Технічні засоби організації дорожнього руху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Кафедра будівництва та експлуатації автомобільних доріг

Філіппов В.В., професор, д.т.н., Сєдов А. В., к.т.н., доцент

Конспект лекцій

Технічні засоби організації дорожнього руху

В.К. Жданюк

Харків 2011



УДК 625.78:658.5 (0.75.8)

Філіппов В.В., Сєдов А. В. Технічні засоби організації дорожнього руху: Конспект лекцій. - Харків: ХНАДУ, 2011. - 93 с.

Розглянуто загальні відомості про рішення задач організації та безпеки дорожнього руху і інформація про основні технічні засоби (ТЗ) організації дорожнього руху (ДР) на дорогах загального користування. Призначено для студентів спеціальності „Автомобільні дороги та аеродроми”.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет



ЛЕКЦІЯ 1. МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСУ. СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ (ТЗОДР)

Мета лекції ? дати загальні відомості про склад дисципліни, учбово-нормативне її забезпечення, про основні ТЗОДР на дорогах загального користування.

Основні питання:

1. Мета і завдання курсу.

2. Коротка історія розвитку ТЗОДР.

3. Сучасна класифікація ТЗОДР

4. Режими руху автомобілів і транспортних потоків

1.1 Мета і завдання дисципліни

Основна мета курсу - дати загальні відомості про місце ТЗОДР в діяльності фахівців спеціальності 7.092105 по забезпеченню безпечного, зручного та ефективного руху транспортних потоків на дорогах загального користування.

Курс дисципліни розрахований на 18 годин лекцій, самостійне виконання розрахунково-графічних завдань і залік.

Залік студент отримує після представлення: конспекту лекцій, ескізу розмітки ділянки дороги, розрахунків значень швидкості в місцях її обмеження ДЗ залежно від параметрів дороги і дорожніх умов.

1.2 Коротка історія розвитку ТЗОДР

Основне призначення ТЗОДР на дорогах загального користування - це забезпечення безпечного, зручного та ефективного руху транспортних потоків.

1. Безпечного - на вулицях та дорогах України кожен рік гине до 7-9 тис. громадян. Проблема безпеки руху - проблема державна.

2. Зручного - усі учасники руху від водіїв до пішоходів повинні отримувати своєчасну інформацію щодо раціональних умов руху на всіх елементах вуличної та дорожньої мережі. При цьому ТЗОДР повинні забезпечувати оптимальне інформаційне психологічне та фізіологічне напруження усіх учасників руху.

3. Ефективного - ТЗОДР повинні забезпечувати оптимальні режими руху за показниками швидкості, прискорень, траєкторій, витрат палива, екологічного навантаження на навколишнє середовище.

Всі ці критерії забезпечувалися не відраз з появою першого автомобілю, і ТЗОДР розвивалися поступово з вдосконаленням як конструкцій транспортних засобів, так і дорожньої мережі.

· 1886 - поява автомобіля і установка семафора залізно - дорожнього типу в центрі Лондона.

· 1909 - 1-а Міжнародна конференція з дорожнього руху в Парижі. Рішення про заміну щитів, що позначають небезпечні місця на дорозі, на ДЗ (за 250 м від початку небезпечної ділянки, перпендикулярно напряму дороги, раніше щити ставилися паралельно дорозі). Затверджено всього лише 4 застережливі знаки: «Звивиста Д», «Нерівна дорога», «Перетин з залізною дорогою, «Перехрещення доріг».

· 1914 - установка електричних світлофорів, Кливленд, Нью-Йорк, Чикаго. Кольори: червоний і зелений. Жовтий колір - попереджувальний свисток поліцейського.

· 1926 - перші ТУ на ДЗ (тільки застережливі) в СРСР.

· 1928 - введення в дію автоматичного пристрою педального типу для реєстрації транспортних засобів, Нью-Йорк. Тривалість сигналу світлофора визначалася залежно від інтенсивності руху на підходах до перехрестя.

· 1929 - установка світлофорів з викличним пристроєм для пішоходів.

· 1930 - поява в Нью-Йорку, Москві, Ленінграді трибарвних світлофорів.

· 1931 - на конференції в Женеві з безпеки дорожнього руху число ДЗ збільшили до 26.

· 1935 - початок розмітки проїзної частини в СРСР.

· 1949 - на конференції в Женеві з безпеки дорожнього руху вироблені Конвенція про ДЗ і Протокол про ДЗ і сигнали. ДЗ розділені на 3 категорії: 1) застережливі (про небезпеку), 2) такі, що обмежують дії водіїв (забороняють і наказують), 3) що дають вказівки.. Рекомендації щодо розміщення знаків, їх розмірів, форми, кольору.

· 1955 - координоване управління дорожнім рухом (зелена хвиля на Садовому кільці в Москві).

· 1968, 1971 - Віденська конференція і Конвенція щодо ДЗ і сигналів - основа для національного законодавства з дорожнього руху.

· 1975 - впровадження систем АСУД «Город_М» в Алма-Ата, Новосибірськ, Фрунзе, Кемерово, Ташкент, «АРДАМ» ? на автомагістралі Москва-Сімферополь.

· 1994 Україна. Розробка ДСТУ 2586-94 Знаки дорожні.

· 1994 Україна. Розробка ДСТУ 2735-94 Огородження дорожні і напрямні пристрої.

· 1994 Україна. Розробка ДСТУ 2587-94 Розмітка дорожня.

· 1995 Україна. Розробка Інструкції по забезпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах.

· 2002 Україна. Розробка ДСТУ 4100-2002 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування.

· 2002 Україна. Розробка ГСТУ 218-03449261-095-2002 Огорожі дорожні тимчасові.

· 2004 Україна. Розробка документу «Методичні рекомендації по застосуванню дорожніх знаків, дорожньої розмітки та маршрутному орієнтуванню. Міністерство внутрішніх справ України, Науково-дослідний центр з безпеки дорожнього руху».

1.3 Сучасна класифікація ТЗОДР

Безпека, зручність і ефективність дорожнього руху на вулично-дорожній мережі забезпечують двома основними напрямками:

1) архітектурно-планувальними заходами (будівництво і реконструкція вулиць, доріг, перетинів, площ, пішохідних переходів і т.п.),

2) організацією руху (введення одностороннього руху, кругового руху на площах, організація пішохідних зон і вулиць, автомобільних стоянок, зупинок суспільного транспорту - всі ці завдання вирішуються із застосуванням ТЗОДР).

