Транспозиції частин мови в перекладі з англійської мови на українську (на матеріалі художніх текстів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 81`253:81`364(=161.2:=111)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Транспозиції частин мови в перекладі з англійської мови на українську (на матеріалі художніх текстів)

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Недбайло Катерина Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор Карабан В'ячеслав Іванович, завідувач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти транспозиція мовний художній

доктор філологічних наук, професор Швачко Світлана Олексіївна, академік Академії наук вищої школи України, професор кафедри перекладу Сумського державного університету

кандидат філологічних наук, доцент Максімов Сергій Євгенович, доцент кафедри теорії та практики перекладу Київського національного лінгвістичного університету

Захист відбудеться 22 травня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий 10 квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Клименко Л.В.

Загальна характеристика роботи

Транспозиція частин мови як один із найпоширеніших типів перекладацьких трансформацій мовних одиниць широко представлена в перекладах художніх творів з англійської мови на українську. Дослідження різних аспектів граматичних трансформацій займають значне місце у працях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників перекладу: Л.С. Бархударова, В.Г. Гака, З.О. Гетьман, Р.П. Зорівчак, М.К. Гарбовського, В.І. Карабана, І.В. Корунця, В.М. Комісарова, Л.К. Латишева, Т.Р. Левицької, А.М. Фітерман, Я.І. Рецкера, О.І. Чередниченка, О.Д. Швейцера. Явище переходу слів із однієї частини мови в іншу в процесі перекладу і пов'язані з цим граматичні перетворення в цілому вивчені ще недостатньо, досліджено лише окремі аспекти цього типу трансформацій (Л.С. Бархударов, В.І. Карабан, Р.К. Мін'яр-Бєлоручев, Я.І. Рецкер).

Великий внесок у теорію транспозиції зробив Ш. Баллі, який уперше запровадив у науковий обіг поняття транспозиції. Обґрунтований аналіз теоретичних питань транспозиції представлено у працях Е. Сепіра та Л. Теньєра, де розглянуто сутність процесу транспозиції та мовні явища, пов'язані з механізмом переходу слів з одного лексико-граматичного класу в інший. У працях зазначених вчених підкреслюється роль і доречність транспозиції та обговорюються окремі її аспекти.

Різні підходи до вивчення транспозиції відбито у працях І.Р. Вихованця, А.С. Джура, В.І. Карабана, О.С. Кубрякової, А.Е. Левицького, С.І. Ожогана та інших дослідників. Концепції вчених різняться наголосом на морфологічну, синтаксичну та семантичну сутність явища транспозиції, а також повнотою дослідження цього явища, що пов'язано з широким або вузьким розумінням терміна “транспозиція” у перекладознавчій науці.

Таким чином, слід зазначити, що на цей час явище транспозиції частин мови при перекладі в цілому ще не вивчено і не стало об'єктом докладного дослідження у перекладознавстві. Потребує вдосконалення методика аналізу транспозиції на матеріалі конкретних перекладів. Послідовне вивчення цього явища і очікувані нові здобутки загальної теорії транспозиції є необхідними для глибшого осягнення широкого спектру мовних механізмів перекладу: структурних, семантичних, культурологічних тощо, які можуть залишитися поза увагою, якщо розглядати функціонування тих чи інших граматичних явищ на матеріалі кожної окремої національної мови без урахування особливостей, які виявляються в процесі перекладу. На нашу думку, саме транспозиція може виявити і пояснити системні взаємовідношення частин мови як лексико-граматичних класів слів і у мові оригіналу, і у мові перекладу.

У сучасному українському перекладознавстві ціла низка питань, пов'язаних із системним вивченням транспозиції, ще не отримала обґрунтованого пояснення. Визначення процесу транспозиції, поняття повної та неповної транспозиції, широкий та вузький підходи до аналізу цього явища залишаються на цей час одними з найбільш дискусійних. Потреба висвітлення питань транспозиції найбільшою мірою стосується аналізу перекладів художніх текстів, оскільки саме у художньому перекладі застосування транспозиції є досить поширеним.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що проблема транспозиції частин мови в англо-українському напрямку перекладу комплексно не була досліджена у перекладознавстві. Актуальним є розгляд основних причин застосування транспозиції у перекладі, а також її різновидів та умов застосування, що дає можливість по-новому поглянути на особливості процесу перекладу та будови англійської та української мов, зокрема на особливості функціонування лексичних, морфологічних та синтаксичних елементів двох мов. Важливість дослідження цієї проблеми пов'язана і з наявністю окремих помилок у студентів та перекладачів-початківців при здійсненні як усної, так і писемної форм перекладу стосовно вибору відповідних частин мови для перекладу в тих випадках, коли у цільовій мові не існує прямого відповідника. Усе це зумовило актуальність дослідження транспозиції з урахуванням сучасних тенденцій у перекладознавчій теорії та функціонально-комунікативного підходу до мовних явищ у перекладі.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах теми, що розробляється в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, “Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації. Підрозділ IV “Концептуальні картини світу романських та германських мов у контексті сучасного перекладознавства”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код 06 БФ 044-01). Тема дисертації входить до наукової теми кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка “Прагмасемантичні та жанрово-стилістичні проблеми письмового і усного перекладу”.

Тема дисертаційної роботи “Транспозиції частин мови в перекладі з англійської мови на українську (на матеріалі художніх текстів)” затверджена Вченою радою Інституту філології (протокол № 3 від 15 листопада 2004 р.).

Метою дослідження є уточнення визначення та комплексний аналіз транспозиції частин мови у перекладах художніх текстів з англійської мови українською. Поставлена мета зумовила розв'язання таких завдань:

1. Уточнення поняття перекладацької транспозиції у перекладі.

2. Встановлення особливостей застосування транспозиції у художньому перекладі.

