Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи

Дипломна робота

Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи

Зміст

Вступ

Розділ І. Трудове виховання учнів у мікрорайоні сільської школи як педагогічна проблема

§ 1. Соціально-педагогічні основи трудового виховання у мікрорайоні сільської школи

§ 2. Критерії ефективності трудового виховання учнів у мікрорайоні сільської школи

Розділ ІІ. Вдосконалення змісту трудового виховання учнів у мікрорайоні сільської школи

§ 1. Педагогічно цілеспрямована організація трудової діяльності учнів у мікрорайоні сільської школи на основі залучення їх до продуктивної праці, традиційних видів праці

§ 2. Постанова творчих завдань і їх реалізація у процесі праці з техніки та декоративно-ужиткового мистецтва.

Розділ ІІІ. Організація в мікрорайоні школи спільної трудової діяльності учнів різних вікових груп

§ 1. Роль сім'ї в організації спільної праці дітей і дорослих у мікрорайоні школи

§ 2. Залучення учнів до різноманітних видів спільної праці на базі виробничих і громадських формувань у мікрорайоні школи

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Соціальний і економічний розвиток країни, коли зростає роль людського фактора, неможливий без широкої участі в цьому процесі молодого покоління. Тому завдання виховання молоді набуває особливого значення, стає однією з актуальних проблем педагогічної теорії і практики. Формування особистісно-орієнтованої особистості вимагає високого інтелектуального рівня молодої людини, її майстерності, здатності до творчості, її громадянської позиції і активності (першоджерело - доктрина).

На етапі демократизації процесу виховання дуже важливою є думка про формування у кожної людини глибокої поваги і готовності до добросовісної праці, розумової чи фізичної. Праця є умовою існування людини, вічною природною необхідністю.

Проблема трудового виховання на сучасному етапі розвитку суспільних і виробничих відносин є особливо актуальною. Висунення її на передній план педагогічних досліджень повязане передусім з підвищенням ролі суб'єктивного фактору, з необхідністю всестороннього осмислення шляхів і засобів реалізації сутності праці в демократичній державі.

Розробка і реалізація нових концепцій шкільної освіти передбачає збагачення морального, естетичного, інтелектуального змісту підготовки учнів до трудової діяльності. Щоб підійти до визначення актуальності досліджуваної проблеми, ми звернулися до історії трудового виховання, зокрема, на теренах нашого регіону.

Система трудової підготовки дітей в нашому краї мала свої особливості. В так званих тривіальних початкових школах, наприклад, (поч. ХІХ ст.), після закінчення якої видавалися свідоцтва, в графах яких, поряд з іншими даними, зазначались і такі риси (характеристика), як працьовитість, працелюбність, здібність (в тому числі і до певного виду творчості).

Важливе місце в трудовому вихованні молоді в минулі часи займали громадські організації, зокрема „Просвіта”, „Рідна земля”, „Союз українок” та інші.

Громадські організації створювали фахові школи. Так, у 1908 році головна управа „Просвіти” (Львів) у селі Милуванні (нині Тлумацький район) заснувала господарську школу з садівничим закладом. При школі існувало взірцеве господарство, де учні набували практичних навичок (Головатий М. Школа „Просвіти” у Млуванні. - Вперед, 1990, 24 травня).

В 1882 році в місті Болехові було відкрито лісову школу, де щороку навчалося по 15 учнів для підготовки спеціалістів лісового господарства (Тези обласної історико-краєзнавчої конференції Івано-Франківщини, 1989).

Актуальними є і сьогодні слова професора С.Ф. Русової, яка вказувала, що демократизація політичних форм вимагає виховання людини, пристосованої до потреб життя (Русова С.Ф. Сучасні течії в новій педагогіці. Педагогічно-методичний тримісячник, VІ-річник, Львів, 1932, с. 1).

Із звіту „Рідної школи” з 1.09.1933 по 31.08.1934 року видно, що велика увага приділялася організації виховної роботи як в школі, так і поза школою. Так, для підвищення ефективності спільної роботи з батьками в школах створювались „батьківські кружки”, „Клясові патронати”, які спільно з учителями обговорювали виховну діяльність школи, допомагали школі матеріально і ін.

Інженер Іван Лучишин писав, що розв'язка проблеми трудового навчання і виховання є рівнозначною розв'язання питання: чи вдержиться наш народ на своїй землі як її неподільний господар. „То треба добре тямити, - писав він, - що при сучасному наступі науки і техніки рішає не чисельність, але його освіта і культура, а разом з цим його господарська сила” (Лучишин І. Чи є для нас фахове шкільництво? - Рідна школа. Львів, 15 січня, 1933 р.).

Історія свідчить, що мрії людства про вдосконалення суспільства органічно перепліталися з думками про вдосконалення трудового виховання.

Ідея підготовки дітей до праці, активного і повноцінного життя в суспільстві знаходять своє відображення в роботі громадських організацій, зокрема в діяльності Товариства „Взаємна Поміч Українського Вчительства”.

Відомо, що, засноване на теренах Галичини ще у 1905 році, Товариство ставило перед собою завдання поширення ідей трудового виховання і навчання вчительства, а також широких верств громадськості.

Робота ця успішно велася через видавничу діяльність, зокрема через журнал „Учительське слово” та педагогічно-методичний додаток до нього - „Шлях навчання й виховання”. Своїми педагогічними ідеями та методично-практичними порадами на сторінках цих часописів ділилися з колегами по педагогічній праці організатори, активні члени Товариства „Взаємна Поміч Українського Вчительства” І. Ющишин (член Надзірної Ради), М. Базник, В. Хронович, а також інші автори - педагоги, вчителі, інженери, ті, кому не байдужою була справа трудового навчання і виховання учнівської молоді на теренах України.

Так, актуальні педагогічні ідеї, висвітлені Іваном Ющишиним в серії його статей на сторінках журналу „Учительське слово” під назвою „Два чинники суспільного виховання в школі”, стосуються також проблем трудового навчання і виховання в школі. Слід відзначити й те, що ці ідеї надзвичайно співзвучні з актуальними проблемами на ниві педагогічної діяльності сьогодення. Зокрема, автор підкреслює, що сучасна школа має виховати активних, корисних і свідомих членів суспільства. Вона має так підготувати молоду людину, щоб та могла колись вести незалежне життя та працювати з користю не лише для себе своєї близької родини, але і для своєї вужчої і ширшої спільноти.

