Бойова робота протитанкових підрозділів артилерії

На ВП виконується сортування боєприпасів:

- за призначенням (індексом) снарядів;

- за маркою (типом) підривника;

- за складом (номером) заряд;

- за знаками відхилення маси снарядів;

- за даними (партіями) зарядів

На ВП боєприпаси зберігають по можливості при однакових температурних умовах. Вимірювання температури зарядів проводиться обслугою гармати на вогневій позиції через кожні 1-2 години.

Для вимірювання температури зарядів батарейний термометр кладуть на 10-15 хвилин між двома сусідніми гільзами, які зберігаються в однакових умовах з рештою боєприпасів; у пострілів роздільного заряджання термометр кладуть між пучками пороху у гільзі. Для самохідних гармат окремо вимірюють температуру зарядів, що викладені на ґрунт, та у тих, що знаходяться у бойовому відділенні.

4. Бойова робота на відкритій вогневій позиції

4.1 Загальні положення

Бойова робота артилерійського підрозділу на відкритій вогневій позиції (рубежі розгортання) передбачає:

– вибір, підготовку і зайняття вогневих позицій гарматами та розгортання командно-спостережних пунктів;

– організацію і ведення розвідки;

– виконання вогневих завдань;

– контроль за результатами стрільби.

Відкрита вогнева позиція гармати (установки ПТРК) повинна забезпечувати:

– виконання поставленого вогневого завдання ;

– взаємний вогневий зв'язок із сусідніми протитанковими засобами;

– можливість маскування від повітряного та наземного спостереження противника, приховані та доступні шляхи під'їзду, природні укриття для гармат, обслуги і тягачів;

– ведення вогню у зазначених секторах обстрілу;

– приховане її зайняття і раптовість відкриття вогню.

Відкриту вогневу позицію доцільно вибирати за природними або штучними протитанковими перешкодами на достатньо твердому ґрунті, на віддалі від місцевих предметів, які різко виділяються.

Вогнева позиція установки ПТРК повинна забезпечувати її горизонтальне розміщення, щоб поперечні та поздовжні крени не перевищували 3 (при стрільбі з виносним пультом - 1, а для ПТРК 9П149 - 5).

У тому разі, коли місцевість не дозволяє установкам ПТРК вести стрільбу у всьому діапазоні по дальності та напрямку, вогневу позицію потрібно вибирати з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження окремих ділянок місцевості довжиною не менше 300 м при стрільбі на малі та середні дальності і до 600 м при стрільбі на дальність близьку до максимальної з тим, щоб оператор за час проходження танками цієї відстані міг зробити не менше двох пусків.

Протитанкова артилерійська батарея може складати протитанковий резерв або входити до його складу. Батареї призначають райони зосередження і рубежі розгортання. Кожному рубежу розгортання присвоюють умовне найменування (наприклад, „Казбек -1,2,3”, „Урал -1,2,3” і т. д.), яке є сигналом для висування батареї на призначений рубіж.

Протитанковий взвод мотопіхотного батальйону є протитанковим резервом батальйону.

Так, протитанковий взвод протитанкової батареї, як правило, діє у складі батареї, яка становить протитанковий резерв або входить до його складу. В деяких випадках протитанковий взвод може бути призначений для виконання вогневих завдань стрільбою прямою наводкою в період артилерійської підготовки атаки і в ході наступу. В обороні протитанковий взвод може виконувати такі завдання: знищувати танки, які прорвалися у глибину оборони; прикривати стики між опорними пунктами і районами оборони підрозділів; прикривати відкриті фланги підрозділу; прикривати висування і розгортання другого ешелону (резерву) для контратаки.

Протитанковий взвод батальйону діє у повному складі у безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і виконує завдання по боротьбі з танками та іншими броньованими цілями противника, прикриває введення у бій другого ешелону і відкриті фланги батальйону, а також відбиває контратаки танків противника. У деяких випадках протитанковий взвод батальйону може додаватися механізованим ротам.

Для виконання поставлених завдань батарея (взвод) на рубежі розгортається у бойовий порядок.

Бойовий порядок протитанкової батареї складається з бойових порядків взводів та КСП батареї. Бойовий порядок протитанкового взводу складається з гармат (установок ПТРК), розташованих на ВП та КСП.

Бойовий порядок повинен забезпечувати найбільш ефективне виконання поставлених завдань. У всіх випадках БП повинен мати глибину, забезпечувати умови для взаємного вогневого зв'язку гармат (установок ПТРК) та забезпечувати можливість кругового обстрілу.

Батареї (взводу) на кожному рубежі розгортання призначають смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, рубіж відкриття вогню, а гарматі (установці ПТРК) - вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу. Перекриття основних секторів обстрілу призначається у межах до 1/3 площі цих секторів. Батареї (взводу), призначеній у протитанковий резерв, на кожному рубежі розгортання призначають смугу вогню, додаткові сектори обстрілу, рубіж відкриття вогню, завдання (цілі для знищення).

Батареї (взводу), призначеній для стрільби прямою наводкою, призначають район вогневої позиції, смугу вогню і додаткові сектори обстрілу.

Розміщення гармат (установок ПТРК) на відкритій вогневій позиції (рубежі розгортання) повинно забезпечувати:

– зручність управління підрозділом;

– вогневу взаємодію;

– зосередження вогню усіх або більшості гармат на можливих напрямках атак танків противника;

– ешелонування у глибину;

– маневр та кругову оборону батареї.

Для сучасних гармат (установок ПТРК) за наявності часу обладнують окопи, які забезпечують можливість розвороту цих гармат (установок ПТРК) на 180^о з метою ведення кругового обстрілу. Крім того, для них готуються запасні вогневі позиції і шляхи маневру.

Взводи та гармати, як правило, розташовуються кутом назад (вперед) або уступом управо (вліво). Лінійне розташування гармат (установок ПТРК) на рубежі розгортання не допускається, тому що воно не забезпечує ведення вогню батареєю (взводом) або тільки двома гарматами (установками ПТРК) у бік флангів і не становить глибини БП.

Протитанкова зброя (гранатомети) і кулемети розташовуються так, щоб була забезпечена кругова оборона вогневої позиції.

Тягачі й машини з боєприпасами розташовуються позаду, праворуч або ліворуч від вогневої позиції своєї гармати в укритому місці на відстані, яка забезпечує зв'язок з гарматою та швидку подачу боєприпасів до гармати.

