Главная
Коллекция "Otherreferats"
Банковское, биржевое дело и страхование
Операції банків України на валютному ринку
Операції банків України на валютному ринку
Види та організаційні засади операцій банків на валютному ринку. Дослідження показників діяльності банків України на валютному ринку та огляд курсоутворення в Україні. Стан та аналіз виконання інформаційних систем та технологій у ЗАТ КБ "ПриватБанк".
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.01.2010 |
| Размер файла | 741,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Для зміцнення українських банків одним із головних завдань є збільшення ринкової ціни їхніх акцій, що залежить від двох основних чинників - розміру чистого прибутку і ризикованості банківських операцій. Однак в Україні, на жаль, практично не використовуються такі загальноприйняті за кордоном методи зниження валютного і процентного ризику, як видача позики в одній валюті з її погашенням в іншій за фіксованим курсом (така можливість не передбачена чинним законодавством), страхування валютного ризику (перекладання валютного ризику на страхову компанію за грошову винагороду), використання форвардних і ф`ючерсних валютних контрактів, валютних опціонів та свопів. Хоча в новій редакції закону „Про банки і банківську діяльність” вказано, що банк має створити постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, відповідальний за встановлення структури балансів, лімітів окремих операцій, лімітів ризиків підприємств-контрагентів і країн-контрагентів. Обов`язкове виконання цього положення сприятиме забезпеченню стійкості і надійності банківської системи, удосконаленню механізмів захисту від ризиків.
Можливість застосування широкого спектра валютно-фінансових інструментів управління та страхування від ризиків є визначальним фактором для залучення необхідних інвестиційних коштів в економіку країни. Як відомо, закордонний капітал спрямовується в ту чи іншу країну при деяких обов`язкових умовах, одна з яких - страхування ризиків інвестицій за допомогою, насамперед, валютного свопу. Механізми його застосування практикувався в МВФ і Світовим банком ще з 80-х років, хоча не можна не визнати і негативних наслідків використання валютного свопу. Наприклад, деякі дослідники слушно зазначають, що „він є інструментом послаблення економіки, в яку надходять інвестиції", оскільки своп вигідний інвестору тільки при очікуванні падіння валюти в країні-одержувачі.
Відтак виникає інфляція, що пригнічує внутрішній попит, зменшуються накопичення та оборотні кошти товаровиробників, поглиблюється технологічна відсталість країни, скорочується зайнятість. Таким чином, використання валютного свопу потребує паралельного удосконалення механізмів функціонування і загального зміцнення валютно-фінансових ринків країни.
Україні потрібен розвинутий фондовий ринок, побудований на основі новітніх інформаційних систем і сучасних технологій, оскільки дослідження поточних тенденцій свідчить, що розвиток технологій випереджує існуючі концепції розвитку валютно-фінансового та фондового ринків. Традиційний процес торгів набув електронного вигляду: з`явилися альтернативні торгові системи (ATS), електронні комунікаційні системи, електронні торгові системи прямого доступу [71]. Це нові торгівельні майданчики, які є конкурентами класичних бірж. Перевагами електронної торгівлі є те, що її технологія у десятки разів дешевша, ніж на стандартній біржі, посилюється орієнтація на інтереси індивідуального інвестора, виникають нов. Види бізнесу і компанії, що працюють у сфері високих технологій, збільшується загальна капіталізація світового фондового ринку. Відтак традиційні брокери та дилери набувають нових функцій та поступово втрачають своє значення як посередники на фондовому ринку.
Останнім часом в Україні також з`являються компанії, що забезпечують доступ на провідні торгові майданчики, наприклад Український центр ф`ючерсних технологій. Тож державі необхідно підтримувати розвиток саме нових віртуальних та інформаційних технологій, що, з одного боку, дозволить українським учасникам ринку використовувати нові можливості, а з іншого - підвищить швидкість здійснення угод, яка для динамічних валютних ринків є критичною величиною - чим вона більша, тим менша вірогідність втрат від не передбачуваних коливань валютних курсів та стабільніший валютний ринок.
Україні складно досягти того досконалого рівня розвитку інфраструктури валютно-фінансового та фондового ринків, який притаманний розвинутим державам. Тут він створювався протягом багатьох десятиріч, тому модель наздоганяючої модернізації є неприйнятною для української економіки, і краще зосередити зусилля на впровадженні і використанні останніх досягнень у цій сфері.
Важливим напрямком піднесення розвитку фондового ринку в Україні на новий шабель є підготовка спеціалістів за спеціальністю фінансового інженирінгу. Вона передбачає проектування, розробку і реалізацію нових фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансів. Головне завдання, яким займаються фінансові інженери, - це управління ризиками. Для цього вони розробляють нові способи застосування існуючих інструментів або їхні нові комбінації для зменшення валютного і фінансового ризику, нові комп`ютерні програми для арбітражу, хеджування ризиків і програмної торгівлі. Потреба напрацювання необхідного обсягу знань і досвіду у цій сфері на сучасному етапі розвитку фондового ринку України дуже велика.
Підсумовуючи, зазначимо, що основою запровадження інноваційної моделі зростання економіки і утвердження України як високотехнологічної держави є створення системи фінансових інститутів і застосування різноманітних валютно-фінансових інструментів, утвердження сучасного надійного механізму виконання угод з цінними паперами, зокрема валютними деривативами; створення умов для підвищення конкурентних можливостей валютно-фінансового ринку України з подальшою його цивілізованою інтеграцією у міжнародні ринки капіталу; інтенсифікація процесу гармонізації політики держави на фондовому ринку з кредитно-грошовою та валютною політикою.
Повноцінний та дієвий механізм реалізації валютно-фінансових інструментів страхування від валютних ризиків дозволить вирішити проблему стабілізації національної валюти, мобілізувати необхідні внутрішні та зовнішні інвестиції для модернізації промисловості, сільського господарства, інших галузей економіки, без чого неможливо забезпечити стійке довготривале економічне зростання.
3.2 Місце банків у системі валютного контролю
Валютний контроль - система, у рамках якої держава здійснює контроль над всіма або деякими операціями з іноземною валютою або дорогоцінними металами, у яких беруть участь його громадяни. Валютний контроль використовують для підтримки платіжного балансу, а також для запобігання падіння курсу валюти тоді, коли вважають, що повна свобода валютних операцій може призвести до цього [42].