Вже сам факт, як стверджує автор, що школа втримується працею та коштами всього суспільства, вказує найкраще на те, що й її навчально-виховна праця повинна мати на увазі загальні потреби громадянства. Одночасно, наголошуючи на суспільне спрямування навчально-виховної діяльності школи, І. Ющишин тим не каже, що цьому вихованню треба принести в цілопальну жертву індивідуальні потреби та права людини. Ні, навпаки! Розвиваючи всебічно фізичні і духовні сили людини, школа повинна знайти гармонію та синтез між правами особистості та потребами зорганізованого суспільства. Ще ближчі до проблем сьогодення педагоги-теоретики нашого століття. Вони добре розуміють, що школа не може працювати виключно ізольовано, що на виховання мусять впливати всі творчі процеси організованого суспільного життя. Автор підкреслює думку про те, що людину виховує все природне і людське довкілля, тобто середовище, в якому живе людина. Розвиваючи ідею взаємозв'язку шкільного й позашкільного виховання, І. Ющишин вказує на те, що коли людину виховує все реальне життя, то школа у своїх навчально-виховних заходах мусить змагатися за гармонію і синтез всіх своїх навчально-виховних процесів з усіма творчими проявами суспільного життя. На підтвердження своїх думок автор посилається на інші матеріали та публікації. Зокрема, він зазначає, що тісну й реальну співпрацю громадянства і школи, а головне, людини і школи, визнала педагогічна теорія довоєнної доби за бездискусійну правду, він посилається при цьому на популярні в своєму часі статті в поширеному в тодішніх школах журналі „Родзіна і школа”. В цих статтях, за словами І. Ющишина, повно було романтизму та глибокої віри в живучість ідеї реальної співпраці громадянства, особливо сім'ї, родини, зі школою.

Педагогічні ідеї підготовки учнів до практичної участі в суспільному житті і виробництві висвітлені одним із активних членів Товариства „Взаємна Поміч Українського Вчительства” М. Базником на сторінках журналу „Шлях навчання й виховання”. Так, у лютневому його номері за 1927 рік (ч. ІІ) у статті „Нові (модерні) шляхи сучасного виховання і навчання” автор пише, що ідея школи праці - стара. Та, однак, доперва сучасне життя „видвигає її на перший план” шкільного життя і заінтересовує нею широке коло педагогів. М. Базник робить наголос на тому, що життя вимагає тепер більше, ніж коли-небудь, праці, „себто чинного ділання одиниць, технічного образовання”, сильнішого розвитку всіх практичних здібностей, всіх моральних сил. Школа, як стверджує він, у дотеперішній своїй формі мусить покинути пасивну роль у вихованні та односторонність інтелектуальної освіти (образовання), а поставити учня серед пульсуючого життя і виробити з нього самостійну „ділаючу” і розумно працюючу людину. Реалізація передових ідей виховання, за його словами, повинна йти в напрямі пристосування шкільної праці до сучасних потреб і опори її на вимоги сучасної психології.

М. Базник торкається й інших аспектів виховання в процесі праці. Він пише, зокрема, що школа праці має можливості також добиватися більш особистого, живішого, безпосереднього відношення (стосунків) між учителем і учнем. При цьому він посилається на ідеї Песталоцці, підкреслюючи, що правда на його стороні стосовно думки, що тільки в „діланню”, в безпосередньому ділі, у вправі ока і руки сходяться розум, воля, і тільки таким способом можна осягнути гармонійне „образовання” голови і серця. За словами М. Базника, тільки ніжні і делікатні ручні роботи завантажують пальці і їх численні м'язи, що корисно впливає на розвиток рухових нервів мозку. Тому й найкращі рахункові вправи не можуть заступити ручних робіт, - пише він. Отже, ми правильно поступаємо тоді, коли починаємо від вправ великих м'язових груп, а закінчуємо ніжною ручною роботою. Одночасно автор рекомендує учням в процесі праці бути надзвичайно уважними, зосередженими і точно дотримуватись технології виготовлення конкретного виробу чи речі.

Цікаві і корисні для сьогодення ідеї трудового навчання і виховання молоді, зокрема, щодо господарського спрямування цього процесу, знаходимо на сторінках дванадцятого номера річника „Шлях навчання і виховання” за 1938 рік у статті інженера Романа Білинського „Достроєння школи до потреб нашого господарського життя”. За рекомендацією Р. Білинського, школа повинна підготовляти молоде покоління до реальних потреб життя та допомагати всебічному розвиткові націй, головне - господарському, бо, як підкреслює він, „мусимо вже самі продукувати, добре продавати, обходитися без чужого товару, ліквідувати власними силами безробіття, даючи працю та хліб своїй інтелігенції, ремісникам і промисловцям” (с. 227).

Автор торкається і важливих моральних аспектів виховання, вказуючи на те, що переоцінка нинішніх життєвих вартостей, творення нового життєвого стилю повинно стати у нас твердою необхідністю. На його думку, на місце нинішньої переваги матеріальних вартостей мусить має зрости культ самої праці, як чинника, що творить силу та значення нації. Прищеплення нашим учням такого світовідчуття повинно бути одним з найважливіших завдань української національної школи.

Теорія і практика трудового виховання учнівської молоді тісно пов'язана з організацією трудової діяльності (Сухомлинський В.О., Шацький С.Т. і інші), однією із складових частин загальної системи позашкільного виховання, вирішення завдань якої спрямоване на розвиток здібностей і талантів учнів, задоволення їх інтересів і духовних потреб.

Деякі аспекти цієї проблеми висвітлені в працях О.Ф. Батюка, О.Д. Корнійчука, С.Є. Левченка, В.М. Мадзігона, А.М. Пашинського і ін.