З метою підвищення живучості установки ПТРК при веденні вогню з підготовленої вогневої позиції доцільно вести стрільбу з виносного пульта. Тому установку ПТРК слід розташовувати за гребенем укриття на рівній горизонтальній ділянці.

Для самооборони та укриття обслуги ПТРК на відстані 15-20 метрів від вогневої позиції обладнують окоп або щілину.

Виносний пульт розміщується на пункті управління, який може вибиратися праворуч або ліворуч від установки ПТРК (на відстані 25м та більше) з таким розрахунком, щоб забезпечити повний огляд місцевості у заданому секторі обстрілу, прихованість розміщення та безпеку при стрільбі.

Перед зайняттям вогневої позиції необхідно перевірити і зарядити установку ПТРК.

Командир батареї з необхідним особовим складом, засобами зв'язку, приладами розміщується на командно-спостережному пункті, який розгортається за вогневою позицією батареї (взводу) в такому місці, з якого йому буде зручніше керувати бойовою роботою протитанкових взводів.

Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) знаходиться при одній з гармат взводу. Якщо протитанковий взвод діє самостійно або знаходиться у протитанковому резерві, СОБ (КВ) буде знаходитись на КСП і керувати діями взводу.

Командир гармати перебуває праворуч (ліворуч) від гармати на відстані, яка забезпечує надійне спостереження за результатами стрільби та управління бойовою роботою обслуги.

Бойова робота артилерійських підрозділів на рубежі розгортання (відкритій вогневій позиції) передбачає:

– вибір, підготовку і зайняття командного спостереженого пункту та позицій гармат (ПУ);

– організацію і ведення розвідки;

– виконання вогневих завдань;

– залишення рубежу розгортання (вогневої позиції).

Під час підготовки до виконання вогневих завдань стрільбою прямою (напівпрямою) наводкою проводяться такі заходи:

– розвідка цілей;

– організація зв'язку;

– визначення метеорологічних та балістичних умов стрільби і розрахунок поправок на відхилення цих умов від табличних;

– технічна підготовка гармат, боєприпасів і приладів;

– визначення установок для стрільби.

Для обчислення відхилень умов стрільби від табличних використовують пристріляні поправки або розраховані поправки. Поправки розраховують на відхилення початкової швидкості снаряда, температури повітря і зарядів від табличних умов і боковий вітер.

У всіх випадках необхідно враховувати індивідуальні поправки гармат на зміщення осі оптичного прицілу (панорами) стосовно осі каналу ствола та індивідуальний кут вильоту.

4.2 Вибір, підготовка та зайняття вогневої позиції (рубежу розгортання)

Рубіж розгортання та шляхи маневру, як правило, вибирають і підготовлюють завчасно. Вогневі позиції для гармат (установок ПТРК) вибирає командир батареї або командир взводу.

Командир батареї (старший офіцер) на рубежі розгортання проводить з командирами взводів таку роботу:

– вказує умовні найменування місцевих предметів, призначає орієнтири та визначає дальності до них;

– уточнює положення противника, танконебезпечні напрямки;

– доводить завдання, які виконує загальновійськовий підрозділ;

– доводить завдання, які виконує батарея, а також смугу вогню, бойовий порядок та рубежі відкриття вогню;

– вибирає і вказує рубежі розгортання взводів, їх завдання, смуги вогню, додаткові сектори обстрілу, місця укриття тягачів і машин з боєприпасами, порядок їх зайняття, шляхи виїзду, заходи щодо маскування та інженерного обладнання і самооборони;

– вибирає місце свого командно-спостережного пункту;

– дає вказівки на організацію зв'язку зі старшим командиром і командирами взводів;

– вибирає позиції гранатометів, установлює порядок взаємодії між взводами, гарматами і сусідніми протитанковими засобами;

– доводить сигнали управління, сповіщення і порядок дій за ними.

Командир батареї веде робочу карту, складає схему орієнтирів (додаток 3), схему безпосередньої охорони та самооборони (додаток 6), схему протитанкового вогню батареї (додаток 4), схему вогню батареї прямою наводкою (додаток 5).

Командир взводу під час доведення завдань на рубежі розгортання вказує:

– умовні найменування місцевих предметів, орієнтири та дальності до них;

– відомості про противника і можливі напрямки атак його танків та броньованих машин;

– завдання загальновійськового підрозділу;

– завдання взводу, смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, рубіж відкриття вогню;

– завдання обслугам гармат, вогневі позиції (основні і запасні), сектори обстрілу, порядок відкриття вогню, місця розташування тягачів і машин для боєприпасів, порядок їх зайняття, шляхи виїзду, заходи щодо маскування, інженерного обладнання та самооборони;

– розташування сусідніх протитанкових засобів і порядок взаємодії з ними;

– сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними;

– місце свого командно-спостережного пункту і свого заступника;

– час готовності вогневої позиції до відкриття вогню.

Командир взводу веде робочу карту, таблицю наявності і витрати боєприпасів на ВП. На кожному рубежі розгортання командир взводу складає схему протитанкового вогню взводу (додаток 8), схему орієнтирів (додаток 3).

Командир гармати (установки ПТРК) на рубежі розгортання:

– з'ясовує орієнтири і дальності до них (якщо потрібно, призначає додаткові), виставляє нічні орієнтири;

– вивчає танконебезпечні напрямки;

– з'ясовує місце (вогневу позицію) гармати, укриття для тягача, шляхи виїзду;

– з'ясовує завдання гармати, сектори обстрілу, порядок відкриття вогню, взаємодії з сусідніми гарматами, сигнали управління, сповіщення і порядок дій за ними;

– організовує інженерне обладнання вогневої позиції, її маскування, розчищення секторів обстрілу і шляхів виїзду;

– організовує у районі розташування підготовку гармати і боєприпасів до стрільби.

Командир гармати на ВП веде такі документи:

– запис стрільби КГ (додаток 9);

– таблицю індивідуальних поправок ;

– картку вогню гармати (додаток 10).

Батарея (взвод) займає рубежі розгортання, як правило, вночі, приховано від наземної та повітряної розвідки противника, по раніше розвіданому маршруту.

Для установки ПТРК на кожній ВП вибирають і обладнують місце для виносного пульта.

Під час розгортання на підготовленому рубежі (вогневій позиції) командир батареї (старший офіцер) уточнює завдання командирам взводів і наказує зайняти вогневу позицію. Командири взводів доводять завдання командирам гармат на зайняття вогневої позиції і керують її зайняттям.

