3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет обліку і аудиту

Кваліфікаційна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня: спеціаліст обліку і аудиту

Дослідження організації внутрішнього аудиту АКБ "ПриватБанк" та розробка шляхів вдосконалення й перспективи розвитку

Київ, 2007 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Етапи формування й елементи банківського аудита

1.1 Створення і необхідність упровадження внутрішнього аудита в банках

1.2 Організаційно-економічна характеристика ЗАТ «ПриватБанк»

1.3 Порядок проведення внутрішнього банківського аудита

1.3.1 Аудит кредитної політики банку

1.3.2 Аудит розрахункових відносин

1.3.3 Аудит бухгалтерського обліку

1.3.4 Аудит каси і касових операцій

1.4 Нормативна база банківського аудита

Розділ 2. Аналіз фінансового стану «ПриватБанку»

2.1 Облік доходів банку

2.2 Витрати банку

2.3 Прибуток банку та облік капіталу

Розділ 3. Етика і способі поліпшення внутрішнього банківського аудита

3.1 Професійна етика аудиторів

3.2 Способи підвищення якості банківського аудита

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

В умовах ринкової економіки, коли росте важливість надійної інформації для банків, потенційних інвесторів і клієнтів банків, внутрішній аудит у банківських установах - один з інструментів, що гарантує надійність інформації для контролю за ефективністю керування. Суб'єкти економічних відносин різних напрямків діяльності не можуть повноцінно функціонувати без якісної і кваліфікованої допомоги аудиторів. Причиною цього є:

- часті зміни в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку й оподатковування, несвоєчасність відстеження яких може привести до штрафних санкцій або відкликання ліцензій на визначені види діяльності;

- наявність значних інформаційних потоків;

- потреба в грамотних консультаціях по юридичних і фінансових питаннях.

Банківський аудит припускає перевірку господарської і фінансової діяльності банку в інтересах його акціонерів і вкладників. Основною задачею банківського аудита є підтвердження вірогідності балансу, об'єктивний висновок про фінансове становище банку, його прибутковості, ступеня ризику проведеної політики, ліквідності активів і здатності своєчасного погашення зобов'язань банком.

Банки мають специфічне призначення, виконують визначені функції. Будучи підприємствами, що регулюють грошово-кредитні відносини, що виконують різноманітні банківські й інші операції, банки підкоряються економічним законам, загальним і законодавчим нормам. Банки мають свою тільки їм властиву технологію. Внутрішній аудит можна розглядати як систему мір безпеки банку з метою забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження і досягнення конкретних результатів у діяльності банку. Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутку, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку.

Задачі внутрішнього аудита можуть бути різноманітними:

- перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку;

- перевірка правильності ведення рахунків по витратах і доходам банку (правомірність віднесення витрат на ті або інші статті, законність сформованого прибутку, своєчасність списання витрат по рахунках і т. д.);

- перевірка законності виконання окремих операцій і ін.

При розробці теоретичних питань використовувалися методичні, інструктивні і нормативні матеріали Національного банку, а також праці і книги українських наукових центрів країни по досліджуваній темі, аналітичних питань - практичні матеріали установ банку.

Метою кваліфікаційної роботи є вивчення нормативних документів про порядок проведення внутрішнього аудита, освоєння методики аудиторської перевірки банків. У зв'язку з цим задачі дипломної роботи наступні:

- ознайомитися з організацією аудиторської діяльності і порядком проведення внутрішнього аудита;

- вивчити методи і прийоми аудита, використовувані при проведенні аудиторської перевірки;

- провести внутрішню аудиторську перевірку "ПриватБанку";

- вивчити нормативні документи, законодавчі акти й у першу чергу Закон України "Про аудиторську діяльність".

Розділ 1. Етапи формування й елементи банківського аудита

1.1 Створення і необхідність упровадження внутрішнього аудита в банках

Ефективність роботи суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому залежить від організації системи внутрішньогосподарського контролю. Найкращим інструментом ринкових відносин діяльності комерційної організації є впровадження системи внутрішнього аудита.

Вперше в Україні система внутрішнього аудита була створена в 1998 році за ініціативою Національного банку України.

Внутрішній аудит банків передбачає якісно новий вид внутрішнього контролю, і він принципово відрізняється від внутрішньої ревізії, що здійснювалася контрольно-ревізійною службою. Законом України "Про банки і банківську діяльність" чітко визначені функції і місце внутрішнього аудита в системі банківського контролю, що по змісту адекватні цілям і задачам внутрішнього аудита будь-якої комерційної організації.

Основним недоліком в організації роботи внутрішнього аудита є недостатнє або неправильне уявлення деяких керівників про функції внутрішнього аудита і їхня відмінність від існуючих ревізійних функцій.

Внутрішній аудит є невід'ємним і важливим елементом контролю в процесі менеджменту. Потреба в цьому контролі виникає у великих організаціях у зв'язку з тим, що вище керівництво не здійснює повсякденний контроль нижчих управлінських структур.

Слід зазначити, що український внутрішній аудит значно відрізняється від внутрішнього аудита закордонних колег. Необхідно звернути увагу на відсутність в Україні як законодавчих, так і етичних норм, що визначають незалежність внутрішніх аудиторів від безпосереднього впливу керівництва економічного суб'єкта і його структурних елементів; відсутність професійних стандартів діяльності внутрішніх аудиторів, відсутність однакових вимог до професійного й освітнього рівня внутрішніх аудиторів. У рішенні всіх цих питань може допомогти на сьогоднішній день Всеукраїнський інститут внутрішніх аудиторів (ВІВА).

Процес планування аудиторської перевірки.

