Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання.

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1995-2001р.р. і в ньому умовно можна виділити кілька етапів.

На аналітико-підготовчому етапі (1995-1996 рр.) проведено аналіз психолого-педагогічної, філософської та науково-методичної літератури щодо проблеми дослідження, сформульовано основні положення дослідження, робоча гіпотеза, проаналізовано та узагальнено прогресивний педагогічний досвід, проведено першу фазу констатуючого експерименту (вивчення ступеня задоволеності вчителів фізичного виховання рівнем професійної підготовки у вищих навчальних закладах та визначення рівня фахової підготовки майбутніх учителів).

На аналітико-пошуковому етапі (1996 - 1997 рр.), у другій частині констатуючого експерименту, визначено контрольну й експериментальну групи, проведено вимірювання вихідного рівня досягнень студентів за основними параметрами, розроблено модель-еталон особистості майбутнього вчителя фізичного виховання та критерії його ціледосягнення; розроблено експериментальну модульну програму (структуру й зміст окремих модулів, контрольно-діагностичний комплекс) і методику експериментальної роботи.

На перетворюючому етапі (1997-2001 рр.) здійснювався формуючий педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності авторської технологічної моделі та її програмно-методичного й контрольно-діагностичного комплексів.

На узагальнюючому етапі (2001-2002 рр.) проведено аналіз та інтерпретацію результатів експерименту, сформульовано загальні висновки дослідження, окреслено перспективні напрямки подальшого розгортання дослідницької роботи.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези дослідження використовувався комплекс методів: а) теоретичного пошуку: концептуально-порівняльний аналіз - для змістовного зіставлення наявних психолого-педагогічних теоретичних підходів до визначення та обґрунтування модульного навчання; системно-структурний аналіз - для виявлення класифікаційних ознак педагогічних технологій та їх систематизації; проектування - для розробки моделі-еталона професійно-компетентного фахівця, створення теоретичної моделі модульної технології професійної підготовки й вивчення закономірностей та особливостей її функціонування; моделювання - для обґрунтування теоретичних засад модульного навчання та впровадження їх у практичну діяльність вищого навчального педагогічного закладу; б) емпіричного характеру: експериментальні - психолого-педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий) - для перевірки ефективності модульно-рейтингової технології; праксиметричні методи - для аналізу прогресивного педагогічного досвіду та вимірювання результатів діяльності з використанням методу експертних оцінок і самооцінювання; діагностичні - для отримання оперативної інформації та здійснення зворотного зв'язку через анкетування, опитування, бесіди, тестування; методи математичної статистики - перевірка статистичних гіпотез і кореляційний аналіз для визначення об'єктивності та вірогідності емпіричних результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі факультету фізичного виховання Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти (кафедра розвитку дитини), Луганського Вищого училища фізичної культури, а також на Старобільському й Ровеньківському факультетах ЛДПУ імені Тараса Шевченка. Усього дослідженням було охоплено понад 650 студентів і 114 учителів фізичного виховання.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження дістало подальший розвиток поняття "професійна педагогічна компетентність"; на основі поняття "професійна компетентність" вперше запропоновано й обґрунтовано модель компетентного вчителя як цілеутворюючого компонента технології професійно-педагогічної підготовки; удосконалено на основі системного підходу зміст і послідовність етапів проектування технології професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання; вперше розроблено модель компетентного вчителя фізичного виховання (як еталон ціледосягнення) для конструювання модульно-рейтингової технології викладання гімнастики на факультетах фізичного виховання вищих навчальних педагогічних закладів і педагогічних факультетах вищих навчальних закладів фізичного виховання й спорту; вперше запропоновано як універсальний критерій оцінки ефективності технології професійної підготовки рівні компетентності майбутнього фахівця та трирівневу систему критеріїв ціледосягнення фахової підготовки студентів.

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні концептуальних ідей проектування технології професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання, зокрема - модульно-рейтингової технології (на прикладі гімнастики); системи критеріїв і показників ефективності спроектованої модульно-рейтингової технології.

Практична значущість дисертаційного дослідження полягає у розробці навчально-методичного забезпечення технології, що складається з навчальної модульної програми з дисципліни "Гімнастика з методикою викладання" для педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів з обґрунтуванням технології її реалізації; експериментального навчально-методичного посібника "Теорія та методика гімнастики" (модульний курс), орієнтованого на базову підготовку з гімнастики; методичних посібників та довідкових матеріалів до змісту окремих модулів та навчальних елементів модульної програми; російсько-українського словника-довідника гімнастичних термінів. Для здійснення контрольно-діагностичної функції розроблено рейтингову систему педагогічного контролю навчальних досягнень студентів, в якій розвинуто ідеї конструктивного використання рейтингового контролю; розроблено систему критеріально-орієнтованих тестів для оцінювання ефективності професійної підготовки.

