Засоби фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій у практику роботи школи І-го ступеня

Як бачимо з таблиці, серед якостей, найбільш важливих у здійсненні інноваційної діяльності студенти виділяють уміння використовувати сучасну техніку з метою одержання інформації та розмножування матеріалів; інтуїцію, вміння передбачати результат; уміння доводити розпочату справу до кінця; здатність долати труднощі. На жаль, майбутні учителі початкових класів не надають достатньої уваги мотиваційній сфері інноваційної діяльності (прагненню здійснювати дослідницьку діяльність), здатності до інноваційної діяльності (вмінню вести пошук професійно значущої інформації; здатності до формулювання нових ідей) тощо.

Таблиця 1.2

Найважливіші якості та вміння, які необхідні вчителям початкових класів для здійснення інноваційної діяльності в школі

Студентам також було запропоновано заповнити карти самооцінки вмінь, необхідних для використання інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи і готовності до інноваційної діяльності у навчальній роботі з молодшими школярами. Для цього було визначено 4-ьох бальну шкалу, в якій: 0 балів - не володію зовсім - елементарний рівень, 1 бал - “більше не володію, ніж володію необхідними вміннями” - низький рівень; 2 бали - “Більше володію, ніж не володію необхідними вміннями” - середній рівень; 3 бали - “володію необхідними вміннями” - високий рівень.

Аналіз карти самооцінки вмінь, необхідних для успішного використання інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи виявив, що 8% студентів вважають, що вони володіють усіма необхідними вміннями для інноваційної діяльності на високому рівні. 32% респондентів оцінюють свій рівень умінь як середній, 48% - як низький, 12% - як елементарний. Узагальнені результати самооцінювання вмінь використання студентами інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи представлено в діаграми (рис. 1.7.).

Рис. 1.7. Результати самооцінювання майбутніми вчителями початкових класів рівнів сформованості практичних умінь із використання інноваційних педагогічних технологій

Отримані результати під час заповнення карти самооцінки практичних умінь, необхідних для впровадження інноваційних технологій навчання, підтвердило оцінювання виконаних і презентованих студентами завдань під час підготовки й участі у семінарських, практичних, лабораторних занять із педагогіки, окремих методик, курсу „Педагогічні технології в початковій школі”. У студентів виникали труднощі під час розробки конспекти уроків із різних предметів з використання інноваційних технологій, підготовки навчальних проектів тощо.

Четвертий етап констатувального експерименту був спрямований на виявлення рівнів сформованості оцінювального компоненту готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання.

Для визначення у цілому рівня готовності майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій у школі І-го ступеня нами було розроблено карту самооцінки . Студентам було запропоновано оцінити рівень готовності наступним чином: 0 балів - не готовий зовсім - елементарний рівень, 1 бал - „більше не готовий, ніж готовий” - низький рівень; 2 бали - „Більше готовий, ніж не готовий” - середній рівень; 3 бали - „готовий” - високий рівень. Нами встановлено, що, на думку респондентів, у них сформована готовність до використання інноваційних технологій навчання на таких рівнях (рис. 1.8.): 8% - на високому, 34% - на середньому, 48% - на низькому, 10% - на елементарному. Результати аналізу відповідей студентів були близькими до результатів попереднього самооцінювання сформованості операційного компоненту готовності. Проте загальну готовність до використання інноваційних технологій майбутні вчителі початкових класів оцінили трохи вище.

Рис. 1.8. Результати самооцінювання майбутніми вчителями початкових класів рівнів сформованості готовності до використання інноваційних педагогічних технологій

Отримані дані повністю підтвердили результати аналіз планів-конспектів пробних уроків студентів, які вони проводили під час різних видів педагогічної практики, та їхні виступи на тему „Чи готовий ти завтра змінити школу?” на звітній конференції за результатами педагогічної практики „Пробні уроки в початковій школі”. Так, типовою була позиція 5-го курсу Марини Б. (НПУ імені М.П.Драгоманова), яка після проходження різних видів педпраки відчуває себе неготовою інноваційної діяльності, але не може чітко сформулювати причини, обмежується загальними міркуваннями про складність професії вчителя: „Вчительський фах є особливим і надзвичайно важливим. Кожна дитина проходить через чарівний світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками пізнання. На мою думку, в школу повинні прийти справжні ентузіасти, митці, здатні створювати нове і йти своїм шляхом. Я ще не готова до такої місії”.

Катерина О., студентка 5-го курсу, під час виступу на конференції за результатами методичної практики, визнаючи свою непідготовленість до інноваційної діяльності, пояснювала деякі недоліки у своїй професійній підготовці: „На сьогодні я ще не готова впевнено увійти до класу тому, що у мене несформовані потрібні якості й уміння, хоча я добре вчуся і багато чого знаю, намагаюся самовдосконалюватися, більше працювати над собою”. Яніна К. Під час виступу на цій же конференції визначила окремі шляхи підвищення рівня інноваційної компетентності: „Людина, яка обрала педагогічну стежку, має знаходитись на високому творчому, інтелектуальному, фізичному рівні розвитку. Всього цього можна досягти завдяки наполегливій праці, самовихованню, навчанню, прагненню до пошуку. Багато чого я ще не знаю і не вмію. Тому я вважаю себе ще не готовою працювати з дітьми як учитель нового тисячоліття. Однак я йду до своєї мети і це головне.”

Узагальнені дані щодо рівнів сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання за всіма виокремленими компонентами показали, що в студентів переважають сукупно низький (42%) і елементарний рівні (12%) означеного виду готовності. Результати констатувального експерименту узагальнено в діаграмі (рис.1.9.)

