Проектування автоматизованої системи діагностики гідроприводів дорожньої машини

До форм індивідуального матеріально стимулювання належать:

- диференційоване преміювання керівників з урахуванням рейтингових оцінок стану охорони праці на основі активних показників;

- преміювання працівників за тривалу безаварійну роботу;

- виплати за раціоналізаторські пропозиції, спрямовані на покращення охорони праці (оригінальні та сформульовані на основі вивчення спеціальної літератури, повідомлень у пресі, досвіду вітчизняних і зарубіжних підприємств);

- виплати за пропозиції та розробки щодо вдосконалення структури охорони праці, нормативно-технічної документації;

- виплати за виконання додаткових обов'язків, пов'язаних, наприклад, з інформаційним забезпеченням, розробкою комп'ютерних програм, навчанням персоналу, пропагандою охорони праці, перекладом іноземної літератури;

- введення коефіцієнтів до заробітної плати за підвищення кваліфікації, поліпшення знань з охорони праці.

Незадовільна оцінка виставляється, якщо в підрозділі (на ділянці, в зміні, службі) відбувалися:

- нещасні випадки внаслідок незадовільної організації виконання робіт, невиконання вимог охорони праці;

- аварійні зупинки (відмови) обладнання (електричного, механічного, енергетичного) внаслідок незадовільної профілактики, неповного обсягу виконуваних робіт;

- пожежі внаслідок порушення вимог пожежної безпеки;

- інші надзвичайні ситуації внаслідок порушення вимог технологічної та екологічної безпеки.

5.1.5 Оперативне керівництво роботою з забезпечення безпеки праці

Керівництво з систем управління безпекою та охороною праці
(МОП-СУОП 2001) - це документ, розроблений міжнародною організацією праці для надання допомоги країнам-членам МОП в створенні (на основі міжнародних норм) ефективних систем управління охороною праці (далі - Керівництво).

Міжнародна організація по стандартизації (МОС), поширивши свої матеріали «Управління якістю» (серія ISO 9000-2000) і «Управління навколишнім середовищем» (серія ISO 14000) включила у практику системний підхід до управління. У 1990-х роках обговорювалося питання про те, що такий підхід можна було б використовувати для управління охороною праці. Учасники міжнародного семінару у 1996 р. вирішили, що МОП - більш підходяща (чим МОС) організація для вироблення настановної міжнародної документації зі створення систем управління безпекою та охороною праці. Незабаром був підготовлений проект Інструкції, який протягом 2 років допрацьовували міжнародні експерти. Остаточна версія документу була представлена партнерам МОП у січні 2001 року. Керівництво було прийнято на тристоронній зустрічі експертів у квітні 2001 році.

У другій голові Інструкції викладено принципи та способи створення національної системи управління безпекою та гігієною праці. Домовленість на національному рівні включає: призначення компетентних органу (або органів) за СУОП, вироблення продуманої національної політики і створення механізму для ефективного проведення в життя положень Інструкції МОП - шляхом прямої реалізації в організаціях або шляхом їх адаптації до національних умов і практиці (через національні керівництва) та конкретно потребам організацій відповідно за їх величиною і родом діяльності (через галузеві та інші керівництва).

У третій главі Інструкції розглядається система управління безпекою та гігієною праці на рівні організації. Рекомендується інтегрувати елементи СУОП в загальну політику і структуру управління; на рівні організації, відповідальність в області охорони праці повинна лежати на керівниках середньої ланки, тобто не слід розглядати охорону праці лише як завдання відділів та (або) фахівців з охорони праці.

Визначено 5 основних напрямків функціонування СУОП в організації (відповідно до міжнародно визнаного «цикла Деммінга»). Це розробка спільної політики, організаційна робота, планування і виконання, аналіз і підвищення ефективності.

У сферу спільної політики входять: політика в області охорона праці; питання участі трудящих.

До організаційних завдань відносяться: визначення відповідальності та підзвітності, навчання і підготовка, ведення документації та обмін інформацією.

Стежать за тим, щоб діяла вся система управління, було розглянуто обов'язки по реалізації політики в галузі охорона праці.

5.1.6 Функціонування СУОП в організації

Планування і виконання включає елементи:

- первинного аналізу;

- системного планування;

- розвитку і виконання;

- постановки завдань в галузі охорони праці.