Об'єктивний аналіз практики показує, що серед численних факторів, що негативно впливають на підростаюче покоління, домінуючим є втрата таких загальнолюдських цінностей, як престиж праці. Залучення до праці часто здійснюється без належного вивчення інтересів, нахилів учнів, соціальних, економічних потреб, особливостей і традицій певного територіального регіону. Це є причиною різкого спаду інтересу до праці. Багато учнів мають нахил до егоїзму. У щоденному житті частина учнів проявляє трудову пасивність, неповагу до людей праці, перевищує свої особисті інтереси в трудовій діяльності, її результатах. Особисте володіння результатами праці, матеріальними цінностями, що належать групі чи колективу, стає для школярів символом життєвого успіху, мірилом людської сутності, що визначає цілеспрямованість їх життєвих прагнень.

Недоліки виховної роботи знаходять свій вияв у тому, що багато випускників шкіл ідуть в життя без належної практичної підготовки до праці у сфері матеріального виробництва або взагалі ухиляються від трудової діяльності. Очевидним є те, що дана ситуація як результат стихійного впливу того середовища, в якому живуть діти, негативно впливає на виховання підростаючого покоління, а саме виховання як організований процес недостатньо протидіє негативним аспектам впливу довкілля.

Ознайомлення з різними матеріалами, пов'язаними з вихованням учнів в нових соціально-економічних умовах, дозволяє стверджувати, що одним з головних його принципів повинна бути - інтенсивна і всестороння підготовка до залучення їх до трудової діяльності, що забезпечує їм економічну незалежність, наповнює змістом їх життя ( , ). В основі цієї діяльності повинна лежати і турбота про себе, ближніх, а не тільки абстрактний заклик приносити користь суспільству, а пріоритетним напрямком у вихованні повинно стати створення умов для розвитку умінь і навичок праці, задоволення інтелектуальних, емоційних і діяльнісно-практичних потреб підростаючої особистості.

Вивчення стану трудового виховання сільських школярів показало, що з метою підвищення ефективності цього процесу дуже важливо вдосконалювати трудове виховання учнів в мікрорайоні школи, об'єднати виховні зусилля школи і сім'ї, батьківської громадськості, перетворити мікрорайон в зону виховного впливу. Успіх в реалізації цього завдання залежить від рівня готовності вчителів, вихователів. Однак більшість педагогів до виховної роботи в нових умовах не готова, що ще більше загострює проблему трудового виховання учнів в мікрорайоні школи.

Перехід на якісно новий етап загальної середньої освіти і виховання і створення у перспективі єдиної системи безперервної освіти зачепило практично всі сторони діяльності різних виховних закладів. В ході вирішення проблеми створення і вдосконалення виховної системи важливо було інтегрувати потік впливів, який іде на сучасну дитину зі сторони сім'ї, школи, позашкільних закладів, вулиці, засобів масової інформації. Для цього треба дослідити різні варіанти виховання, що враховують національні, регіональні і інші особливості середовища.

Передовий досвід показує, що з метою реалізації цих завдань у виховному процесі останнім часом спостерігаються позитивні тенденції. Робота приватних шкіл у порівнянні з масовою практикою характеризується чіткішою спрямованістю трудового виховання учнів перебудовується робота позашкільних закладів, загальноосвітньої школи з метою прищепити інтерес і готовність до добросовісної праці, повагу до людей праці, виховати певні якості особистості.

Як показує практика, важливим фактором підвищення ефективності і якості трудового виховання учнів стало те, що, спираючись на допомогу батьків, актив учнів, вчителі і вихователі вивчають інтереси дітей, їх нахили і здібності, виховні можливості мікрорайонів, середовища, в якому живуть діти, враховується режим роботи культурно-просвітницьких закладів з метою активного використання їх потенціалу у виховній роботі. До роботи з учнями в мікрорайоні школи залучаються старшокласники, батьки.

Поряд з досягнутим у практиці роботи багатьох виховних колективів в організації трудового виховання школярів спостерігаються лиш незначні якісні зміни. Незважаючи на те, що сфера його значно розширилась - учні працюють в таборах праці і відпочинку, шкільних лісництвах - в ряді мікрорайонів трудова діяльність залишається бідною за змістом і носить епізодичний характер. Недостатньо використовуються великі виховні можливості сім'ї, виробничих і громадських формувань. Виховні інститути у своїй практичній діяльності часто йдуть шляхом збільшення різних заходів, розрізнених, випадкових, без педагогічної спрямованості, що не дають педагогічного ефекту. Тому трудове виховання учнів в мікрорайоні школи є серйозною педагогічною проблемою, що вимагає спеціального вивчення.

Виховання у юного покоління позитивних трудових якостей, культу праці, інтересу до творчої праці є центром, в якому повинні зосереджуватися всі дії педагогів, батьків, виробничих і громадських формувань, дитячих об'єднань, окремої дитини як суб'єкту виховання. Це створює необхідність більш глибокого вивчення кола питань, пов'язаних з сімейним вихованням, дослідження можливостей активного суспільного впливу на процес трудового виховання. Тому перед педагогікою як наукою, що безпосередньо займається питаннями виховання дітей, очевидно є необхідність дальшої розробки проблеми, що пов'язана з трудовим вихованням учнів в мікрорайоні школи.

На етапі розвитку школи і виховання значної уваги заслуговує розробок основ теорії і практики виховної роботи з учнями, зокрема, організації їх позашкільної праці, вважаючи її важливим засобом виховання.

Проблеми трудового виховання в позашкільному середовищі відображені в працях педагогів, сучасних дослідників Б.С. Кобзаря, А.М. Низової, І.Ф. Сватковського, Н.Д. Ярмаченка. Вони збагатили теорію педагогіки новим дослідження про роль праці в житті людини і вплив трудового виховання на особистість учня. В їх працях розкрита роль соціально-економічних перетворень нашої держави, які створили нову сферу, що впливає на формування особистості учня.

