Вдосконалення процесу кредитування підприємств

Важливу роль у процесі стабілізації грошово-кредитного ринку відіграє активізація політики НБУ в посиленні банківського нагляду й контролю за діяльністю фінансово-кредитних установ. Цьому сприяє стабільне застосування інструментів грошово-кредитної політики. Так відбулося поступове зниження і стабілізація облікової ставки НБУ, що сприяло становленню ставок кредитного, депозитного ринків та ставки міжбанківського кредитного ринку.

Банківська система України перша і поки що єдина у нашій державі перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та аудиту, які забезпечують максимальну її прозорість. Багаторазові перевірки фінансово-господарської діяльності НБУ за звітний період не виявили суттєвих порушень, а тим більше -- зловживань.

Кошторис усієї системи за доходами і видатками становить 1,3% від державного бюджету України. Причому більше половини видатків відноситься до статей, які безпосередньо входять (або мають входити) до держбюджету, зокрема:

перерахування Мінфіну України перевищень доходів над видатками (у 1999 р. воно становило 27% від видатків, за 9 місяців 2000 р. -- 38%);

сплата відсотків за користування кредитами міжнародних фінансових організацій (відповідно 23 і 19%).

На 2001 рік Правлінням НБУ затверджено кошторис на загальну суму 749 млн. грн. (у тому числі перерахування до державного бюджету -- 200 млн. грн., що відповідає Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік"). У цілому доходи і видатки виконано на 93.2%. Недовиконання маємо за всіма статтями кошторису, крім статті щодо перерахувань до державного бюджету, яку виконано на 115%.

Найбільшу частку у видатках НБУ становлять перерахування Міністерству фінансів України -- 35%. На другому місці -- 21.7% -- витрати на розбудову бази із виготовлення національної валюти та інших об'єктів НБУ, які теж переважно (на 70%) пов'язані зі створенням потужностей для виготовлення грошей і банкнотного паперу.

Щодо "надмірних" витрат на комп'ютеризацію банківської системи, то тут слід зазначити, що важко собі уявити, яких втрат могла б зазнати наша країна під час останньої світової фінансової кризи, якби не було нашої Системи електронних платежів (СЕП). До речі, однієї з кращих у Європі.

Сьогодні через СЕП виконуються практично всі міжбанківські платежі в Україні. Середнє денне завантаження становить 300 -- 350 тисяч платіжних документів на суму до 2 млрд. грн. До впровадження СЕП платежі "мандрували" системою від трьох днів до двох тижнів. Нині час передачі платіжних документів від платника до одержувача коштів -- від 7 хвилин до 1,5 годин. Скорочення термінів проходження платежів створило умови для зменшення готівки в обігу, дало змогу банкам ефективніше використовувати свої ресурси, а їхнім клієнтам -- свої кошти. Національний банк одержав потужний інструмент контролю та регулювання грошового обігу. Прискорилося надходження коштів до державного бюджету.

Система здійснює два-три обороти коштів банків протягом дня, а в періоди економічної активності -- до 7--8 оборотів за день. Швидкий оборот зменшує потребу у фізичній кількості грошей, що є одним із основних факторів стримування інфляції.

Стосовно витрат на утримання персоналу системи НБУ слід вказати, що вони становлять близько 10% від усіх його витрат для порівняння зазначимо, що у більшості країн світу даний показник становить 60 -- 70%.

Законом “Про Національний банк” уперше законодавчо визначено засоби та методи грошово-кредитної політики, структуру та порядок управління золотовалютним резервом, статус грошової одиниці України та повноваження НБУ щодо організації її обігу; легалізовано нарешті існування в Національному банку озброєних формувань; розширено можливості щодо здійснення банківського нагляду; працівникам Національного банку надано статус державних службовців.

Як позитивний момент варто відзначити і те, що законом закладено правові основи для створення дворівневої системи управління центральним банком. За задумом авторів законопроекту про Національний банк, передбачена Конституцією України Рада Національного банку України мала стати органом, що сприятиме гармонізації відносин НБУ з органами державної влади, забезпечуючи оптимальні умови для його функціонування.

Узагальнюючи приведений аналіз, зазначимо, що створення привабливого клімату для залучення іноземних інвестицій безпосередньо залежить від виконання НБУ своєї основної функції. А посилення внутрішньої стабільності гривні вже дало змогу застосувати найліберальнішу за всі роки існування незалежної України модель курсоутворення. Нею передбачено встановлення курсу гривні за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку. Оскільки доступ до іноземної валюти став вільним, зник спекулятивний попит на долари США. Відтак, аби забезпечити баланс попиту та пропозиції на валютному ринку, Національний банк змушений постійно викуповувати надлишок пропозиції доларів у свої резерви. Всього з 19 березня по 9 травня нинішнього року викуплено понад 360 млн. доларів США. Встановлений курс гривні практично є рівноважним.

2.2 Процедура видачі кредиту і контроль за його використанням

Кредитування як основний напрямок активних операцій банків традиційно пов'язаний з підвищеним ризиком. А кредитний ризик - це основний вид ризику, властивий банківській діяльності. Він пов'язаний з можливістю невиконання позичальником своїх фінансових зобов'язань, тобто з небезпекою втрати банком основної суми позики і процентів на неї. Тому при наданні кредиту комерційними банками важливе значення має оцінка кредитоспроможності підприємства-позичальника.

Дотепер серед економістів немає єдиної думки з цього питання. Так автори однієї з методик розуміють під кредитоспроможністю позичальника: “його здатність вчасно і повно розраховуватись за своїми зобов'язаннями”.[74, с.35], Що часто звужує поняття кредитоспроможності до поняття платоспроможності. Автори ж іншої методики вважають, що “кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду можливості й доцільності надання йому кредиту і визначає ймовірність повернення позики та виплати процентів за ними в майбутньому” [50, с.289].

