Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти та методологія обліку виробництва

1.1 Огляд літератури

1.2 Економічний зміст виробничих витрат та завдання їх обліку

1.3 Склад витрат на виробництво продукції та їх класифікація

2. Організаційно-економічна характеристика та фінансовий стан господарства

3. Організація обліку і аудиту витрат, виходу продукції цукрового буряка і обчислення її собівартості

3.1 Характеристика обліку виробництва як складової частини фінансового та управлінського обліку

3.2 Організація первинного обліку витрат і виходу продукції цукрового буряка

3.3 Організація синтетичного та аналітичного обліку витрат і виходу продукції цукрового буряка

3.4 Калькуляція собівартості цукрового буряка

3.5 Аудит витрат і виходу продукції цукрових буряків

4. Удосконалення обліку витрат виробництва

4.1 Основні напрямки удосконалення обліку в Україні

4.2 Удосконалення обліку витрат і виходу продукції цукрового буряка в умовах діючої форми обліку

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Буряковиробничий підкомплекс АПК як і вся економіка України переживає складний момент входження в ринкову економіку. Цей процес супроводжується тривалими кризовими явищами, що змушує шукати радикальні напрями виходу зерно продуктового виробництва з важкого економічного стану, зумовленого неефективним використанням наявного потенціалу.

Внаслідок економічної кризи в цукровому виробництві спостерігаються такі негативні тенденції:

порушення господарських взаємозв'язків між виробниками сільськогосподарської продукції та підприємствами із заготівлі і переробки цукрового буряка які були сформовані раніше;

незбалансованість різних сфер підкомплексу як наслідок недосконалої фіскальної політики держави й монопольних тенденцій з боку переробних підприємств;

подорожчання продукції, що позначається нарівні її споживання.

У ринкових умовах розвиток продуктивних підкомплексів повинен відбуватися у напрямі створення тісно інтегрованих систем з виробництва кінцевої продукції. При цьому розподіл прибутку від реалізації дозволить забезпечити економічні інтереси підприємств складових галузі.

Розвиток інтеграції вигідний, з точки зору економічних інтересів, для виробників цукрового буряка, ніж для заготівельників чи переробників, оскільки ціна сировини значно нижча від ціни на готову продукцію. На основі цього виникла проблема пошуку шляхів перерозподілу результатів виробництва і реалізації готової продукції на користь виробника сировини.

Одним з напрямків вирішення даної проблеми є встановлення відповідних цін на цукровий буряк як сировину, що могли б забезпечити сільськогосподарському товаровиробнику відшкодування виробничих витрат і отримання прибутку.

Отже значно зростає значення показника собівартості, який виступає в ролі основного показника ефективності виробництва. В системі управління обліку собівартість про вкладення коштів у виробництво продукції, про їх економію або перевитрати.

Зниження собівартості являється найважливішим резервом росту прибутку і підвищення рентабельності виробництва. Тому особливо актуальне значення набуває проблема науково об основаного розрахунку собівартості продукції.

Нерідко на сторінках періодичних видань з'являється думка про те, що в умовах ринку нема необхідності в обчисленні собівартості продукції, так як її ціна реалізації складається в залежності від попиту і пропозиції на споживчому ринку. Однак, слід зазначити що собівартість при цьому виступає як граничний рівень ціни, нижче якого вона не може бути, так як в цьому випадку вона не забезпечить навіть компенсацію вкладених затрат на виробництво продукції. Особливо важливе значення це має для цукрових буряків оскільки в Україні встановлюються фіксовані ціни на даний вид продукції. Крім того, при визначенні фінансових результатів від продажу продукції здійснюється співставлення доходів підприємства з його витратами які, по суті, і характеризують собівартість реалізованої продукції. Таким чином, точний облік затрат і правильне обчислення собівартості продукції найважливіша задача управлінського обліку.

В Україні облік витрат регламентований Положенням стандартом бухгалтерського обліку №16 „Витрати”. У відповідності до якого витрати, пов'язані з виробництвом продукції являються витратами звичайної діяльності.

Обчислення собівартості окремих видів продукції представляє собою її калькуляцію. Стосовно окремої організації калькуляція дозволяє приймати оптимальні управлінські рішення, співставляти при цьому фактичні затрати з плановими, виявляти резерви підвищення ефективності виробництва.

Суттєво зростає роль цього показника і для окремих структурних підрозділів організації, так як кожний такий підрозділ самостійно співставляє свої затрати з доходами що особливо важливо в умовах ринкових відносин. Скорочення затрат стає основним джерелом збільшення доходів трудових колективів фондів оплати праці і в кінцевому рахунку підвищення конкурентоздатності організації в цілому.

Отже підставою для обрання теми обліку собівартості і калькуляції продукції є значне зростання ролі цього показника на сучасному етапі розвитку ринку в цілому, а також важливості його для управління підприємством, винесення правильних рішень, що сприятиме ефективному і стабільному розвитку підприємства.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є узагальнення теоретичних положень суті, мети і завдань управлінського обліку, його зв'язку, із функціями управління:

проаналізувати діючий стан організації обліку витрат, виходу продукції та обчислення собівартості цукрового буряку;

виявити взаємозв'язок організації бухгалтерського обліку з аудитом по виробництву продукції;

виявити недоліки в організації бухгалтерського обліку й удосконалити процес формування витрат, одержання продукції та обчислення собівартості.

