Психодіагностика неуважності

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП 2
• РОЗДІЛ І. Загальна характеристика уваги 6
• 1.1 Психологія уваги 6
• 1.2 Основні функції 7
• 1.3 Види уваги 7
• 1.4 Властивості уваги. 11
• 1.5 Уважність та неуважність. 14
• РОЗДІЛ ІІ. Особливості уваги молодших школярів 17
• 2.1 Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку. 17
• 2.2 Причини неуважності 22
• 2.3 Аналіз методик та інтерпретація отриманих даних 25
• ВИСНОВКИ 28
• ЛІТЕРАТУРА 30
• ДОДАТКИ 32
• ВСТУП

Жоден психологічний процес не може проходити цілеспрямовано й продуктивно якщо людина не зосередить своєї уваги на тому, що вона сприймає чи що вона робить. Ми можемо дивитись на будь-який предмет і не помічати його або ж бачити його дуже погано. Заглиблення у свої думки, людина не чує розмов, що ведуться поруч із нею, хоча звуки голосів долинають до її слухового апарата. Ми можемо не відчувати болю, якщо наша увага спрямована на щось інше. Навпаки глибоко зосередившись на якомусь предметі чи діяльності, людина не помічає всі деталі цього предмета і діє дуже продуктивно. А фіксуючи свою увагу на відчуттях, ми посилюємо свою чутливість.

Актуальність досліджень уваги зумовлює успішне орієнтування суб'єкта в навколишньому світі й забезпечує більш повне і чітке відображення його у психіці людини. Велике значення уваги й у навчальній роботі. Її успіх величезною мірою залежиться від того, на скільки вчителю вдається оволодіти увагою учнів. Якщо увага спрямована на навчальний матеріал, то останній більш успішно сприймається, засвоюється; крім того, уважна робота на уроці забезпечує і дисципліну у класі.

Ціллю Нашої курсової роботи є: діагностика неуважності в учнів молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження - індивідуальні особливості уваги школярів.

Предмет дослідження - прояви неуважності у дітей молодшого шкільного віку.

Мета: експериментальним шляхом дослідити можливий вплив неуважності на навчання учнів молодшого шкільного віку.

Завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу з питань уваги та неуважності учнів молодшого шкільного віку;

2. Вивчити та проаналізувати особливості неуважності в молодшому шкільному віці;

3. На основі узагальненого матеріалу провести дослідження на неуважність школярів молодшого шкільного віку;

За уважного ставлення до якогось предмета він перебуває в центрі нашої свідомості, все інше сприймається в цей момент слабко, нечітко (опиняється, образно кажучи “на периферії” того, що сприймається). При цьому спрямованість нашої уваги може змінюватися. Уявімо таке становище. Учень читає книгу, його увага зосереджена на її змісті. Але він чує і звуки радіо, що лунають у кімнаті. Окремі фрази доходять до його свідомості. Ось по радіо почали передавати репортаж про футбольний матч і увага хлопчика переключилась на передачу ,а очі продовжують механічно плавати по рядках книги. Так учень прочитає кілька сторінок, але до його свідомості не дійде смисл надрукованого там.

В корі великих півкуль мозку проходять два процеси: збудження й гальмування. Коли людина уважна до чогось, це означає що в неї у корі мозку виник осередок збудження. Решта ж ділянок мозку в цей час перебуває в стані гальмування. Це відбувається за законом індукції нервових процесів. Тому людина зосереджена на чомусь одному, нічого іншого в цей момент може не помічати. За словами І.П. Павлова, на ділянках великих півкуль з оптимальною збудливістю легко утворюються нові умовні зв'язки.

Велике значення для прояву уваги має так званий орієнтовний рефлекс. Він являє собою природжену реакцію організму на будь-яку зміну навколишнього середовища. Цей рефлекс є в людини й у тварин. У кімнаті почувся муркіт, кошеня здригнулося, насторожилося і втупило очі в бік звуку. На уроці учні з інтересом слухають розповідь педагога. Та ось двері в класі злегка прочинилися; незважаючи на захопленість оповіданням, всі школярі й сам учитель мимоволі повернули голови у бік дверей. Цей рефлекс І.П. Павлов образно назвав рефлексом “що таке?”.

Якщо пояснення учителя цікаве за змістом, включає елементи наочності, учні без жодних зусиль, уважно слухають розповідь педагога і зосереджено спостерігають за тим, що він показує. Це - вияв так званої мимовільної уваги.

Учителі нерідко скаржаться на неуважність учнів. Вона полягає в тому, що діти погано зосереджуються на роботі. При неуважності свідомість людини не має певної спрямованості, а переходить з одного предмета на інший, тобто розпорошується.

Увага конче потрібна людині для виконання кожного навчального чи трудового завдання. Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К.Д. Ушинський, зокрема, зазначав, що це основні ворота до свідомості, “єдині двері нашої душі” через які входять до нас усі свідомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. А.П.Ф. Кантерєв зробив таке порівняння: “Навчання неуважного - все одно, що наповнювати водою бочку без дна”. Уважність - запорука успіхів у розв'язанні проблем життя і діяльності. Взаємні зв'язки наочної діяльності суб'єкта і об'єкта свідомості й предмета визначають механізми виникнення й розвитку уваги та підвищення її ефективності. При цьому увага виявляється у двохсторонню силу відносин суб'єкта й об'єкта. Так, чим більша активність свідомої діяльності суб'єкта, тим частіше виступає об'єкт; чим виразніше у свідомості виступає об'єкт, тим інтенсивнішою є сама свідомість, що виявляється в увазі. Розчленування концепція певною мірою асимілює й узагальнює окремі положення різних теорій і в цьому плані є універсальною.

Робота складається: із вступу, двох розділів і їх підрозділів, висновків, літератури та додатків.

В роботі була використана така література:

1. А.В. Петровський. Общая психология.

2. Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. - М., 1998.

3. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності - Тернопіль, 1998.

4. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К., 1989.

5. Вікова та педагогічна психологія. Київ “Просвіта” 2001 р.

6. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: информ.-метод. Материали к курсу «общ. Психологія»: Учеб. Пособие для студентов пед. Ин-тов. - М.: Просвещение, 1986. - 272с.

7. Інтернет

8. М.П. Заседенець - Вікові особливості розвитку та виховання, 1973 р. - Київ.

9. Наукова робота студентів факультету суспільних наук: організація, виконання, оцінювання. Вид. друге, змін. і доповн. / Упорядники: Вегеш М.М., Зан М.П., Останець Ю.О., Токар М.Ю. - Ужгород: ВидавництвоУжНУ «Говерла», 2009. - 96с.

10. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: ТЦ Сфера, 1994. - 512с.

11. Психологія особистості: Словник - довідник / За ред.П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 1991. - 319с.

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика уваги

1.1 Психологія уваги

Увага - це психічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності що виражається в її зосередженості на вузькому у частку.

В кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об'єктів, але не всі вони однаково нею відображаються. Одні предмети і явища відображаються нею чітко і ясно, а другі - наче відступають на задній план і майже не помічаються, треті у даний момент взагалі не існують для неї.

Усвідомлення середовища має вибірковий характер. Людина уважна до одних і не уважна в цей час до інших об'єктів, вона не може усвідомлювати зразу все, що її оточує. Людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна.

Увагу людини привертає:

1. Новизна предмета;

2. Складність;

3. Інтенсивність стимулу;

4. Повторюваність предмета.

Отже, увага являє собою форму психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості на певних об'єктах [ 21 ].

Увага може бути зовнішньою і внутрішньою. Уважність учнів - необхідна умова успішного оволодіння ними передбаченими шкільною програмою знаннями, вміннями і навиками. Тому кожному педагогові треба володіти увагою своїх учнів, виховувати в них уміння бути уважними. Успішне ж виконання цього завдання потребує правильного розуміння природи уваги, її видів, характерних особливостей і шляхів розвитку у дітей.

1.2 Основні функції

Основна функція уваги - контроль - тобто, уважність людини в її діяльності дозволяє контролювати об'єкт уваги і направляти його в потрійному напрямі.

До допоміжних функцій належать:

1. Активізація потрібних і гальмування непотрібних в певний момент часу фізичних та психічних процесів.

2. Увага сприяє цілеспрямованому відбору інформації.

3. Увага забезпечує тривалу сконцентрованість активності на одному об'єкті [ 12 ].

1.3 Види уваги

За характером походження і засобам здійснення розрізняють три основних види уваги:

* довільна;

* мимовільна;

* післядовільна.

Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини і без вольових зусиль з її сторони. Довільна увага - свідомо регульоване зосередження, що спрямоване і зв'язане з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. Виникнення мимовільної уваги визначається фізичними, психофізіологічними і психічними чинниками. Основними умовами його виникнення потрібно вважати особливості подразника, його новизну, силу впливу, відповідність актуальної потреби і т. д.

Новизна може полягати у появі раніше відсутнього подразника, у зміні фізичних властивостей діючих подразників, у переміщенні подразників у просторі (рухомі предмети звичайно привертають увагу), а також у відсутності знайомих подразників або у зміні сили їхнього впливу. Все незвичайне так або інакше викликає увагу. Саме на цих особливостях мимовільної уваги будується реклама і засоби наглядної пропаганди. Різноманітні подразники, що володіють властивістю новизни, привертають увагу тільки тому, що реакція на них ще не послаблена в результаті звикання.

Привертають увагу також міцні подразники. Гучні звуки, яскраві фарби, різкі запахи - все це мимоволі змушує звернути увагу на предмет, що володіє відповідною якістю. При цьому, значення має не стільки абсолютна, скільки відносна інтенсивність подразника, тобто співвідношення по силі даного подразника з іншими, діючими в цей момент. Звук кроків людини, яка рухається за вами, ледве залучить до себе увагу удень на людному перехресті, зате виявиться надто сильним подразником вночі. Таким чином, вирішальне значення має контраст між подразниками, діючими в цей момент. Це відноситься не тільки до сили подразника, але і до інших його властивостей. Так, наприклад, великий предмет скоріше помічається серед дрібних, квадрат - серед трикутників і т. д.

Мимовільну увагу викликають також подразники, що відповідають потребам індивіда, мають для нього певне значення. Привертає увагу до себе те, що має для особистості постійну або тимчасову значимість. Так, тихий голос близької для нас людини, значно швидше залучить до себе нашу увагу, ніж могутній бас відомого співака. Французький психолог Т. Рибо писав, що характер мимовільної уваги знаходиться у глибинних схованках нашої суті. Напрямок мимовільної уваги даної особи відображає її характер або, меншою мірою, її інтереси і прагнення. Так яскравий захід сонця приверне увагу митця, впливаючи на його естетичне почуття, тоді як сільський мешканець у тому ж заході може побачити тільки наближення ночі; прості камені можуть викликати зацікавленість геолога, тоді як інші побачать в них кругляк і нічого більш. Таким чином, спостерігаючи за тим, на що людина звертає свою увагу, ми також можемо судити і про саму людину.

Основна функція мимовільної уваги полягає в швидкій і правильній орієнтації людини в умовах навколишнього середовища, яке постійно змінюється, у відокремленні тих ЇЇ об'єктів, що можуть мати в цей момент найбільш життєвий сенс. Воно притаманне як людині, так і тваринам.

Довільна увага є вищим видом уваги, вона можлива тільки у людини і виникає завдяки її свідомій трудовій діяльності. Воно виникає тоді, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, виробляє певну програму дій, робить те, що необхідно. При цьому, якщо для досягнення мети потрібно займатися не тільки тим, що саме по собі є цікавим, приємним і пізнавальним, для утримання уваги необхідно буде певне вольове зусилля.

