Дослідження впливу маркетингу на ефективність управління господарською діяльністю підприємства

Основи формування системи управління, суть та механізм реалізації господарської діяльності підприємства. Особливості маркетингу, аналіз його функціонування та оцінка витрат на маркетингову діяльність. Техніко-економічна характеристика підприємства.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.02.2012
Размер файла 1,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

  • Дослідження впливу маркетингу на ефективність управління господарською діяльністю підприємства
  • Зміст
  • Вступ 3
  • Розділ 1. Теоретичні основи формування системи управління господарською діяльністю підприємства з врахуванням концепції маркетингу 7
    • 1.1 Дослідження сутності та механізму реалізації господарської діяльності підприємства 7
    • 1.2 Маркетинг, як система ефективного управління діяльністю підприємства на ринку 17
    • 1.3 Проблеми управління господарською діяльністю підприємства в контексті маркетингового середовища 27
  • Розділ 2. Дослідження впливу маркетингу на ефективність управління господарською діяльністю підприємства. 36
    • 2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства 36
    • 2.2 Оцінювання результативності ефективності управління господарською діяльністю підприємства 52
    • 2.3 Аналіз організації і витрат на маркетингову діяльність на підприємстві. 65
  • 3. Шляхи вдосконалення маркетингової діяльності підприємства. 69
    • 3.1 Можливості для покращення роботи підприємства. 69
    • 3.2 Оцінка економної ефективності запропонованих заходів. 75
  • Висновок 78
  • Література 80

Вступ

маркетинг господарська діяльність витрата

Сучасні компанії, які досягли успіхів, на всіх рівнях мають одну спільну рису -- вони максимально орієнтовані на споживача та вся їх діяльність ґрунтується на засадах маркетингу. Всі ці компанії присвятили себе єдиній меті: виявити та задовольнити потреби споживача на чітко визначених цільових ринках. Вони спонукають кожного службовця своєї компанії створювати найвищу споживчу цінність, забезпечуючи повне задоволення потреб клієнтів.

Відділи маркетингу більш ніж інші підрозділи турбуються про споживачів. Створення споживчої вартості та задоволення клієнтів -- це й є суть сучасної теорії та практики маркетингу.

Ціль маркетингу -- залучити нових клієнтів, обіцяючи найвищу споживчу цінність, та зберегти старих клієнтів, постійно задовольняючи їхні мінливі запити".

Маркетинг -- найважливіша складова успіху будь-якої компанії, великої чи маленької, комерційної чи некомерційної, національної чи міжнародної. Однак останнім часом маркетинг перетворився на невід'ємну частину стратегій багатьох некомерційних організацій, зокрема навчальних закладів, лікарень, музеїв, філармоній та навіть церков.

Більш того, маркетинг використовується не тільки в США, але й в інших країнах світу. Більшість держав Північної та Південної Африки, Західної Європи та Південно-Східної Азії мають гарно розвинуті маркетингові системи. Навіть в Східній Європі та в інших частинах світу, де саме слово "маркетинг" нещодавно не всім було відомо, значні політичні та соціальні зміни створили умови для впровадження маркетингу.

Економічні та політичні діячі в більшості країн світу сповнені бажання вивчати все, що стосується сучасної практики маркетингу.

Маркетинг -- це реклама, що заполонила екрани телевізорів, журнали, газети, що потрапляє навіть у вашу поштову скриньку. Вдома та в школі, на роботі та під час відпочинку -- ви оточені маркетингом всюди, чим би ви не займались. Так, маркетинг -- це дещо більше, що бачить неуважний покупець. За ним стоїть велика кількість людей, які прагнуть вашої уваги та грошей.

Метою сучасного маркетингу є не продаж товарів за принципом "не обдуриш -- не продаси", а задоволення потреб споживачів. Якщо фахівець з маркетингу багато попрацював над тим, щоб зрозуміти потреби клієнта, створив товар, який має вищу споживчу цінність, призначив розумну ціну, грамотно розповсюджував товар та ефективно рекламував його, то продати такий товар буде досить легко.

Продаж та реклама є лише частиною доволі складного "маркетингового комплексу" -- набору засобів маркетингу, які дозволяють впливати на ринок.

Можна визначити маркетинг як соціальний та управлінський процес, за допомогою якого окремі особи та групи осіб задовольняють свої потреби, створюючи товари та споживчі цінності й обмін ними.

Найважливіше з фундаментальних понять маркетингу -- потреби людини.

Потреба -- це відчуття нестачі чогось необхідного, що відчуває людина. Люди мають багато різноманітних потреб. їх можна поділити на фізичні -- потреба в їжі, одязі, теплі та безпеці, соціальні -- у спілкуванні та прихильності; індивідуальні -- в знаннях та самовираженні. Ці потреби не винайдені маркетологами, вони обумовлені природою людини

Потреби приймають специфічну форму у відповідності до культурного рівня та індивідуальності людини. Потреби людей практично необмежені, чого не можна сказати про ресурси для їх задоволення. Тому кожна людина віддає перевагу товарам, які мають найвищу споживчу цінність та здатні забезпечити максимальне задоволення за ту суму, яку вона може заплатити. Потреби, підкріплені купівельною спроможністю, переходять в категорію запитів.

Споживач розглядає товар як сукупність певних якостей та обирає той продукт, який забезпечує оптимальне поєднання цих якостей, що доступні за ту суму грошей, на яку розраховує даний індивід.

Компанії, які серйозно ставляться до маркетингу, витрачають великі зусилля, щоб виявити потреби та запити своїх клієнтів. Вони проводять маркетингові дослідження, щоб зрозуміти, що привертає увагу споживачів, а що -- спричиняє незадоволення. Вони аналізують скарги клієнтів, їх вимоги, умови гарантій, інформацію про рівень обслуговування.

Метою даної дипломної роботи є використання маркетингу для покращення господарської діяльності підприємства ПБП "ВИПКАР"

Виходячи з поставленої мети, можна сформулювати наступні завдання роботи:

розгляд теоретичних основ маркетингу;

аналіз організаційної структури управління підприємства;

аналіз сучасного стану галузі, в якій працює підприємство.