Об'єктом дослідження є процес організації бухгалтерського обліку витрат, одержання продукції ї її калькуляції.

Методи дослідження. При дослідженні теоретичних аспектів використовувалися методи індукції та дедукції для визначення загальних тенденцій витрат; методи теоретичного узагальнення і порівняння; статистично-економічні методи для визначення фінансового стану підприємства.

1. Теоретичні аспекти та методологія обліку виробництва

1.1 Огляд літератури

Впровадження ринкових перетворень і різноманітних форм власності в Україні, зумовили внесення змін і доповнень в існуючу систему бухгалтерського обліку і звітності як необхідну умову отримання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень, вибору найвигідніших ділових партнерів і уникнути підвищеного ризику в фінансовій діяльності.

В результаті реалізації Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектору економіки України” від 3. 12. 1999 року відбулися серйозні зміни в соціально-економічних перетвореннях на селі. У селян вперше виникла можливість вибору земельних, майнових, господарських та трудових відносин з різними суб'єктами господарювання. На селі з'явилась здорова господарська конкуренція.

Основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” прийнятому 16. 07. 1999 року. Закон набрав чинності з 1. 01. 2000 року і розповсюджується на всіх юридичних осіб підприємства і організації, банки, бюджетні установи. Цей Закон закріпив використання при реформуванні бухгалтерського обліку в нашій державі міжнародних стандартів фінансової звітності .

Впровадження національних стандартів, орієнтованих на міжнародні стандарти фінансової звітності, не передбачає демонтування існуючої системи бухгалтерського обліку, оскільки це система в методологічному аспекті себе виправдали, містить в собі позитивні форми та методи обліку.

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків, розроблений на вимогу Програми реформування бухгалтерського обліку, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 28. 10. 1998 року №1706.

Рахунки є важливим джерелом потрібної інформації для оперативного керівництва і контролю за станом і рухом засобів господарства, наявністю і змінами джерел фінансування та їх результатами. Для повного відображення бухгалтерським обліком необхідних показників потрібна заздалегідь визначена система рахунків для відображення господарських операцій. З цією метою складають план рахунків. План рахунків це систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи поточного бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях та установах. Отже застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, орієнтованого на міжнародні і національні стандарти, сприяє інтеграції економіки України до міжнародного співробітництва.

В своїй статті Дерев'янко С. І. стверджує, що перехід України до ринкових відносин та інтеграція у світове економічне спів товариство викликали ряд суттєвих змін в управлінні підприємствами. Це змінює вимоги до важливих функцій управління -- планування, обліку, контролю та аналізу господарської діяльності.

Реформуванню бухгалтерського обліку приділяють увагу багато вчених економістів зокрема Гудзенко Н. М. теж висвітлює це питання. Він вважає, що реформування бухгалтерського обліку доцільне і своєчасне оскільки реформування інших ланок народного господарства вимагає прозорості обліку і звітності.

Бухгалтерський облік пройшов довгий шлях розвитку. Тривалий час система обліку ґрунтувалась переважно на принципах командна-адміністративної системи управління, за якою на перший план висувається функція планування і контролю за допомогою бухгалтерського обліку. Цей період характеризується об'єднанням окремих видів обліку в єдину систему народно господарського обліку. В процесі реформування облік поділяється на фінансовий та управлінський.

З цього приводу серед науковців розгорнулися дебати одна сторона приймає твердження про те що в Україні є управлінський облік, інші відкидають цю думку. Нападовська Л. стверджує, що недостатній розвиток управлінського обліку в Україні, обмеженість знань у цій галузі призвели до ототожнення управлінського обліку з традиційним виробничим обліком. Однак управлінський облік -- це значно ширше поняття не тільки у порівнянні з виробничим, а і бухгалтерським. Управлінський облік крім бухгалтерського, включає оперативний облік, елементи аналізу, планування, прогнозування, розробку проектів управлінських рішень.

М. Чумаченко з цього приводу зазначив, що управлінський облік пробиває собі дорогу і в Україні. Деякі прогресивні підприємства запроваджують цей облік, а частина використовує його в своїй діяльності. Найбільший ефект ресурсозберігання і зниження собівартості і зниження собівартості досягається при створенні комплексної системи управління собівартістю продукції містить в собі прогнозування і планування собівартості продукції, облік виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, аналізу собівартості і підготовки проектів управлінських рішень спрямованих на зниження виробничих витрат. Повною мірою створення системи управління собівартістю відповідає впровадження на підприємстві управлінського обліку.

Об'єктами обліку в управлінському обліку є затрати підприємства за їх цільовим призначенням, видами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності.

В економічній літературі є різні визначення терміну „витрати”. Деякі приклади наводить Сук Л. К. у своїй статті. Так Друрі К. зазначає, що „витратами називають засоби, витрачені на одержання доходів”, Ентоні Р., Ріс Дж. вказують, що собівартість (витрати) -- представлена в грошовому виразі величина ресурсів, використаних в певних цілях, тобто витрати визначаються використанням ресурсів, які мають бути виражені в грошовому вимірнику, для конкретної мети.

