Удосконалення управління структурою капіталу підприємства

Украй бажано наявність контрактів з контрагентами постачальниками і покупцями продукції, у разі відсутності контрактів - протоколи про наміри. При проведенні страхування проекту і страхуванні предметів застави необхідна перевірка його умов - достовірності страхового поліса, коректності формулювання умов, відповідності термінів страхування термінам дії кредитної угоди, фінансової стійкості страхової компанії, що видала поліс, копій платіжних доручень або інших документів про своєчасний перелік страхових премій по полісу.

Вивчення соціального статусу позичальника має на увазі в першу чергу вивчення його кредитної історії, збір інформації про минулу діяльність, репутації, яка склалася, взаємостосунків з державними органами і контрагентами, існуючого іміджу в засобах масової інформації, фактів про залучення в неправовій дії.

Банком проводиться аналіз товару і ринку діяльності по пропонованому інвестиційному проекту по наступних основних позиціях.

1. Місткість і рівень насичення ринку пропонованих товарів або послуг, частка і ніша ринку, на яку претендує позичальник.

2. Конкурентна ситуація (пропонована стратегія поведінки, аналіз фірм, що діють на даному ринку і ринку можливих товарів - субститутів) і рівень конкурентоспроможності товарів (послуг), вироблюваних позичальником.

3. Аналіз збутової мережі, методів просування товару (послуги) і після продажного обслуговування.

Проводиться оцінка якості підготовки і обґрунтованості плану виробничої діяльності по проекту, що кредитується. Критерії такої оцінки можуть включати цілий ряд параметрів:

1) умови, джерела і графік постачання необхідного устаткування, сировини, матеріалів і т.д.;

2) графік введення будівельних об'єктів;

3) технологія організації виробництва;

4) розрахунок необхідних обсягів і графік введення виробничих потужностей і ін.

При проведенні фінансово-економічного аналізу довгострокового інвестиційного проекту необхідно застосовувати сукупність декількох показників:

1) розрахунок чистої поточної вартості інвестицій;

2) розрахунок рівня рентабельності інвестицій;

3) розрахунок внутрішньої норми прибутку;

4) розрахунок періоду окупності проекту;

5) визначення бухгалтерської рентабельності інвестицій.

Для підприємства необхідно акцентувати наступні моменти, пов'язані із специфікою банківського фінансування проекту.

1. Коефіцієнт дисконтування при фінансуванні інвестиційного проекту не повинен встановлюватися на рівні, більшому або рівнішому рівню ставки довгострокового банківського депозиту.

2. В цілях обліку чинника інфляції всі розрахунки можливо вести в умовній валюті, при цьому в грошових надходженнях враховується інфляційна складова. У такому разі можна використовувати номінальну, а не реальну відсоткову ставку.

3. У розрахунок суми коштів, що інвестуються, необхідно також закладати суми, що відраховуються до фонду резервування по виданих кредитах.

Грошові надходження розраховуються з урахуванням виплати податків, відрахувань на амортизацію і покриття всіх зобов'язань - відсотків, частини суми кредиту, витрат по зарплаті, експлуатаційних витрат. Перевищення суми надходжень за проектом над зобов'язаннями перед банком повинне складати не менше 10% під час всього періоду дії кредитного договору з початку виплат, тобто не опускатися нижче за цю межу. Такий підхід забезпечує гарантії ліквідності проекту для банку. Збільшення коефіцієнтів резервування може відбуватися за рахунок зменшення виплат частин основної суми кредиту, що веде до подовження терміну його надання.

Цей же аспект забезпечення ліквідності виявляє розрахунок точки беззбиткової проекту при внутрішній нормі прибутковості, рівній ставці кредитування. Необхідний запас "міцності" проекту при зниженні на 15-20% від запланованого об'єму реалізації (рис. 3.2).

Частина ризиків проекту може бути понижена банком за рахунок використання його можливостей як фінансово-кредитної установи. Банк може понизити трансакційні ризики за рахунок підключення підприємства до своєї системи розрахунків, зокрема з використанням різних фінансових інструментів - векселів, акредитивів, і переходу на розрахунково-касове обслуговування. Також можливо значне зниження податкового тягаря і зниження ризиків зміни податкового законодавства за рахунок використання можливостей банку по організації різних схем оптимізації оподаткування. Ризик недоліку оборотних коштів, зокрема в результаті недооцінки інфляції, може бути понижений за рахунок надання короткострокових комерційних кредитів з боку банку.

Це дозволяє понизити ризики проектів в середньому на 10-15%, що є значним для кредитора. Загальна калькуляція ризиків аналізованого проекту з використанням різних методів - дерева рішень, оцінки експертними методами є обов'язковою.

Рисунок 3.2 - Точка беззбитковості кредитної роботи

Як показує практика, під час переходу українських підприємств під контроль банків в результаті приватизації або скупки контрольного пакету акцій, перед банками виникали декілька типових завдань.

Підприємства, як правило, окрім інвестиційних вливань, потребують підкріплення оборотних коштів за рахунок короткострокового кредитування, в "розшиванні" ланцюжків неплатежів, в оптимізації оподаткування. Необхідне також налагодження системи маркетингу, видалення численних посередників і неефективних партнерів як серед постачальників, так і покупців продукції. Виявляються значні перекоси в організаційній структурі - дублюючі ланки управління, роздуті штати персоналу, нерентабельні підрозділи і цілі виробничі ділянки. Часто значним тягарем є витрати на соціальну сферу.