Поряд з цим, актуальність даної проблеми зумовлена недоліками традиційної логіки її вивчення. В педагогічних дослідженнях в якості предмета аналізу вибирають, як правило окремі фактори, що визначають особливості координацій виховних зусиль школи, сім'ї, громадськості, перетворення мікрорайону школи в зону виховного впливу (А.В. Киричук, Б.С. Кобзар, Г.С. Корда і ін.). Окремі аспекти досліджуваної проблеми розкриваються в працях А.М. Балуби, І.А. Василенко, М.М. Забродського, С.М. Недільного, В.М. Оржеховської, О.С. Реш, Є.Л. Феоктистової і ін.). Особливе значення для дослідження мають дисертаційні роботи В.Г. Бочарової, Г.В. Ізвєкової, . . . Золотуконя, Т.І. МацейківМ.П., Трофанової і ін. У цих дослідженнях визначені історичні етапи розвитку проблеми, принципи, форми і методи організації виховної роботи з учнями в мікрорайоні школи, місце школи в цьому процесі. Розкриваються деякі шляхи формування і розвитку різновікових дитячих об'єднань, вивчаються питання комплексного підходу до організації трудової діяльності школярів поза школою, визначення способів організації взаємодії виховних сил мікрорайону в сучасній соціально-економічній ситуації.

Не дивлячись на зростаючий інтерес педагогічної науки до проблеми трудового виховання школярів у позакласній діяльності, багато її аспектів висвітлені недостатньо. Вони вимагають теоретичної і практичної розробки. До їх числа відноситься і проблема трудового виховання учнів в мікрорайоні школи.

Логіка розвитку наукових знань і актуальні потреби практики зумовлюють необхідність дальшого дослідження проблеми трудового виховання школярів з урахуванням особливостей конкретного соціального мікросередовища. Поглибленого вивчення вимагають різні варіанти змісту праці учнів поза школою. У методиках з трудового виховання школярів недостатньо відображений підхід до формування інтелектуальних, емоційних, діяльнісно-практичних компонентів структури особистості. Організація трудових справ різновікових груп розглядається с позицій диференціації змісту і форм трудової активності школярів у відповідності з їх віковими особливостями, погано висвітлені інтегруючи фактори і методика їх реалізації. Взаємодія професіональних і не професіональних вихователів розглядається , в основному, с точки зору керівної ролі педагогів, не надається належна увага поєднанню наукової, практичної і народної педагогіки виховання.

Ми вважаємо, що трудове виховання учнів у мікрорайоні школи знаходиться в прямій залежності від рівня розробки рекомендацій по вдосконаленню цього проекту, втілення цих рекомендацій у практику виховної роботи в мікрорайоні.

Виховна робота в мікрорайоні школи - важлива складова частина всієї виховної роботи. Позашкільна робота проводиться разом з навчально-виховними закладами, сім'єю.

Недостатній прогрес у трудовому вихованні учнів у мікрорайоні школи, актуальність і недостатність розробки даної проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження „Умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи”.

На наш погляд, досліджувана проблема:

а) відображає соціальні зміни в суспільстві і державі;

б) стосується мало вивченої області трудового виховання школярів;

в) має теоретичне і практичне значення для підвищення ефективності трудового виховання учнів в умовах сільського мікрорайону, тобто проблема актуальна, теоретично і практично значима і зумовлена зростаючими вимогами суспільства до трудового виховання молоді.

Об'єкт дослідження: трудове виховання школярів в мікрорайоні школи.

Предмет дослідження: педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи (в умовах сільського мікрорайону).

Мета дослідження: розробити і експериментально перевірити умови підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні сільської школи.

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості виховного потенціалу сільських мікрорайонів в організації і здійсненні трудової діяльності учнів.

2. Вивчити педагогічні умови ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи.

3. З урахуванням виявлених умов розробити і експериментально перевірити педагогічні рекомендації з трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи.

Гіпотеза дослідження: ефективність трудового виховання школярів в мікрорайоні школи значно підвищиться, якщо:

- удосконалювати зміст трудового виховання школярів у відповідності з потребами і соціально-педагогічними можливостями сільського мікрорайону;

- організувати спільну трудову діяльність школярів в об'єднаннях в мікрорайоні школи.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і синтез наукових положень, матеріалів педагогічного досвіду і експериментальних даних, метод анкетування і інтерв'ю, бесіди з організаторами позакласної і позашкільної виховної роботи з учнями, групові і індивідуальні бесіди з учнями, тривале педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи статистичної обробки даних.

База дослідження: дві початкові (Лужанська і Липецька) школи та дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступеня (Витвицька та Слободо-Болехівська), що у Долинському районі.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає у визначені інтелектуального, емоційного, діяльнісно-практичного аспектів трудового виховання школярів в мікрорайоні школи з урахуванням виховних можливостей сільських мікрорайонів; в розробці критеріїв ефективності трудового виховання в мікрорайоні сільської школи, у науковому обґрунтуванні ефективних форм організації позашкільної трудової діяльності учнів.

Теоретичне значення дослідження полягає в дослідженні наукових уявлень про педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи і шляхи їх створення і корекції, головним із яких є: вдосконалення змісту трудового виховання школярів в мікрорайоні школи у відповідності з соціально-педагогічними можливостями сільського мікрорайону; організована спільна трудова діяльність школярів в об'єднаннях в мікрорайоні школи.

Практичне значення полягає в розробці і втіленні в педагогічний процес педагогічних рекомендацій з організації трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи і визначені його ефективності.

Обґрунтування і вірогідність висновків і рекомендацій забезпечується застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних завданням дослідження. Оцінка надійності результатів забезпечується застосуванням статистичних критеріїв.

Хід дослідження: початок дослідження (серпень 2002 року) проводився у кількох напрямах: вивчення філософської, психологічної і педагогічної літератури і виявлення теоретичних передумов вирішення проблеми у практиці виховної роботи; формування гіпотези, розробка методики дослідження.

Вересень 2002 року - корекція висунутої гіпотези, первинної концепції дослідницької роботи, а також виявлення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи.

Жовтень - грудень 2002 року - проведення формуючого експерименту, його корекція на основі запропонованої методики, активне включення у виховний процес представників інститутів виховання, що функціонують в мікрорайоні.

