Главная Коллекция "Otherreferats" Транспорт Розробка маршруту перевезень 100 тис. австралійських тушканчиків з Австралії до Росії

Розробка маршруту перевезень 100 тис. австралійських тушканчиків з Австралії до Росії

Політико-економічна характеристика Росії та Австралії. Характеристика зоопарків країн постачальника та споживача. Характеристика морських портів обох країн. Правила перевезень тварин (австралійського тушканчика). Розробка маршруту Австралія – Росія.

Рубрика Транспорт
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 21.04.2011
Размер файла 66,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Історичний опис країн

1.1 Короткий історичний опис Росії

1.2 Короткий історичний опис Австралії

2. Економічна характеристика країн

2.1 Економічна характеристика Росії

2.2 Економічна характеристика Австралії

3. Характеристика зоопарків країн постачальника та споживача

4. Структура та характеристика морських портів

4.1 Мельбурнський порт

4.2 Новоросійський порт

5. Правила перевезень тварин (австралійського тушканчика)

6. Техніко-економічна характеристика видів транспорту

6.1 Техніко-економічна характеристика автомобільного транспорту

6.2 Техніко-економічна характеристика морського транспорту

7. Схема розробки маршрута Австралія - Росія

Висновки

Список літератури

ВСТУП

морський порт перевезення тварина маршрут

Транспорт - це галузь економіки, що здійснює перевезення людей і вантажів. Транспорт не створює ніяких матеріальних цінностей, а лише переміщає з місця на місце, збільшуючи їх вартість. Основна мета транспорту: задоволення потреб суспільства і окремих людей в перевезеннях вантажів і людей (пасажирів). Існує 5 основних видів транспорту: автомобільний, залізничний, водний (морський і річковий), повітряний і трубопровідний види транспорту.

Ефективність транспортного процесу по переробці та доставці вантажів різними взаємодіючими видами транспорту залежить від технологічної взаємодії роботи цих видів транспорту.Сучасний транспорт є єдиною (в соціально-економічному відношенні) транспортною системою, включаючи могутню мережу залізничних, морських, річкових, автомобільних, повітряних, трубопровідних міських і промислових комунікацій. Переміщаючи щорічно мільярди тонн сировини, палива, матеріалів, продукції, а також багато мільярдів пасажирів з достатньо високим рівнем комфорту і швидкості, сучасний транспорт забезпечує масове індустріальне виробництво, глибокий розподіл праці, внутрішню і зовнішню торгівлю, сприяє розвитку культури і науки.

При виробленні стратегій транспортного обслуговування необхідно спиратися на аналіз вантажопотоків в цьому напрямі і на способи транспортування. Для цього необхідна відповідна класифікація вантажів і транспортних засобів процесів, що транспортуються.При цьому важливу роль в узгодженні роботи різних видів транспорту грає раціональне розподілення обсягів вантажів, що перевозяться, в тому числі й переключення частки обсягів вантажів з одного виду транспорту на іншій з метою кращого використання парка рухомого складу взаємодіючих видів транспорту та скорочення транспортних витрат.

В цьому курсовому проекті ми розглянемо розробку перевезень 100 тис. австралійських тушканчиків з Австралії до Росії.

1. ІСТОРИЧНИЙ ОПИС СТРАН

В цьому розділі розглянуто історію двох необхідних нам держав для подальшого розгляду і розробці перевезення грузів з Австралії в Росію

1.1 Короткий історичний опис Росії

· Давні часи

· СРСР (1922--1991)

· Після 1991

o Правління Єльцина (1991-1999)

o Правління Путіна (2000-2008)

o Правління Медведєва (2008-)

Давні часи.Територію Росії найдавніші люди почали заселяти близько 700 тис. років тому. Найбільш ранні сліди їхнього проживання простежуються на Північному Кавказі й південніше річки Кубань. Пізніше первісні поселення просувались поступово на північ і, зрештою, люди освоїли простори аж до берегів Льодовитого та Тихого океанів. З народів, що населяли цю територію в давнину, відомі як найбільш ранні скіфи (7-3 ст. до н. е.) і сармати (3 ст. до н.е.-З ст. н. е.). У 2-4 ст. по півдні території Росії пройшли полчища гунів. У середині І тис. н. е. на цій території виникає ряд найдавніших держав. На Північному Кавказі об'єдналися племена сарматського походження -- алани (1-8 ст.), які відіграли значну роль в етногенезі кількох народів даного регіону. Алтайські племена взяли участь у створенні Тюркського каганату (6 ст.), котрий невдовзі розпався на Східно- і Західнотюркський каганати. У басейні середнього Єнісею зародилась держава киргизів -- Бахай (6 ст.). У серед. 7 ст. у Прикубанні існувала Велика Болгарія. У 7 ст. на місці Західнотюркського каганату виник Хазарський каганат, якому належали землі Нижнього Поволжя, Північного Кавказу, Приазов'я і Донські степи (перестав існувати у 10 ст.).

СРСР (1922--1991). У грудні 1922 було формально створено багатонаціональну соціалістичну державу на засадах федерації, а фактично у національно-державному устрої СРСР було реалізовано ідеї лідерів правлячої партії та позицію прибічників «єдиної і неділимої Росії» про відновлення могутньої Російської держави.