аналіз і оцінка результатів фінансово-господарської діяльності підприємства;

розробка плану маркетингу підприємства

теоретичне та економічне обґрунтування проектних рішень маркетингового комплексу;

розробка заходів щодо розширення конкурентноспроможних видів послуг та підвищення ефективності функціонування підприємства.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі є організація маркетингу на підприємстві ПБП "ВИПКАР" та його економічне обгрунтування.

Предметом дослідження в дипломній роботі є особливості процесу маркетингу на підприємстві - як одного із напрямків поліпшення його майнового, виробничого та фінансового становища.

В роботі будуть використані такі наукові методи, як логічний, порівняння, аналізу, синтезу, моделювання.

Основною джерельною базою для написання роботи стали статистичні данні роботи ПБП "ВИПКАР" та теоретичні розробки таких вітчизняних науковців, як: Є.Л. Половцев, С.Ф. Маслов, В.К. Савчук, І. С. Завадського та інших.

Розділ 1. Теоретичні основи формування системи управління господарською діяльністю підприємства з врахуванням концепції маркетингу

1.1 Дослідження сутності та механізму реалізації господарської діяльності підприємства

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності займається безліччю видів конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні організації, тобто організаційні формування (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію (організують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур. Проте мета і характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою усі організації можна поділити на дві групи: [15]

1) підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави.

2) організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

Результати вивчення ринку товарів слугують вихідною базою для обгрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірм) на перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо. Наступним найбільш складним напрямком за обсягом і вирішенням організаційно-технічних завдань є виробнича діяльність підприємства (фірми), її організація і оперативне регулювання у просторі і часі.

Серед всієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що складають виробничу діяльність, найважливішими треба вважати: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробка і дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.[8]

Ще одним важливим напрямком діяльності підприємства, (фірми), який завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати післяпродажний сервіс багатьох видів товарів-машин і устаткування, автомобілів, комп'ютерної, розмножувальної, медичної, складної побутової техніки; інших виробів і виробничо-технічного і споживчого призначення. Післяпродажний сервіс охоплює пуско-налагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на ринку товарів, їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів впродовж нормативного строку служби тощо. Він є найважливішим джерелом інформації для продуцентів щодо надійності та довговічності виготовлених технічних засобів, а також експлуатаційних витрат, яка в подальшому використовується ними для удосконалення своєї продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури і асортименту.

До інтегрованого напрямку, що охоплює багато конкретних видів, відноситься економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну і фінансову діяльність тощо. Цей напрямок пронизує усі інші напрямки діяльності, є визначальним для оцінки і регулювання всіх елементів в системі господарювання на підприємстві. Зміст окремих видів економічної діяльності підприємства (фірми) більш детально висвітлюється в інших розділах цього підручника.

Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона впливає істотно на ефективність усіх інших її загальних напрямків і конкретних видів. Результативність інноваційної виробничої, комерційної та економічної діяльності підприємства безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки і компетентності усіх категорій працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці і життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом має бути пріоритетним і найважливішим напрямком діяльності кожного підприємства (фірми) в умовах соціальне орієнтованої ринкової економіки.[16]

Напрямки діяльності взаємозв'язані і у своїй сукупності характеризують ту або іншу стратегію функціонування і розвитку підприємства, механізм його господарювання. Підприємство (фірма) мають діяти і господарювати в межах законодавства, що регулює усі напрямки його (її) діяльності. З-поміж великої кількості юридичних актів визначальними є Господарський кодекс та статут підприємства, а також узгоджений з діючим законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства (фірми).

Господарський Кодекс, який регламентує діяльність різних видів підприємств, визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності на майно і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарсько-економічної діяльності є прибуток (доход). Порядок використання останнього визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним (ними) орган. При цьому державний вплив на вибір напрямків прибутку (доходу) здійснюється через систему податків, податкових пільг, різних економічних санкцій. У випадках, передбачених статутом підприємства, певна частина чистого прибутку може передаватися у власність трудового колективу (його членів). За умови зовнішньоекономічної діяльності підприємства частину прибутку (доходу) складають валютні кошти, що зараховуються на його валютний рахунок у банку та використовуються ним самостійно. В залежності від величини доходу підприємства визначається фонд оплати праці його персоналу. Причому мінімальний розмір оплати праці різних категорій персоналу усіх видів підприємств не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений державою.

Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція та державні органи, що виконують нагляд за безпекою виробництва і праці (включаючи екологічну безпеку) в межах своєї компетенції, встановлюваної відповідними законодавчими актами України. Якщо вимоги цих органів виходять за межі їх повноважень, підприємство має право не виконувати такі вимоги.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції і інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України (сплачує штрафи, відшкодовує заподіяні збитки). Проте це без згоди споживача не звільняє підприємство від виконання зобов'язань щодо поставок продукції, здійснення робіт або надання послуг у повному обсязі та відповідні строки.

Перша особливість підприємства як системи полягає у тому, що підприємство - це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з оточуючим середовищем.

Підприємство сприймає з проміжного та загального зовнішнього середовища основні фактори виробництва та перетворює їх на виходи (товари, послуги, інформацію, відходи) у зовнішнє середовище. При цьому умовою життєздатності системи є вигідний обмін “входу-виходу”.

Друга особливість підприємства як системи: воно являє собою штучну систему, яка створена людиною заради її власних інтересів, перш за все спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.

Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну. Перша форма - це поділ праці на складові частини загальної діяльності шляхом розкладання роботи на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу. Оскільки робота на підприємстві поділена між підрозділами та окремими виконавцями, хтось повинен координувати їх дії, щоб досягти загальної мети.[24]

Виникає необхідність відокремлення управлінської праці від виконавчої. Таким чином необхідність управління пов'язана з процесами поділу праці на підприємстві.