Лютий - березень 2003 року - здійснення аналізу матеріалів дослідження, визначення критеріїв ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи, узагальнення матеріалів дослідно-експериментальної роботи, формування висновків і практичних рекомендацій із результатів дослідження.

Розділ І. Трудове виховання учнів у мікрорайоні сільської школи як педагогічна проблема

Формування духовно багатої і гармонійно розвиненої особистості - одне із завдань виховання підростаючого покоління, вирішення якого органічно пов'язане з підвищенням людського фактору, створенням „механізму” активізації його потенціалу, приведення в дію стимулів, що спонукають кожну людину в повній мірі розкрити і використовувати свої задатки, обдарування, інтереси , в основу чого повинні бути покладені розвиваючі можливості.

Вирішення цих завдань в повній мірі пов'язане з процесом залучення школярів до праці.

Ефективність вирішення цього завдання багато в чому залежить від стану і вдосконалення трудового виховання в сфері найбільш тісного спілкування дорослих і дітей, чим є мікрорайон школи. Спостереження показують, що невідповідність між тим, що молода людина бере від суспільства, і тим, що вона дає суспільству, найчастіше виникає там, де батьки не виховують належним чином у дітей трудові навички, де прагнення до матеріальних статків бере верх над всіма іншими благами життя. Педагоги помітили, що нині система виховання в сім'ї як основній сфері проживання нерідко втрачає трудову орієнтацію. Цей недолік, на жаль, не завжди компенсується організацією праці учнів в мікрорайоні школи, що породжує формалізм і пасивність, створює і закріплює у дітей психологію споживача.

§ 1. Соціально-педагогічні основи трудового виховання у мікрорайоні сільської школи

Педагогічно організована праця - ефективний засіб розвитку всіх фізичних і духовних сил і здібностей людини. Праця завжди була і є основою людського існування, єдиним джерелом національного багатства, важливим фактором всього нашого життя, засобом формування особистості. Становлення особистості молодої людини неможливе без її реального включення в трудові справи. Ідеї підготовки дітей до праці знайшли своє відображення в пам'ятках педагогічної думки. Демокрит писав, що всяка праця приємніша від бездіяльності, якщо люди одержують або дізнаються, що одержують те, заради чого працюють.

Важливе місце займало трудове виховання і в братських школах, які свою діяльність здійснювали на основі статутів (раніше прийти до школи, підмести клас, натопити в печі і ін.).

Значний вклад в історію розвитку педагогічної думки про роль праці в становленні і розвитку особистості внесли О.В. Духнович, І.Я. Франко, Г.С. Сковорода, Т.Г. Шевченко і ін. Г.С. Сковорода розглядав моральне виховання, розумовий розвиток в тісному зв'язку з працею людини, яка повинна відповідати покликанню і приносити користь суспільству. На його думку, цінність людини визначається її справами, результатами праці” ( , 154).

Т.Г. Шевченко оспівував могутню силу праці, велич і багатство душі трудового народу, руками якого створені справжні шедеври. Великий Кобзар возвеличував людину-трударя, підкреслюючи, що найщасливішою є та людина, котра працює, котра має благородну мету.

О.В. Духнович вважав працю важливим засобом формування особистості учня. Він думав, що коли людина „не навчиться і не звикне до праці, вона стане непотрібним волоцюгою серед людей як трутень серед бджіл” ( , 111).

Про необхідність праці ми дізнаємось із народної педагогіки. Вона зберегла велику кількість традицій, які пов'язані з трудовим вихованням: колискові пісні, багато казок, приказок, прислів'їв, оповідань; діти вчаться „господарювати” у своїх дитячих забава (іграх), їх залучають до посильної праці в господарстві. До праці діти звикали з раннього дитинства: пасли гусей, овець, корів, доглядали за молодшими братами та сестрами, допомагали батькам і ін.

В процесі праці особистість засвоює вироблені віками критерії краси людських стосунків, предметів, речей. Беручи участь в трудовій діяльності, особистість вступає у відносини з суспільством, з виробничими формуваннями, представниками старших поколінь, ровесниками і переймає від них не тільки трудові, а й організаторські вміння й навички, але й досвід трудового життя.

Важливою ланкою в системі формування особистості Закон України про освіту визначає виховну роботу з учнями в мікрорайоні школи, підкреслюючи, що одним із положень місцевих органів влади є створення належних умов для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів; організація професіонального консультування молоді, а також виробничої праці учнів ( , 6).

Глибокі думки про роль праці у вихованні особистості школяра і шляхи її реалізації внесли відомі діячі вітчизняної педагогіки: П.П. Блонський, Г. Ващенко, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький, С. Русова. Так, В.О. Сухомлинський вважав, що однією з важливих традицій „є залучення дітей, молоді до систематичної праці, як засобу трудового виховання” ( , 121).

§ 2. Критерії ефективності трудового виховання учнів у мікрорайоні сільської школи

Для реалізації нашого дослідження необхідно було визначити поняття „трудове виховання”. З цією метою ми зробили спробу проаналізувати уже існуючи його трактування. Поняття „трудове виховання” використовується в літературі для визначення процесу формування ідейно-моральної позиції особистості в процесі, що відповідає суспільним ідеалам. При цьому слід домогтися усвідомлення особистістю необхідності спрямувати свої здібності на продуктивну працю. Поряд з цим має місце має місце трактування поняття „трудового виховання” як формування тільки окремих якостей, що характеризуються, в основному, „готовністю” школярів до трудової діяльності. Виходячи з цього, не заперечуючи всіх запропонованих авторами аспектів у визначенні змісту поняття трудового виховання, ми виділяємо ті з них, які найбільш повно відповідають завданням виховання і умовам, в яких воно реалізується. Ми виходимо з того, що трудове виховання - це процес формування світоглядних думок на працю як на життєву необхідність, а в перспективі - як потребу людини, утвердження її моральних цінностей, передача багатовікового досвіду - теоретичного, практичного - від покоління до покоління і розвиток його відповідно до сучасних реалій, що забезпечує соціальну спрямованість, моральний аспект трудового зростання особистості школярів. Такий підхід до змісту поняття „трудове виховання” зумовлений тим, що в нашому дослідженні виникає необхідність розглядати особистість школяра в єдності з умовами макро- і мікросередовища.

