Предмет політичної економії

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану і неасигновану частини:

- асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

- неасигнована частина не має конкретного призначення.

Процес розподілу прибутку на підприємстві базується на таких принципах:

1) зв'язок політики розподілу із загальною політикою управління прибутком на підприємстві;

2) пріоритетність обліку інтересів і менталітету власника підприємства;

3) стабільність політики розподілу прибутку;

4) передбачуваність політики розподілу прибутку;

5) оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку.

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Підприємство як економічний суб'єкт господарювання

2. Функціонування підприємства як товаровиробника

3. Класифікація підприємств.

4. Порядок створення підприємств в Україні.

5. Сутність та особливості формування валового доходу та прибутку підприємства

6. Норма та рентабельність прибутку. Розподіл і використання прибутку підприємства

ІІ. Тести

Знайдіть правильну(і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. Метою підприємницької діяльності є:

а) максимізація доходу;

б) оптимізація доходу;

6) виробництво суспільних благ.

2.Об'єктом підприємництва є:

а) господарське мистецтво;

б) економічна поведінка;

в) сукупність певних видів економічної діяльності.

3. Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:

а) приватні особи, юридичні та фізичні особи, держава;

б) приватні особи, юридичні та фізичні особи, фінансові установи,

держава;

в) приватні особи, посередники, юридичні та фізичні особи,

держава.

4. Яка з перерахованих нижче організаційних форм підприємств є тимчасовим статутним об'єднанням промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети:

а) корпорація;

б) трест;

в) консорціум;

г) концерн.

5. Підприємство - це :

а)самостійний господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи, що виробляє продукцію, товари, послуги, займається різними видами економічної діяльності;

б) особа, що займається підприємницькою діяльністю;

в) економічна форма реалізації земельної власності;

г) сфера товарних відносин між різними державами, пов'язаних між собою міжнародним поділом праці.

6. Підприємство індивідуальне - це:

а) підприємство засноване на підставі власності окремої особи та

виключно її праці;

б) підприємство, що засноване на підставі власності членів однієї

сім ї, які проживають разом;

в) економічна форма доходу орендодавця - власника за передане майно у строкове платне володіння та користування;

г) добровільне об єднання громадян для спільного ведення господарської та іншої діяльності.

7. Прибуток - це:

а) конкретна форма тієї частини чистого доходу, яка реалізується із самого початку і надходить на державне підприємство у вигляді різниці між суспільно необхідними затратами, які фіксуються в оптовій ціні, собівартістю продукції;

б) різниця між вартістю продукції за цінами її реалізації і повною собівартістю;

в) основний елемент економічного потенціалу, яким розпоряджається країна;

г) втрата засобами праці частини вартості через конструктивне старіння, винайдення нових засобів праці незалежно від фізичного зносу.

8. Кооператив - це:

а) об'єднання декількох громадян для спільної господарської діяльності на основі договору між ними;

в) праця одного громадянина для отримання прибутку;

в) вольовий акт вибору мети дій і засобів її досягнення окремою людиною, колективом, основний результат управлінської діяльності;

г) основний елемент економічного потенціалу, яким розпоряджається країна.

9. Яка риса характерна для закритих акціонерних товариств:

а) акції цих підприємств котируються на біржі;

б) акції цих підприємств не надходять у вільний продаж;

в) кількість акціонерів на таких підприємствах в Україні не перевищує 200 чоловік;

г) контрольний пакет акцій такого підприємства належить державі.

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Підприємство.

2. Інвестиції.

3. Колективне підприємство.

4. Приватне підприємство.

5. Одноосібне підприємство.

6. Кооперативні підприємства.

7. Господарські товариства.

8. Товариство з повною відповідальністю.

9. Товариством з обмеженою відповідальністю.

10. Товаримство з додаткомвою відповідальністю.

11. Командитне товариство.

12. Акціонерне товариство

13. Асоціації.

14. Корпорації

15. Консорціуми

16. Концерн

17. Картель

18. Синдикат

19. Трест

20. Виручка від реалізації продукції

21. Валовий дохід

Визначення

а) Підприємство, що ґрунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації.

б) Добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.

в) Самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому законодавством.

г) Підприємство, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили.

д) Товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном.

е) Товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

ж) Товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

з) Тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

и) Договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

к) Товариство, яке має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску.

л) Підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами об'єднанням їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Вони бувають: повні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, командитні та акціонерні.

м) Підприємство, яке є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов'язання всім майном (капіталом).

н) Довгострокове вкладення капіталу (коштів) в економіку.

о) Товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

п) Договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

р) Обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємства за певний проміжок часу в результаті здійснення операцій з продажу виготовленої ним продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням грошової форми розрахунку для компенсації вартості об'єкта продажу.

с) Об'єднання підприємств, які зберігають свою юридичну і виробничу самостійність, проте об'єднують свою комерційну діяльність, мають єдині маркетингові служби, що займаються збутом продукції.

т) Статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

у) Загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

ф) Об'єднання самостійних підприємств заради встановлення єдиних цін. розподілу ринків збуту. Кожне підприємство має угоду щодо своєї частки в загальному обсязі виробництва тощо.

х) Господарські об'єднання, в яких повністю встановлена єдина система менеджменту виробництва, маркетингу, фінансів тощо.

