Та не зважаючи на це, найефективнішим в цьому плані є тристоронній договір страхування як відповідальності, так і фінансового ризику банку. Але при цьому варто врахувати певні особливості укладання подібних договорів.

Відповідно до Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

Зокрема, при визначенні страхової суми варто правильно визначити предмет страхування. Предметом може бути або тільки сума основного боргу, або сума виданого кредиту з відсотками і штрафними санкціями за невиконання умов кредитного договору. Досвід роботи українських страхових компаній свідчить про те, що перевагу слід надавати страхуванню сум кредиту, відсотків і штрафних санкцій.

у випадках короткострокового кредитування, коли нараховані відсотки становлять значну суму й існує підвищений ризик їх неповернення, ефективним може бути визначення страхового випадку як невиконання позичальником окремих умов кредитного договору (наприклад, несплати відсотків). Таке страхування дає можливість банку повернути кошти не тільки у визначений у договорі термін, а й раніше.

Через ризик невнесення позичальником страхового платежу доцільно визначати момент набрання договором чинності з дати його підписання, а не дату внесення страхового платежу, як це роблять страхові компанії на практиці.

Ці та інші умови варто включати в договори страхування які страховими компаніями укладаються вже сьогодні. Оскільки відсутність деяких умов чи неправильне формування змісту договору може призвести до втрат банків, а також посилювати кредитні ризики.

Застосування на практиці пропонованих форм забезпечення повернення позик вплине безпосередньо і на резерви, які формують банки під кредитні ризики. І основною причиною такого впливу є безперечно вища якість таких форм забезпечення відносно використовуваних сьогодні.

В української банківської практиці забезпечення розглядається як інструмент компенсації втрат, що виникають у зв'язку з неповерненням кредиту при погіршенні фінансового стану позичальника, або в разі його банкрутства. Такий підхід дозволяє якісно і кількісно виявити вплив різних факторів на величину втрат банку, пов'язаних з неповерненням кредиту, а саме: факторів пов'язаних з погіршенням фінансового стану позичальника, які збільшують ймовірність банкрутства, а також факторів, які впливають на величину кінцевих втрат банку від неповернення позики. Відтак сума резервів під кредитні ризики залежить від відсотка вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією.

А оскільки рекомендовані форми забезпечення дають попередню майже сто відсоткову гарантію повернення суми позики, то відсоток врахування вартості такого забезпечення при розрахунку резервів мав би коливатись в межах 90-100%. Що фактично б зменшило величину чистого кредитного ризику, який визначається для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями. Тобто, чистий кредитний ризик є базою нарахування резервів. І зменшивши таку базу можна зменшити розмір відрахувань в резерви.

Вигода банків тут очевидна. Оскільки, застосування таких високо якісних форм забезпечення кредитів призведе до зменшення чистого кредитного ризику, а отже, може призвести і до зменшення відрахувань в спеціальні резерви. Це, в свою чергу, вплине на обсяг витрат банку в сторону їх зменшення і, як наслідок, до збільшення прибутків.

З іншої сторони, використання таких прогресивних видів забезпечення дозволить зменшити ризиковість банківської діяльності, а також дозволить винести кредитні за межі банківської системи - на фондовий ринок. А також дасть банкам змогу кредитувати тих позичальників, які не мають можливості надати ліквідне забезпечення.

Підсумовуючи сказане можна зробити висновок, що стандарти банківської системи України ще далекі від європейських і світових. Основною проблемою при цьому залишається нерозвиненість та недосконалість вітчизняного законодавства, а також потреба у запровадженні нових сучасних банківських технологій. І здійснювати такий прорив під силу тільки держави, яка повинна стати основним рушієм змін і нововведень.

На основі проведених в даному розділі досліджень банківської системи України нами було виявлено ряд проблем і запропоновано шляхи їх вирішення:

1. Використовувані українськими банками методики визначення кредитоспроможності позичальників не дозволяють прогнозувати зміну фінансового стану клієнта в майбутньому, а отже можуть призводити до прийняття хибних рішень щодо видачі кредиту. Допоміжною могла б слугувати методика багатофакторного аналізу Альтмана, яка дозволяє прогнозувати ймовірність банкрутства позичальника за кілька років наперед.

2. З метою створення стабільних джерел надходжень кредитних коштів необхідно впровадити в масове застосовування такі методи кредитування як: револьверний кредит, овердрафт, кредитування за спеціальним рахунком, за контокорентом тощо. Цього можна досягти шляхом зазначення запропонованих умов в кредитних договорах.