Поняття „соціальне середовище” вживається в педагогіці у двох значеннях. В першому воно витлумачується як широка соціальна дійсність, суспільство, держава в цілому, в другому - як середовище, яке безпосередньо оточує особистість і впливає на її виховання. „Це передбачає, - як вказує А.В. Киричук, - виділення двох рівнів при вивченні середовища: макро- і мікрорівень” ( , 61).

Дослідження останніх років показують, що виховання не завжди здійснюється з урахуванням об'єктивних умов середовища, що часто не приймається до уваги позитивний, а іноді і негативний вплив соціального середовища, умови життя вихованців, умови місцепроживання, які розглядаються тепер як найбільша з позашкільних сфер життєдіяльності учнів, як частина мікросередовища школяра, що активно впливає на формування і розвиток його особистості. Тут найбільш тісними є контакти дорослих і дітей і найбільш сприятливі умови для їх взаєморозуміння, розвитку і спільної діяльності, для активізації виховної діяльності” ( , 8).

За останні роки накопичений передовий досвід залучення учнів до праці в позанавчальній діяльності, в тому числі і в мікрорайоні школи. Робота в мікрорайоні школи менше носить односторонній, просвітницький характер, переосмислюється арсенал засобів відповідальності дітей за все, що твориться довкола них. Для передового досвіду характерне посилення уваги саме до тих видів і форм діяльності, які в школі представлені слабше від інших, - виробнича праця, технічна творчість, декоративно-прикладні види праці, екологічна діяльність і ін. ( , 63).

Участь школярів у таких видах трудової діяльності, праці, корисній для суспільства, сім'ї, відкриває нові можливості для накопиченнями учнями соціального досвіду, що пов'язаний з реальними запитами життя.

Однак в масовій практиці залишається низьким виховний результат трудової діяльності, що проявляється в її недостатньому впливі на всесторонній розвиток особистості учнів. Багато труднощів сьогодні слід долати в організації суспільно корисної праці школярів в мікрорайоні школи, не вистачає вмінь, ініціативи у організаторів цієї справи, мало відчутна поміч школі зі сторони новітніх підприємств і місцевої влади. Часто буває так, що самі учні сприймають необхідність трудової діяльності більш позитивно, ніж учителі чи батьки. Ще не досягнуті вагомі результати в цій області, а наукові дослідження з цієї проблеми знаходяться на початковому етапі, потребують поглиблення та інтенсифікації.

Аналізуючи процес розвитку взаємодії школи з іншими соціальними інститутами в трудовому вихованні школярів, ми помітили, що протягом довгого часу зусилля педагогічних колективів були зосереджені, в основному, на відпрацюванні внутрішніх форм вдосконалення процесу трудового виховання і недооцінювалось, мало використовувалось позашкільне середовище. А поряд з тим вивчений передовий досвід показує, що виховна співдружність школи, сім'ї, виробничих і суспільних формувань є більш ефективною, якщо вона реалізується у взаємозв'язках внутрішкільної і поза шкільної діяльності. Саме в сімейно-побутовому мікросередовищі і його найближчому оточенні школа, сім'я, виробничі і громадські формування найбільш близькі один одному, природньо об'єднані між собою не тільки за метою і завданнями, але й за місцем і часом їх реалізації. Особливе значення ця обставина має для роботи по активізації внутрішкільних можливостей впливу сім'ї, навколишнього середовища на особистість дитини в процесі праці в мікрорайоні школи.

Життя вимагає доповнення уже знайдених форм роботи безпосередньо в мікрорайоні, в зоні. Ставлячи виховні завдання, підбираючи форми і методи виховного впливу, слід враховувати умови мікрорайону, особливості, найбільш тоді, коли чітко визначити межі мікрорайону, його особистості, найбільш тоді, коли чітко визначити межі мікрорайону як сфери функціонування і взаємодії інститутів виховання нерідко буває важко, коли мікрорайон як територіально обмежена спільність людей в сімейно-побутовій сфері формується в залежності від конкретних регіональних умов, культурно-виробничого оточення, місцезнаходження, а межі його не обов'язково співпадають з мікрорайоном школи.

При якісному порівнянні існуючих основних типів мікрорайонів в нашому дослідженні ми прийшли до висновку, що найскладнішим в організаційному аспекті є мікрорайон сільської школи, особливістю якого є те, що в школах таких мікрорайонів навчаються діти не лише того населеного пункту, в якому вона розташована, але й інших поселень, віддалених від неї на 3 км і більше. Віддаленість місця проживання учнів від школи ускладнює контакти педагогічних колективів з батьками , представниками виробничих і суспільних формувань, розміщених за місцем проживання.

Поряд з цим слід враховувати той фактор, що сільські діти ближче розташовані до всього живого, що їх оточує, а батьки залучають їх з ранніх літ доглядати домашніх тварин, виховуючи потребу проявляти до них увагу, турбуватися про них, що знаходить своє вираження в повсякденній трудовій діяльності . сприятливою тут є щоденна праця дорослого населення, яка здійснюється на очах дітей.

За нашими спостереженнями, в основі трудової активності жителів сільської місцевості, наприклад, гірського типу, не на останньому місці лежить усталена система ведення індивідуальних господарств на ділянках землі 3 - 4 га (а землі в гірських районах мало, тому вона - найцінніше багатство, вимагає добросовісної і наполегливої праці). Важливу роль в традиційній трудовій практиці тут відіграє участь жителів в місцевих художніх промислах, до чого залучаються школярі різного віку. Ці особистості стали чіткіше проявлятися в сучасних умовах після вступу в силу Закону України „Про індивідуальну трудову діяльність”, а тепер - приватизації землі (з Земельної реформи).

