Главная
Коллекция "Otherreferats"
Банковское, биржевое дело и страхование
Операції банків України на валютному ринку
Операції банків України на валютному ринку
Види та організаційні засади операцій банків на валютному ринку. Дослідження показників діяльності банків України на валютному ринку та огляд курсоутворення в Україні. Стан та аналіз виконання інформаційних систем та технологій у ЗАТ КБ "ПриватБанк".
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.01.2010 |
| Размер файла | 741,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Операції з купівлі або продажу у фізичних осіб чи продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти або зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних коштів у гривнях на іноземні валюти на суму, що перевищує еквівалент 10000 євро за офіційними курсом гривні до іноземних валют здійснюються касами банку з оформленням прибуткових, видаткових касових ордерів із зазначенням у них часу здійснення операції. Здійснені операції відображаються касою банку в реєстрі купленої іноземної валюти.
Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюється касами банку лише з тими валютами, що належать до першої групи Класифікатора іноземних валют. Під час здійснення операцій із конвертації готівкової іноземної валюти використовуються крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений Національним банком України на день проведення операції. Операції з конвертації однієї готівкової іноземної валюти в іншу здійснюється для фізичної-нерезидента лише в касі банку після пред`явлення касиру документа, який засвідчує цю особу, та за наявності підтвердження джерел походження цієї валюти.
У касах банку приймаються 6на інкасо від фізичних та юридичних осіб-резидентів і підприємств нерезидентів банкноти іноземних держав, які мають значні пошкодження або є сумнів у їх платіжності та банкноти, які вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної центральним банком, - емітентом відповідної валюти. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав виконуються згідно з Положенням про порядок здійснення операцій із чеками в іноземній валюті на території України.
ЗАТ КБ „ПриватБанк" також виконує операції з іноземною валютою за дорученнями клієнтів на відрядження за кордон, на експлуатаційні витрати, для виконання статутної діяльності, для виконання ними зобов`язань, для відшкодування фізичним особам втрат
Видача готівки на відрядження за кордон. Загальна сума іноземної валюти готівкою, що може бути видана одному працівнику-резиденту чи нерезиденту на відрядження за кордон, не може перевищувати суми, встановленої Інструкцією „Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України".
Чинним законодавством передбачена можливість перевезення іноземної валюти юридичними особами-резидентами через митний кордон України:
юридичними особами-резидентами, яким належить (орендовані, зафрахтовані або такі, що формуються в Україні) транспортні засоби, які здійснюють пасажирські рейси за межі України - до 1000 дол. США або еквівалент цієї суми для забезпечення розрахунків на транспортних засобах за надані послуги і реалізовані товари під час пасажирського рейсу за межами України;
юридичними особами-резидентами, яким належать автотранспортні засоби - до 2000 дол. США або еквівалент цієї суми у іншій іноземній валюті першої групи Класифікатора готівкою або дорожніми чеками для оплати експлуатаційних потреб цих транспортних засобів за межами України;
юридичними особами-резидентами, яким належать (орендовані, зафрахтовані) літаки, судна (пороми) - до 10000 дол. США або еквівалент цієї суми готівкою або дорожніми чеками для оплати експлуатаційних потреб цих транспортних засобів за межами України.
Еквівалент суми перераховується за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день оформлення митної декларації.
Якщо сума витрат на відрядження перевищує встановлені норми вивезення іноземної валюти, то для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративна пластикова картка однієї з міжнародних платіжних систем.
Виплата коштів на представницькі витрати підприємствам для від`їзджаючих за кордон працівників здійснюється ЗАТ КБ „ПриватБанк" відповідно до чинного законодавства України за наданою заявою. У цьому випадку також встановлені певні обмеження. Відповідно до Інструкції працівник має право вивезти без зазначення у митній декларації (на умовах усного декларування) суму до 1000 дол. США готівкою або дорожніми чеками. Обов`язкова для зазначення у митній декларації сума іноземної валюти до 10000 дол. США готівкою або дорожніми чеками за наявності довідки уповноваженого банку на вивезення.
ЗАТ КБ „ПриватБанк" при видачі іноземної валюти надає підприємству дозволи на вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою.
Потреба у вивезенні готівкової іноземної валюти за межі України виникає також при відрядженні фізичних осіб із службових питань. Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку на відрядження за кордон здійснюється банком за наявності заяви підприємства, що містить такі дані: номер і дату наказу (розпорядження), прізвище, ім`я, по-батькові осіб, що виїжджають за кордон, строк перебування за кордоном, розрахунок витрат. Також подається доручення на отримання коштів на відрядження у касі банку. Документи, що надаються для виплати іноземної валюти на відрядження за кордон, залишаються в банку. Відповідно до наданого розрахунку витрат підприємства, але у сумі, що не перевищує на одного працівника 300 доларів США готівкою на добу, чи в еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день видачі коштів з каси банку. Для оплати добових та витрат за наймання житлового приміщення за кордоном.
Для забезпечення транспортних витрат працівника за кордоном під час відрядження видача готівки здійснюється у сумі до 1000 доларів США на одного працівника чи в еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України.
Видача готівкової іноземної валюти з рахунка на експлуатаційні витрати за кордоном здійснюються ЗАТ КБ „ПриватБанк" за наявності заяви підприємства, що містить дані про мету виїзду, прізвище, ім`я, по-батькові особи, що вивозитиме валюту на експлуатаційні потреби, розрахунок витрат та доручення на отримання коштів на експлуатаційні витрати в касі банку. Банк на підставі розрахунку експлуатаційних витрат транспортних засобів за кордоном надає підприємству дозволи на вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою.
Для оплати праці нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом в офіційних представництвах та представництвах юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності, у юридичних осіб-резидентів, постійних представництвах юридичних осіб-нерезидентів. ЗАТ КБ „ПриватБанк" також здійснює перекази з власного рахунка нерезидента в іноземній валюті, відкритого у Банку, на рахунок в іноземному банку.
ПриватБанк також здійснює операції з банківськими металами. Організація торгівлі банківськими металами регламентована Законом України „Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каменя та контроль за операціями з ними” від 18 листопада 1997р. №637/97-ВР, а також „Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003р. №32 і внутрішнім положенням ЗАТ КБ „ПриватБанк".