З кін. 1920-х років всю владу в партії і державі зосередив у своїх руках Й.Сталін, який виступив ініціатором проведення курсу на прискорення «соціалістичного будівництва» та встановлення жорстокого репресивного режиму. За особистими вказівками Сталіна розпочалась широкомасштабна централізація і уніфікація громадсько-політичного життя у СРСР, що супроводжувались колективізацією села, індустріалізацією промисловості і насаджуванням ідеологічних стереотипів у свідомості народів країни.У 1920-х роках у РСФРР (і СРСР) був встановлений новий адміністративно-територіальний поділ: замість губерній, уїздів і волостей введено області, краї і райони; утворені автономні республіки і області. На поч. 1930-х років у РСФРР нараховувалось 14 країв і областей, 11 автономних республік, 14 автономних областей і 8 національних округів. Черговий з'їзд Рад 1937 затвердив нову Конституцію РСФРР (базувалася на новій Конституції СРСР), що визначала її як федеративну державу робітників і селян, хоча національні республіки та області продовжували вживати термін «автономні». Численні права і гарантії, що вміщувались у конституціях РРФСР і автономних республік, залишались деклараціями, оскільки обмежувались інтересами і потребами захисту «соціалістичного устрою» і суворою регламентацією партійним керівництвом усіх ділянок суспільства. Розвиток РРФСР у 1930 роках проходив у рамках виконання п'ятирічних планів. Були досягнуті певні успіхи у промисловому будівництві, видобутку корисних копалин, але реальні показники соціально-економічної еволюції важко встановити через фальсифікацію даних офіційної статистики. У 1920-30-х роках у країні прокотилася зловісна хвиля кривавих репресій. Особливо масовими вони стали після вбивства 1.12.1934 С.Кірова, У країні розкручено маховик недовіри, підозріливості і доносів. Сталінськими ідеологами у суспільстві нагнітався масовий психоз навколо пошуку «ворогів народу» та «шкідників». Жертвами політичних репресій ставали партійні, державні та військові діячі, керівники союзних республік, інтелігенція, службовці, робітники і селяни. Сотні тисяч людей загинули у катівнях НКВС. Дармова праця мільйонів людей, кинутих у розгалужену систему таборів Головного управління таборів НКВС за найменшу провину або просто за підозрою в інакомисленні, використовувалась для потреб «соціалістичного будівництва». У роки радянсько-німецької війни 1941-45 (у радянській історіографії-Великої Вітчизняної війни 1941--45) значну частину європейської території Росії захопили гітлерівці. Мільйони людей були евакуйовані на схід, там же була створена могутня індустріальна база і зосереджені кадри з усіх європейських республік СРСР. У воєнні роки сталінський режим здійснював репресії і примусове переселення ряду народів РРФСР, в середовищі яких виявилось прагнення зберегти національну самоідентичність, а їх автономні утворення були ліквідовані (кримські татари, німці, інгуші, кабардинці, карачаєвці, калмики та ін.). У 1941 незалежну Тувинську Народну Республіку включили до складу РРФСР і перетворили в автономну республіку. Після закінчення Другої світової війни 1939-45 до СРСР відійшли і були включені до складу РРФСР Печенгська область від Фінляндії, Південний Сахалін і Курильські острови від Японії, північна частина Східної Пруссії (нині Калінінградська область) від Німеччини.

У післявоєнні роки здійснювалась відбудова зруйнованого господарства, зміцнювався унітарний режим СРСР. Після смерті Й.Сталіна (1953) і засудження методів його керівництва («культ особи») на XX з'їзді КПРС М.Хрущовим настав період певної лібералізації системи і спроб її реформування-т. зв. «відлига». Репресованим у роки війни народам було повернуто автономію, але процес їхнього повернення на батьківщину затримався аж до 1990 років. У 1954 на ознаменування 300-річчя об'єднання України і Росії Кримську область передали Українській РСР Період «відлиги» і спроби реформування завершились усуненням від керівництва партією і державою у 1964 М.Хрущова. Зміни, які відбувались у наступні два десятиліття, характеризувались нарощуванням військового потенціалу СРСР, зростанням його впливу на світовій арені і одночасно відставанням в економічному розвитку, рівні життя населення, впровадженні нових прогресивних технологій. Унітаризація і бюрократизація всіх ділянок життя СРСР мали на меті прискорити процеси інтеграції республік в єдину державу і на основі російської мови і культури витворити нову «історичну спільність людей -- радянський народ». Масова пропаганда формувала і небезуспішно утверджувала у суспільній свідомості всіх народів СРСР, а передусім російського, вищість російської культури над культурами інших народів. Освоєння величезних просторів РРФСР, будівництво у Сибіру та на Далекому Сході, яке здійснювалось зусиллями всіх народів СРСР, значно зміцнили економічний потенціал Росії.Інтеграційні процеси в СРСР значно посилились у роки т. зв. «застою» (1964-85). У 1977 було прийнято нову Конституцію СРСР (через рік -- РРФСР), яка мала стати парадним фасадом суспільства «розвинутого соціалізму». На поч. 1980 років у Р., які в цілому СРСР, спостерігалось уповільнення темпів розвитку економіки, наростання кризових явищ у соціально-економічній сфері життя країни. З приходом до керівництва партією в березні 1985 реформаторських сил, очолюваних М. Горбачовим, розпочався процес «перебудови», спрямований на модернізацію економіки і демократизацію суспільних відносин. Послаблення політичного та ідеологічного диктату КПРС призвело до виникнення політичних партій, організацій і рухів, які виступили проти тоталітарного режиму та унітарної держави. Відповідно до змін, внесених до Конституції РРФСР у 1990, І з'їзд народних депутатів Росії 12.12.1990 схвалив Декларацію про державний суверенітет Росії і незабаром змінив назву країни на Російську Федерацію (РФ). Табір реформаторів очолив один з колишніх керівників КПРС Б.Єльцин.

Після 1991 Правління Єльцина (1991-1999). У червні 1991 на загальнонародних виборах Б.Єльцин був обраний Президентом Росії. Позиція нового Президента Р. і його прихильників значною мірою спричинила невдачу спроби консервативних сил здійснити у серпні 1991 державний переворот і загальмувати демократичні процеси, зберегти СРСР. Після придушення виступу змовників процеси дезінтеграції набули революційної стрімкості.

8.12.1991 у Біловезькій пущі (Білорусь) президенти Росії, України та Голова Верховної Ради Білорусі підписали угоду про припинення існування СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Російська Федерація проголосила себе правонаступницею СРСР.

У вересні 1993 Президент РФ видав указ про розпуск парламенту, призначив нові парламентські вибори. Керівництво Верховної Ради (Р.Хасбулатов) і віце-президент О. Руцькой виступили проти Президента.

3-4.10 прихильники Верховної Ради спробували оволодіти деякими установами в Москві. З допомогою армії цей виступ було силою придушено, а керівників ВР заарештовано.