На наш погляд, найбільш змістовне визначення кредитоспроможності запропоноване М.О.Сахаровою: “під кредитоспроможністю банківських клієнтів слід розуміти такий фінансово-господарський стан підприємства або організації, який дає впевненість в ефективному використанні залучених коштів, можливості й готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору” [58, с.19]. Гарантією повернення кредиту, ми вважаємо, є рентабельність діяльності позичальника вцілому, а захід, що кредитується, може бути однією із ланок його маркетингової діяльності на ринку сировини тощо, й не передбачати одержання доходу в цьому виробничому циклі.

Нормативні показники оцінки кредитоспроможності позичальника закладені в Положенні НБУ “Про кредитування”[4], “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”. Розроблені НБУ показники є мінімально необхідними при розробці банком власної методики. Вони повинні бути враховані в методиці кожного українського банку.

Окрім перелічених в зазначеному додатку показників Національний банк України вимагає від комерційних банків розраховувати такі показники суб'єктивного і об'єктивного характеру, як:

- обсяг реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках тощо);

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці);

- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Також НБУ передбачає в своїй методиці ряд суб'єктивних чинників, що характеризуються такими показниками: ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі промисловості; наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника; ефективність управління позичальника; професіоналізм керівництва та його ділова репутація; інша інформація тощо.

У той же час слід зазначити, що зазначене Положення НБУ не забороняють комерційним банкам самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Відповідно, кожен комерційний банк розробляє свою методику оцінки, виходячи з особливостей його кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

Так ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” розробив свою методику, яка передбачає поєднання суб'єктивних факторів, що формуються на підставі заповнення анкети, а також об'єктивних даних, які отримують на основі фінансової звітності. Це забезпечує єдиний підхід, визначеність і оперативність при вирішенні питань оцінки доцільності надання позик.

Як вже зазначалось, кожна з методик носить індивідуальний характер, тобто методики двох різних банків між собою відрізняються. При чому, різниця може бути досить суттєвою.

Так, зокрема, методика оцінки кредитоспроможності позичальника в АКБ «Форум» складається з п'яти розділів. Кожен розділ являє собою набір певних показників (як об'єктивного так і суб'єктивного характеру), які характеризують позичальника з різних сторін. І в залежності від отриманого сумарного значення по розділу, позичальника відносять до класу „А”, „Б”, „В”, чи „Г”. І тільки в другому розділі визначається і клас „Д”.

В даній методиці прослідковуються наміри банку, при розгляді питання про кредитоспроможність клієнта, комплексно поєднати такі не порівнювані категорії, як економічні інтереси банку, гарантії повернення позики, людські якості керівного складу підприємства-боржника, а також маркетингові зусилля позичальника і диверсифікацію його діяльності тощо.

Якщо банки Аваль і Промінвестбанк за допомогою бальної методики, в якій поєднуються як суб'єктивні, так і об'єктивні фактори, визначають клас позичальника шляхом визначення суми балі, то АКБ «Форум» розподіляє ці показники на розділи. По кожному з них визначає клас позичальника окремо. При чому, в різних розділах використовуються різні способи оцінки. І тільки в п'ятому розділі результати узагальнюються.

Такий підхід дає можливість розмежувати загальні (термін існування підприємства, його кредитна історія, та інші показники загального характеру) і якісні (рентабельність виробництва, коефіцієнти ліквідності тощо) показники діяльності позичальника, та відокремлено показати вплив цих показників на визначення кредитоспроможності позичальника. Це дозволяє виділити вузькі місця в діяльності клієнта і виявити фактори, які понижують його клас.

Зокрема, в першому розділі вивчається загальна характеристика позичальника - склад засновників; стабільність засновників; строк функціонування позичальника; заявлений і сплачений статутний капітал; строк чергових зборів; місце знаходження позичальника; банківські реквізити (чи є позичальник постійним клієнтом банку, і чи має відкриті рахунки в АКБ «Форум»); своєчасність та джерела погашення попередніх позик; ділова активність позичальника; диверсифікація (різні види діяльності позичальника - присутня диверсифікація діяльності чи відсутня); кадровий потенціал фірми (інформація про керівників - освіту, стаж роботи взагалі, у фірмі, у галузі, попередню діяльність, а також інформацію про кваліфікацію персоналу фірми).

Зазначені вище показники заносять до таблиці І в залежності від отриманого в таблиці сумарного значення, позичальника відносять до то чи іншого класу, в залежності від кількості набраних балів.

Із наведених показників перевага надається таким показникам як:

- своєчасність та джерела погашення попередніх позик - максимальна сума балів нараховується тим підприємствам, які кредити та відсотки погашають достроково, а для погашення використовувалися виручка від реалізації продукції, прибуток та інші власні кошти;

- ділова активність позичальника (зміна валюти балансу) - максимальна сума балів нараховується тим позичальникам, в яких різниця валюти балансу на початок і на кінець періоду - додатне число;

- диверсифікація - є різноманітні види діяльності.

АКБ «Форум» визначає набагато менше показників загальної характеристики клієнта: наявність погашених кредитів, наявність діючих кредитів, місце знаходження клієнта,термін існування підприємства, частка банку в статутному фонді позичальника, кількість місяців, що залишилися до погашення кредиту, сезонність діяльності, контрагенти за кредитною угодою, наявність постійної валютної виручки, рівень менеджменту, участь клієнта в спільних проектах чи програмах з банком, наявність державної підтримки. І, зокрема, перевага надається терміну існування підприємства, і показнику, що характеризує частку банку в статутному фонді позичальника. Оскільки частка цих показників в максимальній кількості балів цього блоку питань є найбільшою.

Дана спрощена система оцінки, на наш погляд, має ряд недоліків. По-перше, така кількість показників не може достатньо повно охарактеризувати позичальника; по-друге, показники, яким надається перевага, не є визначальними щодо характеристики клієнта.