ІV. Розв'язати задачі:

1. Визначте прибуток і норму прибутку за таких умов: на виробництво 250 д. товару затрати постійного капіталу складають 22 тис. грн., змінного 14 тис. грн. Товар продано по ціні 280 грн. за одиницю.

2. Вартість основного капіталу складає 15 млн. грн.. Норма амортизації - 10%. Вартість оборотного капіталу - 1 млн. грн., в т. ч. зарплата - 200 тис. грн. Виручка за вироблену річну продукцію склала 1550 тис. грн. Обчислити величину і норму прибутку.

3. Якою буде норма прибутку за умови, що затрати на засоби виробництва склали 860 грн., фонд оплати праці - 200 грн., а маса прибутку - 250 грн.?

4. Покупна ціна автомобіля 10000 дол. США. Його прокат приносить на рік 1800 дол. доходу. Через 4 роки експлуатації його можна продати за половинну вартість, тобто за 5000 дол. Чому буде дорівнювати загальна сума доходу, на яку можна розраховувати через 4 роки? Яка різниця між доходом та прибутком підприємства?

5. Визначити річну норму прибутку, якщо витрати підприємця на виробництво реалізованого за рік товару складають 2200 грн., а прибуток - 62 тис. грн.

6. На виробництво станка вартістю 20 тис. грн. затрачено 15 тис. грн., із них 3 тис. грн. - змінний капітал. Знайти р/ і m/. В чому полягає різниця між нормою прибутку і нормою додаткової вартості.

7. Необхідно розрахувати курс акцій приумові, що номінальна ціна акцій дорівнює 16000 грн., банківський процент - 8%, а річний дохід акціонерного товариства складає: 2,8%; 6%; 12%.

8. Акціонерне товариство "АСК" шляхом відкритої підписки на акції зібрало капітал в 500 000 грн. і випустило 1000 шт. акцій. Яка буде курсова ціна акцій при умові, що банківський процент дорівнює 12%, а прибуток акціонерного товариства 5%?

9. Первинно авансований постійний капітал складав 11 млн. грн. при органічній будові капіталу 9:1. Норма додаткової вартості - 180%. Потім за рахунок економії постійного капіталу витрати на нього скоротилися до 9 млн. грн. Визначте, як зміниться норма прибутку, якщо змінний капітал і норма додаткової вартості залишилися без змін.

10. Постійний капітал складає 11 млн. грн. при органічній будові капіталу 10:1. Норма додаткової вартості - 180%. Потім за рахунок економії постійного капіталу витрати на нього скоротились до 9 млн. грн. Визначте, як зміниться норма прибутку, якщо змінний капітал і норма додаткової вартості залишилися незмінними.

11. Власний капітал банку - 1 млн. грн., залучений - 20 млн. грн. Відсоток, який виплачується вкладникам - 2%, відсоток по кредитам - 3%. Визначте банківський прибуток і норму банківського прибутку, якщо в позику надається лише залучений капітал.

12. Авансований постійний капітал - 80, а змінний - 40 млн. дол. Норма додаткової вартості спочатку складала 150, а потім зросла до 200 %. Визначте, як зміниться норма прибутку?

V. Підготуйте для презентації на семінарському занятті реферат за однією з наведених нижче тем.

1. Мотивації підприємницької діяльності.

2. Економічні основи розвитку підприємництва в Україні.

3. Підприємство і фірма: спільність і відмінності.

4. Інноваційна модель підприємництва: зміст, риси, особливості, межі.

5. Нові форми підприємницької діяльності: зміст, риси, переваги й недоліки.



11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента

План

1. Особливості підприємницької діяльності й функціонування капіталу в різних сферах економіки

2. Сільськогосподарське виробництво як особлива сфера застосування праці та капіталу

3. Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов

4. Відсоток, прибуток і рента

5. Земельна рента

11.1 Особливості підприємницької діяльності й функціонування капіталу в різних сферах економіки

Істотні відмінності в характері та джерелах зростання капіталу, структурі авансованого капіталу спричинені умовами його функціонування. Розглянемо ці відмінності на прикладі підприємств аграрного сектора, торгівлі та грошово-кредитної сфери.

Капітали, що функціонують в аграрній сфері, мають суттєві особливості порівняно з іншими капіталами виробничої сфери, а саме:

1) основним об'єктом їх прикладання є такий невідтворюваний фактор, як земля;

2) чітко виражена сезонність виробництва;

3) через обмеженість землі як виробничого фактора одним з елементів витрат може бути земельна рента.

Капітал у сфері торгівлі зайнятий в основному лише купівлею-продажем (оптовим чи роздрібним) виготовлених товарів. Проте частина персоналу на торговому підприємстві виконує операції, що продовжують процес виробництва в сфері обігу: фасування, перевезення, зберігання тощо.

Капітал торгового підприємства складається з трьох частин:

а) капіталу для закупівлі товару;

б) основного капіталу (будівлі, устаткування, торгове обладнання);

в) оборотного капіталу (в основному заробітної плати працівників). В цілому капітал торгового підприємства складається переважно з капіталу обігу (а + б).

Сучасна економіка характеризується дуже високим рівнем розвитку грошово-кредитних відносин.

Кредит - це система відносин, за якими капітал надається на позиковій основі. Надаючи кредит, власник капіталу обумовлює:

а) повернення капіталу через певний строк;

б) отримання доходу на цей капітал у вигляді відсотка.