Нарешті, система управління недостатньо ефективна і не відповідає сучасним стандартам, тобто не використовуються системи автоматизованого інтегрованого бухгалтерського обліку, слабо поставлена аналітична і планова робота - не застосовуються методи логістики, бюджетування, контролю якості, ланцюгового планування і т.д., відсутня система внутрішнього аудиту, низький рівень зворотного зв'язку і ефективність регулювання. Ліквідація тільки цих недоліків, лежачих на поверхні, може дати значний економічний ефект.

Іпотекою підприємства може забезпечуватися кредит, що підлягає поверненню не раніше, чим через рік після укладення договору іпотеки. Якщо іпотекою підприємства забезпечується кредит на менший термін, право на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у заставодержателя після закінчення року з моменту укладення договору іпотеки.

Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, а також майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави.

У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальником, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, який включає організаційні і технічні умови кредитування, обумовлює форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі і погашення кредиту та їх відображення в облікових регістрах. Для проведення операцій із кредитування банк може відкрити позичальнику простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт.

Простий позичковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Підприємству може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від кількості видів кредитів, які він отримує в банку.

З технічної сторони справи, при аналізі різних видів заставного забезпечення і роботі з ними потрібна участь спеціалізованої фірми Агентства по нерухомості, Іпотечній компанії і т.п. На першому етапі роботи із заставою складається докладний опис, проводиться оцінка заставного майна, проводиться реєстрація застави в спеціальній Заставній книзі, далі необхідно одержати документи, що встановлюють право, підтверджуючі факт власності на предмет застави і відсутність на нього претензій третіх осіб.

Установи банків працюють тільки безпосередньо з позичальниками, вони, як правило, не приймають на розгляд проекти від посередників, а також проекти, що передбачають кредитування третіх осіб. Кредити не надаються для рефінансування заборгованості, яка мається перед третіми особами, на придбання цінних паперів підприємств, що приватизуються.

Потенційним позичальникам рекомендується звертатися до банку на початковому етапі роботи над проектом для того, щоб працівники банку мали змогу консультувати їх щодо порядку дій, можливих варіантів структуризації проекту, а також інформувати їх щодо наступних етапів проекту.

Потреба у довготерміновому кредиті визначається або повною вартістю витрат по об'єкту (заходу), якщо кредит є єдиним джерелом фінансування, або як різниця між вартістю цих витрат і власними коштами позичальника, спрямованими на цей об'єкт. Видача довготермінових позик може проводитись одночасно або поетапно, по мірі виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей, верстатів, обладнання і т.д.

Процентна ставка за користування кредитом обумовлюється в кредитній угоді з врахуванням терміну позики, забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше отриманими позиками та рівня ризику. Процентна ставка повинна бути регульованою (плаваючий процент) за умови щорічного перегляду в бік зростання (знижки) залежно від умов ринку, зміни процентів за депозитами (вкладами), офіційно оголошеного індексу інфляції та інших чинників. Загальний термін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення витрат і часу, протягом якого цей кредит повертається банку. Термін погашення кредиту встановлюється у межах окупності витрат по проекту.

Таким чином, підсумовуючи слід відзначити, що капітал підприємства, як загальний так і той, що необхідний для фінансування якогось окремого заходу чи проекту, постійно потребує уваги та ефективного управління. Використання викладеного у даному розділі дипломної роботи матеріалу створює певні передумови для формування ефективної політики управління структурою капіталу у ТОВ "ХЗ ПТУ".

4 ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

В Законі України "Про охорону праці" написано: "Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності" [2].

В роботі розглянуто приміщення обчислювального центру ТОВ "ХЗ ПТУ". Це приміщення з підвищеною небезпекою з погляду поразки людини електричним струмом [53]; приміщення пожежонебезпечної категорії В (мається наявність твердих спаленних матеріалів), ступінь вогнестійкості будинку - ІІ. По характеру навколишнього середовища, приміщення відноситься до класу нормальних, тому що в ньому відсутні ознаки властиві приміщенням печенею, курним і з хімічно активним середовищем.

Таблиця 4.1 - Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів

Найменування фактора	Джерела виникнення	Характер впливу
1	2	3
Небезпечна напруга в електричному ланцюзі	Живильна електрична мережа	Небезпечний
Недолік природного освітлення	Неправильне розташування комп'ютерів щодо вікон	Шкідливий
Пожежонебезпека приміщення	Джерела запалювання і спаленні матеріали	Шкідливий і небезпечний
Підвищений рівень шуму	Освітлювальна система, вентиляційна система, що роздруковують пристрої	Шкідливий
Електромагнітні випромінювання, у тому числі рентгенівські	ЕЛТ	Шкідливий
Підвищений потенціал статичної електрики	Діелектрична поверхня монітора і ЕЛТ	Шкідливий
Підвищена іонізація повітря робочої зони	Рентгенівське випромінювання і статична електрика	Шкідливий
Недолік штучного освітлення	Неправильне планування штучного освітлення	Шкідливий
Виробничий загальний пил (аерозолі)	Статична електрика, накопичена на діелектричній поверхні комп'ютера	Шкідливий
Незадовільні параметри мікроклімату	Стан систем опалення і вентиляції	Шкідливий
Психофізіологічні перевантаження	Статичність і незручність пози, монотонність праці, розумова перенапруга і т.д.	Шкідливий

У процесі виконання роботи, оператор ПЕОМ на своєму робочому місці піддається дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів, перелік яких представлений у табл. 4.1 відповідно до ДОСТу 12.0.003 - 74.

