Дослідження організації внутрішнього аудиту АКБ "ПриватБанк" та розробка шляхів вдосконалення й перспективи розвитку

- К-т корсчет, поточний рахунок клієнта - на суму перерахованих засобів.

Факторинговые операції.

Факторинг - кредитна операція, при якій банк купує в клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості.

Після висновку угоди про факторинг банк визнає за балансом загальну суму платіжних документів, що будуть пред'явлені по цій угоді, тобто суму, що банк зобов'язаний оплатити своєму клієнту:

- Д-т «Зобов'язання по кредитуванню, надані»;

- К-т «Контрсчет за балансом» - на загальну суму факторингового угоди.

Якщо загальна сума попередньо невідома, за балансом визнається ліміт, до якого банк буде оплачувати платіжні документи клієнта.

Після одержання платіжних документів клієнта банк враховує їх за балансом на рахунку 9800 «Розрахункові документи за факторинговые операції» по сумах, зазначеним на платіжних документах клієнта:

- Д-т 9800 «Розрахункові документи по факторинговым операціях»;

- К-т «Контрсчет за балансом» - по номінальній вартості платіжних документів.

Купуючи в клієнта права на стягнення його дебіторської заборгованості, банк здійснює проводки:

- Д-т 2030 «Рахунка суб'єктів господарської діяльності по факторинговым операціях»;

- К-т «Поточний рахунок клієнта», «Кореспондентський рахунок банку» - на суму, обумовлену в угоді про факторинг.

Одночасно оплачена клієнту сума відображається відповідною записом за балансом як зменшення зобов'язань банку перед клієнтом:

- Д-т «Контрсчет за балансом»;

- К-т «Зобов'язання по кредитуванню, надані на суму, що оплачена клієнтом».

Як правило, спочатку клієнту виплачується неповна сума його дебіторської заборгованості (аванс), що складає визначений відсоток від суми, зазначеної на платіжних документах. Величина цього відсотка залежить від імовірності погашення боргу, надійності дебітора, права регресу банку до клієнта й інших факторів.

У випадку конвенційного факторингу залишок дебіторської заборгованості після відрахування свого доходу банк повертає клієнту після одержання суми боргу від дебітора клієнта.

Оскільки особливістю факторингової операції є те, що кредит надається одному обличчю, а фактичним платником по ній є інше обличчя, варто передбачити відповідний контроль за якістю такого кредиту. Тобто необхідно враховувати фінансовий стан платника, що може не бути клієнтом банку, особливо при відсутності права регресу.

У випадку прострочення оплати боргу по факторингової чи операції визнання заборгованості сумнівної її облік, а також облік резервів під неї здійснюється аналогічно до обліку інших кредитів.

Процентні доходи і комісійні доходи, прирівняні до процентних, відображаються по рахунку 6023 «Процентні доходи по рахунках суб'єктів господарської діяльності по факторинговим операціях». Комісійні доходи від факторингових операцій банк розподіляє між рахунками 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» і 6111 «Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів» відповідно до суті отриманих доходів.

Практика проведення перевірок банків фахівцями нашого банку показала, що пропонована методика перевірки кредитних операцій банку дозволяє одержати комплексному й адекватне дійсному положенню справ представлення про стан кредитної діяльності банку, що перевіряється, а також одержати достатній обсяг аудиторських свідчень, необхідних для висловлення професійної думки про стан кредитної діяльності банку, включаючи виявлення істотних помилок і визначення ступеня їхнього впливу на загальний фінансовий стан банку.

1.3.2 Аудит розрахункових відносин

Аудит розрахункових відносин дозволяє знаходити шляхи прискорення розрахунків. Цьому повинні сприяти зміни в організації розрахунків: скасування календарної черговості платежів, вибір черговості по розсуду підприємства, скасування відповідальності банків за нарахування і стягнення пені за затримку платежів, обмеження розрахунків платіжними вимогами. Величезні неплатежі, частина з яких викликана недоліками системи розрахунків, у багатьох випадках пов'язані з недоглядами комерційних банків.

Аудит розрахункових операцій виявляє правомірність розрахункових операцій і дотримання розрахункової дисципліни згідно з інструкціями й іншими нормативними документами НБУ.

Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійснення банком з його доручення всіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, що виникають у процесі його діяльності і передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, зв'язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунка.

У процесі перевірки з'ясовується дотримання:

- визначеного порядку відкриття і закриття рахунків клієнтів у банку;

- установлених лімітів залишку грошей у касі клієнтами;

- упровадженого порядку розрахункового обслуговування згідно ув'язненого з клієнтом договору;

- розрахункової дисципліни по рахунках (розрахунковим, поточним, бюджетним, валютним, кореспондентським);

- законодавство щодо здійснення безготівкових розрахунків.

Досвід свідчить, що самими типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудита розрахункових операцій, є:

- неповна комплектація юридичних справ клієнтів (немає довідок про узяття на облік у державній податковій адміністрації нотаріально завіреного свідчення про реєстрацію тощо);

- порушення черговості платежів;

- порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів;

- виправлення в розрахункових документах;

- несвоєчасність розрахунків згідно поданими клієнтами платіжними дорученнями й інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

Слід зазначити випадки, коли деякі комерційні банки, використовуючи гроші клієнтів як кредитні ресурси, без міри видають кредити, не звертаючи уваги на ліквідність свого балансу. Наприклад, коли потреба в кредиті одного позичальника суди в 5 разів перевищувала норматив ліквідності балансу, для обходу встановлених обмежень комерційний банк видавав кредит п'ятьом фірмам, що переводили ці гроші на рахунок даного позичальника суди, останній же здійснював розрахунки, не розташовуючи достатніми ресурсами для повернення кредиту. Ряд банків брав у своєї клієнтури в останній день місяця засобу з депозитних рахунків на два дні, а в перших числах наступного місяця повертав клієнтам гроші, маючи при цьому мінімальні затримки і сприятливі показники балансу.