Відповідно до суб'єкти та об'єктів кредитних відносин розрізняють такі види кредиту:

- комерційний (між функціонуючими підприємствами, наприклад коли торгове підприємство купує в кредит товари у промислового підприємства);

- банківський (коли банк надає позику своєму клієнту під певні гарантії або без них);

- іпотечний (коли кредит надається під застав-нерухомого майна - землі, будівель тощо);

- споживчий (для купівлі дорогих предмета споживання - земельної ділянки, будинку, автомобіля тощо);

- державний (державі для покриття витрат державного бюджету, що не покриваються його доходами).

Головна роль належить банківському кредиту, а банківська система є центром розвиненої ринкової економіки. В центрі банківської системи стоїть державний національній банк, що є емісійним, касовим і резервним центром. Проте кредитне обслуговування функціонуючих капіталів здійснюють комерційні банки.

Комерційні банки створюють свій капітал переважно за рахунок депозитів (вкладів, позик клієнтів), а їхній капітал зростає завдяки наявності розбіжності між відсотком що береться за наданий кредит, і відсотком, що сплачується за депозитами (маржа).

Операції щодо залучення депозитів називають пасивними, а прибуткового розміщення капіталу -- активними. Саме сальдо між результатами цих операцій дає банку можливість отримувати прибуток.

11.2 Сільськогосподарське виробництво як особлива сфера застосування праці та капіталу

Сільське господарство належить до тієї сфери економіки, яка прямо пов'язана з виробництвом продуктів харчування -- головною умовою життя безпосередніх виробників і всього населення. Разом із тим, воно виступає сировинною базою для легкої, харчової та інших галузей промисловості.

Сільське господарство, як галузь матеріального виробництва, має цілий ряд особливостей природно-економічного, економічного і соціально-економічного характеру. В аграрному виробництві економічний процес відтворення незалежно від його суспільного характеру завжди переплітався з природним. Тому раціональне управління в цій галузі потребує знань і вмілого використання не тільки економічних законів, а й законів природи. Тісний взаємозв'язок економічних процесів з природними й зумовлює значний вплив останніх на результати господарської діяльності, що впливає на темпи відтворення.

Велика різниця між часом виробництва і робочим періодом зумовлює таку особливість, як сезонність виробництва і використання трудових ресурсів і техніки..

У певних межах її можна згладжувати виготовленням інших продуктів, які мають неоднаковий час виробництва і робочий період. Йдеться про таке відтворення та організацію виробництва, що поєднує основні й допоміжні галузі, промислові підприємства і промисли залежно від економічних і природних умов.

На відтворення в аграрному секторі економіки суттєво впливає родючість землі.

В сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, при правильному використанні вона постійно відновлює свою родючість, більше того, якісно поліпшується. В результаті різниці в природних умовах, насамперед різної родючості землі, на відміну від інших галузей праця однакової кваліфікації та фондоозброєності в сільському господарстві дає різні результати, тобто продуктивність праці визначається тут передусім продуктивністю природних факторів.

Обмеженість земельного фонду сільськогосподарського призначення і зростаючі потреби в продуктах харчування обумовлюють необхідність тільки інтенсивного типу відтворення. Тим більше, що землі сільськогосподарського призначення постійно скорочуються.

Додаткові вкладення праці й капіталу передбачають зміну технологічних способів виробництва, нову техніку і технологію. Щоб збільшити в значних розмірах капітал, необхідно винайти нові машини, нові системи рільництва, нові способи утримання худоби тощо, тобто головним для визначення економічної природи додаткових (послідовних) вкладень у землю є не кількісна їх сторона, а якісна, тобто не тільки те, які розміри засобів виробництва і праці вкладені в землю, а за яких умов ці вкладення здійснюються, з якими технічними, технологічними й організаційними цілями.

Підвищення технічної забезпеченості сільськогосподарського виробництва в поєднанні з використанням високоврожайних культур і високопродуктивних тварин є основою запровадження прогресивної технології виробництва.

Ці напрями технічного прогресу мають тісний взаємозв'язок. Якість сільськогосподарських робіт визначається досконалістю техніки, що впливає на врожайність культур і продуктивність тварин.

11.3 Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов

З урахуванням політекономічного аспекту торговельний капітал - це відносини економічної власності між торговельними капіталістами і найманими працівниками у сфері обігу, що виникають і розвиваються у процесі ведення торгових операцій і базуються, передусім, на привласненні створеного найманими працівниками додаткового, а за певних умов і частини необхідного продукту.

Повніше сутність торговельного капіталу розкривається у його функціях. Основними функціями торговельного капіталу є:

- здійснення торговельних операцій;

- забезпечення руху сукупного суспільного капіталу та його прискорення;

- реалізація втіленої в товарі вартості (у т. ч. додаткової вартості), а також створення частини додаткової вартості у формі торговельного прибутку.

Рис. 11.1. Форми торговельного капіталу

Формою обороту грошово-торговельного капіталу є

Де

Г1 = Г + h

(торговельний прибуток); формою кругообігу товарно-торговельного капіталу є

це означає, що рух грошово-торговельного капіталу поділяється у просторі і часі на дві відокремлених операції:

1) Г -- Т, що означає перехід товарного капіталу від промислового капіталіста до торговельного і реалізацію товарів для першого;

2) Т -- Г1, що означає реальне перетворення товарного капіталу на грошовий, або перехід товару від торговельного капіталіста до споживача, а отже, зі сфери обігу у сферу споживання.