Основні концептуальні положення, програма, навчальні матеріали, методичні рекомендації впроваджувалися у навчально-виховний процес факультету фізичного виховання Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/505 від 25.04.2002 р.), у Луганському Вищому училищі фізичної культури (довідка № 102 від 23.04.2002 р.), а також на Старобільському (довідка № 271 від 25.04.2002 р.) й Ровеньківському (довідка № 221 від 25.04.2002 р.) факультетах ЛДПУ імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача в роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в розробці програмно-методичного комплексу модульної технології професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання (на матеріалі гімнастики) та рейтингової системи педагогічного контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження докладалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика" (Луганськ, 1999); на міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми фізичного та валеологічного виховання студентської молоді" (Луганськ, 2000); на регіональному науковому симпозіумі "Наука Луганщини у контексті розвитку регіону" (Луганськ, 1999); на обласних науково-методичних семінарах Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти (1999-2002); на загальноуніверситетських науково-методологічних семінарах з проблем педагогічної інноватики та щорічних науково-практичних конференціях університету (1997-2002).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження здобувачем опубліковано 10 наукових праць, з яких: 4 статті у фахових наукових виданнях (1 у співавторстві); 1 навчально-методичний і 1 методичний посібники загальним обсягом 182 сторінки; експериментальний навчально-методичний посібник і термінологічний словник-довідник загальним обсягом 384 сторінки (у співавторстві) та тези доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках. Робота містить 20 таблиць на 20 сторінках, 10 рисунків на 10 сторінках, а також 9 додатків на 60 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 264 сторінки. У роботі використано 295 літературних джерел, з яких 9 іноземних.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, концептуальну ідею, завдання й методологію дослідження, методи та етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, висвітлено основні аспекти апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи модульно-рейтингової технології професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання" - висвітлено роль інноваційних процесів у педагогічній системі вищої освіти як продуктивного механізму реформування системи професійної підготовки. Узагальнюючий аналіз публікацій з педагогічної інноватики (К. Ангеловскі, М.В. Кларін, М.М. Поташнік, А.І. Пригожин В.О. Сластьонін, Р.Н. Юсуфбекова та ін.) дає підстави стверджувати, що найпоширенішими є інноваційні пошуки на більш динамічному рівні - технологічному через так звані інновації-модернізації, тобто створення гнучких методів, форм, засобів професійної педагогічної підготовки. Відповідно, накопичення локальних інновацій сприяє прискоренню оновлення системи в цілому.

Технологічний підхід утвердився в педагогіці в другій половині ХХ століття як проекція технократичної свідомості на сферу освіти, відбиттям соціально-інженерного мислення в педагогіці. На думку російських педагогів-"технологів" - В.П. Беспалька, В.В. Гузєєва, М.В. Кларіна, В.М. Монахова, Л.І. Фішмана, М.О. Чошанова та ін., дидактичний потенціал технологічного підходу може бути розвинений як за рахунок переосмислення технологічних процедур цілепокладання, так і вдосконалення афективних цілей особистісного зростання. Нам близька позиція В.П. Беспалька, який розуміє освітню технологію як спроектовану й реалізовану на практиці педагогічну систему. Аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що стратегічним орієнтиром у розробці технологій професійної підготовки виступає, як правило, кваліфікаційна характеристика майбутнього фахівця. Окремі дослідники, зокрема М.О. Чошанов, думку якого ми поділяємо, за системоутворюючий фактор технології обирають професійну компетентність, яка має суттєві переваги щодо визначення моделі-еталона майбутнього фахівця, й за допомогою якої можна більш точно описати реальний рівень підготовки спеціаліста, особливо в порівнянні з не завжди діагностично визначеними цільовими настановами. Цілком очевидно, що структура професійної діяльності передбачає окреслення відповідних сфер компетенції. Таким чином, центральне поняття - професійну компетентність - ми пропонуємо визначити як складну інтегративну структуру, яка виступає визначальною характеристикою особистості фахівця і якісно проявляється у виборі оптимального вирішення професійного завдання з числа можливих. Аналіз сутності означеного феномена дозволив виявити рівень прояву професійної компетентності у залежності від характеру вирішення професійного завдання. У нашій інтерпретації ми пропонуємо визначити нормативну компетентність - як сукупність репродуктивного знання (знання-копії), алгоритмічної діяльності й конвергентного мислення, реконструктивну компетентність - як єдність практичного знання (знання-уміння), раціонального методу й педагогічної рефлексії, конструктивну компетентність (високий рівень) як сукупність актуально-дієвого фонду знань (знання-трансформації), гнучких умінь (технології) та вільного (дивергентного) мислення. Така структура професійної компетентності дозволяє, на наш погляд, більш точно й діагностично визначити відповідність професійної підготовки щодо сучасних вимог у порівнянні з описовими професіограмами.