Розвиток господарства будь-якої країни значною мірою визначається життєздатністю системи її валютних відносин. Це пов`язано з тим, що в нинішніх умовах інтернаціоналізації господарських зв`язків та глобалізації фінансових ринків зростає залежність внутрішніх фінансових систем від ситуації на валютному ринку. Слід урахувати й те, що валютна сфера вважається вважається чи не найскладнішою за своєю внутрішньою будовою у системі господарських зв`язків.
Валютний контроль - важлива складова економічної політики держави. Він сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики держави ще не зміцніла. Зважаючи на вітчизняні реалії, валютний контроль є однією з головних умов здійснення Національним банком політики твердої процентної ставки, оскільки свобода руху капіталів і спекулятивні операції можуть призвести до зменшення обсягів валютних резервів та до криз у валютній сфері.
Крім того, валютний контроль сприяє розвитку економіки країни, бо мобілізує національні заощадження для інвестування не в іноземні підприємства, а у вітчизняні, що дуже важливо у нинішніх умовах, коли ще досить проблемним залишається залучення іноземних інвестицій.
Після приєднання України до статуту Міжнародного валютного фонду Національний банк України не може обмежувати проведення розрахунків між резидентами та нерезидентами за поточними торгівельними валютними операціями у національній грошовій одиниці, оскільки це суперечить зазначеному документу. Тому органи валютного контролю для реалізації економічної політики держави змушені вживати адміністративних заходів, спрямованих на підтримку курсу гривні та регулювання платіжного балансу.
До елементів валютного контролю належать:
валютні обмеження, тобто система правових, економічних і організаційних заходів, яка регламентує операції з національною та іноземними валютами, золотом тощо;
нагляд за валютними операціями;
реєстрація валютних операцій, тобто констатування юридичних фактів здійснення операцій з метою надання їм законності;
бухгалтерський облік валютних операцій відповідно до чинних міжнародних і національних стандартів [69].
На підставі вищепереліченого можна сформулювати визначення валютного контролю як сукупності дій державних органів та банківської системи. Спрямованих на регулювання законності укладання юридичними і фізичними особами угод із використанням валютних цінностей.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” сферою валютного контролю є валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов`язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що перебувають за межами України.
Система валютного контролю є дворівневою. Суб`єкти валютного контролю можна умовно поділити на органи валютного контролю - а це уряд, місцеві органи виконавчої влади, Національний банк України, та агентів валютного контролю, якими є уповноважені банки.
Розглянемо докладніше повноваження комерційних банків у сфері валютного контролю. Як уже зазначалося, згідно з чинним законодавством стан уповноваженого банку в системі валютного контролю визначається його статусом агента валютного контролю, який підзвітний Національному банку України. При цьому банки виступають як активні, і як пасивні учасники валютних правовідносин. Активний учасник, уповноважений банк наділяється контрольними повноваженнями щодо своїх клієнті, будучи пасивним учасником, уповноважені банки як агенти валютного контролю самі є суб`єктами контролю з боку Національного банку.
Така модель має свої позитивні, так і негативні сторони. Одним із негативних моментів є „Конфлікт інтересів" - тобто об`єктивна суперечність між комерційною природою банків та закріпленнями за ними обов`язками валютного контролю, що характерні за своєю суттю для державних органів. Проте чинну інституційну схему валютного контролю в цілому та місце у ній банків не слід розглядати як щось створене в період становлення ринкових відносин і зумовлене тільки українською специфікою переходу до ринку. При її створенні влада орієнтується на досвід інститутів валютного контролю провідних промислових країн, де такий досвід формувався упродовж десятків років.
Крім того, понад десятирічна практика роботи в умовах системи дворівневого валютного контролю свідчить про досить високу ефективність обраної системи, в чому значна роль належить уповноваженим банкам, які виконують функції агентів валютного контролю.
Завдання та функції уповноважених банків як агентів валютного контролю випливають із головних напрямів валютного контролю і полягають у: визначенні відповідності операцій, що проводяться, чинному законодавству; перевірці виконання резидентами зобов`язань в іноземній валюті, в тому числі зобов`язань із повернення експортної виручки й продажу її частини на внутрішньому валютному ринку; перевірці обгрунтованості купівлі іноземної валюти і платежів в іноземній валюті та валюті України, якщо операції проводяться між резидентами і нерезидентами; забезпеченні повноти і об`єктивності обліку й звітності за валютними операціями.
Розглядаючи докладніше ці напрямки роботи уповноважених банків, слід виділити функції уповноважених банків, що здійснюються у межах системи митно-банківського валютного контролю експортних та імпортних операцій, яка передбачає оперативний обмін інформацією між уповноваженими банками, митними органами та Національним банком України.
Треба сказати і про ту значну роль, яку виконують уповноважені банки у сфері обліку і контролю операцій між резидентами і нерезидентами в національній валюті та операції з купівлі нефінансовим сектором економіки іноземної валюти на внутрішньому фінансовому ринку.
Останніми роками діяльність уповноважених банків як агентів валютного контролю була орієнтована також на забезпечення моніторингу за договорами клієнтів, що мають будь-які ознаки, котрі вказують на потенційну можливість відпливу капіталу з країни. До створеної автоматизованої бази даних щомісяця приходить інформація про таких клієнтів.
Говорячи про технологію валютного контролю, можна констатувати, що вона базується на таких головних принципах:
Ідентифікації учасників валютних правовідносин (як резидентів, так і нерезидентів);
Облік угод (договорів, що є основою для проведення валютних операцій, у тому числі фіксування їхніх головних умов, зокрема тих, які визначають порядок проведення операцій, види рахунків та їхні режими, що встановлюється Національним банком України;
Ідентифікації платежів із прив`язкою їх до конкретних угод (договорів).
Щоб ідентифікувати особливості діяльності банку до вимог чинної нормативної бази у сфері валютного контролю, кожен банк може розробити низку внутрішніх нормативних документів. Такими документами можуть бути порядок здійснення валютного контролю певним банком, положення про структурні підрозділи, які здійснюють валютні операції, та посадові інструкції для відповідальних працівників. Внутрішня нормативна база валютних операцій закріплює повноваження щодо прийняття рішення із питань проведення власних операцій банку з іноземною валютою, визначає вимоги до документів, які є підставою для оформлення операцій та забезпечують їхню санкціонованість. Внутрішні нормативні документи регламентують також окремі сфери діяльності.
В організаційному плані система валютного контролю має повторювати контури структури банку в частині підрозділів, що здійснюють операції з іноземною валютою.