12.12.1993 проведено вибори до нових органів законодавчої влади і одночасно референдум щодо прийняття нової Конституції, яка запроваджувала президентсько-парламентську форму державного управління. Результати перших демократичних виборів до Федеральних зборів РФ принесли незначну перевагу комуністам і право-націоналістичній Ліберально-демократичній партії. Демократичні партії Р. не змогли домовитись і виступити єдиним виборчим блоком, тож зазнали відчутної поразки. Крім соціально-економічних труднощів від початку демократичних перетворень, постали і труднощі щодо національно-державного будівництва Р. Розробка Федеративного договору суб'єктів РФ велася в республіці з 1990.

У березні 1992 такий договір підписала більшість суб'єктів Федерації-суверенні республіки, краї та області, автономні області та округи, за винятком Татарстану і Чечні. Федеративний договір, заснований на відносинах узгодження, а не підпорядкування між центром і регіонами, увійшов як складова частина у прийняту в результаті референдуму 1993 нову Конституцію РФ. Разом з тим чеченський народ виявив волю до здобуття повної незалежності від Р. Після проголошення незалежності й створення самостійної Республіки Ічкерія російський уряд ввів на її територію війська. Понад рік у Чечні тривали бойові дії, під час яких загинули десятки тисяч людей, в основному мирних жителів (втрати російської армії, за офіційними даними, склали бл. 6 тис. чол.). В одному з боїв загинув і Президент Республіки Джохар Дудаев. Після невдалих спроб встановити контроль над чеченською територією керівництво РФ було змушене при посередництві представників Організації з безпеки і співробітництва в Європі піти на укладення миру і фактичне визнання незалежності Республіки Ічкерія.

У червні-липні 1996 в умовах гострої політичної боротьби пройшли вибори Президента РФ. З семи кандидатів на найвищу державну посаду перемогу в другому турі виборів здобув Б.Єльцин, залишивши позаду лідера Компартії РФ Г.Зюганова. Це означало продовження курсу на демократичні перетворення в країні та перемогу реалізму в проведенні зовнішньої політики Росії.Зовнішня політика РФ спрямована на встановлення рівноправних стосунків із західними країнами, інтеграцію у європейське співтовариство при збереженні впливових позицій, які посідав СРСР. Тому Р. чинила на міжнародній арені опір прийому до Північноатлантичного союзу (НАТО) нових членів з числа країн Центрально-Східної Європи (Польща, Чехія, Угорщина та ін.). У політичній кризі на Балканах, пов'язаній з розпадом Югославії, Росія активно підтримувала Сербію у її намаганнях зберегти панівне становище в регіоні. Навесні 1997 Р. підписала з НАТО Угоду про особливі відносини, яка встановлювала партнерські стосунки між обома сторонами.У відносинах Росії з колишніми республіками СРСР виникла напруженість у зв'язку з проблемами т. зв. російськомовного населення, розміщення і майна Збройних Сил СРСР. І все ж російське керівництво прагнуло зберегти провідні позиції у Співдружності Незалежних Держав, утвореній на місці колишнього СРСР. Наприкінці березня 1996 президенти Росії, Казахстану, Киргизстану та Білорусі підписали Договір щодо поглиблення інтеграції між їхніми країнами. Через місяць Б.Єльцин і президент Білорусі О.Лукашенко уклали Договір про утворення співтовариства двох держав, який, однак, не набув чітко окреслених політико-правових контурів.Російсько-українські стосунки виявились обтяженими територіальними зазіханнями Росії на Крим і переважну частину Чорноморського флоту, збереженням серед певної частини росіян стереотипу про «єдиний руський народ». Тому процес розробки і узгодження широкомасштабного договору між Україною і Р. внаслідок намагань російської сторони зберегти Україну в сфері свого впливу тривав шість років. Після затяжних попередніх переговорів і консультацій у кін. травня 1997 відбувся офіційний візит Президента РФ Б.Єльцина до Києва, під час якого 31 травня підписано повномасштабний міждержавний «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією». Внаслідок підписання Договору (вміщує 41 статтю і діє протягом 10 років) уперше в історії двох сусідніх народів було задекларовано встановлення рівноправних, взаємовигідних і дружніх міждержавних стосунків, які ґрунтуються на нормах міжнародного права. Водночас укладено 11 міждержавних угод, у т.ч. про поділ Чорноморського флоту між обома країнами, а також умови тимчасового перебування російського Чорноморського флоту на території України. Підписані документи створили підстави для розвитку взаємовигідних партнерських стосунків між Україною і РФ.Останні роки правління Єльцина пройшли у пошуку наступника. Таким нарешті став В. Путін, на той час голова ФСБ, який з серпня 1999 р. став Головою Уряду РФ. 31 грудня 1999 Єльцин відмовився від посади президента за станом здоровя.

Правління Путіна (2000-2008). Путін був обраний президентом 7 травня 2000, у другий раз 14 березня 2004. Правління Путіна характеризувалося значним посиленням Росії на міжнародній арені, а також стабілізацією ситуації усередині країни, завершенням війни в Чечні, зміцненням влади і ролі президента. Одним з основних пріоритетів президентства Путіна став також підйом економіки країни й рівня життя населення. У вересні 2005 у Росії запускаються так звані "Національні проекти" для дозволу найбільш злободенних соціальних проблем: охорона здоров'я, утвір , житлова політика й сільське господарство. В 2006 на ці програми виділяється 161 млрд рублів , в 2007 -- 206 млрд. У грудні 2007 Володимир Путін оголосив про те, що на президентських виборах навесні 2008 підтримає кандидатуру Дмитра Медведєва.

Правління Медведєва (2008-). В 2008 році на посаду президента Росії було обрано Медведєва Дмитра Анатолійовича, підтриманого Путіним. Натомість екс-президента призначено премєр-міністром РФ. У перші місяці свого правління Медведєв не виходив з тіні прем'єр-міністра, тільки під час війни у Південній Осетії він почав робити перші незалежні заяви на міжнародних переговорах, зокрема із президентом Франції Саркозі та іншими.

