Будова і технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Історія винайдення та розвитку автомобілів

1.1 Значення автомобільного транспорту для народного господарства

1.2 Перспективи розвитку автомобільного транспорту в Україні та світі

1.3 Значення ремонтних робіт для автомобільного господарства та кваліфікаційні вимоги слюсаря І, ІІ, ІІІ розрядів

2. Будова і технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів. Ремонт карбюратора К88А

2.1 Загальна будова автомобіля ГАЗ-53

2.2 Загальна будова системи живлення карбюраторних двигунів

2.3 Загальна будова карбюратора К88А

2.4 Ознаки несправностей,причини їх виникнення,наслідки їх дій,методи усунення

2.5 Вибір способу відновлення системи живлення карбюраторних двигунів

2.6 Технічне обслуговування автомобіля,системи живлення карбюраторного двигуна

3. Коротка характеристика металів

4. Організація робочого місця

4.1 Опис робочого місця слюсаря по ремонту системи живлення карбюраторного двигуна

5. Інструменти та пристрої

5.1 Опис інструментів та пристроїв,які використовуються

6. Охорона праці та техніка безпеки при виконанні робіт по технічному обслуговуванні та ремонту. Опис експлуатації і ремонту автомобіля

Використана література



1. Історія винайдення та розвитку автомобілів

Автомобіль (від грец.б?фьт -- «сам» і лат. mobilis -- «той, що рухається») -- самохідна колісна машина, яка приводиться в рух встановленим на ній двигуном і призначена для перевезення людей, вантажу, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт та перевезення спеціального устаткування безрейковими дорогами. Пересувається переважно суходолом.

Ще в XVI-XVIII століттях самохідні екіпажі різних схем і конструкцій розробляли багато винахідників. Особливо цікавими були винаходи зроблені в Росії. Л. Шамшуренковим у 1751--1752 роках була збудована «самобігла коляска», яка рухалася за допомогою педалей. Відомий російський винахідник І. П. Кулібін у 1784--1791 збудував «самокатку», яка мала своєрідну коробку передач, механічні гальма, маховик, роликові підшипники. Винайдення парової машини дало можливість французькому інженерові Кюньйо (1769--1770). Після появи швидкохідних і економічних, двигунів внутрішнього згоряння, почався швидкий розвиток автомобілів. Таким двигуном був перший карбюраторний бензиновий двигун, створений у 1879 році російським винахідником-конструктором О. С. Костовичем. Цей двигун важив 240 кг і розвивав потужність у 60 к.с. Винайдення легкого, компактного поршневого двигуна внутрішнього згоряння мало велике значення для створення сучасного автомобіля. У 1885--1887 роках німецькими конструкторами К.-Ф. Бенцом і Г.Даймлером були збудовані перші автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння. Важливу роль в удосконаленні й поліпшенні експлуатаційних якостей автомобіля відіграла радянська наукова автомобільна школа, створена М. Р. Брілінгом і Є. О. Чудаковим.

В Одесі почалась історія створення першого українського автомобіля, а саме в механічній майстерні інженера В.Н. Стасюлевича.1909 року інженером Стасюлевичем був побудований перший на території сучасної України -- автобус, на основі закордонної вантажівки,. Даний автобус мав дуже великий радіатор.

На початку листопада 1931 року на Харківському автоскладальному заводі був випущений наступний автомобіль - вантажівка «Україна-4». Всього виготовили дві такі машини. Вони зайняли невелике приміщення цеху так, що довелося зламати стіни, щоб вони змогли виїхати . Обидві машини були зроблені з вітчизняних матеріалів і не просто зібрані, а саме зроблені.

Вантажівка мала потужність 70 кінських сил, максимальну швидкість -- 70 км/год і вантажнопідємність в 4 тонни.

Обидві вантажівки взяли участь в святковій демонстрації трудящих столиці України -- міста Харкова 7 листопада 1931 року. Надалі ці автомобілі показували свої робочі якості в найважчих умовах.

у Києві в 1935 році автовідділом Головдортрансу був виготовлений перший електромобіль. Це був 4-хмісний автомобіль, кузов виготовлений з алюмінію, а колеса були підвішені на незалежних пневмобалонах. Автомобіль був лише експериментальною моделлю і не увійшов у серійне виробництво.

Група ентузіастів під керівництвом Л.Д. Ковальова в 1935--1936 роках зробила ще одну експериментальну модель автомобіля. Авто розроблялося в Запоріжжі і мало незалежну гідропневматичну підвіску всіх коліс.

В 1948 році на Дніпропетровському автомобільному заводі був виготовлений перший прототип вантажівки ДАЗ-150 «Українець». Вантажівка декілька раз видозмінювалась і всього за 1948--1950 роки було випущено 7 таких автомобілів (включно з модифікаціями ДАЗ-150Б «Українець» і ДАЗ-150В «Українець»).

Автопоїзд ЛАЗ-150Ф і прицеп-фургон ЛАЗ-730 стали першою самостійною розробкою Львівського автобусного заводу,які були випущені 1954 року, загальна грузопідйомність яких становила 7000 кілограм. Автомобіль був тільки експериментальною серією, але в 1955 році був випущений ще один ЛАЗ-150Ф, в фургоні якого з'явилися віконця.

Автокран ЛАЗ-690, що випускався з 1955 року,був першою серійною розробкою Львівського автобусного заводу. Пізніше був розроблений перший український серійний автобус ЛАЗ-695, він серійно вироблявся з 1956 по 1969 роки на Львівському автобусному заводі. Автобус розганяється до 120 км/год і використовується в країнах СНД й по сьогодні. Всього було випущено 115--120 тисяч даних машин (включно з модифікаціями ЛАЗ-695).

У 1959 року Київський мотоциклетний завод випустив свій перший вантажний автомобіль -- КМЗ-1. Автомобіль випускався 1959--1962 роки, але щороку він модифікувався: КМЗ-3,КМЗ-4 і КМЗ-5 (чи випускався КМЗ-2 невідомо).

Перший свій автомобіль Луцький автомобільний завод(який тоді мав назву: Луцький механічний завод) випустив в 1960 році, це був ЛуМЗ-827. Успішно продовжилась модифікація ЛуМЗ-827Б і випускалась до 1967 року. Завод мав ще 7 марок ЛуМЗів які випускались до 1970-тих років.