Особлива роль у системі валютного контролю в банку відводиться відділу розрахунків за експортно-імпортними операціями та валютного контролю. До його компетенції належить здійснення контрольних процедур, пов`язаних з торгівельними й капітальними операціями клієнтів банку, зокрема контроль контроль терміну розрахунків за експортно-імпортними операціями в іноземній валюті на умовах відстрочки платежів чи поставок, розрахунків клієнтів у гривнях за експортно-імпортними операціями з нерезидентами, розрахунків в іноземній валюті з нерезидентами в іноземній валюті (відповідно до отриманої ліценції Національного банку або за договором комісії).
Інформаційна система валютного контролю покликана забезпечити адекватність і повноту контрольних процедур. Відповідно до Інструкції „Про порядок здійснення контролю й отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, відділ експортно-імпортних операцій і валютного контролю реєструє усі операції клієнтів у межах торговельного обігу у журналах експортно-імпортних операцій.
Аналіз ефективності валютного контролю передбачає й зіставлення витрат і доходів. Слід визнати, що у цій системі координат здійснення функцій агента валютного контролю для банку суто витратне. При цьому функції, закріплені за банками, по суті можна визначити як функції розслідування, а не інформування компетентних органів.
На банківські установи України покладено обов`язки, які в зарубіжних країнах виконують інші органи (податкові, митні тощо). Скажімо, головним принципом валютного контролю в Італії є повідомлення до державних органів про всі операції резидентів в іноземній валюті. Відповідні банки даних зберігають і накопичують Італійське валютне бюро та Фінансова гвардія.
У Великобританії більшість повноважень щодо валютного контролю здійснює Банк Англії. Він керує діяльністю своїх філій та представництв у більшості комерційних банків (як британських, так і іноземних), що на території Великобританії. Низку повноважень мають також органи митниці та акцизів.
У Франції, де акцент із функцій валютного й експортного контролю перенесено на удосконалення методів боротьби з відмиванням грошей, статистичний облік і аналіз інформації здійснює державний контрольний орган при міністерстві економіки, фінансів та бюджету - Національного митного управління та центральної служби поліції боротьби з великими фінансовими правопорушеннями.
У Японії більшість питань валютного контролю є компетенцією міністерства зовнішньої торгівлі й промисловості. На банки покладено лише деякі контрольні функції - попередження та обмеження незаконних платежів резидентів.
В Україні покладення на банки широкого кола функцій агентів валютного контролю пояснюється зазвичай монопольним становищем банківської системи як єдиного організму у сфері розрахунків.
Можна погодитися з твердженням, що жоден інший орган чи установа не мають такого оперативного і повного доступу до інформації про операції, пов`язаних з обігом коштів. Але у цьому контексті можна було б обмежити функції банків наданням достовірної інформації щодо вимог та зобов`язань резидентів і нерезидентів. Постійне ж ускладнення правил валютного контролю, надання йому характеру „поліційних функцій" не лише потребує додаткових затрат, наражає банки на додаткові (неринкові) ризики, а й заважає встановленню довірливих відносин з клієнтами.
Для забезпечення інтересів держави, клієнтів та банків треба удосконалити чинну нормативну базу.
Доцільно було б запровадити обмін даними між митними органами та банками за допомогою електронного зв`язку в режимі on-line. За банками можна було б залишити обов`язок надавати інформацію про рух коштів за рахунками клієнтів, а процедури звіряння відповідності товарних і грошових потоків перекласти на державні органи валютного контролю. Це питання потребує вирішення у межах розроблення Закону України про валютне регулювання та валютний контроль. При цьому слід надати більшого значення усуненню суперечностей чинної бази валютного регулювання і контролю.
Є думка про потребу створення єдиного державного органу валютного контролю. Зусилля якого будуть спрямовуватися насамперед на боротьбу з „брудними" грошима та їх відмиванням, у тому числі через офшорні зони. Концентрація функцій валютного контролю допоможе централізувати потоки інформації і підвищити таким чином ефективність контрольних процедур.
Отже, держава поклала на банки важливі функції щодо контролю за дотриманням клієнтами вимог чинного законодавства. Оскільки будь-яка похибка розглядається компетентними органами як невиконання банком функцій агента валютного контролю, розроблення й реалізація принципів побудови системи валютного контролю банку мають дуже важливе значення.
3.3 Моделювання впливу валютних та цінових шоків на формування експорту. Ефект гістерезисну
Відкрита енергозалежна економіка України дуже чутлива до дій регулюючих органів у сфері валютно-курсової політики. Нині, в умовах загрози стрімкого зростання цін на енергоносії, необхідно добре розуміти взаємодію внутрішніх механізмів процесу протидії енергетичним шокам за допомогою змін валютного курсу та передбачати економічні наслідки таких змін.
Сьогодні економіка України перебуває під впливом ряду екзогенних та ендогенних шоків, най значущим з яких є шок пропозиції, пов`язаний із вірогідними сценаріями підвищення імпортних цін на газ. Висока залежність економіки України від імпорту газу зумовлена низкою факторів, серед яких можна виділити такі: практично половина джерел пропозиції первинної енергії в Україні базується на використанні газу, витрати на газ становлять значну частку в структурі витрат промислових підприємств, власний видобуток газу забезпечує лише приблизно 25% потреби проміжного та кінцевого споживання в економіці.
Відтак сьогодні одним із ключових завдань макроекономічного регулювання є розробка адекватних стратегічних та оперативних заходів щодо адаптації економіки до шоків цін на енергоносії.
Відомо, що для відкритої економіки одним із головних каналів негативної дії цих шоків є канал зростання витрат в експортних галузях, внаслідок чого падає конкурентоспроможність експорту. Як захисний захід деякі експерти, зокрема МВФ, пропонують перехід до гнучкішого валютного курсу, що призведе до здешевлення національної валюти і поліпшення умов для експортерів.
На перший погляд, аргументація, що базується на логічному взаємозв`язку „девальвація - зростання експорту - поліпшення торгівельного балансу - економічне зростання”, доволі переконлива. Але для перехідної економіки з високими інфляційними очікуваннями, загальною нестабільністю, слабко розвинутою фінансовою інфраструктурою, відсутністю інструментів і традицій хеджування валютних ризиків така логіка може призвести до протилежних наслідків.