1.2 Короткий історичний опис Австралії

Ранні дослідження. Нащадки племен, яких тепер називають тубільцями, почали заселяти Австралію приблизно 40 000 років тому. Вони розселилися по більшій частині материка і проникли на о. Тасманія. Їх основними заняттями були збирання їстівних рослин, полювання і рибальство.

Європейці зацікавилися цим регіоном в XVI ст., коли географи припустили, що десь між Африкою і Південною Америкою повинен існувати масив суші. Відкриття цього материка європейцями сталося в ході пошуку морських шляхів до Індії з боку як Індійського, так і Тихого океанів.

У 1567 р. Альваро де Менданья відкрив Соломонові острови; в 1606 р. Луїс де Торрес відвідав Нову Гвінею і припустив, що він бачив "великий південний материк". Тим часом суперники іспанців - голландці - зміцнили свої позиції у торгівлі з Індією. Мандрівник Дірк Хартог в 1616 р. висадився на острові в затоці Шарк у сучасній Західній Австралії. У 1642 р. Абел Тасман відкрив острів, який тепер носить його ім'я - Тасманія. У 1644 р. він плавав по морях між Новою Гвінеєю та Австралією, але йому не вдалося знайти прохід через Торресову протоку до Тихого океану.

У 1768 р. англійський уряд організував експедицію для проведення географічних й астрономічних досліджень на Тихому океані. Ця експедиція на чолі з капітаном Джеймсом Куком дісталася східного берега Австралії в 1770 р. Вона пропливла вздовж берега на півночі на відстань 1670 км від нинішньої східної Вікторії до Торресової протоки. Кук назвав цю землю Новим Південним Уельсом і оголосив її володінням Англії. Потім він попрямував через Торресову протоку до мису Доброї Надії і звідти повернувся на батьківщину.

Подальші дослідження. Весь цей час проводилося вивчення природи Австралійського материка. У 1803 р. Метью Фліндерс здійснив плавання навколо його берегів і склав карту всього материка. Він запропонував назвати його "Австралією". Встановлення загальної конфігурації материка і загроза окупації французами портів на заході й півночі стимулювали приєднання до Англії островів Батерст і Мелвілл в 1824 р., територій між 135° і 129° с.д. - в 1825 р. та іншої частини материка - в 1829 р.

З 1844 р. почалися спроби перетину внутрішніх районів Австралії. Капітан Чарльз Стьорт здійснив експедицію до її посушливої центральної частини, а Людвіг Лайкхарт - до затоки Порт-Ессингтон на північному узбережжі. Роберт Бьорк та Уїльям Уїлс, що відправилися з Мельбурна в 1860 р. і дісталися затоки Карпентарія в 1861 р., були першими, хто перетнув материк з півдня на північ. Мак-Дуолл Стюарт підняв прапор у центрі Австралії в 1860 р. й успішно перетнув материк від Аделаїди до Дарвіна в 1861-1862 рр.

Створення Австралійського Союзу. Англійський уряд пропонував сформувати центральний федеральний орган управління ще в 1847 р., але зняв цю пропозицію, побоюючись протидії в колоніях. Сприятливі умови для прийняття такого рішення виникли лише в останні два десятиріччя XIX ст., коли завдяки будівництву залізниць союз колоній став виглядати ідеєю, яку можна реально втілити у життя. Ув'язнені, які втекли з французької каторжної колонії Нова Каледонія, нелегально пробиралися до Австралії, і багато з них боялися, що Франція анексує Нові Гебріди. Чутки про інтерес, виявлений Німеччиною до Нової Гвінеї, спонукали уряд Квінсленда зайняти південно-східну частину цього острова в 1883 р. Англійський уряд відразу ж відкинув цю анексію, але в 1884 р. Німеччина приєднала північно-східну частину Нової Гвінеї з прилеглими архіпелагами, і тоді Англія повторно анексувала територію, на яку раніше претендував Квінсленд. На початку 1880-х років федеральна рада, що представляла колонії, отримала право на введення деяких законів, однак вона не мала реальної виконавчої влади і права на збір податків.

Перший федеральний з'їзд зібрався в Сіднеї у 1891 р. Він розробив перший проект конституції, створеної за зразком конституції США, з розподілом владних повноважень між федеральним урядом і урядами штатів. Нижня палата повинна була мати представництво в залежності від чисельності населення кожного штату, тоді як верхня палата представляла штати порівну.

У 1895 р. прем'єр-міністри колоній погодилися скликати другий федеративний з'їзд, щоб подати на розгляд виборців. У 1897 другий федеральний з'їзд прийняв текст, в основу якого було покладено проект 1891 р. Поправки, внесені парламентами колоній, були потім розглянуті на другому і третьому засіданнях. За підсумками референдумів, проведених у трьох південно-східних колоніях - Вікторії, Південній Австралії і Тасманії, проект конституції був прийнятий більшістю виборців. Однак у Новому Південному Уельсі за прийняття проекту було подано всього 5367 голосів, що було набагато менше необхідного мінімуму у 80 000 голосів. Новий Південний Уельс боявся посилення впливу інших, менш населених колоній, а також нав'язування протекціоністського тарифу.

Щоб задовольнити вимоги Нового Південного Уельсу, були прийняті поправки, що стосувалися оподаткування і вибору резиденції федеральної столиці. Другий референдум, проведений у 1899 р., увінчався прийняттям доповненого варіанта конституції у всіх п'яти східних колоніях. Західна Австралія утримувалася до 1900 р. і погодилася ухвалити проект, коли його схвалив англійський парламент. Союзний конституційний законопроект був прийнятий британським парламентом навесні 1900 р., а санкція королеви Вікторії була отримана 9 липня 1900 р. Австралійський Союз був заснований 1 січня 1901 року.

2. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН

В цьому розділі розглянемо економічні показники та характеристику відповідних країн для подальшого розроблення схеми маршруту перевезення австралійських тушканчиків з Австралії до Росії

2.1 Економічна характеристика Росії

Загальна інформація. Росія -- індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. У РФ добувають усі види мінерального палива, а також більшість видів мінеральної сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує знану частину перевезень. Найважливіші порти: Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка і інші.