Завдяки виконанню основних функцій торговельного капіталу, зайняті у сфері торгівлі наймані працівники, а також торговельні капіталісти своєю працею створюють додаткову вартість, яка набуває форми торговельного прибутку.

Торговельний прибуток частково є результатом перерозподілу частини доходів різних секторів економіки і різних верств населення і привласнюється після реалізації товарів і послуг. Тому, в політекономічному контексті, торговельний прибуток можна визначити як одну із перетворених форм додаткової вартості, що виражає відносини економічної власності між торговельними капіталістами і найманими працівниками з приводу остаточного завершення виробництв товарів і послуг, їх реалізації і привласнення першими частини сукупного прибутку.

Формою підприємницької діяльності, а водночас інтеграції великого та дрібного бізнесу й підпорядкування останнього першому є франчайзинг (від фр. franchise - привілей), за якого велика компанія надає невеликим орендованим або самостійним приватним підприємствам (як юридичним особам) виключне право реалізації своїх товарів або послуг під власною торговою маркою упродовж певного часу і в обумовленому місці.

11.4 Відсоток, прибуток і рента

Ринок капіталів. Як фактор виробництва капітали - це засоби, застосування яких дає змогу збільшити ефективність людської праці. Заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів, де і складається їхня ціна - плата за право скористатися цими засобами, називається відсотком. Як на будь-якому ринку, ціна (норма відсотка) складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Пропозиція на кредитному ринку визначається схильністю одержувачів доходів до заощадження певної їх частини. Попит же визначається, за рахунок:

1) прагнення до придбання більшої кількості споживчих благ;

2) рішеннями виробників збільшити випуск за рахунок додаткових капіталовкладень.

Ринкова норма відсотка встановлюється в точці перетину кривих попиту на позикові засоби та їхньої пропозиції, у якій і досягається рівновага.

Інвестиційний попит, у свою чергу, залежатиме від так званої лізингової вартості устаткування. У більшості випадків нові капіталовкладення означають не придбання фірмою устаткування у власність, а його оренду в спеціалізованих лізингових фірм за певну плату, величина якої коливається залежно, від пропонованої кількості та від попиту на неї.

Між лізинговою вартістю і нормою відсотка існує певна залежність. За низької норми відсотка вигіднішим виявляється вкладати кошти в підприємницьку діяльність, і попит на інвестиційні кредити зростає. Це обумовлює високу лізингову вартість устаткування, з одного боку, і тенденцію до підвищення норми відсотка - з іншого. Проте у міру зростання інвестицій пропозиція капітальних благ зростатиме, лізингова вартість знижуватиметься, що зумовить падіння інвестиційного попиту на кредити і зниження норми відсотка. Ці залежності впливають на прийняття фірмою рішення про те, придбавати устаткування чи ні, чи здійснювати капіталовкладення при цій лізинговій вартості й існуючій нормі відсотка. Приймаючи таке рішення, варто порівнювати існуючі і майбутні доходи від капіталовкладень. Необхідно враховувати, що альтернативними витратами існуючих витрат на устаткування будуть суми доходів, які можна отримати у вигляді відсотків, якби гроші були віддані в позичку, а не вкладені в справу. Тому, оцінюючи існуючу вартість очікуваних через кілька років доходів від капіталовкладень, її слід зменшити на величину доходу, що наростає за цей період за правилом складних відсотків. Така процедура називається дисконтуванням.

Ринок природних ресурсів. На ринку чинників виробництва формується ще одна специфічна сфера -- ринок природних ресурсів. Особливість такого типу чинників -- їхня невідтворюваність, а отже, постійна, фіксована пропозиція.

Такий ресурс обмежений та невідтворюваний і незалежно від рівня попиту на нього кількість залученої до економічної діяльності землі у певний період й у певному місці залишається незмінною. Збільшення земельної площі за рахунок меліорації, осушення болот, ділянок моря тощо не може розглядатися як природний ресурс у чистому вигляді; це, скоріше, застосування капіталу, і принесений дохід буде в цьому випадку відсотком на капітал.

Що ж стосується доходу, який винагороджує участь в економічній діяльності чинника, пропозиція якого зовсім нееластична у тривалий період, він називається чистою економічною рентою, її ринковий рівень встановлюється в точці перетину кривої пропозиції, що відбиває обмеженість природних ресурсів, та кривої попиту, що відтворює їхню продуктивність, тобто граничний дохід від певного чинника. З величиною ренти пов'язана і ціна тієї ділянки землі, з якої вона одержується. Ціна на землю є капіталізованою вартістю ренти, тобто сумою, яка за певної норми відсотка даватиме дохід, який дорівнює річній ренті з усієї ділянки:

(11.1)

де R - рента; S - норма позичкового відсотка.

Підприємницький прибуток. Власники чинників виробництва реалізують їх на ринку, одержуючи відповідні доходи: заробітну плату, відсоток, ренту. Але на цьому ринку виступають і покупці чинників - підприємці, які, комбінуючи їх по різному, роблять матеріальні блага та послуги. Якщо виторг від продажу товарів перевищує повні витрати на їхнє виробництво, виникає ще один вид доходу, який називається прибутком.