Іноді замість того, щоб відносити непогашені в терміни кредити на рахунок прострочених позичок, банки укладали договору з господарствами про пролонгацію позичок, іноді дожі односторонньо, без згоди позичальника. Такі неправильні дії банків спрямовані на те, щоб ''удержатися на плаву'', особливо дрібним комерційним банкам, аудиторський контроль за якими здійснювати набагато складніше.

Виконання операцій по поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій і наявній формах.

Поточні рахунки клієнтів розміщені в другому класі плану рахунків банку «Операції з клієнтами». Кожному суб'єкту господарської діяльності в рамках рахунка четвертого порядку 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» відкривається аналітичний поточний рахунок. До суб'єктів господарської діяльності відносяться всі юридичні особи, у тому числі організації й установи, а також підприємці, що здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

Розрахунки без участі готівки здійснюються шляхом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки - це розрахунки, що проводить банк шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком з доручення підприємств і фізичних осіб засобів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів засобів. Для здійснення розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунків рахунковими чеками, пластиковими картками. Форми безготівкових розрахунків і правила їхнього здійснення впроваджує Національної банк України.

У випадку здійснення розрахунків акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу в цих випадках банк забезпечує через відділення частини коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, що відкриваються, до балансового рахунка четвертого порядку «Засобу в розрахунках». Засобу на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів по гарантованим банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані засоби враховуються на таких аналітичних рахунках:

- «Розрахунки чеками»; « Розрахунки акредитивами».

При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Засобу, що передбачені для розрахунків по платіжних картках, депонуються на балансових рахунках:

- 2605 «Засобу суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками»;

- 2625 «Засобу фізичних осіб для розрахунків платіжними картками». Усі рахунки, що належать до групи рахунків «Засобу в розрахунках», - пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і залишки по цих рахунках використовуються як безкоштовні банківські ресурси.

Залишки на рахунках до запитання формують притягнуті банком ресурси. Ці рахунки пасивні і завжди мають кредитове сальдо. По поточних рахунках розрахункові операції виконуються банком тільки в межах наявності засобів, тобто в межах кредитового залишку.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

- Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

- К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача засобів.

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

- Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

- К-т 1200 «Корсчет у Національному банку України».

1.3.3 Аудит бухгалтерського обліку

При аудиті бухгалтерського обліку треба, насамперед, мати на увазі, що облік і звітність у комерційних банках здійснюється відповідно до правил, установленими НБУ. У зв'язку зі змінами діючого законодавства був змінений рахунковий план комерційних і кооперативних банків. Особливості побудови Плану рахунків.

План рахунків фінансових банківських установ являє собою систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. Він є складовою частиною національної системи бухгалтерського обліку, а отже, служить для відображення бухгалтерської інформації.

План рахунків розроблений відповідно до загальноприйнятого в міжнародній практиці принципами і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і є обов'язковим для використання всіма банківськими установами України.

По рахунках відображаються операції, визначені законодавством України і нормативних актів Національного банку України. Облік валових доходів і валових витрат ведеться по окремих схемах, що рекомендуються НБУ і вибираються комерційними банками України самостійно згідно з законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Інформація, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку, є докладної і зрозумілий для користувачів - керівництва банку, міжнародних фінансових організацій, що контролюють органів.

План рахунків поділяється на чотири категорії і дев'ять класів.

Перша категорія - балансові рахунки, що об'єднані в п'ять класів:

Клас 1. Казначейські і міжбанківські операції;

Клас 2. Операції з клієнтами;

Клас 3. Операції з цінними паперами й інші активи і зобов'язання;

Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи;

Клас 5. Капітал банку;

Клас 6. Доходи;

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік;

Клас 9. За балансові рахунки.

Особливості цього Плану рахунків такі:

- наявність управлінського обліку;

- подвійний запис по рахунках.

Банківський фінансовий облік не обмежується цифровою інформацією відносин із клієнтами, а є складної і чітко визначеною інформаційною системою, що задовольняє потреби багатьох груп споживачів, що мають безпосередні прямі чи непрямі взаємини з банком. З огляду на це, передбачено нові вимоги до аналітичних рахунків.

Отже, важливою особливістю Плану рахунків є те, що він ефективно буде працювати на створення бази економічних показників лише разом з аналітичним обліком.

У сутності аналітичні рахунки невіддільні від рахунків Плану рахунків (балансових, доходів і витрат).

Рахунка класів 6 і 7 при формуванні доходів і витрат листуються з рахунками класів 4. Залишки по рахунках класів 6 і 7 безпосередньо у валюту балансу не включаються, а наприкінці звітного періоду взаємно перекриваються (доходи за винятком витрат) і враховуються як результат поточного року в класі 5 - капітал банку.

План рахунків забезпечує облік операцій по валюті: операції в іноземній валюті відображаються по тим же рахункам, що й операції в гривнях, по їхньому економічному змісті.

Зв'язок між операціями в іноземній валюті і гривнях забезпечують технічні рахунки: рахунок валютних позицій і рахунок еквівалента валютних позицій.

За загальним правилом балансу банку валютні активи враховуються в активі балансу, а валютні зобов'язання - у пасиві. Після кожної зміни валютного курсу вони підлягають переобліку. Будуть враховуватися також суми в іноземній валюті, що враховані на балансових рахунках.

Плану рахунків базується на наступному:

- банк виконує операції в різних валютах при розрахунках по них, але усі вони є однотипними з тими, розрахунок по який проводиться в гривнях;

- валюта операцій може бути одним з параметрів аналітичного рахунка.

Щодо управлінського обліку, те нормативними документами НБУ він не регламентується і комерційні банки повинні самостійно визначати відповідну методику обліку по них у класі 8 Плану рахунків.

Такий підхід забезпечує можливість створення системи внутрішнього контролю. Отже, банк як суб'єкт господарської діяльності повинний працювати за принципом установи, що саме собою керує.

Балансові операції відображаються в обліку по системі подвійного запису, що забезпечується спеціальними «контрсчетами».

Кожен клас рахунків розподілений на:

- рахунка порядку II, вони мають подвійну нумерацію й означають розділ;

- рахунка порядку III, нумерація по який потрійна, і це є група;

- рахунка порядку IV відповідно чотирьох цифрові, котрі є номером балансового рахунка.

Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків II,II і IV, а національний План рахунків на рівні двох знаків синтетичних рахунків дублює баланс банку по статтях активу і пасиву.

Балансові рахунки, що є рахунками синтетичного обліку, забезпечують формування інформації з операцій, що їх виконує банк, і її відображеннях у фінансовій звітності.

Банки публікують у печатці свої річні баланси і звіти про прибутки і збитки після підтвердження вірогідності наданих зведень незалежною аудиторською службою.

На жаль, публікуючи в печатці річні баланси, багато комерційних банків довільно групують статті балансу, не дотримують однаковість, а отже, і змістовну сторону друкуючих звітів, що заважає їх грамотному осмисленню.

При аудиторських перевірках звертається увага на правильність складання щоденних балансів. Обов'язково повинні брати звірені залишки по рахунках аналітичного і синтетичного обліку. При перевірках дотримання правил ведення бухгалтерського обліку і порядку оформлення грошово-розрахункових операцій часто виявляються численні недоліки і недбалості, і навіть невірогідність балансу.

Іноді допускаються виправлення документів шляхом підчищень і виправлень недозволеним способом, виправлення помилкових записів після висновку бухгалтерського журналу, неправильна вказівка в меморіальних ордерах найменувань рахунків госпорганів по дебету і кредиті. Усі ці й інші огріхи можуть створювати умови для всякого роду зловживань.

Обов'язковій перевірці при аудиті піддається правильність юридичного оформлення діючих рахунків госпорганів і обґрунтованість операцій по них. Зауваження в основному типові: відсутність заяв на відкриття рахунка, на картках немає найменувань власника рахунка, картки не завірені належним образом, допускається відкриття рахунків без державної реєстрації клієнта. Виявляються факти, коли журнал реєстрації відкритих рахунків не опечатувався і не завірявся підписом головного бухгалтера. Іноді неправильно використовуються балансові рахунки, зокрема депозитні рахунки, ведуться в режимі розрахункового рахунка і по них проводилися операції на відшкодування витрат по капітальному ремонті і будівництву, у покриття збитків від видавничої діяльності, на відшкодування витрат по медичному обслуговуванню персоналу, на матеріальну допомогу, преміювання, покупку автомашин, транспортні витрати й інші операції.

1.3.4 Аудит каси і касових операцій

Велике місце в аудиті банків займають ревізії каси і касових операцій. Головною особливістю перевірки каси є її раптовість. Аудиторська служба зобов'язана зробити перевірку готівки, цінних паперів і бланків строгої звітності, що знаходяться в касі, у присутності головного бухгалтера і касира. Повне перерахування грошей обов'язкове. Після перерахування грошей складається акт про суму наявних і їхній відповідності касовому журналові, а також бухгалтерському облікові. Перевіряється повнота оприбуткування грошей, отриманих по кожнім чеку з банку (при цьому порівнюються суми, відбиті у відомості аналітичного обліку по дебету рахунка ''Каса'', з даними журналу ордера №2 і по кредиту рахунка №31 ''Розрахунковий рахунок''). У касових документах не допускається ніяких підчищень.

Касові операції по списанню грошей у витрату перевіряються по документах, прикладеним до касових звітів. При перевірці використовуються наступні документи: касовий ордер №1 ''Прибутковий касовий ордер''; касовий ордер №3-а - журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; документи без ордерного оформлення прийому і видачі грошей; облікові регістри по рахунку №30 ''Каса''; Головна книга; баланси на відповідну дату.

Під розрахунково-касовим обслуговуванням банку розуміється прийняття, видача і збереження грошових знаків. Його здійснюють через операційну касу банку, до складу якої (у залежності від кількості клієнтів і обсягів операцій) можуть входити прибуткові і видаткові каси, прибутково-видаткові каси, каси розміну грошей, вечірні каси і каси перерахування грошового виторгу.

Облік касових операцій у банках України регламентується:

1. Інструкцією Національного банку України щодо організації емісійно-касової роботи в установах банків України за № 129 від 7 квітня 1994 р. (зі змінами і доповненнями);

2. Інструкцією Національного банку України щодо організації роботи наявного звертання установами банків України за № 69 від 19 лютого 2001 р. (зі змінами і доповненнями).

Перераховані нормативні документи передбачають:

- загальний порядок ведення касових операцій;

- правила збереження грошових знаків;

- правила перевезення грошових знаків;

- порядок заміни і знищення ушкоджених банкнот і монет;

- порядок складання і представлення звітності по касі.

Документальними джерелами для здійснення внутрішнього аудиторського контролю касових операцій є:

- первинні касові документи;

- касові журнали на прибуток і витрати;

- касові книги;

- довідки касирів прибуткових і видаткових кас;

- виписки з особистих рахунків клієнтів, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо в приведеній таблиці може змінюватися кількість питань, який необхідно з'ясувати.

По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їхньої організації і ведення обліку і розробляються управлінські чи адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків і облікові заходи щодо удосконалювання облікового контролю.

Таблиця 3. - Оцінна таблиця касових операцій:

Аудитором перевіряється	Необхідно установити
Стан договорів про повну матеріальну відповідальність облич, що працюють з готівкою й іншими цінностями	Наявність договорів з матеріально відповідальними обличчями і юридичною правильністю їхнього оформлення
Дотримання порядку здійснення операцій у прибуткових касах	Правильність оформлення первинних документів, заповнення і ведення журналів їхньої реєстрації Ідентичність даних первинних документів з даними касових журналів і книг, довідок, виписок з особистих рахунків клієнтів
Дотримання порядку здійснення операцій у вечірніх касах і касах перерахування	Правильність заповнення супровідних зведень до сумки з грошовим виторгом і документальним оформленням інкасованого грошового виторгу
Дотримання порядку здійснення операцій видатковими касами	Правильність заповнення реквізитів видаткових первинних касових документів Ідентичність даних останнім даної касових книг і журналів, а також випискам з особових рахунків клієнтів. Правильність ведення книги реєстрації сум, виданих під звіт касиру грошового сховища
Дотримання порядку звірення і складання висновку операційної каси; організація контролю за видачею грошей	Ідентичність даних касових оборотів і даних касових книг і журналів Наявність підписів касирів і операційних працівників

Досвід свідчить, що самими типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:

- порушення ліміту каси;

- порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;

- неправильне документування і ведення касових операцій;

- виправлення в прибутковому і видатковому касовому документах;

- несвоєчасне проведення інвентаризації каси тощо.

Аудитор також повинний упевнитися в наступному:

- чи обслуговується клієнтура одним касиром або декількома;

- чи працює касир тільки в банку, що перевіряється, або сполучає свої обов'язки з іншими;

- чи мається зобов'язання касира матеріальної відповідальності і чи ознайомлений він із правилами ведення касових операцій;

- чи мається його розписка про це.

На жаль, не у всіх банках касові приміщення ізольовані, деякі банки (рідко) не мають сигналізації. Готівка й інші грошові документи повинні зберігається у вогнетривкій шафі. У приміщенні для перерахування грошей клієнтами обов'язково повинний знаходиться представник банку.

Аудиторам необхідно проконтролювати, чи проводилися раптові перевірки каси, чи вироблялася щоденна здача в бухгалтерію касових документів касирами і є чи на них розписка головного бухгалтера або його заступника, чи малися випадки підписки керівником або головним бухгалтером незаповнених чеків і видача їхньому касирові для самостійного заповнення при одержанні грошей у банку. Звертається увага на наявність журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, а також касової книги, що повинна бути пронумерована, прошнурована й опечатана сургучевою печаткою, а всі аркуші - завірені підписами керівника і головного бухгалтера.

Варто мати на увазі, що в касовій роботі не може бути неточностей і помилок. Навіть дрібний прорахунок у касі приносить крім матеріальних утрат страждання особам, них що допустили. На великий жаль, аудиторами виявляються численні порушення в касовій роботі: збереження грошей у несправних шафах, що по закінченні роботи не опечатуються, відсутність охоронної сигналізація, дублікатів до ключів від сейфів, усілякі підчищення в касових книгах. Нерідко в приміщеннях для перерахування грошей клієнтами - немає представника банку. Виявлені факти, коли до роботи з цінностями в банках допускалися особи, що знаходяться в родинних відносинах. Керівники таких банків мотивували подібне положення тим, що видана інструкція №23 по емісійно-касовій роботі цього не обмовляє. Однак варто помітити, що ця інструкція не скасовувала вказівок інструкції №42, де чітко обговорена заборона на роботу з цінностями осіб, що знаходяться в родинних відносинах.

1.4 Нормативна база банківського аудита

Положення про аудиторську діяльність у банківській системі України:

1. Дійсне положення розроблене у відповідності c Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про аудиторську діяльність» №3125-XII від 22.04.1993 р. і Національними нормативами аудита та Кодексу професійної етики аудиторів Україні, затверджене рішенням Аудиторської палати України №73 від 18.12.1998 р.

2. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» діяльність кредитної організації підлягає щорічній аудиторській перевірці аудиторською фірмою (самостійно працюючим аудитором), що має ліцензію Банку України на здійснення аудита кредитних організацій.

3. Банківський аудит є одним з видів аудиторської діяльності.

Основною метою банківського аудита є установлення вірогідності бухгалтерської (фінансової) звітності кредитних організацій і відповідності зроблених ними операцій чинному законодавству України.

Основні показники (зміст, обсяг і форми) бухгалтерського обліку і звітності для банківської системи установлюються відповідно до Закону України «Про Національний банк України» нормативними актами Національного банку України.

Особливе значення для аналізу ефективності ЗАТ «ПриватБанку» має використання загальної фінансової звітності, визначена законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», що затверджений від 16.07.99 і введений у дію з 01.01.2000. Ціль, склад, принципи підготовки фінансової звітності і вимоги до визнання і розкриття, її елементів визначається Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.09.99 №87.

Загальна фінансова звітність - це звітність комерційного банку, використовувана для ознайомлення й аналізу його діяльності Національним банком, керівниками комерційного банку, іншими зацікавленими юридичними і фізичними особами, а також для відкритої публікації.

Налагоджена система внутрішньої звітності дозволяє керівництву банку в будь-який момент одержати необхідну інформацію про діяльність банку. Такий підхід дає можливість накопичувати і систематизувати дані про роботу банку за визначений період часу. Результати діяльності АКБ «ПриватБанку», усі зроблені витрати й отримані доходи в минулому звітному періоді враховуються в звіті «Про фінансові результати» по операціях банку.

Після угруповання доходів і витрат показується фінансовий результат діяльності банку.

Баланс комерційного банку - це зведена таблиця, що дає представлення про фінансове положення, характер, структуру і розмірах операцій банку на відповідну дату. У пасиві знаходяться власні засоби і зобов'язання банку, в активі - розміщені засоби або зобов'язання банкові.

Істотним недоліком використовуваної нині форми бухгалтерського балансу є відсутність його відмітної ознаки - виділення у відособлені групи статей активів і пасивів (що робить його за формою просто двосторонньою таблицею). У результаті він продовжує являти собою, як і раніше, не що інше, як хоча й удосконалену, але оборотну відомість, а не бухгалтерський баланс у його загальноприйнятому виді.

Баланс комерційного банку складається із семи розділів:

1. “Капітал і фонди” - містить рахунка по обліку засобів виділених банкові у виді статутного і додаткового капіталу акціонерних і пайових банків, резервного фонду, фондів спеціального призначення і т. д.

2. “Грошові кошти і дорогоцінні метали” - містить рахунка, на яких враховуються готівка банків у касах і в шляхи, платіжні документи, грошові кошти в банкоматах, т. ж. дорогоцінні метали і камені.

3. “Міжбанківські операції” - включає рахунка для відображення операцій по кореспондентським відносинам між банками, розрахунки з філіями, розташованими на території України і за кордоном, т.ж. розрахунки на організованому ринку цінних паперів, по брокерських операціях, обслуговуванню випуску цінних паперів.

4. “Операції з клієнтами” - містить розрахункові (пасивні) і позичкові (активні) рахунка по кредитах, наданим юридичним і фізичним особам. У ньому також відкриті рахунки для обліку простроченої заборгованості за позикою.

5. “Операції з цінними паперами” - відбиває вкладення в боргові зобов'язання, акції, враховані векселі, що групуються по термінах і приналежності. У ньому враховуються і цінні папери випущені самим банком.

6. “Засоби і майно” - відбиває розрахунки з дебіторами і кредиторами, враховує основні засоби, МБП і їхній знос, а також нематеріальні активи.

7. “Результати діяльності” - містить рахунка для обліку операційних і інших доходів і витрат, штрафів, пені, неустойок, витрат на зміст банківського апарата керування прибутків і збитків, а також використання прибутку звітного року і попереднього років.

У даній роботі дослідження, метою якого було виявлення основних факторів, що впливають на ефективність роботи банку на ринку послуг для фізичних осіб, дає можливість виділити три групи факторів: фінансові ресурси, активи і людські ресурси. На основі цього відзначимо, що перевага над конкурентами за зазначеними показниками дає банкові можливість пропонувати на ринку товари (послуги) вищої якості і/або за нижчими цінами. Це, у свою чергу, зміцнює його ринкові позиції, забезпечує доход, розмір якого перевищує середній рівень.

Розділ 2. Аналіз фінансового стану «ПриватБанку»

2.1 Облік доходів банку

Найважливішим фінансовим показником, що визначає здатність будь-якої організації (виробничого підприємства або кредитно-фінансової установи) забезпечувати свій нормальний розвиток, є прибуток. З метою виявлення умов і можливостей для одержання організацією прибутку необхідно провести аналіз фінансових результатів. Аналіз фінансових результатів комерційного банку припускає розгляд наступних основних фінансових категорій:

- доходи банку, їхній склад і структура, джерела формування;

- витрати банку, їхній склад і структура;

- банківські резерви;

- банківський прибуток;

- показники ліквідності діяльності банку.

У ході фінансового аналізу необхідно одержати відповіді на наступні питання:

- наскільки стабільні отримані доходи і зроблені витрати;

- наскільки ефективне керування банком.

Доход банку - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі росту активів або скорочення зобов'язань, що сприяють збільшенню капіталу і не є внесками акціонерів.

За 2006 фінансовий рік банком нараховане 1631,3 тис. грн. доходів, що на 387,9 тис. грн. більше, ніж за 2005 рік. Крім того, доходи банку мають тенденцію до збільшення (рис. 1). Усі доходи поділяються на: банківські, небанківські операційні, непередбачені. До банківських доходів належать доходи, що безпосередньо зв'язані з банківською діяльністю, визначеної Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Рисунок 1. - Доходи банку:

Банківські доходи поділяються на:

- процентні;

- комісійні;

- торговельні;

- інші банківські операційні доходи.

До процентного відносяться доходи за надання банком у користування своїм клієнтам кредитних засобів у виді кредитів, депозитів, доходи по цінних паперах у вигляді відсотка й ін., що обчислюються пропорційно до часу і суми і є компенсацією банку за узятий на себе кредитний ризик.

У структурі доходів процентні доходи склали найбільшу частину 1116,7 тис. грн. або 68,5 відсотка. У порівнянні з 2005 роком процентні доходи виросли на 291,2 тис. грн. (35,3 відсотки). Основний обсяг процентних доходів (97,2 відсотки) банк одержав від кредитування національного товаровиробника. Процентні доходи по цінних паперах на продаж і до погашення склали 19,6 тис. грн. (1,76 відсотка). Процентні доходи по засобах розміщеним у НБУ, по засобах розміщеним в інших банках, по кредитах органам загальнодержавного керування, по кредитах фізичним особам та інші процентні доходи склали 11,61 тис. грн. (1,04 відсотка). Комісійні доходи - це доходи по всіх послугах, наданим контрагентам, крім комісійних, котрі по своїй природі відносяться до процентних доходів. Комісійний доход банку виріс за 2006 рік на 85,5 тис. грн. (або на 23 відсотка) і склав на кінець року 457,8 тис. грн. (або 28,1 відсотка від загальної суми доходів). У структурі комісійних доходів по типі контрагентів найбільшу частку займають доходи по операціях із клієнтами 92,4 % або 423 тис. грн. (таблиця 3) Процентні доходи по операціях з банками складають 7,6% або 34,8 тис. грн.

Таблиця 4. - Структура комісійних доходів по типі контрагентів:

Вид доходу	2006	% до загальної суми
Комісійні доходи	457,8	100
по операціях з банками	34,8	7,6
по операціях із клієнтами	423	92,4

У структурі комісійних доходів по виду операцій найбільшу частку займають доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за збереження цінностей і здійснення операцій з цінними паперами і складають 78,5% або 359,4 тис. грн. (Таблиця 5). Найбільш типовими порушеннями, що виявляються під час перевірки доходів, витрат і збитків, що необґрунтовано занижують прибуток до оподатковування бюджету, можна вважати такі:

1. Щодо заниження доходів:

а) зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподатковування;

б) віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподатковування.

Комісійні за здійснення операцій з іноземною валютою і за продаж або покупку монет і дорогоцінних металів для третіх осіб складають 18,9% або 86,5 тис. грн. Комісійні за гарантії розміщення позик складають 2,6% у загальній сумі комісійних доходів або 11,9 тис. грн. (рис. 3).

Рисунок 2. - Структура комісійних доходів по типі контрагентів:

Таблиця 5. - Структура комісійних доходів по виду операцій:

Комісійні доходи	457,8	100
За РКО, обслуговування кредитних рахунків, збереження цінностей	359,4	78,51
За здійснення операцій з валютою продаж або покупку монет і драг. металів для третіх осіб	86,5	18,89
За гарантії розміщення позик	11,9	2,6

Метою аудита доходів є:

- перевірка правильності формування доходів шляхом перерахування;

- аналіз структури доходів, витрат і прибутку з метою визначення ефективності діяльності банку.

Рисунок 3. - Структура комісійних доходів по виду операцій:

Торговельний доход - доход від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів.

Торговельний доход у 2006 році склав 37 тис. грн., що складає 2,27% від загальної суми доходів. У порівнянні з 2005 роком торговельний доход виріс на 14,3 тис. грн. або на 63%.

Доход від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів склав 22,3 тис. грн. або 60,27% (таблиця 6), доход від операцій з цінними паперами на продаж - 12,5 тис. грн. або 33,78%, доход від торгівлі іншими фінансовими інструментами - 2,2 тис. грн. або 5,95% (рис. 4).

Таблиця 6. - Структура торговельних доходів:

Вид доходу	2006 рік	% до загальної суми
Торговельний доход	37	100
Доход від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів	22,3	60,27
Доход від операцій з цінними паперами	12,5	33,78
Доход від торгівлі іншими фінансовими інструментами	2,2	5,95

Рисунок 4 - Структура торговельних доходів:

До інших банківських операційних доходів відносяться доходи, що не ввійшли в перераховані вище групи. До них відносяться доходи від цінних паперів з непередбаченим доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі, і капіталовкладень.

Інші банківські операційні доходи в 2006 році склали 0,1 тис. грн., що на 5,8 тис. грн. менше, ніж 2005 рік.

Таблиця 7:

Інші доходи склали 17,2 тис. грн., що на 5,3 тис. грн. більше, ніж у 2005 році (або на 44,54%). Інші доходи являють собою небанківські операційні доходи. Небанківські операційні доходи - це доходи, що не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів - від орендних операцій), доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру) і інші операції.

Збільшення обсягів активів відбулося в основному за рахунок зміни “кредитного портфеля” (зросли прострочені позички) і за рахунок ресурсів, проданих усередині системи. Крім того, дотримується принцип розумної диверсифікованості при проведенні активних операцій з урахуванням кон'юнктури ринку, що дозволяє судити про ефективність банківського менеджменту.

Рисунок 5:

Однією з умов розвитку ПриватБанку в цілому є його постійне збільшення ресурсної бази.

Так, загальний обсяг мобілізованих ресурсів протягом 2006 року збільшився на 187 млн. гривень і на 1 січня 2007 року склав 2093 млн. гривень.

Банк повинний:

- враховувати доходи від наданої послуги в розмірі витрат, зв'язаних з наданням такої послуги, якщо є впевненість в одержанні цих доходів;

- у противному випадку враховуються тільки витрати, доходи будуть враховуватися при їхньому фактичному одержанні.

Якщо банк може довести, що одержання доходів є сумнівним, то їх можна враховувати по касовому методі. Одержання доходів вважається сумнівним при наявності документів, що підтверджують виконання умов:

а) прострочення клієнтом платежу понад тридцять днів (хоча б по одному з договорів, що банк має з цим клієнтом);

б) погіршення фінансового стану клієнта в такій мері, що керівництво банку може прийняти рішення про визнання його сумнівним дебітором.

Після визнання дебіторської заборгованості по нарахованих сумнівних доходах банк зменшує свої доходи на суму такої заборгованості (дебетує відповідний рахунок класу 6).

Наступний облік і нарахування доходів по сумнівних боргах відображається по балансових рахунках до закінчення терміну задавнення позову. Під час розрахунку суми відсотків (по кредитних і депозитних договорах) враховується перший день і не враховується останній день контракту. Дати початку і закінчення контракту визнаються як дати валютування.

Таблиця 8. - Структура фінансового результату за друге півріччя 2006 року Дирекції банку:

Показники	2006
1.Процентні доходи у т.ч. по кредитах клієнтів і банкам по цінних паперах інші процентні доходи	217505 128129 8574 3634
2.Процентні витрати у т.ч. по засобах отриманим від НБУ й інших банків по засобах до запитання суб'єктів господарювання по термінових засобах, що отримані від суб'єктів господарювання по засобах фізичних осіб по засобах бюджетові і по забюджетним фондам інші процентні витрати	154758 12909 20086 63552 49761 8460 0
3. Результат по процентних операціях	62747
4. Непроцентні банківські доходи у т.ч. комісійні доходи по операціях банку з клієнтами; результат від торговельних операцій інші банківські операційні доходи	144501 89003 26576 28922
5.Непроцентні банківські витрати у т.ч. комісійні витрати інші банківські операційні витрати	29950 5750 24200
6. Результат по непроцентних банківських операціях	114551
7. Небанківські доходи небанківські операції у т.ч. витрати на зміст апарата керування витрати на зміст основних засобів і нематеріальних активів інші експлуатаційні і господарські витрати інші витрати	2624 87620 50100 28085 5765 3670
8. Результат по небанківських операціях	-84996
9. Повернення списаних активів	-
10. Відрахування в резерв	-
11. Списання сумнівних активів	-
12. Непередбачені доходи	29555
13. Непередбачені витрати	8867
14. Прибуток до оподаткування	20688

Дебіторська і кредиторська заборгованість по нарахованих доходах і витратам враховується по рахунках класу 1-3.

Рахунка класів 6 і 7 (розділи, групи) по назвами максимально наближені до показників звіту про прибутки і збитки. По балансових рахунках 4-го порядку враховуються цілком конкретні види.

Наприклад:

- рахунок 6024 “Процентні доходи по кредитах суб'єктів господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях”;

- рахунок 6043 “Процентні доходи по кредитах в інвестиційну діяльність фізичним особам”.

Як видно, по назвах рахунка визначається, який саме вид доходів необхідно враховувати по даному рахунку. Аналогічний підхід обраний і по рахунках нарахованих доходів. Більш того, при складанні бухгалтерських записів з нарахуванням доходів, необхідно, щоб рахунка нарахованих доходів відповідали назвам рахунків доходів.

Наприклад, проводиться відображення в обліку операції по нарахуванню доходів по кредитах суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях. Отже, в увагу приймаємо відповідний рахунок класу 2:

- рахунок 2048 “Нараховані доходи по кредитах суб'єктам господарської діяльності по внутрішніх торгових операціях”.

В обліку ця операція відображається записом:

- Д-т 2048 К-т 6024.

Відповідно, нараховані доходи по кредитах в інвестиційну діяльність фізичним особам враховуються по рахунку 2218, що за назвою відповідає рахунка 6043. Зрозуміти такий зв'язок украй важливо. Саме так досягається відповідність нарахованих доходів і фактичних доходів у розрізі їхніх видів у системі фінансового обліку. Це саме стосується рахунків витрат (класу 7) і рахунків нарахованих витрат (класів 1 і 2).

Таблиця 9. - Доходи банку за 2006 рік:

Найменування статті доходу	2005 тис. грн.	2006 тис. грн.	Відхилення	% до 2005 року	% загальної суми
1 Процентний доход	825,5	1117	291,2	35,28	68,6
2 Комісійний доход	372,3	458	85,5	22,97	28,1
3. Торговельний доход	22,6	37	14,4	63,72	2,27
4. Доход у вигляді дивідендів	0	0,1	0,1	-	0,01
5. Прибуток/ збиток від інвестиційних цінних паперів	5,8	0	-5,8	-100	0
6. Доход від участі в капіталі	0,1		-0,1	-100	0
7. Інший доход	11,9	17,2	5,3	44,54	1,06
9. Непередбачені доходи	0	0	0	0	0
10. Загальна сума доходів	1238	1629	390,6	31,55	100

Непередбачені доходи в 2006 році були відсутні.

Непередбаченими вважаються доходи, що по змісту відповідають таким ознакам:

- виникають у випадку надзвичайних подій і мають одноразовий характер - доход буде визначений тільки по факті подій;

- не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни в правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).

Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.

2.2 Витрати банку

Витрати банку - це скорочення економічної вигоди в звітному періоді у формі відтоку або використання активів, виникнення заборгованості, що веде до скорочення власного капіталу і не є розподілом серед акціонерів. Якщо доходи збільшують суму капіталу, то витраті зменшують неї. Усі витрати поділяються на:

- банківські витрати;

- небанківські операційні витрати;

- непередбачені витрати;

До банківських витрат відносяться витрати, що безпосередньо зв'язані з банківською діяльністю, визначеної Законом України «Про банки і банківську діяльність». Банківські витрати в 2006 році склали 786,9 тис. грн., що на 330,2 тис. грн. більше, ніж у 2005 році (або на 72,3%). У структурі банківських витрат найбільшу питому вагу займають процентні витрати і складають 690,4 тис. грн. або 87,74% від загальної суми витрат, комісійні витрати складають 25 тис. грн. або 3,18% від загальної суми, торговельні витрати - 9,3 тис. грн. або 1,18%, інші банківські операційні витрати складають 62,2 тис. грн. або 7,9% від загальної суми витрат (рис 6).

Таблиця 10. - Структура банківських витрат:

Найменування статті доходу	2005 тис. грн.	2006 тис. грн.	Відхилення	% до 2005 року	% до загальної суми
Банківські витрати	456,7	786,9	330,2	72,3	100
1. Процентні витрати	383,7	690,4	306,7	79,93	87,74
2.Комісійні витрати	24,6	25	0,4	1,63	3,18
3.Торговельні витрати	8,5	9,3	0,8	9,41	1,18
4. Інші банківські операційні витрати	48,9	62,2	13,3	27,2	7,90

Рис. 6. - Структура банківських витрат:

Інші небанківські операційні витрати склали 617 тис. грн. або 40,7% від загальної суми витрат, що на 143,6 тис. грн. більше, ніж у 2005 році або на 30,33%. Відрахування в резерви склали 46,5 тис. грн. або 3,07% від загальної суми витрат, що в порівнянні з 2005 роком більше на 16,7 тис. грн. або на 56,04%.

Таблиця 11. - Витрати банку за 2006 рік:

Найменування статті доходу	2005 тис. грн.	2006 тис. грн.	Відхилення	% до 2005 року	% загальної суми
1. Процентні витрати	383,7	690,4	306,7	79,93	45,55
2.Комісійні витрати	24,6	25	0,4	1,63	1,65
3.Торговельні витрати	8,5	9,3	0,8	9,41	0,61
4.Інші банківські операційні витрати	48,9	62,2	13,3	27,2	4,1
5. Інші небанківські операційні витрати	473,4	617	143,6	30,33	40,7
6.Відрахування в резерви	29,8	46,5	16,7	56,04	3,07
7.Непередбачені витрати	0	0	0	0	0
8.Податок на прибуток	107,4	65,4	-42	-39,1	4,3
9.Загальні витрати	1076	1516	440	40,8	100

Витрати банку враховуються по класі рахунків № 7 «Витрати», з них: різні види операційних витрат - на субрахунках з 70 по 73, а витрати на зміст персоналу і господарські - на субрахунках з 740 по 749.

Статті доходів і витрат за принципом нарахування враховуються й оцінюються на момент реалізації чи активу в міру надання послуг. У цьому самому періоді вони відображаються в обліку без обліку факту чи одержання сплати засобів.

За принципом відповідності витрати і доходи, зв'язані з цими витратами повинні визнаватися в бухгалтерському обліку за той самий звітний період.

Ці принципи застосовуються за таких умов:

- фінансовий результат операції, зв'язаний з наданням (одержанням) послуг, може бути досить чітко оцінений;

- чи доходи витрати викликаються до виникнення реальної заборгованості (дебіторської - у випадку доходу і кредиторської - у випадку витрат).

2.3 Прибуток банку та облік капіталу

Прибуток банку - різниця між валовими доходами банку і витратами (за винятком витрат на формування резервів).

Валовий прибуток банку в 2006 році склав 234,2 тис. грн. або 76,11% від прибутку 2005 року.

Прибуток до оподатковування - різниця між валовими доходами банку і витратами (з урахуванням витрат на формування резервів).

Прибуток до оподатковування в 2006 році склала 187,7 тис. грн.

Податок на прибуток склав 65,4 тис. грн.

Т. о., чистий прибуток банку складає 122,3 тис. грн. і визначається як сума прибутку до оподатковування за винятком податку на прибуток.

У порівнянні з 2005 роком чистий прибуток скоротився на 47,7 тис. грн. або на 39%. За умови, що валові доходи збільшилися, а прибуток скоротився це є негативним показником фінансового розвитку банку.

Даний факт може бути результатом високої конкуренції на банківському ринку неефективного керування ресурсами банку, неправильної організації кредитної політики й ін.

Облік капіталу комерційного банку:

Статутний капітал банку формується через випуск і продаж акцій його учасникам - юридичним і фізичним особам. Відповідно до цього здійснюється методика відображення операцій по формуванню статутного капіталу банку.

У процесі діяльності банку статутний капітал може зменшуватися за умови зменшення кількості його учасників. Як збільшення, так і зменшення статутного капіталу відбувається лише за рішенням загальних зборів учасників з обов'язковою наступною реєстрацією змін у Національному банку України й у Комісії з цінних паперів і фондового ринку при Кабінеті Міністрів України. Ці установи контролюють також, щоб статутний капітал формувався тільки за рахунок власних (а не позичених чи притягнутих) засобів учасників, як правило, із прибутку і спец. фондів, накопичених ними з цією метою.

Зареєстрований статутний капітал враховується на пасивних балансових рахунках групи 500: рахунка 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку» і 5001 «несплачений зареєстрований статутний капітал банку», а до рахунка 5000 відкриваються ще два субрахунки: 5000/1 - для обліку привілейованих акцій; 5000/2 - для обліку простих акцій. Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку в поіменному реєстрі.

Відображення операцій по рахунках групи 500 «Статутний капітал банку» здійснюється лише на балансі головного банку (юридичної особи).

Внески в статутний капітал можуть здійснюватися й в іноземній валюті, що перелічується в гривні за курсом Національного банку України на дату внеску, і надалі корекція його зміни не проводиться.

Крім того, для обліку операцій, зв'язаних з рухом засобів з формування статутного капіталу - випуском (емісією) акцій, їхнім продажем, скупкою, нарахуванням емісійних разниц і дивідендів, - використовуються ще і такі рахунки:

- 3630 (А) «Внески по незареєстрованному статутному капіталі»;

- 3631 (П) «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди»;

- 5001 (КП) «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку»;

- 5002 (КП) «Власні акції, що викуплені в акціонерів»;

- 5003 (П) «Дивіденду, що спрямовані на збільшення статутного капіталу»;

- 5010 (П) «Емісійні різниці»;

- 5020 (П) «Загальні резерви»;

- 5021 (П) «Резервні фонди»;

- 5022 (П) «Інші фонди банку»;

- 5030 (П) «Нерозподілені прибутки минулих років»;

- 5031 (А) «Непокриті збитки минулих років»;

- 5040 (П) «Прибуток звітного року, що очікує твердження»;

- 5041 (А) «Збиток звітного року, що очікує твердження»;

- 510 (П) «Результати переоцінки»;

- 59 (АП) «Результат поточного року»;

- 6203 (АП) «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж».

Облік операцій по формуванню статутного капіталу банку:

Для формування статутного капіталу банку по місцеві його створення в регіональному керуванні Національного банку України відкривається тимчасовий рахунок для внесків засновників. Внески акціонерів по незареєстрованному статутному капіталі враховуються на рахунку 3630 «Внески по незареєстрованному статутному капіталі». Після перерахування акумульованих засобів з тимчасового рахунка на кореспондентський рахунок, отримані внески по статутному капіталі враховуються так:

- Д-т 1200 «Корсчета в НБУ»;

- Д-т 2600 «Поточні рахунки клієнтів»;

- К-т 3630 «Внески по незареєстрованному статутному капіталі».

Операції по реалізації акцій по вартості більш високій номіналу в обліку відображають по такому способі:

1. На оголошення і реєстрацію статутного капіталу по номінальній вартості:

- Д-т 5001 «Несплачений зареєстрований капітал банку»;

- К-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

2. На реалізацію (розміщення) акцій:

- Д-т 1200 «Корсчет у Національному банку України»;

- К-т 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку»;

- К-т 5010 «Емісійні різниці».

Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії в акціонерів, а потім при необхідності їхній перепродувати, поширювати серед своїх чи працівників анулювати, що відповідно відображається в бухгалтерському обліку.

Метою аудита прибутку (збитку) є підтвердження вірогідності його величини, а також структурний її аналіз по видах діяльності - процентна, комерційна, торгова тощо. Він здійснюється на кожну звітну дату - кінець місяця, кварталу, року.

Вірогідність величини прибутку (збитку) установлюється перевіркою:

- формування відповідних рахунків, доходів і витрат;

- операцій щодо закриття дохідних і видаткових рахунків.

Правомірність розподілу прибутку, перевіряється шляхом вивчення протоколів збір акціонерів і Ради банку, положень про фонди банку (розвитку, соціального захисту, матеріального заохочення), а також Декларації про прибуток, і на основі виписок з особистих рахунків меморіальних ордерів і облікових регістрів.

Розділ 3. Етика і способі поліпшення внутрішнього банківського аудита

3.1 Професійна етика аудиторів

Аудиторська справа в Україні продовжує активно розвиватися, як того вимагає ринкова економіка, а відповідно росте коло питань, що бідують у детальному уточненні. І один з них - професійна етика аудиторів.

Аудиторська діяльність спрямована на задоволення суспільної потреби в достовірній інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень по керуванню інвестиційною і кредитною діяльністю, а також для контролю за правильною організацією банківської справи і дотриманням законодавчих і нормативних положень.