Управління, яке у широкому розумінні являє собою діяльність, пов'язану з координацією роботи інших людей, також є складною системою. Диференціація та координація самої управлінської праці, формування рівнів управління здійснюється за допомогою вертикального поділу праці.

Кожне підприємство чи організація є складною соціально-економічною системою, яка поєднує у виробничому процесі різноманітні матеріальні елементи, людські ресурси та інформаційні зв'язки. Зрозуміло, що підприємства розрізняються між собою за розмірами, сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають й деякі спільні характеристики. Тому в діяльності керівників будь-яких підприємств можна визначити і певні загальні риси, до яких в першу чергу відносяться функції управління.

Функції управління - це об'єктивно обумовлені загальні напрями або сфери діяльності, які у сукупності забезпечують ефективну кооперацію спільної праці.

Розрізняють декілька функцій управління. Для того, щоб з'ясувати природу та сутність кожної з них, розглянемо механізм функціонування найпростішої моделі штучної системи.[6]

Підприємство як відкрита система своє існування і розвиток засновує на взаємодії з зовнішнім середовищем. При цьому умовою існування системи є певна відповідність між середовищем та системою. Будь-які зміни у середовищі та (або) у самій системі призводять до порушення функціонування або руйнування цієї системи. Пристосуватися до змін у середовищі система може різними шляхами. Можна змінити кількість або якість елементів, з яких складається система. Але можна поміняти зв'язки між елементами, щоб досягти нового синергічного ефекту. Взаємодія елементів усередині системи забезпечує трансформацію входів на виходи. Отже ефективність процесу трансформації залежить не тільки від якості елементів системи, але і від способу їх поєднання, тобто від структури системи.

Будь-яке підприємство - це сукупність не тільки виробничих підрозділів. До його складу входять відділи апарату управління, заклади культурно-побутового призначення, інші невиробничі підрозділи. Тому поряд з виробничою існує і поняття загальної структури підприємства.

Загальну структуру утворює сукупність всіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.

Підприємство як відкрита система постійно взаємодіє з навколишнім оточенням. Постачання і зовні матеріально технічних, енергетичних ресурсів, інформації, кадрів, а також реалізація вироблюваної продукції (послуг) торговельним посередникам чи безпосередньо споживачам є необхідною передумовою безперервного функціонування та розвитку будь-якого підприємства.

Високий рівень та подальше поглиблення розподілу суспільної праці, розширення міжнародного економічного співробітництва ускладнюють взаємозв'язки і взаємодію суб'єктів господарювання між собою та зовнішнім середовищем, яке стає все більш визначальним у досягненні намічених результатів діяльності.

Зовнішнє середовище (навколишнє оточення) в широкому розумінні є сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституціональних структур і інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на мікро- та макросередовище.

Мікросередовище -це середовище прямого впливу на підприємство. Його утворюють певні суб'єкти споживачі, конкуренти, державні органи, фінансово-кредитні установи і інші зовнішні агенти і контрагенти. Оскільки підприємство є системостворюючим ядром мікросередовища, то будь-які зміни в його діяльності справляють прямий і зворотний вплив на всі взаємопов'язані з ним елементи середовища і на середовище в цілому.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні та економічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на підприємства та їхнє мікросередовище опосередковано. Серед найважливіших компонентів макросередовища виділяють природне, демографічне, науково-технічне, економічне, екологічне, політичне та міжнародне довкілля.[1]

Підприємство, що є складовою частиною більших виробничих систем і рівнів економіки, перебуває під впливом притаманних їм специфічних організаційно-правових соціально-економічних особливостей. Тому поряд з укрупненою структурною характеристикою зовнішнього середовища важливе прикладне значення має вивчення його рівневих складових. Залежно від галузевої належності, територіального розміщення, участі у міжнародному поділі праці розрізняють галузеве, регіональне, загальнонаціональне та міждержавне середовище функціонування підприємств. У складі названих структурних прошарків середовища можна виділяти також більш детально його компоненти (зокрема такі, як довкілля) функціонування підприємств; паливно-енергетичного комплексу; пріоритетних наукоємких галузей і виробництв; різних територіальних утворень, зокрема вільних економічних зон; спільних підприємницьких структур, транснаціональних компаній тощо). В умовах становлення ринкової економіки важливе значення приділяється (формуванню сприятливого зовнішнього середовища) для розвитку комерційної діяльності малих підприємств та інших новостворюваних ринкових структур.

Динамічність зовнішнього середовища, диверсифікованість та взаємозв'язок його факторів, що ускладнюються, перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємств. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність певного (часто значного) обсягу достовірної інформації. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр враховуваних зовнішніх чинників господарювання, віддавати перевагу тим з них, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє вірне визначення мікросередовища підприємства і діючих в ньому факторів.

Постачальниками ресурсів є різні суб'єкти господарювання, що забезпечують те або інше підприємство необхідними йому матеріально-технічними, енергетичними ресурсами. Кожне підприємство (фірма) мають ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання та регулярністю поставок ресурсів, їх розмірами відносно задоволення потреб виробничої програми. В іншому разі вже швидко можуть з'явитися складнощі виробництва та збуту виготовлюваної продукції, а в перспективі втрачені набуті роками імідж підприємства (фірми), прихильність до нього (неї) постійних клієнтів (споживачів).

На стадіях поза межами безпосередньо виробництва важливим суб'єктом мікросередовища слугують посередники, тобто ті фірми (організації) або окремі фізичні особи (підприємці), котрі допомагають продуцентам в реалізації (продажі) їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства по наданню маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

Усі товаровиробники (продуценти) завжди мають дуже ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг), аби відстежувати кон'юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни, що повсякчасно відбуваються на ньому. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках: споживчому (товари і послуги для особистого споживання); виробників (продукція виробничо-технічного призначення); проміжних продавцю (товари для перепродажу а метою одержання певного зиску); державних та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптові покупці); світовому, що охоплює усі раніше перелічені типи клієнтурних ринків.

Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягав звичайно той господарський суб'єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентноспроможну продукцію. Витримування конкуренції є чи не найскладнішим завданням, яке належить розв'язувати усім суб'єктам, котрі намагаються якнайдовше утриматися на відповідному ринку. Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактичної поведінки а урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції.

У досить складному макросередовищі, що оточує підприємство, діє значно більша кількість чинників, ніж у мікросередовищі.

Цим чинникам властивий високий рівень варіантності, невизначеності та непередбачуваності можливих наслідків.

Таблиця 1.2. Диференціація і механізм врахування дії факторів макросередовища [1]

Фактори

Де і як враховуються на підприємстві

інтегровані

диференційовані

вид

діяльності

форма і спосіб врахування

Природні

Наявність ресурсів за видами. Ступінь освоєння і використання ресурсів

Інвестиційна

Інноваційна

Виробнича

При розробці національної стратегії імпорту ресурсів (продукції), обгрунтуванні власних і зарубіжних інвестицій, розвитку виробництва відповідних видів продукції, політики ресурсозбереження

Демографічні

Численність і статевий склад населення

Територіальний розділ

Частка активного населення

Маркетингова

Виробнича

При виборі перспективних напрямків підприємницької діяльності щодо задоволення потреб різних верств населення та забезпечення виробництва необхідними трудовими ресурсами

Науково-технічні

Науково-технічна політика держави

Рівень технології

Технічний рівень і якість продукції

Маркетингова

Інвестиційна

Виробнича

При визначенні попиту ринку, пріоритетів інвестування інноваційних проектів, організації нових виробництв з використанням новітньої технології

Економічні

Ступінь державного регулювання економіки

Система оподаткування

Мінімальні розміри заробітної плати і пенсії

Усі види діяльності

Шляхом постійної діагностики і оцінки можливих для підприємств наслідків зміни економічних важелів та регулювання

Екологічні

Екологічна безпека оточуючого довкілля

Екологізація виробництва

Усі види діяльності

При обгрунтуванні і реалізації проектів екологізації виробництва, включаючи забезпечення безпечних умов виробництва і виготовлення екологічно чистої продукції

Політичні

Політична стабільність у суспільстві

Взаємодія законодавчої і виконавчої влади

Професійний рівень політики

Інвестиційна

Виробнича

Комерційна

Шляхи впливу на владні акції держави, недопущення протистоянь у суспільстві, некомпетентного втручання (впливу) політиків у процеси управління економікою

Міжнародні

Науково-технічне співробітництво

Обсяг експорту і імпорту продукції

Підготовка кадрів

Інноваційна

Виробнича

Економічна

При встановленні прямих зв'язків з законодавчими партнерами і створенні спільних підприємств, розробці стратегії розвитку виробництва і підготовки кадрів

Така дія факторів макросередовища обумовлена тим, що вони впливають на підприємство і суб'єкти його оточення, мікросередовище не прямо, а опосередковано. До основних факторів макросередовища, за якими підприємство має уважно стежити та правильно оцінювати пов'язані з ними загрози чи зиски при розробці підприємницької стратегії, відносяться: економічні, екологічні, політичні та міжнародні. Такі фактори, що є достатньо інтегрованими, мають бути до певної міри диференційованими, аби точніше визначити, де і як їх треба враховувати на рівні підприємства, окремих видів діяльності останнього (табл. 1.2).

1.2 Маркетинг, як система ефективного управління діяльністю підприємства на ринку

В останній час ми все частіше чуємо слово «маркетинг». Цей. термін, який, як вважають, походить від англійського словосполучення market getting,вперше з'явився в США в 1901-1905 роках. Перше визначення маркетингу приписують Батлеру і Шоу (1911р.): маркетинг - це комбінація чинників, які необхідно враховувати при реалізації робіт, які мають характер продажу, це діяльність, яка сприяє продажу.

Концептуально маркетинг - це інтегрована, орієнтована на споживання і прибуток фірми філософія бізнесу або ділової активності в умовах конкуренції. Існують також більш конкретні визначення. Наприклад, Американська асоціація маркетингу дає таке визначення цього терміну: Маркетинг - це система взаємозв'язаних дій з планування та втілення в життя задуму, ціноутворенню, просуванню та розподіленню ідей, товарів, послуг, персон тощо, завдяки обміну, що задовольняє потреби. Таким чином, маркетинг орієнтується на створення задоволених споживачів. Основними функціями маркетингу є: [13]

комплексне вивчення ринку та проблем, пов'язаних з маркетингом;

узгодження параметрів, характеристик і цін на товари зі споживачем;

планування розподілення та збуту товарів;

фізичне розподілення продукції (логістика);

забезпечення комунікаційних зв'язків;

реалізація угод;

посттранзакції (сервіс, наладка, монтаж, ремонт, зворотній зв'язок споживачів).

У відповідності з цим основними стратегічними задачами маркетингу є:

Розробка маркетингових стратегій.

Визначення і освоєння цільових ринків.

Створення і розвиток нових товарів, комерційних і розподільчих систем.

Розробка маркетингових програм.

Формування побажань споживачів.

Основними тактичними задачами маркетингу є:

Встановлення величини попиту і місткості ринку.

Організація робіт по створенню нової продукції.

Планування та координація виробничо-збутової діяльності.

Організація та управління системи розподілення та збуту продукції.

Реалізація комплексу комунікаційних заходів.

Контроль та аналіз маркетингової діяльності.

Кожен з вище перелічених елементів маркетингу важливий сам по собі, але саме їх ув'язнення та комплексне застосування в сукупності уявляють собою сутність маркетингу.

Таким чином, застосовувати маркетинг - означає реалізовувати системний підхід до управлінської діяльності з чітко поставленою метою, деталізованою сукупністю заходів, направлених на її досягнення, а також використовувати відповідний організаційно-економічний механізм.

Маркетинг тісно взаємопов'язаний із внутріфірмовим управлінням, його еволюція серйозно змінює систему управління, практику внутрішньо-корпоративного планування тощо. В цих умовах буває практично неможливо розділити маркетинг і управління, маркетинг і виробництво - ці функції все більш і більш поєднуються.