Таким чином, довільна увага є свідомо спрямованим і регульованим зосередженням, пов'язаним з поставленою метою і вольовим зусиллям. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Саме завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно, вибірково «витягати» з пам'яті потрібні їй відомості, виділяти головне, істотне, приймати правильні рішення, здійснювати задачі, що виникають у діяльності. Рівень розвитку такої уваги характеризує не тільки спрямування інтересів людини, але і її особистісні вольові якості: адже, якщо мимовільною увагою розпоряджаються в більшій мірі зовнішні об'єкти, то господарем довільної уваги є сама особистість.

Зовнішні умови впливають і на організацію довільної уваги. Тяжко змусити себе бути уважним у незвичній обстановці, а також під впливом сторонніх подразників, що конкурують між собою. Тому робота є більш ефективною тоді, коли є чіткий режим, гарний ритм роботи, підготовлене робітниче місце (нехай навіть це робочий стіл або парта, на яких немає нічого зайвого), усунені сильні сторонні подразники (гучна музика і т. п.)

Ледве чи вдасться зосередитися на роботі, якщо на всю потужність включений магнітофон або товариші поруч обговорюють хвилюючу, але не стосовну до вашої роботи проблему. Але також повна «стерильна» тиша не буде ідеальною гарантією успішної діяльності. Відомо чимало прикладів, коли навіть складна творча діяльність успішно протікала у незручних умовах. Так, польський письменник Генрік Сенкевич міг успішно писати свої твори за столом кондитерської. А французький письменник М. Пруст, який наказав оббити стіни свого кабінету пробкою, так і не зміг працювати удень, боячись шумів.

Вирішальне значення тут набуває звичний, свій, найбільш сприятливий стиль діяльності. Найчастіше відповідний стиль виробляється немов би сам по собі у процесі трудової або навчальної діяльності.

Основні види уваги - мимовільна і довільна - тісно пов'язані між собою, і часом переходять один в одного. Частіше, сідаючи за читання необхідної літератури або прослуховування навчальної лекції, ви додаєте з початку певне зусилля, щоб сконцентруватися на проблемі. Але відбувається так, що з течією часу, ви захоплюєтесь роботою і вже не почуваєте жодної напруги, не додаєте жодних вольових зусиль для підтримання уваги. Як назвати цей новий стан? За походженням і наявністю свідомої мети, яка збереглася, він нагадує довільну, а за характером діяльності, за яскравістю і за тим, що він не стомлює людину, - мимовільну увагу. Психолог Н.Ф. Добринін назвав цей вигляд уваги післядовільним.

Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі. В цьому випадку діяльність так захоплює людину, що їй стають не потрібні помітні вольові зусилля для підтримання уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою і високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці [ 6 ].

1.4 Властивості уваги

Історично сформувалися різні властивості уваги: концентрація, стійкість, переключення, розподіл та обсяг.

Концентрація уваги. Увага характеризується зосередженістю на конкретному об`єкті психічної діяльності, має певну інтенсивність, а отже певний ступінь концентрації. Чим сильніше зосередження, тим більше внаслідок негативної індукції гальмується дія побічних подразників тим цілеспрямованішою й продуктивнішою стає сама діяльність. Таке гальмування сприяє концентрації збудження в обмежених ділянках кори головного мозку.

Концентрація уваги виявляється в тому, що увага поглинається одним об`єктом. Показником її інтенсивності є стійкість до перешкод, неможливість відволікання уваги від предмета діяльності сторонніми подразниками. Скажімо захопившись якою не будь справою. Ми не бачимо й не чуємо що навколо нас відбувається (негативна індукція). Класичним випадком виняткової зосередженості уваги вважається трагічний випадок з Архімедом, який настільки був захоплений вирішенням оборонних проблем, що під час облоги Сіракуз не подбав про власну безпеку й поплатився за це своїм життям. Відомий неординарний випадок, коли грецький філософ Сократ у бесіді зі своїми учнями поринув у глибоке зосередження на обговорю вальних проблемах. У нерухомості він простояв усю ніч, не сприймаючи й не реагуючи на оточення навіть тоді, коли варта, грюкаючи, ходила повз нього. І тільки зі сходом сонця він вийшов з цього стану. 

Стійкість уваги. Стійкість уваги виявляється у тривалості її зосередженості на об`єкті. Вона характеризується часом, протягом якого людина зберігає свою зосередженість, а тому є необхідною внутрішньою умовою виконання завдання до кінця. Властивість ця залежить від сили нервових процесів, характеру діяльності, ставлення до справи, усталених звичок, уміння працювати.

Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності викликає зацікавленість, коли ми щось робимо з об`єктом уваги, постійно виявляємо в ньому нові особливості. Стійкість уваги є умовою. І наслідком цілеспрямованої діяльності людини. Увага до об`єкта викликає необхідність дії, а дія ще більше зосереджує увагу на об`єкті, що, в свою чергу, є неодмінною умовою мобілізації розумових сил для подолання труднощів. Помірні труднощі, які додаються у процесі роботи, посилюють стійкість уваги.

Переключення уваги. Переключення уваги полягає у довільному перенесені її спрямованості з одного об`єкта на інший. Навмисний характер відрізняє його од відволікання уваги, коли людина змінює об`єкт уваги мимовільно. Фізіологічною умовою переключення уваги є переміщення, рухливість осередку оптимального збудження. Дослідження свідчать, що зміна уваги нерідко відбувається досить швидко протягом секунди ми можемо перевести увагу з одного об`єкта на інший 3 - 4 рази. Переключення полегшується на наявності зв`язків між змістом попередньої й наступної діяльності, за умови недуже глибокого зосередження на попередній діяльності, наявності звички переключити увагу, усвідомлення важливості іншого завдання. Інертність нервових процесів утруднює переключення уваги.

