Використання морського та гірського клімату у відновному лікуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ, ЕРГОТЕРАПІЇ ТА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Курсова робота

з предмета «Методи дослідження у фізичній терапії, ерготерапії»

на тему: «Використання морського та гірського клімату у відновному лікуванні»

Квурт Данило

Київ - 2021

Зміст

курортний санаторний реабілітація

Вступ

1. Значення кліматотерапії у відновному лікуванні

1.1 Санаторно-курортне лікування в системі реабілітації пацієнтів

1.2 Клімат як природний лікувальний фактор

2. Використання морського клімату у відновному лікувані

2.1 Основні особливості морського клімату та його лікувальні властивості

2.2 Лікувальна дія морських купань

2.3 Геліотерапія

2.4 Аеротерапія

2.5 Псаммотерапія

3. Використання гірського клімату у відновному лікуванні

3.1 Основні особливості гірського клімату та його лікувальні властивості

3.2 Оздоровлююча дія помірної гіпоксії

3.3 Висновки до третього розділу

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми

Одне з важливих місць в реабілітації вже багато десятиліть посідає санаторно-курортне лікування, де головна роль відводиться використанню природних лікувальних факторів, в першу чергу ландшафтно-кліматичних.

Кліматотерапія - це доступний та приємний для пацієнта спосіб лікування, який має виражені терапевтичні та профілактичні властивості, допомагає в лікуванні хронічних та аутоімунних захворювань. На високу ефективність кліматотерапії вказують багато авторів і досліджень, хоча наукове вивчення впливу кліматичних факторів на здоров'я розпочалися лише в ХІХ столітті, коли були встановлені конкретні зв'язки клімату й погоди з різноманітними захворюваннями.

Кліматичні курорти широко використовувалися в часи СРСР, але після розпаду Радянського Союзу, внаслідок зміни суспільного ладу, цьому способу лікування стали приділяти менше уваги. Розвиток фармакології також сприяв тому, що терапія кліматичними факторами відійшла на другий план в останні десятиріччя. І це попри те, що в сучасному світі з його екологічними проблемами, нервовим перенапруженням і гіподинамією потреба у відновному лікуванні природними чинниками з кожним роком лише зростає, оскільки сучасні умови життя порушують біологічні зв'язки організму із зовнішнім середовищем.

Кліматотерапія спричиняє потужну терапевтичну дію і повинна розглядатися як сильнодіючий та ефективний спосіб відновного лікування. Будь-який переїзд у зону інших кліматичних умов, навіть сприятливих для здоров'я, завжди супроводжується короткочасними фізіологічними зсувами багатьох функціональних систем - це реакція адаптації до життєдіяльності в нових умовах. Це може спроводжуватися погіршенням самопочуття і загостренням хронічних хвороб. Отже цей спосіб лікування вимагає обережного і науково огрунтованого підходу, що й буде основним предметом розгляду даної роботи.

Теоретична значимість полягає в узагальненні розрізненого матеріалу з проблеми використання морського та гірського клімату у відновному лікуванні.

Практична значимість

Україна має унікальні природно-географічні умови для використання кліматотерапії у відновному лікуванні - це протяжна берегова лінія вздовж Чорного та Азовського морів, а також лісисті Карпати.

Різноманітність поєднання природних умов і ландшафтів мають великі потенційні можливості для широкого використання кліматотерапії як одного з основних методів лікування та профілактики хвороб сучасного суспільства. Але зазвичай найбільше уваги приділяється мінеральним водам та лікувальним грязям. Значення ж власне кліматичних факторів залишається дещо недооціненим, тому в цій роботі основна увага буде приділена саме їм.

Метою дослідження є визначення основних механізмів лікувальної дії морського та гірського клімату, а також параметрів та методики застосування пов'язаних з кліматом природних чинників - як то морської води, сонячного випромінювання, повітря тощо.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

· аналіз особливостей біологічної та терапевтичної дії морського та гірського клімату;

· визначення показань та протипоказань до лікування на кліматичних курортах;

· визначення методики використання пов'язаних із кліматом природних чинників.

Об'єкт дослідження - лікувальні властивості морського та гірського клімату, терапевтичний ефект морських купань, геліотерапії, аеротерапії, псаммотерапії та терапії зниженим тиском, методика проведення кліматотерапевтичних процедур.

Предмет дослідження - особливості лікування на кліматичних морських та гірських курортах з аналізом основних аспектів використання для оздоровлення природних чинників.

Методи дослідження

• Бібліографічний розшук, збір і систематизація літературних джерел, аналіз науково-методичної літератури.

• Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел і даних науково-методичної, спеціальної літератури зі спрямованістю на визначення особливостей застосування лікувальних кліматичних факторів.

Новизна роботи

Були вивчені праці вітчизняних і зарубіжних авторів, видані протягом останніх двох десятиліть, що дозволило обгрунтувати актуальність теми дослідження, визначити мету і завдання, розглянути останні дані щодо методик використання кліматичних лікувальних чинників у відновному лікуванні. Вивчені наукові статті, матеріали міжнародних науково-практичних конференцій, науково-методичні, навчальні посібники.

Структура та обсяг курсової роботи

Робота включає в себе вступ, три розділи, висновок і список використаних джерел, виконана в обсязі 35 сторінок комп'ютерного тексту.



1. Значення кліматотерапії у відновному лікуванні

1.1 Санаторно-курортне лікування в системі реабілітації пацієнтів

У медичній реабілітації, згідно з рекомендаціями експертів ВООЗ, розрізняють два періоди: лікарняний та післялікарняний, у кожного з них є визначені етапи. Перший період включає І етап реабілітації - лікарняний (стаціонарний), а післялікарняний період - II етап - поліклінічний або реабілітаційний, санаторний і ІІІ етап - диспансерний.

Санаторно-курортне лікування є найважливішою ланкою в системі охорони здоров'я, одним з етапів комплексної реабілітації пацієнта. Він тісно пов'язаний з попередніми і подальшими лікувально-профілактичними заходами. [15]

СКЛ - це лікування адаптивного характеру, спрямоване на корекцію функціонування регулятивних систем організму. Його мета - максимальна активація та зміцнення всіх власних захисних сил організму.

Основні завдання СКЛ:

• усунення можливих шкідливих впливів (неправильне або надмірне хар-чування, куріння, недостатня рухова активність);

• активація власних регуляторних систем організму (загартування, оптимізація регуляції функцій організму, баланс діяльності різних відділів вегетативної нервової системи);

• поліпшення функціонування та підвищення рівня працездатності організму шляхом тренування сили та витривалості, акліматизації, зміцнення імунної системи;

• виховання здорового способу життя (ЗСЖ).