Питання про джерело та причину утворення прибутку здавна є предметом дискусій в економічній науці. Трудова теорія вартості, особливо в її марксистській інтерпретації, єдиним джерелом прибутку вважає працю найманих робітників, здатну створювати вартість більшу, ніж та, котра виплачується у вигляді заробітної платні. Цей надлишок над вартістю робочої сили привласнює у вигляді прибутку власник засобів виробництва. Не будь його, надлишок розподілився б між всіма учасниками трудового процесу.

Теорія чинників виробництва пропонує інше пояснення такого процесу. Прибуток розглядається як винагорода четвертого чинника виробництва - підприємницької діяльності. Це особлива здатність до організації економічної діяльності, без якої поєднання інших чинників виробництва було б чи неможливо, чи неефективно. Як і інші чинники виробництва, цей ресурс обмежений: не кожен спроможний організувати бізнес. Отже, підприємницька діяльність заслуговує винагороди за свій внесок у виробництво товарів та послуг. Разом із тим такий чинник має свою, дуже суттєву специфіку:

1) він не має кількісної одиниці виміру, а отже, неможливо точно визначити ціну одиниці цього чинника;

2) прибуток як винагорода за підприємницьку діяльність не може виникнути в ситуації повної економічної рівноваги. Тому вартість продукту має розподілитися між традиційними ресурсами: працею, капіталом, природним чинником. Прибуток виникає тоді, коли порушується рівновага і власники інших ресурсів змушені поступитися частиною своїх доходів підприємцю.

У чому ж полягає його внесок у виробництво, що вимагає оплати й утворення особливого виду доходу? Насамперед, це ризик. Практично наслідки вкладень завжди невизначені: можна виграти й отримати прибуток, можна і програти, і зазнати збитків. Той, хто ризикнув, вправі у випадку успіху розраховувати на винагороду у вигляді надлишку виторгу над витратами. Це плата за ризик, за уміння ефективніше й раціональніше за інших передбачати невизначене майбутнє. Власники інших чинників змушені будуть погодитися на зменшення своїх доходів на користь підприємця як нагороду за те, що він бере на себе велику частину ризику.

Прагнення дістати прибуток змушує підприємця також шукати і застосовувати різні технічні й організаційні нововведення. За допомогою цих новацій створюються можливості для одержання прибутку, оскільки той, хто застосував нововведення, стає, принаймні тимчасово, своєрідним монополістом, порушуючи економічну рівновагу, при якій прибуток неможливий. Прибуток - це могутній стимул технічного й економічного прогресу.

11.5 Земельна рента

Земельна рента - це ціна, сплачувана землевласнику (або дохід, одержуваний ним) за надання в користування товаровиробнику (на правах оренди або в іншій формі) сільськогосподарських земель.

Землевласник безпосередньо створює й одержує ренту, якщо він сам або із застосуванням найманої праці обробляє належну йому землю.

Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі. Крім ренти як плати за користування землею, орендна плата містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу. При високих орендних ставках власник землі може привласнювати частину середнього прибутку сільськогосподарського підприємця.

Види земельної ренти:

1. Відробіткова рента (панщина) характеризується прикріпленням до землі безпосереднього виробника, особистою залежністю селянина від поміщика.

2. Продуктова рента

3. Грошова рента - форма земельної ренти, яка передбачає сплату за користування землею не продуктами, вирощеними на цій землі, а грішми.

Перші два види ренти є надбанням історії і тепер їхнє поширення обмежене (перш за все в країнах, що розвиваються), а грошова земельна рента є характерною для розвинутої системи ринкових відносин.

Скрізь і всюди земельна рента входить у вартість, а відповідно і в ціну товару. Додатковий дохід створюється завдяки використанню землі та інших органічних природних ресурсів і належить власнику цих ресурсів.

Абсолютна земельна рента - форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування.

Абсолютна земельна рента - економічна форма реалізації монополії приватної власності на землю. Її джерело - надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції і суспільною ціною виробництва), а умова виникнення - значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Сплачується земельним орендатором за рахунок його прибутку (якщо інше не передбачено законодавством) земельному власнику за будь-яку землю.

Диференціальна рента виникає на землях більш високої якості й зручно розташованих щодо ринків збуту, а також завдяки додатковим вкладенням капіталу в землю.

Слід розрізняти дві форми диференціальної ренти -- першу і другу.

Перша диференціальна рента є додатковим чистим доходом, який одержують у результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях.

Друга диференціальна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю.

Монопольна рента - особлива форма земельної ренти, що створюється в сільському господарстві і добувній промисловості при продажу певних видів землеробської продукції, металів, мінералів, корисних копалин.

Попит на них завжди значно вищий від пропозиції, оскільки умови їх виробництва не відтворені в інших місцях. Це й приводить до створення монопольної ренти. Особливою ознакою є те, що рівень її визначається потребою і платоспроможністю споживачів, а не ціною виробництва чи вартістю товару. Отже, монопольна рента - це додатковий дохід власників об'єктів галузей. Її джерело - додаткова вартість, створена виробниками.

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Особливості підприємницької діяльності й функціонування капіталу в різних сферах економіки

2. Сільськогосподарське виробництво як особлива сфера застосування праці та капіталу

3. Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов

4. Відсоток, прибуток і рента

5. Земельна рента

ІІ. Тести. Знайдіть правильну(і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. Монополія приватної власності на землю є причиною утворення:

а) диференціальної ренти;

б) абсолютної ренти;

в) монопольної ренти.