Рис.1.9. Рівні сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання (за результатами констатування експерименту)

Таким чином, нами встановлено, що більшість опитаних майбутніх учителів початкових класів ще не наблизилися до здійснення інноваційної педагогічної діяльності як технологічного процесу. Технологічность на сучасному етапі освітньої практики повинна стати домінуючою характеристикою діяльності вчителя, що означає перехід на якісно новий рівень ефективності, оптимальності, наукомісткості, що забезпечує зручність і безпеку навчального процесу.

Висновки до розділу 1

1. Аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання виявив, що інноваційні процеси в системі освіти поширюються й стали предметом дослідження ряду науковців. Вони реалізуються як цілеспрямовані зміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, форм діяльності, яким властиві новизна, високий потенціал підвищення ефективності діяльності загалом або у певних їх сферах, здатність забезпечити довготривалий корисний ефект, узгодженість з іншими нововведеннями. Дослідниками обґрунтовано сутність понять „інновація”, „нововведення”, „інноватика”, „інноваційна діяльність” тощо. Різні підходи до трактування цих категорій свідчить про складність, дискусійність і неоднозначність ставлення науковців до означеної проблеми.

2. Один із напрямів інноваційної діяльності вчителя - це використання педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Однак аналіз наукового фонду з проблеми дослідження дає підставу стверджувати, що допоки відсутній єдиний підхід до визначення поняття „технологія”, „інновації”, „педагогічна технологія”, „технологія навчання” тощо. Здебільшого існують суто теоретичні напрацювання відомих учених, які ще не знаходять впровадження на методично-практичному рівні. У науковому фонді класифікуються й описуються сучасні інноваційні технології. Відповідно в сукупності педагогічних технологій у науковому фонді виокремлено декілька видів: за рівнем застосування; за провідним чинником психічного розвитку; за філософською основою; за науковою концепцією засвоєння досвіду; за ставленням до дитини; за орієнтацією на особистісні структури; за типом організації та управління пізнавальною діяльністю.

3. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій стала предметом дослідження сучасних науковців у контексті розробки проблем професійної освіти вчителя. Вчені констатують певні проблеми й труднощі в освоєнні студентами інноваційними технологіями і доводять необхідність відповідної підготовки вчителів; обґрунтовують поняття „підготовка до інноваційної діяльності”, „готовність до інноваційної діяльності” тощо; розробляють моделі підготовки до впровадження інноваційних технологій. Готовність до інноваційної діяльності з використання педагогічних трактується як складне синтетичне й багатокомпонентне утворення, результат фахової підготовки.

4. З метою вивчення стану готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання у початковій школі нами було виокремлено компоненти (мотиваційний, змістовий, операційний, оцінювальний) і рівні (низький, середній, високий) готовності сплановано й проведено констатувальний експермент. У результаті якого нами виявлено деяку суперечність: з одного боку, переважна більшість опитаних студентів (72%) позитивно ставить до змін, оновлення, впровадження інноваційних технологій в освіті. З іншої сторони, узагальнивши всі отримані дані констатувального експерименту, ми встановили, що серед рівнів готовності студентів до використання інноваційних технологій у навчальну процесі початкової школи переважають низький (42%) і елементарний (12%). Середній рівень готовності виявлено у 36% опитаних майбутніх учителів початкових класів, високий - у 8%.

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

2.1 Психолого-педагогічні умови успішної підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій навчання

Аналіз теоретичних джерел дозволив виділити педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних педагогічних технологій. Умови створюють саме те середовище, в якому необхідні явища, процеси виникають, існують і розвиваються. До педагогічних умов учені відносять такі, які свідомо створюються у навчально-виховному процесі ВНЗ та повинні забезпечити найефективніше формування і протікання необхідного процесу.

Тлумачний словник С.Ожегова визначає умову як вимогу, що ставиться однією з сторін, що домовляються; як усну чи письмову згоду про що-небудь; як правила, що встановлені у будь-якій сфері життя, діяльності; як обставини, за яких відбувається чи залежить будь-що [67, с.776]. У психології умову розуміють як сукупність явищ зовнішнього та внутрішнього середовища, що ймовірно впливають на розвиток конкретного психічного явища; до того ж це явище опосередковується активністю особистості, групою людей. Таким чином, із психолого-педагогічних позицій педагогічні умови - це обставини, від яких залежить продуктивність цілісного педагогічного процесу професійної підготовки фахівців. Серед педагогічних умов нами виокремлено:

Готовність викладачів ВНЗ до побудови навчально-виховного процесу на інноваційній основі.

Організовуючи процес підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій, викладачі ВНЗ самі повинні впроваджувати такі технології у навчально-виховний процес. Для того, щоб студент - майбутній вчитель початкових класів - будував власну діяльність на інноваційній основі, необхідно, щоб він був реальним учасником такого процесу, в період професійного становлення засвоїв як приклад для наслідування спосіб побудови навчально-виховного процесу на інноваційній основі.

М. Скаткін писав, що вчителі, як правило, навчають учнів так, як їх учили самих. Ось чому, найкращий спосіб ввести у шкільну практику зміни, нові методи викладання, полягає в тому, щоб застосовувати ці методи на заняттях з майбутніми вчителями.

У процесі реалізації даної умови необхідно забезпечувати спрямованість кожного навчального предмета, цілісного педагогічного процесу на підготовку студентів до інноваційної діяльності, використання педагогічних технологій. Дана умова передбачає необхідність відбору змісту навчального матеріалу, а саме збагачення змісту дисциплін циклу професійної та практичної підготовки системою понять та теоретичних знань із основ педагогічної інноватики (теоретичні основи інноваційної діяльності, загальнопедагогічні нововведення, професійно-фахові інновації), озброєння студентів системою умінь практичного використання інноваційних технологій.

