Аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства ТОВ "Меридіан"

7

Магістерська робота

Тема: АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «МЕРИДІАН»

Зміст

• Реферат
• Вступ
• 1. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності продукції
• 1.1 Сутність конкурентоспроможності та фактори, що впливають на неї
• 1.2 Методи оцінки рівня конкурентоспроможності
• 1.3 Якість як основний показник конкурентоспроможності продукції
• 1.4 Сертифікація та стандартизація продукції
• 1.5 Стратегії досягнення конкурентоспроможності
• Висновки до розділу 1
• Розділ 2. Аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства ТОВ «Меридіан»
• 2.1 Характеристика підприємства
• 2.2 Аналіз основних показників виробничо-господарської діяльності ТОВ «Меридіан»
• 2.3 Аналіз показників конкурентоспроможності продукції ТОВ «Меридіан»
• Висновки до розділу 2
• Розділ 3. Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ «Меридіан»
• 3.1 Економіко-математична модель розрахунку конкурентоспроможності
• 3.2 Розробка заходів щодо зниження матеріальних витрат на виробництво продукції
• Висновки до розділу 3
• Розділ 4. Розрахунок економічного ефекту внаслідок впровадження запропонованих заходів
• Висновки
• Список використаних джерел
• Реферат
• Магістерська робота: 105 с., 15 рис., 14 табл., 102 дж.
• Об'єкт дослідження: ТОВ «Меридіан»
• Мета роботи: дослідження конкурентоспроможності продукції підприємства.
• Методи дослідження: метод аналізу документів, статистичний метод обробки інформації, метод визначення відносних і середніх величин, графічний аналіз, табличний метод, економіко-математичне моделювання.
• У магістерській роботі розглядаються теоретичні аспекти конкурентоспроможності продукції підприємства, показники, фактори, що впливають на неї. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства. Стратегії досягнення конкурентоспроможності.
• Дана загальна характеристика ТОВ «Меридіан». Проведений аналіз конкурентоспроможності його продукції. Здійснено оцінку конкурентоспроможності продукції за допомогою економіко-математичної моделі. Запропоновані заходи щодо підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ «Меридіан». Проведено розрахунок економічного ефекту внаслідок запропонованих заходів.
• Робота оформлена у відповідності з вимогами державного стандарту.
• КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, ЯКІСТЬ, ЦІНА, ПОКАЗНИКИ, ОЦІНКА, МЕТОДИ, СЕРТИФІКАЦІЯ, СТАНДАРТИЗАЦІЯ, АНАЛІЗ, МОДЕЛЬ, ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ
• Вступ
• Основною метою будь-якого підприємства (фірми) в умовах ринкової економіки є збереження і розширення своїх позицій на ринку (чи сегменті), ріст чи, принаймні, стабільне одержання прибутку. Це можливо тільки при орієнтуванні на максимізацію прибутку, головним засобом досягнення якої виступає забезпечення високої конкурентоспроможності.
• Все більшу актуальність ця проблема здобуває для українських підприємств, насамперед у тих сферах економіки, де починає формуватися конкурентне середовище, - у роздрібній торгівлі, суспільному харчуванні, харчовій промисловості, зборці та продажу персональних комп'ютерів та ін.
• Проблема якості продукції носить у сучасному світі універсальний характер. Вона не відносилася до розряду простих за всіх часів і особливо гостро стоїть зараз, на етапі переходу до ринкової економіки. Наші підприємства зіштовхуються з великими труднощами; скороченням виробництва, багато заводів зупиняються, колективи не одержують зарплату.
• Проблеми ускладнюються ще і нестабільністю у фінансовій системі. Ключем, яким, як показує досвід багатьох країн, що відкривають двері виходу з кризи, є саме якість. Від того, наскільки успішно вирішується проблема якості, залежить багато чого в економічному й соціальному житті країни. Об'єктивний фактор, що пояснює багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, зниження темпів економічного розвитку за останні десятиліття, з одного боку, і причини зростання ефективності виробництва і рівня життя в розвитих країнах Заходу, з іншого, це якість продукції, що випускається.
• Якість товару, його експлуатаційна безпека і надійність, дизайн, рівень післяпродажного обслуговування є для сучасного покупця основними критеріями при здійсненні покупки й отже, визначають успіх чи неуспіх фірми на ринку. Сучасна ринкова економіка пред'являє принципово нові вимоги до якості продукції, що випускається. Це зв'язано з тим, що зараз виживаність будь-якої фірми, її стійке положення на ринку товарів і послуг визначаються рівнем конкурентоспроможності. У свою чергу, конкурентоспроможність зв'язана з дією декількох десятків факторів, серед яких можна виділити два основних - рівні ціни і якість продукції. При цьому якість продукції поступово виходить на перше місце.
• Підвищити якість - це значить з тієї ж кількості сировини й матеріалів виробити продукцію, що більш повно задовольняє суспільні потреби.
• Поліпшення якості готової продукції, у свою чергу, вимагає підвищення якості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, упровадження нових прогресивних технологій і методів організації виробництва та праці. Тому задача підвищення якості продукції здобуває комплексний характер і торкається всіх областей промисловості.
• Одним з напрямків підвищення конкурентоспроможності є продаж продукції по більш низьких цінах. Зниження собівартості продукції служить основою для зниження цін продукції. При цьому мова йде про шляхи зниження витрат, що не знижують інших показників конкурентоспроможності. До джерел зниження собівартості відносять економію праці, яка виражається в зменшенні витрат, зв'язаних з випуском і реалізацією продукції (зростання продуктивності праці, зменшення витрат на матеріали, паливо, електроенергію, на обслуговування й керування виробництва, економія невиробничих витрат тощо).
• Однак число умов, що цікавлять споживача не обмежується гарною якістю й відносно низкою ціною. В останні роки на конкурентоспроможність продукції впливає звичка споживача до визначеної продукції, марки, фірми, а також можливість виробника поставити споживачу свою продукцію раніш конкурентів і краще обслуговування. Отже до- і післяпродажний сервіс, достовірна, достатня і доступна інформація про товар становляться третім визначальним елементом конкурентоспроможності продукції.
• Актуальність теми даної магістерської роботи полягає в тому, що забезпечення високої конкурентоспроможності продукції в сучасних ринкових умовах і гострій конкурентній боротьбі, є основою для стабільного одержання прибутку, а це і є головна мета роботи будь-якого підприємства. А основними елементами конкурентоспроможності продукції і найбільш важливими напрямками її збільшення, є поліпшення якісних характеристик, зниження ціни товару й організація сервісного обслуговування.
• Об'єктом дослідження магістерської роботи є конкурентоспроможність продукції ТОВ «Меридіан».
• Метою роботи є вивчення конкурентоспроможності продукції на прикладі досліджуваного підприємства, а також розгляд основних показників його діяльності, їхнього впливу на якість продукції й формування ціни.
• Виходячи з поставлених цілей, були вирішені наступні задачі:
• - дослідження теоретичних основ конкурентоспроможності продукції;
• - аналіз показників господарської діяльності ТОВ «Меридіан», і вплив цих показників на конкурентоспроможність продукції;
• - розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ «Меридіан».
• Для аналізу діяльності ТОВ «Меридіан» використані різні методи: метод визначення відносних і середніх величин, зрівняння, графічний аналіз, табличний метод, економіко-математичне моделювання.
• Для діагностики й аналізу фінансового положення підприємства використані методи горизонтального (тимчасового) і вертикального (структурного) аналізу, аналіз відносних показників (коефіцієнтів). З метою дослідження динаміки зміни розрахованих коефіцієнтів використано табличний метод і графічний аналіз.
• 1. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності продукції
• 1.1 Сутність конкурентоспроможності та фактори, що впливають на неї
• В умовах ринку задоволеність споживача сукупністю пропонованих йому властивостей у товарі знаходить вираження в акті купівлі-продажу. Такий збіг властивостей, характеристик товару і вимог споживача, при якому дотримуються інтереси виробника і споживача, що означає повну відповідність товару умовам ринку, називається його конкурентоспроможністю.
• Товари, таким чином, повинні не тільки мати набір технічних, естетичних, ергономічних і інших властивостей, але і відповідати умовам їхньої реалізації (ціна, терміни постачання, сервіс, престиж фірми, реклама тощо). Конкурентоспроможність продукції визначається комплексом споживчих (якісних і кількісних) характеристик, що дозволяють задовольняти особливі умови ринку. Конкурентоспроможна продукція легко і швидко реалізується на ринку по найменш витратних каналах збуту. Фактично товар проходить перевірку на ступінь задоволення суспільним потребам. Вони диктуються смаками і перевагами визначеної групи покупців (сегментом ринку), тому поняття конкурентоспроможності завжди конкретно. Комерційно вигідний збут товару можливий лише на конкретному ринку у визначених умовах конкуренції.
• Під конкурентоспроможністю товару розуміється сукупність його якісних і вартісних характеристик, що забезпечує задоволеність конкретної потреби покупця й вигідно для покупця відрізняє від аналогічних товарів - конкурентів.
• Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей продукції, що входять до складу її якості і важливих для споживача, визначаючих витрати споживача по придбанню, споживанню й утилізації продукції.
• Кожен покупець здобуває той товар, що максимально задовольняє його особисті потреби. У цілому покупці здобувають той товар, що більш повно відповідає суспільним потребам у порівнянні з іншими. Тому ступінь задоволеності покупця теж складається із сукупності думок одиничних покупців і формується ще в передодні появи його на ринку, на будь-якому етапі життєвого циклу виробу до моменту його утилізації. У цей час і відбувається гостра конкурентна боротьба за споживача. Конкурентоспроможність залежить від ступеня задоволеності покупця товаром.
• Конкурентоспроможність товару визначається (на відміну від якості) тільки тією сукупністю властивостей, що становлять безсумнівний інтерес для визначеної групи покупців і забезпечує задоволення даної потреби. Інші характеристики і властивості продукції в увагу не приймаються. Товар з більш високим рівнем якості може бути менш конкурентоспроможним, якщо його вартість значно підвищилася за рахунок додання товару нових властивостей, не викликаних групою споживачів, для яких він призначений. Крім того, той самий продукт може бути конкурентоспроможний на внутрішньому ринку і неконкурентоспроможний на зовнішньому, і навпаки [47].
• Конкурентоспроможність визначається з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями і, з іншого боку, цінами, установлюваними продавцями товарів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають мода, продажний і післяпродажний сервіс, реклама, імідж виробника, ситуація на ринку, коливання попиту.
• Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно становиться більш прибутковим в порівнянні з його головними конкурентами. Це одночасно припускає, що підприємство займає міцне положення на ринку товарів і послуг і його продукція користується постійним попитом. Однак у житті цей стан не є незмінним. Він знаходиться в постійному русі та розвитку. Останнє залежить від змін в умовах виробництва товарів і їхньої реалізації, що виявляється у виникненні нових, більш прогресивних технологій виробництва товарів і надання послуг, появі нових конкурентів, зміні смаків і бажань споживачів, росту чи падінні попиту на товари, що випускаються підприємством, зміні економічних і політичних умов розвитку виробництва і реалізації товарів, а також багато в чому іншому.
• Всі ці зміни відбуваються під впливом багатьох суб'єктивних і об'єктивних причин розвитку економіки країни і регіонів, причому не одночасно, а в різний час і у всіляких комбінаціях. Тому керівництво підприємства повинне уміти відслідковувати зміни, які відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва і реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, упровадження нових технологій, диверсифікованість виробництва, перетворення організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв тощо [31].
• Конкурентоспроможність продукції (послуг) залежить від ряду факторів, що впливають на перевагу товарів і визначають обсяг їх реалізації на даному ринку. Ці фактори можна вважати компонентами (складовими) конкурентоспроможності і поділити на три групи: техніко-економічні, комерційні, нормативно-правові фактори.
• Техніко-економічні фактори включають: якість, продажну ціну і витрати на експлуатацію (використання) чи споживання продукції чи послуг. Ці компоненти залежать від: продуктивності й інтенсивності праці, витрат виробництва, наукомісткості продукції й ін.
• Комерційні фактори визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку. Вони включають: кон'юнктуру ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом та пропозицією даного товару, національні й регіональні особливості ринку, що впливають на формування платежеспроможного попиту на дану продукцію чи послугу); наданий сервіс (наявність дилерсько-дистриб'ютерських пунктів виробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту й інших наданих послуг); рекламу (наявність і дієвість реклами й інших засобів впливу на споживача з метою формування попиту); імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни).
• Нормативно-правові фактори відображають вимоги технічної, екологічної та іншої (можливо, морально-етичної) безпеки використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги (патентної чистоти і патентного захисту). У випадку невідповідності товару діючим у розглянутий період на даному ринку нормам і вимогам стандартів і законодавства товар не може бути проданий на даному ринку. Тому оцінка цієї групи факторів і компонентів за допомогою коефіцієнта відповідності нормативам позбавлена змісту. Дані фактори виступають як обмеження, обов'язкові до виконання.
• Отже, конкурентоспроможність залежить від розглянутих вище факторів. Визначити характер цієї залежності і виразити її кількісно важко, однак її наявність є стимулом для пошуку шляхів оцінки і підвищення конкурентоспроможності. Найбільш для цієї мети підходять експертні методи.
• 1.2 Методи оцінки рівня конкурентоспроможності
• Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії їх проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найбільш важливі елементи конкурентоспроможності виробів - якість і витрати. Моделювання і визначення рівня конкурентоспроможності продукції виступає необхідною передумовою її продажу (реалізації) на відповідному ринку.
• У світовій практиці оцінка конкурентоспроможності товару складається з трьох етапів:
• аналіз ринку і вибір найбільш конкурентоспроможного товару;
• визначення набору порівнюваних показників чи параметрів;
• розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності.
• Структура оцінки конкурентоспроможності товару включає 4 елементи: ринок, конкуренти, потреби покупців, параметри оцінки товарів. Кожен елемент структури містить у собі безліч інших елементів. Загальноприйнята схема оцінки конкурентоспроможності продукції наведена на рис. 1.1.
• Рис. 1.1 - Схема оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства
• Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції повинен обов'язково знати вимоги потенційних покупців і оцінку споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення істотних споживчих властивостей (потреб покупця), по яких оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно будуть порівнювати її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації. Необхідно постійне уточнення переліку параметрів, істотних з погляду споживача. Виробник повинен точно оцінювати і саму принципову можливість реалізації свого товару на ринку з обліком установлених нормативних параметрів. Необхідною є оцінка відповідності параметрів намічуваної до просування на ринок продукції всім обов'язковим стандартам і нормам.
• Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження: якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння по найважливіших параметрах; якщо метою дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, що включає зведення про вироби, що вийдуть на ринок у перспективі, а також дані про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.
• Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, що повинне проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації.
• Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних парів-метрів. Якщо хоча б один з них не відповідає рівню, що запропонований діючими нормами і стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції недоцільна, незалежно від результату порівняння по інших параметрах. У той же час, перевищення норм і стандартів і законодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскільки з погляду споживача воно часто є марним і споживчої вартості не збільшує. Виключення можуть скласти випадки, коли покупець зацікавлений у деякім перевищенні діючих норм і стандартів у розрахунку на стійкість їх у майбутньому.
• Здійснюється підрахунок групових показників, що у кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією і потребою по даній групі параметрів і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі. Розраховується інтегральний показник, що використовується для оцінки конкурентоспроможності аналізованої продукції по всіх розглянутих групах параметрів у цілому.
• Для визначення конкурентоспроможності продукції потрібно більш-менш точно знати:
• конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;
• можливі розміри і динаміку попиту на продукцію;
• розрахунковий рівень ринкової ціни товарів;
• очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
• визначальні параметри продукції основних конкурентів;
• найбільш перспективні ринки для відповідного товару й етапи закріплення на них;
• строк окупності витрат, зв'язаних із проектуванням і просуванням на ринок нового товару [36].
• Як було вже сказано, конкурентоспроможність - це порівняльна характеристика товару. Існує три критерії (бази) порівняння, щодо яких робиться висновок про конкурентоспроможність даного товару:
• порівняння з товаром-зразком;
• порівняння з кращим товаром-конкурентом;
• порівняння з товаром-конкурентом (якщо мова йде про товар виробничо-технічного призначення).
• Вибір бази порівняння залежить від сфери діяльності, від призначення товару і виконуючих їм функцій, а також від кількості конкурентів у галузі. Так, для товарів широкого вжитку за базу порівняння береться товар-зразок, параметри якого визначаються в результаті опитування споживачів. Також для товарів широкого вжитку за базу порівняння можна взяти кращий товар-конкурент, що з безлічі конкурентів найбільше повно може задовольнити потреби і користується високим попитом. З огляду на той факт, що в товарів виробничого призначення нечисленні, однак великі конкуренти за базу порівняння приймається товар-конкурент. Набір порівнюваних параметрів повинний характеризувати споживчі якості товару, що, як правило, визначаються твердими (функції товару й пов'язані з ним характеристики, що мають визначену величину, тобто тверді кількісно обмежені значення) і м'якими (естетичні і вартісні показники) споживчими параметрів.
• Оцінка здатності товару конкурувати виробляється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. За базу порівняння приймається або потреба покупця, або зразок. Звичайно зразок - це аналогічний товар, що має максимальний обсяг продажів і найкращу перспективу збуту в майбутньому. Якщо за базу порівняння приймається потреба, то розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності можна робити по формулі
• , (1.1)
• деg_і - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по і-му параметру;
• П_і - величина і-го параметра для аналізованої продукції;
• П_іn - величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється цілком;
• n - кількість аналізованих параметрів.
• Якщо за базу порівняння приймається зразок, то в знаменнику дробу варто поставити величину і-го параметра для виробу, прийнятого за зразок.
• Іноді параметри продукції не мають фізичної міри. У цьому випадку для оцінки цих характеристик використовуються методи оцінки в балах.
• Описаний диференційний метод дозволяє лише констатувати факт необхідності підвищення чи зниження параметрів продукції для забезпечення конкурентоспроможності, але не відбиває вплив кожного параметра при виборі товару споживачем.
• Комплексний метод ґрунтується на застосуванні групових, узагальнюючих, інтегральних показників. Так, наприклад, розрахунок групового показника по технічних параметрах виробляється по формулі
• , (1.2)
• деІ_ТП - груповий показник конкурентоспроможності по технічних параметрах;
• g_і - одиничний показник конкурентоспроможності по і-му технічному параметрі;
• б_і - вагомість і-го параметра в загальному наборі технічних параметрів, що характеризують потребу;
• n - число параметрів, що беруть участь в оцінці.
• Розрахунок групового показника по економічних параметрах здійснюється по формулі
•  , (1.3)
• деЗ, З_о - повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції і зразку.
• Повні витрати споживача складаються з одноразових витрат на придбання продукції (З_е) і середніх сумарних витрат на експлуатацію продукції (С_і)
• , (1.4)
• деТ - термін служби;
• і - рік.
• Змішаний метод дозволяє виразити здатність товару конкурувати у визначених умовах ринку через комплексний кількісний показник - коефіцієнт конкурентоспроможності
• , (1.5)
• деі = 1, ..., n - число параметрів продукції, що беруть участь в оцінці;
• j = 1, ..., n - види продукції;
• б_і - коефіцієнт важливості (значимості, переваги) для покупця і-го параметра в порівнянні з іншими істотними параметрами продукції;
• П_іj - конкурентне значення і-го параметра для j-тої продукції;
• П_іn - бажане значення і-го параметра, що дозволяє повністю задовольнити потреби покупця;
• в_i = +1, якщо збільшення параметра П_іj сприяє росту конкурентоспроможності продукції (наприклад, надійності, продуктивності виробу і т.д.);
• в_i = -1, якщо збільшення значення параметра П_іj приводить до зниження конкурентоспроможності продукції (наприклад, вага, габарити, ціна й ін.).
• З огляду на те, що сума "питомих ваг" кожного з розглянутих показників у загальному обсязі по кожному виду продукції не може перевищувати одиниці, чи 100%, необхідною умовою для коефіцієнта значимості б_і є
• , (1.6)
• Коефіцієнт конкурентоспроможності враховує лише ту групу властивостей товару, що служить базою для розрахунку. Проте, при його розрахунку розглядається велика сукупність характеристик, що у значній мірі визначають переваги покупця: ціна продажу, ціна споживання, престиж фірми, потужність, продуктивність, ресурс і ін. Для перекладу якісних показників у кількісні звичайно приймається шкала перекладу в балах від 1 до 5.
• Показник конкурентоспроможності важливий при проектуванні необхідних властивостей виробу, порівнянні потенційних можливостей виробництва продукції, встановлення ціни, а також при рішенні інших проблем.
• Показники якості продукції важливі для визначення всієї сукупності властивостей і характеристик виробу. Будучи продуктом праці, якість товару нерозривно зв'язано як з вартістю, так і з споживаною вартістю. Споживача цікавить не природа продукту, а те, що продукт становиться товаром, володіє споживаною вартістю. У момент здійснення акта купівлі-продажу покупець підтверджує відповідність даного товару умовам ринку. Чим більша кількість покупців підтвердило таку відповідність, тим вище буде конкурентоспроможність продукції [100].
• Е.В. Мінько і М.Л. Кричевський пропонують концепцію оцінки конкурентоспроможності на основі її ціни і корисності для покупця [58].
• Конкурентоспроможність характеризує здатність продукції протистояти іншої продукції того ж призначення на визначеному сегменті ринку. Ця здатність визначається сукупністю споживчих властивостей продукції, необхідних і достатніх для того, щоб вона у визначений час могла бути реалізована за порівнянними цінами на конкретному ринку поряд із продукцією, що задовольняє однакову з даною визначену потребу.
• Як показують дослідження і досвід, що переважає роль в оцінці конкурентоспроможності серед численних факторів грають корисність продукції для потенційного покупця і її ціна.
• Корисність продукції - це її споживча вартість чи здатність задовольнити вимоги, пропоновані до даного типу і виду продукції з боку споживача. Економічна наука поки не виробила строгих (аналітичних чи статистичних) методів кількісної оцінки споживчої вартості, що утрудняє і кількісну оцінку конкурентоспроможності продукції.
• Значний вплив на конкурентоспроможність продукції робить і її ціна. Очевидно, що при рівній корисності покупець віддасть перевагу продукції з більш низькою ціною, але може придбати і більш дорогу, якщо вона виявиться для нього більш корисної.
• З урахуванням зазначених факторів для порівняно простої продукції, використання якої не супроводжується скільки-небудь значними витратами по експлуатації (наприклад, одяг, взуття, меблі, харчові продукти і т.п.), тобто продукції, головним чином, побутового призначення конкурентоспроможність можна оцінити по формулі
•  , (1.7)
• де КС_р/к - показник конкурентоспроможності розглянутої продукції стосовно конкуруючої продукції;
• УПС_р, УПС_к - відповідно рівні споживчої вартості розглянутої і конкуруючої з нею продукції;
• Ц_р, Ц_к - відповідно ціни розглянутої і конкуруючої з нею продукції;
• б, в - коефіцієнти еластичності.
• Рівні споживчої вартості (УПС) визначаються набором і кількісними характеристиками споживчих властивостей продукції, тобто показниками якості продукції, що характеризують ступінь задоволення вимог споживача з урахуванням умов її чи експлуатації використання. Наприклад, до меблів пред'являються такі вимоги як дизайн, відповідність моді, матеріали, обробка, міцність, габарити, можливість зборки і розбирання, транспортабельність. Різні види меблів мають різні рівні перерахованих властивостей і в різному ступені відповідають смакам споживачів, габаритам і плануванню приміщення.
• Визначальну роль у формуванні й оцінці конкурентоспроможності продукції грає її якість, але з урахуванням умов її споживання. Високоякісна продукція може не знайти покупця, виявитися неконкурентоспроможною, якщо вона не відповідає умовам споживання. Наприклад, дуже висока шафа не потрібний власнику малогабаритної квартири, високоякісні лижі - марна річ у районах, де не буває снігу, якість матеріалу і пошиття костюма не має значення, якщо він вийшов з моди.
• Якість продукції визначеного призначення не залежить і не змінюється від умов його використання по основному призначенню. Корисність же продукції при тій же якості в одних умовах може виявитися високою, в інших - відносно низкою, у третіх - просто марною. У цьому полягає основна відмінність якості і споживчої вартості продукції. Покупець здобуває товар не тому, що він високої якості, хоча за інших рівних умов це має першорядне значення, а тому, що даний товар здатний задовольняти визначені потреби покупця.
• З огляду на складність природи споживчої вартості, рівень споживчих властивостей може бути оцінений в умовних одиницях за допомогою експертних методів. При виконанні всіх умов формування експертної групи і застосування експертних методів їхнього використання він дозволяє:
• визначити набір найбільш значимих для користувачів продукції її споживчих властивостей, кількісно оцінюваних показниками якості (призначення, надійності й ін.);
• дати оцінку рівням споживчих властивостей продукції в умовних одиницях (у чи балах відносних коефіцієнтах);
• визначити ступінь відносної значимості кожної з споживчих властивостей;
• розрахувати середньозважений бал рівня споживчої вартості порівнюваних варіантів продукції (оцінюючої і конкуруючий);
• по формулі визначити показник конкурентоспроможності продукції.
• Аналогічно визначається рівень споживчих властивостей технічних пристроїв тривалого користування виробничого і побутового на-значення, для яких необхідно враховувати два додаткових фактори: експлуатаційні витрати за термін служби і рівні післяпродажного обслуговування (рівні сервісу). У цьому випадку конкурентоспроможність такої продукції може бути визначена по формулі
• , (1.8)
• де Э_рі, Э_кі - відповідно річні експлуатаційні витрати при використанні технічних пристроїв розглянутого і конкуруючого варіантів;
• Т - розрахунковий термін служби порівнюваних технічних пристроїв;
• УПО_Р, УПО_К - відповідно рівень післяпродажного обслуговування розглянутого і конкуруючого з ним технічного пристрою;
• г - коефіцієнт еластичності.
• При розрахунку показників УПО_Р і УПО_К враховуються тривалість гарантійного терміну й умови його забезпечення (можливість повної чи заміни тільки проведення ремонтів у випадках утрати працездатності технічного пристрою унаслідок виробничих дефектів); забезпеченість запасними частинами; можливість проведення ремонтів і робіт з модернізації силами підприємства-виготовлювача; можливості одержання від постачальника супутніх і видаткових матеріалів, умови доставки, монтажу і налагодження техніки на місці установки; можливості навчання обслуговуючого персоналу й інших факторів, що характеризують ступінь того, у якій мері виготовлювач і постачальник техніки готовий прийняти на себе відповідальність за її експлуатацію і необхідність проведення робіт з технічного обслуговування і ремонтів протягом терміну служби.
• В умовах невизначеності формування істотних факторів, що характерно для перехідного періоду розвитку нашого суспільства, недостатності повної інформації, приходиться звертатися до рекомендацій компетентних фахівців, що добре знають проблему, - до експертів. Їхнього рішення задачі, аргументація, підхід, формування кількісних оце-нок результатів, обробка останніх формальними методами являє собою метод експертних оцінок.
• Цей метод включає три складові: інтуїтивно-логічний аналіз проблеми чи її фрагмента; рішення і видача кількісної чи якісної характеристики (оцінка, результату рішення); кількісна обробка результатів рішення - отриманих від експертів оцінок - підсумкова оцінка. Інтуїтивно-логічний аналіз будується на інтуїції експертів і базується на їхньому значенні і досвіді. Це індивідуальний процес. Кожний з експертів не тільки моделює, але і робить порівняльний аналіз альтернатив рішення, їхні кількісні зміни. Найчастіше, цей процес здійснюється в умовах недостатності і невірогідності даних про досліджуваний об'єкт, умови, у яких він функціонує і буде розвиватися, і т.п. Усе це обумовлює і рівень вимог, що пред'являються до експертів. Прийняття експертом рішення по розглянутої проблемі й оцінка очікуваного результату - завершальна частина індивідуальної роботи експерта.
• Отримані від експертів рішення використовуються для узагальнення і формування результуючого показника - підсумкової оцінки явища, проблеми, результату, задачі. Цей процес надзвичайно трудомісткий, оскільки в залежності від поставленої мети (визначення ступеня погодженості думок експертів, побудова узагальненої оцінки об'єкта, явища, процесу на основі індивідуальних оцінок експертів і ін.), змінюється кількість виконуваних рахункових і логічних процедур, набір врахованих показників. Тому для забезпечення оперативності одержання результату, мінімізації помилок в обчислення доцільно використовувати ЕОМ [54].
• Після оцінки конкурентоспроможності продукції варто зупинитися на напрямках і способах її підвищення. На практиці виділяють три основних напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції: якість продукції, ціна і сервіс. Ці напрямки наочно представлені у виді схеми (рис. 1.2).

• Рис. 1.2. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції
• Серед різноманіття факторів, що впливають на конкурентоспроможність продукції, як показали опитування, споживачі на перше місце ставлять якість продукції, потім йде ціна і потім - сервіс.
• Отже, розглянемо якість продукції як основу підвищення конкурентоспроможності товару.
• 1.3 Якість як основний показник конкурентоспроможності продукції
• Якість виступає як головний фактор конкурентоспроможності продукції, складаючи його «стрижень». У принципі низько якісний товар володіє і низькою конкурентоспроможністю, так само як і товар високої якості - це конкурентний чи високого конкурентний товар.
• Існує багато визначень поняття «якість». Найбільш розповсюджене на практиці розуміння якості продукту як його властивість (здатність) задовольнити потреби та очікування конкретного споживача.
• Міжнародний Стандарт ISO 8420 (Управління якістю та забезпечення якості. Словник) дає наступне визначення якості:
• Якість - це сукупність властивостей і характеристик виробу чи послуги, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені і передбачувані потреби.
• Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що визначають міру її придатності задовольняти потреби людини у відповідності зі своїм призначенням.
• Поняття «якість» можна розглядати як дворівневе. Якість першого рівня - так називана технічна якість формується на стадіях досліджень, розробок і виробництва. Керування якістю на цій стадії включає заходу щодо дотриманню необхідного мінімуму якісних і кількісних вимог до продукту. Якість другого рівня - комунікативна якість формується на стадіях до- і післяпродажного обслуговування. Для забезпечення якості на цих стадіях здійснюються заходи, спрямовані на всебічне задоволення запитів клієнтів [34].
• Якість прирівнюється до задоволеності споживача, що щонайкраще представлена поняттям «цінність за гроші» у вигляді
• , (1.9)
• деQ - якість,
• C_s - задоволеність споживача,
• V - цінність продукції з погляду споживача,
• C - вартість чи витрати, що поніс споживач.
• Споживач купує продукцію (послугу) для того, щоб задовольнити свої специфічні потреби, вирішити свої проблеми. Перед тим як купити продукцію, споживач робить глобальну оцінку, ґрунтуючись на наступних складових:
• цінність, яку призначає споживач продукції виходячи з її здатності задовольнити свої потреби і вирішити його проблеми;
• вартість, яку повинен заплатити споживач, купуючи і використовуючи продукцію (ціна, експлуатаційні витрати і витрати внаслідок несправностей).
• Споживач порівнює альтернативні пропозиції, вимірюючи в кожному з них співвідношення цінності (V) до вартості (С)- еквівалент його задоволеності, і отже, компанії, що конкурують на ринку, повинні працювати над тим, щоб по можливості збільшити це співвідношення.
• Показники якості продукції є основою для оцінки і планування якості продукції. Показник якості продукції - це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей продукції, що складають її якість. Кількість показників, що підлягають включенню в плани і науково-технічну документацію (стандарти раз-особистого рівня, технічні умови, технічна завдання й ін.), може бути різним у залежності від цілей і рівня документа. Для узагальненої оцінки якості продукції в стандартах число показників якості продукції повинне бути обмеженим; у документах, призначених для докладного опису якості продукції, і в документах на її виготовлення і приймання число цих показників може бути велико, - наприклад, для складних технічних пристроїв число показників якості може досягати декількох сотень.
• Показники якості продукції класифікуються по ряду ознак, що наведено в табл. 1.1.
• Таблиця 1.1 - Класифікація показників якості продукції

Ознака класифікації	Групи показників якості продукції
По властивостям, що характеризують	показники призначення; показники надійності; ергономічні показники; естетичні показники; показники технологічності; показники транспортабельності; показники стандартизації й уніфікації; патентно-правові показники; показники безпеки; економічні показники.
По способу вираження	показники, виражені в натуральних одиницях; показники, виражені у вартісних одиницях.
По кількості властивостей	одиничні показники; комплексні показники (групові, узагальнені, інтегральні).
По застосуванню для оцінки	абсолютні значення показників; відносні значення показників; базові значення показників.
По стадії визначення значень показників	прогнозовані; проектні; виробничі; експлуатаційні.
По розмірності відбиваних властивостей	функціональні; часткові; бальні; приведені.
По значимості при оцінці якості	основні; додаткові.

Таким чином, приведена в табл. 1.1 класифікація показників якості продукції дає досить повне представлення про склад і зміст розглянутих показників по восьми ознаках класифікації. Ця класифікація, як і будь-яка інша, є відкритою і може бути доповнена й іншими ознаками і показниками.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств спеціальної системи показників, що дозволяють визначати і контролювати рівень якості усіх видів продукції.

Усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша - диференційовані (одиничні) показники, кількість яких найбільша; друга - загальні й узагальнені показники якості всього обсягу виготовленої підприємством продукції.

До диференційованих показників якості продукції можна віднести наступні:

показники призначення товару;

показники надійності;

показники технологічності;

показники стандартизації й уніфікації;

ергономічні показники;

естетичні показники;

показники транспортабельності;

патентно-правові показники;

екологічні показники;

показники безпеки.

Показники призначення характеризують корисний ефект від використання продукції по призначенню й обумовлюють область застосування продукції. Даний показник дозволяє визначити, який обсяг продукції може бути випущений за допомогою оцінюваної продукції чи який обсяг виробничих послуг може бути зроблений за визначений проміжок часу.

Показники надійності. Надійність - це властивість об'єкта зберігати в часі в установлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонтів, збереження і транспортування.

Надійність товару залежить від безвідмовності, ремонтопридатності, зберігаємості, властивостей і довговічності товару.

Безвідмовність - властивість надійності товару зберігати роботоспроможність протягом деякого наробітку в годинник без змушених перерв.

Ремонтопридатність - властивість об'єкта, що полягає в пристосуванні до попередження причин виникнення відмовлень, ушкоджень і підтриманню і відновленню працездатного стану шляхом проведення технічного обслуговування і ремонтів.

Зберігаємість - властивість об'єкта зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтопридатності протягом і після збереження чи транспортування.

Довговічність - властивість об'єкта зберігати працездатний стан до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонту. Довговічність характеризує властивість надійності з позиції граничної тривалості збереження працездатності об'єкта з урахуванням перерв у роботі.

Показники технологічності характеризують ефективність конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції саме за допомогою технологічності забезпечується масовість випуску продукції, раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції.

Показники стандартизації й уніфікації - це насиченість продукції стандартними, уніфікованими й оригінальними складеними час-тями, а також рівень уніфікації в порівнянні з іншими виробами. Усі деталі виробу поділяються на стандартні, уніфіковані й оригінальні. Чим вище відсоток стандартних і уніфікованих деталей, тим краще як для виготовлювача продукції, так і для споживача.

Ергономічні показники відбивають взаємодія людини з виробом, його відповідність гігієнічним, фізіологічним, антропометричним, і психологічним властивостям людини, що виявляється при користуванні виробом.

Ергономічні показники продукції включають у себе:

гігієнічні - показники, використовувані при визначенні відповідності виробу гігієнічним умовам життєдіяльності і працездатності чола-століття при взаємодії його з виробом;

антропометричні - показники, використовувані при визначенні відповідності виробу розмірам і формі людського тіла і його окремих частин;

фізіологічні і психофізіологічні - показники, використовувані при визначенні відповідності виробу фізіологічним властивостям (вимогам) людини й особливостям функціонування його органів почуттів (швидкісні і силові можливості людини, а також пороги слуху, зору, тактильного відчуття і т.п.);

психологічні - показники, використовувані при визначенні відповідності виробу психологічним особливостям людини, що знаходить відображення в інженерно-психологічних вимогах, вимогах психології праці й загальній психології, пропонованих до промислових виробів.

Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування без використання чи споживання її.

До показників транспортабельності відносяться:

середня тривалість підготовки продукції до транспортування;

середня трудомісткість підготовки продукції до транспортування;

середня тривалість установки продукції на засіб транспортування визначеного виду;

коефіцієнт використання обсягу засобу транспортування;

середня тривалість розвантаження партії продукції з засобів транспортування визначеного виду.

Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції і є істотним чинником при визначенні конкурентоспроможності.

Показник патентного захисту характеризує кількість і вагомість нових вітчизняних винаходів, реалізованих у даному виробі (у тому числі і створених при його розробці), тобто характеризує ступінь захисту виробу приналежними вітчизняним фірмам авторськими посвідченнями в країні і патентами за рубежем з урахуванням значимості окремих технічних рішень.

Показник патентної чистоти характеризує можливість безперешкодної реалізації товару на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають при експлуатації чи споживанні продукції.

До екологічних показників відносяться:

зміст шкідливих домішок (елементи, окисли, метали і т.п.) у продуктах згоряння двигунів різних машин, устаткування, агрегатів, комплексів;

імовірність викидів шкідливих часток, газів, випромінювань при збереженні, транспортуванні, чи експлуатації споживанні продукції;

радіоактивність функціонування атомних електростанцій і інших об'єктів, зв'язаних з дослідженням, «прирученням» і використанням атомної енергії;

рівень шуму, вібрації й енергетичного впливу транспортних засобів різного призначення й інших машин і агрегатів.

Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) при експлуатації чи споживанні продукції, монтажі, обслуговуванні, ремонті, зберіганні, транспортуванні від механічних, електричних, теплових впливів, отрутних і вибухових пар, акустичних шумів, радіоактивних випромінювань і т.п.

У практиці господарювання важливо знати не тільки якість окремих виробів, а і загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що виробляється підприємством. З цією метою застосовують визначену систему узагальнюючих показників якості, до яких відносять:

частина принципово нових (прогресивних) виробів у загальному обсязі їхнього випуску;

коефіцієнт відновлення асортименту продукції;

частина сертифікованої продукції в загальному її обсязі;

частина експортної продукції в загальному її обсязі;

частина виробничого браку;

відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих по зниженим цінам.

Комплексний показник може мати різний ступінь «агрегації» (узагальнення). Комплексний груповий показник представляє функцію від одиничних показників.

Абсолютний показник якості являє собою фактичне значення показника якості і виражається в натуральних (кг, м, бали) і вартісних одиницях.

Відносний показник якості представляє відношення абсолютного показника оцінюваного зразка продукції до абсолютного показника аналога. Відносний показник якості (Q) розраховується по формулах

, (1.10)

, (1.11)

деР_і - значення 1-го показника якості оцінюваної продукції

Р_іk - значення показника якості аналога, товару-конкурента.

Формула (1.10) застосовується для оцінки тих показників, збільшення яких свідчить про збільшення якості продукції. Формула (1.11) застосовується при оцінці співвідношення показників, зменшення яких забезпечує підвищення якості.

Також застосовуються експертні методи оцінки якості продукції.

У випадках, коли частина відносних показників чи більше дорівнює одиниці, а частина - менше одиниці, варто застосовувати комплексний, чи змішаний, метод оцінки рівня якості товару.

Найбільше широко при комплексному методі оцінки рівня якості застосовується середній зважений показник якості.

Методика оцінки рівня якості товарів, заснована на використанні середнього зваженого показника якості товару.

Встановлення рівня якості товарів складається з наступних етапів:

встановлення номенклатури показників якості товару;

визначення чисельних значень показників якості товару;

встановлення значимості показника якості товару;

розрахунок комплексного узагальненого показника якості товару;

визначення рівня якості оцінюваного товару.

Встановлення номенклатури показників якості товару здійснюється з урахуванням показників якості для конкретного виду продукції, зазначених у наступних документах: міжнародних стандартах; національних закордонних і вітчизняних стандартах; посібниках (інструкціях) по експлуатації зразків продукції даного виду; каталогах, проспектах і стандартах фірм-виробників даного виду продукції; описах винаходів, спрямованих на удосконалювання продукції даного виду (патентної інформації).

При реалізації продукції на внутрішньому ринку повинні використовуватися вітчизняні стандарти наступного призначення - стандарти загальних технічних вимог, стандарти системи показників якості продукції .

Визначення чисельних значень показників якості товару здійснюється на основі одержання первинної інформації про фактичне значення показника якості. У залежності від джерела і способу отримання первинної інформації про якість товарів розрізняють методи, наведені нижче.

Органолептичний метод - заснований на використанні органів почуттів людини, що служать приймачами відповідної інформації. Відповідно до органів почуттів розрізняють наступні різновиди методу: візуальний, дотикальний, нюховий, смаковий, аудіо-метод. 70-80% інформації про показники якості одержують за допомогою візуального методу. Точність висновків визначається ступенем розвитку органів почуттів, зокрема їх сенсорними (чуттєвими) можливостями, досвідом і кваліфікацією. Достоїнство органолептичного методу - його простота.

Вимірювальний метод - заснований на інформації, одержуваної з використанням засобів вимірів. Вимір показників якості, як правило, здійснюється в умовах лабораторій. Розрізняють наступні різновиди даного методу: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біохімічні, мікробіологічні, біологічні. У порівнянні з органолептичним методом вимірювальний забезпечує велику точність і відтворюваність результатів, але більш вартісний і трудомісткий, тому що вимагає значних витрат на устаткування лабораторій, підготовку персоналу, придбання й обслуговування засобів вимірів.

Реєстраційний метод - заснований на використанні інформації, одержуваної шляхом фіксації наявності і підрахунку визначених подій, чи документів витрат. Об'єктом аналізу можуть бути, наприклад, наявність знака відповідності на тарі, документів на товар (висновків, сертифікатів відповідності), дати закінчення терміну придатності, числа відмовлень виробу при експлуатації, числа частин складного складеного виробу (стандартних, уніфікованих, оригінальних, захищених авторськими свідоцтвами і патентами і т.п.).

Розрахунковий метод - заснований на використанні інформації, отриманої за допомогою теоретичних чи емпіричних залежностей споживчих показників якості від технічних характеристик. Як самостійний метод він широко використовується при визначенні ціни споживання, показників ресурсозбереження, розрахунку коефіцієнтів вагомості і комплексних показників якості.

Експериментальний метод - полягає у використанні інформації, одержуваної в результаті експерименту - досвідченої експлуатації. Необхідність в експлуатаційних іспитах викликається тим, що з-міряльні методи не завжди дозволяють повно відтворити реальні умови роботи виробів. Достоїнство цього методу складається у визначенні сукупності споживчих показників - відповідності товару призначенню, зручності користування, надійності

Експертний метод - заснований на використанні й узагальненні думок висококваліфікованих фахівців-експертів. За допомогою експертних методів визначаються такі показники якості, що не могуть бути встановлені іншими чи методами визначене досить об'єктивно (визначення смаку і запаху харчових продуктів, запаху парфумерних товарів, естетичних показників якості товарів). Як і при органолептичному методі, джерелом первинної інформації є відчуття людей, що сприймають своїми органами почуттів окремі характеристики товару. Неучасть в оцінці фахівців дозволяє отримати у порівнянні з органолептичним методом більш об'єктивні результати.