Операції банків України на валютному ринку

Валютний ринок - це сукупність валютнообмінних (конверсійних) та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються учасниками валютного ринку за відповідним ринковим курсом або за ринковою процентною ставкою. Основну частку операцій на валютному ринку становлять конверсійні операції [54].

Основними учасниками валютного ринку є:

банки, які здійснюють близько 70% загального обсягу валютних операцій як за рахунок та на користь клієнтів, так і самостійно за рахунок власних ресурсів. Найвпливовішими учасниками світового валютного ринку виступають такі банки, як Citicorp, Barclaus Bank, Deutsche Bank, Union Bank of Swetzeland, Standard Chartered Bank;

зовнішньоторгівельні організації, які беруть участь у міжнародній торгівлі, формують попит (як імпортери) на іноземну валюту. Ці компанії, як правило, здійснюють валютні операції через посередництво банків;

міжнародні інвестиційні компанії, які здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем власних активів шляхом вкладання ресурсів у цінні папери державних органів та корпоративні цінні папери різних країн;

центральні банки, які здійснюють державну валютну політику через управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, застосування валютних обмежень, регулювання рівня процентних ставок за вкладами у національній валюті;

валютні біржі, що функціонують у країнах з перехідною економікою й високим рівнем державного регулювання валютних відносин. Основною функцією валютних бірж є здійснення валютообмінних операцій для юридичних осіб та формування валютного курсу.

На сьогодні понад 80% усіх валютних операцій здійснюється на позабіржовому валютному ринку. Світовий валютний ринок працює практично безперервно - протягом 24 годин на добу. Український валютний ринок є складовою частиною світового ринку, де здійснюються обмінні та депозитно-кредитні операції з іноземною валютою відповідно до чинного законодпвства у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

Суб`єктами міжбанківського валютного ринку України виступають:

Національний банк України;

Банки, що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою;

Кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою;

Валютні біржі.

Тільки ці установи мають право здійснювати операції на міжбанківському валютному ринку (МВРУ).

Усі операції банків, у тому числі і валютні операції, підлягають ліцензуванню з боку Національного банку України. На підставі одержаної ліцензії банки мають право здійснювати такі валютні операції.

Ведення валютних рахунків клієнтів - це зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів та нерезидентів (включаючи транзитні) та списання сум перерахувань, що передбачені чинним законодавством.

Встановлення прямих і непрямих кореспондентських відносин з іноземними банками - це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках, розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків Національного банку України.

Неторгівельні операції - операції з перерахування валютних цінностей, не пов`язаних із здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у тому числі видача готівки для покриття витрат осіб, що виїжджають у закордонні відрядження), купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

Операції за міжнародними торгівельними розрахунками. Операції за міжнародними розрахунками, що пов`язані з експортом та імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чинного законодавства, інструкцій Національного банку України, уніфікованих правил та традицій Міжнародної торгівельної палати.

Опрації з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку до яких відносяться: купівля та продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формі за власний рахунок або згідно з дорученнями клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському та біржових ринках.

Операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому та зовнішньому ринку, що здійснюється з резидентами та нерезидентами. Пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті (прийманя депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, що емітовані резидентами України та номіновані у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), отримання позик в іноземній валюті від інших уповноважених банків. Активні операції - використання створених резервів (надання кредитів в іноземній валюті, придбання за іноземну валюту цінних паперів, що номіновані у національній валюті).

Валютні операції на міжнародних грошових ринках. Тобто депозитні та конверсійні операції (у тому числі і ф`ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), які здійснюються з банками чи міжнародними організаціями - нерезидентами України.

Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку, до яких відносяться купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання у якості застави під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України, та з нерезидентами - на зовнішньому ринку.

Різниця між активами і зобов`язаннями у відповідних валютах називається валютною позицією банку. Валютна позиція визначається як за балансовими розрахунками, так і враховуючи суму позабалансових вимог та зобов`язань в іноземній валюті. Якщо сума залишків на рахунках активу і зобов`язань у конкретній валюті збалансована, то валютна позиція банку закрита.

Відкрита валютна позиція банку виникає в тому разі, якщо є різниця між залишками коштів в іноземній валюті, що формують активи і зобов`язання. При відкритій валютній позиції банк може як отримувати додаткові прибутки, так і зазнати збитків у разі зміни обмінних курсів валют. Коли сума зобов`язань в іноземній валюті перевищує суму валютного активу, така позиція називається відкритою короткою. Банк при такій валютній позиції може зазнати збитків, в разі зростання обмінного курсу. Якщо ж сума активів перевищує суму зобов`язань, то виникає довга відкрита валютна позиція і збитки можуть бути спричинені банкові при зниженні обмінного курсу.