Економіка України настільки чутлива до дій регулюючих органів у сфері валютно-курсової політики, що будь-які зміни валютного курсу стають пусковим механізмом ланцюгової реакції, яка швидко поширюється кількома каналами. Саме тому рішення у цій сфері повинні базуватися на ретельних розрахунках можливих сценаріїв розвитку подій за допомогою адекватного модельного інструментарію. На рівні органів прийняття рішень необхідне глибоке розуміння всіх механізмів, через які валютний курс впливає на економічні процеси в Україні, аби цей вплив не став черговим шоком, коли ліки стають не безпечнішими ніж сама хвороба.
Нині, нажаль бракує адекватних макроекономічних моделей впливу енергетичних шоків на перехідні економіки, що підтверджують і фахівці МВФ. Експертні оцінки також не мають міцного фундаменту за браком експертного досвіду у цій сфері. Крім того, об`єктивно не накопичені статистичні ряди, що відповідають вимогам традиційного економетричного моделювання для аналізу цих шоків у перехідних економіках. Тому вихід полягає у розробці моделей іншої природи, а саме оптимізацій них та імітаційних моделей, які розкривають внутрішню структуру досліджуваного економічного явища і мікроекономічні корені процесів, що проявляються на макрорівні.
Гістерезис - це така властивість відкритих динамічних систем, коли минулі зміни керуючого параметра породжують ефект післядії, тобто стійку реакцію в поведінці системи в майбутньому, коли дія керуючого чинника вже закінчилась [82].
У процесі формування експорту ефект гістерезисну дуже яскраво проявляється в разі стрімких коливань валютного курсу. Цей ефект може позитивно або негативно впливати на торгівельний баланс залежно від динамічних параметрів процесу.
Поточна ситуація в Україні (з огляду на 5-ти відсоткову ревальвацію гривні у квітні 2005 року) є класичною для прояву гістерезисну і потребує його ретельного дослідження.
У зовнішній торгівлі стійкі наслідки тимчасових шоків валютного курсу зумовлюються з існуванням неліквідних, так званих „потоплених" витрат (sunk costs), які несуть підприємства, забезпечуючи вхід на експортні ринки (витрати входу - entery costs), або згортання своєї експортної діяльності (витрати виходу - exit costs). Витрати входу пов`язані з інвестиціями в канали збуту, рекламу, контрактні стосунки із споживачами та інші дії щодо захоплення ринку. Як правило, за рахунок витрат входу створюються певні специфічні для підприємства активи, які не можна повернути або перенести у інше місце. Якщо внаслідок несприятливої зміни курсу національної валюти діяльність експортера стає нерентабельною і приймається рішення про вихід із даного ринку, інвестиції у вхідні витрати втрачаються. Таким чином, через існування витрат входу і виходу закон однієї ціни на практиці не виконується. Тому взаємозв`язок між валютним курсом і обсягом експорту складніший, ніж у моделях, побудованих на цій теоретичній передумові.
Коли національна валюта тимчасово девальвує, вхід на зовнішні ринки може бути вигідним для певних підприємств - потенційних експортерів, навіть за наявності вхідних витрат. Якщо вони увійшли на зовнішній ринок і розпочали експортну діяльність, а курс у подальшому повернувся до свого початкового рівня, експорт може залишитися рентабельним і підприємства продовжують експортувати, доки доходи покривають змінні витрати. З огляду на гостру конкурентну боротьбу на зовнішніх ринках необхідно врахувати й те, що навіть у випадку недостатньої прибутковості продажу підприємство може залишатися на ринку, оскільки повернення на ринок у майбутньому (за сприятливих змін валютного курсу) потребуватиме додаткових витрат порівняно з витратами фірм, уже присутніх на ринку. Якщо і вдасться забезпечити достатні обсяги продажу, кінцева ефективність стає значно нижчою, ніж у фірм, котрі традиційно працюють на цьому ринку.
Аналогічний ефект, але протилежного напрямку, виникає в ситуації циклу „ревальвація - девальвація". Таким чином у наслідок тимчасових коливань валютного курсу можуть виникнути стійкі довгострокові ефекти, пов`язані із змінами обсягів експорту, а відповідно і торгівельного балансу.
Оскільки ефект гістерезисну виникає внаслідок прийняття рішень окремими підприємствами, частіше його досліджують із мікроекономічних позицій. На цьому підґрунті з`ясовують вплив змін валютного курсу, які можуть стати пусковим механізмом або початку експортної діяльності підприємств, або згортання їх активності на зовнішніх ринках. При цьому поведінка підприємств змінюється дискретно в ті моменти, коли зміни валютного курсу проходять критичні порогові рівні, відображені на Рис.3.1
Розглянемо детальніше певне підприємство, рішення якого про експортну діяльність залежить від рівня валютного курсу. По осі ОХ відкладено рівень валютного курсу (кількість національної валюти за одиницю іноземної), по осі ОУ - бінарний параметр, який приймає значення 0 у разі прийняття рішення про відсутність експортної діяльності, й 1 - у разі рішення про початок або продовження експортної діяльності.
Якби витрат входу та виходу не було, то критичним для прийняття рішення щодо участі у експортній діяльності був би рівень курсу беззбитковості експортера е*, який можна розрахувати за формулою:
е* = Qvpv + Cex /Qex - Qgpg - Qimpim (3.1)
де Qv - обсяг продукції внутрішнього ринку в структурі витрат; pv - внутрішні ціни; Cex - інші внутрішні витрати експортера; Qex - обсяг реалізації на експорт; Qg - об`єм використання газу; pg - ціна закупівлі газу підприємством; Qim - обсяг іншої імпортної продукції в структурі витрат; pim - ціна на іншу імпортну сировину в структурі витрат в іноземній валюті.
Зростання витрат за імпортом, зокрема, внаслідок підвищення ціни на газ, веде до зростання курсу беззбитковості.
Якби не було витрат входу та виходу, девальвація національної валюти до рівня е* діяла б як спусковий механізм зростання кількості підприємств-експортерів і збільшення експорту країни в цілому. Аналогічно ревальвація до рівня нижче е* була б спусковим механізмом для згортання експортної діяльності підприємств і скорочення експорту країни. Проте в реальності існують неліквідні витрати входу і виходу. Тому критичні значення прийняття рішень є крайніми точками інтервалу, які знаходяться від курсу беззбитковості праворуч на відстані питомих витрат входу на експортний ринок (a - e*), ліворуч - на величину питомих витрат виходу з нього (e* - b).