Процес планування аудиторської перевірки включає наступні етапи:

- збір і аналіз показників діяльності планованої до перевірки області аудита і/або об'єкта аудита зі складанням переліку необхідних матеріалів для планування;

- вивчення бізнес процесів з уточненням змін у функціях і структурі об'єкта аудита за період після попередньої перевірки і визначенням ключових систем керування і внутрішнього контролю об'єкта аудита і їхня попередня оцінка з метою виявлення слабких і сильних сторін;

- уточнення оцінки ризиків у планованій до перевірки області аудита з використанням зазначеної вище методології і програмного забезпечення по оцінці ризиків;

- ознайомлення з фінансовою звітністю, звітами про використання бюджету (кошторису витрат) (бізнес-плану), а також звітами про пророблену роботу;

- ознайомлення з заходами, здійсненими за результатами попередньої перевірки, з метою оцінки ужитих відповідних заходів;

- визначення проблемних питань, про наявність яких стало відомо в період планування перевірки;

- визначення пріоритетних для проведення аудита операцій і процесів, виконуваних у планованому до перевірки об'єкта аудита і попереднє формулювання судження про істотність помилок у діяльності даного об'єкта аудита;

- здійснення первісного аналізу стану діяльності об'єкта аудита з метою визначення аудиторського підходу і характеру питань, який необхідно буде уточнити пізніше в процесі здійснення перевірки;

- складання програм аудита;

- визначення питань, що перевіряються, періодів, термінів, обсягу документальної перевірки і методів проведення перевірки;

- підготовка проекту меморандуму по плануванню перевірки;

- складання загального плану;

- підготовка завдання на проведення перевірки.

1.2 Організаційно-економічна характеристика ЗАТ «ПриватБанк»

"ПриватБанк", заснований у 1992 році (Краматорське відділення в 1994 р.), на сьогоднішній день є одним з найбільше що динамічно розвиваються банків України і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни.

ПриватБанк - сучасний універсальний банк.

ПриватБанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. З клієнтами працює висококваліфікована команда фахівців.

ПриватБанк - соціально значимий банк.

Бути ближче, бути зрозуміліше, бути зручніше - от система координат для оцінки будь-якого рішення, прийнятого в банку. Переваги банку: сама широка мережа відділень, досвідчений персонал, прості і зрозумілі процедури, гнучкість в обслуговуванні і ставка на електронний технології. Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку й удосконалювання якості обслуговування, ПриватБанк вважає одним із пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, здійснювані у партнерстві з ведучими вітчизняними торговельними компаніями й автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію і соціальні виплати в ПриватБанку одержують понад 1 мільйон чоловік.

Національна мережа банківського обслуговування.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку дозволяє будь-якому клієнтові найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій крапці країни. Також банк розвиває своя присутність за сьогодні банк має філія на Кіпру, дочірні банки в Росії (МоскомПриватБанк) і Латвії (банк ”Паритате”), і фактично є транснаціональною корпорацією.

ПриватБанк - лідер у сфері впровадження передових банківських послуг.

ПриватБанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карт. На 1 червня 2006 року банком випущено більш 10 мільйонів пластикових карт (36% від загальної кількості карт, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карт банка працює понад 3 тис. банкоматів, пластикові карти банку приймають до оплати більш 16 тисяч торгово-сервісних крапок по всій Україні.

Місія ПриватБанку полягає в:

- завоюванні й утриманні лідируючих позицій на фінансовому ринку України;

- сприянні економічному розвиткові корпоративних і поліпшенню добробуту індивідуальних клієнтів на основі взаємовигідного партнерства;

- представленні комплексу якісних банківських послуг на території України.

Сьогодні ПриватБанк радий запропонувати своїм клієнт-фізичним особам найсучасніші, самі зручні банківські продукти і послуги. Серед них помітне місце займають різноманітні програми по наданню кредитів на:

- Покупку житла;

- Покупку автомобіля;

- Придбання товарів і послуг у торговельній мережі;

- Фінансування різних подій у вашому житті (весілля, народження дитини, ремонт і т. д.);

- Одержання утворення.

А тим, хто цінує свій час і комфорт, ПриватБанк пропонує сучасний засіб одержання кредит-кредитні карти.

Організаційна структура керування ПриватБанку являє собою упорядковану сукупність підрозділів з чітким розподілом на дохідні витратні (підтримуючі) у залежності від характеру впливу на прибутковість банку.

Дохідними є підрозділи, що вступають у прямий контакт із джерелами доходу (клієнтами, учасниками банківського ринку й ін.), і головною метою яких є одержання прибутку.

Дохідні підрозділи - це бізнес напрямку діяльності, наприклад, Загальносистемний бізнес корпоративних клієнтів, Бізнес обслуговування індивідуальних клієнтів.

Основна мета діяльності Загальносистемного бізнесу корпоративних клієнтів, Бізнесу обслуговування індивідуальних стратегічних клієнтів, Бізнесу корпоративних VIP- клієнтів - надання повного спектра банківських послуг високої якості корпоративним, індивідуальним, стратегічним, корпоративним і індивідуальним VIP- клієнтам на основі взаємовигідного співробітництва, сприяючи їхньому економічному розвиткові.

Витратними є підрозділи, що не вступають у прямий контакт із джерелами доходів, і головною метою яких є забезпечення сприятливих умов для діяльності дохідних підрозділів. Витратні підрозділи - це підтримуючі напрямки: наприклад, бухгалтерія, аудит, безпека і юридична підтримка, техніко-технологічна підтримка й ін.

До складу системи ПриватБанку входять:

- Головний офіс (ГО);

- Регіональні підрозділи (РП);

- Дочірні банки - МоскомПриватБанк (м. Москва), банк «Паритате» (м. Рига, Латвія).

ГО є вищим (ведучим) підрозділом системи ПриватБанк, що має повну господарсько-економічну й адміністративну самостійність і діючої на підставі Статуту ПриватБанку.

Керування Головним Офісом і системою ПриватБанк у цілому здійснюється Правлінням Банку, що очолює Голова Правління ПриватБанку. Правління Банку є постійно діючим виконавчим органом загальних Зборів учасників Ради Банку.