Переключаючи увагу, людина свідомо переходить з одного об`єкта на інший, від одного завдання до іншого, ставлячи перед собою мету зайнятись чимось новим або перепочити. Здатність переключати увагу важлива тоді, коли треба швидко регулювати на зміну середовища. Подібні ситуації характерні для низки складних різновидів діяльності людини: вони виникають у роботі водія автотранспорту, льотчика, ткалі, верстатника, оператора системи спостереження і керування, педагога та ін. У таких професіях від здатності переключати увагу залежить успіх виконання трудового завдання. Переключення уваги викликається замінами в навколишньому середовищі. Наприклад, водій автомобіля переключає увагу з одного об`єкта на інший, змінює свої дії керування автомобілем. Прискорення руху автомобіля визначає швидкість переключення уваги, що викликає перевантаження і втому. 

Розподіл уваги. Розподіл уваги полягає в тому, що людина може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об`єктів, виконувати два, а то й три види діяльності складні різновиди діяльності вимагають від людини виконання одночасно кількох видів діяльності; зона змушена розподіляти увагу, тобто зосереджувати її на різних процесах і об`єктах, часто з різною мірою визначеності. Наприклад водій автомобіля має одночасно стежити за дорожньою ситуацією на кожний момент руху (станом власного автомобіля, зустрічного і попутного транспорту, поведінкою пішоходів, дорожніми знаками, станом дорожнього полотна тощо), слідкувати за показаннями приладів (спідометра, приладів контролю за роботою двигуна), керувати маневрами руху автомобіля, координуючи дії з кермом і спрямовуючи автомобіль, муфтою зачеплення, подачею палива, коробкою зміни передач, гальмами та ін. Розподілу уваги вимагає переважна більшість різновиді професійної праці. Проте є професії які висувають підвищені вимоги до розподілу уваги. Це вчителі, оператори, робітники багатоверстатники, водії транспортних засобів, регулювальники руху на дорогах та ін. 

Обсяги уваги визначається тією кількістю об'єктів, яку можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. Нормативно цей відрізок часу в експериментах на тахістоскопі дорівнює 0,1 с. Людина при цьому сприймає 4 - 6 об`єктів, непов`язаних між собою. Тренування, розвиток навичок читання дають можливість сприймати більший обсяг слів, хоча при цьому можливе збільшення помилок. Обсяг уяви пов'язаний із властивістю її концентрації й перебуває у зворотній пропорційній залежності з нею. Якщо максимальна концентрація уваги характеризує ступінь звуження свідомості, то обсяг характеризує ступінь звуження свідомості, то обсяг характеризує його розширення [ 9 ]. 

1.5 Уважність та неуважність

У трудовій діяльності в повсякденному житті людини бувають уважні, неуважні та розсіяні. Ступінь уважності - це стійка властивість особистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється протягом життя в досить обмеженому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду. Уважний в одній галузі життя може бути зовсім неуважний в іншій. Тому поділ людей за такими критерієм треба вважати певним чином умовним.

Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна і після довільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина - це та, яка не вміє зосередитись на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людина посідає провідне місце за градацією уваги, має поверхневу спрямованість дітей, не може зосередитись на якомусь об`єкті.

Розрізняють два види неуважності. Перша вид - результат загальної нестійкості уваги. Ним відзначаються діти молодшого віку. Він може бути й в дорослих в результаті слабкості нервової системи чи великої перевтоми, недосипання тощо. Такий вид неуважності з'являється також, коли бракує звички працювати зосереджено.

Другий вид неуважності має зовсім інший характер. Він виникає тому, що людина зосереджена на чомусь одному й через те не помічає нічого іншого. Такою неуважністю відзначаються люди, захоплені своєю справою.

Велику суспільну цінність становить уважність як риса характеру, що віддзеркалює ставлення до людей, їхніх потреб, інтересів, переживань, запитів. Така уважність є основою чуйності й тактовності у ставленні до інших людей і має бути неодмінною якістю керівників, педагогів, громадських і державних діячів.

Уважність або неуважність позначається на всіх сторонах особистості та її діяльності. Уважність - важлива умова чуттєвого й раціонального відображення дійсності, логічного ходу думки та її позитивних результатів. Неуважність завжди тісно пов`язана з невмінням довільно регулювати увагу, а це негативно відбивається на розумовій діяльності, порушуючи послідовність, доказовість, несуперечливість суджень та викликаючи емоційне відволікання думки. Проте причини неуважності криються не тільки в недоліках до вільної уваги, а й у відсутності знань.

Особливий інтерес викликає розсіяність уваги, яка полягає в перестрибуванні від одного зовнішнього об`єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам. Та її нетреба плутати з “професорською розсіяністю”, причиною якої виступає глибока концентрація уваги на одному об`єкті своїх пошуків, що є необхідною умовою зосередження особистості.

Однією з важливих характеристик уваги є зв`язок уважності з діяльністю і спрямованістю особистості. На певному етапі свого розвитку людина починає дедалі більше виділяти об`єкти, на які спрямовується довільна увага, згодом сягаючи після довільної її форм. Об`єкти. які виділяє суб`єкт у зв`язку з метою і змістом діяльності, поступово посідають домінуюче місце в його свідомості. Виробляється звичка, поглиблюється інтерес, посилюється мотивація до певної діяльності. Накопичення відповідного досвіду загострює увагу на найдрібніших деталях у предметах і явищах, мало подібних неспеціалістам. Так складається професіоналізація уваги, що починає формуватися ще в школі. Наприклад заняття технічним конструюванням спонукає майбутнього робітника чи інженера приглядатись до машин, виробляти відповідні властивості уваги. Досліди з фізики виробляють навички концентрації уваги на істотних змінах, які помітити не легко, привчають бачити у явищах істотне, нове, формують мислення і внутрішню увагу. Уважність як риса особистості виявляється у своєрідному синтезі властивостей уваги, який сприяє активній професійній діяльності.