3. Окреслення частиномовної сфери, якої стосуються поширені транспозиції у процесі перекладу.

4. Виявлення та опис головних причин частиномовних транспозицій на матеріалі перекладів англійських художніх текстів українською мовою.

5. Здійснення класифікації та аналізу типів транспозиції частин мови, які застосовуються в англо-українському художньому перекладі, та, зокрема, розрізнення повної і неповної транспозиції частин мови.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження застосовано описовий метод із використанням прийомів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; трансформаційний, морфолого-синтаксичний, семантичний, контрастивний та компонентний аналіз, а також елементи словотвірного, стилістичного та кількісного аналізу. Функціональні особливості мовних одиниць, які підлягають дослідженню, виявляються за допомогою контекстуального аналізу.

Об'єктом дослідження є пари відповідних лексичних одиниць, словосполучень та речень вихідного та цільового текстів, де спостерігається транспозиція слів. Усього проаналізовано 1780 прикладів транспозиції, вилучених з англійських художніх текстів та їх перекладів українською мовою.

Предметом дослідження є основні причини, характеристики та різновиди транспозиції частин мови, а також особливості її застосування при перекладі з англійської мови на українську.

Матеріалом дослідження слугували оригінали та переклади художніх текстів з англійської мови українською загальним обсягом 4697 сторінок.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у перекладознавстві внаслідок проведеного комплексного аналізу транспозиційних процесів у перекладі художніх текстів з англійської мови на українську виявлено та описано причини, умови, типи та види трансформації транспозиції як однієї з основних міжмовних трансформацій.

Теоретичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів для вивчення закономірностей трансформаційних та транспозиційних процесів у випадку вихідної та цільової мов різного структурного складу та у розробці методик порівняльного аналізу граматичних процесів, що відбуваються при перекладі. Висновки дисертації становлять внесок у дослідження прийомів перекладу і поглиблюють розуміння транспозиційного аспекту часткової та загальної теорії перекладу.

Практична цінність дисертації зумовлена тим, що її матеріали можна використати у викладанні нормативних курсів основ перекладознавства, теорії та практики перекладу з англійської мови на українську, порівняльної граматики і типології англійської та української мов, у спецкурсах “Трансформаційний аспект перекладу” і “Контрастивна лінгвістика”, а також у підготовці відповідних підручників та посібників. Результати дисертації сприятимуть удосконаленню практики перекладу з англійської мови на українську.

Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на Міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному вузі” 28 вересня 2006 року у Київському національному лінгвістичному університеті, “Новітні обрії розвитку германської та романської філології” 12 квітня 2007 року у Запорізькому національному університеті, “Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” 29 вересня 2006 року у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова (м. Київ), на Всеукраїнських науково-методичних конференціях “Лінгвістика тексту” 31 жовтня 2005 року у Херсонському державному університеті та “Актуальні проблеми підготовки перекладачів” 2 червня 2007 року у Волинському інституті економіки та менеджменту, а також на конференціях молодих учених в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у 2005 і 2006 роках.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у шести одноосібних наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України.

Положення, винесені на захист:

1. Транспозиція частин мови - це заміна слова вихідної мови однієї частини мови словом іншої частини мови цільової мови у процесі перекладу або набуття ним іншої морфологічної категорії. За повної транспозиції, окрім переходу слова внаслідок перекладу з однієї частини мови в іншу, відбуваються також лексико-семантичні та синтаксичні трансформації відповідних мовних одиниць. До неповної транспозиції належить перехід слова з однієї морфологічної категорії до іншої в межах тієї самої частини мови. Транспозиції можуть бути комплексними, оскільки у межах одного речення можуть спостерігатися транспозиції різних частин мови: іменників, прикметників, дієслів та прислівників.

2. Граматичні, словотвірні, лексико-семантичні, жанрово-стилістичні та ситуативно-контекстуальні причини застосування транспозиції зумовлені системними відмінностями англійської та української мов, основною з яких є аналітичність англійської мови та синтетичність української мови, а також особливостями мовлення цими мовами. Застосування транспозиції при перекладі є наслідком переходу від аналітичного структурування синтаксису англійського речення на основі складних лексико-граматичних конструкцій, що формуються навколо дієслівного центру, до морфолого-синтаксичних структур синтетичної української мови та дії різних норм мовлення.

3. Серед типів повної транспозиції виокремлюються іменні, дієслівні та прислівникові транспозиції. До іменних транспозицій належать транспозиції іменників, прикметників та займенників. Іменники транспонуються переважно в дієслова, прикметники та прислівники; прикметники - в іменники, дієслова та предикативні прислівники; займенники - в іменники. Дієслівні транспозиції включають у себе транспозиції неособових та особових форм дієслів. Поширеною при перекладі є транспозиція англійських неособових форм дієслова: дієприкметника І, дієприкметника ІІ, герундія та інфінітива. Особові форми дієслова транспонуються переважно в українські дієприкметники, дієприслівники, прислівники. Прислівники транспонуються в українські прикметники, дієслова та дієприслівники.

4. Характерною особливістю транспозицій є їх взаємоспрямованість, тобто англійські іменники можуть ставати у перекладі прикметниками, а англійські прикметники - іменниками; англійські іменники можуть у перекладі трансформуватися в українські дієслова, а англійські дієслова - в українські іменники; англійські дієслова - в українські прислівники, а англійські прислівники - в українські дієслова.

5. Транспозицію частин мови при перекладі художніх текстів нерідко супроводжують стилістичні заміни, оскільки художній переклад є менш регламентованим, ніж переклад текстів інших жанрів, для нього характерне прагнення до здійснення емоційного впливу на читача. Слова, що належать до нейтральної лексики, можуть перекладатися транспонованими стилістично забарвленими відповідниками. Використовуючи різні типи транспозицій з метою надання цільовому тексту експресії, перекладачі уникають буквалізму у відтворенні оригіналу.