Для підготовки й обговорення стратегічних і важливих тактичних рішень безпосередньо під керівництвом Голови Правління функціонують 6 колегіальних органів:

- Правління Банку;

- Стратегічний комітет;

- Комітет з керування активами і пасивами;

- Кредитний комітет;

- Комітет з інформаційних технологій;

- Бюджетний комітет.

Організаційна структура керування РП являє собою упорядковану сукупність ГРК (головне регіональне керування), РК (регіональне керування), філій, відділень і представництв.

ГРК - самостійно хазяює орган керування, якому делеговане право що адміністративного хазяювання і фінансово-економічного керування всіма підрозділами банку, розташованими на різній адміністративній території.

РУ - самостійно хазяює орган керування, якому делеговане право що адміністративного хазяювання і фінансово-економічного керування всіма підрозділами банку, розташованими на єдиній адміністративній території.

Філія - адміністративно й економічно відособлений регіональний підрозділ з чисельністю персоналу понад 100 чоловік.

Відділення - являє собою адміністративно відособлену частину регіонального керування або філії, що не публікує балансу і виконуючу обмежену кількість операцій, дозволених ГО і НБУ. Усі відділення ПриватБанку поділяються на 5 груп - «А», «Б», «У», «Г», «Ф» у залежності від чисельності персоналу і спектра наданих послуг.

Представництво банку - територіально відособлений структурний підрозділ банку, що не має права здійснювати банківську діяльність.

Для банку в цілому, може використовуватися, приміром, ще і наступна система показників:

1) темпи зростання прибутку (збитків) за період у результаті діяльності;

2) темпи росту валюти балансу; частка накопиченого прибутку у валюті балансу;

3) величина і якість працюючих активів: частка працюючих активів, частка наданих кредитів у загальній сумі активів;

4) показники рентабельності: доходи/витрати, прибуток/активи, прибуток/активи працюючі, доходи/власний капітал банку;

5) економічні нормативи діяльності встановлені Центральним Банком;

6) основні коефіцієнти ліквідності.

Важливу роль при конкретизації функціонування банку може грати тип стратегії:

- продаж освоєних послуг старим клієнтам;

- проникнення (колишні послуги новим клієнтам на старому ринку);

- розвиток (продаж старих послуг на новому ринку);

- збут нових послуг (нові послуги на старому ринку);

- диверсифікованість (нові послуги на новому ринку).

Існує ієрархічна структура цілей:

- перспективні цілі (максимізація прибутку, виживання, максимізація доходів акціонерів, максимізація корпоративного росту);

- середньострокові цілі (збільшення ринкової частки, ріст доходу в розрахунку на акцію, розширення клієнтури, збільшення капітальної бази й ін.);

- короткострокові цілі (прибутковість активів, прибутковість капіталу, прибутковість інвестицій, підвищення кваліфікації персоналу й ін.).

Таким чином, усі залежить від цілей, що ставить перед собою банк, прагнучи максимізувати прибуток.

Для ефективного рішення безпосередньо управлінських задач, досягнення стійкого і прибуткового функціонування банку необхідне проведення глибокого аналізу всіх сторін його діяльності на основі внутрішньої інформації:

- рентабельності комплексу послуг, що робляться, і операцій;

- окупності зроблених витрат;

- прибутковості функціонування окремих підрозділів і ін.

Особливу важливість подібний аналіз здобуває в умовах конкуренції, що загострилася, на банківських ринках, посилення регулюючих обмежень з боку державних органів, банкрутств і відкликань ліцензій комерційних банків.

1.3 Порядок проведення внутрішнього банківського аудита

Різноманітність форм власності і відродження ринкових відносин створюють передумови реформування методів фінансового контролю за господарською і комерційною діяльністю акціонерних, кооперативних, спільних і інших фірм, а також банків.

Засновники й акціонери кровно зацікавлені в незалежній оцінці стану справ, і поряд із традиційними формами контролю ступінь якості діяльності їхніх фірм установлюється спеціальною службою - службою аудита: внутрішній і зовнішнього, що широко функціонує в міжнародній ринковій сфері. Латинське слово ''аудитор'' означає посадову особу, що виконує роль радника, підказувача, спостерігача за витратою засобів власниками в межах установлених законом норм і прав. При цьому створений контрольний орган усередині акціонерного або іншого підприємства здійснює внутрішній аудит, а його керівник підкоряється тільки зборам засновників або, з їхнього доручення, першій посадовій особі. Поряд з цим власникам акцій і інвесторам, а також широкому колу контрагентів далеко не байдужні вірогідність обліку і звітності, ліквідність балансу і прибутковість комерційного банку, що об'єктивно підтверджується зовнішнім аудитом, що не знаходиться в залежності від якогось впливу з боку.

Аудит банківської діяльності має ряд особливостей, що вимагають створення спеціалізованих аудиторських організацій. Справа в тім, що при аудиторських перевірках банків і інших фінансово-кредитних установ розглядаються різні сторони економічної діяльності, як самої кредитної системи, так і господарства, що обслуговується. Це накладає на аудиторів особливу відповідальність за кваліфікованість обстежень, об'єктивність і вірогідність висновків, оскільки результати аудита служать підставою для підтвердження річного звіту, публікації балансу і загальної оцінки підсумків роботи кредитної установи.

Етапи проведення внутрішнього аудита в банках.

Загальна схема безпосереднього процесу підготовки проведення аудита передбачає п'ять етапів:

- Етап 1 - планування завдань;

- Етап 2 - вивчення;

- Етап 3 - оцінка;

- Етап 4 - верифікація (установка вірогідності);

- Етап 5 - підготовка і надання звітності.

Етап 1 - планування завдань починається з процесу планування, на котре приходиться 20-30 % часу, відведеного на перевірку.