В 1971 році завод випустив серію автомобілів ЛуАЗ-969, що випускалися 1971-1988 (включаючи модифікації: ЛуАЗ-969А, ЛуАЗ-969М, ЛуАЗ-969Ф). Автомобіль визначався як: вантажопасажирський, повнопривідний автомобіль з кузовом типу універсал.

З 1988 по 2003 роки була розроблена модель ЛуАЗ-1301 -- остання модель ЛуАЗу, але автомобіль так і не був запущений в серійне виробництво.

1961 року Запорізький автомобільний завод випустив перший український серійний легковий автомобіль -- ЗАЗ-965

Зараз в Україні випускаються такі машини як: ЗАЗ-11055 (з 1998 року) ЗАЗ-1103 (з 1999 року), ЗАЗ Ланос (з 2004 року), ЗАЗ Ланос Фургон (з 2005 року), ЗАЗ I-VAN (з 2005 року), ЗАЗ Сенс (з 2005 року), ЗАЗ Forza (з 2011 року).



1.1 Значення автомобільного транспорту для народного господарства

автослюсар карбюраторний двигун живлення

Дедалі більшого значення в Україні набуває автомобільний транспорт. Він зручний при перевезенні вантажів на короткі відстані, при доставці їх до залізничних станцій, пристаней і портів, в обслуговуванні місцевого і сільськогосподарського вантажу. За обсягом вантажообороту автотранспорт не поступається залізничному й морському.

Україна сполучена добрими автомобільними шляхами з Центральним, Північнокавказьким і Поволзьким економічними районами Росії, з Молдовою та Білоруссю.

Найважливіші автомагістралі -- Київ -- Брест, Москва -- Харків, Дніпропетровськ -- Запоріжжя -- Сімферополь, Дніпропетровськ -- Нікополь, Львів -- Київ, Харків -- Ростов-на-Дону.

Вантажами, які перевозять автотранспортом, в основному є продукція сільського господарства, харчової і легкої промисловості, будівельні матеріали. В районах Донбасу і Придніпров'я велике значення має також транспортування продукції вугільної промисловості.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні та шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали й автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Управління автомобільним транспортом здійснює Мінтранс України.

Серед перевезення вантажів найбільша частка відправлень припадає на автомобільний транспорт (74,1%), на другому місці - залізничний (14,7%), на третьому - трубопровідний (9,8%).

Бурхливому розвитку автомобільного транспорту сприяли його висока прохідність і маневреність, порівняно висока швидкість перевозок, можливість доставки вантажів без перевантаження, відносно невелика вартість перевозок, можливість спеціалізації автомобілів для перевозки однотипних вантажів, простота керування і догляду за автомобілями.

1.2 Перспективи розвитку автомобільного транспорту в Україні та світі

Відомо, що без транспортних засобів неможливим є розвиток будь-яких галузей господарського комплексу країн світу, в тому числі України. Якщо вважати транспорт також за галузь, то це одна з не багатьох, які не виробляють жодної матеріальної продукції. Однак без неї не можуть обходитись інші, ні важка, ні легка промисловість, гірничодобувна чи агропромисловий комплекс тощо. Галузь транспорту продукує лише послуги - на перевезення різноманітних вантажів, пасажирів.

Сучасне автомобілебудування по праву вважається барометром стану промисловості тієї чи іншої країни. Її роль в економіці надзвичайно велика, так в США, наприклад, в сфері виробництва автомобілів, враховуючи підприємства суміжних галузей, що поставляють сировину, матеріали і комплектуючі вироби, технічне обслуговування і ремонт, торгівлю, автодорожне господарство, діючий автотранспорт, працює кожний шостий із працюючих в промисловості. В Японії на долю цієї галузі припадає близько12% загального об'єму виробництва обробної промисловості. В Німеччині, Італії, Франції автомобілебудування забезпечує 8-10% загального об'єму виробництва.

Унаслідок переважно рівнинного характеру рельєфу України автомобільний транспорт розвивався більш-менш рівномірно по всій її території, правда, дещо щільніша мережа автошляхів на заході країни. Загальна довжина автомобільних доріг становить 172,3 тис. км, в тому числі з твердим покриттям -- 163,3 тис. км, або 94,8%. Найважливішими автомобільними дорогами (автомагістралями) є: Київ--Житомир--Рівне--Львів, Київ--Полтава --Харків--Дебальцеве, Київ--Умань--Одеса, Київ--Глухів, Львів--Мукачеве, Харків--Новомосковськ--Запоріжжя--Сімферополь. Великими вузлами автомобільних доріг є Київ, Львів, Харків, Хмельницький та ін.

Перевезення пасажирів здійснюється переважно у міжміському і приміському сполученнях. У перевезеннях вантажів важливого значення в останні роки набуває спеціалізований автомобільний транспорт (контейнерний, рефрижераторний та ін.).

У перспективі автомобільний транспорт України дедалі тісніше інтегруватиметься у високорозвинену європейську автомобільну комунікаційну систему. Це передбачає будівництво в країні першокласних автострад, зокрема транс'європейської широтної "Київ-Мадрід".

Розвиток автомобільного транспорту за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади відбувається відповідно до програми розвитку і вдосконалення транспорту, яку готує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту і затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до програм розвитку та вдосконалення транспорту Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні та Київська і Севастопольська міські ради затверджують регіональні програми розвитку автомобільного транспорту, які визначають розвиток мережі автобусних маршрутів загального користування на відповідній території та її інфраструктури, оновлення та поповнення парку автобусів, будівництво автомобільних доріг, перелік сільських населених пунктів, що будуть забезпечені автобусним сполученням з районними центрами, кошти на покриття збитків автомобільних перевізників, які обслуговують збиткові маршрути загального користування, а також заходи з безпеки перевезень.

Розвиток автомобільного транспорту забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для:

надання соціально значущих послуг такого транспорту;

придбання транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту;

стимулювання розвитку ринку відповідних послуг.