4.2 Управління охороною праці

Об'єктом управління в системі управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів підприємства, від яких залежить створення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях і на підприємстві в цілому. У відповідності ст.13 Закону України "Про охорону праці" [2] відповідальність за створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів покладена на роботодавця. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб;

- розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів по охороні праці;

- забезпечує усунення причин, що викликали нещасні випадки, професійні захворювання;

- організує атестацію робочих місць на відповідність їхнім нормативам по охороні праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці й ін;

- роботодавець розробляє і затверджує положення, інструкції, правила виконання робіт з охорони праці, що діють у межах підприємства.

Для забезпечення виконання зазначених задач роботодавець розробляє і затверджує структуру управління охороною праці на підприємстві.

Роботодавець підприємства створює на своєму підприємстві службу охорони праці. Оскільки чисельність робітників у розгядаємої службі підприємства не перевищує 50 чоловік і це невиробнича сфера, то служба охорони праці не створюється, а передбачається сполучення. За охорону праці по сумісництву відповідає один фахівець (начальник відділу). Фахівець з охорони праці має право: направляти керівникові підрозділу представлення про залучення до відповідальності працівників вимоги, що порушує, по охороні праці, вимагати відсторонення від роботи осіб не минулий медогляд і ін.

Фахівець служби охорони праці у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими нормативними актами про охорону праці.

Правовою і нормативною основою системи управління охороною праці є: Закон України "Про охорону праці", "Національна програма поліпшення умов праці", нормативні акти Кабінету міністрів України, нормативні акти Держпромгірнагляд і накази.

4.3 Виробнича санітарія

З метою створення сприятливих умов на підприємстві встановлені норми виробничого мікроклімату. Ці норми встановлюють оптимальні значення температури, відносної вологості, швидкості руху повітря для робочої зони офісного приміщення підприємства з урахуванням складності виробленої роботи і часу року.

Робота працівників виконується в приміщенні площею 36 м². Кількість робочих місць дорівнює 5, отже вимоги норм виконуються (не менш 6 м² на одне робоче місце). Оптимальні параметри мікроклімату приведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія важкості робіт	Період року	Температура, оС	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Легка Ia	Холодний	22-24	40-60	не більш 0,1
Легка Ia	Теплий	23-25	40-60	не більш 0,1

Відповідно до умов [53] робота користувача ПЕОМ відноситься до категорії Ia (легка фізична робота), енерговитрати при цьому становлять до 120 ккал/год. Усі роботи проводяться сидячи і не вимагають систематичної фізичної напруги.

Робота на персональному комп'ютері виконується сидячи, не вимагає системи фізичної загрузки, підняття і перенесення ваг, тому в енерговитратах (150 ккал./ годину) класифікується як легка робота.

Задачею вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих метереологічних умов.

Для забезпечення параметрів мікроклімату згідно СНіП 2.04.05-91 у приміщенні обчислювального центру передбачена наступна система вентиляції й опалення: використання кондиціонеру; вологе щоденне прибирання; опалення в зимовий час (центральне, водяне).

При роботі на ПК важливим виробничим фактором є освітлення. Виробниче освітлення планово-фінансового відділу у світлий час доби природне - бічне, а в темний час доби штучне - комбіноване Вимоги до освітленості робочих місць регламентується СНіП II-4-79 [64].

У приміщенні обчислювального центру підприємства використовується природне (бічне) і штучне освітлення. Природне (бічне) освітлення здійснюється через бічні світлові прорізи в зовнішніх стінах.

Показник нормованого коефіцієнта природної освітленості розраховується для міста Харкова по формулі:

е_н^IV = е_н^{III .} m ^. с, (4.1)

де е_н^IV - коефіцієнт природної освітленості для IV-го світлового пояса;

е_н^III - коефіцієнт природної освітленості для III-го світлового пояса; е_н^III =2%

m - коефіцієнт світлового клімату 0,9;

с - коефіцієнт сонячного клімату 0,75 тому, що вікна виходять на схід.

енIV = 2 . 0,9 . 0,75 = 1,35 %.

Відповідно до вимог [64] при оцінці рівня освітленості враховують наступне:

- розмір об'єкта розрізнення: 0,3 - 0,5 мм;

- робота високої точності, III розряд;

- характеристика скла - темний;

- контраст об'єкта розрізнення зі склом - великий;

- підрозряд "у".

На підприємстві застосовується загальне рівномірне штучне освітлення. Штучне освітлення також нормується СНіП II-4-79 [64]. Для виключення освітленості екранів дисплеїв прямими світловими потоками, світильники загального освітлення розташовані збоку від робочого місця паралельно лінії зору оператора і стіні з вікнами.

Для створення комфортних умов зорової роботи високої точності необхідні наступні дані по нормах освітлення, що приведені в табл. 4.3.