Ціль аудита - виклад наміру аудитора щодо об'єкта перевірки, наприклад, стану кредитного портфеля, адекватності рівня ліквідності активів і терміновості зобов'язань тощо. У залежності від мети визначається обсяг перевірки. На цьому етапі підготовка до проведення аудиторської перевірки здійснюється в такий спосіб:

Ознайомлення зі сферою діяльності, у якій буде проводитися аудиторська перевірка, а саме:

- Добір специфічних видів чи діяльності систем, у яких варто здійснити аудиторську перевірку;

- Визначення ресурсних вимог, необхідних для виконання запланованих завдань.

Етап 2 - вивчення. На цьому етапі здійснюється огляд, що дає можливість скласти враження і зробити попередні висновки щодо основних напрямків аудиторської перевірки.

На цьому етапі здійснюються такі дії:

1. Попередня зустріч з керівником цього банку.

2. Збір даних.

У процесі збору інформації аудитор одержує свідчення, що підтверджують аудиторський висновок. Для одержання свідчень аудитор використовує різні інструменти (аудиторські методи, процедури і прийоми).

1. Методи: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, порівняння, статистичні й економіко-математичні.

2. Процедури (технічні прийоми збору й одержання інформації). Розрізняють дві групи аудиторських процедур:

- тестування контролю, що використовується для оцінки стану усередині технологічного контролю;

- аналітичні процедури, що передбачають оцінку правильності бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підставі опитування, спостереження, перевірки, порівняння, аналізу і використання інших прийомів.

3. Прийоми: порівняння - зіставлення різних документів, що свідчать про одній і тій же операції.

Робочі документи - це запису аудиторів, що відповідають загальноприйнятим аудиторським стандартам. У них повинне міститися обґрунтування вибору необхідних процедур, що здійснюються під час перевірки. Юридично аудитор є власником робочих документів, професійна етика не дозволяє передавати їх кому-небудь без дозволу керівника підрозділу аудита, адже в цих документах міститься конфіденційна інформація.

Запис усіх подій і фактів фіксується в робочих документах, що дає можливість аудитору не тільки мати доказу в підтвердження об'єктивності зроблених висновків, але і підтвердити його роботу.

Аудиторський звіт повинний бути затверджений і відповідати процедурам банку. При документальному оформленні перевірки аудитор повинний освітити сутність проблеми коротко, чітко і зрозуміло.

Аудиторський звіт будується по визначених принципах.

До прав аудиторів відносяться такі, як:

- перевірка всіх бухгалтерських, грошових і інших первинних документів, наявності грошей, цінностей і цінних паперів у касі, у підзвітних осіб, регістрів бухгалтерського обліку, звітності кошторису й інших документів по грошових, розрахункових і кредитних операціях;

- ознайомлення з наказами, розпорядженнями правління банку і його голови, протоколами засідань Ради і правління банку;

- пред'явлення вимог про надання всіх необхідних документів, а також довідок, розрахунків, засвідчених копій окремих документів для прилучення до акта;

- одержання усних або письмових пояснень з питань, що виникають у ході аудита;

- огляд касових приміщень, комор і інших службових приміщень, місця й умови збереження цінностей з метою з'ясування відповідності їхнім необхідним вимогам.

Що стосується обов'язків аудиторів, то вони визначаються на основі задач, поставлених при перевірці банківської діяльності. Основний обов'язок полягає в тім, щоб при виявленні фактів неправильного здійснення банківських операцій, порушень установленого порядку бухгалтерського обліку, зловживань і т. д. точно визначити розмір заподіяного збитку банкові або державі (бюджетові), причини розкритих порушень посадових осіб, винних у порушеннях. У зв'язку з цим аудитор несе також відповідальність за неправильне висвітлення дійсного стану справ в обстежуваному банку, навмисне перекручування фактів або приховання виявлених порушень або помилок, що допускаються працівниками.

Перед початком аудиторської перевірки важливо чітко визначити перелік питань, що підлягають перевірці. Цей перелік встановлюється угодою сторін і може включати як повну перевірку всіх сторін діяльності банку, так і окремих ділянок.

Практичний досвід показує, що найбільше часто зустрічаються наступні порушення:

- не оприбуткування отриманої готівки, тобто віднесення отриманої готівки на інші балансові рахунки замість відображення по рахунку “Каса”;

- неправомірність віднесення на собівартість через рахунки обліку витрат сум, оплачених з розрахункового рахунка;

- віднесення на рахунок “Податок на додану вартість по придбаних цінностях” сум ПДВ по платежах, у документах яких ПДВ не виділений.

Таку перевірку вірогідності відображення операцій по банківському рахунку підприємства варто сполучити з вивченням банківських документів власне кажучи зроблених операцій, з'ясовуючи при цьому законність їхнього здійснення і відповідність чинному законодавству. При цьому варто звернути увагу на деякі моменти:

- наявність підстави для зробленого платежу (договір, рахунок і т. д.);

- неприпустимість послуг по оплаті рахунків інших підприємств, що не має відносини до що перевіряється.

Крім вище викладеного в ході аудиторської перевірки варто звертати увагу на особливості обліку розрахунково-грошових операцій по валютному рахунку.

Крім зовнішнього аудита, для якого запрошуються сторонні аудитори, у банку здійснюється і внутрішній аудит - ревізії і перевірки службами самого банку.

Бажано сполучити зусилля внутрішнього і зовнішнього аудита для того, щоб забезпечити правильну оцінку стану роботи.

На початку аудиторської перевірки варто знайомитися з інформацією, що характеризує обсяги банківської діяльності, організацією роботи, рівнем кваліфікації керівників, загальною організацією внутрішнього контролю. Далі, вже в процесі самої аудиторської перевірки розглядаються ті ділянки, де можливі помилки. При аудиті результатів фінансової діяльності банку, законності нарахування і використання прибутку, як правило, виявляються помилки в розподілі прибутку, особливо при вирахуванні пільг, установлених при оподатковуванні.