Таким чином, спусковим механізмом зростання або скорочення експортує не курс беззбитковості, а рівень курсу, який дорівнює а (для зростання експорту) і b (для скорочення експорту) Інтервал (a - b) доцільно назвати валютним коридором підтримання підприємством статус-кво: якщо воно було експортером до зміни курсу, то продовжує працювати на внутрішньому ринку і не несе витрат входу на зовнішній ринок.
Якщо зміни валютного курсу виходять за рамки цього коридору, то підприємства змінюють свій статус: за девальвації рівня вище а потенційні експортери виходять на зовнішні ринки і рівень експорту країни завдяки їх діяльності підвищується; за ревальвації курсу до рівня нижче b підприємства виходять із зовнішнього ринку і рівень експорту скорочується.
Якщо тимчасові зміни валютного курсу призводять до описаного вище переключення статусу підприємств, то у зовнішній торгівлі виникає стійке явище, яке і є сутністю ефекту гістерезису.
Поведінка підприємства-експортера на мікрорівні моделюється за допомогою дискретної петлі гістерезису. Якісні характеристики цієї стилізованої моделі не змінюються в разі багатоперіодної оптимізації поведінки підприємства. У разі зростання цін на імпортовану сировину (зокрема на газ) петля гістерезису пересувається праворуч. Навіть у ситуації невизначеності якісний принцип моделі зберігається. При цьому валютний коридор збереження підприємством статус-кво стає ширшим. І це додатково підсилює ефект гістерезису.
Надалі скористаємося процедурою агрегування, яка дає змогу узагальнити поведінку різнорідних підприємств, котрі характеризуються своєю дискретною петлею гістерезису. Це дасть змогу отримати макроекономічну безперервну петлю гістерезису, яка моделює внутрішній механізм формування експорту при зміні валютного курсу.
Поведінку агрегованої системи проілюстровано діаграмою на Рис 3.1 Кожне потенційне експортуюче підприємство j характеризується своїм набором параметрів aj/bj, тобто рівнями валютного курсу, за яких відбувається переключення його зовнішньоекономічного статусу. На діаграмі a/b всі точки a/b розміщено в трикутній області вище бісектриси першого квадранту, тобто там, де аj ? bj.
Процедура агрегування виконана без обмеження загальності розбіжностей структури витрат підприємств. Точка на прямій a = b відображають ситуацію відсутності витрат входу і виходу. Координати точок в області вище та ліворуч від прямої a = b відображають множину усіх експортуючих підприємств, а також всіх потенційних експортерів із відповідною структурою змінних витрат і витрат входу і виходу.
Рис.3.1 Ефект гістерезису в процесі формування експорту на макрорівні
Припустимо, що початкова ситуація в точці А на Рис 3.1 відповідає рівню валютного курсу е0, який стимулює розвиток діяльності експортуючих підприємств (область S+) і залишає частину потенційних експортерів у неактивному стані (область S-). Очевидно, що підприємства потрапляють в область S+ або S - залежно від їх структури питомих витрат та витрат входу і виходу. Область S+ відображає агрегований експорт в економіці за рівня валютного курсу е0.
При девальвації національної валюти до рівня е1 (Рис3.1) деякі підприємства з області S - перейдуть в активний стан експортної діяльності і профінансують свої витрати входу на зовнішній ринок (Область АВС). Якщо в майбутньому відбудеться ревальвація курсу національної валюти до початкового рівня е0. частина підприємств із відповідною структурою витрат змушена буде згорнути свою діяльність на експортному ринку (область АВЕ). При цьому попри те, що валютний курс повернувся до початкового рівня, частина нових експортерів, витрати входу в ринки для яких більші, ніж втрати від реалізації, залишаться на зовнішньому ринку (область АЕС). Область АЕС - це результат макроекономічного явища ефекту гістерезису в зовнішній торгівлі.
Експорт може скоротитися до початкового рівня за додаткової ревальвації до величини е2. У цьому випадку частина підприємств, структура витрат яких відповідає області AEDFG, змушена буде піти з експортного ринку. Новы експортери, структура витрат яких відповідає області FDC, залишаться на експортному ринку, і таким чином загальний рівень експорту може повернутися до початкового рівня. Це додаткова ревальвація валюти (е2 - е0), яка забезпечує повернення експорту до початкового стану, носить назву корцитивної сили (аналогічно терміну з теорії магнетизму).
Внутрішній механізм формування агрегованого експорту на макроекономічному рівні в ситуації циклу ”девальвація - ревальвація" моделюється безперервною петлею гістерезису.
Аналогічний механізм, але в протилежному напрямку. Діє в ситуації, коли первинний валютний шок має форму ревальвації, за яким відбулося скорочення експорту. Дослідимо можливості подальшої девальвації вплинути на збільшення експорту і повернення його обсягу до початкового рівня.
Якщо рівень ревальвації сприяв запуску механізму переключення зовнішньоекономічного статусу частини підприємств, то повернення валютного курсу до початкового рівня внаслідок девальвації вже не в змозі збільшити експорт до початкового рівня. Ефект гістерезису зумовить лише часткове зростання обсягу експорту.
При цьому рівень зростання експорту залежатиме від структури питомих змінних витрат потенційних експортерів, а також від рівня необхідних витрат входу на експортний ринок.
Розбіжності між дискретною петлею гістерезису на мікрорівні та агрегованою петлею гістерезису на макрорівні зумовлені тим, що на мікрорівні можливі лише два стани - здійснення експортних операцій підприємства та їх відсутність. Переключення між цими станами задається певним критичним рівнем валютного курсу.
Безперервна петля гістерезису на макрорівні є результатом агрегування великої кількості різнорідних за витратами підприємств. У наслідок відсутності чітких критичних значень і розривів навіть невеликі зміни валютного курсу можуть мати стійкі ефекти гістерезису на мікрорівні при формуванні експорту і відповідно торгівельного балансу країни, що потрібно враховувати в процесі прийняття рішень у сфері валютно-курсової політики.
Розглянемо детальніше вплив підвищення цін на сировину на діяльність підприємств експортного сектору та на їх курс беззбитковості.