Таким чином, маркетинг стає однією з найважливіших концепцій управління підприємством. Він використовується для підвищення ефективності існуючої в фірмах системи управління, дозволяє складати більш реальні програми виробництва і реалізації, швидше реагувати на зміни, які відбуваються на ринках, і надає суттєві переваги в конкурентній боротьбі. Необхідно підкреслити, що послідовна реалізація маркетингу в управлінні забезпечує стійкий попит на продукцію фірми не тільки пасивним пристосуванням її діяльності до відповідних потреб, але і цілеспрямованим застосуванням реклами, різних засобів стимулювання збуту.

Маркетинг є ефективним інструментом перебудови підходу господарських керівників до управління, переходу від орієнтації на всебічне зростання виробництва до орієнтації на максимальне задоволення потреб, «економізації» народного господарства. Саме він може допомогти вийти з вкрай негативного положення,коли прилавки наших магазинів забиті імпортною, часто не дуже якісною продукцією, а вітчизняні підприємства простоюють або працюють на склад, не знаходячи збуту своїй продукції; марно витрачаються колосальні обсяги доброякісної сировини, праця десятків і навіть сотень тисяч людей, які при цьому не отримують установленої зарплатні.

В сучасних умовах необхідні безперервне слідкування за станом та ступенем задоволення споживацького попиту й як найгнучкіше реагування виробництва на отриману інформацію.[8]

Специфічні особливості виробництва і реалізації продукції промислового призначення призвели до розробки спеціальних методів промислового маркетингу. Продається не стільки устаткування, скільки спосіб вирішення тієї чи іншої проблеми споживача; на перший план висуваються не технічні характеристики продукції, а ті вигоди, які отримують споживачі-підвищення продуктивності, зростання якості продукції, що випускається, покращення умов праці, зниження витрат сировини, енергії, матеріалів тощо. Це змушує виробників мислити не стільки «технологічними» категоріями, скільки категоріями ринку, попиту, орієнтуючи випуск продукції на врахування вимог споживачів. Практика свідчить, що застосування маркетингу в цій сфері дає суттєві результати, підвищуючи ефективність використання наявних потужностей, що сприяє оновленню та модернізації продукції, що виробляється. Ті підприємства, які зуміли збагнути це, зуміли вистояти навіть в складних умовах сьогодення.

Маркетинг - це виробнича-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продукції (послугах) за допомогою обміну з метою одержання прибутку. Маркетинг як різновид діяльності, що є властивим для ринкової економіки, виконує такі функції:[9]

вивчення ринку, його структуризація (сегментування), аналіз і прогнозування попиту;

вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства;

визначення номенклатури і асортименту продукції для ринку;

розробка стратеги виходу на ринок і реакції на дії конкурентів;

реклама, збут і його стимулювання;

політика ціноутворення.

Об'єктом маркетингу є комплекс, що складається з елементів “потреби - товар - ціна - реклама - збут”. Центральне місце в цій системі займає товар - все що продається з метою задоволення певних потреб (продукція, послуги, ресурси, ідеї тощо).

У широкому розумінні маркетинг не просто різновид діяльності, а ринкова концепція управління виробництвом, за якої принципова ідея - задоволення потреб через ринок - лежить в основі роботи всіх підрозділів підприємства (проектно-конструкторських, технолого-виробничих, фінансово-комерційних). Це означає, що маркетинг інтегрує в усі фази підприємницької діяльності й підпорядковує їх інтересам підприємства на ринку. Маркетинг ставить виробництво продукції у повну залежність від попиту на неї і можливостей її продажу. В умовах науково-технічного прогресу і конкурентної боротьби для виживання і успішної роботи кожне підприємство повинно мати розвинуту систему маркетингу і відповідну стратегію і тактику вирішення маркетингових завдань.

Задоволення споживача залежить від його сприйняття характеристик (властивостей) товару, які створюють споживчу цінність. Якщо позитивні якості товару нижче пов'язаних з ним сподівань, споживач залишається незадоволеним. Якщо позитивні якості товару співпадають з очікуваним результатом, споживач задоволений. Якщо позитивні якості товару перевершують очікування, споживач у захваті. Компанії, які керуються в своїй діяльності філософією маркетингу, роблять все можливе, щоб задовольнити своїх клієнтів. Задоволений клієнт вертається знову і знову, купує товар та розповідає про своє задоволення знайомим.

Головне тут -- реалізувати очікування споживача, які пов'язані з даним товаром. Кращі компанії ставлять за мету завжди давати більше, ніж клієнт очікує, -- вони обіцяють тільки те, що можуть виконати, але виконують трохи більше, ніж обіцяли [4].

Очікування споживача ґрунтуються на попередньому досвіді, думках знайомих, на інформації та обіцянках, які надають маркетологи компанії та конкуренти. Маркетологи мусять слідкувати за правильним встановленням рівня очікувань. Якщо рівень дуже низький, то покупці, які вже купували товари компанії, будуть задоволені, але нових залучити не вийде. Якщо рівень занадто високий, покупці будуть розчаровані.

Маркетинг виникає тоді, коли хтось вирішує задовольнити свої потреби та запити за допомогою обміну.

Обмін -- один з багатьох способів, які дозволяють нам отримувати те, чого ми прагнемо. Наприклад, зголоднілий може отримати їжу за допомогою мисливства, рибальства чи збору плодів. Він може також спробувати жебракувати. А може запропонувати в обмін на їжу гроші, інший товар чи послугу.[5]

Обмін як спосіб задоволення потреб має багато переваг. Людина не мусить просити чи забирати в інших те, що їй потрібне, вона не залежатиме від пожертв. Вона не змушена виробляти все необхідне самотужки. Людина може виробляти виключно те, що вміє, та обмінюватись результатами своєї праці з іншими виробниками, отримуючи таким чином все, чого вона потребує. Отже, обмін дозволяє суспільству виробляти більше товарів, ніж це було б можливо у будь-який інший спосіб.