Аудиторам варто звертати увагу на те, що банкові можуть цілком залишатися доходи, отримані від кредитної допомоги, наданої урядові України, Національному банкові і Банкові зовнішньої торгівлі або під їхні гарантії. Стимулюється діяльність по зниженню тиску на ринок коштів і зменшенню їхньої маси в звертанні шляхом придбання комерційними банками державних облігацій, відсотки і дивіденди по яких, так само як і доходи, отримані від розміщення цінних паперів, не підлягають оподатковуванню.

Банки не завжди враховують, що пільги по податках передбачаються і при розміщенні доходів у різні фонди і соціальні заходи, до яких відносяться:

- відрахування у фонди страхування депозитів у комерційних банках і їхньому страхуванні від банкрутства (по одному відсотку від балансового прибутку за квартал у кожний з перерахованих фондів);

- витрати, здійснювані відповідно до затверджених місцевих органів влади нормативами на зміст об'єктів, що знаходяться на балансі: будинків старих, дитячих дошкільних установ, таборів, об'єктів культури, спорту й ін.;

- внески на благодійні цілі в екологічні, оздоровчі, загальноосвітні й інші фонди, що не перевищують 1% оподатковуваного доходу. Усі підприємства, фонди й організації, що одержали такі засоби по закінченні року, представляють у податковий орган за місцем свого перебування звіт про суми, що надійшли, і їхній витраті. Суми, використані не по призначенню, вилучаються в доход федерального бюджету.

У ході аудиторської експертизи варто ретельно перевіряти правильність вирахування оподатковуваної бази, особливо її видаткової частини, оскільки отут найчастіше допускаються помилки, і, крім того, у випадку виявлення податковим інспектором яких-небудь неточностей аудитор несе матеріальну відповідальність з моральної.

1.3.1 Аудит кредитної політики банку

Надання кредитів є однієї з основних економічних функцій банків, здійснюваних для фінансування споживчих і інвестиційних цілей юридичних і фізичних осіб. Від якості виконання банками своїх кредитних функцій багато в чому залежить економічне становище регіонів, що обслуговуються ними,, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць і, в остаточному підсумку, забезпечують їхню економічну життєздатність.

У ряду банків позичкові рахунки складають не менш половини їхніх сукупних активів і приносять близько 2/3 доходів.

Разом з тим, проведена банком кредитна політика зв'язана з ризиком, оскільки вплив як зовнішніх (головним чином економічних умов), так і внутрішніх факторів (включаючи прийняття помилкових управлінських рішень і проведення ризикованих кредитних операцій) може стати причиною виникнення в банку серйозних фінансових труднощів, зв'язаних з неможливістю повернення наданих кредитів.

У зв'язку з цим, якість кредитного портфеля банку і розумність його кредитної політики є тими аспектами діяльності банку, на які контролюючі органи звертають особливу увагу.

Характерні ознаки неякісних (проблемних) кредитів і ризикованої кредитної політики банку показані в таблиці 1.

Таблиця 1. - Індикатори зниження якості кредитної діяльності банку:

Індикаторі неякісного (проблемного) кредиту Нерегулярні або прострочені платежі по кредиту (повернення основної суми і сплата відсотків); Часта зміна умов кредитування на прохання позичальника: продовження	Індикаторі ризикованої кредитної політики банку Неправильна оцінка ризиків, зв'язаних з позичальником; Кредитування, засноване на можливих подіях у майбутньому (наприклад, злиттях);
Терміну погашення кредиту, збільшення його суми, зменшення процентної ставки, представлення додаткових кредитів; Незвичайно висока ставка по кредиту; Несподіване збільшення дебіторської заборгованості, і/або товарно-матеріальних запасів клієнта; Несприятлива зміна обсягів продажів і прибутку; Збільшення співвідношення боргу і чистого капіталу; Недостатній розмір або зменшення обсягу оборотного капіталу; Відсутність звітів або прогнозів потоку коштів; Відсутність у кредитній справі необхідної документації, особливо Що стосується фінансового стану клієнта; Не обґрунтована затримка надання фінансової звітності, припинення контактів позичальника з працівниками банку; Низька якість забезпечення.	Надання кредиту без забезпечення, гарантії (поручительства) третіх осіб; Надання великих сум одному позичальникові Висока питома вага кредитів, наданих позичальникам, що знаходяться поза територією, що обслуговується банком; Значна питома вага кредитів особам, зв'язаним з банком (що служить, директорам, акціонерам); Відсутність належного контролю за програмою кредитування; Ігнорування можливого негативного впливу зміну стадій ділового циклу; Інтенсивна реакція на конкуренцію (надання кредитів на пільгових умовах для того, щоб удержати клієнтів від переходу в іншій банк); Недостатнє відстеження і реагування на зміни економічних умов.

Програма аудита кредитних операцій банку включає широкий спектр питань - від загальної оцінки організації кредитного процесу до аналізу якості кредитного портфеля.

При проведенні аудиторської перевірки кредитної діяльності банку необхідності ознайомитися з якістю його кредитного портфеля, проаналізувати кредитні і валютні ризики, досліджувати політикові банку в області залучення внесків фізичних і юридичних осіб, міжбанківських кредитів, перевірити дотримання економічних нормативів, стан внутрішнього аудита.

Характеристика балансових рахунків кредитних операцій.

У бухгалтерії банку облік кредитних операцій проводиться по таких класах рахунків.

На рахунках першого класу враховуються кредити, що:

а) отримані від Національного банку України;

б) надані іншим банкам;

в) отримані від інших банків.

На рахунках 131 групи «Короткострокові кредити, що отримані від Національного банку України» враховуються короткострокові кредити, отримані від НБУ. У цю групу включаються рахунки, по яких враховуються: овердрафт по кореспондентському рахунку в Національному банку України, засобу по операціях РЕПО, короткострокові кредити, що отримані через аукціон, ломбардні кредити, короткострокові стабілізаційні й інші кредити, отримані від Національного банку України, а також нараховані витрати по таких кредитах.