Інвестиційну політику на автомобільному транспорті, спрямовану на виконання положень загальнодержавних програм розвитку автомобільного транспорту, реалізують органи виконавчої влади на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

1.3 Значення ремонтних робіт для автомобільного господарства та кваліфікаційні вимоги слюсаря І,ІІ,ІІІ розрядів

В процесі експлуатації автомобіля надійність і довговічність та інші властивості знижуються, для покращення цих показників і застосовується авторемонтне виробництво.

На авторемонтному заводі є три методи ремонту автомобілів :

1 Ремонт автомобілів деталями, спрацювання яких знаходяться в допустимих межах.

2 Ремонт автомобілів деталями, в яких спрацювання перевищує межу допустимого і потребує ремонту.

Відомо, щоб створити рівноспрацьований автомобіль, в якому всі деталі спрацьовувалися рівномірно і мали однаковий строк служби неможливо. Відповідно ремонт автомобіля шляхом заміни деяких деталей чи агрегатів, які мають невеликий ресурс завжди доцільно з економічної точки зору.

При довгій експлуатації автомобіля, коли автомобіль досягає такого стану, коли на нього затрачається більш праці і грошей, щоб покращити його технічний стан, ніж прибуток який він приносить, такий стан автомобіля називається граничним і при такому стані автомобіль відправляють в капітальний ремонт. КР має велике економічне значення. Основним джерелом економічної ефективності КР автомобілів є використання останнього ресурсу їх деталей.

Із створенням вітчизняного автомобілебудування та із збільшенням автомобільного парку, безумовно, роль слюсаря з ремонту автомобілів все більше зростає.

Робота водія у всіх на видноті. Ми постійно бачимо водіїв таксі, вантажного автотранспорту, спецмашин. Слюсаря-авторемонтника ми не бачимо. Проте, до того як водій отримає дозвіл на виїзд і зможе виїхати на лінію, щоб виконати поставлене завдання, його автомобіль пройде через багато рук фахівців різних професій, але перш за все - слюсаря. Це професія номер два після водія. Адже виконати поставлене завдання можна тільки на технічно справному автомобілі. Тому якість і результат роботи водія багато в чому залежать від роботи слюсаря-авторемонтника.

Боротьба за продовження життя автомобілів, утримання їх у належному технічному стані, безпека роботи водіїв, надійність експлуатації - у всьому цьому велика роль належить слюсарю з ремонту автомобілів -- провідної особи в технічній службі автотранспортних підприємств. Щоб автомашина запрацювала, її потрібно зібрати, налагодити, відрегулювати і випробувати, у процесі експлуатації -- обслуговувати і ремонтувати. Все це - справа слюсаря. І чим складніша машина, тим вища кваліфікація слюсаря. Це одна з важливих професій, тому що, якими б не були досконалими інструменти, завжди буде потрібна людина 3 "розумними" руками. Внаслідок збільшення з року в рік кількості різноманітних автомобілів, ускладнення виробництва автомобілебудуванню і автосервісу необхідні висококваліфіковані кадри. Тому потреба у спеціалістах з ремонту автомобілів буде постійною і, оволодівши цією професією, можна легко працевлаштуватися в різних автопідприємствах, фірмах автосервісу, автокомбінатах, автопарках, І навіть відкрити свою справу. Професія автослюсаря вважається) престижною.

Предметом праці слюсаря з ремонту автомобілів є автомашина, його агрегати, системи, механізми, окремі її прилади, а також їх частини і деталі. Основні операції: розбирання, ремонт, складання, регулювання, комплексне випробування відповідно до технічних умов експлуатації агрегатів і вузлів автомобілів різних марок.

Слюсар І-го розряду має знати основні відомості про будову автомобілів,як складати прості вузли, виконання кріпильних робіт при першому та другому технічному обслуговуванні, усунення дрібних зіпсувань. Виконує роботи з розбирання вантажних та легкових автомобілів (окрім спеціальних і дизельних), автобусів з кількістю посадочних місць для пасажирів до 22, причепів, напівпричепів і мотоциклі;

* здійснює ремонт, складання простих з'єднань і складових одиниць автомобілів із заміною окремих частин і деталей;

* знімає та встановлює просту освітлювальну арматуру, ізолює та паяє проводи.

* виконує кріпильні роботи за регламентом робіт першого технічного обслуговування, усуває виявлені дрібні несправності;

* виконує слюсарну обробку деталей за10-11квалітетами із застосуванням слюсарного інструменту і контрольно-вимірювальних приладів. Виконує роботи середньої складності з ремонту і збирання автомобілів під керівництвом слюсаря вищої кваліфікації.

Автослюсар ІІ-го розряду також повинен знати основні відомості про будову автомобілів, порядок складання простих вузлів, прийоми і способи обробки, зрощування, ізоляції і пайки електропроводів, основні види електротехнічних і ізоляційних матеріалів, їхні властивості і призначення, способи виконання кріпильних робіт, обсяг першого і другого технічного обслуговування, призначення і правила застосування найбільше поширених універсальних і спеціальних пристосувань і середньої складності контрольно-вимірювального інструмента, основні механічні властивості оброблюваних матеріалів, призначення і застосування охолодних і гальмових рідин, масел і палива, правила застосування пневмо- і електроінструмента, основні відомості про допуски і посадки, квалітети (класи точності) і параметри шорсткості (класи чистоти обробки), основні відомості по електротехніці і технології матеріалів в обсязі виконуваної роботи.

Розбирати вантажні автомобілі, крім спеціальних і дизельних, легкових автомобілів, автобусів довжиною до 9,5 м, ремонтувати, збирати прості з'єднання і вузли автомобілів, знімати і встановлювати нескладну освітлювальну арматуру, розбирати, зрощувати, ізолювати \ паяти проводи, виконувати кріпильні роботи при першому і другому технічному обслуговуванні, усувати виявлені дрібні несправності, виконувати слюсарну обробку деталей за 12-14-му квалітетами (5-7-му класами точності) із застосуванням пристосувань, слюсарного і контрольно-вимірювального інструмента, виконувати роботи середньої складності по ремонту і складанні автомобілів під керівництвом слюсаря більш високої кваліфікації.

