Лінгвістична генеза та сучасний стан антропонімів США й України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЛІНГВІСТИЧНА ГЕНЕЗА ТА СУЧАСНИЙ СТАН АНТРОПОНІМІВ США Й УКРАЇНИ

10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

АЛЕКСЄЄВА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі германського та порівняльного мовознавства Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Денисова Світлана Павлівна, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри зіставного мовознавства та теорії і практики перекладу

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Калінкін Валерій Михайлович, Донецький національний медичний університет, завідувач кафедри російської та української мов

кандидат філологічних наук, доцент Павлюк Наталія Веніамінівна, Донецький національний університет, доцент кафедри теорії і практики перекладу

Захист відбудеться “12” квітня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.15 у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий “ 11 ” березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.С. Толчеєва

АНОТАЦІЇ

Алексєєва О.М. Лінгвістична генеза та сучасний стан антропонімів США й України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2011.

У дисертаційному дослідженні запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення антропонімікону США й України; розроблено комплексну методику зіставлення антропонімів в англійській та українській мовах; проаналізовано дохристиянський, християнський і постхристиянський світові антропонімікони в історико-культурологічному плані; здійснено інвентаризацію антропонімів відповідно до антропонімічних формул англо-американської й української лінгвокультур; виявлено особливості семантичної структури антропонімів як мовних знаків та як згорнутих національно-культурних текстів, що моделюють спільні й відмінні ситуації власне ідентифікації й характеристики як носіїв імені, представників американського й українського соціумів, так і антропономінаторів різних дискурсивних практик (художніх, фразеологічних, комп'ютерних); установлено спільні закономірності й відмінності сучасних національних антропоніміконів США й України.

Ключові слова: генеалогічна основа, сучасний стан, антропонімікон, антропоніми США й України, дохристиянський, християнський, постхристиянський етапи, дискурсивні практики.

Алексеева О.Н. - Лингвистический генезис и современное состояние антропонимов США и Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17 - сравнительно-историческое и типологическое языкознание. - Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова, Киев, 2011.

Диссертация посвящена сопоставительному исследованию генеалогической основы и современного состояния антропонимикона США и Украины.

В диссертационной работе предложен новый подход к сопоставительно-типологическому изучению антропонимических систем США и Украины; разработана и апробирована методика сопоставления американских и украинских антропонимов, проводившаяся в 3 этапа. На первом этапе при помощи сопоставительно-типологического метода осуществлена инвентаризация антропонимов от плана выраження к плану содержания и наоборот, в соответствии с антропонимическими формулами англо-американской и украинской лингвокультур. Параллельно с привлечением методики компонентного анализа определялась специфика семантической структуры антропонимов как языковых знаков и как сжатых национально-культурных текстов, которые моделируют общие и различные ситуации собственно идентификации и характеристики как носителей имени, представителей американского и украинского социумов, так и антропономинаторов разных типов дискурсов (художественного и фразеологического). Второй этап был направлен на установление генеалогической основы американских и украинских личных имён при помощи приёмов внутренней и внешней реконструкции. Третий этап предусматривал проведение процедуры лингвистического моделирования антропонимов для определения моделей номинативной идентификации участников компъютерного дискурса - представителей американского и украинского обществ.

Разработанная методика сопоставления американских и украинских антропонимов оказалась наиболее эффективной при выявлении общего и различного в их происхождении, семантике и функциях.

Культурно-исторические источники антропонимики США восходят как к британской лингвокультуре, так и к новообразованной американской.

По генетическому признаку антропонимы США классифицированы в три группы: дохристианские, христианские и постхристианские (современные). В современной американской лингвокультуре прослеживается тенденция называть детей сценическими именами кинозвёзд, известных артистов, героев детективных сериалов. Данная тенденция позволила сделать вывод о том, что на формирование современного американского антропонимикона влияют следующие социальные факторы: мода, религия, связи с социальными группами, ассоциации с известными историческими или культурными деятелями, т. е. использование прецедентных имен, а также культурные и фонетико-психологические факторы.

Имена представителей украинской лингвокультуры по генетическому признаку также классифицированы в три группы: языческие личные имена, христианские личные имена и постхристианские (современные) личные имена. В современном украинском обществе на выбор имени влияют те же факторы.

Антропонимическая система в двух лингвокультурах состоит из нескольких субсистем: литературно-художественной, фразеологической, компьютерной. Антропонимы художественного дискурса представлены 4 типами: 1) христианские по происхождению, 2) символы американской и украинской этнокультур, 3) окказиональные, 4) интертекстуальные.

Источниками мотивации художественных антропонимов являются фразеологизмы с антропонимным компонентом семантики. В компъютерном дискурсе активно функционируют антропонимы как социальные знаки, как маркеры художественного и компоненты фразеологического дискурсов, образуя специфические формомодели идентификации его участников.

Ключевые слова: генеалогическая основа, современное состояние, антропонимикон, антропонимы США и Украины, дохристианский, христианский, постхристианский этапы, дискурсивные практики.

антропонім англійський український мова

Aleksieieva O.M. Linguistic genesis and up-to-date state of anthroponyms in the USA and Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology in speciality 10.02.17 - Comparative, Historical and Typological Linguistics. - M. P. Drahomanov National Teacher Training University, Kyiv, 2011.

The thesis outlines a new approach to contrastive and typological study of anthroponymycon in the USA and Ukraine. New complex methods of anthroponym comparison in the English and Ukrainian languages were developed. The pre-Christian, Christian and post-Christian world anthroponymycons were analyzed in the historical and cultural sense; an inventory of anthroponyms according to the anthroponimical formula of English-American and Ukrainian linguistic cultures was compiled. The research revealed peculiarities of the semantic structure of anthroponyms as linguistic signs and as concise national and cultural texts. The antroponyms model general and specific situations as identification and characteristics both of name bearers (representatives of the American and Ukrainian societies) and anthroponominators of different discourses (fictional, computer and phraseological). The common consistent patterns and diversities of up-to-date national American and Ukrainian anthroponymycons were determined.