Таблиця 4.3 - Норми освітлення

Найменування приміщення	Площа підлоги, м2	Розряд зорової роботи	Освітлення
			Природне	Штучне
			Вид освітлення (верхній, бічний)	ен IV, %	Нормована освітленість Е, лк
Обчислювальний центр	36	III у	Бічне	1,35	300

На організм людини несприятливо діє шум. Джерелами шуму в приміщенні обчислювального центру є технічні пристрої: установки кондиціонування, вентиляційні установки, телефони, системні блоки ПЕОМ, принтери, факси, ксерокси і так далі [53].

Відповідно до вимог [19] рівні звуку в приміщенні, де працюють оператори ПЕОМ не повинні перевищувати 65 дБ(А) ГОСТ 12.1.003-83. Норми допустимого рівня шуму на робочих місцях у обчислювальному центрі представлені у табл. 4.4.

Таблиця 4.4 - Допустимі рівні звукового тиску та звуку

Місто трудової діяльності Робочі місця	Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах зі середньо геометричними частотами, Гц
Викладачі користувачів ПК	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000	Рівні звуку, еквівалентні рівню звуку, дБА

Для захисту від шуму використовуються спеціальні звуковбирні перегородки, застосовується меблі, що сприяє зменшенню шуму, технічні пристрої встановлюються на спеціальні прокладки, що амортизують.

На організм користувача ПЕОМ у період роботи за дисплеєм, впливає електромагнітне випромінювання, що може стати причиною професійних захворювань. Комп'ютери попадають по визначенню до 5 діапазону (низькі частоти).

Потужність дози рентгенівського випромінювання в будь-якій точці простору на відстані 5 см від екрана не перевищує 0,003 мкР/ск. Ультрафіолетове випромінювання в діапазоні 200-315 нм не перевищує 10 Мк Вт/м² напруженість електромагнітного поля в діапазоні від 60 кгц до 3 Гц. Рінві іонізації повітря приміщень наведені в табл. 4.5.

Таблиця 4.5 - Рівні іонізації повітря приміщень при роботі з ПЕОМ

Рівні	Число іонів на 1 см3 повітря
	n+	n -
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500 - 3000	3000 - 5000
Максимально припустимі	50000	50000

Заходами захисту від випромінювання є:

- використання моніторів з убудованими захисними екранами;

- регламентовані перерви при роботі з комп'ютером на 15 хвилин, через кожні 2 години безперервної роботи.

4.4 Організація безпечних умов праці

Основним устаткуванням робочого місця оператора є дисплейний пристрій, клавіатура, робочий стіл, крісло, що відповідають ергономічним вимогам. Конструкція робочого місця, його розміри і взаємне розташування елементів (органів управління, засобів відображення інформації, допоміжного устаткування та ін.) повинні забезпечувати безпеку при використанні устаткування по призначенню, технічному обслуговуванні, ремонті і збиранні, а також відповідати ергономічним вимогам.

Дисплей розміщується на столі і підставці на відстані 500-700 мм від очей оператора так, що кут між нормаллю до центра екрана і горизонтальною лінією складає 200. Кут спостереження екрана, а також інших засобів відображення інформації в горизонтальній площині не перевищує 600.

Приміщення обчислювального центру, де знаходиться ПЕОМ, є приміщенням з підвищеною небезпекою поразки людини електричним струмом. Визначену небезпеку для обслуговуючого персоналу складає статична електрика.

Відповідно до нормативних документів припустима величина напруженості електростатичного поля (ЕСП) складає 20 кв/м. При цьому час перебування персоналу не регламентується. У більшості моніторів напруженість ЕСП не перевищує 15 кв/м.

Для зниження величин виникаючих розрядів статичної електрики підлоги застеляють полівинилхлоридним лінолеумом, а також підтримують відносну вологість повітря на рівні 55-60% за допомогою побутових зволожувачів.

На організм користувача ПЕОМ у період роботи діє електромагнітне випромінювання, у т.ч. рентгенівське. Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 5 см від екрана не повинне перевищувати 100 мкР/год.

Для захисту від впливу ЕМВ рекомендується захист часом. У період роботи за дисплеєм необхідно передбачати через кожні дві години 3-х чи п'ятихвилинні перерви для відпочинку.

Для зниження монотонності в роботі, перерви варто супроводжувати гімнастичними вправами підтримки загального м'язового тонусу, а також для очей і кистей рук.

Передбачено наступні заходи електробезпечності: конструктивні, схемно-конструктивні. Конструктивні заходи безпеки спрямовані на запобігання можливості дотику людини до струмоведучих частин.

Характеристика ступеня захисту персоналу від зіткнення зі струмоведучими частинам, а також ступінь захисту оболонки від улучення сторонніх тіл усередину ПЕОМ для ступеня захисту оболонки IP44. "4" позначає захист від твердих тіл розміром більш 1 мм; а друга "4" - захист від бризів води.

Для захисту персоналу від ураження електричним струмом ПЕОМ виконані згідно І класу засобу захисту, тобто мають робочу ізоляцію та елемент занулення [53]. Схемно-конструктивні заходи електробезпечності, коли забезпечується безпека дотику людини до металевих струмоведучих частин ПЕОМ при пробої ізоляції і виникненні електричного потенціалу на них.