Одним із основних завдань дослідження була розробка моделі професійно компетентного фахівця з фізичного виховання. Аналіз науково-педагогічних досліджень показав, що вони стосуються лише окремих її компонентів, які визначаються авторами як основоположні. Зокрема, це стосується педагогічної спрямованості (Н.Ю. Зубанова, 1998) і педагогічних здібностей учителя фізичного виховання (В.Т. Яловик, 1996), професійно-педагогічних умінь (А.В. Цьось, 1994). На підставі аналізу представлених вище точок зору й підходів до створення еталонної моделі педагога різних спеціальностей ми пропонуємо власне бачення такої моделі на основі системного підходу. Психологічним підґрунтям виступають особистісний і діяльнісний підхід. Нам уявляється цілком логічним в основу моделі компетентного фахівця покласти контекст професійної діяльності в її структурному й змістовному плані. За даними Б.М. Шияна, контекст професійної діяльності майбутнього вчителя фізичного виховання можна означити як сукупність навчально-виховної, науково-методичної, фізкультурно-оздоровчої, спортивно-масової та організаційно-управлінської діяльності. Ми пропонуємо включити ще один компонент - проектувальний, який на рівні умінь сприятиме вирішенню професійно-педагогічних завдань на більш високих рівнях діяльності - системно-моделюючому й творчому. У логіці наведених міркувань у структурі професійної компетентності майбутнього вчителя фізичного виховання ми виокремлюємо такі компоненти як теоретичний (сформованість системних психолого-педагогічних, медико-біологічних знань та фундаментальних і прикладних знань з теорії, методики та історії фізичної культури й спорту), методичний (сформованість професійних умінь і навичок проведення різних форм занять фізичною культурою з різним контингентом), технічний (володіння технікою виконання фізичних вправ різного рівня складності й рухової структури) та фізичний (розвиненість основних рухових якостей на рівні нормативних програмних вимог), а також професійно-значущі особистісні якості (спортивно-педагогічна спрямованість, моральність, інтелектуальна активність, креативність, психофізична стійкість; комунікативні, перцептивні, психомоторні, експресивні якості). На рис.1 подається узагальнена графічна модель-еталон професійно компетентного вчителя фізичного виховання з позначенням різнорівневої системи критеріїв ефективності модульно-рейтингової технології професійної підготовки (на прикладі гімнастики).

Рис.1. Ієрархія критеріїв оцінювання професійної підготовки студентів.

Запропонована модель фахівця з фізичного виховання на основі професійної компетентності має, на нашу думку, досить суттєві переваги порівняно з існуючими, оскільки уявляється цілісною, виступає універсальною якісною характеристикою виконуваної діяльності й готовності до неї та у різнорівневому виявленні може виступати як надійний, вимірюваний критерій якості професійної підготовки, до того ж легко підтверджуваний кількісними вимірами.

Розуміння педагогічної технології як спроектованої і реалізованої на практиці педагогічної системи передбачає аналогічне уявлення й про діагностичний еталон-орієнтир ціледосягнення. На нашу думку, запропонована модель-еталон фахівця фізичного виховання як компетентного спеціаліста-педагога сприятиме вирішенню подвійного завдання - як основи для проектування технологічної моделі й надійного універсального критерію вимірювання її ефективності. Ураховуючи прикладну спрямованість дослідження, на підставі аналізу відомих наукових публікацій (А.М. Алексюк, І.М. Богданова, Б. Голдшмід, В.О. Огнев'юк, Д. Рассел, А.В. Фурман, П.А. Юцявічене) і власної рефлексії було висвітлено принципові основи технологічного підходу у професійній підготовці фахівців з фізичного виховання, зокрема використання ідей модульного навчання.