Санаторно-курортне лікування переважно здійснюють на кліматичних курортах, де одним з головних чинників оздоровчого впливу на пацієнта є власне клімат. [18]



1.2 Клімат як природний лікувальний фактор

Клімат - це багаторічний режим погодних умов, що формується на певній території.

Кліматолікування (кліматотерапія) - сукупність методів лікування, що використовують дозовану дію кліматопогодних чинників і спеціальних кліматопроцедур на організм людини.

Лікувальні властивості природних об'єктів та умов встановлюють на основі наукових досліджень та багаторічної практики.

В залежності від географічного розміщення та характеру кліматичних умов лікувально-оздоровчої місцевості в ній наявні один або декілька природних лікувальних факторів.

Будучи неадекватними фізіологічними подразниками, вони формують реактивність організму та його адаптацію до змін умов довкілля.

3-4 тижневий курс кліматотерапії є своєрідним пусковим механізмом адаптаційно-компенсаторних реакцій, що послідовно розвиваються на різних рівнях регуляції функцій організму. У хворих із хронічною патологією природні фізичні фактори мобілізують не лише захисні реакції організму, але й знижують рівень схильності до захворювань. Реакції акліматизації спрямовані на стимулювання механізмів адаптації з метою мобілізації компенсаторних можливостей організму і підвищення витривалості до різного роду впливів. [5]

Клімат, як основний лікувальний чинник кліматичних курортів, визначається географічним розташуванням місцевості, висотою над рівнем моря, характером водоймищ, рослинності, ландшафту, іонізацією і вмістом кисню в повітрі та ін.

Розрізняють приморські, гірські, рівнинні, лісові й степові кліматичні курорти.

У даній роботі ми розглянемо кліматотерапію на морських та гірських курортах.

У кліматі Чорного, Азовського, Червоного, Середземного та інших теплих південних морів першорядне значення має адаптація до гіпертермії і надмірної УФ радіації, в кліматі Балтійського моря - до чинника охолоджування і вітрів, у прибережних районах мусонного клімату - до сильних морозів взимку і жаркої вологої погоди влітку. [7]

Акліматизація до гірського клімату пов'язана із зовнішньою гіпоксією, підвищеною сонячною радіацією і великими добовими коливаннями температури.

В ході акліматизації відбувається мобілізація тієї функціональної системи, яка домінує в реакції на даний конкретний подразник. Як наслідок, включаються стресреалізуючі системи (симпатоадреналова і гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова), що стереотипно реагують на найрізноманітніші зміни в організмі. При цьому в інтенсивно функціонуючих клітинах домінуючої системи (специфічно відповідальної за адаптацію хворих до дії конкретного екзогенного чинника) активується генетичний апарат, завдяки чому зростає синтез необхідних внутрішньоклітинних білків і вуглеводів, які забезпечують перехід даної системи на вищий рівень функціонування. Таким чином, формується своєрідний структурний слід, який збільшує потужність систем, реалізує адаптацію і створює умови для перетворення первинної «термінової» адаптації в стійку, «довготривалу».

Адаптаційна перебудова в різних фізіологічних системах розвивається в різні терміни: в симпатико-адреналовій - за 7-14 днів, в термоадаптації - за 7-10 днів, в системі кровообігу - за 5-8 днів, в імунній - за 6-15 днів. [8]

У перші дні перебування на курорті можуть спостерігатися й негативні (дезадаптаційні) процеси. Останні проявляються збільшенням скарг і змінами показників, що відображають стан різних систем організму. Ці реакції зазвичай пов'язані з патогенетичними механізмами розвитку хвороби, виникають у період акліматизації і мають спрямованість у бік подальшого поглиблення порушень тих або інших функцій, а також появи нових патологічних ознак.

Одним з найважливіших етапів лікування є етап реабілітації, а одним із найефективніших способів реабілітації є санаторно-курортне лікування. Курортотерапія по суті є в першу чергу кліматотерапією, оскільки використовує для відновного лікування клімат - погодні особливості, що склалися в даній географічній місцевості. Левову частку кліматичних курортів складають курорти на морському узбережжі та в горах.

Вплив клімату на організм людини складається з різноманітних впливів чинників зовнішнього середовища. Зміна клімату запускає механізм адаптаційних реакцій, які мобілізують захисні реакції організму, що позитивно впливає на відновлення всіх його основних фізіологічних функцій. Адаптаційна перебудова різних фізіологічних систем триває від 5 до 14 днів. Ось чому для ефективного відновного лікування перебування на курорті повинно тривати щонайменше 3, а краще 4 тижні.



2. Використання морського клімату у відновному лікуванні

2.1 Основні особливості морського клімату та його лікувальні властивості

Найбільш поширений і популярний тип кліматичного курорту - приморський. Ці курорти складають 60,3% у структурі кліматичних курортів світу. Все більше число туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат має сприятливий вплив на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз.

Основні загальні характеристики клімату морів та островів:

* мала амплітуда добових коливань температури повітря;

* помірна (висока) вологість повітря (60-80%);

* високий атмосферний тиск (102 кПа);

* постійний рух повітряних мас;

* високий вміст у повітрі кисню, аеройонів мінеральних солей. [15]

Характеристики клімату морських узбережь дуже залежать від географічного розташування місцевості, берегового ландшафту та переважних напрямків вітрів.

Виходячи з цього, цілющі властивості мають переважно теплий і сухий (або вологий) приморські клімати південних широт.

Приморські курорти України характеризуються теплим і жарким сонячним літом, м'якою зимою, нестійким вітровим режимом.

До цієї групи належать:

• Одеська група курортів (Аркадія, Великий Фонтан, Затока, Куяльник, Лермонтовський курорт, Лузанівка, Чорноморка);

• Курорти узбережжя Азовського моря (Бердянськ, Кирилівка, Маріуполь);

• Курорти Криму - нині окупованого Російською Федерацією і тому недоступного для лікування українців (Алупка, Алушта, Гаспра, Гурзуф, Євпаторія, Лівадія, Масандра, Мелас, Місхор, Ореанда, Сімеїз, Судак, Феодосія, Форос, Ялта).