6. Транспозицію частин мови можуть супроводжувати зміни у синтаксичній структурі речення. Як правило, синтаксична трансформація використовується при перекладі простих англійських речень, ускладнених синтаксичними комплексами - інфінітивними, герундіальними тощо, тобто такими, які не можна дослівно перекласти українською мовою. У таких випадках просте речення може замінюватися на складне. У разі транспозиції лексичних одиниць складні речення вихідного тексту можуть трансформуватися у прості речення цільового тексту, що пояснюється більшою синтетичністю української мови порівняно з англійською.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (266 позицій), списку матеріалів дослідження (15 позицій) та додатків, у яких подана кількісна характеристика різновидів транспозицій частин мови. Основний зміст викладено на 181 сторінці, загальний обсяг дисертації - 212 сторінок.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, методи аналізу матеріалу; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; сформульовано основні твердження, що виносяться на захист.

Перший розділ „Теоретичні проблеми транспозиції частин мови у художньому перекладі” присвячено визначенню транспозиції частин мови як перекладацького прийому і встановленню її ролі в художніх перекладах.

Порівнюючи тексти ВМ (вихідної мови) і ЦМ (цільової мови), можна виявити, що деякі фрагменти вихідного тексту перекладені слово в слово, а деякі - зі значним відхиленням від буквальних відповідностей. Особливо привертають увагу ті місця, де цільовий текст за своїми мовними характеристиками зовсім не схожий на похідний. Отже, в нашій мовній свідомості існують деякі можливі відповідності, відхилення від яких ми й сприймаємо як міжмовні трансформації. Транспозиція як один із поширених різновидів трансформацій відіграє важливу роль у структуруванні речень та формуванні категорій тексту перекладу і розширює виражальні можливості ЦМ, оскільки внаслідок транспозиції досить часто збагачується семантико-стилістична структура речення. Застосування прийому транспозиції здійснюється з метою досягнення адекватності перекладу. Питання адекватності перекладу і пов'язані з цим проблеми розглянуто в роботах таких вчених, як З.О. Гетьман, А.Г. Гудманян, В.В. Демецька, Р.П. Зорівчак, В.І. Карабан, Т.Р. Кияк, Н.Ф. Клименко, С.Є. Максімов, М.О. Новікова, О.І. Чередниченко та багатьох інших.

У першому розділі розглянуто типи транспозицій, проаналізовано явища взаємопроникнення морфології, синтаксису і лексики під час транспозиції, розглянуто особливості транспозиції частин мови у художньому перекладі, пов'язані з функцією експресивно-емоційного впливу на читача, та визначено причини транспозицій частин мови у перекладі художніх текстів.

На цей час транспозиція як перекладацька трансформація ще залишається недостатньо дослідженою і поки що не існує чіткого визначення поняття „транспозиції”. Питання транспозиції розглядається як один із різновидів певного типу перекладацьких трансформацій. У нашому дослідженні під транспозицією в художньому перекладі розуміється заміна словоформ ВМ на словоформи ЦМ, які відрізняються за граматичним значенням, частиномовними характеристиками та/або лексико-граматичним розрядом. Унаслідок транспозиції в перекладі слова можуть як переходити з однієї частини мови в іншу, так і залишатися в межах тієї ж частини мови, змінюючи лише окремі формально-граматичні функції, які виконують різні граматичні категорії кожної частини мови. Різні типи транспозицій здійснюються з метою адекватної передачі семантико-стилістичних особливостей відповідних лексем ВМ лексемами ЦМ з урахуванням їхніх мовленнєвих особливостей, норм і традицій спілкування.

У разі повної транспозиції слово вихідного речення замінюється в перекладі словом іншої частини мови. У разі неповної транспозиції відбувається заміна граматичних форм, властивих окремим граматичним категоріям, зокрема, категоріям роду, числа, часу, а також може змінюватися синтаксична функція похідної одиниці без зміни її належності до певної частини мови.

Класифікація слів за частинами мови не може вважатися тільки граматичною, але має й свою при цьому яскраво виражену лексичну сторону. Значення кожного слова асоціюється в нашій свідомості з належністю до одного із лексико-граматичних класів (частин мови), оскільки категоріальне значення частини мови присутнє у змісті будь-якого слова.

Транспозиція переконливо доводить існування в кожній частині мови свого власного категоріального значення, яке зазвичай зберігається, незважаючи на здійснений перехід в іншу частину мови, у смисловій структурі слова речення перекладу. Встановлюючи зв'язки між окремими частинами мови, процес транспозиції сприяє виділенню загального значення класу одиниць, які переходять у перекладі в інший клас, а також загального значення того класу, в який перекладається, транспонується похідне речення ВМ. Головну роль у перекладеному тексті виконує значення транспонованого слова тексту ЦМ. Так, транспозиція у клас іменників призводить до домінуючого становища значення предметності, транспозиція у клас прикметників призводить до фокусування ознакового, атрибутивного значення, а транспозиція у клас дієслів - до підкреслення значення процесу або дії. Як правило, семантичний зв'язок між вихідною та транспонованою мовними одиницями зберігається, відбуваються лише деякі часткові семантичні зрушення, що мають різний характер і зумовлені категоріальним значенням відповідної частини мови, наприклад:

I liked her (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye, p. 5).	Сельма мені сподобалася (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі, с. 5).

Займенник her (її) у перекладі транспонується в іменник Сельма. Відмінності іменника від займенника - назва конкретних предметів, явищ - роблять речення перекладу конкретнішим, ніж речення оригіналу: перекладач називає ім'я персонажа.