Key words: genealogical basis, up-to-date state, anthroponymycon, American, Ukrainian anthroponyms, pre-Christian, Christian and post-Christian stages, discourses.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертація присвячена вивченню лінгвогенези і сучасного стану антропоніміконів США й України. У роботі обґрунтовано семантичний принцип дослідження номінативної природи власних імен в ономастичній системі; розроблено методику зіставлення антропонімів США й України в діахронії і синхронії; проаналізовано дохристиянський, християнський і постхристиянський світові антропонімікони в історико-культурологічному плані; виявлено спільні й відмінні особливості сучасних національних антропоніміконів США й України; зіставлено антропоніми як маркери літературно-художнього, компоненти фразеологічного і формомоделі комп'ютерного дискурсів.

Сучасна ономастика як самодостатня сфера лінгвістичних досліджень складається з таких напрямів: теоретична ономастика, що вивчає загальні закономірності розвитку ономастичних систем (М. Блох, А. Івченко, М. Рут, М. Толстой, J. Carroll, A. Gardiner, E. Grodziсski); описова ономастика становить фундамент ономастичних праць і пропонує лінгвістичну інтерпретацію матеріалу (Т. Олійник та ін.); прикладна ономастика пов'язана з характеристиками функцій імен у живому мовленні й проблемами найменувань і перейменувань (Н. Грабовська, Д. Єрмолович, D. L. F. Nilsen); поетична ономастика спрямована на аналіз онімів у художніх творах різних жанрів (В. Калінкін, С. Співак); історична ономастика розкриває причини виникнення імен та їхнє походження (Л. Гнаповська); когнітивна ономастика витлумачує власні назви як структури представлення знань людини (І. Башмакова, О. Карпенко); фразеологічна ономастика (М. Ананьїна, О. Березович, А. Кравчук, В. Мокієнко, А. Р. Pierini); етнічна ономастика простежує еволюцію етнонімів, зумовлюючи їхню диференціацію на топоніми, гідроніми, теоніми, міфоніми тощо (О. Грищенко, Т. Юрчук). Особливе місце у класифікації останніх посідають антропоніми як найчисленніша група ономастичної лексики різних мов, багатства якої і до сьогодні залишаються освоєними не повною мірою, зокрема в аспекті історичного, соціального, етнокультурного і власне семантичного потенціалу. Якщо етнокультурна інтерпретація різних семантичних явищ у сфері загальної лексики вже стала традиційною практикою лінгвокультурологічних досліджень, то генетична основа соціокультурної семантики власного імені не тільки не вивчена, а й навіть недооцінена (О. Березович), і перш за все, в ономастичних

системах різних мов.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена її спрямуванням на вивчення процесів глобалізації світу, відображених безпосередньо в мові та її системах, однією з яких є антропонімічна як синтез історичної, соціальної, культурної інформації про природу і значення власних імен. Поєднання порівняльно-історичного й зіставно-типологічного підходів до аналізу антропонімів неблизкоспоріднених мов є необхідним для виявлення спільних закономірностей і відмінностей у походженні власних імен, семантиці, а також у функціях, які вони виконують в американському й українському соціумах на сучасному етапі розвитку цих суспільств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за напрямом “Дослідження проблем гуманітарних наук”. Дисертаційна робота є складовою наукової теми кафедри германського та порівняльного мовознавства Інституту іноземної філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Зіставна семантика та проблеми міжкультурної комунікації” (тему дисертації затверджено вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, протокол № 8 від 28 лютого 2008 р., перезатверджено, протокол № 4 від 25 листопада 2010 р.).

Метою дисертації є виявлення закономірностей і відмінностей у генеалогічній основі та сучасному стані антропонімічних систем США й України.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- уточнити семантичний статус антропонімів у сучасній ономастиці;

- розробити методику зіставлення антропонімів США й України в діахронії і синхронії;

- визначити хронологію розвитку і становлення світового антропонімікону;

- проаналізувати генеалогічну основу антропоніміконів США й України в соціокультурологічному й етнолінгвістичному аспектах;

- виявити спільні закономірності й відмінності сучасних антропоніміконів США й України;

- з'ясувати роль літературно-художніх, фразеологічних і комп'ютерних антропонімів у розвитку сучасних антропоніміконів США й України.

Об'єктом дослідження є сучасні антропонімікони США й України.

Предметом - генетичні, лінгвокультурні й дискурсивні характеристики американських і українських антропонімів.

Джерельною базою дисертації є: The Compact Edition of the Oxford English Dictionary: Complete Text Reproduced Micrographically (J. B. Sykes), словник-довідник “Власні імена людей” (Л. Срипник, Н. Дзятківська); Англо-український фразеологічний словник (К. Баранцев); Інтернет-ресурси: Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн (В. Бусел), Online Etymology Dictionary (електронний ресурс), статистичні дані Управління соціального захисту США (Social Security Administration), матеріали Державного комітету статистики України, матеріали прес-служби Міністерства юстиції України, матеріали сайту історії та етимології імені Behind the name, матеріали сайту “Імена” Головного управління статистики у Львівській області; науково-фантастичні твори американських (R. Zelazny “Salesman Tale”, “The Graveyard Heart”, “The Afternoon Blood”, R. Bradbury “The Martian Chronicles”, “Dandelion Wine”, “Perchance to Dream”, “The Rocket”, “Fahrenheit 451”, Cl. D. Simak “All Flesh Is Grass”, D. Adams “Life, the Universe and Everything”) та українських (В. Бережний “Юнак з моря”, “Таємнича статуя”, “Подарунок телепата”, “Модель слави”, “Космічний Гольфстрім”, “Експедиція в природу”, Г. Л. Олді “Де батько твій, Адаме?”) письменників другої половини XX - поч. ХXІ ст.

Фактичний матеріал дисертації становлять антропоніми США, відібрані зі збірника “The Everything Baby Names Book: Everything you need to know to pick the perfect name for your baby” (L. Shaw) - 8600 од.; антропоніми України, зафіксовані у словнику-довіднику “Власні імена людей” (Л. Срипник, Н. Дзятківська) - 860 од.; 1000 антропонімів з науково-фантастичних творів американських і українських письменників (по 500 од.); 400 фразеологізмів з антропонімним компонентом англійської та української мов (по 200 од.); номінативні ідентифікації учасників комп'ютерного дискурсу (нік, або мережеве ім'я) - 467 од. з американських сайтів і 464 од. - з українських.