Ми з'ясували, що в сільських школах, на відміну від місцевих, спостерігаються слабкі внутріколективні відносини в класах, скомплектованих з учнів, що проживають в різних населених пунктах і зонах. Спільна позакласна і позашкільна діяльність майже відсутні, після уроків учні проводять час в різних, стихійно створених, мікрогрупах. Брати участь в позакласних спільних міроприємствах, в роботі гуртків і секцій за інтересами в цих умовах школярі не можуть - вторинний прихід до школи забере в них не тільки позаурочний час, а й час для підготовки домашніх завдань та допомоги батькам. Спостереження показали, що багато учнів з віддалених поселень не приходять до школи після уроків навіть на обов'язкові міроприємства, в тому числі і на ті, які характеризуються трудовою спрямованістю.

Таким чином, в процесі нашого дослідження були виявлені наступні основні обмеження можливостей позаурокової виховної роботи педагогів на базі школи: віддаленість місця проживання учнів, відсутність в школах необхідної матеріальної бази для традиційних в сільській місцевості видів праці, включення учнів у сімейну трудову діяльність, яка має чітку тенденцію до розширення в сучасних умовах індивідуальних форм ведення господарства. Ці обставини стимулюють творчий пошук педагогів в установленні трудових зв'язків в мікрорайоні і їх методичній обробці. Слід підкреслити, що розвиток позашкільної трудової діяльності учнів в мікрорайоні школи у відповідності з виховною метою потребує забезпечення суспільною спрямованістю трудові справи, зв'язків з усіма напрямками виховання: інтелектуальним, моральним, естетичним, фізичним і ін.

Позаурочна трудова діяльність в мікрорайоні школи не пов'язана з системою програм підручників і методів навчання, при умілій педагогічній організації здатна швидко реагувати на все нове, цим самим задовольняючи важливу вікову потребу школярів - сучасності їх орієнтацій, духовному, інтелектуальному і фізичному розвитку, прагненню до засвоєння всього найпередовішого і перспективного у виробництві, сільському господарстві , техніці і т.д.

Віддаючи належне історичним завоюванням і досягненням минулого і його героїці, головний акцент в позаурочній роботі з трудового виховання слід звернути на засвоєння учнями нових економічних відносин, нових напрямів в розвитку сфери національних і традиційних образотворчого - прикладних видів трудової діяльності, технічній творчості і художніх промислів. Важливим, на наш погляд, тут бачиться образ вихователя, старшого друга, його інтереси, знання про нові досягнення в різних областях народного господарства на рівні сучасної інтелігентної людини.

Можливість участі в трудових справах учнів в мікрорайоні школи - це їх доступність, можливість участі в них всіх дітей, задоволення їх інтересів, поєднання масових форм з індивідуальними з перевагою спільної праці, але більший прояв індивідуальності, в тому й повинна полягати її організаційно-педагогічна специфіка.

Розглядаючи основи трудового виховання школярів в мікрорайоні школи, ми виходимо з головної установки - цілісності виховного процесу за умови керівної ролі праці, її динамізму. Такий характер праці вимагає від педагогів пошуків, постійної творчості, переходу від одних форм роботи до інших. В динаміці трудової діяльності учнів в мікрорайоні школи особливе місце займає постановка завдань, пов'язаних подоланням труднощів, без яких не може бути формування суспільно активної особистості.

Реалізація охарактеризованих педагогічних вимог пропонує організацію трудової діяльності учнів, що відповідає основним напрямам виховного процесу взагалі. Одним із провідних факторів тут є розширення соціально цінних контактів учнів в процесі трудової діяльності. Для аналізу ефективності трудового виховання учнів у мікрорайоні школи ми виділили два головних критерії:

- результативний;

- процесуальний.

У показниках першого представлені властивості і якості особистості, що формуються у школярів у результаті трудового виховання.

Процесуальний критерій включає показники організації виховних впливі у мікрорайонах, взаємодію школи, сім'ї, представників виробничих і громадських формувань у трудовому вихованню учнів під час залучення їх до різних видів діяльності у мікрорайоні школи.

Показники зорієнтовані на важливі сфери структури особистості: інтелектуальну, емоційну, діяльнісно-практичну. У якості показників ми вибрали особистісні прояви, що характеризують відношення школярів до праці, до людей праці, творчості, морально-трудових цінностей, що проявляється в трудовій діяльності.

І. Критерій результативності включає:

1) інтелектуальні компоненти структури особистості школяра:

а) усвідомлення основної ролі праці в житті і розвитку особистості;

б) прагнення до пізнання трудових традицій свого краю і зв'язків з трудовими традиціями інших народів із загальнолюдським трудовим досвідом;

в) прагнення пізнати сутність і особливості людини-трудівника, творця матеріальних і духовних благ на прикладі кращих представників найближчого соціального оточення;

2) емоційні компоненти:

а) повага до людей праці;

б) почутті відповідальності за свій вклад у трудові справи в мікрорайоні школи;

в) емоційно-позитивне ставлення до участі в трудових справах в мікрорайоні школи;

3) діяльнісно-практичні компоненти:

а) участь в трудових справах в мікрорайоні школи;

б) прагнення успішно оволодіти уміннями і навичками трудової діяльності;

в) участь в самоуправлінні і організації трудової діяльності в мікрорайоні школи.

ІІ. Процесуальний критерій:

а) педагогічна готовність учасників виховної роботи до взаємодії в трудовому вихованню в мікрорайоні школи;

б) вміння визначити мету і завдання трудового виховання школярів і застосування ефективних засобів їх вирішення;

в) осмислення сутності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи.

Аналізуючи результати трудового виховання школярів на основі показників критеріїв ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи, ми виходили з того, що кожен показник стосовно особистості конкретного школяра може мати наступні характеристики: яскраво виражений (5 балів), помірно виражений (4 бали), слабо виражений або не виражений зовсім (3 бали).

Такі характеристики визначились також з урахуванням фактору різновікового складу учнів у різних трудових об'єднаннях в мікрорайоні школи.

Центром роботи з трудового виховання її ініціатором повинна бути школа ( , 17). Вона повинна брати на себе в позашкільній роботі посильну її частину. До того ж, ми спирались на педагогічну концепцію про те, що узгоджена взаємодія - основа успіху.

На шляху демократизації нашого суспільства значно зросла соціальна функція школи. Вона у все більшій мірі концентрує в собі функції соціалізації особистості, тобто залучає її в систему суспільних відносин і соціальну практику в цілому. Загальноосвітня школа як демократичний, державно-суспільний інститут, що постійно розвивається створює умови для розкриття здібностей особистості, формування її світогляду, творчого мислення, озброює учнів системою знань про працю людини. Вона покликана сприяти виробленню у молодих людей усвідомленої громадянської позиції; в готовності до праці і свідомої творчості з врахуванням місцевих соціально-економічних умов, національних традицій і інших особливостей. Але забезпечити повну реалізацію виховного процесу в умовах класних уроків не в змозі. Штучна ізоляція школи від впливу позашкільного середовища, виключення цього фактору з виховної системи збіднюють процес в цілому, знижують його ефективність.

Останнім часом намітилась позитивна тенденція у виховній діяльності шкіл у напрямку визначення шляхів взаємодії школи з сім'єю, виробничими і соціальними інститутами з метою створення необхідних умов для різностороннього розвитку учнів і творчої діяльності педагогів. Це дозволяє говорити про початок подолання одностороннього підходу до виховання як до справи тільки педагогів, про створення основи для поступового підвищення виховної роботи соціального середовища.

Розділ ІІ. Вдосконалення змісту трудового виховання учнів у мікрорайоні сільської школи

§ 1. Педагогічно цілеспрямована організація трудової діяльності учнів у мікрорайоні сільської школи на основі залучення їх до продуктивної праці, традиційних видів праці

В системі розроблених нами методичних рекомендацій підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні школи ми виділяємо два блоки педагогічних умов : удосконалення змісту трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи, організація спільної трудової діяльності учнів в мікрорайоні сільської школи. Основою системних зв'язків цих блоків ми визначаємо цілісний підхід до процесу виховання, зміст якого реалізується в педагогічно організованій діяльності вихователів і вихованців.

В даному параграфі ми висвітлюємо питання, пов'язані із змістом виховної роботи, мета якої - збагатити процес трудового виховання учнів шляхом залучення до нього педагогічного потенціалу мікрорайону. В якості такого змісту ми розглядаємо досвід трудової діяльності, який передається вихователями і засвоюється вихованцями в позаурочний час в мікрорайоні школи. Виходячи з трактування І. Лернера педагогічного аспекту соціального досвіду, головними компонентами досліджуваного нами змісту знань і умінь ми визначили емоційно-ціннісний досвід праці і досвід творчої трудової діяльності, виділення цих компонентів в педагогічних ситуаціях, що виникали в позашкільному середовищі школярів, дало нам можливість ефективніше використати їх виховний потенціал.

Досліджуючи зміст трудового виховання учнів в мікрорайоні школи, ми намагались чітко співвідносити вище названі компоненти змісту з виділеними нами критеріями ефективності трудового виховання, що відображають взаємозв'язки інтелектуального, емоційного діяльнісно-практичного компонентів виховного процесу. Формуючи зміст виховної роботи у відповідності із вказаними методичними рекомендаціями, ми врахували також особливості мікрорайонів сільського типу: своєрідні види трудової діяльності, їх тісний зв'язок з естетичною творчістю, емоційно-ціннісна орієнтація та органічний зв'язок людини-трудівника з природою, з традиціями попередніх поколінь, що втілюють загальнолюдські ідеали гуманізму. Характерними особливостями досліджуваного мікрорайону є також: яскрава трудова символіка народних свят, насичення традиційних форм дозвілля прикладними видами творчої праці, висока моральна орієнтація взаємодопомоги односельчан в повсякденній праці. Ці умови дають можливість створити багату структуру зв'язків змісту трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи з естетичним, моральним, фізичним вихованням і розумовим розвитком учнів, тому запропонована нами методика підвищення ефективності трудового виховання в мікрорайоні сільської школи включала в кожну організовану педагогічну ситуацію зв'язки засвоюваних школярами трудових умінь і навичок з естетичними, інтелектуальними, моральними цінностями.

Ми прагнули, щоб в змісті експериментальної роботи взаємозв'язки всіх названих цінностей були представлені в понятті „творчість”: праця розумна, красива, чесна - це творча праця. В логіці розкриття цих взаємозв'язків ми використали два шляхи: від особистості - до результатів її праці і від результатів праці - до особистості. Педагогічні ситуації, що створювались в процесі трудової діяльності учнів в мікрорайоні школи, включали в себе роботу педагога з підготовки учнів до сприйняття і осмислення процесу праці і її продуктів через особистість людини-трудівника. Цим ми в певній мірі забезпечували зв'язок інтелектуального компоненту трудового виховання з емоційним і діяльнісно-практичним компонентами. Орієнтуючись на цю лінію розвитку особистості, трудову діяльність в наших різновікових формуваннях організували так, щоб учні допомагали один одному сприймати речі одухотвореними. Багата символіка народних обрядів і трудової практики була для нас важливою опорою в активізації абстрактного мислення школярів у поступовому освоєнні ціннісних зв'язків людини і продуктів її праці.

Акцентуючи цей зв'язок як смисловий епіцентр створених в експериментальній роботі педагогічних ситуацій, ми намагались відобразити світопоглядні установки на те, що праця пов'язує людину з природою, людину з людиною, людину з минулим і майбутнім, людину з її народом і зі всім людством. Праця як основа життя, його основна творча цінність - така була світоглядна орієнтація вибору змісту нашої роботи.

Удосконалення змісту трудового виховання сільських школярів в мікрорайоні школи ми зв'язували з подальшим розвитком переходу від епізодичної роботи до рівносторонньої трудової діяльності, взаємодії трудових виховних зусиль, відкинення просвітницького характеру роботи, що повинно було сприяти змістовності трудової діяльності учнів в мікрорайоні школи.

В постійному ускладнені і розвитку змісту, оновленні і вдосконаленні організаційної структури цієї діяльності, ми спираючись на положення педагогіки про те, що якісні зрушення в соціальній сфері не можливі без глибоких перетворень в змісті праці; на Закон України „Про освіту”, в якому підкреслюється, що позакласна робота має базуватись на принципах вільного вибору типу закладу, виду діяльності за інтересами і що учні мають право на трудову діяльність в позаурочний час.