Бойова робота протитанкових підрозділів артилерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

БОЙОВА РОБОТА ПРОТИТАНКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ АРТИЛЕРІЇ

Ляпа М.М., Трофименко П.Є.,

Шелест М.Б., Петренко В.М., Гайда П.І.

Суми Видавництво СумДУ 2009

УДК 355.116 (075.8)

Б 577

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/18-Г-2374 від 14.11.2008 р.)

Рецензенти: доктор техн. наук, старший наук. співр. О.О. Кузнєцов (Харківський університет Повітряних Сил)

доктор фізико-математичних наук, професор О.С. Кузема (Сумський національний аграрний університет)

кандидат фізико-математичних наук, професор В.С. Іваній (Сумський державний педагогічний університет)

Ляпа М.М., Трофименко П.Є., Шелест М.Б., Петренко В.М., Гайда П.І. Б 577 Бойова робота протитанкових підрозділів артилерії: Навчальний посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2009. - 125с.

ISBN 978-966-657-196-3

У посібнику викладено порядок підготовки стрільби та управління вогнем прямою наводкою, бойової роботи на відкритій вогневій позиції. Окремо розкрито порядок поводження з гарматами і боєприпасами на вогневій позиції та заходи безпеки.

Посібник може використовуватися як викладачами, слухачами і студентами ВНЗ, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу, так і командирами артилерійських протитанкових підрозділів.

© Ляпа М.М., Трофименко П.Є.,

Шелест М.Б., Петренко В.М.,

Гайда П.І., 2009

ISBN 978-966-657-196-3 © Видавництво СумДУ, 2009

Зміст

Вступ

Скорочення, прийняті в тексті посібник

1. Загальні положення

1.1 Основні визначення

1.2 Обов'язки посадових осіб підрозділів протитанкової артилерії

2. Підготовка стрільби та управління вогнем прямою наводкою

2.1 Загальні положення

2.2 Розвідка і визначення танконебезпечних напрямків

2.3 Призначення рубежів відкриття вогню

2.4 Технічна підготовка

2.5 Визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних

2.6 Визначення установок для стрільби

2.7 Організація стрільби та управління вогнем

3. Поводження з гарматою та боєприпасами на вогневій позиції

3.1 Поводження з гарматою

3.2 Поводження з боєприпасами

4. Бойова робота на відкритій вогневій позиції

4.1 Загальні положення

4.2 Вибір, підготовка та зайняття вогневої позиції (рубежу розгортання)

4.3 Правила подачі команд

4.4 Правила виконання команд під час стрільби по нерухомих цілях

4.4.1 Ураження нерухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)

4.5 Правила виконання команд та стрільба по рухомих цілях

4.5.1 Ураження рухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)

4.6 Ураження цілей стрільбою ПТКР

4.6.1 Стрільба ПТКР у ручному режимі управління

4.6.2 Стрільба ПТКР у напівавтоматичному режимі управління

4.7 Особливості стрільби прямою наводкою в горах

4.8 Особливості стрільби прямою наводкою вночі

4.9 Особливості ураження надводних цілей прямою наводкою

4.10 Залишення вогневої позиції

5. Заходи безпеки

5.1 Загальні положення

5.2 Заходи безпеки на вогневій позиції під час стрільби із 100-мм протитанкової гармати МТ-12

5.3 Заходи безпеки при підготовці ПТКР до пуску, під час пуску та якщо пуск нездійснений

Закінчення

Додатки

Список літератури

Вступ

стрільба вогонь гармата боєприпас

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єдна-ними зусиллями усіх військ, які беруть участь у ньому, із застосуванням артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, засобів високоточної зброї, авіації та іншого озброєння і техніки.

Характерними ознаками сучасного бою є: рішучість, напруженість і швидкоплинність, динамічність, швидкий перехід від одних дій до інших, насиченість військ противника значною кількістю високоманеврених бронеоб'єктів.

У ході вирішення бойових завдань, що стоять перед загальновійськовими частинами (підрозділами), важлива роль належить артилерії, а в боротьбі з бронеоб'єктами - протитанковим ракетним комплексам і протитанковій артилерії. Ось чому до складу загальновійськових підрозділів і частин (з'єднань) введені протитанкові артилерійські підрозділи і ПТРК

На їх озброєнні знаходяться сучасні протитанкові гармати та комплекси ПТРК. Володіючи значною дальністю стрільби прямим наведенням - до 6000 м, точним вогнем, здатністю до широкого маневру і швидкого зосередження (розосередження) вогню, протитанкова артилерія і ПТРК є важливими і найефективнішими засобами знищення бронеоб'єктів противника і його живої сили.

Усе це вимагає подальшого удосконалення бойової роботи підрозділів протитанкової артилерії і підрозділів ПТРК. Саме ці питання будуть розглянуті в навчальному посібнику.

Навчальний посібник складається із п'яти розділів.

У першому розділі наведені загальні положення стосовно бойової роботи вогневих підрозділів.

У другому розділі розкривається підготовка стрільби прямою наводкою.

У третьому розділі розкриваються правила поводження з гарматою і боєприпасами на вогневій позиції.

У четвертому - основному розділі - викладена бойова робота на відкритій вогневій позиції.

У п'ятому розділі наведені заходи безпеки, які повинні виконуватися в ході бойової роботи під час виконання поставлених завдань.

У додатках надані рекомендації щодо розробки документів, які повинні вестися на вогневій позиції, інше.

Посібник розроблено відповідно до змісту навчальної програми з дисципліни „Бойова робота”.

Даний посібник призначений для слухачів, студентів ВНЗ, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу, з метою фундаментального вивчення питань, які стосуються бойової роботи вогневих підрозділів протитанкової артилерії на відкритій вогневій позиції. Він може бути корисним командирам артилерійських підрозділів, а також викладачам під час підготовки до занять і тактичних навчань.

Необхідно зазначити, що розкриті в посібнику положення і рекомендації потребують подальшого розвитку й уточнення, тому авторський колектив розраховує отримати від читачів пропозиції щодо удосконалення навчального посібника.

Авторський колектив висловлює вдячність доктору технічних наук, старшому науковому співробітнику О.О.Кузнєцову, доктору фіз.-мат. наук, професору О.С. Куземі, кандидату фіз.-мат. наук, професору В.С. Іванію за поради і зауваження, які були надані ними під час рецензування рукопису посібника.