Залізниці, велика частина яких розташована в Європейській Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий і автомобільний транспорт перевозять до 15 % вантажів. У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала багато північних регіонів від центра, так як через погано розвинену інфраструктуру держава не спроможна оплачувати транспортування вантажів.

ВВП -- $ 314 млрд. темп зростання ВВП -- (-4,6)%. ВВП на душу населення -- $2138. Прямі закордонні інвестиції -- $ 617 млн. Імпорт -- $ 75,5 млрд. (г.ч. Німеччина -- 11,0 %; Білорусь -- 10,0 %; Україна -- 6,9 %; США -- 6,2 %; Казахстан -- 4,8 %). Експорт -- $ 97,7 млрд. (г.ч. Україна -- 9,1 %; Німеччина -- 9,0 %; Білорусь -- 7,9 %; США -- 6,8 %; Нідерланди -- 6,2 %). Близько. 70 % експорту РФ -- бл. 50 млрд. дол. -- пов'язано з вивозом сировини. За даними Російських джерел у 2002 р. прямі іноземні інвестиції в Росії склали біля 4 млрд. дол. [Континент Сибір: Регіональна ділова газета].

У структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії -- найбільші у світі. Росія має також найбільші у світі розвідані запаси природного газу й другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру й на Далекому Сході. Росія також багата на залізну руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих ресурсів знаходиться в Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку й транспортування сировини на місця переробки та споживання.Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п'яту валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три п'ятих орних земель засіваються пшеницею, ячменем, вівсом і житом.

Основними виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний район і Західний Сибір. Вирощуються також технічні культури (особливо соняшник, цукровий буряк, льон), овочі (у середній смузі та на північному заході) і баштанні культури (на півдні). Виробка електроенергії -- 957 млрд. кВт*год (1993). На тер. РФ функціонують об'єднані енергетичні системи Центру, Північного-Заходу, Поволжя, Південного. Кавказу, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу. Діють ТЕС, ГЕС, АЕС. Росія володіє найбільшими у світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно в Сибірі. Грандіозні гідроенергетичні проекти були здійснені на ріках Ангара і Єнісей, але вони віддалені від західних районів, де відчувається нестача енергії.

Економічні райони Росії. Росія поділяється на 11 великих економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-В'ятський, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський і Далекосхідний.

Видобуток нафти й газу зосереджений у Західному Сибіру, гідроелектростанції, кольорова металургія і лісова промисловість -- у Східному Сибіру. На Далекому Сході видобувають золото, алмази, він славиться рибою і морепродуктами. У Північному районі основними галузями є добування вугілля, нафти, газу, апатитів, нікелю та інших металів, а також заготівля лісу і вилов риби. У Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському, Уральському і Поволзькому районах розвинуті машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість, енергетика і сфера послуг. Центрально-Чорноземний район і Північний Кавказ мають розвинуте сільське господарство й харчову промисловість.

Економіка Росії у нові часи. Краху комунізму в кінці 1980-х років передував економічний застій, який почався за десятиріччя до цього. За роки перебудови стара система повністю руйнувалася. Перевага великомасштабних виробництв у поєднанні із системою централізованого планування привела до переважання в російській економіці великих промислових комбінатів. Нерідко один завод є єдиним виробником того або іншого виду продукції. Руйнування радянської системи централізованого планування привело до порушення зв'язків між підприємствами, а переважання практично монопольного виробництва по багатьох ключових видах продукції привело до занепаду промислового виробництва. У 1992 російський уряд приступив до радикальних економічних реформ, які базувалися на приватизації малих, а згодом середніх і великих підприємств. Усі попередні спроби половинчастого реформування при М.Горбачові не тільки нічого не дали, але й загнали економіку в глухий кут. У 1996 російський уряд уперше із царських часів став продавати цінні папери на міжнародних ринках. У 1997 російський біржовий ринок був найбільш привабливим у світі. Незважаючи на очевидну слабість російської виробничої сфери, міжнародних інвесторів приваблює російський ринок.

Незважаючи на величезні розміри території, велику кількість природних ресурсів, розвинену промислову базу і високий рівень освіченості населення, частка російської економіки у світі незначна. У 1999 валовий внутрішній продукт (ВВП) Росії оцінювався в 240 млрд. дол. Аналогічний ВВП мають Швеція (250 млрд. дол.), Тайвань (260 млрд. дол.) і Аргентина (225 млрд. дол.). З обліком на порядок більшої чисельності населення, ВВП на душу населення Росії виявляється значно нижчим, ніж в цих країнах: в Росії -- 2500 дол., в Швеції -- 28 300, на Тайвані -- 12 000, в Аргентині -- 6200 дол. Восени 1999 зовнішній борг Росії (включаючи борг СРСР) досяг 160 млрд дол., і за цим показником вона вийшла на перше місце в світі, але цей борг був фактично повністю ліквідований у 2005--2007 роках.

2.2 Економічна характеристика Австралії

Загальні дані. Австралія (Australia), Австралійський Союз (Commonwealth of Australia) - держава на материку Австралія, острові Тасманія та ін. прилеглих островах. Омивається водами Тихого океану на сході, Індійського океану - на заході й півдні. Площа 7,687 млн км2. Населення - 18,751 млн чол. (2001). Столиця - Канберра. В адміністративному відношенні А. розділена на 6 штатів і 2 території. Офіційна мова - англійська. Грошова одиниця - австралійський долар. Членство в міжнародних організаціях - ООН, МБРР, МВФ, СОТ, АТЕС, , ОЕСР та інші.

Характеристика господарства Австралії. Австралія - високорозвинена індустріально-аграрна країна з багатогалузевою економікою і високим науково-технічним потенціалом. Посідає 12-е місце серед членів Організації економічного співробітництва і розвитку за основними статистичними показниками, включаючи життєвий рівень населення. Основні галузі промисловості: хімічна, гірнича, електротехнічна, гідроенергетична, сталеплавильна, харчова, текстильна та легка промисловість, машинобудування. Транспорт - залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний (428 летовищ). За масштабами обороту масових вантажів провідні позиції посідають порти Дампір (залізна руда), Порт-Хедленд (залізна руда), Ньюкасл (кам'яне вугілля і залізна руда) і Хей-Пойнт (кам'яне вугілля). Столиці всіх штатів розташовані на узбережжі і є вантажними портами загального типу. Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл (аванпорт Перта) є найбільшими портами за показниками загального вантажообороту.