Для виконання поставленого завдання необхідно:

- визначити провідну складову мети кожного навчального предмета, його можливостей у підготовці майбутніх учителів початкових класів до інноваційної діяльності;

- виявити найбільш вагомі професійні засоби, які сприяють формуванню компонентів педагогічної інноватики;

- визначити доцільну структуру навчального предмета, питомої ваги кожної її частини;

- розробити практичні завдання і заняття, які є засобами формування компонентів інноваційної діяльності.

На основі прооналізованих існуючих в теорії та практиці підходів розв'язання проблеми підготовки майбутніх учителів до інноваційної педагогічної діяльності, показано, що у процесі такої підготовки актуалізується проблема практичного освоєння майбутніми вчителями інновацій (загальнопедагогічних, професійно-фахових, персонал-технологій). Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів початкових класів як суб'єктів інноваційної діяльності дозволив визначити, що на сьогоднішній день необхідне використання у роботі викладачів ВНЗ таких форм і методів у даному процесі, які поєднують інформаційно-просвітницьку та діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.

Тому в професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів необхідним є застосування інноваційих педагогічних технологій. У процесі викладання педагогічних дисциплін викладачі повинні використовувати різноманітні методи: проблемно-пошукове викладання теоретичного матеріалу; діалоги, полілоги, дискусії (круглий стіл, диспут з елементами “мозкової атаки (штурму)”, аналіз та обговорення педагогічних досліджень); моделювання казкової реальності; педагогічне консультування; педагогічний тренінг; ділові педагогічні ігри з подальшим обговоренням ефективності обраних методів, прийомів навчання; самостійне розв'язання педагогічних завдань з подальшим оцінюванням виконаної роботи тощо.

Наприклад, для генерування нових ідей доречно застосовувати методику мозкового штурму Осборна, суть якої полягає в розподілі між учасниками генеративної та контрольно-виконавської частин акту мислення. У процесі мозкового штурму, як правило, висувається багато різних ідей, наприклад, створення організації Грінпіс, книги рекордів Гіннеса, агентства педагогічних розслідувань тощо.

У процесі викладання психолого-педагогічних дисциплін, під час підготовки студентів до практичних і лабораторних занять доцільно використовувати технологію КТС І.Іванова [31]. Технологічний ланцюжок КТС передбачає послідовність таких процедур:

1. Створення ради справи (ініціативної групи, якій доручається укладання плану КТС; група створюється на основі виборів, призначення і включення охочих.

2. Рада справи вносить пропозиції, обговорює їх і разом з відповідальним викладачем (або куратором) укладають загальну програму КТС.

3. Рада справи визначає список підготовчих заходів, засобів і матеріалів, що необхідні для реалізації програми КТС.

4. Рада справи розподіляє доручення між студентами (колективні, групові, парні, індивідуальні), уточнює план проведення.

5. Студенти залучаються до підготовки КТС, відповідальний викладач (або куратор) і рада справи допомагають їм у реалізації запланованого.

6. Безпосереднє проведення КТС, у якому беруть участь усі студенти.

7. Підведення підсумків КТС, його колективний аналіз й оцінювання.

О.Матвієнко [56, с.7] пропонує у підготовці студентів використовувати метод моделювання конкретних педагогічних ситуацій (аналіз цих ситуацій, проектування способів дії в цих ситуаціях, розігрування дій в умовах запропонованих ситуацій), який дає змогу заздалегідь, ще до безпосередньої практики в школі перетворювати й синтезувати знання, набуті під час вивчення окремих теоретичних дисциплін, і плідно використовувати їх для досягнення належних результатів у фаховій діяльності. Використовуючи такий метод у процесі підготовки майбутніх учителів, викладачі створюють умови для розвитку в них якостей, необхідних для здійснення інноваційної діяльності.

Активні методи навчання й виховання в процесі викладання психолого-педагогічних дисциплін запроваджуються не тільки з метою формування творчої, спрямованої на нововведення особистості, а й для того, щоб майбутні вчителі початкової школи застосовували у своїй подальшій професійній діяльності методи і форми, що проводяться викладачами.

Урахування особливостей віку та індивідуальних характеристик студентів при побудові педагогічного процесу

З метою формування індивідуального стилю майбутнього вчителя, нестандартності мислення, необхідності й потреби до використання нововведень доречно враховувати й надалі розвивати індивідуальні здібності кожного студента. Сьогодні індивідуальний підхід утілюється з урахуванням і використанням у навчальній роботі особистісних якостей та індивідуальних характеристик студентів, справедливо розглядається як один із найважливіших шляхів удосконалення підготовки спеціалістів у вищій школі.

Питання індивідуалізації процесів навчання й виховання, вирішення яких можливе лише в умовах індивідуального підходу до особистості, все інтенсивніше розглядаються педагогами і психологами. Як важливий дидактичний принцип індивідуальний підхід може бути ефективно реалізованим при правильному розумінні співвідношення категорій поодинокого, особливого і загального. Як окреме матеріальне утворення суб'єкт навчання має індивідуально неповторні, тільки йому притаманні риси, тобто поодиноке. Але поряд з поодиноким, неповторним, кожне матеріальне утворення, в тому числі об'єкт навчання, має спільне з іншими матеріальними утвореннями. Зокрема, це спільне може бути пов'язане з основними закономірностями функціонування організму людини. Таким чином, загальне і одиничне виступають як сторони окремого.

Педагогічний процес - процес двосторонній. Об'єктивне і суб'єктивне в навчально-виховному процесі виражають єдність і протиріччя. Діяльність викладачів і студентів, з однієї сторони, виражає об'єктивний цілеспрямований процес, що визначається загальною метою і завданнями навчання, з другої, носить особистісний, суб'єктивний характер, виходячи з індивідуальної мети, завдань і інтересів суб'єкта.