Повнішою, на нашу думку, є загальна характеристика позичальника в Промінвестбанку, в якій використовується значно більше показників. Пріоритет надається показникам строку користування кредитами і своєчасності їх погашення, а також наявність власного ліквідного майна вільного від зобов'язань. Перевагою ту є те, що дані показники з достатньою повнотою характеризують клієнта з точки зору кредитоспроможності. Окрім того, даний банк приймає до уваги - чи є позичальник резидентом чи ні.

Ми вважаємо, що даний показник варто включити до методики АКБ «Форум», оскільки специфіка діяльності банку пов'язана з діяльністю як резидентів так і нерезидентів. Окрім того, з нерезидентами пов'язують більший ризик при кредитуванні. Зокрема і в методиці Промінвестбанку резидентам присвоюються вищі бали.

В наступному розділі проводиться аналіз фінансового стану позичальника (здатність позичальника отримати кошти по всіх видах діяльності та розрахуватись по своїх зобов'язаннях, в тому числі по довгострокових). Показники, що розраховуються в даному розділі передбачають більш детальний аналіз фінансового стану потенційного позичальника. Проте повноту аналізу і достатність даних отримуваних за допомогою цих показників, та обґрунтованість їх застосування можна розкрити при порівняльному аналізі зазначеної методики з іншими.

Даний розділ включає сім груп коефіцієнтів: коефіцієнти заборгованості (стійкості фінансового стану), ліквідності, аналізу рентабельності, коефіцієнти аналізу оборотності поточних активів та пасивів, а також визначається вплив суб'єктивних факторів, враховується клас забезпечення і стан погашення кредитної заборгованості.

Показники ліквідності дають змогу оцінити кредитоспроможність підприємства залежно від структури його активів, величина котрих співвідносна із зобов'язаннями і вказує на ліквідність його балансу.

АКБ «Форум», окрім запропонованих НБУ показників ліквідності, визначає ще й коефіцієнт аналізу грошових потоків, який забезпечує зіставлення припливу і відпливу грошових коштів. Стійке перевищення припливу над відпливом коштів протягом певного періоду дає підставу оцінювати клієнта як кредитоспроможного. Коливання величини загального грошового потоку свідчить про низьку кредитоспроможність підприємства. Систематичне перевищення відтоку над притоком коштів свідчить про некредитоспроможність підприємства. Середня додатна величина загального грошового потоку (перевищення притоку над відтоком коштів) показує в якому розмірі позичальник може погашати боргові зобов'язання.

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про недоліки управління підприємством, наприклад, відтік коштів може бути пов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори та кредитори), фінансовими платежами (податки, проценти, дивіденди).

Згідно із західними стандартами кредитування аналіз грошового потоку допомагає визначити й межу надання нових кредитів. Граничною межею при цьому є розмір перевищення надходжень коштів порівняно з їх відпливом. Інші ж банки, такі як Аваль чи Промінвестбанк цього фактору не враховують, а обраховують лише показники ліквідності запропоновані НБУ. Це дозволяє зробити висновок, що на думку банків запропоновані НБУ показники достатньо повно розкривають ліквідність балансу позичальника.

Проте в практичній роботі обчислення вказаних показників, які рекомендує НБУ для цілей класифікації кредитних операцій за групою ризику, є недостатнім.

Ми вважаємо, що окрім оцінки рівня ліквідності балансу суб'єкта господарської діяльності у відносному виразі із врахуванням усіх супутніх факторів, необхідно обчислити ще один надзвичайно важливий показник, який характеризує ліквідність у абсолютному виразі - суму оборотного капіталу:

О_бК = О_А - К_ЗК, (2.1)

де О_бК - оборотний капітал;

О_А - Оборотні активи;

К_ЗК - короткострокові залучені кошти.

Він показує, яка частина оборотних активів профінансована за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань і залишиться в розпорядженні підприємства у разі втрати платоспроможності та реалізації ліквідних активів для негайного покриття вимог кредиторів.

Показники фінансової стійкості відображають рівень використання власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно і спроможність погашати заборгованість.

Окрім визначених в положеннях Національного банку коефіцієнтів незалежності і маневреності власних коштів, АКБ «Форум» визначає ще і коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії) і коефіцієнт залежності від довгострокових зобов'язань. Такий підхід є об'єктивно зумовленим, оскільки запропонованих Національним банком коефіцієнтів є недостатньо для повної оцінки фінансової стійкості клієнта.

Зокрема, коефіцієнт автономії дає змогу оцінити частку власників у загальній вартості майна підприємства і в перспективі, дає якісну картину фінансової стійкості й солідності підприємства. Даний показник є одним з головних при оцінці кредитоспроможності клієнта в зарубіжних країнах. Коефіцієнт показує ступінь забезпеченості клієнта власними коштами. Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення даного коефіцієнта - 0.5. АКБ «Форум», в свою чергу, допускає, що даний показник повинен бути не меншим 0.3. Фактично це означає, що Банк згідний видавати кредит підприємству, не достатньо забезпеченому власними коштами і, фактично залежному від таких зовнішніх факторів, як кредитори. А, в разі банкрутства позичальника, банк буде чи не останнім в списку кредиторів щодо повернення кредиту. Вважається, що чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства-позичальника.

Інший коефіцієнт - залежності від довгострокових зобов'язань, який розраховується Банком, показує скільки грошових одиниць довгострокових пасивів припадає на одну гривню власного капіталу. Банк допускає, що даний показник не повинен перевищувати одиниці. Тобто, довгострокові пасиви не повинні перевищувати власного капіталу позичальника, оскільки, в разі банкрутства

Ці показники дають змогу достатньо глибоко охарактеризувати стійкість фінансового стану позичальника, на від міну від методики Промінвестбанку, яка є значно вужчою в цьому плані і враховує лише коефіцієнти запропоновані НБУ, що не достатньо повно, на нашу думку, розкривають рівень використання власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства.

