Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи

Проведення масових трудових акцій включало діяльність, яка передбачала трудові ігри, трудові акції з елементами гри як важливої вимоги до організації спільної праці, її інтелектуально-емоційної спрямованості.

Наші спостереженні і експериментальна робота дозволили зробити висновок про доречність гри в процесі спільної праці, щоб подолання труднощів викликало у дітей задоволення, радість. У спільних трудових іграх виховувались діти-організатори, діти-вожаки, що вміють наполегливо працювати, вести за собою інших. Для всіх ігрова діяльність ставала школою життя, школою праці і спілкування дітей. Популярними стали ігри експромти, бліц-конкурси умільців. Ігри проводили так, щоб у них мали брати участь як діти так і підлітки. Так, ігри „Збирання картоплі”, „Водоноси”, „Помічники” передбачали участь учнів 5-6 класів в якості ведучих, а молодших школярів - в якості членів команд, що сприяло ефективності педагогічного впливу на окрему особистість або групу дітей.

Розроблений нами сценарій гри „Помічник” ми пропонуємо в додатку.

У процесі проведення трудової гри можна було помітити, як уміло використовувались різні форми організації спільної праці учнів: праця організована фронтально з індивідуальним завданням, коли діти виконують однакову роботу незалежно від другого і це дає можливість підліткам, котрі виконали роботу, допомагати молодшим школярам; фронтально із спільним завданням, коли підлітки, в основному, випереджають дітей, фронтальна форма організації праці із спільним завданням сприяє виробленню у молодших школярів навичок спільної праці, посилюється взаємозалежність між працюючими учнями. Ця залежність підвищує особисту відповідальність кожного учня як за свою роботу, так і за роботу товариша; спільна форма трудової гри з елементами розподілу праці значно полегшує роботу вихователя. Від цього залежить і емоційна ефективність праці.

У трудових справах молодших школярів і їх старших друзів робота здійснювалась через працю-творчість. У процесі її реалізації ставилась спільна мета - збагатити знання дітей, виробити погляди на працю як на основне джерело радості життя, виробити прагнення вносити свій вклад у покращення дійсності, а також уміння турбуватися про близьких і далеких людей. Ми прагнули сформувати в гуртках і інших організаційних трудових одиницях соціально-психологічну спільність, де стосунки дітей опосередковувалися б змістом їх спільної трудової діяльності, її метою, цінностями.

У подальшому розвитку дитячих трудових об'єднань спільна праця виступала як інструмент цілеспрямованого формування певних якостей особистості. З метою максимального використання можливостей дитячого об'єднання в реалізації трудових завдань ми зміцнювали дитяче об'єднання шляхом удосконалення його структури, при якій усі складові групи ставали носіями спільних трудових справ. Вираження інтересів школярів, здійснення зворотнього зв'язку, наступне корегування були не перспективні без систематичного залучення органів дитячого самоврядування. Вони визначали структуру, тимчасові і постійні трудові доручення. Життєвість об'єднань у сфері трудової діяльності багато в чому залежала від міри співвідношення організованого і неформального начал. Порушення цієї міри, зловживання елементами, що характеризують поняття „гурток”, „група” зразу насторожувала дітей. У цих умовах вони поряд організовували свої об'єднання на добровільних засадах, в неформальних умовах.

Специфіка трудових об'єднань школярів і спільних трудових справ в мікрорайоні школи полягала у збереженні їх неформального статусу, у відкритості для всіх бажаючих, розмаїтті організаційних форм, відповідності їх різностороннім інтересам і потребам учнів. Тому діючим фактором ставало спільне життя школярів у спільній праці в мікрорайоні школи. Спільні переживання асоціювались у них з радісними емоціями, розвивали у дітей інтерес до спільних справ, бажання брати в них участь. Врахування цих обставин дозволяло якнайповніше використати можливості мікрорайону для розвитку самодіяльності органів самоуправління учнівських об'єднань.

Поширеними стали для школярів гуртки, організовані там, де були для цього можливості і умови. Робота в них проводилась спочатку в основному в мікрогрупах, ланках з урахуванням бажань школярів. У цих об'єднаннях був закладений початок трудового об'єднання дітей, так як за основу їх побудови брали територіальний принцип.

В організаційному плані від малих груп ми переходили, наприклад, до „вільних майстерень школярів” ( ,9), куди учні і всі бажаючи могли прийти у спеціально відведену кімнату і зайнятися улюбленою справою. Зміст кожного заняття визначався у залежності від конкретних виховних завдань, які ставились перед дітьми даної групи. Головне завдання роботи „вільних майстерень” полягало у задоволенні і розвитку інтересу дітей до техніки, прикладних видів образотворчого мистецтва, особливо там, де поблизу не було спеціальних позашкільних закладів. Для реалізації цих задумів пропонувались диференційовані заняття, здатні виявити інтерес до творчості. Характерною особливістю цих занять було те, що вони розраховані в першу чергу на найменших, на розвиток їх здібностей. Це великій мірі залежало від того, яка була запропонована методика організаційної роботи.

Враховуючи вік молодших школярів, ділянки роботи, трудові доручення в зоні Витвицької загальноосвітньої школи розподіляв Саморобко або Трудовичок, пропонуючи дітям стати жителями міста Майстрів, побудувати Палац щастя працелюбним дітям. Підлітки зобов'язувались виконувати доручення старших і побажання молодших. Розвиток роботи, розрахованої на масовий інтерес до неї дітей, давав можливість в так званих відкритих дверях майстерень у певні години і дні тижня відвідувати столярні і слюсарні гуртки, трудові гуртки, які були відкриті для вільного відвідування всіма учнями. Молодші діти приходили з батьками, щоб зробити ковзани, табуретку, поличку, пошити штори. Учні мали прийти зі своїм матеріалом, а в певних випадках одержати його в майстерні, могли залишити тут недороблену роботу або забрати її додому, а пізніше прийти і закінчити її в майстерні. У майстернях були необхідні інструменти, різні матеріали, шаблони, трафарети, креслення, готові розгортки. Допомагали і разом з ними працювали, консультували їх старшокласники, майстри-умільці місцевих художніх промислів. Тут діти збирали зразки схематичних моделей з наборів конструкторів, які потім вчитель використовував на уроках з технічного моделювання, займались конструюванням із заготовок дерева, аплікацією і іншими видами творчості. У процесі цієї роботи були використані різні форми праці, що максимально наближалися за змістом до виховних завдань. Так як робота в майстернях передбачала участь школярів у трудових процесах, які складаються з комплексу простих операцій, то і організаційні форми такої праці ускладнювались, включаючи елементи розподілу праці: кожен виконує паралельно одну і ту ж роботу; кожен працює з результатами праці іншого школяра, підлітка чи групи; кожна дитина чи підліток або їх група має специфічні трудові функції, відносно самостійні у спільному трудовому процесі.