ВВП - $ 410 млрд. Темп зростання ВВП - 5,1%. ВВП на душу населення - $21881. Прямі закордонні інвестиції - $ 3,6 млрд. Імпорт (автомобілі, обладнання для комп'ютерів, засоби зв'язку, продукти хімічної промисловості та ін.) - $ 75,5 млрд, 1997 (г.ч. Італія - 10,1%; США - 9,8%; Японія - 8,1; Йорданія - 5,4%). Експорт (готові вироби, мінеральна сировина і сільськогосподарські продукти) - $ 69,2 млрд, 1997 (г.ч. Німеччина - 22,4%; Японія - 11,5%; Італія - 9,4%; Великобританія - 4,6%).

На початку 1990-х років економіка Австралії переживала спад. Економічна криза в країнах Азії 1997-1998 рр. негативно не вплинула економіку Австралії. З 1998-1999 рр. країна вступила в період підйому з низькими темпами інфляції. У 1998 зафіксовано рекордний показник зростання ВВП - 5% (в США - 3,6%, в країнах Організації економічної співпраці і розвитку в середньому 2,6% і в Японії - 3,5%).

Асортимент продукції, яку виробляють в Австралії, дуже широкий - від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування і найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва пластмас. Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м'яса і пшениці. Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти, рис, цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна. Торговельні відносини зв'язують Австралію майже з 200 країнами світу.

Розвитку обробної промисловості в Австралії сприяло скорочення імпорту в роки Другої світової війни. Розширення цієї галузі продовжувалося в 1950-х і 1960-х роках, і зайнятість там зросла на 70%. У 1970-х роках зростання зайнятості в обробній промисловості загальмувався, і ця тенденція зберігається й досі.

Сучасна Австралія є лідером Кернської групи країн-виробників сільськогосподарської продукції (на частку країн цієї групи припадає 20% світового експорту сільськогосподарської продукції), що об'єднала в 1986 р. 14 країн, які протестували проти дискримінації їхньої продукції на ринку країн ЄС. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів'я овець (понад 150 млн голів), таким чином країна є найбільшим у світі постачальником вовни: до 30% усього світового обсягу вовни має австралійське походження. Крім цього, країна - один з головних виробників зернових, цукру, молочних продуктів, фруктів. Австралійські ферми здебільшого займають великі ділянки землі, вони - капіталомісткі, спеціалізуються на виробництві одного з видів сировини й орієнтовані на експорт. Орні території займають менше 10% від загальної площі країни. Пшеницю вирощують у кожному штаті, при цьому експортується від 70% до 80% врожаю. На відміну від країн Північної півкулі, зернові засівають узимку (травень, червень, липень). Велику частину врожаю збирають у Квінсленді у вересні і жовтні, а потім у Вікторії і південних областях Західної Австралії в січні. У районах, що спеціалізуються на виробництві пшениці, вирощують ячмінь, овес, ведуть заготівлю фуражу.

У Квінсленді і на північних прибережних рівнинах Нового Південного Уельсу вирощують цукрову тростину. Її виробництво високо механізоване, традиційне ручне збирання тростини залишилося в минулому. В Австралії вирощують також бавовну, рис, тютюн, фрукти помірних і тропічних широт, сорго, олійні культури. В усіх штатах, а особливо в Новому Південному Уельсі, Вікторії і Південній Австралії, розвинуте виноградарство. Австралійські вина йдуть не тільки на внутрішній, але й на світовий ринки.

Вівчарство набуло поширення у всіх штатах країни. Третина національного поголів'я овець знаходиться в посушливому "пасторальному" поясі, причому більшу його частину становлять мериноси. В областях, де випадає від 380 до 635 мм. дощу в рік, тваринництво межує з рослинництвом, де зосереджено 40% усього поголів'я овець. У цьому випадку характерний приклад штату Вікторія, де сільське господарство має змішаний характер, і розведення овець і ягнят супроводжує виробництво пшениці.

Австралія відносно добре забезпечена енергетичними мінеральними ресурсами. На частку цієї країни доводиться 8% світових запасів кам'яного вугілля і 15% запасів бурого вугілля, а за запасами урану Австралія, ймовірно, займає 2-е місце в світі. Ресурси нафти в Австралії обмежені, а газу - великі. ГЕС забезпечують 10% електроенергії.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗООПАРКІВ КРАЇН ПОСТАЧАЛЬНИКА ТА СПОЖИВАЧА

В цьому розділі розглянемо загальну структуру, характерні особливості зоопарків країн постачальника та споживача для подальшого перевезення і розробці маршрута