Дещо ширшою, в цьому плані, є методика банку АКБ «Форум». Яка окрім запропонованих НБУ враховує ще й коефіцієнт автономії, та коефіцієнт забезпеченості власними коштами.

Проте найповніше в цьому плані позичальника характеризує методика саме АКБ «Форум» і дозволяє уникнути багатьох ризиків пов'язаних зі стійкістю фінансового стану клієнта.

В третій групі аналізу фінансового стану підприємства АКБ «Форум» вивчає показники рентабельності, які відображають глибинний, якісний бік роботи підприємства, тому для оцінювання здатності клієнта своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання ці показники слід розраховувати. Так, зокрема, Банк розраховує такі показники, як: рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, рентабельність продаж, оборотність активів і коефіцієнт операційного прибутку.

Рентабельність власного капіталу є нормою доходу на власні кошти й важливим показником, котрий характеризує діяльність позичальника та ефективність використання власних джерел фінансування, вказуючи на величину прибутку, який приносить одна гривня ресурсів підприємства.

Показник рентабельності активів показує рівень чистого прибутку, згенерованого всіма активами підприємства, які значаться на його балансі. Даний показник фактично характеризує ефективність роботи менеджерів підприємства. Чим вищий цей показник - тим ефективніше працюють активи, тим ефективніше менеджери працюють над їх розміщенням. Проте, досить висока прибутковість активів може свідчити про надмірну ризиковість діяльності, а низька прибутковість активів свідчить про неефективне їх використання, або про недовикористання, і, фактично, про неефективний менеджмент.

Банк визначає також показник оборотності активів, що характеризує швидкість обертання сформованих підприємством активів у процесі його господарської діяльності. Проте, ми вважаємо, що даний показник не дає можливості реально оцінити ситуацію на підприємстві. На нашу думку, Банк повинен враховувати особливості індивідуальних кругооборотів у кожному з видів активів. Зокрема, тут доцільно розраховувати коефіцієнт оборотності оборотних активів:

О_АО = В : А_О._СЕР, (2.2)

де О_АО - оборотність оборотних активів,

В - виручка від реалізації продукції,

А_О.СЕР- середня величина оборотних активів.

Даний коефіцієнт вказує на швидкість переходу оборотних активів із стадії виробничих запасів у готову продукцію та швидкість перетворення останньої у безпосередньо грошову форму.

В четвертій групі коефіцієнтів банк передбачає розрахунок такого показника, як термін оборотності товарно-матеріальних запасів, який розраховується в днях. Цей показник відображає ефективність виробничо-збутової діяльності підприємства, а її зростання засвідчує оптимізацію формування виробничих запасів і затрат, сприяючи збільшенню обсягів продажу та отриманню швидких доходів.

В загальному, система показників оборотності дає змогу з'ясувати, де і з яких причин виникло сповільнення, і вжити відповідних заходів.

Недоліком методики Банку є те, що при обрахунку показників оборотності не використовується усереднення. Тобто, при розрахунку відповідних коефіцієнтів не використовуються їх середні значення, а до розрахунку приймаються дані на кінець кожного з періодів розрахунку. Це не дає змоги оцінити реальний стан речей, оскільки підприємства-позичальники мають можливості покращувати певні показники свого балансу на окремі дати і, таким чином, приховувати реальний стан речей.

В такому випадку варто звернутись до практики банку АКБ «Форум», де при обрахунку показників оборотності використовуються середні значення даних за період обрахунку, що дає змогу досить точно проаналізувати динаміку цих показників, а також порівнювати дані за декілька періодів.

Глибше вивчаючи фінансову стійкість підприємства, необхідно проаналізувати розміри, тривалість, причини виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Це зумовлене тим, що дебіторська заборгованість може бути швидко перетворена в грошові кошти. Тому вона є одним з основних джерел погашення короткострокових зобов'язань підприємства.

З цією метою АКБ «Форум» в четвертій групі показників методики аналізу фінансового стану позичальника здійснює аналіз оборотності поточних активів та пасивів на основі розрахунку: термінів оборотності товарно-матеріальних запасів, термінів погашення рахунків дебіторів, термінів погашення рахунків кредиторів, а також термінів погашення рахунків дебіторів і кредиторів. Дані показники розраховуються в днях. Фактично Банк цікавлять терміни погашення рахунків дебіторів і рахунків кредиторів за рахунок чистого об'єму продаж, а також різниця між терміном погашення рахунків кредиторів та рахунків дебіторів.

Це зумовлено тим, що дебіторська заборгованість може бути швидко перетворена в грошові кошти. Тому вона є одним із основних джерел погашення короткострокових зобов'язань підприємства. Наявність же кредиторської заборгованості, не забезпеченої дебіторською, - основна причина неплатоспроможності підприємства. АКБ «Форум» в своїй методиці визначає, на скільки швидко позичальник здатен погасити свої короткострокові зобов'язання і на скільки він платоспроможний.

Зовсім інший підхід в Промінвестбанку. Який ставить акцент на динаміку та питому вагу простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості. АКБ «Форум», в свою чергу, більше уваги приділяє строкам та якості дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Але, на нашу думку, кращим тут є підхід АКБ «Форум». Оскільки саме його методика враховує справжню роль, яку відіграють дані показники для кредитора.

Як відступ, варто зазначити, що підсумком кожної групи є визначення рейтингу клієнта який розраховується як середня зважена величина по групі.

Слідуючим кроком, при оцінці фінансового стану підприємства, є встановлення попереднього рейтингу клієнта за підсумками перших чотирьох груп коефіцієнтів без урахування та з урахуванням класу забезпечення. Це дає змогу побачити вплив якості забезпечення на клас клієнта.