3. З метою уникнення асиметричності інформації в Україні необхідно вдосконалити існуючу базу даних, доповнивши її даними: про платіжну історію всіх позичальників, про загальну суму боргів позичальниками, про тривалість кредитної заборгованості, типи кредитних продуктів, яким користувався і користується позичальник, а також про кількість запитів для отримання кредитних ліній поданих клієнтом за останні дванадцять місяців.

4. З метою мінімізації зростаючих кредитних ризиків банкам необхідно створювати спільні потужні страхові компанії зі страхування відповідальності позичальників і фінансових ризиків. А також, з метою підвищення ефективності такого виду забезпечення як страхування, страховим компаніям необхідно вдосконалювати умови існуючих договорів страхування у вказаних напрямках.

5. З метою застосування забезпечення кредитів із майже сто відсотковою гарантією повернення банком суми кредиту в короткі строки з моменту виникнення ситуації неповернення кредиту, а також з метою зниження відсоткових ставок по кредитах в Україні необхідно створити Асоціацію гарантування повернення позик.

6. Використання пропонованих високоякісних форм забезпечення позик призведе до істотного зменшення кредитного ризику, а отже банки зможуть зекономити значні кошти за рахунок зменшення відрахувань в спеціальні резерви, і таким чином збільшити свої прибутки.

Висновки

Дослідження наявних теоретичних джерел показали розробленість теми стосовно організації процесу кредитування вітчизняними банками, що дало змогу порівняти теоретичні наробки з фактичними даними на практиці щодо їх відповідності реальним умовам сьогоднішньої системи банківського кредитування.

Аналіз діючої практики і сучасного стану організації кредитного процесу в комерційному банку дозволяє зробити ряд висновків:

В умовах товарно-грошових відносин гроші і кредит розвиваються в тісному взаємозв'язку, взаємодоповнюючи один одного в обслуговуванні виробництва, розподілу та перерозподілу валового національного продукту. При цьому гроші та кредит використовуються безпосередньо і одночасно.

Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбуваються через функціонування як фінансового так і кредитного механізму.

Господарський механізм доцільно визначити як спосіб функціонування економічної системи, незалежно від її розміру та рівня. Відповідно йому притаманні методи, форми і способи управління економічною системою, та вплив на ефективність суспільного відтворення і на окремих суб'єктів господарювання.

Кредитний механізм є інтегральним елементом механізму господарського, який охоплює розподільчі відносини. А функціонування цього механізму здійснюється через реалізацію функцій кредиту, як основи - базової його категорії.

Серед економістів немає єдиної думки стосовно кількості і змісту функцій кредиту. Але разом з тим функції кредиту це не застигла категорія, а як така, що постійно розвивається з розвитком економічних відносин в суспільстві. Проте на даному етапі економічного розвитку країни, на нашу думку, найповніше розкривають зміст кредитного механізму три його базові функції: перерозподільча, емісійна (антиципаційна) та контрольна.

На противагу механізму фінансовому, в основі якого лежить формування цільових грошових фондів, кредитний механізм ґрунтується на перерозподільчих засадах, забезпечуючи переливання капіталу і прискорюючи його рух (швидкість обігу - за допомогою антиципаційної функції).

В основі функціонування кредитного механізму лежать об'єктивні економічні інтереси учасників кредитних відносин. А умовою його успішного функціонування є забезпечення єдності цих інтересів. І чим суб'єктивніше будуть організовані кредитні відносини тим нижчі будуть результати функціонування кредитного механізму.

Елементами кредитного механізму є суб'єкти і об'єкти кредитування. В кредитному договорі суб'єктами кредитних відносин завжди виступають кредитор і позичальник. Кредитор - це суб'єкт кредитних відносин, що надає позику за рахунок власних, так і залучених, чи запозичених коштів у інших суб'єкті відтворювального процесу. Ще одним суб'єктом кредитних відносин є позичальник - це сторона, яка отримує кредит і зобов'язується повернути зазначену суму в повному обсязі, у встановлені строки і з процентами.

Принципи кредитування - це основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. І хоча в різних авторів можна зустріти різну кількість принципів кредитування, проте, на нашу думку, по суті всі вони зводяться до наступних: принцип строковості, принцип платності, принцип поверненості, принцип забезпеченості, цільовий принцип.

