Бухгалтерський облік основних засобів ВАТ "Ізюмське" м. Ізюм Харківської області

- 13 -

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки пов'язаний з кардинальними змінам в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до європейського рівня.

Ефективність діяльності суб'єктів господарювання багато в чому залежить від забезпеченості основними засобами та їх використання.

Основні засоби становлять важливу складову частину в структурі національного багатства. Технічний рівень основних засобів, доля активної частини їх в структурі визначають темпи розвитку суспільного виробництва і його економічну ефективність. Аналіз статистичних даних показує, що на сільськогосподарських підприємствах основні засоби знаходяться в критичному стані. З кожним роком відбувається зростання показника зносу основних засобів.

Такий стан справ у сфері основних засобів зумовлює необхідність в дослідженні шляхів удосконалення їх використання. В цьому зв'язку, своєчасні та достовірні дані є запорукою успішного вирішення окресленої проблеми. Основною інформаційною базою показників стану та розвитку основних засобів є дані фінансового, податкового та статистичного обліку та звітності. Водночас, маємо з прикрістю констатувати про низький рівень інформаційних ресурсів в сфері управління основними засобами, які не дозволяють проникати у сутність досліджуваних залежностей і лише ілюзійно відображають дійсні зв'язки.

Метою проекту є узагальнення і подальша розробка шляхів удосконалення обліку основних засобів. Досягнення поставленої мети обумовило постановку і вирішення наступних завдань:

· узагальнити теоретичні підходи щодо визначення економічного змісту категорії «основні засоби»;

· дослідити організацію первинного обліку основних засобів;

· проаналізувати стан організації синтетичного і аналітичного обліку основних засобів;

· визначити класифікацію основних засобів;

· обґрунтування облікової політики в сфері нарахування амортизації;

· визначення правильності оцінки основних засобів;

· відображення інформаційних ресурсів у сфері основних засобів у звітності.

1. Огляд літератури

Проблема раціональної організації обліку основних засобів на агропідприємствах присвячено чимало наукових статей, монографій, публікацій у фахових виданнях.

Для успішного здійснення підприємницької діяльності на кожному підприємстві ведеться бухгалтерський облік, єдині методологічні засади, якого встановленні Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1]. Згаданим законом дається визначення обліку, основні його принципи і завдання. Мета складання фінансової звітності, висвітлюються основні питання організації ведення обліку на підприємствах.

Ще до прийняття зазначеного закону неодноразово ставились питання про реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Відповідна Програма [2], затверджена КМУ, визначила основні завдання реформи - створення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С) БО), серед яких при розгляді даної теми дипломного проекту слід зупинитись на «Основні засоби».

Важливе місце при розгляді нормативної бази по забезпеченню обліку основних засобів займає П(С) БО 7 «Основні засоби» в якому наведено методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про основні засоби і розкриття її у фінансовій звітності [3]. Він не тільки визначає класифікаційні групи основних засобів, а ще дає рекомендації стосовно, постановки їх на баланс вартістю, а також методи списання основних засобів.

П(С) БО 16 «Витрати» визначає формування бухгалтерського обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. [4]. Зокрема, це П(С) БО визначає оцінку (первісну вартість) основних засобів, що придбані або вироблені власними силами підприємствами.

П(С) БО 2 «Баланс» визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей [5]. В Даному П(С) БО відображається основні засоби, які розташовані у І розділі активу балансу.

Для обліку активів, капіталу і зобов'язань передбачено План рахунків бухгалтерського обліку [6], що є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності. У ньому наведені за десятковою системою коди і найменування синтетичних рахунків і субрахунків, що розміщуються в певних класах.

При обліку основних засобів у сільськогосподарському виробництві важливу роль відіграє, точна і достовірна інформація про їх наявність на підприємстві. Методологічні засади інвентаризації закладені в інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів та розрахунків. [7,8]

Проаналізувавши матеріали в періодичних виданнях стосовно П(С) БО можна відмітити, що одним з проблематичних питань є відповідність П(С) БО до МСБО. П(С) БО не повністю відповідають МСБО, тому замість розробки національних стандартів України потрібно приймати МСБО у чистому вигляді.

Під МСБО часто проходить простий переклад зарубіжної літератури, не адаптований до вітчизняної дійсності тим самим ігноруються національні наукові розробки та практичний досвід багатьох поколінь.