Оцінка класу забезпечення здійснює юридична служба. Критерії оцінки заставленого майна подано в додатку.

В п'ятій групі здійснюється оцінка кредитного проекту - хід виконання проекту. При видачі позики проставляється одиничка, що означає - позитивний вплив фактору.

В шостій групі здійснюється оцінка суб'єктивних факторів оцінки фінансового стану позичальника.

Далі, за підсумками шести зазначених груп визначається середній сукупний рейтинг. Потім проставляється оцінка фінансового стану без врахування забезпечення.

В сьомій групі зазначається клас забезпечення встановлений юридичною службою. І за підсумками семи груп проставляється оцінка фінансового стану клієнта з врахуванням забезпечення - клас клієнта.

У восьмій групі показників зазначається погашення кредитної заборгованості, а в разі видачі кредиту і при відсутності кредитної історії стан погашення кредитної заборгованості вважається добрим.

В кінці другого розділу проставляється клас кредитної операції - стандартна, під контролем, субстандартна, сумнівна чи безнадійна.

Слідуючим розділом аналізу кредитоспроможності позичальника АКБ «Форум» є третій розділ - характеристика проекту, який кредитується та ризики пов'язані з ним. Аналіз проводиться з метою визначення ризику неповернення кредиту та ділового ризику на момент надання позички, виявлення основних факторів підвищення рівня кредитоспроможності позичальника, вивчення умов кредитування та характеру кредитних відносин.

З цією метою визначаються наступні показники: об'єкт кредитування, розмір кредиту та терміни окупності, форма розрахунків, характеристика предмету застави та забезпечення кредиту, оцінка прогнозних грошових потоків, забезпеченість матеріальними ресурсами, маркетинг, потреба в додаткових виробничих потужностях (для довгострокових кредитів), наявність складських приміщень та потреба в них. При цьому, перевага надається таким показникам, як характеристика предмету застави та забезпечення кредиту і маркетинг.

Одним із факторів кредитного ризику є ризик, пов'язаний з ліквідністю предмета застави, крім того, існують ризики загибелі предмета застави. Тому банк і вивчає надійність застави. При цьому аналізуються такі фактори: співвідношення вартості заставленого майна і суми кредиту, ліквідність заставленого майна, можливість банку здійснювати контроль за заставленим майном . Відповідно, за цими критеріями виділяють три групи кредитів - кредити з мінімальним ризиком пошкодження чи загибелі забезпечення, кредити з підвищеним ризиком і кредити з максимальним ризиком. Тобто Банк дбає про свої так звані „пояси безпеки”, приділяючи значну увагу якості забезпечення.

Окрім того, Банк цікавить чи ведеться на підприємстві робота по вивченню попиту на продукцію, по просуванню продукту на ринок, чи проводяться рекламні заходи, виставки тощо. Фактично Банк хоче знати: чи достатньо обґрунтованим є проект, який кредитуватиметься, чи має він під собою реальне підґрунтя? Цим самим, так би мовити, уточнюється і ще раз перевіряється техніко-економічне обґрунтування проекту. АКБ «Форум» вимагає, щоб клієнт мав план розвитку підприємства із якісними маркетинговими дослідженнями, а не діяв навмання, в залежності від ситуації, оскільки це несе в собі серйозну загрозу банкрутства клієнта і ставить його в залежність від кон'юнктури ринків, яка дуже мінлива і важко прогнозована. В плані має бути зазначено повний перелік продуктів (послуг) підприємства, опис існуючого ринку товарів (послуг) і його майбутнього розвитку з визначенням питомої ваги підприємства на ринку; основних постачальників та покупців продукції (товарів, послуг), аналізу конкурентів на внутрішньому та зовнішньому ринку тощо.

В сукупності із зазначеними показниками Банк намагається скласти загальну картину ситуації, отримати максимум інформації для прийняття правильного і виваженого рішення щодо видачі кредиту.

Зазначені вище показники вносять до таблиці, де визначаються найбільш важливі з них, які впливають на вирішення питання доцільності надання кредитів.

На відміну від „Аваль” чи Промінвестбанк, АКБ «Форум» в своїх методиках не приділяють достатньо уваги вказаним проблемам, що фактично обмежує характеристику позичальника переважно фінансовими показниками і даними про кредитну історію клієнта, хоча і значно спрощує процедуру аналізу кредитоспроможності клієнта, та робить її менш затратною в часі.

Узагальнення результатів аналізу кредитних ризиків здійснюється в третьому розділі. Де загальна оцінка кредитоспроможності позичальника визначається як сума оцінок по кожній з підгруп. Результати подаються на розгляд кредитного комітету (кредитної комісії) у вигляді таблиці разом з висновками Кредитного управління, Договірно-правового відділу (юриста), Управління безпеки банку.

Виходячи з отриманої суми балів визначається сукупний ризик надання кредиту. Підприємство відносять до однієї із наступних груп:

1 група (0-2 бали) - підприємства, ризик надання кредиту яким мінімальний;

2 група (3-5 бали) - підприємства, ризик надання кредиту яким слабкий;

3 група (6-8 бали) - підприємства, ризик надання кредиту яким прийнятний;

4 група ( 9 балів) - підприємства, ризик надання кредиту яким критичний;

5 група (понад 9 балів) - підприємства, ризик надання кредиту яким неприйнятний.

Категорія кредитної операції за ступенем ризику визначається виходячи з отриманої оцінки фінансового стану підприємства та стану погашення кредитної заборгованості. в залежності від групи, до якої відноситься підприємство визначаються доцільність надання кредиту, а також умови кредитування (термін, сума, процентна ставка, тощо) (див. Дод. К).