Приморський клімат середземноморського типу Південного берега Криму найбільш цінний з лікувальної точки зору, оскільки характеризується відсутністю різких добових і річних коливань метеоелементів, що створює стійкі щадні погодні умови, які пред'являють менше вимог до адаптаційних механізмів хворих. Велика кількість УФ - радіації створює необхідні умови для повноцінної геліотерапії та боротьби зі світловим голодуванням. [16]

Механізми лікувальної дії морського клімату:

Висока інтенсивність сонячного випромінення разом із морським прибоєм викликають розпорошення і випаровування краплин морської води в повітрі. Морське повітря, що містить мікрокристали солей, зумовлює гіперемію шкіри та слизових оболонок, відновлює їх трофіку, стимулює секреторну та видільну функції, активно впливає на репаративну регенерацію в різних органах.

Постійна зміна вітрів поблизу морських берегів із мальовничим ландшафтом подразнює термомеханосенсорне поле організму, що зумовлює виражені психоемоційні реакції спокою та комфорту. Ритмічний шум прибою, вигляд спокійного моря та насичене бромідами та йодидами морське повітря відновлюють нормальне співвідношення процесів збудження та гальмування в корі головного мозку. [7]

Морський клімат сприяє збільшенню в крові кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну, зменшенню кров'яного тиску, підвищенню рівня утилізації кисню та виведення азотистих сполук та йонів важких металів.

Постійне переміщення прибережного повітря (берегові бризи), подразнюючи механорецептори, активує нейроендокринні механізми регуляції функцій організму, спрямовані на підтримку його стійкості до чинників зовнішнього середовища.

Внаслідок активації симпатоадреналової, імунокомпетентної та вегетативної систем відбувається тренування механізмів довготривалої адаптації та реактивності організму.

Охолодження морів проходить повільно і купальний сезон триває довго (в Україні щонайменше 110-120 діб протягом року). Несприятливі типи погод найчастіше припадають на осінь та зиму. [8]

Показання до направлення хворих на морські курорти:

1. Хвороби системи кровообігу: ревматизм (не раніше 6-8 місяців після загострення); ІХС, стенокардія напруження I-II ФК; постінфарктний кардіосклероз (через 1 рік після інфаркту міокарда); гіпертонічна хвороба I і II стадії; гіпотонічна хвороба.

2. Хвороби органів дихання: бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма в стадії ремісії при ДН I ступеня.

3. Хвороби нервової системи: цереброваскулярні захворювання, неврози, наслідки черепно-мозкових травм, неврастенія, вегето-судинні дисфункції, мігрень.

4. Хвороби вуха, горла, носа: хронічні неспецифічні захворювання вуха, глотки, мигдалін, приносових пазух.

5. Хвороби органів травлення: функціональні захворювання шлунка, кишечника, жовчовивідних шляхів.

6. Порушення обміну речовин і захворювання ендокринної системи: ожиріння, цукровий діабет, подагра.

7. Хвороби нирок: хронічний гломерулонефрит без симптоматичної гіпертензії.

Протипокази:

Гострі запальні процеси різної природи та локалізації та хронічні в стадії вираженого загострення, ревматичний та інфекційно-алергічний ендо-, міо - та перикардити, ІХС, стенокардія напруження вище III ФК з порушеннями ритму, ГХ ІІ-ІП стадій. [7]

Оздоровлення на березі моря часто називають таласотерапія (від грецького thвlassa - море).

Початок таласотерапії було покладено в 1869 р. доктором Ла Боннардьером з Аркашона. А в 1899 р. в Бретані виник перший спеціалізований інститут, за яким послідували і інші.

Цей термін ввів в ужиток французький лікар Ла Боннардьер в 1867 році. Однак про цілющі властивості моря людям було відомо вже давно. Евріпід в 450 р. до н.е. говорив, що море змиває всі людські хвороби.

Перші лікування були пов'язані із застосуванням всередину морської води. Такий метод рекомендували при нетравленні шлунка, для відновлення сил. Також використовували примочки з морською водою при болях в кістках. Родоначальниками лікування морською водою вважаються англійці і зокрема англійський лікар Чарльз Рассел, який в 1750 році написав дисертацію про використання морської води в лікуванні хвороб лімфатичних вузлів. Він рекомендував пити морську воду, купатися в морі і вживати в їжу всі дари моря, щоб бути здоровим. І в 1754 році на березі Ла-Маншу будується перший морський госпіталь. Потім таласотерапія набула поширення у Франції, Італії та інших країнах. У Росії перша лікарня відкрилася в 1882 році на курорті Стара Руса.

Таласотерапією лікували артроз, остеохондроз, остеопороз, ревматизм, артрит, астенію, варикозне розширення вен, венозну недостатність, перевтому, безсоння, стреси, травми сухожиль, біль у суглобах і м'язах, слабкий імунітет, загальну втому організму. Старогрецькі учені порівнювали море з організмом людини, намагаючись тим самим пояснити різні процеси, що протікають в морському середовищі, наприклад, випар розглядався як виділення поту.

Морська вода - природний водний розчин різних солей, в якому основну масу складають іони натрію, магнію, кальцію, калію, хлору, сірки, а також знаходяться зважені тверді частки, розчинені гази, деякі органічні сполуки. Р. Квентон виявив 17 елементів у водах океану, використовуючи сучасні йому методи хімічного аналізу. [20]

В широкому розумінні таласотерапія включає в себе використання з метою загартовування та лікування різних кліматичних, гідротерапевтичних та інших факторів, пов'язаних з перебуванням біля моря (аеротерапія, геліотерапія, псаммотерапія, лікування власне морським кліматом, кінезотерапія - ходьба і біг у воді, ігри на березі моря і на воді, плавання, гребля і под.). В такому розумінні таласотерапія по суті примикає до кліматотерапії, оскільки в неї включається і аеротерапія, і геліотерапія. У вужчому розумінні таласотерапія включає в себе морські купання з метою загартовування та лікування. Цей вид кліматобальнеологічного впливу є специфічним для таласотерапії і має найбільший ефект. Зупинімося на ньому детальніше.

2.2 Лікувальна дія морських купань

Ще Авіценна писав, що морська вода «розсмоктує кров, що запеклася під шкірою». Сучасні фахівці рекомендують морську воду для боротьби із застарілими хворобами дихальних шляхів і для профілактики найрізноманітніших хвороб.