Таким чином, згідно з метою захисту від поразки електричним струмом застосовується занулення. Занулення - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, що можуть виявитися під напругою.

При проведенні робіт в електроустановках з метою попередження електротравматизму проводять організаційно-технічні заходи. До роботи допускаються обличчя, що вивчили інструкції з експлуатації і технічний опис машин, що пройшли інструктаж з техніки безпеки й одержали кваліфікаційну групу по електробезпечності. Технічні заходи: вивішування попереджувальних знаків безпеки, перевірка відсутності напруги.

При плануванні приміщення необхідно враховувати санітарну характеристику виробничних процесів, а також нормативів площ для розташування меблів, устаткувань та необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткувань.

Робоче місце і взаємне розташування всіх його елементів повинне відповідати антропометричним, фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи. Зокрема, при організації робочого місця програміста повинні бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, що входить до складу робочого місця і достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення.

Ергономічними аспектами проектування відеотермінальних робочих місць, зокрема, є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці (наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрана, документа, клавіатури і т.д.), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого столу, регулювання елементів робочого місця.

Головними елементами робочого місця є стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи. Робоче місце повинно розтошовуваться на відстані не менш 1,5 м від стіни з вікном та від інших стін на відстані 1 м, між собою на відстані не менш 1,5 м.

Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше, розташовано в зоні легкої досяжності робочого простору.

Під час користування комп'ютером треба установлювати монітор на відстані 50-60 см від очей. Фахівці також вважають, що верхня частина відеодисплея повинна бути на рівні чи очей трохи нижче. Коли людина дивиться прямо перед собою, його очі відкриваються ширше, ніж коли він дивиться вниз. За рахунок цього площа огляду значно збільшується, викликаючи зневоднювання очей. До того ж якщо екран установлений високо, а очі широко відкриті, порушується функція моргання, що приводить до їхньої швидкої стомлюваності Навіть саме ергономічне устаткування у світі не допоможе уникнути захворювань, якщо використовувати його неправильно. Випливаючи простим радам по ергономічній організації робочого місця, можна запобігти подальший розвиток захворювань. Крім цього, створення сприятливих умов праці і їх правильне естетичне оформлення має велике значення для полегшення праці і підвищення його якості і продуктивності.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, меблів та також правильна організація робочих міст.

4.5 Пожежна безпека

Приміщення підприємства відноситься по пожежній небезпеці до категорії В - згідно ОНТП 24-86. Джерелами виникнення пожеж в приміщенні є:

- елементи схем ЕОМ, у деяких вузлах температура піднімається до 80-100^O С. При цьому можливо обпалювання з'єднуючих проводів, що приведе до короткого замикання і їх горінню;

- силові кабелі подачі харчування до ПЕОМ;

- паперовий пил, що утвориться при використанні носіїв інформації на паперовій основі;

- могутні постійно діючі системи вентиляції і кондиціонування повітря;

- розряди статичної електрики.

Відповідно до вимог пожежна безпека в приміщені забезпечується:

- системою запобігання пожеж;

- системою пожежної безпеки;

- організаційно-технічними заходами щодо пожежної безпеки.

У системі запобігання пожежі передбачено:

- для виготовлення будівельних конструкцій використані цегла, залізобетон, скло, метал і інші непальні матеріали;

- дерев'яні елементи конструкції будинку (перегородки, двері) просочуються вогнезахисною речовиною - антипіреном і оббиваються листовим залізом;

- у випадку виникнення короткого замикання в джерелах електроенергії установлене швидкодіюче захисне відключення;

- усі види кабелів прокладають у металевих трубах до розподільних щитів стояків живлення;

- кабельні лінії, по яких здійснюється електроживлення, прокладають під технологічними підлогами, що виготовляють з непальних матеріалів, із застосуванням плит з мінеральної вати, змазаної вогнезахисною сумішшю.

У системі пожежної безпеки передбачено:

- аварійне відключення апаратів;

- устаткування приміщення пристроями пожежної автоматики, призначеними для виявлення, оповіщення, ліквідації пожеж (до них відносяться: система автоматичної пожежної сигналізації (теплові і димові сигналізатори), автоматичні установки пожежегасіння (АУП); АУП оснащені звуковою і світловою сигналізацією, що оповіщає людей про необхідність евакуації з приміщення; сигналізація включається за 30 секунд до початку випуску вогнегасячої речовини);

- використання вогнегасників для гасіння і локалізації невеликих пожеж типу ВВ-5 і внутрішнього протипожежного водопроводу високого тиску (необхідно 3 вогнегасники);

- використання інших первинних засобів гасіння пожеж: сухого піску, азбестових ковдр, крім того, у приміщенні є водопровід, що забезпечує приміщення водою на випадок пожежі;

У приміщенні в наявності мається детальна схема евакуації.

Організаційними мірами пожежної профілактики є: навчання персоналу правилам пожежної безпеки, видання інструкцій, плакатів, планів евакуації персоналу у випадку пожежі. При пожежі передбачений зв'язок з пожежною охороною по телефоні.

4.6 Охорона навколишнього природного середовища

Науково-технічний прогрес постійно примушує переглядати взаємини галузі з навколишньою природним середовищем (НПС).

Під забрудненням НПС будемо розуміти впровадження людиною в неї таких відходів виробництва й інших видів господарської діяльності (у виді речовин і енергії), що або взагалі не характерні для біосфери, або не характерні їхньої концентрації й інтенсивності. Які також складають погрозу здоров'ю людини, погіршують умови його життя, негативно впливають на структуру екології.

Функціонування обчислювального центру безпосередньо зв'язано з роботою обчислювальної техніки. При цьому на організм оператора ПЕОМ впливає велика кількість шкідливих факторів, що перераховані в табл. 4.1, відповідно до нормативних документів.

Каналізаційні води на території обчислювального центру направляються в міську каналізацію.

У планово-фінансового відділі до виробничих відходів відносяться газорозрядні лампи, що складаються за спеціальним договором на переробку, і побутове сміття, що вивозиться в централізованому порядку.

5 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

5.1 Основи стійкості роботи промислових підприємств

Під стійкістю роботи промислових підприємств (об'єктів) розуміють їх можливість в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу виробляти продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а при слабких пошкодженнях відновлювати виробництво в мінімальні терміни. Стійкість роботи промислового підприємства складається з стійкості інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-, газо-, водозабезпечення, технологічного обладнання і т.п.) до дії зовнішніх факторів при аваріях, катастрофах, стихійному лихові, а також при застосуванні щодо них сучасної зброї; стійкості виробничої діяльності (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, поновлення роботи в найкоротші терміни) [25].

Фактори, від яких залежить стійкість роботи об'єктів в над звичайних ситуаціях мирного і воєнного часу: надійність захисту робітників і службовців; безпечність розташування об'єкта відносно зон можливих зруйнувань; можливість інженерно-технічного комплексу протистояти ударній хвилі будь-якого вибуху і вражаючим діям ядерної зброї; безперервність постачання електроенергією, паливом, сировиною, газом, всім необхідним для випуску продукції; надійність управління виробництвом, силами і засобами цивільної оборони; підготовленість підприємства до проведення рятувальних робіт [25].

З перелічених факторів випливають такі шляхи і засоби підвищення стійкості роботи промислових підприємств і галузей господарства України: нагромадження фондів захисних споруд і засобів індивідуального захисту; будівництво важливих підприємств за межами зон можливих зруйнувань; будівництво підприємств-дублерів; розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту; підсилення і дублювання енергетичних потужностей; розширення зв'язків між галузями промисловості і підприємствами; утворення матеріально-технічних резервів; підтримання сил цивільної оборони в постійній готовності.

5.2 Вимоги до стійкості функціонування промислових підприємств

Основним керівним документом, згідно з яким повинні плануватися та здійснюватися інженерно-технічні заходи (ІТЗ) цивільної оборони є "Будівельні норми і правила", що зберігають свою чинність на всій території України. Інженерно-технічні заходи ЦО - це комплекс заходів, спрямованих на: захист населення та зниження можливих втрат і збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій; підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій; створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР), ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.

Відповідно до вимог, при проектуванні здійснюється зонування території, на якій розташовані категорійовані міста та об'єкти господарювання. Територія, де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Р_ф =10 кПа і більше, складає зону можливих руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Р_ф = 30 кПа і більше, складає зону можливих сильних руйнувань. Вимоги до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф та застосування противником зброї, в тому числі ядерної.

При будівництві необхідної транспортної мережі потрібно вирахувати ширину магістралі в метрах

L = H_макс + H₂ + 15, м, (5.1)

де Н - висота найвищого будинку на магістралі, крім висотних громадських будівель каркасної конструкції.

Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з урахуванням зон можливих руйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази мають розміщуватись за межами зони можливих руйнувань.

За зонами можливих сильних руйнувань повинні розміщуватись: бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності; базові склади легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення; насосні компресорні станції магістральних трубопроводів; міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об'єкти. В зоні можливих сильних зруйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення, підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства обслуговування населення міста [25].

Промислові підприємства (об'єкти) повинні будуватися з урахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу об'єкта. Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстань між будівлями має забезпечувати протипожежні розриви. Ширина протипожежного розриву визначається за формулою:

L = H₁ + H₂ + 15, м, (5.2)

де H₁ і H₂ - висота сусідніх будинків.

Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення розміщують окремо від основних цехів. Найбільш важливі виробничі споруди треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми. Це зменшить парусність будівлі і збільшить опір ударній хвилі будь-якого вибуху. Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.

Для підвищення стійкості до пожеж в будинках застосовують вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисну обробку горючих елементів будівлі. В кам'яних будинках перекриття повинно бути виготовлене з армованого бетону або з бетонних плит. Велика за розмірами будівля поділяється на секції незгораючими стінами. В ряді випадків при проектуванні та будівництві промислових будівель і споруд має бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів. В складських приміщеннях планують якомога менше вікон та дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут та ін.) повинні розміщуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля або за межами об'єкта. Деякі унікальні види технологічного устаткування потрібно розміщувати в більш міцних спорудах (підвалах, підземних спорудах) або будівлях з легких незгоряючих конструкцій павільйонного типу, під навісом або відкрито. Це обумовлюється тим, що в багатьох випадках устаткування може витримати набагато більший надлишковий тиск ударної хвилі, ніж будівля, в якій воно знаходиться. При зруйнуванні будівлі внаслідок падіння конструкції розміщене в них устаткування буде виходити з ладу.

Електрозабезпечення є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт або окремі ділянки виробництва може призвести до повної зупинки роботи об'єкта. Для надійного електрозабезпечення в умовах надзвичайних ситуацій при його проектуванні і будівництві враховують основні вимоги, які випливають із завдань цивільної оборони. Електрозабезпечення повинно здійснюватись від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції потрібно розміщував ти одна від одної і від великих міст на відстані, не меншій двох радіусів зон можливих руйнувань. Районні понижуючі станції, диспетчерські пункти енергосистем і мережі електропередач належить розташовувати за межами зон можливих сильних руйнувань [25].

Постачання електроенергію великих міст і об'єктів, які не перестають працювати в надзвичайних умовах, необхідно передбачити від двох незалежних джерел. При електропостачанні об'єкта від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямів. Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх стійкість повинна бути не нижчою від стійкості самого об'єкта. Електроенергію на ділянки виробництва належить подавати по електрокабелях, прокладених в землі на глибині 0,8-1,2 м. Крім цього, необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використовувати пересувні електростанції на залізничних платформах, автопричепах та інші електростанції, не включені в енергосистему. В містах, розміщених на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийому електроенергії з корабельних електроустановок. Система електропостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.

Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною і питною водою. Потреба промислових підприємстві у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько 2000 куб. м.

Порушення у постачанні водою промислових об'єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи або застосування сучасної зброї. Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання здійснювалась не менше, ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано підземне.

На промислових об'єктах трубопроводи водопостачання в усіх випадках закільцьовують. Водопровідне кільце об'єкта повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм (рік, озер) має виконуватись системою головних споруд, розташованих поза зоною можливих сильних зруйнувань. Стійкість мережі водопостачання підвищується при заглибленні в грунт усіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не буде заваленою, а також пристроїв перемичок, які дозволять відключити пошкоджені ланки і споруди. На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і, відповідно, підвищує стійкість водозабезпечення.

При порушенні мережі газ може стати причиною вибуху, пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об'єкти двома незалежними газопроводами. Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних сторін. Газова мережа закільцьовується і прокладається під землею на глибині 0,6-1,7 м. На газовій мережі у визначених місцях встановлюють автоматичні відключаючі пристрої, які спрацюють від надлишкового тиску ударної хвилі. Крім того, на газопроводах слід встановлювати відключаючу апаратуру з дистанційним управлінням і крани, які автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключити газові мережі певних ділянок і районів міста.

Виконання вимог, норм проектування, інженерно-технічних заходів цивільної оборони сприяє нормальному функціонуванню промислових підприємств і забезпеченню робітників, службовців не тільки в надзвичайних умовах мирного і воєнного часу, але покращує умови праці і проживання людей.

5.3 Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об'єкта

Дослідження стійкості роботи об'єкта господарської діяльності (ОГД) - це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об'єкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості.

Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства. Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи: підготовчий; оцінка стійкості роботи ОГД; розробка заходів, які підвищують стійкість роботи, ОГД в умовах надзвичайних ситуацій [25].

На першому етапі розробляються керівні документи, які вивчають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка. Основними документами для організації досліджень стійкості роботи ОГД є: наказ керівника підприємства щодо проведення дослідження; календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень; план проведення досліджень. Наказ керівника підприємства розробляється на підставі вказівок старшого начальника з урахуванням умов, пов'язаних з виробничою діяльністю об'єкта. В наказі вказується: мета і завдання дослідження; терміни проведення робіт; склад учасників досліджень; склад і завдання дослідницьких груп;термін готовності облікової документації.

Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає: основні заходи; терміни їх виконання; відповідних виконавців; сили та засоби, які залучаються для виконання завдань. План проведення досліджень є основним документом, який визначає зміст роботи керівника дослідження і груп головних спеціалістів. В плані вказується: тема дослідження; мета дослідження; тривалість дослідження (1,5-3 місяці); склад дослідницьких груп та зміст їх роботи; порядок проведення дослідження.

На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи об'єкта. В ході дослідження визначаються умови захисту робітників та службовців від уражаючих факторів, проводиться оцінка вразливості виробничого комплексу від різних уражаючих факторів, оцінюється характер можливих пошкоджень від вторинних уражаючих факторів, вивчається стійкість роботи системи забезпечення та кооперативних зв'язків з іншими об'єктами, з'ясовуються вразливі місця в системі управління виробництвом.

Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки. До складу групи комплексних досліджень (керівник головний інженер) входять керівники всіх груп.

Група досліджень стійкості будівель та споруд (керівник начальник відділу капітального будівництва) на основі аналізу характеристик і стану виробничих будинків та споруд: визначає ступінь їх стійкості до дії вражаючих факторів ядерного вибуху; оцінює розміри можливих пошкоджень від дії вторинних вражаючих факторів; здійснює розрахунки сил і засобів, необхідних для відновлення виробничих споруд при різних ступенях руйнування. Крім того, група досліджує та оцінює захисні властивості захисних споруд, визначає необхідну кількість захисних споруд на території об'єкта та в заміській зоні.