Найбільшу частку в структурі операцій банків на валютному ринку займають конверсійні операції. Конверсійні операції - це угоди між учасниками валютного ринку щодо обміну грошових сум, номінованих у валюті однієї країни, на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату.

Залежно від терміну виконання конверсійні операції поділяється на: поточні (типу spot (спот)), строкові (типу forvard (форвард), swap (своп), option (опціон), futures ф`ючерс)).

Розрахунки за поточними конверсійними операціями spot здійснюються на 2-й робочий день після укладення угоди відповідно до обмінного поточного валютного курсу. За діючою нормативно-правовою базою банки України також можуть здійснювати поточні операції з датою валютування tod (сьогодні), tom (завтра).

На практиці застосовується два види котирування обмінного валютного курсу - пряме і непряме. Пряме котирування - позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної. В Україні застосовується пряме котирування валютних курсів із використанням долара США, як базової валюти. Непряме котирування - це позначення кількості іноземної валюти за одиницю національної.

Банки на практиці здійснюють котирування валютних курсів з встановленням двох позначень - курсу попиту (bid) і курсу пропозиції (offer). Різниця між курсами bid і offer називається маржею (margin), або спредом (spread), і виступає джерелом отримання банком прибутку від операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

У сучасній практиці дуже поширені строкові конверсійні операції, що активно проводяться учасниками валютного ринку з метою забезпечення страхування майбутніх платежів або надходжень в іноземній валюті від небажаної зміни валютного курсу та отримання спекулятивних прибутків від гри на зміні валютного курсу протягом певного часу.

Найбільш поширеними видами строкових конверсійних операцій є: форвардні операції (outright), форвардні операції (swap), валютні ф`ючерси та валютні опціони.

Форвардні операції outright - угоди щодо купівлі-продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за валютним курсом, що узгоджується на дату укладення угоди. Найчастіше форвардні угоди укладаються на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 місяців. Форвардні угоди є обов'язковими для здійснення реальної покупки або продажу валюти. Основними умовами форвардного контракту є фіксація валютного курсу в момент укладення угоди, здійснення реальної передачі валюти через обумовлений проміжок часу, відсутність будь-яких попередніх платежів, право вільного визначення обсягів контракту.

Форвардні операції - угоди, що поєднують купівлю (продаж) валюти на умовах spot з одночасним продажем (купівлею) даної валюти на певний період на умовах „forvard". Таким чином, здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування. Залежно від послідовності виконання операцій spot і forvard розрізняють валютні свопи-репорт і валютні свопи-депорт.

Своп-репорт - це операція продажу валюти на умовах „spot" з одночасною її купівлею на умовах „forward".

Своп-депорт - це операція купівлі валюти на умовах „spot" з одночасним її продажем на умовах „forward".

Операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на підставі двох угод за форвардним курсом „outright”, називається „forward-forward” або форвардний своп.

При укладенні угод „swap" дата виконання першої операції називається датою валютування, а дата виконання другої зворотної операції - датою завершення свопу (maturity date).

Основні умови здійснення свопових контрактів це фіксація валютного курсу на майбутній період та забезпечення зустрічних грошових потоків. Головні цілі використання валютних свопів це забезпечення фінансування довгострокових зобов`язань в іноземній валюті, хеджування довгострокового валютного ризику, заміна валюти, у якій надходять прибутки, на іншу, забезпечення конвертації інвестованого капіталу в іншу валюту.

Валютні ф`ючерси - це строкові операції з купівлі та продажу стандартизованої суми іноземної валюти за узгодженим курсом. Учасники ф`ючерсної угоди одержують право і зобов`язання конвертувати обумовлену стандартизовану суму певної валюти в іншу валюту в установлені терміни в майбутньому за курсом, визначеним на момент укладання угоди.

Валютні опціони - це строкові угоди між продавцями та власниками опціонів, за якими власник опціону отримує право, але не зобов`язання, купити у продавця опціону або продати йому визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленими на дату обміну курсом. Власник опціону має право вибору здійснити реалізацію опціону, або відмовитися від нього залежно від того, в якому напрямку буде змінюватися валютний курс. Продавець опціону, у свою чергу, зобов`язаний виконати валютну операцію за встановленим в опціоні курсом.