Аналіз численних публікацій з проблеми технологізації навчання показав, що у вітчизняній педагогіці ще недостатньо фундаментальних досліджень, в яких розглядаються теоретичні основи проектування педагогічних технологій, їх сутність з позицій теорії систем, механізму функціонування як керованої системи. Спираючись на ідеї відомих вітчизняних дослідників (А.М. Алексюк, І.М. Богданова, А.В. Фурман) та ряду російських (В.П. Беспалько, В.М. Монахов, М.О. Чошанов та ін.), можемо представити професійну підготовку майбутнього вчителя фізичного виховання як педагогічну систему з такою структурою: стратегічна мета підготовки, модель-еталон компетентного вчителя, технології професійної підготовки, суб'єкти взаємодії.

Стратегічна мета фахової підготовки уособлюється у моделі професійно компетентного вчителя фізичного виховання, структурними компонентами якої виступають теоретична підготовка (психолого-педагогічна, медико-біологічна й спеціальна), методична (загальнодидактична й частнометодична), технічна (з видів спорту) й фізична, а також професійно значущі особистісні якості. Операційно-діяльнісним компонентом виступають ефективні технології (наприклад, модульно-рейтингова). Пропонована технологічна модель є повністю керованою на рівні стратегічної мети, на рівні цілей на етапах підготовки, на оперативному й на процесуальному рівні. За умови використання модульної технології рівні цілеутворення й конкретизація цілей здійснюється в межах цілемотиваційного модуля; зміст професійної підготовки структурується й описується у модульній програмі за еталонами навчання у вигляді програмно-методичних настанов, рекомендацій, самостійної роботи. Оперативний зворотний зв'язок, контроль, діагностика навчальних досягнень і відповідна корекція здійснюється через систему рейтингового контролю. У процесі розробки технологічної моделі професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання нами проаналізовано досвід проектування як на загальнотеоретичному, так і на прикладному рівні й пропонується така послідовність проектувальних дій: 1) визначення й обґрунтування концептуальної основи; 2) розробка еталонної моделі компетентного фахівця згідно цільових настанов; 3) вибір (або конструювання нової) технології ціледосягнення в її змістовному, операційно-діяльнісному й контрольно-оцінювальному компонентах; 4) розробка програмно-методичного комплексу; 5) апробація експериментальної моделі; 6) рефлексія й корекція.

У другому розділі "Проектування модульно-рейтингової технології професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання ", згідно наступних завдань дослідження розглянуто питання визначення критеріїв ефективності створюваної технології, описано процес конструювання програмно-методичного забезпечення модульно-рейтингової технології та рейтингової системи педагогічного контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів. Вирішуючи проблему оцінки ефективності спроектованої модульно-рейтингової технології підготовки майбутніх учителів фізичного виховання (на прикладі гімнастики), ми враховували описані у літературі теоретичні вимоги до побудови критеріального апарату, практичний стан проблеми й зробили спробу на основі системного та діяльнісного підходів обґрунтувати цілісну систему діагностично вимірюваних критеріїв. Для вищої професійної школи психологічний результат уособлюється, перш за все, із сформованими професійно- й соціально значущими якостями особистості майбутнього фахівця. На думку Д.Ф. Крюкової, М.О. Чошанова, В.А. Якуніна, продуктивність (результативність), висловлена в професійній компетентності й майстерності, вважається одним з універсальних критеріїв оцінки успішного функціонування будь-якої соціальної системи.

Оцінка ефективності технології професійної підготовки потребує створення цілісної системи критеріїв у відповідній ієрархії. За стратегічні критерії (стратегічний рівень) ми пропонуємо вважати професійну компетентність у її рівневому прояві - нормативна, реконструктивна, конструктивна; спортивно-педагогічну спрямованість; творчу активність; продуктивну навчальну мотивацію; самоуправління. Наступний рівень критеріїв (змістовно-структурний) може бути визначений за відповідними компонентами змісту професійної підготовки - теоретичний, методичний, технічний і фізичний. Рівень оперативних критеріїв оцінки результативності навчально-пізнавальної діяльності відбивається в окремих блоках професійної підготовки (опанування теоретичних основ дисципліни, формування рівня технічної майстерності, методичних умінь, розвиток основних рухових якостей і здібностей).