Методи дослідження. За допомогою зіставно-типологічного методу здійснено інвентаризацію особових імен відповідно до антропонімічних формул англо-американської і української лінгвокультур; на основі методики аналізу словникових дефініцій (етимологічних та історико-культурних джерел походження антропонімів як соціальних знаків) виявлено хронологію розвитку світового антропонімікону загалом і національних зокрема; із залученням прийомів внутрішньої і зовнішньої реконструкції зіставлено внутрішню форму особових імен американського й українського антропоніміконів; методика компонентного аналізу сприяла визначенню особливостей антропонімів як згорнутих національно-культурних текстів, що моделюють спільні й відмінні ситуації власне ідентифікації і характеристики носіїв імені - представників американського й українського соціумів; методика дискурсологічного аналізу - функціонально-семантичного навантаження антропонімів у різних типах дискурсів (художньому, фразеологічному, комп'ютерному); на всіх етапах здійснювалися кількісні підрахунки зіставлюваного фактичного матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі вперше виявлено еволюційний розвиток антропоніміконів США й України, який відбувався за трьома нерівнозначними в хронотопному аспекті періодами: 1) дохристиянським (донаціональним), де мовний знак-антропонім був питомим апелятивом із прозорою внутрішньою формою і виконував функції виокремлення та захисту; 2) християнським (національним), де мовний знак-антропонім був деетимологізованим запозиченням (із романо-германських і давньо-єврейських імен в американський антропонімікон і з візантійських - в український) і виконував функцію захисту та ідентифікації; 3) постхристиянським (сучасним), де мовний знак почав виконувати функцію власне ідентифікації людини; виявлено 7 тематичних груп власних імен, характерних для сучасного американського антропонімікону, і 4 - для українського; визначено спільну генеалогічну основу антропонімів у творах сучасних американських та українських письменників-фантастів (християнські за походженням імена, символи обох етнокультур, аксіологічно марковані оказіональні імена, інтертекстуальні імена), що корелюють з антропонімами як компонентами фразеологізмів. Уперше проаналізовано формомоделі номінативної ідентифікації учасників комп'ютерного дискурсу: 14 формомоделей ніків користувачів-американців і 18 - українських користувачів.

Теоретичне значення дисертації пов'язане із поглибленням основних положень зіставної ономастики (когнітивно-ономасіологічний принцип вивчення антропонімів), із систематизацією етнолінгвістичних і соціокультурних параметрів, за якими визначається вплив позамовних чинників на еволюцію і функціонування як світового, так і національного антропоніміконів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їхнього застосування у викладанні навчальних дисциплін: “Порівняльна типологія англійської та української мов” (розділ “Семіотична і глобальна класифікація лексикону”), “Сучасна українська літературна мова” (розділ “Лексикологія”), “Лексикологія англійської мови” (розділ “Структурно-семантичні особливості власних назв”), “Лінгвокраїнознавство” (розділ “Роль країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції в реалізації адекватного спілкування і взаєморозуміння представників різних культур”), у процесі підготовки спецкурсів із міжкультурної комунікації. Фактичний матеріал може стати у пригоді при укладанні англо-українського ономастичного словника.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в доповідях на шести міжнародних наукових конференціях: “Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” (Київ, 2006 р.), “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2007 р.), “Мова і культура” (Київ, 2008 р.), “Діалог мов і культур” (Київ, 2009 р.); “Сучасні дослідження з іноземної філології” (Ужгород, 2010 р.), “Пріоритети сучасної іноземної філології” (Бердянськ, 2010 р.), одній всеукраїнській науковій конференції: “60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київ, 2007 р.), а також на щорічних науково-звітних конференціях Національного педагогічного університу імені М. П. Драгоманова (Київ, 2007-2010 рр.). Дисертаційна робота обговорювалася на засіданнях кафедри германського та порівняльного мовознавства Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Публікації. Проблематику, теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження викладено у восьми публікаціях: у шести статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах доповідей двох наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (204 найменування, із яких 63 - іноземними мовами), списку довідкової літератури (26 найменувань), списку джерел ілюстративного матеріалу (57 найменувань), семи додатків. Повний обсяг дисертації - 213 сторінок, основний зміст викладено на 175 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об'єкт, предмет, наукову новизну дисертації, методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, теоретичне й практичне значення здобутих результатів, указано форми їхньої апробації і структуру роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади вивчення антропонімів у сучасній ономастиці” обґрунтовано необхідність застосування семантичного принципу в дослідженні лінгвістичної природи власних назв-антропонімів, виявлено їхню номінативну специфіку як соціальних знаків, проаналізовано конотативну семантику антропонімів як маркерів художнього дискурсу, визначено лінгвокультурні джерела мотивації антропонімів у фразеологічному дискурсі, установлено типи формомоделей антропонімів у комп'ютерному дискурсі, розроблено методику зіставлення антропонімів США й України в діахронії і синхронії.

Відкритість проблеми про семантичний статус онімів (В. Ужченко, Р. Pierini) сприяла формуванню трьох підходів до визначення номінативної природи власних імен: репрезентативного, змістового і мовно-мовленнєвого.

Одні дослідники (О. Березович, В. Мокієнко) вважають, що культурні конотації, які тривалий час відзначаються стабільністю в межах певної мови, сприяють формуванню символіки в оніма, тимчасом прихильники парадигматичної асемантичності онімів (Р. Охштат, Л. Степанова) уточнюють, що з безпоняттєвого знака на рівні мови онім перетворюється на апелятив у різних типах дискурсів.

Коментуючи ці твердження в рамках трьох підходів, варто зазначити, що представники репрезентативного підходу (Н. Арутюнова, Ж. Вандріес, Ю. Маслов, О. Функе) наполягають на вторинній функції власних імен відносно загальних, насамперед на функції репрезентації; прихильники змістової сторони онімів уважають, що власні назви мають лексичне значення і навіть є більш змістовними, ніж загальні (О. Єсперсен); натомість третій осередок науковців (М. Комлєв, В. Ніконов, Л. Щетинін) пояснює специфіку семантичної природи онімів залежно від їхнього розгляду на мовному і мовленнєвому рівнях.

Найбільш прийнятною для концепції дисертаційної роботи є думка вчених про повноправний, хоча і специфічний (екстралінгвальний), статус онімів.