У процесi транспозицiй вiдбувається змiна лексико-граматичного класу та категорiального статусу слова i його структурно-семантичних характеристик. Так, наприклад, переходячи в дiєслово, iменник втрачає значення предметностi i набуває значення процесу, стану або дiї, що супроводжується змiною вiдповiдних граматичних категорiй: вiн набуває категорiй виду, часу тощо, характерних для дiєслова, а також вiдбувається змiна його синтаксичних функцiй. Порівняймо:

It was a surprise to me, therefore, to hear him asking Holmes in an eager voice... (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 165).	Через це мене дуже здивувала нетерплячість, з якою він розпитував Холмса... (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, с. 432).

Iменник surprise транспонується в дієслово здивувала. Surprise в англійському реченні - компонент іменного присудка, в українському здивувала - простий дієслівний присудок.

Таким чином, наслідки транспозицій відбиваються як на лексико-семантичному, так і на морфологічному та синтаксичному рівнях, які функціонують у постійній взаємодії у кожній національній мові, а також при перекладі з однієї мови на іншу. Взаємозв'язок різних рівнів мови у процесі транспозиції свідчить про те, що слово не живе відокремленим життям, а існує у всій повноті своїх форм і асоціативних зв'язків.

Транспозиція при перекладі може бути односпрямованою, коли спостерігається закономірний процес транспозиції однієї певної частини мови до іншої, а не навпаки. Наприклад, прислівники у перекладі можуть транспонуватися у частки:

I have seldom heard him mention her under any other name (A. Conan Doyle. Shеrlock Holmes, p. 3).	Я майже не чув, щоб він згадував її якось інакше (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, с. 110).

Абсолютна більшість транспозицій є взаємоспрямованою, коли відбувається взаємозаміна частин мови ВМ і ЦМ. Так, з одного боку, займенники, як правило, транспонуються в іменники:

They were never quite the same ones in physical person (F.S. Fitzgerald. The Great Gatsby, p. 5).	Дівчата щоразу були інші (Ф.С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі, c. 5).

З іншого боку, іменники можуть транспонуватися в займенники:

The man on my left is now the Earl of Doncaster (F.S. Fitzgerald. The Great Gatsby, p. 77).	Отой, що праворуч від мене, тепер - граф Донкастер (Ф.С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі, с. 64).

Слід зазначити, що взаємоспрямованість транспозиції частин мови при перекладі - це один із основних її принципів, тому вона є більш поширеною, ніж транспозиція односпрямована. Врахування взаємоспрямованого принципу відношень між словами різних частин мови при перекладі дозволяє вирішити питання, як і з якою регулярністю транспозиція реалізується у різних підсистемах двох неблизькоспоріднених мов - англійської й української. Аналіз взаємоспрямованої транспозиції свідчить про широкі можливості взаємопроникнення між частинами мови. Взаємоспрямована транспозиція зумовлена комунікативними і номінативними вимогами мови, що знаходить своє відображення у текстах перекладів художньої літератури.

Транспозиція у перекладах англійських художніх текстів багато в чому відрізняється від транспозиції в перекладах текстів інших стилів. Це, насамперед, пов'язано з тим, що художній літературі притаманна не тільки функція повідомлення, але й функція експресивно-емоційного впливу на читача. Використовуючи прийом транспозиції, перекладач художнього тексту нерідко робить різного типу відхилення від тексту оригіналу, що підтверджується наступним прикладом:

It was a terrible school, no matter how you looked at it (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye, p. 5).	Одне слово, не школа, а дурдом, хоч з якого боку подивись (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою в житі, с. 5).

В оригіналі відсутній відповідник виразу одне слово, а перекладач вводить його в текст, щоб емоційніше передати зміст речення. Негативна характеристика школи в оригіналі передається за допомогою прикметника: terrible school - жахлива школа. У перекладі прикметник terrible (жахлива) транспонується в іменник дурдом, який теж вживається в реченні для характеристики школи. Вираз не школа, а дурдом у перекладі є значно експресивнішим, ніж його відповідник у тексті оригіналу.

Застосування транспозицій ще раз засвідчує, що художній переклад є вільнішим, ніж переклад текстів інших жанрів. Транспозиція використовується для того, щоб текст перекладу легше сприймався читачем. Наслідком правильно здійснених транспозицій є те, що текст перекладу не сприймається як іноземний, а є наближеним до рідної для адресатів перекладу мовної системи.

У другому розділі „Причини транспозиції частин мови” виявлено системномовні та мовленнєві причини, пов'язані з відмінностями граматичної будови англійської та української мов та розбіжностями у нормах і традиціях мовленння, а також індивідуально-перекладацькі причини транспозиції частин мови та проаналізовано контекстуальні умови застосування транспозицій.

На причини застосування різних типів трансформації звертали увагу чимало дослідників (В.І. Карабан, В.М. Комісаров, Т.Р. Левицька, Я.І. Рецкер, А.В. Федоров, А.М. Фітерман та ін.). Необхідність транспозиції частин мови при перекладі з англійської мови на українську зумовлена, насамперед, розходженнями в системах двох мов, які пояснюються цілою низкою факторів, а саме: в українській мові може бути відсутньою граматична категорія, властива англійській мові; мовні категорії, що є в обох мовах, не цілком збігаються за обсягом значення; норми сполучуваності одиниць у двох мовах нерідко бувають різними; оформлення синтаксичних структур англійської та української мов нерідко не є відповідним. Отже, через об'єктивні причини відбуваються транспозиції, пов'язані з розходженнями у граматичній будові двох мов.