Світовий океан - колиска біосфери, а тому не дивно, що сольовий склад морської води майже ідентичний складу людської крові. Кожний з основних елементів, що містяться в морській воді, чинить на наш організм цілющу дію: магній зміцнює імунітет, кальцій - кісткову тканину, калій нормалізує кров`яний тиск, йод регулює обмін речовин, а бром заспокоює нервову систему. За рахунок активізації обмінних процесів прискорюється оновлення кліток, очищаються пори, виводяться шкідливі речовини, відбувається загальне очищення організму. Виходить, що морські купання рівносильні зануренню у величезний басейн з мінеральною водою! Найбільш цілющі, тобто багаті мінеральними речовинами «басейни» - Чорне, Середземне і Мертве моря. [20]

Фізіологічна дія морських купань на організм людини пов'язана з термічними, механічними та хімічними факторами.

Термічний вплив залежить від охолодження, оскільки температура води в морі нижча, ніж температура тіла. Чим нижча температура води, тим більша тепловтрата і тим сильніша фізіологічна дія купання.

Механічна дія проявляється тиском морських хвиль на тіло, робиться своєрідний «гідромасаж», в результаті чого покращується стан шкіри, її еластичність.

Хімічний вплив залежить від розчинених у воді солей, які осідають на шкірі, подразнюють її рецептори, продовжуючи викликати відповідні реакції і підтримуючи ці реакції протягом певного часу. Вода містить катіони натрію, калію, магнію, кальцію, аніони хлору, брому та ін. Велике значення має вплив бактеріальної флори і фітонцидів морських водоростей. Через дихальну систему в організм людини попадає іонізоване повітря, яке збагачене мікроелементами морської води. [6]

Купання в морі веде до тренування нервово-гуморальних, серцево-судинних та інших механізмів терморегуляції, обміну речовин, дихальної функції, підвищує життєвий тонус організму, його адаптивні можливості, має виразну загартовувальну дію.

Купання дозуються за величиною холодового навантаження (в ккал/м2), а тривалість купання (в хв.) залежить від температури води і визначається за дозиметричною таблицею.

Механізм лікувальної дії:

Під час купань на організм впливають водночас терміч-ні, механічні та хімічні фактори морської води і відбуваються фазні зміни терморегуляції у хворих.

У першій фазі (нейро-рефлекторній або первинного охолодження) внаслідок раптового охолодження тіла виникають спазми судин шкіри й розширюються глибоко розміщені судини внутрішніх органів. Проявляється ця фаза ознобом, тремтінням. Рефлекторне збудження переважно парасимпатичного відділу нервової системи призводить до брадикардії, брадипное та підвищення AT. Ця фаза короткочасна, особливо у загартованих людей.

Друга фаза - реактивна, проявляється відчуттям тепла, гіперемією шкіри, почастішанням і поглибленням дихання. Протягом цієї фази в 2-3 рази підвищується споживання тканинами кисню, посилюється робота серця, підвищується рівень окислювальних процесів.

Третя фаза (вторинного охолодження) настає після тривалого перебування у воді і характеризується дрижаками та симпатичним піломоторним рефлексом («гусяча шкіра»). Третя фаза - небажана і є наслідком виснаження механізмів терморегуляції. Наростаючий парез судин шкіри призводить до застійної венозної гіперемії (ціанозу) та охолодження тіла, яке в свою чергу може зумовити переохолодження хворого й загострення хвороби. Для попередження настання третьої фази необхідний постійний медичний контроль під час проведення процедур таласотерапії. [20]

Гідростатичний тиск води стимулює шкірний кровообіг. Для підтримання рівноваги та подолання опору рухомих мас води купальник здійснює інтенсивні рухи, завдяки яким підвищується м'язовий тонус. Розчинені у морській воді речовини (Са2+, Mg2+' K+, Вг, фітонциди морських водорослів) під час купання осідають на шкірі, хімічно подразнюючи її нервові закінчення. Накопичуючись у жирових та потових залозах під час випаровування води, вони дифундують в глибину шкіри й потенціюють лікувальні ефекти аеро - та геліотерапії. Краса моря та ландшафт побережжя мають виражений позитивний психоемоційний вплив на хворих. [7]

Лікувальні ефекти:

Тонізуючий, адаптогенний, катаболічний, трофічний, ангіопротекторний, судинорозширюючий.

Покази:

Захворювання системи кровообігу (ІХС, стенокардія напруження І-ІІ ФК, нейроциркуляторна дистонія (гіпертонічний та змішаний типи), наслідки захворювань та травм кістково-м'язової системи (переломи кісток, розриви зв'язок та сухожиль тощо), периферійної нервової системи, хронічні захворювання органів травлення, хронічні захворювання легень, хвороби обміну речовин, функціональні розлади нервової системи з нерізко вираженими проявами.

Протипокази:

Постінфарктний кардіосклероз (1-й рік), захворювання системи кровообігу з коронарною недостатністю II стадії, стенокардією III-IV ФК та недостатністю кровообігу II стадії, гострі захворювання та загострення хронічних захворювань внутрішніх органів й периферійної нервової системи (неврити, невралгії, радикуліти), суглобів, ревматизм, порушення мозкового кровообігу, атеросклероз судин нижніх кінцівок із трофічними розладами, органічні захворювання нервової системи. [7]

Параметри:

Лікувальні купання проводяться за різної температури води та повітря. Після купань хворі відпочивають на лежаках пляжів, у кліматопавільйонах та аеросоляріях. Оптимальна температура води для купань - 21-24°С, повітря - 22-24°С.

Вважається, що морська вода, розігріта до +26 і вище, втрачає багато корисних властивостей. З іншого боку, небезпечні прохолодні купання (у воді нижче +18): виникає ризик переохолодження. Дітям краще купатися в теплій воді - від +20, а немовлятам до 3 років - від +24.

Кращий час для купань в морі - ранок (до 11:00) і вечір (з 16 до 19:00). У полуденну спеку краще не лізти у воду: дуже великий температурний контраст. Не варто це робити відразу після їжі або натщесерце, купатися до «гусячої шкіри» або після фізичних вправ: це шкідливо для серця і судин.

Методика:

Купання включають в себе плавання у спокійному повільному темпі (15-30 рухів/хв.). Хворі, які не вміють плавати, пересуваються дном і виконують плавальні рухи руками. Перед процедурою пацієнти відпочивають протягом 10-15 хв. Тривалість 2-3-х разових щоденних купань - від 30 сек. до 30 хв. Курс лікування - 12-20 процедур.

Повторний курс морських купань проводять через 1-2 місяці.

Дозування купань здійснюють орієнтуючись на холодове навантаження, яке досягається, залежно від температури води, різною тривалістю дії. [20]

2.3 Лікувальна дія геліотерапії

Геліотерапія - застосування сонячних променів з лікувальними та профілактичними цілями. Сонячне випромінювання є потужним засобом профілактики і лікування ряду захворювань і патологічних станів. Воно збільшує працездатність людини, підвищує опірність до різних інфекцій і простудних захворювань, прискорює загоювання ран і виразок, підсилює тканинне дихання, затримує розвиток атеросклерозу і т.д.

