У приміщеннях для ТО й ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з паливом та мастильними матеріалами. Розлите паливо або оливу слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки слід скласти у спеціальну тару. Технічне обслуговування й ремонт приладів системи живлення, знятих з автомобіля, виконують у цеху (на дільниці). Біля ванни для миття деталей системи живлення, біля верстаків для розбирання-складання, перевірки й регулювання приладів, а також біля токарного верстата мають бути вентиляційні відсмоктування.

Роботи, пов'язані із зачищанням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки й тару з-під пальних сумішей перед ремонтом треба промити гарячою водою, пропарити гострою парою, промити каустичною содою та просушиткож біля токарного верстата мають бути вентиляційні відсмоктування.

Роботи, пов'язані із зачищанням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки й тару з-під пальних сумішей перед ремонтом треба промити гарячою водою, пропарити гострою парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням і заварюванням слід відкрити пробки.

Займання треба гасити за допомогою вогнегасників, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.

Роботи з акумуляторними батареями треба виконувати в ізольованих приміщеннях із дотриманням вимог безпеки праці.

Демонтаж і монтаж шин автомобілів слід здійснювати на спеціально відведених місцях (постах). Перед демонтажем шини потрібно випустити повітря з камери. Під час накачування необхідно стежити за показами манометра, не допускаючи підвищення тиску повітря в шині понад установлену норму.

Миття автомобілів, агрегатів і деталей здійснюють на мийній дільниці, пдлога якої має вологостійке покриття та уклон для стікання рідини. Дільницю обладнують припливно-витяжною вентиляцією, а мийні ванни -- витяжними зонтами. Перед приготуванням і використанням мийних розчинів слід надягти гумові фартух, чоботи, рукавички, а також захисні окуляри.

Роботи, пов'язані із зачищанням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки й тару з-під пальних сумішей перед ремонтом треба промити гарячою водою, пропарити гострою парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням і заварюванням слід відкрити пробки.

Займання треба гасити за допомогою вогнегасників, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.

Роботи з акумуляторними батареями треба виконувати в ізольованих приміщеннях із дотриманням вимог безпеки праці.

Демонтаж і монтаж шин автомобілів слід здійснювати на спеціально відведених місцях (постах). Перед демонтажем шини потрібно випустити повітря з камери. Під час накачування необхідно стежити за показами манометра, не допускаючи підвищення тиску повітря в шині понад установлену норму.

Миття автомобілів, агрегатів і деталей здійснюють на мийній дільниці, підлога якої має вологостійке покриття та уклон для стікання рідини. Дільницю обладнують припливно-витяжною вентиляцією, а мийні ванни -- витяжними зонтами. Перед приготуванням і використанням мийних розчинів слід надягти гумові фартух, чоботи, рукавички, а також захисні окуляри.

Безпека праці під час щоденного та інших видів технічного обслуговування автомобілів

4.3 Вимоги гігієни і промислової санітарії

4.3.1 Загальні вимоги

Суттєвий вплив на стан організму водія, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у технічних приміщеннях, на майданчику, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням, температурний режим при виконанні ЩТО на відкритих майданчиках. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.

Незважаючи на те, що параметри мікроклімату приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається постійною (36,6 ⁰С). Це досягається завдяки терморегуляції - властивості організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем.

Нормальне протікання фізіологічних процесів, а отже і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це має місце, вважаються найкращими. У разі незадовільних мікрокліматичних умов у організмі людини для підтримання постійності температури тіла починають відбуватися різні процеси, спрямовані на регулювання теплоутворення і тепловіддачі. При температурі повітря в межах 15 - 25 ⁰С теплоутворення організму знаходиться майже на постійному рівні (зона байдужості). Зі зниженням температури повітря теплоутворення підвищується, головним чином внаслідок м'язової активності (з'являється тремтіння) та підсилення обміну речовин. З підвищенням температури повітря посилюються процеси тепловіддачі. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини, залежить в основному від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі - від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря.

На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони - визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Для створення нормальних умов проведення ЩТО необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну повітряний режим і вентиляцію приміщення майданчика. Внаслідок виконання робіт на верстаті у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Шкідлива речовина - це речовина, яка, контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, а через шкіру - переважно рідини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх у рот забрудненими руками.