Облік операцій в іноземній валюті здійснюється згідно з „Правилами бухгалтерського обліку уповноваженими банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах", затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 № 555.
У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення операцій за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом - в іншій. Під час відображення операцій з іноземною валютою за балансовими рахунками (у разі їх первісного визнання) використовуються такі курси:
За офіційним валютним курсом на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунку, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена іноземна валюта, продана іноземна валюта тощо);
За ринковим курсом гривні відображаються в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні;
За офіційним валютним курсом гривні відображається на дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в іноземній валюті. У гривнях за проводкою сторно має дорівнювати сумі в гривнях за помилковою проводкою;
За офіційним валютним курсом на дату підписання установчого договору гривні відображають під час обліку внесків до статутного капіталу в іноземній валюті за рахунком „Зареєстрований статутний капітал банку”.
Сума різниці між вартістю акцій за офіційним валютним курсом на дату підписання установчого договору (номінальна вартість) при формуванні статутного капіталу за участю іноземних інвесторів (а в разі збільшення статутного капіталу банку - на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу) та вартістю акцій за офіційним валютним курсом на дату фактичного внесення (одержання) коштів як внеску в іноземній валюті до статутного капіталу банку відображається за рахунком 510 „Емісійні різниці".
Переоцінка (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти) усіх монетарних статей в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу валюти. Курсова різниця від переоцінки грошових коштів та інших монетарних статей в іноземній валюті зараховується на рахунок 6204 „Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами". У фінансовій звітності немонетарні статті, зарахування яких до балансу пов`язане з операціями в іноземній валюті, відображаються в гривнях за валютним курсом на дату здійснення операції.
Дебіторська заборгованість за авансами з придбання ос6овних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо, та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо відображається у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.
Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальний цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну валюту основних засобів та товарно-матеріальних цінностей є монетарними статтями балансу, тому підлягають сплаті та одержанню у визначеній іноземній валюті сумі і переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.
Акції резидентів придбані за іноземну валюту відображаються за офіційним курсом на дату переходу права власності і обліковуються на рахунках 3205 „Інші акції та вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції” за їх історичною вартістю.
Курсові різниці за операціями в іноземній валюті визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату відображення їх в бухгалтерському обліку й на дату фактичного курсу Національного банку України та відображаються в балансі Банку в кінці операційного дня.
Результати від операцій з іноземною валютою відображаються на балансовому рахунку 6204. В аналітичному обліку ведуться рахунки в розрізі операцій: з безготівковою валютою, купівля-продаж валюти за агентськими угодами, переоцінка залишків валютних коштів.
Під час здійснення бухгалтерських проведень за позабалансовими рахунками іноземна валюта обліковується у подвійній оцінці - за номіналом і в гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом на дату здійснення проведення. Гривні обліковуються за курсом згідно з договором у разі купівлі-продажу іноземної валюти за національну валюту з відображенням майбутніх доходів чи витрат.
Переоцінку рахунків в іноземній валюті класу 9 „Позабалансові рахунки" у зв`язку із зміною курсів валют Банк здійснює наприкінці операційного дня у загальному порядку. Результат переоцінки рахунків класу 9 не відображається на балансових рахунках.
Бухгалтерські проведення за обмінними операціями здійснюється з використанням технічних рахунків. Для відображення обмінних операцій за балансовими рахунками використовуються технічні рахунки 3800 „Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів" та 3801 „еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів" для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів. Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахунках 3800 та 3801 дорівнюють між собою.
Залишки за цими рахунками не включаються до підрахунку загальної суми активів, зобов`язань та валюти балансу банку. Різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками 3800 (за офіційним курсом) та 3801 (за курсами договорів) того самого коду іноземної валюти відображається на відповідному балансовому рахунку залежно від характеру операцій. Для позабалансових обмінних операцій використовується технічний рахунок 9920 „Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами".
Банк самостійно визначає порядок ведення аналітичного обліку за технічними рахунками та технічні аспекти переоцінки рахунків в іноземній валюті. Формування фінансової звітності здійснюється без урахування залишків за технічними рахунками 3800 та 3801. У звіті „Про прибутки і збитки” доходи та витрати від операцій з іноземною валютою відображаються в гривневому еквіваленті за офіційними курсами щодо іноземних валют на дату відображення в обліку. У „Балансовому звіті" активи і пасиви в іноземній валюті відображуються за офіційним курсом, встановленим Національним банком України за останній робочий день звітного періоду.
2.3 Наслідки валютно-фінансової лібералізації, її вплив на інфляційні процеси в Україні та рівень доларизації економіки
Доларизація як економічне явище широкого використання іноземної валюти в країні відображає процес заміщення національної грошової одиниці внаслідок неналежного виконання нею функцій грошей.
Доларизація - економічне явище, суть якого полягає у витісненні національної грошової одиниці стабільнішою іноземною валютою. Термін "доларизація" походить від назви грошової одиниці Сполучених Штатів Америки - долара, проте на практиці слугує для визначення процесу заміщення внутрішньої валюти конвертованою валютою (не обов'язково доларом США) [65].
Фінансова доларизація спостерігається тоді, коли значна частина фінансових активів і пасивів деномінована в іноземній валюті. В Україні вона виявляються головним чином у доларизації депозитів та кредитів. Для кількісного визначення фінансової доларизації використовують відповідні показники. Зокрема, за методикою Міжнародного валютного фонду рівень доларизації економіки визначають на основі відношення величини депозитів в іноземній валюті до грошової маси.
Високодоларизованою вважають економіку країни, якщо значення цього показника перевищує 30%. За показником частки валютних депозитів у грошовій масі (МЗ) Україна належить до країн із "помірною" доларизацією. Проте привертає увагу тенденція до його зростання. Так, якщо у 2001-2002 рр. обсяги депозитів в іноземній валюті у структурі грошової маси не перевищували 19%, то впродовж 2005-2007 рр. вони становили понад 20%, а на кінець 2008 року - близько 27% (Рис.2.5).
На валютному ринку України у 2007 році під впливом низки економічних реформ відбулися радикальні зміни, що пов`язані з лібералізацією ринку та ревальвацією курсу гривні. Ці зміни відбувалися в основному у першому півріччі. Основний стрибок ревальвації курсу гривні відбувся у квітні, тоді гривня зміцнилася на 4,4%. Після цього до кінця року великих стрибків офіційного курсу гривні щодо долара не спостерігалося.