Вибираючи ту чи іншу форму організації праці, ми передусім враховували зміст роботи, рівень підготовленості школярів до праці. Від цього залежав успіх в роботі, її якість, моральна ефективність. Завдання полягало в тому, щоб застосовувати такі форми організації учнів, які б сприяли об'єднанню дитячої групи, формували б почуття дружби і взаємодопомоги. Покажемо це на прикладі створеної в мікрорайоні школи педагогічної ситуації при виготовлені до свята Квітів декоративного панно із штучних матеріалів. Діти розділились так: об'єднались в групи по 5-6 чоловік, коли один із членів мікрогрупи робив малюнок, інший вирізував по контурах її, інший формував квітку чи листки, четвертий клеїв заготовки до основи. Переваги такої форми організації праці у порівняння з іншими бала очевидною, так як діти опинялися в умовах, коли успіх роботи одного залежав від роботи іншого. Якщо хтось із членів об'єднання не встигав, іншим учням необхідно було зупиняти роботу.

Ця залежність підвищувала особисту відповідальність кожного учня як за свою роботу, так і за роботу товариша, бо навіть незначне відставання в роботі одного порушувало ритм роботи усіх. Чіткий режим роботи неодмінно захоплював кожного учасника праці, кожен намагався працювати в повну міру сил і можливостей. Учні переконувались, що спільна праця виконується не тільки скоріше, але і веселіше, цікавіше.

Спільні форми праці з елементами розподілу праці імпонували дітям 11-12 років, так як більш відповідальне ставлення молодших членів об'єднання до виконання своїх обов'язків давало можливість старшим зайнятися своєю ділянкою роботи, яку вони взяли на себе. У нашому досліді це можна прослідкувати на прикладі створеної педагогічної ситуації на етапі завершальної операції - монтування панно. Старші допомагали не тільки молодшим школярам, кожному зокрема, але і цілій групі. Помітним було підвищення прагнення учнів успішно оволодівати уміннями і навичками трудової діяльності, до участі в самоуправлінні і організації трудових справ в мікрорайоні школи, інші якісні показники у поведінці конкретної особистості школяра.

На основі вільно відвідуваних занять в майстернях поступово виникали постійні групи - гуртки з праці: „Фабрика шпаківень”, „Лялькова фабрика” , „Саморобко” чи гурток випалювання. Наступною сходинкою була організація постійних гуртків, з постійним або змінним складом учасників. У цьому відношенні, ми вважали, доречно практикувати організацію різнопрофільних гуртків, що було найбільш прийнятним в силу ще мало розвиненої матеріально-технічної бази мікрорайону. Важливо було, щоб ця робота активізувала діяльність школярів, скріплювала дружні зв'язки учасників мікрооб'єднання.

Прагнення учнів прилучатися до творчої праці, набуття знань, умінь і навичок в галузі технічної творчості визначило вибір тематики - створення технічних гуртків, головним змістом яких були два напрями: оволодіння гуртківцями вміннями технічного обслуговування сімейного господарства, конструювання і моделювання. Навчитися столярній і слюсарній справі, елементарному ремонту побутової техніки, предметів малої механізації ставало завданням кожного підлітка, як майбутнього господаря свого дому, свого мікрорайону.

Зміст діяльності гуртків часто визначався місцевими трудовими традиціями трудового виховання дітей, а головне, інтересами сміх учнів. Враховуючи це, умовно було виділено групу трудових гуртків прикладного змісту, робота яких тісно перепліталась із завданнями оволодіння мистецтвом народної творчості.

Важко було переоцінити значення праці школярів у формуванні і розвитку міжособистісних стосунків в різних об'єднаннях у мікрорайоні школи. Особливо помітним це ставало тоді, коли школярі бачили, що їхня праця потрібна людям, приносить їм користь. Ми помітили, що такі форми організації праці сприяли прояву інтересу до пізнання трудових традицій свого краю і зв'язків з загальнолюдським трудовим досвідом, формування почуття відповідальності за свій вклад в трудові справи в мікрорайоні школи, емоційно-позитивному ставленню до участі в цих трудових справах.

Отримані результати показали ефективність розробленої нами методики спільної трудової діяльності. Її застосування на практиці сприяло тому, що в мікрорайоні стали працювати різнопрофільні клуби, що завойовували симпатії дітей і підлітків добровільністю, неформальністю спілкування, спільністю кола захоплень.

Поряд з цим дитячі об'єднання клубного характеру створювались в мікрорайоні школи як профільні і багатопрофільні об'єднання ускладненої структури, куди могло входити декілька гуртків. Особлива увага в таких клубах приділялась пропаганді трудових традицій рідного краю, новим традиціям.

Однією з популярних форм організації праці в мікрорайоні школи були клуби за інтересами. Кожен учень вибирав собі справу до душі. План занять завжди був на видному місці з позначенням часу і місця проведення спільної творчої справи: організація виставок власних виробів, огляд технічної творчості, організація зустрічей з ветеранами праці, новаторами виробництва. В їх підготовці і проведенні були реалізовані великі можливості поєднання трудової і творчої енергії дітей і підлітків.