Корекція освітньої моделі спеціаліста з фізичного виховання як компетентного фахівця дозволила визначити оптимальний шлях структурування навчального матеріалу з дисципліни "Гімнастика з методикою викладання". У процесі створення модульної програми ми спиралися на основні принципи та правила конструювання модульних програм, які запропоновані П.А. Юцявічене (у нашій інтерпретації). Програма проектувалась як за усталеними, так і за інтерпретованими нами принципами побудови модульних програм: інтегративного формування банку навчальної інформації (на основі комплексу гносеологічних і діяльнісних цілей); таксономії дидактичних цілей (комплексні, інтегруючі, окремі дидактичні); відносної самостійності навчальних елементів модуля; оптимального поєднання навчального матеріалу; оперативного зворотного зв'язку; оптимальної інформаційної структури модуля; діалогічності, а також специфічних принципів, які властиві програмам операційного типу - принципу діяльнісного підходу до формування комплексної дидактичної мети та принципу функціональності змісту навчання. Логічно завершеними структурними одиницями модульної програми з гімнастики є відповідні підструктури, тобто модульні програми на відповідний рік навчання. Кожній підструктурі властивий як гностичний підхід до представлення інформації, так і діяльнісний підхід, тому їх зміст формувався з модулів пізнавального й операційного типів. Зміст модулів пізнавального типу охоплював і розкривав фундаментальні положення теорії та методики гімнастики й вивчався з метою підвищення базової теоретичної підготовки студентів. Модулі рецептурно-операційного типу забезпечували засвоєння студентами теоретичного й практичного матеріалу на алгоритмічному рівні, що сприяло формуванню практичних професійних умінь і навичок. Інтегруючою дидактичною метою модулів системно-операційного типу є формування й поглиблення методичної підготовки студентів у процесі моделювання професійної діяльності. Такий підхід до опрацьовування навчального матеріалу зумовлює засвоєння студентами змісту модуля на рівні реконструктивних дій (адаптивний рівень), а з урахуванням зони найближчого розвитку - формування основ конструктивних дій (творчий рівень).

Отже, проектування структури модульної програми з гімнастики та окремих її модулів здійснюється за такою послідовністю: 1) визначається комплексна дидактична мета вивчення гімнастики; 2) окреслюється коло інтегруючих дидактичних цілей і визначається назва відповідних модулів; 3) конструюється загальна структура модульної програми; 4) відповідно до інтегруючих цілей визначається структура окремих дидактичних цілей; 5) створюється змістовна структура пізнавальних і операційних модулів модульної програми.

Рейтингова система педагогічного контролю уявляється доцільним структурним компонентом модульної технології, який забезпечує контроль і діагностику її продуктивності, тим самим виконуючи функцію оперативного зворотного зв'язку. Вона цілком природно поєднується з іншими компонентами навчального процесу і, порівняно з традиційною, має ряд суттєвих переваг - можливість об'єктивної перевірки сформованості професійних якостей студентів у повному обсязі; високий ступінь диференціації результатів контролю; високий стимулюючий ефект; забезпечення уніфікованих критеріїв оцінювання та умов контролю; підвищення активності та самостійності студентів у процесі навчання; можливість самоуправління студентами навчальним процесом; розширення можливостей порівняльного аналізу успішності студентів; забезпеченість принципу завершеності навчання. Уся система формування професійно-педагогічних якостей майбутнього вчителя фізичного виховання потребує, на наш погляд, диференційованого оцінювання таких провідних аспектів підготовки як теоретична, методична, технічна й фізична підготовка.

Одним із стратегічних завдань дослідження було випробування експериментальної технологічної моделі професійної підготовки студентів факультету фізичного виховання впродовж повного терміну вивчення гімнастики (1-5 курси). Педагогічний експеримент здійснювався відповідно до розробленої програми. Статистичний аналіз результатів педагогічного експерименту здійснювався окремо за кожним аспектом професійно-педагогічної підготовки студентів.

Порівняльна характеристика рівня технічної підготовленості студентів здійснювалась на основі вимірювання якості виконання контрольних гімнастичних елементів, аналізу динаміки обсягу засвоєння комбінацій гімнастичного багатоборства, а також аналізу складності довільних змагальних комбінацій на етапі вихідного контролю. Загальні відсоткові показники рівня технічної підготовленості студентів на етапах вихідного й підсумкового контролю наводимо в табл.1. У процесі математично-статистичного аналізу емпіричних даних було визначено, що середній коефіцієнт ефективності формування рухових умінь і навичок у студентів контрольної групи становив 0,112, експериментальної 0,286; середній індивідуальний коефіцієнт якості засвоєння гімнастичних елементів відповідно - 0,590 і 0,771; середній індекс індивідуальної ефективності - 0,214 і 0,555.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика технічної підготовленості студентів

Середня кількість засвоєних за рік комбінацій на гімнастичних приладах в експериментальній групі становить 8,7 (у контрольній - 5,5), опорних стрибків - 5,5 (2,7), вільних вправ - 2,6 (1,6). На етапі підсумкового контролю середній індивідуальний коефіцієнт складності програм в експериментальній групі складав - 4,14 (3,24), а індекс індивідуальної технічної підготовленості відповідно - 36,85 і 27,38. У цілому рівень сформованості рухових умінь і навичок студентів експериментальної групи в порівнянні з контрольною (за комплексом критеріїв) підвищився в середньому на 22,3%.