Необхідність введення МСБО в повному обсязі для акціонерних товариств, підприємств-емітентів облігацій та професійних учасників фондового ринку не викликає сумнівів. Що не до підприємств, які не залучають кредитів і не випускають цінні папери? Всі суб'єкти господарської діяльності повинні застосовувати єдині принципи оцінки та розкриття інформації, але обсяг інформації яка підлягає розкриттю, визначається винятково потребою користувачів. Тому на законодавчому рівні слід встановити мінімальні вимоги до складу фінансової звітності відповідних суб'єктів господарювання у додаткову інформацію кожний суб'єкт надаватиме залежно від конкретної ситуації [9].

Результатом всіх цих перетворень повинно стати удосконалення діючих форм обліку, облікових документів та регістрів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обліково-економічна інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку шляхом занесення методом подвійного запису до регістрів синтетичного і аналітичного обліку з використанням типової кореспонденції рахунків. Господарські операції мають бути відображені у регістрі за той місяць, в якому вони були здійснені. Підприємство повинно забезпечити запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у регістрах бухгалтерського обліку, а також належне їх зберігання протягом встановленого строку.

В своїй статті Кириченко В. вказує, що згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податків мають право віднести до валових будь-які витрати, пов`язані з поліпшенням основних засобів, які підлягають амортизації, в сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок такого звітного кварталу. Для оподаткування витрати пов`язані з проведенням демонтажу, ремонту і введення в експлуатацію основних фондів не можна кваліфікувати як витрати, пов`язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації. По суті, вони є витратами, пов`язаними з доведенням об`єкта до стану, придатного для використання в господарській діяльності, тому на їх суму потрібно збільшити балансову вартість об`єкта і амортизувати його згідно з чинним законодавством [10].

Важливим питанням, яке цікавить велику кількість практиків з бухгалтерського обліку є питання амортизації основних засобів, особливо якщо ці основні засоби були одержані безкоштовно. Щоб визначити як амортизувати основні фонди отримані безкоштовно, достатньо прочитати визначення терміну Амортизація з Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань. Таким чином, якщо підприємство отримало безкоштовно основні фонди витрат воно по їх придбанню не несло, і тому амортизувати нічого непотрібно [11,12].

Питання амортизації основних засобів розглянула також Могилова М.М. В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що операції з включення основних фондів до складу статутного фонду прирівнюються до придбання таких основних фондів із подальшим віднесенням їх до відповідних груп. При цьому балансова вартість основних фондів, внесених до статутного фонду товариства, визначають погоджену засновником товариства їх справедливу вартість, визначену згідно з ПСБО №7 «Основні засоби» [13].

В сучасних ринкових умовах сільськогосподарські підприємства використовують спрощену систему оподаткування, в зв`язку з цим велику увагу необхідно приділити податковому обліку при ремонті основних засобів. Підприємства мають право збільшити податковий кредит звітного періоду на суму ПДВ, нарахованого (сплаченого) при придбанні запасних частин. Але тільки при дотриманні деяких умов (п.п. 7.4.1. п.п. 7.4. Закону України «Про ПДВ»): якщо:

· вартість придбаних запасних частин потрапляє до валових витрат або збільшує вартість основних засобів, що підлягають амортизації;

· є правильно оформлена податкова накладна.

Тему обліку ПДВ при продажу раніше експлуатованих основних засобів розглянув також Іванченко М. в своїй праці «Сільськогосподарське підприємство продає основні засоби: як бути з ПДВ». Він стверджує, що при продажі основних засобів які були придбані раніше необхідно суму ПДВ яку сплатили при придбанні розподілити між двома деклараціями з ПДВ. Це необхідно внаслідок того, що ми придбали основні засоби для потреб власного сільськогосподарського виробництва, а продаємо його не як продукцію свого виробництва [14-16].

Вузли і деталі, зняті з відремонтованого об'єкта, які не підлягають відновленню і в подальшому не можуть бути використані, оцінюють за вартістю металобрухту. При цьому дебетують субрахунок 209 «Інші матеріали» і кредитують субрахунок 234.1 [17].