Основним діючим фактором є енергія електромагнітного випромінювання Сонця в діапазоні довжини хвиль 290-3000 нм.

Випромінювання цього діапазону за міжнародною класифікацією поділяють на З частини:

• ультрафіолетову - УФ (<400 нм)

• видиму частину (400-760 нм)

• інфрачервону (> 760 нм). [8]

Механізм лікувальної дії сонячного випромінення визначається одночасним впливом випромінення всіх діапазонів.

Інтенсивність та спектральний склад оптичного випромінення сонця визначаються висотою його розміщення над горизонтом і прозорістю атмосфери. Максимальна спектральна щільність УФВ сонця (4%) літом у помірних широтах спостерігається о 10-11 годині, а в північних - о 11-12 годині.

Слід враховувати, що під час геліотерапії на хворого, окрім прямих сонячних променів, діє розсіяне випромінення від небосхилу (60% від інтенсивності прямого сонячного випромінення) та випромінення, відбите від поверхні землі та від різних об'єктів (30%). Окрім добових коливань спектральної щільності сонячного випромінення є ще й його сезонні ритми. Так, в осінньо-зимовий період у спектрі сонячного випромінення на північ від 57 паралелі УФВ взагалі відсутнє (т.з. «Ультрафіолетова ніч»). Поміж широтами 57-52° умови УФ - дефіциту зберігаються в розпалі зими, а нижче 52° УФВ присутнє в спектрі сонячного випромінення круглий рік. [7]

Механізм лікувальної дії:

Інфрачервоне випромінювання нагріває поверхневі тканини, внаслідок чого збільшується приплив крові і виникає гіперемія. Вона не має чітко окреслених меж і швидко, через 20-30 хв., щезає повністю. Тепло, що виділяється, суттєво прискорює метаболічні процеси в опромінених тканинах, активує міграцію лейкоцитів і лімфоцитів. У вогнищі запалення ІЧВ стимулює репаративні процеси. У гострій стадії запалення воно може викликати пасивну застійну гіперемію та підсилити больові відчуття внаслідок компресії нервових провідників.

Видиме випромінювання, що являє собою гаму різних кольорових відтінків, вибірково впливає на збудливість коркових та підкоркових нервових центрів, модулюючи психоемоційні процеси в організмі.

Довгохвильове ультрафіолетове випромінювання стимулює синтез меланіну, активує процеси імуногенезу в шкірі. Тривала експозиція призводить до того, що ДУФВ спричиняє ущільнення та дегідратацію шкіри, передчасно з'являються зморшки.

Середньохвильове УФВ (СУФВ) сприяє утворенню в шкірі вітаміну Д3, низькомолекулярних продуктів фотолізу білків та токсичних метаболітів кисню. Внаслідок цього суттєво збільшується проникність та тонус судин, а також кількість функціонуючих артеріол та капілярів шкіри, що збільшує швидкість локального кровотоку і призводить до утворення обмеженої гіперемії шкіри - еритеми (почервоніння). Вона виникає через 3-12 годин з моменту опромінення, зберігається до 3-х діб, має чіткі межі та рівномірне червоно-фіолетове забарвлення.

Поєднаною дією всього спектру оптичного випромінення зумовлюється фазність реакцій на сонячне випромінення. Спочатку з'являється гіперемія шкіри, а потім (через 6-12 годин) виникає еритема, спричинена дією СУФВ. Через 3-4 доби вона зменшується, потовщений епідерміс злущується. У ці ж терміни проявляється пігментація шкіри (засмага), викликана впливом ДУФВ.

УФ - випромінювання впливають на всі метаболічні і фізіологічні реакції клітин. В процесі біологічної фотореакції проходить інактивація, денатурація та коагуляція білків. Виникає фотолізис - розпад складних білкових структур на прості, при цьому:

• Звільняються високоактивні біологічні речовини - гістамін, ацетилхолін, гістідін, біогенні аміни.

• Змінюється активність ферментів - гистамінази, пероксидази, дегідрогенази.

• Активується обмін та рівень серотоніну та гістаміну.

• Проходять зміни в ДНК і нуклеопротеїдах - репаративний синтез в нуклеїнових кислотах.

• Проходять процеси фотооксидації - посилення окисних реакцій в тканинах.

• Проходять процеси фотоізомеризації - не змінюючи свого хімічного складу, речовини набувають нових хімічних та біологічних властивостей - утворення вітаміну Д2 - антирахітна дія.

• Бактерицидна дія - спочатку відбувається подразнення бактерій, тобто активація їх життєдіяльності, потім пригнічення, утрата можливості розмножуватися, і на кінець, їхня загибель.

Зовнішні клінічні прояви еритеми відповідають типовій картині асептичного запалення шкіри.

Посилення крово - та лімфотоку, підвищення температури тканин і процесів обміну на ділянці УФ - еритеми сприяють регенерації епітелію, прискоренню утворення тканини. Це має практичне значення для прискорення заживлення ран та виразок.

Формування еритемної реакції шкіри супроводжується десенсибілізацією, зниженням больової чутливості, змінами газообміну та ферментів шкіри, посилення фагоцитозу. [8]

Лікувальні ефекти:

Пігментуючий, вітаміноутворюючий, імуностимулюючий, трофости-мулюючий, тонізуючий, вазоактивний, психоемоційний.

Покази:

Захворювання системи кровообігу за відсутності запальної активності, недостатність кровообігу ІІ-ІП стадії та коронарна недостатність ІІ-ІП стадії, ІХС, стенокардія напруження І-ІІ ФК, нейроциркуляторна дистонія (всі форми), ХНЗЛ у фазі ремісії, обмежений туберкульоз легень із в'ялим перебігом процесу, функціональні розлади нервової системи з помірно вираженими порушеннями, захворювання нирок (хронічний гломеруло - та пієлонефрит) у фазі ремісії, залишкові явища перенесених захворювань та травм центральної та периферійної нервової системи, хвороби шкіри (екзема, нейродерміт, псоріаз), рани та виразки, що погано загоюються, гіповітаміноз Д3.