Залежно від обстановки та умов місцевості вогневу позицію займають окремо кожною гарматою або всіма гарматами одночасно.

На вогневу позицію виїжджають на збільшених швидкостях. За командами командирів гармати займають указані місця і готуються до ведення вогню прямою наводкою. Тягачі по команді командирів гармат відводяться в указані місця. Командир відділення тяги організовує кругову оборону місця розташування тягачів силами водіїв. З виходом батареї (взводу, гармати, установки ПТКР) на вогневі позиції встановлюється нагляд за цілями противника.

Під час зайняття вогневої позиції і підготовки гармати до ведення вогню командир гармати зобов'язаний:

- підготувати гармату і боєприпаси до стрільби;

- довести (уточнити) обслузі завдання гармати, сектори обстрілу, орієнтири і дальності до них;

- організувати спостереження за противником;

- з'ясувати місця розташування сусідніх вогневих засобів;

- доповісти командиру взводу про готовність до ведення вогню.

Під час розгортання у бойовий порядок з маршу, коли вибір та підготовка рубежу розгортання завчасно не проводилися, командир батареї (взводу) після прибуття у зазначений район або після отримання завдання (команди) на розгортання у бойовий порядок у ході маршу за наявності часу і залежно від обставин:

- зупиняє колону в укритому місці, оцінює місцевість, намічає місця розгортання взводів (гармат), смугу вогню взводів (сектори обстрілу), орієнтири, місце КСП батареї (взводу), місце тягачів та машин з боєприпасами;

- викликає командирів взводів (гармат), ставить завдання на розгортання у бойовий порядок і підготовку до ведення вогню;

- розгортає КСП батареї (взводу), спостерігає за противником і місцевістю.

Якщо командир батареї (взводу) знає, де на місцевості планується рубіж розгортання, або визначив це самостійно під час руху, а також при раптовому нападі танків, коли час для розгортання обмежений, він може проводити розгортання батареї (взводу) без попередньої зупинки колони батареї (взводу), в установленому раніше порядку. Варіанти розгортання у бойовий порядок можуть бути різні. Відстань між взводами (гарматами) зазначається у метрах.

Приклад. Командир батареї подав команду “До бою, кутом назад, 300”.

За цією командою взводи продовжують рух. Перший взвод розгортається праворуч попереду від місця зупинки командира батареї на відстані 300 м; на тій самій відстані ліворуч попереду - третій взвод, а другий взвод - поблизу зупинки командира батареї.

Приклад. Командир взводу подав команду ”До бою, уступом вперед, першій - 150, третій - 100”.

За цією командою гармати продовжують рух. Перша гармата займає вогневу позицію праворуч попереду від місця зупинки командира взводу на відстані 150 м, третя гармата ліворуч позаду на відстані 100 м, друга - поблизу командира взводу.

Смуги вогню взводам (сектори обстрілу гармат), орієнтири та інші дані, як правило, доводяться командиром батареї (взводу) по радіо або голосом.

Якщо артилерійська батарея (взвод) виділена для ураження цілей прямою наводкою в період артилерійської підготовки атаки, командир батареї (старший офіцер батареї, командир взводу) виводить батарею (взвод) на підготовлену ВП у ніч перед наступом або з початком артилерійської підготовки атаки. Додатково він проводить такі заходи:

- знаходить на місцевості і вказує командирам взводів (гармат) цілі, які потрібно уразити у першу чергу, їх номери та дальності до них, а також складає схему вогню батареї (взводу) прямою наводкою;

- визначає місця найближчих сховищ для гармат до зайняття вогневої позиції;

- вказує кількість боєприпасів, які належить викласти на вогневій позиції, витрату і порядок їх поповнення;

- вказує час зайняття вогневої позиції, час і порядок виконання вогневих завдань;

- дає вказівки на знищення виявлених нових цілей;

- визначає маршрут подальшого руху або місце збору батареї (взводу) після виконання вогневих завдань.

Командир гармати після отримання завдання на ураження цілей прямою наводкою у період артилерійської підготовки атаки зобов'язаний:

- з'ясувати положення противника, своїх військ і отримане завдання;

- уточнити вогневу позицію гармати, сховище для тягача та місце укриття гармати до виходу її на вогневу позицію;

- розрахувати установки для стрільби по цілі (цілях);

- провести технічну підготовку гармати до стрільби;

- організувати роботу щодо обладнання та маскування гарматного окопу і розчищення сектора обстрілу.

Після відбиття атаки противника командир батареї (взводу, гармати, установки ПТРК) зобов'язаний поповнити запас боєприпасів (ракет), відновити інженерне обладнання своєї ВП, бойовий стан техніки.

4.3 Правила подачі команд

Під час доведення вогневого завдання цілевказання проводять від місцевих предметів та орієнтирів. Цілевказання повинне бути чітким, коротким, зрозумілим і забезпечувати швидке знаходження цілі на місцевості. Всі розрахунки для цілевказань робить той, хто дає цілевказання. При передачі цілевказівок від орієнтирів або місцевих предметів указують номер орієнтира та положення цілі стосовно цього орієнтира, наприклад: „Лівий край узлісся, гармата під темним кущем”, або орієнтир третій, вправо 40, вище 5 - кулемет”. Якщо ціль добре спостерігається або була вказана раніше, додаткових вказівок не потрібно, командують тільки її найменування, наприклад: „Ціль 105, танк”. В окремих випадках цілевказання проводяться безпосереднім наведенням приладу (візира), перехрестя панорами у ціль.

Правила подачі команд командиром протитанкового підрозділу

Ставлячи планові вогневі завдання, командир дивізіону (батареї, взводу) вказує:

- основні та запасні цілі, їх номери;

- порядок виконання вогневих завдань та послідовність ураження цілей;

- час готовності (відкриття) вогню;

- снаряд, підривник;

- витрату снарядів;

- смугу вогню батарей (взводів), сектори обстрілу гармат;

- місцезнаходження ВП батарей (взводів), основні та запасні ВП гармат;

- маршрути, час, порядок зайняття та зміни позицій, а також сигнали виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню;

- засоби та способи цілевказання і порядок дій підрозділів після виконання вогневих завдань.

Ставлячи непланові вогневі завдання, командир дивізіону (батареї, взводу) після зайняття рубежу розгортання (ВП) вказує:

- позивні підрозділів, які залучаються до виконання вогневих завдань, або циркулярний позивний дивізіону, якщо залучають усі підрозділи дивізіону;

- попередню команду „Стій” або „Увага”;

- характер цілі (цілей), її розташування стосовно місцевих предметів (орієнтирів) та напрямок руху;

- розподіл цілей між підрозділами, порядок та послідовність їх ураження;

- снаряд, установку підривника (якщо потрібно);

- виконавчу команду.

Якщо вогневі завдання командиру батареї (взводу, гармати) не поставлені, він зобов'язаний, якщо необхідно, приймати рішення самостійно та доповідати про це командиру дивізіону (батареї).

Характер цілі в команді вказують словами: „Танки”, „Бронетранспортери” (в тому числі і бойові машини), „Група танків”, „Три бронетранспортери” і т. д.

Снаряд у команді вказують словами: „Бронебійним”, „Кумулятивним”, „Осколково-фугасним” та ін.

Виконавчими командами можуть бути: „Вогонь”, „Зарядити”, „Вогонь за сигналом таким-то”, „Вогонь з рубежу такого-то”.

Команду „Вогонь” подають, коли вогонь по цілі необхідно відкрити негайно.

Якщо по групових цілях дивізіон (батарея) повинен відкрити вогонь одночасно усіма підрозділами, то подається команда „Зарядити”, а після доповіді про готовність та вихід цілі на рубіж відкриття вогню - „Вогонь”.

Команди „Вогонь за сигналом таким-то”, „Вогонь з рубежу такого-то” подають у тих випадках, коли вогонь повинен бути відкритий за встановленим сигналом або з виходом цілі на встановлений рубіж.

За відсутністю часу на розподіл цілей, атакуючих на широкому фронті безпосередньо у вогневих смугах батарей (взводів), командир дивізіону (батареї) може подавати команду на знищення танків, не розділяючи їх між батареями (взводами), наприклад: „Волга”, стій. Танки. Вогонь.”

За цією командою командири батарей (взводів) самостійно розподіляють цілі у своїх смугах вогню, управляють вогнем батарей (взводів), доповідають командирові дивізіону (батареї) про відкриття вогню та результати стрільби.

Командири артилерійських підрозділів доповідають старшому командиру (начальнику):

- про відкриття вогню по цілях, наприклад: „Дон” за сигналом „Буря” вогонь відкрив”;

- про закінчення та про результати стрільби по цілях і витрату снарядів, наприклад: „Дон” стрільбу закінчив. Знищено 15 танків. Витрата 24”.

Після виконання вогневого завдання із знищення груп танків, які атакують (контратакують), командир батареї (взводу) за командою або самостійно переносить вогонь на іншу групу танків, про що доповідає старшому командиру. Під час ураження цілей стрільбою ПТРК після використання ракет, які знаходилися на напрямних, установки перезаряджаються з бойової укладки і продовжують виконання завдань з основних або запасних ВП.

Заряджання установок ПТРК батареї (взводу), які використали усі ракети, проводиться з дозволу командира батареї (взводу) у місці розташування машин з ракетами.

Переміщення на запасні ВП здійснюється з дозволу старшого командира.

Під час виконання вогневого завдання гарматою подають такі команди:

1 „Ціль така-то... (танк, мотопіхота, БТР і т. д.)”.

2 „Бронебійним (кумулятивним, осколковим і т.д.)”.

3 „Підривник такий-то”.

4 „Заряд такий-то” (для гармат, що мають змінний заряд).

5 „Шкала така-то” (якщо потрібно).

6 „Приціл такий-то”.

7 „Наводити туди-то”, „Правіше (лівіше) стільки-то” (упередження півфігури або наводити у передній зріз).

8 „Один снаряд” (або інший порядок).

9 „Вогонь”.

При стрільбі з прицілами панорамного типу, крім того, подають команди (після 6-ї команди):

- „Відбивач нуль”;

- „Кутомір 30-00” (або інша установка, якщо враховується поправка напрямку на рух цілі);

- „Рівень 30-00”.

Для зміни дальності стрільби зміною установки прицілу подають команду: „Приціл більше (менше) стільки-то” або „Приціл такий-то”. Для зміни дальності стрільби зміною точки прицілювання подають команду: „Наводити вище (нижче)” або „Відбивач вгору (вниз) стільки-то”. Для зміни напрямку стрільби подають команду „Правіше (лівіше) стільки-то”, „Упередження півфігури” або „Наводити туди-то”.

4.4 Правила виконання команд під час стрільби по нерухомих цілях

Під час стрільби по нерухомій цілі навідник після отримання цілевказання „Ціль така-то” - з'ясовує ціль, установлює отримані з команди установки на прицільних пристроях, з'ясовує точку прицілювання, наводить гармату.

Навідник повторює команди щодо установок прицільних пристроїв перед першим пострілом, надалі - лише при зміні установок.

Після наведення гармати навідник доповідає: „Готов”.

Заряджання для кожного пострілу виконують за командами, що вказують тип снаряда й установку підривника, або за першою командою, коли на ВП є снаряди тільки одного типу і підривника до них з однією установкою. У подальшому під час ведення вогню гармату заряджають снарядами того самого типу безпосередньо після кожного пострілу до знищення цілі або команди „Стій”. Командир гармати перевіряє правильність наведення для першого пострілу і подає команду „Вогонь”.

Під час стрільби по нерухомій цілі за точку прицілювання вибирають центр цілі або найбільш уразливе місце. Перший постріл виконують на розрахованих установках.

Якщо снаряд не влучив у ціль, тоді оцінюють відхилення розриву від цілі по дальності в метрах і по напрямку в поділках кутоміра, вводять в установки прицільних пристроїв коректури, які дорівнюють отриманим відхиленням, взятим з протилежними знаками, і виконують наступний постріл. Щоб помилки визначення коректури були незначними, відхилення розривів від цілі повинні вимірюватися безпосередньо від гармати (на відстані не більше 10 м).

Приклад. Отримано спостереження: переліт 100, вправо 10. Команда: “Приціл менше два, лівіше 0-10, вогонь”.

За сприятливих умов (під час стрільби по цілях, розташованих на схилах, обернених у бік гармати, а також при значному перевищенні вогневої позиції над ціллю) дальність і напрямок коректують відмічанням по розриву. Якщо розрив спостерігається, подають команду: “Відмітитись по розриву”. Навідник після з'ясування місця падіння снаряда поновлює наведення після пострілу, а потім:

- діючи механізмами прицілювання і бокових поправок, суміщає вершину центральної марки з місцем падіння снаряда і на отриманих установках наводить гармату у попередню точку прицілювання;

- якщо оптичний приціл не має механізмів кутів прицілювання і бокових поправок, то навідник вимірює по сітці прицілу відхилення розриву від точки прицілювання по напрямку і по висоті і змінює точку прицілювання на величину виміряних відхилень у бік, протилежний відхиленню розриву;

- під час роботи на панорамному прицілі - навідник діє барабаном кутоміра і відбивача, наводить перехрестя панорами у центр розриву та на отриманих установках кутоміра і відбивача механізмами наведення гармати наводить її у попередню точку прицілювання.

Коректування вогню відмічанням по хмарі розриву не допускається, тому що хмара має великий об'єм, швидко змінюється у розмірах і переміщується зі швидкістю вітру. Внаслідок цих причин визначення коректур супроводжується великими помилками. Тому за відсутності видимості розриву (точок падіння снарядів) необхідно переходити до коректування вогню за спостереженням знаків розривів.

У разі неможливості визначення відхилення розриву за дальністю в метрах (позначками по розриву) оцінюють знак розриву і змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 100 м. Так діють до влучення в ціль або отримання спостереження протилежного знака. Отримавши протилежний знак, змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 50м, і продовжують стрільбу, запроваджуючи, якщо необхідно, коректури зміною точки прицілювання за висотою.

Коли бокове відхилення одночасне зі зміною установки прицілу, командують коректуру у бік цілі або змінюють точку прицілювання на значення отриманого відхилення.

Якщо бокове відхилення (траси) від цілі не виміряне, то командують коректуру 0-02 у бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

По цілях, що знаходяться на небезпечній відстані від своїх військ, розрахований приціл збільшують на 200 м.

Отримавши переліт, наближають розрив до цілі відмічанням по розриву (місцю падіння снарядів) або послідовними стрибками прицілу в 100 м для усіх систем. Захопивши ціль у вилку, продовжують стрільбу за загальними правилами.

4.4.1 Ураження нерухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)

Стрільба по окремих цілях, розташованих на великих відстанях (більш 2000 - 2500 м), стає малоефективною, на виконання вогневого завдання в цих умовах однією гарматою знадобиться 10 - 30 снарядів, отже, час виконання завдання становитиме 3 - 10 хв і більше. Тому з метою скорочення часу виконання вогневого завдання доцільно по важливих цілях, розташованих на великих відстанях і укритих в окопах, вести вогонь батареєю (взводом). Для цього залучаються гармати, розташовані на одній ВП.

Розраховану установку прицілу і поправку напрямку (кутомір) визначають для основної гармати способом повної або скороченої підготовки. Ці установки передають гарматам батареї (взводу) і вказують їм єдину точку прицілювання в центрі групової цілі або найбільш уразливій частині окремої цілі. Кожна гармата враховує індивідуальні поправки за загальними правилами. Під час ураження групової цілі, крім того, призначають віяло за шириною цілі або кожній гарматі вказують свою точку прицілювання.

Пристрілювання цілі ведуть поодинокими пострілами основної гармати за допомогою далекоміра або за спостереженням знаків розривів і, коли необхідно, вводять загальні для усіх гармат коректури.

У випадку переходу від прямої наводки до непрямої необхідно завчасно відмітитися по точці наведення. Для цього після наведення гармати у ціль командир гармати вказує точку наведення, подає команду: “Відмітитись по такій-то точці”.

По цій команді навідник, не торкаючись до підйомного та поворотного механізмів гармати, обертає барабан рівня і виводить рівень до середини, відмічається перехрестям панорами по вказаній точці наведення і доповідає: “Приціл такий-то, рівень такий-то, кутомір такий-то”. Командир гармати записує ці установки.

4.5 Правила виконання команд та стрільба по рухомих цілях

Під час стрільби по рухомих цілях перший постріл навідник проводить за командою командира гармати, наступні - самостійно, у міру виконання наведення гармати.

Під час стрільби по рухомій цілі на відстанях більше дальності прямого пострілу необхідно, щоб установка прицілу відповідала відстані до цілі на момент пострілу. Тому з підготовлених і раніше зайнятих ВП вогонь відкривають, як правило, з виходом цілей на рубіж відкриття вогню. Установку прицілу призначають за розрахованою дальністю до цього рубежу. Розраховану поправку напрямку складають з поправкою на бокове переміщення цілі та вводять у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутомір панорами). За точку прицілювання приймають середину цілі.

Якщо рубіж відкриття вогню не призначався, то командир гармати (навідник) може намітити точку (рубіж) на шляху руху танка (БМП, БТР) і по ній визначити установки для стрільби. Перший постріл проводять у момент виходу танка (БМП, БТР) в намічену точку (рубіж).

У межах дальності прямого пострілу, коли середня траєкторія снаряда не перевищує висоти цілі, незалежно від відстані до цілі вогонь ведуть на постійній установці прицілу.

Під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 прицільну марку виносять від середини цілі на значення, що дорівнює сумі вирахуваної поправки напрямку та поправки на бокове переміщення цілі.

З урахуванням бокового переміщення гармату наводять не в точку прицілювання, а в деяку упереджену точку, в яку до моменту підльоту снаряда переміститься ціль.

Під час ураження рухомих цілей перед першим пострілом навідник суміщає марку (перехрестя) з ціллю і доповідає: „Є ціль”, супроводжує її за допомогою кутомірного механізму прицілу (панорами).

Командир гармати після доповіді навідника: „Є ціль” починає відлік часу і через 3-5 секунд подає команду „Стій”. Навідник припиняє супроводження цілі і знімає відлік зі шкали бокових поправок (кутоміра) панорами і доповідає командиру гармати. Бокове упередження дорівнює кутовому переміщенню цілі (у поділках кутоміра), поділеному на 3-5 с і перемноженому на польотний час снаряда.

Приклад. За командою „Стій”, яку подано через 4 с, навідник доповів: „Вправо 10”. Польотний час снаряда 1,2 с. Бокове упередження дорівнює . Команда: „Правіше 0-03”.

Навідник вводить поправку у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутоміра), суміщає горизонтальну лінію з центром цілі, а вертикальну лінію перехрестя виносить трішки вперед по напрямку руху цілі і доповідає: „Готов”.

За командою „Упередження півфігури (наводити у передній зріз)” навідник, постійно слідкуючи за ціллю, виносить точку прицілювання вперед дещо більше, ніж було указано у команді, і суміщає горизонтальну лінію перехрестя прицілу з центром цілі.

Після команди „Вогонь” навідник очікує, доки ціль підійде настільки, щоб вертикальна лінія перехрестя суміщалася з центром цілі (щоб між вертикальною лінією перехрестя та переднім зрізом було необхідне упередження), і проводить перший постріл; усі наступні постріли він проводить без команд (у міру виконання наведення).

За командою „Упередження більше (менше) півфігури” або „Наводити туди-то” навідник змінює точку прицілювання по напрямку на упередження, враховуючи наведення при останньому пострілі.

За командою “Приціл більше (менше) стільки-то” чи “Приціл такий-то” навідник змінює установку прицілу на відповідне число поділок або установлює відповідний приціл, а точку прицілювання не змінює.

За командою “Правіше (лівіше) стільки-то“ навідник змінює установку на величину отриманого із команди значення (вводить коректуру) по шкалі бокових поправок та наводить гармату у попередню точку прицілювання. Якщо в оптичному прицілі немає механізму бокових поправок, навідник виносить вершину центральної марки на величину коректури, отриманої в команді.

4.5.1 Ураження рухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)

Ураження рухомих танків (БМП, БТР) стрільбою батареєю (взводом) здійснюють з розподілом цілей між гарматами. Кожна гармата веде стрільбу самостійно за загальними правилами.

Для ураження рухомої піхоти намічають на шляху руху рубіж та точку прицілювання. Вирахувану установку прицілу та поправку напрямку визначають так само, як і під час стрільби по нерухомих цілях; інтервал віяла призначають не більше 50 м.

Стрільбу на дальностях прямого пострілу і менше в усіх випадках ведуть на постійній установці прицілу, який відповідає дальності прямого пострілу, зменшеній на 200 м (якщо стрільба ведеться із систем типу Т-12 бронебійними снарядами - на 300 м).

Якщо можливо, установки для стрільби перевіряють поодинокими пострілами основної гармати та, якщо потрібно, вводять загальні для усіх гармат коректури.

Вогонь відкривають у момент підходу цілі до наміченого рубежу. Стрільбу ведуть на одній установці прицілу і кутоміра серіями швидкого вогню по 2…4 снаряди на гармату.

Коректури вводять за результатами спостережень розривів кожної серії вогню, а також коли ціль виходить із зони розривів.

Дальність коректують зміною точки прицілювання за висотою. Отримавши недоліт, якщо ціль рухається на гармату, або переліт, якщо ціль рухається від гармати, точку прицілювання не змінюють. Отримавши недоліт (переліт), якщо ціль рухається на гармату (від гармати), змінюють точку прицілювання за висотою на половину висоти цілі.

Стрільбу ведуть снарядами з дистанційним підривником (трубкою), осколково-фугасними снарядами з ударним підривником з установкою на осколкову або сповільнену (для отримання рикошетів) дію.

Під час підходу рухомої піхоти на 400…500 м до ВП їх ураження здійснюють снарядами з дистанційною трубкою. Стрільбу ведуть з установкою трубки на „К”. Вогонь починають за нульовими установками прицілу і відбивача панорами. За точку прицілювання беруть верхній зріз цілі.

Стрільбу ведуть серіями швидкого вогню, призначаючи по 2…4 снаряди на гармату.

4.6 Ураження цілей стрільбою ПТРК

Стрільбу ПТрк, як правило, ведуть по цілях, які підвищуються над рівнем землі не менше як на 1 м. Перед запуском ракети по нерухомій цілі перехрещення візиру наводять у намічену точку цілі (центр цілі, амбразуру вогневої споруди та ін.).

Під час стрільби по рухомій цілі, якщо її рух фронтальний, перехрещення візира сполучають з центром цілі і здійснюють запуск ракети. За фланговим або рухом цілі під кутом наведення здійснюють так, щоб ціль була помітна на краю поля зору та рухалася до центру поля зору візира.

4.6.1 Стрільба ПТКР у ручному режимі управління

Під час стрільби по нерухомій цілі після сходу ракети з напрямної подають команди за тангажем або курсом залежно від значення і характеру відповідного відхилення ракети. Якщо є великі відхилення ракети, а також під час стрільби на невеликі відстані команди за тангажем і курсом подають одночасно.

Під час стрільби на дальність до 1000 м ракету вводять у контур цілі безпосередньо після появи її в полі зору візира. У решті випадків після виходу ракети на лінію візування і досягнення стійкого керування, враховуючи положення цілі та рельєф місцевості, поступово, невеликими повільними командами вводять ракету в контур цілі (не пізніше як за 400...700 м до цілі) й утримують у ньому до ураження цілі.

Під час стрільби по рухомих цілях, якщо їх рух фронтальний, перехрещення візиру суміщають із центром цілі і здійснюють запуск ракети. За фланговим або рухом цілі під кутом наведення здійснюють так, щоб ціль була помітна на краю поля зору з боку її руху та рухалася до центру поля зору візира.

Керування ракетою під час стрільби по рухомих цілях здійснюють так само, як і під час стрільби по нерухомій цілі.

Під час стрільби на дальність, яка не перевищує половину максимальної, ракету вводять у контур цілі з боку, в який рухається ціль.

На дальностях стрільби, які перевищують половину максимальної, ракету вводять у контур цілі з того боку, з якого вона рухається (навздогін), а ціль утримують у центральній частині поля зору візира механізмами наведення.

Стрільбу на дальності до 1000 м з переносного комплексу та з виносним пультом управління дозволяється вести без використання візира.

Під час стрільби на дальності більше 1000 м з переносного комплексу та з виносним пультом управління візир використовують після досягнення стійкого польоту ракети.

Стрільбу по освітлених цілях ведуть за загальними правилами, для цього після вводу ракети в поле зору візира її наводять у верхній зріз цілі і утримують на цій висоті до моменту вводу в контур цілі.

Польотний час ПТРК до рубежу цілі може складати 10 с і більше. За цей час атакуючий танк (БМП, БТР) може переміститись на 100...500 м. В той же час на полі бою можуть бути не уразливі ділянки місцевості, тобто зони, знаходячись в яких ціль повністю захована від спостереження. Пуск ракети не проводять, коли ціль знаходиться на межі цієї зони.

Під час стрільби по надводних цілях ракету вводять у контур цілі безпосередньо після її появи в полі зору візира і утримують у ньому до ураження цілі.

Під час стрільби по цілі, яка має невеликі розміри за висотою, ракету наводять у центр верхньої половини цілі; якщо ціль має великі розміри, то ракету наводять у центр цілі.

4.6.2 Стрільба ПТРК у напівавтоматичному режимі управління

Перед запуском ПТРК перевіряють наявність перешкод. Коли відсутні перешкоди, завдання оператора зводиться до утримання марки (перехрестя) в центрі цілі з максимальною точністю за допомогою ручок пульта управління до ураження цілі. Якщо видимий контур цілі достатньо великий, то марку (перехрестя) візира необхідно утримувати у найбільш уразливій її частині.

Виявивши перешкоди до запуску ПТРК, перевіряють можливість стрільби з відвертанням. Якщо після відвертання візира в бік від цілі перешкода зникає, то, не змінюючи положення візира, здійснюють запуск ракети в напівавтоматичному режимі керування. До підльоту ПТРК до цілі марку візира суміщають із ціллю (найбільш вразливим місцем цілі).

Якщо під час відвертання візира від цілі перешкода не зникає, стрільбу ведуть у ручному режимі керування.

Виявивши перешкоди після запуску ПТРК, керування ракетою продовжують у ручному режимі.

Контроль за результатами стрільби установок ПТРК здійснюють командири, використовуючи особисті спостереження і доповіді підлеглих.

Якщо стрільба ведеться одночасно усіма установками ПТРК взводу, командир взводу може віддати наказ вести спостереження за результатами стрільби водію однієї з установок ПТРК.

Водій-оператор доповідає командиру про результати стрільби після виконання кожного пуску. Командир установки ПТРК доповідає командиру взводу про результати стрільби після виконання поставленого завдання.

Під час стрільби з установок 9П149 за командою командира обслуга переводить ПТРК у бойове положення. Після загорання в окулярі приладу транспаранта “Готов” (через 8-12 секунд) командир натискує кнопку “Пуск” і утримує прицільну марку на центрі цілі до влучення ракети.

Приклад роботи командира взводу і командира гармати під час виконання непланових вогневих завдань з ураження атакуючих танків противника стрільбою прямою наводкою наведено у додатку 14 ПСіУВА-95.

4.7 Особливості стрільби прямою наводкою в горах

Розраховані установки для стрільби прямою наводкою визначають за загальними правилами. Якщо ціль розташована вище ВП, дозволяється виміряну за допомогою далекоміра дальність до цілі не приводити до горизонту і поправку кута прицілювання на кут місця цілі не враховувати.

Стрільбу ведуть за загальними правилами з урахуванням таких особливостей:

- під час стрільби по цілях, розташованих на схилах, повернутих у бік ВП, додаткову коректуру прицілу на перевищення розриву над ціллю визначають відповідно до вимог ПСіУВА-95;

- під час розташування цілі біля вершини гори (біля гребеня) розраховану дальність зменшують на 100 - 200 м, щоб отримати перший розрив недолітним, якщо це безпечно для своїх військ. Отримавши недоліт, відмічаються по вирві або стрільбу ведуть шляхом послідовного наближення розривів до цілі, призначаючи коректуру в 100м. Отримавши розрив поблизу цілі або захопивши ціль у 100-м вилку, вводять коректуру 50 м і продовжують стрільбу на ураження;

- при ураженні живої сили і вогневих засобів, розташованих на карнизах (дуже крутих схилах), отримавши розрив нижче карниза, вводять коректуру прицілу на перевищення розриву над ціллю, щоб отримати розрив вище карниза. Установки визначені правильно, якщо під час стрільби на ураження переважна кількість розривів снарядів вище карниза;

- вертикальне переміщення рухомих цілей враховують: при стрільбі на дальність прямого пострілу та менше - наведенням гармати в основу цілі, під час її руху на гармату, та у верхній зріз під час її руху від гармати; при стрільбі на дальність, яка перевищує дальність прямого пострілу, - винесенням точки прицілювання за висотою відбивачем панорами або оптичним приладом.

При ураженні групи танків (БТР, БМП), які йдуть по одній дорозі, вогонь необхідно відкривати по головній машині. Якщо до стрільби залучаються декілька гармат, то раніше призначаються гармата, яка веде вогонь по головній машині, та гармата, яка веде вогонь по останній машині.

4.8 Особливості стрільби прямою наводкою вночі

Для стрільби прямою наводкою вночі на вогневій позиції вживають таких заходів:

- готують прилади, нічні орієнтири, стосовно яких уточнюють сектори вогню гармат (нічними орієнтирами призначають місцеві предмети, які мають вертикальні чіткі обриси (високі дерева, будинки і т. п., які проектуються на фоні неба);

- визначають шляхи виїзду на вогневу позицію;

- для стрільби по танках намічають на танконебезпечних напрямках місця розміщення спостерігачів з освітлювальними засобами;

- встановлюють порядок ведення розвідки при періодичному освітленні місцевості;

- до настання темряви приводять гармату у готовність до стрільби вночі;

- встановлюють приціл, який відповідає дальності до цілі (для стрільби по танках - постійну установку прицілу), та закріплюють прилад освітлення прицільних пристроїв.

Стрільба вночі може вестися із застосуванням нічних прицілів при природному нічному освітленні або звичайних оптичних або панорамних прицілів при штучному освітленні місцевості.

Для стрільби по нерухомих цілях визначають кутоміри або провішують напрямок стрільби. Вогневу позицію займають завчасно або з настанням темряви. Якщо стрільба буде вестися без нічного прицілу і без освітлення цілі, то гармату наводять у ціль до настання темряви, боковий рівень виводять до середини, відмічаються по точці наведення; установки рівня, кутоміра та відбивача записують.

Стрільбу на ураження цілей вночі із застосуванням нічних прицілів при природному нічному освітленні або звичайних оптичних або панорамних прицілів при штучному освітленні місцевості як гарматами, так і ПТРК ведуть за правилами ураження спостережених цілей.

За точку прицілювання для гармат беруть середину цілі, при стрільбі ПТРК після вводу ракети в поле зору візира наводять її у верхній зріз цілі й утримують на цій висоті до моменту введення до контуру цілі (не пізніше ніж за 400 - 700 м до цілі).

4.9 Особливості ураження надводних цілей прямою наводкою

Батарея (взвод, гармата) може самостійно уражати надводні цілі прямою наводкою.

Для розвідки цілей і коректування вогню залучають радіолокаційну станцію типу СНАР, квантовий далекомір або спряжене спостереження.

Підготовку стрільби та управління вогнем проводять за загальними правилами з урахуванням таких особливостей:

- КСП і позиції РЛС вибирають так, щоб забезпечувалося ведення розвідки і коректування вогню на найбільшу дальність стрільби, спостереження зрізу води і прибережної смуги;

- коли є час, на ділянках можливого руху цілей виставляють штучні орієнтири (буї, плоти) та визначають дальності до них;

- у батареї (взводі, гарматі) завчасно розраховують індивідуальні поправки з урахуванням поправок на перевищення ВП над рівнем моря.

Стрільбу на ураження нерухомих окремих надводних цілей на відстанях до 1000 - 1500 м ведуть гарматою, а на великих відстанях - взводом (батареєю). Стрільбу починають поодинокими пострілами однієї гармати. Пристрілювання ведуть за виміряними відхиленнями або за спостереженням знаків розривів. Стрільбу на ураження ведуть серіями швидкого вогню, призначаючи 2...4 снаряди на гармату.

Стрільбу прямою наводкою рухомих окремих надводних цілей гарматами ведуть за правилами ураження рухомих наземних цілей з урахуванням таких особливостей:

- точку прицілювання призначають у середині основи надводної частини цілі;

- поправку на бокове переміщення цілі визначають за допомогою прицілу (панорами), вимірюючи бокове переміщення цілі в поділках кутоміра за польотний час снаряда або з використанням раніше складених таблиць поправок на бокове переміщення цілі;

- установки прицілу не змінюють під час стрільби на дальність прямого пострілу і менше, якщо висота ВП над рівнем моря не перевищує 10 м, а також під час недольоту (перельоту), якщо ціль рухається на гармату (від гармати);

- установку прицілу змінюють на 100 м у бік руху цілі під час перельоту (недольоту), якщо ціль рухається на гармату (від гармати).

4.10 Залишення вогневої позиції

Вогневу позицію залишають за командою командира батареї (СОБ, КВ). Для приведення гармат у похідне положення командир батареї (СОБ, КВ) подає команду “Відбій”, а для залишення вогневої позиції - ”Залишити вогневу позицію” і вказує район шикування колони (не ближче 200м від вогневої позиції), наприклад: ”Батарея, відбій. Залишити вогневу позицію. Район шикування - кут лісу, 300м ліворуч”.

У батареї причіпної артилерії командир батареї (СОБ, КВ), крім того, подає команду (сигнал) на вихід тягачів із укриття на вогневу позицію “Тягачі (машини) до гармат”. За цією командою старший водій виводить тягачі (машини) до гармат.

Після приведення гармати у похідне положення і прибуття тягача командир гармати подає команду “Завантажити боєприпаси та майно”.

За цією командою обслуга гармати складає в тягач залишок боєприпасів, укупорку зі стріляними гільзами, приладдя і шанцевий інструмент.

За командою “Зчіпляй” гарматні номери підіймають лафет гармати, а командир гармати стає так, щоб було зручно спостерігати за обслугою гармати і водієм, після цього подає команду (сигнал) водію: “Тягач назад”. Механік-водій (водій) подає тягач назад, гарматні номери зчіплюють гармату з тягачем, потім водій вставляє шплінт у крюк буксирного пристосування, приєднує до розніму тягача освітлення габаритних ліхтарів і стоп-сигналів гармати, підіймає руку і доповідає: “Готов”.

За правильність зчеплення гармати з тягачем відповідають командир гармати і механік-водій (водій).

У тому разі, коли немає можливості підвести тягач безпосередньо до гармати, командир гармати подає команду “Гармату до тягача”. За цією командою обслуга підкочує гармату до тягача і по команді “Зчіпляй” проводить зчеплення.

Після зчеплення гармати з тягачем командир гармати подає команду “На місця”. Після зайняття обслугою своїх місць подає команду “Тягач уперед”. Водій просуває гармату на 3-5м уперед. Командир гармати перевіряє готовність до маршу і доповідає старшому офіцеру батареї (командиру вогневого взводу): ”Готов”. З дозволу командира батареї (СОБ, КВ) гармати залишають вогневу позицію і у вказаному місці шикуються у колону.

Машини з боєприпасами висуваються у новий район вогневої позиції, як правило, під керівництвом командира вогневого взводу.

Якщо вогневу позицію залишають в умовах вогневого впливу противника чи застосування ним зброї масового ураження, командир батареї (СОБ,КВ) подає команду “Відбій. Зосередитися в такому-то районі”.

За цією командою командири гармат самостійно виводять гармати в указаний командиром батареї (СОБ, КВ) район.

5. Заходи безпеки

5.1 Загальні положення

Бойова підготовка частин і підрозділів залежить від багатьох факторів, серед яких значне місце займає забезпечення заходів безпеки при експлуатації озброєння, боєприпасів та іншої бойової техніки. Це пов'язано з тим, що бойова техніка та озброєння мають складну конструкцію, а разом з тим ускладнюється і сам процес її експлуатації.

Усе це змушує артилерійських командирів вживати ряд додаткових заходів з метою забезпечення безпеки особового складу в процесі експлуатації озброєння та запобігання передчасного виведення її з ладу. З метою надання допомоги командирам у вивченні заходів безпеки та прийняття правильного рішення в тому чи іншому випадку, в даному розділі посібника викладено основні вимоги заходів безпеки при підготовці і проведенні навчань і занять, а також у повсякденній діяльності.

5.2 Заходи безпеки на вогневій позиції під час стрільби із 100-мм протитанкової гармати МТ-12

Під час стрільби необхідно дотримуватися таких правил:

- стрільбу вести тільки зі справних гармат з перевіреними та відрегульованими механізмами та прицільними пристроями;

- перед заряджанням гармати перевірити, чи знято чохол з дульної частини ствола, і переконатись (особливо після переміщення вогневих підрозділів або великої перерви в стрільбі) у тому, що в каналі ствола гармати немає піску, бруду та ін.;

- перед заряджанням гармати пострілом з бронебійним підкаліберним снарядом необхідно переконатись у тому, що перед гарматою в зоні розльоту секторів ведучого кільця снаряду немає особового складу та техніки, які не знаходяться в укритті;

- під час стрільби необхідно постійно стежити за правильною роботою і справністю всіх механізмів гармати, щоб не допустити нещасних випадків та пошкоджень самої гармати та її обслуги;

- для кращого охолодження ствола під час перерви в стрільбі залишати замок відкритим, а під час інтенсивних режимів стрільби, крім того, відкривати покривки на кожусі люльки зверху та знизу;