Визначення складу витрат має принципове значення для правильного розуміння суті категорії собівартості продукції її формування та відображення в обліку.

Статтею 4 Закону України “Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні” визначено, що одним з принципів бухгалтерського обліку ї фінансової звітності в Україні є принцип історичної (фактичної) собівартості згідно з яким готова продукція оцінюється виходячи із витрат на виробництво.

Поняття фактичної собівартості готової продукції визначається пунктом 2.15 інструкції № 139 Про порядок заповнення форм ручного бухгалтерського звіту підприємства”, включає в себе всі прямі витрати, загальновиробничі и загальногосподарські витрати i застосовуватися для оцінки статей балансу до 1 січня 2000 р. А з січня 2000 р. основною оцінкою статей балансу за 1 (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до звітності” історична собівартість продукції.

До складу історичної собівартості згідно з статтею 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, iншi прямі витрати i загальновиробничі i ін.

Статтею Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 “Запаси” визначено, що придбані запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка є собівартістю запасів, що складається із фактичних витрат на навантаження та транспортування запасів до місця використання i в тому числі прямих витрат підприємства на їх придбання. За цією ж оцінкою вони зараховуються до складу витрат.

Перелік об'єктів обліку в сільському господарстві наведено в Методичних рекомендаціях з планування, обліку i калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, якi затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від I8 травня 2001 р.

Переходячи до проблематики обчислення собівартості продукції зернових культур необхідно зазначити, що автор Фоменко С. В. в своїй статті висловлює думку, що зернопродуктовий підкомплекс АПК як і вся економіка України переживає складний момент входження в ринкову економіку. Цей процес супроводжується тривалими кризовими явищами, що змушує шукати радикальні напрями виходу зернопродуктового виробництва з важкого економічного стану зумовленого неефективним використанням наявного виробничо-господарського потенціалу.

З метою поліпшення ситуації на ринку зерна та удосконалення системи обліку урожаю та урожайності сільськогосподарських культур прийняті до виконання Указ Президента України „Про додаткові заходи що до стабілізації ринку зерна”, а також Наказ „Про удосконалення обліку виробництва продукції рослинництва” від 09. 06. 2003 року за №171/166/152., згідно з яким усі юридичні особи або їх філії, які займаються виробництвом продукції сільського господарства та мають сільськогосподарські угіддя незалежно від розміру господарства, форми власності і господарювання подають до органів державної статистики за місце знаходженням земельної ділянки різні форми державних статистичних спостережень.

Також Верховною Радою прийнято Закон „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” який передбачає введення залогових цін на сільськогосподарську продукцію в тому числі і зернові, забезпечення підприємствам сільського господарства доходів через систему державних дотацій та субсидій.

Одним з напрямків вирішення проблем є встановлення відповідних цін на зерно як сировину, що могли б забезпечити сільськогосподарському товаровиробникові відшкодування витрат і отримання прибутку, еквівалентного підприємствам із заготівлі та переробки.

Стосовно даної проблеми В. І. Бойко висловлює слідуюче: з метою захисту виробників зерна від несприятливих сезонних коливань ринкової кон'юнктури Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” від 29 червня 2000 року передбачено впровадження механізму заставних закупок зерна за заставними цінами.

На думку О. М. Шпичака і З. П. Ніколаєва введення в Україні заставних цін та заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників є одним з прикладів формування найдієвішого економічного середовища на зерновому ринку України.

Заставні ціни являють собою мінімальні гарантовані державою ціни, які мають забезпечувати відшкодування прогнозованої нормативної собівартості зерна, мінімальний прибуток, необхідний для простого відтворення виробництва, та враховувати прогнозовану кон'юнктуру ринку на плановий період.

З переходом до ринкової економіки виникли різні погляди в економічній літературі на значення собівартості. Так, Ярмоленко В. П. Стверджує, що конкуренція робить собівартість майже беззмістовною, оскільки ціна в цьому випадку складається під впливом попиту і пропозиції, а сама по собі фактична собівартість на ціну не впливає.

З приводу вище наведеного Решетняк Н. А. стверджує, що за даних умов значно зростає значення правильного і точного обчислення собівартості продукції оскільки це забезпечить необхідною інформацією для обчислення заставної ціни на зернові. Обчислення витрат і собівартості також забезпечує управлінський облік оперативною інформацією для прийняття управлінських рішень.

Значення обліку витрат як найважливішого інструменту управління ефективністю виробництва на підприємстві посилюється внаслідок ускладнення умов господарювання, оскільки підвищуються потреби управлінського персоналу в інформації стосовно обґрунтування управлінських рішень.

Метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є своєчасне документальне оформлення, повне відображення фактичних витрат на виробництво продукції, для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Стосовно методики обліку собівартості то Рудницькі А. В. описує склад витрат на виробництво продукції. У сільськогосподарських підприємствах до виробничої собівартості слід відносити не тільки матеріальні, трудові й грошові витрати, що передбачені технологічним процесом виробництва продукції рослинництва але i деяку частину тих витрат, якi хоч i не беруть безпосередньо участі у виробництві продукції проте сприяють безперервності виробничого процесу, пов'язаного із виробництвом.