Якщо обмін -- це центральне поняття маркетингу, то угода є своєрідною одиницею виміру маркетингу. Угода -- це обмін речами, які є цінними для всіх учасників угоди: одна з сторін дає товар X іншій, яка в обмін дає першій стороні товар X Наприклад, ви сплачуєте 350 доларів компанії Sears за телевізор. Це класична грошова операція; однак не всі угоди пов'язані з грошима. Коли ви міняєте свій старий холодильник на неновий телевізор сусіда, ви здійснюєте бартерну операцію.

В широкому розумінні при здійсненні угоди сторона, яка продає, намагається отримати певну реакцію на свою пропозицію. Ця реакція може вийти за межі купівлі чи обміну товарами (послугами). Політичний діяч, який виступає в ролі кандидата на будь-яку посаду, наприклад, бажає отримати реакцію у вигляді голосів виборців, церква -- у вигляді збільшення кількості своїх парафіян, суспільний рух -- у вигляді прийняття ідеї, яку він пропагує. Маркетинг є сукупністю дій, які здійснюються з метою отримання від цільової аудиторії бажаної реакції на товар, ідею чи будь-який інший об'єкт. Маркетинг, орієнтований на угоду, -- це частина ширшого поняття маркетингу стосунків. Маркетологи набагато більше зацікавлені у створенні довгострокових відносин зі своїми клієнтами, посередниками та постачальниками, ніж в укладанні короткострокових угод. Маркетолог повинен налагоджувати стійкі економічні та суспільні зв'язки, обіцяти високоякісні товари, найкраще обслуговування та прийнятні ціни й постійно виконувати ці обіцянки. Цілі маркетингу істотно змінилися: від прагнення отримати максимальний прибуток від кожної окремої угоди до створення максимально взаємовигідних стосунків зі споживачами та іншими учасниками ринку. Точніше було б сказати, що компанія врешті-решт прагне створити унікальний актив під назвою маркетингова мережа. Маркетингова мережа складається з самої компанії та всіх сторін, які так чи інакше беруть участь в її діяльності: споживачів, службовців, постачальників, дистрибуторів, роздрібних торговців, рекламних агентів та інших фізичних чи юридичних осіб, з якими компанія має встановити взаємовигідні ділові стосунки. Все частіше конкуренція відбувається не поміж компаній, а скоріше поміж їх маркетингових мереж, причому виграє та компанія, яка створила найбільш життєздатну мережу. Головний принцип тут такий: створи повноцінну мережу взаємовідносин з головними діючими особами, тоді прибуток гарантований [10].

Маркетинг стосунків орієнтований на довгостроковий термін. Його ціль -- надання споживачам довготривалої споживчої цінності, а міра успіху -- довгострокове задоволення споживача та його прихильність компанії. Окрім пропозиції стабільно високої споживчої цінності та задоволення, маркетологи можуть використовувати специфічні маркетингові засоби для створення тіснішого зв'язку зі споживачем. По-перше, для заохочення постійних клієнтів можна використовувати матеріальні стимули. Наприклад, авіакомпанії пропонують постійним клієнтам системи пільг, готелі -- найкращі номери, супермаркети -- знижки.

По-друге, поруч з матеріальним стимулюванням маркетологи пропонують моральне. Йдеться про те, що компанії, намагаючись закріпити свої зв'язки з клієнтами, вивчають потреби й уподобання кожного з них, щоб потім запропонувати індивідуалізовані товари та послуги. Наприклад, службовці готелів Ritz-Carlton вважають кожного клієнта гостем, а не типовим представником масового ринку. Службовці звертаються до своїх клієнтів на ім'я, кожну хвилину демонструють доброзичливість й гостинність. Звички кожного з гостей заносяться в базу даних компанії, доступ до якої можна отримати з будь-якого готелю Ritz в усьому світі і яка містить дані про 500 тисяч клієнтів готелів. Якщо клієнт вимагав пухову подушку в монреальському готелі Ritz, то про його смаки може дізнатися службовець будь-якого готелю цієї мережі. І якщо цей клієнт зупиниться через декілька місяців чи навіть років в готелі Ritz, наприклад, в Атланті, він обов'язково знайде в своєму номері пухову подушку [11].

Влітку 1994 року, намагаючись покращити відносини зі своїми 700 тисячами клієнтів, автомобільний концерн Saturn запросив їх відвідати свої заводи в Спрінг-Хіллі, штат Теннесі. Під час дводенної подорожі відвідувачам пропонували сімейний обід, екскурсію по заводу, а також різноманітні спортивні заходи; все це, на думку керівництва компанії, мало підвищити рівень довіри до компанії та створити відчуття єдності. Менеджер Saturn з питань корпоративних комунікацій каже про це так: "Наша програма Ласкаво просимо -- ще один спосіб створення... взаємовідносин, вона показує, що ми ставимося до своїх клієнтів не так, як більшість автомобільних компаній". Спрінг-Хілл відвідало більш ніж 40 тисяч гостей з різних куточків планети, від Аляски до Тайваню [12].

По-третє, як додаток до матеріального та морального стимулювання компанія створює структурні зв'язки. Наприклад, маркетолог може надати споживачу спеціальне обладнання чи можливість електронного зв'язку з компанією, щоб полегшити йому процес замовлення, оплати та постачання товарів. Компанія FedEx пропонує тисячам своїх кращих корпоративних та індивідуальних клієнтів спеціальну програму FedEx Ship, щоб вони не перейшли до таких конкурентів, як UPS. FedEx Ship передбачає надання клієнту безкоштовної комп'ютерної програми для встановлення зв'язку з комп'ютерами компанії. За допомогою цієї програми клієнти можуть планувати відправлення та доставку пакунків, а також стежити за місцем знаходження вантажу, який вони відправили. Клієнтам, які підключені до Internet, FedEx пропонує ті ж самі послуги на її Web -сторінці.