Є професії, в яких властивості уваги мають надзвичайно важливе значення і зумовлюють успіхи в роботі. Адже неможна собі уявити водія автомобіля зовсім неуважним, виходячи з тих наслідків, до яких це може призвести. Неуважність оператора, диспетчера може дорого обійтися екіпажам і пасажирам авіалайнерів. Виникає проблема визначення індивідуальних властивостей уваги з метою професійної організації, профвідбору, організації навчання. Кожному варто знати свої індивідуальні особливості уваги й урахувати їх у повсякденному житті.

РОЗДІЛ ІІ. Особливості уваги молодших школярів

2.1 Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку

Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку залежить від розвитку їхньої нервової системи. Процеси збудження і гальмування в корі великих півкуль у молодших школярів змінюються порівняно швидко. Цим пояснюється те, що діти дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник. Тому новий осередок збудження, що виник в корі мозку змушує дитину відволікатись від того, на чому вона була зосереджена. Виходить деяка нестійкість уваги, мимовільне переключення її з одного предмета на інший. Цьому сприяє дуже розвинутий орієнтувальний рефлекс. Завдяки дитячій вразливості увагу молодшого школяра привертають насамперед яскравий, образний, наочний навчальний матеріал, жвавий і емоційний виклад.

Одна із загальних особливостей уваги молодшого школяра - це здатність легше зосереджуватися на предметах зовнішнього світу, ніж на власних думках і уявленнях. Так в одній школі першокласникам запропонували розмістити членів своєї сім'ї і сусідів по квартирі. Діти спробували виконати завдання в класі, а потім відмовилися і сказали : ”краще ми це зробимо дома, коли всі зберуться”. Цей факт свідчить про те, що здатність зосереджуватись на своїх думках і уявленнях (так звана внутрішня увага) в цьому віці ще слабко розвинена.

В перші місяці навчання в школі дитина однаково уважна до різних видів робіт, її більше цікавить її не зміст навчального матеріалу, а процес навчання.

Але поступово їх увага стає більш зосереджена на заняттях з певних навчальних предметів або про виконанні тих ж самих видів навчальної роботи. Це залежить від розвитку диференційованих інтересів учня.

Таким чином, хоч у дітей велику роль відіграє мимовільна увага, але вже в дошкільному віці в них починає розвиватися довільна увага. Вона є результат виховання, спілкування дітей з дорослими, спільної діяльності з ними.

Нерідко дітям буває важко підтримувати довільну увагу не лише тому, що вони не звикли до вольових зусиль й у них ще не має вміння працювати терпляче, не поспішати. Це особливо відчувається коли діти мають зрозуміти суть задачі. Навчальне завдання як на уроці, так і вдома, не можна виконати, якщо на них не зосередитися. Поступово учень звикає працювати уважно, у нього розвивається післядовільна увага.

1. Зосередженість, концентрація уваги в учня може бути інтенсивною, особливо під час виконання цікавої роботи. І ці моменти він не помічає того, що відбувається навколо. Але стійкість уваги не досить розвинена. Інколи незначний факт або малопомітний для інших предмет відволікає увагу дітей. Буває, що навчальний матеріал породжує у дітей непотрібні асоціації, і це причиною відвернення уваги.

Учителю, який проводить заняття з першокласниками, особливо важливо стежити за тим, щоб який-небудь предмет або факт негативно не вплинув на спрямування думки учня, не відвертав їх від роботи.

Обсяг уваги значною мірою залежить від набутого досвіду людини. У молодшого школяра досвіду небагато. Тому діти майже не спроможні тримати в полі зору кілька об'єктів. Так, першокласник знає, що переходити вулицю можна лише на зелене світло світлофора і обов'язково треба дивитися, чи не їде машина. Проте дитина не завжди виконує це, тому що обсяг її уваги малий. Навіть пізніше, коли вона переходить до наступного класу, дитина може захопитись грою в м'яча і побігти за ним на середину вулиці, не звертаючи уваги на транспорт, що рухається.

В навчальній роботі молодшому школяреві важко, додавати числа, перевіряти здобутий загальний результат, наприклад 4+3+2, додавши 2 до 7 учень уже не помічає, з яких чисел вийшло 7, бо він не в змозі фіксувати увагу на всіх трьох числах. Те саме буває і при розв'язанні задач на дві дії. Повторити умову задачі учень може, але тримати в полі зору обидві дії для нього спочатку дуже важко.

Обмеженість уваги, особлива помітна в семирічних дітей, починає швидко зникати в школі, коли орієнтування розширюється.

2. Вміння розподіляти увагу в школярів І класу розвинене ще не досить. Якщо учень знаходить відповідь на запитання задачі, то він уже не в змозі стежити за своєю поведінкою, підстрибує, піднімає високо руку, забуваючи, що цього не можна робити. Так само учневі важко правильно сидіти під час письма: адже при цьому треба бути уважним і до процесу написання слів, і до змісту своєї роботи, і до того, як лежить зошит, як він тримає руку, яка в нього поза, чи не лягає він грудьми на парту. Тому вчителю доводиться витрачати немало сил і часу, щоб привчити школяра правильно сидіти під час письма.

Іноді, невміння розподіляти свою увагу педагог помилково оцінює як неуважності і недисциплінованість школяра. Так, коли учень, якого викликали продовжувати читати оповідання, не знаходить місця, на якому зупинився товариш, що перед ним читав, вчитель думає, що дитина займалася чимось стороннім. Насправді школяреві важко читати про себе і стежити за читанням товариша. Для цього треба певною мірою розподіляти увагу.

Проте не можна сказати, що молодші школярі взагалі неспроможні розподіляти увагу. Завдяки навчальній роботі в класі і вдома швидко розвиваються ця якість, і діти звикають працювати, стежити за собою, слухати вчителя і бачити, що пише товариш на дошці.