На рахунках 132 групи «Довгострокові кредити, отримані від Національного банку України», враховуються довгострокові кредити, отримані від НБУ. У цю групу входять рахунка, по яких проводиться облік:

- довгострокових кредитів, отриманих через аукціон;

- отриманих за рахунок засобів міжнародних фінансових організацій;

- довгострокових стабілізаційних і інших кредитів, отриманих від Національного банку України, а також нарахованих витрат по такими кредитами.

На рахунках 152 групи «Кредити, що надані іншим банкам» враховуються кредити, надані іншим банкам. На рахунках цієї групи враховуються усі види короткострокових, довгострокових кредитів і фінансовий лізинг, що надані іншим банкам, а також прострочена заборгованість і нараховані доходи по кредитах, що надані іншим банкам.

Сумнівна заборгованість по кредитах, наданим іншим банкам, враховується в 158 групі «Сумнівна заборгованість інших банків». На рахунках групи 159 «Резерв під заборгованість інших банків» враховується сума сформованих резервів під заборгованість інших банків. До цієї групи належить тільки один рахунок, на якому проводиться облік формування використання резерву під заборгованість інших банків.

На рахунках 162 групи «Кредити, що отримані від інших банків» враховуються кредити, отримані від інших банків. На рахунках цієї групи враховуються усі види короткострокових і довгострокових кредитів, отримані комерційним банком від інших банків, а також нараховані витрати по таких кредитах.

Частина рахунків другого класу плану рахунків стосується кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності юридичним і фізичним особам.

У даному класі враховуються:

- кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності;

- кредити, що надані органам загального державного керування;

- кредити, що надані фізичним особам.

До кредитів, наданим суб'єктам господарської діяльності, відносять такі групи рахунків:

201 група - «Засобу, що надані суб'єктам господарської діяльності по операціях РЕПО»;

202 група - «Рахунка суб'єктів господарської діяльності по врахованих векселях»;

203 група - «Рахунка суб'єктів господарської діяльності по факторингових операціях»;

204 група - «Кредити суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях»;

205 група - «Кредити суб'єктам господарської діяльності по експортно-імпортних операціях»;

206 група - «Інші кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності».

Під 206 групою окремо визначається вид кредитів: 2061 рахунок - кредити під платіжні картки, що надані суб'єктам господарської діяльності. У цілому ж класифікація по приведених ознаках по 206 групі збігається з групами 204, 205, крім одного: інші короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності, це рахунок 2062. По ознаках 2, 3, 4, 5 - це рахунка 2065, 2067, 2068 і 2069.

Отже, групи рахунків 204, 205 і 206 мають єдину класифікаційну ознаку - це кредити в поточну діяльність.

Окремо виділяється 207 група «Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності». Сюди входять рахунка, на яких враховуються: короткострокові, довгострокові кредити на будівництво й освоєння землі, на купівлю будинків, споруджень, устаткування, землі і фінансовий лізинг, надані суб'єктам господарської діяльності, а також прострочена заборгованість, нараховані і прострочені відсотки по кредитах в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності.

По групі 209 «Сумнівна заборгованість по кредитах, що надані суб'єктам господарської діяльності» показуються усі види кредитів, що визнані сумнівними. Факт визнання кредитної заборгованості сумнівної фіксується за умови, коли банк не має визначеності щодо її погашення позичальником. В увагу, насамперед, приймають результати аналізу фінансового стану позичальника і перспектив його наступної діяльності.

Крім кредитів, що надані суб'єктам господарської діяльності, виділяють:

Кредити, що надані органам загального державного керування. Ці кредити враховуються в таких групах рахунків:

- 210 - «Кредити, що надані центральним органам державного керування»;

- 211 - «Кредити, що надані місцевим органам державного керування»;

- 219 - «Сумнівна заборгованість по кредитах, що надані органам загального державного керування».

Кредити, що надані фізичним особам. Ці кредити враховуються на таких групах рахунків:

- 220 - «Кредити на поточні нестатки, що надані фізичним особам»;

- 221 - «Кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам»;

- 229 - «Сумнівна заборгованість по кредитах, що надані фізичним особам». Окремо виділяється 240 група «Резерви під заборгованість по кредитах, що надані клієнтам», у якій знаходяться рахунки 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість по кредитах, що надані клієнтам» і 2401 «Резерви під стандартну заборгованість по кредитах, що надані клієнтам».

Доходи від наданих кредитів враховуються на рахунках шостого класу плану рахунків по таких групах:

- 600 - «Процентні доходи по засобах, розміщеними в Національному банку України»;

- 601 - «Процентні доходи по засобах, розміщеними в інших банках»;

- 602 - «Процентні доходи по кредитах суб'єктам господарської діяльності»;

- 603 - «Процентні доходи по кредитах органам загального державного керування»;

- 604 - «Процентні доходи по кредитах фізичним особам». Слід зазначити, що Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки, на яких враховуються чи активи пасиви, що не відповідають таким вимогам: імовірно, що банк чи одержить утратить яку-небудь економічну вигоду, зв'язану з цим елементом чи активу пасиву; елемент чи активу пасиву має вартість, що може бути точно обмірювана.

Усі види забезпечення кредитних ризиків банку враховуються на за балансових рахунках:

- 901 - «Гарантії, отримані від банків»;

- 902 - «Гарантії, надані клієнтам»;

- 903 - «Гарантії, що отримані від клієнтів»;

- 909 - «Сумнівні гарантії і поручительство»;

- 910 - «Зобов'язання по кредитуванню, що надані банкам»;

- 911 - «Зобов'язання по кредитуванню, що отримані від банків»;

- 912 - «Зобов'язання по кредитуванню, що надані клієнтам»;

- 950 - «Отримана застава»;

- 951 - «Надана застава».

У зв'язку з цим, з метою спрощення роботи аудиторів і створення умов для проведення додаткових досліджень, таких як аналіз фінансового стану і платоспроможності позичальників, доцільне створення стандартної програми аудиторської перевірки кредитної діяльності банку.

Перевірка стану і якості внутрішнього аудита припускає оцінку обсягу і характеру виконуваних їм функцій, постановки й об'єктивності роботи, компетентності співробітників. На підставі отриманої інформації зовнішній аудитор визначає ступінь довіри, з яким він може покластися на висновок служби внутрішнього аудита і враховує можливість використання результатів роботи фахівців внутрішнього аудита при визначенні характеру, термінів і обсягів зовнішній процедур перевірки. Однак, використання результатів роботи внутрішньої аудиторської служби банку не знімає відповідальності з зовнішнього аудитора за дане їм аудиторський висновок про вірогідність фінансової звітності. У зв'язку з цим, зовнішнім аудитором перевіряється правильність ведення первинних форм (дійсність, законність і правильність відображення в бухгалтерському обліку кредитних операцій), проводиться перехресна перевірка документів на відповідність законодавству і правилам ведення бухгалтерського обліку. Якщо зовнішній аудитор планує використовувати результати роботи внутрішнього аудитора, він повинний оцінити їхній шляхом тестування. Характер, терміни й обсяги тестування залежать від судження зовнішнього аудитора про ступінь ризику й істотності його для конкретної позиції фінансової звітності і/або попередньої оцінки роботи служби внутрішнього аудита банку. Результати тестування і свою оцінку діяльності служби внутрішнього аудита зовнішній аудитор повинний відбити в аудиторському висновку.

Таблиця 2. - Показники, що характеризують якість кредитного портфеля банку:

Показник	Формула розрахунку	Нормативне значення
1.Ризикованість кредитного портфеля	Сума резервів на випадок неповернення кредитів/ Усього кредитний портфель	Чим менше значення показника, тим менш ризикований і більш якісний кредитний портфель банку
2.Рівень сумнівності повернення кредиту	Сума безнадійних кредитів Усього кредитний портфель	Значення показника не повинне перевищувати 0,05%
3.Загальна кредитна активність	Загальна сума наданих кредитів\ Сукупні активи	Значення показника повинне бути в межах 0,55%-0,8%

Розглянемо відображення перерахованих кредитних операцій детально.

1. Видача кредиту.

а) видача кредиту юридичним особам перерахуванням засобів на поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності (балансовий рахунок 2600) чи в інший банк (балансовий рахунок 1200), чи на відкриття акредитива (балансовий рахунок 2602) здійснюється бухгалтерськими записами:

- Д-т 2040 «Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності по внутрішнім торговими операціями»;

- Д-т 2050 «Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності по експортно-імпортними операціями»;

- Д-т 2062 «Інші короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- Д-т 2070 «Короткострокові кредити на будівництво й освоєння землі, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- Д-т 2071 «Короткострокові кредити на купівлю будинків, споруджень, устаткування, землі, що надані суб'єктам господарської діяльності».

У кореспонденції з рахунками:

- К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

- К-т 2602 «Засобу в розрахунках суб'єктів господарської діяльності»;

- К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

б) видача кредиту фізичним особам - клієнтам банку - на їхні поточні рахунки:

- Д-т 2202 «Інші короткострокові кредити, що надані фізичним особам на поточні нестатки»;

- Д-т 2210 «Короткострокові кредити, що надані фізичним особам на будівництво й освоєння землі»;

- Д-т 2211 «Короткострокові кредити, що надані фізичним особам на купівлю будинків, споруджень, устаткування і землі»;

- К-т 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб».

в) видача короткострокового кредиту іншому банку:

- Д-т 1521 «Кредити овернайт, що надані іншим банкам»;

- Д-т 1523 «Інші короткострокові кредити, що надані іншим банкам»;

- К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Одночасно з цими проводками робляться такі бухгалтерські проводки на за балансових рахунках:

Оприбуткування договору чи поручительства страхування:

- Д-т 9819 «Інші цінності і документи»;

- К-т 9910 «Контрсчета для рахунків розділів 96-98».

При оприбуткуванні договору можливі два випадки:

1) якщо застава залишається в заставника, тоді банком буде зроблений за балансовий бухгалтерський запис:

- Д-т 9900 «Контрсчета для рахунків розділів 90-95»;

- К-т 9500 «Застава, при якому предмет застава залишається в заставника».

2) у випадку, коли предмет застави передається банку на збереження, заставу прибуткується на рахунку 9501, і бухгалтерський запис має такий вид:

- Д-т 9900 «Контрсчета для рахунків розділів 90-95»;

- К-т 9501 «Застава, при якому предмет застави передається банку».

2. Віднесення кредиту на прострочену заборгованість.

У випадку несплати суб'єктом господарської діяльності у визначений в угоді термін суми кредиту, заборгованість виноситься на рахунки простроченої заборгованості по кредитах.

При цьому робляться такі бухгалтерські проводки:

а) по кредиту, що наданий іншому комерційному банку:

- Д-т 1527 «Прострочена заборгованість по кредитах, що надані іншим банкам»;

- К-т 1523 «Інші короткострокові кредити, що надані іншим банкам».

б) по кредиту, що наданий суб'єктам господарської діяльності по:

Внутрішнім торговим операціям:

- Д-т 2047 «Прострочена заборгованість по кредитах суб'єктів господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях»;

- К-т 2040 «Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях».

Експортно-імпортними операціями:

- Д-т 2057 «Прострочена заборгованість по кредитами суб'єктів господарської діяльності по експортно-імпортних операціях»;

- К-т 2050 «Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності по експортно-імпортних операціях».

У поточну діяльність:

- Д-т 2067 «Прострочена заборгованість по інших кредитах у поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2062 «Інші короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності».

В інвестиційну діяльність:

- Д-т 2077 «Прострочена заборгованість по кредитах в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2070 «Короткострокові кредити на будівництво й освоєння землі, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2071 «Короткострокові кредити на купівлю будинків, споруджень, устаткування і землі, що надані суб'єктам господарської діяльності».

в) по кредиту, що наданий органам загального державного керування:

- Д-т 2107 «Прострочена заборгованість по кредитах, що надані центральним органам державного керування»;

- К-т 2100 «Короткострокові кредити, що надані центральним органам державного керування».

3. Визнання заборгованості по кредитах сумнівної.

Віднесення до сумнівної заборгованості кредиту, наданого суб'єктам господарської діяльності, можливо за умови, що фінансовий стан клієнта погіршилося настільки, що керівництво банку може прийняти рішення про визнання його сумнівним дебітором.

Таке рішення повинне бути оформлене протоколом кредитного комітету банку і документами, що підтверджують такий стан. У цьому випадку здійснюються такі бухгалтерські записи:

а) по внутрішніх торгових операціях:

- Д-т 2094 «Сумнівна заборгованість по кредитах, наданими суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях»;

- К-т 2047 «Прострочена заборгованість по кредитах, наданими суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях».

б) по експортно-імпортних операціях:

- Д-т 2095 «Сумнівна заборгованість по кредитах суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

- К-т 2057 «Прострочена заборгованість по кредитах суб'єктам господарської діяльності по експортно-імпортних операціях».

в) у поточну діяльність:

- Д-т 2096 «Сумнівна заборгованість по інших кредитах у поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2067 «Прострочена заборгованість по інших кредитах у поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності».

г) в інвестиційну діяльність:

- Д-т 2097 «Сумнівна заборгованість по кредитах в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2077 «Прострочена заборгованість по кредитах в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності».

4. Погашення кредиту.

Погашення наданого кредиту проводиться по таких бухгалтерських рахунках:

а) іншому комерційному банку:

- Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

- К-т 1521 «Кредити овернайт, що надані іншим банкам»;

- К-т 1523 «Інші короткострокові кредити, що надані іншим банкам»;

- К-т 1527 «Прострочена заборгованість по кредитах, що надані іншим банкам».

б) суб'єктам господарської діяльності по:

Внутрішнім торговим операціям:

- Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

- К-т 2047 «Прострочена заборгованість по кредитах суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях»;

- К-т 2040 «Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях».

Експортно-імпортним операціям:

- Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

- К-т 2057 «Прострочена заборгованість по кредитах суб'єктам господарської діяльності по експортно-імпортних операціях»;

- К-т 2050 «Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності по експортно-імпортних операціях».

У поточну діяльність:

- Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

- К-т 2067 «Прострочена заборгованість по інших кредитах у поточну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2061 «Кредити під платіжні картки, що надані суб'єктам господарської діяльності».

В інвестиційну діяльність:

- Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

- К-т 2077 «Прострочена заборгованість по кредитах в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2070 «Короткострокові кредити на будівництво й освоєння землі, що надані суб'єктам господарської діяльності»;

- К-т 2071 «Короткострокові кредити на купівлю будинків, споруджень, устаткування і землі, що надані суб'єктам господарської діяльності».

г) фізичним особам:

- Д-т 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»;

- К-т 2207 «Прострочена заборгованість по кредитах, що надані фізичним особам на поточні нестатки»;

- К-т 2202 «Інші короткострокові кредити, що надані фізичним особам на поточні нестатки»;

- К-т 2217 «Прострочена заборгованість по кредитах в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам»;

- К-т 2210 «Короткострокові кредити, що надані фізичним особам на будівництво й освоєння землі»;

- К-т 2211 «Короткострокові кредити, що надані фізичним особам на купівлю будинків, споруджень, устаткування і землі».

Облік окремих кредитних операцій.

Комерційні банки використовують таку форму взаємин із клієнтом, як відкриття рахунка овердрафт. Цей рахунок допускає тимчасове перевищення суми списання засобів над їх залишком на рахунку, що свідчить про залучення в оборот кредиту. Якщо в клієнта не вистачає засобів на поточному рахунку для проведення платежів по розрахунковим документами, недолік покривається за рахунок овердрафта цього клієнта.

При наявності залишку заборгованості по овердрафті ця заборгованість щодня враховується по дебету поточного рахунка.

У випадку прострочення сплати відсотків по овердрафті відповідна сума нарахованих відсотків переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів (для банків - на рахунок 1529, для суб'єктів господарської діяльності - на рахунок 2069):

- Д-т прострочені нараховані доходи;

- К-т 1528 «Нараховані доходи по кредитах, що надані іншим банкам», 2008 «Нараховані доходи по овердрафті» - на суму нарахованих доходів, сплата яких затримана.

Якщо прострочене погашення основної суми боргу по овердрафті, залишок по рахунку овердрафта переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданим кредитам.

У випадку визнання заборгованості за овердрафту сумнівної, залишок по рахунку овердрафта переноситься на рахунок сумнівної заборгованості по наданих кредитах.

В умовах ринкової економіки більшість підприємств володіє значною кількістю цінних паперів, що можуть бути використані для забезпечення банківських кредитів.

Операція зворотного РЕПО враховується відповідно до операції надання кредиту під заставу цінних паперів на балансовому рахунку 2010 «Засобу, що надані суб'єктам господарської діяльності за операціями РЕПО». Цінні папери, що придбані по операції зворотного РЕПО, не визнаються на балансі, а враховуються як отримана застава по за балансових рахунках.

У день одержання цінних паперів вони визнаються на за балансові рахунки як отримана застава по їхній ринковій вартості:

- Д-т «Контрсчет по забалансовому рахунку»;

- К-т 9500 П «Застава, при якому предмет застави залишається в заставника» - на суму ринкової вартості придбаних цінних паперів по операції зворотного РЕПО.

Засобу за цінні папери у випадку перерахування враховуються як наданий кредит:

- Д-т 1522 «Засобу, що надані іншим банкам по операціях РЕПО», 2010 «Засобу, що надані суб'єктам господарської діяльності по операціях РЕПО»;