Відкоректовані значення пробігів до КР і періодичностей ТО для певної моделі дорожнього транспортного засобу визначаються за допомогою залежностей:

1. ;

.

2. ;

.

3. ;

.

_- нормативний пробіг до КР певної моделі автомобіля; , - нормативи періодичностей ТО-1 і ТО-2 для певної моделі автомобіля.

Для зручності розробки графіків технічного обслуговування рухомого складу і виконання прибирально-мийних робіт перед кожним ТО-1, ТО-2, необхідно забезпечити кратність пробігів до КР і періодичностей ТО середньодобовому пробігу l_сд, який дорівнює 170 км.

Визначають співвідношення L'_ТО-1/l_сд, яке заокруглюють до найближчого цілого числа В, і періодичність L_ТО-1, кратну середньодобовому пробігу, підраховують за залежністю:

, ;

1. .

Визначають співвідношення L'_ТО-2/L'_ТО-1, яке заокруглюють до найближчого цілого числа С, і періодичність L_ТО-2, кратну l_сд та L_ТО-1, підраховують за залежністю:

1. ;

2. .

Визначають співвідношення L'_КР/L'_ТО-2, яке заокруглюють до найближчого цілого числа Д, і пробіг до капітального ремонту L_КР, кратний L_ТО-2, L_ТО-1 та l_сд, підраховують за залежністю:

1. ;

2. .

Відкоректовані значення трудомісткостей технічних обслуговувань і ПР визначаються за залежностями:

1. ; .

:

;

.

2. ;

.

, , , - нормативи трудомісткості відповідно на ЩО, номерні технічні обслуговування від 1 до n, ПР для вибраної моделі автомобіля; К₅ - коефіцієнт коректування питомої трудомісткості поточного ремонту в залежності від прийнятого в проекті способу зберігання рухомого складу: при відкритому - К₅=1.

При виконанні планових робіт ТО-1, ТО-2 дуже часто зустрічаються операції, так званого, супутнього поточного ремонту, які не враховані в об'ємах планових ТО. Тому до відкоректованих значень трудомісткості ТО-1 необхідно додати 0,08.0,12 люд. год, до трудомісткості ТО-2 - 0,33.0,50 люд. год для виконання операцій супутнього поточного ремонту.

1. ;

2. .

При проектуванні АТП можна припустити, що роботи сезонного обслуговування будуть виконуватись разом із черговим ТО-2, тому для подальших розрахунків необхідно визначити тільки додаткові трудомісткості Т_СО стосовно ТО-2 за залежністю:

;

.

, - нормативи трудомісткостей відповідно на СО і ТО-2.

Нормативи тривалості простою рухомого складу в КР, ТО-2 і ПР, коректуванню не підлягають:

1. в ТО-2 і ПР - 0,45 днів/1000 км;

2. в КР - 25 днів.

Таблиця 1.1 - Вибір і коректування нормативів ТО і ремонту рухомого складу.

План обслуговування рухомого складу визначає кількість впливів за рік та їх трудомісткості на один автомобіль певної моделі. Виробнича програма з ТО і ПР рухомого складу визначає річну і добову кількості впливів та загальні річні трудовитрати кожного впливу на весь парк дорожніх транспортних засобів.

На початку розробки плану обслуговування за розрахунковий цикл приймається відкоректована величина пробігу певної моделі автомобіля до капітального ремонту. У цьому випадку кількість КР за цикл завжди буде дорівнювати одиниці, оскільки L_Ц=L_КР.

При пробігові автомобіля L=L_КР чергові технічні обслуговування вищого порядку (ТО-2) не проводяться у зв'язку з необхідністю направлення автомобіля в капітальний ремонт (перед капітальним ремонтом автомобіля нема сенсу займатися його обслуговуванням).

Кількість впливів ТО-2 за цикл визначається за залежністю:

Оскільки роботи ТО-1 входять в об'єми ТО-2, то кількість ТО-1 за цикл буде рівним:

,

Кількість ЩО за розрахунковий цикл визначають за залежністю:

,

Роботи з усіх видів технічних обслуговувань є постовими, і тому у відповідні графи таблиці 1.2 переносяться відкоректовані значення трудомісткостей ТО із таблиці 1.1.