Залежність для рівня курсу беззбитковості експортерів, яка описується формулою (3.1), у явному вигляді вигляді включає ціни на газ. Звідси випливає, що динаміка курсу беззбитковості експортерів при зміні ціни на газ описується графіком ОА, що зображено на Рис.3.2
Якщо внаслідок технологічних змін виробництва підприємству вдасться зменшити об`єм споживання газу на ?Qg, тобто:
Q2g = Q1g - ?Qg > Q1g (3.3)
Крива залежності курсу беззбитковості від підвищення ціни на газ стає пологішою (ОВ), що ілюструє меншу вразливість експортерів до енергетичних шоків:
P2g = Qexpex - Qimpim / Q1g - ?Q (3.4)
Також корисним інструментом аналізу було б застосування показника валютної чутливості експортерів до шоків підвищення цін на газ, який обчислюється як еластичність курсу беззбитковості експортерів до зміни цих цін:
Рис.3.2 Залежність валютного курсу беззбитковості експортера від підвищення цін на сировину
Epx (e*) = Qgpg / Qexpex - Qimpim - Qgpg = 1/щ - ц - 1, (3.5)
Де щ = Qexpex / Qgpg, ц = Qimpim / Qgpg
Показник Epx (e*) дає змогу розрахувати, на скільки процентів зміниться курс беззбитковості експортерів, якщо ціни на газ зміняться на 1%. Кожне підприємство-експортер характеризується своїм специфічним показником валютної чутливості до підвищення ціни на газ. Який залежить від об`єму споживання газу, структури та обсягу витрат, цін на експортну продукцію та її обсяг. Крім того, враховуючи ефект гісткризису, до аналізу слід також додати витрати входу та виходу підприємств з експортних ринків.
Якщо курс беззбитковості збільшується, а витрати входу та виходу не зменшуються, то дискретна петля гістерезису підприємства зменшується праворуч. Знаючи параметри цього механізму і показники валютної чутливості для ключових підприємств експортної галузі, можна розрахувати відповідний середньогалузевий показник та інтегрований показник, що характеризує валютну чутливість експорту країни до енергетичних шоків.
Розроблений підхід дає змогу моделювати, з одного боку, вплив енергетичних та валютних шоків на окремі підприємства експортного сектору, а з другого - їх вплив на формування експорту в рамках певної галузі та на рівні економіки в цілому.
Автори продовжують розробки у даному напрямі для отримання конкретних сценаріїв реагування на можливий вплив енергетичних шоків на експорт, торгівельний баланс та економіку в цілому. Але вже сьогодні можна дійти певних висновків.
Відомо, що для нормального розвитку бізнесу, зокрема у зовнішньоекономічній сфері, дуже важливими екзогенними факторами є стабільність макроекономічного середовища в країні базування підприємства-експортера, передбачуваність змін курсу національної валюти та рівень довіри до політики уряду і центрального банку. Інакше закономірними явищами стануть вивезення капіталу за рубіж, втеча від національної валюти. Зростання доларизації та підвищення інфляційних очікувань. У цьому випадку поведінка ринкових агентів може спровокувати зростання вірогідності фінансової кризи за сценарієм „негативних прогнозів, що самореалізуються“.
Тому дії Національного банку України у сфері монетарної та валютно-курсової політики повинні мати системний характер і спрямовуватися на підтримку головного фактора - фактора стабільності. Зміни валютного курсу можуть не дати очікуваних результатів щодо зростання експорту внаслідок ефекту гістерезису, а лише зруйнують найважливіший на сьогодні фактор для економіки - фактор валютної стабільності.
Для ефективного формування валютного балансу важливий не лише окремо взятий показник - рівень номінального курсу гривні щодо долара, а й система показників, яка включає індекс зміни номінального курсу, індекс інфляції та інтегральний показник - реальний ефективний валютний курс. Тому здійснення циклів типу “ревальвація - девальвація" і перехід до гнучкішого валютного курсу були б сьогодні недоречними.
Перш ніж переходити до гнучкішого валютного режиму, необхідно створити механізм стабільності, альтернативний фіксації валютного курсу. Такий механізм у кінцевому вигляді має базуватися на внутрішніх процесах саморегулювання фінансових ринків з оптимальною участю центрального банку. А цього можна досягнути шляхом цілеспрямованих системних дій щодо розвитку інструментів фінансового ринку, налагодження процентного каналу трансмісійного механізму й оптимізації ролі політики рефінансування.
3.4 Особливості та перспективи валютного фінансування банками національної економіки
Банківські установи відіграють значну роль у формуванні валютних ресурсів, що надходять у національну економіку зі світової фінансової системи: вони їх акумулюють та перерозподіляють. Обсяги валютних ресурсів і характер цього перерозподілу істотно впливають на процес інтеграції національної економіки у світове господарство, формують фінансове середовище зовнішньоекономічної діяльності.
Проблематика фінансового забезпечення структурних зрушень у вітчизняній економіці є предметом дослідження багатьох вітчизняних економістів, проте аспекти функціонування фінансової системи зовнішньоекономічного сектору висвітлюються здебільшого фраментарно. Формування валютних ресурсів банками та їх перерозподіл вивчають економісти, які працюють над питаннями розвитку банківської системи. Проте вони досліджують ці проблеми у контексті загального розвитку банків і банківської системи. Водночас потреби пошуку нових порівняльних переваг вітчизняної економіки в міжнародному розподілі праці спонукають до аналізу спроможності й ефективності участі банків як провідних інститутів вітчизняної фінансової системи у фінансуванні процесів трансформації вітчизняного зовнішньоекономічного сектору.
Національна банківська система поступово інтегрується у світову фінансову систему, налагоджуючи тісні зв`язки із зарубіжними банківськими установами та міжнародними фінансовими організаціями. Основними джерелами валютних ресурсів банків, які вони можуть надати в економіку, є власний капітал, міжнародні та національний фінансові ринки.
Динаміка обсягів фінансування у валюті зумовлюється низкою зовнішніх і внутрішніх факторів, зокрема кон`юнктурою світових фінансових ринків, рівнем розвиток вітчизняних банків, особливостями співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями [80].
Проте аналіз структури валового зовнішнього боргу країни свідчить, що частка комерційних банків у структурі боргу невелика: на початок 2008 року вона становила 8,5%, збільшившись на 67% порівняно з 2007 роком, коли дорівнювала 7,2% від суми зовнішнього боргу. Тобто участь банків у формуванні фінансових потоків, які запозичуються країною з міжнародної економіки, залишається незначною, що обмежує її ресурсоспроможність.