В українській мові відсутнє морфологічне вираження категорії означеності-неозначеності, яка в англійській мові має граматикалізований характер: це наявність артикля. У зв'язку з цією особливістю артикль при перекладі може транспонуватися у займенник або взагалі вилучатися. Так, означений артикль, виконуючи обмежувальну функцію, іноді виступає у своєму первісному значенні вказівного займенника, від якого походить. У такому випадку артикль транспонується в тексті перекладу у займенник, наприклад:

The incident and the name had remained together in my mind (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye, p. 67).	Але той інцидент, разом з іменем спортсменки, лишився десь на денці моєї пам'яті (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі, с. 69).

Унаслідок перекладу може спостерігатися розходження у функціонуванні окремих граматичних категорій англійської і української мов, порівняймо:

When we walked out of the room, the pearls were around her neck and the incident was over (F.S. Fitzgerald. The Great Gatsby, p. 88).	Коли ми вийшли з нею до гостей, вона мала те намисто на шиї, й інцидент був вичерпаний (Ф.С. Фіцджеральд, Великий Гетсбі, с. 70).

Наведений приклад показує невідповідність категорії числа англійських та українських іменників, що призводить до транспозиції цієї граматичної форми: pearls (множина) - намисто (однина).

Поняття “рід” в англійській мові, як відомо, має досить умовний характер. Практично про рід у цій мові говорять тільки у зв'язку із вказівкою на природну біологічну стать. В українській мові, яка має розвинену систему роду, вказівка на рід об'єкта є обов'язковою, що й визначає граматичну трансформацію - заміну форми слова - при перекладі з англійської мови українською, наприклад:

I have put too much of myself into it (O. Wilde. The Picture of Dorian Gray, p. 2).	Занадто багато самого себе я вклав у нього (О. Вайльд. Портрет Доріана Грея, c. 8).

В англійському реченні займенник it, який означає портрет, - невизначеного роду, а в українському перекладі він транспонується у займенник чоловічого роду нього.

Транспозиція частин мови може відбуватися через словотвірні розбіжності двох мов. Наприклад, словотвірні суфікси в різних мовах далеко не завжди збігаються за своїм складом, значенням і вживанням. У кожній мові є суфікси надзвичайно продуктивні, наприклад, в англійській мові це суфікс іменника -er. Нерідко англійський віддієслівний іменник, утворений за допомогою -er, у перекладі замінюється на українську особову форму дієслова, наприклад:

I'm quite a heavy smoker, for one thing… (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye, p. 73).	По-перше, я курю як паровоз... (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі, c. 71).

Продуктивним в англійській мові є суфікс -able, за допомогою якого утворюються прикметники від дієслів. У ньому звичайно присутнє модальне значення, тому для його перекладу часто використовуються такі модальні слова, як “можливо”, “неможливо”, “не можна”, наприклад:

The sea was rough and unswimmable (E. Hemingway. The Old Man and the Sea, p. 71).	Море було бурхливе, і плисти було неможливо (Е. Хемінгуей. Старий і море, c. 69).

Слова як лексичні одиниці в англійській та українській мовах не завжди збігаються у своїй семантичній структурі. З цим також пов'язане застосування у перекладі транспозицій, які відбуваються з лексико-семантичних причин. У процесі перекладу поряд із граматичними спостерігаються й лексичні трансформації. В аспекті семантики в разі транспозиції частин мови можливе як збереження загального значення лексичної одиниці оригіналу, так і певні зміни в її значенні. Різна сполучуваність слів у двох мовах і пов'язані з цим деякі відмінності також зумовлюють транспозицію частин мови в перекладі, наприклад:

We had heard of his presence in the district… (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 164).	Ми чули, що він перебуває десь у цих краях (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, с. 432).

Англійський іменник presence (присутність) перекладається українським дієсловом перебуває. У цьому прикладі в перекладі мають місце лексичні зміни, що супроводжуються граматичною трансформацією: іменник district (район) в оригіналі стоїть в однині, а перекладається словом краях у формі множини.

Під жанрово-стилістичними причинами застосування транспозиції мається на увазі процес заміни слів різних частин мови на слова інших частин мови та фразеологічні одиниці при перекладі текстів, зумовлений особливостями стилів та жанрів в англійській та українській мовах. Художні тексти допускають вживання стилістично зниженої лексики, а при художньому перекладі мають місце невідповідності у стилістичному оформленні цільових текстів. У наступному прикладі з метою надання стилістичної забарвленості реченню перекладу прикметник dead транспонується у фразеологізм дуба врізав:

It made me sound dead or something (J.D. Salinger. Catсher in the Rye, p. 16).	Так ніби я вже дуба врізав абощо (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі, с. 15).

Слід зазначити, що у художньому перекладі нерідко спостерігається тенденція до оформлення цільових текстів як більш емоційно насичених і стилістично забарвлених порівняно з вихідними текстами.

До ситуативно-контекстуальних причин слід віднести такі чинники, як відмінності в традиціях спілкування англійською й українською мовами. З огляду на те, що перекладач повинен знати культуру і традиції обох народів, він може вживати транспозицію у певному контексті, наприклад:

The sea had risen considerably (E. Hemingway. The Old Man and the Sea, p. 80).	Хвиля на морі стала помітно крутіша (Е. Хемінгуей. Старий і море, c. 82).

У перекладі спостерігається граматична й лексична трансформація англійського дієслова to rise. У межах граматичної трансформації відбувається заміна англійського повнозначного дієслова-присудка українським складним іменним присудком ставати крутішою. У межах лексичної трансформації відбувається заміна іменника sea на словосполучення хвиля на морі. Причиною такої трансформації є те, що, по-перше, за лексичними нормами мовлення українською мовою доречніше сказати не “підняття моря”, а “підняття хвилі”; по-друге, ця трансформація надає українській фразі потрібної для цього контексту більшої образності, ніж буквальний переклад англійського слова.