ІІІ-й розряд зобов'язує до розбирання дизельних і спеціальних вантажних автомобілів і автобусів довжиною більш 9,5 м. Ремонт і збирання мотоциклів, моторолерів та інших мототранспортних засобів. Виконання кріпильних робіт відповідальних з'єднань при технічному обслуговуванні зі зміною зношених деталей. Технічне обслуговування: розбирання, ремонт, збирання, регулювання та випробування агрегатів, вузлів та приладів середньої складності. Розбирання відповідальних агрегатів та електрообладнання автомобілів. Визначення і усунення зіпсувань в роботі вузлів, механізмів, приладів автомобілів та автобусів. З'єднання та паяння дротів з приладами і агрегатами електрообладнання. Слюсарна обробка деталей по 11-12-му квалітетах (4-5-му класах точності) з використанням універсальних пристосувань. Ремонт та встановлення складних агрегатів і вузлів під керівництвом слюсаря більш високої кваліфікації. В міру набуття досвіду автослюсар може підвищити свою кваліфікацію до 4-6-го розряду.



2. Будова і технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів. Ремонт карбюратора К88А

2.1 Загальна будова автомобіля ГАЗ-53А. Технічна характеристика ГАЗ-53

Вантажопідйомність, кг - 4000

Найбільша вага буксируваного причепа з вантажем, кг - 4000

Вага автомобіля в спорядженому стані, кг - 3250

Габаритні розміри автомобіля, мм:

Довжина - 6395

Ширина - 2380

Висота (по кабіні без навантаження) - 2220

База автомобіля, мм - 3700

Колія передніх коліс (по ґрунту), мм - 1630

задніх, мм - 1690

Найбільша швидкість автомобіля з повним навантаженням без причепа, км/ч - 80-86

Трансмісія

Щеплення - Однодискове, сухе

Коробка передач - Триходова, з синхронізаторами

на третій і четвертій передачах

Передавальні числа:

перша передача - 6,48

друга - 3,09

третя - 1,71

четверта - 1,0

задній хід - 7,9

Карданна передача - Відкритого типу, має кардани з голчатими підшипниками

Вигляд ГАЗ-53 (з переду, з боку, ззаду)

2.2 Загальна будова системи живлення карбюраторних двигунів

Система живлення двигуна призначена для збереження, очищення і подачі палива, очищення і подачі повітря, приготування пальної суміші потрібного складу для роботи двигуна на різних режимах і випуску.

Система живлення складається з паливного бака, датчика і покажчика рівня палива, паливного насоса, паливних фільтрів, паливопроводів, повітряного фільтра, карбюратора, впускного і випускного трубопроводів, а також системи випуску відпрацьованих газів (трубопроводи, глушники).

Принцип дії системи живлення карбюраторного двигуна наступний. При обертанні колінчастого вала двигуна починає діяти паливний насос, який засмоктує через сітчастий фільтр паливо з бака і по паливопроводу нагнітає його в поплавкову камеру карбюратора. При русі поршня вниз (такт впуску) під дією розрідження з розпилювача карбюратора витікає паливо, а через повітряний фільтр засмоктується очищене повітря. В змішувальній камері карбюратора струмінь повітря розпилює паливо і, змішуючись з ним, утворює пальну суміш, яка по впускному трубопроводу через відкритий впускний клапан надходить в циліндр двигуна, де, перемішуючись з залишками відпрацьованих газів утворює робочу суміш. При русі поршня вгору відбувається стиск робочої суміші (такт стиску) і її згоряння (робочий хід). Продукти згоряння (відпрацьовані гази) через випускний клапан, який відкривається, по трубопроводах і надходять в глушник і далі в атмосферу (такт випуску).

Двигун може розвивати максимальну потужність лише за умови, що бензин має певні характеристики й властивості, основні з яких: питома теплота згоряння, випарність, схильність до детонації. Крім того, бензин не повинен спричиняти корозію металу й має зберігати свою початкову якість тривалий час без змін. Система живлення карбюраторного двигуна слугує для очищення палива й повітря, приготування пальної суміші, подавання її в циліндри та видаляння продуктів згоряння.

2.3 Загальна будова карбюратора К88А

Карбюратор К-88А. На восьмициліндровому двигуні автомобіля ЗИЛ-130 установлено карбюратор К-88А (рис. 1.1.), що має дві змішувальні камери, кожна з яких живить чотири циліндри. Поплавцева камера, її корпус 18 з повітряною заслінкою 16, економайзер і прискорювальний насос - спільні деталі для обох камер карбюратора.

Поплавцева камера сполучається каналом 6 із вхідним патрубком карбюратора, над яким розташовано повітряний фільтр. Це запобігає збагаченню пальної суміші (в разі забруднення повітряного фільтра) внаслідок збільшення перепаду розріджень у дифузорах і поплавцевій камері. Такі поплавцеві камери називаються балансованими.

У змішувальній камері встановлено малий 10 і великий 11 дифузори. Двома дифузорами досягається підвищення швидкості повітря в малому дифузорі при порівняно невеликому загальному опорі потокові повітря.

Компенсація складу суміші в карбюраторі К-88А здійснюється пневматичним гальмуванням палива.

Дросельні заслінки 30 обох змішувальних камер, жорстко закріплені на одній осі, відкриваються одночасно.

Під час пуску й прогрівання холодного двигуна закривають повітряну заслінку 16. Водночас за допомогою важелів і тяг, які з'єднують повітряну заслінку з валиком дросельних заслінок, трохи відкриваються дросельні заслінки 30. У змішувальних камерах створюється велике розрідження. В результаті подаватимуться велика кількість палива з кільцевих щілин малих дифузорів 10 та емульсія з отворів 32 й 33 системи холостого ходу [2].

1 - головний жиклер; 2 - поплавець; 3 - корпус поплавцевої камери; 4 - голчастий клапан; 5 - сітчастий фільтр; 6 - канал балансування поплавцевої камери; 7 - жиклер холостого ходу; 8 - повітряний жиклер головної дозувальної системи; 9 - розпилювач головної дозувальної системи; 10 - малий дифузор; 11 - великий дифузор; 12 - нагнітальний клапан; 13 - порожнистий гвинт; 14 - отвір розпилювача прискорювального насоса; 15 - отвір у повітряній заслінці; 16 - повітряна заслінка; 17 - запобіжний клапан; 18 - корпус поплавцевої камери; 19 - кульковий клапан економайзера; 20 - штовхач клапана економайзера; 21 - шток клапана економайзера; 22 - планка; 23 - шток поршня прискорювального насоса; 24 - тяга; 25 - поршень; 26 - зворотний клапан; 27 - серга; 28 - важіль дросельних заслінок; 29 - жиклер повної потужності; 30 - дросельні заслінки; 31 - гвинти регулювання холостого ходу; 32, 33 - відповідно регульований круглий і нерегульований прямокутний отвори системи холостого ходу; 34 - корпус змішувальних камер.