За результатами аналізу визначають, яке положення з охорони праці в організації. Проводять оперативний контроль і кількісну оцінку, розслідування випадків виробничого травматизму, професійних захворювань та ін. Виявляють всі недоліки, які слід усунути.

Для підвищення ефективності СУОП проводять превентивні та коригуючі заходи, необхідність у яких визначається в ході аналітичної роботи та аудиту. Аудиторський контроль повинні здійснювати особи, що не залежать від тієї діяльності, яка підлягає перевірці. Це не означає, що аудитори обов'язково мають залучатися з боку.

Служба охорони праці в організації - це самостійний структурний підрозділ організації, утворений з метою забезпечення дотримання вимог охорони праці, здійснення контролю за їх виконанням і складається з штату фахівців з охорони праці на чолі з керівником (начальником) служби охорони праці. У кожного роботодавця, здійснюючого виробничу діяльність, чисельність працівників якого перевищує 50 осіб, створюється служба охорони праці або вводиться посада спеціаліста з охорони праці, що має відповідну підготовку або досвід роботи в цій області. Спеціаліст з охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику організації або його заступнику.

Роботодавець, чисельність працівників якого не перевищує 50 чоловік, приймає рішення про створення служби охорони праці або введення посади фахівця з охорони праці з урахуванням специфіки своєї виробничої діяльності.

За відсутності у роботодавця служби охорони праці, штатного фахівця з охорони праці їх функції здійснюють роботодавець - індивідуальний підприємець (особисто), керівник організації, другий уповноважений роботодавцем працівник або фахівець, що надають послуги в області охорони праці, що залучаються роботодавцем за цивільно-правовим договором . Організації, що надають послуги в області охорони праці, підлягають обов'язковій акредитації.

Організація праці працівників служби охорони праці передбачає регламентацію їх посадових обов'язків, закріплення за кожним з них визначених функцій з охорони праці у підрозділах організації у відповідності з посадовими інструкціями. Для проведення заходів з охорони праці (навчання, інструктажі, семінари, лекції, виставки та ін..) необхідно обладнати кабінет з охорони праці.

Структура та чисельність працівників служби охорони праці визначаються работодавцем залежно від кількісного складу організації, характера умов праці, ступеня небезпеки виробництв та інших факторів з урахуванням Міжгалузевих нормативів чисельності працівників служби охорони праці в організаціях.

Якщо виробничі підрозділи віддалені один від одного на відстань 0,5…1,5 км, то до розрахованої за нормативами чисельності слід встановлювати коефіцієнт 1,2; якщо більше 1,5 км - коефіцієнт 1,4.

Починати в організації створення системи управління охороною праці (СУОП) слід з визначення конкретних потреб організації відповідно до її величини і роду діяльності. Потім встановлюють цілі і виробляють політику в області охорони праці.

Надалі здійснюють:

- розробку і затвердження Положення про С, її структурі і ін.;

- розробку і затвердження інших нормативних документів, визначаючих функціонування системи забезпечення охорони праці;

- розробку та затвердження посадових інструкцій фахівців і керівників;

- розробку переліку функціональних процесів;

- розробку схеми руху інформаційних потоків СУОП;

- затвердження штатного розпису;

- набір персоналу на основі співбесід, тестування, перевірки ділових якостей;

- призначення керівників процесів і розстановку персоналу згідно штатним розкладом, переліку проектів і процесів.

У новій структурі повинні з'явиться 3 блоки процесів:

- блок технічного супроводу (методологія, звітність, аналіз, взаємодія з контролюючими організаціями);

- блок загального аудиту функціонування СУОП в підрозділах організації;

- блок спеціального аудиту (питання, які потребують спеціальної підготування).

Основні завдання служби охорони праці:

- організація роботи щодо забезпечення виконання працівниками вимог охорони праці;

- організація роботи щодо попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, щодо поліпшення умов праці;

- інформування та консультування працівників організації, у тому числі її керівника, з питань охорони праці;

- вивчення та поширення передового досвіду в області охорони праці.

5.2 Виробнича санітарія

Відповідно до ГОСТ 12.0.002 ССБТ "Терміни та визначення" виробнича санітарія - це система організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, технічних засобів і методів, запобiгання впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів до значень, що не перевищують допустимі.