Зазначені причини транспозицій у перекладі нерідко виступають у різних комбінаціях: граматичні причини поєднуються з лексичними, а лексичні - з ситуативно-контекстуальними тощо, тобто в контекстах, як правило, спостерігається взаємодія різних причин та умов транспозиції. Перекладацькі транспозиції у чистому вигляді зустрічаються досить рідко. Звичайно вони набувають характеру складних, комплексних трансформацій.

У третьому розділі „Основні типи транспозиції частин мови” подано класифікацію типів транспозицій, розглянуто основні різновиди транспозиції частин мови, особливості її застосування у перекладі з англійської мови на українську та завдяки аналізу застосування транспозиції в перекладі встановлено відмінності у функціонуванні іменних, дієслівних та прислівникових слів в англійській та українській мовах.

Оскільки всі самостійні частини мови діляться на окремі категорії, які називають предмети, процеси або ознаки, у процесі перекладу спостерігаються різновиди замін як у межах самої категорії, так і між різними категоріями. При перекладі нерідко відбувається явище частиномовних транспозицій, що відбивають характер взаємопереходів слова як основної морфологічної одиниці. Залежно від частини мови, яка у перекладі зазнає транспозиції, останні поділяються на такі основні типи: іменні, дієслівні, прикметникові, прислівникові, займенникові, а також транспозиції службових частин мови. Частиномовні транспозиції відображують системні взаємозв'язки різних лексичних одиниць і в англійській, і в українській мовах, а також при перекладі текстів з однієї мови іншою.

У дисертаційній роботі аналізуються транспозиційні процеси при перекладі англійських іменників, прикметників, дієслів та прислівників. Відповідно до концепції чотирикомпонентної системи частин мови виокремлюються такі найпоширеніші типи транспозицій:

I. Транспозиція англійських іменників в українські дієслова, прикметники, прислівники та займенники.

II. Транспозиція прикметників в іменники, дієслова, прислівники, фразеологічні одиниці та модальні слова.

III. Транспозиція неособових форм дієслова:

1) дієприкметника I в особові форми дієслова та прикметники;

2) дієприкметника II в особові форми дієслова та прислівники;

3) герундія в іменники, дієслова, дієприслівники та інфінітив;

4) інфінітива в особові форми дієслова та іменники.

IV. Транспозиція особових форм дієслова в дієприкметники, дієприслівники, прислівники, інфінітив, іменники та фразеологічні одиниці.

V. Транспозиція прислівників у прикметники, дієслова, дієприслівники, іменники, частки, фразеологічні одиниці та модальні слова.

Комплексне вивчення транспозиції дозволяє виділити окремі її напрямки, різні за своїм характером. У зв'язку з цим важливим є спостереження стосовно транспозиції іменників у дієслова (56% від усіх форм транспозицій іменників). Взаємозаміна у перекладі предикатної і ідентифікуючої лексики зумовлена номінативними і комунікативними потребами мовців:

He sat for some little time in silence… (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 157).	Якийсь час Холмс мовчав... (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, c. 425).

Досить поширеними є випадки транспозиції англійських іменників у прикметники (28% випадків від загальної кількості транспозиції іменників), наприклад:

He left them shortly after ten o'clock, playing cards round the dining room table, in excellent health and spirits (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 156).	Він пішов від них на початку одинадцятої, а вони, здорові й веселі, й далі грали в карти (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, c. 425).

Як правило, у прикметники транспонуються англійські іменники, що мають у своєму значенні семи якості або ознаки.

Іменник, маючи дуже широку семантику, може переходити не тільки в дієслово або у прикметник, а й у слова інших частин мови, наприклад, у прислівник (9% від транспозицій іменників):

I am telling you the truth (O. Wilde. The Picture of Dorian Grey, p. 2).	Я щиро кажу (О. Вайльд. Портрет Доріана Грея, с. 9).

Випадки невідповідності між англійськими та українськими прикметниками в перекладах художніх текстів спостерігаються рідше, ніж випадки невідповідності іменників, через що англійські прикметники менше зазнають транспозиції. Це можна пояснити тим, що прикметники займають підлеглу роль відносно іменників. У більшості випадків транспозиції прикметник перекладається іменником (43% від усіх транспозицій прикметника):

Others, of the older fishermen, looked at him and were sad (E. Hemingway. The Old Man and the Sea, p. 10).	Інші, старші за віком, дивилися на нього, і їх брав сум (Е. Хемінгуей. Старий і море, c. 10).

Дієслівний характер художнього стилю як англійської, так і української мови призводить до того, що дієслівні елементи спостерігаються й у перекладах прикметників (32% від транспозицій прикметників). Зокрема, у дієслова транспонуються складні іменні присудки з прикметниками:

…I was really glad to see him (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye, p. 45).	…Я йому зрадів (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі, c. 38).

У низці випадків англійські прикметники у функції предикатива можуть перекладатися українськими предикативними прислівниками (12% транспозицій прикметників), наприклад:

Mortimer Thegeniss explained that night was cold and damp (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 162).	Мортімер Трідженіс пояснив, що ввечері було холодно й вогко (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, c. 429).

Оскільки саме в перекладах художніх текстів найбільше спостерігається несприйняття буквалізму, транспозиції нерідко супроводжуються іншими змінами у мовному оформленні перекладу порівняно з оригіналом, наприклад:

He had to be just a regular writer, when he was homе (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye, p. 3).	Поки Д.Б. сидів удома, то був письменник як письменник (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі, c. 4).

Сполучення іменника з прикметником перекладається характерним для української мови зворотом письменник як письменник (пор. день як день, людина як людина).

Подібні заміни полегшують сприйняття тексту читачем завдяки використанню в тексті перекладу звичних виражальних особливостей рідної мови.

Найпоширенішими у перекладі художніх текстів є дієслівні транспозиції. Ці транспозиції становлять значну частину трансформацій при перекладі з англійської мови українською, оскільки в обох мовах дієслова представлені різноманітними граматичними формами, які досить часто не мають прямих перекладних відповідників.

