Транспортно-експедиційні логістичні послуги

- внутрішній водний транспорт можливо використовувати при перевезеннях тільки під час навігації;

- при відправленні вантажів залізничним транспортом можливе використання вагонів як «Укрзалізниці», так і вагонів, які належать експедитору чи вантажовідправнику вантажу, це буде змінювати вартість і терміни перевезень;

- при відправленні вантажу в контейнерах, контейнери можуть знаходитися у власності залізниці, судохідної компанії, вантажовідправника чи експедитора.

Вибір перевізника: Після визначення виду ТЗ експедитор повинен провести аналіз ринку транспортних послуг з метою вибору перевізника.

Основні критерії вибору перевізника:

- надійність терміну доставки;

- тариф (витрати) на перевезення;

- загальний час доставки;

- можливість перевізника змінити тариф;

- фінансова стабільність перевізника;

- чи має перевізник додаткове обладнання для вантажопереробки;

- чи має перевізник надати додаткові послуги з комплектації і доставки;

- зберігання вантажу;

- експедирування;

- кваліфікація персоналу;

- моніторинг доставки;

- можливість перевізника змінити сервіс;

- можливість перевізника до оперативної зміни маршруту;

- пакетний сервіс;

- процедура замовлення транспорту;

- якість організації продажу транспортних послуг;

- наявність спеціального обладнання.

Схема вибору перевізника за цими параметрами полягає в тому, що проводиться шляхом прямого порівняння рейтингу перевізників за балами і тоді вибір відбувається того перевізника у якого найбільш висока підсумкова оцінка.

Вибір транспортно-технологічної схеми доставки вантажу: Після вибору перевізника, експедитор повинен зробити вибір Т-Т схеми доставки вантажу.

Є типові схеми і досвід їх застосування.

І-а - Особливо цінні контейнеропридатні вантажі (одяг, взуття, побутова техніка, комп'ютери і т.д.) перевозять в прямому автомобільному сполученні автопоїздами або контейнерами.

Основні переваги цієї схеми:

- можливість здійснювати регулярну доставку;

- можливість доставки вантажів дрібними партіями з великою частотою відправок;

- виконання доставки з мінімальним транзитним часом;

- виконання доставки вантажу при суворому дотриманні термінів обумовлених у договорі.

ІІ-а - Перевезення на великі відстані менш вартісних масових вантажів виконуються залізницею - у прямому сполученні або між залізничними терміналами з доставкою вантажу автомобільними ТЗ до складів організації.

ІІІ-я - Схема мультимодальної доставки вантажу за участю морського транспорту також вибирається з урахуванням транспортних особливостей вантажу і відстані перевезень.

Наприклад, товари, які при навантаженнях можуть зазнати пошкоджень (папір, скло) на великих відстанях доставки бажано відправляти до порту відправлення у контейнерах безпосередньо зі складу відправника.

Недоліки цієї схеми:

- велика вартість перевезень.

Переваги:

- вища збереженість вантажу;

- мінімальні терміни транзиту;

- регулярність відправлення вантажу.

ІV-а - схема доставки «Брейк-балк» - це штучний вантаж, який перевозиться в трюмах водних суден.

Схема така: змішане залізнично-морське сполучення для доставки великих партій штучних вантажів, коли для клієнта основне значення має вартість перевезень.

Морське перевезення при цій схемі виконується конвенціональним способом (перевезення вантажу в тарі без використання контейнерів.

Розмір партії вантажу при такому способі повинен бути 1500-2000 т).

Така схема має місце при перевезеннях масових вантажів, які не псуються і не вимагають особливо термінової доставки і суворого виконання розкладу доставки (метал).

Наприклад: Під час літньої навігації на внутрішніх водних шляхах для доставки вантажів оптимальним варіантом може бути перевезення брейк-балк у прямому водному сполученні з використанням суден змішаного типу.

Недоліки:

- сезонність;

- необхідність розташування у самої організації чи поблизу її річкового причалу з відповідним обладнанням;

- довгі терміни перевезення вантажу;

- велика залежність тарифу на перевезення від цін на паливо.

При виборі Т-Т схеми необхідно враховувати те, що Т-Т схема ефективна тільки тоді, коли для її реалізації підключені субпідрядники, які забезпечують економічно обґрунтовані тарифи, високу якість послуг і надійність виконання своїх зобов'язань згідно з договором.

Експедиційні послуги можуть надавати як різні транспортні організації, так і організації-посередники. Для всіх цих організацій вони є однією з найважливіших операцій.

Підставою для надання експедиційних послуг є договір, який укладається між відправником, одержувачем і транспортно-експедиційною організацією. Стосунки сторін, що не передбачені договором, регулюються законодавством.

Транспортно-експедиційна організація має право взяти на себе увесь комплекс послуг чи тільки частину їх, залежно від укладеного Договору. В договорі зазначають порядок і терміни виконання операцій з обслуговування.

Транспортно-експедиційні організації можуть виконувати деякі допоміжні операції: пакування, перепакування та поділ великих вантажів на більш дрібні, зміну пошкодженої тари, відправницьке маркірування деяких вантажних місць, супроводження вантажів на шляху прямування, зберігання їх до відправлення тощо.