2.4 Ознаки несправностей,причини їх виникнення,наслідки їх дій, методи усунення

Технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів. Основні несправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних систем карбюратора, внаслідок чого він приготовляє занадто багату або бідну суміш, під час згоряння якої двигун не розвиває повної потужності, перевитрачає бензин і викидає з відпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.

Ознака сильного порушення дозування суміші карбюратором - робота двигуна з різкими ударами («стрільба»): в карбюратор - у разі перезбіднення суміші, в глушник - у разі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій суміші є також його перегрівання. В разі сильного перезбагачення суміші відпрацьовані гази набувають темного кольору [4].

Поширена причина несправності карбюратора - встановлення жиклерів невідповідної пропускної спроможності.

Причини перезбагачення суміші:

­ високий рівень палива в поплавцевій камері;

­ викручування й випадання жиклерів;

­ засмолення повітряних жиклерів;

­ негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання його привода;

­ неповне відкривання повітряної заслінки.

Причини перезбіднення суміші:

­ зменшення подачі бензину;

­ підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускного трубопроводу до головок циліндрів;

­ мала подача бензину в карбюратор;

­ пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільне прилягання його клапанів;

­ нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;

­ низький рівень бензину в поплавцевій камері;

­ заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;

­ засмічення паливопроводів і фільтрів.

Надмірне збагачення суміші спричинює прискорене спрацьовування циліндро-поршневої групи. Особливо шкодить двигуну погане очищення повітря повітряним фільтром [4].

2.5 Вибір способу відновлення системи живлення карбюраторних двигунів

1. Двигун не запускається:

пустий паливний бак;

повітря в паливній системі;

порушено регулювання кута випередження впорску палива;

замерзла вода, яка потрапила в паливопроводи з паливом або на сітку забірника паливного бака.

2. Двигун не розвиває необхідної потужності, димить:

недостатня подача палива;

забруднились форсунки або порушилось їх регулювання;

зламалась пружина штовхача ПНВТ;

потрапила грязь між сідлом і клапаном паливо-підкачувального насоса або зламалась пружина;

заклинило плунжер секції паливного насоса;

загустіло паливо;

забруднився повітряний фільтр або ковпак повітрозбірника.

Несправності карбюратора:

1. Підтікання палива:

наявність підтікання, а також збільшена витрата палива.

2. Перезбагачення суміші (постріли в глушнику):

повітряна заслінка закрита, високий рівень палива, забруднення повітряного фільтра, забруднення повітряних жиклерів.

3. Перезбіднена горюча суміш (різкі хлопки в карбюраторі, перерви в роботі двигуна):

забруднення паливопроводів і паливних фільтрів;

підсос повітря в зєднанняx карбюратора;

низький рівень палива.

2.6 Технічне обслуговування автомобіля,системи живлення карбюраторного двигуна та карбюратора

ЩТО: - перевірити працездатність КВП;

- дозаправити систему паливом.

ТО-1: - перевірити герметичність зєднувального тракту від повітряного фільтра до двигуна;

- перевірити стан трубопроводів і їх герметичність;

- замінити фільтр;

- злити відстій з фільтрів.

ТО-2: - перевірити герметичність зєднань;

- перевірити теплові зазори клапанів газорозподілення;

- замінити фільтруючі елементи фільтрів;

- очистити бункер і паперовий елемент повітряного фільтра.

Поглиблене діагностування карбюратора здійснюють на безмоторній установці НИИАТ-489М, яка дає змогу перевірити, чи забезпечує він потрібний склад суміші.

Оглянути систему живлення, пересвідчившись, що не підтікає бензин. У разі експлуатації автомобіля на дорогах із великою запиленістю повітря очистити повітряний фільтр. Перевірити рівень бензину в баці й, якщо треба, заправити його.

Перевірити стан усіх приладів системи живлення, герметичність їхніх з'єднань, усунути виявлені не справності.

Перевірити: кріплення приладів і агрегатів системи до автомобіля (двигуна), а також їхніх деталей між собою; правильність роботи привода дроселя (повноту відкривання й закривання) та привода повітряної заслінки. Виконати потрібні профілактичні роботи з паливним і повітряним фільтрами. Перевірити за допомогою манометра або приладу НИИАТ (модель 527Б) роботу бензонасоса, не знімаючи його з двигуна, рівень палива в по плавцевій камері, легкість пуску та роботу двигуна. В разі потреби відрегулювати карбюратор на режимі холостого ходу, контролюючи вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах.

Обслуговування повітряного фільтра полягає в заміні оливи в оливній ванні, промиванні фільтрувального елемента та перевірці кріплення його до двигуна. Фільтрувальний елемент треба промити, потім занурити в чисту оливу, вийняти, дати стекти оливі й постави ти на місце. Корпус фільтра слід старанно очистити зсередини від бруду, оливи та відстою. У ванну фільтра залити оливу для двигуна (свіжу або відпрацьовану).

Із паливного фільтра грубої очистки слід періодично зливати відстій бруду й води та промивати фільтрувальний елемент у бензині або ацетоні з наступним продуванням стисненим повітрям. Розбирати фільтрувальний елемент не рекомендується.

Для доступу до фільтрувального елемента фільтра тонкої очистки треба відкрутити гайку-баранець і зняти відстійник разом із фільтру вальним елементом. Відстійник слід очистити від бруду й осадків, Фільтрувальний елемент промити, а потім продути стисненим повітрям.

Розбирати карбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або неетильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжній шафі. Промивши Жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.

Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця.

Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.

Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.

У карбюраторі К-88А (автомобіль ЗИЛ-130) треба викрутити пробку в нижній частині колодязя економайзера й вкрутити замість неї перехідник із гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручного підкачування паливного насоса нагнітати бензин у поплавцеву камеру. Рівень бензину над площиною розняття верхньої та середньої частин карбюратора має становити 18…19 мм.