Протипокази:

Гострі та хронічні, у фазі загострення, захворювання системи кровообігу (ІХС, стенокардія напруження III ФК), системні захворювання сполучної тканини та аутоімунні захворювання, загострення хронічних захворювань периферійної нервової системи, бронхіальна астма у стадії нестійкої компенсації, ревматизм, прогресуючі форми туберкульозу, органічна патологія нервової системи, фотодерматити, захворювання внутрішніх органів із вираженими розладами функцій, ГРЗ. [7]

Методика:

Для приймання сонячних ванн хворих розміщують лежачи на кушетках (тапчанах), їх голови повинні знаходитись у тіні, а очі мають бути захищені сонцезахисними окулярами.

Із врахуванням сезону та погоди сонячні ванни відпускаються в спеціально обладнаних соляріях, відкритих майданчиках, пляжах, під навісами та парасолями.

У лікарській практиці застосовують загальні та місцеві (локальні) сонячні ванни.

Залежно від рівнів випромінення розрізняють сонячні ванни сумарної, розсіяної та ослабленої радіації.

Ванни розсіяної радіації застосовують у хмарні дні, а ослабленої - під тентом та екранами (жалюзійними або решітчастими).

При проведенні геліотерапії необхідно враховувати чутливість шкіри до УФ променів, оскільки вона підвищується при деяких захворюваннях - екзема, дерматози, хвороби печінки, тривалий прийом сульфаніламідів, хініну, препаратів заліза.

Починати сонячні ванни потрібно з 15-30 хв. в залежності від інтенсивності світла. Кількість ультрафіолетових променів Сонця, що досягають земної поверхні, залежить від кута падіння цих променів на конкретну територію або від широти, на якій розташована конкретна територія. Чим вище географічна широта перебування людини, тим менше загальна кількість сонячної радіації і, особливо, кількість ультрафіолетових променів.

Засмагати можна навіть в похмурий день, оскільки людину опромінює розсіяна радіація ультрафіолетових променів.

Поява і зростання фіолетового меланіну знижує всмоктування білків, мінералів в травному тракті. Потреба в білковій їжі у добре засмаглих людей значно знижується, що зменшує швидкість склерозування органів та тканин, що і є профілактикою склерозу. Фіолетовий меланін інтенсивно поглинає жовті промені, мінімально пропускає їх в організм. А це означає, що провідники жирів та натрію не зможуть допомагати всмоктуванню жирів та натрію в організмі, що є профілактикою ожиріння та старості в організмі. Оскільки в ранкових променях Сонця є вузенька смуга ультрафіолету, починати засмагати потрібно в ранкові години. Під час сонячних ванн не можна вживати алкоголь, солодощі.

Курс лікування складає 12-24 процедури. Повторний курс сонячних ванн проводиться через 2-3 місяці. [18]

2.4 Аеротерапія

Аеротерапія - лікувальне і профілактичне застосування свіжого повітря на відкритій місцевості. Це прогулянка, тривале перебування (включаючи сон) в спеціальних кліматопавільйонах і верандах (цілодобова аеротерапія) і вплив повітря на повністю або частково оголеного хворого (повітряні ванни).

Аеротерапія - важливий метод, який можна застосовувати в будь-яких кліматичних районах у всі пори року. Особливо корисна аеротерапія на морському узбережжі та в лісі. Слід зазначити, що на морських курортах аеротерапія доступна навіть в холодну пору року, коли недоступні морські купання та геліотерапія.

Фізіологічна дія аеротерапії пов'язана з підвищеним забезпеченням організму киснем та з ефектом охолодження. При аеротерапії змінюється функція зовнішнього дихання, збільшується надходження кисню в тканини, нормалізуються функції організму і в першу чергу центральної нервової системи. Ефект охолодження пов'язаний з подразненням повітрям шкірних рецепторів, це призводить до тренування і удосконалення механізмів терморегуляції, підвищує стійкість організму до охолодження. [8]

Механізм лікувальної дії:

Аеротерапія має 2-фазний вплив на хворих.

У І фазі відбувається перебудова специфічних механізмів захоплення та транспортування кисню та неспецифічних механізмів підвищення реактивності організму. Це призводить до збільшення дихального об'єму та альвеолярної вентиляції з наступним зростанням парціального тиску кисню в альвеолах. Збільшення частоти серцевих скорочень та кров'яного тиску, що відбуваються паралельно, в свою чергу посилюють поглинання кисню кров'ю, і, тим самим, прискорюють його доставку до тканин. За рахунок розширення дрібних бронхів холодним повітрям збільшується вентиляція альвеол, знижується ступінь її нерівномірності, що також підсилює дифузію кисню через альвеоло-капілярний бар'єр і збільшує кількість кисню в малому колі кровообігу. Це покращує сприйнятливість хворими фізичних навантажень, відновлює кровопостачання головного мозку та міокарду - особливо у хворих із хронічними неспецифічними захворюваннями легень.

Чергування впливів теплого та холодного повітря підвищує тонус м'язів шиї, тулуба та згиначів кінцівок, підвищуючи теплопродукцію в організмі. Повторення процедур знижує чутливість термосенсорних структур бронхів, що сприяє формуванню позитивних умовних рефлексів на холод. Підвищення теплопродукції за цих умов здійснюється за рахунок включення гормонального механізму термоадаптації, пов'язаного з активацією симпатико-адреналової системи.

У ІІ фазі тривалої дії холодного повітря відбувається пригнічення нейрогуморальних механізмів термоадаптації, аж до їх зриву.

Тривале перебування на відкритій місцевості з мальовничим ландшафтом сприяє формуванню психоемоційних реакцій («ландшафтний рефлекс»), ефективно відновлює порушену рівновагу процесів збудження та гальмування в корі головного мозку.

Лікувальні ефекти:

Вентиляційно-перфузний, тонізуючий, актопротекторний, судинно-розширюючий, катаболічний.

Покази:

Захворювання системи кровообігу (серця та судин), кістково-м'язової системи, шкіри, функціональні розлади центральної нервової системи, туберкульоз легень у фазі розсмоктування та ущільнення, хронічні захворювання органів травлення та обміну речовин, метеопатичні реакції.

Протипокази:

Лихоманка, хронічні запальні захворювання в стадії загострення, захворювання внутрішніх органів із проявами декомпенсації функцій, ХНЗЛ та патологія ЛОР-органів у стадії нестійкої компенсації. Прохолодні та холодні при ревматизмі, радикулітах, судинній та серцево-легеневій недостатності 2 та 3 ступеню, гіпертонічній хворобі 2-3 стадії. [7]

Спеціальні види аеротерапії:

- тривале перебування (включаючи сон) на відкритих верандах, балконах і т.д.; В теплі пори року - це бережний метод, в холодний період - активна, подразнююча терапія, вона протипоказана хворим із серцево - судинною та серцево - легеневою недостатністю 2 та 3 ступеню, гіпертонічній хворобі 2-3 стадії.