У міжнародній пратиці розрізняють два види опціонів залежно від характеру здійснюваної операції. Опціон call дає право його власнику на купівлю однієї валюти за іншу, опціон put - право на продаж певної суми однієї валюти в обмін на іншу. Залежно від термінів виконання розрізняють "американські" та „європейські” опціони. „Американський опціон” виконується протягом всього опціонного періоду у будь-який час, „європейський" - тільки на дату завершення опціонного періоду.

Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою - це операції щодо обміну однієї готівкової іноземної валюти на будь-яку іншу. Ці операції здійснюють лише операційні каси та обмінні пункти банків і тільки з вільно конвертованою валютою із застосуванням крос-курсу.

Комісійну винагороду за конверсійні операції з готівковою іноземною валютою уповноважені банки можуть одержувати як у національній, так і в іноземних валютах. Сума комісії не повинна перевищувати двох відсотків від суми іноземної валюти, що подається до конверсії. Сума комісійних в іноземній валюті, що подавалась до конвертації, зазначається у квитанції окремою сумою.

Для фізичних осіб-резидентів банки можуть обмінювати одні купюри іноземної валюти на інші купюри, але тієї ж іноземної валюти. Комісійна винагорода за ці операції також встановлюється не більше двох відсотків від суми іноземної валюти, та стягується в іноземній або національній валюті.

Банки здійснюють через свої валютні каси такі операції: виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами на витрати, пов`язані з відрядженням, виплата авторських гонорарів, оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні за трудовими контрактами, здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті, виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам, купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами; виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ готівки за межі України, прийом іноземної валюти на інкасо та експертизу.

Торгівля іноземною валютою на території України юридичними особами-резидентами і нерезидентами здійснюється через банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України на ці операції, виключно на міжбанківському валютному ринку.

Суб`єкти міжбанківського валютного ринку купують іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів. Метою цих операцій є перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України та нормативно-правовим актам Національного банку України, операції купівлі продажу безготівкових іноземних валют за гривні за рахунок власних коштів банків і фінансово-кредитних установ (здійснюються лише на умовах tod або spot).

Дозволяється купівля банками та кредитно-фінансовими установами готівкових іноземних валют за безготівкові (готівкові) іноземні валюти та (або) безготівкові (готівкові) гривні за угодами „tod”, „tom", „spot" для забезпечення роботи власних кас із метою виконання зобов`язань перед клієнтами. Операції по продажу готівкової іноземної валюти через касу банку та пункти обміну іноземної валюти (крім спеціально обумовлених випадків виконання заявок клієнтів) здійснення лише в межах сум іноземної валюти, купленої через касу та обмінні пункти.

Купівля-продаж валют першої групи „Класифікатора іноземних валют Національного банку України" за гривні між банками України проводиться в банківські дні лише у визначений проміжок часу (Торгівельна сесія), що встановлюється і змінюється на підставі окремого рішення Національного банку України. Укладення угод з купівлі чи продажу іноземної валюти першої групи Класифікатора за гривні поза межами торгівельної сесії забороняється. В операційний час до початку Торгівельної сесії банки виконують заявки та доручення своїх клієнтів на продаж і купівлю іноземної валюти. Суми незадоволених заявок та доручень клієнтів банки групують у вигляді зведеної нетто-купівлі або нетто-продажу та подають до Національного банку України інформацію про участь у Торгівельній сесії з визначеним обсягом купівлі або продажу іноземної валюти до її початку. Банк може взяти участь у Торгівельній сесії тільки як продавець або як покупець. Одночасне подання заявок на купівлю та продаж валюти протягом операційного часу поточної сесії, зміна суми заявки або перевищення заявленого обсягу операцій під час Торгівельної сесії не допускається. Після завершення Торгівельної сесії банки не здійснюють операцій з продажу-купівлі валюти як з клієнтами, так і один з одним. Не задоволені на торгівельній сесії доручення на купівлю-продаж іноземної валюти переноситься на наступний операційний день.

Банки здійснюють операції з купівлі та продажу іноземних валют за іноземні валюти на міжнародних валютних ринках за кошти, що їм належать, без наявності зобов`язань у цих валютах. Забороняється здійснення безготівкових операцій з купівлі чи продажу іноземної валюти першої групи Класифікатора за іноземну валюту інших груп Класифікатора, за вийнятком купівлі іноземної валюти першої групи за іноземну валюту інших груп на міжнародних валютних ринках.