Про переключення уваги з одного предмета на інший можна сказати те саме. На початку уроку першокласники після дзвінка на урок не відразу можуть зосередитися на заняттях, і вчителю доводиться їх заспокоювати, настроювати на роботу. Зміна занять теж пов'язана з деякою втратою часу. Але потім діти звикають швидше переключати свою увагу з відпочинку під час перерви на роботу або з одного виду занять на інший.

Для молодшого школяра характерна неуважність. Вона пов'язана із загальною нестійкістю уваги. Помилки сприйняття дитини нерідко пояснюються неуважністю, яка найчастіше залежить від особливостей дитячого сприйняття; помилки сприйняття - це неточність у розпізнаванні схожих предметів, в наслідок чого діти можуть припускатися помилок під час читання, плутаючи літери або склади. Так, замість слова “перестав” вини читають “пристав”, замість “Маша” читають “мама”, крім того діти часто “вгадують”, що написано замість того, щоб уважно вдивлятися в літери слова. Часто це призводить до помилок.

Нерідко неуважність учня зумовлюється втомою. У цьому разі дитині треба відпочити, відволіктися. Однією з причин неуважності молодшого школяра є такий його стан, коли він ніби перебуває “в полоні” якоїсь упередженої думки. Це буває тому, що дитині бракує життєвого досвіду і потрібних знань. Так, один школяр списуючи текст написав фразу “Волга течет в степ”, тоді як у книзі було надруковано: “Волга течет вспять”. Хлопчика примусили кілька раз звірити написане ним з книжкою, але він ніяк не знаходив помилок, бо слово “вспять” йому було незнайоме, а тому він не зміг прочитати його правильно.

У молодших школярів учбова діяльність стає провідною і набуває характерних особливостей. Її основні компоненти: дії і операції, за допомогою яких учні оволодівають змістом навчання; мотиви і форми спілкування учнів з учителем та між собою; результати навчання та його контроль і оцінка; структура учбової діяльності, в якій набуття знань, вмінь та навичок виступає як прямий її результат, складається поступово в міру того як школярі навчаються їх здійснювати, виробляють перші навички вміння вчитися.

У першокласників увага мимовільна, вони активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Їм важко довільно керувати своєю увагою. Першокласник, здобувши знання про правила поведінки на уроці, може порушувати їх (голосно сказати щось іншому учневі), заважаючи іншим учням. Але це робиться переважно через те, що він не може розподілити свою увагу одночасно на виконання завдання і контроль власної поведінки.

Слабкість довільної уваги і занадто розвинена мимовільна увага в молодших школярів можуть спричинити до лінощів і слабовілля. Довільна увага спостерігається, особливо в учнів ІІ-IV класів, тоді, коли безпосередній інтерес не захоплює дітей. Якщо для дошкільника потрібні сильні емоційні фактори, щоб зосередитися на навчальній діяльності, то для старших достатньо буває інколи тільки усвідомлення вважливості завдання. З цього, звичайно, не можна робити висновки про те, що не слід турбуватися про емоційні фактори під час організації діяльності учнів цього віку. Слід зважати і на загальну нестійкість, легке відволікання їх уваги, яка спостерігається тим більше, чим менше цікавий об'єкт, на якому концентрується увага.

Вузький обсяг уваги, невміння розподіляти її протягом довгого часу між різними людьми: дивитись на дошку, слухати відповіді товариша, вказівки вчителя та ще й стежити за своєю роботою в зошиті, деякі вчителі розглядають звичайно як неуважність, неприпустиму в школі. Справді ,у навчальній роботі треба вміти зосереджуватися. Адже в багатьох дітей, які тільки-но вступили до школи, домінанта, що утворилася надто слабка. Вона утворюється дуже нелегко і легко гасне. На зміну одній, що швидко зникає, з'являється інша. Увага дитини ковзає з одного предмета на інший, ніде не затримуючись довго; її відвертає будь-який, навіть незначний вплив із зовні, бо сила її концентрації поки що дуже мала.

2.2 Причини неуважності

Першокласники, іноді й другокласники, часто неуважні. Причини неуважності різні. Їх треба знайти, щоб успішно виховувати увагу дітей.

1) Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями: дозволяють дивитися вечірні телевізійні передачі, часто водять в гості, нервова система дитини пере збуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить у сонливому стані. Сон - це охоронне гальмування. Воно заважає утворенню домінанти.

2) Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), що утворюються в носоглотці, розростаючись, заважать дихати. Дитина дихає ротом, і це згубно позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а з нею й її неуважність.

3) Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей - їх недостатня розумова активність. Якщо учень пасивно слухає товаришів або тривалі пояснення вчителя, стійкість його уваги швидко спадає, він легко відвертає свою увагу. Коли ж діти в класі зайняті цікавою справою, коли в процесі роботи треба не тільки слухати, а й розв'язувати якісь задачі, якщо вони на уроці активно спостерігають і виконують практичні дії з навчальним матеріалом, то їх увага дістає величезну підтримку. Лічачи палички і складаючи візерунки, конструюючи модель, малюючи ілюстрації до прослуханого оповідання, порівнюючи закінчення іменників у різних відмінках, знаходячи спільні і відмінні ознаки в трикутниках різного виду, дитина думає. Її розумова активність, підтримувана практичними діями є основою стійкої уваги.

Якщо учень зайнятий одноманітною виконавською роботою, а на запитання вчителя має вже готові відповіді, увага його неминуче буде легко відвертатися. Увагу підтримує мислення. Коли на уроці немає матеріалу для мислення дитини, для активного мислення, вчитель, не доб'ється її стійкої уваги, скільки б разів він не звертався до дітей із закликом бути уважними.

4) Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок і іграшок, рано і часто водять її на виставки, в музеї і театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматись в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого, поверхневого ознайомлення з навколишнім світом. Її увага стає ковзною. У таких випадках педагог борючись з неуважністю дітей повинен вміти показати їм вже знайомий предмет, явище природи з нового для них боку. Треба трохи “відкрити” дитині ті якості предмета, його особливості і зв'язки, яких вона раніше не бачила.

5) Неуважність це й негнучка увага, відсутність вміння переключатися, тобто в разі потреби навмисно переносити увагу з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 2-4 класів не відразу можуть потім включитися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому змісті. Подібне часто спостерігають у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. На несподівано поставлене запитання, такий учень не відповідає відразу, хоча й знає матеріал. Потрібна пауза, щоб він переключив свою увагу на новий зміст [ 16 ].

Неуважність, звичайно, найчастіше характерна для маленьких дітей, ніж для старших. Проте це зовсім не означає, що нестійкість уваги є такою віковою особливістю, яку визначає безумовну неможливість тривалого зосередження молодших школярів: 6-8 - річні діти можуть довго слухати цікаве оповідання, тривалий час конструювати модель. Досвід експериментального навчання в молодших класах, показують, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього 45-хвилинного уроку. Але для цього треба додержуватись певних умов організації навчальної діяльності дітей: 1) Добрий темп уроку; 2) чіткість і стислість пояснень; 3) максимальна опора на активну мислинєву діяльність дітей; 4) бережливе ставлення вчителя до уваги дітей; 5) різноманітність форм і видів роботи, підпорядкованих основному завданню і темі уроку; 6) залучення до навчальної роботи всіх учнів під час виконання не тільки письмових завдань, а й звичайних усних вправ; 7) як додаткові можна використовувати для першокласників і деякі спеціальні вправи та дидактичні ігри на спостережливість: “Що змінилося?”.

Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладати навчальний матеріал, але й потрібна наполеглива розумова активність учнів. Необхідні різноманітні види і форми роботи, чітка організація уроку, але не менш потрібне спрямування навчальної діяльності, формування інтересу, волі та відповідальності самого учня. Існує точка зору, що увага є ідеальна, скорочена і автоматизована дія контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування, як функції психологічного контролю. Як і кожна згорнута автоматизована дія, дія контролю має формуватися поетапно: 1) зовнішня предметна дія - перевірка правильності написання слів на основі картки в якій записано порядок перевірки тексту; 2) зовнішньо мовний - операції виконуються вголос; 3) внутрішньомовний, коли учень виконує дії пошепки; 4) переведення дії в розумовий план - дія відбувається в плані внутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навіть деякі випередження, що становлять одну з умов безпомилкового виконання роботи.

Дослідження психологів показали, що вікові особливості молодшого школяра не завжди потребують великих спрощень навчального матеріалу, тому в школах майже повністю ліквідовано пропедевтику (підготовку) навчання. Тепер систематичні наукові обґрунтовані курси навчальних предметів вивчають починаючи з молодших класів.

2.3 Аналіз методик та інтерпретація отриманих даних

увага учень шкільний

Для більш обґрунтованого й точного вивчення уваги в психології використовують ряд методик (бланкових і апаратурних), які дають змогу виявити окремі властивості й дати їм якісну та кількісну оцінку. Це може бути психологічний експеримент із використанням тестових методик, що значно підвищує надійність психодіагностики.

1). Методика “Переплутані лінії” дає можливість визначити ступінь стійкості та концентрації уваги в умовах напруженої діяльності. Методика передбачає роботу піддослідного з бланком зображень 25 переплутаних ліній із завданням простежити зоровим контролем хід кожної лінії, й поставити на кінцевій точці цієї лінії той самий номер що стоїть на її початку. За допомогою плаката може проводитися колективний експеримент. На виконання завдання дається 7 хвилин. Потрібно безпомилково відзначити 15-18 ліній. Можна фіксувати витрати часу на виконання всього завдання і дія кожного етапу, враховуючи помилки, що відкриває можливість аналізу й оцінки властивостей уваги кожної особистості, впливу тренування і втомлюваності, залежності від об'єктивних і суб'єктивних умов діяльності (Див. додаток 1).

У 2-Б класі був проведений психологічний експеримент із тестової методики “Переплутані лінії”.

Участь брали 8 учнів з класу, 5-ть з них слабкі учні. У ході експерименту було виявлено, що 4-ри перших сильніших учнів виконали завдання успішно. А за 4-ри наступних учасників, можна сказати: “У них була виявлена дуже низька концентрації, тобто вони із завданням не справились”.

Але не опускаючи рук, ми все ж таки вирішили спробувати ще раз провести тестове дослідження. І як на диво, усі 8-м учнів, як сильніші так і слабші справились із завданням успішно. Тільки слабші учні виконували завдання повільніше і вони використали більше часу ніж було заплановано.

2). Методика коректурної проби дає змогу визначити стійкість уваги в умовах, близьких до роботи коректора, які вимагають її розподілу й переключення. Для проведення дослідів потрібні спеціальні бланки з літерами (40 рядків по 40 літер у кожному). Необхідно придивлятись рядки зліва направо немов читаючи, і закреслюючи букву “и”, та підкреслювати “к”. Через кожну хвилину за командою “Риска” позначається рискою місце до якого вдалося дійти за хвилину. Результати правильних і неправильних дій фіксуються в таблиці. Співвідношення цих показників і є підставою для оцінки продуктивності та стійкості уваги. На основі аналізу помилок судять про концентрацію уваги (Див. додаток 2).

У 2-В класі був проведений психологічний експеримент із тестової методики “Коректурна проба”.

Участь брало 8 учнів (4 дівчинки, та 4 хлопчики). У ході експерименту було виявлено, що із завданням успішно справилися більшість дівчаток, а ніж хлопчиків. Хоч вони і були з категорії сильніших учнів, щодо навчання.