Трудомісткості ПР поділяються на постові, які виконуються в зоні ПР, і підготовчі, які виконуються у виробничих відділеннях. Частка постових робіт у загальних трудомісткостях ПР для вантажних автомобілів становить 50%, тому:

Річна тривалість робочого періоду для виробничих зон ЩО і ТО-1, як правило, дорівнює кількості днів роботи рухомого складу за рік, тобто: . Для виробничих зон ТО-2 і ПР річна тривалість робочого періоду становить 253 дні при п'ятиденному робочому тижні: .

Добова тривалість робочого періоду виробничих зон ЩО і ТО-1 залежить від часу в наряді рухомого складу: Т_Н = 8 год. Від цього ж показника залежить і кількість робочих змін, в які виконуються впливи ЩО і ТО-1. При значенні величини Т_Н ? 10 годин за добу роботи з ЩО і ТО-1 виконуються в другу зміну. Тривалість зміни в цьому випадку становить 6,7 години при шестиденному робочому тижні.

Добовий робочий період зони ТО-2 в загальному випадку становить одну зміну (першу).

Добовий робочий період зони ПР і виробничих відділень, як правило, становить дві зміни (першу і другу) з відповідною тривалістю кожної зміни 8 годин.

Особливістю цих розрахунків є визначення загального річного об'єму робіт з ТО-2, оскільки разом з ТО-2 інколи виконують роботи з сезонного обслуговування. В загальному випадку річний об'єм робіт ТО-2 визначається за залежністю:

де Т_ТО-2 - трудомісткість одного ТО-2; m - кількість сезонних обслуговувань певної моделі автомобіля за рік (1); Т_{СО -} додаткова трудомісткість на сезонне обслуговування.

автотранспортний виробнича програма ремонт

Таблиця 1.2 - План обслуговування і виробнича програма по ТО і ПР рухомого складу.

Об'єм виробництва визначає загальні річні трудомісткості кожного виду робіт їх розподіл за видами і служить вихідним нормативом для розрахунку потреб підприємства у виконавцях певних робіт, робочих постах і обладнанні.

Таблиця 1.3 - Річний об'єм виробничих робіт

Штати АТП визначаються за наступними категоріями працюючих:

- експлуатаційний персонал (водії рухомого складу);

- виробничий персонал (робітники з ТО і ПР рухомого складу);

- допоміжний персонал;

- адміністративно-службовий персонал.

Експлуатаційний персонал визначається за залежністю:

де Т_Н - час в наряді (8 год.); Д_Р - кількість днів роботи АТП в рік (303 днів).

Виробничий персонал АТП розраховується за залежністю:

де Т_р - річний об'єм робіт кожного виду; Ф_рр - річний фонд часу робітника певної професії; К_ПН - коефіцієнт перевиконання норм виробки (1,05).

Таблиця 1.4 - Виробничий персонал АТП

Допоміжний персонал АТП виконує роботи з самообслуговування підприємства:

- ремонт і обслуговування технологічного обладнання, реманенту та інструменту;

- ремонт і обслуговування інженерних мереж і комунікацій;

- транспортування агрегатів, вузлів і матеріалів по території АТП;

- зберігання і видачу матеріальних цінностей;

- переміщення рухомого складу для ТО і ремонту;

- прибирання виробничих приміщень і території підприємства.

Визначення чисельності допоміжних робітників проводиться у відсотках від чисельності основного виробничого персоналу (чисельність виробничого персоналу до 50 осіб, норматив чисельності допоміжних робітників - 30 %):

Таблиця 1.5 - Допоміжний персонал АТП

Чисельність адміністративно-службового персоналу АТП, крім експлуатаційної та виробничо-технічної служб, а також кількість молодшого обслуговуючого персоналу і пожежно-сторожової охорони необхідно визначати в залежності від кількості і типу рухомого складу:

1. загальне керівництво - 3;

2. техніко-економічне планування - 3;

3. організація праці і заробітної плати - 3;

4. бухгалтерський облік і фінансова діяльність - 5;

5. комплектація і підготовка кадрів - 3;

6. загальне діловодство і господарське обслуговування - 2;

7. матеріально-технічне постачання - 1;

8. молодший обслуговуючий персонал - 2;

9. пожежно-сторожова охорона - 4.