Структура зоопарку

· Генеральний директор

o Заступник генерального директора по зоологічній частині

§ Відділ акватераріумних тварин

§ Дільниця безхребетних

§ Дільниця риб

§ Дільниця плазунів і земноводних

§ Дільниця дрібних ссавців

§ Відділ птахів

§ Дільниця водно-болотних птахів

§ Дільниця лісових птахів

§ Дільниця денних хижих птахів та сов

§ Відділ хижих звірів

§ Дільниця ведмедів

§ Дільниця котячих

§ Дільниця дрібних хижих

§ Відділ копитних

§ Дільниця слонів та бегемотів

§ Дільниця жирафів

§ Дільниця копитних

§ Відділ приматів

§ Дільниця людиноподібних мавп

§ Дільниця нижчих приматів

§ Відділ годівлі тварин

§ Дільниця первинної обробки кормів

§ Дільниця кормових тварин

§ Лабораторія зоологічного аналізу кормів

§ Відділ наукової та методичної роботи

§ Сектор інформаційно-методичного забезпечення

§ Сектор наукових досліджень

o Заступник генерального директора - начальник служби замовника

§ Служба замовника

o Головний ветеринарний лікар

§ Відділ ветеринарної медицини

§ Лабораторія

§ Таксидерміст

§ Лаборант-боніфікатор

o Заступник генерального директора з організаційних питань

§ Просвітницький відділ

§ Відділ моніторингу та зв'язків з громадськістю

§ Відділ реклами та маркетингу

§ Сектор аутсорфінгу

o Заступник генерального директора з адміністративно - господарської діяльності

§ Відділ постачання

§ Господарський відділ

§ Відділ прибирання території

§ Відділ ремонтних робіт

§ Автотранспортний відділ

§ Відділ садово-паркового господарства

§ Теплиця

§ Сектор озеленення

o Головний інженер

§ Провідний інженер-енергетик

§ Служба з експлуатації комунікацій

§ Сектор догляду за будівлями

§ Сектор з експлуатації комунікацій комунікацій

§ Котельня

§ Сектор енергозабезпечення

· Адміністративний апарат

o Загальний відділ

o Відділ кадрів

o Планово-економічний відділ

o Головний бухгалтер

o Медичний пункт

o Інженер з охорони праці

o Інженер з охорони навколишнього природного середовища

o Консультант з раціоналізації виробництва

Моськовський зоопарк

Моськовський зоопарк - один з найбільших і найстаріших зоопарків Росії. Моськовський зоопарк був заснованій в 1864 році. У його колекції представлено більше 1000 видів тварін, чисельність жівіх екзмеплярів складає більше 6000 особін (на кінець 2005 долі). Основні цілі зоопарку - пріродоохоронна, просвітницька і науково-дослідна діяльність. У зоопарку регулярне проводяться екскурсії, учбові заняття з школярамі, виїзні лекції з демонстрацією прірученіх тварін. Зоопарк бере доля у великого числі міжнародних програм за змістом і розведенню рідкісних видів тварін, постійно здійснює обміни тварінамі з багатьма зоопарками миру. На території зоопарку діє «Дітячий зоопарк», в якому представлені експонаті з дітячих казок. Зоопарк розташованій поряд з Садовім кільцем між вуліцею Червона пресня, Великою грузінською вуліцею, Зоологічною вуліцею, Садово-кудрінськой вуліцею, Зоологічним і Волковім провулком. Найбліжча станція метро - Барікадна, Краснопресненськая.

Ленінградський зоопарк

Ленінградський зоологічний парк Санкт-Петербурга - один із старих зоопарків Росії і один з найпівнічніших зоопарків миру, унікальний музей живої природи, заснований 1 (14) серпня роки.

У 2005 році, міським урядом прийнята концепція розвитку Ленінградського зоопарку на історичній території, там, де він зараз і знаходиться. Згідно цьому документу зоопарк Північної столиці повинен відповідати європейським стандартам.

Історія. Санкт-петербурзький зоосад, нині Ленінградський зоологічний парк, перший столичний зоопарк Росії, був відкритий в історичному центрі міста на території Александровського парку. Місцеположення зоопарку міцно увійшло до історії міста, і, хоча не збереглося будівель дореволюційної споруди, загальне планування багато в чому повторює планування зоосаду кінця XIX століття.

Перші господарі Санкт-петербурзького зоосаду - Софья і Юліус Гебгардти. Перша основна колекція звірів складалася з тигрів , ведмедів, лева, дрібних хижаків, водоплавних птахів, папуг.

1873 -1897 роки - яскрава сторінка історії зоосаду XIX століття: власник цього періоду, другий чоловік С. Гебгардт - Е. А. Зростання, при якому колекція налічувала 1161 екземпляр тварин. Засоби для підтримки колекції поступали з комерційної частини саду - від ресторану і театру. З 1879 року влаштовувалися етнографічні виставки.

З 1910 року господарем зоопарку став знаменитий антрепренер З. Н. Новіков. При Новікове, за проектом архітектора П. Д. Струкова був побудований новий вхід в зоосад, відремонтовані старі клітки, побудовані нові, виритий новий ставок для водоплавних птахів.

Весною 1944 роки зоосад був відкритий для постійних відвідин і, оскільки про освоєння нової території не могло бути і мови, на старій почалися відновні роботи. Найінтенсивніше будівництво велося в 1951 році зоосад був перейменований в зоопарк.

Експозиції. Спеціалізація - неотруйні змії, водоплавні і хижі птахи, дрібні хижі ссавці, примати, гризуни, гірські копитні.

Всього: 387 видів, 1823 екз.

У Юнтолово з'являться не менше п'яти слонів. За прогнозами, новий зоопарк відвідуватимуть щорічно 1,5-2 млн. чоловік.

За словами урядовців міської адміністрації, проект зоопарку в Юнтоловськом заповіднику «майже готовий» і повинен бути представлений громадськості до 15 грудня 2007 року. Об'єм інвестицій в будівництво зоопарку урядовці повідомити відмовилися. Екологи Петербургу на засіданні 18 березня 2008 року заявили, що не бачать можливості розміщення зоопарку в цьому місці, приводячи доводи вірусної небезпеки контакту людей з перелітними птахами. Чергове засідання з цього питання повинне було відбутися 28 березня 2008 року

У 2008 році Смільний пообіцяв виділити Ленінградському зоопарку на проектні і дослідницькі роботи 32,5 млн. руб на термін в два роки.

Канберський зоопарк

Національний зоопарк Австралії розташований всього в п'яти хвилинах від центру Канберри, і має безкоштовну парковку. В ньому представлена величезна колекція місцевих і екзотичних тварин, а також найбільший в Австралії морський акваріум, в якому кожний зможе побачити щось цікаве для себе.

По парку можна просто прогулятися і постежити за тваринами, або провести тут весь день з сім'єю і друзями і влаштувати пікнік, для цього тут є всі можливості.

Гордістю національного зоопарку Австралії є одна з найрідкісніших тварин на планеті - Королівський гепард Джама.

Цікаве те, що цей зоопарк приватний, він не одержує ніякого додаткового фінансування від держави. Це все одно, що тримати 28 видів рідкісних на планеті тварин у себе у дворі. В цьому зоопарку зібрана найбагатша в Австралії колекція крупних кішок, включаючи пару гібридів тигра і лева.