Упродовж 2004 - 2008 років, за даними платіжного балансу країни, відбулися суттєві зрушення в інструментальній структурі залучених банками міжнародних фінансових ресурсів - з`явилися нові боргові інструменти (Рис.3.3) Зазначені зміни дали змогу урізноманітнити умови залучення та збільшити їх обсяг шляхом виходу банків на нові сектори міжнародного фінансового ринку. Завдяки емісії боргових цінних паперів у 2006 році банки залучили ресурсів у 3,5 раза більше, ніж у 2003 році. Також протягом 2005 - 2007 років у 2,5 раза зріс обсяг довгострокових кредитів, залучених банками з міжнародного фінансового ринку, - вони становили 21,3% від залучених коштів, що дало змогу збільшити ресурсоспроможність національних банків на внутрішньому ринку та оптимізувати строкову структуру кредиту. Загалом на початок 2008 року банки залучили з міжнародного ринку 2600 млн. доларів США.
Рис.3.3 Структура ресурсів, залучених українськими банками з міжнародних джерел
Таким чином, операції банків на міжнародних ринках можна розглядати як перспективне джерело валютних надходжень поряд із прямими іноземними інвестиціями, експортною виручкою та державними запозиченнями, за рахунок якого можна диверсифікувати їх структуру, забезпечити оптимізацію цінових умов ресурсозбереження процесів структурних зрушень.
Процеси інтеграції міжнародної економіки у світове господарство спричиняють якісні зрушення у структурі суб`єктів зовнішньоекономічного сектору, що відображається у характері операцій банків на валютному ринку. Впродовж останніх років це забезпечило певні зміну у характеристиках фінансових потоків, які формуються банками в іноземній валюті за рахунок залучення ресурсів на внутрішньому ринку. Їх дослідження дає змогу оцінити спроможність банків забезпечувати економічні зрушення валютними ресурсами у відповідних обсягах і відповідного характеру. Так, аналіз структури залучених банками на рахунки клієнтів ресурси у іноземній валюті свідчить про значне збільшення питомої ваги рахунків фізичних осіб - із 39,1% у 1998 році, до 68,*% у 2008 році; це доводить, що в процесах нагромадження надається перевага саме іноземній валюті. Позитивним фактором зазначених процесів у валютному секторі банківських операцій є збільшення довгострокових ресурсів, які банки отримують від своїх клієнтів. Так, частка довгострокових залучень у продовж досліджуваного періоду значно збільшилася - із 7,9% від загального обсягу залучених банками ресурсів на рахунки своїх клієнтів у 1998 році до 47,7% у 2008 році. Відтак зростає обсяг довгих грошей в іноземній валюті, які банки можуть використати на фінансування інвестиційної діяльності, інвестиційного імпорту (Додаток Б).
Як бачимо, збільшення валютних ресурсів банків змінило валютну структуру портфеля банківських кредитів: якщо до 2006 року кредитування у національній валюті відбувалося швидшими темпами, то у 2006 році кредитування у іноземній валюті набуло випереджальної динаміки; ця тенденція збереглася і в 2007 році.
Прискорене збільшення обсягів кредитування в іноземній валюті насамперед пов`язане із збільшенням ресурсної бази за рахунок зростання коштів, залучених від фізичних осіб строком понад 1 рік (на 73%), та зростання валютних депозитів: за 10 місяців 2008 року заощадження у національній валюті збільшилися на 36,5%, в іноземній валюті на - 41,4%. Поповнилася ресурсна база комерційних банків і за рахунок значних обсягів експортної діяльності, зумовлених сприятливою кон`юнктурою на світових ринках для провідних експортних галузей.
Традиційна функція банків - перерозподіл залучених ресурсів - у секторі валютних кредитів реалізується з певною специфікою: серед позичальників переважають суб`єкти господарювання. Впродовж 2002 - 2008 років їх частка у валютних кредитах коливалася в межах від 80% до 99%. Позитивні зміни відбулися у строковій структурі кредитів, наданих суб`єктам господарювання, - протягом зазначеного періоду частка довгострокових коштів зросла удвічі. Останні зрушення безумовно є наслідком змін в обсягах та строковій структурі залучених банками валютних ресурсів.
Серед факторів, які впливають на активність валютного сектору банківської діяльності, головними є курсовий, ціновий та нормативний. Сукупність цих чинників формує стан банківського кредитування у валюті. В окремі періоди вплив кожного з них може бути вирішальним.
Курсовий фактор впливає на динаміку валютного фінансування банками економіки передусім завдяки стабільності валютного курсу. За підрахунками, тенденція до знецінення національних грошей упродовж 1997-2000 років темпами у 22,5% середньорічного приросту зумовили середньорічний темп приросту обсягів валютних кредитів у 18,7%, тоді як зміцнення гривні протягом 2001 - 2004 років сприяло зростанню середньорічних темпів приросту обсягів валютних кредитів до 33,8% [59].
Специфічною особливістю динаміки кредитування банками в іноземній валюті є її нестійкість через залежність від фактора інфляційних очікувань суб`єктів економіки, що є прямим наслідком дії ефекту внутрішнього відпливу капіталу.
Це явище характерне для країн із недостатньо розвинутими фінансовими системами, висуває певні вимоги щодо завдань їх грошово-кредитної політики.
Кредитори надають перевагу кредитуванню в іноземній валюті для страхування інфляційних ризиків, а позичальники в умовах, коли ціни гривневих ресурсів містять компоненту, пов`язану з високими інфляційними очікуваннями кредитора, надають перевагу валютним кредитам з метою зниження вартості запозичення. Такі тенденції, з точки зору ефективності використання валютних ресурсів у національній економіці свідчать, швидше, про недостатню ефективність їх використання.
Динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку впродовж 2000 - 2007 років, свідчить про зазначену залежність. Зростання інфляційних очікувань протягом другої половини дев`яностих років істотно активізувало ринок кредитів у іноземній валюті, а в 2006 році зумовило тенденцію випереджальної динаміки валютних кредитів.