Рис.2.5 Динаміка показників доларизації економіки України
Досить швидке зміцнення курсу гривні на фоні дворічної його стабілізації викликало неоднозначну реакцію у фахівців. Політика курсоутворення Національного банку України отримала і позитивні і негативні відгуки з боку фахівців-фінансистів і експертів. З позиції керівництва Національного банку України та уряду зміцнення курсу гривні це об`єктивний процес, якого неможливо уникнути, оскільки спочатку року спостерігався великий приплив іноземного капіталу в Україну.
Також дуже поширена думка, що ревальвація курсу гривні стане сильним антиінфляційним заходом, спроможним зберегти показник інфляції у межах 9,8%, що заплановано урядом. Але із цього приводу думки експертів суттєво різняться. З одного боку зміцнення курсу гривні обов'язково зіграє свою стабілізаційну роль у боротьбі з інфляцією, оскільки здешевить імпорт енергоносіїв та інших напівфабрикатів та сировини, які використовують підприємства у виробництві продукції для внутрішнього ринку. З іншого боку зміцнення курсу гривні як інструмент боротьби з інфляцією може призвести до негативних наслідків як для цінової динаміки, так і вплинути на приплив довгострокових інвестицій.
Ревальвація національної валюти на 10% спричиняє зниження інфляції на 2%, але це справедливо лише для ринкової економіки. А в українській перехідній економіці може призвести до дестабілізації на валютному ринку, оскільки між зміцненням валютного курсу національних грошей та ціноутворенням немає прямого зв`язку. Аби довести це, звернемося до досліджень вчених, які намагалися вивчити і визначити ступінь зв`язку між валютним курсом і цінами, а також виявити чинники, що пояснюють цей зв`язок [64].
Так, наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років дуже популярною була концепція єдиної ціни (для окремих товарів) або паритету купівельної спроможності (для рівня цін). За цією теорією в умовах відсутності арбітражу (з урахуванням трансакційних і транспортних витрат, а також торгових бар`єрів) однакові товари у різних країнах повинні продаватися за однією і тією ж ціною з урахуванням обмінного курсу.
Ця теорія стверджувала: ціни на внутрішньому ринку (при заданих цінах на зовнішньому ринку) повинні реагувати на зміни обмінного курсу у відношенні один до одного. При цьому не враховувалися такі важливі моменти. Товари вироблені у різних країнах, можуть значно відрізнятися за якістю. Зазначене співвідношення має місце лише для товарів, які безпосередньо можна обмінювати на міжнародному ринку або які відчувають ціновий тиск з боку міжнародної конкуренції, тобто з боку імпорту або його замовників. Проте це зовсім не обов'язково, наприклад, для послуг. Дана концепція спирається на передбачення, що світові ринки інтегровані та конкурентні. Проте це часто суперечило емпіричним дослідженням, тому в більшості випадків розглядувана теорія не знаходила підтвердження.
Детальніше вплив валютного курсу на інфляцію розглядається в теорії, яка отримала назву „перенесення змін курсу на ціни товарів", або просто ефект переносу. У вихідній позиції цієї теорії передбачалося, що для імпортних товарів виконується закон єдиної ціни, тому ефект переносу повинен бути повним. Але і ця гіпотеза не підтвердилася на практиці. Пояснення знаходили в тому, що значна частина ціни товару включає послуги маркетингу. Тому коливання обмінного курсу впливають лише на невелику частину загальної ціни імпортних товарів.
Окрема увага у вивченні ефекту переносу приділяється наявності асиметрії в реакції цін на валютний шок. Ціни можуть суттєво реагувати на зростання курсу іноземної валюти або реагувати слабо, чи зовсім не змінюватись, коли він знижується, оскільки підприємства не схильні знижувати ціни. Якщо метою підприємства-імпортера є підтримка своєї ринкової частки, то воно може залишати ціни постійними при зростанні вартості іноземної валюти. В цьому випадку коливання курсу будуть нейтралізовані змінами прибутку і ніяк не означаться на цінах.
Ступінь впливу курсу на ціни може залежати від інфляційних очікувань. Якщо монетарні органи суворо дотримуються запланованої мети щодо зниження інфляції, ефект переносу проявлятимуться меншою мірою. Це підтверджується тим, що ефект переносу відображає очікування економічних агентів відносно впливу монетарних і валютних шоків на поточні і майбутні витрати, оскільки контракти укладаються як мінімум на рік на перед. Якщо монетарні органи чітко дотримуються визначеної мети, рівень довіри до центрального банку зростає. У зв`язку з цим поведінка підприємств у сфері формування цін змінюється, і вони не обов'язково перекладатимуть витрати, що зросли, на ціни. Тому в умовах низької інфляції ефект переносу буде меншим, оскільки спроможність центрального банку утримувати ціни на певному рівні вища.
Зіставлення динаміки курсових змін при девальвації курсу гривні у 1998-1999 рр. І його ревальвації протягом 2005 року підтверджує, що ціни в Україні суттєво реагували на знецінення гривні і практично зовсім не реагували на його зміцнення. Таким чином не підтвердилася теза, що ревальвація курсу гривні є ефективним методом боротьби з інфляцією. Динаміка показника інфляції свідчить: після серпневої стабілізації інфляція з вересня знову почала зростати, але нижчими темпами, ніж у першому кварталі 2005 року. Така тенденція спостерігається і на початку 2007 року.
Разом із тим, не можна заперечувати, що процес ревальвації курсу гривні має об`єктивні підстави.
По-перше, за останні п`ять років у вітчизняному реальному секторі відбулися суттєві якісні зміни, тоді як співвідношення вартості національної та іноземної валют практично не змінилося, що спричинялося до поступового посилення тиску ринкових чинників на курс гривні.
По-друге, з початку 2007 і до кінця 2008 року в Україні спостерігалося зростання обсягів валютних надходжень у вигляді портфельних інвестицій. Так, за інформацією Національного банку України, лише у січні-лютому 2006 року обсяги купівлі нерезидентами держоблігацій зросли до 414 млн. із 3 млн. доларів США за аналогічний період 2004 року. Це також спричинило значний тиск на курсоутворення гривні.