Комплексна оцінка фізичної підготовленості студентів здійснювалась на основі аналізу результатів виконання відповідних моторних тестів, які дозволяли оцінити рівень розвитку швидкісно-силових якостей, динамічної й статичної сили та гнучкості.

Таблиця 2. Рангові показники виконання тестів контрольно-діагностичного комплексу

За основний кількісний метод обробки й аналізу експериментальних даних було обрано метод парного порівняння, який дозволив визначити кількісну бальну характеристику рухових якостей і відсотковий ранговий показник (персентіль - PR) як кожного студента, так і кожної групи в цілому (PRСЕР) (табл.2). Об'єктивність запропонованої методики перевірялася на основі зіставлення даних, що отримані в результаті повторного виконання тесту в кінці цього ж етапу навчання (курсу). Наведені в табл.2 дані свідчать про позитивну динаміку результатів студентів експериментальної групи. Середні відсоткові рангові показники рівня сформованості основних рухових якостей студентів експериментальної групи підвищилися у порівнянні з контрольною на 20,4% (швидкісно-силові на 15,2%; статична сила - 19,2%; динамічна сила - 28,2%; гнучкість - 15,8%).

Для порівняльного аналізу ефективності формування й розвитку методичних умінь студентів було досліджено комплекс узагальнених професійних умінь. Застосування рейтингової шкали оцінювання за кожним критерієм дозволяло розподілити студентів за п'ятьма групами згідно рівня сформованості узагальнених професійних умінь. Загальні дані узгодженості емпіричних розподілень на кожному етапі навчання наводимо в табл.3.

Примітка: б - рівень значущості; н - ступінь свободи; Ч2емп - емпіричне значення критерію Пірсона Ч2; Ч2кр - критична точка розподілу критерію Пірсона Ч2.

Математично-статистичний аналіз кількісних і відсоткових показників рівня сформованості професійних умінь студентів показав, що впровадження модульно-рейтингової технології дозволило підвищити ефективність формування гностичних умінь на 22,1%, конструктивних - 21,7%, організаторських - 22,3%, комунікативних - 25,8%, спеціальних - 18,2%.

Таблиця 3. Статистична вірогідність розбіжностей емпіричних показників рівня сформованості професійних умінь студентів

Порівняльний аналіз теоретичної підготовленості студентів здійснювався на основі відсоткових показників успішності навчання, якості знань, а також визначення медіани якості знань. Експериментально доведено, що якість теоретичної підготовленості студентів експериментальної групи підвищилась у порівнянні з контрольною в середньому на 22,9%. Отримані по закінченні формуючого експерименту дані дозволяють констатувати, що загальна середня успішність навчання за всіма структурно-змістовними критеріями професійно-педагогічної підготовки студентів експериментальної групи підвищилася на 21,9%. На нашу думку, це аргументовано доводить ефективність експериментальної технологічної моделі та її переваги над традиційними технологіями фахової підготовки студентів факультетів фізичного виховання.

Висновки

студент професійний гімнастика компетентність

Пошук шляхів реформування освіти на нових концептуальних засадах здійснюється в межах компетенції нової галузі знань - педагогічної інноватики, яка забезпечує теоретико-методологічне обґрунтування та впровадження нововведень в освітню практику.

Поширення інноваційних процесів у широкому освітньому просторі стало вагомим рушійним фактором формування нових механізмів професійної підготовки. Але у вітчизняній педагогіці ще недостатньо фундаментальних досліджень стосовно теоретичних основ проектування продуктивних технологій професійно-педагогічної освіти, а проблема технологізації професійної підготовки у вищих навчальних закладах вирішується, переважно, на локально-моделюючому рівні, оскільки основні технологічні характеристики (таксономія цілей, принципи відбору й конструювання змісту, критерії ціледосягнення тощо) описуються, переважно, на рівні педагогічного досвіду, що ускладнює сприйняття пропонованого нововведення як продукту системного мислення, тобто, цілісної педагогічної системи).