Для розв'язання завдання навчання у свідомості кожного студента проходить процес перетворення об'єктивної мети в суб'єктивну. При цьому у кожного студента залишається суб'єктивним його власне ставлення до мети, засобів, до сутності рішення і самого акту рішення, але в тісному їх зв'язку на основі об'єктивної мети і суб'єктивних засобів.

Для встановлення оптимального зв'язку між об'єктивним і суб'єктивним у навчальному процесі важливим є врахування психологічних особливостей і психічного стану студентів.

Як зауважує В.Сластьонін, студентські аудиторії заповнюють люди дуже не схожі, з різними цілями, установками, рівнем розвитку і навченості. У той же час у вузі розповсюджений певний середній темп вивчення матеріалу і достатньо чітко визначений навчальними програмами обсяг знань, котрі повинні засвоїти всі студенти без урахування їх здібностей, нахилів, інтересів, особливостей мислительної діяльності. Якщо не враховувати індивідуальні особливості студентів і не орієнтувати навчальні заклади на їх особистісні особливості, не можна досягти успіху в розвитку творчого мислення студентської молоді [97, с.76-78].

С.Архангельський також підкреслює необхідність пильної уваги до індивідуальних особливостей студентів, виділяючи емоційну сферу, досвід, а також спрямованість особистості, яка характеризується інтересами, нахилами, мотивами та установками. На основі спрямованості розвиваються знання, набуваються навички й практичний досвід студентів [5, с.218].

Реалізація найважливішого дидактичного принципу індивідуального підходу у підготовці майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій з метою формування професійно-значущих якостей особистості педагога потребує розробки ефективних заходів педагогічного впливу з урахуванням таких психічних процесів, як увага, мислення, уява, пам'ять, емоції, воля. Саме ці процеси й відповідні їм якості особистості найпродуктивніше розвиваються в процесі індивідуалізації навчання і в той же час найнеобхідніші для інноваційної діяльності в різних її проявах.

Ефективність професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій багато в чому залежить від розвитку як спеціальних, так і загальних здібностей студентів. Значущість індивідуального підходу під час навчання студентів зростає у зв'язку з тим, що здійснення цього дидактичного принципу сприяє максимальному виявленню і розвитку здібностей кожного студента як індивідуально неповторної особистості.

Узагалі, якість навчально-виховної роботи на факультетах підготовки вчителів початкових класів багато в чому залежить від того, наскільки викладачі вивчили умови, що сприяють розвитку і вдосконаленню професійно-значущих якостей особистості студентів, наскільки індивідуальні особливості кожного студента враховуються в процесі підготовки до використання ними інноваційних педагогічних технологій.

Організація особистісно й професійно спрямованого самовиховання й самоосвіти студентів з використанням інформаційно-комунікативтих технологій

Успішний процес підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій базується також на виробленні в них потреби в постійному професійному самовихованні та самоосвіті, вміння керувати особистим удосконаленням і вдосконаленням інших, розвивати свої розумові здібності, систематично поповнювати знання, використовувати новітні досягнення психолого-педагогічної науки. Це означає давати студентові не готові педагогічні рецепти, а правильно його орієнтувати в самостійних пошуках шляхів професійного становлення, допомагати йому засвоїти думку про необхідність поєднання самовдосконалення з ростом професійної майстерності.

Практика показує, що нинішнє покоління випускників недостатньо підготовлене саме в аспекті професійно-педагогічної самоосвіти й самовиховання.

Діалектика навчального процесу, сучасні виклики щодо впровадження інноваційних технологій постійно ставлять перед учителем нові педагогічні завдання, на які не може бути готових вичерпних відповідей. Окрім цього, швидко зростає обсяг знань з кожної наукової дисципліни, взаємопроникнення наук, старіння інформації. Ці тенденції зумовлюють той факт, що обсяг знань, необхідних для засвоєння сучасним спеціалістом, стає практично безмежним. У процесі вузівського навчання студент не може отримати систему знань, яка буде цілком достатньою для подальшої професійної діяльності протягом декількох десятиліть.

Дослідники [51, с.9] зазначають, що в умовах динамізму знань, інформації, технологій навчити людину навіть у найліпшому університеті на все життя неможливо. Для того, щоб особистість не втратила конкурентноздатності, була функціонально дієздатною, необхідно виховувати потребу в знаннях і вмінні вчитися протягом життя.

Специфічною рисою самовиховання й самоосвіти є те, що вони базуються на власній ініціативі вчителя, до того ж зумовлені рівнем повсякденної актуалізації потреб шкільної практики. Експериментально доведена роль самостійної роботи як провідної форми навчально-пізнавальної та навчально-практичної діяльності студентів, засобу її активізації 3.

Необхідність організації самостійної роботи обумовлена все вищими вимогами до рівня загальнокультурної і спеціальної підготовки випускників ВНЗ, зміною загальноосвітніх парадигм, підготовкою майбутніх фахівців до професійного, компетентного входження в ринок праці з міцно сформованими потребами у постійній професійній самоосвіті та саморозвитку.

Ефективність самовиховання й самоосвіти залежить від таких важливих складових, як самоаналіз, самооцінка, самоконтроль, які мають охоплювати всі етапи діяльності студента в період навчання та проходження педпрактики. Формування вмінь і навичок студентів правильно оцінювати результати своїх дій сприяє підвищенню ефективності самовдосконалення, адекватна самооцінка є однією з ознак їхньої професійної зрілості. Самоконтроль та самооцінка, як правило, є основними джерелами самокоригування власної діяльності.