Справжньою пригодою, яка запам'ятатися вам на все життя стане тур Zooventure (зоопріключенія). Зоопарк пропонує відвідувачам погодувати з рук бенгальського тигра (через грати, природно), поторкати дикого собаку дінго, погодувати виноградом малайського ведмедя і дати бурому ведмедю злизати мед прямо у вас з руки. Але вам повинне бути як мінімум 10 років.

У австралійському національному зоопарку також проходять шкільні освітні програми, під час канікул діти весело проводять час і дізнаються багато нового про життя тварин.

4. СТРУКТУРА ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МОРСЬКИХ ПОРТІВ

В даному розділі проведемо аналіз структури та характеристики Мельбурського та Новоросійського портів країн постачальника та споживача

4.1 Характеристика Мельбурського порту

Мельбурн - друге за величиною місто Австралії, столиця штату Вікторія, що розташувалася навкруги затоки Порт-Філліп. Чисельність населення з передмістями складає близько 3,8 мільйонів чоловік (за оцінками на 2007 рік).

Місто вважається одним з основних комерційних, промислових і культурних центрів Австралії. Мельбурн також часто називають «спортивною і культурною столицею» країни, оскільки в ньому проходять багато спортивних і культурних подій в житті Австралії. Місто знамените своїм поєднанням вікторіанської і сучасної архітектури, численними парками і садами, багатоликим і багатонаціональним населенням. В 1956 році Мельбурн приймав у себе літні Олімпійські ігри, а в 2006 році - Ігри Співдружності. Тут же 1981 року проходила зустріч глав держав Британської Співдружності націй, а в 2006 році - саміт G20, в якому взяли участь керівники дев'ятнадцяти найрозвиненіших країн.

Мельбурн був заснований вільними поселенцями в 1835 році як сільськогосподарське поселення на березі ріки Ярри (це відбулося через 47 років після появи першого європейського поселення в Австралії. Завдяки золотій лихоманці у Вікторії місто швидко перетворилося на метрополію найкрупнішим і найважливішим містом Австралії. Але вже на початку XX століття він поступився пальму першості Сіднею.

У період з 1901 року, коли була утворена Федерація Австралії, і до 1927 року, коли столицею держави стало місто Канберра, в Мельбурні розташовувалися австралійські урядові установи.

Економіка. У Мельбурні розташований найбільший в Австралії морський порт. Його щорічний товарообіг складає біля AUD$ 75 мільярдів. Також на Мельбурнській морський порт доводиться 39 % національного контейнерного обороту.

У Мельбурні розташовується бомльшая частина підприємств австралійської автомобільної промисловості, яку представляють складальні заводи форд, а також завод по виробництву двигунів для автомобілів Холден. Місто також є базою для багатьох інших галузей промисловості, і в той же час є найбільшим фінансовим і комерційним центром.

Мельбурн - центр сучасних технологій. Галузі, пов'язані з комп'ютерами або інформаційними технологіями, надають робочі місця більш ніж 60 000 тисячам чоловік, що є третім показником по Австралії. Ця індустрія має оборот AUD$ 19,8 мільярдів, з яких AUD$ 615 мільйонів йдуть на експорт.

Мельбурн є найбільшим центром банківської діяльності в Азіатсько-тихоокеанському регіоні. Два з чотирьох банків, що входить в «Велику четвірку» Австралії, NAB і ANZ, мають штаб-квартири в цьому місті. Мельбурн займає лідируюче місце серед найбільших міст Австралії по числу пенсійних фондів. В ньому розташовується найкрупніший пенсійний фонд Австралії - Федеральний фонд майбутнього.

Мельбурнській порт є найкрупнішим морським портом Австралії. В 2007 році через порт було перевезено порядка 2 мільйонів контейнерів за 12 місяців, що поставило його на п'яте місце серед портів Південної півкулі. Мельбурн є найважливішим круїзним портом Австралії разом з Сіднеєм. З міста ходять регулярні пороми, що сполучають материкову Австралію і острів Тасманія.

У Мельбурні є чотири аеропорти. Найбільшим є Міжнародний аеропорт Мельбурну, розташований в Туллімаріне.

4.2 Характеристика Новоросійського порту

Новоросімйськ, найбільший торговий порт Півдня Росії, в Краснодарським краю. Було засновано 1838 року. Населення -- 231.1 тис. осіб (2005).

Місто розташоване в Цемеській бухті, одній з найбільш зручних у Чорному морі, яка не замерзає взимку. Бухта 15 км у довжину та 2 -- 9 км завширшки, глибиною до 27 м, дозволяючи цим здійснювати вхід у порт кожному океанському судну. Бухта поділяє місто на східну (індустріальний район) і західну частини. На північному заході і південному заході місто оточене горами.

У районі Новоросійська безліч гарних місць: Абрау-Дюрсо (батьківщина відомого російського шампанського); Широка Балка (бази відпочинку в урочищі на березі моря).

У літній період до міста приїжджають тисячі відпочиваючих з північних регіонів Росії відпочивати, загоряти, пірнати і купатися.

Транспорт. Новоросійськ -- найбільший порт Росії. Місто розташовано на березі ніколи не замерзаючої Цемеської бухти -- однією з найбільш зручних на Чорному морі. Порт Новоросійська забезпечує морську зовнішньоторговельну діяльність Росії з регіонами Азії, Середнього Сходу, Африки, Середземномор'я і Південної Америки. Найбільша стивидорна компанія порту -- ВАТ «Новоросійський морський торговий порт». У місті розташовано штаб-квартира Новоросійського морського пароплавства -- одного з найбільших Росії. Є морський вокзал.

У Новоросійську -- велика залізнична станція (кінцева на гілці від Кримської), яка забезпечує доставку і перевалку імпортних і експортних вантажів. Є залізничний вокзал. Пасажирські поїзда забезпечують сполучення з найбільшими містами Росії.

Провідний транспорт внутрішньоміського і приміського сполучення є тролейбуси, автобуси і маршрутне таксі. Міжміске автобусне сполучення здійснюється з новоросійського автовокзалу

Адміністративно-територіальний устрій. Територія «місто-герой Новоросійськ» розділено на 5 внутрішньоміських районов:

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены