Стійкість роботи об'єктів в умовах надзвичайних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стійкість роботи об'єктів в умовах надзвичайних ситуацій



Вступ

Стійкість роботи об'єктів промисловості є одним з важливих чинників оцінки ефективності економіки.

При виникненні надзвичайних ситуацій, дія різних вражаючих чинників на об'єкти промисловості, може привести до їх значного руйнування, поразки і втрат робочих і службовців, населення. Це, у свою чергу, може стати причиною скорочення об'ємів випуску промислової і сільськогосподарської продукції, зниження життєвого рівня населення.

При надзвичайних ситуаціях мирного часу /аварії, катастрофи, стихійні лиха/ масштаби руйнувань, загибелі і поразки людей носять, як правило, локальний характер. Наслідками аварій, катастроф, стихійних бід є порушення роботи окремих підприємств і викликані цим перебої в постачанні електроенергією, газом, водою, паливом, сировиною, комплектуючими виробами, погіршення екологічної обстановки.

У воєнний час, особливо при застосуванні ЗМУ. масштаби руйнування промислових об'єктів, загибелі і враження людей можуть бути значними. Тому і вимоги до стійкості роботи об'єктів промисловості у воєнний час повинні бути також значно вищими, оскільки економіка в озброєній боротьбі держав відіграє вирішальну роль. Вона визначає характер та способи ведення війни і здійснює визначальний вплив на військову могутність держави, на хід й результат війни. Досвід другої світової війни показав, що воюючі сторони прагнули завдати можливо більшого збитку економіці супротивника всіма способами і засобами озброєної боротьби.

Україна проводить миролюбну політику, військова доктрина України носить оборонний характер, проте це не виключає вірогідність виникнення війни на її території. Тому для забезпечення нормального функціонування промисловості, зменшення матеріальних втрат необхідно розробляти та здійснювати комплекс різних заходів, направлених на підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в мирний і воєнний час.

1. Суть стійкості роботи об'єктів та шляхи її підвищення

Під стійкістю роботи промислового об'єкту розуміють його здатність в умовах надзвичайних ситуацій випускати продукцію в запланованому об'ємі і номенклатурі, а при отриманні слабких і середніх руйнувань, при пожежах, повенях, зараженні місцевості, а також, при порушенні зв'язків по кооперації і постачанням відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

Стійкість роботи об'єктів тих, що не проводять матеріальні цінності, визначається їх здатність виконувати свої функції в умовах надзвичайних ситуацій.

На стійкість роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій, впливають наступні чинники:

захищеність робочих і службовців від наслідків аварій, катастроф, стихійних бід і різних засобів поразки;

здатність будівель, споруд, технологічною устаткування, комунально-енергетичних і технологічних систем протистояти руйнуючій дії стихійних бід і сучасної зброї;

надійність постачання об'єкту електроенергією, водою, паливом і сировиною;

стійкість і оперативність управління виробництвом і ЦЗ;

готовність об'єкту до проведення рятувальних і невідкладних робіт і робіт по відновленню порушеного виробництва.

Дані чинники визначають основні шляхи підвищення стійкості роботи промислових об'єктів в умовах надзвичайних ситуацій, це:

забезпечення надійного захисту робочих і службовців від вражаючих чинників в надзвичайних ситуаціях;

захист основних виробничих фондів від руйнівної дії аварій, катастроф, стихійних бід і засобів поразки;

забезпечення стійкого постачання всім необхідним для випуску запланованої продукції;

підготовка до відновлення порушеного виробництва;

підвищення надійності і оперативності управління виробництвом і цивільною обороною.

Захист робочих і службовців /населення/ досягається наступними способами:

оповіщення робочих і службовців /населення/;

застосуванням засобів індивідуального захисту;

укриттям людей в захисних спорудах;

проведенням евакуаційних заходів для робочих і службовців та членів їх сімей.

Засоби індивідуального захисту(ЗІЗ) забезпечують захист людей при знаходженні у виробничих приміщеннях і на місцевості, зараженій РР. ОР. СДОР і БЗ.

Укриття в захисних спорудах найбільш ефективний спосіб захисту виробничого персоналу працюючої зміни. Захисні споруди повинні будуватися на кожному об'єкті завчасно і забезпечувати укриття найбільшої працюючої зміни.

Евакуаційні заходи забезпечують захист членів сімей робочих і службовців і виробничого персоналу непрацюючих змін.

Надійність захисту виробничого персоналу досягаються застосуванням всіх трьох способів захисту з урахуванням конкретної обстановки.

Захист засобів виробництва полягає в підвищенні стійкості /міцності/ будівель, споруд і конструкцій об'єкту до дії можливих вражаючих чинників і захисту виробничого устаткування, засобів зв'язку і інших засобів, що складають матеріальну основу виробничого процесу.

Забезпечення стійкого постачання досягається проведенням заходів щодо захисту комунально-енергетичних мереж, транспортних комунікацій і джерел постачання, а також створенням необхідних запасів палива, сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів.

Підготовка до відновлення порушеного виробництва здійснюється завчасно. Вона передбачає планування відновних робіт по різних варіантах, підготовку ремонтних бригад, створення необхідного запасу матеріалів, устаткування і направлена на відновлення випуску необхідної продукції в мінімальні терміни.

Підвищення надійності і оперативності управління виробництвом досягається створенням на об'єкті стійкої системи зв'язку, високою професійною підготовкою керівного складу до виконання функціональних обов'язків по керівництву виробництвом і заходами ЦЗ в повсякденній діяльності і в умовах НС, а також своєчасним ухваленням обґрунтованих рішень і постановкою завдань підлеглим відповідно до обстановки.

Таким, чином, підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій досягається завчасним проведенням комплексу інженерно - технічних, технологічних і організаційних заходів, направлених на максимальне зниження дії вражаючих чинників надзвичайних ситуацій і створення умов для ліквідації, або зменшення їх негативних наслідків.

Інженерно-технічні заходи включають комплекс робіт, направлених на підвищення стійкості виробничих будівель, споруд, технологічною устаткування, комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкту шляхом зміни технологічних процесів і режимів, які сприяють спрощенню виробництва продукції та виключають можливість виникнення, аварій і катастроф.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного складу, штабу, служб і формувань ЦЗ щодо захисту робочих і службовців, проведенню рятувальних і невідкладних робіт, відновленню виробництва, а також випуску продукції на устаткуванні, що збереглося.

До організаційних заходів можна віднести:

Створення запасів палива.

Переведення об'єкту на режим повного світломаскування.

Створення другого пункту управління і групи управління.

Копіювання технічної і технологічної документації.

Захищення джерел води і тепла.



2. Вимоги норм ЦО до будівництва об'єктів і комунально - енергетичних систем

Обсяг і характер заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій багато в чому залежить від того, в якому ступені виконані вимоги ЦЗ до розміщення об'єктів, будівництва виробничих будівель і споруд, систем постачання водою, газом, електроенергією.

Вимоги ЦЗ направлені на зниження можливого збитку, втрат робочих і службовців, а також створення умов для проведення рятувальних і невідкладних робіт в осередках ураження, тим самим, сприяють підвищенню стійкості об'єктів. Тому нові об'єкти промисловості повинні будуватися з урахуванням цих вимог. Виконання вимог ЦО торкається також підприємств, що підлягають реконструкції.

Зміст основних вимог:

Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розміщувати розосередженою. Відстані між будівлями повинні забезпечувати протипожежні розриви з метою виключення можливості перенесення вогню з однієї будівлі на іншу.

Ширина протипожежного розриву Lp. м. визначається по формулі:

Lp = Н1+Н2 + /15...20/,м

де Н1, Н2 - висоти сусідніх будівель, м.

Найбільш важливі виробничі споруди слід будувати заглибленими або зниженої поверховості, прямокутної форми в плані. Це знижує парусність будівель і збільшує їх стійкість до дії ударної хвилі при вибухах.

Хорошою стійкістю до дії ударної хвилі володіють малоповерхові залізобетонні будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.

Для підвищення стійкості до світлового випромінювання в будівлях, що будуються, і спорудах повинні застосовуватися вогнестійкі конструкції, а також створюватися ділянки і смуги зелених насаджень.

При будівництві підприємств харчової промисловості і продовольчих складів повинна бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу.

У складських приміщеннях повинна бути мінімальна кількість вікон і дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин /бензин, гас, нафта, мазут/ повинні розміщуватися в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу, біля кордонів території об'єкту або за її межами.

Деякі види унікального технологічного устаткування доцільно розміщувати в найміцніших спорудах /підвальних і підземних цехах/ або застосовувати для їх захисту спеціальні захисні ковпаки.

При будівництві і реконструкції підприємств, що мають вибухонебезпечні і сильнодіючі отруйні речовини, необхідно передбачати захист місткостей і комунікацій від руйнування ударною хвилею і конструкціями, що обрушуються, а також заходи, що виключають розлив вибухонебезпечних рідин і СДОР.

Душові приміщення і місця для миття машин необхідно проектувати з урахуванням їх застосування для санітарної обробки людей і знезараження техніки і автотранспорту.

Всі дороги на території об'єкту повинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручне і найкоротше повідомлення між виробничими будівлями, спорудами і складами. На територію об'єкту повинне бути не менше двох в'їздів з різних напрямів.

Внутрізаводські залізничні колії повинні забезпечувати найбільш просту схему руху, займати мінімальну площу і мати обгінні ділянки.

Системи побутової і виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків в міські каналізаційні мережі і пристрої для аварійних скидань в спеціально обладнані котловани.

Вимоги до системи електропостачання.

Електропостачання є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об'єкт може привести до повного припинення роботи.

Для забезпечення надійного електропостачання в умовах надзвичайних ситуацій при його проектуванні і будівництві також повинні враховуватися вимоги ЦЗ

Електропостачання повинне здійснюватися від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Великі електростанції необхідно розміщувати на значних відстанях один від одного і від великих міст. Районні знижувальні станції, диспетчерські пункти та лінії електропередач необхідно розміщувати розосереджено, крім того, вони повинні бути надійно захищені.

Постачання об'єктів промисловості слід передбачати від двох незалежних джерел. При електропостачанні від одного джерела повинно бути не менше двох введень з різних напрямів.

Трансформаторні підстанції повинні бути надійно захищені і їх стійкість повинна бути не нижче стійкості самого об'єкту.

Електроенергію до ділянок виробництва слід подавати незалежними електролініями, прокладеними в землі.

Для стійкого постачання об'єктів енергією необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання /пересувні ДЕС на залізничних або автомобільних платформах/.

Система електропостачання повинна бути надійно захищена від електромагнітного імпульсу ядерною вибуху.

Вимоги до систем водопостачання.

Нормальна робота більшості підприємств залежить від безперебійного постачання технічною і питною водою. Потреба промислових підприємств у воді достатньо висока. Так, для отримання 1г хімічних волокон потрібно близько 2000м3 води.

Порушення постачання промислових об'єктів водою може привести до їх зупинки та викликати ускладнення в проведенні робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Для підвищення стійкості постачання об'єктів водою необхідно, щоб система водопостачання базувалася не менше ніж на двох незалежних джерелах, один з яких повинен бути підземним.

Мережі водопостачання на об'єкті повинні бути замкнені в кільце. Водопровідне кільце об'єкту повинно бути підключене від двох різних міських магістралей, а також від підземних та відкритих джерел.

Артезіанські свердловини, резервуари чистої води та шахтні колодязі повинні бути пристосовані для роздачі води в пересувну тару. Резервуари для зберігання і роздачі питної води повинні бути обладнані герметичними люками і системою вентиляції для очищення повітря від пилу.

Стійкість мереж водопостачання підвищується при заглибленні всіх ліній водопроводу в грунт, облаштуванням перемичок, що дозволяють відключати пошкоджені лінії і споруди, а також розміщенням пожежних гідрантів і вимикаючих пристроїв на території, яка не може бути завалена при руйнуванні будівель. На підприємствах також слід передбачати очищення і оборотне використання води для технічних цілей, це зменшить потребу у воді і підвищить стійкість водопостачання.

Вимоги до систем газопостачання. На багатьох промислових об'єктах газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах - і як сировина. При руйнуванні газових мереж, газ може з'явитися причиною вибуху і пожежі. Для надійного постачання газ повинен подаватися на промислові об'єкти з двох незалежних газопроводів. Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами території об'єкту.

На газовій мережі повинні встановлюватися пристрої автоматичного відключення, що спрацьовують від дії ударної хвилі.

На газопроводах також слід встановлювати запобіжну арматуру і крани, які автоматично перекривають подачу газу під час розриву труб, що дозволяє відключати аварійні ділянки від загальної мережі газопостачання.

3. Організація і методика оцінки стійкості роботи об'єкту

Для оцінки стану стійкості роботи об'єкту промисловості проводиться спеціальне дослідження. Воно полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися в різних надзвичайних ситуаціях, і у визначенні їх впливу на виробничу діяльність.

Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій і виробити найбільш ефективні рекомендації, направлені на підвищення його стійкості.

Дослідження проводиться силами інженерно - технічного складу підприємства із залученням фахівців науково - дослідницьких і проектних організацій. Організатором і керівником дослідження є керівник підприємства - начальник ЦЗ об'єкту.

Весь процес проведення дослідження ділиться на три етапи:

перший етап - підготовчий;

другий - оцінка стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій;

третій - розробка заходів, щодо підвищення стійкості роботи об'єкту.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження і організовується їх підготовка.

Основними документами для організації дослідження є:

наказ керівника підприємства;

календарний план основних заходів щодо підготовки до проведення дослідження;

план проведення дослідження.

Тривалість дослідження залежить від об'єму робіт, підготовки учасників, що привертаються для роботи, і, може складати 2-3 місяці.

Для проведення дослідження створюються дослідницькі групи по основних напрямах дослідження в кількості 5-10 чоловік і група керівника дослідження на чолі з головним інженером для узагальнення отриманих результатів і вироблення загальних пропозицій по підвищенню стійкості роботи підприємства. У підготовчий період з керівниками дослідницьких груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, ставить завдання кожній групі і визначає термін проведення дослідження.

На другому етапі проводиться оцінка стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій.

В ході дослідження оцінюються:

умови захисту робочих і службовців;

стійкість інженерно - технічною комплексу до впливу вражаючих чинників надзвичайних ситуацій;

визначається характер можливих пошкоджень чи руйнувань;

вивчається стійкість системи постачання і корпоративних зв'язків об'єкту з підприємствами - постачальниками і споживачами виявляються вразливі місця в системі управління виробництвом і цивільною обороною.

Кожна група фахівців оцінює стійкість певних елементів виробничого комплексу, проводить необхідні розрахунки, робить висновки і готує пропозиції щодо підвищення стійкості роботи об'єкту.

Так, група головного механіка - оцінює стійкість устаткування і розробляє заходи щодо його захисту.

Начальник відділу капітального будівництва - відповідає за оцінку стійкості будівель і споруд, а головний енергетик - за мережі енерго - і водопостачання.

Загальне керівництво дослідженням покладається на штаб ЦЗ.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. Група керівника дослідження на підставі доповідей груп фахівців узагальнює отримані результати, формулює загальні пропозиції і розробляє план заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єкту в умовах надзвичайних ситуацій.

План заходів щодо підвищення стійкості складається з розділів:

Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу

Переведення об'єкту на режим воєнного часу;

Забезпечення захисту робочих і службовців;

Підвищення стійкості управління;

Підвищення стійкості постачання.

Так, наприклад, для підвищення стійкості інженерно - технічного комплексу застосовують спеціальні захисні пристрої такі як:

Камери - повне огородження цінного устаткування;

Кожухи - захищаються пульти управління верстатів та інше .обладнання.

Зонти - для захисту устаткування від падаючих уламків і т.п.

План заходів щодо підвищення стійкості для підприємств, які продовжують роботу у воєнний час, тісно узгоджується з мобілізаційним планом підприємства.

У ньому передбачаються заходи ЦЗ:

На мирний час (будівництво захисних. споруд);

При загрозі нападу - (планується розосередження робочих і службовців в заміську зону);

На воєнний час - (видача засобів індивідуального захисту), та інші заходи залежно від специфіки об'єкту виробництва.

Методика оцінки стійкості роботи об'єкту ґрунтується на наступних основних положеннях:

оцінка стійкості здійснюється за допомогою моделювання вразливості об'єкту /характер руйнувань, пожеж, поразок робочих і службовців / розрахунковим шляхом;

стійкість об'єкту оцінюється відносно дії найбільш вірогідних вражаючих чинників /ударна хвиля, світлове випромінювання, радіоактивне і хімічне забруднення та ін.;

для розрахунку стійкості застосовуються максимальні значення вражаючих чинників для всієї території об'єкту;

під час оцінки стійкості виділяються основні елементи, від яких залежить функціонування об'єкту і визначається ступінь їх руйнування;

за ступенем руйнування і межею стійкості визначається стійкість кожного з цих елементів та об'єкту в цілому.

3.1 Оцінка стійкості об'єкту до дії повітряної ударної хвилі

При ядерних і звичайних вибухах основним вражаючим чинником, що впливає на виробничі будівлі, споруди, устаткування, є повітряна ударна хвиля, основним параметром якої є надмірний тиск ?Рф.

Як кількісний показник стійкості об'єкту до дії ударної хвилі приймається значення надмірного тиску, при якому будівлі, споруди і устаткування об'єкту зберігаються або одержують слабкі і середні руйнування. Це значення надмірного тиску прийняте вважати межею стійкості об'єкту до ударної хвилі ?Рфlim.

За межу стійкості будь-якого елементу об'єкту /будівля, споруда, обладнання/ береться мінімальне значення ?Рф. при якому елемент отримає середні руйнування.

Послідовність оцінки

1.Визначити ?Рф max, очікуване в районі об'єкту при вибуху.

Початкові дані для оцінки при ядерному вибуху

потужність ядерного боєприпасу:

вид вибуху /наземний, повітряний/;

відстань від центру вибуху до об'єкту Rx. км.

2.Виділити основні елементи об'єкту і визначити ступені їх руйнувань ?Р. ударної хвилі /Довідник, додаток 2/.с.230. Визначити ?Рфlim основних елементів і об'єкту в цілому за найменше стійкого елементу.

3. Порівняти ?Рфlim з ?Рфmax і визначити стан стійкості окремих елементів і об'єкту в цілому.

При ?Рфlim > ?Рф max об'єкт стійкий, а при ?Рфlim < ?Рфmax об'єкт не стійкий до дії ударної хвилі.

Залежно від Rx, потужності ядерного боєприпасу і виду вибуху визначити ?Рф max, очікуване на об'єкті /Довідник., додаток. 1/. С.229.

Результати оцінки відображені табл. 2 і в /Довідник, с.74 табл. 8.2.

Елементи цеху і їх обладнання	Ступені руйнувань при ?Рф. кПа	Межа стійкості ?Рфlim lim элемента ?Рф lim Вред % разрушений При АРФ max
	0 10 20 30 40 50 60 70 80	Елементів цеху	Всього цеху
Будівля: одноповерхове цегляне без каркасне з перекриттям із м/б плит									20	20
Технологічне устаткування підйомно-транспортне устаткування верстати середні									50 25
КЭС: Кабельні наземні лінії Трубопроводи на металевій естакаді									30 30

Слабкі руйнування Середні руйнування

Сильні руйнування Повні руйнування

4.Визначити можливий збиток /% виходу із ладу/ окремих елементів об'єкту; при очікуваному ?Рф max. табл. 1.

Таблиця 1 - Можливі збитки залежно від ступеня руйнувань

Ступені руйнувань	Слабкі	Середні	Сильні	Повні
Можливі збитки, %	10-30	30-50	50-90	90-100

У висновках указують:

1.Межа стійкості об'єкту;

2.Найуразливіші елементи об'єкту;

3.Характер і ступінь руйнувань, очікуваних на об'єкті від ударної хвилі ?Рфmax та можливий збиток;

4.Межа підвищення стійкості найуразливіших елементів об'єкту.

5.Заходи щодо підвищення стійкості:

підвищення міцності опорних конструкцій і перекриттів будівель шляхом установки додаткових колон, ферм, або підкосів;

розміщення устаткування на нижніх поверхах будівель, в підвалах і підземних спорудах, надійне закріплення його на фундаменті, установка спеціальних захисних кожухів або ковпаків;

прокладка комунально-енергетичних і технологічних мереж під землею;

створення резервних запасів палива, сировини, устаткування, контрольно - вимірювальної апаратури;

зміна відстані між промисловим і вибухонебезпечним об'єктами до безпечного рівня;

зменшення кількості вибухових речовин у сховищах.

3.2 Оцінка стійкості об'єкту до дії світлового випромінювання

Вражаюча дія світлового випромінювання ядерного вибуху визначається величиною світлового імпульсу, Ісв.

За показник стійкості об'єкту до дії світлового випромінювання приймається мінімальне значення світлового імпульсу, при якому може відбутися займання матеріалів або конструкцій будівель і споруд, внаслідок чого виникнуть пожежі на об'єкті. Це значення світлового імпульсу прийнято вважати межею стійкості об'єкту до дії світлового випромінювання Ісвlim.

Початкові дані:

потужність ядерного боєприпасу;

вид вибуху /наземний, повітряний/:

відстань від центру вибуху до об'єкту. R, км;

характеристика будівель і споруд;

вид виробництва, горючі речовини та матеріали що використовуються у технологічному процесі, вид готової продукції;

очікуваний ступінь руйнувань будівель і споруд від дії ударної хвилі.

Послідовність оцінки:

Визначити максимальний світловий імпульс Ісвmax та ?Рфmax, очікувані на об'єкті /Довідник, додаток 4.1/ за методикою, викладеною в п. 3.1.

Визначити ступені вогнестійкості будівель і споруд об'єкту /Початкові. дані. Довідник, додаток 6/.

Виявити матеріали елементів конструкцій будівель і споруд, що згорають, і визначити світлові імпульси, що викликають їх спалах / Довідник, додаток 5/.

Визначити категорію пожежної небезпеки об'єкту /Початкові. дані. /Довідник, додаток 2/.

Визначити межу стійкості об'єкту до світлового випромінювання по мінімальному світловому імпульсу, що викликає пожежу і зробити висновок шляхом порівняння Ісвlim з Ісвmax при Ісвlim < Ісвmax об'єкт не стійкий до світлового випромінювання.

Встановити ступінь руйнування об'єкту від ударної хвилі /Довідник, додаток. 2/. Якщо об'єкт не стійкий до дії повітряної ударної хвилі, то немає необхідності підвищувати його стійкість до світлового випромінювання.

Визначити зону пожеж, в якій опиниться об'єкт, виходячи із щільності забудови, очікуваного ступеня руйнування та Ісвmax.

Висновки:

очікувана величина Ісвmax і ?Рфmax.;

у якій зоні пожежі опиниться об'єкт;

межа стійкості об'єкту, Ісвlim і стан його стійкості до дії світлового випромінювання.

Підвищення стійкості об'єкту до дії світлового випромінювання доцільно до певної межі. Цією межею є величина світлового імпульсу на такій відстані від центру ядерного вибуху, на якому надмірний тиск ударної хвилі рівний межі стійкості будівель і споруд по ударній хвилі.

Іншими словами, будівлі і споруди повинні бути теплостійкими на тих відстанях, на яких під дію ударної хвилі вони зберігаються і продовжують функціонувати, або одержують не більше ніж середні руйнування.

3.3 Оцінка стійкості об'єкту до дії проникаючої радіації і радіоактивного забруднення

Джерелами радіоактивного забруднення є аварії на об'єктах ядерної енергетики з викидом радіоактивних речовин і застосування ядерної зброї.

Радіоактивне забруднення впливає на виробничу діяльність об'єкту шляхом дії на робочих і службовцях.

За критерій стійкості роботи промислового об'єкту в умовах радіоактивного забруднення приймається встановлена доза випромінювання (ДПР max), яку можуть одержати робочі і службовці за час роботи на зараженій місцевості.

Початкові дані:

потужність ядерного боєприпасу;

відстань від центру вибуху до об'єкту Rx, км;

швидкість і напрям середнього вітру.

Послідовність оцінки

1.Визначити максимальну дозу проникаючої радіації, ДПР max. і рівень радіації, очікуваної на об'єкті на одну годину після вибуху P1, виходячи з потужності ядерного боєприпасу. відстані від центру вибуху до об'єкту. R. швидкості і напряму вітру на об'єкт

2.Розрахувати дозу випромінювання ДРЗ, яку можуть одержати робочі і службовці за робочу зміну Троб = 12г., знаходячись на відкритій місцевості, у виробничих будівлях і в сховищах при часі початку опромінювання tП = 1г. і часу закінчення роботи tK = 13г; (tK= tП+Троб).



ДРЗ откр= 5 Р1(tП-0,2- tK-0,2)

Визначити дозу опромінення населення, яке знаходиться у приміщеннях або у захисних спорудах.

Д =ДРЗ откр/Косл.

Косл для виробничих будівель визначається залежно від їх конструкції /Довідник, додаток 3/

Косл для сховищ розраховується залежно від типу, умов їх розташування і товщини перекриття

Косл= КрЧ2h1/d1Ч2h2/d2

Де:

Кр - коефіцієнт умов розташування сховища (Табл. 11.3. с.123).

h1 - товщина першого шару перекриття сховища;

h2 - товщина другого шару перекриття сховища;

d1, d2 - товщина шару половинного ослаблення для матеріалів першого і другого шару перекриття сховища;

4.Визначити межу стійкості об'єкту до радіоактивного забруднення. Pіlim, при якому можлива виробнича діяльність двома повними змінами, тривалість робочого дня при якому персонал не одержить дозу випромінювання більш встановленої.

Pіlim = ДустЧ Косл /5 (tП-0,2- tK-0,2)

Де: Дуст - допустима (встановлена) доза випромінювання для працюючої зміни, з розрахунком, щоб вона не перевищувала допустимої норми одноразового опромінювання (50Р).

5. Порівняти Pіlim з Pimaxі визначити стан стійкості об'єкту до радіоактивного забруднення.

При Pіlim > Pimax об'єкт стійкий до РЗ, а при Pіlim < Pimax - не стійкий.

6.Встановити наявність на об'єкті матеріалів, приладів і апаратури, чутливих до проникаючої радіації і радіоактивного забруднення.

Висновки:

1.Зона РЗ, в якій опинився об'єкт і величина P1max. вплив дози проникаючої радіації на робітників і службовців.

2.Стан стійкості об'єкту до РЗ, умови захисту робочих і службовців під час роботи у виробничих будівлях протягом робочої зміни (встановлена та одержана дози випромінювання, межа стійкості об'єкту до РЗ).

3.Умови захисту робітників і службовців під час знаходження їх у сховищі протягом 12 годин (одержана і встановлені дози випромінювання).

4.Стійкість матеріалів, приладів і апаратури чутливих до проникаючої радіації і радіоактивного забруднення.

5.Заходи щодо підвищення стійкості:

підвищити ступінь герметизації цехів;

підготувати плівку (щити) для закриття віконних отворів у разі руйнування скла;

підготувати системи вентиляції до роботи в режимі очищення повітря від радіоактивного пилу:

розробити режими радіаційного захисту робочих і службовців.

4. Захист населення в надзвичайних ситуаціях

стійкість комунальний енергетичний надзвичайний

1. МЕТА, ПРИНЦИПИ І ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

1.1. Мета цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється з метою:

Реалізації державної політики, направленої на забезпечення безпеки і захисту населення і територій від негативних наслідків надзвичайних ситуацій в мирний час і в особливий період;

Подолання наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.

1.2. Принципи цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється на принципах:

1Гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я і їх майна.

2Добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я.

3Комплексного підходу до рішення завдань цивільного захисту.

4Створення системи раціонального пріоритету безпеки над економічною доцільністю, зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків.

5Територіальності та функціональної цілісності системи цивільного захисту.

6Мінімізації спричинення шкоди навколишньому середовищу.

7Гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту.

1.3. Завдання цивільного захисту

1Збір і аналітична обробка інформації про надзвичайну ситуацію.

2Прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій.

3Здійснення контролю у сфері цивільного захисту.

4Розробка і виконання законодавчих і інших нормативно-правових актів, у сфері цивільного захисту.

5Створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям.

6Розробка і виконання науково-технічних програм, направлених на запобігання надзвичайних ситуацій.

7Оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку.

8Організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної і іншої допомоги потерпілим.

9Проведення невідкладних робіт і ліквідації наслідків ЧС.

10Забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям.

11Надання оперативної допомоги населенню у разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.

12Навчання населення способам захисту і організація тренувань.

13Міжнародна співпраця у сфері цивільного захисту.

2. ОСНОВНІ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підлеглі їм сили і засоби, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, здійснюють наступні заходи:

1Оповіщення і інформування.

2Спостереження і лабораторний контроль.

3Укриття в захисних спорудах.

4Здійснення заходів щодо евакуації населення.

5Інженерний захист території.

6Медичний захист населення.

7Психологічний захист.

8Біологічний захист.

9Радіаційний і хімічний захист.

10Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.

Розглянемо основні способи захисту населення в НС

3.ОСНОВНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В НС

3.1. Оповіщення і інформування

Оповіщення і інформування включають:

- оперативне повідомлення населенню інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

- завчасне створення і організаційно-технічне поєднання локальних систем оповіщення і інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;

- централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення і інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності і підпорядкування у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Серед комплексу заходів щодо захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій особливо важливе місце належить організації своєчасного його оповіщення, яке покладається на органи ЦО.

Оповіщення організовується засобами радіо і телебачення. Для того, щоб населення вчасно включило ці засоби оповіщення, використовують сигнали транспортних засобів, а також переривисті гудки підприємств.

Завивання сирен, переривисті гудки підприємств і сигнали транспортних засобів - це попереджувальний сигнал «Увага всім!». Почувши цей сигнал, треба негайно включити теле- та радіоприймачі і слухати екстрене повідомлення місцевих органів влади або штабу ЦО.

Всі подальші дії визначаються їх вказівками.

При можливому землетрусі, зміст інформації може бути наступним:

«Увага! Говорить штаб ЦО. Громадяни! У зв'язку з можливим землетрусом виконайте наступні заходи безпеки: відключіть газ, воду, електрику, погасіть вогонь в печах. Оповістіть сусідів про одержану інформацію. Візьміть відповідний одяг, документи, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Надайте допомогу людям похилого віку і хворим. Займіть місце поодаль від будівель і ліній електропередач.

Знаходячись в приміщенні під час першого поштовху, встаньте в дверний або віконний отвір. Підтримуйте спокій і порядок. Будьте уважні до повідомлень штабу ЦО».

При виникненні загрози нападу супротивника місцевими органами влади і штабом ЦО за допомогою засобів масової інформації передаються населенню ухвали або розпорядження про порядок дій. З того часу радіоточки, телевізори повинні бути постійно включені для прийому нових повідомлень. У найкоротші терміни населення повинне вжити необхідні заходи захисту і включитися у виконання заходів, що проводяться ЦО.

Після сигналу «Увага всім!» може прослідувати і інша інформація, наприклад, про загрозу радіоактивного або бактеріологічного забруднення, що насувається. І в цих випадках буде передане коротке повідомлення про порядок дій і правила поведінки.

3.2. Спостереження і лабораторний контроль

Спостереження і лабораторний контроль включають:

1. створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавній і територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;

2. організацію збору, опрацьовування і передачі інформації про стан навколишнього середовища, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами і інфекційними мікроорганізмами.

3.3. Укриття в захисних спорудах

1. Для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом:

- комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для узгодженого розміщення в ньому споруд і приміщень для укриття населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель і споруд, які відповідають вимогам захисту;

- дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних і інших поглиблених приміщень;

- будівництва поглиблених споруд, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

- будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ і укриттів;

- будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

2. Фонд захисних споруд в мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб в порядку, який визначається органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Захисні споруди призначаються для захисту людей від наслідків аварій (катастроф) і стихійних бід, а також від вражаючих чинників ЗМУ і звичайних засобів нападу. Захисні споруди підрозділяються:

за призначенням:

для захисту населення;

для розміщення органів управління (КП, ПУ);

для медичних установ;

за місцем розташування:

вбудовані у будинки;

побудовані окремо;

метрополітени;

обладнані у гірських виробітках;

за термінами будівництва:

зведені завчасно;

швидко збудовані;

за захисними властивостями:

сховища;

протирадіаційні укриття (ПРУ);

прості укриття -- щілини (відкриті і перекриті).

3.3.1. Сховища

Сховища забезпечують найбільш надійний захист людей від всіх вражаючих чинників (високих температур і шкідливих газів в зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд і ін.), а також від ЗМУ та звичайних засобів нападу.

Сховища за своїми захисними властивостями діляться:

--за місткістю на:

малі (150--300 чол.)

середні (300--600 чол.)

великі (більше 600 чол.);

Сховища повинні зводитися з урахуванням наступних вимог:

Забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше двох діб.

Будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затопленню.

Бути віддаленими від ліній водостоку і напірної каналізації. Не допускається прокладка транзитних інженерних комунікацій через сховища.

Мати входи і виходи з тим же ступенем захисту, що і основні приміщення, а на випадок завалу -- аварійні виходи.

Сховища повинні бути обладнані:

вентиляцією;

санітарно-технічними пристроями;

засобами очищення повітря від PР, OР і БЗ.

Сховища складається з основних і допоміжних приміщень (мал. 5.1).

До основних відносяться:

приміщення для тих, що вкриваються;

пункт управління;

медичні кімнати.

в сховища лікувальних установ також можуть бути:

операційно-перев'язочні,

передопераційної стерилізації;

До допоміжних відносяться:

фільтровентиляційні приміщення (ФВП);

санітарні вузли;

захищені дизельні електростанції (ДЭС);

приміщення для зберігання продуктів харчування;

шлюзи-тамбура, тамбури

станція перекачування та приміщення для кисневих балонів

в сховищах лікувальних установ також

буфетні і санітарні кімнати.

Мал. 5.1. План сховища: 1- захисно-герметичні двері; 2 - шлюзові камери (тамбури); 3 -санітарно-побутові відсіки; 4 - основне приміщення для розміщення людей; 5 - галерея і оголовок аварійного виходу;

6 - фільтровентиляційна камера; 7-комора для продуктів харчування;

8 - медична кімната (приміщення 7 і 8 можуть не влаштовуватися

У приміщеннях для тих, що вкриваються норма площі на одну людину складає:

0,5м2 - при двох'ярусному,

0,4м2 - при триярусному розташуванні нар,

у робочих приміщеннях ПУ -- 2м2 на одного працюючого.

У приміщеннях встановлюються двох - або триярусні нари:

нижні -- для сидіння з розрахунку 0,45x0,45 м на людину

верхні -- для лежання з розрахунку 0,55x1,8 м на людину.

Кількість місць для лежання повинна складати:

20% місткості при двох'ярусному розташуванні нар і

30% місткості притулку -- при триярусному.

При висоті приміщень від 2,15 до 2,9м встановлюються двох'ярусні нари, а при висоті 2,9м і більш - триярусні.

Внутрішній об'єм приміщень повинен бути не менше 1,5м3 на людину.

Постачання сховища повітрям здійснюється за допомогою фільтровентиляційних систем

Система повітрязабезпечення повинна забезпечувати очищення зовнішнього повітря, та необхідний його обмін.

Система повітрязабезпечення сховища включає:

оголовки

повітря забори

проти вибухові пристрої

фільтри

вентилятори

пристрої регенерації і кондиціонування повітря

.гермоклапани (які можуть входити до складу фільтровентиляційних комплектів і агрегатів).

Режими вентиляції повітря

(Режим I) режим чистої вентиляції, коли повітря очищається тільки від пилу в проти пильних фільтрах;

(Режим II) режим фільтровентиляції, .коли повітря очищається від OР, PР, БЗ у фільтрах-поглиначах

(Режим III) У місцях, де можлива загазованість приземного шару повітря СДОР і продуктами горіння, в сховищах слід передбачати режим ізоляції і регенерації внутрішнього повітря і створення підпору.

Кількість зовнішнього повітря, що подається в сховища, приймається:

при режимі I від 8 до 13 м3/чол. в годину (залежно від того, в якій кліматичній зоні розташовано сховище).

при режимі II -- 2 м3/чол. в годину.

У сховища, розташованих в 3-й і 4й кліматичних зонах, де середня температура найжаркішого місяця складає відповідно 25...30°С і більш300С для режиму II допускається збільшення кількості повітря, що подається, до 10 м3/чол. в годину.

Електропостачання сховища необхідне для живлення електродвигунів системи забезпечення повітрям, відкачування фіскальних вод, освітлення і здійснюється від мережі міста (підприємства).

При неможливості використання електроенергії міської мережі в сховищах застосовуються захищені джерела електропостачання-- дизельні електростанції (ДЕС).

У сховищах без ДЕС передбачаються місцеві джерела освітлення (переносні електричні ліхтарі, акумуляторні світильники і ін.), а забезпечення повітрям здійснюється за допомогою електроручних вентиляторів.

Кожне сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управління підприємства і гучномовці, підключені до державної і місцевої радіотрансляційних мереж.

Водопостачання і каналізація сховища здійснюються на базі міських і об'єктових водопровідних і каналізаційних мереж. На випадок їх відключення або пошкодження створюються аварійні запаси води (з розрахунку 3л/чол. на добу) і аварійні резервуари для збору стоків.

Запас продуктів харчування створюється з розрахунку не менше ніж на дві доби для кожної людини, що укривається.

Опалювання сховища здійснюється від опалювальної мережі підприємства (будівлі) за самостійним відгалуженням, які можуть відключатися при заповненні сховища людьми.

Швидко збудовані сховища

При загрозі виникнення надзвичайної ситуації, коли не вистачає завчасно побудованих сховищ, будуються швидко збудовані сховища з готових будівельних елементів (збірного залізобетону, елементів колекторів інженерних споруд міського підземного господарства та ін.).

У них також повинні бути приміщення для тих, що вкриваються (висотою не менше 1,9м), місця для розміщення ФВУ простого або промислового виготовлення, санвузол, входи і виходи, аварійний вихід, аварійний запас води, та продуктів харчування.

Внутрішнє устаткування швидко збудованих сховищ таке ж саме, як і завчасно побудованих, але із спрощеними ФВУ.

Так:

фільтри в повітрозабірниках виготовляються з матерії-- для режиму чистої вентиляції та піщано-гравійні -- для режиму фільтровентиляції;

зв'язок -- телефонний і за допомогою репродукторів;

освітлення -- за допомогою електроліхтарів, аварійне-- за допомогою свічок.

Місткість швидко збудованих сховищ -- від 50 до 300 чоловік.

Будівництво швидко збудованих сховищ повинно плануватися наперед стосовно конкретних потреб того або іншого об'єкту і забезпечуватися необхідною документацією.

У сучасних містах є численні підземні споруди різного призначення, які можна використовувати як сховища після деякого їх дообладнання (установки захисно-герметичних пристроїв, устаткування системи фільтровентиляції та ін.) - До них відносяться: метрополітени, транспортні і пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель.

3.3.2. Протирадіаційні укриття

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості.

Крім того, вони забезпечують захист людей від проникаючої радіації і світлового опромінення ядерного вибуху та значно зменшують дію ударної хвилі вибуху.

До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди (завчасно або швидко), але і споруди господарського призначення (льох, підпілля, овочесховище та ін.), а також пристосовані під укриття, і звичайні житлові будови (мал. 5.2).

Рис.5.2. Пристосування під укриття підвалу(а) і льохи(б)

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом ослаблення радіації, який залежить від товщини захищаючих конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання.

Наприклад, підвали дерев'яних будинків ослабляють радіацію в 7-12 разів, а кам'яних -- в 200--300 разів.

У ПРУ місткістю понад 50 чоловік повинне бути не менше двох входів розміром 80x180 см, причому бажано, щоб вони були розташовані в протилежних кінцях укриття під кутом 90° один до одного.

ПРУ, або споруди, обладнані під укриття людей, можуть не мати системи забезпечення повітрям. Тому склад повітря в таких укриттях безперервно погіршується. Внаслідок цього перебування в них людей обмежується 4--6 годинами.

При переобладнанні різних споруд під ПРУ закладають віконні отвори (на всю їх товщину) цеглою або іншим рівноцінним матеріалом. Перекриття підсилюють шаром піску, шлаку або просто землі товщиною до 20см. Ретельно закладають тріщини, щілини, отвори в стінах, в місцях примикання віконних і дверних отворів.

Двері ретельно підганяють до її рами і оббивають щільною тканиною або повстиною. У тамбурі, обладнаному при вході, встановлюють додаткові двері або щільну завісу. Виступаючі частини стін обсипають ґрунтом. За можливістю обладнується один протічний і один витяжний короби (за відсутності засобів подачі повітря в укриття).

Для зберігання продуктів харчування і води в стінах ПРУ роблять ніші, частково або повністю обладнані захисними завісами. У цих випадках вода повинна зберігатися в термосах, що добре закриваються, баках та інших судинах, а їжа повинна бути щільно загорнена в целофанові або поліетиленові мішки (пакети). Слід мати на увазі, що за наявності РР, в укритті вживання їжі і води забороняється.

При вході в нього із заражених ділянок місцевості, для запобігання попаданню РР в ПРУ (сховище), необхідно перед тамбуром видалити радіоактивний пил з верхнього одягу і взуття (струшуванням, змітанням, протиранням щіткою, ганчірками і т. і.), в тамбурі обережно зняти одяг (засоби захисту) і взуття. Після цього можна входити в укриття.

У перші 3--5 години після початку радіоактивного забруднення вхідні двері і вентиляційні отвори повинні бути закриті. За цей час рівні радіації на місцевості різко знижуються, а радіоактивний пил в основному осідає.

Після закінчення 4-6 годин укриття необхідно провітрити. Але не слід влаштовувати протяги. На період провітрювання особовий склад, що знаходився в укритті, надівши засоби захисту, виходить на 15--20хв. з укриття. На цей час відкриваються вентиляційні засувки. Якщо рівень радіації на місцевості достатньо високий, то під час провітрювання люди можуть залишитися в засобах захисту органів дихання в укриттях.

В укриттях місткістю більше 50 чоловік встановлюється примусова вентиляція з ручним або електричним приводом.

Кожні 2--3 доби всі поверхні і предмети в ПРУ необхідно протирати вологою ганчіркою, а підлогу постійно підтримувати у вологому стані.

3.3.3. Укриття простого типу

У системі захисту населення особливо важливе значення має будівництво простих укриттів типу щілин. Щілина є простою по конструкції масовою захисною спорудою, будівництво якої може бути виконано населенням за короткий строк. Щілина може бути відкритою або перекритою.

Відкрита щілина знижує вражаючу дію ударної хвилі, світлового випромінювання і ПР в 1,5 - 2 рази, а дози випромінювання від радіоактивного забруднення в 2-3 рази (без дезактивації щілини) і до 20 разів (після дезактивації щілини).

Перекрита щілина знижує поразку від УХ в - 2,5-3 рази, а дозу випромінювання від радіоактивного забруднення в 40-50 разів.

Щілина на 20-40 чоловік відривається у вигляді декількох прямолінійних ділянок, розташованих під прямим кутом один до одного. Довжина кожної ділянки не більше 10 і, а довжина щілини визначається з розрахунку не менше 0,5-0,6 м на одну людину при загальній місткості не більше 40 чоловік. Нормальна місткість щілини--10-15 чоловік.

Мал. 5.3. Перекрита щілина (розміри дані в сантиметрах)

Входи в щілину влаштовують під прямим кутом до першої прямолінійної ділянки, при цьому в щілинах місткістю до 20 чоловік роблять один вхід, а більше 20 -- два на протилежних кінцях. Уздовж однієї із стін влаштовують лаву для сидіння, а в стінах--ніши для зберігання продуктів та бочок з водою.

Надалі захисні властивості щілини повинні підвищуватися і доводитися до рівня ПРУ.

Служба сховищ і укриттів ЦО об'єкту розробляє необхідні плануючі документи та розподіляє захисні споруди за певним цехом чи відділом, виходячи із чисельності робочих і службовців у них.

Захисні споруди обслуговуються спеціальними формуваннями, особовий склад яких готує споруди до прийому людей, організовує їх заповнення, забезпечує правильну експлуатацію.

При загрозі виникнення надзвичайної ситуації формування готують захисні споруди до прийому тих, що вкриваються, а з надходженням сигналів сповіщення стежать за його рівномірним заповненням, після чого закривають всі входи і перемикають систему повітря забезпечення на режим фільтровентиляції.

3.4. Здійснення заходів щодо евакуації населення

1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення в зонах, безпечних для мешкання.

2. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться в районах виникнення стихійної біди, якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей.

3. У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

4. Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України у випадку:

- небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

- загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним підходом проривної хвилі;

- виникнення загрози для життя і здоров'я населенню, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації воєнного характеру.

5. Часткова евакуація населення у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлене законом.

6. Під час проведення часткової або загальної евакуації в першу чергу підлягають евакуації:

не зайняте у виробництві і сфері обслуговування населення;

студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків;

пенсіонери і інваліди, які містяться в будинках для осіб похилого віку разом з викладачами і вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.

7. Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивозу основної його частини наявним транспортом.

8. З метою запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей під час евакуації здійснюється:

- планування евакуації населення;

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;