Формування вмінь і навичок самовдосконалення та самоосвіти починається в ході освоєння студентами програмових дисциплін. Однак зазначимо, що навіть чітко організований навчальний процес не може повною мірою забезпечити розв'язання всіх завдань на шляху досягнення професійно-виховної компетентності, становлення творчої особистості майбутнього фахівця початкової школи. Дієвою складовою в цьому напрямі підготовки вчителів ми вбачаємо професійно спрямовану позааудиторну роботу з педагогіки, яка має ґрунтуватися на принципах добровільності, свободи вибору, врахуванні інтересів та здібностей студентів.

На думку дослідників Т.Баркова, М.Бобкова, Н.Дідусь, А.Остапенко, О.Рогової, невміння студентів навчатися пов'язано насамперед із відсутністю у них інструментарію для успішного подолання труднощів у самостійному засвоєнні наукових знань, що вимагає постійної мобілізації волі й уваги, максимальної віддачі інтелектуальних сил. У цих умовах першочергового значення набуває проблема організації й технізації самостійної роботи у ВНЗ.

Одним із основних шляхів удосконалення змісту освіти є широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Різноманітні аспекти впровадження інформаційно-комунікативних технологій у навчальний процес привертали увагу багатьох дослідників. Ними з'ясовано, що інформаційно-комунікаційні технології, підвищуючи активність пізнавальної діяльності студента, призводять до перебудови навчального процесу в бік самостійних форм навчання зі скороченням кількості лекцій і семінарів. З іншого боку, у дослідженнях О. Пєхоти [68], Г. Селевка [90] та ін. з'ясовано, що використання інформаційно-комунікативних технологій вносить суттєві зміни в організацію самостійної роботу студентів, місце якої у навчальному процесі значною мірою зумовлюється технологією, що використовується для навчання, типом навчальної системи і шляхами її застосування, а також тим, які навчальні функції покладаються на комп'ютер у конкретній навчальній ситуації. Отже, новим поштовхом до розвитку теоретичних і практичних питань, пов'язаних із організацією самостійної роботи студентів, є активне впровадження у навчальний процес ідей комп'ютерного навчання, застосування під час самостійної роботи засобів інформаційно-комунікаційних технологій.

Із використанням інформаційно-комунікативних технологій у самостійній роботі студентів відбувається збільшення кількості та методів представлення навчальних завдань, призначених для самостійного опрацювання. Зокрема з'явилася можливість використання студентами у самостійній роботі спеціальних завдань на планування та контроль самостійної навчальної діяльності, в яких прямим продуктом виступає формування вміння визначати стратегію розв'язання, планувати процес виконання діяльності, контролювати його, знаходити і виправляти помилки. При цьому винятково важливою виявилася можливість використання в процесі самостійної роботи завдань на рефлексію діяльності, прикладом якої є опис стратегії своїх міркувань після того, як завдання було виконано [10].

Доцільно у процесі самостійної діяльності студентів, спрямованої на підготовку до використання інноваційних технологій у початковій школі, використовувати різноманітні види інформаційно-комунікаційних технологій: автоматизовані бібліотечно-інформаційні системи, гіпермедійні, мультимедійні, телекомунікаційні та мережеві технології. Принциповим стало й те, що використання засобів інформаційно-комунікативних технологій потребує і нових форм організації навчального процесу, за яких студенти, самостійно виконуючи завдання, здобувають знання, забезпечуючи тим самим самостійність своєї навчальної діяльності. Такий підхід змінює статус студента, що усвідомлює себе суб'єктом навчання, який здатний самостійно приймати певні рішення та забезпечувати їх реалізацію.

Зокрема, використання автоматизованих бібліотечно-іформаційних систем, яке обумовлене багатоаспектністю пошукових можливостей (ключові слова, контекстний пошук, дати, авторські інформаційні дані, посилання на інші книги тощо) та необхідністю знати відображені в них істотні для вирішення пошукового завдання властивості інформаційних об'єктів, підвищує відповідальність студентів за результати навчання, спрямовує їхню увагу та стимулює самостійний пошук. Це активізує самостійну пізнавальну діяльність студентів, дозволяє їм під час самостійної роботи швидко і компактно отримувати необхідну інформацію.

Використання мережевих технологій та телекомунікацій надає доступ студентам до значного обсягу інформаційних ресурсів. Розгалужені пошукові можливості мережевих систем дають змогу оперативно знаходити потрібну інформацію, допомагають перейти від звичайного отримання інформації до активної участі студента в її пошуку. Ця обставина дала можливість змінити саму концепцію інформаційного забезпечення та дозволила здійснити принципово новий підхід до організації самостійної роботи студентів [10].

Необхідною передумовою процесу використання мультимедійних технологій є включення всіх видів аналізаторів до процесу сприймання запропонованого матеріалу, що розширює можливості подання матеріалу, дозволяє підвищити наочність навчання, забезпечує свідоме засвоєння знань, формування вмінь та навичок.

Гіпертекстові технології, поєднуючи у собі завдання на розуміння і предметні мікрозадачі, моделюють способи роздумів через зіставленння різних позицій. Ця обставина спонукає студентів до самостійного розв'язування мікрозадач та оцінки запропонованих рішень, стимулює розумову діяльність, пізнавальний інтерес до навчального процесу, що дає можливість зробити висновок про вплив використання гіпертекстових технологій на вдосконалення самостійної роботи студентів.

Використання електронних контролюючих програм з метою діагностики, контролю, моніторингу якості навчальних досягнень під час самостійної роботи з оволодіння інноваційними технологіями навчання дає можливість збільшити об'єктивність контролю, скоротити витрати часу на проведення контролюючих заходів, отримати зворотній зв'язок, що сприяє підвищенню ефективності самостійної роботи студентів.