Микола Білуха розглядаючи, на даному етапі розвитку важливу тему «Застосування АРМ бухгалтера в обліку і контролі на підприємстві», стверджував, що АРМ бухгалтера забезпечує розв`язання завдань бухгалтерського обліку з найменшою трудомісткістю. При цьому в технології виробництва і використанні (реалізації) облікових даних доцільно застосовувати діалоговий режим, який виключає ручну або пакетну обробку даних. Технологія автоматизованих робочих місць розробляється для працівників, які не мають досвіду програмування комп`ютерних систем, а є користувачами [18].

Бражена Л.В. в своїй роботі «Порядок відображення в бухгалтерському обліку створення нематеріальних активів» [19] зазначає, що ПСБО 8 «Нематеріальні активи» не містить умов, при виконанні яких здійснені витрати визначеними нематеріальними активами, створюються самим підприємством. Відповідно до п. 9 даного документу де визначаються нематеріальним активом витрати на створення торгівельних марок. Вони підлягають відображенню у складі здійснених підприємством витрат.

Також вона при визначенні методики оцінки активів говорить, що: «Оцінка активів проводиться з використанням методологічних підходів, оціночних процедур та баз оцінки у порядку, передбаченому Національним стандартом №1 «Загальні підстави оцінки майна та майнових прав». Методи уточнення вартості активів підприємства ґрунтується на основних принципах бухгалтерського обліку, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Критерії справедливої вартості наведені в ПСБО 19 «Об'єднання підприємства» де визначено, що справедлива вартість визначається на активному ринку або за допомогою різних методів оцінки» [20].

Об'єкти основних засобів зараховуються на баланс підприємства за фактичною собівартістю, яка склалася в результаті викупу у громадян сільськогосподарської техніки. У цьому випадку - це договірна вартість плюс вищевказані витрати. Визначає в своїй праці «основні засоби: оцінка та переоцінка сільськогосподарської техніки викупленої у громадян» Харитонова А. і вказує, що: «Мінфін рекомендує (п. 34 Методичних рекомендацій №561) підприємству переоцінити об'єкти основних засобів, якщо залишкова вартість у порівнянні із справедливо. Вартістю відрізняється більш ніж на 10% (поріг істотності)» [21].

В Інструкції з обліку необоротних активів бюджетних установ [22] вказано, що якщо будівлі стоять поруч і мають загальну стіну, але кожна з них - самостійне конструктивне ціле, вони вважаються окремими інвентарними об'єктами. Земля і будівлі розташовані на ній є окремими основними засобами і в бухгалтерському обліку відображаються окремо.

Основними принципами управління матеріальними ресурсами в ринкових умовах є такі:

· планування матеріалопотоку як цілісного об'єкта управління та включення до матеріальних витрат усіх витрат, пов'язаних з його рухом;

· використання маркетингу для попередження зайвих витрат матеріальних ресурсів;

· упровадження організації матеріалопотоку, тобто спрямування зусиль усіх підрозділів підприємства на ефективну організацію руху матеріалів, скорочення матеріальних витрат і збільшення прибутку.

При обліку власного капіталу та забезпечення зобов'язань в акціонерних товариствах загальна вартість випущених акцій становить статутний капітал. Облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу по кожному засновнику, учаснику, акціонеру тощо [23,24].

Створення активів, особливо у сільському господарстві, - процес тривалий, і не завжди може бути завершений на дату складання балансу. Для відображення залишку з 154 рахунку немає відповідної статті. Статтю «Незавершене будівництво» слід перейменувати на «Незавершені капітальні інвестиції, це було б доцільно з точки зору адекватності відображення залишків за синтетичним рахунком 15 «Капітальні інвестиції» [26,27].

У бухгалтерському обліку згідно п. 4 ПСБО 7 «Основні засоби» під терміном «об'єкт основних засобів» слід розуміти закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений об'єкт, призначений для використання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальне пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначеним основним засобам, або частина такого активу. Для цілей податкового обліку поняття об'єкта основних фондів не встановлено, оскільки п. 8.3 статті 8 Закону України «Про прибуток» передбачає пооб'єктний облік основних фондів тільки для першої групи. Цей та інші недолік в законодавстві України з обліку був розглянутий Галена Т.В. в її науковій статті «організація первинного обліку на підприємствах» [28].

Капітальні інвестиції - це господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших основних фондів та нематеріальних активів, підлягають амортизації. До капітальних інвестицій належать такі витрати: на будівельно-монтажні роботи, на придбання обладнання, інструмента, інвентарю, на закладання і вирощування багаторічних насаджень, формування основного стада, а також інші види капітальних вкладень. Обсяг капітальних вкладень безпосередньо пов'язаний з наявністю основних засобів і виробництвом продукції. Наприклад, плановий обсяг виробництва продукції тваринництва розраховується у взаємозв'язку з поголів'ям тварин, що є основою для визначення потреби в приміщеннях.