Перевагами методики фінансового стану позичальника АКБ «Форум» є те, що банк не надає переваги якогось окремим показникам, на відміну від Авалю чи Промінвестбанку. Тим самим згладжується вплив окремих показників на загальний результат оцінки фінансового стану клієнта, і зменшується, таким чином, помилка при його обрахунку. Хоча присвоєння різним групам показників різних ваг і посилює такі впливи, але вже на рівні групи. А рейтинг групи, в свою чергу, теж розраховується як середнє зважене по групі. В результаті відбувається усунення впливу окремих показників на рейтинг по групі, оскільки рейтинг групи визначається не по фактичних даних кожного показника, а у відповідності до балу присвоєного кожному показнику: 1 - якщо показник задовільняє умову, 0 - якщо умова не виконується. Таким чином здійснюється зрівняння впливу кожного з показників на результуючий показник.

Середній Сукупний рейтинг клієнта визначається як середнє зважене рейтингів за розділами I-IV. Фактично, при обрахунку рейтингу клієнта відбувається подвійне усереднення зі зважуванням. Таким чином Банку вдається істотно зменшити ймовірність помилки при визначенні фінансового стану позичальника та більш точно і реально оцінити його.

Оцінюючи позичальника, банки ринкових країн звичайно звертають увагу на репутацію, чесність, порядність клієнта, але особливо вивчають його баланс. За балансом банки аналізують фіксовані (довготермінові) активи, здійснюють їх переоцінку відповідно до ринкової вартості, терміну служби. Це дозволяє реальніше оцінити вартість підприємства-позичальника і його оборотний капітал, дає банкові впевненість, що підприємство є ліквідним і зможе покрити свої поточні боргові зобов'язання.

Стандартна оцінка ліквідності полягає у визначенні коефіцієнта ліквідності (достатності оборотного капіталу):

Підприємствам, фірмам, яким необхідно зберігати великі запаси сировини чи навіть кінцевого продукту, можна використовувати інший коефіцієнт ліквідності, який називається коефіцієнтом миттєвої оцінки (див Табл. ).

Таблиця 2.2

Визначення ліквідності підприємств і фірм

№	Витяг із балансів двох фірм -- А і Б	Фірма А тис, грн	Фірма Б тис, грн.
1.	Оборотні активи: у т.ч. Запаси Дебіторська заборгованість	90000 60000 30000	119000 84000 35000
2.	Оборотні пасиви: у т.ч. Кредити Кредиторська заборгованість	55000 30000 25000	70000 30000 40000
3.	Оборотний капітал (різниця між оборотними активами та оборотними пасивами)	35000	49000
4.	Ліміт кредитування (овердрафт)	30000	40000
5.	Визначення показників ліквідності:	90000	119000
5.1 5.2	Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт миттєвої оцінки

ВИСНОВОК. Обидві фірми мають приблизно однакові коефіцієнти поточної ліквідності і миттєвої оцінки, і хоча фірма А має показник миттєвої оцінки вищий, вона перебуває в гіршій ситуації, бо використала весь ліміт кредитування. Фірма Б має ще в запасі 10000 тис. грн. Перспектива компанії Б також не надто оптимістична, бо, вичерпавши ліміт, унаслідок чого коефіцієнти в неї зменшаться, вона опиниться в критичній ситуації.

2.3 Способи забезпечення повернення позик

Як і будь-який процес, що відбувається в економіці, процес кредитування підпорядкований визначеним принципам, що лежать в основі організації економічних відносин з приводу надання позики та визначають правила поведінки суб'єктів цих відносин, а саме банку та позичальника, в процесі здійснення кредитних операцій. Серед цих принципів виділяють принцип забезпечення.

Дотримання даного принципу , що полягає у відповідності між вартістю забезпечення та заборгованістю по позичці, є основною передумовою для вдалого здійснення кредитної операції для кредитора, особи, що несе ризик по цій операції, але лише в єдності з іншими принципами кредитування.

Банально, як на мій погляд, ще на початку казати про важливість даного принципу, особливо беручи до уваги стан справ у сфері банківського кредитування в Україні, дивлячись на велику кількість неповернутих кредитів в недалекому минулому становлення ринкової економіки в нашій країні та стан справ на сьогоднішній день. Важливість дотримання зазначеного принципу ні в кого з фахівців, вітчизняних чи зарубіжних, не викликає на сьогоднішній день сумнівів.

У зв'язку з цим виникає питання стосовно природи забезпечення кредиту та вибору найкращого способу здійснення цього самого забезпечення, який би задовольнив вимоги та потреби як кредитора, так і позичальника, відповідав би в повній мірі своєму призначенню - захисту інтересів кредитора, та не завдавав би шкоди фінансовому та майновому стану й діловій репутації позичальника.

Застава товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, гарантія, порука, переуступка (цесія) на користь банку вимог та рахунків позичальника до третьої особи, страхування відповідальності позичальника та фінансового ризику кредитора, - очевидно що, в банківській практиці використовується досить багато різноманітних форм та способів забезпечення кредитів, а отже не варто відразу вдаватися до полеміки стосовно переваг окремих форм (способів) забезпечення кредитів. Спочатку доцільно з'ясувати, яке ж саме місце посідає поняття забезпечення кредитів в банківській теорії та практиці, а вже потім спробувати визначити головні особливості окремих форм (способів) забезпечення кредитів, яких досить багато існує як у вітчизняній, так і в зарубіжній практиці банківського кредитування.

Проблема непогашення кредитів є однією з найбільш серйозних, з якими стикаються комерційні банки в процесі своєї діяльності. Зрозуміло, що банки намагаються мінімізувати наслідки цієї проблеми, тобто власне кредитний ризик, за допомогою різноманітних способів забезпечення повернення позик.

Загалом в теорії банківської діяльності під поняттям форми (способу) забезпечення кредиту слід розуміти конкретні джерела погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на їх використання, організацію контролю банку за достатністю та прийнятністю даних джерел. Іншими словами, якщо механізм погашення позики за рахунок доходу і його закріплення в кредитних угодах виступає основною передумовою повернення кредиту, то визначення способів забезпечення представляє гарантію цього повернення.