У комплекс питань, що вирішуються в рамках виробничої санітарії і гігієни праці, входять:

- забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря робочої зони;

- забезпечення параметрів мікроклімату на робочих місцях;

- забезпечення нормативної природного та штучного освітлення;

- захист від шуму та вібрації на робочих місцях;

- захист від іонізуючих випромінювань і електромагнітних полів;

- забезпечення спецхарчуванням, захисними пастами і мазями, спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального захисту (протигази, респіратори тощо);

- забезпечення згідно норм санітарно-побутовими приміщеннями та інше.

Заходи по створенню нормальних та нешкідливих санітарно-гігієнічних умов праці. Робочим місцем оператора автогрейдера є кабіна. Його робота потребує постійного зосередження уваги і відповідної реакції на зміну протікання робочого процесу, тому вона належить до категорії важких.

Параметри мікроклімату впливають на психофізичний стан оператора, тому конструкція кабіни тягової машини сконструйована так, щоб ці параметри відповідали вимогам .

До основних параметрів відносять: температуру, вологість, швидкість руху повітря та барометричний тиск в робочій зоні. Так, тривалий вплив високої температури у поєднанні із значною вологістю призводить до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії - стану при якому температура тіла піднімається до 38…40%.

Згідно з нормами в теплий період температура повітря в кабіні не повинна перевищувати 28°С при відносній вологості 40…60%. В холодний період температура повітря в кабіні машини повинна бути не менше +14°С при температурі навколишнього повітря мінус 19…21°С. Перепад температури повітря на рівні ніг і голови не повинен перевищувати 4°С. Швидкість повітря в кабіні при повітрообміні не повинна перевищувати 1,5 м/с.

З метою забезпечення комфортності мікроклімату в кабіні вона обладнана системою опалення та вентиляції, що також приводить до усунення запотівання та обмерзання скла при від'ємних температурах.

Так при русі базової машини система обігріву забезпечує температуру повітря в кабіні не менше 15°С при навколишній температурі до -25°С та більше 10°С при навколишній температурі до -40°С. Система вентиляції кабіни забезпечує доступ свіжого повітря в кількості не менше 30 м³/год.

В теплий період року для захисту оператора від перегріву передбачено вентиляційний люк, який відкривається з кабіни автогрейдера, сонцезахисний козирок. В літній період температура в кабіні може перевищувати температуру зовнішнього повітря на 5-10°, при максимально допустимій для самого жаркого місяця 33°С, а в умовах запиленості зовнішнього повітря, коли вікна кабіни зачиняють, температура в кабіні перевищує зовнішню на 10…15°. Тому для створення нормальних умов роботи в кабіні автогрейдера встановлено повітроохолоджувач, який при температурі зовнішнього повітря 30…35 °С має холодо продуктивність 1455…2095 Вт і створює повітряний потік в зоні дихання в межах 1,5…3 м/с, очищує повітря від пилу.

Для використання автогрейдера в темний період доби він має освітлювальні пристрої (зовнішні та внутрішні), які відповідають вимогам "Правил дорожнього руху України" і забезпечують нормальні умови спостереження шляху, зони взаємодії робочого органа з середовищем, автогрейдера в цілому і його вузлів, контрольно-вимірювальних приладів.

Для забезпечення нормальних умов нагляду за приладами їх освітленість повинна були в межах 0,3…1,1 лк, яка забезпечується індивідуальним підсвіченням, а плафон повинен створювати освітленість на рівні панелі приладів не менше 5 лк . В темний період доби освітленість зони взаємодії робочого органа з оброблюваним середовищем повинна бути не менше 5 лк, а ділянка шляху на відстані 10 м перед машиною - не менше 10 лк .

При роботі автогрейдера на суглинистих і супіщаних ґрунтах в зоні роботи машини концентрація пилу досягає 40…50 мг/м³, при нормі наведеній у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 - Концентрація речовин (SiO₂) у пилу

При роботі автогрейдера у повітря робочої зони, в результаті згоряння дизпалива, викидається значна кількість шкідливих речовин і газів (таблиця 5.2). Згідно , концентрація окису вуглецю в кабіні не повинна перевищувати 20 мг/м³.

Тривале перебування в запилених умовах призводить до професійних захворювань органів дихання, зору і слуху. Вдихання відпрацьованих газів призводить до отруєння організму, порушень роботи внутрішніх органів.