- перебування (сон) на березі моря є різновидом аеротерапії, при якому на організм людини діє морське повітря, насичене морськими солями, озоном, фітонцидами морських водоростей (морська аеротерапія); негативно заряджені іони чинять вплив на дихальні ферменти, впливають на нервову систему - седативна дія, ССС, обмін речовин, гіпосенсибілізації.

- повітряні ванни - дозована дія свіжого повітря на організм повністю або частково оголеної людини. Теплі повітряні ванни мають м'яку, щадну дію. Холодні та прохолодні мають подразнюючу дію, значно підвищують всі життєві функції організму.

Параметри:

Аеротерапію проводять за різних значень температури та вологості повітря, швидкості вітру, що визначають охолоджуючу дію повітря, їх комплексну оцінку здійснюють виходячи з величини еквівалентно-ефективної температури (ЕЕТ), яку визначають з допомогою номограми.

Методика:

У лікувальній практиці використовують перебування хворих на верандах, балконах спальних корпусів санаторіїв, лоджії, спеціальні кліматопавільйони - аерарії, обладнані тентами або шторами для захисту від дощу та сонця. Під час сну та відпочинку на балконах і верандах (кліматопавільйонах) хворих вкривають і одягають відповідно до їх індивідуальної чутливості до холоду.

Дозування процедур залежить від їх тривалості, з врахуванням ЕЕТ. Курс цілодобової аеротерапії складає 10-20 процедур.

Аеротерапія має наступні підвиди:

• Аерофітотерапія

• Аерозольтерапія

• Аероіонотерапія

Аерофітотерапія.

Це лікувальне використання повітря, насиченого леткими компонентами рослин (фітонциди, ефірні олії).

Аерофітотерапія можлива на морських узбережжях, які мають лісові масиви (наприклад, південний берег Криму, низка курортів Туреччини, Іспанії, Італії та Греції). Повітря лісу містить в 200 разів менше бактерій, ніж повітря міст. 1 га хвойного лісу виділяє в атмосферу за добу близько 4 кг, а 1 га листяного лісу - близько 2 кг летких органічних речовин, які володіють фітонцидними властивостями. Ці природні аерозолі органічного походження не тільки покращують якісні властивості атмосферного повітря, але, будучи біологічно активними речовинами, виразно впливають на ряд фізіологічних функцій організму - дихання, кровообіг, систему крові та ін. [6]

Аерозольтерапія

Аерозольтерапія - метод лікування введенням аерозолей біологічно активних речовин у вигляді інгаляцій. Для аерозольтерапії застосовують природні і штучні аерозолі. До природних аерозолей відносять аерозолі повітря приморських курортів, в якому міститься підвищена кількість йоду, брому, морських солей, повітря, що містить фітонциди та інші ароматичні речовини, що виділяють рослини хвойних лісів, евкаліптових гаїв.

Аероіонотерапія

Аероіонотерапія - метод лікування, заснований на дії електрично заряджених частинок повітря - аероіонів. Під впливом електричних розрядів, радіоактивності, космічного випромінювання молекули повітря (кисню, азоту) розпадаються на негативно та позитивно заряджені частинки - аероіони. До іонізуючих факторів відносять «тихі розряди» біля верхівок високих дерев, на вершинах гір, що виникають при великих значеннях напруженості електрополя атмосфери, аероіони утворюються також при розпорошенні води під час прибою на морському узбережжі. [6]

Механізм дії аероіонів на організм людини полягає в безпосередньому впливі аероіонів на рецептори дихальних шляхів та шкіри та в зміні процесів нейрогуморальної регуляції. Ступінь іонізації повітря використовують для оцінки мікрокліматичних умов курортної місцевості. За лікувальним ефектом гідроаероіонотерапія суттєво не відрізняється від аероіонотерапії.

2.5 Псаммотерапія

Псаммотерапія (від грецького psammo - пісок) - метод теплолікування, побудований на впливі на тіло людини нагрітого сонцем піску в умовах природних піщаних пляжів або очищеним піском, нагрітим в спеціальних апаратах. Псаммотерапія - один із стародавніх методів лікування. У древніх греків та римлян були спеціальні пісочні лікувальні курорти. Ще Геродот описав техніку проведення пісочних ванн на березі моря і наголосив, що пісок можна нагріти в спеціальних печах. Але лише з другої половини XIX ст. цей метод лікування отримав розповсюдження в європейських країнах з гарячим кліматом та наявністю чистого морського або річкового піску. В склад піску входять кварц, польовий шпат, вулканічне скло, слюда. Кварц надає піску білий колір, жовто-червоний колір залежить від наявності залізистої плівки навколо піщинок, глауконіт надає піску зеленуватий колір.

Оптимальний розмір піщинок, які створюють тонізуючий вплив на шкіру і не утворюють пилу, складає від 0,25 до 2,0 мм.

Механізм лікувальної дії:

Фізіологічна і терапевтична дія нагрітого піску визначається 3 факторами: механічним, термічним, хімічним.

Механічний фактор пов'язаний з масою піску, що впливає на шкіру і подразнює шкірні рецептори. Посилюється крово- і лімфообіг, збільшується потовиділення.

Термічний фактор - з тим, що пісок має велику теплопровідність, теплоємність, гігроскопічність.

Хімічний фактор полягає в тому, що пісок поглинає піт, який вступаючи в реакцію з вапняками, може утворювати вуглекислоту, що впливає на шкіру.

Під впливом піщаної ванни значно посилюється потовиділення: втрата маси тіла коливається від 0,5 до 1,5 кг. Псаммотерапія при цьому не викликає значних порушень зі сторони серцево-судинної системи.

Покази:

Пісочні ванни корисні при захворюваннях опорно-рухового апарату, при хронічних захворюваннях кісток, хребта, суглобів - рахіті, ішіасі, поліомієліті, подагрі, радикуліті. Піщані ванни мають розсмоктувальну, протизапальну, спазмолітичну, знеболюючу дію. Вони зменшують набряклість, сприяють збільшенню рухливості в суглобах.

Рекомендується при больових синдромах, супроводжуючих дегенеративні і запальні захворювання опорно-рухового апарату, спастичних синдромах, функціональних розладах нервової системи.

Протипокази:

Ті ж самі, що при геліотерапії.

Методика:

Лікування піском проводять безпосередньо на пляжі або в фізіотерапевтичному відділенні.