Такі неособові форми англійського дієслова, як дієприкметник І і дієприкметник ІІ, що в англійських художніх текстах утворюють складні дієприкметникові конструкції, нерідко перекладаються українською мовою дієсловом-присудком (28% від транспозицій дієприкметників):

The trunks of the trees were too dusty and the leaves fell early that year and we saw the troops marching along the road and the dust rising and leaves, stirred by the freeze, falling and the soldiers marching and afterward the road bare and white except for the leaves (E. Hemingway. A Farewell to Arms, p. 5).	Та стовбури дерев були геть запорошені, і падолист того року почався рано, і ми бачили, як дорогою іде військо, як здіймається за ним курява, як колихається та спадає листя від вітру, як проходять солдати і врешті на голій білястій дорозі лишається тільки опале листя (Е. Хемінгуей. Прощавай, зброє, c. 7).

А такі неособові форми дієслова, як герундій та інфінітив, також часто перекладаються особовою формою українського дієслова:

The sister lay back stone dead in her chair, while the two brothers sat on each side of her laughing, shouting, and singing, the senses stricken clean out of them (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 157).	Сестра лежала в кріслі, а по обидва боки від неї сиділи й нестямно реготали, кричали та співали брати (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, c. 425).

Явище транспозиції досить характерне у разі перекладу особових форм англійського дієслова. Воно може транспонуватися в українські дієприкметники (21%), дієприслівники (17%), прислівники (2%), іменники (23%), прикметники (4%) і фразеологізми (4%), наприклад:

I have said that scattered towers marked the villages which dotted this part of Cornwall (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 155). It was a great relief, and I tried very hard to die (F.S. Fitzgerald. The Great Gatsby, p. 76). I believe that you are really a very good husband, but that you are thoroughly ashamed of your own virtues (O. Wilde. The Picture of Dorian Grey, p. 3).	Я вже казав, що нечисленні церковні вежі вказували на села, розкидані в цій частині Корнуолу (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, с. 424). Вірите, друже, я навіть зрадів їй - ліз під кулі, шукав смерті (Ф.С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі, с. 63). Я впевнений, що ти насправді дуже порядний сім'янин і просто соромишся власних чеснот (О. Вайльд. Портрет Доріана Грея, с. 10).

Англійське дієслово може також транспонуватися у предикативний прислівник (17% від усіх форм транспозицій дієслова). Таку заміну можна пояснити тим, що дієслово в англійській мові, як правило, виконує функцію присудка, а предикативний прислівник є теж головним членом речення у формі присудка в українській мові. Транспозиція дієслова в предикативний прислівник призводить до зміни синтаксичної структури речення - в українських перекладах речення стають безособовими, наприклад:

How do I know that you have been get ting yourself very wet lately (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes, p. 5).	Звідки, наприклад, мені відомо, що днями ви добряче промокли (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс, с. 112).

Досить поширеною є транспозиція англійських дієслів в українські віддієслівні іменники, оскільки саме віддієслівний іменник точніше передає особливості вихідної лексичної одиниці - дієслова речення оригіналу:

He had received a consignment of book upon philology and was settling down to develop this thesis… (F.S. Fitzgerald. The Great Gatsby, p. 71).	Він виписав поштою купу книжок з філології і вже збирався був засісти за розробку цієї тези.... (Ф.С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі, c. 59 ).

Англійські прислівники транспонуються частіше за все у прикметники, причому це стосується в основному прислівників на -1у, наприклад:

But after forty days without a fish the boy's parents had told him that the old man was now definitely and finally salao (E. Hemingway. The Old Man and the Sea, p. 7).	Та по тих сорока нещасливих днях хлопцеві батьки сказали, що старий тепер справжній salao (E. Хемінгуей. Старий і море, c. 7).

Транспозиції прислівників не досить поширені в англо-українському художньому перекладі, на відміну від дієслівних та іменникових транспозицій. Прислівники в більшості випадків перекладаються прислівниками.

Досвідчені перекладачі, уникаючи буквалізму, намагаються зберегти як змістові, так і стилістичні характеристики оригіналу. Для того, щоб правильно розв'язати це завдання, у тексті перекладу застосовуються ті граматичні засоби, що відрізняються від вжитих у вихідному тексті. Через це нерідко відбуваються випадки транспозиції кількох частин мови в одному невеликому контексті з метою адекватного передавання змісту та стилістичних особливостей речення оригіналу.

Застосування транспозицій пояснюється також тим, що спостерігаються випадки, коли слово певної частини мови англійського речення, хоч і має формальний відповідник в українській мові, та все ж не використовується перекладачем, а замість нього перекладач навмисно використовує у перекладі слово іншої частини мови, формально відмінне, специфічне у даній функції для українського художнього контексту. Своєрідне „нанизування” транспозицій різних типів має місце в наступному прикладі:

He completed the arc by turning to inspect the people directly behind (F.S. Fitzgerald. The Great Gаtsby, р. 74).	На завершення цього кругового огляду він озирнувся й подивився на тих, хто сидів позад нього (Ф.С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі, с. 62).

Дієслово completed перекладається іменником завершення, іменник arc перекладається прикметником кругового, герундій turning - особовою формою дієслова озирнувся, а іменник people - займенником тих. Означені транспозиції супроводжуються синтаксичною трансформацією: англійське просте речення перекладається українською мовою складнопідрядним з підрядним додатковим. При цьому в українському перекладі з'являється вказівне слово - займенник тих, а в підрядному - сполучне слово (відносний займенник хто). Ці деталі перекладу пояснюються неповною відповідністю англійських і українських синтаксичних одиниць, а також тим, що займенники як частина мови є досить вживаними в українській мові і часто зустрічаються в українських художніх текстах, виконуючи різноманітні синтаксичні і стилістичні функції.