Проблема ускладнюється, коли йдеться про такий клас онімів, як антропоніми, адже дискусія про наявність/відсутність у них лексичного значення є особливо гострою, про що свідчить навіть сам термін, що сягає античності: питання про “власність” може стосуватися лише особи, а не будь-якого іншого об'єкта, і фактично власні імена - це і є особові імена (О. Суперанська).

З огляду на останній фактор, під антропонімом розуміємо будь-яке власне ім'я людини (або групи людей), зокрема й ім'я, по батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім (таємне, зашифроване ім'я), андронім (найменування дружини прізвищем чоловіка), гінеконім (найменування чоловіка прізвищем матері або дружини), патронім (найменування людини від імені чи прізвиська батька або предків) (О. Селіванова), семантика яких визначається їхнім закріпленням за конкретним членом соціуму.

Особливості семантизації власних імен зумовлені генетично: загальне ім'я реалізує своє значення в різних типах дискурсів, нівелюючи його лексико-семантичні варіанти. У процесі функціонування антропоніми накопичують усі непрямі номінації свого референта (які можна розглядати як нові лексико-семантичні варіанти), що формують семантичну структуру власного імені в конкретному дискурсі. Це означає, що антропоніми як соціально-мовна юридично закріплена категорія утворюють антропонімну систему (далі - антропонімікон), яка є динамічною і складається з тих дискурсів, у яких антропоніми функціонують, з одного боку, як своєрідні культурно-історичні мовні індекси (соціум), а з іншого - як згорнуті тексти, що декодуються в умовах конкретних дискурсивних практик.

Антропонімікон у кожному соціумі має свої особливості, що зумовлює актуальність вивчення антропонімів у зіставно-типологічному аспекті і потребує розробки ефективної методики їхнього зіставлення в неблизькоспоріднених мовах.

Зіставлення антропонімів США й України відбувалося в 3 етапи. На першому етапі за допомогою зіставно-типологічного методу здійснено інвентаризацію антропонімів відповідно до антропонімічних формул англо-американської і української лінгвокультур. Паралельно із залученням методики компонентного аналізу визначалася специфіка семантичної структури антропонімів як мовних знаків та як згорнутих національно-культурних текстів, що моделюють спільні й відмінні ситуації власне ідентифікації і характеристики як носіїв імені, представників американського й українського соціумів, так і антропономінаторів художнього і фразеологічного дискурсів. Другий етап спрямовувався на виявлення генеалогічної основи власних імен американців і українців за допомогою прийомів внутрішньої і зовнішньої реконструкції. Третій етап передбачав виконання процедури лінгвістичного моделювання антропонімів для визначення формомоделей номінативної ідентифікації учасників комп'ютерного дискурсу - представників американського й українського суспільств.

У другому розділі “Генеалогічна основа сучасного антропонімікону США й України” здійснено зіставлення сучасних антропонімічних систем США та України, виявлено спільні й відмінні культурно-історичні та соціолінгвістичні фактори впливу на їхнє становлення й розвиток.

Що стосується генеалогії, еволюційний розвиток антропоніміконів США й України відбувався за трьома нерівнозначними в хронотопному аспекті періодами (табл. 1):

1) дохристиянським, який сприяв первинному осмисленню антропонімів як знаків - питомих апелятивів із прозорою внутрішньою формою, що виконували функції виокремлення та захисту;

2) християнським, де мовний знак-антропонім був деетимологізованим запозиченням і виконував функцію захисту та ідентифікації;

3) постхристиянським, коли мовний знак почав виконувати функцію власне ідентифікації людини, а іменування відбувається під впливом соціальних, політичних, культурних, релігійних факторів тощо.

У дохристиянський період основу іменування становили: а) тотемістичні уявлення людини, що відображали її зв'язок із природою та б) відображення культу предків. В англомовних культурах наявні антропоніми, засновані на апелятиві wolf, які й зараз широко використовуються для найменування людей.

У таких іменах внутрішня форма є прозорою: Adolph masc. proper name, from O.H.G. Athalwolf “noble wolf” from athal “noble” + wolf “wolf”, тобто “шляхетний вовк”. Відлунням як тотемізму, так і культу предків є наявність в імені представника українського соціуму форми по батькові на зразок Михайлівна.

Християнський період в іменуванні людини виникає завдяки культурному обміну п'ятьох єпархій: Єрусалимської, Літіохійської, Олександрійської, Візантійської та Римської. У цих єпархіях люди, що сприяли утвердженню християнських ідей, після смерті були канонізовані. Їхні імена першими увійшли до ономастичної системи християнства: George/Георгій, Michael/Михайло.

Перші християнські імена в семному складі містили важливі для життєвого досвіду людини `явища', `артефакти', `складові духовної культури'. Ці імена класифіковано на 3 групи: 1) імена, що безпосередньо пов'язані з Богом: John (Shawn)/Іван (Іоанн), Benedict/Бенедикт; 2) імена на позначення соціального статусу людини: Stephen/Степан, що походить від д.-гр. УфЭцбнпт “вінець”, “корона”, лат. Stephanus; 3) імена на позначення моральних якостей людини: Benjamin/Веніамін (Біньямін). За легендою, у цьому імені відображено наслідки однієї події. У перекладі з д.-євр. (іврит бДМрАйИоДйпэ) воно означає “син скорботи”. Натомість етимологічний словник англійської мови (Online Etymology Dictionary / Ed. by Douglas Harper, 2001) дає свідчення, у яких актуалізується інша сема з позитивною оцінкою `син півдня, син правої руки'. Це ім'я утворилося від ben `син' + yamin `права рука', а також `південь' у культурах, що орієнтуються на Схід. Етимологи спираються, з одного боку, на суто мовний чинник: араб. yaman `права рука, права сторона, південь', yamana `він був щасливий, освітив, він повертався праворуч', а з іншого - на культурну символіку “правого” в усіх народів як `сприятливого', `правильного'.

Перші християнські жіночі імена за семантикою були пов'язані переважно зі значенням “яскравості”, “привабливості”: Helen/Олена, Margaret/Маргаримта.

У постхристиянському періоді виокремлюємо світовий антропонімікон і власне національні антропоніми.

Світовий антропонімікон формувався на основі імен, у внутрішній формі яких зберігся семний компонент `людина', `захист', а для чоловіків додавалася ще й сема `мужність', наприклад, Alexander/Олександр, Andrew/Андрій. Перше походить від д.-гр. коренів ?лЭощ “захищаю” та ?ндсьт “чоловік”. Проте в англомовній лінгвокультурі відомий такий його ЛСВ, як “a kind of cocktail” [ED]. Ім'я Andrew/Андрій має грецьке походження: ?ндсЭбт `мужній', `хоробрий', `сильний'. В англійську мову воно було запозичене з лат. або д.-фр. (from L. Andreas, from Gk. Andreas, from andreios `manly' from aner (gen. andros) `man', Andreu - Fr. Andrй).

Витоки національного американського антропонімікону сягають імен корінних американців (індіанців) та британської лінгвокультури.

У лінгвогенеалогічному аспекті американські власні імена класифіковано на три групи: 1) дохристиянські імена (переважно імена корінних американців (індіанців), незалежно від племені, більшість із яких походять з явищ природи, наприклад, Nodin (Native American; варіант: Noton) означає `wind' - `вітер'; No-Pawalla (Native American: Osage) означає `fear of thunder' - `той, хто боїться грому'. Особливістю дохристиянського антропонімікону є той факт, що в багатьох племен ім'я давалося не лише при народженні, а й на різних етапах життя людини: у дитинстві, після одруження, особливих досягнень у житті. Зрештою, корінні американці протягом життя мали 10 імен. Проте згодом їхні імена було офіційно змінено на християнські антропоніми на зразок Джон і Мері; 2) християнські імена у своїй основі містять давньоанглійські імена (Beald, Leofwin, Wigfrith, Frithuwulf); середньовічні імена: а) д.-євр. зі Старого Заповіту (Abigail `батько зрадів', Abraham `батько багатьох', Adam `червоний', Bathsheba `зваблива', David `друг'); б) імена канонізованих святих (чоловічі: James, Philip, Simon, Mark, жіночі: Agnes, Catherine, Margaret); в) імена, утворенні батьками на основі латинських коренів (Beata `щаслива', Desiderius і Desideratus `бажаний', Deodatus `даний Богом'); г) германські імена (Free-Gift, Dust, Ashes, Delivery, More-Fruit, Discipline, Thankful, Praise-God); 3) імена сучасних американців відображають дві тенденції: а) збереження національних традицій іменування людини і б) наречення дітей іменами відомих кінозірок, героїв детективних серій і коміксів, політиків тощо.

Сучасний антропонімікон США складається з 7 тематичних груп імен:

1. Андроніми, коли жінок називають чоловічими іменами: Blair, Blake, Brett, Casey, Drew, Michael, Sam, Taylor, Tyler, Whitney, найпоширенішими з яких є Glenn, Shannon і Michael. Це пояснюється тим, що серед християнських імен завжди існували антропонімні гендерні пари John/Jan, Іван/Іванна.

2. Імена на честь відомих людей, які не завжди є американцями за походженням або місцем проживання: Claude Monet, Edgar Allan Poe.

3. “Корпоративні імена”, тобто імена, що сприяють кар'єрному зростанню: James, William, Carol, Debbie.

4. Міфологічні імена: Aurora, Ceres, Diana, Flora, Fortuna, Juno, Latona.

5. Імена, характерні для певної релігії, етнічної культури; це передуcім мусульманські імена: Kamal, Khalid, Mahmud, Mohammad, Numair, Rahman, Salih, Sharif, Tahir, Yasir, Zaim.

6. Слов'янські за походженням імена: Alexi, Dmitri, Feodor, Ivan, Konstantin, Nicolai, Oleg, Vladimir, Yuri, а також Galina, Irina, Larisa, Lyudmila, Marina. Імена з формальними показниками на зразок `-slav' або `-slava', що сприймаються як суфікси -slav і -slaw `славетний'.

7. Новоутворені імена із семами `коштовність' Amethyst, Amber, Diamond, Crystal; `місяць року' April, December, March, June; `квітка' Flower, Flora, Camelia; `місце/країна' Dallas, Texas, Sidney, Columbia, Virginia; `прізвище' Morgan, Smith, Barley; `зоонім' Galegina, Hohots, Irateba.

На формування сучасного американського антропонімікону впливають такі фактори: 1) мода (David), 2) релігія (Mehmet), 3) зв'язок із соціальною групою (Benjamin, Alexandra), 4) використання прецедентних імен (Michael Douglas, George Washington), 5) культурні та фонетико-психологічні фактори (Charisma, Damask, Apple, December), 6) бажання уникнути імен, що зустрічаються у сталих виразах (Simple Simon, Jack of all trades). Окрім того, простежується тенденція давати два імені новонародженим у родинах корінних американців (індіанців): перше - сучасне ім'я (David, Michael, Edward), а друге - індіанське (Wahotkonk “чорний орел”, Zotom “той, хто кусає”).

Національний український антропонімікон включає споконвічний фонд імен - язичницькі імена: Ждан, Нечай, Злість, Невдача, імена представників династії Рюриковичів: Ігор, Ольга, Рогволод, Аскольд і запозичення - перші християнські імена, які з часом були адаптовані до народно-розмовного мовлення.

У лінгвогенеалогічному аспекті українські власні імена класифіковано на три групи: 1) язичницькі, або дохристиянські; 2) візантійські, або християнські; 3) імена сучасних українців.

Язичницькі українські імена класифіковано на три групи: 1) власне язичницькі імена; 2) нехристиянські родині імена; 3) княжі імена.

У давніх слов'ян мотиви вибору імен були універсальними (О. Суперанська) - із семами `зовнішність' Беля, Чернуха, Уголек, `фізичні характеристики' Малець, Малюк, Довгій, `психічні особливості' Молчан, `ставлення батьків до дитини' Ждан, Любим.