У разі потреби регулюють рівень бензину підгинанням важелька поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора .

Технічне обслуговування №1 (ТО-1) призначено для забезпечення надійної, безвідмовної роботи устаткування до наступного технічного обслуговування. При проведенні ТО-1 крім виконання операцій (ЩТО), перевіряється надійність кріплення агрегатів, стан різьбових з'єднань, проводиться підтяжка, шплинтовка, регулювання окремих агрегатів і вузлів, змащувальні роботи і усунення несправностей, виявлених в процесі експлуатації. ТО-1 проводить персонал, закріплений за даним устаткуванням, обслуговування проводиться на постах ТО.

Технічне обслуговування №2 (ТО-2) призначено для поглибленої перевірки технічного стану машини і її механізмів і проведення регулювальних і ремонтних робіт з метою забезпечення надійної, безвідмовної роботи устаткування до чергового технічного обслуговування. Об'єм ТО-2, окрім робіт, що входять в ТО-1, включає ретельну перевірку стану всіх агрегатів і вузлів з їх частковим розбиранням. На час проведення ТО-2 машину знімають з експлуатації. Робота виконується персоналом, що працює із застосуванням устаткування на постах ТО.

Сезонне технічне обслуговування (СТО) необхідне для підготовки машини до переходу від осінньо-зимового до весняно-літнього періоду експлуатації і навпаки. СТО включає всі види робіт ТО-2 і роботи, що забезпечують своєчасну підготовку до майбутнього сезону (зміна експлуатаційних матеріалів відповідно до майбутнього сезону, виконання спеціальних регулювальних робіт). Роботи по СТО зазвичай поєднуються з технічним обслуговуванням №2.

Для ТО автомобілів в гаражі є комплексна бригада яка виконує всі види ТО і ремонту. Основні несправності системи живлення полягають в утворенні густої або рідкої суміші. Густа горюча суміш через нестачу повітря згорає в циліндрах двигуна не повністю і частково догорає в глушнику, відбувається димний випуск відпрацьованих газів. Причинами перебільшення горючої суміші є: високий рівень палива в камері поплавця, розробка отворів жиклерів на тлі пошкодження прокладок під ними, засмічення повітряних жиклерів, нещільне закриття клапанів економайзера і прискорювального насоса, неповне відкриття повітряної заслінки.

Рідка горюча суміш також володіє зниженою швидкістю згорання, двигун перегрівається і його робота супроводжується різкою бавовною в карбюраторі. Причинами утворення бідної суміші є зменшення подачі палива або підсос повітря в місцях кріплення карбюратора і впускного трубопроводу до головок циліндрів. Зменшення подачі палива можливе при заїданні повітряного клапана в пробці паливного бака, частковому засміченні паливних приводів, фільтрів-відстійників і сіткових фільтрів, пошкодженні діафрагми і нещільному приляганні клапанів паливного насоса, нещільному кріпленні паливних приводів до штуцерів, низькому рівні палива в камері поплавця карбюратора, засміченні паливних жиклерів.

Під час першого технічного обслуговування перевіряють оглядом стан приладів системи живлення, герметичність їх з'єднань і при необхідності усувають несправності. При роботі в умовах великої запиленої промивають ванну і фільтруючий елемент повітряного фільтру двигуна.

При другому технічному обслуговуванні перевіряють кріплення і герметичність паливного бака, з'єднань трубопроводів, карбюратора і паливного насоса; дія приводу, повноту закриття і відкриття повітря і дросельних заслінок і при необхідності усувають несправності; перевіряють за допомогою манометра роботу паливного насоса без зняття з двигуна; рівень палива в камері поплавця карбюратора; легкість пуску і роботу двигуна. При необхідності регулюють карбюратор на малі обороти холостого ходу; промивають фільтруючий елемент і замінюють масло в повітряному фільтрі; знімають і промивають фільтр-відстійник і фільтр тонкого очищення палива, оглядають і при необхідності очищають відстійник паливного насоса від води і грязі.

При підготовці до зимової експлуатації (сезонне технічне обслуговування) промивають паливний бак; перевіряють карбюратор і паливний насос на спеціальних стендах.

Перевірка і регулювання рівня палива в камері поплавця. У карбюраторі К-88А вивертають пробку в нижній частині колодязя економайзера, вкручують замість неї з гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручної підкачки паливного насоса нагнітають паливо в камеру поплавця.

При необхідності проводять регулювання рівня палива підгоном важеля поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчатого клапана карбюратора.

При проведенні сезонного технічного обслуговування зливають відстій і промивають бак; перевіряють форсунки на спеціальному приладі; при підготовці до зимової експлуатації знімають паливний насос високого тиску і паливний насос, перевіряють і регулюють їх на стенді; при знятті паливного насоса високого тиску і регулятора числа оборотів колінчастого валу двигуна замінюють в них масло.

Перевірка герметичності системи живлення. Для цих цілей використовується спеціальний прилад. Перед початком перевірки системи прилад також випробовується на герметичність. Для цього закривають двоходовий кран і заповнюють бак приладу паливом (5-6 л). Потім закривають кран скидання тиску і насосом створюють в баку приладу тиск кГ/см2. Манометр 1 не повинен показувати помітного падіння тиску протягом 1 хв.

Для перевірки герметичності системи живлення дизеля від'єднують відвідний паливний привід від паливного бака і ставлять в нього заглушку. Потім від'єднують паливопривід, що підводить, від паливного бака і за допомогою змінного штуцера сполучають його з шлангом приладу. Поворотом крана повідомляють бак приладу системою живлення дизеля. Несправне місце виявляється по появі палива або бульбашок повітря. Закривши кран усувають несправність і знов перевіряють герметичність. Потім від'єднують прилад, приєднують до паливного бака паливний привід, пускають двигун і перевіряють його роботу.

Для перевірки насоса встановлюють на стенд СДТА-1. Топливопривід від насоса до фільтру опускають в мірний бачок, прикривають краном вихід палива з насоса, що перевіряється, щоб тиск на виході підвищився до 1,5-1,7 кГ/см2.