Особливості укладення договорів транспортного експедирування регламентуються Законом № 1955 і главою 65 ЦКУ. Згідно зі ст. 1 Закону № 1955 ЦКУ :

- транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг із організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

- експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (ст. 9 Закону № 1955, ч. 1 ст. 929 ЦКУ).

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправлення та одержання вантажу; а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ч. 1 ст. 929 ЦКУ).

Зазначеним договором також може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження й вивантаження; сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта; зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення; отримання необхідних для експорту й імпорту документів; виконання митних формальностей тощо).

Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі (ст. 9 Закону № 1955, ч. 1 ст. 930 ЦКУ).

Істотними умовами договору транспортного експедирування є такі (ст. 9 Закону № 1955):

1) відомості про сторони договору:

- для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

- для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер;

- для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

2) вид послуги експедитора;

3) вид і найменування вантажу;

4) права, обов'язки сторін;

5) відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

6) розмір плати експедитору. Якщо розмір плати не встановлено, клієнт повинен виплатити експедиторові розумну плату (ч. 1 ст. 931 ЦКУ);

7) порядок розрахунків;

8) пункти відправлення та призначення вантажу;

9) порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

10) строк (термін) виконання договору;

11) усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 ЦКУ). У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч. 2 ст. 932 ЦКУ).

Виходячи з викладеного, виділяють два види договорів транспортного експедирування:

1) прямі договори - за якими всі послуги (або певні їх види) експедитор надає самостійно;

2) договори посередницького типу - за якими експедитор лише організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, а ці послуги виконують треті особи.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах із нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта (ст. 9 Закону № 1955).

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору транспортного експедирування.

До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування; на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування (ст. 9 Закону № 1955).

Документація. При наданні послуг за прямим договором експедитор повинен мати необхідні дозвільні документи. Зокрема, якщо експедитор є безпосереднім перевізником пасажирів або небезпечного вантажу автотранспортом, він повинен одержати відповідну ліцензію (п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону № 222, ст. 9 Закону № 2344). Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом затверджено постановою Кабміну від 02.12.2015 р. № 1001.

Клієнт зобов'язаний надати експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, установлених договором (ч. 1 ст. 933 ЦКУ). У разі ненадання клієнтом документів і необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі (ч. 3 ст. 933 ЦКУ).

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, які залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути (ст. 9 Закону № 1955):

- авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR);

- накладна СМГС (накладна УМВС);

- коносамент (Bill of Lading);

- накладна ЦІМ (CIM);

- вантажна відомість (Cargo Manifest);

- інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора під час перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. При автомобільних перевезеннях основним документом є товарно-транспортна накладна (ТТН).

ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків при перевезенні вантажу та обліку виконаної роботи (розд. 1 Правил № 363).

Положення п. 11.1 розд. 11 Правил № 363 передбачають, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів. Форму ТТН наведено в додатку 7 до Правил № 363. Водночас ТТН може оформлюватися суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до Правил № 363, за умови наявності в ній інформації про:

- назву документа;

- дату та місце його складення;

- найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача;

- найменування та кількість вантажу, його основні характеристики й ознаки, які дають змогу однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер);

- пункти навантаження й розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

ТТН також зазначено в п. 1 Переліку № 207 серед необхідних документів, які повинен мати при собі водій юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Таким чином, під час перевезення "чужого" вантажу оформлення ТТН - обов'язкове, що неодноразово зауважували й офіційні органи (див. листи Мінінфраструктури від 11.03.2014 р. № 2455/25/10-14, від 28.05.2014 р. № 5615/25/10-14; листи ДФСУ від 29.10.2015 р. № 22911/6/99-99-19-02-02-15, від 15.01.2016 р. № 621/6/99-99-19-02-02-15). ДФСУ в листі від 04.09.2015 р. № 18936/5/99-99-10-03-02-15 підтвердила можливість використання факсимільного відтворення підпису при оформленні ТТН за письмовою угодою сторін, у якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Видаткова накладна за наявності ТТН потрібна лише тоді, коли в ТТН немає змоги перерахувати всі найменування вантажу. Тоді до ТТН замовник додає документ довільної форми із обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1 - 10 ТТН). При цьому в ТТН вказується, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого ТТН вважається недійсною й не може використовуватись для розрахунків із замовником (п. 11.7 Правил № 363). Таким додатком може бути й видаткова накладна.

При перевезенні товарів залізничним транспортом оформлюється залізнична накладна, морським - коносамент, авіаційним - авіаційна вантажна накладна (Air Waybill). Склад документів, які оформлюються при перевезенні товарів у зовнішньоекономічній діяльності, наведено в листі Мінінфраструктури від 19.09.2011 р. № 7885/11/10-11, яким було рекомендовано керуватися для виконання завдань податкового обліку в листі ДПСУ від 23.12.2011 р. № 10304/7/15-3417-14. Крім того, перелік документів контролери навели в УПК № 610.

Договори транспортного експедирування в межах України: облік у експедитора;

Договори транспортного експедирування за кордоном: облік у експедитора.

1. ЦКУ - Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. Закон № 1955 - Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-IV.

3. Закон № 222 - Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 р. № 222-VIII.

4. Закон № 2344 - Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III.

5. Правила № 363 - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363.

6. Перелік № 207 - Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (додаток до постанови Кабміну від 25.02.2009 р. № 207).

7. УПК № 610 - Узагальнююча податкова консультація щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затверджена наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 610.

Обов'язком вантажовідправника є своєчасна підготовка вантажу до здавання.

Порядок виконання транспортно-експедиційних операцій з вантажами, які приймають до відправлення, такий: вантажовідправник своєчасно, до пред'явлення вантажу для відправлення, подає до транспортно-експедиційної організації заповнену накладну відповідного виду транспорту та повідомлення (якщо послуга полягає в доставці вантажу на станцію чи в порт відправлення). Оформляти накладну може транспортно-експедиційна організація за дорученням вантажовідправника.

Одержані накладні візуються безпосередньо транспортно-експедиційною організацією або через товарну контору залізниці, порту чи пристані. У більшості транспортно-експедиційних організацій існує такий порядок приймання та супроводження вантажу експедитором. На завізовані накладні транспортно-експедиційна організація виписує наряд у трьох примірниках. Своєчасно, перед днем приймання вантажів, транспортно-експедиційна організація дає своєму експедиторові або шоферу-експедитору накладну і два примірники наряду з відправлення (наряд і дублікат наряду) під розписку на корінці наряду, що залишається в транспортно-експедиційній організації для обліку.

Вантажовідправників повідомляють на передодні про час прибуття експедитора на склад за одержанням вантажу. Експедитор, що має постійне доручення на право одержання вантажу, після прибуття на склад вантажовідправника передає останньому накладну і наряд на відправлення з дублікатом. Накладну, складену транспортно-експедиційною організацією, підписує вантажовідправник.

При здачі вантажу відправником і прийнятті його експедитором визначають масу вантажу, зважуючи на вагах або обчислюючи загальну масу вантажу, який здають, виходячи з маси, зазначеної на вантажних місцях, чи стандартної маси вантажних місць. Приймання ватажу засвідчує підписом в наряді на відправлення експедитор. Наряд залишається у вантажовідправника. У дублікаті наряду на відправлення і дорожньому листі водія вантажовідправник відмічає час прибуття транспортного засобу на склад і відправлення його зі складу.

Прибувши на станцію, в порт чи на пристань, експедитор здає вантаж за накладною на склад. Вагар складу розписується у дублікаті наряду на відправлення про прийняття вантажу та відмічає час прибуття і відправлення транспортного засобу.

Експедитор звітує перед транспортно-експедиційною організацією за дублікатом наряду на відправлення. На корінці наряду на відправлення роблять позначку про виконання операції.

Накладну від вагаря складу передають у товарну (вантажну) контору станції, порту чи пристані, де її таксують, після чого виписують дорожню відомість. Товарний касир транспортно-експедиційної організації розкредитовує в товарній конторі всі накладні на вантажі, що відправляються, тобто сплачує вантажовідправлення та одержує квитанцію на прийнятий для первезення вантаж. Квитанції за здані до перевезення вантажі після їх обробки в розрахунковій групі передають вантажовідправнику.

Послідовність виконання транспортно-експедиційних операцій з вантажами, що прибувають на адресу вантажоодержувачів, у більшості транспортно-експедиційних операцій така.

Після прибуття вантажів на станцію, в порт чи на пристань перевізні документи надходять у товарну (вантажну) контору; тут їх таксують в порядку контролю та перевірки сплат. Товарний касир транспортно-експедиційної організації розкредитовує за вантажоодержувачів документи й одержує накладні на вантаж, що прибув з виписаними на них дозволами на вивезення зі станції, порту чи пристані.

У транспортно-експедиційній організації на кожну накладну чи групу накладних залежно від кількості вантажів для відправлення виписують по два примірники наряду на прибуття та реєстр. Експедитору передають: накладну, дозвіл на вивезення вантажу, наряд на прибуття, реєстр у двох примірниках

Під час приймання вантажу експедитор звертає увагу на його стан. У разі виявлення будь-яких пошкоджень чи псування вантаж не приймають, про що повідомляють транспортно-експедиційні організації, а вона викликає вантажоодержувача для перевірки вантажу.

Видача вантажу експедитором на склад вантажоодержувача засвідчується підписом і штампом на наряді про прибуття, зазначають також час простою автомобіля. Накладну разом з реєстром передають (під розписку на другому примірнику реєстру) вантажоодержувачеві.

Експедитор звітує перед транспортно-експедиційною організацією про виконання операцій за нарядом і другим примірником реєстру.



Роль, функції та критерії вибору експедиторів транспортно-експедиційних посередників

Вибір перевізника. Центральне місце серед багатьох логістичних процедур прийняття рішень по транспортуванню займає процедура вибору перевізника (або декількох перевізників). Часто її виконання доручається логістичним менеджером транспортно-експедиційній фірмі, з якою у вантажовласника є давні сталі ділові стосунки.

У тих випадках, коли логістичний менеджер самостійно розв'язує проблему вибору перевізника, він повинен опиратися на певну схему вибору, алгоритм якої схожий на процедуру вибору постачальника.

Послідовність здійснення вибору перевізника представлено на рис. 3.

Рисунок 3 - Алгоритм вибору перевізника

При виборі перевізників часто використовуються спеціально розроблені рангові системи показників, одна з яких наведена у таблиці 1.



Таблиця 1. Ранжирування критеріїв вибору перевізника

Найменування критерію (показника)	Ранг
Надійність часу доставки (транзиту)	1
Тарифи (витрати) транспортування "від дверей до дверей"	2
Загальний час транзиту "від дверей до дверей"	3
Готовність перевізника до переговорів про зміну тарифу	4
Фінансова стабільність перевізника	5
Наявність додаткового устаткування (із вантажопереробки)	6
Частота сервісу	7
Наявність додаткових послуг з комплектації та доставки вантажу	8
Втрати і розкрадання вантажу (збереження вантажу)	9
Експедирування відправлень	10
Кваліфікація персоналу	11
Відстеження відправлень	12

Приклад. Припустимо, що логістичним менеджером як критерії відбору прийняті: надійність часу доставки (1); тариф на перевезення (2); фінансова стабільність перевізника (5); збереження вантажу (9); відстеження відправлень (12). У дужках приведені ранги критеріїв відповідно до табл.10.17.

Ступінь задоволення вимог перевізниками оцінювалась за трибальною шкалою:

1 -- "добре",

2 -- "задовільно";

3 -- "погано".

В цій задачі відповідно до обраних умов -- чим менші бал та тарифна ставка, тим краще. Відповідно, чим менше значення сумарного рейтингу, тим кращим є перевізник.

Розрахунок вагового коефіцієнта: загальна кількість факторів (у наведеному прикладі їх 5), діленого на відповідний ранг (наприклад, для фактора "Відстеження відправлень" -- 5 : 12 = 0,42).

Розрахунок рейтингу: добуток ваги і оцінки (наприклад, 0,42 х 2 =0,84).

Обчислення відповідних рейтингів наведене у таблиці 10.18. Незважаючи на те, що за оцінкою експертів сума балів у всіх перевізників виявилася однаковою і рівною 10, врахування рангу фактора з ваговим коефіцієнтом показав, що перевізник II є кращим, що дає підставу прийняття управлінського рішення стосовно укладання з ним угоди на перевезення вантажу.

Таблиця 2. Рейтингова оцінка і вибір перевізника

Продуценти транспортно-експедиційних послуг можуть здійснювати такі види діяльності:

- приймання заявок на перевезення та укладання договорів про транспортно-експедиційне обслуговування;

- попереднє планування перевезень (вибір типу транспорту, перевізника, страхувальника, попередній розрахунок витрат);

- приймання вантажів та підготовку до перевезення;

- організація перевезення та перевалки вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та повітряним транспортом;

- організація перевезень зовнішньоторговельних вантажів різними видами транспорту по територіях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів;

- надання послуг, пов'язаних із накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів;

- оформлення документів відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхування вантажів;

- ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій;

- організація експертизи вантажів у портах і на залізничних станціях;

- здійснення навантаження та розвантаження транспортних засобів за цінами і тарифами, визначеними чинним законодавством України;

- контроль руху вантажопотоку і розгляд інцедентів;

- здійснення кількісного і якісного аналізів вантажопотоків;

- інформування клієнтів щодо руху вантажів.

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності - експедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників і вантажоодержувачів. Вони організовують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не брати безпосередньої участі в процесі перевезення.

Користування послугами транспортно-експедиційних посередників має певні переваги:

1. Кожна партія вантажу може бути перевезена з найменшими витратами за рахунок консолідації вантажів (збору вантажів із декількох клієнтів).

2. Є великий діапазон можливих розмірів і типів транспортних засобів. Можливо вибрати найбільш пристосований для цього вантажу транспортний засіб.

3. Клієнтами можуть готуватися відправки без урахування наявності зворотного вантажу.

4. Виключається проблема простою, порожніх пробігів і недовантаження транспортних засобів у періоди спаду ділової активності і проблема їх недостаності у періоди и підвищення.

5. Транспортно-експедиційні послуги дасть змогу замовникам скоротити потребу в транспортних засобах і обслуговуючому персоналі до мінімуму.

6. Раціоналізуються і оптимізуються вантажні потоки на всіх рівнях.

7. Якісно підвищується ефективність роботи самих транспортних засобів, а також обслуговуючого персоналу.

8. Знижуються кількісні параметри і покращується структура запасів за рахунок збільшення частоти поставок.

До числа транспортно-експедиційних посередників належать: спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські (логістичні) фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільні центри, підприємства з сортування, упакування готової продукції, вантажо-переробки та інші підприємства.

Порівняльна характеристика логістичних послуг, що надаються різними типами транспортно-експедиційних підприємств, наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Порівняльна характеристика логістичних послуг, що надаються різними типами транспортно-експедиційних підприємств

№ з/п	Тип підприємства, вид транспортно-експедиційного обслуговування	Перелік основних послуг
1	Великі підприємства з потужним автотранспортним парком, ефективною комунікаційною системою, розгалуженою мережею філій та представництв. Надання широкого спектра послуг у сфері транспортування та складування, що мають попит у споживачів	Організація і проведення перевезень на великі відстані у взаємодії з іншими експедиторами чи іншими видами транспорту -- залізничним (комбіновані чи контейнерні перевезення). Утримання розподільчих центрів у всіх промислових районах. Послуги з розподілу товарів із розподільчих центрів між регіонами, виходячи із господарчої потреби. Послуги з перевезень із залученням в ролі супідрядників малих транспортних підприємств Утримання виробничих складів у різних галузях промисловості. Складування і транспортування небезпечних вантажів у спеціальному транспорті. Надання посередницьких послуг в організації перевезень автомобільним, залізничним, водним і повітряним транспортом. Здійснення перевезень імпортних і експортних товарів філіями за кордоном
2	Мале підприємство з гнучкою системою управління та організації технологічного процесу. Спеціалізація на певних видах послуг, які, як правило, переважають середній рівень на ринку	Перевезення на великі відстані, організація лінійних перевезень (виключно власними силами). Утримання розподільчих складів у кінцевих пунктах ліній перевезень. Посередництво при організації перевезень. Перевезення рідких і сипучих вантажів
3	Мале підприємство чи окремий підприємець з обмеженими ресурсами. Вузька спеціалізація, надання окремих низьковитратних видів послуг	Перевезення вантажів: транспорт надається у розпорядження іншого транспортного чи промислового підприємства. Перевезення на невеликі відстані: доставка вантажів іншого транспортного чи промислового підприємства. Перевезення на великі відстані однією чи декількома машинами: на замовлення іншого транспортного чи промислового підприємства. Спеціальні перевезення. Посередницька діяльність

Сьогодні транспортно-експедиційні посередники є членами відповідних спілок та асоціацій. Так, в Україні створені і функціонують:

- асоціація "Європейська спілка транспортників України" - професійна асоціація транспортних підприємств України, якає добровільним, недержавним, некомерційним, неприбутковим об'єднанням;

- асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ). Була створена в 1994 р. і вже з 1995 р. вона є національною асоціацією FIATA. На сьогодні АМЕУ об'єднує понад 130 експедиторських підприємств України, що забезпечують організацію понад 50% імпортних і експортних перевезень вантажів і понад 70% транзиту всіма видами транспорту.

Згідно з даними Міжнародної федерації експедиторських асоціацій (FIATA), на сьогодні 75-80% відправлень зовнішньоторговельних вантажів оформляється не вантажовідправниками, а за їх дорученням транспортно-експедиторськими посередниками. Тому зростає роль вимог до кваліфікації сучасного експедитора, особливо вимоги щодо вміння сконструювати оптимальну логістичну схему доставки вантажу від виробника до споживача, товару - від продавця до покупця за участю декількох видів транспорту, найчастіше з оформленням усіх необхідних експедиторських документів.

Сьогодні досить багато посередницьких структур надають транспортно-експедиційні послуги, тому перед вантажовідправниками стоїть проблема вибору найбільш кваліфікованих посередників.

Фахівці на початкових етапах співробітництва з транспортно-експедиційними посередниками рекомендують укладати договори про співпрацю з 2-3 фірмами, які зазвичай, конкуруючи між собою, надають послуги за демпінговими цінами.

Ефективним методом вибору транспортно-експедиційних посередників є оголошення тендерів. Конкурсанти повинні надати у встановлені терміни документацію з відповідними пропозиціями. Отримані пропозиції оцінюються з використанням аналітичного чи експерного методів. Обирається посередник, що запропонував найбільш вигідні умови транспортно-експедиційного обслуговування. Правильність вибору транспортно-експедиційних посередників гарантована за умови використання обґрунтованих критеріїв їх вибору.

Можна виділити три групи критеріїв вибору транспортно-експедиційних посередників:

1) фінансово-економічні показники діяльності посередника:

- стійкість фінансового стану;

- прибутковість;

- тривалість роботи на ринку транспортно-експедиційних послуг;

- показники ліквідності;

2) вартісні показники перевезень:

- вартість транспортно-експедиційних послуг;

- можливість кредитування;

- можливість відстрочення платежів за надані послуги;

- наявність гнучкої системи цінових знижок;

3) показники надійності обслуговування:

- швидкість постачань;

- терміни доставки вантажів;

- забезпечення збережності вантажів;

- можливість здійснення будь-яких транспортно-експедиційних послуг;

- можливість здійснення термінових перевезень;

- гнучкість умов, на яких надаються транспортно-експедиційні послуги.

В умовах ринкової економіки ефективність того чи іншого варіанту перевезення є найважливішим принципом вибору основного перевізника. При виборі варіанту доставки недостатньо порівнювати тільки витрати на перевезення. Необхідно враховувати також якість транспортного обслуговування (терміновість доставки, надійність, безпека, доставка "точно в строк", комплексність транспортного обслуговування за схемою "від дверей до дверей"), ефективність роботи експедиторських фірм, рівень безпеки і екологічності транспорту і т.п. Для розрахунку економічної ефективності доставки вантажів у міжнародному сполученні зіставляються її результати і витрати за весь шлях перевезення по формулі



де Вч - чиста виручка від експорту товару;

Зе - сумарні витрати на виробництво, транспортування, сплату податків, покриття збитків від затримки виконання контракту, а також витрати зворотного зв'язку; ККВ - коефіцієнт кредитного впливу, що відображає знецінення валютної виручки (в розрахунках приймають рівним 0,8).

Величина чистої виручки від експорту товару визначається за формулою

де Ц - відпускна ціна виробника за одиницю товару;

Q - кількість товару, на яке укладено контракт;

Зп - витрати на виробництво;

3в- витрати на виплату податків;

Зт - витрати на транспортування (з урахуванням страхування).

Сумарні витрати розраховуються за формулою

де У - збитки від затримки виконання контракту;

ДЗзвор - витрати зворотного зв'язку, тобто витрати, які не враховуються в балансах, але виникають у споживача транспортних послуг в залежності від рівня якості транспортного обслуговування (освіта наднормативних запасів, використання додаткових посередників і ін.).

Їх приймають рівними 3, 5 і 10% тарифу відповідно на авто-, залізничному і морському транспорті.



Збитки від затримки виконання контракту можна визначити наступним чином:

де Z - коефіцієнт, що враховує оплату банківських короткострокових кредитів під вантажі в дорозі з урахуванням ризику (10%); СДГ - термін доставки вантажу.

Централізоване постачання вантажів

Дуже важливим у логістичних послугах є організація доставки продукції споживачам. При цьому необхідно вирішити такі питання, як розмір вантажопотоків, їх напрям, особливості переробки, організації управління, а також синхронізацію процесів виробництва і логістики. Для оптимізації процесів доставки потрібна розробка варіантів перевезень. Мають значення також процеси формування потоків, підготовка матеріалів до переміщення, розробка графіків руху потоку. Все це потребує розробки моделі транспортно-експедиційного обслуговування споживачів.

Транспортно-експедиційним структурам різного рівня необхідно володіти резервами ресурсів і потужностей логістичного характеру, оскільки їх відсутність значно знижує гнучкість, комплексність і маркетингові переваги оперативної доставки.

За способом організації вантажні перевезення поділяють на децентралізовані й централізовані, що бувають прямими, змішаними та комбінованими, а також контейнерними і пакетними.

При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує навантаження, експедирування та розвантаження вантажу. При цьому постачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скороченні простоїв рухомого складу та ефективному його використанні.

Централізовані перевезення є прогресивним способом виконання транспортного процесу та експлуатації рухомого складу. Перевезення вантажів у такий спосіб дає змогу поліпшити використання рухомого складу, підвищити продуктивність праці на всіх стадіях переміщення вантажів, звільнити вантажовідправників та вантажоодержувачів від турбот стосовно транспортування вантажів. При централізованих перевезеннях істотно скорочуються невиробничі простої транспортних засобів. Довші простої за умов «самовивезення» пояснюються такими причинами: вантаж не готовий до перевезення; не готові товарно-транспортні документи; відсутній чіткий графік, внаслідок чого виникають стихійні черги для завантаження.

Організація централізованих перевезень дає змогу вчасно підготувати вантаж і документи на нього для перевезення, а також скласти графік черговості подання і навантаження транспортних засобів. Скорочення приблизно утричі простоїв забезпечує зростання втричі кількості їздок за один день.

Усі перелічені вище чинники роблять рухомий склад більш продуктивним при централізованих перевезеннях у тоннах за годину приблизно у 4 рази, а в тонно-кілометрах за годину -- більш ніж у 6 разів, що сприяє зниженню собівартості перевезень у 2,5 рази.

При децентралізованому перевезенні вантажів для навантаження автомобілів споживачі користуються послугами вантажників та експедиторів. Тому виникають не тільки додаткові транспортні витрати споживачів, а й витрати, пов'язані з непродуктивними витратами часу вантажників та експедиторів.

Існують також інші чинники більш ефективного і якісного перевезення вантажів. Централізоване перевезення дає змогу широко використовувати контейнери й пакети, забезпечуючи цим такі переваги: скорочення кількості перевантажувальних операцій за рахунок поєднання дрібних вантажних місць в одне; спрощення приймання, сортування та видачі вантажів; механізація вантажно-розвантажувальних робіт. При цьому скорочується час на навантаження та розвантаження, а отже зменшуються простої транспортних засобів, підвищується їх продуктивність, знижуються витрати вантажів при транспортуванні.

Важливою організаційною перевагою централізованих перевезень є чіткий розподіл зобов'язань та відповідальності між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортною організацією. Це є передумовою організації ефективного технологічного процесу, у якому кожен з учасників доставки спеціалізується на конкретних видах робіт, несе за них матеріальну відповідальність, а отже заінтересований у підвищенні якості та ефективності кожної операції. Все це зменшує сумарні витрати на переміщення вантажів від виробників до споживачів. Централізоване перевезення організаціями посередників здійснюється на основі договорів. При цьому своєчасно виконується план реалізації продукції і, в свою чергу, вдосконалюється сам процес перевезень, знижуються витрати на транспортування. За системою централізованих перевезень транспортні організації є організаторами процесу доставки вантажу одержувачам і виконують усі пов'язані з процесом перевезення транспортно-експедиційні операції (приймання вантажу та одержання товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів, охорона його на шляху прямування, здача вантажоодержувачам і оформлення товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів). Вони також приймають на себе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться.

Централізованим перевезенням мають передувати певні підготовчі заходи, а саме: перевірка пункту навантаження та складання паспорта вантажовідправника, де зазначено обсяг перевезень, пропускну здатність, стан під'їзних шляхів, режим роботи. Враховується також створення вантажовідправником умов для безперебійного виконання вантажно-розвантажувальних робіт, використання засобів механізації, безпеки руху автомобілів та їх вільного маневрування у будь-який час перевезень.

У процесі перевезень вантажовідправник зобов'язаний: попередньо підготувати, згрупувати, зважити і завантажити вантажі, а також своєчасно оформити товарно-транспортні документи; тримати у справному стані під'їзні шляхи, вантажно-розвантажувальні площадки, механізми, устаткування та мати необхідну кількість вантажників і обслуговуючого персоналу; забезпечити місця навантаження-розвантаження освітленням у вечірній та нічний час; організувати безперебійну роботу складів протягом доби, обумовлену договором на перевезення; завантажувати транспортних засобів (далі - ТЗ) до повної вантажопідйомності і не допускати наднормативних простоїв; забезпечувати дотримання правил техніки безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, не допускати перевезення вантажів, що виконуються в централізованому порядку даним автотраспортним підприємством, автомобілями інших підприємств та організацій; забезпечити виконання умов централізованих перевезень вантажоодержувачами.

Посередники у перевезенні контролюють наявність і підготовку вантажу до перевезення, стан під'їзних шляхів та забезпеченість вантажно-розвантажувальними механізмами; перевіряють своєчасність прибуття ТЗ за встановленим графіком, організовують їх розподіл під навантаження і розвантаження, вживають заходів щодо завантаження ТЗ до їх повної вантажопідйомності та щодо запобігання наднормативним простоям рухомого складу в пунктах навантаження і розвантаження; підтримують зв'язок з диспетчерськими пунктами навантажувальних площадках вантажовідправників та контролюють виконання оперативного плану перевезень по кожному об'єкту; у разі потреби вживають оперативних заходів для перевезення ТЗ з одного об'єкта на інший; ведуть облік виконання плану перевезень, перевіряють своєчасність доставки вантажу одержувачам, правильність оформлення дорожніх листів та інших товарно-транспортних документів.

Вантажоодержувачі передають заявки на одержання необхідних матеріалів вантажовідправникам-постачальникам чи збутовим організаціям, які на підставі цих заявок складають зведені заявки на перевезення вантажу (зведені накази-наряди чи наряди-замовлення) і передають їх до транспортної організації.

Організація централізованих перевезень передбачає:

- укладання договорів з вантажовласниками;

- розробку раціональних маршрутів перевезень і графіків роботи рухомого складу;

- складання оперативних планів перевезень;

- визначення видів транспортних засобів та їх кількості;

- організацію транспортно-експедиційного обслуговування.

- За замовленнями складають змінно-добовий план, в якому: розробляють маршрути перевезень вантажів; оптимально розподіляють автомобілі по об'єктах; визначають необхідну кількість одиниць у рухомому складі; узгоджують роботу автомобілів у вантажно-розвантажувальних пунктах.

До змінно-добового плану заносять такі дані: найменування замовника; час подачі рухомого складу; пункт призначення та одержувача; назву вантажу; спосіб навантаження і розвантаження; марку автомобіля; змінне завдання; обсяг перевезень.

Після цього розробляють календарний графік перевезень, який потім узгоджують з клієнтом. Для цього:

1) аналізують показники використання транспортних засобів, які обслуговують підприємство оптової торгівлі, складський комплекс, базу. Ці дані використовують під час вибору рухомого складу;

2) визначають споживачів продукції -- постійних, сезонних і тимчасових. Складають картку споживача. До неї заносять дані по виконанні робіт

3) визначають та узгоджують зі споживачем добову поставку продукції;

4) визначають можливості вантажних робіт на складському комплексі та розвантажувальних робіт у споживачів. Основним є визначення рівня використання механізмів на складському комплексі споживача. Після аналізу рівня механізації розробляють і обґрунтовують нормативи часу на навантажувальні й розвантажувальні роботи;

5) складають карти дислокації споживачів, на яких позначають місце розташування автопідприємства, складського комплексу та підприємств-постачальників і споживачів продукції;

6) визначають та обґрунтовують відстані перевезення вантажів;

7) споживачів групують за напрямами та розмірами доставки. Групування за напрямами дає змогу визначити вантажовідправників у різні райони міста та за його межі. За допомогою нескладних схем та картограм створюють схему перевезень між пунктами відправлення і призначення, визначають обсяг транспортних робіт у т/км, що є підставою для розроблення раціональних маршрутів перевезень;

8) обґрунтовують тип рухомого складу для постачання продукції споживачам. Щоб вибрати належний вид автомобіля, треба врахувати: відповідність транспортного засобу виду вантажу, що перевозиться, його пакуванню, розміру партії та відстані перевезення; шляхові умови; тип і потужність вантажно-розвантажувальних засобів та їх відповідність вантажопідйомності рухомого складу. Критерієм вибору типу автомобіля може бути: годинна продуктивність автомобіля; собівартість перевезення; зведені витрати;

9) на основі розрахунку раціональних маршрутів та заповнення карток споживача складають календарні графіки доставки продукції споживачам. Узгоджений графік доставки продукції є планом раціональної організації роботи усіх учасників транспортного процесу.

Основою вирішення завдань, пов'язаних з централізованими перевезеннями є розробка стратегії і логістичної концепції побудови моделі транспортного обслуговування споживачів, котра базується на раціональних маршрутах перевезень і розробці графіків доставки продукції споживачам, тобто маршрутизації перевезень.

Маршрутизація перевезень -- це найбільш досконалий спосіб організації матеріалопотоків вантажів з підприємств оптової торгівлі, що суттєво впливає на прискорення обігу автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.

Створення маршрутів дає змогу визначити обсяг перевезень вантажів зі споживацько-збутових підприємств кількість рухомого складу, котрий використовується при перевезеннях, сприяє скороченню простою автомобілів під час навантаження та розвантаження, ефективному використанню рухомого складу і визволенню зі сфер оберту значних матеріальних ресурсів споживачів. Разом з тим маршрутизація перевезень уможливлює підвищення продуктивності автомобілів при зниженні їх кількості при цьому обсязі перевезень. Крім того, в 1,5--2 рази скорочуються виробничі запаси споживачів. Маршрути дають змогу також розробляти проекти планів перевезень і оперативних замовлень на рухомий склад, виходячи з дійсних обсягів перевезень.

Таким чином, маршрутизація перевезень сприятиме своєчасному і безперервному виконанню постачань продукції споживачам і ефективній взаємодії збутових та автотранспортних організацій.

У процесі розробки маршрутів використовують економічні і математичні методи, методи сіткового планування, практичні матеріали, а також різні методологічні джерела. Остаточним результатом має бути документ, котрий характеризує узгоджений графік роботи посередницьких, автотранспортних організацій і підприємств.

При розробці графіка доставки необхідно врахувати такі умови:

1) наявність необхідної продукції на складських комплексах посередників;

2) наявність транспортних засобів для обслуговування складського комплексу посередників з урахуванням продукції, що постачається, і середнього завантаження ТЗ.

3) Розрахунок має бути здійснений не тільки на кількість рухомого складу, а і на запас у разі поломок і інших обставин. Споживачі мають забезпечити своєчасне приймання продукції і розвантажувальні роботи.

Для виконання узгоджених графіків доставки продукції споживачеві зі складів посередників необхідно виконати декілька робіт. Згідно із сітковим графіком всі ці роботи треба виконувати послідовно і своєчасно, тому час їх виконання завчасно обговорюють.

Сітковий графік (рис. 4.) відображає технологічний зв'язок і послідовність робіт. Завдяки йому можна розрахувати протяжність циклу розробки графіка перевезень

Рисунок 4. - Сітьовий графік

Як бачимо, сітьовий графік складається з вузлів, котрі визначені колами і з'єднанням їх ребер (стрілок). Кожному вузлу відповідає якась дія, котра означає закінчення того чи іншого етапу робіт, кожній стрілці (ребру графіка) відповідає визначена робота, котра сприймається як процес, а не кінцевий результат.

Так, 0-1 -- означає аналіз використання транспортних засобів, котрі обслуговують посередників, закінчується цей процес у вузлі 1. Для кожної роботи визначається час, котрий вимірюється у встановлених для графіка одиницях.

Основне завдання графіка полягає у відображенні всіх технологічних зв'язків між роботами. Так роботи 2--4 та 2--3 починаються одночасно, а роботи 5--6 -- після етапів 3--5 і 4--5 (фіктивної роботи). Деколи для зв'язків подій доводиться використовувати так звані фіктивні роботи з нульовою тривалістю. Вона подана на рис. 4.4 пунктирними лініями.

Під час аналізу використання транспортних засобів, обслуговуючих посередницькі організації, необхідно визначити динаміку зміни обсягів перевезень і їх питому вагу, проаналізувати техніко-експлуатаційні показники роботи автотранспорту при перевезеннях продукції, визначити нерівномірність ввезення та вивезення продукції на складський комплекс за визначений період часу (рік, квартал), а також визначити можливості вантажно-розвантажувальним роботам на складі і у споживачів.

Добове постачання продукції визначається поділом річної потреби споживачів у необхідній продукції на кількість робочих днів у році. Після цього добове постачання продукції потрібно узгоджувати зі споживачем.

Основні показники перевізного процесу. Показники роботи транспорту ділять на дві групи: кількісні і якісні.

До кількісних відносять:

- об'єм перевезення вантажів УP, т;

- вантажообіг УР·L, т-км;

- об'єм перевезення (кількість) пасажирів УN, пас;

- пасажирообіг УN·L, пасс- км

Облік за цими показниками звичайно ведеться наростаючим підсумком щодоби, декаду, місяць, квартал і рік. Вантажообіг і пасажирообіг іноді називаютьпродукцією транспорту.

Оскільки на транспорті вантажні й пасажирські перевезення здійснюються одночасно, виникає необхідність загальної оцінки його роботи з вантажних і пасажирських перевезень спільно. Цієї мети служить показник:

- наведений вантажообіг:

У(P·L)_нав = УP·L + k_нав УN·L,

де k _нав - коефіцієнт перекладу пасажирообігу у вантажообіг.

На різних видах транспорту застосовують різні значення цього коефіцієнта. На залізничному, водному й автомобільному використовують k_нав.=1,виходячи з існуючого в минулому зразкової рівності собівартості 1 т-км і 1 пас-км.

Зараз собівартість 1 пас.-км значно вище, однак, величина коефіцієнта k_прив. не міняється, щоб зберегти можливість зіставлення звітних даних з минулим періодом.

На повітряному транспорті застосовується k_нав.= 0,09 виходячи із середньої ваги пасажира з багажем.

- середня дальність перевезення однієї тонни вантажу:

_вантаж = У P·L / УP, км

розраховується по всьому вантажообігові й по окремих родах вантажів.

- середня дальність перевезення одного пасажира:

_пас = У N·L / УN, км,

визначається по загальному пасажирообігу й по окремих видах повідомлень (далеке, приміське, міське).