалізації та диференціації навчання: виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю структурою; використання навчального матеріалу та завдань для самостійної роботи учнів різного рівня складності;

· на уроці повинен здійснюватися розвиток навчальних компетентностей учнів за допомогою відтворення ними академічних знань, вправ у вміннях і навичках, шляхом виконання завдань на застосування академічних компетентностей у нестандартних ситуаціях;

· на уроці повинно проводитися систематичне, планомірне та системне оцінювання рівнів навчальних досягнень учнів, виявлення рівня їх навченості.

Багатоплановість сучасного уроку дозволяє сформулювати декілька груп вимог до нього.

Дидактичні вимоги до уроку теоретичного навчання:

реалізація основних принципів дидактики;

чітке визначення цілей уроку в цілому, місця і ролі конкретного уроку в загальній системі навчальних занять;

визначення змісту уроку відповідно до вимог програми навчальної дисципліни і цілей уроку;

висока педагогічна майстерність педагога, творче застосування ним різних методів і прийомів навчання, вміле володіння сучасною дидактичною технікою;

забезпечення високої пізнавальної активності учнів на уроці, оптимальна сполука викладання педагогом навчального матеріалу із самостійною пошуковою роботою учнів, рішенням проблемних задач і виконанням завдань творчого характеру;

взаємозв'язок форм організації навчальної діяльності учнів;

диференційований підхід до учнів відповідно їх рівню підготовленості до засвоєння навчального матеріалу, широке використання дидактичного матеріалу різного ступеню складності;

раціональне чергування різних видів діяльності учнів;

наступність у навчанні (зв'язок визначеного уроку з попередніми і наступними заняттями, реалізація міжпредметних зв'язків);

застосування раціональних та ефективних методів контролю, об'єктивність й мотивованість оцінювання знань та умінь учнів.

Дидактичні вимоги до уроку виробничого навчання:

нерозривність навчальних, розвиваючих та виховних цілей і задач уроку;

поєднання теорії з практикою;

наявність оптимального матеріально-технічного забезпечення занять;

організація робочих місць учнів у відповідності до вимог охорони праці; наявність справного обладнання, інструменту, пристосувань;

наявність необхідної навчально-технічної документації, її методична ефективність;

раціональний вибір форм організації учнів на заняттях (інтегрованої, диференційованої, індивідуальної, змішаної);

раціональний вибір об'єктів роботи для учнівської групи, бригади, кожного учня;

правильний вибір методичних прийомів інструктажів з урахуванням організаційних форм навчання, особливостей виробничого завдання;

використання на уроці передових методів праці, інноваційних виробничих і педагогічних технологій;

логічність, доступність і посильність викладання навчального матеріалу, вибір ефективних прийомів закріплення й розвинення практичних умінь і навичок учнів.

Виховні вимоги:

реалізація виховних можливостей, закладених у змісті, цілях і методах навчання;

вплив на мотиваційну сферу особистості учнів, стимулювання і формування позитивного відношення до навчання, розвиток самостійності і творчих здібностей;

висока вимогливість педагога, що сполучається з повагою до особистості учнів; дотримання педагогічної культури й такту.

Психологічні вимоги:

спрямованість уроку на розвиток інтелектуально-пізнавальних процесів: уваги, пам'яті, мислення, просторової уяви, абстрактного мислення тощо;

врахування психологічних особливостей і психологічного стану учнів на уроці;

зібраність педагога під час проведення уроку, його вміння розподіляти свою увагу між всіма учнями, самоволодіння та самоконтроль, доброзичливість й справедливість по відношенню до учнів.

Організаційні вимоги:

чітка структура уроку, яка відповідає його меті, змісту, методам навчання;

раціональне використання навчального часу впродовж проведення всіх структурних елементів уроку.

Гігієнічні вимоги:

попередження розумової й фізичної перевтоми;

забезпечення чистого повітря, сприятливого температурного режиму, норм освітлення у навчальних приміщеннях;

відповідність матеріально-технічного обладнання навчальних приміщень фізичним даним учнів.

Традиційна модель - класно-урочна - ефективно діє вже багато десятиліть, причому в цій моделі склалися свій понятійний апарат, культура відносин педагогів, які використовують такі терміни, як:

· триєдина мета уроку;

· план-конспект;

· форми, методи, прийоми навчання;

· типи і види уроків тощо.

Інша модель пов'язана з технологізацією освіти [36]. Сучасні технології навчання як новий феномен прийшли в професійну освіту, дозволивши сформувати новий понятійний апарат з такими термінами, як:

· технологічна карта тематичного та поурочного планування;

· технологічний прийом, етап технології;

· завдання та діагностика технологічного етапу тощо.

Завдяки становленню цієї моделі змінилися форми і методи навчання професії, культура проектування уроку, система оцінювання навчальних досягнень учнів тощо.

Сьогодні, в умовах модернізації освіти, стає актуальною модель компетентнісного підходу у навчанні зі своєю культурою та понятійним апаратом, серед якого такі, як: ключові та базові компетентності; психолого-педагогічна або проблемна ситуація; різнорівневий підхід у навчанні тощо.