Користувач обліковує позичене майно поза балансом. Спеціального позабалансового рахунку, як наприклад, для орендованих активів або активів на відповідальному зберіганні, для цього планом рахунків не передбачено [30].

За словами Бондара О.: «Особливим випадком проведення переоцінки об'єкта основних засобів є ситуація, коли залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю. Така ситуація виникає, коли об'єкт основних засобів повністю амортизований, але перебуває у нормальному стані і продовжує використовуватись у виробничому процесі. Переоцінена вартість такого об'єкта відповідно до п. 17 ПСБО 7 визначається додаванням його справедливої вартості до первісної без зміни суми зносу, тобто в цьому випадку сума до оцінки дорівнює справедливій вартості об'єкта основних засобів» [31].

Земля в її природному стані не має меж, тому в якості об'єкту обліку, використовується поняття «земельна ділянка». При розгляді питання бухгалтерського обліку земельних ділянок важливі деякі законодавчі норми, які обумовлюють особливості землі як об'єкту обліку. Зокрема як зазначалося в п. 1.2 Рекомендацій бухгалтерського обліку операцій з земельними ділянками суб'єкти земельних відносин, до яких згідно статті 2 Земельного кодексу України, належать і юридичні, можуть мати:

· право власності на землю, тобто право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками;

· право користуватись землею, що може бути постійним, тобто без обмеження строку та тимчасовим - за договором оренди [32].

При організації аналітичного обліку земель [33] більшість інформаційних джерел для оцінки основних засобів потребують наявності спеціальних знань про певні особливі якості та умови використання земельних ділянок. Саме з цієї причини постає необхідність в систематизованій інформації про кількість та стан наявних земель, що може бути досягнуто шляхом організації аналітичного обліку земельних ділянок підприємства.

Вартісна межа в 1000 грн. при розмежування основних фондів і МШП для платників і неплатників ПДВ становить 1000 грн. Причому для неплатників ПДВ сума включається у витрати, а тому входить в цю межу, а для платників ПДВ сума ПДВ не враховується. Таку невідповідність визначив Сук П. в своїй роботі «Як списати об'єкти основних засобів» [36]

У ході дослідження Кондратюка Л. походження слів «оперативна» та «операційна» оренди було встановлено їх єдине походження від латинського слова «operatio», що в перекладі означає дія, вплив та пов'язана із словом «operari», що означає працювати, трудитися, діяти. Виходячи з вищесказаного, вважаємо, що оперативна оренда передбачає виконання умов договору взяти у володіння та користування орендований об'єкт, виплачувати винагороду за таке використання та повернути об'єкт через певний проміжок часу [37].

Отже, з вищесказаного видно, що проблема обліку необоротних активів, а з них в першу чергу основних засобів залишається найбільш розповсюдженою в наукових доповідях, статтях та працях видатних вчених, які занепокоєні станом законодавства та невідповідності податкового та бухгалтерського обліків з обліку основних засобів.

2. Організаційно-економічна характеристика господарства

облік основні засоби господарство

ВАТ «Ізюмське» знаходиться в м. Ізюм Харківської області. Господарство вигідно розміщене щодо постачальників і ринків збуту. Від обласного і водночас промислового центру - міста Харкова воно знаходиться на відстані 120 км, а від пунктів реалізації своєї продукції - від елеватора, цукрового заводу, комбікормового заводу - у 8 км.

Територія підприємства розташована в басейні річки Сіверський Дінець. Найбільшу питому вагу в структурі ґрунтів господарства займають чорноземи і чорноземи опідзолені. Рельєф місцевості рівнинний. Середньорічна кількість опадів становить 450 мм. Температурний режим помірний. Середня температура липня +21 ^оС, середня температура січня -5 ^оС.

В цілому природно-кліматичні умови та географічне місце розташування підприємства сприяють ефективному веденню сільськогосподарського виробництва. Водночас ці чинники обумовлюють розміри підприємства (табл. 2.1). Показники даної таблиці свідчать про зменшення розмірів виробництва. Ми бачимо, що валова продукція в 2006 р. зменшилася в порівнянні з 2005 р. на 18,0%, і склала 205,3 тис. грн. Також зменшилася сума товарної продукції в порівнянні з 2005 р. на 127,3 тис. грн. або на 36,8%, а в порівнянні з 2004 р. збільшилася на 14,0 тис. грн (6,8%). Слід зазначити, що при загальному зменшенні обсягів виробництва земельна площа сільськогосподарських угідь залишилася незмінною, а площа ріллі збільшилася на 20,2%, що становить 17,9 га в порівнянні з 2004 та 2005 роками. Внаслідок вилучення земельних паїв працівниками господарства, чисельність яких скоротилася за три роки на 17 чол., і склала 40 чол., що є негативним явищем. Про скорочення розмірів частково свідчить і вартість основних виробничих і оборотних засобів господарства, яка за звітній період склала 559,3 тис. грн., що на 2,7% менше ніж у попередні роки. Причиною їх скорочення є списання непридатних для використання основних засобів, і відсутність коштів на їх оновлення (придбання).

2.1 Динаміка показників розміру ВАТ «Ізюмське» м. Ізюм Харківської області

Показник	2004	2005	2006	2006 у% до
				2004	2005
Валова продукція сільського господарства в співставних цінах 2000 р., тис. грн.	189,5	250,4	205,3	108,3	82,0
Товарна продукція в фактичних цінах реалізації, тис. грн.	204,8	346,1	218,8	106,8	63,2
Площа сільськогосподарських культур, га	171,4	171,4	171,4	100,0	100,0
в тому числі ріллі	88,4	88,4	106,3	120,2	120,2
Середньорічна чисельність працівників, чол.	57	57	40	70,2	70,2
Середньорічна вартість виробничих активів, тис. грн.	574,6	574,6	559,3	97,3	97,3

У відповідності з природно-кліматичними умовами і розташуванням господарства, у ВАТ «Ізюмське» розвиваються два взаємопов'язані комплекси сільськогосподарських галузей: рослинництво і тваринництво.

Господарство розташоване недалеко від міст збуту продукції, і тому одним з головних видів продукції є молоко, яке реалізується на молокозавод в м. Ізюм. У зв'язку з цим воно немає додаткових затрат на зберігання та переробку продукції.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва характеризується розвитком окремих галузей у виробництві товарної продукції, відповідно до ґрунтово-кліматичних, загальноекономічних умов кожного підприємства і місця його розташування. Основним показником, що характеризує спеціалізацію господарства є структура товарної продукції (табл. 2.2.)

2.2 Склад і структура товарної продукції сільського господарства
ВАТ «Ізюмське» м. Ізюм Харківської області

Сільськогосподарська продукція	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2006 у% до
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2004	2005
Пшениця озима	2,2	1,1	26,1	7,9	12,7	6,5	577,3	48,7
Ячмінь	2,6	1,3	2,8	0,8	12,7	6,5	488,5	453,6
Овочі відкритого ґрунту	0,2	0,1	2,2	0,7	5,0	2,6	2500,0	227,3
Плоди (зерняткові, кісточкові)	33,0	16,4	60,6	18,3	5,2	2,7	15,8	8,6
Ягоди	20,3	10,1	27,8	8,4	26,2	13,4	129,1	94,2
Інша продукція - саджанці	143,0	71,0	212,3	64,0	132,8	68,1	92,9	62,6
Разом по рослинництву	201,3	100,0	331,8	100,0	194,6	99,8	96,7	58,6
Інша продукція тваринництва					0,4	0,2
Всього по тваринництву					0,4	0,2
Всього по підприємству	201,3	100,0	331,8	100,0	195,0	100,0	96,9	58,8

Аналізуючи дану таблицю можна зробити висновок, що найбільше товарної продукції було отримано в 2005 р. - 331,8 тис. грн., що більше ніж в звітному році на 136,8 тис. грн.

Аналіз структури товарної продукції дає підставу зробити висновок, що дане господарство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, питома вага якої становить у звітному році 99,8% в загальному обсязі товарної продукції, при цьому 68,1% якої припадає на виробництво іншої продукції рослинництва.

Аналізуючи динаміку змін в структурі товарної продукції, ми бачимо незначне зменшення питомої ваги продукції рослинництва (з 100% до 99,8%), при одночасному зростанні частки продукції тваринництва (на 0,2%) в порівнянні 2005 р.

Отже, галузь рослинництва є визначальною для спеціалізації, а продукція галузі тваринництва займає незначну частку в товарній продукції господарства і являється допоміжною. Спеціалізація даного господарства відповідає місцю його розташування - підприємство знаходиться в вигідних економічних та природно-кліматичних умовах для виробництва і збуту продукції рослинництва.

Таким чином, можемо зробити висновок, що підприємство протягом аналізованого періоду спеціалізується на виробництві ягід.

Фінансовий стан будь-якого підприємства можна оцінювати з двох точок зору: з позиції короткострокової та довгострокової перспектив. В першому випадку критеріями оцінки фінансового стану є платоспроможність підприємства та ліквідність його балансу.

Рівень платоспроможності характеризується через його коефіцієнт, який розраховується як відношення суми платіжних засобів підприємства до суми платіжних зобов'язань.

Якщо коефіцієнт ?1, то підприємство вважається платоспроможним і на конкретну дату воно може повністю погасити свою заборгованість. Якщо коефіцієнт <1, то підприємство може погасити тільки частину своїх зобов'язань. Якщо коефіцієнт дорівнює нулю-то підприємство вважається банкрутом.

Показники, що характеризують стан платоспроможності підприємства наведені в таблиці 2.3.

Дані таблиці свідчать, що ВАТ «Ізюмське» не може повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями, тому що коефіцієнт платоспроможності складає 0,7, але на початок року цей показник становив 2,7. Тобто фінансовий стан підприємства погіршився.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто, здатність підприємства розрахуватися за зобов'язаннями власним майном у визначений термін часу.

Показники ліквідності балансу розглянемо в таблиці 2.4.

2.3 Платоспроможність ВАТ «Ізюмське» м. Ізюм Харківської області за 2006 р., тис. грн.

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни (+/-)
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	3,8	0,1	-3,7
Готова продукція	53,1	36,7	-16,4
Дебіторська заборгованість	61,3	58,2	-3,1
Разом платіжних засобів	118,2	95,0	-23,2
Платіжні зобов'язання:
Короткострокові кредити і позики непокриті в строк
Розрахунки з кредиторами	43,6	134,6	91,0
Разом платіжних зобов'язань	43,6	134,6	91,0
Коефіцієнт платоспроможності	2,7	0,7	-2,0
Перевищення
? платіжних засобів	74,6		-74,6
? платіжних зобов'язань		-39,6	-39,6

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що підприємство на початок року за рахунок грошових коштів покривало свої зобов'язання на 8,7%, що не відповідає мінімально допустимим значенням (0,2-0,25).

2.4 Показники ліквідності балансу за 2006 р.

Показники	На початку року	На кінець року	Зміни (+/-)
I. Оборотні засоби (грошові кошти та поточні фінансові інвестиції) тис. грн.	3,8	0,1	-3,7
II. Дебіторська заборгованість тис. грн.:	61,3	58,2	-3,1
III. Запаси, тис. грн.	239,7	256,5	16,8
Всього оборотних засобів, тис. грн.	304,8	314,8	10,0
IV. Поточні зобов'язання, тис. грн.	43,6	134,6	91,0
V. Коефіцієнт ліквідності балансу			0,0
· абсолютний	0,087	0,001	-0,086
· платіжний	1,490	0,430	-1,060
· загального покриття	6,990	2,340	-4,650

Протягом року сума грошових коштів зменшилася на 3,7 тис. грн., що вплинуло на зменшення даного показника до 0,001.

Проміжний коефіцієнт ліквідності на початок року становив 1,49 і свідчить про те, що за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості господарство може розрахуватися зі своїми зобов'язаннями лише на 149%. Протягом року цей коефіцієнт дещо зменшився до 0,43.

Коефіцієнт загального покриття показує, яку частину зобов'язань зможе погасити підприємство, якщо реалізує всі свої активи. На початок року цей показник становив 6,99 (при теоретичному значенні 2-2,5), а кінець року він зменшився на 0,14,65 і склав 2,34. Така ситуація свідчить про стабільне фінансове становище підприємства, тому що всі оборотні активи перевищують суму поточної заборгованості, і свідчить про те, що господарство в змозі самостійно погасити всі свої борги і є фінансово-стійким.

Підводячи підсумок відмітимо, що ВАТ «Ізюмське» - це господарство з фінансово-стійким становищем, яке має всі організаційні, природні та фінансово-економічні умови для успішного ефективного ведення сільськогосподарського виробництва.

На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку.

Суть журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку заключається в тому, що аналітичний і синтетичний облік здійснюють в спеціальних реєстрах бухгалтерського обліку - журналах-ордерах і допоміжних відомостях до них.

Журнали-ордери - це реєстр багатогранної форми, призначений для кредитових записів того балансового рахунку, операції якого обліковують у цьому журналі-ордері. Вони побудовані за кредитовим признаком: господарські операції записують на кредит синтетичного рахунку у розріз рахунків, що кредитують з ним по дебету. Відомості застосовують лише тоді, коли потрібні аналітичні дані неможливо забезпечити в журналах ордерах. Ця форма обліку ґрунтується на використанні принципу нагромадження даних первинних документів безпосередньо в реєстрах аналітичного і синтетичного обліку, запис в яких поєднуються в хронологічному і синтетичному порядку. Місячні підсумки журналів ордерів згруповують по кореспондуючих рахункам і переносять в Головну книгу, яку відкривають на рік. Вона призначається для щомісячного узагальнення даних поточного обліку, взаємної перевірки правильності записів на рахунках і складання звітного балансу. У головній книзі для кожного аналітичного рахунку відводять окрему сторінку і записують початковий залишок, поточні обороти і кінцевий залишок. Кредитові обороти показують одним записом, а дебетові - у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків. Правильність записів перевіряється, підраховуючи суми оборотів і залишки по всіх рахунках. Суми дебетових і кредитових оборотів, а також дебетових і кредитових залишків мають бути однакові.

Використовується централізована форма організації обліку. Тобто в апараті головної бухгалтерії товариства зосереджується ведення всього синтетичного і аналітичного обліку. В окремих виробничих підрозділах оформляється тільки первинна документація. Потім первинні документи здають у головну бухгалтерію щоденно, або в інші встановлені строки без попереднього опрацювання, чи з незначним опрацюванням. На підставі даних централізованого обліку складають баланс і інші звітні форми по господарству в цілому. Отже, в головній бухгалтерії збирається вся документація і здійснюється робота, пов'язана з синтетичним і аналітичним обліком господарських операцій.

Це дозволяє краще організовувати керування і контроль з боку головного бухгалтера, раціональніше розподілити роботу між працівниками бухгалтерії, відповідно до їх кваліфікації, ефективніше використовувати обчислювальну техніку, створити умови для підвищення продуктивності праці працівників обліку, спростити облік і сприяти економії засобів для ведення бухгалтерського обліку за рахунок використання невеликої кількості висококваліфікованих бухгалтерів і зменшення загальної чисельності працівників обліку. В бухгалтерії товариства працюють:

Вся бухгалтерська діяльність здійснюється на підставі «Наказу про облікову політику», який затверджується головою правління товариства і містить всі особливості організації обліку на підприємстві. (додаток 1)

Рис. 2.1. Схема журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку

3. Стан організації обліку основних засобів

3.1 Економічна суть, завдання обліку основних засобів

Для здійснення господарської діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

У сучасних умовах перелік економічних показників є достатньо різноманітним та дискусійним. Більш того, пропонуються різні назви одного показника (за однакового алгоритму) та різні алгоритми розрахунку (за однакової назви). Не виключенням є і економічна категорія «основні засоби» щодо якої відсутня чітка термінологія. У нормативних документах з цих проблем поширенні наступні трактування термінів:

· Основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

· Основні засоби - матеріальні активи, які утримуються з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншими особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

· Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

· Основні засоби (згідно П(С) БО 7) - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій. Очікуваний термін корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).

· Основний капітал - це матеріальні й нематеріальні активи, що є результатом виробництва, які понад рік повторно або багаторазово використовуються в процесі виробництва. Вони переносять свою вартість на продукт або послугу, що виготовляється з їхньою допомогою, частинами, у міру зносу.

Для повного з'ясування сутності терміну основних засобів наведемо його зміст за Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Основні засоби - це матеріальні активи, які:

а) утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для оренди іншим або для адміністративних цілей;

б) будуть використовуватися, як очікується протягом більш ніж одного періоду.

Отже, як показали проведенні дослідження, в нормативних документах виділяється три терміни: основні засоби, основні фонди і основний капітал.

На нашу думку основні засоби - це матеріальні активи, які утримуються на балансі для здійснення господарської діяльності та передавання в операційну оренду і будуть використовуватися, як очікується, протягом більше 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

· узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансокого лізингу об`єктів і орендованих цілісних мацнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

· достовірне визначення вартості основних засобів;

· визначення економічних вигод від використання основних засобів;

· контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

· правильне і своєчасне нарахування зносу;

· контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

· контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

· точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

3.2 Класифікація основних засобів

Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства.

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом. Групування основних засобів за функціональною ознакою показано на рис3.1.

За функціональним призначенням розрізняють:

виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо.

Більша частина основних засобів належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства, які перебувають на балансі Промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво», підсобного сільського господарства - до галузі «Сільське господарство» тощо.

У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті; що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.,

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

План рахунків і Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 передбачають, що однакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів можуть бути об'єднані в групи:

Земельні ділянки.

Капітальні витрати на поліпшення земель.

Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

Машини та обладнання.

Транспортні засоби.

Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

Тварини.

Багаторічні насадження.

Інші основні засоби.

Для цілей податкового обліку основні фонди, що обліковуються на балансі підприємства згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

3.3 Оцінка основних засобів

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки - за первісною, залишковою, відновлювальною і ліквідаційною вартістю.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів - це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

· суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю бо частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів порівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду. Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об'єкту основних засобів, який може бути отримано в операціях обміну між проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами. Згідно з додатком П(С) БО 19 «Об'єднання підприємств» справедлива вартість основних засобів визначається таким чином як це показано в таблиці 3.1.

Визначення справедливої вартості придбаних і ідентифікованих основних засобів

Об'єкти визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
Основні засоби: Земля та будівлі Машини та обладнання Інші основні засоби	Ринкова вартість Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

В сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це, перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом.

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманням тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П(С) БО 9 «Запаси».

Собівартість об'єктів, збудованих власними силами, звичайно включає:

· вартість робіт, виконаних субпідрядниками;

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші операційні витрати, що безпосередньо пов'язаний з будівництвом активу;

· вартість ліцензії (або дозволу) на будівництво;

· оплату фахових послуг (архітекторів, юристів тощо).

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

Оцінка основних засобів проводиться шляхом визначення їх відновлювальної та залишкової вартостей.

Відновлювальна вартість - є вартістю відтворення основних засобів в сучасних умовах.

Знос розраховується окремо, виходячи з фактичного терміну експлуатації та норм амортизації з урахуванням понижуючих коефіцієнтів.

Стандартом 7 «Основні засоби» передбачено, що підприємства мають право переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

В даному підприємстві переоцінка за останній рік не проводилася.

3.4 Облік надходження основних засобів

Основні засоби на сільськогосподарських підприємствах збільшуються внаслідок надходження їх в господарство в результаті:

· придбання у постачальників;

· виконання будівельно-монтажних робіт;

· виготовлення основних засобів на власному підприємстві;

· безоплатної передачі (надходження) від юридичних і фізичних осіб;

· виявлення надлишків основних засобів в процесі інвентаризації;

У Плані рахунків не передбачено рахунок «Ремонт основних засобів». Це пов'язано з тим, що в бухгалтерському обліку (незалежно від норм податкового законодавства) первісна вартість збільшується лише на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Балансова вартість груп основних засобів може збільшуватися також у разі індексації балансової вартості основних засобів.

Збільшення надходження основних засобів обов'язково має бути відображено в тому чи іншому первинному документі.

Для оприбуткування основних засобів використовують такі документи: Акт приймання-передачі основних засобів (ф. 03-1), Акт приймання-здачі відремонтованих і реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. 03-2).

Основні засоби, які беруть на облік як внесок одного із засновників, оприбутковують за договірними цінами відповідно до установчих документів із зазначенням зносу.

Капітальні інвестиції в земельні ділянки, (меліоративні, осушувальні роботи, роботи по розкорчуванню території для розширення площі орних земель тощо) включають до складу основних засобів щорічно в сумі фактичних витрат; у наступні роки, до закінчення всього комплексу робіт ця сума збільшуватиметься.

Завершені капітальні витрати на реконструкцію та переобладнання орендованих основних засобів зараховуються орендарем до власних основних засобів у сумі фактичних витрат.