Не сумніваюся, що і в хлопчиків також є достатня стійкість уваги. Ми ще раз провела цей самий психологічний експеримент. І як не диво, дівчатка і хлопчики, тобто ці самі 8 учасників справилися із завданням успішно.

Отже, з результатів двох методик ми можемо зробити такі висновки:

1) висновок по першій методиці: дослідження показало те, що слабшим учням більш важко сконцентрувати свою увагу і виконати правильно завдання, але вони це зробити можуть. Коли методику було проведено в другий раз, то слабші учні виконали завдання, хоч воно було виконане повільніше і вони використали більше часу ніж було заплановано, але вони з завдання справилися. Це нам доводить ще раз, що з слабшими учнями теж варто працювати.

2) висновок по другій методиці: у більшості хлопчиків менша стійкість уваги ніж у дівчат. Це характеризується тим, що хлопчики більше часу перебувають у рухливому стані, є більш активними ніж дівчатка. У той момент, коли дівчатка є більш зосередженими, спокійнішими, хлопчики - неуважними, активними і їх увага легко розсіюється. Це, на мою думку, пов'язане з тим, що в хлопчиків і ігри, і спосіб життя набагато неспокійніший ніж у дівчат. Але методика показала, що у хлопчиків теж може бути достатня стійкість уваги.

ВИСНОВКИ

1. Головною особливістю розвитку уваги молодшого шкільного віку є посилення їх пізнавальної діяльності під впливом шкільного навчання. Діяльність молодшого школяра перших днів підпорядковане чіткому режиму, загальному ритму життя школи, новим для нього вимогам поведінки. За несприятливих умов до школи звички в поведінці дитини втрачають свою силу, а навіть створюються повільно, і вона залишається на якийсь час безпорадною. Це виявляється у деякій розгубленості першокласника, іноді замкнутості чи підвищеній збудливості.

2. Вчитель повинен з перших уроків навчання наполегливо вчити дітей умінню працювати в колективі, спілкуватися один з одним і з учителем, оволодівати навичками користування навчальним приладдям, уважно слухати пояснення на уроках. Усе це дуже важливо для формування позитивного ставлення дитини до навчання.

У перші дні занять у школі першокласники помітно стомлюються, але рівень стомлювання на різних уроках і в різних учителів не однакова. Здебільшого це залежить від якості навчально-виховної роботи вчителя, вміння правильно організовувати увагу молодших школярів.

3. Отже, уважність учнів - необхідна умова успішного оволодіння ними передбаченими шкільною програмою знаннями, вміннями і навиками. Тому кожному педагогові треба володіти увагою своїх учнів, виховувати в них уміння бути уважними. Успішне ж виконання цього завдання потребує правильного розуміння природи уваги, її видів, характерних особливостей і шляхів розвитку у дітей.

4. Фактором, що організовує і активізує увагу учнів молодших класів, є велика сприйнятливість їх до впливу вчителя. Слово вчителя - для них закон, усе, чого вимагає вчитель, вони виконують звичайно з великою старанністю, хоч часто ще й не так, як треба. І щоб виховати уважних учнів потрібно прикласти неабияку силу педагогам.

5. В розділі 2. 2 ми виділили п'ять причин неуважності:

1) Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини;

2) Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже й постачання мозку киснем;

3) Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей - їх недостатня розумова активність;

4) Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей;

5) Неуважність це й негнучка увага, відсутність вміння переключатися, тобто в разі потреби навмисно переносити увагу з одного предмета на інший.

6. З віком збільшується тенденція організовувати себе, з'являється ставлення до власного зросту, контроль за ним, самокритика.

7. Отже, в І розділі в 5 підрозділі ми дали коротку характеристику уважності та неуважності, виділили проблеми які можуть виникати через неуважність, а в ІІ розділі ми розглянули основні причини неуважності, їх подолання і поради педагогам. Ще в ІІ розділі ми дали коротку характеристику проведеним методикам і подали їх результати.

8. Достатньо розроблений психологічний інструментарій для дослідження атенційних здібностей школяра. Методики враховують вікові особливості молодших школярів.

9. Отримані результати дослідження свідчать про те, що кожний школяр дівчина це чи хлопчик, чи сильніший він у навчанні, чи слабший можуть досягнути високої стійкість уваги і подолати свою неуважність, але для цього потрібно самому докласти неабияких зусиль і звичайно, не без участі хорошого педагога, його настанов і порад.

ЛІТЕРАТУРА

1. А.В. Петровський. Общая психология.

2. А.С. Сабуров. Психология.

3. Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. - М., 1998.

4. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності - Тернопіль, 1998.

5. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К., 1989.

6. В.В. Богословский. Общая психология.

7. Вікова та педагогічна психологія. Київ “Просвіта” 2001 р.

8. Г.С. Костюк. Психологія.

9. Г.С. Костюк. Основи психології.

10. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: информ.-метод. Материали к курсу «общ. Психологія»: Учеб. Пособие для студентов пед. Ин-тов. - М.: Просвещение, 1986. - 272с.

11. Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология / Учебное пособие для студентов всех специальностей педагогических вузов. - М., 2003.

12. Д. Максименко - Загальна психологія - Київ -2001 р.

13. Загальна вікова педагогічна психологія. Київ “Вища школа” - 1990 р.

14. Лешли Дженни. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. М.: Учебное издание «Просвещение», 1991.

15. М.П. Заседенець - Вікові особливості розвитку та виховання, 1973 р. - Київ.

16. Наукова робота студентів факультету суспільних наук: організація, виконання, оцінювання. Вид. друге, змін. і доповн. / Упорядники: Вегеш М.М., Зан М.П., Останець Ю.О., Токар М.Ю. - Ужгород: ВидавництвоУжНУ «Говерла», 2009. - 96с.

17. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: ТЦ Сфера, 1994. - 512с.

18. Психологія особистості: Словник - довідник / За ред.П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 1991. - 319с.

19. Ф.М. Гоноболін, - Психологія 1975 р. Київ.