В подальшому для зручності згрупуємо способи забезпечення кредитів за їх природою у дві групи, а саме матеріальне забезпечення (застава майна, майнових прав, цінних паперів тощо), яке полягає в передачі кредитору взамін за отриманий кредит еквівалентної або домовленої суми грошей чи інших матеріальних цінностей, та юридичне забезпечення (штрафи та пені, цесія, гарантія, страхування тощо), суть якого в можливості отримання кредитором належних йому сум від третіх осіб або в створенні кредитору привілейованого правового становища (примату) в поверненні кредиту у порівнянні з іншими кредиторами боржника.

АКБ «Форум» (далі Банк) надає забезпечені (заставою майна, правами вимоги, цінними паперами, гарантією інших банків, порукою тощо) та незабезпечені (бланкові) кредити.

При видачі незабезпеченого (бланкового) кредиту підприємствам враховується репутація позичальника, його фінансовий стан, майбутній дохід, а також колишнє дотримання правил кредитування (кредитна історія). Незабезпечені позики можуть надаватися у значних сумах великим підприємствам, торгівельним компаніям, що є першокласними позичальниками, мають кваліфіковане керівництво і добру кредитну історію.

Але все ж забезпечення залишається фундаментальним елементом системи банківського кредитування. Його прийнято вважати "останньою лінією оборони" при вирішенні питання щодо фінансування того чи іншого проекту.

Банк може приймати як додаткове забезпечення поруки юридичних осіб, а також фізичної особи, яка має достатньо ліквідного майна для забезпечення кредиту.

Довівши необхідність забезпечення кредитів та важливість тієї ролі, що її виконує це саме забезпечення в процесі кредитування, перейдемо до розгляду власне окремих способів (форм) забезпечення, які використовуються в практичній діяльності АКБ «Форум».

Та насамперед варто зазначити, що вартість забезпечення, легкість юридичного оформлення прав на нього банком та реалізації цих самих прав є основними принципами, чи можна сказати, вимогами, до забезпечення в будь-якій формі. Звичайно, що в розрізі окремих способів забезпечення це вимоги можуть дещо змінюватися та доповнюватися.

Матеріальне забезпечення кредитів, а саме застава матеріальних цінностей та майнових прав є найбільш поширеним способом забезпечення кредитів АКБ «Форум».

З цього приводу можна відзначити, що використання застави в практиці організації кредитних відносин передбачає наявність спеціального механізму її застосування. Заставний механізм в класичній формі включає в себе процес підготовки, укладання та виконання договору застави.

Перш ніж перейти далі, зобразимо заставний механізм схематично, як це зробив вже згадуваний Лаврушин О.І.(див.рис.2.1).

Позичальник

Банк

Кредитна угода

Договір застави

Передача (без передачі) заставленого майна

Залишається власником заставленого майна з опосередкованим або безпосереднім володінням цим майном.

При передачі стає власником заставленого майна з зобов'язанням зберегти його і з правом користування ним.

Рис. 2.1 Механізм застосування заставленого майна [14, с.48]

Згідно законодавства України [2], застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Згідно того ж Закону предметом застави може бути майно, яке у відповідності із законодавством України може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. З цього слід відзначити, що дотримуючись букви закону Банк приймає в заставу товарно-матеріальні цінності (сировина, матеріали, напівфабрикати, товари та готова продукція, валютні цінності, дорогоцінні метали платинової групи тощо), цінні папери, депозити, рухоме і нерухоме майно.

Окремо слід виділити, що як предмет застави можуть бути прийняті майнові права, тобто права користування майном, у тому числі й об'єктами права інтелектуальної власності, а також права вимоги, які випливають з різних цивільно-правових угод, такі як права орендатора, права автора на авторську винагороду, права замовника по угоді підряду, права комісіонера по договору комісії. Важливо, що у деяких законодавчих актах містяться обмеження у використанні того або іншого майна як предмета застави Не може бути предметом застави, зокрема, майно, вилучене з цивільного обігу, наприклад, предмети, що представляють культурну чи історичну цінність.

Отже, повертаючись до вищесказаного, щоб те чи інше майно позичальника могло стати предметом застави, необхідна його відповідність двом критеріям: критерію прийнятності та критерію достатності. Критерій прийнятності відображає якісну визначеність предмету застави, а критерій достатності - кількісну. Загальними вимогами до кількісної визначеності предметів застави є перевищення вартості заставленого майна порівняно з основним зобов'язанням, яке має заставодавець по відношенню до Банку. Так, зокрема прийнято в практиці банківського кредитування, що, при використанні в якості забезпечення кредиту застави нерухомого майна (іпотеки) максимальна сума кредиту в сумі забезпечення має складати не більше 60-80%, при використанні застави цінних паперів, відповідно, - 50-60 % для акцій та 70-80 % для цінних паперів, що приносять твердий процент, а для застави товарів на зберіганні чи переробці, іншого рухомого майна (транспортних засобів, різноманітного обладнання тощо) - взагалі не більше 25-50 %.

Прийнятність товарно-матеріальних цінностей для застави визначається двома факторами: якістю товарно-матеріальних цінностей та можливістю Банку здійснювати контроль за їх зберіганням. Найбільш надійним способом забезпечення збереження заставлених цінностей є передача їх банку.

Отже, чи не найбільш поширеним видом застави залишається класичний вид застави, коли заставодавець, тобто позичальник, безпосередньо володіє заставленими цінностями, але й може їх використовувати.

У такій формі найчастіше в заставу приймаються товари в обігу та застава товарів в переробці, а в якості забезпечення кредиту виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції, інші товарно-матеріальні цінності. При цьому умовою використання товарних запасів як застави є їх застрахованість.