Основним шляхом, яким найчастіше потрапляють промислові шкідливі речовини в організм людини, є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м²) всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, якою вони розносяться по всьому організму. Слід зазначити, що ураження шкіри (порізи, рани) прискорюють потрапляння шкідливих речовин у організм людини.

Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом у організм, можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму та ін. Гострі отруєння виникають у результаті короткочасної (протягом доби) дії значних доз шкідливих речовин. Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин, що незначно перевищують ГДК. Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору - в зубах, марганцю - в печінці і т. п. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване «депо» і затримуватись у ньому тривалий час.

До загальних заходів та засобів попередження забруднення повітряного середовища у приміщенні належать:

- вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т. п. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт - іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання - миючими розчинами на основі води;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо);

- автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами, при яких можливий безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

- герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

- нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції, кондиціонування повітря, очистки викидів у атмосферу;

- попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

- контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

- використання засобів індивідуального захисту.

Для проектованого приміщення на майданчику ЩТО потрібно розрахувати опалення, освітлення і вентиляцію приміщення.

4.3.1 Освітлення поста

Живлення поста забезпечується;

- Мережею змінного трифазного струму напругою 380/220 В

- Мережею змінного струму напругою 24 (12) і 36 В

- Електричними розетками для підключення устаткування та інструменту напругою 380/220 В, 24 (12) і 36 В.

Освітлення поста ЩТО відбувається через лінію електропередачі низької напруги і виводиться на лампочки. На постах пункту ЩТО вдень діє природнє освітлення, а вночі штучне за допомогою ламп.

Виробниче освiтлення залежно вiд джерела свiтла може бути: природнiм, штучним та сумiщеним.

Природнє освiтлення обумовлено прямими сонячними променями та розсiяним свiтлом небосхилу, мiняється залежно вiд географiчної широти, ступеню хмарності, часу дiб вiд сотен частин люкс вночi до десятків тисяч люкс вдень. Штучне освiтлення створюється штучними джерелами свiтла: лампами розджарювання або газорозрядними лампами. Сумiщене освiтлення уявляє собою доповнення природнього освiтлення штучним в світлий час дiб при недостатньому за нормами природним освiтленням. Природнє освiтлення пiдроздiляється на бокове - через свiтловi прорiзи у зовнiшнiх стiнах; верхнє - через лiхтарi та свiтловi прорiзи у покриттi , а також через прорiзи у мiсцях перепаду висот будинку; комбiноване - освiтлення, що сполучає бокове та верхнє природнє. Штучне освiтлення по складу буває слідуючих систем: загального та комбiнованого. При загальному освiтленнi свiтильники розмiщуються у верхнiй зонi (не нижче 2,5м над пiдлогою) рiвномiрно (загальне рiвномiрне освiтлення) або стосовно до розташування обладнання (загальне локалiзоване освiтлення). Доповнення загального освiтлення мiсцевим, свiтловий потік якого створюється вiд свiтильникiв встановлених безпосередньо на робочих мiсцях, називається комбiнованим освiтленням. Мiсцеве освiтлення застосовується тiльки спiльно з загальним освiтленням. По функцiональному призначенню штучне освiтлення пiдроздiляють на наступнi вигляди: робоче, аварiйне, евакуаційне, охоронне та чергове. Робочим називають освiтлення примiщень будинкiв, а також дiльниць вiдкритих просторiв, призначених для роботи, проходу людей та руху транспорту. Аварiйне освiтлення використовується для продовження роботи при аварiйному вiдключеннi робочого освiтлення. Найменша освiтленiсть робочих поверхней при аварiйному режимi роботи повинна складати 5% освiтленостi, нормованої для робочого освiтлення. Евакуаційне освiтлення передбачається для евакуацiї людей при аварiйному вiдключеннi робочого освiтлення. Воно необхiдне у проходах, на сходах, у виробничих примiщеннях, де працює бiльш 50 чоловік; у примiщеннях допомiжних будинкiв, де можуть одночасно знаходитись бiльш 100 чоловік. Найменша освiтленiсть при евакуацiйному освiтленнi на пiдлозі основних проходiв та на ступенях сходів - 0,5лк. Свiтильники аварiйного та евакуаційного освiтлення приєднують до незалежного джерела живлення. Охоронне освiтлення передбачається вздовж меж територiй, що охороняються у нiчний час. Освiтленiсть має бути 0,5лк на рiвнi землi у горизонтальній площини. До чергового освiтлення примiщень прибiгають у неробочий час, при цьому використовуються частина свiтильникiв того або iншого виду освiтлення.

Ефак = (0, 9 - 1, 2) Ен .

Збiльшення освiтленостi (до визначеної межi) збiльшує продуктивнiсть працi (оптимальна освiтленiсть пiдвищує продуктивність працi на 15%). Подальше збiльшення освiтленостi приводить до збiльшення вiдбитої блискучості, що неприємно людському оку. Необхiдно забезпечити рiвномiрний розподiл блискучостi на робочій поверхнi, а також у межах оточуючого простору. Враховує коефiцiєнт нерiвномiрностi освiтлення

Z = E max /Emin.

Нерiвномiрнiсть освiтлення у зонi розмiщення робочих мiсць має бути 1,5 для робiт I - III розряду зорових робiт при люмінесцентних лампах, 2- при iнших джерелах та 1,8 та 3 для робiт IV - VII та VIII розрядів вiдповiдно. На робочої поверхнi повиннi бути вiдсутнi рiзкi тіні, розмiри, що спотворюють форму об'єктiв розрізняння. Ця умова забезпечується завдяки використанню свiтильникiв з світлорозсіючим матовим склом. В полi зору повинна бути вiдсутня пряма та вiдбита блискучість, що приводить до погiршення видимостi об'єктiв. Для обмеження осліплюючої дiї свiтильникiв загального освiтлення (тобто прямої блискучості) їх пiдвiщують на визначеній висотi над рiвнем пiдлоги, або використовують освiтлювальну арматуру з вiдповiдним захисним кутом, або арматуру: що розсіює світ. Щоб обмежити вiдбиту блискучість, наприклад, при освiтленнi блискучих поверхней (глянцевий папiр, екран дісплею та iн.) треба встановлювати свiтильники з регульованим направленням світлового потоку чи з розсіювачами світла. Величина освiтленостi має бути постiйною у часi. Для цього стабілізують напругу живлення, жорстко крiплять свiтильники, застосовують спеціальні включення світильників. Для створення правильної кольоропередачi необхiдно обирати джерела свiтла з спектром близьким до природнього. Всi елементи освiтнiх установок не повиннi створювати небезпечнi та шкiдливi виробничi фактори. Слiд виключити або зводити до мiнiмуму шум, тепловi видiлення, небезпеку поразки струмом, пожежо- та вибухонебезпечнiсть свiтильникiв. З метою кращих для зору умов роботи кiлькiсть та якiсть освiтлення слiд пов'язати з кольоровим оточенням. Світле фарбування інтерьєру, завдяки збiльшенню кiлькостi вiдображеного свiтла, дозволяє збiльшити рiвень освiтленостi при тiй же потужностi свiтла. Окрiм того, зменшуються рiзкi тіні, знижуються яркостні контрасти мiж свiтильниками та поверхнями, на яких вони розмiщені. Глибина пульсацiй газорозрядних ламп, що живляться вiд мережi змiнного струму, має бути обмежена. Допустимий коефiцiєнт пульсації не повинен пеpевищувати 10-20%. Освiтнi установки мають бути надiйнi, зручнi, простi у експлуатацiї, економічнi та естетичнi.

Нормування освiтлення

Вибiр нормованих параметрiв, проектування та розрахунок освiтлення здiйснються згiдно СНіП II-4-79. Згiдно яким всi роботи розбиваються на 8 розрядів зорових робiт. Розряд зорових робiт залежить вiд мiнiмального розмiру об'єкта розглядання. Першi п'ять мають підрозряди (а, б, в, г), якi визначаються фоном та контрастнiстю об'єкта з фоном. Внаслідок непостiйностi природного освiтлення протягом дня та пори року, кiлькiсна оцiнка цього виду освiтлення здiйснюється у залежності вiд розряду зорових робiт по коефiцiєнту природного освiтлення (КПО, е). КПО визначається відношенням (у вiдсотках) освiтленостi в данiй точцi у серединi примiщення Евн до одночасно виміряної зовнiшньої горизонтальної освiтленостi Езов, що створюється свiтлом вiдкритого небосхилу: Прийнято роздiльне нормування КПО для бокового та верхнього освiтлення. В примiщеннi, що освiтлюється тiльки боковим свiтлом, нормується мiнiмальне значення КПО у межах робочої зони, яке має бути забезпечено у точках, найбiльш вiддалених вiд вiкон. В примiщеннi з верхнiм або комбiнованим освiтленням нормується середнє значення КПО у межах робочої зони. Для штучного освiтлення нормується абсолютне значення рiвня освiтленостi на робочих поверхнях у виробничих примiщеннях, також залежно вiд розряду зорових робiт, фону, контрасту об'єкта з фоном та системи освiтлення. Так для обчислювальних центрiв величина штучної освiтлення при виконаннi робiт високої зорової точностi (розряд III, підрозряд "г") при одному загальному освiтленнi повинна бути не нижче 200 лк.. При визначеннi норми освiтленостi необхiдно враховувати ряд умов, викликаючих необхiднiсть пiдвищення або зниження рiвня освiтленостi. Норми освiтленостi слiд пiдвищувати, наприклад, при виконаннi робiт I-IV розряду, якщо напружена зорова робота виконується на протязі всього робочого дня. В деяких випадках норму освiтленостi слiд знижувати, наприклад, у примiщеннях де виконуються роботи малої та середньої точностi, при короткочасному перебуваннi людей.

Розрахунок природного освiтлення

Основною задачею свiтлотехнiчних розрахункiв є:

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними нормами і правилами" (СНиП ІІ-4-79). В основі визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованим значенням КПО.

· -- площа підлоги приміщення;

· -- нормоване значення КПО;

· -- коефіцієнт запасу;

· -- загальний коефіцієнт світлопропускання;

· -- коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі (земля, трава).

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світового поясу України е визначається, %, за формулою де е - нормоване значення КПО для ІІІ світового поясу за СНиП ІІ - 4-79.[ 79]. Для приміщень, у яких виконуються роботи ІІІ розряду (середньої точності), для бокового освітлення е = 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c - коефіцієнт сонячності. Для географічної широти м. Старичі c знаходиться у межах 0.75 -1,0. (c = 0,95).

Коефіціємнт запамсу -- В процесі експлуатації освітлювальної устави (ОУ) можливий спад створюваної нею освітленості. Для компенсації цього спаду при проектуванні приміщень вводиться коефіцієнт запасу (Кз). Цей коефіцієнт враховує зниження КПО і освітленості в процесі експлуатації унаслідок забруднення і старіння світлопрозорих заповнень в світлових отворах, джерел світла і світильників, а також зниження властивостей поверхонь приміщення, що відбивають. Значення Кз, регламентується ДБН (СНиП), коливаються в межах 1,3--2 для промислових ОУ і 1,3-1,5 для ОУ громадських споруд.

Значення загального коефіцієнта світло пропускання береться згідно характеристики приміщення за умовами забрудненості повітря. Оскільки в приміщенні є виділення пилу, то приймаємо коефіцієнт 0.4

Отож, природнього освітлення за допомогою трьох вікон розміром 1.8 х 2.6 достатньо для освітлення приміщення.

Проектування та розрахунок штучного освітлення виробничих примiщень

Здiйснюється у наступнiй послiдовностi:

1. Обирається система освiтлення. Штучне освiтлення проектується двох систем: загальне та комбiноване (коли до загального освiтлення додається мiсцеве освiтлення робочих мiсць). На майданчику ЩТО здійснюється комбіноване освітлення. Система загального освiтлення застосовується у виробничих пр

имiщеннях з невисоким рiвнем освiтленостi (до 150 лк, V - VIII розряд зорових робiт). В примiщеннях з I-IV розрядом зорових робiт слiд застосовувати, як правило, систему комбiнованого освiтлення. Передбачати для них систему загального освiтлення допускається при технiчної неможливостi або недоцiльностi мiсцевого освiтлення.

2. Обираються нормованi параметри освiтлення (освiтленiсть, якiснi показники освiтлення: коефiцiєнт пульсації, коефiцiєнт нерiвномiрностi освiтлення) згiдно [ ] БНіП II-4-79.

Освiтленiсть робочої поверхнi, що створюється світильниками загального освiтлення у системi комбiнованого, повинна складати 10% нормованої.

3. Обирається тип джерела свiтла та тип свiтильника.

В освiтлювальних установках, призначених для освiтлення пiдприємств, у якостi джерела свiтла широко використовуються лампи розжарювання та газорозряднi лампи. Порiвняльна характеристика ламп розжарювання та газорозрядних ламп приведена нижче: До основних характеристик джерел свiтла вiдносяться: номiнальна напруга, В; електрична потужнiсть, Ват; свiтловий потiк, лм; свiтлова вiддача, лм/Вт (даний параметр є головною характеристикою економічності джерела свiтла); час служби ,год. Тип джерела свiтла на пiдприємствах обирають враховуючи технiко-економiчні показники (бiльша свiтлова вiддача при більшому або тому ж часі служби), правильностi передачi кольорових об'єктiв, що освiтлюються (там де це важливо), зручностi експлуатацiї, санiтарно-гiгiєнiчних, естетичних та протипожежних вимог, що пред'являються до освiтлення. Лампи розжарювання звичайно передбачають для місцевого освiтлення, а також освiтлення примiщень з тимчасовим перебуванням людей. Для загального освiтлення виробничих примiщень, як правило, передбачаються газорозряднi лампи. Свiтловий прилад, що складається з джерела свiтла (лампи) та освiтньої арматури називається свiтильником. Основне призначення свiтильникiв укладається у перерозподiлi свiтлового потоку джерела свiтла у потрiбних для освiтнiх установок напрямок та захисту ламп та електричних апаратiв вiд впливу оточуючого середовища.

Класифiкацiя свiтильникiв: По призначенню: загального та мiсцевого освiтлення. Залежно вiд конструктивного призначення: вiдкритi, закриті, пило та вологозахищенi, вибухонебезпечні. Вiд умов експлуатацiї. Свiтильники подiленi на сiм експлуатацiйних груп, причому чим вище номер групи, тим свiтильники менше пiдвладнi впливу середовища і тим у бiльш важких умовах доцiльно їх використовувати. По розподiлу свiтлового потоку: прямого свiтла, переважно прямого, розсiяного та вiдбитого свiтла. Тип свiтильникiв обирається враховуючи: вимоги до його свiтлорозподiлу, умови середовища по ступеню захисту вiд поразки електричним струмом, захист вiд пилу та води, економічності установки у цiлому.

4. Розмiщуються свiтильники у примiщеннi.

При системi загального освiтлення застосовується рiвномiрне та локалiзоване розмiщення свiтильникiв. При рiвномiрному розмiщеннi забезпечується достатня рiвномiрнiсть освiтленостi по всiєї площi у цiлому. У цьому випадку вiдстань мiж світильниками у кожному рядi та мiж рядами береться однаковим (див. рис). Найкращим варiантом рiвномiрного розмiщення є шахове розмiщення світильників та по сторонах квадрата (вiдстанi мiж свiтильниками у ряду та мiж рядами світильників рівні).

При рiвномiрному розмiщеннi люмінесцентних світильників останнi розставляють рядами - паралельно рядам обладнання. При високих рiвнях нормуємого освiтлення люмінесцентні свiтильники розташовують безперервними рядами, для чого їх ставлять один з другим торцями. 5.Обирається число свiтильникiв та потужнiсть ламп, необхiдних для створення нормованої освiтленостi на робiтничому мiсцi. Число свiтильникiв заздалегiдь призначають, виходячи з їх розташування на планi поперечного розрiзу примiщення (див малюнок …).

Розрахунок штучного освітлення виконуємо по питомій потужності електроламп. По таблиці вибираємо тип світильника і потужність ламп в залежності від характеру виконуваних робіт.

Приймаємо світильник типу „Універсал” з лампою 200 Вт з напівматовим склом з захисним кутом 90⁰, ККД=65%. Вибираємо нормовану освітленість Е в залежності від характеру виконуваних робіт

Е = 125Лк

Е¹= 44 Лк - середня освітленість при прямому світлі і U= 220В

Потужність ламп на 1м² площі приміщення

Потужність електроламп, необхідна для освітлення приміщення