Поряд з принципами кредитування законодавчо встановлюються певні умови щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій.

Підсумовуючи треба сказати, що дотримання принципів та умов кредитування дозволяє в максимально повній мірі оптимально реалізувати на практиці функції кредиту і забезпечити ефективне функціонування кредитного механізму.

З метою створення стабільних джерел надходжень кредитних коштів необхідно впровадити в масове застосовування такі методи кредитування як: револьверний кредит, овердрафт, кредитування за спеціальним рахунком, за контокорентом тощо. Цього можна досягти шляхом запропонованих вдосконалень умов кредитних договорів.

Вивчення кредитоспроможності клієнта являється одним з найбільш важливих методів зниження кредитного ризику, оскільки дозволяє уникати невиправданого ризику ще на стадії розгляду банком заявки про можливість видачі кредиту.

Вітчизняні комерційні банки розробляють свої методики оцінки, виходячи з особливостей власної кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

Однак, ці методики не дозволяють прогнозувати зміну фінансового стану клієнта в майбутньому, а отже можуть призводити до прийняття хибних рішень щодо видачі кредиту. Допоміжною могла б слугувати методика багатофакторного аналізу Альтмана, яка дозволяє прогнозувати ймовірність банкрутства позичальника за кілька років наперед.

16. Використання зазначених методик оцінки кредитоспроможності позичальників є недостатнім, підтвердженням чого може бути банкрутство кількох провідних українських банків.

Банки намагаються мінімізувати наслідки цієї проблеми за допомогою різноманітних способів матеріального та юридичного забезпечення повернення позик. А вартість забезпечення, легкість юридичного оформлення прав на нього банком та реалізації цих самих прав є основними вимогами до забезпечення і виступають для банку своєрідною гарантією повернення суми позики, в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Банкам також крім застави паралельно варто застосовувати інші додаткові гарантії, які при інших умовах дають можливість зменшити кредитний ризик.

З метою уникнення асиметричності інформації в Україні необхідно вдосконалити існуючу базу даних, доповнивши її даними: про платіжну історію всіх позичальників, даними про загальну суму боргів позичальника, тривалість кредитної заборгованості, типи кредитних продуктів, яким користувався і користується позичальник, а також про кількість запитів для отримання кредитних ліній поданих клієнтом за останні дванадцять місяців.

Аналіз методів захисту від кредитних ризиків показує їх спрямованість на попередження імовірності настання випадку неповернення кредиту до його фактичного надання.

Ознайомлення із законодавчою базою України та практичними формами забезпечення дозволило проаналізувати стан справ в даній сфері і зробити певні застереження щодо законодавчої та нормативної нерозробленості гарантування повернення позик, у зв'язку з чим значно підвищується ризикованість кредитування.

Нерозвиненість страхового бізнесу в Україні, недостатній капітал страховиків стримує використання страхування кредитних ризиків.

З метою мінімізації зростаючих кредитних ризиків банкам необхідно створювати спільні потужні страхові компанії зі страхування відповідальності позичальників і фінансових ризиків. А також, з метою підвищення ефективності такого виду забезпечення як страхування, страховим компаніям необхідно вдосконалювати умови існуючих договорів страхування у вказаних напрямках.

З метою застосування забезпечення кредитів із майже стовідсотковою гарантією повернення банком суми кредиту в короткі строки з моменту виникнення ситуації неповернення кредиту, а також з метою зниження відсоткових ставок по кредитах в Україні необхідно створити Асоціацію гарантування повернення позик.

Проте запропоновані зміни можна запровадити лише при відповідному їх нормативному забезпеченні, тобто шляхом удосконалення діючого законодавства.

Формування резерву під кредитні ризики - це визнання банком витрат для відображення реального результату діяльності з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Використання комерційними банками системи резервування втрат від наданих позик сприяє стабілізації фінансового стану банків та попереджає настання загальної банківської кризи в результаті банкрутства одного чи кількох банків пов'язаних між собою.

Рекомендовані шляхи вдосконалення кредитного процесу дозволять значно підвищити ефективність кредитної діяльності банку та принести необхідні результати.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - №1. - С. 3- 47.

2. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992р. (№ 2854 - 12) // http://www.Rada.gov.ua/

3. Закон України “Про страхування” від 07.03.1996 №85/96. - ВР (з виправленнями і доповненнями) // http://www.Rada.gov.ua/

4. Положення про кредитування (зі змінами і доповненнями) // Затверджено постановою правління НБУ №246 від 28 вересня 1995р. // http://www.Liga.gov.ua/

5. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків / Затверджено постановою Правління НБУ № 279 від 6 липня 2000р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2000. - № 9. - С. 54 -73.

6. “Цивільний кодекс України” від 16.01.2003 року № 435 - ІV // http://www.Rada.gov.ua/

7. Аудиторські висновки перевірки річної фінансової звітності ВАТ “Державний експортно-імпортний банк україни” за 2003 рік // www.ukreximb.com.ua

8. Алпатов С.Б. Банк Франции: информационная картотека данних о предприятиях // Банковское дело. - 2002. - №2. - 41с.

9. Банки и банковские операции: Учебник / Под ред. Жукова Е.Ф. - М.: Банки и биржи, 1997. - 471с.

10. Банківська справа:навчальний посібник / За ред. проф. Тиркала Р.І. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001. - 314с.

11. Банківські операції: Підручник.- 2 - ге вид., випр. і доп. / Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Мороза А.М. - К.: КНЕУ, 2002. - 476с.

12. Банковская система России. Настольная книга банкира. Кредитный процесс коммерческого банка. В 3-х т. / Ред. колл. Грязнова А.Г., Лаврушин О.И., Панова Г.С. и др. - М.: Инфра-М, 1995. -112с.

13. Банковские операции: Учебное пособие / Под ред. Лаврушина О.И. - Ч.1. - М.: ИНФРА-М,1995. -96с.

14. Банковское дело: Учебник / Под. ред О.И. Лаврушина. - М.: Фынансы и статистика, 1998. - 576с.

15. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 243с.

16. Волохов В. Підвищення ефективності кредитування шляхом розподілу фінкцій у кредитному процесі // Вісник Національного Банку України. - 2002. - №1. - С30-32.

17. Вступ до банківської справи / За ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра, 1998. -342с.

18. Горська О.В., Фащевська О.М. Роль банківської системи у структурному регулюванні економіки // Фінанси України, 2003. - №12. - С.107-108, 110-111.

19. Гроші та кредит: Підручник / За ред. професора Б.С. Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999. - 404с.

20. Гуцал І.С. Банківське кредитування суб'єктів ринку в трансформаційній економіці України (питання теорії, методики, практики). - Львів: ВАТ “БІБЛЬОС”, 2001. - 244с.

21. Гуцал І.С. Функціонування кредитного механізму в Україні в перехідний до ринку період. - Тернопіль: “Збруч”, 1999. - 312с.

22. Деньги, кредит, банки: учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. -2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 459с.

23. Доронин И.Г. Новые явления и тенденции в экономике и на финансовом рынке западных стран // Деньги и кредит. - 2003. - №9. - 51с.

24. Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. Методы и модели оценки кредитоспособности заемщиков // Финансы и кредит. - 2002. - №6(96). - С.9-15.

25. Иванов В.М. Деньги и кредит: курс лекцій. - 2-ге изд., стереотип. - К.: МАУП, 2001. - 232с.

26. Игнатова Е.А., Прокофьева Л.Я. Рейтинговая оценка надежности партнера // Деньги и кредит. - 1992. - №2. - С.44-48.

27. Ильинский Й.В. Россия на пути к созданию института кредитних историй // Банковское дело. - 2003. - №7. - 21-22с.

28. Ковальчук А. Грошово-кредитні відносини у правовому вимірі // Банківська справа. - 2003. - №3. - 29-41с.

29. Ковальчук А.Т. Банківський кредит: правові засоби повернення. - к.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 150с.

30. Коноваленко Н. Базельские заботы // Банковская практика зарубежом, 2003. - №10(58). - С.84, 90.

31. Коцовська Р., Ричаківська В., Табачук Г., Вознюк В. Операції комерційних банків. - 3 - тє вид. - Львів: ЛБУ НБУ, 2003. - 500с.

32. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посібник / В.В. Вітлінський, О.В. Пернарівський, Я.С. Наконечний, Г.І. Великоіваненко; За ред. В.В Вітлінського. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 251с.

33. Куценко О. Резерви комерційного банку // Банківська справа . - 1998. - №4-5. - 36-39с.