Пацієнта кладуть на пісок на спину, під голову - сухий рушник, на лоб - мокрий. Голова повинна бути в тіні. Якщо тіні немає, потрібна парасоля або навіс. Далі пацієнта засипають тонким шаром гарячого піску. Обличчя і область серця повинні залишатися відкритими. Шар піску на животі -1 -2 см. Руки-ноги закопують глибше - на 10-12 см.

Температура верхнього шару піску - 40-50 градусів С, тривалість процедури 15-30 хв., для дітей - 8 - 10 хв., частота - тричі на тиждень. Після процедури пацієнту потрібно обмитися теплою водою і відпочити 30 - 40 хвилин у тіні. Довго купатися і засмагати не рекомендується.

Протягом курсу псаммотерапії дорослі приймають 15-20, а діти 10-15 процедур. [9]

Лікувально-профілактичний вплив морського клімату на організм визначається цілою низкою природних чинників: географічним розташуванням місцевості, атмосферним тиском, температурою, циркуляцією і вогкістю повітря, інтенсивністю сонячної радіації тощо. Морське повітря, наповнене киснем і озоном, а також вода, що містить унікальні компоненти, мають потужний оздоровлюючий ефект. Перебування на морі - це профілактика старіння організму, зміцнення імунітету і стимуляція нормального розвитку і зростання у дітей.

Таласотерапия - це сукупність лікувального застосування всіх чинників, які формуються під впливом моря: клімату, морської води, водоростей, лиманних мулів та морепродуктів.

В широкому розумінні поняття таласотерапія включає цілу низку природних факторів, пов'язаних з перебуванням на морському узбережжі - це і морські купання, і аеротерапія, і геліотерапія, і псаммотерапія, і лікування власне морським кліматом.

Купання в морі добре тренує серцево-судинні та інші механізми терморегуляції, обміну речовин, дихальну функцію, підвищує життєвий тонус організму та його адаптивні можливості, має помітну загартовуючу дію.

Геліотерапія полягає в лікувальному і профілактичному використанні прямого випромінювання сонця - так звані сонячні ванни. Основний діючий чинник в геліотерапії - енергія електромагнітного оптичного випромінювання Сонця, тобто вона включає інфрачервоне видиме і ультрафіолетове випромінювання довго- і середньохвильового діапазонів.

Під впливом сонячних променів прискорюється загоєння ран і виразок. Сонячне опромінювання збільшує працездатність людини, підвищує опірність до різних інфекцій і простудних захворювань.

Лікувальна і оздоровча дія аеротерапії пов'язана з підвищеним забезпеченням організму киснем, а також його короткочасним або тривалим охолоджуванням. Прохолодне повітря надає збудливу дію на холодові рецептори слизової оболонки дихальних шляхів, що рефлекторно впливає на функції серцево-судинної і дихальної систем, стимулює обмінні процеси організму, підвищує м'язовий тонус.

Псаммотерапія заснована на прогріванні шкіри і закладених в ній нервових закінчень, прогріванні м'язів і суглобів. Стикаючись з шкірою, сухий пісок добре поглинає піт, що рясно утворюється під час прийому пісочної ванни.

Корисні пісочні ванни для лікування суглобів, при наслідках травм скелетно-м'язової системи, хронічних захворюваннях кісток, м'язів, захворюваннях периферичної нервової системи, хронічних захворюваннях органів травлення, контрактурах.

Зазвичай зазначені види рекреаційної діяльності на курортах поєднуються. Наприклад, під час перебування на пляжі мають місце аеро-геліо-таласо-кінезотерапія. Прогулянки берегом моря - аеро-кінезо, або аеро-геліо-кінезодія тощо.

Таким чином, на організм людини, що знаходиться на березі моря, діє цілий комплекс кліматотерапевтичних факторів.



3. Використання гірського клімату у відновному лікуванні

3.1 Основні особливості гірського клімату та його лікувальні властивості

Гірським курортам властива підвищена інтенсивність сонячної радіації, висока іонізація повітря, його особлива чистота, знижений парціальний тиск кисню, різкі перепади добових температур.

Основні характеристики гірського клімату:

* знижений атмосферний тиск (AT) - AT знижується на 1 мм. рт. ст. при підніманні на кожні 10 м;

* знижена температура повітря (температура знижується на 0,5 - 0,6°С при підніманні на кожні 100 м);

* низький вміст пилу у повітрі та його висока прозорість для сонячних променів;

* інтенсивність сонячного випромінення (на висоті 2500 м вона сягає 1,05 кВт м2);

* висока спектральна щільність довго - та середньохвильового уль-трафіолетового випромінення (УФВ).

* знижена (на чверть) щільність повітря, зменшений парціальний тиск кисню у повітрі;

* повторюваність несприятливих типів погоди. [15]

На території нашої держави гірський клімат характерний для Українських Карпат - це провінція Карпатської гірської країни. Площа гірської системи разом з Передкарпаттям і Закарпатською низовиною - 37 тисяч квадратних кілометрів. На цій території функціонують такі відомі курорти як Трускавець, Моршин, Східниця, Верховина, Гірська Тиса, Карпати, Поляна, Синяк (Закарпатська обл.), Ворохта (Івано-Франківська обл.).

Гірські Карпати - найбільш лісиста територія України. Ця територія входить в лісову Атлантико-континентальну область, але виділяється як підобласть, що характеризується особливостями гірського клімату. Карпати знаходяться в сфері періодичної діяльності відрогів Азорського і Сибірського антициклонів, але кліматичні умови Українських Карпат обумовлюється гірським рельєфом. На територію Карпат доходить континентальне і морське повітря помірних широт, інколи арктичні повітряні маси.

За характером розподілу метеорологічних елементів в межах Карпат можна виділити наступні кліматичні вертикальні зони:

1. Закарпаття - дуже теплого і помірно вологого клімату

2. Передкарпаття і передгір'я вулканічного хребта - теплого і помірно вологого клімату

3. До висоти 400 - 740 м - помірного теплого і досить вологого клімату

4. На висоті 750 - 950 м - прохолодного і вологого клімату

5. До висоти 1250-1500 м - помірно холодного і надмірно вологого клімату

6. Вище 1500 м - холодного і надмірно вологого клімату.

Тобто українські Карпати характеризується сприятливими умовами для широкого розвитку усіх видів оздоровлення. М'який клімат дозволяє створювати в різних ландшафтних умовах кліматичні курорти, де широко використовувати кліматотерапію як основний метод лікування. [16]