2. Абсолютна земельна рента утворюється:

а) на кращих земельних ділянках;

б) на кращих та середніх земельних ділянках;

в) на всіх ділянках.

3. Ціна на сільськогосподарську продукцію визначається, враховуючи витрати на:

а) землях кращої якості;

б) землях середньої якості;

в) землях гіршої якості.

4. Чому виникає монополія на землю, як об'єкт господарювання?

а) недостатня кількість земель гіршої і середньої якості;

б) недостатня кількість земель середньої і вищої якості;

в) недостатня кількість земель гіршої і кращої якості.

5. За умов приватної власності на землю, диференціальна рента І:

а) привласнюється землевласником у вигляді орендної плати;

б) її одержує орендатор, фермер у формі доходу;

в) її одержує орендатор для розширення і інтенсифікації землеробства.

6. Чи існує різниця між орендою та земельною рентою:

а) ні, не існує, ці поняття можна ототожнювати,

б) так, існує, поняття земельної ренти більш масштабніше і включає в себе не лише плату за землю;

в) так, існує, поняття оренди більш широке ніж поняття рента;

7. Яка причина виникнення диференціальної земельної ренти:

а) розходження земельних ділянок за родючістю й місцем розташування;

б) рідкість й елітність продуктів, одержуваних як результат виробництва на даній земельній ділянці;

в) монополія власності держави на землю;

г) приватна земельна власність.

8. Який вид ренти пов'язаний з розходженням у природній якості землі:

а) абсолютна рента;

б) диференціальна рента І

в) диференціальна рента ІІ;

г) диференціальна рента І й ІІ.

9. Що являє собою ціна землі?

а) це ціна, що виплачують земельному власникові за надання їм у користування товаровиробникові (на правах оренди) сільськогосподарських земель;

б) це річна земельна рента, помножена на кількість років користування земельною ділянкою;

в) дисконтована вартість майбутньої земельної ренти;

г) це сума, яку одержує власник більш родючої земельної ділянки в порівнянні з менш родючою при купівлі землі.

10. Усі без винятку ділянки землі приносять землевласникам ренту:

а) диференціальну;

б) монопольну;

в) екологічну;

г) абсолютну.

11. Ставка позичкового відсотка не залежить від:

а) терміну надання позички;

б) обсягу позички;

в) ризикованості проекту;

г) все перераховане невірно.

12. Які з перелічених принципів не є принципами кредитування?

а) терміновість;

б) платність;

в) повернення кредитів;

г) ефективність користування позиками.

13. Які функції не виконує кредит?

а) акумулююча;

б) перерозподільча;

в) стимулююча;

г) контрольна.

14. До функцій центрального банку не відноситься:

а) емісія грошових знаків;

б) регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки;

в) зберігання золото-валютних резервів країни;

г) видача кредитів населенню.

15. Які функції виконують комерційні банки?

а) надання позики промисловим підприємствам;

б) емісія грошей;

в) здійснення розрахунків між окремими господарчими одиницями;

г) зберігання золотого запасу держави.

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Кредит.

2. Франчайзинг.

3. Земельна рента.

4. Відробіткова рента.

5. Грошова рента.

6. Абсолютна земельна рента.

7. Диференціальна рента.

8. Друга диференціальна рента.

9. Монопольна рента.

10. Перша диференціальна рента.

Визначення

1. Форма земельної ренти, яка передбачає сплату за користування землею не продуктами, вирощеними на цій землі, а грішми.

2. Рента, яка виникає на землях більш високої якості й зручно розташованих щодо ринків збуту, а також завдяки додатковим вкладенням капіталу в землю.

3. Ціна, сплачувана землевласнику (або дохід, одержуваний ним) за надання в користування товаровиробнику (на правах оренди або в іншій формі) сільськогосподарських земель.

4. Виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю.

5. Рента, яка передбачає прикріплення до землі безпосереднього виробника, особистою залежністю селянина від поміщика.

6. Форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування.

7. Особлива форма земельної ренти, що створюється в сільському господарстві і добувній промисловості при продажу певних видів землеробської продукції, металів, мінералів, корисних копалин.

8. Додатковий чистий доход, який одержують у результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях.

9. Велика компанія надає невеликим орендованим або самостійним приватним підприємствам (як юридичним особам) виключне право реалізації своїх товарів або послуг під власною торговою маркою упродовж певного часу і в обумовленому місці.

10. Система відносин, за якими капітал надається на позиковій основі.

ІV. Розв'язати задачі:

1. Величина капіталу, наданого в позику, складає 25000 грн. Річний дохід, отриманий позичковим підприємцем на цю суму дорівнює 5000 грн. Чому буде дорівнювати норма проценту?

2. Розрахувати ціну ділянки землі при умові, що вона приносить щорічну ренту в 25 тис. грн., а банківський процент складає 8%.

3. Як буде змінюватись ціна землі, якщо: а) величина ренти в 15 тис. грн. зросте до 20 тис. грн. при банківському проценті, що дорівнює 5%; б) величина банківського процента впаде з 5% до 3% при величині ренти 15 тис. грн.

4. Яку ренту приносила ділянка землі продана за 55 тис. грн., якщо банківський процент на той час складав 12%?

5. Є три рівновеликі та однакові за родючістю земельні ділянки, але розташованих на різних відстанях до ринків збуту продукції:

Земельна ділянка	Авансовано капітал, тис. грн.	Урожай, т	Відстань від ринків збуту	Тариф на перевезення зерна, рн./тонну	Норма прибутку, %
І	60	100	5	2	10
ІІ	60	100	10	2	10
ІІІ	60	100	20	2	10

Розрахуйте, яку суму диференціальної ренти буде забезпечувати І та ІІ земельні ділянки. До якого виду відноситься ця рента? Що являється умовою утворення зайвої додаткової вартості в сільському господарстві і причини її перетворення в диференціальну ренту?

6. В три рівновеликі площі земельних ділянок вкладено капітал по 10 тис. грн. Середня норма прибутку - 20 %. Урожай складає на ділянках: 100, 200 і 300 центнерів. Визначте диференціальну ренту І за урожайністю.

V. Підготуйте для презентації на семінарському занятті реферат за однією з наведених нижче тем.

1. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості.

2. Ринок земельних ресурсів. Ціноутворення на ринку землі. Ціна землі.

3. Проблеми земельних відносин в сучасній Україні.

4. Аграрно-промисловий комплекс США та України (порівняльний аналіз).

5. Необхідність і зміст кредитних відносин. Джерела позичкового капіталу.

6. Кредитна система, її функціональна та інституціональна структури.

7. Особливості державного кредиту.

8. Джерела і механізм формування банківського прибутку.



Розділ 4. Економічне зростання і соціально-економічний прогрес

12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми

План

1. Зміст процесу суспільного відтворення

2. Визначення сутності сукупного суспільного продукту

3. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту

4. Зміст та структура національного багатства

12.1 Зміст процесу суспільного відтворення

Суспільне виробництво як виробництво на макрорівні (країна, міждержавні економічні об'єднання тощо) є виробництвом для задоволення людських потреб і перебуває в постійному русі, проходячи такі стадії: власне виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг.

Усі ці чотири стадії суспільного виробництва:

1) взаємопов'язані в єдиному процесі і взаємодіють між собою;

2) перебувають у постійному економічному кругообігу.

Для існування людського суспільства виробництво має постійно відновлюватись через свої чотири стадії, адже без особистого споживання неможливе існування людей. Для цього потрібні постійне виробництво, розподіл та обмін продуктів та послуг як особистого, так і виробничого призначення.

Виробництво - процес створення матеріальних і нематеріальних благ необхідних для існування і розвитку людини.

Вихідний пункт руху суспільного продукту - виробництво, кінцевою метою і рушійним мотивом якого є споживання. Розподіл та обмін опосередковують зв'язок між виробництвом і споживанням продуктів і послуг. При цьому розподіл:

1) відбувається в самому виробництві як розподіл засобів виробництва і робочої сили за його галузями та сферами;

2) розподіл є особливою стадією руху суспільного продукту, при якому визначаються частки різних соціальних верств та індивідуумів у цьому продукті.

Завершальною стадією руху суспільного продукту є споживання, тобто реалізація споживної вартості. Слід розрізняти два види споживання: виробниче і особисте.

Виробниче споживання характеризується використанням засобів виробництва і робочої сили для виготовлення продукту: машин, будівель, хліба, м'яса, молока тощо.

Особисте споживання - це процес використання людиною товарів та послуг для задоволення потреб у продуктах харчування, одязі, житлі, культурному та професійному розвитку тощо.

Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням.

Для цього процесу необхідне постійне відновлення всіх факторів виробництва: робочої сили, засобів виробництва та природних ресурсів, середовища існування. При цьому відновлення останнього - нагальна потреба суспільного відтворення в сучасних умовах інтенсифікації виробництва. Всі зазначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення.



12.2 Визначення сутності сукупного суспільного продукту

Сукупний суспільний продукт (ССП) являє собою виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, створених протягом певного часу (як правило, року).

Таблиця 12.1

Підходи до сутності і складу сукупного суспільного продукту

Автор	Особливості
Ф. Кене	Створив відому економічну таблицю, у якій виокремив у складі сукупного суспільного продукту продукцію сільського господарства і промисловості, у яких розмежував засоби виробництва і предмети споживання
А. Сміт	Виділяв у складі ССП засоби виробництва і предмети споживання
К. Маркс	Обґрунтував поділ сукупного суспільного виробництва на два підрозділи: І - виробництво засобів виробництва; II - виробництво предметів споживання. Нині висувають пропозиції щодо виділення III підрозділу, який створює засоби оборони, IV -виробництво послуг
Дж. М. Кейнс	При аналізі суспільного відтворення дотримувався такого ж підходу, як К. Маркс. Проте, він використовував його лише стосовно сфери обігу. Особливістю є те, що при визначенні обсягів споживання він відраховував з усієї сукупності продажів засоби виробництва (за визначенням Кейнса, це те, що підприємці купують один в одного), що дозволяє отримувати обсяг реалізації предметів споживання

Нині в економічній теорії та практиці господарювання відповідно до натурально-речової форми ССП і згідно з функціональним призначенням відповідного блага сукупний продукт також поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Це зумовлено тим, що засоби виробництва і предмети споживання виконують суттєво різні функції в процесі відтворення. Якщо перші призначено для відтворення переважно речових (матеріальних) елементів продуктивних сил, то другі - для відтворення людського фактора виробництва.

Проблема співвідношення першого і другого підрозділів суспільного відтворення має величезне значення для розвитку економіки. Стосовно промисловості виокремлюють групу "А" (засоби виробництва) і групу "Б" (предмети споживання).