Тому, залучаючи школярів до спільної трудової діяльності з урахуванням їх інтересів, ми вважали необхідним брати до уваги здібності кожного учня зокрема, намагаючись при цьому спиратися на потреби школярів у самоствердженні, у нових враженнях і в активності. Велику роль тут зіграло залучення до роботи клубів умільців як більш складної форми організації спільних трудових справ учнів у мікрорайоні школи. Роботу в них ми організовували так, щоб в багатьох випадках діяли дитячі об'єднання - супутники об'єднань дорослих. Організацію спільної праці в цих умовах ми будували за принципом організації трудової діяльності у вільних майстернях учнів. Цій роботі передувало використання педагогічної ситуації - включення школярів у спільну трудову діяльність, при організації якої передбачалось: спільне планування, розробка шляхів досягнення перспективи, охоплення всіх учнів реалізацією поставленого завдання і почерговим виконанням різних організаторських і виконавчих функцій, широке використання гри як одного з виховних засобів.

Ми прагнули здійснити таку організацію спільної праці учнів, при якій вони набували досвіду реалізації усіх основних видів зв'язків у трудовому процесі, апробованих уже в практиці роботи вільних майстерень учнів.

Визначання певного кола трудових справ майже у всіх учнів викликало до цих справ цікавість, яка під впливом позитивних переживань за досягнуті результати поступово переростала у стійке захоплення змістом суспільно корисної продуктивної праці. Покажемо це на прикладі організації роботи підліткового клубу юних умільців, створеного на базі групи продовженого дня в мікрорайоні Витвицької школи.

У дружній бесіді з учнями експериментальних груп ми ознайомили їх з труднощами в організації роботи з малюками дитсадка. Підлітки виявили бажання взяти шефство над дитячими групами. Було вирішено провести таку роботу: ремонт меблів для лялькового куточка, виготовлення театральних реквізитів для лялькового театру, виготовлення іграшок до різдвяної ялинки. Перш ніж залучити школярів у ту чи іншу працю, ми розкрили її суспільне значення.

Ось як ми підійшли до виконання цього завдання. Передусім було визначене завдання: навчити дітей правильно організувати працю, спираючись на почуття дружби і товариськості, потім стали шукати найбільш прийнятну форму вирішення поставленого завдання. З цією метою учням пропонувалось створити такі умови трудової діяльності, які б забезпечили виникнення дружніх стосунків. Вся робота була поділена на основні види: ремонт меблів для лялькового куточка, ремонт іграшок, виготовлення театральних реквізитів для лялькового театру. Всі підлітки поділилися на три групи і між собою розділили роботу. Склад груп був визначений з урахуванням фізичних можливостей дітей.

Схема організації роботи груп

І група	ІІ група	ІІІ група
(12 дітей)	(4 дітей)	(7 дітей)
Ремонт меблів для лялькового куточка	Ремонт іграшок	Виготовлення театральних реквізитів для лялькового театру

Щоб підвищити якість роботи, посилити почуття відповідальності, спільні завдання поєднувались з індивідуальними. У даному випадку це не мало привести до втрати спільної перспективи, так як учні були одночасно членами клубу і груп. У двох групах підготовку учнів до роботи почали з постановки мети, вибору форми організації роботи.

Отже діти були підготовлені до роботи: їм була зрозуміла мета, форма організації роботи, але не повністю, з метою дати можливість групам самостійно вирішити ряд організаційних питань. У процесі спільної праці двох груп настрій у дітей був піднесений, всі працювали дружньо і весело. Співставляючи організацію праці у двох групах, учні зробили висновки, що всі роботи виконувались одночасно, працювали дружньо.

У третій групі діти не одержали завдань, ніхто ні за що не відповідав, всі кричали, сперечались, бігали, погано виготовили театральні реквізити.

Проаналізуємо організацію зв'язків між учнями в процесі роботи. Стосунки взаємної залежності і відповідальності були організовані по лінії перспективи. На початку роботи перед об'єднаннями була поставлена мета, яка стала спільною перспективою всіх учнів і відповідальності між ними і по лінії організації дитячого формування, розділивши школярів на групи. Групи залежали також одна від одної, так як мали свою перспективу, і особиста перспектива учнів була частиною перспективи групи. Крім того, обидві групи мали спільну перспективу - завдання всьому об'єднанню підлітків, кожен учень думав про успіх своєї групи і свого об'єднання взагалі. Поєднання індивідуальної і спільної відповідальності сприяло створенню дружніх стосунків між учнями, які відчували себе членами єдиного об'єднання. Їх думки, почуття і воля були спрямовані до однієї мети - швидко і гарно виконати завдання. У даному випадку праця виховувала у дітей почуття взаємодопомоги, розвивала організаторські уміння і навички. Виховна ефективність праці була забезпечена тими стосунками, які створились між учнями у процесі роботи.

Виявилось, що праця, однакова за змістом, але по різному організована, в одному випадку стала ефективним засобом виховного процесу, в іншому негативно впливала на учнів. Ми прагнули, щоб у досліджуваному мікрорайоні ця робота була більш універсальною, включала різновікові групи учнів, не виключаючи побудови за віковим принципом.

Дуже важливим було продумати організацію праці в малих групах, щоб викликати цікавість до них у всіх школярів, залучити їх до участі у спільній праці. Цей процес, який включає у себе і психологічну підготовку, подолання бар'єрів, пов'язаних із звичкою працювати одноосібно, був тривалим і складним. Найбільш доречним і педагогічно виправданим було те, коли в основі об'єднання дітей лежали природні зв'язки між ними, спільність інтересів, товариські стосунки. Єдність бажань, прагнень зумовлювала формування спільної думки, учні втягувались у міжособистісні стосунки, що ставало визначальним фактором впливу на дітей. Деяким об'єднанням ми надавали яскраво виражену спрямованість, наприклад „Благодійна команда”, „Бюро добрих послуг”, в основі діяльності яких, як правило, була організація праці, що викликала у дітей живий інтерес: допомога ветеранам війни, чорнобильцям, учасникам бойових дій, надання допомоги місцевим сільським господарствам при збиранні врожаю. Таке об'єднання, покликане до життя реальними обставинами, створювались поступово, ставало об'єднанням за умови, якщо цього хотіли діти, якщо у них були спільні інтереси, спільне поле діяльності, якщо ми допомагали організувати цю діяльність протягом тривалого часу ненав'язливо, тактовно, наповнюючи життя об'єднання новими, більш складними і цікавими справами.