Юридичні та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності можуть придбати іноземну валюту через банки для виконання власних зобов`язань перед нерезидентами. Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через банки на міжбанківському валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом 5 робочих днів з моменту зарахування її на його поточний рахунок.

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов`язань перед нерезидентом лише з поточного рахунка в іноземній валюті, з якого, за рішенням резидента, здійснюються всі перерахування з метою виконання його зобов`язань перед нерезидентами у цій іноземній валюті.

Банку згідно з власними тарифами має дозвіл отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів. Якщо операції, які вони виконують за дорученнями клієнтів, пов`язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв`язку за користування їхніми послугами.

Операції з купівлі та продажу іноземної валюти здійснюються суб`єктами міжбанківського валютного ринку України за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження комісійної винагороди і розміру маржі між курсами купівлі та продажу.

Значна частина поточних торгівельних операцій в іноземній валюті пов`язана з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності резидентів та експорт-імпорт товарів. Порядок здійснення таких операцій регламентується законодавством України, зокрема Положенням „Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті на території України" затверджений постановою Правління Національного банку України від 29.12.2000 №52 і міжнародними правилами оформлення та оплати платіжних документів.

Валюта та форми розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності визначається контрагентами самостійно і фіксується в умовах контракту. В цьому контракті також обумовлюють умови поставок товарів відповідно до міжнародних правил, ціну одиниці виміру товару та загальну вартість контракту, валюту платежу. Валюта ціни може не збігатися з валютою платежу, тому обумовлюють також у контракті обмінний курс. Зовнішньоекономічні розрахунки за строками здійснення платежів можуть бути негайними (сконто) і у формі відстрочення платежів.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями між резидентами України та юридичними особами - нерезидентами України проводяться через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в банках України в гривнях, а також через рахунки в гривнях, які відкриваються постійним представництвам нерезидентів в Україні відповідно до ліцензій Національного банку України.

Здійснення міжнародних розрахунків регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". При цьому виторг резидентів-експортерів у іноземній валюті повинен бути зарахований на рахунки експортерів у банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених у контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення митної декларації. В разі експорту послуг - з моменту підписання акту про надання послуг. При імпортних операціях поставки товару повинні бути здійснені протягом 90 днів.

Для продовження термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями територіальне управління Національного банку України надає відповідним суб`єктам індивідуальний дозвіл. Контроль за дотриманням резидентами встановленого порядку покладено на банк і податкову адміністрацію.

Оплата зовнішньоторговельних контрактів відбувається в одній із наступних форм розрахунків.

Банківський переказ - просте доручення банку своєму банкові-кореспонденту виплатити певну суму коштів за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачеві з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми. Банківський переказ здійснюється за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому. Це найпростіша форма розрахунків у зовнішній торгівлі в Україні і використовується при авансових платежах за товарними документами, при перерахуванні штрафів, погашенні заборгованості.

Інкасо - це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження (акцепт), що цю суму буде виплачено у відповідний строк. Інкасо використовується в розрахунках, як при умовах платежу готівкою (валютою), так із використанням векселів. При здійсненні інкасо банки керуються Уніфікованими правилами про інкасо Міжнародної торгівельної палати.

Чисте інкасо - інкасо фінансових документів, а саме: векселів, чеків та інших, що не супроводжуються комерційними документами.

Документарне інкасо - доручення своєму банкові про інкасування певної суми проти переказу відвантажувальних документів. Застосовують у розрахунках, коли політичні, економічні та правові умови країни-імпортера вважаються добрими та платоспроможність покупця і його готовність до сплати не викликає сумнівів.

Інкасова форма розрахунків - зручна для імпортерів, оскільки вона передбачає оплату дійсно поставленого товару. Крім цього, імпортер перебуває під захистом свого банку і отримані ним для перевірки документи залишаються в розпорядженні його банку до моменту розрахунку. Але значний розрив у часі між відвантаженням товару та одержанням валютного виторгу є певним недоліком інкасової форми розрахунків.

Акредитив - це умовне грошове зобов`язання банку, яке виставляється за дорученням і за рахунок його клієнта - імпортера, здійснити платіж на користь експортера (акцептування його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.

До інших форм міжнародних розрахунків можна віднести розрахунки за відкритим рахунком та розрахунки чеками.

У зв`язку з тим, що в Україні існує режим валютного регулювання, операції з надання кредитів мають певні обмеження, що корегуються залежно від ситуації на фінансовому та валютному ринках України.