Упровадження засобів інформаційно-комунікативних технологій у самостійну роботу студентів призводить до суттєвої зміни статусу студента в навчальному процесі, який активно організовує свій власний навчальний процес, визначає індивідуальну траєкторію в освітньому середовищі.

За рахунок включення у самостійну роботу студентів засобів інформаційно-комунікативних технологій підвищується успішність засвоєння навчальних дисциплін, зростає зацікавленість самостійним опануванням знаннями, досягається підвищення самостійності, активності, ініціативності у навчанні .

Підводячи підсумок, зазначимо, що знання і дотримання кожним викладачем ВНЗ психолого-педагогічних умов підвищує ефективність підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій.

2.2 Можливості дисциплін психолого-педагогічного циклу в підготовці студентів до інноваційної діяльності

Спираючись на концептуальні положення підготовки вчителів до інноваційної педагогічної діяльності в умовах вищої школи, розроблені Є.Морозовим та П.Підкасистим [62], підкреслимо, що майбутні вчителі початкових класів повинні оволодіти базовими знаннями з педагогічної інноватики, інформацією про процеси оновлення сучасної загальноосвітньої школи, інноваційні підходи, що застосовуються в початковій школі, ознайомитися з досвідом вчителів-новаторів, які працюють у фаховій галузі, а також вчителів інших навчальних предметів.

Як відомо, професійна педагогічна підготовка відбувається у системі, яка включає дисципліни гуманітарного та соціально-економічного, природничо-наукового та циклів професійної та практичної підготовки. Потреба врахування сучасної інноваційної ситуації та майбутніх змін в освітньому середовищі вимагає перебудови всіх складових цієї системи на паралельну підготовку випускників як суб'єктів педагогічної та інноваційної діяльностей.

Саме під час вивчення педагогічних дисциплін створюються необхідні умови для становлення інноваційної культури вчителів-інноваторів, пов'язаної з формуванням та розвитком умінь одержувати, відбирати, систематизувати та використовувати професійно важливі матеріали, відомості у педагогічній та дослідницькій роботі. Засвоєння психолого-педагогічних дисциплін сприятиме, насамперед, формуванню мотиваційного і змістового компонентів, виокремлених нами у структурі готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання.

Підготовка майбутніх учителів початкових класів до інноваційної педагогічної діяльності вирішується на загально-педагогічному та фаховому рівнях. Це передбачає вивчення студентами курсів загальнопедагогічних дисциплін (“Педагогіка”, “Історія педагогіки”, “Порівняльна педагогіка”, “Основи педагогічної майстерності”, „Педагогічні технології в початковій школі”), а також методик навчання („Методика викладання української мови”, “Методика викладання математики”, “Методика викладання природознавства” тощо), технологій викладання освітніх галузей у початковій школі.

При такому підході до програм з наведених вище дисциплін необхідно, на нашу думку, включити додатковий теоретичний і практичний матеріал, а також відпрацювання практичних навичок здійснювати у ході педагогічних практик. Докладніше розглянемо можливість корекції діючих програм. До програми “Педагогіка”, на нашу думку, у тематичний блок “Загальні основи педагогіки” до теми “Педагогічна професія і особистість учителя” можна внести питання “Вимоги до особистості вчителя в умовах використання інноваційних технологій”, „Сутність інноваційної діяльності вчителя сучасної школи”.

До теми “Становлення педагогіки як науки. Історія розвитку початкової освіти і поглядів на особистість учителя та його підготовку” варто додати питання “Ретроспективний аналіз використання інноваційних технологій у педагогічному процесі”. До тематичного блоку “Індивідуальність особистості, педагогіка її розвитку” до теми “Особистість як педагогічна категорія. Генезис розвитку формування особистості дитини в зарубіжній і вітчизняній педагогіці” ми варто внести питання “Формування особистості дитини в умовах використання інноваційних технологій”, до теми “Шляхи і методи творчого розвитку молодших школярів” - питання “Можливості інноваційних технологій у всебічному розвитку дитини”. Це забезпечило б формування у студентів установки на використання інтерактивних педагогічних технологій з метою всебічного розвитку особистості молодшого школяра.

Доцільним також є ведення окремих тем „Інноваційні процеси в освіті в освіті”, „Педагогічні технології”, як це пропонують автори окремих підручників з педагогіки [17]. Під час вивчення цих тем слід розкривати поняття „інновації”, „технології”, подавати класифікації та характеристику педагогічних технологій. Велику увагу необхідно приділити “технологічним” питанням інноватики, тобто питанням розробки інноваційних проектів, їх наукового обґрунтування, упровадження нововведень у навчально-виховний процес, здійснення педагогічного експерименту тощо.

Можливості для включення питань про інноваційні технології навчання є у процесі вивчення „Теорії навчання”. У процесі збагачення змісту педагогіки в питаннями в галузі інноваційних педагогічних технологій наступним кроком є включення у цей розділ тем ”Інноваційні технології навчання”, “Особливості використання інноваційних технологій навчання у початковій школі”. Під час вивчення яких слід детально розкрити сутність понять „навчальна технологія”, „технологія навчання”, „дидактична технологія”; ознайомити студентів із розробленими класифікаціями технологій навчання, розкрити історію становлення і теоретичні основи їх впровадження; розглянути особливості використання інноваційних педагогічних технологій у навчальній роботі з молодшими школярами, специфіку їх використання під час вивчення різних предметів школи І ступеня. У контексті її розкриття найбільш доцільно знайомити студентів із сучасними інноваційними технологіями, які вже використовуються у початковій школі, відповідають віковим особливостям молодших школярів: інтерактивним навчанням, проектною технологією, технологією особистісно зорієнтованого навчання тощо. Наприклад, із інтерактивними педагогічними технологіями, обґрунтованими О.Пометун і Л.Пироженко: робота в парах (“Обличчя до обличчя, один - удвох - усі разом”, “Думати, працювати в парі, обмінюватися думками”), ротаційні (змінювані) трійки, два - чотири - всі разом, „карусель”, робота в малих групах (“Діалог”, “Синтез думок”, “Спільний проект”, “Пошук інформації”, “Коло ідей”), акваріум. Ці технології відкривають для учнів можливість співпраці зі своїми ровесниками, дають змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяють досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь [69].