Лінгвокультурна специфіка слов'янських княжих імен полягає в їхній соціальній функції - прославляти князівську верхівку. Вони мають різні джерела походження: 1) з д.-герм. мови: ім'я Рюрик - це русифікована форма д.-герм. імені Хродрик, утвореного від основ хрод `слава' і рик `багатство, могутність'. Ігор - це російська адаптація скандинавського Інгвар, утвореного з імені скандинавського бога достатку Інгве і дієслівної основи варро зі значенням “охоронятимуть”; 2) із д.-гр. або д.-перськ. мов із семою `бог, божество' у значеннях “єдиний Бог”, “вищі позитивні начала”: Богухвал, Богуслав; 3) кальки з інших мов на зразок Святослав - утворено за типовими для д.-герм. іменування правилами: у першій частині повторює ім'я Олег/Хельге `свято', а друга частина включає переклад типової

д.-герм. основи із семою `слава'; 4) напівкальки, коли християнські імена складалися зі слов'янських іменних компонентів: Павлослав, Андрісвят, Любомар'я; 5) імена, створені на власне слов'янському ґрунті - зі спеціальними маркерами: Драгосвіт, Мирослав, Милослав, Верховод, Чудодей, Чорнобай, Косоглаз, які підлягають процесу редукції в умовах родинного спілкування.

Християнські, або візантійські імена (крім давньогрецьких) сягають давньоримських і давньоєврейських імен, а також тих народів, із якими греки візантійської доби підтримували торговельні й культурні зв'язки. До візантійських імен належать, наприклад, популярні в Україні антропоніми Іван, Олексій, Михайло, Григорій, Петро, Федір, Ганна, Олена, Катерина.

Сучасний антропонімікон України складається з 4 тематичних груп імен:

1. Християнські та слов'янські імена українського антропонімного простору: Максим, Андрій, Роман, Дмитро, Юрій, Микита, Богдан, Світозар, Святослав, Михайло, Олександр, Назар, Денис, Анастасія, Софія, Вікторія, Анна, Марія, Вероніка, Юлія, Христина.

2. Напіветнічні імена окремих українських територій; сюди увійшли угорські запозичення: Йовшка, Пішта, Фері, Ілона, Імрі, Тібор, Гіза, Жужа, чеські: Божена, Власта, польські: Юзик, Броня, Кася, румунські: Даць, Флорій, Думіка, Никанора, Ляна, Нуця, німецькі: Вілі, Руді, Герміна, Герта, Йоганка. На Буковині зустрічаються імена, не властиві іншим регіонам України: Теофій, Дністрян, Донекій, Філомена, Арманія, Фонета. Трапляються й молдавські імена: Віоріка, Лівія, Родіка, Філінія, Манолія.

3. Запозичені імена епохи глобалізації романо-германського походження: Альберт, Альфред, Арнольд, Бернард, Еміль, Кароліна, Рейнгольд, Роберт, Жанна, Елеонора та мусульманські імена тюркського походження: Алія, Аслан, Руслан, Тимур, Сонія, Фархад, Хасан.

4. Новоутворені імена із семами, пов'язаними з новою, передусім революційною, ідеологією: Воля, Геній, Ера, Ідеал, Ідея, Новела, Свобода, Іскра.

На формування сучасного українського антропонімікону впливають такі фактори: 1) мода (Анастасія, Юлія, Назар), 2) релігія (Марія, Михайло, Яків), 3) асоціації (Юрій Гагарін, Андрій Шевченко), 4) культурно-психологічна мотивація (Алейна, Рафаель, Стерх); 5) уникнення ідеологічно маркованих імен (Параска, Сигізмунд, Адольф, Йосип), 6) глобалізація (Амін, Ахмет, Аббас), 7) уникнення імен зі сталих висловів (Не зівай, Химко, на те й ярмарок!; Радуйся, Фесе, кіт сало несе! Радуйся вельми, бо вже перед дверми!).

Третій розділ “Антропоніми США й України в сучасних дискурсивних практиках” присвячений виявленню особливостей функціонування антропонімів у художньому, фразеологічному й комп'ютерному дискурсах.

У процесі спілкування вибір варіанта імені зумовлений типом дискурсивної практики, яка на мовному рівні аналогічна функціональним стилям.

Антропоніми в художній дискурсивній практиці є завжди асоціативними, незалежно від того, як реалізуються їхні кореляції. Вони можуть мати різну векторну орієнтацію в просторі й часі: 1) вертикальну, яка передбачає поєднання однойменних персонажів у вигляді “прихованої пам'яті”, що у свідомості носіїв мови співвідносяться з різними епохами й соціальними верствами; 2) горизонтальну, що зумовлює пояснення варіантного вибору імені в тексті.

Для аналізу художніх антропонімів було обрано науково-фантастичні твори, бо дослідники їхньою провідною рисою (Т. Волкодав), порівняно з іншими жанрами, називають національну маркованість, пояснюючи це тим, що спершу жанр фентезі був заснований на давніх легендах, героїчних сказаннях, фольклорі. Наприклад, при виданні книг про Гаррі Поттера редактори адаптували власні імена до національних культур тих країн, де перекладався твір.

Замість вигадування незвичайних і фантастичних імен, американські й українські письменники-фантасти здебільшого використовують антропоніми, властиві сучасному національно-культурному просторові, оскільки це допомагає читачеві повірити, що фантастичне середовище є справжнім. Антропоніми з науково-фантастичних творів в обох мовах класифіковано за чотирма типами (табл. 2).

Таблиця 2. Кількісна характеристика антропонімів США й України у художньому і фразеологічному дискурсах

Художні антропоніми	Амер. науково-фантаст. твори	Фразеологізми з антропонім. компонентом	Укр. науково-фантаст. твори	Фразеологізми з антропонім. компонентом
Християнські за походженням	120	Релігія	45	94	Релігія	34
Символи етнокультур	250	Соціально марковані	47	190	Соціально марковані	94
Аксіологічно марковані оказіональні	70	Псевдо-антропоніми	8	137	Псевдо-антропоніми	20
Інтертекстуальні	60	Алюзивно-ремінісцентні:		79	Алюзивно-ремінісцентні:
		глобальні	38		глобальні	18
		національні	25		національні	23
		літературні	37		літературні	11
Усього	500		200	500		200

Перший тип антропонімів - це християнські за походженням імена, які справляють враження реальності в художньому творі (англ. Stephen: My name is Stephen Leonard Jones and I am twenty-five years old and I have just come in a rocket from a planet called Earth and I am standing with my good friends Regent and Shaw by an old well on the planet Mars (R. Bradbury) / укр. Андрій: Придивіться уважніше, Андрію, і ви переконаєтесь, що ці плями викликані якимись структурними особливостями марсіанської поверхні. Оптичний обман, так би мовити (В. Бережний)).