Методи першої групи вивчаються в курсах проектування доріг, другої - в курсах організації ДР.

Організація руху здійснюється із застосуванням ТЗ:

· дорожніх знаків,

· дорожньої розмітки,

· засобів світлофорного регулювання,

· дорожніх огороджень,

· направляючих пристроїв.

Класифікація ТЗ за їх призначенням включає дві групи:

1) ТЗ, що безпосередньо впливають на транспортні і пішохідні потоки і формують необхідні режими руху і параметри цих режимів (траєкторії, швидкості, прискорення, інтервали, дистанції),

2) ТЗ, що забезпечують роботу ТЗ першої групи за заданим алгоритмом (контролери, детектори транспорту, засоби обробки і передачі інформації, устаткування пунктів АСУД, засоби диспетчерського зв'язку).

Характер дії таких ТЗ першої групи, як дорожні знаки і дорожня розмітка, дорожні огорожі і направляючі пристрої, забезпечують постійний режим, порядок руху. Змінити режим руху можна лише замінивши відповідний ТЗ (знак, розмітку).

Дією світлофорів і керованих ДЗ забезпечують змінний порядок руху. Робота саме цих ТЗ вимагає застосування ТЗ другої групи. Самі дорожні контролери підрозділяються на контролери локального і системного управління. Контролери забезпечують управління: або жорстке (з незмінною програмою), або, за наявності зворотного зв'язку (детектори транспорту), адаптивне.

Управління може бути ручним, автоматичним або автоматизованим з використанням засобів телевізійного спостереження, телефонного зв'язку, різних засобів відображення інформації.

Ефективне управління рухом автомобілів і транспортних потоків виконується з врахуванням основних закономірностей режимів руху автомобілів і транспортних потоків.

1.4 Режими руху автомобілів і транспортних потоків

Режими руху автомобілів - закономірна, під дією дорожніх факторів, зміна в процесі руху: швидкості, шляху, прискорення, траєкторії, інтервалів, дистанції.

Режими: тягове зусилля, накат, гальмування колесами, гальмування двигуном, сумісне гальмування.

Режим руху характеризується рівнянням, наприклад, для тягового зусилля:

де Pк - тягова сила на ведучих колесах автомобіля, Н;

Pi - сила опору руху на підйом, Н;

Pf - сила опору кочення, Н;

Pw - сила опору повітря, Н;

Pj - сила опору інерції, Н,

Pj = j·m =m·dv/dt =(G/g)·dv/dt

Таким чином, рівняння режиму рух - це диференційне рівняння.

Режими руху автомобілів моделюють на ЕОМ з отриманням графіків швидкості, оцінки безпеки руху за коефіцієнтами аварійності та безпеки. Див., наприклад, нашу програму моделювання Super.

Режими руху транспортних потоків. Найрозповсюджена категорія доріг - II-IV, тобто двосмугова. Найчастіший маневр в потоці - обгін. Можливість виконання обгону та режими руху трансп. потоку визначаються дорожніми умовами наступним чином.

Стаціонарний режим (1) має місце на дільницях із видимістю дороги і зустрічних автомобілів, яка достатня для обгонів.

Режим перехідний без обгонів (2) має місце на тих дільницях дороги, на яких обгони неможливі внаслідок малої видимості або де вони заборонені ПДД.

Режим перехідний з обгонами (3) починається відразу же після режиму (2).

Показники режимів руху (швидкість, щільність тощо) обчислюють за результатами моделювання.

Основні характеристики транспортного потоку: інтенсивність, щільність, швидкість, їх зв'язок.

Рух транспортного потоку відбувається в часі та в просторі:

N - інтенсивність, авт/година,

Л - щільність, км/година, авт/км.

Залежність Інтенсивність-Щільність, тобто залежність руху потоку в просторі і в часі існує в межах 0 ? Л ? Лmax.

Якщо Л = 0, то рух потоку вільний і N>0.

Якщо Л = Лmax, то руху нема, затор і тому знову N=0.

Від вільного руху до затору, тобто від N>0 до N=0 інтенсивність змінюється тільки з переходом через максимум.

Відобразимо ці залежності на транспортній діаграмі.

Залежності між основними характеристиками транспортного потоку: інтенсивністю, щільністю, швидкістю знайдемо наступним чином.

Залежність Інтенсивність - Щільність ? Швидкість знайдемо, аналізуючи розмірність:

N - інтенсивність, авт/година,

Л - щільність, авт/км,

V ? швидкість, км/година.

Питання по контролю та самоконтролю знань

1. Основне призначення ТЗОДР на дорогах загального користування.

2. Обґрунтуйте актуальність проблеми безпеки дорожнього руху.

3. Визначте, яким чином ТЗОДР забезпечують зручний режим дорожнього руху.

4. Визначте, яким чином ТЗОДР забезпечують ефективний режим дорожнього руху.

5. Основні напрямки забезпечення безпеки, зручності та ефективності ДР на вулично-дорожній мережі..

6. Перелікуйте основні ТЗОДР.

7. Визначте основні характеристики режимів руху автомобілів та транспортних потоків.

Для поглибленого вивчення питань лекції рекомендовано джерела із списку літератури: 1, 9, 11.



ЛЕКЦІЯ 2. ДОРОЖНІ ЗНАКИ. ПРИЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ. КОНСТРУКЦІЇ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ

Мета лекції ? дати загальні відомості про призначення, класифікацію та конструкцію дорожніх знаків.

Основні питання:

1. Призначення і класифікація дорожніх знаків.

2. Конструкції дорожніх знаків.

3. Принципи конструкції знаків з світлоповерненям

4. Форми знаків в інших держав .

2.1 Призначення і класифікація дорожніх знаків

Дорожній знак (ДЗ), або знак дорожнього руху, являє собою графічний малюнок, що виконується відповідно до визначених стандартів та встановлюваної у дороги з метою доведення тієї чи іншої інформації до відома учасників руху.

Роль дорожніх знаків у забезпеченні безпеки руху вкрай велика: вони інформують водіїв про небезпечних ділянках дороги, зобов'язують знизити швидкість, забороняють обгін там, де він пов'язаний з підвищеним ризиком, виконують безліч інших корисних завдань.

Розподіл дорожніх знаків на групи, нумерація, назви, розміри, форма, символи і вимоги до розміщення реґламентуються Державним стандартом України ДСТУ 4100 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».