Проаналізувавши програму “Основи педагогічної майстерності”, ми прийшли до висновку, що і в процесі вивчення цієї дисципліни є можливості розширення знань студентів про інноваційну діяльність учителя, доповнивши тему “Педагогічна майстерність і особистість учителя” питанням “Креативно-інтерактивна педагогічна майстерність у використанні інтерактивних педагогічних технологій”, і передбачивши проведення лабораторних відповідних занять.

Під час вивчення „Історії педагогіки” поряд із розглядом усталених педагогічних концепцій слід розгляди педагогічні ідеї, системи та технології Р.Штайнера, М.Монтессорі, С.Френе та інших видатних педагогів. Значне місце знанням з історії педагогіки щодо розвитку освітньої інноватики відводиться не випадково. Як відомо, інноваційний процес характеризує взаємозв'язок трьох основних циклів: створення нового, його опанування (сприйняття, оцінки, прийняття на себе) і впровадження. Це потребує інтерполяції інновації у площині історії педагогіки. Аналізуючи нововведення, насамперед, слід виділяти ті нові елементи, завдяки яким відбулися позитивні зміни в навчанні та вихованні. Але будь-яку інновацію потрібно розглядати не ізольовано, а у взаємозв'язку й порівнянні з попереднім досвідом у педагогічній теорії та практиці.

Важлива роль у системі підготовки вчителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій повинна відводитися й методичним дисциплінам. Курси методичних дисциплін треба будувати враховуючи не лише логіку викладання шкільного предмета як окремої галузі наукового знання, а обов'язково налаштовуючи студентів на реальну педагогічну та інноваційну діяльності. Це дає можливість розглядати методику як політехнологічну дисципліну. Відповідно в курсах методик викладання предметів початкової школи слід передбачити ознайомлення майбутніх учителів з різними технологіями навчання, можливостями їх застосування у вивченні конкретних шкільних предметів.

Студенти підходять до вивчення методичних дисциплін з певною базою психолого-педагогічних знань, уявлень про педагогічну діяльність у цілому та інноваційні педагогічні технології зокрема, сформованих під час вивчення педагогічних дисциплін і на власному досвіді. Студенти, що приступають до вивчення курсів із методик викладання у початковій школі, опрацювали великий масив матеріалу з психолого-педагогічних дисциплін, який можна систематизувати й створити на його основі індивідуальну інформаційну систему. Остання слугуватиме своєрідним банком педагогічних та методичних ідей, дозволить встановити ступінь розробленості тої чи тої проблеми. Крім того, вона легко поповнюється новими матеріалами.

Відмітимо, що вивчаючи курси з окремих методик навчання в початковій школі, студенти повинні ознайомитися через призму конкретного предмету початкової школи із сучасними інноваційними технологіями навчання, досвідом роботи кращих учителів-предметників, нововведеннями, що використовуються у певній предметній галузі. Отже, система методичної підготовки має спиратися на структуру та зміст останніх. У зв'язку з вищесказаним курси фахових методик потребують певного оновлення.

Одним із напрямів удосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання є доповнення методик окремими темами з проблематики інноваційних технологій. Так, до програми курсу “Методика викладання української мови” слід, на нашу думку, ввести тему “Інноваційні педагогічні технології у процесі вивчення української мови”, під час якої розкрити можливості використання інноваційних технологій на уроках української мови, місце інноваційних технологій у структурі уроку, особливості організація інтерактивного заняття з української мови тощо.

Доцільним, на нашу думку, є ознайомлення майбутніх учителів під час вивчення методики української мови з технологією взаємонавчання учнів у парах змінного складу українського педагога початку ХХ століття О.Рівна [87]. На уроках української мови в початковій школі ефективними можуть бути наступні прийоми, описані О.Рівіним: читання вдвох однієї книги, взаємо диктанти, консультування тощо.

Формуванню практичних умінь студентів використовувати методику О. Рівіна повинне передувати, на нашу думку, теоретичне ознайомлення з нею на лекціях. Методика вивчення учнями текстів, запропонована педагогом, являла собою опрацювання статей поабзацно (частинами) у парах змінного складу. Кожен учень вивчав свою тему. Опрацьовуючи перший абзац з першим напарником, учень разом з товаришем обговорювали, з'ясовували зміст і придумували коротку назву обговореній частині. Заголовок записував собі у зошит. Так само опрацьовувався абзац напарника. Для опрацювання другого абзацу, учень шукав нового напарника, розповідав йому зміст першого абзацу, далі з ним читав, обговорював, з'ясовував зміст другого абзацу, формулював і записував другу назву в зошит. Так само він допомагав товаришеві розібратися в його абзаці. Далі знову склад пар змінювався, аж поки не було опрацьовано весь текст, після чого учень виступав з даної теми перед малою тимчасовою групою. Потім він отримував нову тему і працював так само зі своїми однокласниками [87].

До програми курсу “Методика викладання математики” слід, на нашу думку, ввести аналогічну тему “Інноваційні педагогічні технології у процесі вивчення математики” під час якої розкрити цілі та особливості використання інноваційних технологій на уроках математики, їх місце у структурі уроку, організація інтерактивного заняття з математики, розробка змісту відомих та власних інтерактивних технологій”.