З метою зниження кількості токсичних речовин, що потрапляють в кабіну, на автогрейдері встановлений фільтровентиляційний пристрій, ефективність пилоуловлювання якого становить 92%. Оскільки автогрейдер працює на малих швидкостях, його вихлопна труба розташована на такій висоті, яка забезпечує швидке розсіювання випускних газів і мінімальне попадання токсичних речовин в кабіну.

Таблиця 5.2 - Концентрація токсичних речовин у повітрі

Основним джерелом шуму при роботі машини є двигун внутрішнього згоряння та вихід відпрацьованих газів. З метою зменшення цього шуму на вихлопну трубу двигуна встановлюють глушник, який значно знижує рівень шуму. Для зменшення рівня шуму в кабіні автогрейдера використовують лицювальні панелі та інші звукоізолюючі матеріали. Вони здатні сприймати звукові навантаження та демпфірувати їх. Звукоізоляція вузлів і агрегатів машини забезпечується за допомогою встановлення звукоізоляційних кожухів.

Ці заходи обмежують рівень шуму на робочому місці в 75 дБ відповідають вимогами .

Під час підйом та опускання робочого обладнання, що розроблює грунт, виникають динамічні навантаження у вигляді струсів. Струсів і вібрації зазнає машина і внаслідок нерівностей шляху, яким вона пересувається. Джерелом вібрації є також працюючий двигун, і органи керування.

Відповідно до цього, оператор автогрейдера в основному підпадає під дію транспортної вібрації.

Максимально допустимі рівні вібрації на робочому місці не повинні перевищувати: віброприскорення у вертикальній площині - 0,56 м?с^-2 і 0,4 м?с^-2 - в горизонтальній; віброшвидкість - 1,1?10^-2 м?с^-1 та 3,2?10^-2 м?с^-1, відповідно.

гідропривід бульдозер двигун фінансовий вдосконалення

ВИСНОВКИ

Метою комплексної дипломної роботи було дослідження систем гідроприводів та вибір двигуна, який підійде до розробленого кафедрою ПТБДМО ХНАДУ удосконаленого гідротестера, що було виконано методом бінарних відносин, або інакше - методом експертних даних. Кроковий двигун - найкращий вибір для системи, бо задовольняє усім 6 критеріям, за якими обирався тип двигуна. Роботою крокового двигуна управляє електронна схема, а живлення його здійснюється від джерела постійного струму. Крокові двигуни застосовують для управління частотою обертання без застосування дорогого контуру зворотного зв'язку. Цей привід використовується в приводі з розімкненою ланцюгом. Крокові двигуни відносяться до класу безколекторних двигунів постійного струму. Як і будь-які безколекторні електричні машини, вони мають високу надійність і великий термін служби, що дозволяє використовувати їх в індустріальних застосуваннях. В порівнянні із звичайними електродвигунами постійного струму, крокові двигуни не вимагають складних схем управління, які повинні виконувати всі комутації обмоток.

Одною з головних переваг крокових двигунів є можливість здійснювати точне позиціонування і регулювання швидкості без датчика зворотного зв'язку. Це дуже важливо, тому що такі датчики можуть коштувати набагато більше самого двигуна. Використання системи гідротестування дозволяє знизити втрати робочих рідин, зробити систему автоматизованою, тим самим підвищити її економічну ефективність.

При проектуванні конкретних систем доводиться робити вибір між кроковим та іншими двигунами. Коли потрібно прецизійне позиціонування і точне управління швидкістю, а потрібний момент і швидкість не виходять за допустимі межі, то кроковий привід є найбільш економічним рішенням.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. http:// www.navgeocom.ru

2. http://www.exkavator.ru

3. http:// www.swiss-centre.kz

4. http://www.stroy-technics.ru

5. http://www.stroy-technics.ru

6. http://www.hydrapac.com

7. Холодов А.М. Землерийні транспортні машини./ В.В. Нічке, Л.В. Назаров Харків, Вища школа, 1982. - 191 с.

8. http://www.dynsoft.ru.

9. http://www.ru.wikipedia.org.

10. http://www.vsedvigateli.narod.ru.

11. http://www.joyta.ru

12. http://www.khalus.com.ua

13. http://www.intechnics.ru

14. http://www.electroprivod.ru

15. Методика визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерства фінансів України, № 218/446 від 26.09.2001 р.

Размещено на Allbest.ru