Група досліджень стійкості виробничого обладнання (керівник - головний механік) оцінює стійкість технологічних ліній, верстатів та механізмів і визначає: можливі втрати станків, приладів і систем автоматичного управління при різних ступенях пошкодження; способи збереження і захисту особливо цінного обладнання; потребу в силах і засобах, терміни та обсяги відновлюючих робіт; можливість створення резерву обладнання та порядок його використання.

Група дослідження стійкості технологічного процесу (керівник - головний технолог) оцінює стійкість технологічного процесу, для чого: уточнює заходи переведення ОГД на режим роботи в умовах НС; визначає найбільш вразливі ділянки технологічної лінії; розробляє варіанти зміни технологічного процесу (за необхідності); оцінює можливості і терміни безаварійної зупинки виробництва за сигналом "Повітряна небезпека" або при раптовому припиненні подачі електроенергії.

Група дослідження стійкості систем енергозабезпечення (керівник - головний енергетик) оцінює: стійкість системи електро-, газо-, водопостачання, каналізації та переведення котелень на інші види палива; нормативно-необхідні та мінімальні потреби з кожного виду енергії; основні та додаткові джерела енергопостачання, можливості внутрішніх та зовнішніх джерел; стійкість заводських комунікацій; наявність та можливості автономних джерел енергопостачання; характер можливих аварій і можливість виникнення вторинних факторів та їх наслідки; можливі варіанти підвищення стійкості систем енергопостачання; варіанти відновлення систем енергопостачання при різних ступенях ураження об'єкта; можливість підключення до сусідніх трансформаторних підстанцій.

Група досліджень стійкості матеріально-технічного постачання і транспорту (керівник - начальник відділу матеріально-технічного постачання): аналізує систему забезпечення робочого процесу всім необхідним для випуску продукції в умовах надзвичайної ситуації; оцінює умови відправки продукції і стійкості роботи транспорту; обґрунтовує необхідність і створює додаткові запаси сировини, обладнання, комплектуючих виробів, а також визначає місця їх зберігання; вивчає стійкості існуючих зв'язків з поставникам та користувачами; складає розрахунки на потрібну кількість будівельних та інших матеріалів для відновлення виробництва і будівництва сховищ на об'єкті та ПРУ в заміській зоні (на підставі заявок інших груп).

Служба оповіщення і зв'язку вивчає і оцінює стійкість зв'язку з органами ЦО, виробничими підрозділами і формуваннями ЦО. Оцінює надійність системи зв'язку і оповіщення, повноту обладнання пунктів управління.

Служба сховищ і укрить оцінює інженерний захист робітників і службовців, правильність експлуатації сховищ і укрить, готовність їх до використання за прямим призначенням. Розраховує час на оповіщення робітників і службовців, збір і укриття їх в захисних спорудах.

Служба радіаційного та хімічного захисту оцінює можливості роботи об'єкта в умовах радіації і дає пропозиції щодо захисту робітників і службовців від радіоактивного зараження, визначає типові режими радіаційного захисту людей, розробляє графік робочих змін для проведення РІНР. Аналізує забезпеченість робітників та службовців засобами індивідуального захисту, умови зберігання і порядок їх видачі. Готує пропозиції щодо організації і ведення радіаційної і хімічної розвідки, організації санітарної обробки людей, знезараження одягу, транспорту, техніки і споруд.

Медична служба розробляє заходи щодо організації медичного обслуговування робітників та службовців на об'єкті і в заміській зоні, а також при проведенні РІНР. Визначає сили і засоби для надання першої медичної допомоги потерпілим. Виробляє рекомендації з організації дозиметричного контролю при перебуванні людей у зоні радіоактивного зараження і рекомендації по захисту продуктів харчування і джерел водопостачання.

Служба охорони громадського порядку розробляє заходи з підсилення пропускного режиму, охорони матеріальних цінностей, забезпечення громадського порядку.

Штаб цивільної оборони ОГД в цей період оцінює загальний стан ЦО і визначає заходи для забезпечення захисту робітників ї службовців. До цієї роботи залучається ряд начальників служб. Які виконують відповідні функції.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Групи спеціалістів за підсумками досліджень готують підсумки і пропозиції з захисту робітників та службовців і підвищенню стійкості елементів виробництва, які досліджуються.

Група комплексних досліджень на основі доповідей інших груп складає загальний план, в якому визначаються: можливості щодо захисту робітників і службовців в захисних спорудах; загальна оцінка стійкості об'єкта, найбільш слабкі (вразливі) ділянки виробництва; практичні заходи, терміни та обсяги робіт, які виконуються при повсякденній діяльності та при загрозі НС; порядок та приблизні строки відновлювальних робіт при різних ступенях руйнування.

За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються відповідні заходи, необхідні кошти на їх проведення, терміни і відповідальні особи за їх виконання.

В зв'язку з тим, що заходи щодо підвищення стійкості роботи виконуються завчасно (в мирний час), з оголошенням загрози нападу ворога та в умовах НС, відповідні плануючі документи для зручності користування ними складаються на кожну можливу ситуацію: перспективний план заходів щодо підвищення стійкості роботи ОГД, які проводяться завчасно; план-графік нарощування заходів з підвищення стійкості роботи ОГД при загрозі виникнення НС (нападу противника); графік безаварійної зупинки виробництва.