Скорочення, прийняті в тексті посібника

І_п,п - інтервал між гарматами;

І_о,п - інтервал гармати щодо основної;

У_о,п - уступ гармати щодо основної;

АБС - артилерійська балістична станція;

БМП - бойова машина піхоти;

БП - бойовий порядок;

БТР - бронетранспортер;

ВП - вогнева позиція;

ВВП - відкрита вогнева позиція;

Д₀ - дальність від гармати до основної гармати;

ДМК - десантний метеорологічний комплект;

ЗМУ - зброя масового ураження;

КБ - командир батареї;

КВ - командир взводу;

КГ - командир гармати;

КСП - командно-спостережений пункт;

Кут - кутомір;

ПГ - протитанкова гармата;

ПЗК - прилад для заміру зарядної камори;

ПН - пряма наводка;

ПТРез - протитанковий резерв;

ПТА - протитанкова артилерія;

ПСіУВА- правила стрільби й управління вогнем артилерії;

ПТРК - протитанковий ракетний комплекс;

РАО - ракетно-артилерійське озброєння;

РР - рубіж розгортання;

РЧС - розчин для чищення ствола гармати;

СОБ - старший офіцер батареї;

ТН - точка наведення;

ТП - точка прицілювання;

ТС - таблиці стрільби.

1. Загальні положення

1.1 Основні визначення

Бойова робота підрозділів ПТА передбачає дії особового складу біля гармат (установок ПТРК), які пов'язані із зайняттям та залишенням рубежів розгортання (вогневої позиції), підготовкою та веденням вогню, поводженням із гарматою (установкою ПТРК) та боєприпасами на вогневій позиції.

Вогневою позицією називається ділянка місцевості, яка зайнята або підготовлена до зайняття гарматою (ПТРК) для ведення вогню.

Рубіж розгортання - ділянка місцевості на танконебезпечному напрямку, яка намічена (підготовлена) до зайняття або зайнята протитанковими підрозділами в ході бою для знищення атакуючих (контратакуючих) машин противника.

Бойовий порядок протитанкового артилерійського підрозділу повинен забезпечувати найбільш ефективне і надійне виконання поставлених завдань, повне використання бойових можливостей підрозділів, підтримання безперервної взаємодії із загальновійськовими підрозділами і стійке управління підрозділами, можливість швидкого маневру в ході бою, а також найменшу уразливість від звичайної зброї противника, його танків, зброї масового ураження.

БП протитанкового артилерійського дивізіону складається з бойових порядків батарей і КСП дивізіону.

БП протитанкової артилерійської батареї (батареї ПТРК) складається з бойових порядків взводів і КСП батареї.

БП протитанкового взводу складається гармат (установок ПТРК), розташованих на вогневій позиції і КСП взводу.

Відкритою вогневою позицією називається позиція, на якій матеріальна частина не укрита від наземного спостереження противника або коли є укритою та замаскованою, але стає спостереженою з початком ведення вогню.

Відкриту вогневу позицію протитанкові артилерійські підрозділи займають для ведення вогню стрільбою прямою (напівпрямою) наводкою.

Протитанкові підрозділи (підрозділи ПТРК) для знищення танків та інших броньованих цілей противника, які атакують (контратакують) у ході бою, займають рубіж розгортання, а гармата - вогневу позицію.

Для забезпечення зручності управління вогнем та вогневої взаємодії відстань між гарматами (установками ПТРК) по фронту і вглибину повинно бути до 200 м, між взводами - до 500 м, а між батареями - до 1 км.

Кожній гарматі в батареї присвоюється постійний порядковий номер починаючи з першого.

У батареях причіпної протитанкової артилерії тягачі, крім запасних, закріплюються за певними гарматами і отримують їх номер. Тягачі, які вибули зі строю, замінюються запасними.

На рубежі розгортання гармати (установки ПТРК) розташовують розосереджено, у порядку номерів з правого флангу на лівий, з урахуванням зручності розташування і маскування, уступом вправо (вліво). Допускається й інше розташування гармат: кутом вперед (назад), півколом.

Командно-спостережний пункт - пункт управління підрозділом у бою. Призначається для ведення розвідки противника і місцевості, управління вогнем і маневром підрозділів, спостереження за діями загальновійськових підрозділів і підтримання взаємодії з ними. Створюється - в дивізіоні, батареї, взводі. Розташовується в укритті, у місці, що забезпечує управління підрозділом у бою. КСП дивізіону (батареї) може розміщуватися в командирській машині управління.

Стрільба прямою наводкою - ведення вогню гарматою розташованою на відкритій вогневій позиції, коли вона наводиться безпосередньо у ціль. Характеризується високою точністю, економічністю і швидкістю виконання вогневого завдання. Завданням стрільби прямою наводкою залежно від характеру цілі, її важливості та умов обстановки є знищення, руйнування або подавлення цілі. Під час стрільби прямою наводкою броньовані цілі та відкрито розташовану силу і вогневі засоби, як правило, знищують, а довгочасні фортифікаційні споруди - руйнують.

Пряма наводка - наведення гармати шляхом сполучення оптичної осі панорами (оптичного прицілу) з лінією цілі. ПН застосовується під час стрільби з відкритої вогневої позиції.

Наведенням гармати називають надання стволу гармати напрямку на ціль і кута підвищення, який відповідає дальності стрільби до цілі.

Наведення здійснюють за допомогою прицільних пристроїв, поворотного та підйомного механізмів гармати. Під час стрільби напівпрямою наводкою для наведення гармати у горизонтальній площині вибирають (виставляють) точку наведення.

Точка наведення - місцевий предмет, який використовується під час стрільби напівпрямою наводкою з відкритої вогневої позиції або під час стрільби із закритої вогневої позиції. ТН може бути місцевий предмет або коліматор. ТН повинно бути нерухомою та видимою по можливості з усіх гармат батареї, вона повинна чітко виділятися серед навколишніх предметів, мати прямолінійні вертикальні контури і знаходитися якомога далі від гармат (не ближче 200 м). ТН доцільно вибирати для гармат праворуч або ліворуч позаду. Коліматор встановлюється у зручному для роботи місці на відстані 6 - 8м від панорами позаду гармати (праворуч або ліворуч).

Точка прицілювання - характерна точка цілі для наведення гармати під час стрільби прямою наводкою в найбільш уразливі частини цілі (наприклад, додаток 1).

Відмічанням називається визначення установок прицільних пристроїв (прицілу і панорами), що відповідають даному положенню ствола наведеної гармати. Відмічання проводять за допомогою прицільних пристроїв.

Основною називають гармату, координати якої приймають за координати ВП. Вона повинна мати середній знос каналу ствола стосовно інших гармат батареї.

Фронтом батареї називають відстань між крайніми гарматами по перпендикуляру до напрямку стрільби основної гармати .

Інтервалом між гарматами називають відстань по фронту між сусідніми гарматами.

Інтервалом стосовно основної називають відстань по фронту між основною і даною гарматами.

Уступом гармати стосовно основної називають відстань від точки стояння даної гармати до лінії, яка проходить через основну гармату перпендикулярно до напрямку стрільби.

Кутоміром називають горизонтальний кут у точці стояння гармати, який відраховується проти ходу годинникової стрілки від зворотного напрямку осі каналу ствола наведеної гармати до напрямку на точку наведення.

Протитанкова гармата - артилерійська гармата, яка призначена для стрільби по броньованих наземних цілях. ПГ залежно від бойової обстановки може виконувати й інші бойові завдання (знищення живої сили та вогневих засобів противника).

Протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) - сукупність протитанкової керованої ракети (ПТКР) з пусковою установкою. Призначається для знищення танків та броньованих цілей.

Протитанкова керована ракета (ПТКР) - ракета з кумулятивною головною частиною, ракетним двигуном, приладами керування, яка призначена для стрільби по танках та інших броньованих цілях. Керування ПТКР здійснюється за допомогою дроту, радіоканалу або по лазерному променю.

Протитанковий резерв - підрозділи протитанкової артилерії та інших протитанкових засобів, що знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні загальновійськового командира. ПТРез призначається для знищення танків та інших броньованих машин противника, прикриття проломів у обороні, проміжків між підрозділами і відкритих флангів; прикриття висування і розгортання другого ешелону на вогневий рубіж або проведення контратаки.

Танконебезпечний напрям - смуга місцевості, що припускає за умов прохідності і місткості масоване застосування противником танкових (механізованих) військ.

Вогонь прямою наводкою - основний спосіб ураження спостереженої наземної цілі у короткий проміжок часу, коли гармата (вогневий засіб) наводиться безпосередньо у ціль.

Прямий постріл - постріл із гармати, під час якого траєкторія снаряда не перевищує цілі. У межах дальності прямого пострілу вражати ціль можна при постійній установці прицілу.

Дальність прямого пострілу - найбільша дальність стрільби під час здійснення прямого пострілу.

Зона дійсного вогню - простір, у межах якого вогонь артилерійського підрозділу або окремого зразка зброї ведеться з високою ефективністю.

Смуга вогню - смуга місцевості, обмежена праворуч і ліворуч розмежувальними лініями, в якій повинен вестись вогонь батареї (взводу). Смуга вогню по фронту має бути не менша, ніж ширина бойового порядку батареї (взводу) та вказується на місцевості (карті, схемі) чотирма орієнтирами: по два праворуч і ліворуч.

Глибина смуги вогню визначається дальністю ефективного вогню протитанкових засобів.

Сектор обстрілу - ділянка місцевості, що призначається вогневим засобом (гарматі, установці ПТРК)) для ураження противника вогнем прямою наводкою. Позначається орієнтирними напрямками або напрямками на місцеві предмети.

Додатковий сектор обстрілу - ділянка місцевості, додатково призначена до смуги вогню або до основного сектору обстрілу виділеним вогневим засобам (гарматі, установці ПТРК) для ураження противника прямою наводкою. Вибирається додатковий сектор обстрілу на менш важливому для даного підрозділу (вогневого засобу) напрямку і, як правило, перекриває смугу вогню або сектор обстрілу сусідів.

Рубіж відкриття вогню - умовна лінія або ділянка місцевості, на якій артилерійські підрозділи готують і ведуть вогонь по цілях противника на дальності, яка забезпечує нанесення їм максимального ураження.

Під час підготовки до наступу та в ході бойових дій в обороні місця для боєприпасів (погрібці) обладнують на відстані 10-20 м ліворуч (праворуч) позаду від гармат.

Бліндажі обладнують поблизу гармат, сховища - позаду середини фронту батареї або посередині фронту кожного протитанкового взводу.

Гранатомети і кулемети розташовують на вогневій позиції так, щоб забезпечувалася кругова оборона.

Тягачі розташовують залежно від умов місцевості, як правило, позаду (праворуч або ліворуч) від гармат, у закритому місці на віддаленні, яке б забезпечувало надійний зв'язок і швидку подачу їх до гармат (від 200 до 500 м).

1.2 Обов'язки посадових осіб підрозділів протитанкової артилерії

Командир батареї несе повну відповідальність за бойову готовність, підготовку взводів, успішне виконання ними отриманих завдань.

Він зобов'язаний:

- постійно знати обстановку;

- встановити надійний зв'язок з підлеглими взводами, знати їх положення, стан та можливості;

- особисто вести розвідку;

- підтримувати постійний зв'язок і безперервну взаємодію із загальновійськовим підрозділом;

- своєчасно приймати рішення і ставити завдання підлеглим;

- організовувати всебічне забезпечення бойових дій і захист від ЗМУ, ВТЗ і запалювальної зброї;

- вимагати від підлеглих неухильного виконання отриманих завдань.

З отриманням бойового завдання командир батареї:

- з'ясовує отримане завдання;

- визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки батареї до виконання поставленого завдання;

- проводить розрахунок часу;

- організовує підготовку батареї до бойових дій, розвідку противника і рубежів розгортання;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення і доводить його до командирів взводів;

- організовує всебічне забезпечення бойових дій, управління і виховну роботу;

- бере участь у роботі на місцевості, яку проводить командир дивізіону;

- віддає усний бойовий наказ;

- організовує взаємодію із загальновійськовим підрозділом і підрозділами артилерійської розвідки;

- контролює готовність батареї до виконання поставлених завдань і доповідає командиру дивізіону.

Під час підготовки до маршу командир батареї:

– отримує і з'ясовує завдання;

– визначає заходи, які необхідно провести негайно;

– проводить розрахунок часу;

– організовує підготовку підрозділів до маршу;

– оцінює обстановку;

– приймає рішення;

– організовує всебічне забезпечення маршу, управління та виховну роботу;

– віддає бойовий наказ;

– здійснює контроль за підготовкою підрозділів до маршу;

– в установлений час доповідає командиру дивізіону про готовність до маршу.

Старший офіцер батареї керує бойовою підготовкою протитанкових взводів та відповідає за їх стан і бойову готовність, підготовку й успішне виконання ними бойових завдань.

Він зобов'язаний:

– після отримання та з'ясування завдання довести його до підлеглих;

– вибирати рубежі розгортання та вогневі позиції, організовувати їх підготовку для зайняття взводами;

– готувати матеріальну частину артилерії, боєприпаси, пристрої, артилерійські тягачі до виконання поставлених завдань;

– своєчасно розгортати вогневі взводи на рубежі розгортання і доповідати про готовність командиру батареї;

– організовувати та проводити технічну підготовку гармат;

– контролювати готовність гармат до виконання вогневих завдань;

– управляти взводами під час виконання вогневих завдань, вживати заходів щодо підвищення точності вогню;

– поповнювати запаси матеріальних засобів;

– вести облік наявності і витрат боєприпасів та доповідати командиру батареї про витрату і поповнення боєприпасів;

– підтримувати надійний зв'язок із командиром батареї;

– організовувати безпосередню охорону і самооборону взводів, інженерне обладнання та маскування рубежу розгортання (вогневої позиції), захист від зброї масового ураження та високоточної зброї;

– готувати взводи до бойової роботи вночі;

– вимагати виконання особовим складом взводів заходів безпеки, правил експлуатації озброєння, техніки і приладів та своєчасно проводити заходи щодо усунення недоліків;

– своєчасно і правильно вести робочу карту та необхідні бойові документи.

Командир протитанкового взводу (взводу ПТРК) керує бойовою роботою взводу, виконує вказівки СОБ (командира батареї) і відповідає за виконання поставлених взводу вогневих завдань, стан і бойову готовність взводу, підготовку бойових дій взводу, правильне використання, зберігання озброєння, бойової техніки, тягачів, боєприпасів та майна взводу.

Крім того, організовує отримання, надійну охорону, зберігання і сортування боєприпасів та розподіл їх між гарматами (установками ПТРК).

Командир протитанкового взводу повинен знати обов'язки СОБ і за його відсутності виконувати їх.

Командир гармати (старший оператор) керує бойовою роботою обслуги, виконує вказівки СОБ (командира взводу) і відповідає за постійну готовність обслуги(екіпажу) до виконання поставлених завдань, точність вогню, технічний стан гармати (ПТРК) та артилерійського тягача, за виконання обслугою (екіпажем) поставлених завдань.

Він зобов'язаний:

– постійно стежити за готовністю матеріальної частини до бойового використання, своєчасно та якісно виконувати заходи з підготовки її до стрільби;

– керувати та контролювати роботу обслуги (екіпажу) під час зайняття вогневої позиції та підготовці гармати (ПТРК) і боєприпасів до ведення вогню, а також при ведення вогню і залишенні вогневої позиції;

– керувати роботою обслуги з інженерного обладнання і маскування вогневої позиції гармати (ПТРК);

– своєчасно і правильно вести документацію;

– доповідати СОБ (КВ) про виконання його розпоряджень і команд.

Військовослужбовці, які входять до складу обслуги, називаються номерами; кожний номер обслуги виконує певні обов'язки. Кількість номерів обслуги залежить від системи гармати (додаток 2).

Якщо є некомплект (вихід зі строю) номерів обслуги, командир гармати (екіпажу) розподіляє обов'язки відсутніх номерів між наявним складом обслуги (екіпажу).

На відкритій ВП ведуться такі документи:

а) командиром батареї:

– робоча карта;

– схема орієнтирів (додаток 3);

– схема протитанкового вогню батареї на рубежі розгортання (додаток 4).

– схема вогню прямої наводки батареї (додаток 5).

б) старшим офіцером батареї (командиром взводу):

– робоча карта;

– запис стрільби СОБ ;

– схема безпосередньої охорони та самооборони взводів на позиції (додаток 6);

– таблиця наявності і витрат боєприпасів на ВП (додаток 7);

– схема протитанкового вогню взводу на кожному підготовленому рубежі розгортання (додаток 8);

– схема орієнтирів (додаток 3).

в) командиром гармати:

– запис стрільби КГ(додаток 9);

– картка вогню гармати (додаток 10).

г) радіотелефоністом:

– журнал радіотелефоніста.

Усі документи повинні відпрацьовуватися точно, своєчасно й у повному обсязі з відповідною штабною культурою.

2. Підготовка стрільби та управління вогнем прямою наводкою

2.1 Загальні положення

Підготовка стрільби та управління вогнем проводиться з метою безперервного підтримання артилерійських підрозділів у стані постійної готовності до найбільш ефективного виконання вогневих задач. Підготовка стрільби та управління вогнем прямою наводкою містить:

– розвідку і визначення танконебезпечних напрямків;

– вибір і підготовку ВП, призначення смуг вогню (секторів обстрілу), рубежів відкриття вогню;

– технічну підготовку;

– визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних і визначення установок для стрільби;

– організацію стрільби та управління вогнем.

2.2 Розвідка і визначення танконебезпечних напрямків

Під час організації і ведення розвідки противника в підрозділах, виділених для стрільби прямою наводкою в період артилерійської підготовки атаки, особливу увагу звертають на детальне вивчення місцевості у смузі вогню (секторах обстрілу), вибір орієнтирів та вимірювання відстаней до них. Для успішного вирішення вогневих завдань у цей період необхідно чітко з'ясувати положення та характерні ознаки раніше розвіданих цілей, визначити дальності до них і оцінити їх положення стосовно місцевих предметів. До початку артилерійської підготовки і вході її продовжується розвідка нових цілей і ведеться безперервне спостереження раніше виявлених цілей.

Якщо підрозділ діє у складі протитанкового резерву, то під час організації і ведення розвідки противника особлива увага надається виявленню найбільш імовірних напрямків атаки (контратаки) танків і БМП, тобто визначаються танконебезпечні напрямки. Також, як і під час підготовки стрільби по нерухомих цілях, на кожному рубежі розгортання ретельно вивчають місцевість, визначають орієнтири і відстані до них.

Розвідку противника ведуть командири всіх ступенів, розвідники з КСП дивізіону (батареї, взводу), використовуючи оптичні, електронно-оптичні та інші технічні засоби розвідки. Командири гармат і номери обслуги у призначеному секторі обстрілу ведуть розвідку візуально або з використанням денних і нічних прицілів.

В умовах достатньої видимості, з метою забезпечення прихованості розміщення бойових порядків підрозділів, розвідка повинна вестися за допомогою оптичних приладів. Засоби технічної розвідки у цих умовах не доцільно використовувати. У нічних умовах для розвідки використовуються прилади нічного бачення (нічні приціли), а за їх відсутності - звичайні прилади при штучному освітленні місцевості. В умовах обмеженої видимості для визначення рухомих об'єктів противника використовуються технічні засоби розвідки.

Цілевказання можуть здійснюватися: від орієнтира (місцевого предмета) і наведенням приладу (прицілу) у ціль. Командир батареї (взводу) дає цілевказання, як правило, від орієнтира, а КГ навіднику - безпосереднім наведенням приладу (прицілу, панорами) в ціль або від орієнтира (місцевого предмета). Цілевказання командиру батареї можуть даватися по карті.

Під час організації самооборони ВП розвідка противника ведеться спостерігачами з метою недопущення раптового нападу піхоти і танків противника на ВП.

Вибір і підготовка вогневих позицій

ВП для гармат, виділених для стрільби прямою наводкою, вибирають з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання вогневих задач із максимальною ефективністю, з меншою витратою снарядів і в короткий термін. ВП для гармат (установок ПТРК) вибирає, як правило, командир батареї або командир взводу.

Під час вибору ВП необхідно враховувати можливість стрільби прямою наводкою по вказаних цілях і вогневої взаємодії з сусідніми гарматами. Під час підготовки ВП проводять, якщо необхідно, розчищення секторів обстрілу. Під час вибору ВП на пересіченій місцевості необхідно забезпечити можливість прострілу мертвих просторів, які знаходяться в основному секторі обстрілу однієї гармати, іншими сусідніми гарматами.

Під час вибору ВП для установок ПТРК необхідно завжди прагнути до того, щоб ВП забезпечувала стрільбу на максимальну дальність стрільби або близьку до неї. Якщо стрільбу передбачається вести з використанням виносного пульта, то ВП для установки ПТРК бажано вибирати за природним укриттям, при цьому вона повинна розміщуватися за 10 - 80 м від гребеня укриття, висота якого не повинна перевищувати більш ніж на 1 м висоту установки ПТРК.

Інженерне обладнання ВП повинно забезпечувати захист особового складу і техніки від вогню противника, а також маскування від його наземного і повітряного спостереження. Воно здійснюється, в основному, вночі або в умовах обмеженої видимості з дотриманням заходів маскування.

Під час підготовки гармати до стрільби прямою наводкою необхідно особливу увагу звернути на підвищення стійкості її при пострілі.

2.3 Призначення рубежів відкриття вогню

Рубежі відкриття вогню вибирають на танконебезпечних напрямках у ході рекогносцирування, у період зайняття рубежу розгортання (ВП) або під час підготовки гармат до стрільби. Їх визначають по добре видимих місцевих предметах залежно від умов місцевості й ефективної відстані стрільби.

Призначення рубежів відкриття вогню дає можливість командиру батареї (КВ, КГ) завчасно визначити установки для стрільби.

Під час стрільбі із гармат по атакуючих танках ефективність вогню тим вища, чим менша дальність до танків. Разом з цим зі зменшенням відстані зростає ефективність вогню з танків противника. З підготовлених і раніше зайнятих ВП вогонь повинен відкриватися з рубежу, який забезпечує високу ефективність стрільби. Таким чином, для вибору рубежу відкриття вогню необхідно знати відстань ефективної стрільби цих засобів.

За граничу дальність ефективної стрільби по атакуючих танках необхідно прийняти таку максимальну дальність, на якій досягається надійне ураження танків. Розрахунки показують, що гранична дальність ефективної стрільби по атакуючих танках може бути прийнята такою, що дорівнює 700 - 1000 м для гаубиць і 1000 - 1200 м для гармат. Таким чином, стрільба прямою наводкою по танках найбільш ефективна на дальності прямого пострілу гармати і ближче.

Під час призначення рубежу відкриття вогню для установок ПТРК необхідно брати до уваги, що вони можуть уражати атакуючі танки на дальності, значно більшій дальності ефективної стрільби з танка. При цьому необхідно максимально використовувати переваги ПТРК, зокрема рубіж відкриття вогню необхідно призначати на дальності, близькій до граничної відстані стрільби. Розрахунки показують, що при достатній видимості оптимальною відстанню до рубежу відкриття вогню від ВП установок є дальність, яка становить 70-80% максимальної дальності стрільби ПТРК.

Якщо підрозділ (гармата, установка ПТРК) розгортається з ходу перед фронтом атакуючих танків, то вогонь відкривають по готовності гармат до стрільби. Якщо противник виявив протитанкові засоби на ВП і відкрив по них вогонь, тоді вогонь по танках відкривається, не дочікуючись моменту, коли вони вийдуть на намічений рубіж відкриття вогню.

Під час призначення рубежів відкриття вогню необхідно також враховувати стан погоди і видимості, характер місцевості і побудову загальної системи протитанкового вогню. Призначення рубежів відкриття вогню повинно забезпечувати раптовість і одночасність вогневого впливу максимально можливої кількості протитанкових засобів і засобів, взаємодіючих із ними. Цим забезпечується досягнення вогневої переваги над противником.

2.4 Технічна підготовка

Технічна підготовка проводиться з метою підготовки гармат (установок ПТРК), приладів і боєприпасів до стрільби. Підготовка гармат до стрільби передбачає загальний їх огляд, перевірку механізмів і вузлів противідкотних і прицільних пристроїв. Підготовка боєприпасів включає їх огляд та очистку від мастила та бруду, приведення пострілів, якщо необхідно, в остаточно споряджений вигляд. Перевірка прицільних пристроїв гармат перед стрільбою передбачає перевірку нульових установок прицілу та нульової лінії прицілювання.

2.5 Визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних

Поправки на відхилення умов стрільби від табличних можуть визначатися:

– за результатами попередніх стрільб;

– розрахунками, із застосуванням Таблиць стрільби та результатів визначення умов стрільби;

– наближено до застосування таблиць поправок.

Найбільш точно поправки на відхилення умов стрільби від табличних можуть бути визначені за результатами попередніх стрільб (пристріляні поправки) або розрахунками з використанням ТС. Пристріляну поправку дальності знаходять як різницю пристріляної і топографічної дальностей до цілі, а пристріляну поправку напрямку беруть такою, що дорівнює сумі коректур напрямку. Пристріляні поправки можна використовувати, якщо з моменту їх визначення минуло не більше 3 годин і при цьому не спостерігалося різких змін умов стрільби. Під час стрільби по новій цілі пристріляні поправки використовуються без змін.

Визначення поправок розрахунком із використанням ТС здійснює командир батареї (взводу) перед стрільбою за результатами вимірювання умов стрільби від табличних за допомогою приладів (швидкості бокового вітру, температури повітря і заряду). Температура повітря і зарядів, швидкість бокового вітру повинні вимірюватися на ВП якомога ближче до часу початку стрільби (за 20-30 хв), але не раніше ніж за 3 години до стрільби. Відхилення початкової швидкості снарядів визначається заздалегідь.

Для вимірювання температури зарядів і повітря може використовуватися батарейний термометр, для вимірювання швидкості і напрямку повітря - десантний метеорологічний комплект (ДМК). Відхилення початкової швидкості снаряда визначають за допомогою артилерійської балістичної станції (АБС) та приладів, які вимірюють знос каналу ствола - ПЗК.

Під час визначення сумарних поправок дальності на відхилення умов стрільби від табличних враховують тільки ті фактори, які значно впливають на точність стрільби, а саме: відхилення температури повітря, температури заряду і початкової швидкості снаряда, а при розрахунку поправки напрямку - швидкість бокового вітру та деривацію.

За допомогою таблиць поправок КГ, маючи значення температури повітря і бокового вітру, може визначити наближені поправки дальності й напрямку.

Приклад. Визначити поправки на відхилення умов стрільби від табличних приблизним способом. Дальність стрільби 2000 метрів. Температура повітря і заряду „мінус” 20°С. Вітер праворуч 10 м/с.

У таблицях 1 і 2 вказані поправки, визначені заздалегідь, для 100-мм гармати МТ-12, відхилення початкової швидкості снаряда 1%.

Командир гармати, використовуючи таблицю 1 по дальності 2000 метрів і температурі повітря „мінус” 20°С, визначає поправку дальності („плюс” 160 метрів), а за таблицею 2, по швидкості вітру 10 м/с і напрямку (справа) - поправку напрямку (+ 0-02 поділки кутоміра).

Таблиця 1

Поправки дальності, м

Дальність стрільби, м	Температура повітря (заряду), °С
	- 25	-20	-15	-10	0	+10	+15	+25	+35
1000 1500 2000 2500 3000	+90 +130 +180 +220 +280	+80 +120 +160 +200 +250	+70 +110 +140 +180 +230	+60 +90 +130 +160 +190	+40 +70 +90 +110 +130	+30 +40 +50 +70 +80	+20 +30 +40 +40 +50	0 0 -10 -10 -10	-10 -30 -40 -50 -70

Таблиця 2

Поправки напрямку, поділ. кут

Дальність стрільби, м	Швидкість вітру, м/с
	0	5	10
	Вітер
	0	справа	зліва	справа	зліва
1000 1500 2000 2500 3000	0 0 -0,5 -0,5 -1,0	+0,5 +0,5 +1,0 +1,0 +2,0	-0,5 -0,5 -1,0 -1,0 -3,0	+1,0 +1,0 +2,0 +2,0 +2,0	-1,0 -1,0 -2,0 -2,0 -4,0

2.6 Визначення установок для стрільби

Під час стрільби прямою наводкою з гармат під установками для стрільби розуміють установку прицілу, поправку напрямку, яку вводять по шкалі бокових поправок в оптичний приціл або кутомір панорами механічного прицілу, і точку прицілювання.

Для того щоб призначити установку прицілу, необхідно визначити дальність до цілі, вибрати снаряд із найбільш ефективною вражаючою дією по цілі і розрахувати поправки дальності на відхилення умов стрільби від табличних.

Дальність до цілі визначають одним із способів: за допомогою далекоміра, за карткою вогню гармати, по карті або окомірно. Якщо є можливість виміряти кут за допомогою кутовимірювальних приладів, під яким видно місцевий предмет або ціль, лінійний розмір яких відомий, то дальність до цілі можна розрахувати за формулою

,

де l - лінійний розмір предмета (цілі), м;

п - кут, під яким видно предмет (ціль), под. кут.

Під час визначення дальності по карточці вогню гармати оцінюють віддаль цілі від ближнього до неї орієнтира, дальність до якого відома, потім цю віддаль додають (з урахуванням знака) до дальності до орієнтира.

В оптичному прицілі гармати є далекомірна шкала для вимірювання дальності до цілі при її фіксованій висоті, наприклад 2,7 м (висота танка).

Під час стрільби по рухомій цілі розраховані установки визначають з урахуванням її бокового переміщення. Поправку в напрямок, на бокове переміщення цілі підсумовують (зі своїм знаком) до розрахованої поправки напрямку на відхилення умов стрільби від табличних і отримують сумарну поправку напрямку в поділках кутоміра.

Точку прицілювання призначають так, щоб забезпечити потрапляння снаряда в середину або уразливу частину цілі. Під час стрільби по нерухомих цілях за точку прицілювання беруть середину цілі по висоті і напрямку. Під час стрільби по рухомих цілях, коли поправку напрямку вводять у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутомір панорами), за точку прицілювання також беруть середину цілі (додаток1).

2.7 Організація стрільби та управління вогнем

Організація стрільби та управління вогнем підрозділів, виділених для стрільби прямою наводкою, містить:

– організацію роботи на КСП і ВП батарей;

– організацію зв'язку;

– організацію взаємодії з сусідніми підрозділами, рухомим загоном загородження і підрозділом, що залучається для освітлення місцевості у смузі вогню, якщо планується стрільба вночі.

Під час виконання вогневих завдань стрільбою прямою наводкою командир дивізіону управляє вогнем дивізіону з КСП, розміщеного поблизу ВП однієї з батарей. Штаб дивізіону розміщується, як правило, в безпосередній близькості від КСП дивізіону. Командир батареї розміщує свій КСП у місці, зручному для управління вогнем батареї, поблизу ВП одного із взводів. Командир взводу управляє вогнем - зі свого КСП. Командир гармати управляє вогнем, находячись праворуч (ліворуч) від гармати. В умовах сильної запиленості, а також при стрільбі вночі може висилатися боковий спостерігач, який доповідає командиру гармати відхилення розриву від цілі.

На КСП дивізіону (батареї) разом із командиром знаходяться необхідні для управління вогнем особовий склад, прилади та засоби зв'язку.

Якщо артилерійські підрозділи виділені для стрільби прямою наводкою для ураження цілей в період артилерійської підготовки атаки, то КСП розгортають до виходу підрозділу на ВП.

КСП підрозділів, які входять до складу протитанкових резервів, розгортають з виходом підрозділів на рубіж розгортання.

Основним засобом зв'язку у дивізіоні (батареї) під час підготовки наступу і в обороні є проводовий. В інших умовах - радіозв'язок.

3. Поводження з гарматою і боєприпасами на вогневій позиції

3.1 Поводження з гарматою

Під час підготовки гармати до ведення вогню необхідно:

– привести гармату у бойове положення, перевірити нахил осі цапф люльки та відгоризонтувати гармату, нахил осі не повинен перевищувати 30 тис.;

– очистити пил та бруд із частин і механізмів гармати і насухо протерти канал ствола;

– перевірити роботу підйомного, поворотного та зрівноважувального механізмів;

– у причіпних гармат перевірити надійність стопоріння станин у бойовому положенні;

– перевірити роботу затвора та його механізмів;

– перевірити надійність кріплення дульного гальма, штоків та циліндрів противідкотних пристроїв;

– перевірити справність роботи покажчика відкоту та наявність мастила на напрямних ствола і люльки;

– оглянути противідкотні пристрої;

– провести зовнішній огляд прицілу, перевірити нульові установки та нульову лінію прицілювання.

Під час ведення вогню гарматою необхідно:

– перед заряджанням оглянути канал ствола та звернути увагу на чистоту боєприпасів;

– під час роздільного заряджання досилати снаряд у канал ствола так, щоб його ведучий поясок надійно заклинився на початку нарізів;

– великих зусиль для закриття затвора не докладати; якщо при заряджанні затвор не закривається внаслідок несправності боєприпасів, деталей затвора або забруднення зарядної камори, то необхідно відкрити затвор, дістати гільзу (патрон), з'ясувати причину затримання та усунути її;

– у разі осічки провести спуск ударника ще двічі; якщо пострілу не буде, то через 1-2 хвилини відкрити затвор і замінити гільзу з зарядом;

– якщо після пострілу затвор не відкривається через роздуття дна гільзи, потрібно почекати 1-2 хвилини, щоб гільза охолонула, і знову спробувати відкрити його; якщо затвор не відкривається, то для відкривання клинового затвора поставити на клин дерев'яний брусок і вдарити по ньому, допомагаючи рукояткою затвора;

– якщо при відкриванні затвора гільза не викидається, то її потрібно дістати ручним екстрактором або виштовхнути дерев'яною жердиною; після цього ретельно оглянути ствол, затвор, з'ясувати причини невикидання гільзи й усунути їх;

– для забезпечення нормальної роботи обтюратора затвора необхідно перед кожним новим заряджанням гармати протерти обтюраторний скат ствола та обтюратор ганчіркою, змащеною мастилом; у разі виявлення прориву порохових газів стрільбу припинити і замінити обтюратор;

– у перервах між пострілами затвор повинен бути відкритий для охолодження ствола;

– під час граничного відкоту або відкоту зі стуком стрільбу зупинити до з'ясування та усунення несправностей противідкотних пристроїв;

– після першого пострілу перевірити щільність прилягання сошників до ґрунту; якщо один із сошників буде прилягати нещільно, то під нього підбивають ґрунт; якщо під час тривалої стрільби ґрунт під сошниками дуже розшарувався і закріпити його неможливо, то гармату переміщують на нове місце; після зміни місця гармати знову визначають основний кутомір і відновлюють наведення у ціль;

– під час стрільби з гармат на максимальних кутах підвищення, стежити, щоб під час відкоту ствола не було ударів казенника в ґрунт (за необхідності зробити підкоп під казенну частину).

Під час роботи з гарматою забороняється:

– знаходитися особовому складу у створі з відкотними частинами та попереду зарядженої гармати, у небезпечних секторах, а також у напрямку дій пружин (при розбиранні та збиранні пружинних механізмів);

– усувати несправності і проводити огляд зарядженої гармати, а також під час руху;

– від'єднувати противідкотні пристрої від люльки та спускати повітря для зменшення тиску у накатнику при кутах підвищення ствола більше 0;

– викручувати заливні пробки відкотних частин після інтенсивної стрільби до їх охолодження;

– проводити постріли з порушенням вимог „Інструкції з експлуатації виробу”.

Після припинення стрільби гарматою необхідно:

– перевірити, чи не заряджена гармата;

– для полегшення очищення каналу ствола чи затвора протерти їх уайт-спіритом (бензином-розчинником, дизельним пальним), доки ствол не встиг охолонути, добре змазати їх мастилом; у випадку застосування хімічного чищення (розчином РЧС), відразу після стрільби змащення ствола по нагару не проводити;

– під час переведення гармати у похідне положення перевірити надійність кріплення частин та механізмів по-похідному, приладдя та чохлів, а також ходової частини, опорної плити, сошників.

Перед здійсненням маршу та у ході його ретельно оглядають гармату, тягач. Під час цього потрібно перевірити надійність з'єднання шворневої балки з крюком тягача, справність стопорів, надійність роботи стоп-сигналу та габаритних ліхтарів, надійність закріплення штоків противідкотних пристроїв, закріплення підйомної частини гармати по-похідному.

Під час здійснення маршу не допускати перевищення встановленої швидкості руху. Під час руху особовому складу, який перебуває у кузові, забороняється сидіти на бортах, стояти, палити.

Забороняється перевозити особовий склад:

– на причіпних гарматах;

– на машинах з боєприпасами.

Автотранспорт, виділений для перевезення боєприпасів, повинен бути справним, забезпечений вогнегасниками.

Забороняється:

– класти ящики з боєприпасами вище борту автомашини більше ніж на половину ящика верхнього ряду;

– заправляти пальним завантажену боєприпасами автомашину або переливати пальне з баків однієї автомашини у бак іншої;

– розігрівати двигуни відкритим полум'ям;

– перевозити боєприпаси разом із паливно-мастильними матеріалами;

– користуватися відкритим вогнем ближче 25 м від автомашини, завантаженої боєприпасами.

3.2 Поводження з боєприпасами

На вогневу позицію боєприпаси подають в остаточно спорядженому вигляді. Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) приймає боєприпаси та організовує їх розвантаження гарматними обслугами і заповнює таблицю наявності та витрати боєприпасів (додаток 7). Боєприпаси розвантажуються з дотриманням заходів безпеки.

Забороняється кидати ящики з боєприпасами, волочити, кантувати, ставити їх на бокову стінку, а також переносити на спині і плечах. Кожний ящик з боєприпасами розвантажується та переноситься до місця укладки кришкою догори не менше ніж двома номерами обслуги.

Під час розміщення та зберігання боєприпасів на вогневій позиції необхідно:

- боєприпаси зберігати укладеними на підкладки у сухих нішах гарматних окопів та погрібцях. Ніші та погрібці обладнують так, щоб боєприпаси, які містяться у них, були захищені від впливу ударної хвилі ядерного вибуху, від влучення куль та осколків снарядів і були вкриті підручними матеріалами від дощу, снігу, піску, пилу та від сонячних променів;

- на відкритих вогневих позиціях призначену кількість боєприпасів викладати до ніш або на майданчики гарматних окопів;

- погрібці для боєприпасів обладнують з розрахунку один-два на кожну гармату;

- за наявності часу погрібці з'єднувати з гарматними окопами ходами сполучення;

- витрачені боєприпаси поповнювати силами гарматних обслуг;

- у нішах та на майданчиках гарматних окопів боєприпаси зберігати складеними у штабелі, в упаковці кришками догори з відчиненими замками, звільненими від верхньої арматури та розпірних планок або викладеними з упаковки і накривати зверху брезентом, фашиною або іншим матеріалом, який захищає їх від дощу, пилу та від сонячного проміння;

- у погрібцях боєприпаси зберігати в упаковці з закритими замками; найбільша висота штабеля з боєприпасами повинна бути на 0,5м менше від глибини погрібця або ніші гарматного окопу.

За правильне та безпечне розміщення і зберігання боєприпасів на вогневій позиції та дотримання заходів безпеки під час ведення вогню несе відповідальність старший офіцер батареї (командир вогневого взводу).

Під час поводження з боєприпасами на вогневій позиції забороняється:

- зберігати боєприпаси в укриттях для обслуги;

- розбирати боєприпаси;

- встановлювати снаряди, заряди у гільзах та унітарні постріли вертикально;

- ударяти по підривниках та засобах запалювання, а також ударяти боєприпаси один об одного;

- переносити постріли та їх елементи покладеними один на одного;

- переносити боєприпаси у несправній укупорці.

У районі місць роботи з боєприпасами паління та розведення вогню забороняється.

До стрільби не допускають:

- боєприпаси, що мають елементи, які заборонені до бойового застосування згідно з вимогами Таблиць стрільби;

- боєприпаси без маркування;

- снаряди з підривниками, які доставлені на вогневу позицію без установлювальних або запобіжних ковпаків (ковпачків);

- снаряди з вигвинченою (хоча б частково) головною втулкою підривника;

- снаряди з недогвинченими підривниками (трубками);

- снаряди з підривниками, що мають похідне кріплення, доставлені на вогневу позицію з установкою на бойову дію;

- снаряди з підривниками, які уражені суцільною іржею на зовнішній поверхні корпусу;

- снаряди зі слідами ударів і бруду на корпусі та на підривнику;

- споряджені снаряди, які впали з висоти більше 1 метра;

- остаточно споряджені снаряди та міни, що піддавалися дії вибуху, пожежі, бомбардуванню або артилерійському обстрілу;

- снаряди, що мають розходження ведучих поясків;

- снаряди з тріщинами на корпусі;

- бронебійні снаряди, що мають погнуті балістичні наконечники;

- гільзи, що мають вм'ятини, які перешкоджають заряджанню, а також гільзи з тріщинами на дні або на корпусі (гільзи з тріщинами на вінці, якщо вони не порушують герметичності бойового заряду, допускаються до стрільби);

- заряди у гільзах та унітарні патрони з недогвинченими капсульними втулками;

- бойові заряди з розгерметизованими підсиленими кришками та бойові заряди, що мають ознаки вогкості пороху;

- унітарні патрони з перекосом снаряда, а також снаряди, які обертаються у гільзах.

Названі вище боєприпаси, крім снарядів та гільз із недогвинченими підривниками та капсульними втулками, відкладаються для відправлення на склад артилерійського озброєння.

При підготовці боєприпасів до стрільби необхідно:

– очистити від мастила снаряди та гільзи;

– очистити виявлену іржу з корпусів снарядів;

– догвинтити підривники (трубки), а також капсульні втулки, якщо вони виявилися частково вигвинченими; капсульну втулку догвинчують тільки штатним ключем із ЗІП;

– зачистити виявлені забоїни на ведучих поясках снарядів і фланцях гільз.

Мастила зі снарядів попередньо знімають скребками, а потім ганчіркою, змоченою в уайт-спіриті чи бензині-розчиннику.

Під час усунення мастила зі снарядів та очищенні їх від іржі не допускати порушення маркування, яке нанесене на снарядах та гільзах.

Для очищення боєприпаси виймають з упаковки та викладають на жердини, підкладки або порожню упаковку висотою в один ящик.

Для усунення дрібних пошкоджень (догвинчування підривників, зачищення забоїн), а також заміни капсульних втулок на вогневій позиції відводиться місце (не ближче 50 м від гармат і погрібців з боєприпасами) у спеціально підготовленому окопі або за природними укриттями.

Під час ведення вогню необхідно дотримуватися заходів безпеки:

– снаряди при заряджанні не кидати, не вдаряти головною частиною по казеннику ствола та по лафету;

– скручувати запобіжні ковпачки з підривників, установлювальні ковпачки з ударних підривників, проводити установку підривника, розкривати герметичну упаковку бойових зарядів та складати бойові заряди дозволяється тільки безпосередньо перед стрільбою.

Якщо при зніманні установлювальних або запобіжних ковпачків буде виявлено пошкодження мембрани - снаряди з такими підривниками до стрільби не допускаються.

Забороняється тримати снаряд у розігрітому стволі гармати більше 3 хвилин.

Транспортувати (перевозити) гармати зарядженими забороняється.

Гармати з артилерійськими пострілами роздільного заряджання, що залишилися зарядженими після стрільби, розряджають тільки пострілом. Інші гармати дозволяється розряджати шляхом вилучення пострілу з каналу ствола з дотриманням заходів безпеки.

Підривники, які підготовлені до стрільби, повинні бути встановлені на заводські установки, а зняті ковпачки (ковпаки) - надіті. Для забезпечення герметичності різьба запобіжних ковпачків перед нагвинченням повинна бути змащеною.

Постріли, у яких були зняті запобіжні ковпачки (ковпаки) з підривників при черговій стрільбі необхідно використовувати у першу чергу.

Пучки пороху, які залишилися від зарядів, стріляні гільзи, запобіжні ковпачки (ковпаки) та порожню упаковку з повним комплектом арматури здають до служби ракетно-артилерійського озброєння (склад РАО).

У стріляних латунних гільзах необхідно відразу після стрільби вичистити внутрішню поверхню від порохового нагару за допомогою підручних матеріалів (піску, води тощо), а потім протерти насухо. Очищені від нагару гільзи змащують по всій поверхні тонким шаром будь-якого мастила, укладають у звільнені ящики та закріплюють укладками.

Стальні гільзи після стрільби водою не промивають, а після протирання змащують будь-яким мастилом.