Маркетинг стосунків вимагає, щоб маркетологи працювали не тільки з товаром, але й зі споживачем. Проте, компанії не потрібні довгострокові та тісні взаємовідносини з будь-яким споживачем. Не варто приховувати, що кожна компанія має споживачів, яких вона хотіла б позбутися. Маркетолог повинен з'ясувати, яких споживачів компанія може обслуговувати найефективніше порівняно з конкурентами. Іноді компанії краще позбутися певної категорії споживачів, обслуговування яких дуже дорого коштує, а відшкодування витрат неможливе ні за яких умов. Зрештою, маркетинг -- це мистецтво залучення та збереження вигідних клієнтів [1З].

Маркетинг підприємства ґрунтується на таких принципах:

орієнтація усіх сфер діяльності підприємства на задоволення потреб покупців з метою продажу продукції і одержання прибутку;

цілеспрямований і активний вплив на попит, його розвиток;

гнучке реагування виробництва на зміну потреб і попиту покупців, оперативне пристосування до цих змін;

використання ціноутворення як механізму реагування і впливу на кон'юнктуру ринку;

вибір ефективних форм і методів доставки, реклами і продажу продукції;

підтримка творчої атмосфери серед працівників, причетних до маркетингової діяльності, заохочення їх активності й ініціативи у розробці маркетингових рішень.

У своєму розвитку маркетинг пройшов певну еволюцію, етапи якої характеризуються його концепціями. Концепція маркетингу - це загальний підхід підприємства до досягнення своєї мети на ринку. Відомі п'ять концепцій маркетингу: виробнича, продуктова, комерційна, індивідуального і соціального маркетингу.

Виробнича концепція передбачає спрямування головних зусиль підприємства на удосконалення виробництва і мобілізацію внутрішніх резервів з метою розширення обсягу виготовлення продукції та зниження її собівартості. Вона типова за умов незадоволеного попиту, що відповідає передусім низькому рівню розвитку ринкових відносин. Застосовується також тоді, коли собівартість продукції висока і є резерви її зниження.

Продуктова концепція специфічна тим, що основна увага акцентується на поліпшенні споживчих параметрів виробів, їх конструктивних, експлуатаційних показників, підвищенні якості й завдяки цьому забезпечується належний збут продукції. Ця концепція відповідає потребам конкурентної боротьби, коли є можливість підвищувати конкурентоспроможність виробів шляхом її удосконалення за умов досить стабільного попиту.

Комерційна концепція полягає в тому, що для забезпечення належного збуту активізується в першу чергу робота комерційних служб: працівників реклами, агентів по збуту, продавців тощо. Різні форми психологічного впливу на покупця дають найбільший ефект тоді, коли він погано обізнаний з пропонованою продукцією і її споживчими якостями. Продукція інтенсивно рекламується для того, щоб її продати за будь-яких умов.

Принципова особливість розглянутих концепцій полягає в тому, що в центрі їх уваги є продукція як об'єкт виробництва. Конкретні потреби споживачів тут на другому місці й сприймаються дещо абстрактно. Змінюють цю орієнтацію концепції вищого рівня, до яких належить індивідуальний і соціальний маркетинг.

Концепція індивідуального маркетингу орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців, їх розвиток і спрямування зусиль на те, щоб задовольнити ці потреби краще, ніж конкуренти. Концепція соціального маркетингу не обмежується виявленням і задоволенням індивідуальних потреб як умови ефективної діяльності підприємства, а приймає до уваги суспільні потреби та інтереси передусім перспективного характеру: охорону навколишнього середовища, природних ресурсів, здоров'я людей, національної безпеки тощо.

У діяльності підприємства, яка повинна постійно адаптуватися до мінливого зовнішнього середовища, не реалізується тільки одна якась концепція маркетингу. Концепції переплітаються і використовуються у комплексі, як того вимагають конкретні умови. Проте з розвитком ринкових відносин і наданням їм цивілізованих форм загальною тенденцією є перенесення основної уваги на задоволення потреб покупців з урахуванням соціальних наслідків виробництва, тобто на концепцію соціального маркетингу.

1.3 Проблеми управління господарською діяльністю підприємства в контексті маркетингового середовища

Маркетинг передбачає управління ринком, яке спрямоване на здійснення обміну та створення відносин з метою надання споживчої цінності та задоволення нужд і запитів споживача. Таким чином, можна повернутись до попереднього визначення маркетингу як процесу, під час якого окремі особи та групи осіб отримують необхідне та бажане шляхом створення товарів й споживчих цінностей та обміну ними.

Процеси обміну не відбуваються самі по собі. Продавці повинні шукати покупців, виявляти їхні потреби, створювати якісні товари та послуги, визначати їхні ціни, рекламувати, зберігати та постачати. Розробка продукту, аналіз ринку, комунікації, доставка, встановлення цін та обслуговування -- основні види маркетингової діяльності. Існує думка, що маркетингом займається здебільше продавець, але й покупці, виявляється, беруть в ньому участь -- коли шукають потрібні товари за доступними цінами. Агенти з закупок теж беруть участь у маркетинговій діяльності, коли шукають продавців, з якими можна здійснювати вигідні угоди.

На рис. 1.2 представлено основні елементи системи сучасного маркетингу. Маркетинг включає обслуговування ринку кінцевих покупців в умовах конкуренції. Компанія та її конкуренти відправляють свою продукцію та інформацію про неї кінцевим споживачам -- прямо або через маркетингові проміжні ланки (посередників). На всіх діючих осіб цієї системи впливають однакові фактори маркетингового середовища (демографічні, економічні, екологічні, науково-технічні, політико-правові, соціально-культурні).

Кожна із складових системи маркетингу робить свій внесок у збільшення споживчої цінності. Таким чином, успіх компанії залежить не тільки від її власних дій, але й від того, наскільки повно потреби кінцевого споживача задовольняються усіма ланками ланцюга.

Існує думка, що управління маркетингом -- це пошук достатньої кількості споживачів, яких компанія може задовольнити, при існуючому рівні виробництва. Але це дуже спрощений погляд. Чи потрібне управління маркетингом компанії, яка має бажаний рівень попиту на свої товари? Звісно. Адже в будь-яку мить попит може змінитися, наприклад зникнути чи стати недостатнім, нерегулярним чи надмірним. Управління маркетингом забезпечує відповідні способи роботи з цими різноманітними видами попиту. Управління маркетингом пов'язане не тільки зі створенням та підвищенням попиту, але й з його виправленням чи навіть зменшенням.