Специфіка виробництва сільськогосподарської продукції в Україні вимагають проведення різних витрат на доставку сировини на поля, страхових платежів, податків, використання послуг головних бухгалтерів, сторожів, прибиральниць, без яких неможливе виробництво i збереження продукції. Ряд витрат, зокрема страхові платежі, внески до Пенсійного фонду, на обов'язкове державне соціальне i медичне страхування, страхування на випадок безробіття, орендна плата і інші також є елементами виробничої собівартості продукції, хоч i не викликані безпосередньо процесом виробництва.

Дане питання також висвічує в своїй статті Л. Сук. В своїй статті він також звертається до складу та класифікації витрат, а також детально описує види, способи калькуляції продукції сільського господарства зокрема продукції зернових. У зв'язку з сезонністю рослинництва його продукція надходить протягом року нерівномірно. Тому фактична собівартість продукції рослинництва обчислюють не щомісяця, а в кінці року. Через це облік отриманої продукції та її використання протягом року здійснюється за плановою вартістю.

Крім того, як стверджує Баярова О. А. особливо актуальною і водночас складною в сучасних умовах господарювання є класифікація витрат за статтями калькуляції, яка дозволяє обчислити собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. Групування витрат у калькуляційному розрізі надає змогу визначити цільове призначення окремих з них під час формування собівартості продукції, а також виявити резерви її зниження. Тільки розумна деталізація статей дасть змогу приймати ефективні рішення щодо управління витратами і пошуку резервів зниження цих витрат.

Об'єктами обчислення собівартості продукції цукрового буряка є коренеплоди (основна продукція) і гичка (побічна), як стверджує Сук Л. розподіл витрат між ними здійснюється за слідуючою методикою. Вартість гички обчислюється виходячи з розрахунково платіжних витрат на збирання, транспортування, пресування тощо. При калькулюванні собівартості коренеплодів підраховують витрати на вирощування і збирання культури. Від загальної суми витрат віднімається вартість гички, а решту розподіляють на коренеплоди.

Отже головним завданням обліку собівартості продукції є забезпечення всіх служб підприємства точною і достовірною інформацією для прийняття управлінських рішень на поточний момент також здійснення планування стратегії розвитку у майбутньому. Даний показник також є оціночним оскільки виражає наскільки ефективно спрацювало підприємство в звітному періоді. Собівартість є базою для визначення ціни реалізації для продукції.

Бурякоцукрова галузь України - одна з найпотужніших у світі. В 70-80 рр. минулого століття ця галузь, досягнувши найбільших у світі площ посіву цукрових буряків і насінників, обсягів виробництва буряків, насіння і цукру, стала головним важелем розвитку бурякового цукрового підкомплексу АПК. У 90-х роках різко змінився підхід до цієї, однієї з найважливіших галузей господарства. Площі під цукровими буряками зменшилися вдвічі, заготівля цукровими скоротилася в 2,5 раза, а виробництво цукру - в 4,5 раза.

Перехід на давальницький спосіб розрахунків довершив справу. Це довело бурякоцукровий підкомплекс до критичного стану, коли Україна з могутньої бурякоцукрової держави перетворилася на імпортера цукру.

Різке зниження обсягів виробництва цукру в Україні обумовлено перш за все складною економічною і ринковою ситуацією. Галузь, яка півтора століття регулювалася, з переходом на ринок стала некерованою.

1.2 Економічний зміст виробничих витрат та завдання їх обліку

Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати -- це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Визнання витрат. Згідно з П(С)БО 16 „Витрати” витратами визнаються:

1. Витрати відображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображуються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

Погашення одержаних позик.

Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Витрати, які відображуються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У бухгалтерському обліку витрати відображаються за умови дотримання певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Це відповідає принципу відповідальності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Норми П(С)БО 16 суворо регламентують умови визнання витрат підприємства (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Визнання витрат відповідно до П(С)БО 16

Завдання бухгалтерського обліку витрат діяльності наведені в (рис. 1.2.)

Рис. 1.2. Завдання обліку витрат діяльності

1.3 Склад витрат на виробництво продукції та їх класифікація

Визначення складу витрат має принципове значення для правильного розуміння суті категорії собівартості продукції її формування та відображення в обліку.

Статтею 4 Закону України “Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні визначено, що одним з принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні е принцип історичної (фактичної) собівартості згідно з яким готова продукція оцінюється виходячи із витрат на виробництво.

Поняття фактичної собівартості готової продукції визначаться інструкцією № 139 „Про порядок заповнення форм річного бухгалтерсько звіту підприємства”, включає в себе всі прямі витрати (прямі матеріальні, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати) і загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Іншими словами, до прямих витрат на оплату праці належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тім числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Непрямі витрати -- це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 „Витрати” -- загальновиробничими витратами.

Подальша деталізація витрат в обліку здійснюється в розрізі статей калькулювання собівартості. В сільському господарстві застосовують достатньо широку номенклатуру статей

Характеристику цих статей буде наведено при обговоренні обліку в окремих галузях виробництва.

Табл. 1.1. Номенклатура статей витрат в основних галузях сільськогосподарського виробництва

Статті витрат	В рослинництві	В тваринництві	Допоміжні виробництва	Підсобні промислові виробництва
Витрати на оплату праці	+	+	+	+
Відрахування на соціальні заходи	+	+	+	+
Насіння і посадковий матеріал	+
Добрива	+
Засоби захисту рослин і тварин	+	+
Корми		+	+
Сировина і матеріали (без зворотних відходів)			+	+
Роботи та послуги	+	+	+	+
Витрати на утримання основних засобів	+	+	+	+
У тім числі
Паливо і мастильні матеріали	+	+	+	+
Амортизація основних засобів	+	+	+	+
Інші витрати	+	+	+	+
Витрати на управління і обслуговування виробництва	+	+	+	+

Підводячи підсумки класифікації виробничих витрат, можна констатувати, що виробнича собівартість складається з прямих витрат і непрямих витрат (загальновиробничих витрат) без долі загальногосподарських та комерційних витрат.

Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 „Виробництво”.

Непрямі витрати обліковуються на рахунку 91 „Загальновиробничі витрати”. В кінці звітного періоду рахунок 91 закривається шляхом списання розподілених між видами продукції загальновиробничих витрат в дебет рахунка 23 „Виробництво”.

Отже, підприємство обліковує вироблену продукцію за скороченою (неповною) собівартістю.

Загальногосподарські витрати, які зв'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства в цілому, обліковуються на рахунку 92 „Адміністративні витрати”. Витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламою, доставкою продукції споживачам та інші витрати підприємства з реалізації обліковуються на рахунку 93 „Витрати на збут”.

Шляхом порівняння виручки за реалізовану продукцію з її скороченою собівартістю визначають маржинальний дохід, величина якого повинна покрити суму адміністративних витрат і витрат на збут і дати певний прибуток підприємству.

Отже, витрати підприємства відрізняються за складом, економічним призначенням, залежністю від обсягів виробництва тощо.

Табл. 1.2. Класифікація витрат

Ознаки класифікації	Групи витрат
Відносно до виробничого процесу	основні витрати накладні витрати
Відносно до обсягів виробництва	умовно-постійні витрати умовно-змінні витрати
За єдністю складу	одноелементні витрати комплексні витрати
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	прямі витрати непрямі витрати
За доцільністю	продуктивні витрати непродуктивні витрати
За календарним періодом	поточні витрати одноразові витрати
За видами витрат	витрати за економічними елементами витрати за статтями калькуляції

При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції.

П(С)БО 16 „Витрати” регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

До складу елемента „Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

· сировини й основних матеріалів;

· купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

· палива й енергії;

· будівельних матеріалів;

· запасних частин;

· тари й тарних матеріалів;

· допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента „Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента „Відрахування на соціальні заходи” включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента „Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента „Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за користування отриманими кредитами.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів витрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Важливу роль при плануванні та обліку витрат діяльності підприємств відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними. П(С)БО 16 “Витрати” регламентує порядок групування витрат операційної діяльності за такими економічними елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати (табл. 1.3.)

Але класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця виникнення.

Табл. 1.3. Витрати операційної діяльності за елементами

Елементи витрат	Склад елементів витрат, витрачених у виробництві
1	2
Матеріальні витрати	сировина і основні матеріали; покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби; паливо, енергія, запасні частини, будівельні матеріали; тара, тарні матеріали; допоміжні і інші матеріали (продукція власного виробництва, що використовується для подальшої переробки на даному підприємстві, не включається до складу матеріальних витрат)
Витрати на оплату праці	заробітна плата за окладами і тарифами; премії і доплати; компенсаційні виплати; оплата відпусток і іншого невідпрацьованого часу; інші витрати на оплату праці; витрати на матеріальну допомогу
Відрахування на соціальні заходи	відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи
Амортизація	Сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів
Інші операційні витрати	Витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищезазначених елементів, а саме: витрати на відрядження; послуги зв'язку; витрати на виплату матеріальної допомоги; плата за розрахунково-касове обслуговування тощо

Між елементами та статтями витрат існує певний зв'язок.

Між витратами на виробництво, які згруповані за економічними елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв'язок, так і відмінність. Наприклад, до елемента „Матеріальні витрати” включаються всі витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості готової продукції за статтями (насіння і посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин і тварин, корми, сировина і матеріали, паливо і мастильні матеріали) відображуються лише ті з них, які використані на виробництво готової продукції (робіт, послуг) рослинництва, тваринництва, промислових та інших виробництв. Інша частина матеріалів відображується в статтях, що формують виробничу собівартість („Загальновиробничі витрати”) та у складі витрат діяльності („Адміністративні витрати”, „Витрати на збут”).

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість готової продукції (робіт, послуг).

Табл. 1.3 Структура виробничих витрат по аналітичному рахунку “Цукровий буряк”

Статті витрат	2004 р.
	тис.грн.	%
1. Витрати на оплату праці	77,3	14,5
2. Відрахування на соціальні заходи	0,5	0,1
3. Насіння і садивний матеріал	82,7	15,5
4. Добрива	41,6	7,8
5. Паливо і мастильні матеріали	152,0	28,5
6. Засоби захисту рослин	3,2	0,6
7. Запасні частини, ремонтні та матеріали для ремонту	73,1	13,7
8. Роботи та послуги	33,2	6,2
9. Амортизація основних засобів	3,7	0,7
10. Інші витрати	65,6	12,3
11. Витрати на утримання і обслуговування виробництва	0,5	0,1
Разом	533,4	100,0

Аналізуючи структуру витрат по цукровому буряку слід підкреслити, що найбільшу питому вагу займають нафтопродукти 28,5%, насіння і садивний матеріал займають 15,5%, витрати на оплату праці та запасні частини для ремонту відповідно 14,5% та 13,7%.

2. Організаційно - економічна характеристика та фінансовий стан господарства

СТОВ АФ “Маяк” засноване відповідно до чинного законодавства України згідно з рішенням установчих зборів (протокол № 1 від 29 листопада 2002 року), а також згідно з Законами України “Про господарське Товариство”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про цінні папери та фондову біржу” та інші.

Воно створено на основі реорганізації КСП “Маяк”, яке було засноване в 1930 році і являється його повним правонаступником.

Метою діяльності СТОВ АФ “Маяк”” є отримання прибутку та задоволення суспільних потреб в різних видах продукції, товарів, послуг.

Агрофірма “Маяк” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки, печатку. Товариства для досягнення своєї мети вправі від свого імені здійснювати угоди, придбавати майнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді.

Економічною основою підприємства є колективна власність на землю і засоби виробництва.

СТОВ АФ “Маяк” розташоване в гарному економіко-географічному районі. Центральна садиба розташована в радіусі 100 к/м від міста Харків. Через Савинці проходить дорога з асфальтним покриттям.

Територія на якій розташоване господарство входить до складу центрального середньозволоженого агрокліматичного району Харківської області. В середньому за рік випадає 474 мм опадів, середня температура липня +21,4 градусів, січня-6,8 градусів. Висота снігового покрову 7-10 см.

Бухгалтерський облік ведеться на підприємстві згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Згідно статті 8 пункту 5 вище зазначеного Закону підприємство самостійно обирає облікову політику.

На підприємстві застосовується автоматизована форма обліку.

Для більш детальної характеристики СТОВ АФ “Маяк”” розглянемо наступні таблиці. Розглянемо показники розміру господарства в таблиці 2.1.

Табл. 2.1. Динаміка показників розміру СТОВ АФ “Маяк” Балаклійського району Харківської області за 2002-2004 рр.

Показники	Роки	2004 р. в % до 2002 р.
	2002	2003	2004
Валова продукція с-г в порівняльних цінах 2000 р., тис.грн.	1675,1	1981,2	1607,3	95,5
Товарна продукція в фактичних цінах реалізації, тис.грн.	3774,3	3983,5	3076,4	81,5
Земельна площа всього, га	6822,0	6413,0	5874,0	86,1
в т.ч. с-г угіддя	5880,0	5437,0	5080,8	86,4
з них рілля	4857,0	4627,0	4195,5	86,3
Посівна площа основних товарних культур, га:	3701,0	3468,0	2847,0	76,9
зернові і зернобобові	1782	1382	1299	72,9
цукрові буряки	320,0	320,0	250,0	78,1
соняшник	650	780	700	107,7
кормові	949,0	986,0	598,0	63,0
Середня чисельність працівників, чол.	350	239	246	70,3
Середньорічна вартість активів, тис.грн.	8766,9	6660,0	5492,9	62,6
Поголів'я тварин у перерахунку на умовну ВРХ, гол.	1032	512	470	45,5
Балансовий прибуток (+), збиток (-), тис.грн.	32,7	-1436,3	-2038,2	х

Аналізуючи дані таблиці 2.1, ми бачимо, що в 2004 році, порівняно з попереднім роками майже всі показники, крім середньорічної чисельності працівників зменшилися. Так, наприклад, валова продукція зменшилася у 2004 році порівняно з 2002 роком на 4,5%, а порівняно з 2003 роком на 18,87%, зменшилася і товарна продукція на 18,5% і 22,77% відповідно.

Розглянемо детальніше обсяг і структуру виручки від реалізації с/г продукції в таблиці 2.2.

Табл. 2.2.Обсяг і структура виручки від реалізації с/г продукції в СТОВ АФ “Маяк” за 2002-2004 рр.

Показники	2002 р.	2003р.	2004р.
	Тис.грн.	%	Тис.грн.	%	Тис.грн.	%
Рослинництво, всього	1829,9	48,48	3027,2	75,99	2492,8	81,03
- зернові і зернобобові	1120,3	29,68	805,6	20,22	1358	44,14
- соняшник	200,9	5,32	1608,4	40,38	713,6	23,20
-цукровий буряк	447,9	11,87	595,3	14,94	363,4	11,8
- овочі відкритого грунту	43,2	1,14	7,0	0,18	38,4	1,25
-інша продукція рослинництва	17,6	0,47	10,9	0,27	11,5	0,37
Тваринництво, всього	552,1	14,63	724,8	18,20	458,7	14,91
-ВРХ	82,5	2,19	343	8,61	112,5	3,66
-молоко	458	12,13	348,6	8,75	289,6	9,41
-мед	-	-	-	-	18,8	0,61
-інша продукція тваринництва	11,2	0,30	33,3	0,84	37,8	1,23
Інша продукція	1151,6	30,51	54,2	1,36	48,2	1,57
Інша продукція, роботи та послуги	240,7	6,38	177,3	4,45	76,7	2,49
Усого по господарству	3774,3	100,0	3983,5	100,0	3076,4	100,0

Аналізуючи дані таблиці2.2 ми бачимо, що в структурі виручки від реалізації с/г продукції за 3 роки найбільшу частину займали три культури, так в 2002 році зернові та зернобобові 29,68%, цукровий буряк 11,87%, соняшник 5,32%, а в 2003 році зернові та зернобобові 20,22%, соняшник 40,38%, цукровий буряк 14,94%, в 2004 році зернові та зернобобові 44,14%, соняшник 23,20%, цукровий буряк 11,8%. Інші види продукції мають невелику питому вагу виручки від реалізації продукції.

Табл. 2.3 Платоспроможність СТОВ АФ “Маяк” за 2004 р.

Показники	На поч. р.	На кін. р.	Відхилення (+)(-)
Платіжні засоби
-готова продукція	890,3	554,3	-336
-товари	62,3	66,1	+3,8
-дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги	709,7	655,4	-54,3
-дебіторська заборгованість за розрахунками	26,2	7,0	-19,2
-грошові кошти	39,2	14,0	-25,2
-інші оборотні засоби	95,9	-	-95,9
-разом платіжних засобів	1823,6	1296,8	-526,8
Платіжні зобов'язання
-короткострокові кредити банків	949,7	643,4	-306,3
-поточна заборгованість за довгостр. зобов'язаннями	174,7	174,7	-
-кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги	609,7	875,1	+265,4
-поточні зобов'язання за розрахунками	254,7	427,4	+172,7
-інші поточні зобов'язання	93,6	42,5	-51,1
Разом платіжних зобов'язань	2082,4	2163,1	+80,7
Коефіцієнт платоспроможності	0,876	0,600	-0,276
Перевищення платіжних зобов'язань над платіжними засобами	-258,8	-866,3	+607,5

бухгалтерський облік витрата цукровий буряк

Для оцінки діяльності господарства розглянемо його платоспроможність та ліквідність, які показують можливість підприємства вчасно розрахуватися зі своїми поточними зобов'язаннями. Платоспроможність СТОВ АФ “Маяк” розглянемо в таблиці 2.3

Аналізуючи дані таблиці, ми бачимо, що коефіцієнт платоспроможності менше 1, так на початок року він становив 0,876, а на кінець 0,600, до того ж він зменшився на 0,276. Це відбулося із-за зменшення платіжних засобів на 526,8 тис. грн., і збільшення поточних зобов'язань на 80,7 тис. грн. Так на кінець 2004 року платіжні зобов'язання перевищували платіжні засоби на 866,3 тис. грн., а на початок 258,8 тис. грн. Наведені показники свідчать про важке економічне положення підприємства, що в свою чергу вимагає рішучих дій з боку керівництва.

Показники ліквідності розглянемо в таблиці 2.4

Аналізуючи показники ліквідності балансу СТОВ АФ “Маяк” за 2004 р., ми бачимо, що вони мають значення менші ніж нормативні. Так на кінець 2004 р. за рахунок грошових коштів та поточних фінансових інвестицій господарство може погасити 0,6% поточних зобов'язань, за рахунок дебіторської заборгованості 30,6% поточних зобов'язань, і лише реалізувавши всі оборотні засоби СТОВ АФ “Маяк” зможе погасити всі поточні зобов'язання.

До того ж коефіцієнт ліквідності балансу зменшився на кінець року, порівняно з початком, що відбулося із-за зменшення всіх оборотних засобів на 572,1 тис. грн., і збільшення поточних зобов'язань на 80,7 тис. грн.

Характеристика господарства проводилася на основі фінансової звітності СТОВ АФ “Маяк”, до складу якої входять Баланс (додаток ), Звіт про фінансові результати (додаток ), Звіт про рух грошових коштів (додаток ), Звіт про власний капітал (додаток ), Примітки до річної фінансової звітності (додаток ).

Табл. 2.4 Показники ліквідності балансу за 2004 р. СТОВ АФ “Маяк”

Показники	На поч. року	На кін. року	зміни
Оборотні засоби, всього	3981,6	3409,5	-572,1
-грошові кошти та поточні фінансові інвестиції	39,2	14,0	-25,2
-дебіторська заборгованість	735,9	662,4	-73,5
-запаси	3206,5	2733,1	-473,4
Поточні зобов'язання	2082,4	2163,1	+80,7
Коефіцієнт ліквідності балансу
-абсолютний	0,019	0,006	-0,03
-проміжний	0,353	0,306	-0,057
-загального покр.	1,912	1,576	-0,336

Важливе значення в розвитку галузі рослинництва в господарстві має виробництво цукрового буряка, бо цукровий буряк є основне джерело виробництва цукру в нашій країні.

Буряківництво - провідна галузь сільського господарства України. Перебуваючи у полі постійної уваги держави, воно досягло, особливо в 1986-1990 рр. високих результатів. Сьогодні ж важлива галузь економіки опинилася в критичному стані. Практично стало неможливим заробляти гроші вирощуванням цукрового буряка. Це стосується і СТОВ Агрофірми „Маяк” у 2000 році посівні площі цукрового буряку досягли 400 га, а у 2004 році зменшились до 250 га. Розглянемо показники в таблиці 2.5.

Табл. 2.5 Показники виробництва цукрового буряка в СТОВ АФ „Маяк” за 2001-2004 рр.

Показники	Роки
	2001	2002	2003	2004
Посівна площа, га	380	320	320	250
Урожайність з 1 га, ц	216	126,4	136,3	117,5
Виробництво продукції, т	8208,0	5644,8	4361,6	2937,5
Реалізовано, т	7065	3660	4265	2809
Затрати праці на 1 ц, люд-год	0,59	0,43	0,27	0,18
Виробнича собівартість 1 ц продукції, грн.	12,59	12,43	12,27	18,2
Середня ціна реалізації 1 ц продукції, грн.	13,4	13,2	13,08	15,5

У СТОВ АФ “Маяк” бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом, тут працює шість бухгалтерів, обов'язки, яких чітко розмежовані: Горюшко Т. - замісник головного бухгалтера, Ігнатова Т.І - головний бухгалтер. Як правило відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладається на головного бухгалтера, і тому особа, яка буде обіймати цю посаду повинна відповідати таким вимогам: бути відповідальною; користуватися авторитетом серед працівників бухгалтерії; мати високий рівень підготовки. До обов'язків головного бухгалтера можна віднести: забезпечує ведення бухгалтерського обліку; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує складання і подання фінансової звітності у встановлені терміни; розподіл функцій працівників бухгалтерії, тощо, більш детально ця інформація розкрита у посадовій інструкції. Головний бухгалтер призначається і звільняється з посади керівником підприємства, тому як керівник бухгалтерської служби, головний бухгалтер безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства. Але на практиці трапляються випадки, коли головний бухгалтер не згоден з рішеннями керівника зі здійснення будь-якої фінансово-господарської операції. Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” туку ситуацію непередбачено і таку проблему не розглянуто. Проте у разі виникнення розбіжностей між головним бухгалтером і керівником, таку ситуацію необхідно розв'язати на підставі аргументуючих доказів, які ґрунтуються на засадах чинного законодавства і при цьому уникати приймати виконання і оформлювати документи за операціями, які суперечать законодавству і встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів і ТМЦ. У разі отримання від керівника письмового розпорядження на виконання подальших дій, головний бухгалтер повинен у письмовому вигляді довести до керівних органів про протизаконність плануємих операцій. Коли головний бухгалтер отримує повторне письмове розпорядження керівника про здійснення таких операцій, то воно є підставою для виконання цих операцій, але відповідальність за них нестиме керівник підприємства.

Крім всього вище зазначеного головний бухгалтер несе відповідальність за порушення правил і положень, що регламентують фінансово-господарську діяльність підприємства, за порушення термінів подання фінансової звітності до відповідних органів.

Організація обліку здійснюється в умовах АРМ бухгалтера.

Застосування персональних ЕОМ суттєво змінило обліковий процес. Бухгалтер зараз працює безпосередньо на комп'ютері в діалоговому режимі: вводить в комп'ютер дані первинних документів (або вони реєструються у містах формування первинної інформації, а саме у складах, виробничих підрозділах тощо), керує обробкою облікової інформації на комп'ютері шляхом вибору потрібного режиму роботи, отримує результатну інформацію у вигляді друкованих машинограм або відеограм, оперативно контролює господарську діяльність у реальному часі. Таким чином в підприємствах утворюються автоматизовані робочі місця бухгалтерів (АРМБ).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Схема комп'ютерної форми обліку

В бухгалтерії здійснюється узагальнення інформації в системі аналітичного та синтетичного обліку. Загальна схема комп'ютерної форми обліку з використанням персональних електронних обчислювальних машин (ПЕОМ) приведена на рис. 2.1.

Отже, комп'ютерна форма обліку дозволяє створювати і використовувати інформацію для усіх потреб управління, вона поєднує професійні якості користувача з можливостями комп'ютера.

Переваги комп'ютерної форми бухгалтерського обліку наступні: простота вводу даних, можливість накопичення та багаторазового використання інформації, автоматичне формування усіх облікових регістрів та форм звітності, можливість роботи в діалоговому режимі, простота спілкування з комп'ютером, можливість оперативного отримання облікових показників та форм звітності, значне зниження трудомісткості з одночасовим підвищенням якості обліку.

Вся інформація аналітичного обліку створюється в грошовому, а якщо це потрібно, і в натуральному виразі. Можуть бути також утворені групування даних за різноманітними синтетичними та аналітичними напрямками та ознаками.

Використання комп'ютерної форми дає змогу знизити трудомісткість робіт, підвищити рівень оперативності, точності, якості облікової інформації. Формування облікової інформації та звітності відбувається у режимі реального часу.

3. Організація обліку і аудиту витрат, виходу продукції цукрового буряка і обчислення її собівартості

3.1 Характеристика обліку виробництва як складової частини фінансового та управлінського обліку