Вплив технологізації освіти та компетентнісного підходу у навчанні на ефективність проведення занять можна простежити в порівнянні традиційного та сучасного уроку

Порівняльна характеристика традиційного і сучасного уроку в ПТНЗ

Критерії порівняння

Традиційний урок

Сучасний урок

1

2

3

1. Стратегія навчання

Стратегія формування - педагогічне втручання у внутрішній світ учня, нав'язування йому загальноприйнятих у дидактиці способів діяльності та її оцінювання

Стратегія розвитку - розвиток особистісного потенціалу учня, його інтелектуалізації та самореалізації, формування творчої особистості

2. Джерело мотивації навчання

Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство)

Внутрішнє (інтерес самого учня)

3. Джерела інформації

Педагог, підручники, ТЗН, довідникова інформація

Використання нових інформаційних технологій, комп'ютерних та мережевих інформаційних систем

4. Глибина вивчення змісту навчальної інформації

Учні, як правило, орієнтовані на рівень знання і розуміння

Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка)

5. Відсоток засвоєння навчального матеріалу

Як правило, невисокий (від 5 до 50%)

Як правило, високий (від 30 до 90%)

6. Роль особистості педагога

Особистісні якості педагога залишаються в тіні, він виступає як “джерело” інформації.

Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор, партнер, консультант, контролер

7. Роль учнів

Учні виступають як “об'єкт” навчання, їх роль пасивна в прийнятті важливих рішень щодо процесу навчання. Діяльність - репродуктивна

Учні - “суб'єкт” навчання, їх роль активна в генерації та реалізації особистісних ідей в процесі навчання. Діяльність - мотивована, пошукова, пізнавальна

8. Методи навчання

Традиційні (репродуктивні, продуктивні, дедуктивні, індуктивні)

Інтерактивні (інформаційні, евристичні, імітаційні)

9. Форми навчання

Групова, бригадно-ланкова, індивідуальна, змішана.

Інтегрована, кооперативна, робота в малих групах, парна, індивідуальна.

10. Контроль над процесом навчання

Педагог добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачувані.

Педагог має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і перебігом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані.

Досягнення точного запланованого результату згідно із дидактичною метою уроку

Вибір оптимального рішення в процесі багатоваріативної переробки навчальної проблеми. При цьому поглиблюються необхідні знання й уміння та розвивається професійна творчість


Подобные документы

  • Зміст, аналіз самостійної роботи учнів. Види самостійної діяльності учнів. Методика організації самостійної роботи на уроках трудового навчання в основній школі. Методична розробка уроку трудового навчання на тему "Світильники й електроприлади в побуті".

    дипломная работа [78,1 K], добавлен 02.02.2014

  • Аналіз виробничого навчання: суть, особливості організації та місце в закладах професійної освіти. Основні принципи, системи і методи організації виробничого навчання. Роль практичних занять у навчанні. Розробка уроку для формування практичних навичок.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 24.10.2010

  • Основні типи уроку по засвоєнню, узагальненню і систематизації нових знань, навиків і умінь. Загальні, виховні, розвиткові та дидактичні вимоги до нього. Форм організації навчання та навчальної роботи. Розробка уроку на тему "Корінь: будова, функції".

    курсовая работа [905,6 K], добавлен 11.12.2014

  • Поняття методів виробничого навчання, їх загальна характеристика. Словесні методи навчання. Система практичних методів та їх особливості. Способи використання на уроках виробничого навчання наочного приладдя. Вправи - основний метод виробничого навчання.

    реферат [412,4 K], добавлен 15.10.2010

  • Психолого-педагогічні засади пізнавальної діяльності учнів. Аналіз активних та інтерактивних методів навчання. Методичні рекомендації вчителям щодо організації пізнавальної діяльності школярів в процесі вивчення географії Південної та Північної Америки.

    дипломная работа [212,2 K], добавлен 21.09.2011

  • Становлення та розвиток принципу наочності, його основні положення та функції. Види наочності та вимоги до використання. Розробка заняття виробничого навчання з використанням засобів наочності з професії "Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр".

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 18.11.2014

  • Урок як форма організації навчання. Нетрадиційні форми організації. Методика організації занять з кулінарії у формі гри. Особливості розробки та проведення уроку-гри. Визначення ефективності впливу уроку гри на активізацію пізнавальної діяльності учнів.

    дипломная работа [89,3 K], добавлен 16.09.2010

  • Урок - основна форма навчання географії. Типи і структура уроків. Вивчення нового матеріалу, вдосконалення знань, контроль і корекція навичок. Основні вимоги до змісту. Методика проведення етапів макроструктури уроку. Організація самостійної роботи учнів.

    курсовая работа [46,1 K], добавлен 13.04.2013

  • Види і форми організації навчання студентів. Класно-урочна система організації навчання, урок як основна форма педагогічного процесу. Особливості форм організації навчального процесу по спеціальних предметах, методи навчання та їх основні групи.

    курсовая работа [61,7 K], добавлен 29.09.2010

  • Поняття про форми навчання. Типи і структура уроків. Теоретичні аспекти організації уроку історії. Методи і засоби навчання на уроці на прикладі теми: "Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича". Творчий підхід до процесу вивчення історії.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 17.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.