Існує два способи оформлення цього забезпечення: під складські квитанції (свідоцтва) і під зберігальні розписки. При першому способі заставлені товари передаються позичальником на зберігання складській компанії. При оформленні забезпечення під зберігальні розписки товари знаходяться на відповідальному зберіганні у позичальника, однак контроль за ними доручається представникам Банку або третьої особи (складській компанії). Переважним способом зберігання застави для позичальника є другий, бо перший пов'язаний з високими видатками, що відбивається на ціні позики.

Подібна до вище зазначеного способу забезпечення застава товарів в переробці. Вона застосовується АКБ «Форум» переважно при кредитуванні промислових підприємств. Особливістю даного виду застави є право позичальника використовувати заставлені сировину та матеріали, включені в предмет застави, у виробництві та замінювати їх на готову продукцію. Переробка цінностей дозволяється Банком в тому випадку, якщо позичальником буде доведено, що в процесі переробки буде отримано продукт більш високої вартості, ніж до нього.

При кредитуванні експортно-імпортних операцій може використовуватися забезпечення кредиту дорожніми документами. В цьому випадку як застава по короткострокових позиках виступають документи, що засвідчують відвантаження товарів (коносаменти і накладні). Коносамент, зокрема, представляє собою документа, що видається перевізником (залізною дорогою, морським перевізником, повітряним експедитором), про прийняття товарів для транспортування до місця призначення. Як і складські квитанції (свідоцтва) коносаменти можуть бути передатними (ордерними) та непередатними. Використання ордерних коносаментів в якості забезпечення кредиту передбачає індосування названих документів їх власниками на користь банку-кредитора. Умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами стає страхування вантажу.

І все ж найбільш поширеною в банківській практиці залишається застава нерухомого майна (будівлі, споруди, квартири, гаражі, інші будівлі та приміщення виробничого або споживчого характеру) - іпотека. Згідно з українським законодавством іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля і майно, які складають предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Для іпотеки, в цілому, характерні наступні риси, такі як, зокрема, перебування майна у володінні та користуванні позичальника, можливість позичальника самостійно розпоряджатися доходом, отриманим від використання предметів іпотеки, можливість отримання позичальником-заставодавцем під одне і теж майно кількох додаткових позичок.

Отже застава нерухомого майна - чи не найбільш популярний спосіб майнового забезпечення кредитів в практиці АКБ «Форум». Головною безперечною перевагою цього виду застави є відносна сталість цін на нерухомість в цілому, і це не тільки в розвинутих країнах, але й в Україні, не дивлячись на недосконалість вітчизняного законодавства стосовно права власності на нерухомість.

В якості предметів застави також може виступати рухоме майно: обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби тощо. Як застава по позиках приймаються також монети, злитки, вироби із золота, срібла, платини, дорогоцінні камені та інше. Останні в якості забезпечення кредиту використовуються дуже рідко, що пов'язане в першу чергу із відсутністю широкого кола осіб-власників таких предметів.

Особливе місце серед інших видів застави посідає застава цінних паперів. Справа в тому, що в умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, як державних, так і корпоративних, які можуть бути успішно використані в якості забезпечення при отриманні ними позичок в Банку. Цінні папери в якості заставленого майна мають цілий ряд переваг перед іншими видами майна. По-перше, легкість у встановленні точної вартості цінних паперів, у перевірці права власності позичальника на них. По-друге, цінні папери легко реалізувати шляхом продажу на фондовій біржі. Особливі переваги мають цінні папери на пред'явника, оскільки вони є обіговими інструментами, титул яких передається звичайним врученням та кредитор отримує досконалий правовий титул, не дивлячись на будь-які дефекти титулу заставодавця або навіть відсутності у нього титулу. До всього цього, цей вид застави не потребує зайвих формальностей, тобто цінні папери можуть бути продані без звертання до заставодавця або до суду.

Розглядаючи заставу як один із способів забезпечення повернення кредиту, слід відмити, що таку гарантію породжує перш за все юридично закріплена майнова відповідальність позичальника перед кредитором. Тим самим створюється правова захищеність інтересів кредитора. Економічну гарантію повернення кредиту при заставі забезпечують конкретні матеріальні цінності та майнові права, що є предметом застави, а також загальне майно позичальника, а іноді й третіх осіб.

В практиці Банку, крім забезпечення кредитів майновими цінностями та майновими правами, що належать позичальнику, досить широко використовуються інші, немайнові, способи забезпечення кредитів, до яких, зокрема, можна віднести такі як передача права власності, гарантія та порука, страхування майнової відповідальності позичальника перед банком за невиконання зобов`язань по кредитній угоді та страхування фінансового ризику банку, штрафи та пені.

У випадку використання гарантії чи поруки в якості забезпечення кредитів майнову відповідальність несе за позичальника третя особа. Гарантом може виступати фінансово стійке підприємство або організація, з яким позичальник має систематичні виробничі комерційні зв`язки. А також, в якості суб`єкта гарантованого зобов`язання можуть виступати фінансово стійкі підприємства або спеціалізовані заклади, що мають достатні кошти. Інакше кажучи, Банк може надати кредит позичальнику під гарантію іншого банку. Але при умові, що даний банк, однією із провідних світових рейтингових агенцій віднесено до класу не нижче інвестиційного.

І все ж, при всій своїй привабливості, гарантія має певні недоліки, що обмежує її використання в якості забезпечення в практиці банківського кредитування, зокрема, в Україні. Серед таких недоліків можна відзначити невизначеність вартості гарантії, якщо вона не підкріплена забезпеченням (забезпечена гарантія), з тої причини, що протягом дії кредитної угоди фінансовий стан гаранта може змінитися. Крім того використання даного способу забезпечення, у випадку невиконання позичальником умов кредитної угоди, тягне за собою можливу судову справу, що не можна вважати позитивним, особливо у умовах недосконалого українського законодавства та, дозволю собі додати, корумпованості судових органів.