Іншими словами, управління маркетингом -- це вплив на рівень і характер попиту, на його розподіл в часі за допомогою методів, які дозволяють компаніям досягти своїх глобальних цілей. Простіше кажучи, управління маркетингом -- це управління попитом.

Управління попитом означає управління споживачами. Попит на продукцію компанії створюють дві групи покупців -- нові клієнти та постійні клієнти. Теорія та практика традиційного маркетингу завжди зосереджувалися на залученні нових клієнтів та продажу їм товарів та послуг. Сьогодні, однак, ситуація змінилась. Окрім розробки стратегій, спрямованих на залучення нових клієнтів та укладання з ними угод, компанії роблять все можливе, щоб утримати старих клієнтів та підтримувати з ними постійні стосунків.

Чому така увага приділяється збереженню клієнтів? Коли компанії працювали в умовах екстенсивної економіки, швидкий розвиток ринків дозволяв використовувати в маркетингу так званий "підхід дірявого цебра". Розширення ринків забезпечувало безперервний приплив великої кількості нових споживачів. Компанії мали можливість постійно наповнювати маркетингове 'цебро" новими клієнтами та не хвилювалися про те, що старі клієнти залишають "цебро" через "діряве дно". Однак сьогодні компанії змушені рахуватися з новими реаліями як в економіці, так й в маркетингу. Демографічні зміни, уповільнення темпів економічного зростання, посилення конкуренції, криза перевиробництва в багатьох галузях економіки -- всі ці фактори призводять до того, шо кількість нових клієнтів зменшується. Багато компаній змагаються сьогодні за частки ринків, які суттєво зменшились чи збідніли. Тому вартість зусиль, спрямованих на залучення нових клієнтів, збільшується. Якщо говорити точніше, то залучення нового клієнта коштує в п'ять разів дорожче, ніж підтримка задоволення старого [15].

Компанії також розуміють, що втрата клієнта значить дещо більше, ніж втрата однієї угоди, -- це означає втрату цілої низки купівель, які клієнт міг би зробити під час своєї прихильності компанії.

Отже, робота над збереженням старих клієнтів має великий економічний сенс. Компанія може втратити гроші на одній угоді, проте отримати чималий прибуток від довгострокової співпраці зі споживачем [16].

Залучення нових клієнтів залишається найважливішим завданням управління маркетингом. Однак сьогодні акцент переносять на збереження старих клієнтів та створення вигідних довгострокових стосунків з ними. Ключ до збереження клієнтів -- вища споживча цінність та повне задоволення покупців. Дотримуючись цих принципів, багато компаній вдаються до незвичайних заходів, намагаючись постійно задовольняти своїх клієнтів.


Подобные документы

  • Організаційно-економічна характеристика і дослідження ринку підприємства ПрАТ "Пересувна механізована колону-23". Вивчення системи управління збутовою діяльністю підприємства. Пропозиції по підвищенню збуту на підприємстві, їх економічна ефективність.

    дипломная работа [503,1 K], добавлен 19.10.2014

  • Суть та роль маркетингу в сучасних умовах господарювання. Психологія маркетингу: його складові 4Р. Маркетингова діяльність на підприємстві ТОВ "ЛГЗ Калганоф": аналіз та оцінка ефективності управління, проблеми та їх вирішення, шляхи удосконалення.

    курсовая работа [55,6 K], добавлен 01.10.2014

  • Основні принципи та функції маркетингу на підприємстві. Види сучасного маркетингу. Система внутрішньофірмового управління. Розробка маркетингових стратегій діяльності підприємства. Аналіз маркетингової діяльності і обґрунтування її необхідності.

    дипломная работа [156,3 K], добавлен 23.05.2012

  • Сутність та складові маркетингової діяльності підприємства. Стратегічне планування та аудит маркетингу. Процес управління маркетингом. Контроль і маркетинговий аналіз діяльності підприємства. Організаційно-правові основи маркетингової діяльності.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 02.11.2007

  • Система маркетингу, її роль на підприємстві. Формування клієнтської бази. Загальна характеристика ПП "Вир Мандрів". Маркетингова цінова політика підприємства. Основні напрямки удосконалювання управління маркетинговою діяльністю ПП "Вир Мандрів".

    курсовая работа [57,3 K], добавлен 26.01.2010

  • Сутність, специфіка комерційної діяльності в умовах ринкової економіки. Використання концепції маркетингу в діяльності торгового підприємства. Аналіз комерційної діяльності підприємства із закупівлі товарів. Прогнозування розвитку підприємства.

    курсовая работа [255,0 K], добавлен 05.02.2015

  • Маркетингове управління: концепція і процес, його основні функції та механізм їх реалізації. Аналіз природно-економічних умов розвитку підприємства. Оцінка ринкових можливостей. Розрахунок витрат на маркетинг, їх планування та оцінка ефективності.

    курсовая работа [960,1 K], добавлен 10.12.2010

  • Основні поняття і визначення товарної політики підприємства. Процес формування маркетингової політики. Аналіз господарської діяльності підприємства. Характеристика його економічних показників. Дослідження системи маркетингу та шляхів її удосконалення.

    дипломная работа [377,5 K], добавлен 27.11.2017

  • Сутність управління маркетинговою діяльністю та її особливості в ринкових відносинах. Характеристика діяльності фірми. Аналіз конкурентів підприємства. Розробка заходів щодо удосконалення управління системою маркетингової діяльності на СК "Форвард".

    дипломная работа [1,4 M], добавлен 09.11.2013

  • Основи управління маркетинговою діяльністю на підприємстві. Економічний аналіз господарської і фінансової діяльності ТОВ "Чайка". Загальна характеристика організаційної структури організації. Планування рекламної кампанії підприємства у мережі Інтернет.

    дипломная работа [2,1 M], добавлен 28.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.