34. Лисенко Ю.Г. Ризикологія - наука про управління фінансово-економічними ризиками // Фінанси України, 2004. - №3. - С.144.

35. Міщенко В., Пластун В. Моніторинг позичок у сучасній банківській практиці України // Вісник Національного Банку України. - 2002. - №8. - С.9-13.

36. Невмержицький Є.І. Необхідність та економічні передумови запровадження інституту кредитних бюро в Україні // Фінанси України, 2004. - №11. - С.49-54.

37. Нужна І. Особливості аналізу показників ліквідності під час вивчення кредитоспроможності позичальників комерційних банків // Регіональна економіка. - 2002. - №3. - С.173-177.

38. Ольшаный А.И. Банковское кредитование: российский и зарубежный опыт / Под ред. Е.Г. Ищенко, В.И. Алексеева. - М.: “Русская деловая литература”, 1997. - 352с.

39. Орел Д.В. Проблемні кредити комерційних банків: основні передумови виникнення та заходи впливу // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №12. - с.20.

40. Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними // Фінанси України, 2003. - №11. - С.105-110.

41. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. М.:ИКЦ “ДИС”, 1997. -464с.

42. Пессель М.А. Фінансово-кредитний механизм интенсификации общественного производства. - М.:Финанси, 1977. - 47

43. Плотников А.В.Банки и страхование // Банковские технологии. - №4. - 2004г. - с.57

44. Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 622с.

45. Попков В.В. Банки на переходе. - М.: ООО Издетельско-Консалтинговая Компания “ДЕКА”, 2001. - 432с.

46. Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. / Учебно-методическое пособие. - К.: Правові джерела, 1996. - 260. (рос.).

47. Роуз Питер С. Банковский менеджмент / Пер. с англ. 2-го изд. - М.: “Дело Лтд”, 1995. -768с.

48. Савченко Г. Кредитування у формі овердрафт // Банківська справа. - 2000. - №5. - 56-60с.

49. Сахарова М.О. К вопросу о кредитоспособности предприятий // Деньги и кредит. - 1989. - №3. - 19с.

50. Симановский А.Ю. Резервы на возможные потери по ссудам: международный опыт и некоторые вопросы методологии // Деньги и кредит. - 2003. - №11. - 16-20, 24-25с.

51. Симановский А.Ю. Резервы на возможные потери по ссудам: международный опыт и некоторые вопросы методологии // Деньги и кредит. - 2004. - №1. - 17-19с.

52. Синки Джозеф Ф. - мл. Управление финансами в коммерческих банках. Пер. с англ. 4 - го переработанного изд. / Под ред. Р.Я. Левиты, Б.С. Пинскера. - М.: Catallaxy, 1994. - 820с.

53. Скакун Л. неперервність процесу ризик-менеджменту кредитних операцій банку як основа їх беззбитковості // Банківська справа. - 2000. - №5. - 9-12с.

54. Терещенко О. Дискримінантний аналіз в оцінці кредитоспроможності підприємства // Вісник Національного Банку України. - 2003. - №6. - 24-27с.

55. Тихомирова Е.В. Кредитные операции коммерческих банков // Деньги и кредит. - 2003. - №9. - 39-46с.

56. Тренькин А.П. Взаимодействие банковского сектора республики с реальной экономикой // Деньги и кредит. - 2002. - №10. - 35-36с.

57. Туник Г.М. Регулювання кредитної діяльності банку // Фінанси України, 2004. - №4. - С.119.

58. Финансово-кредитный механизм и банковские операции / В.И. Букато, А.М. Бабич, А.В. Булавин и др. / Под ред. В.И. Букато, М.Х. Лапидуса. -М.: Финансы и статистика, 1991. - 268с.

59. Фурман В.М. Формування ефективної стратегії взаємодії страхових компаній та банків // Фінанси України, 2003. - №1. - С.137-140.

60. Ходаківська В.П., Беляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 616с.

61. Чайківський Я. Напрямки вдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку // Банківська справа. - 2000. - №5. - 13-16с.

62. Чайківський Я.І. Сучасні методики аналізу кредитоспроможності позичальників комерційних банків // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Випуск 4. - С.122-125.

63. Чумак Р.В. Кредитные ограничения на начальных стадиях рассмотрения кредитных проектов // WELCOME. - 2001. - №7-8. - С.41

64. Шевченко Р.І. Кредитування і контроль: Навч.-методич. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 183с.

Размещено на Allbest.ru