По-третє, за перші 2 місяці минулого року значно зросли обсяги валютних надходжень від українського експорту - до 7100 млн. з 5500 та 6400 млрд доларів США за січень - лютий 2004 та 2005 року відповідно. Це, в сою чергу, призвело до істотного збільшення купівлі валюти Національним банком на міжбанківському валютному ринку. Лише за перші три місяці 2005 року позитивне сальдо інтервенцій Національного банку України становило 3100 млн дол. США порівняно з 913 млн дол США за аналогічний період 2004. На кінець 2006 року цей показник зріс до 3217 млн. дол. США.
Збільшення обсягів купівлі валюти Національним банком України на внутрішньому ринку (Рис 2.6) поряд з іншими чинниками (такими, як підвищення соціальних виплат населенню) стимулювало прискорення темпів інфляції у першому кварталі 2005 року. Аби зменшити роль валютного каналу трансмісії грошей, Національний банк відмінив обов'язковий продаж валюти на ринку. Але це суттєво не вплинуло на функціонування ринку, оскільки н було внесено певних корективів у саму систему, яка існувала на той час.
Рис.2.6 Динаміка обсягів міжбанківського валютного ринку та валютних резервів НБУ у 2008 році
Механізм роботи міжбанківського валютного ринку післю фінансової кризи 1998-1999 рр. Зазнав певних змін. Істотне зменшення валютних резервів у 1999 р. змусило поновити обов'язковий продаж валюти на ринку від експортних надходжень, а купувати цю валюту міг лише Національний банк України. Крім того, проведення операцій на біржовому ринку було припинено з тим, щоб міг функціонувати лише один сегмент валютного ринку.
Аби уникнути спекуляцій, банкам дозволили виходити на міжбанківський ринок лише з нетто-продажем або нетто-купівлею валюти; продавати і купувати валюту водночас їм заборонялося. Таким чином, Національний банк став головним суб`єктом і оператором ринку. Із часом завдяки цьому механізму почали швидко зростати валютні резерви Національного банку, стабілізувався курс гривні, що позитивно вплинуло на макроекономічний розвиток держави.
Цей механізм досить ефективно працював до початку 2005 року. Проте постійна присутність Національного банку України на ринку мала і негативні наслідки. Такі як деформація валютного каналу грошової трансмісії порівняно з іншими і надмірна пропозиція грошей в обігу, яка збіглася з прискоренням темпів інфляції, спровокованими соціальними виплатами і структурними змінами в економіці. У зв`язку з цим Національний банк був змушений внести певні корективи в роботу ринку. Ці корективи діють і на початок 2007 року.
За логікою, відмінивши обов'язковий продаж валюти, Національний банк України повинен був скоротити свою участь на ринку і дозволити банкам здійснювати двосторонні операції. Оскільки питання дозволу здійснення банками двосторонніх операцій ще не було відпрацьовано, Національний банк прийняв рішення не брати участі в торгах. Спочатку це призвело до незначної девальвації, а потім до стрімкого зміцнення курсу гривні, що викликало негативну реакцію у експертів ринку.
Щоб стабілізувати ситуацію в системі курсоутворення гривні, Національний банк повернувся на ринок і здійснював свої інтервенції, але вже у меншому обсязі, оскільки надходження валюти від портфельних інвесторів було обмежено. З огляду на досить великий попит на держоблігації, Міністерство фінансів України суттєво скоротив дохідність на них - із 9 - 12% на початку до 5 - 8% наприкінці 2006 року. Крім того, Національний банк України і Мінфін внесли певні обмеження на купівлю ОВДП нерезидентами, заборонивши купівлю облігацій із терміном обігу менше одного року.
Таким чином, надходження від спекулятивного капіталу на ринок державних облігацій України дещо скоротився. При цьому також скоротилися обсяги надходження валюти від експорту продукції, оскільки зміцнення курсу гривні разом із зниженням імпортних митних тарифів, а також погіршення кон`юнктури на зовнішніх ринках металлопродукції призвели до скорочення темпів експорту.
Так, за січень - травень 2008 року сальдо зовнішньої торгівлі товарами було позитивним і становило 794.6 млн дол. США, скоротившись практично у 2,6 рази порівняно із 2.089 млрд. дол. США за аналогічний період 2007 року. Проте вже за січень - вересень 2008 року товарне сальдо стало від`ємним і становило мінус 232 млн дол. США. Загалом за 10 місяців 2008 року кумулютивне негативне сальдо зросло до 382 млн. дол. США. Виникненню негативного сальдо торгівельного балансу сприяло зниження темпів експорту і зростання темпів імпорту. Так, за січень - жовтень 2007 року експорт товарів зріс на 8,2%, а імпорт - на 22,03%, за 2006 рік експорт товарів збільшився до 8,8%, імпорт зріс до 22,12%.
Це дало змогу Національному банку України фактично не брати участі у торгівлі валютою, а виходити на ринок тільки у разі необхідності підтримати курс або у разі виникнення суттєвого дисбалансу в попиті і пропозиції валюти. Сальдо інтервенцій Національного банку України з 1498 млн. дол. США у березні скоротилася до мінус 42,5 млн. дол. США у жовтні 2007 року. Лише у листопаді воно зросло до 4537,5 млн. дол. США у зв`язку з купівлею валюти від продажу акцій ”Криворіжсталі", але на кінець 2008 року цей показник повернувся до попереднього значення (Рис 2.7).
Із травня обсяги валютного ринку дещо знизилися, а потім зросли, але не суттєво.
Завдяки скороченню пропозиції грошей через валютний ринок підвищилася ефективність такого інструменту грошово-кредитної політики, як рефінансування банків, що, в свою чергу, мало підвищити дієвість процентної політики Національного банку України. В січні 2005 року обсяги рефінансування банків становило всього 65,3 млн. грн., а в листопаді - зросли до 8232 млн. грн. При цьому на кінець року скоротилася надлишкова ліквідність банків.
Рис.2.5 Динаміка обсягу рефінансування банків у валюті за січень - листопад 2008 року
Таким чином, ревальвація курсу гривні та лібералізація валютних відносин спричинили певні позитивні зміни у збалансуванні грошового і валютного ринків, а також їх функціонуванні. Але вона не стала стимулом для зниження рівня доларизації економіки України, хоча теоретично знецінення долара мало призвести до втрати довіри до нього як засобу нагромадження.
Найпоширеніша оцінка рівня доларизації - введений МВФ індекс, який дорівнює відношенню депозитів у іноземній валюті до грошової маси М2. Незважаючи на критику цього методу оцінки рівня доларизації, він є адекватним віддзеркаленням рівня доларизації депозитів.
Стосовно доларизації готівкового ринку, то цей показник доволі важко оцінити за браком відповідної статистичної інформації, тому в розрахунках використовувалась інформація щодо купівлі-продажу валюти населенням.
Сьогодні Україна належить до країн з ”помірним рівнем доларизації економіки" (за класифікацією МВФ, помірний рівень доларизації такий, що становить менше 30%), оскільки починаючи з 2001 року в державі спостерігалася позитивна динаміка до його зниження. Нажаль ця тенденція не отримала подальшого розвитку, і вже 2003 року почався зворотний процес - зростання рівня доларизації економіки. Аналізуючи динаміку депозитів у іноземній валюті за 2001-2008 рр., зазначимо, що знецінення долара протягом трьох останніх років не спричинило зниження рівня доларизації української економіки, а навпаки - стимулювало його зростання (Рис.2.8).
Рис.2.8 Динаміка депозитів юридичних та фізичних осіб в іноземній валюті у 2001-2008 роках
Ревальвація курсу гривні також позитивно не позначилася на рівні доларизації готівкового ринку. Аналіз потоків іноземної валюти на руках населення теж не виявив тенденції до стійкого зниження. Справді, починаючи з 2004 року намітився процес дедоларизації, що знайшло відображення в перевагах населення при купівлі та продажу валюти: із січня по серпень 2004 року обсяги проданої валюти перевищують обсяги купленої (Рис.2.9). Але вже починаючи з вересня тенденція змінилася на протилежну. В цілому за 2005 рік від`ємне сальдо купівлі-продажу валюти становило 2,4 млрд. дол. США.
Рис.2.9 Динаміка обсягів купівлі-продажу валюти населенням у 2005-2007 роках
Зазначена тенденція спостерігалась і впродовж 2008 року. Лише у квітні під час стрибка ревальвації курсу гривні обсяги проданої валюти населенням перевищили обсяги її купівлі. Але вже у травні тенденція змінилася на протилежну.
Причина проаналізованих тенденцій - у посиленні інфляційних процесів у країні.
Зростання темпів інфляції наприкінці 2007 року і продовження цього процесу в 2008 році, а також недотримання інфляційних прогнозів урядом (за 2008 рік рівень інфляції дорівнював 10,3% замість запланованих на початку року 8%) підірвали довіру населення до гривні. Незважаючи на стабільне знецінення долара, населення продовжує вкладати кошти у інвалюту. Затяжна та висока інфляція спонукає населення переводити кошти у долари з метою хеджування ризиків. Коли ж економічна ситуація стабілізується і інфляція знижується, населення продовжує переводити активи в іноземну валюту. Як бачимо з графіку на Рис.2.9., така тенденція спостерігається і у 2008 році.
Таким чином можна зробити такі висновки: ревальвація курсу гривні не стала дієвим антиінфляційним заходом, оскільки між ціноутворенням в Україні і і курсовими змінами немає прямої залежності. Зміцнення курсу гривні разом з іншими чинниками негативно вплинуло на український експорт і призвело до зростання темпів імпорту.
Зменшення присутності Національного банку України на міжбанківському валютному ринку призвело до посилення ролі рефінансування банків як інструменту грошово-кредитної політики. Досить високий рівень інфляції та інфляційних очікувань посилює процес доларизації в Україні. Місце банків у системі валютного контролю.
2.4 Стан та аналіз виконання інформаційних систем та технологій у ЗАТ КБ „ПриватБанк”
В останні роки банківська система України переживає бурхливий розвиток. Не зважаючи на істотні недоліки українського законодавства, що регулює діяльність банків, ситуацій постійно змінюється на краще. Вже минули часи, коли можна було легко заробити на спекулятивних операціях з валютою та шахрайстві. На сьогодні усі банки роблять ставку на професіоналізм своїх співробітників і новітні програмні технології.
Характерною рисою фінансово-кредитних установ є те, що основою їх діяльності є обробка інформації, як у сфері управління, так і в сфері “основного виробництва". Саме цим вони істотно відрізняються від промислових підприємств. І саме тому автоматизація фінансово-кредитних установ являє собою автоматизацію процесів обробки інформації.
При створенні автоматизованих інформаційних систем у фінансово-кредитних установах першочерговою вважається автоматизація “основного виробництва" на відміну від промислових підприємств, де автоматизується лише обробка інформації про основне виробництво.
В умовах АРМ банку інформацію обробляють працівники функціональних підрозділів. Обробка інформації не є їхнім головним завданням, тому технології притаманні гнучкість, можливість переривання технологічного процесу після закінчення окремих дій, зручність для користувача мати змогу виконувати окремі операції.
Важко уявити собі більш сприятливе підґрунтя для впровадження новітніх комп`ютерних технологій, ніж банківська діяльність. Бо майже усі задачі, які виникають у ході роботи банку достатньо легко піддаються автоматизації. Швидка і безперебійна обробка значних потоків інформації є однією з головних задач будь якого банку. У зв`язку з цим очевидна необхідність обладнання розрахунковою мережею, що дозволяє обробляти постійно збільшувані інформаційні потоки. Крім того, саме банки мають достатні фінансові можливості для придбання найсучаснішої обчислювальної техніки.
Однак не слід вважати, що середній банк готовий витрачати величезні суми на комп`ютеризацію. Банк є, перш за все, фінансовою організацією, призначення якої є отримання прибутку, тому витрати на модернізацію повинні відповідати користі від її проведення. У відповідності до загальносвітової практики у середньому банку витрати на комп`ютеризацію складають не менше 17% від загальної суми річних витрат.
Інтерес до розвитку комп`ютеризованих банківських систем визначається не бажанням отримати миттєву вигоду, а, головним чином, стратегічними інтересами. Як видно з практики, інвестиції в такі проекти починають приносити прибуток лише через певний проміжок часу, що необхідний для навчання персоналу і адаптації системи до конкретних умов. Вкладаючи кошти у програмне забезпечення, комп`ютерне і телекомунікаційне обладнання і створення бази для переходу до нових обчислювальних платформ, банки, у першу чергу, прагнуть здешевіти та прискорити свою повсякденну роботу і виграти у конкурентній боротьбі.
Сучасний банк сьогодні слід розглядати як організацію і програмно-технічний телекомунікаційний комплекс. Оскільки швидкість і достовірність обробки банківської інформації безпосередньо впливають на якість послуг, що надаються банком, а ці показники визначаються ступенем розвитку інформаційних технологій у кожному конкретному банку. Можна припустити, що якість роботи та рівень життєдіяльності будь-якого сучасного банку прямо пропорційні рівневі його інформатизації. Під рівнем інформатизації на сьогодні розуміють не кількість комп`ютерів і створення локальних мереж, а наявність відповідної інфраструктури, що забезпечить швидке та якісне виконання і облік банківських операцій.
Використання автоматизованих банківських систем дозволяє банкам скоротити витрати часу на обслуговування клієнтів, контролювати використання банківських операцій у реальному масштабі часу, приймати обґрунтовані рішення у найкоротші терміни, що впливає на якість роботи і конкурентоздатність банківських установ.
Як вже зазначалося, насьогодні банківська сфера є найбільш автоматизованою галуззю економіки. Інформаційні системи і технології є невід`ємною частиною будь-якого підрозділу банку. Використання сучасних програмно-технічних комплексів у банківській системі України стало чи не найбільшою потребою сучасності. На вимогу Національного банку України будь-яка банківська установа не може виконувати операції без відображення їх у системі автоматизації банківської діяльності.
Серед основних можливостей сучасної банківської системи, що заснована на використанні сітьових технологій, слід виділити системи електронної пошти, бази даних на основі моделі „клієнт-сервер” („Клієнт-Банк", on-line „Приват 24”), програмне забезпечення між сітьової взаємодії для організації міжбанківських розрахунків, засоби віддаленого доступу до сітьових ресурсів для роботи з мережами банкоматів та інші.
На світовому та українському ринку існує велика кількість готових банківських систем. Але більшість банків пішло шляхом створення власних систем. У такого підходу є і недоліки і переваги. До переваг можна віднести відсутність необхідності у великих фінансових вкладеннях у придбання програмного забезпечення, пристосованість системи до умов експлуатації (наприклад до ліній зв`язку), можливість безперервної модернізації. Але є і недоліки. У першу чергу це необхідність утримання цілого комп`ютерного штату, можлива несумісність систем, відставання від сучасних тенденцій тощо. Найбільш популярні зараз змішані рішення, при яких частина модулів системи розробляється ІТ відділом банку, а частина купується у незалежних виробників.
Основними платформами для банківських систем на сьогодні є ЛВС на базі ПК, різні моделі спеціалізованих бізнес-комп`ютерів фірми IBM типу AS/400, універсальні комп`ютери різних фірм-виробників (IBM, DEC тощо), характерний перехід на комп`ютерні платформи, які працюють по моделі „клієнт-сервер” і використовують ОС UNIX.
Банківська система зазвичай реалізується за модульним принципом. Широко використовуються спеціалізовані потужні т універсальні комп`ютери, що об`єднають кілька ЛВС. У банківській системі широко застосовуються між сітьовий обмін і віддалений доступ до ресурсів центрального офісу банку для виконання операцій електронних платежів. Банківські системи повинні мати засоби адаптації до конкретних умов експлуатації. Для підтримки оперативної роботи банку система повинна функціонувати у режимі реального часу OLTP (On-Line Transaction Processing).
Перерахуємо основні функції банківської системи (зазвичай вони реалізуються у вигляді незалежних модулів єдиної системи). Це автоматизація усіх щоденних внутрібанківських операцій, введення бухгалтерії та складання зведених звітів, системи комунікацій з філіями і відділеннями, системи автоматизованої взаємодії з клієнтами („Клієнт-Банк”), аналітичні системи, аналіз всієї діяльності банку і системи вибору оптимальних у даній ситуації рішень, автоматизація роздрібних операцій, системи міжбанківських розрахунків, системи автоматизації роботи банку на ринку цінних паперів, інформаційні системи, можливість терміново отримати необхідної інформації, що впливає на фінансову ситуацію.
Вимоги до банківської системи істотно залежать від об`єму операцій, що проводить банк. Метою є створення банківських систем, яка б забезпечувала персонал і клієнтів банку необхідними видами послуг, за умови, що витрати на створення і експлуатацію не перевищують доходу від впровадження банківської системи.
Для вибору найбільш вдалого рішення треба враховувати наступні фактори. Вартість банківської системи, можливість масштабування, використанні вже існуючих ресурсів, наявність системи захисту інформації, засоби фізичного обмеження доступу до комп`ютерів банківської системи, делегування повноважень у рамках однієї системи, засоби централізованого виявлення несанкціонованих спроб проникнути до ресурсів банківської системи, що дає змогу своєчасно попередити такі дії, захист даних при їх передачі каналами зв`язку (особливо актуально при використанні відкритих каналів зв`язку, наприклад через Internet, можливе використання цифрового підпису та інших криптографічних методів. Надійність системи, тобто відмова окремих елементів банківської системи не повинні призводити до її повного виходу з строю. Наявність засобів відновлення при збоях. Можливість адаптації до змін фінансового законодавства або структури банку та інших змін.
Очевидно, що специфіка банківської діяльності пред`являє жорсткі вимоги до систем захисту інформації у комп`ютерних мережах банку. Не менш важливу роль при побудові корпоративної мережі відіграє необхідність забезпечення безвідмовної та безперебійної роботи, оскільки навіть короткотерміновий збій у її роботі може призвести до величезних збитків. Також треба забезпечити швидку і надійну передачу великих масивів даних, оскільки багато прикладних банківських програм повинні працювати у режимі реального часу.
Можна виділити наступні основні вимоги до корпоративної мережі банку:
Мережа об`єднає у структуровану і управляємому замкнуту систему усі належні банку інформаційні засоби, окремі комп`ютери і локальні обчислювальні мережі (LAN), хост-сервери, робочі станції, телефони, факси, офісні АТС, мережі банкоматів, онлайнові термінали;
У мережі забезпечуються надійність її функціонування і потужні системи захисту інформації (тобто гарантується безвідмовна робота системи як при помилках персоналу, так і у випадках спроб несанкціонованого доступу;
Повинна існувати налагоджена система зв`язку між банківськими підрозділами різного рівня.
У зв`язку із сучасними тенденціями розвитку банківських послуг (наприклад, обслуговування по телефону, цілодобовий доступ до банківських онлайновських терміналів, розвиток мережі швидкодіючих платіжних терміналах на торгівельних точках, цілодобові операції з акціями клієнтів) з`являється потреба у специфічних для банків телекомунікаційних рішеннях. Істотної ролі набуває організація оперативного, надійного і безпечного доступу віддаленого клієнта до сучасних банківських послуг.
Використання сучасних інформаційних технологій в банку, як одного з основних інструментів підтримки і розвитку банківського бізнесу, базується на таких принципах. Насамперед комплексний підхід до автоматизації широкого спектра банківських функцій і процедур при повній їх інтеграції, що дає можливість безперешкодного обміну інформацією між різними компонентами системи через спільне інформаційне поле, а також забезпечує взаємозв`язок з іншими внутрішніми інформаційними системами.
Автоматизована банківська система повинна бути побудована на модульному принципі, що могло б дозволити легко конфігурувати та адаптувати систему під конкретну організаційно-технологічну структуру банку. Відкритість інформаційних технологій, що використовуються, здатних взаємодіяти з різними зовнішніми системами, забезпечувати вільний вибір програмно-технологічної платформи та перенесення її на інші апаратні засоби. Масштабність системи повинна дозволяти розширення та ускладнення її функціональних можливостей в міру розвитку і розширення технологічного рівня окремих бізнес процесів. АБС повинна бути розрахована на велику кількість користувачів, що мають доступ до даних у режимі реального часу та реалізації усіх інформаційно-аналітичних і облікових функцій в єдиному інформаційному просторі.
Повинна бути можливість моделювання банківських функцій і бізнес-процесів з реалізацією їх логарифмічного уявлення, розвитку і вдосконалення системи моделювання різних банківських процедур і процесів. Наявність обов`язкового програмного інструментарію для генерування звітів довільної форми та змісту, надійної системи резервування та архівування даних у рамках усієї системи. Наявність надійного захисту від несанкціонованого доступу ззовні, а також захист від непрофесійних дій і від негативного впливу непередбачених обставин.
У своїй повсякденній роботі будь-який банк постійно має справи з іншими банками. Виникає необхідність у надійних системах для обміну фінансовою інформацією та здійснення взаєморозрахунків.
Існує два підходи до побудови таких систем: побудова системи передачі міжбанківських повідомлень і фінансової інформації на основі загальнодоступних комп`ютерних мереж, організація спеціалізованої системи на основі спеціальних комп`ютерних мереж.
У більшості країн є свої власні системи міжбанківських комунікацій. Наряду з цим існує глобальна міжнародна система SWIFT.
На сьогоднішній день банки намагаються посилити активність технологій online, що з успіхом робить ЗАТ КБ „ПриватБанк", впроваджуючи для своїх клієнтів такі послуги, як MobileBanking та Приват24. Це режим, у якому за допомогою інтернет зв`язку реакція на ініціалізовану трансакцію, з точки зору клієнта, здійснюється миттєво, а результат їх виконання оформлюється технологічно як невід`ємна частина самої трансакції. За допомогою online послуг банк скорочує витрати на проведення послуги, забезпечує конкурентоспроможність наданих таким способом послуг, скорочую час на оброблення інформації, має змогу залучити нових клієнтів та утримати уже існуючих.
ЗАТ КБ „ПриватБанк" у своїй роботі використовує спеціально розроблений програмний комплекс Приват 48: який включає у себе систему Приват 24, що в основному виконує функції з обслуговування клієнтів через мережу Інтернет, Приват 36, що дозволяє працівникам банку отримувати інформацію про стан рахунків відкритих у банку, рух по цих рахунках, дані клієнтів, їх кредитні історії тощо, і систему внутрішньобанківського документообігу ПриватДок.
Приват 24 - це програмний комплекс, що дозволяє клієнтам отримувати банківські послуги через мережу Інтернет безпосередньо з домашнього або робочого комп`ютера без відвідування банку. Для того, щоб здійснювати операції черз Приват 24 клієнту необхідно мати розрахунковий або картковий рахунок у ПриватБанку та здійснити реєстрацію у системі. Банк надає можливість зареєструватися безпосередньо у мережі Інтернет на сайті банку або отримати логін та пароль у будь-якому банкоматі ПриватБанку, при цьому плата за реєстрацію буде знято безпосередньо з пластикової картки яку вставлено у банкомат.
За допомогою Приват 24 користувач має можливість контролювати залишки на своїх рахунках в режимі Online і рух коштів на цих рахунках з будь-якої точки, що має доступ у Інтернет. Також користувач має можливість здійснювати перекази з однієї картки на іншу класу Visa, купити або продати іноземну валюту, відкрити депозит, замовити інтернет картку або оформити кредитну картку, поповнити рахунок мобільного телефону, сплатити послуги мобільних операторів, інтернет провайдерів, домена та хостинга, отримувати інтегровані виписки по рахунках тощо.
Розділ 3. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку операцій банків україни на валютному ринку
3.1 Практичні аспекти управління валютними ризиками
Державне регулювання валютно-фінансового ринку потребує значних витрат, але це закономірність розвитку економічної системи: чим вищий розвиток національної економіки, тим, з одного боку, більші витрати на його регулювання, а з іншого - сукупний економічний ефект. Водночас втручання держави у високотехнологічний і чутливий механізм валютно-фінансового ринку не повинно виходити за рамки необхідності. Заходи і ступінь впливу на ринок мають бути науково обгрунтовані, а можливі реакції спрогнозовані за допомогою методів економіко-математичного моделювання [61].
Для вирішення поставлених завдань потрібний зважений державний протекціоналізм для національних інститутів валютно-фінансового ринку, зокрема, держава має забезпечити сприятливішу політику регулювання та оподаткування порівняно із сусідніми державами; необхідно запровадити нейтральну податкову політику щодо інфляційних процесів і валютної політики, відмовитись від оподаткування курсових різниць, які виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, що надходять в іноземній валюті. Важливим середньостроковим завданням є створення ринку похідних цінних паперів. Зокрема валютних деривативів, та національної депозитарної системи як цілісної, прозорої і надійної системи, що забезпечуватиме захист прав власників цінних паперів. Чітко регулюватиме систему розподілу ризиків, пов`язаних із виконанням угод.
У зв`язку з тим, що фондовий та валютно-фінансові ринки України за ступенем зрілості та ризиками належить до ринків початкових стадій формування та зростання, підвищення конкурентоспроможності та цивілізована інтеграція з міжнародними ринками капіталу повинні стати пріоритетами державної політики у цій сфері.
В Україні загальна стратегія та методика управління ризиками за операціями в іноземній валюті визначається департаментом валютного регулювання Національного банку України, який несе повну відповідальність за керування цими ризиками. Роль же окремих професійних учасників валютного ринку та його підсистем полягає в тому, щоб оптимізувати співвідношення між очікуваним прибутком та ризиком у потоках валютних коштів.
В цілому діяльність на українському валютному ринку характеризується високим ступенем усіх видів ризиків (валютного, кредитного, податкового, системного, політичного тощо). Ще не подолані технічні та розрахункові ризики, наявний високий рівень криміналізації. Дуже впливовим чинником формування системи очікувань залишається негативний досвід минулого. Практика свідчить, що еволюційним шляхом в умовах, що склалися в Україні, високоліквідний ринок для торгівлі валютними деривативами виникнути не може. Крім того, навіть у високорозвинутих країнах держава змушена вживати рішучих заходів для стримування панічних настроїв, що виникають серед економічних агентів на валютно-фінансових ринках.
Історично валютний ринок жорстко регулюється та контролюється державними органами, оскільки через слабкість державного контролю зростають спекулятивні обороти, порушується як зовнішній баланс (співвідношення експорту та імпорту), так і внутрішня рівновага (стимулюється інфляція).
Важливою умовою збільшення привабливості валютно-фінансового ринку України є зближення чинного та майбутнього законодавства України із законодавством Європейського Союзу. Відтак, важливим кроком у процесі інтеграції українських ринків у міжнародні ринки капіталів став вступ Комісії з цінних паперів та фондового ринку України у члени Міжнародної організації комісія з цінних (IOSCO), що є впливовою та авторитетною міжнародною організацією, яка координує діяльність на світовому ринку капіталів і об`єднує комісії з цінних паперів понад 80 країн світу. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку входить до складу Комітету нових ринків і працює у європейському регіональному комітеті. Таким чином, є можливість безпосередньо працювати з базою даних цієї організації, нормативними документами, що регулюють ринок цінних паперів у різних країнах світу, та отримувати консультативну допомогу від компетентних спеціалістів.
У процесі створення надійної системи управління ризиками в Україні важливо враховувати досвід інших країн з трансформаційною економікою., зокрема країн Балтії. Так, у програмних документах уряду Естонії зазначається, що одним з найперших завдань на шляху вступу Естонії в ЕС є поліпшення управління ризиками банківської сфери. Уряд Естонії проводить обережну політику регулювання і нагляду за фінансовими ринками для зменшення ризиків, що асоціюються з „перегрітою" економікою, загальною ринковою мінливістю та можливим погіршенням якості внутрішнього кредиту. Причому розвиток державного регулювання прямує за розвитком банківського контролю і виходу на нову якісну ступінь банківської системи управління комплексом ризиків та їхньою державною диверсифікацією. Відтак, в Естонії інституційний розвиток банківської системи та контролю адекватний ступеню її ринкового розвитку [66].
Подобные документы
Економічний зміст валютної діяльності банка, її економічні межі. Механізм правового забезпечення діяльності банків на валютному ринку України, розробка концептуального підходу до удосконалення, система відповідних інструментів і механізмів реалізації.
магистерская работа [1,2 M], добавлен 18.04.2015Сутність та класифікація учасників фондового ринку України. Стратегія і питома вага операцій з цінними паперами в діяльності банків України. Цінні папери в якості платіжних інструментів. Емісійна та інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів.
отчет по практике [3,0 M], добавлен 19.09.2010Характеристика операцій з торгівлі на міжбанківському валютному ринку. Умови торгівлі іноземною валютою, яка здійснюється через уповноважені банки виключно на міжбанківському валютному ринку України. Валютні операції на прикладі "Райффайзен Банк Аваль".
курсовая работа [83,0 K], добавлен 10.06.2011Головні поняття та суб'єкти валютного ринку. Дослідження ролі та місця банків на світовому і національному валютному ринку, обґрунтування важливості оптимізації управління валютними операціями та ризиком валютної позиції. Методи державного регулювання.
дипломная работа [890,3 K], добавлен 19.09.2010Розгляд діяльності комерційних банків на світовому ринку цінних паперів та в Україні. Аналіз їх емісійної та інвестиційної діяльності на фінансовому ринку. Визначення основних причин, які стимулюють банки до проведення операцій з цінними паперами.
статья [19,6 K], добавлен 21.09.2017Поняття та класифікація валютних операцій, головні проблеми та перспективи вдосконалення відповідної системи. Механізм формування валютного курсу в Україні. Природа і сутність комерційних банків, їх роль і місце в економіці держави, головні операції.
курсовая работа [265,2 K], добавлен 30.08.2014Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку. Види діяльності на ринку цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку. Функції фондової біржі. Торгівля цінними паперами на організаторах торгівлі.
курсовая работа [76,3 K], добавлен 23.02.2011Депозитна діяльність як одна із основних видів діяльності комерційних банків. Дослідження динаміки руху грошових коштів на депозитному ринку, з’ясування за допомогою статистичного методу групування банків. Регулювання та контроль за діяльністю банків.
статья [443,3 K], добавлен 19.09.2017Торгівля з використанням позикового капіталу на валютному ринку (маржинальна). Стандартний контракт та принцип використання маржинального плеча на ринку Forex. Етапи укладання угоди, види ордерів. Інтернаціоналізація міжнародних фінансових ринків.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 09.08.2009Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014