Ми переконались в тому, що якою б не була робота, навколо якої об'єдналися діти, вона повинна розвиватися, рости, ускладнюватися. В протилежному випадку спостерігались випадку втрати найбільш досвідчених членів об'єднання, наступала криза.

Практика організації трудового виховання у таких об'єднаннях школярів у мікрорайоні школи дала позитивні результати. Діти, що ухилялись від трудової діяльності, під впливом громадської думки переживали почуття сорому за своє ставлення до праці, до товаришів по об'єднанню. Нова позиція сприяла встановленню дружніх стосунків у процесі спільної праці. Це давало можливість побачити свої досягнення і знайти слабкі сторони своєї діяльності, що вимагало у подальшій роботі особливої уваги. Покажемо це в таблиці.

а)

Залучення учнів до продуктивної праці	2002	2003
Окремі члени дитячого трудового об'єднання	30%	42%
Усім об'єднанням	75%	59%

б)

Залучення учнів до технічної творчості та декоративно-прикладного мистецтва	2002	2003
Окремі члени дитячого трудового об'єднання	37%	41%
Усім об'єднанням	75%	45%

Як показують табличні дані, на початку експериментального дослідження трудова участь школярів усім об'єднанням була незначною. У кінці нашої дослідно-експериментальної роботи участь учнів у спільній праці змінилась. Майже всі діти і підлітки були залучені до постійної трудової діяльності в мікрорайоні школи.

Результати експериментального дослідження педагогічних умов підвищення ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні школи показали, що саме виховання у трудовому об'єднанні стало фактором формування структурних компонентів особистості і у створення різновікових об'єднань є життєва необхідність.

До кінця експериментальної роботи ми підвели підсумки, які показали, що в особистих стосунках між школярами стались зміни: розвинулось почуття товариськості, сформувались навички спільної праці; діти стали уважніше ставитись один до одного, допомагати в процесі спільної праці.

Дослідження показало, що в міру росту соціальної активності особистості школяра особистість була здатною брати участь у вирішенні складних трудових завдань, ускладнювались зв'язки між учнями, зростало значення творчості учнів у праці, її змісті.

У мікрорайоні підвищилась вираженність показників, що характеризуються усвідомленням значення праці в суспільному житті і розвитку особистості, прагненням пізнати сутність і особливості людини-трудівника, творця матеріальних і духовних благ, повагою до людей праці, особистою участю і почуттям відповідальності за свій вклад у трудові справи в мікрорайоні школи.

Практична робота експериментально показує, що чим міцніша взаємодія виховних інститутів у трудовому вихованню школярів, тим позитивніший вплив цього фактору на ефективність трудового виховання школярів.

Ефективність трудового виховання в мікрорайоні школи на кінець експерименту показана в таблиці.

Умови експерименту	Кількість учнів	Показники ефективності трудового виховання
		5 балів (вир. яскраво)	4 бали (вир. помірно)	3 бали (вир. слабо або не виражений)
Формуючий експеримент	83 100%	36 3,1%	35 43,5%	11 24,7%
Контрольний експеримент	86 100%	21 19,1%	30 37,9%	34 43,0%

Характеристика показників ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні школи - інтелектуального, емоційного і діяльнісно-практичного компонентів структури особистості.

(В умовах формуючого експерименту).

Критерії	Виражений яскраво 5 балів	Виражений помірно 4 бали	Виражений слабо або не виражений 3 бали
1. Критерії результативності: А. Інтелектуальні компоненти структури особистості:
а) усвідомлення значення праці в житті і розвитку особистості;	53 64,2 %	28 34,5 %	1 1,3 %
б) прагнення до пізнання трудових традицій свого краю і зв'язків з трудовими традиціями інших народів із загальнолюдським трудовим досвідом;	54 64,7 %	26 31,4 %	3 3,9 %
в) прагнення пізнати сутність і особливості людини праці, творця матеріальних і духовних благ на прикладі кращих представників найближчого соціального оточення;	47 57,2 %	28 34,4 %	7 8,4 %
Б. Емоційні компоненти структури особистості:
а) повага до людей праці;	40 48,9 %	35 42,5 %	7 8,6 %
б) емоційно-позитивне ставлення до участі в трудових справах у мікрорайоні школи.	49 59,5 %	30 37,0 %	3 3,5 %
В. Діяльнісно-практичні компоненти структури особистості:
а) участь в трудових справах у мікрорайоні школи;	38 45,7 %	39 47,2 %	5 7,1 %
б) прагнення успішно оволодіти уміннями і навичками трудової діяльності;	54 65,2 %	25 30,8 %	3 4,0 %
в) участь в самоуправлінні і організації трудової діяльності в мікрорайоні школи.	40 48,9 %	39 47,5 %	3 3,6 %

(В умовах контрольного експерименту)

Критерії	Виражений яскраво 5 балів	Виражений помірно 4 бали	Виражений слабо або не виражений 3 бали
1. Критерії результативності: А. Інтелектуальні компоненти особистості:
а) усвідомлення значення праці у житті і розвитку особистості;	51 59,2 %	20 23,2 %	15 17,6 %
б) прагнення до пізнання трудових традицій свого краю і зв'язків з трудовими традиціями інших народів із загальнолюдським трудовим досвідом;	53 62,1 %	29 34,5 %	3 3,4 %
в) прагнення пізнати сутність і особливості людини праці, творця матеріальних і духовних благ на прикладі кращих представників найближчого соціального оточення;	37 43,2 %	36 41,7 %	13 15,1 %
Б. Емоційні компоненти структури особистості:
а) повага до людей праці;	34 39,9 %	28 33,0 %	23 27,1 %
б) почуття відповідальності за свій вклад у трудові справи у мікрорайоні школи;	27 31,7 %	36 42,1 %	22 26,2 %
в) емоційно-позитивне ставлення до участі в трудових справах у мікрорайоні школи.	40 58,0 %	28 32,9 %	8 9,1 %
В. Діяльнісно-практичні компоненти структури особистості:
а) участь в трудових справах в мікрорайоні школи;	39 45,5 %	29 34,1 %	17 20,4 %
б) участь у самоуправлінні і організації трудової діяльності;	33 39,3 %	23 27,0 %	29 33,7 %
в) прагнення успішно оволодіти уміннями і навичками трудової діяльності.	50 56,8 %	27 32,9 %	8 10,3 %

Аналіз табличних даних показав, що показники ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні школи до кінця експерименту зросли.

У ході формуючого експерименту була отримана об'єктивна картина динаміки показників ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи, а порівняння отриманих даних з показниками констатуючого експерименту дозволило зробити висновок про її ефективність.

Показниками ефективності експериментальної методики виступили розроблені нами критеріальні характеристики ставлення школярів до трудової діяльності в мікрорайоні школи, які в ході експерименту мали зростаючий ступінь вираження.

На початку експерименту	В кінці експерименту	На початку експерименту	В кінці експерименту
Експериментальний варіант	Контрольний варіант

Умовні позначення:

виражений яскраво

виражений помірно

виражений слабо

Динаміка показників ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні школи.

Представлені у графіку дані свідчать про те, що динаміка показників ефективності трудового виховання школярів в експериментальних умовах була більш інтенсивною, ніж в контрольних. Якщо в контрольних групах кількість учнів з яскравим вираженням критеріальних показників зросла до 24,7 %, то в експериментальних групах цей ріст представлений іншими даними: на початок експерименту 26,1 %, а на кінець - 36,7 %. Значно зменшилась кількість учнів, у яких дані ознаки були слабо виражені: на початку 39,6 %, а в кінці 25,3 %; у контрольних групах відповідно 48,0 % (на початку) і 39,9 % (в кінці).

Динаміка учнів з помірною вираженністю показників найменш інтенсивна: відповідно на початок і кінець експерименту 34,6 % і 42,9 % (в умовах формуючого експерименту) і 28,5 % і 35,4 % (в умовах контрольного експерименту).

Можна зробити висновок про те, що показники ефективності трудового виховання школярів вищі в умовах формуючого експерименту. Він підтвердив гіпотезу дослідження. Підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи засобами удосконалення його змісту, організації спільної трудової діяльності школярів виявилось ефективним. На основі аналізу даних експериментальної роботи ми зробили висновки, в яких полягають підсумки роботи.

Висновки

Дослідження показало, що проблема трудового виховання учнів в мікрорайоні школи як складова частина загального процесу трудового виховання життєва і необхідна.

Ми спробували вирішити цю проблему тільки в аспекті трудового виховання сільських школярів в якості експериментальної бази мікрорайону школи в умовах передгірського регіону Прикарпаття.

Теоретичною основою трудового виховання школярів у мікрорайоні школи є педагогічна концепція про розвиток особистості, де трудове виховання, залучення учнів до трудової праці, посилення її зв'язків з життям розглядається як основа виховання в цілому.

Виявлений нами недостатній рівень ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні школи зумовлений недосконалістю змісту цього процесу і недоліками організації спільних форм праці.

У змісті трудового виховання недостатньо представлене розмаїття видів трудової діяльності, що відповідають умовам і традиціям сільського мікрорайону. Залучення школярів до організації спільної трудової діяльності є епізодичним.

Дослідження показало, що навколишнє соціальне середовище сучасного села не завжди є фактором підвищення ефективності трудового виховання школярів. Тому необхідно перетворити його стихійний вплив на учнів у педагогічний процес, посилити позитивні і нейтралізувати негативні фактори впливу середовища. Ця проблема найбільш актуальна для мікрорайонів шкіл, розміщених на території невеликих поселень, присілків, хуторів, так як умови життя в таких мікрорайонах характеризуються віддаленістю місця роботи від місця проживання, сезонним характером праці, зайнятістю дорослого населення працею у власному господарстві, відчуження від спільного ведення господарства, незначною кількістю на території мікрорайону підприємств, культурних центрів і ін.

Порівняння вивченого нами в констатуючому експерименті передового досвіду з масовою практикою показало, що вказані вище сторони процесу трудового виховання школярів у мікрорайоні школи подані більш широко, змістовно і системно у діяльності кращих вихователів, що визначає і більш високу результативність виховних впливів.

Співвідношення отриманих нами характеристик процесу і результату трудового виховання школярів у мікрорайоні школи у вивченому і узагальненому практичному досвіді показало обґрунтованість гіпотетично виділених нами шляхів підвищення ефективності цього процесу.

Спираючись на результати констатуючого експерименту, на досягнення вивченого передового досвіду, ми робили і експериментально апробували методичні положення про шляхи підвищення ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні школи. Отримані дослідницькі матеріали дають право стверджувати, що напрями наукового пошуку були вибрані правильно. Запропонована методика підвищення ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні сільської школи містить взаємопов'язані положення, теоретично обґрунтовані і експериментально перевірені в нашому дослідженні.

Проведене нами дослідження показало, що ефективність трудового виховання сільських школярів в мікрорайоні школи визначається багатьма факторами, що перебувають в постійній активній взаємодії з дійсністю. Вони мають свою динаміку, яка виражається тривалістю в часі цього процесу.

Результати експериментального дослідження показали, що на підвищення ефективності трудового виховання сільських школярів в мікрорайоні школи позитивно впливають: визначення змісту трудової діяльності школярів і її форми організації.

Проведене дослідження виявило педагогічні механізми трудового виховання і в значній мірі сприяло правильному вибору шляхів і засобів удосконалення цього процесу.

Результати дослідження показали дієвість нашої експериментальної орієнтації на залучення школярів до трудової діяльності, різноманітної і багатої за своїм змістом.

Ефективність виховного процесу багато в чому залежить від своєрідності видів трудової діяльності, їх тісного зв'язку з естетичною творчістю, емоційно-ціннісною орієнтацією на органічний зв'язок людини праці з природою, з традиціями попередніх поколінь, що втілюють загальнолюдські ідеали гуманізму. У створенні педагогічних ситуацій ми спирались на характерні особистості досліджуваного мікрорайону: яскрава трудова символіка народних свят, насичення традиційних форм праці, висока моральна їх орієнтація. Ці умови дали можливість створити багату структуру зв'язків змісту праці з естетичним, моральним вихованням і розумовим розвитком учнів.

У змісті експериментальної роботи взаємозв'язки всіх названих цінностей ми подали в понятті „творчість” - праця розумна, красива, чесна - це творча праця.

Дослідження показало, що механізм переходу знань у практичні вміння і навички, потреби залучення до продуктивної перетворюючої праці в мікрорайоні школи включає в себе формування особистісного ставлення до праці, органічне поєднання знань про працю, інтересу до неї з трудовим досвідом в мікрорайоні школи.

Ми спробували використати з цією метою можливі методичні аспекти, що, в основному, дало позитивний результат. Захоплення улюбленою справою впливало на інтелектуальний розвиток учня, сприяло творчому мисленню, давало можливість учням діяти самостійно, творчо використовувати на практиці набуті знання.

Знайомство з трудовими біографіями батьків і матерів давало можливість учням відчути стійкість зв'язків між трудовим надбанням минулих поколінь і сьогодення. Це сприяло вихованню інтересу і поваги до праці і людей праці, бажання берегти і примножувати трудові традиції попередніх поколінь, викликало у школярів бажання шукати власні шляхи розумного використання своїх можливостей і творчого потенціалу.

Внутрішня потреба знань, формування трудових умінь і навичок, помножених на великий емоційний заряд, несло в собі виховний потенціал духовних засад, пов'язаних з трудовими традиціями і трудовими справами в мікрорайоні, регіоні в цілому.

Трудова діяльність школярів у цих умовах стала носити більш творчий, більш дієвий характер. Систематизувались знання, відомості, інформація учнів про працю, людей праці, про значення праці в житті людини, що, в свою чергу, активізувало їх практичну участь в трудових справах у мікрорайоні школи, а судження при виборі видів і об'єктів трудової діяльності стало характеризуватися підвищенням інтелектуальної, емоційної і діяльнісно-практичної спрямованості.

Підвищення ефективності трудового виховання школярів виражалось в їх постійному систематичному занятті працею в мікрорайоні школи, прояві ініціативи і творчості в організації і безпосередній участі в трудовій діяльності в мікрорайоні, підвищенні зацікавленості в праці в мікрорайоні школи, примноженні багатств рідного краю, повазі до його трудівників, наявності умінь і навичок трудової діяльності. Учні стали самостійно прилучатись до трудових справ в мікрорайоні школи, де вони могли застосовувати отримані уміння і практичні навички, задовольнити особисті інтереси, прилучитись до трудової творчості.

У процесі трудового виховання у школярів сформувалися уміння і практичні навички самоуправління і організації трудової діяльності.

Організація виробничої праці учнів у гуртках, клубах за інтересами, майстернях на базових підприємствах в мікрорайоні школи дозволила дітям глибоко усвідомити значення праці у житті кожного, закріплюючи у них світоглядні установки на те, що праця зв'язує людину з природою, людину з людиною, людину з минулим і майбутнім, людину з її народом і всім людством.

У запропонованій нами методиці створились умови для реалізації завдань формування в праці особистості, що володіє таким рисами як почуття товариськості, взаємодопомоги. Враховуючи, що ці риси є вищим проявом цінних зв'язків між учнями, ми активізували процес самоорганізації трудових об'єднань. При цьому бралось до уваги те, що місце проживання вимагає залучення кожного учня до трудової діяльності шляхом створення відповідних структур в мікрорайоні школи. Трудове формування, об'єднання, його життя, характер взаємостосунків в ньому, його мета, успіхи і неудачі набули для учнів особистісне забарвлення, самостійну цінність, коли вони не мислили себе поза трудовим об-ям, ось чому, з нашої точки зору, в такому об'єднанні досить чітко вимальовується прагнення учнів до реалізації в праці своїх загальнолюдських прагнень і індивідуальних особливостей і до розширення взаємодії особистості з навколишньою природою і соціальним сер-щем.

Зосередження зусиль педагогів на усвідомленні учнями значення трудових справ в мікрорайоні школи сприяло формуванню товариських взаємин.

Ми надіємось, що наша робота надасть певну методичну допомогу шкільним і позашкільним працівникам у розв'язанні ряду завдань трудового виховання школярів у мікрорайоні школи, виявить істотні умови і закономірності процесу застосування їх на практиці.

Хоч наше дослідження можна вважати завершеним, однак ми не претендуємо на повне вирішення досліджуваної проблеми, розуміємо, що воно зовсім не вичерпало всіх її аспектів. Ряд питань, яких ми торкнулися в даній роботі вимагають колективного дослідження.

Література

1. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVII вв. - М.: Педагогика, 1985. - 363 с.

2. Бабанський Ю.К. Проблема повышения эффективности педагогических исследований, - М.: Педагогика, 1982. - 192 с.

3. Белютов И.М. Педагогические условия формирования сознательного отношения к труду у подростков сельской школы /На материале работы подрядных коллективных ученических производственных бригад, хозрасчетных хозяйств/ - Челябинск, 1989. - 21 с.

4. Бондар А.Д., Кобзар Б.С. Навчально-виховна робота в школах-інтернатах і групах продовженого дня. - 2-е вид., доп. і перероб., - К. Вища шк., 1985. - 304 с.

5. Баенко В.А. Воспитывать воспитателя: над чем не работают и о чем не спорят философы. - К.: Лыбидь, 1990. - 270 с.

6. Бочарова В.Г. и др. Воспитательная работа со школьниками по месту жительства. - М.: Просвещение, 1983, - 94 с.

7. Бочарова В.Г., Плотник М.М. Школьник в микрорайоне. - М.: Знание, 1986. 80 с.

8. Букрєева С.М. Перші кроки становлення в Україні позакласного виховання дітей// Рад. шк., - 1977. - № 1 - с. 91-99.

9. Борищевський М. Праця у становленні громадянина (Сімейне виховання). // Поч. шк. - 1997. - № 2 - с. 44-48.

10. Беляков Н.Д., Цейтлин Н.Е. Внеклассные занятия по труду с младшими школьниками. Пособие для учителей начальных классов. - М.: Просвещение, 1969, - 303 с.

11. Бех І. Психологічний супровід особистісно-орієнтованого виховання// Поч. шк. - № 3, 2003. - с. 1-6.

12. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, молоді і батьків. 3-е вид. - Полтава: Полтавський вісник. - Т.1. - 1994. - 190с.

13. Воспитание учащихся по месту жительства: Книга для учителя / Под ред. В.Г. Бочаровой, М.М. Плотника. - М.: Просвещение, 1987. - 192с.

14. Воспитательная работа с учащимися вне школы / Под ред. Л.М. Николаевой. - М.: Просвещение, 1981. - 144 с.

15. Вчителі і батьки-вихователі: На допомогу педагогам шкіл, батькам у вихованні дітей /Підгот.: В.Г. Патовий та ін. - К.: НДІ педагогіки УРСР, 1990. - 202 с.

16. Волкова Н.В. Педагогіка. - К.: Академія. - 2001. - 246 с.

17. Галузинський В.М. Педагогіка. - К.: Alma mater. - 278 с.

18. Гнатюк В. Управління системою національного виховання учнів початкових класів // Поч. школа. - № 4, 2000. - с. 1-3.

19. Герисунский Б.С. Педагогическая прогностика: Методология, тория, практика. - К.: Вища школа, - 1986. - 200 с.

20. Глущенко А.Г. Трудовое воспитание младших школьников во внеклассной работе. - М.: Просвещение, 1985. - 106 с.

21. Горский В.А. и др. Внеклассная работа по техническому творчеству и сельскохозяйственному опытнечеству. - М.: Просвещение, 1985. - 176 с.

22. Давыдов В.В. Воспитание молодежи в новых социально-экономических условиях // Советская педагогика. - 1992. - № 6. - с.1-18.

23. Доценко В.С. Дети вне школы. Формы и методика работы с детьми и подростками по месту жительства. - М: Просвещение, 1979. - 223с.

24. Духнович А.В. Народная педагогика в пользу училищ и учителей сельских. Ч. 1. Педагогия общая, Львов, 1857.

25. Домбровський С.В., Ступарик Б.М. Використання народного матеріалу у трудовому вихованні молодших школярів: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ. - 1992. - 30 с.

26. Ерецкий М.И. Техническому творчеству надо учить всех // Среднее специальное образование. - 1991. № 8. - с. 17-18

27. Євтух М.В. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1993. - 102 с.

28. Золотухин Д.С. Воспитание трудовой активности сельских школьников. - М.: Просвещение, 1990. - 159 с.

29. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. - М.: Педагогика, 1989. - 206 с.

30. Иващенко Р.И. Труд и развитие личности школьника. Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 94 с.

31. Киричук О.В. Вплив соціального середовища на процес формування морального світу особи // Радянська школа. - 1984. - № 1. - с.60-65.

32. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. - К.: Радянська школа. - 1985. - 136с.

33. Кобзар Б.С. Громадськість і виховання. - К.: Радянська школа. - 1973. - 134с.

34. Кобзар Б.С., Тайчиков М.Г. Личность и ее становление. К.: Молодь, 1990. - 164 с.

35. Кон И.С. Ребенок и общество: Историко-этногафическая перспектива. - М.: Наука, 1988. - 269 с.

36. Кононко Е.Л. Трудовое воспитание детей в семье. - К.: Радянська школа, 1988. - 128 с.

37. Корда Г.С. В микрорайоне школы. - К.: Радянський письменник, 1988. - 68 с.

38. Корда Г.С. В микрорайоне школы: организация воспитательной работы с учащимися по месту жительства. - К.: Знание, 1984. - 47 с.

39. Коротов В.М. Общественное мнение // Коротов В.М. Общая методика учебно-воспитательного процесса. - М., 1983. - с. 191-198.

40. Костяшкин Ф., Иванов А. Сельская школа полного дня. - М., 1981. - 95 с.

41. Красовицкий М.Е. и др. От педагогической науки к практике. - К.: Радянська школа, 1990. - 188 с.

42. Кочетов А.И. Основы трудового воспитания: Книга для учителя. - Минск: Народна освіта, 1989, - 223 с.

43. Кузнецова Л. Ученический кооператив и развитие личности // Восп. школьн. - 1989. - № 3. - с. 22-27.

44. Кусый Ю.А., Омельяненко В.Л. Трудовое воспитание - путь к социальной зрелости личности // Кусый Ю.А., Омельяненко В.Л. Школа гражданственности. - К., 1989. - с. 16-31.

45. Концепція „Виховання підлітків та молоді за місцем проживання” // Ракурс УіМ. 1994. - № 2. - с. 18-19.

46. Концепція української школи Прикарпаття: Розділ ІІІ. Особливості виховання учнів української національної школи // Освіта, 20 листопада, 1990.

47. Кутова А. Національне виховання - джерело особистісного розвитку дитини // Початкова школа - № 2, 2002. - с. 14-16.

48. Комісаренко Н. Особливості творчої діяльності молодших школярів у позакласній роботі // Початкова школа. - № 6, 2002. - с. 6-7.

49. Кожна дитина повинна мати можливість для всебічного розвитку (інтерв'ю з міністром освіти і науки України В. Кременем) // Початкова школа - № 3, 2002. - с. 8-9.

50. Легенький Г.И. Цель и способы воспитания. - М.: Педагогика, 1990. - 134с.

51. Мадзигон В.Н., Оржеховская В.М. Трудовые будни сельской школьной бригады: Об организации производительного труда учащихся Среднеберезовской школы Косовского района Ивано-Франковской области // Советская педагогика. - 1988. № 5. - с.32-34.

52. Макаренко Л.С. Методика виховної роботи. - К.: Радянська школа, 1990. - 366 с.

53. Макаренко А.С. О воспитании: Сборник. - 2-е издание, дополненное и переработанное. - М.: Политиздат, 1990. - 414 с.

54. Маусаків Т.І. Трудове виховання підростаючого покоління в українській народній педагогіці // Радянська школа, - 1985. - № 6. - с.79-81.

55. Молеко В.А. техническое творчество и трудовое воспитание. - М.: Знание, 1985. - 90 с.

56. Мороз О.Т., Глебов Г.Д. совместная работа педагогического и производительного коллективов, общественности по организации летнего труда школьников: семья, учитель и трудовой коллектив. - М.: Издательство АПН СССР, 1986. - 118 с.