Стандарт передбачає сім груп дорожніх знаків: попереджувальні, пріоритету, заборонні, наказові, інформаційно-вказівні, сервісу і таблички до дорожніх знаків (знаки додаткової інформації). Номер знака складається з номера групи, порядкового номера знака у відповідній групі і порядкового номеру його різновиду (наприклад: 1.5.1). Кожна група знаків має визначену форму і колір (за деякими винятками), що дозволяє розпізнавати їх на значній відстані. Класифікація ДЗ по інформаційно-смисловому змісту (табл. 2.1)

Таблиця 2.1 ? Функціональне призначення дорожніх знаків

№ групи	Група знаків	Функціональне призначення дорожніх знаків групи
1	Поперед- жувальні	Інформують водія про наближення до небезпечної ділянки дорогі і характері небезпеки.
2	Приоритету	Встановлюють черговість проїзду перехресть, перетинів проїзної частин або вузьких ділянок доріг.
3	Заборонні	Вводять або відміняють певні обмеження в русі
4	Наказові	Показують обов'язкові напрями руху або дозволяють деяким категоріям учасників руху по проїжджій частині або окремим її ділянкам, а також вводять або відміняють окремі обмеження.
5	Інформаційно-вказівні	Вводять або відміняють певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
6	Сервісу	Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування.
7	Додаткової інформації	Уточнюють або обмежують дії знаків, разом з якими вони встановлені.

Конкретні значення дорожніх знаків позначаються символами (силуетним зображенням), цифрами, написами та різними фігурами, за допомогою яких указується на характер небезпеки, вид заборони, розпорядження, вказівки тощо.

Номер знаку: перша цифра - номер групи, друга - номер знаку в групі, третя - різновид знаку. Наприклад, 1.15 (слизька дорога), 1.16 (нерівна дорога), 3.1 (в'їзд заборонений), 3.17.1 (митниця), 7.8 (платні послуги).

2.2 Конструкція дорожніх знаків

Кожна група дорожніх знаків має свою форму (трикутник, восьмикутник, коло, квадрат і три види прямокутників).

Вони мають чотири типорозміри: I ? малого, II ? середнього, III ? великого, IV ? дуже великого для встановлення на дорогах різних категорій.

Типорозміри знаків індивідуального проектування і висота великої літери (hв) на інформаційно-вказівних знаках індивідуального проектування залежно від умов застосування повинні відповідати ДСТУ 4100. Якщо для певних умов руху типорозмір знака не обумовлено, повинні застосовуватись знаки найближчого типорозміру.

Рис. 2.2 - Приклад типорозміру дорожніх знаків форми трикутнику

Таблиця 2.3 ? Типорозміри знаків

Типо-розмір	Особливість ділянки дорогі	Сторона трикутника, мм	Діаметр круга, сторона квадрата, мм	Сторони прямокутника, мм
І	Дорогі з однією смугою руху	700	600	600х900
ІІ	Дорогі з двома і трьома смугами руху	900	700	700х1050
III	Дорогі з чотирма і більш смугами руху	1200	900	900х1350
IV	Небезпечні ділянки, ділянки, на яких проводяться ремонтні роботи	1500	1200	-

Таблиця 2.4 ? Вибір типорозміру знака

Типо-розмір знака	Застосування знаків
	поза населеними пунктами	у населених пунктах
1	2	4
І	Дороги з шириною проїзної частини менше 6 м	Дороги з однією смугою для руху в одному напрямку
ІІ	Дороги з однією чи двома смугами для руху в одному напрямку	Дороги з двома смугами для руху в одному напрямку

Вид знаку за способом освітлення: із зовнішнім освітленням, з внутрішнім освітленням, з світлоповерненням.

Знаки із зовнішнім освітленням. Матеріал - в основному, листова сталь 0,8-1,5 мм. Алюміній, пластмаси. Склопластик. Жорсткість забезпечується ребрами жорсткості по периметру, загинанням кромок щита. Для знаків з площею більше 1 кв. м - спеціальні рами і каркаси. Знаку освітлюється спеціальним ліхтарем. Джерело світла не повинне засліплювати водіїв.

Знаки з внутрішнім освітленням. Матеріал - в основному, полімер, забарвлений усередині білою фарбою для поліпшення розсіювання світла. На передню панель з тильного боку наносять символ знаку, а площу, що залишилася, закрашують фарбою, відповідною кольору фону. Всі з'єднання і отвори герметизують гумовими прокладками і ущільнювачами.

Знаки з світлоповерненням. Лицьова сторона має поверхню, що повертає промінь світа від фари автомобіля до водія, для забезпечення необхідної видимості знаку в темний час доби (у темний час доби не меншого 100 м) (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Знаки з світлоповерненням.

Чорні і сірі елементи не повинні володіти світлоповертальним ефектом. Для створення світлоповертального ефекту найчастіше використовують світлоповертальні плівки. Переваги: довговічність, простота закріплення на щитку знаку, зручність ремонту і утримання.

Керовані дорожні знаки. Застосовують, якщо необхідно змінити символу знаку:

Наприклад:

- тимчасова зміна швидкості,

- зміна порядку руху на реверсних смугах, залежно від ступеня завантаження дорогі (реверсивний рух призначають, якщо інтенсивності руху різко відрізняються по напрямам руху).

Тимчасове обмеження швидкості призначають із-за несприятливих дорожніх умов (сніг, ожеледь, туман, сильний бічний вітер).

Символу знаку змінюють також, якщо необхідно інформувати водія про зміни умов руху на маршруті.

Символ знаку міняється або уручну або автоматично сигналом датчика з використанням команд ЕОМ. Спосіб зміни символу: механічний або світлотехнічний.

Знаки індивідуального проектування. Програма ZNAK у складі системи CREDO (дисципліна «Проектування автомобільних доріг»).

Стійки знаків - металеві, залізобетонні (діаметр не більше 100 мм), дерев'яні (квадрат 12х12 cм або 10х10 см, круг діаметром 14-16 см). Офарблювати в білий колір, нижня частина 600 мм - в чорний колір. Метал і дерево офарблюють масляною фарбою, емаллю, нітроемаллю, залізобетон або азбоцемент - силікатною фарбою, постаменти і фундаменти - вапном. Частина в ґрунті обмазується бітумом для запобігання від корозії.

2.3 Принципи конструкції знаків з світлоповерненням

Два основні види конструкції світлоповертальної плівки.

1. Плівка на основі алюмінієвої фольги: фольга - проміжний шар - фіксуючий шар - мікрокульки - закріплюючий шар лаку.

2. Плівка на основі шару, що відображає, утвореного методом вакуумної металізації: основний шар з пігментом (світлофільтр) - фіксуючий шар - мікрокульки - шар, що відображає, - клейовий шар з крафт-папером.

Принцип світлоповертальних мікрокульок (сфера з високо оптичного скла).

Діаметр мікрокульки від 40 до 80 мікрон, витрата 30-40 тис. на 1 квадратний сантиметр плівки.

Світлоповертаючими властивостями не повинні володіти лише символи, що мають чорний колір, див. рис. 2.1. Оптичні властивості мікрокульок характеризуються показником переломлення (відносний показник переломлення другого середовища щодо першого): n = sinб / sinв, де б - кут падіння, кут між напрямом падаючого променя світла і нормаллю до поверхні мікро кульки, в - кут заломлення, кут між напрямом заломлення променя світла і нормаллю до поверхні мікро кульки, рис. 2.5.

Якщо n > 2, то товщина проміжного шару наближається до нуля і світло відбивається не від світлоповертального шару, а від поверхні кульки. Якщо мікрокульки виготовляють з полімеру, то n = 1.5.

2.4Форми знаків в інших державах (USA)

	Circle ? Exclusively for railroad advance warning signs
	Octagon ? Exclusively for STOP signs
	Crossbuck - Exclusively for railroad grade crossing signs
	Pentagon ? Used for school advance warning signs and county route marker signs
	Rectangle, Longer Dimension Vertical ? Used for regulatory signs
	Diamond - Used for warning signs
	Rectangle, Longer Dimension Horizontal - Used for guide signs, some warning signs and temporary traffic control signs
	Trapezoid ? Used for recreational area guide signs and National Forest route markers
	Equilateral Triangle, Point Down ? Exclusively for YIELD signs
	Pennant ? Exclusively for No Passing Zone signs
	Other shapes Typically used for route marker signs

Питання по контролю та самоконтролю знань

1. Дайте класифікацію ДЗ по інформаційно-смисловому змісту.

2. Обґрунтуйте необхідність системи типоразмеру ДЗ та залежність розмірів ДЗ від особливостей ділянки дорогі.

3. Конструкція ДЗ із зовнішнім освітленням.

4. Конструкція ДЗ із внутрішнім освітленням.

5. Конструкція ДЗ з світлоповерненням.

6. Принцип світлоповернення.

Для поглибленого вивчення питань лекції рекомендовано джерела із списку літератури: 3, 8, 9, 11.



ЛЕКЦІЯ 3. ВСТАНОВЛЕННЯ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ. ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОЕКТУВАННЯ РОЗСТАНОВКИ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ. СПОСОБИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗНАКІВ НА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРОГАХ

Мета лекції ? обґрунтувати принципи встановлення ДЗ, послідовність проектування їх розстановки та способи встановлення на автомобільних дорогах загального користування.

Основні питання:

1. Загальні принципи встановлення дорожніх знаків.

2. Послідовність проектування розстановки дорожніх знаків.

3. Способи встановлення знаків на автомобільних дорогах.

3.1 Загальні принципи встановлення дорожніх знаків

1. ДЗ встановлюють тільки відповідно до правил установки їх на автомобільних дорогах.

2. Всі заборони і обмеження повинні бути обґрунтовані. В першу чергу слід з'ясувати можливість усунення причини установки ДЗ, що застережуть від небезпеки або вводять які-небудь обмеження.

3. ДЗ короткочасної дії, наприклад, під час ремонту, встановлюють тільки на той період, коли вони необхідні, і знімають негайно після усунення або зникнення причини установки знаку.

4. Видимість ДЗ в темний час доби повинна бути не менш 100 м, а в світлий - не менш 150 м. Бажано використовувати правило:

L >= 2 Vp,

де L - відстань видимості ДЗ, м;

Vp - розрахункова швидкість для дороги даної категорії, км/год.

Наприклад, для першої категорії при Vp = 150 км/г відстань видимості ДЗ L >= 300 м. Час від моменту видимості ДЗ до початку небезпечної ділянки t = 3.6 L/Vp , приблизно 5-7 с.

5. У населених пунктах (НП) ДЗ встановлюють на відстані 50-100 м від відповідного ним об'єкту, а поза НП - на відстані 150-300 м, рис. 3.1. Відстань між послідовно встановленими знаками в НП не менш 25 м один від одного, а за НП - не менш 50 м.

6. ДЗ слід видаляти від дерев і чагарників, які можуть загороджувати або затінювати лицьову сторону знаку. Дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані своєчасно підрізати вітки.

7. ДЗ повинні бути встановлені так, щоб водії могли легко виявляти їх серед інших елементів дорожньої обстановки у будь-який час доби. Вогні реклами не повинні створювати перешкод читанню ДЗ. ДЗ з білим фоном краще видно на темному однорідному фоні дерев і чагарників. ДЗ з блакитним фоном - на фоні світлих ділянок неба, далеких полів, сніжного покриву. Для ДЗ з білим фоном слід влаштовувати темний фон з чагарнику або групової посадки дерев, або розташовувати ці ДЗ на суцільних темних щитах.

8. Перед будь-якою ділянкою дороги слід встановлювати тільки один знак. У виняткових випадках допускається підсилювати увагу водія до небезпечної ділянки (крутий поворот і обмеження швидкості) і встановлювати не більше трьох знаків.

9. На автомагістралях з інтенсивним рухом рекомендується встановлювати багато позиційні (керовані) знаки. Ці знаки оперативно попереджають водіїв про зміну умов руху і дають рекомендації про оптимальну швидкість руху.

3.2 Послідовність проектування розстановки дорожніх знаків

Проектуючи розстановку ДЗ, доцільно керуватися системою ДЗ і використовувати таку послідовність передачі водієві різних повідомлень:

- вказівка,

- попередження,

- наказ,

- заборона.

Тобто, заборонні знаки використовувати лише в останню чергу. Проектувати розстановку ДЗ рекомендується у декілька етапів.

1-й етап.

Мета: забезпечення зорового орієнтування і інформації водія щодо маршруту проходження і розташування зон обслуговування.

2-й етап.

Мета: складання попередньої схеми розстановки знаків. Для досягнення мети виконують наступні роботи:

- виділення ділянок з характерними умовами руху,

- детальний аналіз транспортно-експлуатаційних характеристик ділянок,

- оцінка можливості використання різних знаків.

3-й етап.

Мета: корекція попередньої схеми розстановки знаків.

- уточнення видів знаків і місць їх розташування на сполученнях суміжних ділянок,

- дослідження можливості зменшення числа знаків,

- оцінка необхідності обмеження швидкостей руху,

- уточнення розмірів знаків, місць установки і зон дії ,

- усунення суперечливих знаків.

Роботи 1-го етапу

На першому етапі розміщують по всій довжині дорогі вказівні знаки, що інформують водіїв про основні напрями руху, протяжності дорогі, розташуванні і найменуванні пунктів маршруту і ділянок, на яких встановлений певний порядок руху транспортних засобів (швидкісна дорога, населений пункт і т.п.).

На схемі розстановки знаків розташовують:

- кілометрові знаки (5.60),

- маршрутні марки (5.51-5.65),

- знаки-покажчики з назвами населених пунктів (5.45-5.48), річок (5.58.2), перевалів,

- знаки-покажчики напряму руху до НП ж.д. станцій, переправ, елеваторів, пристаней, річкових і морських портів, розташованих в стороні від дороги (5.51-5.54),

- знаки з вказівками під'їздів до визначними пам'ятками, пунктам обслуговування, рухи (5.55-5.56).

На першому етапі орієнтування намічають розташування попередніх вказівок напрямів (5.52) і відстаней (5.59).

Встановлюють заборонні і приписуючи знаки переваги в русі транспортних засобів на перехрестях.

Роботи 2-го етапу.

1. Умовно розділяють дорогу на дві групи ділянок: населені пункти і перегони.

2. В межах кожної ділянки виділяють наступні елементи: перехрестя, мости, шляхопроводи, тунелі, ж.д. переїзди, горизонтальні і вертикальні криві, звуження, підйоми, спуски, прямі ділянки, придорожні комплекси обслуговування, майданчика відпочинку, зупинки суспільного транспорту, стоянки, місця жвавого пішохідного руху.

3. Для кожного елементу або їх групи складають докладну схему організації руху з урахуванням використання ліній розмітки і світлофорної сигналізації.

4. В межах кожного елементу або їх групи виділяють конфліктні зони:

1) зони жвавого пішохідного і велосипедного руху і зони можливого скупчення людей

2) зони, де часто відбувається зміна швидкості руху або маневри транспортних засобів:

- зупинки суспільного транспорту, місця короткочасної зупинки і тривалої стоянки автомобілів;

- ділянки, де часто відбуваються обгони і зміна смуг руху;

- зони перетину, роз'єднання і злиття транспортних потоків, розворотів автомобілів і зміни траєкторій руху;

- зони з різкою зміною швидкості руху.

3) зони, в яких ширина проїзної частини, число смуг, габарити висоти і допустиме навантаження від ваги автомобілів менші, ніж на суміжних ділянках,

4) зони з обмеженою видимістю в плані і подовжньому профілі,

5) зони, в яких часто виникають тумани, ожеледь, сильний бічний вітер, нерівності покриття, небезпека каменепаду, виходу тварин на дорогу,

6) зони з світлофорним регулюванням і односторонньому русі.

5. У кожній конфліктній зоні приймають заходи по усуненню причин, що породжують конфлікти. Це не завжди вдається (невдале планування проїзної частини, неможливість реконструкції). На основі аналізу умов руху і статистики ДТП оцінюють необхідність використання різних знаків. Наносять знаки на схему встановлення знаків. Особливо відзначають ділянки, де необхідно вводити тимчасові обмеження в окремі періоди року (ожеледь, туман, бічний вітер, падіння каменів).

Роботи 3-го етапу.

1. Уточнюють види знаків і місця їх розташування на дорозі.

2. Призначають розміри знаків у відповідності із системою типорозмірів.

3. Вивчають можливість скорочення числа знаків без збитку для зручності і безпеки руху.

4. Оцінюють необхідність обмеження швидкості на ділянках великої протяжності.

5. Уточнюють схему встановлення знаків.

3.3 Способи встановлення знаків на автомобільних дорогах

1. Знаки розміщують на стійках на земляному полотні, на консолях, стійках, прикріплених до масивних споруд, на арках, рамах, тросах-розтяжках, на пролітних будовах шляхопроводів, порталах тунелів.

Згідно ДСТУ 4100 дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, забезпечувалась зручність експлуатації і обслуговування, а також виключалось їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення і т.ін.).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, що передається ними, тільки тим учасникам руху, для яких вона призначена (рис. 3.4). Згідно п. 4.1.3 ДСТУ 3587 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» відстань видимості дорожніх знаків повинна бути не менше ніж 100 м за ходом руху.

Рис. 3.4. Приклади розміщення дорожніх знаків

2. Стійки слід розташовувати одна від другої на відстані не менш 50 м.

3. Стійки слід розташовувати, рис. 3.4 - 3.9:

- на бермах, присипаних до узбіччя,

- на укосах насипу,

- на смузі відведення за бічною канавою,

- над узбіччям,

- над узбіччі на гірських дорогах при обмежених умовах (біля урвищ, прірв, скель, парапетів тощо),

- на розділювальній смузі поближче до того напряму руху, для якого призначений знак,

- на піднесенні над розділювальною смугою,

4. Відстань від ближнього до проїзної частини краю знаку і брівкою земполотна повинна бути 0,5-2,0 м, рис. 3.5. (на гірських дорогах в обмежених умовах не менш ніж 1.0 м).

Від нижнього краю знаку до кромки проїзної частини відстань 1,5-2,0 м, рис. 3.6.

Рис. 3.5 Визначення відстані встановлення знаків збоку від проїзної частини

Рис. 3.6. Визначення висоти встановлення знаків

Знаки, розташовані з правого боку дороги по ходу руху слід дублювати на її лівій смузі, на розділовій смузі або над проїзною частиною, якщо розташований праворуч знак може бути своєчасно не відмічений водієм із-за недостатньої видимості або загороджується іншими автомобілями при русі в щільному потоці

5. Знаки не повинні обмежувати видимість дороги, стійки знаків повинні легко ламатися або зрізатися, не наносячи автомобілю істотних пошкоджень, масивні стійки повинні бути захищені огородженнями

6. В одному поперечному перерізі дороги допускається встановлення не більше трьох знаків без урахування дублюючих знаків і табличок до дорожніх знаків (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Приклад встановлення дорожніх знаків в одному поперечному перерізі дороги.

Черговість розташування знаків різних груп на одній опорі (вниз або праворуч) повинна бути наступною:

знаки пріоритету;

попереджувальні знаки;

наказові знаки;

заборонні знаки;

інформаційно-вказівні знаки;

знаки сервісу.

При розташуванні на одній стійці знаків однієї групи їх розташовують відповідно номеру знака в групі.

Черговість розміщення знаків на одній опорі визначається так, як показано на рис. 3.8. Знаки слід установлювати, переважно, по горизонталі та вертикалі.

Рис. 3.8. Послідовність розташування декількох знаків на одній опорі.

Рис. 3.9. Приклади розміщення попереджувального і заборонного знаків на одній опорі

Відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних знаків 1.31.1 ? 1.31.6, 1.4.1 ? 1.4.3 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього покриття крім випадків, спеціально обумовлених ДСТУ 4100, повинна становити:

- від 1,5 до 2,2 м ? у разі установлення збоку від дороги поза населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м ? у населених пунктах;

- не менш ніж 0,6 м ? у разі установлення на острівцях безпеки і на проїзній частині дороги;

- від 5,0 до 6,0 м ? у разі розташування над проїзною частиною; у разі розташування знаків на прольотних конструкціях штучних споруд і за відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прольотної конструкції споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їх нижній край.

Відстань між сусідніми знаками, розташованими на одній опорі, що поширюють свою дію на одну й ту ж проїзну частину, за винятком знаків, виконаних в одному корпусі, повинна становити від 50 мм до 200 мм (рис. 3.9).

6. Великі щити знаків вказівок напрямів руху (5.52) і відстаней (5.59) і нестандартних покажчиків слід розташовувати на стійках на присипних бермах до узбіч, на укосах насипів і виїмок.

Великі щити вказуючих знаків рекомендується закріплювати на стійках, встановлених поряд із земляним полотном дорогі, або на укосах насипів і виїмок. Така конструкція стійок дозволяє наблизити знак до проїзної частини. Відстань від ближнього до проїзної частини краю знаку до брівки земполотна повинна бути 0,5-1,0 м. На ділянках, де стійки неможливо встановити на укосах насипу або поряд із земляним полотном, щити знаків підвішують над узбіччями на консолях (мал.). Відстань від нижнього краю щита до рівня кромки проїзної частини не менш 5-5.5 м (рис. 3.6).

7. На дорогах 1-2 категорій знаки можна встановлювати на арках, рамах, тросах-розтяжках. В межах охоронної зони високовольтних ЛЕП підвіска знаків на тросах розтяжках заборонена. Опори несучих конструкцій повинні розташовуватися на бермі не ближче 0.5 м від брівки дорогі і по осі розділової смуги. Відстань від нижнього краю знаку до рівня кромки проїзної частини не меншого 5-5,5 м (рис. 3.6).

Попереджувальні знаки застосовуються для інформування водіїв про наближення до небезпечної ділянки, про місце розташування останньої та характер небезпеки.

Попереджувальні знаки (крім знаків 1.4.1-1.4.3 і 1.29-1.31.6) поза населеними пунктами повинні встановлюватися на відстані 150-300 м (з урахуванням дозволеної швидкості руху, умов їх видимості і можливості своєчасного виявлення небезпечної ділянки), а в населених пунктах -- на відстані 50-100 м до початку небезпечної ділянки дороги.

Приклади встановлення попереджувальних знаків взяті з документу «Методичні рекомендації по застосуванню дорожніх знаків, дорожньої розмітки та маршрутному орієнтуванню. Міністерство внутрішніх справ України»)

Знаки 1.5.1--1.5.3 «Звуження дороги».

Поза населеними пунктами знак повинен установлюватись також перед мостами, шля-хопроводами, естакадами і тунелями, якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди дорівнює або менша ніж на підходах до неї (рис. 33), а в населених пунктах - якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди менша, ніж на підходах до неї (рис. 3.10).

Рис. 310. Приклади встановлення знаків 15.1-1.5.3 „Звуження дороги": А,Б - поза населеними пунктами, В,Г - в населеному пункті

Знаки 1.6 «Крутий підйом», 1.7 «Крутий спуск». Знаки 1.6 і 1.7 попереджають про наближення до підйому або спуску.

Рис. 3.11. Приклад розміщення знаків 1.6 і 1.7 на підйомі та спуску, що ідуть один за одним.



Розміщення знаку 1.7 доцільно також у випадку, коли необхідно позначити спуск на якому є ділянка звуження проїзної частини, де потрібно забезпечити чітке виконання вимоги Правил дорожнього руху стосовно надання першочерговості проїзду зазначеної ділянки водіям, які рухаються на підйом.

Знаки 1.4.1-1.4.3 на відміну від інших попереджувальних знаків установлюються не перед, а безпосередньо на небезпечній ділянці дороги, фіксуючи в такий спосіб місце небезпечного повороту, інформація про яке особливо важлива для водіїв у темний час доби (рис. 3.12).

Рис. 3.12. Застосування знаків 1.4.1- 1.4.3 «Напрямок повороту»

Знак 1.10 «Нерівна дорога». Ділянка дороги, що має нерівності проїзної частини -- хвилястості, напливи, випинання.

Знак 1.10 повинен установлюватись перед ділянками доріг, що мають нерівності проїзної частини (хвилястість), напливи, випинання, величина яких перевищує допустимі значення згідно з ДСТУ 3587 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", зокрема гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг I--III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см -- для решти категорій і груп.



Рис. 3.13. Застосування знаку 1.10 з табличкою 7.2.1 для позначення ділянки дороги, що має нерівності проїзної частини та зазначення протяжності цієї ділянки.

Знак 1.12 «Вибоїна». Ділянка дороги з вибоїнами чи просіданнями дорожнього покриття на проїзній частині.

Знак 1.12 повинен установлюватись у разі наявності на ділянках доріг вибоїн, просідань дорожнього покриття (рис. 3.14), величина яких перевищує значення допустимі згідно з ДСТУ 3587 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", зокрема гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг I-III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см -- для решти категорій і груп.

Знак 1.12 тимчасовий і встановлюється на період, необхідний для проведення відповідних робіт на дорозі.

Рис. 3.14. Застосування знаків 1.12 перед ділянкою дороги з пошкодженням покриття проїзної частини.



Знаки 1.23.1--1.23.4 «Прилягання другорядної дороги».

Рис. 3.15. Приклад розміщення знаку 1.23.4 поза населеним пунктом

Питання по контролю та самоконтролю знань

1. Обґрунтуйте основні принципи установки дорожніх знаків.

2. Правило розрахунку видимості ДЗ.

3. Мета 1-го, 2-го та 3-го етапів проектування розстановку ДЗ.

4. На яких елементах дорожніх споруд і з використанням яких конструкцій розташовують ДЗ.

5. На яких елементах земляного полотна розташовують стійки ДЗ.

6. Особливості розташування на дорозі великих щитів ДЗ.

Для поглибленого вивчення питань лекції рекомендовано джерела із списку літератури: 3, 8, 9, 10, 11.



ЛЕКЦІЯ 4. ОБҐРУНТУВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ ШВИДКОСТІ ДОРОЖНІМИ ЗНАКАМИ ЗАЛЕЖНО ВІД ПАРАМЕТРІВ ДОРОГИ І ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ

Мета лекції ? встановити розрахункові схеми та основні розрахункові залежності по обмеженню швидкості та забороні обгонів дорожніми знаками на небезпечних ділянках дороги при різних дорожніх умовах.

Основні питання:

1. Обмеження швидкості на кривій.

2. Обмеження швидкості при недостатній видимості.

3. Заборона обгонів.

4.1 Обмеження швидкості на кривій

Причини ДТП на кривих:

- малий радіус

- недостатні зчіпні властивості.

Максимальна небезпечна швидкість знаходиться з аналізу сил, що діють на автомобіль на віражі, рис, 4.1.

Сила тяжіння Землі G та відцентрова сила C:

, ,

де m - маса автомобіля, кг,

v - швидкість, м/с,

r - радіус, м.

Складові ваги:

, ,

де б - кут нахилу проїзної частини до горизонту,

iпоп - поперечний ухил (ухил віражу).

Поперечна сила (заносу і перекидання):

,

Сила зчеплення шини з покриттям, що протидіє заносу та перекиданню:

,

де ц2 - коефіцієнт зчеплення в поперечному напрямку, ц2 ? (0.6-0.7)•ц),

ц - загальний коефіцієнт зчеплення.

Загальний коефіцієнт зчеплення може зменшуватися до 0.3 при мокрому брудному покритті, 0.2 при сніговому накаті, 0.1 при ожеледиці.

Прирівнюючи поперечну силу та силу зчеплення шини з покриттям, знаходимо швидкість (м/с), з якою можливий рух по кривій без заносу:

Це і буде небезпечна швидкість при даних дорожніх умовах. Перемножив v на 3.6 і округлив до десятків, отримаємо максимальну швидкість в км/год для обґрунтування знаку 3.29.



4.2 Обмеження швидкості при недостатній видимості

Рис. 4.2. Обмеження швидкості при недостатній видимості

При недостатній видимості, що обмежується боковими перешкодами на кривих в плані, та недостатнім радіусом на вертикальних опуклих кривих, рух з високими швидкостями може привести до ДТП.

Максимальна небезпечна швидкість знаходиться з умов екстреного гальмування на початку таких ділянках дороги. Повний шлях S зупинки автомобіля при екстреному гальмуванні з запасом

,

де t1 -час реакції водія, с,

t2 - запізнення гальмівної системи автомобілю, с,

t3 - час зростання уповільнення до максимального значення, с,

ц1 - коефіцієнт зчеплення в подовжньому напрямку, ц1 ? (0,7-0,8)•ц),

i - поздовжній ухил,

f - коефіцієнт опору кочення,

l - запас, м.

При визначеній на дорозі обмеженій видимості S рівняння (4.6) перетворюється в квадратне із рішенням

,

де , , ,

Перемножив v на 3.6 і округлив до десятків, отримаємо максимальну швидкість в км/год для обґрунтування знаку 3.29.

При обґрунтуванні обмеження максимальної швидкості доцільно приймати b = 2-3 с, l = 10 м, f = 0.02-0.04.

Суттєво підвищує безпеку руху керований ДЗ обмеження швидкості із-за несприятливих дорожніх умов. Символ знаку (цифра обмеженої швидкості) міняється автоматично за наявності датчика, що, наприклад, прогнозує швидку ожеледицю, або туман тощо.

4.3 Заборона обгонів

При недостатній видимості, що обмежується різними перешкодами обгони з високими швидкостями на двосмугових дорогах (2, 3, 4 категорій) небезпечні, що може привести до ДТП. Знаком 3.25, або відповідною дорожньою розміткою (1.1, 1.3, 1.11) обгони забороняють.

Забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год). * Поодинокими вважаються одиночні транспортні засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засіб у зчепленні з буксированим.



Рис. 4.3. Знак 3.25Обгін заборонено.

Рис. 4.4. Знак 3.26. Кінець заборони обгону.

Обґрунтування заборони обгонів ТЗОДР виконується порівнянням фактичної видимості Sф і мінімальної видимості Sмін, яка достатня для безпечного обгону. Водій автомобіля 1, що хоче обігнати, оцінює обгін, як безпечний, якщо на початку обгону видимість зустрічного автомобіля 3 достатня для:

1) зміни своєї смуги на зустрічну,

2) об'їзду за час обгону автомобіля 2, який обганяють, і повертання на свою смугу,

3) певного запасу l13 перед зустрічним автомобілем 3, що швидко наближається.

Мінімальну видимість знаходять як суму шляху обгону Sоб за час обгону tоб, запасної відстані l13 до зустрічного автомобіля в момент закінчення обгону, та шляху Sзус, що пройшов зустрічний автомобіль по своїй смузі за час обгону. Таким чином

,

де v1 - швидкість автомобіля, що обганяє, м/с,

v3 - швидкість зустрічного автомобіля, м/с.

При обґрунтуванні заборони обгонів доцільно приймати швидкість v1 автомобіля 1 на 20-30 % вище розрахункової швидкості для даної дороги, швидкість vз зустрічного автомобіля 3 - рівній розрахунковій швидкості, час обгону 10 с, запас l13 ? 30-50 м.

Наприклад, для дороги 3-ої категорії з розрахунковою швидкістю 100 км/год (28 м/с) Sмін ? 750 м.

ДБН В.2.3-4 «Автомобільні дороги» суттєво занижує нормативну найменшу видимість зустрічного автомобіля величиною 350 м. Обґрунтовується ця величина схемою перерваного обгону, в якій водій автомобіля 1 в разі небезпеки не закінчує обгін, а повертається на свою смугу. Для цього він гальмує на смузі зустрічного руху і пропускає вперед автомобіль 2, якого не зміг обігнати. А своя смуга може вже бути зайнята автомобілем 4, якій на початку цього невдалого обгону був позаду за автомобілем 1, але вже догнав автомобіль 2 і дистанція між автомобілями 4 та 1 може бути вже мала для повернення автомобіля 1. Такі маневри на двох-смуговій дорозі небезпечні і часто приводять до ДТП.

Питання по контролю та самоконтролю знань

1. Розрахункова залежність по обмеженню швидкості на кривих в плані.

2. Розрахувати допустиму швидкість на ділянці дороги з кривою малого радіусу в періоди сухого покриття, мокрого забрудненого, снігового накату, ожеледиці. Вихідні дані (n - порядковий номер студента в журналі групи) :

3. R = 50 + 5•n, iв = 40 %о .

4. Розрахувати допустиму швидкість на ділянці дороги з недостатньою видимістю в періоди сухого покриття, мокрого забрудненого, снігового накату, ожеледиці. Вихідні дані (n - порядковий номер студента в журналі групи) :

5. S = 100 - 2•n, i = 40 %о, tр = 1 с.

6. Обґрунтувати, що нормативна за ДБН мінімальна видимість зустрічного автомобіля недостатня при вирішенні заборони обгону на ділянці двохсмуговій дороги 2 та 4 категорії.

Для поглибленого вивчення питань лекції рекомендовано джерела із списку літератури: 1, 2, 3, 11.



ЛЕКЦІЯ 5. ВСТАНОВЛЕННЯ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ В МІСЦЯХ ВИКОНАННЯ ДОРОЖНІХ РОБІТ

Мета лекції ? обґрунтувати принципи встановлення ДЗ, при виконанні ремонтних робіт на дорозі.

Основні питання:

1. Заходи щодо попередження та забезпечення безпеки дорожніх робіт

2 Основні принципи організації руху в зоні виконання дорожніх робіт

3 Особливості організації руху при проведенні дорожніх робіт на характерних ділянках доріг

5.1 Заходи щодо попередження та забезпечення безпеки дорожніх робіт

Постійне зростання інтенсивності руху на автомобільних дорогах і пов'язаний з цим знос дорожніх споруд викликають необхідність постійного проведення робіт по ремонту та утриманню доріг для підтримки їх у стані, що забезпечує ефективне і безпечне рух.

Більшість дорожніх робіт на існуючих дорогах виконується при наявності інтенсивного руху автомобілів, що створює великі незручності для учасників дорожнього руху і може привести до підвищення ризику потрапити в ДТП.

Особлива небезпека створюється для дорожніх робітників, які знаходяться в безпосередній близькості від автомобілів, що рухаються.

Застосування однакового, продуманого і своєчасного попередження водіїв про проведення дорожніх роботах може підвищити безпеку для дорожніх робітників і знизити ризик опинитися в ДТП для учасників дорожнього руху. Попередження та забезпечення безпеки виконання дорожніх робіт переслідують такі цілі:

* забезпечення безпеки та захисту дорожніх робітників і учасників дорожнього руху;

* напрямок транспортних потоків в обхід місця робіт з найменшими затримками і не зручностями для учасників дорожнього руху;

* забезпечення високої продуктивності і рентабельності дорожніх робіт.

Рис. 5.1 - Ділянка виконання дорожніх робіт

Під попередженням про проведення дорожніх роботах розуміються всі види заходів щодо попередження та забезпечення безпеки дорожніх робіт на існуючих дорогах. Заходами, які спрямовані на попередження і забезпечення безпеки дорожніх робіт, є наступні:

- завчасне попередження про дорожні роботах за допомогою дорожніх знаків та огородження зони проведення робіт;

- тимчасовий напрямок транспортних потоків в об'їзд місця проведення робіт за допомогою дорожніх знаків, покажчиків напрямку руху, світлофорів, розмітки проїзної частини дороги або використання регулювальників руху;

- тимчасове закриття дороги або її ділянок для руху при проведенні робіт;

- влаштування тимчасових об'їздів;

- спеціальне маркування та фарбування дорожніх машин;

- виконання дорожніми робітниками вимог техніки безпеки та використання спецодягу зі світлоповертаючими елементами добре видними для водіїв.

До початку дорожніх робіт дорожня організація повинна скласти прив'язані до місцевості схеми організації руху транспортних засобів і пішоходів на ділянці проведення робіт. На схемах показують геометричні параметри ремонтованої ділянки (ширина проїзної частини та узбіч, радіуси кривих в плані, подовжній ухил, тип покриття і т.д.) із зазначенням штучних споруд, розташування з'їздів, роз'їздів і об'їздів, місць розміщення дорожніх знаків, нанесення при необхідності тимчасової розмітки, огороджень, розташування сигнальних ліхтарів, складування будівельних матеріалів. На схемі вказують вид і характер дорожніх робіт, терміни їх виконання, найменування організації, що проводить роботи, телефони та прізвища посадових осіб, що склали схему і відповідальних за проведення робіт. Схеми організації руху і огородження місць виробництва дорожніх робіт повинні бути затверджені керівником дорожньої організації та завчасно узгоджені з органами Державної автомобільної інспекції (ДАІ).

5.2 Основні принципи організації руху в зоні виконання дорожніх робіт

При складанні схем організації руху в місцях виробництва дорожніх робіт, необхідне виконання наступних вимог:

а) попередити заздалегідь водіїв транспортних засобів і пішоходів про небезпеку, викликаної дорожніми роботами;

б) чітко позначити напрямок об'їзду наявних на проїзній частині перешкод, а при влаштуванні об'їзду ділянки ? його маршрут;

в) створити безпечний режим руху транспортних засобів і пішоходів як на підходах, так і на самих дільницях проведення дорожніх робіт.

Основними засобами організації руху в місцях виробництва дорожніх робіт є тимчасові дорожні знаки, розмітка проїзної частини, огороджувальні і напрямні пристрої та інші технічні засоби.

Для кращого сприйняття водіями дорожніх знаків рекомендується встановлювати на одній опорі не більше двох знаків і однієї таблички, при цьому із заборонними знаками рекомендується встановлювати попереджувальні знаки, які пояснювали б причину введення обмежень.

На дорогах поза населеними пунктами тимчасові дорожні знаки допускається установлювати на опорах жовтого кольору.

Рис. 5.2. Розміщення тимчасових дорожніх знаків на опорах жовтого кольору.

Дорожні знаки, застосування яких було викликане причинами тимчасового характеру (дорожньо-ремонтні роботи, сезонні особливості руху тощо), повинні виконуватися на жовтому фоні або установлюватися на щитах жовтого кольору, розміри яких повинні перевищувати розміри знаку не менше ніж на 0,1 м (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Розміщення тимчасових дорожніх знаків на переносному пристрої для встановлення на проїзній частині під час виконання дорожніх робіт.