Від сфери матеріального виробництва слід відрізняти сферу нематеріального виробництва. До останньої належать галузі, де створюються нематеріальні блага - духовні та інші цінності, та надаються нематеріальні послуги - освіта, охорона здоров'я, наукове обслуговування тощо. У сукупності виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.

Крім поділу на матеріальне і нематеріальне виробництво, у західній літературі існує також поділ виробництва на:

1) первинне (добувні галузі та сільське господарство);

2) вторинне охоплює всі галузі обробної промисловості, а також будівництво;

3) третинне пов'язане зі створенням різноманітних послуг, які, в свою чергу, поділяються на такі, що обслуговують або виробництво, або окремих осіб, тобто на виробничі та особисті послуги.

Сукупність галузей, які обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру (виробничий транспорт, зв'язок, а також у даному аспекті торгівлю, фінансово-кредитні установи).

У процесі розширеного відтворення різні частини суспільного продукту (ССП) виконують різні функції й тому виступають у різних формах.

Та частина суспільного продукту, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення (ФЗ). Після реалізації суспільного продукту вона повинна бути знову повернена у виробництво, щоб забезпечити початок нового виробничого циклу.

Частина суспільного продукту, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, доходів підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання (ФС).

Частина, яка йде на нагромадження (розширення виробництва), - це фонд нагромадження (ФН).

Отже, функціональна структура суспільного продукту може бути представлена як сукупність трьох його функціональних форм:

ССП = ФЗ + ФС + ФН. (12.1)

В умовах ринкової економіки суспільний продукт виступає як у вартісній, так і в натурально-речовій формах.

Вартісна структура суспільного продукту - це сума вартості спожитого постійного каптіалу (С), змінного капіталу (V) й додаткової вартості (m). Розгляд суспільного продукту за вартістю дає можливість з'ясувати, як в умовах ринкової економіки формується сукупний попит і в яких формах (рис. 12.2).

З наведеної схеми видно, що частина суспільного продукту (стара вартість), в міру його реалізації, в грошовій формі повертається знову у виробництво для того, щоб замістити спожиті засоби виробництва й мати можливість продовжувати виробництва (ФЗ). За рахунок іншої частини (нова вартість), по-перше, формуються грошові доходи різних верств населення (ЗП, ФС), по-друге, здійснюється нагромадження (ФН). Результатом такого використання суспільного продукту є формування двох видів сукупного попиту: попиту на засоби виробництва й попиту на предмети споживання.

12.3 Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення СП

Сукупний суспільний продукт - найбільш загальний показник суспільного виробництва. Сукупний суспільний продукт (ССП) - це вся маса матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу (як правило, за рік).

За системи товарного виробництва кожен продукт виступає як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії з ринком - ще й ринкову вартість.

Так, як виробництво базується на глибокому поділі праці, то при аналізі результатів виробництва варто обчислювати проміжний продукт і кінцевий продукт.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки чи переробки або перепродажу.

Проміжні продукти - це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для пере продажу.

Система національних рахунків (СНР) - це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв'язки в національному господарстві.

Метою СНР є надання кількісної інформації про виникнення, розподіл і використання національного доходу, для чого застосовується система макроекономічних показників. СНР використовується для макроекономічного аналізу з метою вивчення й удосконалювання національної економіки, а також для упорядкування економічних прогнозів.

Перевагами СНР є:

- охоплення не тільки сфери матеріального виробництва, але й сфери нематеріальних послуг;

- реально відбивається економічна взаємодія господарських суб'єктів;

- найбільше підходить для економічного аналізу.

У СНР використовуються дві класифікації:

І) функціональна - застосовується в рахунках виробництва, споживання і капіталоутворення, і виглядає так:

а) галузі виробництва товарів і послуг;

б) органи загального державного управління;

в) приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства;

г) домашні господарства.

ІІ) інституціональна - використовується в рахунках видатків і доходів та в розрахунках капітальних витрат:

а) нефінансові підприємства;

б) фінансові організації;

в) органи загального державного управління;

г) приватні некомерційні підприємства, що обслуговують домашні господарства;

д) домашні господарства, включаючи дрібні підприємства.

Одиницею обліку при складанні національних рахунків є економічна операція. Вона реєструється, як правило, в момент її оплати.

За системи національних рахунків подвійний рахунок виключається, що є ключовим аспектом цього методу обліку результатів суспільного виробництва. Статистики, розраховуючи кінцевий продукт як потік доходів, дуже обережні і враховують у ньому тільки те, що називається доданою вартістю.

Додану вартість можна визначити:

а) за статистикою - це різниця між продажем підприємств та їх придбанням матеріалів і послуг у інших підприємств;

б) як економічну категорію - це вартість, яка додана до вартості спожитих у процесі виробництва предметів праці, тобто оборотного капіталу (не враховуючи заробітну плату).

Метод балансу народного господарства (БНГ). Баланс народного господарства являє собою систему взаємопов'язаних балансових таблиць, кожна з яких відображає окремі, найбільш принципові сторони економічного процесу. До них належить відтворення: матеріального продукту - сукупного суспільного продукту і чистого матеріального продукту; національного доходу національного багатства.

БНГ розмежовує дві сфери:

1) Матеріальне виробництво:

- виробництво засобів виробництва (І підрозділ);