57. Медвідь З. Формування творчої особистості. Трудове виховання в учнівських об'єднаннях // Рідна школа. - 2000. - № 6. - с. 24-26.

58. Методи дослідження ціннісних орієнтацій учнівської молоді / За редакцією Скульського, Костіва, - Івано-Франківськ, 1997. - 130с.

59. Нагініченко Н. Про трудове виховання школярів у сільській школі // Початкова школа. - 1998. - № 9. - с. 24-25.

60. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. / Міністерство освіти і науки України. Академія педагогічних наук. - К.: Шкільний світ, 2001. - с. 14.

61. Недільський С. Різновікові загони в мікрорайоні школи. Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ. - 1985. - 16 с.

62. Николаева Н.И. Работа в трудовых объединениях // Воспитательная работа с учащимися вне школы: В микрорайоне школы. - М.: Просвещение, 1989. - 80 с.

63. Орлик П.І., Шевченко А.П. Позашкільній роботі - науковий підхід // радянська школа. - 1986. - № 1. - с. 95-96.

64. Основы педагогического мастерства / Под редакцией И.А. Зязюна. - М.: Просвещение, 1989. - 270 с.

65. Педагогіка / За редакцією М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. - 541с.

66. Педагогика: Учебное пособие для институтов / Под редакцией Баланского Ю.К. - 2-е издание; дополненное и переработанное - М.: Просвещение, 1988. - 478 с.

67. Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди / За редакцією Дзеверіка О.Г. - К., 1972.

68. Перевертень Г.И. Техническое творчество в начальных классах: Книга для учителя по внеклассной работе. - М.: Просвещение, 1998. - 159 с.

69. психология совместного труда детей: Книга воспитателя детского сада, учителя / Под редакцией Я.Л. Колошенского, - Минск: Народна освіта, 1987. - 93 с.

70. Развитие технического творчества младших школьников / Под редакцией П.Н. Андрианова. - М.: Просвещение, 1990. - 110 с.

71. Рега О.С. Общественно полезная деятельность по месту жительства как фактор формирования гуманистических отношений учащихся. - М., 1985. - с. 80-84.

72. Розділ VIII. Трудове виховання // Стельмахович М. Теорія і практика українського національного виховання. - Івано-Франківськ, 1996. - с.104-116.

73. Росинев Л.Л. Методика трудового обучения с практикумом в учебных мастерских: учебное пособие для учащихся. - М.: Просвещение, 1988. - с. 109-118.

74. Сухомлинська О.В. Теоретичні проблеми виховання і діяльність позашкільних закладів // Початкова школа. - 1995. - № 1. - с. 28-30.

75. Сельская школа - центр и организатор внеурочной воспитательной работы с учащимися в микрорайоне. - Горький, 1980. - 99 с.

76. Семья и дети: Воспитание трудолюбия / А.К. Бешенков и другие. - М.: Профиздат, 1988. - 250 с.

77. Синицин И.С. Когда воспитывает труд. - М.: Педагогика, 1987. - 334с.

78. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К.: Радянська школа, 1985. - 312 с.

79. Стельмахович М.Г. Семейная этнопедагогика: заслон бездуховности // Советская педагогика. - 1989. - № 1. - с. 116-119.

80. Столяров Ю.С. Техническое творчество школьников: Вопросы теории и организации, образовательное и воспитательное значение. - М.: педагогика, 1984. - 160 с.

81. Ступарик Б.М. Внеклассная работа - важный компонент трудового воспитания // Ступарик Б.М. Трудовое воспитание учащихся. - Львов, 1986. - с.49-65.

82. Ступарик Б.М. Изучение уровня готовности к труду. Трудовое воспитание учащихся в учебном процессе // Ступарик Б.М. Трудовое воспитание учащихся. - Львов, 1986.

83. Сухомлинский В.А. О воспитании. 6-е издание - М.: Политиздат, 1988. - 270 с.

84. Сухомлинский В.А. Радость труда - это красота бытия //Сухомлинский В.А. О воспитании. - М., 1982. - с. 130-139.

85. Трудовое обучение в начальных классах. Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1978. - с. 232-259.

86. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Ч. 1. - К.: РННЦ „ДІНІТ”, 2000. - с. 237.

87. Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання національної програми „Діти України” на період до 2005 року” // Початкова школа. - № 6, 2001. - с. 1-9.

88. Ушинский К.Д. Труд в его психологическом и воспитательном значении // Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: в 6-ти томах - М., 1988. - т. 2. - с. 8-26.

89. Филимонова Л. Воспитание - дело общее // Восп. школьн. - 1987. - № 4. - 223 с.

90. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академія. - 2002.

91. Хорунжий В.І. Методика трудового навчання в початкових класах. Частина І. Курс лекцій. - Олександрія: РВА „Світло”, 1996. - с.79-84.

92. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебное пособие. 2-е издание, дополненное и переработанное. - М.: Высшая школа, 1990. - 576 с.

93. Черепанова И.П. Дети взрослеют в труде. - М.: Педагогика, 1990. - 180 с.

94. Шацкий С.Т. Деревенские дети и работа с ними // Шацкий С.Т. Избранные педагогические сочинения: В 2-х томах. - М., 1980. - т.2. - с. 86-121.

95. Школа - дело общее: О взаимодействии школы, родителей, общественности. - М.: Педагогика, 1990. - 120 с.

96. Школа - центр активной воспитательной работы с учащимися в микрорайоне. Методические рекомендации. - М., 1985. - 79 с.

97. Школа - центр активной воспитательной работы с учащимися в микрорайоне. Сборник руководящих документов (Сост. Ф.В. Насабиева). - М., 1986. - 81с.

98. Ярмаченко М.Д. Взаємодія школи, сім'ї, громадськості у вихованні підростаючого покоління: Методичні рекомендації. - К., 1985. - 15с.

99. Ярмаченко М.Д. Книга для вчителя. - К.: Радянська школа, 1990. - 206 с.

100. Як залучити молодших школярів до посильної господарської діяльності? // Будник О., Скульський Р. Як виховувати господарську культуру у дітей. - Івано-Франківськ, 1996. - с. 24-31.