Кредити в іноземній валюті банк може надавати прямим позичальникам - суб`єктам господарювання, які займаються зовнішньо-економічною діяльністю. Допускається також конвертація кредиту через УМВБ або через міжбанківський валютний ринок з наступним зарахуванням коштів на поточні рахунки клієнтів, а також конвертація валюти кредиту в іншу валюту.

Кредитування контрагентів як імпортера, так і експортера може виступати у таких формах, як аванси під інкасо, врахування векселів, підтвердження акредитивів, кредитування в іноземній валюті під контракт.

Аванс під інкасо може надаватися експортерові у 80-90% від суми переказного векселя на період до надходження всієї суми переказного векселя та до надходження всієї суми від імпортера.

Інкасові операції проводяться на таких двох умовах: документи проти платежу і документи проти акцепту. У першому випадку банк експортера більш гарантований, що кредит йому повернеться, бо він може контролювати товар і вимагати від експортера-позичальника заставний лист.

У другому випадку як забезпечення наданого кредиту банк одержує акцептований імпортером вексель і мусить покладатися лише на надійність та кредитоспроможність іноземного покупця.

Такий же кредит може надаватись імпортерові, щоб він негайно розрахувався з експортером за товар.

Дуже вигідний позичальникові-експортерові кредит у формі врахування векселів чи чеків, що використовується при розрахунках через інкасо чи відкритий рахунок. Рахунок експортера кредитується в національній валюті на еквівалент вартості іноземної валюти, що вказана у векселі або чеку.

Врахування векселів здійснюється за наступною схемою. Банк експортера купує в експортера векселі з правом регресу до експортера, пересилає векселі і комерційні документи для інкасування, або вже на свою користь. Якщо платіж за векселями від імпортера не надійде своєчасно, банк експортера має право списати суму векселя плюс процент та комісійні за інкасо з рахунку експортера. Такий вид кредиту банки пропонують експортерам використовувати у випадках, коли їм необхідна готівка негайно. Він недорогий, але недоліком є те, що банк має право регресу до експортера.

Підтвердження акредитива застосовується частіше як форма кредитування імпортера. Банк імпортера переказує в банк експортера на свій коррахунок суму коштів, що відповідають акредитиву, або просто повідомлення, що він цей акредитив оплатить. Такий же кредит може одержати експортер від свого банку, але при цьому збільшуються витрати імпортер при таких розрахунках.

Кредитування під контракт на виробництво продукції для експорту чи оплату імпорту видається і погашається в іноземній валюті. Такий кредит також називають кредитом під експортно-імпортні операції. Резиденти України - юридичні особи мають право отримувати такі кредити в банках України або в нерезидентів фінансово-кредитних установ за спеціальними реєстраційними свідоцтвами.

Для отримання реєстраційних свідоцтв резиденти-позичальники подають до територіального управління Національного банку такі документи:

лист-звернення на ім`я начальника відповідного територіального управління;

нотаріально засвідчену фотокопію договору на здійснення експортно-імпортної угоди мовою оригіналу і переклад українською мовою, засвідчений нотаріально;

повідомлення про договір, який передбачає виконання резидентом боргових зобов`язань перед нерезидентом за залученим від нерезидента кредитом у трьох примірниках;

письмове підтвердження про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором;

документ, що підтверджує внесення плати за оформлення реєстраційного свідоцтва згідно з тарифом послуг.

Для цільового кредитування проектів пріоритетних галузей економіки України вимагається надання гарантій Кабінету Міністрів України. Кредиторами можуть бути іноземні держави, міжнародні фінансові організації та іноземні банки відповідно до міжнародних договорів України та за міжбанківськими кредитними лініями, оформленими банками, що є агентами Кабінету Міністрів з іноземними банками та Українським експортно-імпортним банком.

Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту без надходження коштів на поточний рахунок в іноземній валюті резидента на території України, то погашення заборгованості за таким кредитом здійснюється з рахунку резидента в іноземному банку. Резидент позичальник, крім зазначених вище документів, подає індивідуальну ліцензію Національного банку України на відкриття рахунку в іноземному банку.

Видача кредитів в іноземній валюті на експортно-імпортні операції і погашення їх здійснюється тільки безготівково. Для погашення кредитів резиденти-позичальники можуть використовувати отриманий валютний виторг. В інших випадках, за браком валютних коштів, позичальник може купити іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України.

Процедура надання документів, прийняття рішень та обслуговування кредиту в іноземній валюті уповноваженими банками України та фінансово-кредитними установами-нерезидентами така ж, як і обслуговування кредитів у національній валюті.

1.2 Регулювання та контроль валютних операцій банків