До програми курсу “Методика викладання курсу „Я і Україна” слід, на нашу думку, ввести тему “Інноваційні педагогічні технології у процесі вивчення курсу „Я і Україна”: можливості використання інноваційних технологій на уроках природознавства і громадянської освіти, місце інноваційних технологій у структурі уроку, методика організації інтерактивного навчання курсу „Я і Україна”, розробка змісту відомих та власних інтерактивних технологій.

Найбільш системно і цілісно сприяє підготовці майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання вивчення курсу „Педагогічні технології в початковій школі”, який спрямований те, щоб майбутні педагоги творчо засвоїли різні дидактичні технології, практично виробили вміння і навчи впровадження різнопланових технологій під час навчання молодших школярів із різних предметів початкової школи.

Отже, збагачення предметів психолого-педагогічного циклу теми і окремими питаннями про сутність, особливості інноваційних педагогічних технологій сприятиме формуванню знань про інновацію як процес, про технологічний підхід в початковій освіті, напрями впровадження у навчальний процес школи першого ступеня.

Зазначимо, що для підготовки студентів до використання інноваційних педагогічних технологій у процесі вивчення педагогічних дисциплін важливе значення мають всі види навчальних занять: лекції, семінари, практичні й лабораторні заняття.

Важливе значення у формуванні мотиваційного і змістового компонентів готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання відіграють лекційні заняття, під час яких викладачі повинні сприяти формуванню потреби до здіснення інноваційної діяльності, професійної вмотивованості впровадження інноваційних технологій навчання, усвідомленню значення інноваційних технологій у розв'язанні завдань початкової освіти; знайомити студентів із теоретичними та теоретико-методичними основами інноваційних технологій навчання: змістом понять, історією становлення і сутністю інноваційних технологій навчання та особливостями їх використання в початковій школі. Найбільш ефективніше сприяють розв'язанню поставлених завдань такі види лекцій, як-от: інформаційна і проблемна лекція, лекція-дискусія, лекція-бесіда, лекція з елементами розв'язання конкретних навчальних ситуацій, лекція-діалог, лекція-консультація тощо.

Плідною виявилась і лекція-конференція з теорії навчання на тему “Особливості використання інноваційних технологій навчання у початковій школі”, яка проводилася як практико-орієнтовне заняття, яке передбачає систему доповідей найбільш підготовлених студентів тривалістю 5-10 хвилин. Кожний виступ студентів - співавторів заняття був логічно завершеним фрагментом у межах вимог, окреслених робочою навчальною програмою, яка розроблена викладачем-науковцем.

Важливе значення у експериментальній роботі з формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій навчання ми відводили семінарським, практичним і лабораторним заняттям. Цей напрям експериментальної роботи мав практико орієнтовну спрямованість і був репрезентований сукупністю індивідуально-дослідницьких завдань, запропонованих студентам. Система завдань реалізовується у циклі практичних, семінарських, лабораторних занять та самостійної роботи, сприяє формуванню всіх компонентів готовності майбутніх учителів початкових класів впровадження інноваційних технологій навчання. Зокрема, продовжувати формувати мотиваційний і змістовий компоненти готовності:

- спонукати формуванню критичного мислення, поглядів і переконань у необхідності використання інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи (мотиваційний компонент);

- закріплювати отримані під час відповідних лекцій теоретико-методичні знання основ використання інноваційних технологій у викладання всіх предметів школи І ступеня (змістовий компонент).

Окрім цього сприяти виробленню практичних навичок використання інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі початкової школи, тобто формуванню операційного компоненту готовності.

У процесі проведення семінарського заняття студенти повинні самостійно шукати відповіді на ряд питань у психолого-педагогічній та художній літературі з проблеми використання інноваційних технологій у педагогічній діяльності видатних педагогів, вивчення змісту відомих інноваційних технологій.

Практичні заняття повинні бути спрямовані на закріплення і активізацію знань, отриманих на лекціях. У ході практичних необхідно познайомити студентів із психологічними основами інноваційного навчання, закріпити базові поняття, навчитися діагностувати стан особливої необхідності застосування інноваційних технологій, закріплювати вміння розуміти і прогнозувати поведінку дитини у інноваційному процесі. Також практичні заняття передбачають ознайомлення студентів із раніше створеними інноваційними технологіями та розробку нових, набуття вмінь створювати інноваційну навчально-пізнавальну діяльність. У ході виконання завдань, що розраховані на самостійне опрацювання, студенти повинні зустрічатися з людьми, вступати з ними у взаємодію, застосовуючи різні види інноваційних технологій, що буде автоматично підвищувати інноваційну компетенцію, розвивати необхідні здібності.

На лабораторних заняттях повинна формуватися здатність майбутніх педагогів до інноваційної діяльності та інтеракції. Наприклад, студенти повинні розробляти та проводити фрагменти уроків на основі сучасних концептуальних ідей і технологічних підходів. До занять студенти готували конспекти уроків, акцентуючи увагу на різні дидактичні технології, які надалі використовували під час педагогічної практики. Прикладами фрагментів з конспектів уроків, проведених студентами подано в додатку Л.

У процесі підготовки до практичних занять із окремих методик студентам також дається завдання розробити конспекти уроків із різних предметів з використання інноваційних технологій: читання, рідної мови, математики, „Я і Україна”, музики. Основною вимогою до розробок таких занять - це забезпечення виконання дидактичної мети конкретного уроку, передбаченої у навчальному плані з даного предмету, а також розширення виховної та розвивальної мети заняття.