Застосування перекладачем одночасно різних типів перекладацьких трансформацій передбачає використання ним різноманітних варіантів транспозиції частин мови як стосовно слів, так і стосовно словосполучень та окремих речень.

Загальні висновки

Транспозиція частин мови є одним із різновидів перекладацьких трансформацій, що застосовується через різні мовні та мовленнєві відмінності англійської та української мов. Вона являє собою перехід слова з одного лексико-граматичного класу або розряду до іншого у процесі перекладу та використовується для досягнення адекватності перекладу. Повна транспозиція слова у цільовому реченні зумовлює його перехід внаслідок перекладу в іншу частину мови. Неповна транспозиція пов'язана з міжкатегоріальними переходами при перекладі слова без зміни його частиномовної належності.

Частиномовні транспозиції відображають системні взаємозв'язки різних лексичних одиниць під час перекладу текстів. Згідно з комунікативно-функціональним підходом до мови, словами високого комунікативного рангу вважаються іменники, дієслова, прикметники та прислівники. Транспозиції саме цих частин мови є найбільш поширеними в художньому перекладі. Іменники транспонуються у дієслова, прикметники, прислівники та займенники; прикметники - в іменники, дієслова, прислівники, фразеологічні одиниці та модальні слова. Найпоширенішими в перекладах англомовних художніх текстів є транспозиції дієслів. Неособові форми дієслова в англійській мові кількісно і функціонально представлені більше, ніж в українській мові, тому дієприкметник I транспонується в особову форму дієслова та прикметники, а дієприкметник II - у дієслова та прислівники; герундій транспонується в іменники, дієслова, дієприслівники та інфінітив, а інфінітив - в особові форми дієслова та іменники. Особові форми англійського дієслова транспонуються в українські дієприкметники, дієприслівники, прислівники, інфінітив, іменники та фразеологічні одиниці. Англійські прислівники транспонуються в українські прикметники, особові форми дієслова, дієприслівники, іменники, частки, фразеологічні одиниці та модальні слова.

Різні рівні мови при перекладі функціонують у постійному взаємозв'язку, що спостерігається й у процесі транспозиції. Категоріальне “переродження” слова під час транспозиції є складним і багатоплановим процесом, що призводить до глибоких змін на різних рівнях функціонування слова. Слово, яке внаслідок перекладу переходить у слово іншої частини мови, набуває відповідної семантичної і функціональної спеціалізації у тексті перекладу з урахуванням особливостей тієї частини мови, в яку воно переходить. Наслідком транспозиції є створення інших мовних знаків, які є словами інших частин мови зі специфічними граматичними функціями у реченні цільової мови.

Перехід при перекладі слів вихідної мови з однієї частини мови в іншу супроводжується синтаксичними трансформаціями. Заміна частин мови нерідко призводить і до зміни членів речення. Різна граматична будова англійської й української мов є причиною трансформації синтаксичної структури текстів внаслідок застосування транспозиції. При перекладі простих англійських речень, ускладнених синтаксичними конструкціями з інфінітивом та герундієм, які дослівно не перекладаються українською мовою, просте речення може замінюватися на складне. Складні речення вихідної мови можуть трансформуватися у прості речення цільової мови, що пояснюється більшою синтетичністю української мови порівняно з англійською.

У процесі перекладу явище транспозиції як переходу слів з однієї частини мови в іншу супроводжується й трансформацією значень слів. Однією з основних причин, що зумовлюють лексичні трансформації, які супроводжують заміну частин мови, є різниця в змістовій структурі слів мови оригіналу та мови перекладу. Це також зумовлене відмінностями у нормах вживання слів та їх різною сполучуваністю. У перекладах спостерігається тенденція до конкретизації значень слів речень оригіналу у реченнях перекладу. Досить поширеною у зв'язку з цим є транспозиція займенників в іменники. Транспозиція англійських слів абстрактного, узагальненого значення в українські слова з конкретною семантикою є закономірною для художнього перекладу.

Граматичні, словотвірні, лексико-семантичні, жанрово-стилістичні та ситуативно-контекстуальні причини застосування транспозиції у перекладі пов'язані з відмінностями у традиціях спілкування англійською й українською мовами. Перекладач, знаючи культуру і традиції мовлення обох народів, вживає різні типи транспозицій з метою відтворення як змісту, так і мовної та стилістичної специфіки оригіналу. Нерідко спостерігається взаємодія різних причин транспозиції, тобто при перекладі відбуваються одночасно як граматичні, так і лексичні зміни. Такі трансформації називаються змішаними транспозиціями.

Транспозиція частин мови в художньому перекладі супроводжується трансформаціями інших типів: додаванням або вилученням слів, конкретизацією та генералізацією змісту слів, перебудовою синтаксичної структури речень тощо. У зв'язку із тим, що як англійська, так і українська мови містять у собі багатофункціональні граматичні форми і синтаксичні конструкції, перекладацькі транспозиції у чистому вигляді зустрічаються рідко. Завдяки правильному розв'язанню завдань комплексного застосування перекладацьких трансформацій, у тому числі транспозицій, досягається адекватність перекладу. Перспективним у дослідженні трансформації транспозиції видається вивчення застосування транспозиції у перекладі текстів інших стилів і жанрів та транспозицій в українсько-англійському художньому перекладі.

Cписок опублікованих праць за темою дисертації

1. Недбайло К. М. Транспозиція іменних частин мови у перекладі художніх текстів з англійської мови українською / К. М. Недбайло // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 18, кн. 2. - Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 9-13.

2. Недбайло К. М. Транспозиція частин мови у перекладі з англійської мови на українську / К. М. Недбайло // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 16, кн. 1. - Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 329-332.