Таблиця 3.1
Розподіл кредитів, наданих банками в економіку України в іноземній валюті, за позичальниками
|
Види ресурсів |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
2008 рік |
||||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
Усього кредитів наданих в економіку |
9006 |
100 |
12528 |
100 |
17572 |
100 |
28272 |
100 |
37372 |
100 |
|
|
Кредити надані суб`єктам господарювання |
8858 |
98,4 |
12098 |
96,6 |
16231 |
92,4 |
23290 |
82,4 |
29220 |
78,2 |
|
|
В тому числі: |
|||||||||||
|
короткострокові |
15000 |
79,2 |
8760 |
72,4 |
10870 |
67 |
11695 |
50 |
12708 |
43,5 |
|
|
- довгострокові |
1843 |
20,8 |
3338 |
27,6 |
5361 |
33 |
11631 |
50 |
16512 |
56,5 |
|
|
Кредити, надані фізичним особам |
147 |
1,6 |
430 |
3,4 |
1341 |
7,6 |
4982 |
17,6 |
8151 |
21,8 |
|
|
В тому числі: |
|||||||||||
|
короткострокові |
142 |
96,5 |
424 |
98,6 |
627 |
46,8 |
886 |
17,8 |
1003 |
12,3 |
|
|
- довгострокові |
5 |
3,5 |
6 |
1,4 |
714 |
55,2 |
4096 |
82,2 |
7148 |
77,7 |
Ціна запозичення є ще одним фактором, який формує динаміку запозичення в іноземній валюті. Зниження ставки продовж 2002 - 2008 років майже вдвічі (з 20% до 11,6%) було вагомим фактором активізації валютних кредитів.
На характер перерозподілу банками валютних коштів значно вплинула лібералізація регулювання валютного ринку, скасування низки обмежень на кредитування у валюті.
Прийняття рішення про відміну обмежень на позички фізичним особам у 1999 році сприяло збільшенню обсягів довгострокового кредитування громадян у 2000 році, довгострокове кредитування фізичних осіб у валюті збільшилася у 113 разів і становило 55,2% від усіх наданих ним валютних позичок. У 2003 році ця тенденція набула подальшого розвитку, і частка довгострокових кредитів у валюті зросла до 82% (Таблиця 3.1).
Зазначені структурні зрушення у валютному фінансуванні свідчать про тенденції щодо використання іноземної валюти на потреби, не пов`язані з функціонуванням зовнішньоекономічного сектору та підтверджують наявність ефекту внутрішнього відпливу капіталу. Це свідчить про певну незрілість вітчизняної фінансової системи, її неповну відповідність тим завданням, які постають перед національною економікою на сучасному етапі [87].
Такий стан підтверджується значним відставанням темпів фінансування інвестицій у валюті від темпів обсягів зростання довгих грошей, залучених банками навіть після макроекономічної стабілізації вітчизняної економіки. Так, упродовж 2004 - 2008 років залучення довгострокових ресурсів у іноземній валюті збільшилося в 56 разів, а фінансування інвестицій протягом цього ж періоду - лише у 9 разів. Проте хоча довгі інвестиційні ресурси формуються у незначних для економіки обсягах, позитивною тенденцією, безумовно, є те, що інвестиції у валюті з 2002 року зростають із випереджальною динамікою порівняно із швидкістю збільшення обсягів кредитів, які спрямовуються на поточні потреби Зазначена тенденція свідчить про поступову переорієнтацію банків на зростання попиту на інвестиційні ресурси відповідно до потреби фінансування процесів оновлення матеріальної бази суспільного виробництва. Однак темпи структурних зрушень у перерозподілі валютних ресурсів не можуть забезпечити процеси модернізації через незначні обсяги ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестицій. Попри те, що впродовж останніх п`яти років вони зросли у 4 рази та становили у 2008 році близько 4 млрд. грн., потреба вітчизняної економіки у подібних фінансових ресурсах є на порядок більшою (Таблиця 3.2). Тому постає проблема щодо створення умов для закріплення позитивних тенденцій та забезпечення їх розвитку.
Таблиця 3.2
Кредити, надані банками в економіку України в іноземній валюті, за призначенням
|
Види ресурсів |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
2008 рік |
||||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
Усього кредитів, наданих в економіку |
9006 |
100 |
12258 |
100 |
17572 |
100 |
28272 |
100 |
37372 |
100 |
|
|
Кредити, надані на фінансування поточної діяльності |
8389 |
93,1 |
11765 |
93,9 |
Подобные документы
Економічний зміст валютної діяльності банка, її економічні межі. Механізм правового забезпечення діяльності банків на валютному ринку України, розробка концептуального підходу до удосконалення, система відповідних інструментів і механізмів реалізації.
магистерская работа [1,2 M], добавлен 18.04.2015Сутність та класифікація учасників фондового ринку України. Стратегія і питома вага операцій з цінними паперами в діяльності банків України. Цінні папери в якості платіжних інструментів. Емісійна та інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів.
отчет по практике [3,0 M], добавлен 19.09.2010Характеристика операцій з торгівлі на міжбанківському валютному ринку. Умови торгівлі іноземною валютою, яка здійснюється через уповноважені банки виключно на міжбанківському валютному ринку України. Валютні операції на прикладі "Райффайзен Банк Аваль".
курсовая работа [83,0 K], добавлен 10.06.2011Головні поняття та суб'єкти валютного ринку. Дослідження ролі та місця банків на світовому і національному валютному ринку, обґрунтування важливості оптимізації управління валютними операціями та ризиком валютної позиції. Методи державного регулювання.
дипломная работа [890,3 K], добавлен 19.09.2010Розгляд діяльності комерційних банків на світовому ринку цінних паперів та в Україні. Аналіз їх емісійної та інвестиційної діяльності на фінансовому ринку. Визначення основних причин, які стимулюють банки до проведення операцій з цінними паперами.
статья [19,6 K], добавлен 21.09.2017Поняття та класифікація валютних операцій, головні проблеми та перспективи вдосконалення відповідної системи. Механізм формування валютного курсу в Україні. Природа і сутність комерційних банків, їх роль і місце в економіці держави, головні операції.
курсовая работа [265,2 K], добавлен 30.08.2014Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку. Види діяльності на ринку цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку. Функції фондової біржі. Торгівля цінними паперами на організаторах торгівлі.
курсовая работа [76,3 K], добавлен 23.02.2011Депозитна діяльність як одна із основних видів діяльності комерційних банків. Дослідження динаміки руху грошових коштів на депозитному ринку, з’ясування за допомогою статистичного методу групування банків. Регулювання та контроль за діяльністю банків.
статья [443,3 K], добавлен 19.09.2017Торгівля з використанням позикового капіталу на валютному ринку (маржинальна). Стандартний контракт та принцип використання маржинального плеча на ринку Forex. Етапи укладання угоди, види ордерів. Інтернаціоналізація міжнародних фінансових ринків.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 09.08.2009Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014