Перевірка паливного насоса. Щоб перевірити тиск, що створюється паливним насосом, до паливного проводу, що йде до карбюратора, приєднують манометр. При роботі двигуна на малих оборотах холостого ходу свідчення манометра повинні відповідати вимогам заводу (надмірний тиск 0,2 - 0,3 кГ/см2). Якщо тиск, що створюється насосом, нижче за норму, необхідно перевірити кріплення насоса і справність його окремих деталей.

Регулювання карбюратора на малі обороти холостого ходу. Для регулювання використовуються наполегливий гвинт у важелі дросельної заслінки і гвинти 2 регулювання якості змішай. Регулювання виконують після прогрівання двигуна в такій послідовності: завернути наполегливий гвинт приблизно на два обороти; загорнути гвинти якості повністю, а потім вивернути їх приблизно на три обороти; вивернути наполегливий гвинт до досягнення мінімально стійких оборотів; плавно загортати один з гвинтів якості до виникнення перебоїв в роботі двигуна, а потім відвернути гвинт на 1/2 обороту, повторити операції з другим гвинтом якості.

Далі плавно вивертають наполегливий гвинт для зменшення числа оборотів колінчастого валу і знову повторюють операції по установці двох гвинтів регулювання якості змішай і наполегливого гвинта, добиваючись мінімально стійкого числа оборотів.

Для перевірки регулювання карбюратора плавно відкривають дросельні заслінки і різко їх закривають. При цьому двигун не повинен зупинятися.

Якщо двигун зупиниться, помалу вкручують упорний гвинт важеля дросельних заслінок і перевіряють правильність регулювання.

Перевірка і регулювання рівня палива в камері поплавця. У карбюраторі К-88А вивертають пробку в нижній частині колодязя економайзера, вкручують замість неї перехідник з гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручної підкачки паливного насоса нагнітають паливо в камеру поплавця.

При необхідності проводять регулювання рівня палива підгоном важеля поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчатого клапана карбюратора.

Перевірка пропускної спроможності жиклерів. Перевірку жиклерів проводять на приладі, що дозволяє визначити кількість води, що протікає через жиклер.

Вода з бака через кран і камеру поплавця поступає в адаптер. З бака в бак вода подається в міру необхідності під тиском повітря, що нагнітається ручним насосом через кран при закритому крані. Надмірний тиск повітря обмежується запобіжним клапаном.

Жиклер, що перевіряється, вставляють в гумовий наконечник так, щоб напрям потоку води співпадав з напрямом палива, що проходить через жиклер в карбюраторі. Відкривають крани. Натиск води в скляній напірній трубці, рівний 1 м, підтримується голчатим клапаном і пересувним стрижнем. Кран служить для випуску повітря з адаптера.

Пропускну спроможність жиклерів визначають по кількості води, що протікає через жиклер в мензурку при натиску 1 м і температурі 20° З. Наприклад, в карбюраторі К-88А пропускна спроможність головного паливного жиклера 315 см³/хв., жиклера повної потужності - 1150 см³/хв.

На цьому ж приладі можна перевірити герметичність клапанів карбюратора. Наприклад, в гумовий наконечник 5 вставляють голчатий клапан камери поплавця в зборі з кублом. Якщо протягом 1 хв. через клапан проходитиме не більше чотирьох крапель води, клапан вважається герметичним.

1. Коли двигун холодний, він не хоче запускатися.

Причин цьому може бути декілька. Перше, не закривається повітряна заслінка, що призводить до збіднення палива, особливо на холостих обертах. Щоб засумніватися чи так це, потрібно перевірити важіль повідця біметалічною пружини, який при необхідності просто поміняти. Також можливо, що переміщення повітряної заслінки і її тяг щось заважає. Якщо це так - дефект потрібно виправити. Можливо і не повне відкриття заслінки.

У такому випадку виправляємо регулятор дросельної заслінки. Як бачимо, все зводиться до дефекту повітряної заслінки. Тому якщо автомобіль холодний погано заводиться, потрібно оглянути її і все що до неї прилягає і відповідає за її відкриття. Але причини можуть бути й інші, наприклад, зачіпляється голка повітряного коректора холостого ходу. Усувається або виправленням або заміною. Ще може бути справа в температурному датчику впускний труби, який не правильно показує температуру.

2. Холодний двигун заводиться, але відразу глохне.

Тут є і схожі причини, а є й відмінності. Перше, це та ж заслінка, яка просто западає і не відкривається повністю. Тут потрібно або відрегулювати або замінити. Ще можлива не правильна регулювання щілини повітряної заслінки, яка повинна бути певного розміру, не мала і не велика. Ще двигун може глухнути, якщо не відкривається клапан відключення холостого ходу, потрібно перевірити і за потреби його замінити. Також може не працювати прохідний клапан, це ті ж наслідки - двигун глохне. Щоб дізнатися чи дійсно це в цьому справа, потрібно перевірити харчування виконавчого мотора. Ще може бути поломка через негерметичності клапана, який дозує додатковий повітря в режимі примусового холостого ходу. Тут потрібно перевіряти сам клапан, а також шланги, які до нього йдуть, і усунути негерметичність.

3. Двигун глухне з досягнення робочої температури, тобто після прогріву.

Перше, це ті ж причини, що і йдуть по пункту два і це буквально все. Але ще в таких випадках є і свої поломки. Наприклад, може бути порушено регулювання обертів холостого ходу, а також вміст СО. Виправляється регулюванням. Також до причин можна зарахувати і не правильне відкриття повітряної заслінки, як рано, так і пізно. Причини вже цього, це не точно виставлена кришка. Вона повинна бути встановлена з матюками. На кришці є рисочки, і вони повинні збігатися з фланцем. Може причина в обігріві повітряної заслінки, якого просто немає. Виправити можна підключенням контакту, а якщо це неможливо, тоді замінити кришку заслінки. Також може бути справа в біметалічною пружині, це або дефект, чи вона просто з'єднання. Тут потрібно приєднати або замінити всю кришку. І, нарешті, можна ще додати, що просто повітряна заслінка не може легко переміщатися.

Регулювання і перевірка карбюратора

Установка рівня палива в поплавцевій камері

Зніміть кришку карбюратора.

Переверніть кришку карбюратора і перевірте відстань між площиною кришки з прокладкою і найвищою точкою поплавця, яке має бути 33,8 мм. При цьому голчаний клапан має бути повністю втоплений.

При відхиленні від норми добийтеся необхідного значення підгином язичка поплавця.

Перевірка системи вентиляції поплавцевому камери

Повністю закрийте дросельну заслінку першої камери.

Виміріть зазор між важелем приводу клапана вентиляції поплавцевої камери і корпусом карбюратора, яке має бути в межах 2-4 мм. При відхиленні від норми добийтеся потрібного зазору підгином важеля приводу клапана вентиляції поплавцевої камери.

Регулювання пускового зазору дросельної заслінки

Зніміть карбюратор.

Закрийте повітряну заслінку, перемістивши до упорі важіль управління повітряною заслінкою.

Вимірять щупом відповідного діаметру пусковий зазор дросельної заслінки і першої камери, який має бути 1,0 мм.

При необхідності встановіть потрібний зазор гвинтом

Регулювання пускового зазору повітряної заслінки

Закрийте повітряну заслінку.

Викруткою перемістите до упору важіль управління дросельною заслінкою, при цьому шток приводу пускового пристрою повністю входить в корпус, тобто так само як при пуску холодного двигуна.

Перевірте щупом відповідного діаметру пусковий зазор повітряної заслінки, який повинен бути в межах 2,2±0,1 мм.

При відхиленні від норми наполегливим гвинтом діафрагми на кришці пускового пристрою добийтеся потрібного відкриття повітряної заслінки.

Регулювання холостого ходу двигуна

Перед регулюванням холостого ходу двигуна виконаєте наступні операції:

переконаєтеся, що рукоятка прикриття повітряної заслінки карбюратора повністю втоплена;

прогрійте двигун. Для цього дайте попрацювати двигуну при частоті обертання колінчастого валу 2000 об/мін, поки не відкриється термостат. У жодному випадку не слід прогрівати двигун на неодруженому ходу, оскільки якщо двигун пропрацює декілька хвилин на холостних зворотах, то виміри вмісту окислу вуглецю у відпрацьованих газах будуть спотворені;

перевірте чистоту елементу повітряного фільтру, що фільтрує, і при необхідності заміните його новим (при регулюванні холостого ходу двигуна повітряний фільтр не знімати);

перевірте працездатність системи запалення.

перевірте, чи немає підсосу повітря, звернувши особливу увагу на приєднання вакуумних шлангів н стан прокладки корпусу дросельних заслінок.

упевніться, що у випускному тракті немає значних витоків відпрацьованих газів.

переконаєтеся, що потужні споживачі струму (електровентилятор системи охолоджування двигуна, фари, елемент обігріву заднього скла і так далі) вимкнені.

Регулювальним гвинтом кількості суміші холостого ходу, голівка якого виведена на кришку повітряного фільтру, встановите частоту обертання колінчастого валу в межі 750-900 об/мін.

Точне регулювання вмісту окислу вуглецю (З) у відпрацьованих газах виробляється лише за допомогою спеціального устаткування. 1. Коли двигун холодний, він не хоче запускатися.

Причин цьому може бути декілька. Перше, не закривається повітряна заслінка, що призводить до збіднення палива, особливо на холостих обертах. Щоб засумніватися чи так це, потрібно перевірити важіль повідця біметалічною пружини, який при необхідності просто поміняти. Також можливо, що переміщення повітряної заслінки і її тяг щось заважає. Якщо це так - дефект потрібно виправити. Можливо і не повне відкриття заслінки.

У такому випадку виправляємо регулятор дросельної заслінки. Як бачимо, все зводиться до дефекту повітряної заслінки. Тому якщо автомобіль холодний погано заводиться, потрібно оглянути її і все що до неї прилягає і відповідає за її відкриття. Але причини можуть бути й інші, наприклад, зачіпляється голка повітряного коректора холостого ходу. Усувається або виправленням або заміною. Ще може бути справа в температурному датчику впускний труби, який не правильно показує температуру.

Для цього дайте попрацювати двигуну при частоті обертання колінчастого валу 2000 об/хв, поки не відкриється термостат. У жодному випадку не слід прогрівати двигун на неодруженому ходу, оскільки якщо двигун пропрацює декілька хвилин на холостних зворотах, то виміри вмісту окислу вуглецю у відпрацьованих газах будуть спотворені; · перевірте чистоту елементу повітряного фільтру, що фільтрує, і при необхідності заміните його новим (при регулюванні холостого ходу двигуна повітряний фільтр не знімати);

Карбюраторні двигуни знаходять широке застосування в сучасному житті. Їх використовують в основному на транспортних засобах (через високу вартість палива які дані види двигунів використовують).

Карбюратор - прилад, в якому відбувається змішування палива з повітрям в певній пропорції і ретельне розпилення його в повітрі. Карбюратор встановлюється на верхній кришці блока циліндрів, виконаній заодно з впускним колектором. Карбюраторні двигуни працюють на бензині -- рідкому паливі, що легко випаровується, яке добувають із нафти прямою перегонкою або крекінгом.

Таким чином, до системи живлення карбюраторних двигунів входять: карбюратор, паливний бак, фільтри для очищення палива й повітря, паливо-підкачувальний насос, впускний і випускний трубопроводи, глушник.

Паливо-підкачувальний насос засмоктує паливо з бака через фільтр грубої очистки і через фільтр тонкої очистки. По паливо-проводам низького тиску надходить паливо. Відповідно до порядку роботи циліндрів по паливо-проводам високого тиску подає паливо до форсунок. Форсунки розпилюють і впорскують паливо в камери згоряння. Паливо-підкачувальний насос подає до палива більше, ніж потрібно для роботи двигуна, тому надлишкове паливо, а з ним і повітря, що потрапило до системи, по дренажних паливо-проводах відводиться з насоса і фільтра тонкої очистки назад у паливний бак.

Несправності системи живлення КБД полягають в невідповідної якості і, як наслідок, підвищеній витраті палива.



3. Коротка характеристика металів

Метали є основними конструкційними матеріалами сучасної техніки.

Метали -- непрозорі кристалічні речовини, що володіють тепло- і електропровідністю, зносостійкістю, міцністю, твердістю, пластичністю і характерним металевим блиском. Широке практичне застосування металів обумовлено їх хімічними, фізичними, механічними і технологічними властивостями.