Розрахунок чисельності персоналу служби експлуатації та його розподіл за функціями управління:

До складу приміщень автотранспортного підприємства належать:

- виробничі зони ЩО, МД, ТО-1, Д-1, ТО-2, Д-2 і ПР;

- виробничі відділення: агрегатне, слюсарно-механічне, електротехнічне, акумуляторне, ремонту систем живлення, шиномонтажне, шиноремонтне, кузовне, арматурне, зварювальне, мідницьке, бляхарське, ковальсько-ресорне, оббивне, малярне, відділу головного механіка (ВГМ);

- складські приміщення: агрегатів, запчастин, експлуатаційних матеріалів, змащувальних матеріалів, лакофарб, інструменту, кисню і ацетилену в балонах, пиломатеріалів, металів, металобрухту і цінного утиля, автошин, палива для котельні, матеріалів ВГМ, а також майданчик зберігання списаної техніки;

- зони зберігання: відкрита стоянка автомобілів, намет або закрита стоянка автомобілів;

- обслуговуючі приміщення: адміністративні, побутові, КТП, диспетчерська, медичного обслуговування, громадського харчування, культурного обслуговування і громадських організацій.

Крім того на АТП знаходяться технічні приміщення: трансформаторна, компресорна, насосні, вентиляційна, котельня і інші.

Площі зон зберігання, технічного обслуговування і поточного ремонту рухомого складу визначаються за залежністю:

де F_А - площа автомобіля в плані за габаритними розмірами (6600х2500х3200 мм); П_З - число постів (автомобіле-місць) в даній зоні; К_З - коефіцієнт щільності розміщення постів в зоні (К_З = 6.7 - при односторонньому розташуванні постів в зонах ТО і ПР, К_З = 4.5 - при двохсторонньому розташуванні постів в зонах ТО і ПР і на потокових лініях ЩО і ТО-1; К_З = 2,5.3,0 - для зон зберігання рухомого складу).

Остаточно розрахована площа виробничих зон уточнюється при плануванні виробничих корпусів і генерального плану АТП. На кресленнях виробничих зон у певному масштабі зображаються пости і потокові лінії з дотриманням ширини проїздів, нормативних віддалей між автомобілями, обладнанням і елементами будівель.

Перед початком конкретного планування зон зберігання рухомого складу і виробничих зон автотранспортного підприємства необхідно детально ознайомитись із нормативами проектування.

При технологічному проектуванні виробничих зон ТО-2 і ПР необхідно передбачити на робочих постах використання підйомно-оглядового обладнання для забезпечення доступу знизу до елементів конструкції рухомого складу.

В якості такого обладнання використовуються механізовані пристрої (гідравлічні і електромеханічні підйомники, пересувні стійки, перекидачі) або оглядові канави.

Розподіл постів ТО-2 і ПР за видами підйомно-оглядового обладнання у відсотках від загальної кількості:

- на канавах (ТО-2 - 50%; ПР - 40%);

- на підйомниках (ТО-2 - 50%; ПР - 20%);

- на підлозі (ПР - 40%).

Таблиця 1.7 - Площі зони зберігання рухомого складу і виробничих зон АТП.