Другий тип складають антропоніми, що є символами американської та української етнокультур (англ. Tim: Tim fidgeted. “The other day you called Tim, Tim, Tim. I didn't even hear. I said to myself, that's not my name. I've a new name I want to use” (R. Bradbury) / укр. Кузьма: Почувши Тамарин голос, Кузьма розплющив очі, повернув голову на подушці… (В. Бережний); Севертека, Грицько: Севертека виділявся настирливим дотепуванням, через те ж і Севертекою став. Звуть його Грицьком, але, знайомлячись, він кожному переповідав анекдот: “Знаєте, як одна жінка говорила? Севертеко, Севертеко, чуєш, як смішно чоловіка звати - Грицько! Оце ж я й є”. От його й прозвали Севертекою (В. Бережний)).

Третій тип утворюють антропоніми, які є аксіологічно маркованими оказіональними новотворами (англ. Zindrome: Zindrome! - he finally called out. The robot slowed his movements to a statue-like immobility to accommodate his master. A feather duster protruded from his right limb (R. Zelyazny) / укр. Ненажера: Чуєш, Ненажеро, з нами не розмовляють, - пропищав бегемот. Крокодила, виявляється, звали Ненажерою. - Що ж, цілком резонно. Вони, бачте, велике цабе. Ми для них, бачте, не компанія, нижчий сорт, так би мовити. Насурмонились, мов гиндики,

і стоять. Теж мені диво! (В. Бабенко)).

Четвертий тип антропонімів становлять інтертекстуальні імена публічних людей, учених, літературних персонажів (англ. Clark Gable (відомий актор, представник епохи): But all she wanted to see was a fifty-year-old film of Clark Gable (R. Bradbury); Ulysses, Dante: “I felt like Ulysses in Malebolge - with a terza-rima speech in one hand and an eye out for Dante” (R. Zelazny) / укр. Фішер: Це якийсь феномен… Пам'ять у нього… Та він би й Фішера переграв… Рахує варіанти блискавично (В. Бережний)).

Джерелами мотивації художніх антропонімів із науково-фантастичних творів є фразеологізми з антропонімним компонентом семантики. На відміну від художнього дискурсу, де антропонім є асоціативним, у фразеологічному дискурсі мають місце не асоціації з історичними особами та іншими персонажами - образність ґрунтується на переосмисленому імені.

Мотивація фразеологізмів, що мають біблійне походження, спирається на християнство й ідеї Старого Заповіту. Так, антропонім Адам є компонентом таких фразеологізмів: англ. As old as Adam; укр. ветхий Адам. Знаходимо й ім'я апостола Петра: англ. Peter's penny; укр. Не йде до Петра, іно до Різдва.

Із другою групою художніх антропонімів перетинаються такі фразеономінації, у складі яких є безеквівалентні етнокультурні символи-антропоніми Кузьма, Грицько: вискочити, як Кузьма з конопель; діал. вискочити, як Грицько з конопель; Не для Гриця паляниця.

Корелятивами третього типу науково-фантастичних антропонімів є англ. Bess o'Bedlam; Jack (Tom) o' (of) Bedlam; Sleep at Mrs. Green's/with Mrs. Green; укр. Лапша Іванівна; діал. Баба Пихтя.

Четвертий тип антропонімів співвідноситься з алюзивно-ремінісцетними фразеологізмами, мотиваційною базою яких є знання літературних творів, усної народної творчості, міфів, прецедентних для американської й української етнокультур. Виявлено 3 підгрупи таких феноменів: 1) глобально прецедентні (Дон Кіхот, Отелло, Наполеон Бонапарт), 2) національно прецедентні (феномени, які використовуються в одній країні) і 3) літературно прецедентні (персонажі, які не є загальнонаціональними, але популярні в соціальних, професійних, вікових чи інших групах).

До першої підгрупи належать фразеологізми з іменами, що походять з античних часів. Тут наявна міжмовна асиметрія, пов'язана з актуалізацією/неактуалізацією у свідомості мовців прецедентної інформації. Наприклад, лінгвоспільнота актуалізувала таку інформацію: англ. The feast of Lucullus = feast of fat things (за ім'ям давньоримського багатія Лукулла, відомого своїми розкошами) - “багате, щедре частування”; укр. лукуллів бенкет; англ.

a Pyrric victory - “перемога за будь-яку ціну” (король Пірр завдав поразки римлянам у 279 році до н.е., але з величезними втратами); укр. Піррова перемога.

Другу підгрупу складають імена осіб, відомих у межах одного з мовно-культурних просторів. В англійській мові у складі фразеологізмів представлені імена особистостей, які жили в різні історичні періоди: англ. Jammed like Jackson. В українському арго знаходимо приклади переосмислення імені і прізвища реальної історичної постаті: Од Богдана до Івана не було гетьмана.

Третю підгрупу становлять власне літературні персонажі: в англійській мові фунціонує прецедентне ім'я Uncle Tom - “негр, латиноамериканець чи азіат, який `продався' білим”. Джерелом вислову став роман Гаррієт Бічер-Стоу “Хатина дядька Тома” (1851-1852). Father Knickerbocker - амер. “місто Нью-Йорк”, Нікербокер, так жартівливо називають Нью-Йорк, за ім'ям героя гумористичної книги В. Ірвінга “Knickerbocker's History of New York”. Нікербокер - голландське прізвище, яке часто траплялося серед перших поселенців. В українському мовно-культурному просторі функціонують одиниці на зразок баба Палажка і баба Параска, персонажі оповідань І. С. Нечуя-Левицького “Не можна бабі Парасці вдержатись на селі”, “Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти”, “Біда бабі Парасці Гришисі” та “Біда бабі Палажці Солов'їсі”.

У добу глобалізації і Всесвітньої павутини особливого значення набуває комп'ютерний дискурс, де активно функціонують елементи антропонімів науково-фантастичного і фразеологічного дискурсів.

Специфіка процесу комунікації в мережі Інтернет полягає у тому, що учасники діалогу можуть залишатися анонімними, змінювати імена, вигадувати їх тощо. Для ідентифікації учасників комунікації використовуються так звані ніки (нікнейми), під якими розуміють мережеві імена - псевдоніми користувачів в Інтернеті, зазвичай в місцях спілкування (у чаті, форумі, блозі). Цей термін утворився від англійського слова nickname, що первісно означало “прізвисько”.

Найчастіше в основу ніків покладено власне ім'я або прізвище, а також імена міфічних персонажів, літературних героїв, публічних осіб, фразеологічних антропонімів. Проте цей термін остаточно ще не сформувався у своєму значенні. У комп'ютерному дискурсі він синонімічний із термінами логін, обліковий запис. Із ономастичних позицій він межує з прізвиськом (кличкою), псевдонімом, автонімом.

З одного боку, термін нік входить до складу власне антропонімікону,

з іншого - до комп'ютерної термінології.

Вибрані ніки класифіковано за різними параметрами (табл. 3).

Таблиця 3. Кількісна характеристика номінативних ідентифікацій учасників комп'ютерного дискурсу

	Типи номінативних ідентифікацій учасників комп'ютерного дискурсу	США	Україна
1.	Латинографічно оформлені імена	50	17
	Російськографічно й українографічно оформлені імена	-	45
2.	Латинографічно оформлені імена з додаванням різноманітних елементів	40	50
3.	Трансформовані латинографічно оформлені імена	25	20
4.	Латинографічно оформлені імена з додаванням колажних елементів у формі цифр, які віддзеркалюють час або створення електронної адреси, або містять елементи дати народження	15	25
5.	Латинографічно оформлені імена з елементами-топонімами	14	20
6.	Латинографічно оформлені імена з елементами редуплікацій	11	9
7.	Латинографічно оформлені імена з додаванням аксіологічно маркованих елементів, що вказують на певні якості користувача	26	23
8.	Латинографічно оформлені апелятиви англійської мови у функції власних імен	20	7
	Російськографічно і латинографічно оформлені апелятиви у функції власних імен	-	5
9.	Латинографічно оформлені апелятиви англійської мови з грою слів або редуплікацією	55	16
	Латинографічно оформлені англомовні або російськомовні апелятиви з грою слів або редуплікацією	-	10
10.	Англомовні апелятиви (іноді з додаванням колажних елементів)	11	8
	Латинографічно оформлені російськомовні й україномовні апелятиви (іноді з додаванням колажних елементів)

Подобные документы

• Антропоніми як самостійний інтертекстуальний елемент в англомовному художньому тексті

  Поняття, види антропонімів в англійській мові. Явище інтертекстуальності, його класифікація за різними авторами. Аналіз англомовного тексту на предмет виявлення антропонімів як інтертекстуальних елементів на прикладі творів письменника Ф. Фіцджеральда.
  
  курсовая работа [69,6 K], добавлен 24.06.2009
  

• Параметричні прикметники в англійській мові

  Прикметник як категорія означуваних слів, особливості його параметричної форми. Типи лексичного значення слова та семантична деривація. Поняття валентності в лінгвістиці. Семантична структура параметричних прикметників в англійській і українській мовах.
  
  дипломная работа [149,2 K], добавлен 12.06.2015
  

• Лінгвокультурологічні особливості вживання анімалізмів з концептом "кінь" та "собака" в англійській та українській мовах

  Фразеологізм як об'єкт дослідження лінгвістики. Поняття фразеологізму та його характерні риси в англійській та українській мовах. Класифікація фразеологічних одиниць. Особливості анімізмів в українській та англійській мовах. Поняття та опис концепту.
  
  курсовая работа [42,3 K], добавлен 06.12.2008
  

• Топонімія в англійській та українській мовах

  Загальне поняття про топоніми та підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Розвиток та сучасний стан топонімії в Україні. Етимологія та структура англійських та українських географічних назв.
  
  курсовая работа [49,4 K], добавлен 16.02.2015
  

• Категорія виду та часу в англійській та українській мовах

  Порівняльний аналіз категорії виду в англійській та українській мовах. Перспективність досліджень порівняльної аспектології. Зв'язок категорії виду з категорією часу, парадигма часових форм. Значення українських і англійських дієслів доконаного виду.
  
  курсовая работа [31,3 K], добавлен 06.05.2009
  

• Національно-культурний компонент семантики порівнянь на прикладі ЛСП "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах

  Історія становлення, проблематика та завдання контрастивної лінгвістики. Національно-культурного компонент в зіставній лексичній семантиці. Аналіз структурних відмінностей лексико-семантичного поля "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах.
  
  дипломная работа [72,7 K], добавлен 14.07.2009
  

• Фразеологізми з компонентом найменування кольору в англійській та українській мовах

  Класифікація фразеологічних одиниць як стійких сполучень слів, їх образність і експресивність. Співставний аналіз фразеологічних одиниць з компонентом найменування кольору в англійській та українській мовах за лексико-семантичними полями кольору.
  
  курсовая работа [368,1 K], добавлен 16.11.2012
  

• Лінгвокультурне дослідження фразеологізмів часу в англійській та російській мовах

  Сутність категорії часу в культурології і лінгвістиці. Проблеми класифікації фразеологічних одиниць; національно-культурна специфіка їх формування. Семантичний аналіз ідіом, що позначають час з образною складовою в англійській та російських мовах.
  
  магистерская работа [916,0 K], добавлен 23.03.2014
  

• Прислівник як компонент ад’єктивно-адвербіальних словосполучень в українській та англійській мовах

  Зіставне дослідження ад’єктивно-адвербіальних словосполучень в українській та англійській мовах. Характеристика особливостей сполучуваності прислівників із прикметниками. Огляд атрибутивних семантико-синтаксичних відношень між компонентами словосполучень.
  
  статья [26,9 K], добавлен 19.09.2017
  

• Архетипна символіка лексем sky/ciel/небо в англійській, французькій та українській мовах

  Реконструкція архетипної символіки лексем sky/ciel/небо в англійській, французькій та українській мовах. Архетипні образи, що стали основою утворення зазначених лексем. Відмінності у структурі значення лексичних одиниць sky/ciel/небо в аналізованих мовах.
  
  статья [22,7 K], добавлен 18.08.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам