Система соціально-психологічного забезпечення функціонування аеромобільних військових підрозділів в умовах збройних конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика дослідження

Актуальність проблеми. Формування теорії та практики соціально-психологічного забезпечення функціонування військ в умовах сьогодення являється закономірним результатом розвитку соціальної психології стосовно застосування воєнних підрозділів у збройних конфліктах. Наукове знання, для того щоб втілитися в соціальну практику і стати елементом людської діяльності, повинно створити своєрідний механізм такого переходу - технологію. Остання, базуючись на виявлених наукою знаннях про закономірності функціонування об'єктів свого впливу, формує систему технологічних засобів, процедур, операцій і способів, чітку послідовність й якісно-кількісну визначеність їх застосування з метою бажаного перетворення цих об'єктів.

Актуальність проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування учасників бойових дій у локальних воєнних конфліктах зумовлена об'єктивними обставинами.

По-перше, характер політичних, економічних і соціальних процесів у світі свідчить про те, що практично завершено перехід від двосторонньої до багато-полюсної системи силового протистояння. «Холодне» протиборство двох світових систем трансформувалося в безліч «гарячих» осередків пульсуючої конфліктності, які готові в будь-який момент перерости в локальні воєнні конфлікти. За останні шість десятиліть на планеті відбулося 263 збройних подій подібного роду.

По-друге, досвід участі іноземних військ у воєнних подіях останнього часу переконливо підтверджує той факт, що без системи всебічного, організованого на єдиних методологічних і організаційних принципах соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів, - вкрай складно досягти високої бойової активності воїнів і ефективного розв'язання ними бойових завдань у локальних воєнних конфліктах.

По-третє, офіційне проголошення і практичне будівництво нового виду забезпечення бойових дій військ - морально-психологічного - вимагає активного наукового дослідження його складових, і в першу чергу, стрижневого компонента, яким є соціально-психологічне забезпечення функціонування учасників бойових дій у збройних конфліктах.

По-четверте, наявна багаторічна практика соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності свідчить про те, що воно є ефективним засобом розв'язання багатьох соціальних і психологічних проблем.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Очевидною є потреба науково-прикладного осмислення й оцінки особливостей прояву і функціонування в збройних конфліктах психіки особистості й структурних елементів воєнних колективів, вироблення вивірених рекомендацій щодо корекції психічних станів у особового складу підрозділів аеромобільних військ (далі АМВ). Це розв'язання вкрай необхідно, тому що теорія і практика розробки даної проблеми не відповідає зростаючій її нагальній потребі. Кількість публікацій із загальних проблем локальних воєнних конфліктів і питань, пов'язаних з їх психологічною складовою, за період з 1980 року (початок активних бойових дій радянських військ в Афганістані) по 2005 рік поступово зростає (В.Бухтояров; Р.Абдурахманов; С.Захарик; П.А. Корчемний; Л.Китаєв-Смик; А.Крохмальов; А.Кучері; В.Місюра; І.Соловйов, В.Попов; В.Раздуєв).

Рядом авторів (С.Виборнов; Н.Данілов; А.Єгоров; А.Краснов; В.Місюра; Б.Михайлов; С.Модестов; Н.Новічков, А.Соколов; М.Плотніков; А.Позняков; В.Ращупкін; Д.Черешкін; А.Черкасов; Є.Шаламберідзе) вивчалася роль, специфіка організації й здійснення інформаційно-психологічного протиборства в локальних воєнних конфліктах.

На даний час у психологічній літературі немає фундаментальних праць, які б давали комплексний аналіз проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів у збройних конфліктах і здатні були б виступити як теоретичний і методологічний підхід організації і здійснення цієї діяльності підрозділів АМВ. Наявні ж дослідження виконано на базі різних методологічних підходів, що створює труднощі для використання їхніх висновків і положень у практиці бойової підготовки військ. Внаслідок цього, ефективність практичних рекомендацій, що запропоновані вченими для розв'язання психологічних проблем бойової діяльності, не завжди дозволяє органам військового управління приймати компетентні, з психологічної точки зору, рішення.

Разом з тим є всі підстави для розробки методологічної основи психоло-гічного забезпечення бойових дій. З одного боку, в наявних працях (М.Дьяченка; М.Коробейнікова; П.Корчемного; В.Сисоєва; А.Ответчикова; А.Столяренка; М.Феденка та ін.) вироблено фундаментальні положення для розуміння психологічної реальності сучасної війни. Ці положення отримали подальший розвиток у процесі наукового розроблення таких прикладних проблем військової психології, як психологічна підготовка військ до активних бойових дій, психологія бойового управління, раптовості й ризику, психологічна реабілітація учасників бойових дій (А.Я.Анцупов; Г.В.Гнєздилов; С.І.Дудін; А.І.Омелькін; У.Е.Попов; В.В.Сисоєв; Г.В.Ложкін; О.П.Макаревич; В.В.Ягупов).

З іншого боку, у дослідженнях Д.В.Гандера, О.І.Жданова, Л.Ф.Желєзняка, А.Д.Індюченка, П.А.Корчемного, В.М.Селезньова, В.Г.Черницького, В.Т.Юсова та інших пропонуються підходи щодо потреб бойової та повсякденної практики підрозділів АМВ у рамках психологічного забезпечення їх діяльності.

Нагальна потреба бойової практики військ у науково обґрунтованих психологічних рекомендаціях, з одного боку, і відсутність цілісної методологічної концепції комплексного соціально-психологічного забезпечення бойових дій особового складу підрозділів АМВ у локальних воєнних конфліктах - з іншого, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Система соціально-психологічного забезпечення функціонування аеромобільних воєнних підрозділів в умовах збройних конфліктів».

Дисертантом сформульована наукова проблема роботи, яка полягає у розробленні системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ Збройних Сил України у збройних конфліктах на сучасному етапі розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною планів наукової та науково-технічної діяльності Національної академії оборони України (НАОУ) та Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України (НДЦ ГП ЗСУ) у сфері дослідження психології.

Для підготовки дисертації базовими стали науково-дослідні роботи, що виконувалися НДЦ ГП ЗСУ за темами: «Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил) у воєнний час» (шифр «МПЗ-2»), в якій дисертантом виконано підрозділ 3.1.5 «Основні напрями, форми і методи функціонування органів МПЗ щодо ефективного впровадження заходів протидії психологічного впливу противника в бойових умовах (на стратегічному, оперативному, тактичному рівнях)» та «Морально-психологічне забезпечення миротворчих операцій» (шифр «Миротворець»), в якій дисертантом виконано підрозділ 1.9 «Загальні проблеми морально-психологічної підготовки особового складу миротворчих підрозділів у системі підготовки військових частин», підрозділ 3.2 «Досвід і проблеми морально-психологічного забезпечення участі підрозділів ЗС України у міжнародних миротворчих операціях», підрозділ 3.3 «Практичні засоби підвищення морально-психологічної готовності військовослужбовців миротворчих підрозділів Збройних Сил України».

Об'єкт дослідження - соціально-психологічні аспекти функціонування військових підрозділів у сучасних збройних конфліктах.

Предметом дослідження є особливості соціально-психологічного забезпечення функціонування особового складу підрозділів аеромобільних військ на різних етапах розвитку збройних конфліктів.

Мета дослідження полягає в розробці системи соціально-психологічного забезпечення функціонування військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність соціально-психологічного функціонування учасників бойових дій у збройних конфліктах можна суттєво підвищити завдяки впровадженню системи соціально-психологічного забезпечення учасників бойових дій, яка передбачає:

- спирання на загальний методологічний підхід ефективного застосування технологій управління психологічним потенціалом військовослужбовців;

- визначення загальних концептуальних технологічних засад соціально-психологічного забезпечення функціонування військовослужбовців підрозділів АМВ у збройних конфліктах;

- застосування спеціальної та загальної психологічної підготовки особового складу АМВ під час професійної підготовки;

- надання психологічної допомоги учасникам бойових дій з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей, а також конкретних умов та етапів навчальної та бойової діяльності.

Соціально-психологічне забезпечення є ефективним тоді, коли воно здійснюється повноцінно на стратегічному (збройні сили, держава, група держав), оперативному (угруповання військ) і тактичному (військове з'єднання, частина) рівнях, безупинно на всіх етапах бойової діяльності (від «входу» до «виходу»), у науковій (методологічній та прикладній) і практичній сферах. Соціально-психологічне забезпечення спрямоване як на розвиток психологічних можливостей воїнів, так і на оптимізацію навколишнього середовища, будується з урахуванням психологічної специфіки бойових дій військ у локальних воєнних конфліктах, дотримання принципів гуманізму, системності, безперервності, матеріально-технічної оснащеності.

Соціально-психологічне забезпечення є ефективним за умов переведення потенційного психологічного ресурсу військовослужбовця в реальний. При цьому можуть використовуватись різні механізми, а саме: а) спонтанні, засновані на емпіричному досвіді і методі «спроб і помилок», б) цілеспрямовані, що будуються на чіткому врахуванні психологічних закономірностей поведінки воїнів у бою й особливостей конкретних бойових дій.

Відповідно до поставленої мети й висунутої гіпотези визначено основні завдання дослідження:

проаналізувати сучасні вітчизняні й зарубіжні погляди на стан проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування учасників бойових дій, визначити рівень її розробленості;

здійснити системний теоретичний аналіз змісту, структури, методології соціально-психологічного забезпечення функціонування особового складу АМВ у збройних конфліктах;

визначити психологічні особливості і значення впливів специфіки соціально-психологічного функціонування підрозділів АМВ на психіку військовослужбовців;

з'ясувати сутність і зміст системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів АМВ у локальних воєнних конфліктах;

дослідити ефективність технологій та механізмів управління психологічним потенціалом учасників збройних конфліктів;

встановити сутність, принципи та методи практичного застосування розробленої системи соціально-психологічного забезпечення функціонування військових підрозділів у збройних конфліктах;

розробити систему і перевірити ефективність технологій соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів АМВ у збройних конфліктах;

сформулювати науково обґрунтовані методичні положення соціально-психологічного забезпечення ефективності функціонування учасників бойових дій у збройних конфліктах (видати методичні рекомендації).

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: Воєнна доктрина України, Концепція морально-психологічного забезпечення військ (сил) ЗС України та положення сучасної психологічної науки: положення про системний характер і єдність вищих форм діяльності та поведінки особистості (С.Л.Рубінштейн, Л.С.Виготський, В.Т.Циба, М.І.Пірен); про закономірності психічного і особистісного розвитку (С.Д.Максименко, А.Маслоу); про психологічну готовність особистості до діяльності, психологічне забезпечення діяльності (Р.Бендлер, О.М.Леонтьєв, В.А. Бодров, Г.В.Ложкін; М.С.Корольчук, П.П Криворучко, О.П.Макаревич, В.М.Крайнюк, В.В.Стасюк, М.М.Дорошенко, О.А.Блінов, Г.С.Нікіфоров, М.А.Дмітрієва).

Методи дослідження. Методологічний комплекс роботи включає сукупність конкретних засобів, що застосовуються для досягнення методичного задуму дослідження: різні види опитування учасників бойових дій, експертів і інших категорій військовослужбовців (анкетування, бесіди); включене спостереження; вивчення літератури і документів; аналіз результатів діяльності; психологічний експеримент; методи статистичної обробки даних тощо.

Дослідження проведене в чотири етапи.

Перший етап (вересень 1999 - листопад 2000 рр.) був присвячений орієнтуванню автора в теоретичних і методологічних аспектах проблеми, визначенню об'єкта, предмета і методичного задуму дослідження, напрацюванню гіпотетичної моделі соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ.

Другий етап дослідження (листопад 2000 - лютий 2002 рр.) включав поглиблене вивчення психологічних закономірностей поведінки військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ на полі бою, виявлення основних психологічних проблем, пов'язаних з організацією активних бойових дій особового складу, побудову концептуальної моделі соціально-психологічного забезпечення бойових дій.

Третій етап дослідження (лютий 2002 - березень 2004 рр.) полягав в експериментальній перевірці теоретичної концепції соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ у ході дослідницьких навчань з науково-педагогічними працівниками гуманітарного факультету НАОУ, військовослужбовцями підрозділів аеромобільних військ м. Болград та м. Житомир.

На четвертому етапі (квітень 2004 - жовтень 2004 рр.) було досліджено психологічну специфіку локальних війн і збройних конфліктів, уточнено методологію соціально-психологічного забезпечення бойових дій військовослуж-бовців підрозділів аеромобільних військ у воєнних подіях подібного роду. Проаналізовано більше 500 літературних і документальних джерел, що відображають специфіку локального воєнного конфлікту.

До обстеження залучено 550 військовослужбовців, що брали участь у бойових діях, підготовці військ, здійсненні реабілітаційних заходів, дослідницьких навчаннях тощо, включаючи службу в Республіці Афганістан та Іраку.

У цілому дослідження носить квазіекспериментальний характер, тому що не всі змінні через їхню складність піддаються надійному контролю.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

розроблено системне, концептуальне бачення соціально-психологічного забезпечення як наскрізної технології, що дозволяє вирішувати соціально-психологічні проблеми, характерні для бойових дій особового складу підрозділів аеромобільних військ у локальних війнах і збройних конфліктах;

систематизовано і узагальнено досвід дослідження і практичного здійснення елементів соціально-психологічного забезпечення функціонування військовослуж-бовців у збройних конфліктах;

збагачено і розширено зміст методологічних принципів системного підходу до аналізу психологічних явищ, що дозволяє розглядати і будувати соціально-психологічне забезпечення комплексно, досягати єдиного розуміння його цілей, завдань, форм і методів;

виявлено психологічну специфіку бойових дій особового складу підрозділів аеромобільних військ, особливості змісту психологічного потенціалу учасників локальних війн і збройних конфліктів, психологічні механізми оптимізації психологічної підготовки військовослужбовців;

уточнено і доповнено поняттєвий апарат, що застосовується у теорії та практиці соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ;

подальшого розвитку набули основні напрями удосконалення процесу збереження психічного здоров'я особового складу у збройних конфліктах.

Теоретична значимість дослідження полягає: у розширенні знань про механізми соціально-психологічного функціонування підрозділів аеромобільних військ та управління психологічним потенціалом учасників збройних конфліктів; про особливості психологічного впливу факторів сучасного бою на психіку людини, специфіку її функціонування в цих умовах у підрозділі; в уточненні змісту та структури системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах; у розробленні та емпіричній перевірці методів професійно-психологічної діагностики та методів психокорекції функціонування учасників у бойових діях; в обґрунтуванні методів психологічної корекції та реабілітації учасників бойових дій; у розширенні теоретичних засад і методів спеціальної та загальної психологічної підготовки до функціонування військовослужбовців у збройних конфліктах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що представлено науково перевірені дані, які розкривають психологічну специфіку збройних конфліктів, що дозволяє проектувати, будувати і створювати своєрідні системи соціально-психологічного забезпечення бойових дій підрозділів аеромобільних військ у локальних війнах і збройних конфліктах; запропоновано концепцію соціально-психологічного забезпечення бойових дій особового складу підрозділів аеромобільних військ, що дає можливість на практиці реалізувати єдність у розумінні цілей, задач, засобів і методів цієї діяльності, наступність зусиль, затрачених командирами, штабами, органами з гуманітарних питань та соціального захисту військовослужбовців.

Вірогідність здобутих результатів дослідження забезпечувалась теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, послідовною реалізацією системного підходу; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті й завданням; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, обробкою даних за допомогою методів математичної статистики; реалізацією основних розробок і рекомендацій у процесі спеціальної та професійної підготовки особового складу підрозділів аеромобільних військ до участі у локальних війнах та збройних конфліктах сучасності та позитивними наслідками їх впровадження.

Особистий внесок здобувача. Фактичні результати та висновки дисертацій-ного дослідження отримані автором особисто. Розроблено та запропоновано систему соціально-психологічного забезпечення функціонування військових підрозділів у збройних конфліктах. Поглиблено теоретичне розуміння визначень та понять системи соціально-психологічного забезпечення функціонування військових підрозділів у збройних конфліктах.

У статті «Морально-психологічний стан особового складу як критерій ефективності морально-психологічного забезпечення застосування військ» внесок автора полягає в оцінці морально-психологічного стану особового складу та визначені факторів, що складають його структуру в умовах підготовки до ведення бойових дій.

У статті «Психологічна робота в бойових умовах» внесок автора полягає в організації психологічної роботи в бойових умовах, а також вивчення досвіду реабілітаційних заходів, що проводились з ветеранами війни, які зазнали бойових психічних травм. Розкриті можливості психологічних заходів щодо повернення постраждалих до умов нормального життя.

У статті «Основні напрямки воєнно-соціальної роботи в період ведення бойових дій» внесок автора полягає у розкритті мети, завдань і основних напрямів воєнно-соціальної роботи в умовах бойового застосування військ.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено і схвалено на засіданні кафедри психології НАОУ. Основні положення дослідження було використано у доповідях, повідомленнях і виступах на наукових семінарах і конференціях «Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України: сутність, зміст, методика організації» (Київ, 28 березня 2002 р.), «Система морально-психологічного впливу на особовий склад Збройних Сил України: тенденції розвитку» (Київ, 28 квітня 2003 р.), «Стан та тенденції розвитку системи морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) в умовах реалізації концепції гуманітарного та соціального розвитку» (Київ, 2 квітня 2004 р.), «Система морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил): сучасний стан та перспективи розвитку» (Київ, 11 квітня 2005 р.), при підготовці навчальних посібників «Виховна робота в підрозділі» (2000 р.), «Виховна робота: методологія, організація і методика. Частина 1» (2002 р.), «Словник-довідник з проблем морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування військ (сил)» (2002 р.), «Морально-психологічне забезпечення підготовки і ведення бойових дій. Частина 1, 2» (2003 р.), «Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу. Частина 1, 2» (2003 р.). Основні висновки дисертації автор доповідав на науково-методичних семінарах докторантів і ад'юнктів НАОУ (2002-2005 рр.), засіданнях кафедр психології та морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) НАОУ, а також відділу проблем морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування військ (сил) Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України (2001-2005 рр.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 34 працях, з них 26 написані без співавторів, у тому числі: 1 монографія, 7 навчальних посібників; 24 статті у збірниках наукових праць, затверджених ВАК України; 3 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Кандидатська дисертація та тему: «Формування емоційної стійкості у воїнів-десантників в умовах сучасного бою» була захищена у 1999 році. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 377 сторінках. Ілюстрований матеріал подано у 33 таблицях, 23 рисунках і 5 додатках на 62 сторінках. Список використаних джерел складається з 513 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, його методологічну основу та методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію дисертації та впровадження результатів у практику.

У першому розділі «Соціально-психологічне забезпечення професійної діяльності у психологічній науці та практиці» розкрито загальні підходи щодо аналізу сутності та змісту соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності особистості. Описуються основні історичні етапи становлення даної проблематики в психологічній літературі.

Аналіз психологічних джерел свідчить про те, що ідея комплексного психологічного забезпечення різних видів діяльності свою першооснову черпає з робіт «психотехніків», що належить до початку XX століття. Саме тоді термін «психотехніка» був уведений У. Штерном для позначення будь-якої практики впливу на людську психіку і керування нею. Пізніше Г. Мюнстерберґ назвав психотехнікою всю сукупність ідей про практичне застосування психології до завдань культури.

Розвиток поняття «соціально-психологічне забезпечення професійної діяльності» пройшов ряд етапів, але й на сьогодні даний процес ще не завершився. Широкий дослідницький інтерес проблема психологічного забезпечення викликає на різних рівнях наукового пізнання: філософському, психологічному, спортивному, професійному, військовому, загальному та конкретно-науковому, що вказує на її значимість. Вченими підкреслюється значення психологічного забезпечення людської діяльності, яке визначається як найважливіша функція психологічної науки - служити потребам людей і суспільній практиці (Г.Никіфоров, М.Суходольський, Е.Дубовська, Л.Е.Орбан-Лембрик).

Становлення і розвиток наукових поглядів щодо психологічного забезпечення бойових дій має столітню історію, в якій виділяється п'ять основних етапів: перший - кінець ХІХ - 30-і роки ХХ століття; другий - кінець 30-х - початок 60-х років; третій - початок 60-х - середина 80-х років; четвертий - середина 80-х років - 90-ті роки; п'ятий - кінець ХХ - початок ХХІ століття.

Перший етап характеризувався різким посиленням уваги воєнних учених, командирів, медичних працівників, психіатрів до проблем психології бойових дій військ, появою систематизованих уявлень про шляхи використання психологічних знань у військовій справі (Г.Е.Шумков, М.А.Корф, М.М.Головін, К.М.Вольф).

У рамках другого етапу узагальнюється та накопичується досвід психо-логічного забезпечення, виділяються основні практично значущі положення (К.К.Платонов, Н.А.Коновалова, С.Л.Рубінштейн, А.С.Прангішвілі, О.Р.Лурія, О.М.Леонтьєв, М.П.Коробейніков), що дозволило створити теоретичну базу для подальшого будівництва збройних сил і бойового застосування частин і підрозділів з урахуванням закономірностей функціонування людської психіки і групової психології.

Третій етап в цілому присвячений психологічній підготовці військ щодо ведення бойових дій. Досягнуто істотних теоретичних результатів, започатковано спроби технологізації психологічної роботи (С.Л.А.Маршалл, П.Х.Мокора, Р.У.Сторм). Однак поза полем зору вчених залишилося питання психологічного супроводу дій особового складу в бойовій обстановці і вирішення подальших психологічних завдань.

На четвертому етапі у розвитку теорії та практики психологічного забезпечення бойових дій військ гостро постали проблеми бойової практики військ (О.В.Ответчиков, М.Ф.Феденко, Л.Ж.Желєзняк). Розробляються питання психологічного забезпечення безаварійності польотів космонавтів (В.Т.Юсов), оптимізації професійної діяльності льотчиків (Д.В.Гандер) та ряд інших спеціалізованих напрямків, не пов'язаних напряму з бойовими діями.

У рамках п'ятого етапу психологічне забезпечення розглядається як єдність безперервного аналізу і психологічного впливу на військовослужбовців і середовище їх бойової діяльності (В.М.Селезньов, В.В.Сисоєв, А.І.Гончаров, В.Е.Попов, М.І.Пірен, П.А.Корчемний, А.Г.Караяні). Це положення має методологічне значення для побудови концепції психологічного забезпечення бойових дій військ.

При розгляді проблеми соціально-психологічного забезпечення особлива увага нами приділена функціонуванню воєнних колективів під час ведення бойових дій в арміях іноземних держав. Загалом більшість зарубіжних психологів основними напрямками психологічного забезпечення бойових дій військ вважають такі: розробку і модифікацію тестів відбору (Р. Йеркс, У. Хантер); тестування і добір військовослужбовців, їхнє правильне розміщення (Я.А Грель, Р. Йеркс, У. Хантер, Л. Люнгберг); розробку навчальних програм (Р. Йеркс); вивчення морально-психо-логічного стану особового складу (Н. Коупленд, Р. Йеркс, У. Хантер); психологічну підготовку військовослужбовців, забезпечення їх незалежної мотивації (Д.Берк, Р. Рігг, Р.У. Сторм); клінічну і консультаційну роботу, надання психологічної допомоги учасникам бойових дій (Р.А. Габріель, Л. Люнгберг); дослідження психологічних прийомів ведення бойових дій (Р.А. Габріель, П. Лайнбарджер); вивчення взаємин військовослужбовців у воєнних підрозділах та оптимізацію цих взаємин (Я. Агрель, Н. Коупленд, С.Л.А. Маршалл, Р.Д. Хукер); психологічний вплив на противника (Р. Йеркс, Д.Б. Джонс); лікування психологічних і посттравматичних стресових розладів (Г.Л. Беленки, М. Горовіц, Л. Інгрем, Д. Лінді, Е. Кріс, Р.І. Снайдер); розробку, впровадження і застосування технічних, фармакологічних і інших засобів, що розширюють психофізіологічні можливості людини-воїна (Р.А. Габріель, Л. Люнгберг, Ж.М. Фоверж).

На основі аналізу науково-психологічної літератури ми дійшли висновку, що психологічне забезпечення бойових дій як галузь теоретичних знань і елемент бойової діяльності військ - закономірний результат розвитку військової психології, більш глибокого її проникнення в практику. В умовах сьогодення цей вид забезпечення покликаний усіляко сприяти розширенню психологічних можли-востей людини-бійця, збереженню його психічного здоров'я в екстремальній обстановці сучасного бою.

У другому розділі «Методологічні основи соціально-психологічного забезпечення функціонування особового складу підрозділів аеромобільних військ» відображено логіку організації наукового дослідження, розглянуто сутність і зміст психологічного потенціалу учасника бойових дій, розкрито систему соціально-психологічного забезпечення, яке розглядається як технологія управління психологічним потенціалом військовослужбовців аеромобільних військ.

На рівні загальної методології в основу дослідження покладене вчення про психічний зміст людини (В.Т.Циба, В.В.Москаленко). Психіка людини, психологія колективу перебувають у безупинному розвитку, що обумовлюється як зміною внутрішніх елементів (стан здоров'я, настрій, ставлення до оточення, колективна думка, характер взаємин у групі, наявність досвіду діяльності та ін.), так і зовнішніх обставин (умови виконання діяльності, її матеріальна забезпеченість тощо). Важливою методологічною умовою дослідження є з'ясування сутності збройних конфліктів, уточнення вихідних категорій і термінів.

Відповідно до зазначеної логіки розроблено загальну методику дослідження психологічного потенціалу учасника бойових дій. Структурно психологічний потенціал особистості військовослужбовця включав три ключових елементи: індивідуально-особистісний, психосоціальний, психоенергетичний.

Вивчення психологічного потенціалу військовослужбовця дозволило нам подолати розходження у поглядах воєнних вчених і практиків на предмет і мету соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ, поєднати фактори, що обумовлюють активність воїнів у бойовій обстановці, в єдиний комплекс.

Як своєрідний потенціал військовослужбовця виступає емоційний настрій товаришів по службі, доступні для наслідування раціональні моделі їх поведінки в критичних ситуаціях, напрям спонукання з їх боку, надана ними інформація, санкції за пасивність, перебування поруч у небезпечній ситуації, необхідність піклуватися про товаришів.

Розкрито зміст «психологічної сили», якою володіє у бойовій обстановці особистість командира. Довіра підлеглих до командира є першою умовою високого морального духу військ. Нами встановлено, що навіть тоді, коли віра в справедливість війни падає, рівень морально-психологічного стану військово-службовців може залишатися високим, якщо солдати зберігають віру в свого командира. Про це також свідчать результати бесід з ветеранами бойових дій радянських військ в Афганістані.

Встановлено, що психологічний потенціал військовослужбовця в різний час є різним за обсягом, якісним станом і ступенем відповідності меті бойових дій. При цьому він може: а) бути невідомим самому військовослужбовцю й оточенню; б) не повною мірою відповідати вимогам бойової діяльності; в) свідомо чи неусвідомлено замінятися квазіресурсом (наркотики, алкоголь, «загороджувальні» загони тощо); г) піддаватися виснаженню в процесі діяльності і дезорганізації внаслідок цілеспрямованого психологічного впливу противника, втрачатися і руйнуватися; д) стати неактуальним, неадекватним до нових соціально-діяльних умов; е) цілком відповідати вимогам умов бойового завдання.

Специфіка збройних конфліктів, зокрема особливості тактичних і ергономічних характеристик діяльності підрозділів аеромобільних військ, обумовлюють змістовну своєрідність системи функціонування психологічного потенціалу. Виявлення цієї своєрідності і подальше її врахування при організації функціонування особового складу в бойових діях - неодмінні умови його високої ефективності.

У третьому розділі «Дослідження механізмів управління психологічним потенціалом учасників локальних воєнних конфліктів» описано емпіричне дослідження щодо виявлення психологічної специфіки бойових дій підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах.

Вирішення даного завдання здійснювалося в два етапи. На першому етапі проведено аналіз психологічних особливостей бойових дій частин підрозділів аеромобільних військ у локальних воєнних конфліктах.

У ході другого етапу досліджувався досвід діяльності командирів, штабів, органів гуманітарної політики щодо оптимізації соціально-психологічного забезпечення бойової діяльності військовослужбовців аеромобільних військ і психологічний механізм, що лежить в основі такої оптимізації. Під психологічним механізмом оптимізації соціально-психологічного забезпечення розуміється сукупність психологічних явищ, процесів, засобів, впливів, що сприяють ефективному функціонуванню базового потенціалу військовослужбовця. В основу дослідження покладено уяву про трикомпонентну структуру психологічного потенціалу військовослужбовців, що включає індивідуально-психологічний, соціально-психологічний і психоергономічний потенціали.

Виявлено, що під впливом факторів бою 90% військовослужбовців відчувають страх, 25% - блювоту, 20% - розлади шлунку й виділення сечі. Після закінчення виконання бойових завдань у Лівані майже у 50% військовослужбовців спостерігалися важкі психічні розлади.

Встановлено, що навіть у мирний час порушення психіки зустрічаються у 6% солдатів і офіцерів. Аналізуючи війни на Близькому Сході 1973-го і 1982-го років, можемо відмітити, що відношення психічних втрат до кількості поранених відповідно складає 26 : 100 і 23 : 100. В обох війнах бойовий стрес (стан напруги людини, який виникає під впливом обстановки бою) знижував боєздатність і призводив до психічних травм.

Вивчення соціально-психологічних факторів бойових дій, що безпосередньо впливають на психіку військовослужбовців дозволило поділити їх на дві групи факторів: об'єктивні (особливі умови бойових дій, сильні подразники обумовлені самим процесом збройного протиборства) і суб'єктивні (навколишнє середовище, що індивідуально переживається як загрозливе, особливості психофізіологічного розвитку сприймання та відображення об'єктивної дійсності). Доведено, що вплив комплексу цих факторів, які перебувають у тісному взаємозв'язку, є соціально-психологічним феноменом, який сприймається особистістю військовослужбовця як екстремальний і надекстремальний.

Загальна адаптація до факторів зовнішнього середовища в умовах Республіки Афганістан проходила протягом двох місяців. За цей час військовослужбовець звикався з думкою про реальність того, що відбувається, проходив стабілізацію психофізіологічних реакцій, знижувалася особиста тривожність, витіснялися негативні переживання, що накопичилися в період підготовки і були пов'язані з неясністю небезпеки.

Повна адаптація на основі реальної участі в боях, корекція своїх військово-професійних та спеціальних умінь, адаптація через регулювання психічних станів (тривоги, страху), накопичення досвіду подолання екстремальних ситуацій, підвищення регулятивних функцій психіки, отримання соціальної підтримки у зв'язку із утвердженням в колективі і з появою міжособистісних зв'язків - тривали до 6 місяців.

У ході дослідження доведено, що в бойових умовах найважливішою складовою психологічної стійкості військовослужбовців є військово-професійне навчання і всі компоненти, що з ним пов'язані. Віра в себе, з точки зору військової підготовленості, і свою зброю в останні декілька років стає все більш важливим фактором морального духу особистості військовослужбовця. Під час опитувань і індивідуальних бесід 42,1% десантників відзначили, що відчували астенічний стан, підвищену тривогу, страх, проявляли нервозність і почували себе невпевнено, якщо віра в уміння володіти зброєю і бойовою технікою була недостатньою.

Військовослужбовці направлялися в Афганістан після підготовки в навчальному центрі, тому основи військово-професійної майстерності, психічної стійкості до факторів бойових умов закладалися ще там, хоча загальний рівень сформованості якостей вимогливості, за свідченнями самих військовослужбовців, був низьким. Причина - невідповідність спланованих ситуацій бою реаліям бойових умов, особливо із спеціальностей бойового застосування, де військово-професійну підготовку довелося покращувати уже в реальних умовах бою. Фактор «ненавченості» був психологічною причиною оцінки простих ситуацій як екстремальних, спонукав до розвитку стану фрустрації, що особливо характерний для періоду повної ізоляції.

Загальні фактори бойових умов нами об'єднувалися за динамікою травмуючих факторів, довготривалих граничних навантажень і постійного відчуття небезпеки. Так, психіка десантників (63,2%) та мотострільців (62,5%) до кінця служби зазнала певних розладів; 78,9% десантників і 75% мотострільців усвідомлювали, що наслідки бойової психічної травми проявилися після служби; 10,5% і 25% - відповідно, вважали, що отримали в Афганістані не бойову психічну травму.

У спогадах про складні й небезпечні ситуації бойових умов воїни, що проходили службу в АМВ, відчували тривогу, дискомфорт (68,4%). Серед військовослужбовців підрозділів забезпечення ця цифра становить 31,6% - 31,2%, а серед військовиків, що проходили службу в МСВ і безпосередньо брали участь у бойових діях, - 50%.

Домінуючим фактором впливу на психіку воїна є участь у знищенні противника за допомогою зброї та бойової техніки, і пов'язаний з цим передбойовий стан напруги.

Лонгітюдним дослідженням встановлено, що перше реальне знищення противника для кожного військовослужбовця у психологічному плані набуває особистісного значення, яке здатне різко змінити психічний стан, що іноді призводить до небажаних наслідків - дестабілізації стійкості психічних процесів, порушення і зміни діяльності. Результати проведеного опитування засвідчили, що 38% респондентів до служби в армії уявляли, що в разі бойових дій будуть знищувати противника; 21% - не уявляли; 32% - не замислювались; 9% - знали це, але не надавали цьому значення.

У подальшому майже 80% респондентів брали участь у бойових діях в Республіці Афганістан, але під час служби установка на необхідність знищення противника була лише у 19% військовослужбовців і, в основному, під час проходження курсу молодого солдата, що ще раз підкреслює роль психологічного потенціалу особистості в екстремальних умовах діяльності.

Отже, психологічний механізм управління психологічним потенціалом військовослужбовців підрозділів АМВ у локальних воєнних конфліктах в Афганістані був недосконалим і не міг повною мірою заповнити наявний у цій сфері дефіцит. Головною причиною такого дефіциту було те, що механізм його оптимізації функціонував в основному на рівні угруповання військ й не захоплював належною мірою державних структур і найважливіших соціальних інститутів, здатних впливати на суспільну думку і настрій. З нього були практично виключені багато вітчизняних ЗМІ, суспільні рухи й організації, не були належно враховані рекомендації військово-психологічної науки про всебічну психологічну підготовку бойових дій.

Для профілактики і своєчасного відновлення дефіциту в психологічному потенціалі військовослужбовців - учасників локального воєнного конфлікту необхідно використовувати психологічний механізм перенесення потенційного ресурсу в наявний, - побудованого на основі знання й врахування психологічних закономірностей функціонування людської психіки в умовах дії стрес-факторів бою, принципів ефективного психологічного впливу на психіку і поведінку військовослужбовців, спрямованих на всіляке розширення психологічних можливостей воїнів. У ролі такого механізму виступає соціально-психологічне забезпечення бойових дій військ як концепція і технологія розв'язання психологічних проблем бойових дій військ у локальних воєнних конфліктах.

Четвертий розділ «Сутність і зміст системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах» містить основні елементи концепції СПЗ, яка поєднує на загальній теоретико-методологічній основі розрізнений, фрагментарний досвід розв'язання психологічних проблем локальних збройних конфліктів і створює умови для єдиного розуміння суб'єктами цієї діяльності її цілей, засобів, способів, критеріїв, застосування окремих технологій, що адекватні завданням корекції психологічного потенціалу військовослужбовців.

Складовими елементами системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах в нашому дослідженні є: професійно-психологічний відбір, психологічна підготовка, соціально-психологічний стан військовослужбовців, психологічна допомога та соціально-психологічна реадаптація учасників бойових дій.

Професійно-психологічний добір у нашому дослідженні являє собою комплекс заходів, що сприяють раціональному розподілу військовослужбовців аеромобільних підрозділів за спеціальностями, комплектуванню підрозділів та забезпечує відповідність психологічних якостей воєнних спеціалістів вимогам військово-професійної діяльності. Сутність професійно-психологічного добору полягає у вивченні професійно важливих якостей системи ознак цілісної особистості: а) соціальних (патріотизм, моральність, духовність, дисциплінованість, колективізм та ін); б) психологічних (відчуття, сприйняття, уявлення, увага, емоції, почуття, пам'ять, мислення); в) психофізіологічних (сила, урівноваженість, рухливість, динамічність нервової системи та ін.); г) фізичних параметрів (здатність вкладатись в нормативні показники фізичної підготовки); д) фізіологічних резервів організму (здатність організму адекватно адаптуватись до екстремальних умов діяльності).

Нами розроблено та запропоновано схему добору та аналізу даних щодо психофізіологічного вивчення особливостей професійної діяльності, яка включає сім складових компонентів: загальні дані; короткі гігієнічні характеристики умов на робочому місті; дані про обладнання і компонування робочого місця, коротка характеристика приладів, маніпуляторів; психофізіологічні особливості діяльності, що виконується; відомості про динаміку психофізіологічного стану в процесі діяльності; характеристика помилок в роботі спеціаліста; протипоказання до професії.

Виходячи з результатів дослідження, проблеми професійно-психологічного відбору умовно можуть зводитись до розв'язання таких завдань: 1) встановити сукупність вимог, що висуваються до властивостей особистості конкретною діяльністю; 2) визначити інформативні методики випробувань, які дали б можливість досягти високих професійно важливих якостей сформованого контингенту.

Наступним елементом системи соціально-психологічного забезпечення у нашому дослідженні виступає психологічна підготовка.

Нам здається цілком обґрунтованим виділення в цілісному технологічному процесі таких видів психологічної підготовки: загальної, спеціальної та цільової (В.В.Сисоєв). При цьому ми відносимо загальну і спеціальну підготовку до стратегічного, а цільову - до тактичного рівня соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ.

Найважливішим завданням загальної психологічної підготовки є формування у військовослужбовців бойової стійкості (адаптованої до психотравмуючих факторів сучасного бою) психіки. Це досягається за допомогою застосування таких технологічних способів підготовки, як психологічна освіта, психоакцентоване навчання, участь військ у ліквідації наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, оволодіння особовим складом способами управління своїми психічними функціями, надання невідкладної психологічної підтримки товаришам по службі.

Спеціальна психологічна підготовка спрямовується на формування і розвиток у військовослужбовців психічних функцій, необхідних для ефективного виконання ними специфічних завдань, обумовлених особливостями їхньої бойової спеціальності.

Цільова психологічна підготовка особового складу до бойових дій, як правило, відбувається на тактичному рівні. Вивчення бойового досвіду частин Сухопутних військ в Афганістані і Чечні показує, що для досягнення цієї мети використовуються різні групи методів (табл.1).

З табл. 1 видно, що цільова психологічна підготовка розглядається як складна, багатопланова і багаторівнева діяльність командирів, штабів, органів гуманітарної політики, медичних працівників і самого військовослужбовця, яка спрямована на всебічну підготовку психіки останніх до активних, ефективних бойових дій, попередження їх психотравматизації.

Таким чином, психологічна підготовка військовослужбовців до бойових дій у локальних збройних конфліктах здійснюється за технологією приведення всіх складових психологічного потенціалу в такий якісний стан, що дозволить їм ефективно діяти на полі бою, зберігати боєздатність і психічне здоров'я, перебуваючи під впливом психотравмуючих факторів бойової обстановки в умовах конкретного збройного конфлікту. В цілому, за результатами нашого дослідження, на усіх етапах підготовки та ведення бойових дій має здійснюватись загальна та спеціальна психологічна підготовка.

Таблиця 1. Групи методів цільової психологічної підготовки військовослужбовців

Аналіз психологічного дослідження дозволяє виділити дві групи факторів, які впливають на бойову діяльність аеромобільних військ: зовнішні і внутрішні. Зовнішні фактори - це передусім те, що пов'язане з діяльністю противника. Внутрішні фактори зумовлені особливостями функціонування нервової системи й психіки воїна в бойовій обстановці (нервово-психічні розлади, фізичне або психічне виснаження та ін.). Згадані фактори сучасного бою призводять до виникнення так званих «вторинних» психологічних факторів, обумовлених переживаннями самої специфіки бойових дій. Їх виникнення пов'язано з тим, що свідомість людини не тільки відтворює навколишню дійсність, але й бере активну участь у формуванні ставлення людини до неї. Це породжує певні психічні реакції: на небезпеку, раптовість, новизну бойових дій, дефіцит часу, інформації, переживання втрати бойових товаришів, дискомфорту та ряду інших. Разом з тим, у динаміці бойових дій зазначені фактори сприяють й мобілізації внутрішніх резервів військовослужбовця, налаштовуючи його на ефективне виконання професійних обов'язків. Ступінь впливу того чи іншого фактора є досить специфічним, що вимагає спеціального аналізу.

Основними особливостями оцінки соціально-психологічного стану військово-службовців АМВ стали: наявність психогенних втрат підрозділу та кількість осіб, що перебувають у пунктах психологічної реабілітації; рівень групової згуртованості та бойового злагодження підрозділу; функціонально-дійова готовність особового складу аеромобільного підрозділу до ведення бою.

Особливе значення в процесі функціонування військовослужбовців аеро-мобільних підрозділів у збройних конфліктах відводиться психологічній допомозі. У рамках даного дослідження психологічна допомога розглядається як найважливіша складова соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ, під якою ми розуміємо комплекс соціальних, психологічних, організаційних і медичних заходів, спрямованих на забезпечення успішного подолання військовослужбовцями психотравмуючих обставин бойової обстановки, збереження і відновлення їх боєздатності і психічного здоров'я.

Результати дослідження, проведеного автором в Афганістані, показують, що потреба військовослужбовців у психологічній допомозі особливо гостро відчувається в період з 1-ї до 5-ї доби і після 30 діб участі в бойових діях. Саме в цей час відзначалося найбільше втрат серед особового складу й досить високою була схильність воїнів до психогеній. У проведеному нами опитуванні учасників бойових дій (n = 318) більшість респондентів вказали на найдужчі негативні переживання, пов'язані з видом убитих і поранених товаришів по службі.

У практиці надання психологічної допомоги, як свідчать результати нашого дослідження, намітилися два основних підходи до розуміння її сил і засобів: «штатний» і «позаштатний». Перший підхід полягає в тому, що психологічна допомога військовослужбовцям надається посадовими особами штатних воєнних і медичних підрозділів. Другий підхід передбачає поряд з існуючою штатною структурою психіатричної допомоги створення на час бойових дій мобільних загонів, груп, пунктів психологічної допомоги (реабілітації). Друга схема видається більш перспективною, тому що є мобільнішою і дозволяє швидко концентрувати сили і засоби на ділянках із прогнозованою високою психотравматизацією особового складу. Її підрозділи сприймаються військовослужбовцями як «групи здоров'я», а не як психіатричні.

Останнім елементом системи СПЗ в нашій роботі виступає соціально-психологічна реадаптація учасників бойових дій. З огляду на структуру психо-логічного потенціалу, технологія проведення соціально-психологічної реадаптації передбачає послідовне здійснення ряду заходів як з ветеранами, так і з їх безпосереднім соціальним оточенням. Технологічна схема цієї діяльності залежить від причин виникнення потреби в реадаптації (закінчення бойових дій, ротація військового підрозділу, індивідуальна заміна військовослужбовця). У зв'язку з цим необхідний спеціальний фіксований період організованого психологічного повернення учасників бойових дій у мирну обстановку.

Соціально-психологічна реадаптація спрямована на полегшення процесу «вростання» ветеранів у систему соціальних зв'язків і відносин повсякденного життя, розформування психологічного потенціалу, створеного для бойової обстановки, й розвиток потенціалу, що дозволяє ефективно жити в мирних умовах.