Площі виробничих відділень і приміщення ВГМ можна розраховувати двома методами: за кількістю працюючих у найбільш завантажену зміну і за площею, яку займає обладнання, із врахуванням залежностей:

де f₁, f₂ - питома площа, що припадає відповідно на першого і кожного наступного робітника; Р_Е - кількість робітників у найбільш завантажену зміну; F_ОБ - площа обладнання, що розташоване у відповідному відділені; К_Щ - коефіцієнт щільності розстановки обладнання (електротехнічне, акумуляторне, ремонту приладів систем живлення, шиноремонтне, арматурне, мідницьке, слюсарно-механічне, оббивне - 3,5…4,0; шиномонтажне, агрегатне, приміщення ВГМ - 4,0…4,5; ковальсько-ресорне, зварювальне, бляхарське, столярно-кузовне, арматурно-кузовне, малярне, деревообробне ВГМ - 4,5…5,0).

Для організації спеціалізованих постів у зварювальному, столярно-кузовному, арматурно-кузовному і малярному відділеннях необхідно забезпечити заїзди в ці відділення автомобілів, що відповідно приведе до необхідності збільшення площ. Додаткова площа спеціалізованих постів розраховується наступним чином:

де F_A - площа автомобіля в рухомому складі АТП; n - кількість спеціалізованих постів у відділенні (для зварювального, кузовного відділень у всіх АТП значення n=1; для малярних відділень пасажирських АТП n=2); k_д = 2,5 - коефіцієнт щільності.

Для механізації робіт спеціалізованих постів у зварювальному і арматурно-кузовному відділеннях необхідно оснастити їх підйомно-оглядовим обладнанням - підйомником, перекидачем або оглядовою канавою.

Крім того рекомендується забезпечити виконавців допоміжних електротехнічних, слюсарно-механічних, ковальських, зварювальних, бляхарських і мідницьких робіт виробничими площами у відповідних відділеннях основного виробництва.

При вирішенні цього питання кількість працюючих у найбільш завантажену зміну у перерахованих вище відділеннях основного виробництва, необхідно відповідно збільшити на число виконавців допоміжного персоналу.

У цьому випадку площа приміщень ВГМ розраховується для залишкової частини допоміжного персоналу з урахуванням особливостей його роботи.

Таблиця 1.8 - Площі виробничих відділень.

При детальній розробці технології робіт у певному виробничому відділенні згідно із завданням на дипломне проектування його площа визначається виходячи із площі, яку займає обладнання. З цією метою попередньо визначається площа обладнання за залежністю:

Після визначення площі, що займає обладнання, за табелем підбирається обладнання для виконання технологічних процесів у заданому відділенні і остаточно, за залежністю, розраховується його площа.

Відхилення у площах відділення, вище розрахованих допускаються в межах 20%.

Остаточно площа виробничих відділень визначається при плануванні виробничих корпусів АТП. Допустиме відхилення прийнятих при плануванні площ приміщень від розрахункових не повинно перевищувати 20%.

При безпосередньому плануванні виробничих відділень особливу увагу необхідно звертати на відповідність приміщень тим технологічним процесам, які в них виконуються, і дотримання основних нормативів проектування.

Для цього перед початком розробки планувань виробничих відділень необхідно детально ознайомитись із організацією і технологією робіт, що виконуються в даному відділенні, обладнанням і матеріалами, які при цьому використовуються, методами контролю за якістю виконання робіт, особливостями організації робочих місць, нормативами розстановки обладнання і вимогами по оздобленню внутрішнього простору приміщень.

При плануванні акумуляторного відділення необхідно передбачати його розташування в трьох поєднаних між собою приміщеннях, що ізольовані від інших виробництв: одне - для ремонту, друге - для зарядки батарей, третє - для зберігання кислоти і приготування електроліту.

Входи у приміщення виконання акумуляторних робіт і ремонту паливної апаратури необхідно відокремлювати від інших приміщень і коридорів тамбур-шлюзами.

Не слід забувати, що ширина виробничих приміщень повинна бути не менше трьох метрів.

Площі складських приміщень АТП визначаються виходячи із питомих нормативів на 1 млн. км пробігу рухомого складу в залежності від його типу і коректуючих коефіцієнтів за залежністю:

де - загальний річний пробіг автомобілів певного типу (7,8808566 млн. км); - питома площа складських приміщень на 1 млн. км пробігу певного типу рухомого складу; _- коефіцієнт коректування площ в залежності від чисельності технологічно сумісного рухомого складу (1,10); - коефіцієнт коректування площ в залежності від типу рухомого складу (1,4); - коефіцієнт коректування площ в залежності від висоти складування (0,80); - коефіцієнт коректування площ в залежності від категорій умов експлуатації (1,10).

Таблиця 1.9 - Площі складських приміщень.

Площі технічних приміщень визначають за нормативами: компресорна - 18 м²; насосна - 12 м²; вентиляційна - 28 м²; трансформаторна - 18 м².

Розміщуються технічні приміщення в основному у виробничих корпусах (компресорна, насосні, вентиляційна, а інколи і трансформаторна) і на території АТП (інколи трансформаторна).

Розрахунок площ санітарно-побутових, адміністративно-громадських і допоміжних приміщень в загальному вигляді ведеться за залежністю:

де - кількість працюючих, які користуються певним приміщенням; - відсоток приміщень, що одночасно використовуються, або відсоток користувачів певної категорії працюючих; _- питома норма площі на одного користувача; - пропускна здатність площі або одиниці устаткування.

Таблиця 1.10 - Площі побутових, технічних, допоміжних і адміністративних приміщень головного виробничого корпусу.

Технологічною основою планувального рішення АТП служить функціональна схема виробничого процесу ТО і ПР рухомого складу, приклад якої наведено на рисунку 1.

Функціональна схема визначає можливі шляхи проходження рухомим складом різних етапів виробничого процесу, пов`язаних із підтримкою на належному рівні його технічного стану, починаючи від перевірки роботоздатності на КТП, наступним послідовним проходженням виробничих зон і поверненням у зону зберігання справних дорожніх транспортних засобів.

Послідовність операцій, зображених на схемі, необхідно врахувати при розробці загальної компоновки підприємства і обгрунтованні вибору методу забудови земельної ділянки.

Але сама по собі функціональна схема характеризує лише якісні параметри технологічного процесу утримання рухомого складу, оскільки не відображає кількісні величини потоків руху дорожніх транспортних засобів по території АТП. Для цього, крім функціональної схеми, необхідно розробити графік виробничого процесу АТП на основі даних виробничої програми.

Графік виробничого процесу зображає в певному масштабі пропускну здатність транспортних потоків руху рухомого складу (в кількості одиниць за добу) через різні етапи технологічного процесу і служить підставою для найбільш сприятливого взаємного розташування виробничих зон АТП.

Функціональна схема та графік виробничого процесу являють собою технологічну основу планувального рішення АТП. На основі їх детального аналізу визначають перелік основних будівель і споруд, які необхідно розмістити на території АТП, та метод забудови земельної ділянки.

1.8 Особливості організації виробничих процесів і компоновки головного виробничого корпусу, його об'ємно-планувальні рішення

Виробничі зв'язки для основних приміщень і зон визначаються функціональною схемою і графіком виробничого процесу АТП (див. рисунки 1 і 2), а для виробничих відділень - технологічним відношенням їх до основних приміщень і зон.

Для виконання зазначених вимог необхідно дотримуватись наступних рекомендацій.

1. Зону ТО-1 з організацією робіт на потоці краще розмістити у крайніх частинах будівлі, впоперек або уздовж її осі. Довжина лінії ТО-1, при розташуванні її впоперек будівлі, визначає ширину цієї будівлі. Поруч із потоковою лінією ТО-1 слід розташувати приміщення для виконання паливних, акумуляторних, електротехнічних та шинних робіт, а також склади масел і шин.

2. Розташування зони ЩО можна передбачати в окремому павільйоні. Це сприяє зниженню вологості повітря в основному виробничому корпусі. Поруч із потоковою лінією ЩО необхідно передбачити приміщення насосної, операторської мийної машини, сушіння спецодягу, зберігання обтирочних матеріалів.

3. Зону ТО-2 і ПР розміщують усередині виробничого корпусу або уздовж одного з його боків, поблизу відділень, які забезпечують ритмічність роботи постів. Зону ТО-2 розміщують поруч із виробничими відділеннями, які обслуговують роботи зони ТО-1, а також приміщеннями для виконання агрегатних, бляхарських, зварювальних робіт та зберігання запасних частин і агрегатів. Всі інші виробничі відділення технологічно відносять до постів зони ПР.

4. Вибираючи місце для постів зон ТО-2 і ПР по відношенню до вікон, перевагу віддають постам ТО-2, оскільки вони працюють в основному в першу зміну і на них виконують більше таких операцій, при яких потрібне природне освітлення.

5. Виробничі відділення ремонту і обслуговування агрегатів та механізмів розміщують по периметру виробничого корпусу, навколо зон ТО-2 і ПР із врахуванням розташування універсальних або спеціалізованих постів. Гарячі відділення (ковальське, зварювальне, мідницьке, шиноремонтне) розміщують суміжно в одному блоці і відокремлюють вогнестійкими перегородками від решти приміщень.

6. Групу кузовних приміщень (арматурне, бляхарське, столярне, оббивне, малярне) з технологічних міркувань слід розташовувати поруч.

7. При агрегатно-дільничній формі організації виробництва з метою полегшення управління дільницями виробничі відділення і пости певної дільниці розміщують нерозрізнено.

8. Компресорну станцію слід розташовувати поблизу тих виробничих відділень і зон, у яких стиснуте повітря використовується у найбільших об'ємах. Аналогічні міркування необхідно враховувати і при розміщенні вентиляційних камер.

9. З метою скорочення довжини трубопроводів маслогосподарство слід розташовувати поблизу постів мащення. Якщо ТО-1 виконується на потоці, маслогосподарство (склад масел, насосну, спеціалізований пост, кімнату змащувальника) розміщують біля останнього поста лінії.

10. При плануванні виробничих процесів не слід приймати таких рішень, при яких потрапити в те чи інше відділення можна тільки через сусіднє. Це порушує зручність роботи і відвертає увагу виконавців.

11. Необхідно передбачити під'їзні шляхи для транспортування агрегатів і механізмів з одного приміщення в інше.

12. Перед робочими постами необхідно забезпечити простір, достатній для маневрування автомобілів, підвезення спорядження та устаткування, дрібних допоміжних робіт.

Об'ємно-планувальне рішення промислової будівлі являє собою поєднання оптимального розміщення у ній виробничих підрозділів у відповідності з їх функціональним призначенням із загальною конструкцією самої будівлі. Для оптимізації цих рішень при проектуванні АТП розміри кроків колон і прогонів, корисну висоту поверхів і самої будівлі, конструкції будівельних елементів вибирають так, щоб забезпечити раціональне використання корисної площі і об'єму будівлі, створити найкращі умови для маневрування автомобілів, урахувати перспективні можливості використання будівлі при реконструкції.

Виходячи із наведених вище міркувань пропонується наступний порядок викладення матеріалу цього підрозділу:

1. Організація технологічних процесів ТО і ПР рухомого складу у виробничих корпусах АТП.

2. Детальне висвітлення компоновки виробничих корпусів і розміщення у них виробничих зон і відділень, складських, побутових, технічних та інших приміщень із посиланнями на аркуші графічної частини проекту, технологічні зв'язки виробничих зон із приміщеннями відділень.

3. Об'ємно-планувальні рішення і розміри виробничих корпусів (їх площі, висоти приміщень, перепади висот, сітки колон та інше).

4. Перелік, характеристики і розміри основних будівельних елементів для зведення корпусів (фундаментів, колон, балок і ферм, плит покриття, стінових панелей, воріт, дверей, вікон, тощо).

5. Забезпечення технологічних процесів у виробничих зонах і відділеннях необхідним підйомно-транспортним та підйомно-оглядовим обладнанням (конвеєрами, оглядовими канавами, підйомниками, підвісними кран-балками, консольними кранами, засобами переміщення агрегатів та іншим).

1.9 Організація і управління автотранспортним підприємством